Антикризове управлiння в регiонi
Антикризове управлiння в регiонi
Змiст
Вступ
Глава 1 Антикризове управлiння в регiонi
2. 2 Фази розвитку i подолання криз
Висновок
Список лiтератури
Вступ
Термiн "антикризове управлiння" виник порiвняно недавно. Багато хто вважає, що причиною його виникнення з'явилося реформування економiки в Росiї та поступове входження її в зону кризового розвитку Не багато хто очiкував, що результатом реформ стане криза, але багато хто сьогоднi розумiють, що тiльки новий рiк управлiння здатний вивести економiку з кризи Це управлiння й одержало назву антикризового Але назва назвою, а суть такого управлiння викликає великi дискусiї Криза, яким би глибоким вiн не був, все-таки коли-небудь пройде - iсторiя економiчного розвитку багатьох країн пiдтверджує це. Значить, потреба в антикризовому управлiннi вiдпаде, оскiльки цей тип управлiння має тимчасовий характер або суто прагматичне значення. Навiщо ж тодi його вивчати, будувати наукову концепцiю i навiть готувати фахiвцiв у системi вищої освiти. Звичайно, загострення кризи в Росiї викликало потребу в побудовi ефективного антикризового управлiння Це замовлення практики Але й тенденцiї розвитку науки управлiння приводять нас до необхiдностi побудови такої концепцiї Її посилками є поняття керованостi, ресурсозбереження, мотивацiї, економiї часу, соцiального партнерства та багато iнших У своїй сукупностi вони вiдображають реальну небезпеку кризи в будь-якому, навiть самому успiшному управлiннi.
Виникнення поняття антикризового управлiння у вiтчизнянiй практицi обумовлено введенням правового регулювання дiяльностi господарюючих суб'єктiв, що характеризується явищами фiнансової неспроможностi (банкрутства). Потреба такого роду регулювання як нової сфери вiдносин макросередовища в умовах реформування економiки Росiї вiдповiдає iнтересам цiльової орiєнтацiї зацiкавлених сторiн: держави - у створеннi правового поля для здiйснення заходiв оздоровлення структур, не адаптуються чи погано адаптуються в умовах ринку; власникiв - у здiйсненнi можливостей розвитку в умовах реальної конкуренцiї.
Ця сфера вiдносин, будучи нововведенням у практицi дiяльностi господарюючих суб'єктiв, потребує в методицi їх здiйснення, базових положеннях її органiзацiї.
Також актуальною залишається проблема антикризового управлiння в регiонi. У зв'язку з цим ми поставили наступну мету - розглянути антикризове управлiння в регiонi в сучасних умовах. Для досягнення мети нам допоможуть наступнi завдання:
Охарактеризувати поняття антикризового управлiння в регiонi
Розглянути основнi види криз та шляхи рiшень
Глава 1 Антикризове управлiння в регiонi
Перехiд вiд планової до ринкової економiки поставив у складне економiчне та фiнансове становище багато пiдприємств i комерцiйнi органiзацiї рiзних органiзацiйно-правових форм. Маються на увазi як створенi на основi роздержавлення акцiонернi товариства, так i численнi пiдприємницькi структури.
"кризовий менеджмент" (криза управлiння), а у вiтчизнянiй лiтературi - "антикризове управлiння".
Останнiм часом у зв'язку з загострилися фiнансовою кризою цiлих регiонiв пiд таким управлiнням розумiють або управлiння в умовах уже настав кризи, або управлiння, направлене на виведення регiону з цього стану.
"антикризовим управлiнням" розумiється таке управлiння, яке нацiлене на виведення регiону з виниклої кризової ситуацiї (тобто управлiння в умовах кризи), а також на запобiгання прояву кризової ситуацiї.
Розгляд антикризового управлiння в стратегiчному планi також не вважається доцiльним, оскiльки стратегiчне планування основною своєю метою ставить розробку плану розвитку регiону на довгостроковий промiжок часу (зазвичай два-три роки), в той час як антикризове управлiння покликане виводити (або запобiгати) регiон з вже сформованою кризової ситуацiї. У даному випадку необхiдно не стратегiчне планування, а оперативне, яке вимальовує варiант розвитку регiону на невеликий промiжок часу (12-18 мiсяцiв). Антикризової менеджмент проявляється у випадку виявлення кризової ситуацiї в ходi реалiзацiї стратегiчного плану розвитку компанiї i носить характер оперативного "хiрургiчно - економiчної" втручання, з метою запобiгання подальшого погiршення у дiяльностi регiону. У разi позитивного результату антикризового управлiння (регiон вирiвнюється з точки зору фiнансового стану, полiпшується платiжний баланс, та iн.), Регiон може продовжувати реалiзацiю стратегiчного плану розвитку, скоригованого на появу можливих кризових ситуацiй.
