Виробнича програма пiдприємницької зовнiшньоекономiчної дiяльностi
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
КУРСОВА РОБОТА
з дисциплiни: Пiдприємництво ЗЕД
на тему: «Виробнича програма пiдприємницької зовнiшньоекономiчної дiяльностi»
Студентка гр.. УП-253 Іванова О. М.
Луганськ 2009р
ЗМІСТ
Резюме
1. Загальна характеристика органiзацiї
2. Дослiдження ринку та характеристика продукцiї
4. Виробничий план
5. Органiзацiйний план
6. Оцiнка ризикiв i страхування
7. Фiнансовий план
8. Стратегiя фiнансування
9. Список використаної лiтератури
РЕЗЮМЕ
Пiдсумки конкурсу iз продажу 76% акцiй "Лугансктепловоза" Фонд держмайна (ФГИ) України оголосив 23 березня, визнавши переможцем керуючу компанiю "Брянський машинобудiвний завод" (БМЗ), "дочку" "Трансмашхолдинга". Пакет обiйшовся йому в 292,5 млн. гривень ($57,9 млн.) при стартовiй цiнi 292 млн. гривень. До продажу ФГИ повiдомляв, що цiна угоди складе порядку 430 млн. гривень ($86 млн.).
У квiтнi президент України Вiктор Ющенко доручив генпрокуратурi й Службi безпеки України (СБУ) перевiрити дотримання законодавства при проведеннi торгiв. Генпрокуратура вже звернулася в суд з вимогою повернути акцiї "Лугансктепловоза" державi й провести повторний приватизацiйний конкурс. Розгляд у Господарському судi Києва призначено на 26 червня, повiдомив представник ФГИ.
Фонд порушив законодавство, не сповiстивши про проведення конкурсу за 75 днiв, говориться в позовi прокуратури (копiя є в "Вiдомостей"). Другим порушенням прокурори вважають вiдмову ФГИ допускати до участi в конкурсi "Днепровагонмаш" i Марганецкий ГОК - вони не були визнанi промисловими iнвесторами, хоча перший купує продукцiю "Лугансктепловоза", а другий може поставляти сировина на пiдприємство. СБУ напередоднi конкурсу з, що БМЗ аффилирован з єдиним конкурентом.
Спiвробiтник секретарiату Ющенко з "Вiдомостям", що президент засумнiвався в законностi приватизацiї тiльки через занижену цiну. Це й стало помилкою покупця, погоджується керiвник Мiжнародного iнституту приватизацiї Олександр Рябченко, в iншому ж "Трансмашхолдинг" - кращий покупець, здатний урятувати "Лугансктепловоз" вiд банкрутства. По даним ФГИ, росiйський iнвестор уже забезпечив пiдприємство замовленнями, якi на 40% збiльшать обсяг виробництва. Спiвробiтник "Лугансктепловоза" пiдтверджує, що новий власник уже замовив 30 тепловозiв для росiйської залiзницi й забезпечив замовлення з боку "Укрзализницы". Перевiрку дiяльностi iноземного iнвестора ФГИ планує на кiнець червня перед розглядом позову генпрокуратури в судi.
Представник ФГИ впевнений, що фонду вдасться вiдстояти правоту в судi. Представник покупця запевняє, що БМЗ не порушував нi закон, нi умови конкурсу. "Якщо госорганы перевищили свої повноваження, покупець не повинен нести за це вiдповiдальнiсть", - вiдзначає юрист української компанiї "Магiстр i з" Олексiй Рєзников. Полiтолог Костянтин Бондаренко вважає, що влада не ризикне викликати нову хвилю реприватизацiї на Українi.
"Лугансктепловоз" уипускає магiстральнi й маневровi тепловози, електропоїзди. Виторг в 2006 р. - 442,2 млн. гривень ($87,6 млн.), чистий збиток - 15,8 млн. гривень ($
1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОРГАНІЗАЦІЇ
3 травня 1896 року – заснування заводу. 1900 - випущений перший паровоз. 1906 - Луганський паровозобудiвний завод за своїми виробничими потужностями зрiвнявся з такими великими заводами Росiї, як Брянський i Путилiвський. Збiльшився випуск паровозiв. Завод випускав паровози наступних серiй: вантажнi - "Од"", "Ов", "Е", пасажирськi - "З" i "Б". З метою залучення замовникiв у всiх економiчних районах Росiї (вiд Варшави до Іркутська) були заснованi постiйнi представництва заводу. Велика реконструкцiя заводу, проведена в 1928-1933 роках, дала можливiсть освоїти найбiльш могутнi вантажнi локомотиви типу 1-5-1, яким було привласнене iм'я Фелiкса Дзержинського ("ФД"). По своїй технiчнiй оснащеностi новий завод був на той час самим досконалим у свiтi i найбiльшим у Європi. У порiвняннi зi старим заводом на ньому бiльш нiж у три рази зрiс верстатний парк, у 3,5 рази збiльшилася сумарна потужнiсть пiднiмальних кранiв. Завод мав власну могутню енергетичну базу. У цей же час був освоєний випуск пасажирського локомотива серiї "ЙС" (Йосип Сталiн). За паровози серiї "ФД" i "ЙС" завод був нагороджений золотою медаллю на виставцi в Парижi. З початком Великої Вiтчизняної вiйни завод переходить на випуск продукцiї, необхiдної фронтовi. Пiсля евакуацiї й окупацiї заводчани вже в 1943 роцi приступають до вiдновлення зруйнованого виробництва. Переборюючи неймовiрних труднощiв, колектив заводу в жовтнi 1945 року випустив перший пiслявоєнний паровоз серiї "СО" (Серго Орджонiкiдзе). За успiшне виконання завдань уряду по вiдбудовi заводу й органiзацiю випуску важливої продукцiї для народного господарства, у зв'язку з 50-рiччям завод наказом Президiї Верховної Ради СРСР вiд 7 червня 1947 року був нагороджений орденом Ленiна. До 1956 року завод спецiалiзувався на випуску основної продукцiї - паровозiв. За цей час було зроблено понад 12000 паровозiв рiзницi типiв потужнiстю вiд 600 до 1800 л. с.
Починаючи з 1956 року - року побудови першого тепловоза ТЕЗ по кресленнях Харкiвського заводу транспортного машинобудування. 19 жовтня 1956 року паровозобудiвний завод був перейменований у тепловозобудiвний. За короткий час було переустатковане виробництво на випуск тепловозiв. Для змiни органiзацiйно-технiчної структури цехiв були створенi автоматичнi, механiзованi i потоковi лiнiї, замкнутi дiлянки, без яких був неможливий багатосерiйний випуск тепловозiв. Спостерiгаючи iсторiю розвитку тепловозобудування на заводi, можна видiлити найбiльш яскравi вiхи, вiдзначенi створенням принципово нових локомотивiв, що обумовлюють новi напрямки в розвитку вiтчизняного тепловозобудування. 1956-1957 роки - створення й освоєння виробництва маневрових тепловозiв з електричною передачею для роботи в умовах тропiчного клiмату на Бхилайському металургiйному комбiнатi в Індiї. Це були першi тепловози, проданi на експорт. 1958-1962 роки - створення гами магiстральних тепловозiв з гiдропередачею (ТГ101, ТГ102, ТГ105, ТГ106) iз секцiйною потужнiстю вiд 1500 до 4000 к. с.
