Вартiсть робочої сили та її Структура
Вартiсть робочої сили та її структура
Сутнiсть вартостi робочої сили
Вартiсть робочої сили i доходи населення
СУТНІСТЬ ВАРТОСТІ РОБОЧОЇ СИЛИ
Одним iз важливих елементiв ринкової системи господарювання є наймана праця. Робоча сила найманих працiвникiв на ринку працi виступає як товар, який має вартiсть.
її працездатностi, професiйно-квалiфiкацiйної пiдготовки, утримання сiм'ї i виховання дiтей, духовного розвитку тощо.
На вартiсть робочої сили також впливають результати працi власника робочої сили.
працi, тобто цiннiсть послуг працi для покупця-пiдприємця, з витратами, якi потрiбнi ля вiдтворення робочої сили.
На величину вартостi робочої сили впливають певнi чинники. Однi збiльшують її, iншi - зменшують.
розширення потреб у нових товарах та послугах залежно вiд економiчного розвитку суспiльства;
збiльшення втрат на житло, транспортних витрат;
Зниження вартостi життєвих засобiв, потрiбних для вiдтворення робочої сили, зумовлюється пiдвищенням продуктивностi працi i впливає на зниження вартостi робочої сили.
Досвiд країн з розвинутою ринковою економiкою свiдчить про те, що вартiсть робочої сили має тенденцiю до зростання. Це пояснюється тим, що темпи зростання вартостi робочої сили через включення в неї маси вартостей нових товарiв та послуг значно бiльшi, нiж темпи зниження їх внаслiдок зменшення вартостi предметiв споживання пiд впливом пiдвищення продуктивностi працi.
До складу вартостi робочої сили входить:
натуральнi виплати (харчування, витрати на житло тощо), якi надаються працiвникам пiдприємцями;
виглядi сiмейної допомоги). Добровiльнi чи договiрнi (заснованi на колективних угодах) внески в системi соцiального забезпечення i приватне страхування. Безпосереднi виплати трудiвникам у зв'язку з вiдсутнiстю на роботi через хворобу, нещасний випадок тощо. Вартiсть медичного й санiтарного обслуговування. Вихiдна допомога (виплати у зв'язку iз закiнченням строку трудового договору);
витрати на професiйну пiдготовку та пiдвищення квалiфiкацiї персоналу, професiйну орiєнтацiю та пiдбiр кадрiв;
витрати на соцiально-побутове обслуговування (їдальнi та iншi заклади харчування на пiдприємствах, культурне обслуговування та аналогiчнi послуги);
податки, якi розглядаються як витрати на робочу силу (на фонд заробiтної плати, дохiд).
Сукупнiсть життєвих засобiв, необхiдних для вiдтворення робочої сили у грошовому виразi, визначає цiну робочої сили. Залежно вiд стану ринку працi цiна робочої сили може вiдхилятися вiд її вартостi.
Цiна робочої сили, по-перше, залежить вiд кон'юнктури ринку працi, попиту та пропозицiї робочої сили. Кон'юнктура може коливатися, викликаючи вiдповiднi коливання в цiнi.
безробiтних стримує вимоги зайнятих працiвникiв щодо полiпшення умов продажу їхнiх послуг. В умовах, коли безробiття в розвинутих країнах стало хронiчним, закон попиту i пропозицiї фактично дiє за наявностi постiйного перевищення пропозицiї над попитом робочої сили. Це перевищення також коливається залежно вiд циклу дiлової кон'юнктури.
Цiна робочої сили регулюється i контролюється державою i профспiлками. Створюються певнi закони, трудовi (тарифнi) угоди профспiлок i роботодавцiв тощо. У генеральнiй угодi зазначається мiнiмальна цiна робочої сили, що дає змогу нормально iснувати. У зв'язку зi змiнами умов життя, працi, в виробництвi угоди через певнi перiоди мають оновлюватися.
На цiну робочої сили впливає її якiсть. чим вищий освiтнiй рiвень працiвника, тим вища якiсть працi, а отже, й цiна.
Вартiсть робочої сили
є своєрiдною основою усiєї системи доходiв вiд суспiльної працi.
