Взаємодiя соцiальних та управлiнських технологiй
Взаємодiясоцiальнихта управлiнськихтехнологiй
Вступ
Актуальнiсть дослiдження. Криза виявила недолiки в ефективностi роботи керiвникiв. Якщо в ситi часи менеджер мiг собi дозволити допустити пару стратегiчних помилок, не боячись катастрофiчних наслiдкiв, то сьогоднi жорстка конкуренцiя на ринку мобiлiзує керiвникiв пiдприємств. Виживають, природно, найсильнiшi. Все частiше вченi та професiйнi управлiнцi звертають увагу на таке вiдносно нове поняття в прикладному менеджментi, як соцiальнi технологiї, маючи на увазi необхiднiсть використання керiвником кожного рiвня власної управлiнської стратегiї.
Що таке соцiальнi технологiї на буденному рiвнi? Соцiологи - це тi люди, якi дiагностують проблему, соцiальнi технологи - розробляють механiзми її вирiшення. Вiдсутнiсть соцiально-технологiчної культури в особистостi, призводить до невмiння намiтити цiлi своєї дiяльностi, порiвняти їх з наявними отриманими знаннями, самовизначитися, що в пiдсумку призводить до розчарування професiйнiй областi. У першу чергу, це стосується вчорашнiх випускникiв вузiв.
Чи зможе криза сформувати управлiнцiв нового типу? З якими викликами роботодавцям i вузам довелося зiткнутися в умовах жорсткої конкуренцiї серед фахiвцiв?
У сучасному суспiльствi рiвень управлiння не вiдповiдає новим вимогам, i назрiла гостра потреба не тiльки в новому переосмисленнi, але i в оновленнi методiв управлiння. Важливiсть формування соцiально-технологiчної культури обумовлена тим, що у людини зростає рiвень орiєнтування управлiння не силовими методами, а на ефективне розкриття потенцiалу всiєї системи. Багато дослiджень показали, що аналiтичнi навички в менеджерiв розвиненi недостатньо, елементарнiсть знань соцiальних технологiй поєднується з iнтуїтивною здебiльшого їх реалiзацiєю.
Мета дослiдження: вивчення взаємодiї соцiальних i управлiнських технологiй.
Об'єкт дослiдження: соцiальнi та управлiнськi технологiї.
Завдання дослiдження:
1. розглянути поняття соцiальної технологiї;
2. розкрити поняття управлiнської технологiї;
5. розкрити особливостi управлiння росiйськими соцiально-трудовими вiдносинами на сучасному етапi.
Структура роботи: робота складається зi вступу, трьох роздiлiв, чотири параграфiв, висновкiв та списку використаної лiтератури.
Теоретичною основою для даної роботи послужили працi таких вчених, як А. П. Прохоров, А. В. Соколов та iн. автори.
Глава 1. Технологiї управлiння
1. 1 Поняття соцiальної технологiї
Без знання соцiальних технологiй управлiння неможливе в принципi, особливо в частинi управлiння персоналом, з яким доводиться стикатися кожному менеджеровi. Будь-яка дiяльнiсть має на увазi взаємодiю мiж людьми, яке вiдбувається для отримання потрiбного результату, тому спектр застосування соц. технологiй дуже широкий.
створеннi «голого» менеджера, не орiєнтованого на конкретне виробництво, що не має уявлення про технологiї роботи профiльного пiдприємства.
що вiдбувається в областi технiки i технологiї. Якщо керiвник не бачить цього, то вiн не виконає повною мiрою свої обов'язки. Вiзьмiть, наприклад, аварiю на Саяно-Шушенськiй ГЕС. Тут виникла проблема не в управлiннi - iнженерна пiдготовка фахiвцiв, якi забезпечують реалiзацiю завдань, була на дуже низькому рiвнi. Ранiше директори пiдприємств i заводiв вирiшували питання про те, яким чином пiдвищити ефективнiсть i якiсть iнженерiв та робiтникiв за рахунок соцiологiв.
Дiагностика студентiв вузiв Москви i Санкт-Петербурга показала, що технологiчна складова в освiтi майбутнiх менеджерiв вкрай слабка, у них практично вiдсутнi навички не тiльки проектування, але i реалiзацiї самої технологiї управлiнської дiяльностi. Проте, велика частина фахiвцiв розумiє значимiсть даної проблеми i вiдчуває потребу у впровадженнi соцiальних технологiй у практику - це дає ряд передумов для її формування та розвитку.
потiм починається їх «старiння». Сьогоднiшня молодь поставлена перед жорсткою необхiднiстю постiйно про це дбати. Менеджер повинен прагнути до пiдвищення квалiфiкацiї - саме це запорука успiшного розвитку фахiвця ».
Соцiальна технологiя - Сукупнiсть методiв i прийомiв, що дозволяють домагатися результатiв у задачах взаємодiї мiж людьми.
до iнших i формує соцiальну дiйснiсть. Соцiальнi технологiї використовуються, зокрема, в такому особливому виглядi соцiальної iнновацiйної дiяльностi як управлiнський консалтинг.