1962 рiк - початок виробництва тепловоза 2ТЕ10Л потужнiстю 2х3000 к. с. з електричною передачею постiйного струму. Тепловози цього типу стали згодом основними для залiзничних дорiг СРСР, їхня загальна кiлькiсть - бiльше 12000 секцiй. Згодом постiйно проводилася робота з удосконалювання технiчних параметрiв, пiдвищенню надiйностi, економiчностi цього тепловоза, унаслiдок чого були створенi його модифiкацiї ТЕП10Л, ТЕ10В, ТЕ10М, 4ТЕ10С, ТЕ10У. Тепловозу типу ТЕ10У в 1977 роцi одержав державний Знак якостi. 1965 рiк - почалося постачання тепловозiв серiї М62 потужнiстю 2000 к. с. в Угорську Народну Республiку. Згодом на його базi було створено бiльше 15 модифiкацiй для рiзних країн i регiонiв СРСР. 1967 рiк - створений тепловоз ТЕ109, що заклав перспективний ряд нових тепловозiв з електричною передачею змiнно-постiйного струму. Цей тепловоз став згодом основною базовою моделлю по багатьом вузлам i схемам серiї тепловозiв 07, 130, 131, 132, 142, TЕ114, що поставлялися на експорт, а також тепловоза 2ТЕ116 для МШС. Високi технiчнi й експлуатацiйнi показники тепловозiв серiї 07, 132, 142 були вiдзначенi великими золотими медалями i дипломами на Пловдiвськiй i Лейпцiгськiй мiжнародних ярмарках у 1972, 1974, 1975 роках, а сам завод був вiдзначений мiжнародною премiєю "Золотий Меркурiй" за великий внесок у розвиток мiжнародного торгiвельного спiвробiтництва. Тепловози ТЕ114 i 2ТЕ116 випускалися зi знаком якостi. У 1960-70-i роки на заводi виконувався великий обсяг робiт з випуску широкої номенклатури iнших важливих виробiв для народного господарства країни i на експорт, у т. ч. хiмобладнання, залiзничнi транспортери бiльш 10 типiв рiзної вантажопiдйомностi.
З 1992 року завод переключився на створення й освоєння виробництва нових видiв рейкового транспорту для залiзницi , мiського комунального господарства i гiрничорудної промисловостi. Роботи проводяться в рамках нацiональної програми разом з найбiльшими пiдприємствами України: Харкiвськими заводами "Електроважмаш" i транспортного машинобудування iм. Малишева, Запорiзьким НДІ "Перетворювач" та iншими пiдприємствами й iнститутами. Практично усi вантажнi магiстральнi перевезення на неелектрифiкованих дiлянках залiзницi країн бувшого СРСР здiйснюються Луганськими локомотивами. За останнi кiлька десяткiв рокiв створено i побудовано бiльше 40 типiв i модифiкацiй маневрових, вантажних магiстральних i пасажирських тепловозiв потужнiстю вiд 1471 до 4411 квт у секцiї. Усього пiдприємством створено i поставлено бiльш 44000 тепловозiв, у т. ч. бiльш 4000 локомотивiв потужнiстю вiд 1020 до 2941 квт у 11 країн Європи, Азiї, Африки i Латинської Америки. Крiм рейкових транспортних засобiв, якi є основною продукцiєю пiдприємства, освоєне виробництво iнших видiв продукцiї: поворотного кола для рухомого складу, гiрничошахтного устаткування (конвеєр шахтний скребковий, вагонетки, тяговий привiд для шахтних електровозiв, колiснi пари); плавучих транспортних iнженерних машин, для забезпечення водних переправ; сiльськогосподарського устаткування, споживчих товарiв. 19 травня 1995 року Президент України видав Указ "Про створення Державної холдингової компанiї "Луганськтепловоз", а 3 жовтня Луганський мiськвиконком провiв її державну реєстрацiю. Створення компанiї повинне забезпечити концентрацiю сил i коштiв головного i дочiрнього пiдприємств, сприяти ще бiльш тiснiй взаємодiї i поглибленню виробничо-технологiчних зв'язкiв в iнтересах успiшного виконання завдань освоєння нових, прiоритетних в Українi i конкурентноздатних видiв продукцiї, прискоренню процесiв структурної перебудови.
У перiод з 1997 по 2003 роки ВАТ "ХК "Луганськтепловоз" були створенi новi види рухомого складу для залiзниць :унiфiкований пасажирський причiпний вагон для примiських перевезень. Виготовлено дослiдний зразок у 1997 роцi, прийнятий МВК i запущений у виробництво; дизель-потяг локомотивної тяги ДПЛ1 з модернiзованою секцiєю тепловоза 2М62У i причiпним головним вагоном з кабiною керування. Дослiдний зразок побудований у 2001 роцi, прийнятий МВК i запущений у виробництво;
дизель-потяг локомотивної тяги ДПЛ2 з модернiзованою секцiєю тепловоза 2ТЕ116 i причiпним головним вагоном з кабiною керування. Дослiдний зразок побудований у 2001 роцi, прийнятий МВК i запущений у виробництво;
дизель-потяг ДЕЛ-02 з електропередачею змiнного струму, з пiдрамним розташуванням силового i допомiжного устаткування. Дослiдний зразок побудований у 2003 роцi. Здiйснюється комплекс налагоджувальних i приймальних iспитiв;
електропоїзд постiйного струму ЕПЛ2Т. Дослiдний зразок побудований у 2001 роцi, прийнятий МВК i запущений у виробництво;
електропоїзд перемiнного струму ЕПЛ9Т. Дослiдний зразок побудований у 2001 роцi, прийнятий МВК i запущений у виробництво;
грузопасажирський магiстральний тепловоз ТЕ114І. За своїм конструктивним виконанням може експлуатуватися в умовах тропiчного клiмату i високої запиленостi повiтря
У 2001 роцi ДХК «Луганськтепловоз» вдалося вийти на беззбиткову дiяльнiсть (за пiдсумками 2000 року балансовi збитки пiдприємства досягли 35 млн. грн.).
У 2002 роцi Мiнiстерство транспорту та зв'язку i Укрзалiзниця забезпечили компанiю замовленнями та фiнансуванням на 102,3 млн грн. 2002 року ДХК «Луганськтепловоз» виконала договори про постачання тепловозних вузлiв i деталей Коломенському тепловозобудiвному заводу на суму 4,3 млн грн, Зеленодольському заводу iм. Горького (Татарстан) — на суму 141 тис. грн.
Чистий прибуток ДХК за 2001 рiк — 18,9 млн. грн. — був спрямований на погашення збиткiв попереднiх рокiв.
Продукцiя: тепловози магiстральнi типу 2ТЕ116, 2ТЕ10У, М62У їхня модернiзацiя i капiтально-вiдновлювальний ремонт, а також запаснi частини до них;
дизель-поїзд ДЕЛ-01 та дизель-поїзд iз локомотивною тягою — ДПЛ (секцiї тепловоза 2ТЭ116 i М62);
електропоїзди постiйного i змiнного струму, устаткування гiрничо-шахтне (скребковий конвеєр, мотовiз, вагонетки для перевезення людей);
плаваючi гусеничнi транспортери;
трамваї.
