Електромузичнi iнструменти
Мiнiстерство освiти i науки України
Львiвський iнститут економiки i туризму
Факультет товарознавства та експертизи товарiв
на тему:
“Охарактеризуйте основнi види електромузичних товарiв”
Студента IV курсу
Олексина Н. В.
Науковий керiвник
Тис М. С.
ЛЬВІВ – 2008 р.
Електромузичнi iнструменти
(електрофони) – група музичних iнструментiв, в яких звук видобувається за допомогою електричних коливань.
В залежностi вiд способу формування коливань розрiзняють:
· власне електроннi iнструменти;
· акустичнi iнструменти з електричним пiдсиленням.
В загальному електромузичний iнструмент складається з наступних елементiв:
· генератор електричних коливань (OSC)
· пристрої, що дозволяють грати на iнструментi
· пристрої, що дозволяють корегувати тембр звуку
· пiдсилювач, що пiдсилює електричнi коливання
· гучномовець, що перетворює електричнi коливання в акустичнi.
Найпершим електромузичним (електромеханiчним) iнструментом вважається Музичний телеграф, сконструйований в 1876 роцi американським телеграфiстом Елiша Греєм.
Першим цiлковито електромузичним iнструментом став телармонiум, запатентований Таддеусом Кахiллом в 1897 р. i сконструйований в 1906 р. Апарат важив 200 тонн, мав довжину близько 19 метрiв, мiстив 145 спецiальних електрогенераторiв. Інструмент проiснував до 1916 р. Записiв не збереглося.
В 1920 р. росiйський винахiдник Лев Термен сконструював Терменвокс. Головною частиною терменвокса є два високочастотних коливних контури, настроєнi на спiльну частоту. Електричнi коливання звукових частот створюються генератором на електронних лампах, сигнал пропускається через пiдсилювач i перетворюється гучномовцем в звук. Висота i гучнiсть звуку залежала вiд магнiтного поля навколо антен.
В 1928 р. Л. Термен конструює другий вiдомий iнструмент – Хвилi Мартено, який мав клавiатуру та кiлька допомiжних контролерiв. Цей iнструмент використовувався О. Мессiаном в симфонiї "Турангалiлла" та iнших творах.
Асортимент електромузичних iнструментiв представлено електронними й адаптеризованими iнструментами. Виробництво цих iнструментiв, якi мають необмеженi можливостi вiдтворення звукiв, постiйно зростає.
Електроннi музичнi iнструменти
, залежно вiд кiлькостi генераторiв, подiляють на одноголоснi i багатоголоснi.
Одноголоснi (мелодiйнi) iнструменти дають змогу вiдтворити тiльки один звук без акордiв, адже для звуковiдтворення використовують один генератор електричних коливань. До цих iнструментiв вiдносять: терменвокс, сонар, вiолену, емiрiтон, екводiн. Усi вони випускались в експериментальному порядку. Одноголоснi iнструменти нинi використовуються дуже рiдко.
За акустичними властивостями, зовнiшнiм виглядом, розташуванням вузлiв управлiння багатоголоснi iнструменти рiзноманiтнi. Всi вони мають хроматичний лад. Музичний дiапазон може бути вiд кiлькох тонiв до повного музичного дiапазону (8 октав). Завдяки використанню пiдсилювачiв рiзної потужностi гучнiсть також можна регулювати по всьому дiапазону – вiд порогу гучностi до болючого порогу. Засоби управлiння тембровими характеристиками, музичними ефектами розташовано, як правило, на корпусi iнструмента й управляються руками, а гучнiсть – ножною педаллю.
класичних.
До електронних музичних iнструментiв вiдносять електрооргани, синтезатори, мастерклавiатури тощо Найбiльшого поширення в Українi набули синтезатори.
Синтезатор
– електронний музичний iнструмент, який синтезує звук, використовуючи технiки адитивного, субтрактивного, частотно-модуляцiйного та iнших видiв синтезу.
