Застосування комунiкативного аудиту удосконалення iнформацiйної дiяльностi пiдприємства
РЕФЕРАТ
Здiйснено аналiз предметної областi комунiкативного аудиту iнформацiйної дiяльностi пiдприємства. Визначено теоретико-iсторичнi аспекти iнформацiйно-комунiкацiйної технiки.
Розглянуто внутрiшньофiрмовi комунiкацiї та проаналiзовано їх сучасний стан.
АВТАМАТИЗОВАНІ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ, ВНУТРІШНЬОФІРМОВІ КОМУНІКАЦІЇ, ІНТЕГРОВАНІ ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ, ІНФОРМАЦІЯ, ІНФОРМАЦІЙНА ТЕХНОЛОГІЯ, ІНФОРМАЦІЙНА СИСТЕМА, ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ, КОМУНІКАЦІЇ, КОМУНІКАТИВНИЙ АУДИТ, КОРПОРАТИВНА ІНФОРМАЦІЙНА СИСТЕМА, МЕРЕЖА, МОНІТОРИНГ.
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ, СИМВОЛІВ, ОДИНИЦЬ, СКОРОЧЕНЬ І ТЕРМІНІВ
ІТ iнформацiйна технологiя
КІС корпоративна iнформацiйна система
ЛМ локальна мережа
СВК система внутрiшнiх комунiкацiй
СПР система пiдтримки рiшень
СППРсистема пiдтримки прийняття рiшень
ВСТУП
економiчною системою.
державi, тому пiдприємства повиннi постiйно адаптуватися до навколишнiх змiн, удосконалювати стратегiю, виробничий i розподiльчий процес, органiзацiйну структуру, корпоративну культуру, тобто змiнюватися вiдповiдно до динамiчного зовнiшнього середовища.
в рiзного роду iнформацiї. У результатi отримання i використання iнформацiї виникають iнформацiйнi вiдносини у полiтичнiй, економiчнiй, культурнiй, соцiальнiй, екологiчнiй, науково-технiчнiй, мiжнароднiй сферах життєдiяльностi людини, суспiльних органiзацiй i держави. Через iнформацiйнi вiдносини, точнiше, через їх упорядкування стосовно об’єкта зацiкавленостi, виникає iнформацiйна дiяльнiсть — сукупнiсть основних i допомiжних процесiв пошуку, збирання, аналiзу, перетворення, зберiгання, та поширення iнформацiї. Інформацiйна дiяльнiсть є складовою суспiльного виробництва, пов’язаного з пiдготовкою iнформацiйних продуктiв i послуг, спрямованих на задоволення суспiльних потреб [1, с. 46].
Вiдповiдно органiзацiя iнформацiйної дiяльностi будь-якого суб’єкта управлiння — це спосiб функцiонування структурних елементiв iнформацiйної системи даного суб’єкта.
дiяльнiсть повинна здiйснюватися вiдповiдно до загальних положень i механiзмiв управлiння. Для успiшного досягнення стратегiчної мети i тактичних завдань пiдприємства повиннi своєчасно реагувати на змiни у зовнiшньому середовищi. Адже сучаснi темпи технологiчних змiн є настiльки значними, що суспiльство не встигає їх поглинути у повному обсязi: крива технологiй зростає швидше, нiж крива економiчного розвитку, яка, в свою чергу, випереджає криву розвитку суспiльства. У даний час строк життя цифрових технологiй становить майже 18 мiсяцiв – проти трьох рокiв, необхiдних для змiни «правил економiчної гри», i 10 рокiв, необхiдних для адаптацiї суспiльства. Тому для ефективного функцiонування кожна органiзацiя чи пiдприємство повиннi встигати за технологiчними змiнами у свiтi та використовувати для здiйснення iнформацiйної дiяльностi рiзноманiтнi iнформацiйнi технологiї, в тому числi i Інтернет.
З розвитком комп'ютерної технiки, програмних засобiв, методiв управлiння iнформацiєю змiнювався i змiст, вкладений у поняття «контроль комунiкацiй фiрми», «управлiння комунiкацiями», «управлiння фiрмою» в цiлому. Загострення конкурентного середовища диктує необхiднiсть бiльш ефективного розподiлу обмежених ресурсiв, скорочення часу реагування на змiнюються внутрiшнi i зовнiшнi фактори, постiйного контролю матерiальних, грошових, iнформацiйних ресурсiв. Саме цi фактори визначили розвиток теорiї маркетингу, що базується на методологiї ринкових мереж i теорiй взаємодiї. Все це веде до збiльшення потокiв iнформацiї - як зовнiшнiх, так i внутрiшнiх, - необхiдних для аналiзу, прогнозування, прийняття управлiнських рiшень [22, с. 67].
необхiдної для дiяльностi пiдприємства. Продуктом, що задовольняє данi потреби, стали програмнi комплекси - корпоративнi iнформацiйнi системи, що представляють собою управлiнську iдеологiю, об'єднуючу бiзнес стратегiю та iнформацiйнi технологiї. Взаємозалежнiсть та взаємовплив маркетингових комунiкацiй та ринку КІС, iнновацiї у сферi обчислювальної технiки, новi форми комунiкацiй, прiоритети споживачiв будуть визначати тенденцiї розвитку окремих пiдприємств i економiки в цiлому. Враховуючи тенденцiю до зростання обсягiв i значимостi ринкових комунiкацiй у перспективi потреба у КІС i аналогiчних їм розробках, якi можуть з'явитися на ринку, буде тiльки зростати [4, с. 12].
Отже, актуальнiсть даного дослiдження полягає в тому, що успiшна дiяльнiсть пiдприємств, як i будь-яких iнших органiзацiй, забезпечується реалiзацiєю комплексу заходiв органiзацiйно-технiчного, економiчного та правового характеру. Серед них помiтне мiсце займає застосування нових iнформацiйних технологiй у роботi пiдприємств та органiзацiй. Розвиток української економiки настiйливо вимагає впровадження нових Інтернет-технологiй для покращення iнформацiйної дiяльностi пiдприємств.
Вивченням питання комунiкативного аудиту в iнформацiйнiй дiяльностi пiдприємств займаються як вiтчизнянi, так i зарубiжнi вченi. Дослiдженням цiєї проблеми займаються, зокрема, К. Ахметов [2], В.І. Бузмаков [4], С. В. Глiвенко [10], А. Данiлiн [6], Г. М. Калянов [13], С. Г. Карпенко [11], В. А. Спiвак [22], Ю. А. Шафрiн [27],та iншiфахiвцi в галузi iнформацiйних технологiй.
Актуальнiсть означеної проблеми як з точки зору теорiї, так i сучасної практики й обумовили вибiр теми курсової роботи «Застосування комунiкативного аудиту удосконалення iнформацiйної дiяльностi пiдприємства».
Об’єктом дослiдження в курсовiй роботi магiстра є iнформацiйна дiяльнiсть пiдприємства.
Предметом дослiдження є комунiкативний аудит удосконалення iнформацiйної дiяльностi пiдприємства.
Метою дослiдження в курсовiй роботi є вдосконалення iнформацiйно комунiкацiйної структури пiдприємства.
