Загальнi поняття форм i систем заробiтної плати
Важливими складовими органiзацiї заробiтної плати є її форми i системи, якi забезпечують зв'язок мiж оплатою працi та її результатами (iндивiдуальними i колективними). Форми i системи оплати працi встановлюються пiдприємствами та органiзацiями самостiйно у колективному договорi з дотриманням вимог i гарантiй, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регiональними) угодами.
Найчастiше застосовують двi основнi форми заробiтної плати — вiдрядну й почасову. Кожна з них вiдповiдає певнiй мiрi кiлькостi працi: перша— кiлькостi виробленої продукцiї, друга — кiлькостi вiдпрацьованого часу.
Форми заробiтної плати мають вiдповiдати таким вимогам: найповнiше враховувати результати працi, створювати передумови для постiйного зростання ефективностi та якостi працi; сприяти пiдвищенню матерiальної заiнтересованостi працiвникiв у постiйному виявленнi i використаннi резервiв пiдвищення продуктивностi працi i якостi продукцiї.
враховувати конкретнi умови їхньої працi, специфiку виробництва тощо.
використання виробничих потужностей i устаткування, стан нормування працi тощо.
Окрiм загальних, є декiлька специфiчних умов застосування вiдрядної або почасової форм оплати працi. Так, для вiдрядної оплати працi необхiдна наявнiсть прямопропорцiйної залежностi мiж затратами живої працi й одержаними результатами, тобто робiтник повинен мати реальну можливiсть збiльшувати випуск продукцiї, що має вiдповiдати i потребам виробництва.
Почасова заробiтна плата застосовується для оплати працi службовцiв i спецiалiстiв.
Вiдрядна i почасова форми оплати працi пiдроздiляються на кiлька систем.
колективна (бригадна) почасова.
працi грунтується на одному-двох вирiшальних для даної групи працiвникiв або окремого працiвника показниках i має бути простою i зрозумiлою кожному.
Попередня глава Змiст Наступна глава
ВІДРЯДНА ФОРМА ОПЛАТИ ПРАЦІ
Як уже зазначалося, сутнiсть вiдрядної форми заробiтної плати полягає в тому, що її розмiр залежить вiд кiлькостi виробленої робiтником продукцiї (виконаної роботи) належної якостi на основi попередньо установлених норм часу (виробiтку) i розцiнок з урахуванням складностi та умов працi.
працi.
Ефективне застосування вiдрядної форми оплати працi можливе за певних умов: наявностi кiлькiсних показникiв виробiтку, з допомогою яких установлюють норми й розцiнки та визначають заробiток вiдповiдно до результатiв працi; можливостi й необхiдностi! пiдвищення iндивiдуальної або групової продуктивностi працi на даному робочому мiсцi; забезпечення науково обґрунтованого нормування працi i правильного облiку виконаної роботи, чiткого контролю за якiстю продукцiї.
Основою вiдрядної оплати працi є норма виробiтку (часу) i тарифна ставка.
ним робота оплачується за iндивiдуальними розцiнками.
Індивiдуальна вiдрядна розцiнка визначається двояко: для тих виробництв, в яких за характером виробничого процесу застосовуються норми виробiтку — дiленням погодинної або денної тарифної ставки, яка вiдповiдає певному розряду виконаної роботи, на погодинну або денну норму виробiтку, а там, де застосовуються норми часу, — множенням погодинної тарифної ставки на норму часу.
Для розрахунку вiдрядної розцiнки застосовується тарифна ставка, яка вiдповiдає розряду роботи, а не розряду, присвоєному робiтниковi. Вiдрядна розцiнка визначається за формулами:
1) для виробництв, де застосовуються норми виробiтку:
Рв =
де Т –– погодинна або денна тарифна ставка, яка вiдповiдає розряду даної роботи;
Нвир — норма виробiтку за одиницю часу;
2) для виробництв, де застосовуються норми часу:
Можуть бути випадки, коли норма часу на певну операцiю або на виготовлення якогось виробу однакова, а розряд робiт на їх виконання рiзний, тодi розцiнка буде тим вищою, чим вищий розряд роботи. Отже, на пiдприємствi має бути правильна, науково обгрунтована тарифiкацiя робiт.