Синтезатори за призначенням подiляються на професiйнi i масовi. Особливiстю сучасних синтезаторiв є висока якiсть звучання, великий вибiр звукiв, значна кiлькiсть вбудованих мелодiй, наявнiсть автоакомпанементу, пам'ятi, багатофункцiонального дисплею, секвенсору композицiй i фрагментiв, який дає змогу створювати оркестровi композицiї та аранжування, записуючи до пам'ятi почергово партiї рiзних iнструментiв. Синтезатори, якi призначено для навчання – "електронний вчитель", – додатково мають навчальнi мелодiї, вбудований самовчитель гри на клавiшах та систему музичної iнформацiї.
Синтезатори подiляють також на аналоговi та цифровi.
В аналогових синтезаторах генератор частоти тону (осцилятор) генерує електромагнiтнi коливання певної частоти та певної форми (синусоїда, трикутник, прямокутник, шум i т. п.), якi пiсля проходження через блок фiльтрiв пiдсилюються за допомогою пiдсилювача та перетворюються через гучномовець на вiдповiднi акустичнi коливання.
В цифрових синтезаторах генерування звуку здiйснюється за допомогою складних математичних обчислень, якi в кiнцевому результатi й визначають форму, та, вiдповiдно, i властивостi акустичного сигналу.
нот та нюансiв виконання того чи iншого музичного твору, та вiдтворювати її за допомогою звукового модуля – синтезатора. Для забезпечення роботи з MIDI, на синтезаторах встановлюються рознiми MIDI-IN (через який поступає MIDI-iнформацiя з iнших пристроїв), MIDI-OUT (через який пристрiй передає MIDI-iнформацiю про дiї, якi на ньому виконуються до iнших пристроїв), та рознiм MIDI-THRU (для передачi iнформацiї, отриманої через MIDI-IN в незмiненому виглядi).
за кроком.
Можливiсть управляти з MIDI-клавiатури одночасно кiлькома синтезаторами (при вiдповiднiй комутацiї цих пристроїв за допомогою MIDI-кабелiв) привела до появи синтезаторiв без MIDI-клавiатури, або так званих "звукових модулiв". Як правило, такi звуковi модулi виготовляються з урахуванням можливостi закрiплювати їх на спецiальних стiйках – реках (звiдси ще одна назва - "рековi" синтезатори).
З розвитком комп'ютерної технiки в кiнцi 90-х рокiв з'являються так званих вiртуальнi, або програмнi синтезатори. Найбiльш популярнi в професiйнiй практицi так званих VST-iнструменти, якi можна використовувати звуковий модуль. Управлiння VST-iнструментом може здiйснюватись з програми-секвенцора або з зовнiшнього пристрою, наприклад MIDI-клавiатури.
Також до електронних музичних iнструментiв вiдносять також семплер.
В перших семплерах звуки записувались на магнiтну плiвку (напр. мелотрон). Історiя iнтенсивного розвитку семплерiв однак починається з розробкою стандарту MIDI та розвитком цифорвих технологiй. Типовий семплер складається з клавiатури, дискового накопичувача, на якому зберiгаються семпли та програми керування iнструментом.
Семплери виявились придатними для вiдтворення немузичних звукiв в концертах (наприклад багатою на такого роду звуки є музика рок-групи Pink Floyd). Початково такi звуки вiдтворювались з магнiтних плiвок. Пiзнiше цей недосконалий спосiб був витiснений семплером.
Сучаснi семплери використовують переважно цифорвi технологiї для обробки семплiв. Akai було вироблено багато технологiй обробок, таких як Crossfade Looping для усунення нерiвностей звуку та Time Stretch, що дозволяє скорочувати або подовжувати семпли без змiни звуковисотностi чи навпаки.
також пiзнi Triton та Trinity серiї, Yamaha's SY серiї та Kawai K серiї iнструментiв.
Адаптеризованi iнструменти
.
До адаптеризованих електронних iнструментiв вiдносять електропiанiно, електрогiтари (напiвакустичнi, неакустичнi й акустичнi), якi вiдрiзняються особливостями конструкцiї, дiапазоном, оздобленням i видом матерiалу, з яких вони виготовленi.
Електрогiтара
– музичний iнструмент, використовується практично в усiх музичних стилях через якiсть звуку та великi можливостi у звуковiй обробцi.
