Реферат/сочинение: "Виявлення закономірностей функціонування та діяльності кадрової служби в установі"

Виявлення закономiрностей функцiонування та дiяльностi кадрової служби в установi

ЗМІСТ

Вступ

Роздiл 1 Правове регулювання трудових вiдносин в установi

1. 1 Законодавство України про працю

1. 3 Охорона працi

1. 4 Трудова дисциплiна. Дисциплiнарна вiдповiдальнiсть

Роздiл 2 Органiзацiя кадрової документацiї в ВАТ ХЗБ

2. 2 Формування та зберiгання справ

3. 2 Ведення трудових книжок

3. 3 Дублiкат трудової книжки

3. 4 Видача трудових книжок при звiльненi

Висновок

Додатки

СПИСОК СКОРОЧЕНЬ СЛІВ

ЄДСП – єдина державна система дiловодства

САДД – система автоматизованого дiловодства i документацiї

НТП – науково технiчний прогрес

ВАТ ХЗБ – Вiдкрите Акцiонерне Товариство «Хмельницький залiзобетон»

ВСТУП

Актуальнiсть теми. Сучасна ринкова економiка швидкими темпами переходить вiд iндустрiальної епохи до постiндустрiальної – з’являються новi технологiї, автоматизацiя, винаходи та вiдкриття. Зростання творчої складової в роботi персоналу сприяє полiпшенню якостi, зменшенню витрат на продукцiю та послуги, зниженню тривалостi виробничого циклу. А отже значно пiдвищуються вимоги до управлiння якiстю працi на пiдприємствi, зростання рiвня якої здатне пiдвищувати соцiальнi та економiчнi результати дiяльностi пiдприємства. Тому забезпечення ефективного функцiонування та конкурентноспроможностi пiдприємства вимагає використання розробленого органiзацiйно-економiчного механiзму управлiння якiстю працi трудового потенцiалу, який дозволить удосконалити цей процесс на основi здiйснення вiдповiдних рекомендацiй та заходiв, що створює актуальнiсть даної теми роботи.

Стан наукової розробленостi теми. Пiд виконання роботи використано основна проблематика у iнститутах вiддiлу кадрiв, НТП, органiзацiї роботи з документами, теоретичнi питання законодавства про працю.

Наявнiсть потрiбних трудових ресурсiв гарантує успiшне вирiшення цього завдання.

персоналу.

Органiзацiя роботи з документами впливає на якiсть роботи аппарату управлiння, органiзацiйну культуру працi керiвних робiтникiв. Залежно вiд того, наскiльки правильно та професiйно ведеться документацiя залежить успiх управлiння пiдприємством в цiлому.

Законодавство про працю регулює трудовi вiдносини працiвникiв усiх пiдприємств, установ, органiзацiй незалежно вiд форм власностi, виду дiяльностi i галузевої належностi, а також осiб, якi працюють за трудовим договором з фiзичними особами.

основоположнi, початковi правила, а конкретнi норми надають право встановлювати трудовим колективам i працедавцям.

Теоретичнi питання багатопланової проблеми пiдвищення якостi працi були й залишаються об’єктом активних наукових дослiджень. Рiзнi аспекти цiєї проблеми дослiджують такi українськi вченнi як: Д. П. Богиня, В. М. Данюк, П. Я. Калита, А. С. Тельнов та iн.. Однак цi доробки поки що не дали вичерпних вiдповiдей на всi актуальнi питання створення ефективної системи управлiння якiстю працi на пiдприємствi.

Мета роботи. Виявлення закономiрностей функцiонування та дiяльностi кадрової служби в установi, та її вплив на дiяльнiсть фiрми в цiлому.

Завдання роботи. Виходячи з цього, можна визначити завдання якi постають:

2) Ознайомлення з кадровою службою на пiдприємствi, її функцiями та завданнями;

3) Дослiдити кадрову документацiю на пiдприємствi, органiзацiю ведення та вплив на органiзацiю роботи в цiлому;

4) Дослiдити трудовi книжки працiвникiв;

5) Виявити вплив органiзацiї ведення кадрової документацiї, на органiзацiю роботи установи в цiлому.

Об’єктом дослiдження є кадрова документацiя в установi.

Предметом дослiдження в данiй роботi виступає дiяльнiсть кадрової служби в установi, що охоплює процеси документування та органiзацiї роботи з кадровими документами.

Базою для дослiдження 31.

Методологiчна база дослiдження. Теоретичною та методологiчною основою дослiдження слугували фундаментальнi положення теорiї документознавства, нормативно-правова база України, зокрема Конституцiя України, закони України, укази Президента України, нормативнi документи Кабiнету Мiнiстрiв України, а також науковi працi вiтчизняних i зарубiжних учених в галузi документознавства та iнформацiйної дiяльнiстi.

Для досягнення поставленої мети використовувався комплекс загальнонаукових та соцiологiчних методiв, що є усталеними в сучаснiй науцi, призначених для отримання достовiрних наукових результатiв, до якого увiйшли, зокрема, метод аналiзу й узагальнення вiдповiдних джерел iнформацiї з проблеми (у процесi аналiзу законодавчих, нормативно-правових актiв України, монографiй, наукових статей, документацiї тощо), категорiальний аналiз (для обґрунтування основних категорiй та парадигми кадрового потенцiалу), системний пiдхiд (при визначеннi структури i функцiй кадрового потенцiалу), порiвняння (в порiвнянi рiзних типiв кадрового потенцiалу). На основi системно-аналiтичного методу зроблене теоретичне узагальнення розробок i пропозицiй вiтчизняних та зарубiжних учених, присвячених аналiзу державної служби. Сукупнiсть цих методiв i прийомiв складає методику дослiдження.

Наукова i практична значущiсть полягає в тому, що основнi висновки та рекомендацiї роботи можуть бути використанi при розробцi сучасної державної кадрової полiтики в Українi, визначеннi головної доктрини в галузi кадрової полiтики; у навчальному процесi при складаннi навчальних програм, а також навчальних планiв, пiдготовцi та перепiдготовцi кадрiв.

Обґрунтування структури роботи. Робота будь-якого механiзму управлiння, як i загалом будь-яка робота, має базуватись на науковiй органiзацiї працi. Будь-який механiзм органiзацiї працi повинен бути методичним, розподiленим на певнi складовi до наймiлкiших дiй. З правильно продуманих i органiзованих дiй, процесiв будується науково-органiзацiйний пiдхiд до органiзацiї працi.

РОЗДІЛ 1. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ТРУДОВИХ ВІДНОСИН В УСТАНОВІ

1. 1 ЗАКОНОДАВСТВО УКРАЇНИ ПРО ПРАЦЮ

Перед тим, як приступити до вироблення практичних навичок документування управлiнської дiяльностi та органiзацiї роботи зi службовими документами, слiд ознайомитися з нормативно-правовою базою. На сьогоднi у доробку є низка нормативно-правових актiв, якi регулюють органiзацiю дiловодства в цiлому або його окремих технологiчних процесiв.