Гiпотеза дослiдження: пiдвищення ефективностi комунiкативного аудиту iнформацiйної дiяльностi можливе за умов бiльш досконалого використання сучасних iнформацiйних технологiй пiдприємства в функцiонуваннi.
У вiдповiдностi з об’єктом, предметом дослiдження та його метою визначенi наступнi завдання:
– з'ясувати теоретико-iсторичнi аспекти вивчення iнформацiйно комунiкацiйної технiки;
Для досягнення мети i вирiшення завдань, визначених у курсовiй роботi, застосовано наступну систему методiв дослiдження: емпiричнi методи (спостереження, аналiз документiв, експеримент, моделювання); теоретичнi методи дослiдження (системний, теоретичне моделювання); методи, що використовуються як на емпiричному, так i на теоретичному рiвнях (абстрагування, аналiз i синтез, iндукцiя i дедукцiя).
Методологiчну основу дослiдження складають системний, дiяльнiсний, структурно-функцiональний пiдходи, науковi наробки вiтчизняних (С. Г. Карпенко, М. С. Пiнчука, Г. А. Титоренко, В.І. Бузмакова) та зарубiжних (К. Ахметова, А. М. Вєндрова, А. Данiлiна, А. А. Сорокiна, Г. М. Смирнова) вчених з iнформацiйних технологiй та корпоративних iнформацiйних систем.
Практичне значення дослiдження полягає в можливостi використання отриманих результатiв курсової роботи магiстра в удосконаленнi комунiкативного аудиту iнформацiйної дiяльностi пiдприємства.
Курсова робота складається з реферату, перелiку умовних скорочень термiнiв, вступу, одного роздiлу, висновкiв та списку використаних джерел. Робота включає 33 сторiнки основного тексту та 27 найменувань використаних джерел.
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ КОМУНІКАТИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
Аналiз термiна дослiдження системи
Одним iз видiв iнформацiйно-аналiтичного монiторингу є комунiкативний аудит, який передбачає вивчення повiдомлень про органiзацiю i повiдомлень, розповсюджуваних вiд iменi органiзацiї i здiйснюваний ля визначення результативностi комунiкативної полiтики, яка проводиться пiдприємством.
Сучасна система комунiкативного аудиту має включати в себе аналiз контенту вiртуальних web-представництв пiдприємства. Ця проблема вимагає серйозного вивчення, обговорення та додаткових дослiджень, оскiльки мова йде про розвиток сучасної системи колективних взаємодiй.
1. Перспективний курс дiй пiдприємства i наявнiсть у нього обґрунтованої стратегiї використання комплексу комунiкативних (комунiкацiйних) засобiв взаємодiї з усiма суб’єктами маркетингової системи, яка забезпечує стабiльну i ефективну дiяльнiсть з формування попиту i просування товарiв i послуг на ринок.
2. Комплекс заходiв iз забезпечення ефективної взаємодiї бiзнес-партнерiв, органiзацiї реклами, методiв стимулювання збуту i зв’язкiв iз громадськiстю [17, с. 75].
Комунiкативний аудит є однiєю з сучасних форм комплексного контролю та оцiнки окремих аспектiв дiяльностi корпорацiї на основi аналiзу особливостей мови її комунiкацiї [22, с. 54]. Базовий метод комунiкативного аудиту - структурний аналiз змiсту та форм мовного обмiну, що використовуються в системi документообiгу органiзацiї, в ходi реалiзацiї PR-акцiй, повсякденному спiлкуваннi та iн. Об'єктом вивчення можуть стати елементи робочого iмiджу та репутацiї установи, що склалися в «очах» рiзних груп громадськостi та самого персоналу.
Комунiкативний аудит пiдприємства можна зiставити з широко вживаних сьогоднi структурно-семантичним аналiзом усного та писемного мовлення окремого суб'єкта. Вивчення структурних особливостей мовного потоку i принципiв його органiзацiї дозволяє вiдтворити iндивiдуальний психологiчний портрет i виявити прихованi проблеми особистiсного розвитку. Структурно-семантичний аналiз мови допомагає визначити глибиннi психологiчнi особливостi особистiсного розвитку, виробляти адекватнi методи подолання прихованих конфлiктiв i протирiч, що вкорiненi в пiдсвiдомостi.
Вiдомо, що будь-яка органiзацiя може бути описана сукупнiстю iдентифiкацiйних ознак i атрибутiв, що дозволяють сприймати i оцiнювати її як особистiсть. Умiння встановлювати вiдносини, вiдточувати власний комунiкативний стиль, готовнiсть брати на себе вiдповiдальнiсть, креативнiсть, здатнiсть до спостереження i сприйняття, наявнiсть власної життєвої позицiї, терпимiсть, вiдкритiсть - всi цi якостi можна вважати атрибутивними як для особистостi, так i для колективу. Всi вони можуть виступати параметрами аналiзу в ходi проведення комунiкативного аудиту.
про рiзнi сторони дiяльностi органiзацiї, її реальному iмiджi, назрiваючих конфлiктах i можливi способи їх вирiшення. Сукупний аналiз змiсту iнформацiйних потокiв корпоративної дiяльностi повинен сприяти виявленню прихованих проблем i потенцiалу розвитку [11, с. 146].
У ходi комунiкативного аудиту можуть вивчатися проблеми ефективностi та вiдкритостi управлiння, спiввiдношення параметрiв декларованої i виконуваної мiсiї, задоволеностi працiвникiв i споживачiв послуг склалася комунiкативною ситуацiєю. Грамотне застосування методик комунiкативного аудиту дозволяє пiдвищити професiоналiзм у застосуваннi рiзних корпоративних форм управлiння, виявити орiєнтованiсть колективу на систему дiй або систему знань, визначити рiвень особистої та соцiальної компетентностi.
Проведенням комунiкативного аудиту робить останнiми роками самi органiзацiї i незалежнi експерти. Існують спецiальнi рейтинговi системи, що дозволяють оцiнити особливостi публiчної поведiнки корпорацiї, виходячи з коефiцiєнта iнформацiйної вiдкритостi. Ця характеристика є одним з основних показникiв комунiкативної компетентностi керiвництва корпорацiї та перспектив її розвитку в динамiчному, яке постiйно змiнюється.
1. публiчна активнiсть;
2. iнформування суспiльства не тiльки про успiхи, але i про труднощi на шляху до досягнення необхiдного результату;
3. готовнiсть спiвробiтникiв i, перш за все, перших осiб спiлкуватися з журналiстами;
4. наявнiсть web-представництв корпорацiї, грамотно представляють i ефективно пiдтримують її комунiкацiйний потенцiал i стиль [15, с. 220].
Проведення комунiкативного аудиту передбачає максимально повне виявлення i аналiз змiсту текстової, вiзуальної i аудиальної iнформацiї, що мiститься в трьох iнформацiйних потоках: зовнiшньому, що виходить i внутрiшньому.
При проведеннi комунiкативного аудиту перш за все, вiдбираються зовнiшнi матерiали, прямо або побiчно присвяченi дiяльностi корпорацiї. Це статтi, замiтки, рекламнi матерiали з перiодичної преси, записи радiопередач i зустрiчей на телебаченнi, повiдомлення, розповсюджуванi по комп'ютерних мережах, матерiали рейтингiв та iн.
