Взаємодiя людини i групи в органiзацiї
Змiст
1. Загальне поняття групи
3. Індивiд i група
Лiтература
Органiзацiя, перш за все, очiкує, що людина буде виконувати певним чином роль, для якої вона його приймала. Людина також дивиться на органiзацiю як на мiсце, де вiн отримує певну роботу, виконує її i отримує вiдповiдну винагороду вiд органiзацiї. Проте взаємодiя людини i органiзацiї не зводиться тiльки до рольового взаємодiї. Воно набагато ширше. Людина виконує роботу в оточеннi людей, у взаємодiї з ними.
Не iснує канонiзованого визначення малої групи, так це достатньо гнучка i схильне до впливу обставин явище. Проте широко прийнятий досить загальний, усталений погляд на малу групу (далi завжди термiн «група» буде вживатися в тому сенсi) як щодо вiдособлене об'єднання невеликої кiлькостi людей (звичайно не бiльше десяти), що знаходяться в досить стiйкому взаємодiї i здiйснюють спiльнi дiї протягом досить довгого промiжку часу. Взаємодiя членiв групи базується на якомусь спiльному iнтересi i може бути пов'язане з досягненням так званої групової мети. При цьому група має певним груповим потенцiалом або груповими можливостями, що дозволяють їй вступати у взаємодiю з оточенням i адаптуватися до змiн, що вiдбуваються в оточеннi.
Характерними особливостями групи є наступнi. По-перше, члени групи iдентифiкують себе i свої дiї з групою в цiлому i тим самим у зовнiшнiх взаємодiях виступають як би вiд iменi групи. Людина говорить не про себе, а про групу в цiлому, вживаючи займенники ми, у нас, нашi, нам i т. п. По-друге, взаємодiя мiж членами групи носить характер безпосереднiх контактiв, особистої розмови, спостереження поведiнки один одного i т. п. У групi люди безпосередньо спiлкуються один з одним, надаючи формальним взаємодiям «людську» форму. По-третє, в групi поряд з формальним розподiлом ролей, якщо такий iснує, обов'язково складається неформальне розподiл ролей, звичайно визнане групою. Окремi члени групи беруть на себе роль генераторiв iдей, iншi схильнi до координацiї зусиль членiв групи, третi пiклуються про взаємини в групi, про пiдтримку доброго клiмату в колективi, четвертi стежать за тим, щоб був порядок у роботi, все виконувалось своєчасно i доводилося до кiнця. Є люди, якi виконують роль структуро заторiв, вони ставлять перед групою мети, вiдстежують вплив оточення на вирiшуються групою завдання.
Цi та iншi ролi групової поведiнки люди виконують згiдно з їх здiбностями i внутрiшнiм покликанням. Тому в добре функцiонуючих групах зазвичай створюються можливостi для того, щоб людина могла вести себе у вiдповiдностi зi своїми здiбностями до групових дiй i органiчно властивою йому певної роллю члена групи.
Існує два типи груп: формальнi i неформальнi. Обидва цi типи груп мають значення для органiзацiї i роблять великий вплив на членiв органiзацiї.
Формальнi групи зазвичай видiляються як структурнi пiдроздiли в органiзацiї. Вони мають формально призначеного керiвника, формально певну структуру ролей, посад i позицiй усерединi групи, а також формально закрiпленi за ними функцiї i завдання. Формальнi групи можуть бути сформованi для виконання регулярної функцiї, як, наприклад, бухгалтерiя, а можуть бути створенi для вирiшення певної цiльової задачi, наприклад, комiсiя з розробки будь-якого проекту.
Неформальнi групи створюються не розпорядженнями керiвництва i формальними постановами, а членами органiзацiї вiдповiдно до їх взаємними симпатiями, загальними iнтересами, однаковими захопленнями, звичками i т. п. Данi групи iснують у всiх органiзацiях, хоча вони не представленi в схемах, що вiдображають будову органiзацiї, її структуру. Неформальнi групи зазвичай мають свої неписанi правила i норми поведiнки, люди добре знають, хто входить до їх неформальну групу, а хто нi. У неформальних групах складається певний розподiл ролей i позицiй. Зазвичай цi групи мають явно чи неявно вираженого лiдера. У багатьох випадках неформальнi групи можуть чинити на своїх членiв вплив, рiвну або навiть бiльше, нiж формальнi структури.