Центральне мiсце у системi законодавства України посiдає Конституцiя України. Норми Конституцiї мають найвищу юридичну силу. Тому у зв'язку з набранням чинностi Конституцiєю України Кодекс законiв про працю, iншi закони, що мiстять норми трудового права, пiдзаконнi нормативнi акти зберегли чиннiсть лише остiльки, оскiльки вони не суперечать Конституцiї.

Прийняття Конституцiї означало великий крок вперед у формуваннi правової держави в Українi. Воно загострило увагу до проблеми вiдповiдностi законiв Конституцiї, вiдповiдностi пiдзаконних актiв законам, до проблеми субординацiї нормативних актiв. У зв'язку з цим багато норм законодавства про працю мають бути заново осмисленi з урахуванням умов правової держави. Вiдповiдним чином має бути скоригована i практика їх застосування [27].

Згiдно з Конституцiєю України кожен має право на працю, що включає можливiсть заробляти собi на життя працею, яку вiн вiльно обирає або на яку вiн вiльно погоджується (ст. 43). Також Конституцiя зазначає, що:

1) кожен має право на належнi, безпечнi i здоровi умови працi;

2) кожен має право на заробiтну плату, не нижчу визначеної законом;

3) держава створює умови для повного здiйснення громадянами права на працю, гарантує рiвнi можливостi у виборi професiї, реалiзовує програми професiйно-технiчного навчання, пiдготовки i перепiдготовки кадрiв вiдповiдно до суспiльних вимог;

4) працiвники мають право на своєчасну винагороду за працю;

5) працiвникам гарантується захист вiл незаконного звiльнення;

6) тi, хто працює, мають право на страйк для захисту своїх економiчних та соцiальних iнтересiв;

7) забороняється примусова праця, проте примусовою працею не вважається вiйськова чи альтернативна служба, яка виконується особою за вироком чи iншим рiшенням суду або вiдповiдно до законiв про воєнний чи надзвичайний стан;

8) кожен, хто працює, має право на вiдпочинок [13].

iнститутам трудового права. Є й закони, що спецiальними нормами регулюють вкрай обмежене коло вiдносин (наприклад, Закон «Про визначення розмiру збиткiв, завданих пiдприємству, установi, органiзацiї розкраданням, знищенням (псуванням), недостачею або втратою дорогоцiнних металiв, дорогоцiнного камiння та валютних цiнностей»).

Норми трудового права включаються також до комплексних законiв, що мiстять норми рiзних галузей права (закони «Про господарськi товариства», «Про сiльськогосподарську кооперацiю» тощо) [25, c. 29].

Основним нормативно-правовим актом, що регулює трудовi вiдносини в установах, органiзацiях та на пiдприємствах України є Кодекс законiв про працю України прийнятий Верховною радою УРСР 10 грудня 1971 року № 322 – VІІІ. Його роль як основоположного нормативного акта виявляється, насамперед, у чисто кiлькiсних характеристиках. Кодекс законiв про працю є основним щодо кiлькостi норм трудового права, що мiстяться в ньому, щодо сфери суспiльних вiдносин, що вiн регулює.

актiв. Нормативне регулювання трудових вiдносин за допомогою актiв законодавства доповнюється їх регулюванням умовами генеральної, галузевих i регiональних угод, колективних договорiв, локальних нормативних актiв, у тому числi i таких, що приймаються власником за погодженням з профспiлковим чи iншим уповноваженим трудовим колективом на представництво органом.

Законодавче регулювання трудових вiдносин i регулювання їх за допомогою угод не виключає їх регулювання власником одноосiбно, оскiльки це допускається законодавством. Розвиток вiдносин ринкового типу, у тому числi й у сферi працi, дає можливiсть використовувати трудовий договiр як регулятор вiдносин мiж роботодавцем i працiвником.

Нормативнi акти трудового права набирають чинностi у строки, передбаченi законодавством, але не ранiше дня їх опублiкування, оскiльки, вiдповiдно до ст. 57 Конституцiї України, «закони та iншi нормативно-правовi акти, що визначають права i обов'язки громадян», повиннi бути доведенi до вiдома населення, у противному разi вони визнаються такими, що не мають юридичної сили. Питання порядку доведення нормативних актiв до вiдома населення i набрання ними чинностi врегульованi Указом Президента України «Про порядок офiцiйного оприлюднення нормативно-правових актiв i набрання ними чинностi» [16].

що випливають iз законодавства або виробленi практикою правозастосування.

Згiдно статтi 45 Конституцiї України, кожен, хто працює має право на вiдпочинок. Це право забезпечується наданням днiв щотижневого вiдпочинку, а також оплачуваної щорiчної вiдпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професiй i виробництв, скороченої тривалостi роботи у нiчний час.

Громадянам, якi перебувають у трудових вiдносинах з пiдприємствами, установами, органiзацiями незалежно вiд форм власностi, виду дiяльностi та галузевої належностi, а також працюють за трудовим договором у фiзичної особи, надаються щорiчнi вiдпустки iз збереженням на їх перiод мiсця роботи (посади) i заробiтної плати.

Вiдповiдно до Кодексу законiв про працю визначенi наступнi види вiдпусток:

1) щорiчнi вiдпустки;

2) додатковi вiдпустки у зв’язку i навчанням;

3) творчi вiдпустки (для закiнчення дисертацiй, написання пiдручникiв);

4) соцiальнi вiдпустки;

5) вiдпустки без збереження заробiтної плати.

Щорiчна основна вiдпустка надається працiвникам тривалiстю не менше як 24 календарних днi за вiдпрацьований робочий рiк. Для певних категорiй працiвникiв iснують продовженi вiдпустки (працiвники, зайнятi на пiдземних гiрничих роботах; працiвники лiсової промисловостi i лiсового господарства; педагогiчнi працiвники; iнвалiди; неповнолiтнi тощо). Також для працiвникiв iз шкiдливими та важкими умовами працi, для працiвникiв, робота яких пов'язана з пiдвищеним нервово-емоцiйним та iнтелектуальним навантаженням, для працiвникiв iз ненормованим робочим днем встановлюється додаткова вiдпустка. Щорiчнi додатковi вiдпустки за бажанням працiвника можуть надаватися одночасно з щорiчною основною вiдпусткою або окремо вiд неї.

на щорiчну основну та додаткову вiдпустки повної тривалостi у перший рiк роботи настає пiсля закiнчення шести мiсяцiв безперервної роботи на даному пiдприємствi. Проте iснують категорiї працiвникiв, яким щорiчнi вiдпустки надаються i до настання шестимiсячного термiну (неповнолiтнi, iнвалiди).

Щорiчна вiдпустка за iнiцiативою власника, як виняток, може бути перенесена на iнший перiод тiльки за письмовою згодою працiвника та за погодженням з профспiлковим комiтетом.

Щорiчна вiдпустка за iнiцiативою власника або уповноваженого ним органу, як виняток, може бути перенесена на iнший перiод тiльки за письмовою згодою працiвника та за погодженням з виборним органом первинної профспiлкової органiзацiї (профспiлковим представником) у разi, коли надання щорiчної вiдпустки в ранiше обумовлений перiод може несприятливо вiдбитися на нормальному ходi роботи пiдприємства, установи, органiзацiї, та за умови, що частина вiдпустки тривалiстю не менше 24 календарних днiв буде використана в поточному робочому роцi.