Компанiя «Луганськтепловоз» вiдзначила в 1996 роцi сторiчний ювiлей, це одне iз найкрупнiших пiдприємств в свiтi з виробництва залiзничних транспортних тягових засобiв.
2. ДОСЛІДЖЕННЯ РИНКУ ТА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОДУКЦІЇ
Основнi етапи дослiдження
Центральне мiсце в маркетинговiй дiяльностi займає дослiдження ринку. Адже саме на ринку найбiльш чiтко виявляються попит на тi чи iншi товари, iнтереси i потреби споживачiв. Вивчення їх є головним завданням для кожного пiдприємця.
На ринку завжди присутнi чотири "господарi": попит, пропонування, цiна, конкуренцiя. Однак жоден з них не пiддається строгому плануванню. Наприклад, попит як представлену на ринку потребу в товарах не можна планувати хоча б тому, що вiн включає в себе не лише матерiально-вартiснi, а й духовнi засади. Попит формується пiд впливом великої кiлькостi факторiв, частина яких не може бути вимiряна на стадiї розробки плану (мода, психологiчнi, естетичнi, соцiальнi фактори). Вiн походить вiд людини, в поведiнцi якої на ринку дуже багато суб'єктивного, непередбаченого.
Цiна також непiдвладна адмiнiстративному впливу. Вона залежить вiд вартостi та корисностi товару, попиту й пропонування. Так само i пропонування товарiв не можна чiтко установити, оскiльки воно визначається поставками продукцiї i нормативними запасами.
Якщо поставки продукцiї можна спланувати (хоча наша практика свiдчить, що плани поставок часто не виконуються), то товарнi запаси лише нормуються, бо вони прямо залежать вiд попиту, а саме попит - величина, точно не визначена..
у разi вiдповiдних змiн в основних факторах, що визначають попит. Водночас багато ситуацiй маркетингу своєрiднi (наприклад, надходження на ринок нового товару), що вимагає проведення окремих спецiальних дослiджень. Можна видiлити такi основнi етапи дослiдження маркетингу:
2. Аналiз факторiв, що обумовили потребу в iнформацiї, i формулювання проблеми.
3. Чiтке формулювання цiлi дослiдження.
4. Визначення необхiдних вихiдних даних, методiв їх збору i видiв аналiзу, якi слiд провести.
5. Збiр даних: а) складання плану вибiркового обстеження (при використаннi вибiркового методу); б) збiр даних з другорядних джерел iнформацiї - публiкацiї в пресi i звiтнiсть пiдприємства, а також з первинних джерел - на мiсцях шляхом особистих iнтерв'ю, опитування по телефону i розсилання поштою анкет.
6. Систематизацiя й аналiз даних.
7. Інтерпретацiя результатiв i формулювання висновкiв i результатiв.
опитати керiвництво пiдприємства i фiнансовi пiдроздiли. Інколи цiнну iнформацiю вдається виявити навiть при поверховому переглядi опублiкованих матерiалiв. Одержавши необхiднi данi, можна розробити детальний план iз зазначенням видiв iнформацiї та джерел її одержання i скласти програму дослiдження.
вiдрядження i телефоннi розмови, пов'язанi зi збором необхiдних даних. У планi слiд указати способи i методи збору кожного окремого виду iнформацiї.
Збiр даних є найбiльш трудомiстким i дорогим етапом дослiдження маркетингу i вимагає особливої пунктуальностi. Акцент має бути зроблений на вивчення опублiкованих матерiалiв, звiтiв та iнших доступних i порiвняно дешевих джерел. Якщо цих даних недостатньо, можна скористатися комерцiйною iнформацiєю територiальних органiв постачання i спецiальних кооперативiв, проте вартiсть одержаної таким чином iнформацiї значно вища. Безпосереднє опитування споживачiв (особистi iнтерв'ю) - найдорожчий метод збору даних. Вiн може бути замiнений дешевшим - розсипкою анкет i опитуванням по телефону. Останнi два методи дають, однак, менш точну iнформацiю. Тому вибiр методiв збору iнформацiї має бути обґрунтований, з одного боку, з точки зору витрат, з iншого - корисностi, достовiрностi одержаних даних.
середнiх даних i дисперсiї (змiщення); по-друге, складання комбiнацiйних таблиць для з'ясування найскладнiших взаємозв'язкiв; по-третє, обчислення коефiцiєнта кореляцiї i кореляцiйних вiдносин (ступеня тiсноти зв'язку мiж показниками й факторами); по-четверте, проведення багатоварiантного аналiзу даних з використанням таких статистичних методiв, як регресивний, кореляцiйний та факторний аналiзи i т. д. Аналiтична робота дуже трудомiстка, i для її виконання необхiдно використовувати обчислювальну технiку.
На основi одержаних даних робляться висновки щодо основних тенденцiй ринкової збалансованостi i прогноз подальших перспектив збуту. При цьому доцiльно скористатися досвiдом захiдних фiрм. Так, американськi вченi рекомендують три основнi методи аналiзу ситуацiї на ринку.
Вiдповiдно до першого методу остаточну оцiнку ситуацiї на ринку робить призначене правлiнням компанiї "журi". Воно керується базою даних, яку надає управляючий збутом. Управляючий, в свою чергу, одержує їх вiд агентiв по збуту, зiставляє iз статистичними даними по ринку в цiлому i на цiй основi робить оцiнку темпiв змiни попиту на продукцiю, яку передає "журi". Другий метод пов'язаний з використанням залучених зi сторони спецiалiстiв-консультантiв для внесення коректив у початкову оцiнку збутового вiддiлу компанiї. Емпiричний прогноз тут поєднується з науковим, у результатi вiдпрацьовується остаточна оцiнка майбутньої ситуацiї на ринку. Третiй метод застосовується за умови вiдносно обмеженого числа замовникiв. Вiн полягає в опитуваннi безпосередньо замовника з метою виявлення його потреб, претензiй i смакiв. Наприклад, одна з оптових компанiй США по збуту розчинникiв пластмас щорiчно опитує 500 замовникiв, причому до опитувального листа додається невеликий подарунок (калькулятор тощо) для стимулювання заiнтересованостi адресата. Через тиждень компанiя направляє нагадування з подякою за вiдповiдь, яку ще не надiслали, i просить у випадку зайнятостi вiдповiсти на запитання по телефону. Одержавши таким чином 200 письмових вiдповiдей, iншi вона забезпечує через телефоннi дзвiнки й вiзитки.
Загалом групи i спецiалiсти вiддiлу дослiдження маркетингу мають проводити роботу за такими напрямами:
1) дослiдження ринку;
2) аналiз i прогнозування збуту;
3) дослiдження товару;
4) аналiз дiяльностi конкурентiв.
