Електронна торгiвля в сучасному свiтi
РЕФЕРАТ
Змiст
1. Переваги використання Інтернету
2. Органiзацiя комерцiйного бiзнесу в Інтернетi
3. Проведення угоди купiвлi-продажу в Інтернетi
Лiтература
1. Переваги використання Інтернету
Однiєю з найважливiших функцiй торгiвельної органiзацiї на виробника продукцiї є оперативний облiк потреб споживачiв з моментальними дiями по їх реалiзацiї. Доступ до ринкiв в режимi реального часу є нагальною потребою. Основу глобального кiбернетичного простору складає Інтернет. При використання Інтернету торгiвельнi органiзацiї отримують наступнi переваги:
¢язком.
¢являється реклама в засобах масової iнформацiї. В результатi реклама являється непотрiбною та збитковою. При використаннi Інтернету змiст iнформацiї та реклами може бути змiнений скiльки разiв, скiльки це необхiдно.
По-третє, Інтернет надає клiєнтам можливiсть базового доступу в магазин, виставочний салон, на склад або оптову базу, в iншi торгiвельнi органiзацiї для ознайомлення з товаром, що продається, його вибору та замовлення.
По-четверте, Інтернет використовується для iнтерактивної взаємодiї з клiєнтом, який може проводити всi торговельнi операцiї по купiвлi товару, в тому числi й оплату. Часто товари в Інтернетi дешевшi, нiж у звичайних магазинах, оскiльки фiрми не витрачають грошi на утримання торгiвельної точки та обслуговуючого персоналу.
По-п¢яте, торгiвельнi органiзацiї можуть користуватися фiнансовою та товарною iнформацiєю в режимi реального часу, використовуючи для цього стандартний набiр технiчних засобiв для створення свого web-сайта або webсервера та вiдносну дешевизну каналiв зв¢язку.
По-шосте, комп¢ютернi системи в Інтернетi мають можливiсть забезпечити зв¢язок та обслуговування клiєнтiв 24 години на добу, сiм днiв на тиждень. При цьому замовлення на продукцiю можуть прийматися не тiльки в будь-який час, але i з будь-якого мiсця планети.
то можна залишити замовлення. Добре органiзований Інтернет-магазин має налагоджену систему iнформацiйної пiдтримки, покупець має можливiсть розглянути декiлька варiантiв, порiвняти їх та зробити правильний вибiр, що непросто зробити навiть у звичайному магазинi.
Таким чином, Інтернет дозволяє торгiвельним органiзацiям зменшити витрати, пов”язанi з рекламою та реалiзацiєю продукцiї, розширити ринок збуту та в кiнцевому результатi збiльшити обсяг продажу.
2. Органiзацiя комерцiйного бiзнесу в Інтернетi
що розташована на комп”ютерi постачальника послуг - Інтернет - провайдера i належить якiй-небудь органiзацiї або приватнiй особi. Така сторiнка може мати багато iнших сторiнок. В залежностi вiд кiлькостi сторiнок, змiсту, структури та виконуваних функцiй web-сайти можна класифiкувати. Наприклад, невеликий web-сайт складається з 3-5 сторiнок i мiстить мiнiмум iнформацiї про фiрму. Повноцiнний web-сайт має 15 - 20 сторiнок, лiчильник вiдвiдувачiв, книгу вiдвiдувань, форму для електронної пошти.
Наступним етапом в ефективному використаннi досягнень Інтернету є створення web-сервера. Вiн мiстить значний обсяг iнформацiї, iнтегрований з базами даних, iнтерактивний, має оригiнальний дизайн i власну систему пошуку iнформацiї. На вiдмiну вiд web-сайта web-сервер характеризується рiзноманiтнiстю набору програмних i технiчних засобiв. Витрати на створення web-серверу є достатньо високими - до 15 - 18 тис. дол. США, в той час як мiнiмальна мiсячна оплата за зберiгання web-сайта об”ємом до 25 МГб даних складає всього 100 дол.
Будь-якi сторiнки мають однакову структуру. Із всiх питань, що виникають при створеннi комерцiйної web-сторiнки, формування i змiст є найбiльш важливими та складними.
Web-сторiнка повинна мiстити:
iнформацiю про фiрму - iсторiю створення, основнi досягнення, мету бiзнесу, вiдгуки клiєнтiв та партнерiв;
пропозицiї продукцiї або послуг фiрми, якi складаються з їх характеристики, моделей каталогу продукцiї, прайс-листа, умов поставки та сервiсного обслуговування, опису переваг продукцiї;
роздiл технiчної пiдтримки, консультацiй, рекомендацiй та особливостей застосування продукцiї;
додаткову iнформацiю про свою галузь та сумiжнi галузi у виглядi огляду, аналiзу основних подiй, побочних новин;
спецiальну форму для замовлення продукцiї фiрми, лiчильник числа вiдвiдувачiв, спецiальний перелiк питань для вiдвiдувачiв web-сторiнки (стать, вiк, освiта, хобi, рiвень доходiв, як дiзналися про фiрму, що шукають i чи знаходять потрiбну продукцiю, чому здiйснюють ту чи iншу покупку).