У разi перенесення щорiчної вiдпустки новий термiн її надання встановлюється за згодою мiж працiвником i власником або уповноваженим ним органом. Якщо причини, що зумовили перенесення вiдпустки на iнший перiод, настали пiд час її використання, то невикористана частина щорiчної вiдпустки надається пiсля закiнчення дiї причин, якi її перервали, або за згодою сторiн переноситься на iнший перiод з додержанням вимог статтi 12 Закону України «Про вiдпустки».

Забороняється ненадання щорiчних вiдпусток повної тривалостi протягом двох рокiв пiдряд, а також ненадання їх протягом робочого року особам вiком до вiсiмнадцяти рокiв та працiвникам, якi мають право на щорiчнi додатковi вiдпустки за роботу iз шкiдливими та важкими умовами чи з особливим характером працi.

Щорiчнi вiдпустки за другий та наступнi роки роботи можуть бути наданi працiвниковi в будь-який час вiдповiдного робочого року.

i доводиться до вiдома всiх працiвникiв. При складаннi графiкiв ураховуються iнтереси виробництва, особистi iнтереси працiвникiв та можливостi їх вiдпочинку.

дату початку вiдпустки не пiзнiш як за два тижнi до встановленого графiком термiну.

Щорiчна вiдпустка на вимогу працiвника повинна бути перенесена на iнший перiод у разi:

2) несвоєчасної виплати власником або уповноваженим ним органом заробiтної плати працiвнику за час щорiчної вiдпустки.

Щорiчна вiдпустка повинна бути перенесена на iнший перiод або продовжена у разi:

1) тимчасової непрацездатностi працiвника, засвiдченої у встановленому порядку;

2) виконання працiвником державних або громадських обов’язкiв, якщо згiдно iз законодавством вiн пiдлягає звiльненню на цей час вiд основної роботи iз збереженням заробiтної плати;

4) збiгу щорiчної вiдпустки з вiдпусткою у зв’язку з навчанням.

За бажанням працiвникiв, переведених на роботу з одного пiдприємства, установи, органiзацiї на iнше пiдприємство, в установу, органiзацiю, якi не використали за попереднiм мiсцем роботи повнiстю або частково щорiчну основну вiдпустку i не одержали за неї грошової компенсацiї, щорiчна вiдпустка повної тривалостi надається до настання шестимiсячного термiну безперервної роботи пiсля переведення.

то до стажу роботи, що дає право на щорiчнi основну та додатковi вiдпустки, зараховується час, за який вiн не використав цi вiдпустки за попереднiм мiсцем роботи.

Вiдкликання з щорiчної вiдпустки допускається за згодою працiвника лише для вiдвернення стихiйного лиха, виробничої аварiї або негайного усунення їх наслiдкiв, для вiдвернення нещасних випадкiв, простою, загибелi або псування майна пiдприємства, установи, органiзацiї. У разi вiдкликання працiвника з вiдпустки його працю оплачують з урахуванням тiєї суми, що була нарахована на оплату невикористаної частини вiдпустки.

Для професiйної пiдготовки i пiдвищення квалiфiкацiї працiвникiв, особливо молодi, власник або уповноважений ним орган органiзує iндивiдуальне, бригадне, курсове та iнше виробниче навчання за рахунок пiдприємства, органiзацiї, установи.

В перiод виробничого навчання, переквалiфiкацiї або навчання iншим спецiальностям працiвники не можуть використовуватись на будь-якiй роботi, що не стосується спецiальностi, яка вивчається ними.

Для працiвникiв, якi успiшно навчаються в середнiх загальноосвiтнiх вечiрнiх школах, класах, групах з денною, заочною формами навчання при загальноосвiтнiх школах, на перiод навчального року встановлюється скорочений робочий тиждень на один робочий день або на вiдповiдну йому кiлькiсть робочих годин (при скороченнi робочого дня протягом тижня).

Працiвникам, зазначеним у частинi першiй цiєї статтi, за час звiльнення вiд роботи виплачується 50 вiдсоткiв середньої заробiтної плати за основним мiсцем роботи, але не нижче мiнiмального розмiру заробiтної плати.

Власник або уповноважений ним орган може надавати без шкоди для виробничої дiяльностi працiвникам, якi навчаються в середнiх загальноосвiтнiх вечiрнiх школах, класах, групах з денною, заочною формами навчання при загальноосвiтнiх школах, за їх бажанням, у перiод навчального року без збереження заробiтної плати один-два вiльних вiд роботи днi на тиждень.

Працiвникам, якi навчаються в навчальних закладах без вiдриву вiд виробництва, щорiчнi вiдпустки за їх бажанням приєднуються до часу проведення настановних занять, виконання лабораторних робiт, складання залiкiв та iспитiв, часу пiдготовки i захисту дипломного проекту та iнших робiт, передбачених навчальною програмою.

Працiвникам, якi навчаються в середнiх загальноосвiтнiх вечiрнiх школах, класах, групах з денною, заочною формами навчання при загальноосвiтнiх школах, щорiчнi вiдпустки за їх бажанням надаються з таким розрахунком, щоб вони могли бути використанi до початку навчання в цих закладах.

Працiвникам, якi успiшно навчаються в навчальних закладах без вiдриву вiд виробництва та бажають приєднати вiдпустку до часу проведення настановних занять, виконання лабораторних робiт, складання залiкiв та iспитiв, часу пiдготовки i захисту дипломного проекту та iнших робiт, передбачених навчальною програмою, щорiчнi вiдпустки повної тривалостi за перший рiк роботи надаються до настання шестимiсячного термiну безперервної роботи на даному пiдприємствi, в установi, органiзацiї.

Працiвникам, допущеним до вступних iспитiв у вищi навчальнi заклади, надається вiдпустка без збереження заробiтної плати тривалiстю 15 календарних днiв без урахування часу, необхiдного для проїзду до мiсцезнаходження навчального закладу та назад.

без збереження заробiтної плати. Для складання випускних iспитiв їм надається додаткова вiдпустка на умовах, передбачених частиною першою цiєї статтi.

Працiвникам, якi успiшно навчаються без вiдриву вiд виробництва у вищих навчальних закладах з вечiрньою та заочною формами навчання, надаються додатковi оплачуванi вiдпустки:

1) на перiод настановних занять, виконання лабораторних робiт, складання залiкiв та iспитiв для тих, хто навчається на першому та другому курсах у вищих навчальних закладах:

1. 1) першого та другого рiвнiв акредитацiї з вечiрньою формою навчання – 10 календарних днiв,

2) на перiод настановних занять, виконання лабораторних робiт, складання залiкiв та iспитiв для тих, хто навчається на третьому i наступних курсах у вищих навчальних закладах:

2. 1) першого та другого рiвнiв акредитацiї з вечiрньою формою навчання – 20 календарних днiв,

2. 2) третього та четвертого рiвнiв акредитацiї з вечiрньою формою навчання – 30 календарних днiв,

2. 3) незалежно вiд рiвня акредитацiї з заочною формою навчання –40 календарних днiв;

3) на перiод складання державних iспитiв у вищих навчальних закладах незалежно вiд рiвня акредитацiї – 30 календарних днiв;

4) на перiод пiдготовки та захисту дипломного проекту (роботи) студентам, якi навчаються у вищих навчальних закладах з вечiрньою та заочною формами навчання першого та другого рiвнiв акредитацiї, - два мiсяцi, а у вищих навчальних закладах третього i четвертого рiвнiв акредитацiї – чотири мiсяцi.