Отже, антикризове управлiння - це:
Дiагностика причин виникнення кризових ситуацiй в економiцi та фiнансах регiону;
Комплексний аналiз фiнансово-економiчного стану регiону для встановлення методiв його фiнансового оздоровлення;
Бiзнес-планування фiнансового оздоровлення регiону;
Проблема антикризового управлiння неспроможним регiоном випливає iз самої природи проводяться в Росiї економiчних реформ.
конкурсним виробництвом.
І в правовому, i у виконавчому вiдношеннi важливо було вiдобразити цi зв'язки в законодавствi i реалiзувати в найбiльш прийнятному для суспiльства виглядi. Неспроможнiсть визначалася за сукупнiстю ознак, "по яких укласти можна, що борги його невiдплатнi".
Основною формою вирiшення подiбних питань був суд, який "на пiдставi всiх представлених вiдомостей i вказiвок знаходив (знайдено буде), що майно боржника недостатньо для повного задоволення всiх пред'явлених i неналежних сумнiву боргiв, то суд вирiшує про визнання боржника неспроможним".
Неспроможнiсть визнавалася поняттям цивiльного права, яке могло переходити в iншу складову - банкрутство (Банкрутське дiяння). Банкрутство ще в недалекому минулому вiдносилося до кримiнально-правових понять. Питання причинного зв'язку, винностi, спiвучастi i замаху - словом, всi проблеми загальної частини кримiнального права отримували нове i оригiнальне освiтлення в застосуваннi до банкрутства. Своєрiдний у банкрутствi та порядок порушення кримiнальної слiдства, i форма передачi (перекази) суду.
Банкрутство - один з етапiв завершення проведення антикризових процедур. Невiд'ємною частиною антикризового управлiння було i залишається вирiшення економiчних проблем.
економiчної i соцiальної обстановки, що обумовлюється стратегiчними i тактичними цiлями розвитку суспiльства;
функцiонування законодавчих i виконавчих систем, регульованих державою та iншими суб'єктами влади.
спадщини та менталiтету народу будь-якого регiону чи країни.
Антикризове управлiння - сукупнiсть форм i методiв реалiзацiї процедур, якi забезпечують стiйкiсть рiзних суб'єктiв господарювання в умовах ринкових вiдносин та розвитку конкурентного середовища.
З позицiї цiлiсностi концепцiя антикризового управлiння має кiлька складових:
антикризове регулювання - заходи нормативно-правового, органiзацiйно-економiчного, державного i полiтичного характеру, спрямованi на захист суб'єктiв ринкових вiдносин вiд кризових ситуацiй або на запобiгання банкрутства на основi чинного законодавства, соцiальних гарантiй i соцiального захисту;
антикризове управлiння, яке надається системою процедур попередження розвитку кризової ситуацiї; заходiв стабiлiзацiї економiчного становища; заходiв з реструктуризацiї суб'єктiв ринкових вiдносин;
арбiтражне управлiння (виробництво), обумовлює необхiднiсть фiнансового оздоровлення чи банкрутства суб'єктiв ринкових вiдносин вiдповiдно до правовими умовами визнання їх неспроможностi (банкрутства) та проведення передбачених чинним законодавством процесiв i процедур.
Антикризове управлiння нами розумiється як узагальнююча категорiя системи управлiння, специфiчнi властивостi якої виявляються з моменту виникнення проблемної (кризовостi) в економiчному становищi господарюючих структур.
Будь-яка кризова ситуацiя характеризується наступними ознаками:
наявнiстю загроз для реалiзацiї найбiльш важливих цiлей пiдприємства;
дефiцитом часу для прийняття рiшень щодо врегулювання кризи;
тиском iнтересантiв.
Вiдповiдно до чинного законодавства та практики виконання функцiй менеджера рiзних суб'єктiв господарювання в складних ситуацiях представляється можливим видiлити кiлька етапiв загальної концепцiї антикризового управлiння: досудова санацiя (реорганiзацiя) господарюючого суб'єкта, спостереження, зовнiшнє управлiння, конкурсне виробництво.
Змiстовна основа антикризового управлiння вiдносно вiдокремленого суб'єкта господарювання обумовлюється економiчними i соцiальними чинниками впливу зовнiшньої i внутрiшньої обстановки. Дiї соцiально-економiчних чинникiв у свою чергу визначаються мiсiєю суб'єкта, глобальними цiлями розвитку конкурентоспроможностi, локальними цiлями вирiшення завдань найбiльш ефективного функцiонування.
антикризового управлiння є персонiфiкацiя суб'єктiв ринкових вiдносин (далi - СРО).