телекомунiкацiйних мереж. Іншi практикують цей термiн як електронне ведення бiзнесу. Є спецiалiсти, якi розумiють електронну торгiвлю як комерцiйнi угоди, що здiйснюються за допомогою електронних засобiв зв”язку.
В нашiй країнi поняття “електронна торгiвля” практикується як купiвля-продаж товарiв та послуг через електроннi мережi, в тому числi через Інтернет. Це передбачає отримання доступу в Мережу для пошуку торгового партнера, вибору товарiв та послуг, оформлення замовлення, забезпечення гарантiї платежу, поставки товарiв або надання послуг та отримання продавцем їх договiрної вартостi.
В електроннiй комерцiї iснує декiлька бiзнес-моделей.
Перша модель - це компанiя-компанiя (В2В). Працюючи за цiєю моделлю, компанiя використовує електроннi засоби зв”язку для обмiну даними з комерцiйними партнерами, що дозволяє компанiї краще керувати матерiально-виробничими запасами, прогнозувати попит та пiдвищувати якiсть замовлень, що виконуються.
Друга модель бiзнесу - це компанiя-замовник (В2С), коли компанiя використовує електроннi засоби зв”язку для взаємодiї iз замовниками. В результатi у замовника з”являється можливiсть проводити аналiз ринку i робити покупки як в робочi, так i в неробочi години. Компанiям в цьому випадку простiше отримувати iнформацiю вiд клiєнтiв та надавати послуги у вiдповiдностi до вимог конкретного замовника.
навчальнi матерiали, iнформацiю вiддiлу кадрiв, оцiнку результатiв дiяльностi i т. д.
Четверта модель електронного бiзнесу - це компанiя-партнер (В2Р). в цьому випадку компанiя використовує електроннi засоби зв”язку для взаємодiї з комерцiйними партнерами, до яких належать банки, акцiонери, ринковi або галузевi об”єднання та органи державної влади.
Суб”єктами електронної торгiвлi можуть бути фiзичнi та юридичнi особи, що мають доступ до системи Інтернет в Типовому законi про електронну торгiвлю Комiсiї ООН по праву мiжнародної торгiвлi вони називаються укладачем, адресатом та посередником.
В якостi укладача - продавця в електроннiй торгiвлi, як правило, виступає електронний магазин. Вiн являє собою об". єднання комп”ютерних даних та їх розташування з метою ведення торгiвлi в Інтернетi. Як правило, електроннi магазини виконують функцiї реклами i торгiвлi за каталогами, пропонують iнтерактивнi засоби спiлкування з покупцем, включаючи обробку та виконання замовлень.
Все частiше вiдкриваються портали (вiд грецького т”портал” - архiтектурно оформлений вхiд у будiвлю), якi являють собою сукупнiсть iнформацiї про пропозицiї товарiв (послуг), систему укладання угоди. Портал слугує першою web-сторiнкою, в яку входять користувачi Інтернету. Його особливiстю є надання ряду послуг, каталогу web-сторiнок, механiзму пошуку. У рядi випадкiв в порталi одночасно присутня система електронних платежiв, так званий Інтернет-банкiнг. З порталу починається вхiд до Мережi, звiдки можна потрапити в багато торгових точок.
Адресатом-покупцем вiртуального магазину може бути як фiзична, так i юридична особа (приватна, корпоративна, державна), але обов”язково має бути користувач Інтернету.
Покупець спочатку визначає свою потребу в якiй-небудь продукцiї, потiм знайомиться з iнформацiєю про неї по Інтернету, шукає, де можна здiйснити покупку, порiвнює всi можливi варiанти (цiну, якiсть та властивостi товару, рiвень обслуговування, репутацiю виробника i т. д.) i лише потiм придбає. Процес продажу може включати переговори про цiну, кiлькiсть i строки доставки товару та iншi особливi умови.
Основною вiдмiннiстю електронної торгiвлi є використання електронного документообiгу, яке приносить ряд суттєвих переваг. Перевага електронної торгiвлi полягає i в тому, що вона створює можливiсть зниження витрат обiгу. Електронна торгiвля забезпечує збiльшення оперативностi отримання iнформацiї про товар, попит потенцiальних покупцiв i скорочує цикл виробництва та продажу, усуває посередницьку ланку, що знижує споживчу вартiсть товару.