Тривалiсть додаткових оплачуваних вiдпусток працiвникам, якi здобувають другу (наступну) вищу освiту за заочною (вечiрньою) формою навчання у навчальних закладах пiслядипломної освiти та вищих навчальних закладах, що мають у своєму пiдпорядкуваннi пiдроздiли пiслядипломної освiти, визначається як для осiб, якi навчаються на третьому i наступних курсах вищого навчального закладу вiдповiдного рiвня акредитацiї.

Працiвникам, допущеним до складання вступних iспитiв в аспiрантуру з вiдривом або без вiдриву вiд виробництва, для пiдготовки та складання iспитiв надається один раз на рiк додаткова оплачувана вiдпустка з розрахунку 10 календарних днiв на кожний iспит.

Працiвникам, якi навчаються без вiдриву вiд виробництва в аспiрантурi та успiшно виконують iндивiдуальний план пiдготовки, надається додаткова оплачувана вiдпустка тривалiстю 30 календарних днiв.

щотижнево при шестиденному робочому тижнi один вiльний вiд роботи день для пiдготовки до занять з оплатою його в розмiрi 50 вiдсоткiв одержуваної заробiтної плати, але не нижче мiнiмального розмiру заробiтної плати.

При п’ятиденному робочому тижнi кiлькiсть вiльних вiд роботи днiв змiнюється залежно вiд тривалостi робочої змiни за умови збереження загальної кiлькостi вiльних вiд роботи годин.

Протягом десяти навчальних мiсяцiв перед початком виконання дипломного проекту (роботи) або складання державних iспитiв працiвникам, за їх бажанням, може бути надано додатково ще один-два вiльних вiд роботи днi на тиждень без збереження заробiтної плати.

середньої заробiтної плати працiвника.

Власник або уповноважений ним орган оплачує працiвникам, якi навчаються у вищих навчальних закладах з вечiрньою та заочною формами навчання, проїзд до мiсця знаходження навчального закладу i назад один раз на рiк на настановнi заняття, для виконання лабораторних робiт i складання залiкiв та iспитiв — у розмiрi 50 вiдсоткiв вартостi проїзду.

У такому ж розмiрi провадиться оплата проїзду для пiдготовки i захисту дипломного проекту (роботи) або складання державних iспитiв.

Творча вiдпустка надається працiвникам для закiнчення дисертацiйних робiт, написання пiдручникiв та в iнших випадках, передбачених законодавством.

Тривалiсть, порядок, умови надання та оплати творчих вiдпусток установлюються Кабiнетом Мiнiстрiв України.

Право на творчу вiдпустку мають працiвники пiдприємств, установ, органiзацiй незалежно вiд форм власностi за основним мiсцем роботи. Творча вiдпустка надається для завершення дисертацiй на здобуття наукового ступеня доктора або кандидата наук, а також для написання пiдручника, монографiї, довiдника або iншої наукової працi. Творча вiдпустка для завершення кандидатської дисертацiї надається тривалiстю до трьох мiсяцiв, докторської – до шести.

влади або вченої ради вищого навчального закладу ІІІ-ІV рiвнiв акредитацiї або науково-дослiдного iнституту вiдповiдного профiлю.

Для одержання творчої вiдпустки з метою завершення роботи над дисертацiєю особа, що бажає здобути науковий ступiнь, повинна зробити наукову доповiдь на засiданнi кафедри, вiддiлу чи лабораторiї, де вона проводить наукову працю. За результатами доповiдi дається вмотивований висновок з обґрунтуванням тривалостi вiдпустки.

Творча вiдпустка для написання пiдручника або наукової працi тривалiстю до трьох мiсяцiв надається на пiдставi заяви працiвника i довiдки видавництва про включення пiдручника чи наукової працi в план видання на поточний рiк. Оскiльки останнiм часом одержати таку довiдку дещо складнiше, нiж написати заяву, iстотного значення набуває правило про те, що творча вiдпустка для цiлей, що розглядаються, може бути надана лише працiвниковi, який успiшно поєднує основну трудову дiяльнiсть з науковою працею. Якщо пiдручник чи наукова праця створюється авторським колективом, творча вiдпустка надається одному з авторiв на основi письмової заяви, пiдписаної всiма членами авторського колективу.

1) у зв'язку з вагiтнiстю та пологами: до пологiв 70 календарних днiв; пiсля пологiв - 56 календарних днiв (70 календарних днiв - у разi народження двох i бiльше дiтей та у разi ускладнених пологiв);

3) жiнкам, якi працюють i мають двох i бiльше дiтей вiком до 15 рокiв або дитину-iнвалiда, за їх бажанням щорiчно надається додаткова оплачувана вiдпустка тривалiстю 5 календарних днiв без урахування вихiдних.

У випадках, передбачених статтею 25 Закону України «Про вiдпустки», працiвнику за його бажанням надається в обов’язковому порядку вiдпустка без збереження заробiтної плати.

але не бiльше 15 календарних днiв на рiк.

Вiдпустка без збереження заробiтної плати за бажанням працiвника надається в обов’язковому порядку:

до 14 календарних днiв щорiчно;

2) чоловiковi, дружина якого перебуває у пiсляпологовiй вiдпустцi, — тривалiстю до 14 календарних днiв;

3) матерi або iншим особам, зазначеним у частинi третiй статтi 18 та частинi першiй статтi 19 цього Закону, в разi якщо дитина потребує домашнього догляду, — тривалiстю, визначеною в медичному висновку, але не бiльш як до досягнення дитиною шестирiчного вiку;

4) ветеранам вiйни, особам, якi мають особливi заслуги перед Батькiвщиною, та особам, на яких поширюється чиннiсть Закону України «Про статус ветеранiв вiйни, гарантiї їх соцiального захисту», — тривалiстю до 14 календарних днiв щорiчно;

5) особам, якi мають особливi трудовi заслуги перед Батькiвщиною, — тривалiстю до 21 календарного дня щорiчно;

6) пенсiонерам за вiком та iнвалiдам III групи — тривалiстю до 30 календарних днiв щорiчно;

7) iнвалiдам I та II груп — тривалiстю до 60 календарних днiв щорiчно;