па рiзних конференцiях i нарадах, статтi в професiйнiй пресi та iн.
Сьогоднi в технологiях комунiкативного аудиту слабко враховуються можливостi аналiзу контенту вiртуальних представництв органiзацiї (корпоративних сайтiв). На перший погляд здається очевидним, що в стандартний набiр документацiйного «меню», що вивчається експертами по комунiкативному аудиту, повиннi входити i web-сторiнки органiзацiй, оскiльки вони становлять одне з найбiльш динамiчних i вiдкритих для широкої громадськостi структурних полiв iнформацiйного простору, який формується корпорацiєю. Але це лише теоретичний пiдхiд. Уявлення про те, що мережне представництво органiзацiї - це багатофункцiональний комунiкацiйний засiб, особлива динамiчна система соцiальних взаємодiй з власною специфiкою управлiння тiльки починає усвiдомлювати [23, с. 187].
Сайти багатьох органiзацiй сьогоднi представляють собою вiртуальну вiтрину з мiнiмумом iнформацiї про її працiвникiв, функцiях, специфiцi органiзацiйної дiяльностi. Проведене дослiдження сайтiв органiзацiй, показує, що замовники i творцi мережевого контенту в багатьох випадках орiєнтуються не на розвиток динамiчних зв'язкiв комунiкацiйної корпоративної середовища, а на суто презентацiйнi цiлi та завдання. Побудована система зворотного зв'язку, як правило, не працює на розширення комунiкацiйного потенцiалу органiзацiї. Це випливає з аналiзу форм подачi iнформацiї i застосовуваних засобiв сервiсного обслуговування корпоративних сайтiв. Основна проблема полягає в тому, що мережний простiр формується стихiйно на основi iндивiдуальних i колективних експериментiв з сучасними комунiкацiйними технологiями. Нi стандартiв, орiєнтувальних на створення ефективного, багатофункцiонального iнструменту мережевої комунiкацiї.
Тому, мова вiртуальних взаємодiй нерiдко розглядається як нескладний засiб повсякденного спiлкування. У той час як аналiз дiяльностi органiзацiй, що розвивають нову управлiнську полiтику на основi розширення форм мережевого спiлкування, показує, що саме поняття вiртуальної комунiкацiї передбачає реорганiзацiю корпоративної дiяльностi на основi переваг вiддаленого доступу та обмiну даними.
Сайт, як одна з ланок електронного документообiгу органiзацiї, може виконувати презентацiйнi, комунiкацiйнi й управлiнськi функцiї, забезпечуючи при цьому й бiльш глобальнi програми. Наприклад, перспективну програму розвитку свiтової системи колективної взаємодiї i спiвробiтництва людей, зайнятих у професiйнiй сферi.
Отже, проведення комунiкативного аудиту має включати в себе в якостi одного з основних елементiв аналiзу вивчення контенту вiртуальних представництв корпорацiї. Останнiм часом з'явилося чимало новоявлених експертiв, якi змушенi керуватися iнтуїтивними уявленнями про те, якими атрибутами, характеристиками, функцiями повинен мати у своєму розпорядженнi сайт для того, щоб вважатися статусної системою, що представляє на належному рiвнi iнтереси тiєї чи iншої органiзацiї. Йде розробка проблематики та пошук методiв, що дозволяють отримувати достовiрнi данi про ефективнiсть роботи web-представництва органiзацiї.
Тож, технологiї мережевого спiлкування використовується у дiяльностi багатьох органiзацiй в якостi модного престижної «iграшки», а не робочого iнструмента, вбудованого в управлiнську систему корпоративних зв'язкiв i, що служить iнтересам її перспективного розвитку [3, с. 156]. Проблема стандартизацiї рiзноманiтних форм мережевих публiкацiй органiзацiї, набувають все бiльшої актуальностi. Вона тiсно пов'язана з основною стратегiчною iдеєю внутрiшнього i зовнiшнього комунiкативного аудиту. Вiдсутнiсть стандартiв, iнструкцiй, рекомендацiй по наповненню контенту корпоративних сайтiв i методiв його внутрiшньої та зовнiшньої оцiнки створює перешкоди для розвитку позитивних програм, спрямованих на пiдвищення авторитету та ефективностi роботи органiзацiй, полiпшення комунiкацiйної ситуацiї i загальної результативностi колективної дiяльностi в сучасному суспiльствi.
У ходi проведення комунiкативного аудиту виправдовує себе аналiз друкованих та електронних публiкацiй, що характеризують роботу аналогiчних або близьких за профiлем корпорацiй. Особливий iнтерес викликає ситуацiя, коли дана органiзацiя з якої-небудь причини не згадується в професiйнiй пресi. Потiм з'ясовується, в чому причина виниклої iнформацiйної iзоляцiї, i якi шляхи її подолання.
Вивчення контенту може виявити прихованi проблеми в органiзацiї дiяльностi корпорацiї або особливостi формування її зовнiшньої «полiтики». В умовах конкурентної боротьби нерiдко виникають такi казуси, коли в iнформацiйне поле обраної органiзацiї свiдомо вводяться лжепотоки. У ходi комунiкативного аудиту вдавалося виявити випадки, коли вiд iменi корпорацiї виступали люди, навмисно компрометують її дiяльнiсть. У цьому випадку проведення комунiкативного аудиту може стати одним iз засобiв захисту вiд зовнiшнiх негативних потокiв iнформацiї, що гальмують розвиток корпорацiї i спотворюють його iмiдж.
окремi органiзацiйно-розпорядчi документи, колективнi договори, кодекси честi i т. д. Однак, як правило, аналiзом цих матерiалiв аудит внутрiшньої iнформацiї не обмежується.
Всi перерахованi етапи роботи можуть виявитися малоефективними, якщо ретельно не продуманi iнструменти та методи аналiзу. Важливою ланкою в системi оцiнок комунiкативного середовища є опитування, тестування спiвробiтникiв в данiй корпорацiї. Опитування у формi анонiмного або iменного анкетування може виявити зовсiм рiзнi характеристики дослiджуваного об'єкта й iстотно вплинути на результат дослiдження. Переваги використання анонiмних форм для комунiкативного аудиту безперечнi. Однак бiльш точна оцiнка досягається спiвставленням результатiв анонiмного та iменного опитувань [23, с. 140].
передачi основного сенсу чужої мови. На цьому етапi проведення комунiкативного аудиту нерiдко застосовується метод контент-аналiзу. Встановлюється частота зустрiчальностi окремих слiв в описi фактiв, характеристик дiяльностi окремих осiб, пiдроздiлiв або всього колективу, змiст побажань, звернених до працiвникiв.
Оцiнюючи можливостi комунiкативного аудиту, необхiдно вiдзначити, що його слiд сприймати як комплексний засiб оцiнки, контролю та управлiння дiяльнiстю пiдприємства. У кiнцевому рахунку, методи комунiкативного аудиту дозволяють вирiшувати виникаючi протирiччя, застосовуючи рiзнi методи аналiзу подiй, пiдвищувати iнформованiсть керiвництва та спiвробiтникiв про результати своєї дiяльностi, про ефективнiсть застосування iмiджевих технологiй. Вiдсутнiсть у повсякденнiй практицi методик такого роду створює перешкоди для розвитку позитивних програм, спрямованих на пiдвищення авторитету пiдприємства i загальної результативностi колективної дiяльностi [17, с. 83].