Доходи населення
– це сукупнiсть коштiв i витрат у натуральному виразi для пiдтримання фiзичного, морального, економiчного й iнтелектуального стану людини. Формування їх здiйснюється за рахунок оплати працi працiвникiв, виплат iз соцiальних фондiв, пiдприємницьких доходiв, доходiв вiд особистого пiдсобного господарства та iндивiдуальної трудової дiяльностi, доходiв з iнших джерел.
Сукупний дохiд, що враховується в сiмейному бюджетi, використовується на споживчi витрати, податки, збори, платежi та iншi витрати, накопичення.
За останнi роки в Українi частка доходiв вiд пiдприємницької дiяльностi значно зросла: бiльше нiж у 3 рази в 1998р. порiвняно з 1991р.
Аналiз i прогнозування рiвня життя здiйснюється за такими показниками, як розподiл сiмей за величиною доходу на сiм'ю, розподiл сiмей за доходом на одного члена сiм'ї, розподiл за душовим доходом.
Диференцiацiя доходiв визначається рiвнем продуктивних сил i виробничих вiдносин i залежить вiд економiчних, демографiчних i соцiальних факторiв. Диференцiацiю доходiв можна наочно показати через спiввiдношення рiвнiв матерiальної забезпеченостi 10% найбiльш i 10% найменш забезпечених груп населення (доцiльний коефiцiєнт). В Українi це спiввiдношення становило в 1992р. 1:7,5–8, а 1998р.–1:13,5.
На формування доходiв впливають такi фактори:
·нiвелюючi
· диференцiюючi – наявнiсть непрацездатних членiв сiм'ї, їхня кiлькiсть у сiм'ї, спiввiдношення працюючих i непрацюючих членiв сiм'ї.
Залежно вiд джерел формування доходи можуть бути трудовi i нетрудовi.
Нетрудовi доходи
являють собою надходження вiд дiяльностi, що ведеться з вiдхиленням вiд прийнятих у суспiльствi державних правових норм, норм моралi та поведiнки громадян.
Об'єктивною характеристикою рiвня грошових доходiв є вiдповiднiсть їх прожиткового мiнiмуму.
Прожитковий мiнiмум
являє собою показник обсягу i структури споживання основних матерiальних благ та послуг на мiнiмально допустимому рiвнi, що забезпечує пiдтримування активного фiзичного стану рiзних соцiально-демографiчних груп населення. проте цей показник призначається для певного перiоду подолання кризового стану економiки.
Згiдно з мiжнародним правом мiнiмальнi розмiри оплати працi, а також пенсiї за вiком, стипендiї, соцiальнi допомоги та iншi компенсацiйнi виплати мають орiєнтуватися на величину прожиткового мiнiмуму. Бюджет прожиткового мiнiмуму являє собою вартiсну оцiнку натурального набору прожиткового мiнiмуму, а також включає всi витрати на податки та iншi обов'язковi платежi.
Прожитковий мiнiмум i величина його вартостi для громадян працездатного вiку являють собою iнструменти соцiальної полiтики. Вони мають використовуватися як орiєнтири пiд час регулювання доходiв i витрат рiзних груп населення; для обґрунтування розмiрiв оплати працi, а також регулювання мiжгалузевого пiдвищення заробiтної плати, спiввiдношення в оплатi працi за галузями; для оцiнки матерiальних i фiнансових ресурсiв, необхiдних для реалiзацiї поточних i перспективних соцiальних програм на рiвнi регiону, пiдприємства
Профспiлками України розробленi методичнi пiдходи до розрахунку прожиткового мiнiмуму. Згiдно з ними визначаються асортимент i вартiсна величина "споживчого кошика" на продукти харчування, а також витрати на житлово-комунальнi послуги, непродовольчi товари, транспортнi послуги тощо. Мiнiмальнi норми, а також розрахованi на їхнiй основi "споживчi кошики", структура прожиткового мiнiмуму перiодично мають уточнюватися й переглядатися вартiсна оцiнка "споживчих кошикiв" формується за вiдповiдними цiнами i тарифами. Необхiдно використовувати середнi цiни купiвлi вiдповiдних товарiв i послуг з урахуванням усiх видiв торгiвлi.