У процесi вивчення ринку мають бути визначенi: його розмiр i сегментацiя; розрахована питома вага товарiв, що випускають конкуренти; установлена частка держзамовлення у загальному обсязi виробництва; дослiдженi структура, склад i органiзацiя робiт збутової мережi, що обслуговує ринок; проаналiзованi загальноекономiчнi та iншi зовнiшнi тенденцiї, якi впливають на його структуру; запрогнозовано розвиток ринку. Всi питання, що стосуються ринку, мають дослiджуватися окремо для товарiв широкого споживання i товарiв виробничо-технiчного призначення. Аналiз ринку в загальному виглядi зводиться до кiлькiсної оцiнки наявного товарного пропонування й попиту i порiвняння їх мiж собою за iснуючого або прогнозованого рiвня цiн. Якщо мiж ними спостерiгаються розходження, то робиться висновок про диспропорцiї ринку, з'ясовуються причини цих диспропорцiй i шляхи їх усунення.
Дослiдження попиту
Вивчення попиту або, за термiнологiєю маркетологiв, "аналiз споживача" - перший етап у дослiдженнi кон'юнктури ринкiв збуту. В практицi маркетингу вiн дiлиться на три складовi: а) сегментацiя ринку; б) вивчення мотивiв попиту споживачiв; в) виявлення незадоволених потреб.
Сегментацiя ринку передбачає насамперед визначення меж територiальних дiлянок ринку. З цiєю метою вiн розбивається на географiчнi зони (республiка, область, район, мiсто, населений пункт), характеристика яких дається за такими показниками:
клiматичнi умови, потреби, галузевi ознаки. Пiсля того, як окресленi географiчнi зони, за звiтними матерiалами мiнiстерств i вiдомств, виконкомiв можна досить точно визначити кiлькiсть i величину пiдприємств кожної зони збуту товару. На основi звiтних даних пiдприємств, а також iнформацiї про покупцiв оцiнюються потреби кожного клiєнта в товарах пiдприємства-виробника.
Далi ринок треба розбити на окремi сектори, видiливши групи основних покупцiв, якi визначають диференцiацiю продукцiї i методи її збуту. Це дає змогу на практицi реалiзувати принцип орiєнтацiї на споживача. Наприклад, у маркетингу предметiв споживання видiляються такi групи критерiїв сегментацiї:
географiчнi - географiчнi особливостi попиту на продукти в рiзних регiонах, виходячи з iсторичних, клiматичних та iнших особливостей. Треба видiлити окремi райони, за якими вивчається ринок. Це - так званi сфери впливу:
кiлькiстю школярiв у данiй мiсцевостi;
Соцiально-психологiчнi - рiзнi соцiальнi та психологiчнi мотиви поведiнки споживача ("стиль життя", тип особистостi). Примiром, одним треба щоденно сигарети, а iншим - шоколадне морозиво чи кава, у холостякiв стиль життя й запити однi, а в багатосiмейних - iншi;
економiчнi - вiдмiнностi у попитi рiзних за рiвнем доходiв верств населення;
ставлення споживача до даного товару.
Масовi дослiдження рiзноманiтностi потреб споживачiв дають змогу видiлити численнi варiанти й способи задоволення їхнього попиту. Кiнцева мета таких дослiджень полягає у визначеннi сегментiв ринку, для яких доцiльне застосування рiзних стратегiчних планiв маркетингу. Наприклад, сегментацiя ринку споживачiв цигарок дає можливiсть знайти такi види попиту: на сорти з низьким вмiстом нiкотину, на мiцний тютюн, на цигарки без фiльтру i т. д.
Не iснує єдиного методу сегментацiї ринку, який забезпечував би незаперечний успiх у пошуках потенцiйного споживача. Скажiмо, виробник хлiбобулочної продукцiї може сегментувати свiй ринок за географiчною ознакою або за видами споживачiв (особисте споживання, школи, ресторани i т. п.).
Сегментацiя ринку засобiв виробництва (включаючи сировину, матерiали, машини та обладнання) має цiлий ряд особливостей порiвняно з ринком предметiв споживання. Основна характерна риса - це вiдносно обмежене число важливiших критерiїв сегментацiї. Так, при сегментацiї ринку засобiв виробництва, як правило, рекомендується видiляти такi критерiї: а) виробничо-економiчнi характеристики споживача; б) специфiку органiзацiї закупок, особливостi запитiв споживача; в) особистi характеристики осiб, що представляють пiдприємство-замовника.
Провiдну роль вiдiграють виробничо-економiчнi характеристики споживача. Вони включають: галузь, до якої належить пiдприємство-споживач; технологiчний процес, що застосовується на пiдприємствi; розмiр пiдприємства-споживача; економiчний регiон, де розташований споживач засобiв виробництва.
Слiд окремо видiлити роль такого критерiю, як технологiя, котрий фактично є вирiшальним при виборi споживачем постачальника. Так, господарства, що застосовують передову технологiю, орiєнтуються переважно на провiдних постачальникiв обладнання i матерiалiв, продукцiя яких позитивно зарекомендувала себе на ринку. Вони виявляють попит на найскладнiшi види технiки, електронну апаратуру i т. п., надають перевагу дорожчим технiцi й сировинi, якщо останнi мають вищу якiсть.
Друга група критерiїв пов'язана зi специфiкою органiзацiй закупок, особливостями запитiв споживачiв. Це, по-перше, певнi вимоги у замовника щодо закупки засобiв виробництва наприклад, швидкiсть поставок, особливi вимоги до параметрiв обладнання i матерiалiв;
по-друге, фактори, що враховуються замовником у закупiвельнiй полiтицi (умови оплати, методи розрахункiв, централiзацiя або децентралiзацiя операцiй щодо закупки та iн.);
по-третє, форми взаємовiдносин з постачальником (контрактна тривала основа, разовi закупки тощо).
часто досить обмежене; при цьому один замовник може представляти цiлий економiчний район або навiть країну. В даних умовах пiдприємство-виробник розробляє не тiльки "iндивiдуальну" схему сегментацiї ринку, а й нерiдко особливу стратегiю маркетингу для кожного iндивiдуального замовника. В нiй враховуються не лише iндивiдуальнi параметри останнього за наведеними вище критерiями, а й особистi якостi керiвникiв, у тому числi схильнiсть до прийняття ризикованих технiчно нових рiшень, ставлення до змiн у збутовiй полiтицi, пiдхiд до вибору продавця i т. Поряд з сегментацiєю ринку величезне значення має вивчення мотивiв попиту споживачiв. Наприклад, один покупець магнiтофона може керуватися мотивами дозвiлля, тодi як для iншого вiн необхiдний для виробничих потреб. Основна група мотивiв, що визначають попит покупцiв на засоби виробництва, - це економiчнi мотиви: пiдвищення прибутковостi на одиницю капiталовкладень, бiльш висока продуктивнiсть нового обладнання та економiя з його допомогою сировини й матерiалiв. Економiчнi фактори визначають i попит того чи iншого сегмента на передову технологiю у виглядi досконалiших машин i обладнання.
Одним з мотивiв попиту споживачiв на засоби виробництва може виступати також ритмiчнiсть їх поставок згiдно з графiком i стандартами якостi. Це має особливе значення для компанiй iз вчасним високотехнiчним виробництвом, для галузей з безперервним технологiчним циклом, а також для замовникiв обладнання, якi здiйснюють прискорену модернiзацiю i розширення виробничих потужностей. І навпаки, традицiйнi виробництва з тривалим виробничим циклом, що вимагають великих запасiв сировини й матерiалiв, пред'являють вiдносно менше претензiй до ритмiчностi поставок.