а у вивченнi потенцiалу успiшностi корпоративної дiяльностi.
З розвитком мережевих вiдносин ресурсний пiдхiд до вивчення iнформацiї змiнився комунiкацiйним. Дослiдження самого феномена iнформацiйного взаємодiї як унiверсального явища дозволило розглядати сучасне суспiльство не тiльки як результат технологiчного прориву в простiр гнучких комунiкацiйних вiдносин, об'єднали рiзнi системи господарювання, наука, освiти, культури в єдине iнформацiйне середовище, але i як один з пiдсумкiв розвитку системи причинних зв'язкiв у суспiльствi. Важливе мiсце в цьому складному процесi займають системи, що базуються на розробцi iдеологiчних та аксiологiчних нормативiв [9, с. 207].
Комунiкацiї – це не тiльки обмiн iнформацiєю, її змiстом, а й рiзнi форми зв’язкiв, заснованi на будь-яких стосунках, якi спрямованi на досягнення цiлей органiзацiї. Це особлива форма впливу на спiвробiтникiв пiдприємства та суб’єктiв зовнiшнього середовища. І, якщо вони реалiзованi на високому професiйному рiвнi, то їх ефективнiсть в системi управлiння пiдприємством визначатиме якiсть управлiння пiдприємством визначатиме якiсть управлiнських рiшень.
сфери на пiдприємствах. Нинi вже нiкого не здивуєш такими поняттями, як електронний бiзнес, електронна комерцiя тощо [10, с. 207].
Початковим етапом появи iнформацiйних технологiй були 50-тi рр. У цi роки вони були призначенi для обробки рахункiв i розрахунку зарплати, а реалiзовувалися на електромеханiчних бухгалтерських рахункових машинах. Це призводило до деякого скорочення витрат i часу на пiдготовку паперових документiв. Такi системи називаються системами обробки транзакцiй. До транзакцiях вiдносять наступнi операцiї: виписка рахункiв, накладних, складання платiжних вiдомостей та iншi операцiї бухгалтерського облiку.
(СУЗ), орiєнтованi на менеджерiв, якi приймають рiшення.
програмне забезпечення (засоби, що дозволяють працювати з програмою, не вивчаючи її опису). Цi досягнення створили умови для появи систем пiдтримки прийняття рiшень (СППР). На вiдмiну вiд систем управлiнських звiтiв, якi надають iнформацiю по заздалегiдь встановленими формами звiтностi, СППР надають її в мiру виникнення необхiдностi.
Існують 3 стадiї прийняття рiшення: iнформацiйна, проектна i стадiя вибору. На iнформацiйної стадiї дослiджується середовище, визначаються подiї та умови, що вимагають прийняття рiшень. На проектної стадiї розробляються й оцiнюються можливi напрями дiяльностi (альтернативи). На стадiї вибору обґрунтовують i вiдбирають певну альтернативу, органiзовуючи спостереження за її реалiзацiєю. Найважливiшою метою СППР є забезпечення технологiєю формування iнформацiї, а також технологiчна пiдтримка прийняття рiшення в цiлому.
У 70-80-х рр. в офiсах почали застосовувати рiзноманiтнi комп'ютернi та телекомунiкацiйнi технологiї, якi розширили область застосування iнформацiйних систем. До таких технологiй належать: текстова обробка, настiльне видавництво, електронна пошта та iн. Інтеграцiю цих технологiй в одному офiсi називають офiсної iнформацiйною системою. ІС починають широко використовуватися як засiб управлiнського контролю, пiдтримує i прискорює процес прийняття рiшень.
1980-i рр. характеризуються ще й тим, що iнформацiйнi технологiї почали претендувати на нову роль в органiзацiї: компанiї вiдкрили для себе, що iнформацiйнi системи є стратегiчною зброєю. Інформацiйнi системи цього перiоду, надаючи вчасно потрiбну iнформацiю, допомагають органiзацiї досягти успiху у своїй дiяльностi, створювати новi товари та послуги, знаходити новi ринки збуту, забезпечувати собi гiдних партнерiв, органiзовувати випуск продукцiї за низькою цiною i багато iншого.
Таким чином, у вiсiмдесятi роки вiдбувся перехiд вiд окремих управлiнських iнформацiйних систем до створення єдиної внутрiшньої системи збору, обробки, збереження i представлення iнформацiї. Пройшла переорiєнтацiя всiєї дiяльностi в сферi обробки iнформацiї на забезпечення її кiнцевої мети: задоволення потреб в iнформацiї керiвництва на всiх рiвнях управлiння. В зв’язку з цим головна увага почала придiлятися точному формулюванню питань, що виникають в сферi оперативного управлiння, i отриманнi iнформацiї в найкоротшi термiни для прийняття необхiдних рiшень. В залежностi вiд характеру i змiсту потрiбної iнформацiї визначаються вiдповiднi технiчнi засоби i методи обробки iнформацiї.
Для сучасних умов характерне застосування високоефективних внутрiшньофiрмових систем iнформацiї, що ґрунтуються на використаннi найновiших iнформацiйних технологiй, зокрема єдиної локальної комп’ютерної мережi. Управлiнська внутрiшня iнформацiйна система представляє собою сукупнiсть iнформацiйних процесiв для задоволення потреб в iнформацiї на рiзних рiвнях прийняття рiшень. Інформацiйна система включає компоненти обробки iнформацiї, внутрiшнi i зовнiшнi канали передачi [11, с. 122].
Таким чином, iнформацiйнi комунiкацiї є невiд'ємним атрибутом процесу управлiння. Вони зв'язують окремi елементи органiзацiї у єдине цiле, даючи можливiсть координувати їх дiї, аналiзувати успiхи та невдачi, виправляти допущенi помилки, доручати новi завдання тощо; з'єднують її iз зовнiшнiм. Отже, органiзацiйнi комунiкацiї мають вiдбуватися у рiзних напрямках – всередину органiзацiї i назовнi, в межах одного управлiнського рiвня (горизонтальнi) та мiж рiвнями (вертикальнi), здiйснюватися по дiагоналi, якщо у обговорення шляхiв усунення проблеми включаються сумiжнi пiдроздiли, а також бути вiльними вiд усяких обмежень i вiдбуватися неформальним чином. Рiзке ускладнення системи виробництва i збуту (по наявних пiдрахунках, складнiсть господарських зв’язкiв зросла за останнi 30 рокiв у 150-200 разiв), iнформацiйний вибух (кiлькiсть iнформацiї, необхiдної для вирiшення об’єктивно виникаючих завдань, зростає по експонентi з перiодом подвоєння бiля 5 рокiв), — вимагають вирiшення проблеми переходу до нових технологiй управлiння, буз яких неможливо забезпечити реалiзацiю iновацiйних процесiв, пiдвищення конкурентоздатностi.
