Захист прав споживачів в Україні та система розподілу товарів

Контрольна робота з дисциплiни “Маркетинг” Змiст 1. Громадський рух споживачiв. Захист прав споживачiв в Українi 2. Договiрнi системи розподiлу товарiв та послуг 3адача Список лiтератури ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ 1. Громадський рух споживачiв. Захист прав споживачiв в Українi А починалося воно ще в 60-80 роках ХІХ столiття, коли в США пройшли першi компанiї з захисту прав споживачiв вiд залiзничних монополiй, що завищували цiни на перевезення пасажирiв i вантажiв. У результатi вдалося добитися того, щоб держава контролювала залiзничнi тарифи, створивши спецiальний орган - сенатську Комiсiю з торгiвлi мiж штатами. У 1899 роцi була органiзована Нацiональна лiга споживачiв. На початку ХХ столiття боротьба за права споживачiв розгорiлася навколо законодавства про контроль за якiстю харчових продуктiв i медикаментiв. У 1935 роцi був створений Союз споживачiв, що нараховує сьогоднi у своїх рядах понад п'ять мiльйонiв чоловiк. Саме дiячi цiєї органiзацiї першими призвали до бойкоту товарiв з фашистської Нiмеччини в 30-i роки. У 1966 роцi вiдомий суспiльний дiяч Р. Нейдер створив Центр з дослiджень якостi продукцiї рiзних виробникiв, вiрогiдностi реклами, стандартiв рiвня життя, безпеки промислових пiдприємств для екологiї. У цей же перiод з'явилося декiлька "однопроблемних" груп: Центр безпеки автомобiля, Дослiдницька група з охорони здоров'я, Центр дослiдження телекомунiкацiй та iн. Цi групи займалися заявленими в їх назвах проблемами, збором i публiкацiєю матерiалiв, що стосуються iнтересiв i прав споживачiв. Пiдсумки дослiджень публiкувалися в спецiальних споживацьких виданнях "Multinational monitor" i "Consumer Report". Стратегiя Р. Нейдера передбачає пряме урядове регулювання тих областей економiки i соцiальної сфери, де ринковi сили не мають можливостi забезпечувати, зокрема охорону навколишнього середовища, безпеку працiвникiв на робочих мiсцях. Разом зi своїми численними послiдовниками, прозваними "десантом Нейдера", вiн домiгся прийняття федеральних законiв про безпеку газопроводiв, упакування харчових продуктiв, контроль за радiацiйною обстановкою i заборону використання ДДТ як пестициду. У 1968 роцi багато розрiзнених загальнонацiональних i мiсцевих суспiльств об'єдналися в Американську федерацiю споживачiв зi штаб-квартирою у Вашингтонi. Її основнi цiлi - координацiя програм захисту споживачiв вiд низької якостi товарiв, високих цiн на продукти харчування, медичнi препарати, медичне обслуговування, електроенергiю i паливо. "Спецiальне послання про захист iнтересiв споживачiв", у якому проголошувалися основнi права споживача: право на вибiр, право на безпеку, право бути вислуханим, право на iнформацiю. У посланнi говорилося про значну роль споживача в економiцi: без збiльшення здатностi громадян споживати i купувати товари i послуги, немає економiчного розвитку i неможливий збалансований економiчний рiст. Органiзацiя Об'єднаних Нацiй згодом оголосила 15 березня Всесвiтнiм днем прав споживачiв. Улiтку 1962 року за вказiвкою Дж. Кеннедi була заснована Консультативна рада у справах споживачiв, перетворена у 1971 роцi в Управлiння у справах споживачiв. У деяких комiтетах Конгресу США (з торгiвлi, банкiв i фiнансiв, науцi i транспорту й iн.) працюють пiдкомiтети з проблем споживачiв, їхнi засiдання проводяться за участю зацiкавлених осiб i представникiв споживацьких органiзацiй. За пiдсумками слухань окремими виданнями публiкуються стенографiчнi звiти. У