Аналiз процедур управлiння
Змiст
Вступ
1. Поняття управлiння органiзацiєю та технологiї управлiння
2. Процедури управлiння: поняття i види
Висновок
Лiтература
Вступ
вiд сучасного менеджера постiйного оволодiвання новими знаннями та вмiння користуватися ними в практицi управлiння. Важливу частину цього арсеналу, як показує свiтовий досвiд, представляє наука менеджменту, т. е. наука управляти.
Полiтика управлiння змiнюється в залежностi вiд етапiв життєвого циклу пiдприємства i органiзацiї в цiлому, i самої системи управлiння зокрема. Не iснує iдеальної типової структури i системи управлiння, яка з однаковим успiхом функцiонує в рiзних умовах i тривалий час без iстотних змiн, хоча б уже тому, що в них задiяний рiзний кадровий склад управлiння.
Послiдовнiсть формування функцiй управлiння визначається рiзними процедурами та цiлями органiзацiї. Необхiдно мати на увазi, що в умовах високої конкуренцiї органiзацiйна структура i вся система управлiння повиннi бути гнучкими i еластичними, забезпечувати швидке i вiльне просування iнформацiї знизу вгору i назад, оперативно перепризначувати i реструктурувати функцiї i завдання органiзацiйного та функцiонального управлiння.
Таким чином, технологiя управлiння, зокрема, процедури управлiння, є одним з чинникiв зростання пiдвищення економiчного потенцiалу пiдприємства. Розглянемо в цiй роботi бiльш детально питання аналiзу процедур управлiння.
управлiння економiчний потенцiал алгоритмiзацiя рiшення
1. Поняття управлiння органiзацiєю та технологiї управлiння
Об'єктивна природа органiзацiй обумовлена ще й тим, що вони - живi. Органiзацiї зачинаються, народжуються, дорослiшають, старiють, i, нарештi, помирають. Життя органiзацiй часто спливає непомiтно, але iнодi їх кризи тягнуть за собою драми i трагедiї особистостей, народiв i поколiнь.
Розглянемо загальноприйняте змiст поняття "органiзацiя". Вiдповiдно до визначення, даного у фiлософському енциклопедичним словнику, органiзацiя це:
1) внутрiшня упорядкованiсть, узгодженiсть взаємодiї бiльш-менш диференцiйованих i автономних частин цiлого, обумовлена його будовою;
2) сукупнiсть процесiв або дiй, що ведуть до утворення i вдосконалення взаємозв'язкiв мiж частинами цiлого;
3) об'єднання людей, спiльно реалiзують деяку програму або мету i дiють на основi певних процедур i правил.
Стосовно до органiзацiйних систем механiзм функцiонування - це сукупнiсть правил, законiв i процедур, що регламентують взаємодiю учасникiв органiзацiйної системи. Бiльш вузьким є поняття механiзму управлiння - сукупностi процедур прийняття управлiнських рiшень в органiзацiях.
Особливе мiсце в структурi дiяльностi органiзацiї займають тi компоненти, якi в разi iндивiдуального суб'єкта називаються саморегуляцiєю, а у випадку колективного суб'єкта, колективної дiяльностi - управлiнням.
Саморегуляцiя являє собою замкнутий контур регулювання. У процесi саморегуляцiї суб'єкт на пiдставi оцiнки досягнутих результатiв коригує компоненти своєї дiяльностi.
Розглянемо рiзнi визначення поняття "управлiння". Управлiння - елемент, функцiя органiзованих систем рiзної природи: бiологiчних, соцiальних, технiчних, забезпечує збереження їх певної структури, пiдтримання режиму дiяльностi, реалiзацiю програми, цiлi дiяльностi ".
Управлiння - "напрям рухом кого / чого-небудь, керiвництво дiями кого-небудь".
Управлiння - вплив на керовану систему з метою забезпечення необхiдного її поведiнки ".
Існує i безлiч iнших визначень, вiдповiдно до яких управлiння визначається як: елемент, функцiя, вплив, процес, результат, вибiр i т. п.
Управлiння органiзацiйною системою - складний процес. Його основнi етапи:
- Монiторинг та аналiз основних показникiв дiяльностi;
- Визначення цiлей i мiсiї органiзацiї;
- Вибiр управлiнських рiшень;
Пiд технологiєю рiшення задач управлiння органiзацiйними системами розумiється сукупнiсть методiв, операцiй, прийомiв i так далi, послiдовне здiйснення яких забезпечує вирiшення поставленого завдання.
Перший етап - побудова моделi - полягає в описi реальної органiзацiйної системи у формальних термiнах, тобто завданнi складу i структури органiзацiйної системи, цiльових функцiй i множин допустимих стратегiй учасникiв системи, їх iнформованостi, порядку функцiонування, гiпотез про поведiнку i т. д.
Другий етап - аналiз моделi - дослiдження поведiнки учасникiв при тих чи iнших механiзмах управлiння.