Основними факторами, якi впливають на впровадження iнформацiйних систем, є потреби органiзацiй та користувачiв, а також наявнiсть вiдповiдних засобiв для їх формування. Найсуттєвiше на розвиток iнформацiйних систем вплинули досягнення в галузi комп’ютерної технiки та телекомунiкацiйних мереж.
Причини, що спонукають органiзацiї впроваджувати iнформацiйнi системи, з одного боку обумовлюються прагненням збiльшити продуктивнiсть повсякденних робiт чи усунути їх повторне проведення, а з iншого боку бажанням пiдвищити ефективнiсть управлiння дiяльнiстю органiзацiї за рахунок прийняття оптимальних та рацiональних управлiнських рiшень. Перша причина доволi прозора i для її реалiзацiї достатньо впроваджувати стандартизованi системи обробки iнформацiї. Успiшне функцiонування органiзацiї у значнiй мiрi залежить вiд вдалого керiвництва, яке базується на обґрунтуваннi перспективних концепцiй розвитку згiдно з своєчасною, достовiрною та повною iнформацiєю, яку може поставляти вiдповiдна iнформацiйна система. Основне завдання iнформацiйної системи управлiння полягає у пiдпорядкуваннi всiх внутрiшнiх процесiв головним цiлям органiзацiї. Для цього необхiдно скоординувати процеси, пов’язанi з дiяльнiстю органiзацiї таким чином, щоб вони максимально забезпечували виконання поставлених задач в єдиному iнформацiйному полi. Тiльки таким чином iнформацiйна озброєнiсть органiзацiї починає безпосередньо впливати на ефективнiсть її дiяльностi.
локальну комп’ютерну мережу, телекопiювальнi апарати, вiдеоiнформацiйнi системи);
— автоматизацiю дiяльностi на базi комп’ютерних систем комплексних iнформацiйних систем, якi надають допомогу в прийняттi рiшень, та електронних секретарiв, що дозволяє пiдвищити рiвень органiзацiї працi пiдприємств.
Для задоволення потреб рiзних органiзацiйних рiвнiв i функцiональних сфер iснують такi головнi типи iнформацiйних систем: 1) операцiйно-виконавчi; 2) офiснi автоматизованi, 3) управлiнськi iнформацiйнi системи; 4) системи пiдтримки рiшення; 5) системи пiдтримки виконання рiшень; 6) Інтернет-мережi.
Операцiйно-виконавча система – це комп'ютерна iнформацiйна система, що виконує рутиннi поточнi операцiї, потрiбнi для розвитку бiзнесу i забезпечує пряму пiдтримку органiзацiї на операцiйному рiвнi. Ця система головне джерело iнформацiї, яка використовується iншими типами комп'ютерних систем органiзацiй. Прикладом такої системи є автоматичнi сканери у торговельних мережах фiрми, якi дають iнформацiю про обсяги i асортимент проданої продукцiї [14, с. 96].
Офiсна автоматизована система має завданням полегшити зв'язок i пiдвищити продуктивнiсть менеджерiв i офiсних працiвникiв завдяки вдосконаленню документообiгу i передаючих процесiв. Ця система, крiм селекторної передачi iнформацiї, може також включати електронний календар, телеконференцiю, графiки та iнше.
Управлiнська iнформацiйна система — це комп'ютерна iнформацiйна система, що постачає повсякденну iнформацiю менеджерам середнього i нижчого рiвнiв. Вона збирає данi, систематизує їх у формi, зручнiй для роботи менеджерiв вiдповiдних функцiональних вiддiлiв i забезпечує їх нею. Система орiєнтована на поточнi, операцiйнi напрямки дiяльностi i особливо важлива в плануваннi, прийняттi рiшень, контролюваннi. Як правило, система пiдсумовує iнформацiю з операцiйно-виконавчих систем для пiдготовки поточних звiтiв, що використовуються для оперативного керування процесами. Наприклад, працiвник служби маркетингу може з цiєї системи довiдатись про пiдготовку для клiєнта замовлення та дату його вiдвантаження, операцiйний менеджер може вiдстежувати використання матерiальних ресурсiв у процесi виготовлення продукцiї та її кiлькiсть тощо.
Система пiдтримки рiшень (СПР) —комп'ютерна iнформацiйна система, яка пiдтримує процес прийняття управлiнських рiшень в ситуацiях, якi не досить добре структурованi. Такi системи загалом не вказують, якi рiшення є оптимальними. Проте вони роблять спробу спрямувати процес прийняття рiшень у правильне русло з допомогою спецiальних прийомiв, якi допомагають менеджерам бiльш детально аналiзувати ситуацiю. Зокрема, якщо менеджера цiкавить, якi наслiдки для фiрми матиме збiльшення цiни на її продукцiю, вiн може це перевiрити за допомогою СПР, оскiльки у нiй уже закладенi вiдповiднi тенденцiї, а також закономiрностi змiни ринкових цiн пiд впливом дiй конкурентiв, iнфляцiйних процесiв, сезонних коливань тощо. СПР дозволяє пiдрахувати обсяги продажу i прибутки на кожен рiвень можливого пiдвищення цiн, на основi чого менеджер може прийняти рiшення. Спецiалiзованим типом iнформацiйної системи пiдтримки рiшень, який знаходить все бiльше використання, є експертна система. Це комп'ютерна система, яка використовує реальнi знання експерта для вирiшення спецiальних проблем. Такi системи iнколи називають iнтенсивно-науковими системами, тому що вони намагаються об'єднати знання великої групи експертiв для вирiшення проблем в їх сферi досвiду.
Системи пiдтримки виконання рiшень – це комп'ютернi iнформацiйнi системи, що пiдтримують виконання рiшень i ефективне функцiонування органiзацiй на вищих рiвнях. Такi системи, головним чином, розробленi недавно i їх iнколи називають виконавчо-iнформацiйними системами.
для своїх працiвникiв, а при потребi i обмiнюватися iнформацiєю з iншими функцiональними вiддiлами. Використання електронних засобiв збереження iнформацiї дозволяє, скоротити споживання паперу на 25 процентiв, а системне застосування цих засобiв пiдвищує ефективнiсть управлiнської працi у 3 рази. Отже, Інтернет виконує функцiю запам'ятовування i зберiгання iнформацiї, тобто функцiю пам'ятi. Це одна з найважливiших якiсних характеристик Всесвiтньої мережi: у цiєї єдиної середовищi для рiзнорiдних продуктiв соцiальної дiяльностi людини може одночасно перебувати таку кiлькiсть текстiв, що забезпечує безперервнiсть i колективнiсть отримання i поширення загальнолюдського знання. Тим самим Інтернет сприяє формуванню безмежної i спiльною для всього людства пам'ятi як основи глобального характеру спiлкування [25, с. 247].