завищеною або заниженою.
Загальний вiдрядний заробiток робiтника за iндивiдуальної прямої вiдрядної оплати визначається за формулою:
Зв = Рв ·В,
де В – виробiток робiтником продукцiї належної якостi за розрахунковий перiод.
болти — 300 шт., розцiнка — 7,2 коп. Звiдси: Зв = 26,4-100+ 9,8-500+ 7,2-300 = 97 грн.
Пряма iндивiдуальна вiдрядна система оплати працi матерiально заiнтересовує кожного робiтника в пiдвищеннi виробiтку, проте при цьому вона не заiнтересовує робiтника в полiпшеннi iнших показникiв — економiї сировини, матерiалiв, пального, енергiї, пiдвищеннi якостi продукцiї; досягненнi найкращих загальних кiлькiсних i якiсних показникiв роботи дiльницi, змiни, цеху в цiлому.
Вiдрядно-премiальна система оплати працi. Сутнiсть її полягає в тому, що робiтниковi нараховується, крiм заробiтку за прямою вiдрядною системою, премiя за виконання i перевиконання певних кiлькiсних i якiсних показникiв. Розмiр премiї установлюється у вiдсотках до заробiтку, визначеному за вiдрядними розцiнками.
Конкретнi показники й умови премiювання, а також розмiри премiй установлюються керiвником пiдприємства за згодою комiтету профспiлки.
Загальний заробiток робiтника за вiдрядно-премiальної оплати його працi за виконання i перевиконання завдань, технiчно обгрунтованих норм виробiтку можна розрахувати за формулою:
де Зв — заробiток за вiдрядними розцiнками, грн.;
П1 , П2 — вiдсоток премiї за виконання плану i технiчно-обгрунтованих норм i за кожний
вiдсоток перевиконання плану або норм;
Ппл— вiдсоток перевиконання плану виробництва або норм.
У разi премiювання робiтникiв-вiдрядникiв за економiю матерiальних цiнностей загальний заробiток розраховують за формулою:
де е — сума досягнутої економiї, грн.;
РП — розмiр премiй у вiдсотках вiд досягнутої економiї.
Вiдрядно-прогресивна система. За цiєї системи оплати працi виробiток робiтникiв у межах завдання виплачується за твердими нормами (розцiнками), а виробiток понад завдання — за пiдвищеними розцiнками, причому розцiнки збiльшуються прогресивно зi збiльшенням кiлькостi продукцiї, виробленої понад завдання. Вихiдною базою, тобто межею виконання норм виробiтку, понад яку оплата за виконану роботу здiйснюється вже за пiдвищеними розцiнками, є фактичне виконання норм за останнi три мiсяцi. Проте ця вихiдна база не може бути нижчою вiд дiючих норм виробiтку. Ступiнь збiльшення розцiнок визначається спецiальною шкалою. Шкали пiдвищення розцiнок можуть бути одно- й двоступiнчастi. За одноступiнчастої шкали у разi перевиконання вихiдної бази вiдрядна розцiнка може пiдвищуватися на 50%, тобто коефiцiєнт збiльшення дорiвнює 0,5, за двоступiнчастої шкали за перевиконання вихiдної бази вiд 1 до 10%, коефiцiєнт збiльшення — 0,5, за перевиконання понад 10% — 1.
Загальний заробiток за вiдрядно-прогресивною системою розраховується за формулою:
де Зв — вiдрядний заробiток за прямими розцiнками;
Пв — вiдсоток виконання норм виробiтку;
Пн — вихiдна база для нарахування прогресивних доплат, яка виражена у вiдсотках
виконання норм виробiтку;
Кр — коефiцiєнт збiльшення прямої вiдрядної розцiнки за шкалою прогресивних доплат.