Вирiшивши завдання аналiзу, тобто, знаючи поведiнку керованих суб'єктiв при рiзних управлiннях, можна переходити до третього етапу - рiшення:
Маючи набiр рiшень задачi управлiння, необхiдно перейти до четвертого етапу, тобто дослiджувати їх стiйкiсть. Дослiдження стiйкостi увазi рiшення, як мiнiмум, двох завдань.
i т. д.) у класичному розумiннi.
при їх використаннi в реальних органiзацiйних систем, якi можуть в силу помилок моделювання вiдрiзнятися вiд моделi.
органiзацiйної системи, необхiдно провести настроювання моделi, тобто iдентифiкувати модельовану систему i провести серiю iмiтацiйних експериментiв - вiдповiдно п'ятий i шостий етапи. Вихiдними даними для iдентифiкацiї системи служать узагальненi рiшення, якi обмежуються наявною iнформацiєю про реальну системi.
управлiння з наступною оцiнкою ефективностi їх практичного використання, корекцiєю моделi i т. д.
Наявнiсть в органiзацiї певної сукупностi конкретних механiзмiв управлiння привабливе як з точки зору керуючого органу - тому що дозволяє передбачити поведiнку керованих суб'єктiв, так i з точки зору керованих суб'єктiв - так як робить передбачуваним поведiнка керуючого органу. Тобто зниження невизначеностi за рахунок використання механiзмiв управлiння є одним з iстотних властивостей будь-якої органiзацiї iнституту як соцiального.
тобто залежнiсть своїх дiй вiд цiлей органiзацiї та дiй керованих суб'єктiв).
Розглянемо в наступному роздiлi бiльш детально питання процедур управлiння.
2. Процедури управлiння, поняття i види
- Визначити кiлькiсть, послiдовнiсть i характер операцiй, якi становлять процес;
- Пiдiбрати (розробити) для кожної операцiї вiдповiднi способи, прийоми (методику), технiчнi засоби;
- Визначити оптимальнi умови протiкання процесу в часi та середовищi.
Велике значення має аналiз, дослiдження органiзацiйних операцiй, опис їх, типiзацiя i стандартизацiя, а звiдси i проектування, сумiщення однорiдних операцiй, переведення їх на машинне виконання з метою зниження трудомiсткостi процесу управлiння.
Змiна операцiй, їх поєднання, взаємозв'язок, перехiд один в одного визначається процедурами, якi представляють собою сукупнiсть рiзноманiтних управлiнських операцiй, що виконуються за певною схемою (алгоритмом).
Поняття "процедура" вiдображає порядок пiдготовки, розгляду, обговорення, виконання ряду послiдовних i паралельних операцiй у процесi управлiння, припис про порядок виконання будь-якi роботи в апаратi управлiння. Технологiя управлiння тiсно пов'язана з процесом алгоритмiзацiї операцiй i процедур у рамках тих чи iнших функцiй керуючої системи.
Алгоритм дослiджуваного (проектованого) органiзацiйного або iнформацiйного процесу являє собою правила послiдовної органiзацiї певних, пов'язаних один з одним операцiй, на якi цей процес може бути розкладений i якi мають бути здiйсненi для досягнення мети, що стоїть перед даною системою, що управляє. При цьому весь процес як би розкладається зверху вниз, тобто вiд конкретної функцiї управлiнського апарату до пiд функцiї (частини функцiї), вiд пiд функцiї до конкретну процедуру i далi до операцiї.
Управлiнська процедура являє собою систему послiдовно реалiзованих приписiв (правил) про виконання в певному порядку органiзацiйних, iнформацiйних та iнших операцiй, що призводять до вирiшення завдань, що стоять перед системою управлiння.
1. За посадовою ознаками на творчi, логiчнi, а також на технiчнi. Питома вага творчих операцiй у керiвникiв становить до 60 шiстдесяти, у фахiвцiв - 40 вiдсоткiв, у технiчних виконавцiв - до 20.
2. За змiстом - на iнформацiйнi, логiко-розумовi й органiзацiйнi.
3. За ступенем повторюваностi на повторюванi i немає.
4. За рiвнем механiчної комплектацiї: ручнi, механiзованi, автоматизованi, машинно-ручнi.
5. За характером поєднання в часi на послiдовнi, паралельнi, послiдовно-паралельнi.
Роль процедур в ефективному процесi управлiння дуже велика. У рамках однiєї функцiї управлiння процедури можуть бути внутрiшнiми i зовнiшнiми.
До внутрiшнiх процедур управлiння як процесу вiдносяться:
- Інформацiйна пiдготовка;
- Розробка варiантiв рiшень;
- Прийняття рiшення керiвником;
- Органiзацiй його виконання;
- Контроль.