Чому виникають групи, що змушує людей формувати групи i входити в них? Данi питання дуже важливi для розумiння поведiнки людини в органiзацiї. Очевидно, що групи виникають в органiзацiї i функцiонують як вiдокремленi структурнi пiдроздiли у зв'язку з тим, що в результатi подiлу працi видiляються окремi спецiалiзованi функцiї, що вимагають для свого виконання певної сукупностi людей, що володiють певною квалiфiкацiєю, мають певну професiю i готових в системi спiльної дiяльностi виконувати певну роботу. Аналогiчна ситуацiя спостерiгається при формуваннi груп, покликаних вирiшувати цiльовi завдання.
Іншою важливою причиною формування груп є природне прагнення людини до об'єднання з iншими людьми, до формування стiйких форм взаємодiї з людьми. Група дає людинi вiдчуття захищеностi, вiд групи вiн чекає пiдтримки, допомоги у вирiшеннi своїх завдань i застереження. У групi людинi легше домогтися «винагороди» у виглядi визнання, похвали або ж матерiального заохочення. У групi людина вчиться, переймаючи досвiд iнших, краще усвiдомлюючи свої можливостi та потенцiал. Група надає людинi бiльше впевненостi в собi у зовнiшнiх взаємодiях, сприяє розвитку її айдентiтi. Нарештi, група надає людинi можливiсть проводити час в приємному для нього оточеннi, можливiсть уникнути самотностi i стану розгубленостi, непотрiбностi. Кожна людина прагне до того, щоб бути улюбленим кимось, потрiбним комусь, належати кому-то, i група може бути джерелом вирiшення цих проблем людини.
2. Загальна характеристика групи
Незалежно вiд типу групи, того, в якiй органiзацiї вона сформована i функцiонує, а також того, хто конкретно входить до групи, можна вказати на деякi загальнi моменти i чинники, що характеризують побудова групи, її структуру та процес функцiонування групи в її оточеннi.
Життя групи, її функцiонування знаходиться пiд впливом трьох чинникiв:
характеристика членiв групи;
структурнi характеристики групи;
людини, змiнюється побудова групи i спостерiгаються змiни у її оточеннi.
До характеристик членiв групи, який впливає на її функцiонування, вiдносяться особистiснi характеристики людини, а також здiбностi, освiту i життєвий досвiд. Ранiше досить докладно були розглянутi особистiснi характеристики людини, тому ми не будемо на них зупинятися в даному розглядi. Що стосується iнших характеристик, то зазначено, що здiбностi людини виконувати роботу роблять дуже великий вплив на функцiонування групи i на виконання людиною своєї ролi. Також суттєвий вплив на групу надають рiвень освiти людини та її життєвий досвiд.
Структурнi характеристики групи включають в себе:
комунiкацiї в групi i норми поведiнки (хто з ким i як контактує);
статусу i ролi (хто займає якусь позицiю в групi i що робить);
особистi симпатiї та антипатiї мiж членами групи (хто кому подобається i хто кого не любить);
силу i конформiзм (хто на кого впливає i хто за ким слiд, хто кого готовий слухати i кому пiдпорядковуватися).
Першi двi структурнi характеристики групи вiдносяться бiльше до органiзацiйної сторонi аналiзу її функцiонування, тому вони не будуть розглянутi тут. Далi будуть розглянутi тiльки структурнi питання мiжособистiсних взаємодiй у групi.