Можна визначити соцiальну технологiю як структуру комунiкативних впливiв, якi змiнюють соцiальнi ситуацiї або соцiальнi системи, у тому числi окремої людини як одиничну соцiальну систему.
Сучасний перiод розвитку соцiальної практики в Росiї характеризується широким використанням рiзноманiтних соцiальних технологiй - вiд моно технологiй до полi технологiчної систем. Розширюється соцiальний простiр, в якому окремi технологiї або їх сукупнiсть знаходять своє застосування: вiд полiтико-виборних до соцiолого – аналiтичних, вiд Інтернет - технологiй до технологiй рiзних видiв зв'язку, вiд освiтньо - педагогiчних до технологiй надання адресних соцiальних послуг рiзним групам населення i т. д.
Проникнення технологiй як iнструментального пiзнавально-перетворювального кошти в рiзнi сектори соцiальної сфери (не кажучи вже про iнших) цiлком обґрунтовано можна розглядати як одну з закономiрностей розвитку сучасного соцiуму, а в секторах соцiальної роботи та соцiально-педагогiчної дiяльностi - як стiйку тенденцiю їх розвитку (що пiдтверджується експонентним зростанням числа наукових дослiджень i публiкацiй з цiєї проблеми). При цьому кожна технологiя має цiлком певним теоретико-методологiчним потенцiалом пiзнання i перетворення соцiальної практики.
визначення їх номенклатури; виявлення структури, змiсту, послiдовностi i т. д., т. е. в рамках широкого дiапазону критерiїв оцiнки цих технологiй.
Ця робота, безумовно, важлива i перспективна, цiлком може скласти самостiйнi теми наукового дослiдження, яке, у свою чергу, могли б бути об'єднаними спiльною метою виявлення iнфраструктури соцiальних технологiй або, в рамках соцiально-педагогiчного сектора соцiальної сфери, об'єднанi метою дослiдження iнфраструктури соцiально - педагогiчних технологiй. Без конкретизацiї змiсту i мети вкажемо лише на об'єктивну заданiсть такого дослiдження: поки соцiально-педагогiчнi технологiї розглядаються лише як взаємодiя технологiй соцiальних та педагогiчних, їх «перетин».
Однак ця робота цiлком обґрунтовано може бути попередньо роботою, пов'язаною з рiшенням бiльш загальних питань, таких, наприклад, як: обґрунтування прийнятностi технологiй в соцiальнiй сферi та визначення меж цiєї прийнятностi; розробка функцiональної змiстовностi технологiї на методологiчному рiвнi (пiзнаваннiсть i перетворювальний характер технологiй соцiальної практики в рiзних її видах); взаємозв'язок i взаємодiю рiзних технологiй i їх «стикування» мiж собою в пiзнавальнiй та перетворювальної дiяльностi; можливiсть побудови унiверсального (iнварiантного) технологiчного циклу та дослiдження його теоретико-методологiчного потенцiалу i т. д.
1. 2 Поняття управлiнської технологiї
Розвиток управлiнської думки i практики протягом XX столiття, особливо другої його половини, призвело до формування управлiнських технологiй. Зазвичай в узагальнююче поняття технологiї включають такi змiстовнi моменти: соцiальна технологiя - це певний спосiб досягнення поставлених суспiльних цiлей; сутнiсть цього способу полягає в пiсляоперацiйному здiйсненнi дiяльностi, операцiї розробляються заздалегiдь, свiдомо i планомiрно; ця розробка проводиться на основi i з використанням наукових знань; при розробцi враховується специфiка областi, в якiй здiйснюється дiяльнiсть; соцiальна технологiя виступає у двох формах: як проект, що мiстить процедури та операцiї, i як сама дiяльнiсть, побудована вiдповiдно до цього проекту; соцiальна технологiя - елемент людської культури, вона виникає двома шляхами: виростає в культурi еволюцiйно або будується за її законами як штучне утворення, головна функцiя якого сьогоднi - поєднання науки i практики. Управлiнська технологiя є один iз проявiв соцiальних технологiй, що вiдбиває безпосередньо управлiнськi процеси. Її суть, коротко кажучи, полягає у системному поєднаннi наукового знання, управлiнських потреб та iнтересiв суспiльства, цiлей i функцiй державного управлiння, можливостей та елементiв управлiнської дiяльностi. Вона розчленовується на послiдовно взаємозалежнi процедури й операцiї, якi виконуються бiльш або менш однозначно i мають на метi досягнення високої ефективностi. Пiд процедурою розумiється набiр дiй (операцiй), за допомогою яких здiйснюється той чи iнший основний процес (фаза, етап), який виражає суть даної технологiї. Операцiя є безпосередньо практичним актом вирiшення певної задачi в рамках вiдповiдної процедури управлiння. Операцiя - це однорiдна, логiчно неподiльна частина процесу управлiння, спрямована на досягнення певної мети, вона виконується одним або декiлькома виконавцями.