Призначенi електрогiтари для сольного, ансамблевого й оркестрового виконання музичних творiв, акомпанування, а також для навчання. За мiсцем i роллю в оркестрi електрогiтари подiляються па соло, ритм, бас. Найчастiше використовується при виконаннi рок-музики.
Ранiше електрогiтари пiдключались проводами до пiдсилювачiв. Нинi iснують безпровiднi системи сигналопередачi для гiтар – з автономним передавачем, що крiпиться на поясi гiтариста.
струм, що передається до пiдсилювача – проводами або дистанцiйно – де обробляється, модулюється i передається до джерела звуку.
Найбiльш поширеними є шестиструннi гiтари, стрiй якої вiдповiдає строю класичної – E A D G B E.
Електрогiтари акустичнi – це адаптеризованi простi гiтари, якi мають один або кiлька звукознiмачiв. Деку виготовляють iз резонансної ялини. Цi гiтари можна використовувати, як звичайнi.
Електрогiтари напiвакустичнi являють собою адаптеризованi iнструменти, деки яких виготовленi не iз резонансної деревини, а з клеєної фанери, i товщина корпусу менша, нiж в акустичних гiтар; змiнена конструкцiя струнотримача. Напiвакустичнi гiтари не дають повного звучання без звукознiмача.
Електрогiтари неакустичнi не мають резонансних дек, корпус зклеєно з рiзних листяних порiд. Товщина корпусу —
вiд 25 до 45 мм. Гриф виготовлено iз деревини бука, клена. Неакустичнi гiтари без звукознiмача не звучать. Цi гiтари мають звукознiмачi, пульт iндивiдуального регулювання кожного звукознiмача. За допомогою регуляторiв, розташованих на пультi, досягаються рiзноманiтнi ефекти звучання i гучностi. Для пiдключення до пiдсилювального пристрою електрогiтари мають з'єднувальний провiд з вилкою.
Першi електрогiтари почали масово випускатися компанiями Gibson та Fender. Серед Gibson нинi є популярними: легендарний Gibson Flying V, та Gibson Explorer. Класикою та еталоном електрогiтари вважається Gibson Les Paul. Серед модельного ряду Fender свiтове визнання i суперпопулярнiсть здобув Stratocaster. За численними висновками психологiв, при згадуваннi електрогiтари люди асоцiюють її саме з Stratocaster. Інший Fender-зiрка став популярним серед виконавцiв блюзу – Telecaster.
Трохи пiзнiше з'явилася велика кiлькiсть виробникiв електрогiтар, але мало з них набули свiтового визнання за якiсть. Найвiдомiшими серед найкращих є Ibanez та Jackson.
Також розрiзняють наступнi типи електрогiтар:
· Hollow Body Electric (Gretsch Brian Setzer, Ibanez George Benson)
· Holow Body Acoustic & Electric (Gibson John Lennon J-160E)
· Semi-Hollow Body Electric (Gibson ES-335, ES-175, ES-135)
· Semi-Hollow Body Acoustic & Electric (Godin Multiac Jazz)
· Solid Body Electric (Gibson Les Paul, SG, Fender Strat, Tele)
· Solid Body Acoustic (Gibson Chet Atkins)
· Solid Body Acoustic & Electric (Parker Fly, Godin LGX)
та багато iнших.
Характеристики гiтари LTD H 1000 (рис. 2):
· корпус з червоного дерева;
· кленовий гриф з палiсандровою накладкою;
· мензура 25,5;
· 24 XJ лади;
· звукознiмачi EMG 81(br)/85(n);
· 1 тон;
· колки Sperzel;
· колiр: чорний.
Електрогiтари спроможнi в широкому дiапазонi вiдтворювати й iмiтувати звучання струнних, ударних iнструментiв, створювати рiзнi шумовi ефекти, надавати звуку вiбрацiю, рiзний тембр i забарвлення.
Бас-гiтара
(або просто бас) – це електричний струнний iнструмент. Зовнi схожа на електрогiтару, але має бiльшу деку, зазвичай чотири струни i довший гриф. Настроєна на октаву нижче гiтари. Також iснують акустичнi бас-гiтари.