9) працiвникам у разi смертi рiдних по кровi або по шлюбу:чоловiка (дружини), батькiв (вiтчима, мачухи), дитини (пасинка, падчiрки), братiв, сестер — тривалiстю до 7 календарних днiв без урахування часу, необхiдного для проїзду до мiсця поховання та назад; iнших рiдних — тривалiстю до 3 календарних днiв без урахування часу, необхiдного для проїзду до мiсця поховання та назад;

10) працiвникам для догляду за хворим рiдним по кровi або по шлюбу, який за висновком медичного закладу потребує постiйного стороннього догляду, — тривалiстю, визначеною у медичному висновку, але не бiльше 30 календарних днiв;

12) працiвникам, допущеним до вступних iспитiв у вищi навчальнi заклади, — тривалiстю 15 календарних днiв без урахування часу, необхiдного для проїзду до мiсцезнаходження навчального закладу та назад;

13) працiвникам, допущеним до складання вступних iспитiв в аспiрантуру з вiдривом або без вiдриву вiд виробництва, а також працiвникам, якi навчаються без вiдриву вiд виробництва в аспiрантурi та успiшно виконують iндивiдуальний план пiдготовки, — тривалiстю, необхiдною для проїзду до мiсцезнаходження вищого навчального закладу або закладу науки i назад;

15) ветеранам працi — тривалiстю до 14 календарних днiв щорiчно;

16) працiвникам, якi не використали за попереднiм мiсцем роботи щорiчну основну та додатковi вiдпустки повнiстю або частково i одержали за них грошову компенсацiю, — тривалiстю до 24 календарних днiв у перший рiк роботи на даному пiдприємствi до настання шестимiсячного термiну безперервної роботи;

17) працiвникам, дiти яких у вiцi до 18 рокiв вступають до навчальних закладiв, розташованих в iншiй мiсцевостi, — тривалiстю 12 календарних днiв без урахування часу, необхiдного для проїзду до мiсцезнаходження навчального закладу та у зворотному напрямi.

За наявностi двох або бiльше дiтей зазначеного вiку така вiдпустка надається окремо для супроводження кожної дитини.

За сiмейними обставинами та з iнших причин працiвнику може надаватися вiдпустка без збереження заробiтної плати на термiн, обумовлений угодою мiж працiвником та власником або уповноваженим ним органом, але не бiльше 15 календарних днiв на рiк.

У разi звiльнення працiвника йому виплачується грошова компенсацiя за всi не використанi ним днi щорiчної вiдпустки, а також додаткової вiдпустки працiвникам, якi мають дiтей.

У разi звiльнення керiвних, педагогiчних, наукових, науково-педагогiчних працiвникiв, спецiалiстiв навчальних закладiв, якi до звiльнення пропрацювали не менш як 10 мiсяцiв, грошова компенсацiя виплачується за не використанi ними днi щорiчних вiдпусток з розрахунку повної їх тривалостi.

У разi переведення працiвника на роботу на iнше пiдприємство, в установу, органiзацiю грошова компенсацiя за не використанi ним днi щорiчних вiдпусток за його бажанням повинна бути перерахована на рахунок пiдприємства, установи, органiзацiї, куди перейшов працiвник.

За бажанням працiвника частина щорiчної вiдпустки замiнюється грошовою компенсацiєю. При цьому тривалiсть наданої працiвниковi щорiчної та додаткових вiдпусток не повинна бути менше нiж 24 календарних днi.

Особам вiком до вiсiмнадцяти рокiв замiна всiх видiв вiдпусток грошовою компенсацiєю не допускається.

У разi смертi працiвника грошова компенсацiя за не використанi ним днi щорiчних вiдпусток, а також додаткової вiдпустки працiвникам, якi мають дiтей, виплачується спадкоємцям.

Нагляд за додержанням законодавства про вiдпустки здiйснюють спецiально уповноваженi на те державнi органи та iнспекцiї, якi є незалежними у своїй дiяльностi вiд власника або уповноваженого ним органу.

Вищий нагляд за додержанням i правильним застосуванням законодавства про вiдпустки здiйснюється Генеральним прокурором України та пiдпорядкованими йому прокурорами [13;14;26;27].

1. 3 ОХОРОНА ПРАЦІ

Державна полiтика в галузi охорони працi визначається вiдповiдно до Конституцiї України Верховною Радою України i спрямована на створення належних, безпечних i здорових умов працi, запобiгання нещасним випадкам та професiйним захворюванням. Державна полiтика в галузi охорони працi базується на принципах:

2) пiдвищення рiвня промислової безпеки шляхом забезпечення суцiльного технiчного контролю за станом виробництв, технологiй та продукцiї, а також сприяння пiдприємствам у створеннi безпечних та нешкiдливих умов працi;

3) комплексного розв’язання завдань охорони працi на основi загальнодержавної, галузевих, регiональних програм з цього питання та з урахуванням iнших напрямiв економiчної i соцiальної полiтики, досягнень в галузi науки i технiки та охорони довкiлля;

6) адаптацiї трудових процесiв до можливостей працiвника з урахуванням його здоров’я та психологiчного стану;

7) використання економiчних методiв управлiння охороною працi, участi держави у фiнансуваннi заходiв щодо охорони працi, залучення добровiльних внескiв та iнших надходжень на цi цiлi, отримання яких не суперечить законодавству;

8) iнформування населення, проведення навчання, професiйної пiдготовки i пiдвищення квалiфiкацiї працiвникiв з питань охорони працi;

9) забезпечення координацiї дiяльностi органiв державної влади, установ, органiзацiй, об’єднань громадян, що розв’язують проблеми охорони здоров’я, гiгiєни та безпеки працi, а також спiвробiтництва i проведення консультацiй мiж роботодавцями та працiвниками (їх представниками), мiж усiма соцiальними групами пiд час прийняття рiшень з охорони працi на мiсцевому та державному рiвнях;

Державний нагляд за додержанням законiв та iнших нормативно-правових актiв про охорону працi здiйснюють:

1) спецiально уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною працi;

2) спецiально уповноважений державний орган з питань радiацiйної безпеки;

3) спецiально уповноважений державний орган з питань пожежної безпеки;

4) спецiально уповноважений державний орган з питань гiгiєни працi.

Органи державного нагляду за охороною працi не залежать вiд будь-яких господарських органiв, суб’єктiв пiдприємництва, об’єднань громадян, полiтичних формувань, мiсцевих державних адмiнiстрацiй i органiв мiсцевого самоврядування, їм не пiдзвiтнi i не пiдконтрольнi. Дiяльнiсть органiв державного нагляду за охороною працi регулюється законами України «Про використання ядерної енергiї i радiацiйну безпеку», «Про пожежну безпеку», «Про забезпечення санiтарного та епiдемiчного благополуччя населення», iншими нормативно-правовими актами та положеннями про цi органи, що затверджуються Президентом України або Кабiнетом Мiнiстрiв України.

пiд розписку про умови працi та про наявнiсть на його робочому мiсцi небезпечних i шкiдливих виробничих факторiв, якi ще не усунуто, можливi наслiдки їх впливу на здоров’я та про права працiвника на пiльги i компенсацiї за роботу в таких умовах вiдповiдно до законодавства i колективного договору.