загальноприйнятих норм.
Названi фактори мотивацiї попиту покупцiв засобiв виробництва вiдносяться до найiстотнiших, але все ж вони не вичерпують усiєї рiзноманiтностi форм i мотивiв ринкової поведiнки цього типу товарiв. Додаткову роль вiдiграє цiлий ряд критерiїв, починаючи з юридичних i полiтичних тенденцiй i закiнчуючи особистими мотивуваннями пiдприємств-покупцiв.
Заключним етапом вивчення попиту на ринку є виявлення незадоволених потреб. У практицi маркетингу використовується ряд пiдходiв до визначення "ринкових нiш" незадоволеного попиту:
обговорення питань незадоволеного попиту з керiвниками пiдприємств, якi представляють найперспективнiшi сегменти ринку;
визначення проблем, з якими стикається використання даного типу продукцiї, пiсля чого 100-200 фiрм-замовникiв (або вiдповiдне число iндивiдуальних споживачiв) просять ранжиру вати виявленi проблеми за ступенем їхньої важливостi, i вiдповiдно розробляються заходи щодо вдосконалення продукцiї;
аналiз структури необхiдних якостей i ступеня їх наявностi У продукцiї, що поставляється.
Врахування iнтересiв споживачiв не лише сприяє виявленню нових потреб, а й дає змогу одержати готовi шляхи їхнього задоволення. Досвiд розвинутих країн свiдчить, що в деяких галузях бiльша частка нових моделей продукцiї розробляється самими споживачами. В США, наприклад, близько 80% нових моделей iнструментiв, що випускаються компанiями з виробництва наукової апаратури, розробляються самими науково-дослiдними iнститутами, якi споживають дану продукцiю.
Визначення ємностi ринку i становища на ньому фiрми Пiсля того, як здiйснено подiл ринку на цiлий ряд окремих сегментiв, визначаються їхня ємнiсть та вимоги до якостi, цiни i форм пiсляпродажного обслуговування. Загальна приблизна характеристика ємностi (обсягу) ринку - один з його найважливiших якiсних показникiв.
необхiдно з'ясувати свої виробничi потужностi i можливостi подальшого розвитку виробництва. Центральне мiсце тут займає аналiз продажу. Причому важливо проаналiзувати збут конкретних товарiв окремому споживачевi. На основi таких зв'язкiв виробникiв i споживачiв можна досить чiтко прогнозувати збiг попиту й пропонування. При цьому треба використати данi про виробничi програми пiдприємств, загальнi тенденцiї науково-технiчного прогресу, зростаючi вимоги до якостi продукцiї.
Аналiз дiяльностi конкурентiв
Завершальним етапом дослiдження ринку є аналiз дiяльностi конкурентiв. Звичайно, в сучасних умовах в Українi конкуренцiя товаровиробникiв ще тiльки зароджується. Проте у мiру розвитку ринку, становлення рiзноманiтних форм господарювання, зниження монополiзацiї випуску продукцiї неминуче зростатиме потреба у вивченнi всiх аспектiв дiяльностi конкурентiв. Найбiльш вiрогiдними конкурентами будуть пiдприємства, що виробляють товари аналогiчного типу. Інформацiю про їхню частку на ринку можна одержати в планово-економiчних управлiннях мiнiстерств на основi щомiсячних звiтiв пiдприємств. Вивчення конкуренцiї здiйснюється в три етапи:
б) аналiз показникiв їхньої дiяльностi, цiлей i стратегiї;
в) з'ясування сильних i слабких сторiн конкурентiв.
Існує чимало джерел iнформацiї про дiяльнiсть конкуруючих пiдприємств. До них вiдносяться: рекламнi проспекти, торговi виставки та ярмарки, щорiчнi звiти й тексти виступiв керiвництва пiдприємств, огляди в комерцiйнiй перiодицi, матерiали конференцiй. Крiм зазначених вiдкритих даних, дослiдження дiяльностi конкурентiв повинно спиратися на оперативнi джерела iнформацiї, в тому числi на вiдомостi, одержанi вiд економiстiв, з бiржi, вiд ринкових експертiв, матерiали вiд державних правових та економiчних установ. Важливий метод одержання даних про дiяльнiсть конкурентiв - опитування споживачiв, їх дилерiв щодо збуту продукцiї на ринку. Розрiзняють два пiдходи до виявлення дiючих i потенцiйних конкурентiв. Перший пов'язаний з оцiнкою потреб, що задовольняються на ринку основними конкурентами. Другий орiєнтується на класифiкацiю конкурентiв вiдповiдно до типiв ринкової стратегiї, яка ними застосовується.
Пiдхiд з точки зору споживацького попиту дає змогу згрупувати конкурентiв за типами потреб, якi задовольняє їхня продукцiя. При цьому видiляються такi основнi групи конкурентiв:
перша - пiдприємства, що пропонують аналогiчний вид продукту на тих же ринках, у тому числi:
а) пiдприємства, якi орiєнтуються на задоволення всього комплексу запитiв, що пред'являє споживач до даного товару;
в) фiрми, що намiчають вихiд на ринок з аналогiчною продукцiєю;
друга - фiрми, що обслуговують iншi ринки аналогiчною продукцiєю, вихiд яких на даний ринок є вiрогiдним;
третя - пiдприємства, якi виробляють товари-замiнники, здатнi витiснити даний продукт з ринку.
Прогноз поведiнки конкурентiв спирається на врахування таких факторiв: розмiру, темпiв зростання i прибутковостi пiдприємств конкурента; мотивiв i цiлей виробничо-збутової полiтики;
На грунтi аналiзу зазначених факторiв формулюються висновки щодо сильних i слабких сторiн стратегiї конкурентiв. Звичайно, не всi фактори поведiнки на ринку можуть бути всебiчно проаналiзованi. Особливо складними виявляються дослiдження структури затрат i витрат конкурента. Проте i в цiй галузi, як правило, можуть бути отриманi такi приблизнi данi: чисельнiсть зайнятих; структура прямих i опосередкованих витрат; порiвняльна вартiсть сировини, матерiалiв i комплектуючих частин.
3. ПЛАН МАРКЕТИНГУ
збуту не приводяться всi дрiбнi подробицi, як вiн буде досягнутий, то це неминуче викличе недовiру з боку потенцiйного iнвестора.
Тут вам необхiдно продумати й пояснити потенцiйним партнерам або iнвесторам основнi елементи свого плану маркетингу: цiноутворення, схему поширення товарiв, рекламу, методи стимулювання продажiв, органiзацiю послепродажного супроводу, формування iмiджу. Якщо у вас немає фахової освiти, варто почитати книги по маркетингу, звернутися за консультацiєю до фахiвця.
Цiноутворення. Як правильно встановити цiну на товар? От основнi з:
Цiна товару повинна бути вище його собiвартостi.
Цiна визначається з ринку.