Слiд разом з тим розумiти, що розподiл, спецiалiзацiя, зчленування, iнтеграцiя рiзних проявiв (елементiв) управлiнської дiяльностi являють собою тiльки частина, в якiйсь мiрi формалiзовану, управлiнських технологiй. Якщо цим обмежитися, то мало буде користi вiд управлiнських технологiй, хiба що вживання модного слова. Становлення управлiнських технологiй є наслiдок посилення системностi державного управлiння, його наукового осмислення i спроба широкого використання типового, вивiреного досвiдом, що дає високi результати. Її змiст полягає в обов'язковому (примусовому) масовому використаннi в управлiнськiй дiяльностi кращих, передових досягнень науки, мистецтва та досвiду державного управлiння. Тому в якостi управлiнської технологiї варто розглядати лише ту органiзацiю управлiнської дiяльностi, яку вiдрiзняють рацiональнiсть i ефективнiсть.
Освоєння управлiнських технологiй починається з типологiзацiї управлiнських ситуацiй, оскiльки їхнi основнi види припускають адекватнi їм форми i методи управлiнської дiяльностi. Аналiз стану та поведiнки керованих об'єктiв, що знаходяться у веденнi того чи iншого державного органу (їх пiдсистеми), до того ж протягом тривалого часу, вiдкриває можливiсть такої роботи. Це простi, зрозумiлi й адекватнi опису повторюваних (ординарних), проблемних i екстремальних ситуацiй, типовi (заздалегiдь змодельованi) управлiнськi рiшення та дiї щодо них; набори модулiв ресурсiв, процедур i операцiй, що застосовуються при реалiзацiї останнiх. У залежностi вiд специфiки державних органiв i керованих об'єктiв видiляють рiзнi види управлiнських технологiй: дiагностування, проектування та реформування вiдповiдних пiдсистем; iнформацiйнi, впроваджувальнi й навчальнi технологiї; за рiвнями управлiння - центрального, регiонального та мiсцевого управлiння; вирiшення соцiальних конфлiктiв (конфлiктологiя), iнновацiйного розвитку керуючих компонентiв i iн.
розвитку i, вiдповiдно, реформування органiзацiї i функцiонування компонентiв суб'єкта державного управлiння. Не можна ж керувати, якщо немає вихiдних даних для цього. Про все, що вiдбувається в ринковiй економiцi, теж необхiдно мати своєчасну, достовiрну i повну iнформацiю. Технологiя дiяльностi в цьому напрямку включає в себе: встановлення загальних, унiфiкованих показникiв, адекватно характеризують вiдповiднi процеси, забезпечення належної узгодженостi, логiки в систематизацiї таких показникiв, щоб вони в цiлому давали реальну картину суспiльної життєдiяльностi (як вихiдну, так i передбачувану); створення органiзацiйних i технiчних умов для оперативної i точної передачi потрiбної iнформацiї через всi структурнi пiдсистеми, ланки та їх пiдроздiли, залученi у зазначенi процеси; застосування iдентичних методiв, процедур i операцiй аналiзу i характеристики дослiджуваних i програмованих об'єктiв; використання тотожних форм фiксацiї iнформацiйних матерiалiв та iншi моменти, властивi розглядався аспекту державного управлiння.
Актуально використання управлiнських технологiй в практицi програмування i планування комплексного розвитку територiй. В умовах значної самостiйностi рiзних органiв державної влади та мiсцевого самоврядування, зосередження основних економiчних ресурсiв в руках пiдприємницьких структур, включення безлiчi керованих об'єктiв у вирiшення вiдповiдних проблем без таких технологiй можна зробити нiчого серйозного. Потрiбнi єдинi термiни та методики розробки передбачуваних заходiв на пiдприємствах, в органiзацiях, установах, галузевих пiдсистемах i територiальних (загальної компетенцiї) державних органах, iдентичнi форми i показники програмних i планових документiв, взаємопов'язаний, узгоджений порядок проходження та затвердження програм i планiв, прийнятнi процедури розгляду спiрних питань, певнi механiзми взаємоконтролю i т. д.
Сучасна суспiльна практика свiдчить про розвиток мiжгалузевих, мiж територiальних, проблемних цiльових програм, що розробляються i реалiзуються на рiзних рiвнях - вiд мiжнародного (в рамках низки країн), загальнодержавного до мiсцевого. Вона також вимагає адекватних управлiнських технологiй, здатних надати дiяльностi в даному напрямку належну органiзованiсть, необхiдну регламентацiю i ефективнiсть.
У рамках всього державного апарату приймається i дiє дуже багато управлiнських рiшень як поточного, оперативного, так i перспективного, нормативного i стратегiчного характеру. Майже всiм посадовим особам доводиться постiйно обґрунтовувати рiзнi варiанти рiшень, вишукувати альтернативи ресурсного забезпечення та тимчасової реалiзацiї, "зiстиковувати", погоджувати рiзнi рiшення (i їх положення) мiж собою, активно аналiзувати хiд виконання одних рiшень i враховувати його результати при пiдготовцi iнших, пiдводити пiдсумки реалiзацiї, рiшень i знiмати їх з контролю, займатися iншими питаннями в цiй об'ємнiй i вiдповiдальної сферi управлiнської дiяльностi. Тут особливо потрiбнi науково обґрунтованi технологiї пiдготовки, прийняття та реалiзацiї управлiнських рiшень, починаючи з унiфiкованого мови i закiнчуючи графiчними формами конкретних документiв. Все повинно бути чiтко, ясно, послiдовно i зрозумiло як для тих, хто приймає рiшення, так i для виконавцiв.