Симпатiї i антипатiї мiж людьми в основному носять iндивiдуальний вiдтiнок i пiдґрунтя. Однак з'ясовано, що на встановлення дружнiх вiдносин мiж людьми роблять значний, вплив кiлька моментiв. По-перше, виключно великий вплив мають особистiснi характеристики взаємодiючих. Люди люблять тих, кому подобаються тi ж явища, речi, процеси, якi подобаються їм, тобто люди люблять тих, хто схожий на них, хто близький їм за духом, смаку й уподобань. Природно, iснують винятки. Проте дослiдження показують, що люди вiдчувають потяг до тих, хто має однакову з ними або близьку расу, нацiональнiсть, освiту, систему поглядiв на життя i т. п. Потенцiйно люди зi схожими особистiсними характеристиками мають великi шанси встановити дружнi вiдносини, нiж тi, у кого особистiснi характеристики iстотно розрiзняються.
По-друге, на розвиток та встановлення дружнiх вiдносин мiж людьми, на розвиток взаємної симпатiї великий вплив надає наявнiсть територiальної близькостi у розташуваннi цих людей. Чим ближче розташовуються робочi мiсця членiв групи, тим вище ймовiрнiсть того, що вони встановлять дружнi вiдносини. Це ж вiдноситься до близькостi розташування їх мiсць проживання.
По-третє, встановлення дружнiх вiдносин знаходиться в прямiй залежностi вiд частоти зустрiчей, а також вiд очiкування того, що цi зустрiчi будуть вiдбуватися досить часто в майбутньому.
По-четверте, взаємовiдносини мiж членами групи, їх взаємнi симпатiї i антипатiї, атмосфера дружностi у групi залежать вiд того, наскiльки успiшно функцiонування групи. У цiлому успiх веде до розвитку у людей позитивного ставлення один до одного в бiльшою мiрою, нiж неуспiшної функцiонування групи.
взаємнi симпатiї i дружнiсть складаються рiдше, нiж, якщо вони працюють над вирiшенням спiльної для всiх завдання.
розвиток у членiв групи позитивного сприйняття групи.
Поза всяким сумнiвом, наявнiсть симпатiї у вiдносинах мiж людьми, наявнiсть дружнiх вiдносин мiж членами групи має великий вплив на настрiй людей, на їх задоволенiсть своєю роботою, своїм членством у групi. Однак не можна однозначно сказати, що дружнi вiдносини мiж членами групи надають тiльки позитивний вплив на результати їх працi i результати функцiонування групи в цiлому. Якщо люди, якi вiдчувають дружнi вiдносини один до одного, мають високу мотивацiю до роботи в групi, то наявнiсть взаємних симпатiй i дружби сприяє суттєвому пiдвищенню результатiв їх працi i тим самим позитивно впливає на функцiонування групи в цiлому. Якщо ж цi люди слабо мотивованi на роботу, то результат буде зовсiм протилежним. Вони багато часу проводитимуть у марних для роботи розмовах, перекурах, чаювання i т. п., постiйно вiдволiкаючись вiд роботи i рiзко знижуючи результативнiсть своєї роботи. При цьому вони можуть вiдволiкати вiд роботи iнших, створюючи в групi атмосферу неробства i розслаблення.
Взаємна пiдтримка на базi симпатiй i дружнiх вiдносин, сприяючи згуртуванню групи, може породжувати синергiчний ефект, що iстотно пiдвищує результативнiсть роботи групи. Сучасна практика управлiння все бiльше i бiльше пiдтверджує наявнiсть безперечних переваг у групової форми органiзацiї працi перед iндивiдуальною.
Однак при безперечному перевагу перед iншими формами органiзацiї роботи групова форма може нести в собi i ряд негативних для органiзацiї моментiв. Одним з таких негативних проявiв є групiвщина, що складається переважно на основi тiсних вiдносин мiж членами групи, за умови, що в цiлому невiрно поставлено управлiння групою i невiрно органiзовано її функцiонування в органiзацiї.