Цей iнструмент – варiацiя електрогiтари, використовується для гри низьких нот в рiзних типах музики. Починаючи з 1950-х вона набула широко використання i замiнила контрабас в популярнiй музицi. Це сталося без сумнiву тому що бас-гiтару легше пiдсилювати, записувати i транспортувати, нiж свого попередника. Незважаючи на це, контрабас досi використовується в деяких типах музики, таких як джаз, рокабiллi, традицiйний блюз i, звичайно, в класичнiй музицi.
Бас-гiтара може бути ладовою або безладовою.
як виконавцям потрiбно було розширювати дiапазон своїх iнструментiв. П’ятиструннi бас-гiтари зазвичай мають низьку "B" струну, а шестиструннi звичайно мають як нижню "B" струну, так i вищу "C" струну.
1980-х набув поширення ще один стиль гри на бас-гiтарi, так званий "слеп".
Бас-гiтара – стандартний iнструмент в багатьох музичних жанрах. Навiть не зважаючи на те, що контрабас лишається стандартним оркестровим iнструментом, деякi композитори кiнця двадцятого столiття замiсть нього використовують бас-гiтару.
Пiцикато – найпоширенiша технiка. Вона полягає в тому, що великий палець кладеться на звукознiмач чи струну, а вказiвним i середнiми пальцями створюються звуки. Деякi вiртуознi музиканти використовують ще й безiменний палець, i навiть мiзинець.
Гра медiатором – також досить популярна технiка, при якiй на бас гiтарi грають так само як i на звичайнiй гiтарi.
Рекiнг – гра одним вказiвним пальцем. Застосовується в деяких переходах, в яких використання двох або бiльше пальцiв вiдволiкає увагу музиканта.
Гамер – технiка, при якiй звук виникає вiд рiзкого i сильного притискання струни до грифа лiвою рукою.
Слайд – технiка, яка також використовується i на iнших гiтарах. Пiсля утворення звуку правою рукою, лiва рука ковзає по грифу вгору i вниз, але не вiдпускає струну.
Слеп – особливий перкусiйний трюк. Для того, для того щоб зробити слеп, потрiбно рiзко ударити суглобом великого пальця по струнi. Дана технiка характерна для музичного стилю фанк. Чистого слепа, в принципi, в процесi гри не iснує. Вiн йде паралельно з прийомом пiд назвою поп (pop). Суть його в тому, що струна пiдчiплюється пальцем або нiгтем в напрямi вiд грифа, при цьому звук утворюється за рахунок коливань струни плюс удару її по грифу при поверненнi. Звук виходить рiзкий, дзвiнкий, вищий по вiдчуттях. Як приклад музиканта, що виконує партiї слепом i попом можна назвати польського бас-гiтариста Войтека Пiлiчовськи (Wojtek Pilichowski).
У разi гри однiєю рукою технiка аналогiчна гамеру. При грi дворучним тепiнгом звук створюється також i iншою рукою, при цьому манера теж аналогiчна гамеру, але постановка руки, зрозумiло, iнша.
На ринку України набули розповсюдження електро- та цифровi пiанiно. Особливiстю сучасних цифрових пiанiно є глибоке i чисте звучання, наявнiсть 88-клавiшної клавiатури з молоточковою механiкою, можливiсть змiнити тембр (концертний рояль, кабiнетний рояль, клавесин, орган, вiбрафон, струнна група), накладання тембрiв, можливiсть отримання рiзних ефектiв та рiзноманiтнi функцiональнi можливостi.
Лiтература:
1. Михайлов В.І. Непродовольчi товари: Пiдручник – К.: Книга, 2005. – 556 с.
2. Товарознавство непродовольчих товарiв. Частина ІІ. / Л. Г. Войнаш, І. О. Дудла, Д.І . Козьмич, Н. В. Павловськата iн. Пiдручник. - К.: Укоопосвiта, 2004. - 532 с.
3. Вiкiпедiя - вiртуальна енциклопедiя (www.uk.wikipedia.org)
| 