їх з управлiнськими моделями, вираженими в рiшеннях, їх нормах i вимогах. У цьому аспектi великий iнтерес представляють технологiї зворотних зв'язкiв, що забезпечують достовiрне вiдображення результатiв керуючих впливiв.
Настiльки ж значущими є i технологiї органiзацiйних форм управлiнської дiяльностi, адже їх результативнiсть визначається декiлькома умовами: адмiнiстративно-правовими, пов'язаними з компетенцiєю вiдповiдного заходу (що воно може?), Органiзацiйно-функцiональними, що виражаються в характерi його пiдготовки та порядок проведення (чи готове воно i чи використанi його можливостi?), соцiально-психологiчними (чи зацiкавленi учасники в даному заходi?), фiзiологiчними (якi самопочуття учасникiв, їх здатнiсть видавати й засвоювати iнформацiю?), технiчними (забезпеченiсть засобами запису i фiксацiї iнформацiї) i т. д. Все це повинно бути зведено в одну систему, внутрiшньо погоджений i представляти собою органiзацiйну технологiю, зокрема, дозволяє отримувати бажаний iнтелектуальний управлiнський "продукт".
i водночас посиленням їх ролi (значення) в життєдiяльностi суспiльства. Сьогоднi i в прогнозованому майбутньому неможливо впорядкувати управлiнську дiяльнiсть i в цiлому систему державного управлiння без розробки й освоєння управлiнських технологiй з усiх найважливiших аспектiв органiзацiї та функцiонування державного управлiння. Причому мова йде не про надання нових найменувань старим, бюрократичних процедурах i операцiях, не про просте наповненнi чиновницьких кабiнетiв сучасними електронними засобами, а про якiсно новому осмисленнi та реформування визначають проявiв державного управлiння. Управлiнськi технологiї, якщо вони реально вiдбудуться, повиннi викликати глибокi перетворення у всьому, що вiдноситься до даного системного суспiльному явищу. Допомогти в цьому може рацiональне використання принципiв державного управлiння.
Глава 2. Соцiальнi та управлiнськi технологiї: їх взаємодiя
2. 1 Взаємодiя технологiй
полiтичнi елiти держав СНД, - бiльшiсть цих проблем мають одну загальну причину: погану керованiсть громадських, полiтичних i бiзнес - процесiв.
По всiй видимостi, ця причина неочевидна управлiнцям i виконавцям, що населяють перерахованi соцiальнi системи. Інакше важко пояснити практично повна вiдсутнiсть iнтересу самих управлiнцiв, широкої громадськостi та ЗМІ до технологiй управлiння i до пiдвищення ефективностi управлiнської дiяльностi.
З жалем доводиться коментувати, що наука управляти в сучасному суспiльствi виглядає як необов'язкова i нудна навчальна дисциплiна, яку вивчають досить поверхово, формально i навiть не стiльки вивчають, скiльки зображують її вивчення.
салат з концепцiй, пiдходiв i фiлософських побудов, якi здебiльшого втратили актуальнiсть 50-100 рокiв тому. Можна сказати, що сучасних студентiв не навчають управлiнню, а дресирують запам'ятовувати чужi думки у формi уривчастих та позбавлених зв'язку один з одним афоризмiв i цитат.
Не дивно, що отримавши таке, з дозволу сказати, освiта, управлiнцi часто не в змозi навiть зрозумiти ситуацiю, в якiй вони виявляються. Чи варто говорити про те, що вони не мають жодної ефективної соцiальної технологiєю, яка дозволяла б цiлеспрямовано змiнювати стан соцiальних систем та iнiцiювати керованi процеси їх змiни та розвитку.
нiж та, що успiшно реалiзована в країнах СНД сьогоднi.
Поняття «соцiальна технологiя» залишається для сучасних управлiнцiв невiдомим i загадковим. Сама iдея, що можливо цiлеспрямовано змiнювати стан соцiальних систем, найчастiше є для них революцiйною. А коли мова заходить про те, що соцiальна технологiя не може працювати, поки керiвник не освоїть необхiднi iнструменти управлiння, свiдомiсть управлiнця найчастiше вiдчуває колапс.
Ми виховали поколiння управлiнцiв, свiдомiсть яких настiльки нетреноване, що воно не може побачити соцiальну систему як систему рiзноспрямованих процесiв колективної дiяльностi, зорганiзоване один з одним за якимсь принципом.
Я вважаю, що прийшов час для того, щоб почати все спочатку. Настав час управлiнської революцiї. Настала епоха, коли соцiальним системам необхiдний розвиток, i, отже, управлiнцi, здатнi управляти розвитком, стають найважливiшою складовою соцiальних процесiв сучасностi.