Групiвщина проявляється в тому, що група замикається сама в собi, слабо i невiрно реагує на зовнiшнi сигнали, заперечує критику i т. п. Все це виражається в тому, що, по-перше, в групi складається тенденцiя моралiзацiї процесiв, природно, супроводжується при цьому поданням себе i своїх дiй у кращому з моральної точки зору свiтлi. По-друге, група починає вiдчувати себе невразливою i навiть непереможною в конфлiктних зiткненнях. По-третє, в групi складається атмосфера конформiзму, прагнення змусити всiх погоджуватися з єдиною думкою, небажання слухати i обговорювати iншi думки i точки зору i т. п. По-четверте, у групi розвивається одностайнiсть. Люди починають все бiльше мислити, як iншi. І якщо навiть у них виникають iншi думки, вони їх не висловлюють, так як самi сумнiваються в них, вважаючи, що загальна думка вiрно. По-п'яте, група перестає сприймати i вiдмовляється розглядати думки ззовнi, якщо вони не збiгаються з думкою групи.
вимагаючи пiдпорядкування iнтересам групи. Людина може чинити опiр цьому тиску, а може поступитися групi - пiдкоритися, тобто виступати конформiстом.
Не можна однозначно стверджувати, що один тип вiдносин людини з групою вiрний, а iнший немає. Очевидно, що конформiзм може приводити до того, що людина, навiть усвiдомлюючи невiрнiсть своїх дiй, здiйснює їх, тому що група робить це. Конформiзм може перетворити людину на безсловесний придаток групи. Історiя людства знає безлiч негативних прикладiв того, як «стадний iнстинкт», або ж, кажучи по-iншому, беззастережний конформiзм, лежав в основi страшних злочинiв проти окремих людей i людства в цiлому. Знає вона приклади того, як група повнiстю прала особистiсть людини, перетворюючи його на гвинтик у груповому механiзмi. У той же час очевидно, що без конформiзму не може бути створено згуртованої групи, не може бути встановлено балансу у взаєминах мiж людиною i групою. Якщо людина стоїть на жорстких нонконформiстських позицiях, то вiн не зможе стати повноцiнним членом групи i на певнiй стадiї розвитку конфлiкту мiж ним i групою змушений буде залишити групу.
Так як конформiзм у взаємовiдносинах людини з групою, з одного боку, виступає умовою iнтеграцiї iндивiда в групу, а з iншого - може породжувати негативнi наслiдки як для оточення, так i для групи в цiлому, i даного iндивiда зокрема, важливим є з'ясування того, якi фактори i якою мiрою вимагають вiд члена групи робити поступки громадському впливу.
Характер розв'язуваних завдань надає помiтний вплив на ступiнь конформiзму в поведiнцi людини. Якщо завдання чiтко не обумовленi, якщо вони не мають однозначної вiдповiдi, то вони змушують людину, що виконує їх, бiльше пiддаватися впливу групи. Ступiнь конформiзму залежить також вiд того, видавав чи член групи публiчнi зобов'язання з приводу розв'язуваної задачi чи нi, а також вiд того, якiй стадiї рiшення вiн заявив про свої зобов'язання. Публiчне i раннє заяви роблять людину бiльш схильною громадському впливу. Конформiзм в поведiнцi людини розвиває оплату але наслiдками групової роботи.
або не погоджуватися, якщо хтось ще в групi має думку, вiдмiнну вiд групового. На конформiзм у поведiнцi людини в групi впливає чисельнiсть групи. Якщо в групi п'ять чоловiк, то одностайнiсть починає чинити сильний вплив на iндивiда. Подальше зростання чисельностi групи слабо позначається на збiльшеннi впливу групи на людину. Ступiнь конформiзму в поведiнцi людини у групi залежить також вiд близькостi керiвництва у групових дiях i частоти контактiв з керiвництвом. Якщо начальник часто присутня i бере участь при прийняттi рiшень членом групи, то це призводить до пiдвищення конформiзму в поведiнцi пiдлеглого.
Бажання пiдкорятися впливу з боку групи безпосередньо залежить вiд особистiсних вiдносин мiж членами групи, їхнiх симпатiй i антипатiй, дружби i т. п. Чим краще особистi вiдносини мiж членами групи, тим вище ступiнь конформiзму в їх поведiнцi в групi i тим вище можливiсть громадського впливу на членiв групи.