У колективному договорi, угодi сторони передбачають забезпечення працiвникам соцiальних гарантiй у галузi охорони працi на рiвнi, не нижчому за передбачений законодавством, їх обов’язки, а також комплекснi заходи щодо досягнення встановлених нормативiв безпеки, гiгiєни працi та виробничого середовища, пiдвищення iснуючого рiвня охорони працi, запобiгання випадкам виробничого травматизму, професiйного захворювання, аварiям i пожежам, визначають обсяги та джерела фiнансування зазначених заходiв.

Працiвники пiд час прийняття на роботу i в процесi роботи повиннi проходити за рахунок роботодавця iнструктаж, навчання з питань охорони працi, з надання першої медичної допомоги потерпiлим вiд нещасних випадкiв i правил поведiнки у разi виникнення аварiї. Працiвники, зайнятi на роботах з пiдвищеною небезпекою або там, де є потреба у професiйному доборi, повиннi щороку проходити за рахунок роботодавця спецiальне навчання i перевiрку знань вiдповiдних нормативно-правових актiв з охорони працi. Перелiк робiт з пiдвищеною небезпекою затверджується спецiально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною працi.

Посадовi особи, дiяльнiсть яких пов’язана з органiзацiєю безпечного ведення робiт, пiд час прийняття на роботу i перiодично, один раз на три роки, проходять навчання, а також перевiрку знань з питань охорони працi за участю профспiлок. Порядок проведення навчання та перевiрки знань посадових осiб з питань охорони працi визначається типовим положенням, що затверджується спецiально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною працi. Не допускаються до роботи працiвники, у тому числi посадовi особи, якi не пройшли навчання, iнструктаж i перевiрку знань з охорони працi. У разi виявлення у працiвникiв, у тому числi посадових осiб, незадовiльних знань з питань охорони працi, вони повиннi у мiсячний строк пройти повторне навчання i перевiрку знань [1].

Згiдно визначення, яке подає Ратушняк С. П., охорона працi - це сукупнiсть норм трудового права, встановлених в iнтересах працiвникiв для охорони їх трудових прав. Включає в себе технiку безпеки, виробничу санiтарiю, охорону працi неповнолiтнiх, молодi та жiнок, органiзацiю охорони працi тощо.

Загальними нормами охорони працi є:

1) вiдповiднiсть вимогам, якi гарантують здоровi i безпечнi умови працi будiвель, споруд та устаткування;

2) захист працюючих вiд впливу шкiдливих умов працi;

3) дотримання санiтарних норм у примiщеннях;

4) експлуатацiя устаткування у вiдповiдностi до правил;

5) наявнiсть i функцiонування санiтарно-побутових примiщень;

6) дотримання технiки безпеки;

7) дотримання пожежної безпеки [26, c. 151].

На всiх пiдприємствах, в установах, органiзацiях створюються безпечнi i нешкiдливi умови працi. Власник повинен впроваджувати сучаснi засоби технiки безпеки, якi запобiгають виробничому травматизмовi, i забезпечувати санiтарно-гiгiєнiчнi умови, що запобiгають виникненню професiйних захворювань працiвникiв (безкоштовний спецодяг, взуття, засоби безпеки тощо). Власник не вправi вимагати вiд працiвника виконання роботи, поєднаної з явною небезпекою для життя, а також в умовах, що не вiдповiдають законодавству про охорону працi. На власника покладається систематичне проведення iнструктажу працiвникiв з охорони працi, протипожежної охорони.

Власник зобов'язаний вживати заходiв щодо полегшення i оздоровлення умов працi працiвникiв шляхом впровадження прогресивних технологiй, досягнення науки i технiки, засобiв автоматизацiї та механiзацiї виробництва, зниження та усунення запиленостi та загазованостi повiтря у виробничих примiщеннях, зниження iнтенсивностi шуму, вiбрацiї, випромiнювань тощо [1].

Обов’язки працiвника щодо виконання актiв про охорону працi:

1) знати i виконувати вимоги актiв про охорону працi, правила поводження з машинами, механiзмами тощо, користуватися засобами захисту;

3) проходити у встановленому порядку попереднi та перiодичнi медичнi огляди;

4) спiвробiтничати з власником у справi органiзацiї безпечних i нешкiдливих умов працi, особисто вживати посильних заходiв щодо усунення будь-якої виробничої ситуацiї, яка створює загрозу життю i здоров’ю людей, навколишньому середовищу.

Контроль за додержанням вимог по охоронi працi, створення здорових i безпечних умов працi, покладається на адмiнiстрацiю пiдприємства - керiвника i головного iнженера, а в цехах на начальникiв цехiв, майстрiв[26, c. 151].

На пiдприємствi з кiлькiстю працюючих 50 i бiльше осiб роботодавець створює службу охорони працi вiдповiдно до типового положення, що затверджується спецiально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань нагляду за охороною працi. На пiдприємствi з кiлькiстю працюючих менше 50 осiб функцiї служби охорони працi можуть виконувати в порядку сумiсництва особи, якi мають вiдповiдну пiдготовку. На пiдприємствi з кiлькiстю працюючих менше 20 осiб для виконання функцiй служби охорони працi можуть залучатися стороннi спецiалiсти на договiрних засадах, якi мають вiдповiдну пiдготовку. Служба охорони працi пiдпорядковується безпосередньо роботодавцю.

Спецiалiсти служби охорони працi у разi виявлення порушень охорони працi мають право:

1) видавати керiвникам структурних пiдроздiлiв пiдприємства обов’язковi для виконання приписи щодо усунення наявних недолiкiв, одержувати вiд них необхiднi вiдомостi, документацiю i пояснення з питань охорони працi;

2) вимагати вiдсторонення вiд роботи осiб, якi не пройшли передбачених законодавством медичного огляду, навчання, iнструктажу, перевiрки знань i не мають допуску до вiдповiдних робiт або не виконують вимог нормативно-правових актiв з охорони працi;

3) зупиняти роботу виробництва, дiльницi, машин, механiзмiв, устаткування та iнших засобiв виробництва у разi порушень, якi створюють загрозу життю або здоров’ю працюючих;

4) надсилати роботодавцю подання про притягнення до вiдповiдальностi працiвникiв, якi порушують вимоги щодо охорони працi Лiквiдацiя служби охорони працi допускається тiльки у разi лiквiдацiї пiдприємства чи припинення використання найманої працi фiзичною особою.