США був покладений початок масовому руху споживачiв, що нинi поєднує бiльш 180 суспiльних i державних органiзацiй у 72 країнах свiту. Пiсля 1945 року споживчий рух одержав широке розповсюдження в багатьох захiдноєвропейських державах. У Швецiї з 1971 року заснована посада омбудсмена з захисту прав споживачiв. Вiн призначається на певний строк законодавчою владою держави. Інститут омбудсмена вперше був створений у 1810 роцi саме у Швецiї i є службою, передбаченою актами законодавчої влади й очолюваною незалежною посадовою особою високого рангу. Вiн приймає скарги на державнi органи, чиновникiв, наймачiв чи дiє за власним розсудом й уповноважений проводити розслiдування, рекомендувати коригувальнi дiї i представляти iнформацiю владi про свою дiяльнiсть. Тiльки пiсля другої свiтової вiйни багато держав визнали iнститут омбудсмена. На сьогоднiшнiй день у багатьох державах свiту iнститут омбудсмена став незамiнною частиною правової системи. Існує безлiч його модифiкованих законодавчих форм, серед яких i спецiальнi служби для захисту прав споживачiв. Інститут омбудсмена дає можливiсть переборювати протирiччя мiж державою й особистiстю, що, сприяє формуванню цивiльного суспiльства. Вiдповiдно до статистики, у Державне управлiння у справах споживачiв щорiчно надходить бiля чотирьох тисяч справ. Однак лише близько 20 з них передаються на слухання в Комерцiйний суд. Це свiдчить про те, що бiльшiсть юридичних конфлiктiв вирiшується на основi переговорiв за допомогою такого посередника, як омбудсмен, i їхнi результати задовольняють усi сторони конфлiкту Споживчий рух у Росiї У 80-х роках ХХ столiття в колишньому СРСР почали зароджуватися об'єднання, клуби й асоцiацiї з захисту прав споживачiв. У 1987-1988 роки вони об'єдналися у Федерацiю об'єднань споживачiв, президентом якої став Анатолiю Собчак. До початку 1992 року Федерацiя перетворилися в Мiжнародну конфедерацiю об'єднань споживачiв (Конфоп). У її склад увiйшли об'єднання споживачiв з колишнiх союзних республiк СРСР - Росiї, Беларусi, України, Казахстану, Туркменiстану, Таджикистану й iн. Представники споживчих органiзацiй утворили Координацiйну раду. На початку 1992 року пройшов перший конгрес Конфедерацiї. Базою Конфопа є численнi суспiльнi споживчi органiзацiї, створенi цивiльними iнiцiативами. Громадськi органiзацiї з захисту прав споживачiв тiсно спiвробiтничають з iншими об'єднаннями, наприклад, з радами ветеранiв Великої Вiтчизняної вiйни, органiзацiями iнвалiдiв, клубами автолюбителiв, регiональними центрами стандартизацiї, метрологiї i сертифiкацiї, незалежними експертами, державними органами з захисту прав споживачiв. охоплює всi рiвнi системи освiти учнiв i iн. Восени 1992 року разом з органiзацiєю з тестування товарiв ФРН "Штифтунг Варентест" Конфоп органiзував випуск спецiалiзованого споживчого журналу "Попит", що є популярним виданням у Росiї. З 1994 року Конфоп проводить порiвняльнi споживчi iспити, є членом мiжнародної органiзацiї "International Testing" ("Мiжнароднi органiзацiї"). Її члени постiйно обмiнюються результатами iспитiв, а деякi з них проводять спiльно. Конфедерацiя веде активну роз'яснювальну полiтику, видає велику кiлькiсть матерiалiв (статтi, книги, брошури, буклети, методичну лiтературу i т. д.), що сприяють споживчiй освiтi громадян i допомагають суспiльним об'єднанням з захисту прав споживачiв. Зараз споживацьким органiзацiям належить ведуча роль у справi пропаганди споживацьких знань у суспiльствi, захистi населення вiд монополiстiв i несумлiнних виробникiв, у рiшеннi проблеми безпечного виробництва, пропагандi iдей рацiонального споживання i пошуках рiшень проблем взаємодiї людини i навколишнього середовища. Державна споживча полiтика України. Законодавча основа для здiйснення споживацької полiтики в Українi була закладена ще з моменту прийняття в 1991 роцi Закону "Про захист прав споживачiв". Посилення захисту прав споживачiв вiдбувалося поступово, з прийняттям вiдповiдних законодавчих актiв i втiленням їх у життя. 