Таким чином, разом з Інтернетом у рамках всього людства було створено нове комунiкативне середовище, що поступово втягує в себе (вже в силу своїх особливостей i переваг) численнi фрагменти соцiуму. Спiлкування в цьому соцiумi вже не може обмежуватися традицiйними текстами, неминуче виникає суспiльна потреба в широкому поширеннi гiпертекстiв. У цьому сенсi усний, письмовий та електронний види комунiкацiї можна розглядати як окремi i послiдовнi етапи розвитку комунiкативного дискурсу. Виникнення сучасних електронних засобiв зберiгання i розповсюдження iнформацiї дозволило подолати деякi суттєвi обмеження попереднiх форм комунiкативної взаємодiї (недовговiчнiсть, повiльне поширення, обмеженiсть доступу).
Глобальнiсть, як характерна риса вiртуального спiлкування, має характер потенцiйностi (одне з багатьох значень слова "вiртуальний" - це потенцiйно можливий): у безпосередньому iнтернет-контактi iндивiд перебуває з дуже вузьким колом людей, проте потенцiйно може вийти на будь-якого i кожного. Глобальнiсть в цьому сенсi - продовження (посилення) давно вiдомої iсторичної тенденцiї. Вже поява писемностi вивела комунiкацiю за межi кола безпосереднiх учасникiв (face-to-face), i тим самим були знятi деякi просторово-часовi обмеження комунiкативної взаємодiї. Усi наступнi вигадувались людиною фiксатори iнформацiї (книгодрукування тощо) неминуче дiяли в одному i тому ж напрямку - розширювали коло учасникiв (а разом з ним - швидкiсть обмiну iнформацiєю, обсяг переданої iнформацiї та iн.) [16, с. 105].
Сьогоднi - разом з розгортанням Інтернету - вiдбувається "розмивання" чергових, тепер вже державних i нацiональних кордонiв. Глобалiзацiя - це iнтернацiоналiзацiя, тобто процес, що вiдбувається давно i без жодного Інтернету. Економiчнi, полiтичнi та iншi кордони стають все бiльш i бiльш прозорими. Однак саме iнтернет-спiлкування взагалi не визнає жодних кордонiв, тому саме Всесвiтня мережа найбiльш сприяє формуванню мегасуспiльства.
Таким чином, впровадження комунiкацiйних систем дозволяє отримувати оперативний доступ до довiльної нагромадженої iнформацiї з тим, щоб в подальшому ефективно її використовувати для вирiшення поставлених задач.
1. 3 Внутрiшньофiрмовi комунiкацiї: – сучасний стан
всi стадiї реалiзацiї комерцiйної угоди. Тому як, використання паперової документацiї, а також звичних методiв її обробки та пересилання на практицi дуже часто призводить до великих виробничих i комерцiйних витрат. Розробленi до теперiшнього часу технологiї електронної комерцiї дозволяють пiдприємцям при здiйсненнi угод передавати iнформацiю за допомогою сучасних iнформацiйно-комунiкацiйних систем, досягаючи при укладаннi, пiдтвердження i виконання комерцiйних угод (контрактiв) пiдвищеної точностi, швидкостi та ефективностi. Електронна комерцiя поєднує, таким чином, всi форми дiлових операцiй та угод, здiйснюваних електронним способом. Крiм того, застосування сучасних iнформацiйних технологiй i систем комунiкацiї (електронний обмiн даними, Інтернет, вiдео конференцiї та iн.) вже зараз здатне вивести на якiсно новий рiвень всi аспекти ведення бiзнесу, в тому числi створити ефективну систему обмiну iнформацiєю всерединi органiзацiй.
Внутрiшньофiрмова комунiкацiя (ВК) - це процес комунiкацiй, який охоплює аудиторiї всерединiпiдприємства. Метою ВК є трансляцiя iнформацiї всерединiпiдприємства, вiд однiєї цiльової групи до iншої.
Пiд комунiкацiєю в широкому сенсi розумiють спiлкування, передачу iнформацiї вiд людини до людини, В органiзацiйному контекстi поняття «комунiкацiя» розглядається як процес (комунiкацiя - це спiлкування людей: обмiн iдеями, думками, намiрами, почуттями, iнформацiєю) i як об'єкт (сукупнiсть технiчних засобiв , що забезпечують процеси передачi iнформацiї).
Внутрiшньофiрмовi комунiкацiї включають в себе: комунiкацiї по горизонталi, комунiкацiї мiж керiвником i пiдлеглими, комунiкацiї мiж формальними i неформальними групами. У порiвняннi зi звичайними мiжособистiсними комунiкацiями вони мають такi особливостi, як велика щiльнiсть iнформацiйного потоку, спотворення i втрата даних у процесi спiлкування, залежнiсть вiд конфiгурацiї органiзацiйної структури управлiння. Вiдповiдно, виникає потреба в адаптацiї цiєї системи до особливостей корпоративної культури та надання їй статусу мотивацiйного механiзму.
Комунiкацiя в малiй групi дає шанс i керiвнику i пiдлеглому оперативно брати участь у вирiшеннi стратегiчних i поточних завдань: кожен бере участь в обговореннi, кожен може бути почутий. Хорошi результати дає ефект зворотного зв'язку. Взаємодiя ускладнюється з ростом числа членiв групи.
Мiжособистiсна комунiкацiя - комунiкацiя з iншою людиною - найбiльш поширений тип внутрiшнiх комунiкацiй. Комунiкацiї мiж неформальними групами можуть охоплювати набiр зв'язкiв - вiд побутових до виробничих. Основою цього типу комунiкацiй є iнформацiя, що циркулює по каналах неформального спiлкування. Інодi керiвники спецiально запускають «чутки», щоб перевiрити реакцiю колективу на можливi майбутнi рiшення (наприклад, щодо кадрових змiн або змiни порядку виплати премiальних та iн.)
Громадськi, або масовi, комунiкацiї - процес повiдомлення iнформацiї за допомогою технiчних засобiв або засобiв масової комунiкацiї чисельно великим групам людей: преса, радiо, кiно, телебачення. Джерело iнформацiї передає послання розосередженим аудиторiям. Обмежена можливiсть зворотного зв'язку [8, с. 72].
Найважливiшим завданням керiвництва компанiї є створення умов з обмiну iдеями, думками, iнформацiєю мiж людьми, пiдроздiлами, мiж органiзацiєю та її оточенням. Прийнятi в кращих пiдприємствах системи комунiкацiй заснованi на ефективних технологiях iнформацiйного обмiну, на культивуваннi неформального спiлкування, на пiдтримцi спiлкування матерiальними засобами.
Прийнятi в органiзацiях системи комунiкацiй сприяють розвитку новаторства, iнiцiативи та пiдприємливостi.
На ефективнiсть комунiкацiй впливають рiзнi чинники: Спiлкування людей здiйснюється за допомогою вербальних i невербальних методiв. Вербальнi комунiкацiї реалiзуються за допомогою усних (дiалог, нарада, переговори, презентацiї тощо) або письмових (накази, розпорядження, iнструкцiї, листи та iн.) повiдомлень, невербальнi - здiйснюються за допомогою мови рухiв тiла (постава, жести, поза, вираз обличчя тощо) i параметрiв мови (iнтонацiя, тембр голосу, темп мови, гучнiсть голосу, вимова, стиль мовлення та iн.).