Роботодавець зобов’язаний створити на робочому мiсцi в кожному структурному пiдроздiлi умови працi вiдповiдно до нормативно-правових актiв, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працiвникiв у галузi охорони працi. З цiєю метою роботодавець забезпечує функцiонування системи управлiння охороною працi, а саме:

1) створює вiдповiднi служби i призначає посадових осiб, якi забезпечують вирiшення конкретних питань охорони працi, затверджує iнструкцiї про їх обов’язки, права та вiдповiдальнiсть за виконання покладених на них функцiй, а також контролює їх додержання;

2) розробляє за участю сторiн колективного договору i реалiзує комплекснi заходи для досягнення встановлених нормативiв та пiдвищення iснуючого рiвня охорони працi;

5) забезпечує належне утримання будiвель i споруд, виробничого обладнання та устаткування, монiторинг за їх технiчним станом;

6) забезпечує усунення причин, що призводять до нещасних випадкiв, професiйних захворювань, та здiйснення профiлактичних заходiв, визначених комiсiями за пiдсумками розслiдування цих причин;

актам з охорони працi в порядку i строки, що визначаються законодавством, та за їх пiдсумками вживає заходiв до усунення небезпечних i шкiдливих для здоров’я виробничих факторiв;

примiщеннях, на будiвельних майданчиках, робочих мiсцях вiдповiдно до нормативно-правових актiв з охорони працi, забезпечує безоплатно працiвникiв нормативно-правовими актами та актами пiдприємства з охорони працi;

9) здiйснює контроль за додержанням працiвником технологiчних процесiв, правил поводження з машинами, механiзмами, устаткуванням та iншими засобами виробництва, використанням засобiв колективного та iндивiдуального захисту, виконанням робiт вiдповiдно до вимог з охорони працi;

10) органiзовує пропаганду безпечних методiв працi та спiвробiтництво з працiвниками у галузi охорони працi;

Роботодавець несе безпосередню вiдповiдальнiсть за порушення зазначених вимог.

Роботодавець зобов’язаний за свої кошти забезпечити фiнансування та органiзувати проведення попереднього (пiд час прийняття на роботу) i перiодичних (протягом трудової дiяльностi) медичних оглядiв працiвникiв, зайнятих на важких роботах, роботах iз шкiдливими чи небезпечними умовами працi або таких, де є потреба у професiйному доборi, щорiчного обов’язкового медичного огляду осiб вiком до 21 року. За результатами перiодичних медичних оглядiв у разi потреби роботодавець повинен забезпечити проведення вiдповiдних оздоровчих заходiв. Медичнi огляди проводяться вiдповiдними закладами охорони здоров’я, працiвники яких несуть вiдповiдальнiсть згiдно iз законодавством за вiдповiднiсть медичного висновку фактичному стану здоров’я працiвника. Порядок проведення медичних оглядiв визначається спецiально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузi охорони здоров’я. Роботодавець має право в установленому законом порядку притягнути працiвника, який ухиляється вiд проходження обов’язкового медичного огляду, до дисциплiнарної вiдповiдальностi, а також зобов’язаний вiдсторонити його вiд роботи без збереження заробiтної плати. Роботодавець зобов’язаний забезпечити за свiй рахунок позачерговий медичний огляд працiвникiв:

1) за заявою працiвника, якщо вiн вважає, що погiршення стану його здоров’я пов’язане з умовами працi;

2) за своєю iнiцiативою, якщо стан здоров’я працiвника не дозволяє йому виконувати свої трудовi обов’язки.

За час проходження медичного огляду за працiвниками зберiгаються мiсце роботи (посада) i середнiй заробiток.

професiйних захворювань i аварiй вiдповiдно до положення, що затверджується Кабiнетом Мiнiстрiв України за погодженням з всеукраїнськими об’єднаннями профспiлок. За пiдсумками розслiдування нещасного випадку, професiйного захворювання або аварiї роботодавець складає акт за встановленою формою, один примiрник якого вiн зобов’язаний видати потерпiлому або iншiй зацiкавленнiй особi не пiзнiше трьох днiв з моменту закiнчення розслiдування. У разi вiдмови роботодавця скласти акт про нещасний випадок чи незгоди потерпiлого з його змiстом питання вирiшуються посадовою особою органу державного нагляду за охороною працi, рiшення якої є обов’язковим для роботодавця. Рiшення посадової особи органу державного нагляду за охороною працi може бути оскаржене у судовому порядку.

Власник зобов'язаний вiдшкодувати працiвниковi шкоду, заподiяну калiцтвом або iншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним iз виконанням трудових обов'язкiв. Вiдшкодування моральної шкоди проводиться власником, якщо небезпечнi умови працi призвели до моральної втрати потерпiлого, порушили його нормальнi життєвi зв'язки i вимагають вiд нього додаткових зусиль для органiзацiї свого життя.

Роботодавець зобов’язаний вiдшкодувати збитки, завданi порушенням вимог з охорони працi iншим юридичним, фiзичним особам i державi, на загальних пiдставах, передбачених законом. Роботодавець вiдшкодовує витрати на проведення робiт з рятування потерпiлих пiд час аварiї та лiквiдацiї її наслiдкiв, на розслiдування i проведення експертизи причин аварiї, нещасного випадку або професiйного захворювання, на складання санiтарно-гiгiєнiчної характеристики умов працi осiб, якi проходять обстеження щодо наявностi професiйного захворювання, а також iншi витрати, передбаченi законодавством.

За порушення законодавства про охорону працi, невиконання розпоряджень посадових осiб органiв державного нагляду за охороною працi юридичнi та фiзичнi особи, якi вiдповiдно до законодавства використовують найману працю, притягаються органами державного нагляду за охороною працi до сплати штрафу у порядку, встановленому законом.

Застосування штрафних санкцiй до посадових осiб i працiвникiв за порушення законiв та iнших нормативно-правових актiв з охорони працi здiйснюється вiдповiдно до Кодексу України про адмiнiстративнi правопорушення. Особи, на яких накладено штраф, вносять його в касу пiдприємства за мiсцем роботи.

Рiшення про стягнення штрафу може бути оскаржено в мiсячний строк у судовому порядку.

Кошти вiд застосування штрафних санкцiй до юридичних чи фiзичних осiб, якi вiдповiдно до законодавства використовують найману працю, посадових осiб i працiвникiв, зараховуються до Державного бюджету України.

їх органiзацiй та об’єднань виннi особи притягаються до дисциплiнарної, адмiнiстративної, матерiальної, кримiнальної вiдповiдальностi згiдно iз законом. [1;14]

1. 4 ТРУДОВА ДИСЦИПЛІНА. ДИСЦИПЛІНАРНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

Трудова дисциплiна на пiдприємствах, в установах, органiзацiях регулюється ст. 140 КЗпП, та забезпечується створенням необхiдних органiзацiйних та економiчних умов для нормальної високопродуктивної роботи, свiдомим ставленням до працi, методами переконання, виховання, а також заохоченням за сумлiнну працю [14].

У трудових колективах створюється обстановка нетерпимостi до порушень трудової дисциплiни, суворої товариської вимогливостi до працiвникiв, якi несумлiнно виконують трудовi обов'язки. Щодо окремих несумлiнних працiвникiв застосовуються в необхiдних випадках заходи дисциплiнарного i громадського впливу.