в органiзацiї партнерських вiдносин iз забезпечуючим виробництво i споживають продукцiю учасниками ринку;
в розширеннi виробничих i комерцiйних зв'язкiв по вертикальних i горизонтальних напрямках функцiональної дiяльностi;
у створеннi опорних баз (АТ, дочiрнiх i фiлiальних структур) для забезпечення економiчної та фiнансової стiйкостi власного бiзнесу;
у веденнi дiалогу з партнерами, конкурентами, керiвними структурами iнституцiйної та державної влади.
та конфлiктностi стану ринкового середовища.
У нашiй концепцiї антикризове управлiння - це багатофункцiональний i багаторiвневий комплекс менеджменту вiд iндивiдуального пiдприємця (фiзичної особи) до iнституцiйних структур державного рiвня.
Склад проводяться (реалiзованi) заходiв визначається перш за все по лiнiї корпоративних зв'язкiв: пiдприємство (або фiзична особа - ИЧП) - iнтересанти, у якостi яких можуть виступати учасники та засновники рiзних корпоративних структур та регулятори дiлових i функцiональних вiдносин мiж СРО (А).
На наступних етапах реалiзацiї антикризових заходiв посилюються органiзацiйнi i функцiонально-правовi зв'язки мiж правовими та виконавчими органами законодавчого рiшення (виконання) вiдповiдних iнституцiйних структур та уповноважених служб (Б). На заключному етапi фiнансового оздоровлення економiки (лiквiдацiї) виявляються всi результати ранiше проведених заходiв (В).
Глава 2. Види криз
2. 1 Поняття i види криз
дiяльностi органiзацiї як у перiод становлення i розвитку, так i в перiод стабiлiзацiї i розширення виробництва i, нарештi, при початку спаду i т. п. Свiтова ринкова економiка не знає прикладiв органiзацiй, яких коли-небудь не торкнулися кризовi ситуацiї в тiй чи iншiй мiрi. Кризовi ситуацiї перш за все виражаються в коливаннях обсягу виробництва i збуту продукцiї, зростання кредиторської заборгованостi постачальникам, банкам, податковим органам, в дефiцитi обiгових коштiв i т. п., так як саме цi причини служать передумовою появи стану неплатоспроможностi органiзацiї. До банкрутства органiзацiї проходять ряд стадiй стану вiд епiзодичної (тимчасової) нездатностi виконувати в повному обсязi i вчасно свої зобов'язання до тривалої, вiд тривалої до хронiчну нездатнiсть, вiд хронiчної до кризового та безнадiйного стану, т. е. Повного фiнансового банкрутства.
Розглядаючи рiзнi види криз органiзацiй, дослiдники найбiльше придiляють увагу фiнансовiй кризi органiзацiй. Фiнанси, фiнансовi потоки це як кров (як носiй кисню в усi дiлянки тiла) у живого органiзму, що забезпечує життєдiяльнiсть всiх органiв. Саме тому можна з певною мiрою умовностi (допущення) порiвняти функцiонування, "захворювання" i "лiкування" органiзацiй з розвитком людини, що можна простежити по наведенiй нижче моделi. У країнах з розвиненою ринковою економiкою органiзацiї при визнаннi їх неплатоспроможними потрапляють в "чорний список" - реєстр неплатоспроможних органiзацiй та їх власникiв з усiма витiкаючими наслiдками: падiнням репутацiї, втратою партнерiв, неможливiстю отримувати кредити i вiдстрочки по оплатi постачань i т. д. З недовiрою також вiдносяться i до власникiв цих органiзацiй, якi починають новий бiзнес. Стосовно до органiзацiї кризи можна класифiкувати наступним чином: технологiчний (виробничий), при виникненнi якого застарiле обладнання i технологiя не дозволяють випускати якiсну, конкурентоспроможну продукцiю, що призводить органiзацiю до фiнансових втрат; соцiальний (соцiально-управлiнський), виникає в результатi появи мiж працiвниками або їх групами конфлiктiв, в тому числi мiж робiтниками та адмiнiстрацiєю, управлiнських конфлiктiв в апаратi управлiння i т. п. Зазначенi конфлiкти ведуть до прийняття неефективних рiшень i до втрат часу на самому виробництвi, фiнансовий, що виникає в результатi нерацiонального використання власного капiталу i позикових коштiв, неефективного використання отриманого прибутку, що тягне за собою знову ж фiнансовi проблеми органiзацiї; органiзацiйний виникає внаслiдок недосконалостi виробничої структури управлiння i структури апарату управлiння в органiзацiї, неефективного розподiлу обов'язкiв, прав, повноважень i вiдповiдальностi мiж рiвнями управлiння, пiдроздiлами апарату i всерединi мiж виконавцями; iнформацiйний, що є наслiдком ситуацiї, в якiй отримується iнформацiя не вiдображає змiн, що вiдбуваються на ринку, недостатньо достовiрно вiдображає положення справ в самiй органiзацiї. Все це спричинює виникнення i збiльшення рiзних видiв втрат; криза взаємодiї мiж власниками органiзацiї або з владою, суперечностi в їх iнтересах, що не дозволяє проводити ефективну полiтику i в результатi приносить суттєвi втрати органiзацiї. У кiнцевому пiдсумку цi кризи мiж собою досить тiсно пов'язанi i, як правило, вiдбиваються на фiнансах органiзацiї.