· картопля;
· овочi;
· фрукти i ягоди;
· м'ясопродукти;
· молокопродукти;
· рибопродукти;
· яйця;
· цукор, кондитерськi вироби;
· маргарин.
Цей набiр розрахований на основi мiнiмальних розмiрiв споживання продуктiв харчування для рiзних категорiй населення, розроблених науково-доследним iнститутом харчування МОЗ України. Розрахунки набору продуктiв харчування ґрунтуються на нормах фiзiологiчних потреб у харчових продуктах для дорослого населення України i рекомендацiй про потреби людини в енергiї i бiлках, вiдомостей про хiмiчний склад основних продуктiв харчування i витрат речовин у процесi продукцiї.
радiо, телефон, телеантена) на одну людину.
Визначення частки витрат прожиткового мiнiмуму,якi використовують на придбання непродовольчих товарiв,послуг (без урахування житлово-комунальних),виплату податкiв та iнших обов'язкових платежiв,ґрунтується на використаннi фактичного спiввiдношення мiж цими витратами на харчування,яке складалося в базовому перiодi (за матерiалами бюджетних обстежень).
Бiльш правомiрною та науково обґрунтованою категорiєю є мiнiмальний споживчий бюджет,що забезпечує нормальне вiдтворення робочої сили працездатних i нормальну життєдiяльнiсть непрацездатних громадян.
користування,задоволення в установлених межах культурних потреб,розрахованих на пiдставi науково обґрунтованих норм i нормативiв з урахуванням нацiональних особливостей. Для України розрахунок вартостi такого бюджету вперше здiйснювався в 1991 р. для 13 статево-вiкових груп. Цей показник вiдображає нижню межу цiни робочої сили,що дає змогу пiдтримувати здоров'я i працездатнiсть людини на нормальному рiвнi,котрий вiдповiдає вимогам фiзiологiї.
Розрахунки прожиткового мiнiмуму доцiльно здiйснювати не тiльки в середньому на душу населення або на сiм'ю,а й окремо для працездатних громадян, дiтей до 6 рокiв, пiдлiткiв 7-15 рокiв, пенсiонерiв. Це дає змогу диференцiйовано оцiнювати вартiсть вiдтворення,а вiдтак визначити мiнiмально необхiднi рiвнi доходiв для рiзних за складом типiв сiмей:подружньої пари з дiтьми i без дiтей,одиноких працiвникiв,неповних сiмей,пенсiонерiв.
"Про межу малозабезпеченостi" межею малозабезпеченостi є величина середньодушового сукупного доходу,який забезпечує непрацездатному громадяниновi споживання товарiв i послуг на мiнiмальному рiвнi,встановленому законодавством.
Межа малозабезпеченостi формується на основi норматино-статистичного методу. Цим методом визначається набiр продовольчих товарiв.
Вартiсть непродовольчих товарiв i послуг та вартiсть утримання житла визначаються вiдповiдно до фактичних витрат сiмей з низькими доходами. Вартiсть непродовольчих товарiв не може ставити менше п'ятнадцяти вiдсоткiв вартостi продуктового набору.
Набiр продовольчих товарiв i послуг для визначення величини вартостi межi малозабезпеченостi розробляється з участю профспiлок Кабiнетом Мiнiстрiв України.
На життєвий рiвень населення негативно впливає iнфляцiя. Тому в умовах iнфляцiйних процесiв розбалансованостi ринку товарiв i послуг,порушення народногосподарських пропорцiй в економiцi важлива роль належить державi щодо регулювання доходiв населення,тобто iндексацiя всiх видiв доходiв з метою компенсацiї збиткiв населення вiд зростання споживчих цiн.
В Українi у квiтнi 1997 р. було прийнято закон ,який припускає iндексацiю доходiв населення за iнфляцiї понад 5%. При цьому передбачається, що iндексуватися будуть тiльки тi суми, що не перевищують трьох величин межi малозабезпеченостi.
| 