28 липня 1996 року була прийнята Конституцiя України, вiдповiдно до якої людина, її життя i здоров'я, честь i гiднiсть, недоторканнiсть i безпека визначенi як найвища соцiальна цiннiсть. Так, у статтi 42 Конституцiї України говориться: "Держава захищає права споживачiв, здiйснює контроль за якiстю i безпекою продукцiї усiх видiв послуг i робiт, сприяє дiяльностi громадських органiзацiй споживачiв". "Про заходи для посилення державного захисту прав споживачiв", у якому визначив цей напрямок як прiоритетне в державнiй полiтицi. Указ став могутнiм iмпульсом для всiєї державної дiяльностi i надiйною основою для продовження складної i необхiдної роботи з захисту прав споживачiв на якiсно новому рiвнi. Його реалiзацiя дала можливiсть кожному споживачу вiдчути турботу i захист держави. Наступним важливим етапом стало пiдписання в жовтнi 2002 року Президентом України Л. Кучмою Указу "Про Державний комiтет України з питань технiчного регулювання i споживацької полiтики", що змiнив вектор державної дiяльностi й усунув дисбаланс прiоритетiв за рахунок значного пiдвищення уваги до проблем споживачiв. Метою реорганiзацiї став перехiд до наступної фази реформування, вдосконалення i розвитку технiчного регулювання в державi, що повинна бути орiєнтована саме на людей, на забезпечення якостi i безпеки їхнього життя. Створення умов для захисту прав споживачiв, пiдтримка споживчого руху стала важливою складовою частиною державної полiтики. Дiяльнiсть Державного Комiтету України з питань технiчного регулювання i споживчої полiтики, визначається його основними задачами. Вони сформульованi таким чином: участь у формуваннi державної споживацької полiтики в сферi якостi, стандартизацiї i метрологiї, забезпечення її реалiзацiї; координацiя дiяльностi центральних i мiсцевих органiв виконавчої влади, пов'язаних з пiдготовкою i забезпеченням виконання програм у сферi споживацької полiтики за рахунок залучення державних засобiв; здiйснення контролю за дотриманням законодавства України про захист прав споживачiв i рекламу; сприяння розвитку суспiльного руху споживачiв i спiвробiтництво з громадськими органiзацiями споживачiв у побудовi загальнодержавної системи захисту прав споживачiв i сумлiнної реклами; здiйснення держнагляду за дотриманням законодавства в сферi стандартизацiї, метрологiчного контролю i нагляду, багато iншого. 11 грудня 2002 року Президент України Л. Кучма пiдписав Указ " Про Програму захисту прав споживачiв на 2003 - 2005 роки". З метою пiдвищення ефективностi реалiзацiї державної полiтики в сферi захисту прав споживачiв у рамках Указу затверджена Програма захисту прав споживачiв. Програма є унiкальною у своїй концептуальнiй спрямованостi, активну особисту участь у її створеннi приймав Голова Державного Комiтету України з питань технiчного регулювання i споживацької полiтики Леонiд Школьник. Задоволення потреб споживачiв у продовольчих i промислових товарах, побутових i комунальних послугах, говориться в цьому необхiдному для кожного громадянина України документi, повинне здiйснюватися на основi неухильного