Якщо тiльки частина робiт оплачується за вiдрядно-прогресивними розцiнками, то
де Зпр — вiдрядний заробiток за прямими розцiнками за роботу, яка оплачується за вiдрядно-прогресивною системою.
Необхiдно враховувати, що за вiдрядно-прогресивної системи заробiток пiдвищується такою самою мiрою (а в деяких випадках i бiльшою), якою збiльшується виробiток. Тому ця система має обмежену сферу застосування — лише на тих дiлянках виробництва, якi лiмiтують випуск продукцiї на пiдприємствi (тобто на “вузьких мiсцях” виробництва).
Непряма вiдрядна система заробiтної плати, її застосовують для оплати працi допомiжних робiтникiв, зайнятих обслуговуванням основних робiтникiв-вiдрядникiв. При цьому заробiток допомiжних робiтникiв залежить вiд результатiв роботи робiтникiв-вiдрядникiв, яких вони обслуговують. Ця система заiнтересовує допомiжних робiтникiв у полiпшеннi обслуговування верстатiв, агрегатiв автоматичних лiнiй для безперебiйної i ритмiчної їх роботи. За цiєю системою у промисловостi можуть оплачуватися слюсарi-ремонтники, електрики, наладчики устаткування, кранiвники та iн.
Загальний заробiток може визначатися двома способами:
1) множенням непрямої вiдрядної розцiнки на фактичне виконання завдання за робочими об'єктами обслуговування. При цьому непряма вiдрядна розцiнка визначається за формулою:
де Тден. доп. — денна тарифна ставка допомiжного робiтника, праця якого оплачується за
непрямою вiдрядною системою, грн. -коп.;
Ноб— кiлькiсть робочих мiсць, якi обслуговуються за установленими нормами;
Вп — планова норма виробiтку, яка установлена для кожного виробничого об'єкта, що обслуговується;
2) множенням тарифної ставки допомiжного робiтника на середнiй вiдсоток виконання норм виробiтку робiтникiв, яких вiн обслуговує за даний перiод часу.
Акордна система оплати працi. Вона застосовується для окремих груп робiтникiв, її сутнiсть полягає у тому, що вiдрядна розцiнка установлюється не на окрему виробничу операцiю, а на весь комплекс робiт загалом, виходячи iз дiючих норм часу i розцiнок. Порiвняно з прямою вiдрядною оплатою за акордної заздалегiдь визначенi обсяг робiт i строк їх виконання, вiдома сума заробiтної плати за нарядом залежно вiд виконання завдання.
Дана система заiнтересовує робiтникiв у скороченнi строкiв роботи проти установлених норм. Вона застосовується, наприклад, у галузях промисловостi з тривалим виробничим циклом (суднобудування, важке машинобудування), а також для оплати працi робiтниковi у разi виконання ним робiт у стислi строки (наприклад, пiд час ремонту великих агрегатiв — мартенiвських або цементних печей та iн.).
Найбiльшого поширення ця система набула у будiвництвi у зв'язку зi специфiкою будiвельних робiт i найчастiше застосовується разом з премiюванням робiтникiв за якiсне виконання завдань у строк або достроково.
За акордної системи найбiльше виявляється зв'язок оплати працi з кiнцевими результатами.
Попередня глава Змiст Наступна глава
ПОЧАСОВА ФОРМА ОПЛАТИ ПРАЦІ
На пiдприємствах, окрiм вiдрядної оплати, застосовується почасова оплата, тобто оплата за працю певної тривалостi (годину, день, мiсяць). В умовах переходу до ринку на деяких пiдприємствах може з'явитися тенденцiя до замiни вiдрядної оплати на почасову. У цьому разi необхiдно дотримуватися певних вимог до органiзацiї почасової оплати, з тим щоб її застосування не спричинило зниження ефективностi роботи, що не бажано в умовах конкуренцiї на ринку працi.