Що таке соцiальна технологiя? Це послiдовнiсть операцiй, якi необхiдно здiйснити для того, щоб привести керовану соцiальну систему в цiльовий стан.
Що таке стан соцiальної системи? Це конфiгурацiя релятивної мережi (мережi вiдносин, що визначають взаємодiї), яка забезпечує заданий рiвень ефективностi колективної дiяльностi. Пояснимо це. Взаємодiї суб'єктiв всерединi кожної соцiальної системи здiйснюються за дiловими i особистим зв'язкам мiж ними: якщо намалювати цю систему зв'язкiв, ми отримаємо релятивну мережу. У цiй мережi рiзними кольорами можна намалювати вiдносини пiдпорядкування, спiвробiтництва, обов'язкiв по вiдношенню один до одного i особистої вiдповiдальностi. Вiд мiсця розташування суб'єкта у цiй релятивної мережi залежить рiвень його впливу на ситуацiю, його роль в управлiннi системою i рiвень матерiальної винагороди, яке суб'єкт отримує вiд соцiальної системи. Суть в тому, що для кожного безлiчi суб'єктiв можна вибрати безлiч варiантiв релятивної мережi, що мають вiдмiннi конфiгурацiї, при яких можлива колективна дiяльнiсть. Важливо i те, що кожна можлива конфiгурацiя релятивної мережi робить можливим той чи iнший рiвень ефективностi колективної дiяльностi. Що ж стосується ефективностi колективної дiяльностi - це величина, яка може бути вимiряна. У формулу розрахунку ефективностi необхiдно включити всi тi результати колективної дiяльностi, якi важливi для даної соцiальної системи. Домовившись про формулу, ми зможемо порiвнювати показники ефективностi, якi були до змiни в релятивної мережi i пiсля нього.
Отже, змiна стану соцiальної системи - це змiна конфiгурацiї релятивної мережi. Очевидно, що процес цей має бути керованим i що вiн повинен призводити соцiальну систему в стан, в якому ефективнiсть колективної дiяльностi стає вище, нiж було ранiше.
Соцiальна технологiя, таким чином - це технологiя керованої змiни конфiгурацiї релятивної мережi та рiвня ефективностi колективної дiяльностi органiзацiї.
Чому соцiальнi технологiї невiдомi управлiнцям? Знання рiзноманiтних соцiальних технологiй та iнструментiв управлiння, якi дозволяють ними користуватися, очевидно, повинно входити в арсенал кожного сучасного управлiнця. Проте, нiчого подiбного не вiдбувається. Чому?
Ми далекi вiд того, щоб припустити цiлеспрямований змову з метою обдурити управлiнцiв СНД. Швидше за все, тут «попрацювали» закони самозбереження соцiальних систем. Справа в тому, що кожна соцiальна система прагне зберегти себе в тому виглядi, в якому вона дiє. Цим, зокрема, пояснюється, що, як правило, до вершини соцiальної iєрархiї пiдбираються тiльки тi суб'єкти, якi не становлять для соцiальної системи загрози змiн.
Загальноприйнята точка зору, що сучасна система державної влади в країнах СНД не створює умов для оптимального розвитку економiки та окремих її галузей, для масового збагачення людей, для розвитку пiдприємництва i бiзнесу. Нi, зрозумiло, у кожнiй країнi працює безлiч комiтетiв i комiсiй з розвитку пiдприємництва. У кожнiй країнi дiє безлiч громадських органiзацiй, якi освоюють сотнi мiльйонiв доларiв i пишуть гарнi звiти про те, як вони розвивали громадянське суспiльство i сприяли розвитку пiдприємницької активностi населення. І захiднi фонди приймають цi звiти i рапортують спонсорам про успiшну дiяльнiсть. Але ми - то з Вами розумiємо iстинний змiст i реальнi результати цiєї активностi.
Так от, система державної влади зовсiм не створює умов для реалiзацiї всього економiчного потенцiалу регiонiв, галузей i пiдприємств. Навпаки, вона створює безлiч перешкод для успiшного розвитку колективних суб'єктiв дiяльностi, що перебувають пiд її контролем. Можна припустити, що це пов'язано з неефективнiстю державної системи управлiння. Однак, це не зовсiм так. У запропонованому сенсi вона дiйсно не справляється зi своїми обов'язками ефективно. Однак, придивившись, ми побачимо, що у сучасних державних систем управлiння зовсiм немає таких обов'язкiв як створення оптимальних i найбiльш сприятливих умов для розвитку економiки, пiдприємництва та пiдприємств. В обов'язки сучасних державних систем управлiння СНД входить регулярно збирати з галузi, регiону, бiзнесу деяку кiлькiсть «грошового урожаю» i отруювати цей урожай в столицю, залишаючи собi «малу дещицю». І з цим завданням, створенi сьогоднi системи державного управлiння справляються чудово. Також у них є завдання розвивати той бiзнес, в яких, всiма правдами i не правдами, беруть участь в якостi засновникiв представники державних структур. Оскiльки цi бiзнеси проводять найбiльш споживанi на ринку товари, ця задача також вирiшується сучасною системою державної влади ефективно. Таким чином, сучасна система державної влади, в першу чергу, забезпечує фiнансовi iнтереси своїх топ-менеджерiв, менеджерiв i фахiвцiв. А вся iнша економiка й увесь iнший соцiум - не бiльше нiж сировинна база для видобутку грошей.