дотримання вимог щодо їхньої якостi i безпеки, постiйного контролю за цiєю сферою з боку держави. В умовах збiльшення обсягiв споживання i насичення ринку непродовольчими товарами, переважно iноземного виробництва, проблема забезпечення їхньої вiдповiдностi вимогам якостi i безпеки усе бiльш загострюється. А зi збiльшенням обсягiв реклами викликає занепокоєння i низький рiвень об'єктивностi i вiрогiдностi iнформацiї про реальнi споживчi характеристики продовольчих товарiв, робiт i послуг. Сформована ситуацiя свiдчить про необхiднiсть пiдвищення рiвня захисту прав споживачiв, що повинний знаходитися в центрi постiйної уваги органiв виконавчої влади i мiсцевого самоврядування. товарами, роботами i послугами; пiдвищення рiвня захисту здоров'я i безпеки споживачiв; удосконалення законодавства України в сферi захисту прав споживачiв, його адаптацiя до законодавства Європейського Союзу; створення вiдповiдних умов для реалiзацiї громадянами - споживачами своїх законних iнтересiв i прав на територiї України. Реалiзацiя заходiв щодо забезпечення виконання Програми буде здiйснюватися за рахунок засобiв державного i мiсцевого бюджетiв. Її виконання дає реальну можливiсть значно активiзувати дiяльнiсть органiв виконавчої влади з забезпечення захисту прав споживачiв; пiдвищити рiвень захисту споживацького ринку України вiд насичення його неякiсними товарами чи товарами, небезпечними для здоров'я споживачiв; розширити можливостi доступу споживачiв до корисної для них iнформацiї, пiдвищити рiвень споживацьких знань. У роздiлу третьому ЗУ „Про захист прав споживачiв” (статтi 25-26) визначено значеня громадських органiзацiйспоживачiв. Об'єднання споживачiв є громадськими органiзацiями, що здiйснюють свою дiяльнiсть вiдповiдно до Закону України "Про об'єднання громадян" . Держава пiдтримує дiяльнiсть об'єднань споживачiв. Об'єднання споживачiв мають право: - вивчати споживчi властивостi продукцiї, попит на неї, проводити опитування населення для виявлення громадської думки про якiсть товарiв, що випускаються i реалiзуються, та цiни на них; - одержувати вiд органiв державної влади i управлiння, органiв мiсцевого самоврядування iнформацiю, необхiдну для реалiзацiї своїх цiлей i завдань; - органiзовувати юридичну i консультацiйну допомогу споживачам вiдповiдно до законодавства; - вносити пропозицiї щодо розробки нормативних документiв, що встановлюють вимоги до якостi товарiв (робiт, послуг); - представляти i захищати iнтереси споживачiв в органах державної влади та управлiння та мiсцевого самоврядування вiдповiдно до законодавства; - вносити в органи державного управлiння i суб'єктам господарської дiяльностi пропозицiї про заходи щодо пiдвищення якостi товарiв (робiт, послуг), про тимчасове зупинення випуску та реалiзацiї товарiв (робiт, послуг), якi не вiдповiдають встановленим вимогам щодо якостi, про припинення виробництва, вилучення з реалiзацiї та продажу товарiв (робiт, послуг), що становлять небезпеку для життя, здоров'я та майна громадян або завдають шкоди навколишньому природному середовищу, а також про скасування цiн, встановлених з порушенням чинного законодавства; такого позову суд зобов'язує порушника довести рiшення суду у встановлений ним строк через засоби масової iнформацiї або iншим способом до вiдома споживачiв. Рiшення суду, що набрало законної сили, про визнання дiй продавця, виробника (пiдприємства, що виконує їх функцiї), виконавця протиправними щодо невизначеного кола споживачiв є обов'язковим для суду, що розглядає позов споживача