Вхiдний вплив надходить вiд попереднього етапу процедури управлiння, а вихiдний вплив надходить на наступний. З процедурами iнформацiйної пiдготовки, розробки варiантiв рiшення i органiзацiї виконання утворюються функцiональнi зв'язки, а з процедурою прийняття рiшення - лiнiйнi або функцiональнi в залежностi вiд прiоритету процедури. Зазвичай вхiдний вплив направлено на процедуру прийняття рiшення.
При свiдомому проектуваннi технологiї управлiння можна уникнути непотрiбних i другорядних процедур управлiння, виключити дублювання робiт, скоротити документообiг, сформулювати чiткi критерiї до якостi результату на кожному етапi управлiнського процесу. Технологiя дозволяє пiдсилити ефект людських дiй шляхом поєднання окремих елементiв в єдиний ланцюг.
Одночасно це вносить розумну органiзованiсть в сам процес управлiння за рахунок введення норм i правил виконання окремих операцiй. При цьому для трудового процесу осiб, причетних до управлiння пiдприємством, застосовуються такi категорiї, як технологiчна дисциплiна, регламент i т. д. Цей аспект технологiзацiї управлiння дозволяє бiльш ефективно застосовувати методи мотивацiї.
Висновок
Для керiвникiв у практицi управлiння особливе значення має технологiя вироблення i прийняття управлiнського рiшення. Вона являє собою цiлеспрямований, взаємопов'язаний, упорядкований набiр методiв i прийомiв дiяльностi суб'єкта управлiння з вибору управлiнських альтернатив.
Для прийняття управлiнського рiшення потрiбно використовувати певними процедурами. Процедура - певна регламентована послiдовнiсть здiйснення процесу управлiння.
Серед основних процедур управлiння видiляються:
- Дiагноз проблеми або об'єкта управлiння;
- Формулювання обмежень i вибiр критерiїв для прийняття рiшення;
- Виявлення управлiнських альтернатив;
- Оцiнка альтернатив;
- Остаточний вибiр альтернатив i формування рiшення;
- Органiзацiя виконання рiшення;
- Встановлення зворотного зв'язку з об'єктом управлiння, при необхiдностi, коректування мети.
Для вироблення оптимального рiшення можуть застосовуватися методи аналiзу альтернатив, аналiтичнi методи, статистичнi методи, метод математичного програмування, матричний метод (з теорiї iгор), методи психологiчної активацiї i методи пiдключення нових iнтелектуальних джерел.
Прийняте управлiнське рiшення доводиться до виконавцiв шляхом усної постановки завдань, письмового доведення, передачею формалiзованих команд.
Можна видiлити наступнi iстотнi ознаки ефективних управлiнських технологiй.
1) Для будь-якої технологiї характерний подiл єдиного трудового процесу на етапи, фази, стадiї або процедури. Такий подiл реалiзує основнi переваги технологiзацiї управлiння, про якi говорилося вище.
3) Технологiя передбачає однозначнiсть виконання процедур i операцiй. Це дуже важлива умова, тому що чим бiльше вiдхилення при виконаннi окремих процедур, тим бiльше небезпека неефективного управлiння в цiлому.
орiєнтувати на забезпечення ефективностi технологiчного процесу, тобто на досягнення високої якостi управлiння.
Лiтература
1. Бурков В. М., Коргiн Н. А., Новiков Д. А. Введення в теорiю управлiння органiзацiйними системами. - М: Лiброком, 2009.. - 264 с.
3. Дорофєєв В. Д., Шмельова О. М., Шестопал Н. Ю. Менеджмент. - М: Инфра-М, 2008.. - 440 с.
4. Зайцев Н. Л. Економiка, органiзацiя i управлiння пiдприємством. - М: Инфра - М, 2008.. - 455 с.
5. Злобiна Н. В. Управлiнськi рiшення. - Тамбов: ТДТУ, 2007. - 80 с.
6. Лукичева Л.І. Управлiння органiзацiєю. - М: Омега-Л, 2006.. - 360С.
7. Личкiна М. М. Імiтацiйнi моделi в процедурах та системах пiдтримки прийняття стратегiчних рiшень на пiдприємствах / / Бiзнес-iнформатика. 2007
10. Основи менеджменту / Под ред. Афонiчкiна А.І. - СПб: Питер, 2007.
11. Смирнов Е. А. Теорiя органiзацiї. - М: Инфра-М, 2003.. - 248 с.
12. Степочкiна Е. А., Терьохiна М. А. Реальне управлiння як перспектива розвитку менеджменту / / Известия Волгоградського державного технiчного унiверситету. 2005 рiк. № 5. С. 118-126.
13. Фрольченко С. С. Процедура пiдготовки та прийняття антикризових рiшень / / Вiсник Тольяттiнського державного унiверситету сервiсу. Серiя: Економiка. 2007 рiк. № 2. С. 249-253.
14. Шихао Л. Удосконалення процедури прийняття управлiнських рiшень в галузi управлiння персоналом / / Економiчнi науки. 2009 рiк. № 54. С. 90-93.
| 