Ситуацiйнi характеристики групи мало залежать вiд поведiнки членiв групи i групи в цiлому. Цi характеристики пов'язанi з розмiром групи, її просторовим розташуванням, завданнями, розв'язуваними групою, i системою винагороди, застосовуваної в групi.
У малих за розмiром групах виникає бiльше складнощiв з досягненням угоди i багато часу йде на з'ясування вiдносин i точок зору. У великих групах спостерiгаються труднощi з пошуком iнформацiї, так як члени групи зазвичай ведуть себе бiльш стримано i концентровано. Вiдзначено також, що в групах з парною кiлькiстю членiв хоча i спостерiгається бiльше напруженостi з прийняттям рiшення, нiж в групах з непарним числом членiв, тим не менш менше незгоди та антагонiзму мiж членами групи.
у вiдносинах мiж її учасниками, а у великiй не придiляється достатньо часу для кожного учасника гурту.
Просторове розташування членiв групи виявляє помiтний вплив на їх поведiнку. Одна справа, коли людина має постiйне мiсце розташування, iнша - коли вiн шукає кожен раз собi це мiсце. Люди пiд час роботи можуть дивитися один на одного, а можуть бути розташованi спиною один до одного. І це також буде впливати на їх роботу i на їх поведiнку в групi.
Видiляються три важливi характеристики просторового розташування iндивiда, вiд яких залежать взаємовiдносини) мiж людиною i групою. По-перше, це наявнiсть постiйного або певного мiсця або територiї. Людина знає: це мiй стiл, це мiй верстат, це моє робоче мiсце. Вiдсутнiсть ясностi в даному питаннi породжує безлiч проблем i конфлiктiв у мiжособистiсних вiдносинах, а також значно знижує задоволенiсть роботою. По-друге, це особистий простiр, тобто той простiр, в якому знаходиться тiло тiльки даної людини. Просторова близькiсть у розмiщеннi людей може породжувати безлiч проблем, так як людьми не сприймається близьке розташування до них iнших людей без врахування вiку, статi i т. п. По-третє, це взаємне розташування мiсць. Вiдзначено, що якщо робочi мiсця вiдгородженi один вiд одного, то це сприяє розвитку формальних вiдносин. Наявнiсть робочого мiсця керiвника групи в загальному просторi сприяє активiзацiї i консолiдацiї групи. Якщо людина займає робоче мiсце на чолi столу, то це в очах iнших членiв групи автоматично ставить його в позицiю лiдера. Керiвництво, знаючи цi та iншi питання розташування членiв групи, може домагатися значного ефекту та пiдвищення результативностi роботи групи тiльки за рахунок правильного розмiщення робочих мiсць.
Вплив завдань, що вирiшуються групою, на функцiонування групи i на поведiнку i взаємодiю членiв групи очевидно. Однак дуже складно встановити залежнiсть мiж типами задач i їх впливом на життя групи. Вiдзначено, що вирiшення формальних завдань, наприклад математичних, в меншiй мiрi сприяє розвитку вiдносин мiж членами групи, нiж рiшення завдань гуманiтарного профiлю. Вiдомо, що завдання i функцiї, що їх групою, впливають на стиль керiвництва, а також на стиль спiлкування мiж людьми. У разi слабо структурованих або неструктурованих завдань спостерiгається бiльший тиск групи на iндивiда i велика взаємозалежнiсть дiй, нiж у випадку добре структурованих завдань.
треба визначити, як багато взаємодiй буде виникати мiж членами групи в процесi виконання завдання i як часто вони будуть спiлкуватисьодин з одним. По-друге, треба з'ясувати, наскiльки дiї, що виконуються окремими людьми, взаємозалежнi i роблять взаємний вплив. По-третє, важливо встановити, наскiльки можна вирiшити завдання є структурованою.
поведiнка членiв групи, функцiонування групи в цiлому. Наприклад, не можна оцiнити вплив на групу iндивiдуально-вiдрядної оплати, колективно-вiдрядної оплати або ж оплати на основi фiксованого бюджету групи, якщо не знати характеру дiяльностi групи.