щодо цивiльно-правових наслiдкiв їх дiй з питань, чи мали мiсце цi дiї i чи були здiйсненi вони цими особами; - вiдповiдно до законодавства захищати в судовому порядку права споживачiв, якi не є членами громадських органiзацiй споживачiв (об'єднань споживачiв); - звертатись до правоохоронних органiв та органiв державного управлiння про притягнення до вiдповiдальностi осiб, винних у випуску та реалiзацiї неякiсних товарiв (робiт, послуг); - iнформувати громадськiсть про права споживачiв; - сприяти розвитку мiжнародного спiвробiтництва у галузi захисту прав та iнтересiв споживачiв. 2. Договiрнi системи розподiлу товарiв та послуг Система маркетингова договiрна - рiзновид вертикальної маркетингової системи, у якiй учасники розподiлу товару - виробники, посередники, оптовi i роздрiбнi продавцi утворять ланцюг незалежних фiрм, пiдприємцiв, зв'язаних мiж собою договiрними вiдносинами, на основi яких досягається координацiя їхньої спiльної дiяльностi.( Маркетинг: Словник / Азоев Г. Л. i iн. -М., 2000). У залежностi вiд можливостей каналiв розподiлу i частки займаних ринкових сегментiв пiдприємства можуть використовувати наступнi системи розподiлу: одноканальну, багатоканальну, комбiновану. Одноканальна система розподiлу - для виходу на визначений сегмент (сегменти) ринку використовується тiльки один канал розподiлу. Багатоканальна система розподiлу - для виходу на один чи кiлька сегментiв ринку використовуються два i бiльше каналiв розподiлу. Комбiнована система розподiлу - багатоканальна система розподiлу, при якiй пiдприємство з метою охоплення двох i бiльше сегментiв ринку формує або один, або кiлька каналiв розподiлу для кожного сегмента. Крiм того, системи розподiлу можуть класифiкуватися по числу торгових мiсць. Тодi говорять про екстенсивний, iнтенсивний, ексклюзивний чи селективний розподiл. Екстенсивний розподiл - продукцiя розмiщається i продається в тих торгових крапках, Інтенсивний розподiл - виробник прагне забезпечити своєю продукцiєю максимально можливе число торгових мiсць. Даний метод ефективний у тому випадку, якщо споживач надає особливого значення зручностi розташування торгових мiсць i застосовується в системах розподiлу продукцiї повсякденного попиту (тютюновi вироби, мило, продукти харчування, солодощi, напої, батарейки, фотоплiвки). Метод дозволяє найбiльш iнтенсивно покрити ринок збуту. Ексклюзивний (винятковий) розподiл - виробник надає ексклюзивнi права на розподiл продукцiї на визначенiй територiї обмеженому числу торгових пiдприємств, а iнодi i єдиному продавцю. Застосовується даний метод у тому випадку, якщо виробник встановлює контроль над дiяльнiстю продавцiв i рiвнем обслуговування споживачiв i реалiзується шляхом заключення ексклюзивних дилерських (дистрибуторських) угод, однiєю з умов яких може бути зобов'язання виключення зi свого асортименту конкуруючих виробникiв. Селективний (вибiрковий) розподiл - виробник спiвробiтничає з обмеженим числом торгових пiдприємств, що бажають здiйснювати продаж даного виду продукцiї. Метод розрахований на задоволення особливих потреб окремих споживачiв. Постачальник вибирає з можливих мiсць продажiв найбiльш наближенi до споживачiв. Крiм зазначених, видiляють також горизонтальнi i вертикальнi системи розподiлу. Горизонтальна система розподiлу - схема побудови каналу розподiлу, у якiй два i бiльше незалежних пiдприємства поєднують свої ресурси для просування продукцiї. Кожне пiдприємство окремо не має можливостi скористатися каналами розподiлу, тому що не має достатнi ресурси, технiчними