Калькуляцiя витрат уиробництва це щось саме собою що розумiє, а цiноутворення - це питання полiтики. Щоб залучити з, зовсiм не обов'язково робити товар або послугу дешевими. Дешевина товару часто буває основним мотивом покупки, але далеко не завжди. Якщо товар коштує занадто дешево, це може дуже негативно позначитися на обсягах реалiзацiї. Цiни можна легко скинути, а пiдняти їх потiм буде набагато сутужнiше.
Витрати виробництва. Загалом кажучи, витрати виробництва розпадаються на двi категорiї: постiйнi й змiннi.
Нульовий канал сбуту.
До постiйного ставляться витрати, що залишаються незмiнними относи-тельно обсягiв реалiзацiї продукцiї: наприклад, орендна плата, плата за телефон, адмiнiстративнi та iншi накладнi витрати.
До змiнного ставляться витрати, безпосередньо пов'язанi з виробництвом продукцiї. До них ставляться витрати на сировину й матерiали, витрати на впакування й доставку, заробiтна плата. Зi збiльшенням обсягiв реалiзацiї цi витрати також зростають.
На малюнку показанi характернi залежностi доходу й витрат вiд обсягу продажiв. За допомогою цього методу можна розрахувати крапку беззбитковостi. Це крапка, у якiй сумарний обсяг реалiзацiї дорiвнює сумарним витратам. Понад цей обсяг продажiв
Методи цiноутворення.
"Витрати плюс прибуток". Застосовувати його можна тiльки в тому випадку, якщо немає конкурентiв. У противному випадку в конкурента може виявитися рiвень витрат нижче, нiж у вас. Тодi йому не важко буде витиснути вас iз ринку.
Інший метод - "Дурне проходження за конкурентом". Ви вибираєте фiрму - лiдера продажiв по вашiм продуктi й установлюєте такий же рiвень цiн, як у нього. У нього бiльшi обсяги, вiн витрачається на маркетинг i йому виднiше. І проте в назвi цього методу не зрячи є присутнiм слово "дурне". Справа в тому, що ви в такий спосiб втрачаєте самостiйнiсть i контроль над ситуацiєю. Фiрма - лiдер може провести модернiзацiю й зменшити цiни. Ви можете виявитися неготовим до цього.
тактики. Цей метод неможливо звести до набору формул - вiн вимагає творчостi, але зате й результати може приносити винятково високi. Прикладом може служити iсторiя про вiдому американську фiрму "Хьюблин", що робить горiлку "Смирновская".
Етап установлення остаточних цiн реалiзується вже в ходi конкретних переговорiв iз клiєнтами, але готується до цьому треба заздалегiдь. Тут потрiбно вирiшити наступнi завдання:
створити власну систему знижок i навчитися нею користуватися.
визначити механiзм коректування цiн у майбутньому з урахуванням стадiй життя вашого товару й iнфляцiйних процесiв.
Всi знижки iз цiн пропозицiї переслiдують завдання залучити клiєнта. Найпростiша знижка - за платiж готiвкою. Причина - прискорення обороту грошей.
Що стосується коректування цiн у часi з урахуванням етапiв життя товарiв, те тут треба нагадати про теорiю життєвого циклу товару. Змiст її в тiм, що будь-який товар подiбно людинi проживає на ринку своє життя, що включає молодiсть, зрiлiсть, старiння й смерть. І на кожному iз цих етапiв питання цiноутворення вирiшуються по-своєму.
Наприклад, коли товар молодий, то цiнами треба стимулювати рiст попиту на нього. І отут цiлком виправдує себе стратегiя тимчасового заниження цiн (ІBM). Зовсiм iнша справа, коли товар досяг зрiлостi й попит на нього сформувався. У цей момент можна стимулювати рiст обсягу продажiв за рахунок умiлого маневрування цiнами на модифiкацiї первiсного товару, трохи завищуючи їх для одержання найбiльшого прибутку. Коли ж товар починає старiти й попит на нього падає, i попит на нього падає, то життя товару можна продовжити за рахунок рiзкого зниження цiн (наприклад, таке зниження цiн на мiкрокалькулятори привело до рiзкого стрибка в обсягах їхнiх продажiв i маси прибутку виробникiв, тому що при новiй цiнi такий товар виявився доступний будь-якому школяревi).
Стимулювання збуту. Перш нiж приступати до планування кампанiї по стимулюванню збуту, необхiдно чiтко визначитися, якi засоби будуть видiленi вами для цього. Найкраще в такiй ситуацiї - проводити подiбного роду витрати по статтi "постiйнi витрати". Гарна реклама й стимулювання збуту - це не витрати, а iнвестицiї, причому такi, якi принесуть дивiденди у виглядi розширення виробництва.
4. ВИРОБНИЧИЙ ПЛАН
Досвiдченi пiдприємцi часто кажуть: «Конкурентну боротьбу виграють на ринку, а програють у себе вдома». Цей вислiв пiдкреслює значущiсть рацiональної органiзацiї виробничого процесу на фiрмi. Тому iнвесторiв завжди iнтересують не тiльки ринковi, а й виробничi аспекти нового бiзнесу. Водночас, з погляду практичної користi для фiрми, виробничий план вiдiграє дуже важливу роль, полегшуючи у майбутньому управлiння операцiйною системою фiрми. Виробничий план грунтується на маркетингових прогнозах обсягiв продажу й номенклатури продукцiї фiрми. Кожний вид продукцiї має свої стандарти й нормативи щодо органiзацiї виробництва, матерiальних витрат, необхiдних матерiальних запасiв тощо. Інформацiя, яка наводиться у виробничому планi, далi використовується для опрацювання виробничих графiкiв, складання кошторису операцiйних витрат, планування доходiв i грошових потокiв. Використання рiзних виробничих систем i змiни в полiтицi товаро-матерiальних запасiв впливають на ефективнiсть операцiй фiрми i можливостi управлiння грошовими потоками. Отже, бiзнес-план як документ для внутрiшньофiрмового користування має бути детальним планом виробничої дiяльностi. Це дає змогу розв’язати багато проблем фiрми ще заздалегiдь, на паперi, ранiше нiж пiдприємець перейде до конкретних практичних дiй.
Невiд’ємною складовою бiзнесу, орiєнтованого на виробничу дiяльнiсть, є оцiнка того, як фiрма вироблятиме свою продукцiю. Основне завдання виробничого плану — довести, що фiрма:
реально спроможна органiзувати виробництво;
здатна виготовляти необхiдну кiлькiсть товарiв вiдповiдної якостi;
має можливостi придбати необхiднi для цього ресурси.
Виробничий план доцiльно розпочинати з короткої характеристики виробничого процесу, тобто з опису основних виробничих операцiй у їх послiдовностi.
якi саме машини, обладнання та iнструменти необхiднi у виробничому процесi;
яка сировина, матерiали i комплектуючi вироби будуть використовуватися для виготовлення продукцiї;
якi конкретно примiщення необхiднi;
якi роботи будуть виконуватися самою фiрмою, а якi на сторонi за контрактами.
У виробничому планi необхiдно також вказати i на зовнiшнi фактори, якi впливатимуть на виробничий процес або обмежуватимуть виробничi можливостi фiрми.
основнi виробничi операцiї;
машини та устаткування;
сировина, матерiали i комплектуючi вироби;
виробничi та невиробничi примiщення;
вплив зовнiшнiх факторiв.