наскiльки взаємозалежнi дiї членiв групи, наскiльки велика диференцiацiя в оплатi. Можливi чотири комбiнацiї цих факторiв:
низька взаємозалежнiсть - низька диференцiацiя в оплатi;
низька взаємозалежнiсть - висока диференцiацiя в оплатi;
висока взаємозалежнiсть - низька диференцiацiя в оплатi;
висока взаємозалежнiсть - висока диференцiацiя в оплатi;
групи.
3. Індивiд i група
група формальний неформальний iндивiд
Взаємодiя - людини i групи завжди носить двостороннiй характер: людина своєю працею, своїми дiями сприяє вирiшенню групових завдань, але й група має великий вплив на людину, допомагаючи йому задовольняти його потреби безпеки, любовi, поваги, самовираження, формування особистостi, усунення занепокоєння i т. п. Вiдзначено, що в групах з хорошими взаєминами, з активною всерединi груповий життям люди мають краще здоров'я i кращу мораль, вони краще захищенi вiд зовнiшнiх впливiв i працюють ефективнiше, нiж люди, що знаходяться в iзольованому станi або в «хворих» групах, уражених нерозв'язними конфлiктами i нестабiльнiстю. Група захищає iндивiда, пiдтримує його i навчає як умiнню виконувати завдання, так i нормам i правилам поведiнки в групi.
Але група не тiльки допомагає людинi виживати i вдосконалювати свої професiйнi якостi. Вона змiнює його поведiнку, роблячи людини найчастiше iстотно вiдмiнним вiд того, яким вiн був, коли перебував поза групою. Цi дiї групи на людину мають багато проявiв. Вкажемо на деякi суттєвi змiни у поведiнцi людини, що вiдбуваються пiд впливом групи.
до iнтересiв iнших членiв групи. Його життя опиняється в залежностi вiд дiй його колег, i це iстотно змiнює його погляд на себе, на своє мiсце в оточеннi i на оточуючих.
По-друге, в групi людина отримує певний вiдносний «вагу». Група не тiльки розподiляє завдання i ролi, а й визначає вiдносну позицiю кожного. Члени групи можуть робити абсолютно однакову роботу, але мати при цьому рiзний «вагу» у групi. І це буде додатковою суттєвою характеристикою для iндивiда, якої вiн не мав i не мiг мати, перебуваючи поза групою. Для багатьох членiв групи ця характеристика може бути не менш важливою, нiж їх формальна позицiя.
По-третє, група допомагає iндивiду знайти нове бачення свого «я». Людина починає iдентифiкувати себе з групою, i це призводить до iстотних змiн у його свiтосприйняттi, у розумiннi свого мiсця у свiтi i свого призначення.
впливу на людину «мозкової атаки» iстотно пiдвищує творчий потенцiал людини.
По-п'яте, зазначено, що в групi людина набагато бiльшою мiрою схильна приймати ризик, нiж у ситуацiї, коли вiн дiє один. У рядi випадкiв ця особливiсть змiни поведiнки людини є джерелом бiльш дiєвого i активної поведiнки людей в груповому оточеннi, нiж якщо б вони дiяли поодинцi.
Неправильно думати, що група змiнює людину так, як їй захочеться. Часто багатьом дiям з боку групи осiб довго чинить опiр, багато впливу вiн сприймає тiльки частково, деякi вiн заперечує повнiстю. Процеси адаптацiї людини до групи i пiдстроювання групи до людини є неоднозначними, складними i часто досить тривалими. Входячи до групи, вступаючи у взаємодiю з груповим оточенням, людина не тiльки змiнюється сам, але впливає на групу, на iнших її членiв.
зi своїми обов'язками. Природно, i форма впливу, i ступiнь впливу людини на групу iстотно залежать як вiд його особистiсних характеристик, його можливостей впливати, так i вiд характеристик групи. При цьому судження людини завжди знаходяться в залежностi вiд тiєї позицiї, яку вiн займає в групi, вiд виконуваної ним ролi, вiд покладеного на нього завдання i вiдповiдно вiд того, якi цiлi й iнтереси вiн переслiдує сам особисто.