2. 2 Фази розвитку i подолання криз
Розглянемо фази можливого розвитку i подолання криз у регiонi:
1. фаза спад (зниження показникiв, що характеризують результати фiнансово-господарської дiяльностi) iз-за зовнiшнiх факторiв ринку.
2. фаза подальше погiршення результатiв дiяльностi пiд впливом внутрiшнiх причин в регiонi (без погiршення зовнiшнiх умов на ринку).
3. фаза - депресiя пристосування регiону до нових умов господарювання на бiльш низькому рiвнi доходiв (за умови прийняття першочергових антикризових заходiв).
4. фаза вiдновлення фiнансової рiвноваги, пожвавлення виробництва вiдновлення виробництва i реалiзацiї продукцiї до передкризового рiвня.
5. фаза зростання виробництва, прискорення економiчного розвитку
6. фаза пiдтримку нового економiчного рiвня розвитку регiону, його стiйкостi в тривалiй перспективi, створення умов для самофiнансування.
Кризи можуть викликати один одного або може виникати ланцюгова реакцiя, коли один виниклу кризу викликає iнший, а потiм третiй i т. д. Небезпека виникнення кризи в регiонi iснує завжди, тому необхiдно здiйснювати аналiз i на його основi постiйний контроль з метою розпiзнавання, прогнозування i попередження кризових ситуацiй.
Висновок
Нинiшнiй стан росiйського суспiльства носить переломний характер. Первiсна ейфорiя, пов'язана з надiями швидко побудувати процвiтаючу ринкову економiку, починає поступатися мiсцем осмисленню тривалостi i труднощiв виходу країни з кризи.
Ситуацiя в росiйськiй економiцi по-своєму унiкальна i не має аналогiв нi з минулою дiяльнiстю вiтчизняних пiдприємств, нi з зарубiжною практикою. Але чи є реальний вихiд iз глухого кута?
Думаю, так. Але подолати кризу росiйської економiки без опори на мiць держави неможливо. Здiйснення антикризових заходiв має спиратися на адмiнiстративнi, юридичнi та економiчнi важелi, наявнi в держави.
На першому етапi важливо виправити найбiльш гострi диспропорцiї в економiцi при прiоритетi централiзовано використовуваних адмiнiстративних важелiв. При цьому державна полiтика повинна, зокрема, включати в себе:
1. антикризову пiдтримку задоволення першочергових потреб населення;
У мiру пом'якшення кризових процесiв повинен здiйснюватися перехiд вiд державних адмiнiстративно-обмежувальних заходiв до економiчних важелiв, стимулюючим становлення розвинутої структури ринку i рiзке збiльшення чисельностi самостiйно ринку господарюючих суб'єктiв. Це дозволить збiльшити обсяги виробництва i перебудувати його структуру з орiєнтацiєю на конкурентнi вiдносини.
Початок i змiцнення таких структурних зрушень дозволять перейти до здiйснення програми заходiв щодо цiлеспрямованого розвитку системи ринкiв. Подiбному реального формування ринкових структур повиннi бути пiдпорядкованi кошти податкової та кредитної полiтики, економiчнi та правовi заходи впливу держави на економiку, форми, способи i темпи приватизацiї, а також зовнiшньоекономiчна полiтика.
Список лiтератури
1. Крутик А. Б., Муравйов А.І. Антикризовий менеджмент. - СПб, 2001.
2. Ларiонов І. К. Антикризове управлiння. - М, 2001.
3. Росiя, ресурси сталого розвитку / За ред. Ю. В. Пiскулова. - М, 1996
4. Довiдник кризового керуючого. / За ред. Е. О. Уткiна. - М, 1999.
5. Уткiн Е. А. Управлiння фiрмою. - М, 1996.
"Лiдерство i керiвництво в антикризовому управлiннi", Розанова В., Управлiння персоналом. - 2000. - № 6.
8. Е. А. Уткiн. Ризик-менеджмент. Тандем. Москва, 1998
"РБК Москва", за 2001-2003
| 