того, у певних випадках саме виробничий процес (особливостi його технологiй, унiкальнiсть обладнання тощо) може бути одним з найпривабливiших факторiв для зовнiшнiх iнвесторiв. Навпаки, фiрми, якi займаються, наприклад, оптовою або роздрiбною торгiвлею, можуть взагалi обiйтися без цього роздiлу.
5. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ ПЛАН
Інформацiя про менеджерiв проекту показує хто є керiвником проекту, якi функцiї, обов’язки, повноваження має керiвник, вiдповiдальнiсть та форми стимулювання керiвника та iнших менеджерiв проекту. Для iнвесторiв важливо бачити, хто та за що буде вiдповiдати в ходi реалiзацiї проекту.
План-графiк реалiзацiї проекту будується у виглядi таблицi, де показано, якi витрати i коли будуть здiйснюватись по налагоджуванню дiяльностi, та коли планується пуск виробництва.
Такий план-графiк дозволяє зорiєнтуватись у тому, коли саме i якi суми потрiбнi для налагодження дiяльностi.
6. ОЦІНКА РИЗИКІВ І СТРАХУВАННЯ
проект. Очевидно, неможливо з точнiстю прогнозувати грошовi потоки. Тепер увага буде звертатися на визначення ризику в процесi оцiнки доцiльностi капiталовкладень, тобто розглядатимуться способи визначення ризику, що притаманний проекту, та прийняття рiшення на цiй основi.
Необхiднiсть аналiзу ризикiв iнвестицiйного проекту полягає в тому, що iнвестицiйнi проекти розробляються на основi визначених передбачень щодо капiтальних i поточних витрат, обсягiв реалiзацiї продукцiї, цiн на товари та послуги тощо. Незалежно вiд якостi та кiлькостi даних передбачень, майбутнiй розвиток подiй завжди є неоднозначним, тому практика планування капiтальних iнвестицiй розглядає й аспекти невизначеностi та ризику.
В iнвестицiйному i фiнансовому менеджментi пiд ризиком найчастiше розумiють мiру непевностi в одержаннi очiкуваних доходiв вiд заданих iнвестицiй. У ринковiй економiцi завжди наявний ризик.
Якщо конкретизувати загальне визначення ризику для аналiзу проекту, то ризик проекту – це мiра непевностi в одержаннi очiкуваного рiвня дохiдностi при реалiзацiї даного проекту.
Метою аналiзу проектних ризикiв є:
– надання оцiнки всiм видам ризикiв проекту;
– визначення ступеня доцiльностi реалiзацiї проекту за наявного рiвня ризику та способiв його зниження;
В iнвестицiйнiй фазi оцiнюють структуру управлiння проектом, перебiг його реалiзацiї i якiсть виконання проектних робiт.(табл. 6. 2)
ОЦІНКА РИЗИКІВ
Таблиця 6. 3
|
|
Серед
арифметичне
|
|
| 1 |
2 |
3 |
| Економiчнi |
| -6 валютнi |
3 |
5 |
1 |
0,10 |
3 |
0,3 |
| -7 кредитнi |
2 |
1 |
3 |
0,15 |
2 |
0,3 |
| -8 операцiйнй |
1 |
2 |
4 |
0,40 |
2,6 |
1,04 |
| Полiтичнi |
4 |
3 |
3 |
0,10 |
3,3 |
0,33 |
| Страховi |
1 |
4 |
2 |
0,15 |
2,3 |
0,35 |
| Транспортнi |
5 |
1 |
3 |
0,10 |
3 |
0,3 |
В експлуатацiйнiй фазi оцiнцi пiдлягають фактори, якi негативно впливають на реалiзацiю проекту – затримка будiвництва, перевищення витрат, непогодженiсть щодо фiнансування, неспроможнiсть контрагентiв, втручання держави, виникнення збиткiв, пiдвищення цiн на сировину та енергоносiї, неквалiфiковане управлiння персоналом.
Аналiз ризикiв у передiнвестицiйнiй фазi лежить в основi вибору варiанта iнвестування, однак при цьому прогнозуються ризики i в iнвестицiйнiй та експлуатацiйнiй фазах.
Спiввiдношення ризику i доходу
Ризик можна подiлити на двi категорiї – за рiвнем i за часом.
Рiвень ризику. Рiзнi iнвестицiї забезпечують рiзний рiвень доходу. Якщо справа цiлком надiйна, то важко сподiватись на високi доходи. Але якщо пропонується вкласти грошi у ненадiйну або ризикову справу, тодi закономiрно вимагається високий дохiд. Тобто iнвестори повиннi одержувати компенсацiю за ризик.
Малий ризик пов’язаний iз низькими доходами, великий – iз великими. Взаємозалежнiсть ризику (Х) i доходу (У) показана на рисунку
Коли ризик вiдсутнiй, iнвестори одержують дохiд Y1, за ризик Х1 iнвестори одержать дохiд Y2, за ризик Х2 – дохiд Y3. Тобто у звичайних умовах дiяльностi низький ризик передбачає низьку вiддачу, а в умовах високого ризику доходи будуть вищими.
Рiвень ризику залежатиме вiд того, чи пов’язаний бiзнес iз добре освоєною галуззю дiяльностi. Залежно вiд надiностi iнвестованої справи рiвень ризику може бути високим, середнiм або низьким.
бiзнес у добре освоєнiй галузi iз забезпеченим ринком збуту. Шанси повернути iнвестицiї, вкладенi у надiйнi компанiї, значно вищi, нiж вкладенi у невiдомi фiрми. Значно легше прогнозувати доходи вiд менш ризикованих компанiй (бiзнесу), i навпаки, зайняття ненадiйним бiзнесом чи спiвробiтництво з невiдомими фiрмами є ризикованим, оскiльки доходи вiд них можуть бути несталими. Таким чином, рiвень доходу (ставка дисконту) нижче у надiйнiй справi, а iнвестування ризикованої справи вимагає бiльшої компенсацiї за ризик.
Фактор часу також значно впливає на рiвень ризику. Готiвка для iнвестора важить бiльше, нiж грошi у майбутньому. Коли iнвестор вкладає свiй капiтал у певний бiзнес, вiн завжди ризикує або вiдчуває непевнiсть, що капiтал у майбутньому принесе очiкуваний прибуток. І чим тривалiший термiн вкладу, тим бiльший ризик, тобто ризик є зростаючою функцiєю часу. Щоб примусити iнвестора розлучитися iз своїми грошима надовго, потрiбно його переконати, що вiн отримає добру компенсацiю. Інвестор повинен одержати винагороду за те, що взяв на себе ризик часу.
Таким чином, рiвень ризику можна подiлити на безпечну ставку i премiю за ризик, пов’язаний iз фактором часу.
Безпечна ставка – це процентна ставка, що сплачується за неризикованi активи або тi, що мають гарантований дохiд. Вона i є критерiєм для оцiнки ризикованостi iнших активiв.
цiннi папери, що випускаються на рiк.