• правильного присвоєння робiтникам тарифних розрядiв вiдповiдно до їхньої квалiфiкацiї i з урахуванням квалiфiкацiйного рiвня виконуваних робiт;
Такими показниками можуть бути:
• нормованi (виробничi) завдання, якi визначають кожному почасовику обсяг роботи за змiну, тиждень або мiсяць;
• плановi норми або завдання щодо випуску продукцiї бригадою, дiльницею, цехом;
• норми працi, якi можуть бути установленi як ступiнь виконання технологiчних параметрiв, режимiв, норм витрат сировини, матерiалiв та iнших виробничих ресурсiв, строкiв виконання певних видiв робiт тощо.
1. За умови, коли у робiтника вiдсутня реальна можливiсть для збiльшення випуску продукцiї, наприклад, якщо його виробiток обумовлений режимом роботи устаткування, продуктивнiстю машин i агрегатiв. Це характерно для автоматичних лiнiй, конвеєрiв i потокових лiнiй з безперервним i точно регламентованим режимом, для робiт на високомеханiзованому устаткуваннi й апаратурних процесах.
2. Якщо результати працi робiтника не можуть бути конкретно вимiрянi i кiлькiсно вираженi (налагодження верстатiв, iнструктаж).
3. Коли економiчно недоцiльно стимулювати зростання виробiтку понад оптимально передбачений технологiчними параметрами, а також коли перевиконання цих норм може досягатися через порушення технологiчних режимiв i вiдповiдно погiршення якостi робiт, а вiдтак i продукцiї. До таких робiт належить випробування продукцiї, остаточне доведення i здавання ВТК, термiчне оброблення i металопокриття виробiв. Вiд робiтника вимагається старанне дотримання параметрiв, а також виконання кiлькiсного завдання, установленого на рiвнi, за якого забезпечується вiдповiдна якiсть робiт.
За простої почасової системи розмiр заробiтку визначається залежно вiд тарифної ставки робiтника i кiлькостi вiдпрацьованого ним часу. За способом нарахування заробiтної плати почасова оплата буває годинна, денна, мiсячна.
Ефективнiшою системою є почасово-премiальна, за якою оплачується праця як основних, так i допомiжних робiтникiв. За цiєю системою заробiток робiтниковi нараховується не тiльки за вiдпрацьований час, а й за досягнення певних кiлькiсних i якiсних показникiв. Кiлькiсними показниками можуть бути вiдпрацьований час, виконання планових i нормованих завдань, а якiсними — здавання продукцiї з першого подання, пiдвищення сортностi продукцiї, економiя сировини, матерiалiв, пального, iнструментiв, дотримання технологiчних режимiв тощо.
На багатьох пiдприємствах широко застосовується почасова-премiальна система з нормованими завданнями. Робiтники-почасовики премiюються за виконання установлених їм нормованих завдань.
У разi застосування цiєї системи до кожного робiтника доводиться конкретне змiнне або мiсячне завдання (в штуках, нормо-годинах або гривнях) i результати враховуються пiд час нарахування премiй за даний перiод. Уведення цiєї системи супроводжується посиленням нормування працi, впровадженням технiчно-обгрунтованих норм i нормативiв чисельностi.
Запровадженню системи нормованих завдань має передувати пiдготовча робота за такими напрямами:
• установлення перелiку професiй робiтникiв-почасовикiв, яким доцiльно установлювати нормованi завдання;
• збирання та аналiз вихiдних даних для визначення обсягу i повторюваностi робiт, якi мають випадковий характер (наприклад, частота виходу iз ладу устаткування, перiод зносу iнструменту та iн.);
• установлення виду нормованих завдань (iндивiдуальних або бригадних) i перiоду, на який вони розраховуються;
• визначення методики установлення нормованих завдань i порядку доведення їх до дiльниць, бригад та окремих робiтникiв;
• розроблення документацiї з облiку видачi i виконання нормованих завдань.
Окрiм цього, розробляються заходи для полiпшення органiзацiї i обслуговування робочих мiсць, умов працi, удосконалення трудових процесiв тощо.