3. Проведення угоди купiвлi-продажу в Інтернетi
" слiд практикувати широко, щоб вiн охоплював всi торгiвельнi вiдносини, як договiрнi, так i позадоговiрнi.
оскiльки вони укладаються з використанням електронних засобiв телекомунiкацiй. Саме ця властивiсть електронної угоди вимагає додаткового визнання її законностi в рамках дiючого в країнi правового механiзму, а саме: пiдтвердження самого факту укладання угоди, волi сторiн, добровiльностi укладання угоди, волi сторiн, добровiльностi укладання угоди i т. д. продавець i покупець повиннi досягти повної визначеностi по предмету угоди, її умовам, датi укладання. Крiм цього, зафiксованi умови договору мають вiдповiдати певним правилам, якi дозволили б, у випадку необхiдностi, вимагати примусового виконання зобов”язань на пiдставi судового рiшення.
Покупець набирає на клавiатурi комп”ютера адресу електронного магазину web-сторiнку i чекає появи вiтрини, списку товарiв, що знаходяться на складi. Вмiст складу представляється у виглядi iєрархiчної структури, базовими елементами якої є групи товарiв. Якщо зробити короткий натиск курсором по групi, то група розгортається, вiдкриваючи список пiдгруп або конкретних виробiв певного типу. Покупець може продивитись картинку iз зображенням товару та його характеристики. Пiсля вивчення асортименту, покупець вибирає товар, вiдправляючи його в споживчу корзину, покупець вiддає команду “виконати замовлення” i вибиране для себе зручну форму оплати та доставки товару.
Якщо покупець - фiзична особа в магазинi вперше, його просять вказати деякi вiдомостi про себе: iм”я, прiзвище, телефон, адресую, юридична особа, так званий корпоративний покупець, повiдомляє назву органiзацiї, номер розрахункового рахунку, iм. ”я та телефон контактної особи. На цьому етапi покупцю присвоюється iдентифiкацiйний код. Коли вiн вiдвiдує магазин наступного разу, йому достатньо буде вказати свiй код.
iз проблем, яка часто проявляється в процесi укладання електронної угоди, є цiлiснiсть i безпека угоди, недопущення витоку комерцiйної iнформацiї. Покупець, що придбає товар в iнтерактивному режимi, вимушений довiрити продавцю конфiденцiйну iнформацiю (наприклад, iдентифiкацiйний код). Тому продавцi - електроннi магазини повиннi мати вiдповiднi засоби захисту iнформацiї, якi були б адекватнi ризикам.
Всю роботу вiртуального магазину контролює оператор, який зобов”язаний обслуговувати клiєнтiв та вiдсiювати ту частину користувачiв Інтернетом, якi вiдвiдали магазин, щоб потренуватися. Оператор повинен щоденно контролювати правильнiсть роботи електронного магазину та системи авторизацiї.
На даний час iснує декiлька способiв замовлення товарiв та їх оплати, пов”язаних з використанням Інтернету.
Перш за все це телефонне замовлення. В цьому випадку web-сторiнка використовується тiльки як електронна вiтрина або каталог товарiв з цiнами. Пiсля вибору необхiдного товару покупець повинен зателефонувати i зробити замовлення. Спосiб оплати при цьому залежить вiд фiрми i виду товарiв.
Другий спосiб - це обмiн вiдкритим текстом. В останнi роки передача, при здiйсненнi покупки, незашифрованих номерiв кредитних карт через Інтернет слугує основним способом розрахункiв. Це призводить до зростання грошових втрат, пов”язаних з перехопленням iнформацiї про номери кредитних карт. Тому все бiльш розповсюдженими стають рiзнi методи захисту iнформацiї.
Третiй спосiб - це застосування системи з шифруванням iнформацiї. Суть цього способу полягає в тому, що iнформацiя про кредитну карту передається через Інтернет з використанням методiв шифрування. Однак в такiй системi не виключається можливiсть викрадення iнформацiї про кредитнi карти з серверу продавця. І в цьому випадку важко надiйно iдентифiкувати продавця та покупця, що створює можливiсть махiнацiй. Вони проявляються у вiдмовi вiд платежу, створеннi фiктивних фiрм та їх швидкому зникненнi, не поставцi товару та iн.
про кредитну карту. Вiн заснований на застосуваннi спецiальних захищених протоколiв з використанням посвiдчуючи покупця та продавця цифрових сертифiкатiв та цифрового пiдпису.
П”ятий спосiб замовлення та оплати - клiринговi системи. Це найпопулярнiшi системи для грошових розрахункiв через Інтернет. При використаннi цiєї системи номер кредитної карти взагалi не передається через Інтернет. Вiн повiдомляється телефоном при вiдкриттi рахунку. Пiсля цього всi покупки здiйснюються за допомогою спецiального PIN-коду, який є текстом довiльної форми, що ускладнює його розпiзнання та використання небажаними особами.