була фундаментом економiки СРСР, i зараз тi держави СНД, якi мають у своєму розпорядженнi серйознi запаси корисних копалин, дотримуються тiєї ж державної економiчної стратегiї. Тi ж держави СНД, якi не мають багатих надр, змушенi використовувати аналогiчнi управлiнськi пiдходи, але в якостi сировинної бази для задоволення своїх фiнансових потреб, використовувати всю нацiональну економiку i соцiум.
Тепер питання: чи потрiбнi таким державним системам управлiння соцiальнi технологiї, iдея яких описана нами вище? Вiдповiдь очевидна: не потрiбнi.
Однак, є поправочка до попереднього параграфу: соцiальнi технологiї були не потрiбнi до початку економiчної кризи. На даний момент управлiнцi, якi володiють соцiальними технологiями, потрiбнi бiзнес-структурам та великим промисловим пiдприємствам нацiонального значення. Вони також потрiбнi для проектування економiки країни як цiлiсної системи, проте, це завдання сьогоднi не усвiдомлюється як актуальна у вищих ешелонах влади. Тому управлiння економiкою все ще не будується в країнах СНД як цiлiсна стратегiчна дiяльнiсть.
Вся суть економiчної кризи полягає в тому, що управлiнцi, здатнi цiлеспрямовано розвивати керованi ними соцiальнi системи, практично вiдсутнi. Вiдсутнi з описаних вище причин.
Чи потрiбнi вони зараз? Я вважаю, що так, потрiбнi. Однак, я також розумiю, що вiдповiдь «так» не може бути усвiдомлений при сьогоднiшньому вкрай низькому рiвнi системного мислення управлiнцiв.
Тому нам необхiдна управлiнська революцiя: керований соцiальний процес, в результатi якого до управлiння приходять менеджери та топ-менеджери, якi володiють соцiальними технологiями i необхiдним арсеналом iнструментiв управлiння для цiлеспрямованого i керованого розвитку соцiальних систем i пiдвищення ефективностi колективної дiяльностi.
Глава 3. Особливостi управлiння росiйськими соцiально-трудовими вiдносинами на сучасному етапi
Росiя переходить вiд традицiйного iндустрiального суспiльства до постiндустрiального (iнформацiйному). Одночасне iснування рис рiзних типiв суспiльства призводить до формування особливого роду суспiльної формацiї - транзитивного суспiльства, в якому химерним чином пов'язанi ознаки iндустрiального та iнформацiйного спiльнот, що вимагає нового пiдходу до управлiння трудовими вiдносинами.
Згiдно з останнiми соцiально-економiчних дослiджень для Росiї характерна « зростаюча модернiзацiя», яка зачепила всi основнi цiнностi, основнi концепти. Етнiчнi та культурнi особливостi Росiї характеризуються кризою старих соцiокультурних цiнностей - в першу чергу кризою соборностi. Традицiйно всi великi виробничi колективи як в дореволюцiйнiй Росiї, так i в СРСР трималися на соборностi i авторитарностi. Злам старих цiнностей у перiод ринкових реформ висловився в кризi великих промислових колективiв.
Крiм того, зростаюча модернiзацiя (запiзнiлi iнновацiйнi процеси) висловилася в одночасному спiвiснуваннi трьох соцiокультурних типiв суспiльства:
2) iндустрiальної;
3) iнформацiйного агентства.
i пiдтримка в рамках великої родини i громади. Представники сiльської культури з задоволенням допоможуть своїм родичам, односельцям, але з дуже великою недовiрою ставляться до «чужакiв» - переселенцям з мiста, бiженцям, мiгрантам. Цi риси традицiйного суспiльства погiршують соцiально-економiчну, соцiально-полiтичну та демографiчну ситуацiю в сучасному селi. Вiдбувається негативний прирiст населення, соцiальна, економiчна деградацiя сiльського населення. Як наслiдок, працьовитi, освiченi, мобiльнi люди вважають за краще переселятися в мiста i переходити на роботу в промисловi пiдприємства, несучи з собою культуру, уклад i традицiї суспiльства традицiйного, у той час як велике промислове пiдприємство є соцiальним iнститутом iндустрiального суспiльства. Риси iндустрiального суспiльства домiнують в середнiх i дрiбних мiстах, економiчною i соцiальною основою якого є промислове пiдприємство, мiсто утворюючий промисловий колектив.
Одночасно там же формуються риси iнформацiйного суспiльства, соцiальною основою i соцiальним iнститутом якого є невеликi трудовi колективи торгiвлi, сфери послуг, сфери виробництва, передачi та збереження iнформацiї. Домiнуючим же типом суспiльства постiндустрiальне суспiльство стає в мегаполiсах, таких як Москва, Санкт-Петербург, Єкатеринбург, Новосибiрськ, Самара. Основнi вiдмiнностi iнформацiйного суспiльства полягають у рiзкому пiдвищеннi швидкостi життя, у безмежному зростаннi споживання, в крайньому iндивiдуалiзмi його членiв.