найпоширенiшою системою оплати їх працi є почасово-премiальна, за якої заробiтна плата складається з посадового окладу, доплат, надбавок i суми премiй. В умовах становлення ринкової економiки, подальшої iндивiдуалiзацiї заробiтної плати, дедалi бiльшого поширення набуває контрактна система оплати працi, яка може застосовуватися поряд з iснуючою на пiдприємствi системою оплати працi. Оплата працi за контрактом є складовою контрактної системи наймання i оплати, яка досить поширена в зарубiжних країнах.
Контракт є особливою формою трудового договору мiж найманим працiвником i власником пiдприємства, органiзацiї або уповноваженим органом. За контрактом працiвник зобов'язується виконувати роботу, визначену цiєю угодою i правилами внутрiшнього розпорядку, а власник пiдприємства, органiзацiї або уповноважений ним орган зобов'язується сплачувати працiвниковi заробiтну плату й забезпечувати умо-І ви працi, необхiднi для виконання роботи, передбаченi законодавством працю, колективним договором i угодою сторiн.
Контракти мають перевагу над традицiйними трудовими договорами, якi не повнiстю враховують особистi якостi працiвникiв та змiстовну специфiку їхньої професiйної дiяльностi, не забезпечують належної вiдповiдальностi за доручену справу.
Контракт як особлива форма трудового договору має спрямовуватися на забезпечення умов для виявлення iнiцiативи та самостiйностi працi, враховуючи iндивiдуальнi здiбностi працiвника та його професiйнi навички, пiдвищення взаємної вiдповiдальностi сторiн, правову i соцiальну захищенiсть працiвника.
Контракт має юридичну форму, оскiльки прийняття на роботу працiвникiв може здiйснюватися у випадках, прямо передбачених чинним законодавством. У контрактi передбачаються обсяги пропонованої роботи та вимоги до якостi i строкiв її виконання, строк дiї контракту, права, обов'язки та взаємна вiдповiдальнiсть сторiн, умови оплати й органiзацiї працi, пiдстави для розiрвання контракту, соцiально-побутовi та iншi умови, необхiднi для виконання взятих на себе сторонами зобов'язань, з урахуванням специфiки роботи, професiйних особливостей та фiнансових можливостей пiдприємства, органiзацiї чи роботодавця. Умови оплати працi та матерiального забезпечення працiвникiв, з якими укладається контракт, визначаються угодою сторiн. Розмiри виплат не можуть бути меншими, нiж передбачено чинним законодавством, угодами й колективним договором, i залежать вiд виконання умов контракту.
У контрактi можуть також визначатися умови пiдвищення або зниження обумовленого сторонами розмiру оплати працi, встановлення доплат i надбавок, премiй, винагород за пiдсумками роботи за рiк чи iнший перiод, участi у прибутках пiдприємства, органiзацiї (якщо це передбачено чинним законодавством та їхнiми статутами) чи громадянина-пiдприємця.
У контрактi можуть бути передбаченi додатковi пiльги, гарантiї та компенсацiї, не встановленi чинним законодавством, за рахунок коштiв роботодавця.
Контракт укладається у письмовiй формi i пiдписується роботодавцем та працiвником, якого приймають (наймають) на роботу за контрактом. Вiн оформляється у двох примiрниках, що мають однакову юридичну силу i зберiгаються у кожної зi сторiн контракту. За згодою працiвника копiю укладеного з ним контракту може бути передано профспiлковому чи iншому органовi, уповноваженому працiвником представляти його iнтереси, для здiйснення контролю за додержанням умов контракту.
Контракт набуває чинностi з моменту його пiдписання або з дати, визначеної сторонами у контрактi, i може бути змiнений за згодою сторiн, складеної у письмовiй формi. Вiн є пiдставою для видання наказу (розпорядження) про прийняття (найняття) працiвника на роботу з дня, встановленого у контрактi за угодою сторiн.
| 