i технологiчними iнновацiями, виробничим чи маркетинговим потенцiалом, або керiвництво пiдприємства не бере на себе ризики. Вертикальна система розподiлу - це така структура каналу розподiлу, у якiй виробники, торговi пiдприємства (оптовi i роздрiбнi) функцiонують як єдина система. У такiй системi один з учасникiв каналу є власником iнших пiдприємств - учасникiв каналу розподiлу, укладає з iншими учасниками договiр i, крiм того, має вплив, достатнiй для об'єднання учасникiв каналу в єдину систему з метою забезпечення ефективних продажiв продукцiї. Розрiзняють корпоративнi i договiрнi вертикальнi системи розподiлу. Корпоративна вертикальна система розподiлу - пiдприємства, що функцiонують на послiдовних стадiях руху продукцiї, знаходяться в єдиному володiннi. Договiрна вертикальна система розподiлу - незалежнi пiдприємства, що виконують функцiї по виробництву i розподiлу продукцiї, поєднують свої зусилля на основi договору для спiльного досягнення економiї i/чи великих результатiв продажiв, чим вони могли б досягти поодинцi. Зустрiчаються наступнi форми вертикальних договiрних систем розподiлу: - добровiльнi мережi роздрiбних торговцiв пiд егiдою оптових продавцiв - оптовi пiдприємства органiзують добровiльне об'єднання пiдприємств роздрiбної торгiвлi, щоб допомогти їм у конкурентнiй боротьбi з великими роздрiбними мережами. Оптове пiдприємство розробляє програму стандартизацiї дiяльностi пiдприємства роздрiбної торгiвлi i зниження витрат на здiйснення закупiвель продукцiї; - кооперативи пiдприємств роздрiбної торгiвлi. У данiй системi пiдприємства роздрiбної торгiвлi створюють самостiйнi пiдприємства (кооперативи), що виконують операцiї, зв'язанi з оптовою торгiвлею, а в рядi випадкiв i з виробництвом. Закупiвлi продукцiї здiйснюються через кооператив, спiльно планується рекламна компанiя. Прибуток подiляється мiж учасниками пропорцiйно обсягу зроблених закупiвель. Роздрiбнi торговi пiдприємства, що не є членами кооперативу, можуть користатися його послугами, але не беруть участь у розподiлi прибутку; - керована вертикальна система розподiлу. У нiй здiйснюються координацiя послiдовних етапiв процесiв виробництва i розподiли продукцiї. Звичайно це найбiльший учасник системи розподiлу, як правило, виробник продукцiї пiд вiдомою торговою маркою. У структурах першого типу взаємозалежнiсть учасникiв мiнiмальна чи зовсiм вiдсутня. Учасники таких каналiв не вiдповiдають друг за друга. Єдиною пiдставою для передачi власностi тут є закони i зобов'язання, що регулюють процес купiвлi-продажу. У каналах другого типу маються бiльш широкi можливостi для розвитку спiвробiтництва мiж учасниками. угоди, контракти мiж постачальниками спецiалiзованих послуг i їхнiх клiєнтiв. У контрактних системах на мiсце кооперацiї приходять узаконенi взаємнi зобов'язання. Така формалiзацiя забезпечує деяку стабiльнiсть, тому багато фiрм вiддають перевагу саме цiй формi взаємин. Найпоширенiша форма добровiльних об'єднань на контрактнiй основi - наймання транспортних фiрм для вантажоперевезень. Контрактнi вiдносини також широко поширенi в галузi складських послуг. Оскiльки багато коли логiстичнi взаємодiї вимагають великих капiталовкладень, акцiонери компанiй, що беруть участь, i постачальники фiнансових ресурсiв для пiдстрахування вiд ризикiв волiють покладатися на офiцiйнi угоди. Таким чином, деякi риси контрактних вiдносин присутнi практично у всiх формах добровiльних об'єднань. Деякi логiстичнi взаємодiї вiдрiзняються занадто великою капiталомiсткiстю, щоб їх мiг забезпечувати