Криза в економiцi та промисловостi, трансформацiя трудових вiдносин в сучаснiй Росiї посилюються тим, що колективи пiдприємств i органiзацiй формуються з особистостей, одночасно подiляють цiнностi трьох суперечать один одному типiв суспiльства: традицiйного, iндустрiального, iнформацiйного. Часто складається ситуацiя, коли керiвництво i вищий менеджмент подiляють цiнностi i живуть у ритмi постiндустрiального суспiльства, середнiй менеджмент (рiвень начальникiв цехiв, дiльниць, майстрiв) працюють у ритмi iндустрiального суспiльства, а робiтники, низовi iнженерно-технiчнi працiвники iснують у традицiйному суспiльствi. Це ускладнює управлiння трудовими вiдносинами в Росiї.
Соцiально-трудовi вiдносини являють собою сукупнiсть регулюючих правил i взаємозв'язкiв мiж дiючими особами з приводу вiдносин зайнятостi, з приводу виконання трудових функцiй. Трудовi вiдносини являють цiкавий пласт людської культури, а взаємини iндивiдуумiв в процесi працi є показниками розвитку всiх iнших видiв людських взаємин.
Згiдно з дослiдженням В. Ядова та Дж. Дебарделебена «Сучасний стан трудових вiдносин в Росiї», неформальне регулювання у нас соцiально-трудових вiдносин превалює над формальним. Автори бачать причини цього в недосконалому трудовому законодавствi Росiї. Досвiд роботи, дослiдження трудової поведiнки промислових робiтникiв, банкiвських спiвробiтникiв, працiвникiв iнвестицiйних компанiй призводить до висновку, що верховенство закону, дух закону, писанi норми, iнструкцiї, положення нiколи не були вирiшальними чинниками регулювання трудової поведiнки. 90% усiх соцiально-трудових вiдносин заснованi на неформальних домовленостях. Причину цього слiд вбачати у тривалому перiодi самодержавної влади, вiдсутностi чiтких i детально прописанi закони, що визначають трудовi вiдносини, тисячолiтнього презирства влади до людини працi i до пiдлеглого. Приклад - знаменита позицiя Івана Четвертого Грозного: «У холопiв своїх ми вiльнi: стратити - вiльнi, милувати - вiльнi теж». Знаковi i слова iншого росiйського володаря, Павла Першого: «У Росiї знатний той, з ким я говорю, i те, поки я з ним говорю!»
Вiдображення цiєї системи iнституцiйного управлiння - народна мудрiсть «Закон, що дишло, куди повернув, то й вийшло». Мова виражає i вiдображає нацiональне семантичне поле i впливає на формування мовної картини свiту, яка у свою чергу, впливає на особливостi нацiонального управлiння соцiально-трудовими вiдносинами.
Недовiра до закону i прагнення до неформального регулювання соцiально-трудових вiдносин видно з iсторiї розвитку росiйської мови. Наприклад, в його тезаурусi довго були вiдсутнi такi слова, як «розвиток», «цивiлiзацiя», «культура», «свобода». Це суттєво ускладнювало мовне вираження текстiв законiв, вносячи рiзночитання, рiзне тлумачення, сум'яття в юридичне дiловодство. Росiйська людина вважав за краще домовитися «один на один», нiж дозволити регулювати своє життя туманними i незрозумiлими юридичними формулюваннями. Лiнгвiстичнi особливостi впливають на особливостi сприйняття свiту, на особливостi соцiально-трудових вiдносин, на моделi управлiння. Практика дозволяє визначити сьогоднiшнi особливостi росiйських трудових вiдносин.
1. Структурна безробiття. Надлишок фахiвцiв з вищою гуманiтарною освiтою i брак робочих кадрiв високої квалiфiкацiї. Як наслiдок, керiвники пiдприємств абсолютно закриваю очi на порушення дисциплiни важливими працiвниками, часто йдуть у них на поводу, чудово розумiючи, що невелика їх невдоволення може призвести до зупинки виробництва, а то й цiлого пiдприємства.
2. Небажання багатьох працiвникiв захищати свої права через формальнi процедури, оскiльки компенсацiї настiльки малi, а процедури їх отримання такi трудомiсткi, що мало хто вдається до закону. Крiм того, чудово розумiючи, що безпосереднiй керiвник є для нього «батьком i богом в останнiй iнстанцiї», працiвник вважає, що, зiпсувавши неформальнi стосунки з керiвником i колективом, вiн нiколи бiльше не зможе працювати в цьому соцiальному оточеннi. Соцiально адаптивний працiвник вiддає перевагу «пiти по-хорошому» або налагоджувати неформальнi вiдносини.
колективнi переговори iнiцiюють пiдприємцi, намагаючись убезпечити себе на майбутнє. соцiальний технологiя менеджер управлiнський
4. Работнiк довiряє тiльки особi, яка дiйсно приймає рiшення. Тому працiвник не звертається в профспiлки, в комiсiї по трудових спорах, вважаючи за краще вiдразу ж iти до керiвника або до власника пiдприємства.