Взаємодiя людини з групою може носити або характер кооперацiї, або злиття, якого конфлiкту. Для кожної форми взаємодiї може спостерiгатися рiзний ступiнь прояву. Тобто, наприклад, можна говорити про прихований конфлiкт, про слабкому конфлiктi або ж про нерозв'язнi конфлiкти. У разi кооперацiї мiж членом групи i групою встановлюються довiрчi та доброзичливi вiдносини. Людина розглядає завдання групи як не суперечать його цiлям, вiн готовий до пошуку шляхiв полiпшення взаємодiї, позитивно, хоча i з переосмисленням власних позицiй, сприймає рiшення групи i готовий до пошуку шляхiв пiдтримки вiдносин iз групою на взаємовигiднiй основi. При злиттi людини з групою спостерiгається встановлення таких вiдносин мiж людиною i рештою частини групи, коли кожна зi сторiн розглядає iншу як органiчно єдину з нею складову цiлого, що є групою. Людина будує свої цiлi виходячи iз завдань групи, значною мiрою пiдпорядковує свої iнтереси iнтересам групи та iдентифiкує себе з групою; Група, у свою чергу, також намагається дивитися на iндивiда не як на виконавця певної ролi, а як на повнiстю вiдданого групi людини. У цьому випадку група бере на себе турботу про людину, розглядаючи його проблеми i труднощi як свої, намагається сприяти йому у вирiшеннi не тiльки виробничих завдань, а й у вирiшеннi його особистих проблем.
У разi конфлiкту спостерiгаються протиставлення iнтересiв людини i групи i боротьба мiж ними за вирiшення цього протирiччя на свою користь. Конфлiкти можуть бути породженi двома групами факторiв:
Перша група чинникiв пов'язана з рiзницею в поглядах на що стоять перед групою мети, структуру, взаємовiдносини, розподiл ролей у групi i т. п. Якщо конфлiкт породжений цими факторами, то його вiдносно легко вирiшити. До другої групи факторiв вiдносяться такi фактори, як недовiру людинi, вiдчуття загрози, страх, заздрiсть, ненависть, злiсть i т. п. Конфлiкти, породжуванi цими факторами, слабо пiддаються повному усуненню. Конфлiкт мiж членом групи i групою невiрно розглядати тiльки як несприятливий, негативний стан вiдносин у групi. Оцiнка конфлiкту принципово залежить вiд того, до яких наслiдкiв для людини i групи вiн приводить. Якщо конфлiкт перетворюється на антагонiстичне протирiччя, дозвiл якого носить руйнiвний характер для людини або для групи, то такий конфлiкт має бути вiднесено до розряду небажаних i негативних форм взаємовiдносин людини i групи.
на досягнення поставлених перед групою цiлей. Вiн може викликати додаткову енергiю до дiї, вивести групу зi стiйкого пасивного стану. По-друге, конфлiкт може призвести до кращого розумiння вiдносин i позицiй у групi, до з'ясуванню членами їх ролi i мiсця в групi, до бiльш чiткого розумiння завдань i характеру дiяльностi групи. По-третє, конфлiкт може грати творчу роль у справi пошуку нових шляхiв функцiонування групи, пошуку нових пiдходiв до вирiшення завдань групи, у генеруваннi нових iдей i мiркувань щодо його, як будувати вiдносини мiж членами групи, i т. п. По-четверте, конфлiкт може призвести до прояву мiжособистiсних вiдносин, до виявлення вiдносин мiж окремими членами групи, що, у свою чергу, може запобiгти можливий негативний загострення вiдносин у майбутньому.
1. Виханский О. С. Проблеми розвитку управлiння виробництвом. М., 2007.
2. Буковiча У. И. Менеджмент пiдприємства. М., 2008.
3. Шлюбiв Є. А. Основи менеджменту. М., 2006.
4. Белбiн Р. М. Секрети успiху та причини невдач. М., 2007.
|