Способи забезпечення комунiкацiї добре вiдомi - це слухання, мова, читання, письмо. За значущiстю слухання знаходиться на першому мiсцi, займаючи до 45% часу мiжособистiсних комунiкацiй. Мова займає до 30% часу мiжособистiсних комунiкацiй (дiалоги, наради, переговори, презентацiї). Для пiдвищення ефективностi комунiкацiй важливо придiляти велику увагу культурi мови. Читання грає найважливiшу роль, особливо для людей, що мають аналiтичний розум i володiють технiкою швидкого читання. Читання становить близько 15% часу мiжособистiсних вiдносин.
Тип особистостi людини має також велике значення в процесi комунiкацiї. Своєчасне розпiзнавання типу особистостi спiврозмовника дозволить вам адаптувати свої пропозицiї i дасть додаткову можливiсть домогтися успiху в переговорах [11, с. 203].
рiзних органiзацiйних структур показують, що комунiкацiя вiдiграє важливу роль у розвитку органiзацiї як цiлiсного органiзму. Кожен керiвник зацiкавлений у полiпшеннi комунiкацiї. За допомогою комунiкацiї реалiзуються цiлi компанiї, проводяться новi iдеї, мотивацiя, здiйснюється контроль за поведiнкою членiв групи. Комунiкацiї необхiднi для ствердження авторитету i волi керiвника.
Комунiкацiйна мережа включає потоки послань, або сигналiв, мiж двома або бiльше iндивiдами. Вона з'єднує певним чином учасникiв комунiкацiйного процесу за допомогою iнформацiйних потокiв.
Можливостi розвитку внутрiшньофiрмової комунiкацiйної мережi обмежується, як правило, розмiри пiдроздiлiв в органiзацiї. Збiльшення розмiру групи призводить до зростання кiлькостi можливих комунiкацiйних вiдносин. Тому вiд того, як побудована комунiкацiйна мережа, залежить її вплив як на скорочення, так i на збiльшення розриву мiж посланим i отриманим значенням. i вiдповiдно дiяльнiсть персоналу може вiдрiзнятися бiльшою чи меншою ефективнiстю.
Особливо важливо знання типiв комунiкацiйних мереж або структур комунiкацiй у групi. Серед iснуючих комунiкацiйних мереж для груп рiзної чисельностi можна видiлити чотири основних типiв: колесо, ланцюг, коло, складне коло.
Формальна, централiзована iєрархiя влади, при якiй пiдлеглi спiлкуються один з одним тiльки через свого начальника, представлена в мережах типу "колесо". Одна особа займає центральне мiсце в колективi i бiльшiсть членiв цiєї групи при визначеннi своєї позицiї зорiєнтованi на центр. Це пов'язано з лiдерськими функцiями особи знаходить у центрi «колеса», його можливостями надавати бiльше соцiального впливу на iнших членiв групи. Воно також пов'язане з вiдповiдальнiстю за передачу iнформацiї i прийняття остаточних рiшень. Якщо члени групи з'єднанi мiж собою, як ланки одного ланцюга, в якiй кожен пiдтримує контакт з ким-то одним, то ми маємо мережу типу «ланцюжок». Остання вiдображає послiдовно мережа горизонтальних зв'язкiв. У мережах типу «коло» члени групи можуть комунiкувати тiльки з тим, хто розташований поруч з ними.
Прикладом повнiстю децентралiзованих груп є «багатоканальнi» мережi. якi використовуються, як правило, тодi, коли необхiдна всiх членiв у вирiшеннi складних проблем. Такий пiдхiд називають ще вiдкритими комунiкацiями. [4, с. 17]
Так як, органiзацiя - це багаторiвнева структура з рiвнями керiвництва i пiдпорядкування. Така структура ефективно функцiонує тiльки при iснуваннi добре налагодженої зв'язку мiж усiма рiвнями. Так, якщо на верхньому рiвнi керiвництва з'являється необхiднiсть впливати на поведiнку пiдлеглих, то наказ, розпорядження, вказiвку не тiльки повиннi дiйти до нижчого рiвня, але i поширитися по всiм структурним одиницям даного рiвня. Тому доцiльно проводити аналiз як вертикальних, так i горизонтальних органiзацiйних комунiкацiй.
Вертикальнi канали комунiкацiї повиннi пов'язувати всi рiвнi управлiння органiзацiї у єдине цiле. Для цього iнформацiю слiд спрямовувати насамперед зверху вниз. Саме таким чином керiвництво доводить до пiдлеглих вiдомостi про поточнi завдання, що рекомендуються методи дiй, застосовуваних санкцiї та винагороди, про змiну органiзацiйних норм i нормативiв, а також органiзацiйної структури i технологiї. Через систему спадних зв'язкiв керiвництво органiзацiї забезпечує орiєнтацiю цiлей пiдроздiлiв органiзацiї щодо головних органiзацiйних цiлей; корекцiю поведiнки, установок i поведiнкових стереотипiв виконавцiв на всiх рiвнях, координацiю дiй; збереженнi й посиленнi авторитету влади та контролю.
при перекладi вiдносин мiж керiвниками вищих рiвнiв i пiдлеглими в режимi дiалогу [20, с. 237].
в органiзацiї є важливою i необхiдною умовою її процвiтання.
с. 117].
В iдеалi СВК в будь-якiй органiзацiї, незалежно вiд роду її дiяльностi, повинна вiдповiдати таким принципам:
- вiдкритостi;
- простотi i зрозумiлостi;
- регулярностi;
- достатностi;
- комплексностi;
- достовiрностi;
- своєчасностi.
Комунiкацiї повиннi бути ясними, точними, давати необхiдну iнформацiю, що вiдноситься до професiйної дiяльностi. Вони повиннi створювати атмосферу довiри, покращувати соцiально-психологiчний клiмат у колективi.
Основними критерiями оцiнки ефективностi системи внутрiшнiх комунiкацiй є:
- кiлькiсть комунiкацiйних каналiв;
- якiсть виконання спiльних робiт, що вимагають зусиль рiзних пiдроздiлiв компанiї одночасно;
- кiлькiсть промiжних ланок при передачi iнформацiї;
- своєчаснiсть поширення iнформацiї;
- адекватнiсть застосування iнформацiйних каналiв сфери дiяльностi пiдприємства;
- наявнiсть балансу мiж вертикальними i горизонтальними комунiкацiями усерединi компанiї, мiж документованої (формальної) iнформацiєю i вербальними засобами;
- стан соцiально-психологiчного клiмату в колективi;
- кiлькiсть розповсюджуваних неформальних комунiкацiй [23, с. 46].
Створення ефективної системи внутрiшнiх комунiкацiй складається з семи основних етапiв. Перш за все, необхiдно провести дiагностику iснуючої системи комунiкацiй. Наступний етап - створення єдиного iнформацiйного простору, розробка полiтики i стандартiв компанiї в областi ВК, далi - впровадження цих стандартiв, змiцнення лояльностi персоналу, потiм - монiторинг працездатностi системи ВК, оцiнка її ефективностi та вжиття заходiв щодо її полiпшення, постановка нових завдань у галузi управлiння внутрiшнiми комунiкацiями.