єдиний постачальник послуг. З цiєї причини окремi фiрми, зв'язанi такими взаєминами, iнодi волiють iнвестувати в них спiльно. Найбiльш мiцнi спiльнi пiдприємства являють собою таке економiчне об'єднання декiлькох фiрм, що зрештою привело до утворення єдиного господарського органiзму. Подiбна форма не занадто характерна для логiстики, однак iснують прогнози по її активному поширенню в майбутньому. Найбiльш ймовiрний сценарiй створення спiльного пiдприємства в логiстицi: вiдправник вантажу приймає рiшення передати всi логiстичнi функцiї i потужностi посереднику - контрактнiй сервiснiй фiрмi. У такому випадку одним iз природних шляхiв для вiдправника вантажу є створення партнерства iз сервiсною фiрмою. Подiбна форма господарських вiдносин, у керiвництвi якої беруть участь представники всiх причетних сторiн, сприяє зниженню ризику, особливо якщо мова йде про довгостроковi винятковi зв'язки. 3адача ", яке випускає дитячi iграшки, має наступну структуру витрат: постiйнi витрати - 100 грн. на тиждень; нормальний обсяг виробництва - 100 iграшок на тиждень; змiннi витрати: заробiтна плата- 4 грн. 1. За якою цiною з економiчної точки зору неможливо бiльше продовжувати виробництво та збут дитячих iграшок? 2. 3а яких умов цiна 14 грн. може розглядатися як мiнiмальна? 3. 3а яких умов може виявитися: б)маркетингова доцiльнiсть продавати одну iграшку за цiною 10 грн.? пос Нормальний обсяг виробництва (К) - 100 iграшок у тиждень змiн ) - 14 грн. Ц-? Ц = Сзмiн + Спос /К Ц = 14 + 100/100 = 15 грн. З економiчної точки зору неможливо продовжувати виробництво дитячих iграшок i дiставати прибуток при цiнi, нижче 15 грн. за одну iграшку. 2) Мiнiмальна цiна, що може установити Шосткiнське ВО "Імпульс" на свою продукцiю, дорiвнює змiнним витратам пiдприємства (Сзмiн ) =14 грн. 3) Постiйнi витрати (Спос Змiннi витрати (Сзмiн ) - ? Ц = Сзмiн + Спос /К Сзмiн = Ц - Спос /К Сзмiн = 10 - 100/100 = 9 грн. а) З економiчної точки зору цiна 10 грн. за одну iграшку можлива за умови, що перемiннi витрати пiдприємства в цьому випадку рiвнi приблизно 9 грн. б) З маркетингової точки зору цiна 10 грн. за одну iграшку можлива за умови сильного затоварення ринку, коли пiдприємству, щоб одержати хоч якийсь прибуток i реалiзувати свою продукцiю необхiдно знизити цiну на свiй товар до 10 грн. Список лiтератури 733с. 3. Бєлявцев, М. І. Маркетинг [Текст] : навчальний посiбник / М. І. Бєлявцев, Л. М. Іваненко ; Мiн-во освiти i науки України, Донецький нацiональний унiверситет. - К. : ЦНЛ, 2005. - 328 с. 4. Котлер, Ф. Основы маркетинга [Текст] : краткий курс : пер. с англ / Ф. Котлер. - новое изд. - М. -СПб. -К. : Вильямс, 2007. - 656 с. 5. Маркетинг для магiстрiв [Текст] : навчальний посiбник / ред. Ілляшенко. - Суми : Унiверситетська книга, 2007. - 928 с. 7. Маркетинг: Стратегии, с которыми побеждают / Алена Мальцева (сост.). – К. : Издательский Дом "Максимум", 2006. – 314с. 9. Іванiлов О. С. Маркетинг: навч. посiб. для студ. ВНЗ. – [2-ге вид., доп. i перероб.]. – Донецьк : [Схiдний видавничий дiм], 2009. – 311с. "Київський нацiональний економiчний ун-т iм. Вадима Гетьмана" / А. Ф. Павленко (наук. ред.). – К. : КНЕУ, 2008. – 600с. 11. Парсяк В. Н. Маркетинг: вiд теорiї до практики: навч. посiб. для студ. вищ. навч. закл.. – К. : Наукова думка, 2007. – 256с. 12. Шубин А. А., Бритченко И. Г. Маркетинг менеджмент: новые решения: моногр. / Донецкий национальный ун-т экономики и торговли им. Михаила Туган-Барановского / Александр Александрович Шубин (ред.). – Донецк : ДонНУЭТ, 2007. – 326c.