Всi клiринговi системи заснованi на перенесеннi взаємовiдносин мiж продавцями на компанiю-клуб, яка, впевнившись в кредитоспроможностi клiєнта, веде всi взаєморозрахунки. При цьому компанiя дає покупцю закодоване iм. ”я. розкриття iнформацiї про справжнє iм. ”я покупця можливе тiльки при виникненнi спiрних ситуацiй або у випадку судового розгляду.
Шостий спосiб - застосування цифрових, так званих електронних грошей, використання цифрової готiвки, яка умовно вважається грошовими монетами та купюрами. На думку спецiалiстiв, цифровi електроннi грошi будуть найперспективнiшим засобом розрахункiв в Інтернетi. Принципiальна вiдмiннiсть їх вiд iнших платiжних систем полягає у використаннi грошей i цифровiй формi, тобто електроннi грошi - це частина iнформацiї у спецiально вiдведенiй областi пам”ятi комп”ютера. Такий пiдхiд суттєво спрощує розрахунки, знижує витрати на їх проведення, а також робить можливими мiкро платежi. Як приклад можна привести систему цифрових грошей, розроблену компанiєю DigiCash. Вона функцiонує наступним чином. При зняттi частини грошей з поточного рахунку покупця банк вiдправляє електронною поштою зашифроване повiдомлення з набором таких, що не повторяються 64 - розрядних двоїчних чисел. Нiхто iнший їх використати не може, крiм клiєнта, якому вони належать. При здiйсненнi покупки через Інтернет покупець пересилає цифровi грошi продавцю. В свою чергу продавець пересилає їх в банк для перевiрки їх справжностi. У випадку, якщо перевiрка пройшла успiшно, вiдповiдна сума зараховується на рахунок продавця.
Сьомий спосiб розрахунку за покупку через Інтернет - цифровi грошi з використанням смарт-карт. Старт-карта - це мiкрокомп”ютер з пам”яттю, процессором та програмним забезпеченням. Вона використовується як дебетова карта, в яку вноситься iнформацiя про списання грошей. Клiєнт переводить на смарт-карту грошi зi свого банкiвського рахунку. Інформацiйнi файли, якi вносяться в пам”ять смарт-карти, i є грошима. Вони не можуть бути стертi, а також не можуть бути скопiйованi та використанi двiчi. При застосуваннi спецiального зчитуючого пристрою можна використовувати старт-карту для розрахункiв не тiльки в Інтернетi, але i в традицiйнiй формi роздрiбної торгiвлi.
Доставка товару покупцю до останнього часу не являла серйозної проблеми, оскiльки бiльшiсть вiртуальних магазинiв обмежували кiлькiсть товарiв, що пропонуються та обходилися при їх доставцi власними силами. По мiрi розповсюдження електронної торгiвлi три фактора - розширення асортименту, необхiднiсть вiдправлення великої кiлькостi дрiбних бандеролей та зростаюче очiкування покупцiв - ускладнили доставку.
Захiднi компанiї розробляють системи “наскрiзних" поставок. При цьому особлива увага придiляється наступним моментам. Перш за все прагнуть забезпечити прозорiсть пересилки та безперервний сервiс з моменту натиску кнопки “купляю" i до доставки товару споживачу. Служба, що вiдповiдає за “наскрiзну” поставку, повинна переслiдувати три очевиднi мети: дати впевненiсть покупцю в отриманнi товару, органiзувати доставку товарiв невеликими партiями, доставити товар покупцю “до порогу”.
На цьому етапi компанiя повинна оперативно iнформувати покупця про прибуття замовлення, давати йому можливiсть до самообслуговування. Отже, в електроннiй торгiвлi центр уваги переноситься з оптової доставки товарiв в магазини на вiдправлення посилок iндивiдуальному споживачу.
Лiтература
1. Галкин С. Е. Бизнес в Интернете. - М.: Центр, 2005.
2. Дьяконов В. П. Internet. Настольная книга пользователя. - М.: Солон. - Р, 1999.
3. Соколова А. Н., Геращенко Н. И. Электронная коммерция: мировой и российский опыт. - М.: Открытие системы. - 2007.
4. Д. Козье. Электронная коммерция: Пер. С англ. - М.: Издательство - торговый дом "Русская редакция", 2008.
5. Носова Н. Законотворчество в сфере Internet. E- mail: inna@its. Miec.ru.
6. Резолюция Генеральной Ассамблеи ООН вiд 30 сiчня 1997р. № ЕА/51/628 “Типовий закон про електронну торгiвлю", прийнятий Комiсiєю ООН по праву мiжнародної торгiвлi.
| 