Важливо вiдзначити, що бiльшiсть компанiй використовують не бiльше двох груп iнструментiв одночасно, в той час як для побудови ефективної системи рекомендується використання iнструментiв кожної групи. Найбiльш рiдко використовуються компанiями iнструменти управлiння внутрiшнiми комунiкацiями - «поштовi скриньки» для збору пропозицiй, електроннi ЗМІ, листи роботодавцю, дiловi iгри, презентацiї для спiвробiтникiв, електроннi бiблiотеки, тематичнi фотостенди. Найчастiше компанiї використовують внутрiшнi зборiв, розсилки повiдомлень, стенди з iнформацiєю та внутрiшнi сайти.
В даний час вкрай важливо правильно вибудовувати роботу з управлiння системою внутрiшнiх комунiкацiй в органiзацiї. Необхiдно створювати єдине iнформацiйне поле, усувати комунiкативнi розриви, постiйно отримувати зворотний зв'язок вiд персоналу з метою залучення спiвробiтникiв у процеси управлiння органiзацiєю, пiдвищення мотивацiї до досягнення цiлей компанiї, полiпшення якостi процедур прийняття управлiнських рiшень.
вiдкритою та регулярною.
комунiкативний аудит iнформацiйний пiдприємство
ВИСНОВКИ
У результатi тенденцiй iнформатизацiї суспiльства якiсно змiнюються його традицiйнi процеси, в т. ч. бiзнес-процеси: виробництво, управлiння, всi сфери соцiального життя суспiльства. Зрослi темпи зростання iндустрiальної сфери послужили причиною того, що обсяг доступної i необхiдної для дiяльностi суб'єкта ринку iнформацiї збiльшився в кiлька разiв. З точки зору комунiкативного мислення, новi способи отримання конкурентної переваги пов'язанi з глобальним процесом iнформатизацiї, активного формування та широкомасштабного використання iнформацiйних технологiй.
Історична тенденцiя розвитку iнформацiйної комунiкацiї полягає насамперед у тому, що постiйно множаться канали розповсюдження iнформацiї. При цьому минулi засоби комунiкацiї та iнформацiї не скасовуються, а займають свою нiшу в певному iсторичному просторi-часi i змiнюють характер i конфiгурацiю iнформацiйно-комунiкацiйного середовища. З точки зору соцiально-технологiчних характеристик Інтернет - це мiсце i сучасний спосiб, де з'єднуються колишнi типи i форми комунiкацiї. В Інтернетi незмiрно пiдвищується швидкiсть i дешевизна поширення iнформацiї (в 700 разiв швидше i 335 разiв дешевше, нiж по поштi), нескiнченно розсовуються межi надання iнформацiї, повсюдно поширюється плюралiзм iнформацiї та iн. [16, с. 127].
Структура i характер iнтернет-iнформацiї суттєво вiдрiзняється вiд характеру i структури звичайної iнформацiї. По-перше, тут представленi всi види комунiкацiї (масова, спецiалiзована, мiжособистiсна, iнтраперсональний), тодi як у ЗМІ мiжособистiсна i iнтраперсональний комунiкацiя практично вiдсутня. По-друге, питома вага i значення масової комунiкацiї в Інтернетi звужуються, тому що тут панує спецiалiзована iнформацiя при одночасному значному зростаннi iндивiдуального (iнтерактивного) взаємодiї. По-третє, в мультимедiйному свiтi e-простору рiзко зростає рiзноманiтнiсть змiсту доступної iнформацiї.
При цьому в Інтернетi в тому чи iншому виглядi присутнi всi традицiйнi засоби комунiкацiї: вiдеоконференцiя, мета-пошук, онлайн-голосування, форум та iншi типи iнтернет-спiлкування не тiльки вiдтворюють всi вiдомi форми спiлкування, а й пропонують принципово новi, що значно полегшує роботу пiдприємств.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Автоматизированные информационные технологии в экономике: Учебник Под ред. Проф. Г. А. Титоренко. – М.: Компьютер, ЮНИТИ, 1998. – 400с.
2. Ахметов К. Экономика ИТ и корпоративные информационные системы // Компьютер прес. – 1997. – №1. – С. 31-33.
4. Бузмаков В. И, Мартынович А. М. Стратегия развития информационной системы управления //Корпоративные системы. –2004. –№1. –С. 12-18.
8. Информационные технологии управления: Учеб. пособие для вузов / Под ред. проф. Г. А. Титоренко. –М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2002. – 156 с.
9. Інформацiйнi системи i технологiї в економiцi: Посiбник для студентiв вищих навчальних закладiв / За редакцiєю В. С. Пономаренка. – К.: Видавничий центр "Академiя", 2002. – 544с.
10. Інформацiйнi системи в менеджментi: Навчальний посiбник / Глiвенко С. В., Лапiн Є. В., Павленко О. О. та iн. – Суми: ВТД "Унiверситетська книга", 2005. – 407с.
11. Інформацiйнi системи i технологiї: навч. посiб. для студентiв вищ. навч. закл. / С. Г. Карпенко, В. В. Попов, Ю. А. Тарнавський, Г. А. Шпортюк. – К.: МАУП, 2004. – 292 с.
12. Информатизационные технологии в бизнесе / Под ред. М. Желены. – СПб: Питер, 2002. – 620 с.
13. Калянов Г. Н. Построение архитектуры предприятия // Корпоративные системы. –2005. –№3. –С. 9-12.
15. Корпоративная информационная система // Компьютер прес. – 1997. – №7. – С. 216-222.
16. Мишенин А. И. Теория экономических информационных систем. –М.: Финансы и статистика, 2000.– 167 с.
18. Петров В. Н. Информационные системы. –СПб.: Питер, 2002. – 210 с.
19. Проектирование экономических информационных систем / Е. А. Петров, Г. М. Смирнов, А. А. Сорокин, Ю. Ф. Тельнов. –М.: Финансы и статистика, 1997. – 183 с.
20. Ситник В. Ф. Основи iнформацiйних систем / В. Ф. Ситник. – К.: КНЕУ, 2001. – 420с.
21. Смирнова Г. Н., Сорокин А. А., Тельное Ю. Ф. Проектирование экономических информационных систем: Учебник / Под ред. Ю. Ф. Тельнова. - М.: Финансы и статистика, 2001.– 196 с.
22. Спивак В. А. Современные бизнес-коммуникации//Стандартные положения об отделах, формы переписки, делопроизводство. - СПб.: Питер, 2002. – 76 с.
23. Татарчук М.І. Корпоративнi iнформацiйнi системи: навч. посiбник / М.І. Татарчук. – К.: КНЕУ, 2005. – 291с.
24. Тельнов Ю. Ф. Интеллектуальные информационные системы в экономике: Учебное пособие. –М.: Синтег, 1998. – 358 с.
25. Тупикина Е. Н., Мелюхин А. П. Информационные системы и сети: Учебное пособие. –Владивосток: Изд-во Дальневост. гос. акад. экономики и управления, 1999. – 410 с.
26. Устюжанина Е. В., Бочаров Г. И. Внутрифирменное реформирование. Новые экономические подходы. - М.: Акционер, 1999. – 135 с.
27. Шафрин Ю. А. Информационные технологии: В 2ч. . – М.: Лаборатория Базовых Знаний, 1999. – 336 с.
| 