Коли ризик вiдсутнiй, iнвестори одержують дохiд Y1, за ризик Х1 iнвестори одержать дохiд Y2, за ризик Х2 – дохiд Y3. Тобто у звичайних умовах дiяльностi низький ризик передбачає низьку вiддачу, а в умовах високого ризику доходи будуть вищими.
Визначити рiвень ризику можна шляхом порiвняння ризикованостi вкладiв у ту чи iншу справу. Наприклад, менш ризиковано мати справу з вiдомими фiрмами (пiдприємствами), в яких справи йдуть добре, або вiдкривати бiзнес у добре освоєнiй галузi iз забезпеченим ринком збуту. Шанси повернути iнвестицiї, вкладенi у надiйнi компанiї, значно вищi, нiж вкладенi у невiдомi фiрми. Значно легше прогнозувати доходи вiд менш ризикованих компанiй (бiзнесу), i навпаки, зайняття ненадiйним бiзнесом чи спiвробiтництво з невiдомими фiрмами є ризикованим, оскiльки доходи вiд них можуть бути несталими. Таким чином, рiвень доходу (ставка дисконту) нижче у надiйнiй справi, а iнвестування ризикованої справи вимагає бiльшої компенсацiї за ризик.
Фактор часу також значно впливає на рiвень ризику. Готiвка для iнвестора важить бiльше, нiж грошi у майбутньому. Коли iнвестор вкладає свiй капiтал у певний бiзнес, вiн завжди ризикує або вiдчуває непевнiсть, що капiтал у майбутньому принесе очiкуваний прибуток. І чим тривалiший термiн вкладу, тим бiльший ризик, тобто ризик є зростаючою функцiєю часу. Щоб примусити iнвестора розлучитися iз своїми грошима надовго, потрiбно його переконати, що вiн отримає добру компенсацiю. Інвестор повинен одержати винагороду за те, що взяв на себе ризик часу.
Таким чином, рiвень ризику можна подiлити на безпечну ставку i премiю за ризик, пов’язаний iз фактором часу.
Безпечна ставка – це процентна ставка, що сплачується за неризикованi активи або тi, що мають гарантований дохiд. Вона i є критерiєм для оцiнки ризикованостi iнших активiв.
Премiя за ризик – це необхiдна норма доходу понад безпечний дохiд на капiтал. Як свiдчить практичний досвiд, премiя за ризик на цiннi папери з багаторiчним термiном погашення завжди вища за премiю на тi цiннi папери, що випускаються на рiк.
Особливiсть методiв аналiзу ризику полягає у використаннi категорiй iмовiрностi та статистичного аналiзу. Так здiйснюється аналiз ризикiв за свiтовими стандартами.
i не дуже змiнюється, результати вкладення iнвестицiй чи iнших видiв дiяльностi легше передбачити.
7. ФІНАНСОВИЙ ПЛАН
За ринкової економiки для вирiшення виробничих та комерцiйних завдань, якi потребують вкладання коштiв, необхiдною є розробка внутрiшньофiрмового документа - бiзнес-плану.
Узагальнення ще не дуже великого досвiду складання бiзнес-планiв вiтчизняними пiдприємствами дає змогу видiлити такi галузi їх застосування:
вибiр економiчно вигiдних напрямкiв та способiв досягнення позитивних фiнансових результатiв пiдприємствами за нових умов господарювання, неплатоспроможностi суб'єктiв;
складання проектiв емiсiї акцiй, облiгацiй та iнших цiнних паперiв пiдприємств; залучення iноземних iнвесторiв для розвитку пiдприємств;
обґрунтування пропозицiй щодо приватизацiї пiдприємств державної та комунальної власностi.
Фiнансовий план - це найважливiший елемент бiзнес-плану, який складається як для обґрунтування конкретних iнвестицiйних проектiв, так i для управлiння поточною та стратегiчною фiнансовою дiяльнiстю.( табл. 7. 4)
В теорiї фiнансового менеджменту прийнято видiляти рiзнi стратегiї фiнансування поточних активiв в залежностi вiд вiдношення фiнансового менеджера до вибору джерел покриття варiйованої частини оборотних активiв.
Сутнiсть цiєї стратегiї полягає в тому, що довгостроковi пасиви встановлюються на рiвнi необоротних активiв, тобто ця модель має такий вигляд:
Довгостроковi пасиви включають: власнi кошти (статутний капiтал, додатковий капiтал, резервний капiтал, нерозподiлений прибуток) та запозиченi (довгостроковi кредити банку, iншi довгостроковi позичцi).
для здiйснення господарської дiяльностi. В цьому разi варiйована частина поточних активiв в повному обсязi покривається короткостроковою кредиторською заборгованiстю.
i середнiй рiвень ризику, забеспечує достатньо високий рiвень фiнансової стiйкостi та платоспроможностi пiдприємства. Проте, виходячи з прiоритетностi цiлей фiнансово-господарської дiяльностi пiдприємства на окремих стадiях його розвитку, оптимально може стати iнша стратегiя фiнансування. Взагалi, при виборi стратегiї фiнансування необхiдно знайти бажане спiввiдношення мiж рiвнем рентабельностi i використання власного капiталу i рiвнем ризику зниження фiнансової стiйкостi пiдприємства, яка оцiнюється величиною його чистого оборотного капiталу.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Бажин Й. Информапионньїе системьi менеджмента. - М.: ГУ ВШЗ, 2000. - 688 с.
2. Басовский Л. Е. Прогнознрованис и планнрование в условиях рьiнка: Учеб нособие, -М., 2001. -260с.
4. Економiка та менеджмент: Навч. посiбник / Пiд ред. проф. О.Є. Кузьмiна. - Львiв: Вид-во Державний унiверситет "Львiвська полiтехнiка", 1996. - 828 с.
5. Енциклопедiя бiзнесмена, економiста, менеджера. / Пiд ред. Р. Дякiва. - К.: Мiжнародна економiчна фундацiя, 2000. - 706 с.
6. Ильин А. И., Синица Л. М, Планнрование на предприятаи. Стратегическое планиро-вание. Учеб. пособие для вузов. Т. 1. - Минск, 2000. -416с.
8. Кредiсов А. 1. Управлiння зовнiшньоекономiчною дiяльнiстю: Навч. посiбник. - 2-ге вид. - К.: Вiра-Р, 2002. - 552 с.
9. Кузьмiн О.Є., Мельник О. Г. Теоретичнi та прикладнi засади менеджменту: Навч. посiбник. - Львiв: Нацiональний унiверситет "Львiвська полiтехнiка" (Інформацiйно-видавничий центр "Інтелект +" Інституту пiслядипломної освiти), "Інтелект-Захiд", 2002. - 228 с.
11. Сизоненко В. О. Сучасне пiдприємництво: Довiдник. - К.: Знання. 2001. - 250 с
12. Тян Р. Б. Планирование деятельности предприятня: Учебное пособие. - К. ' МАУГ1-1998,-156с.
13. Чавкин А. М. Методьi й модели рационального управлення в рьiночной шiночшье: разработка управленческих решений. - М., 2001. - 320 с.
14. Черняк В. З., Черняк А. В., Довдиенко И. В. Бизнес-планирование: Учеб- - практич. пособие. - М.: 2000. - 272с.
"Издательство "Донеччина"", 2000. -447 с.
| 