5. Большая роль «сильної особистостi» - директора, керiвника. У галузi працi та заробiтної плати поширена практика усних, мiнливих розпоряджень безпосереднiх керiвникiв, тому працiвник намагається спиратися на думку вищого керiвництва.
6. Велика роль на пiдприємствi неформальнiй iєрархiї.
7. Найбiльш значимими факторами при прийомi на роботу є особисте знайомство, участь у мережi взаємовiдносин, спорiдненiсть.
Трудове законодавство нiколи не було i навряд чи буде основою регулювання соцiально-трудових вiдносин в Росiї, тому безглуздо посилатися на недосконалiсть трудового законодавства як на основу конфлiктiв трудових вiдносин. Основна особливiсть соцiально-трудових вiдносин в Росiї i на сучасному етапi полягає в патерналiзмi, вiрi в «доброго роботодавця» i в повну недовiру до держави. Тому бiльш перспективним, нiж iнституцiональне рiшення, менi представляється рiшення соцiально-технологiчне.
Висновок
Сучасна наука пропонує використовувати для оптимiзацiї управлiння будь-якими соцiально-економiчними, соцiально-полiтичними процесами управлiнськi чи соцiальнi технологiї.
соцiальнi катастрофи. Соцiальнi технологiї допомагають долати глобальну кризу в теорiї та практицi управлiння, вони створюють в даний час управлiнську культуру нового для Росiї типу суспiльства - транзитивного.
та теорiї управлiння (М. Марков, М. Стефанов). Дослiдження продовжили Є. А. Вершинський, О. А. Дейнекiв, В. М. Іванов, Р. В. Мартанус, В.І. Патрушев, Ф. М. Русинiв, А. А. Шиян, В. В. Щербина.
Соцiальнi технологiї - елемент людської культури, що залежить вiд менталiтету. Вони виникають в процесi еволюцiї людського суспiльства або створюються штучно, враховують особливостi соцiальної комунiкацiї в суспiльствi, соцiальнiй групi, нацiонально-культурнi особливостi, специфiку соцiально-психологiчних груп, колективiв, регiональнi особливостi. Вони як мiнiмум дiалогiчнiсть i по сутi полiфонiчнi.
В даний час завдяки розвитку нових iнформацiйних технологiй з'являються додатковi типи соцiально-технологiчних дiалогiв. Їх поява стала можливою через повсюдне поширення мережi Інтернет у багатьох сферах людської дiяльностi i у всiх сферах, пов'язаних з управлiнням суспiльством, галузями економiки, трудовими колективами. Новi типи дiалогу «людина - машина - суспiльство» i «людина - машина - людина» охоплюють переважно iнновацiйнi соцiальнi технологiї або технологiї при впровадженнi iнновацiй в суспiльствi, виробництвi, в органiзацiї.
Будь-яка успiшна соцiальна технологiя представляє тип дiалогу. Дiалог не тотожний соцiальної комунiкацiї, не тотожний спiлкуванню. Дiалог є особливим типом вiдносин спiлкування, який передбачає активну взаємодiю рiвноправних в ментальному аспектi суб'єктiв. Дiалог - це взаємодiя, вплив соцiального суб'єкта на самого себе, на соцiального об'єкта. У дiалозi присутнi одночасно iндивiдуальне i соцiальну свiдомiсть. Суб'єкт дiалогу має розвинену свiдомiсть i самосвiдомiсть. Дiалог - це глобальне властивiсть людського буття, основна характеристика i один з рiвнiв ефективностi соцiальних технологiй.
Суть дiалогу полягає в тому, що на основi когнiтивного балансу йде побудова в когнiтивної системi реципiєнта (соцiального об'єкта) концептуальних конструкцiй - моделей свiту, якi спiввiдносяться з моделями свiту соцiального суб'єкта соцiальних технологiй, але не повторюють його.
Список використаної лiтератури
1. Вершинiн М. С. Полiтична комунiкацiя в iнформацiйному суспiльствi. - СПб.: Пiтер 2009.
3. Дрiдзе Т. М. Соцiокультурна комунiкацiя: текст i дiалог у семiосоцiопсiхологii / / Соцiокультурний простiр дiалогу. - М.: АСТ, 2010.
4. Катеринославський Ю. Ю. Органiзацiя процесiв управлiння виробництвом. - М.: АСТ, 2009.
5. Іванов В. М., Патрушев В.І. Соцiальнi технологiї. - М.: Наука, 2008.
6. Конецкая В. П. Соцiальна комунiкацiя. - М.: Наука, 2008.
7. Марков М. Теорiя соцiального управлiння. - М.: АСТ, 2009.
8. Мартанус Р. В Соцiальне управлiння: кадри та кадрова полiтика. - М.: АСТ, 2010.
10. Соколов О. В. Загальна теорiя соцiальної комунiкацiї. - СПб.: Пiтер, 2009.
11. Шиян А. А. Керiвництво по соцiальним технологiям. - Київ: Прапор, 2009.
|