На перше мiсце серед засобiв забезпечення трудової дисциплiни ст. 140 КЗпП ставить створення необхiдних органiзацiйних та економiчних умов для нормальної високопродуктивної роботи. Якщо власник таких умов не створив, йому буде важко пред'явити до працiвникiв вимогу суворо додержувати трудової дисциплiни, а в конкретнiй ситуацiї працiвник може довести, що порушення, яке ставиться йому за вину, викликане тим, що власник не створив органiзацiйних та економiчних умов для нормальної високопродуктивної роботи. Практика розгляду трудових спорiв, пов'язаних iз застосуванням дисциплiнарних стягнень, у тому числi iз звiльненням з роботи за порушення трудової дисциплiни, свiдчить про те, що працiвники дуже часто причиною допущеного ними порушення називають неналежну органiзацiю працi, створення з вини власника ситуацiї правової невизначеностi, в умовах якої дiї працiвника помилково квалiфiкованi як правопорушення. Такi докази працiвникiв далеко не завжди вiдображають дiйснi обставини, але не рiдкi й такi випадки, коли вони є правдивими, що приводить до задоволення органами по розгляду трудових спорiв вiдповiдних вимог працiвникiв.

З боку працiвника трудова дисциплiна забезпечується свiдомим ставленням до працi. Таке ставлення працiвникiв до працi має формуватися на пiдприємствi методами переконання та виховання, якi повиннi застосовувати працiвники, що представляють власника та органiзують працю iнших працiвникiв. Слiд звернути увагу на явно недостатнє застосування таких методiв забезпечення трудової дисциплiни. Загальний невисокий рiвень культури спiлкування на пiдприємствах приводить дотого, що часом психологiчний комфорт на роботi вiдчуває лише керiвник i лише в процесi спiлкування з пiдлеглими. Той же керiвник у спiлкуваннi з вищестоящим керiвником нерiдко перебуває у станi надзвичайного психологiчного дискомфорту. Приниження честi та гiдностi особи, брутально лайка перетворюється в метод спiлкування керiвникiв з пiдлеглими працiвниками. Усе це найнегативнiшим чином позначається на дисциплiнi працi, якостi роботи, а також на економiцi країни в цiлому.

Далi в числi засобiв забезпечення трудової дисциплiни ст. 140 КЗпП називає заохочення за сумлiнну працю. Заохочення за сумлiнну працю не зводиться до застосування заходiв заохочення, передбачених статтями 143-146 КЗпП. Воно може застосовуватися також у межах премiальної системи оплати працi.

Частина друга ст. 140 КЗпП непрямо приписує створювати в трудових колективах обстановку нетерпимостi до порушень трудової дисциплiни, суворої товариської вимогливостi до працiвникiв, якi несумлiнно виконують трудовi обов'язки. Обов'язок працiвникiв виявляти таку вимогливiсть обмежено трудовою функцiєю та системою технологiчних зв'язкiв мiж працiвниками. Було б неправильним вважати, що ця стаття передбачає проведення на роботi щоденних мiтингiв з метою осуду порушникiв трудової дисциплiни.

Власник або уповноважений ним орган повинен правильно органiзувати працю працiвникiв, створювати умови для зростання продуктивностi працi, забезпечувати трудову i виробничу дисциплiну, неухильно додержувати законодавства про працю i правил охорони працi, уважно ставитися до потреб i запитiв працiвникiв, полiпшувати умови їх працi та побуту.

Обов'язок правильно органiзувати працю працiвникiв розкривається як забезпечення таких умов, щоб кожний працював за своєю спецiальнiстю та квалiфiкацiєю (посадою), якi визначенi трудовим договором, мав закрiплене за ним робоче мiсце, вчасно до початку роботи був ознайомлений з установленими завданнями i забезпечений роботою протягом усього робочого дня (змiни), щоб кожному були забезпеченi здоровi та безпечнi умови працi, справний стан iнструменту, машин, верстатiв та iншого устаткування, а також нормальнi запаси сировини, матерiалiв та iнших ресурсiв, необхiдних для безперебiйної та ритмiчної роботи (пiдпункт «а» п, 4 2 Типових правил).

Згiдно з пiдпунктами «ж», «з», «и» п. 12 Типових правил розкривається змiст обов'язку власника неухильно додержувати законодавства про працю та правил з охорони працi. Зокрема, власник зобов'язується полiпшувати умови працi, забезпечувати належне технiчне устаткування всiх робочих мiсць i створювати на них умови працi, вiдповiдно до правил охорони працi (при вiдсутностi таких правил власник за погодженням з виборним органом первинної профспiлкової органiзацiї застосовує заходи, якi забезпечують безпечнi умови працi), вживати необхiднi заходи щодо профiлактики виробничого травматизму, професiйних та iнших захворювань працiвникiв, забезпечувати вiдповiдно до чинних норм i положень спецiальним одягом, спецiальним взуттям та iншими засобами iндивiдуального захисту, постiйно контролювати знання та додержання працiвниками усiх вимог законодавства та iнструкцiй з технiки безпеки, виробничої санiтарiї, гiгiєни працi та протипожежної безпеки.

Власниковi також пропонується з метою створення умов для зростання продуктивностi працi вчасно доводити до виробничих пiдроздiлiв, бригад i ланок плановi завдання, забезпечувати їх виконання з найменшими витратами трудових, матерiальних i фiнансових ресурсiв, здiйснювати заходи, спрямованi на бiльш повне виявлення та використання внутрiшнiх резервiв, забезпечення науково обґрунтованого нормування витрат сировини i матерiалiв, енергiї та палива, рацiонального та ощадливого їх використання.

На власника покладається обов'язок забезпечити суворе додержання трудової i виробничої дисциплiни, постiйно здiйснювати органiзаторську, економiчну та виховну роботу, спрямовану на її змiцнення, усунення витрат робочого часу, рацiональне використання трудових ресурсiв, формування стабiльних трудових колективiв; застосовувати заходи впливу до порушникiв трудової дисциплiни, враховуючи при цьому думку трудового колективу (пiдпункт «є» п. 12 Типових правил). Слiд зазначити, що судова практика не надає юридичного значення дiям власникiв, якi не враховують думку трудового колективу при застосуваннi до працiвникiв заходiв дисциплiнарної вiдповiдальностi.

На власника покладається також (пiдпункт «д» п. 12 Типових правил) обов'язок постiйно удосконалювати органiзацiю оплати працi, пiдвищувати якiсть нормування працi, забезпечувати матерiальну зацiкавленiсть працiвникiв у результатах їх особистої працi та загальних результатiв роботи, забезпечувати правильне застосування чинних умов оплати та нормування працi, видавати заробiтну плату у встановленi строки. Водночас почали суперечити новiтньому вiтчизняному законодавству закрiпленi в Типових правилах обов'язки власника застосовувати колективнi форми оплати працi за кiнцевимирезультатами, забезпечувати правильне спiввiдношення мiж зростанням продуктивностi працi та заробiтною платою. Цi норми свого часу формулювали обов'язки власника пiдприємства перед державою. Вони завжди виходили за межi предмета трудового права, не могли розглядатися як такi, що регулюють трудовi вiдносини мiж працiвником i власником [12].

Пiдпункт «л» п. 12 Типових правил зобов'язує власника розглядати i вчасно впроваджувати винаходи та рацiоналiзаторськi пропозицiї, пiдтримувати i заохочувати новаторiв виробництва, сприяти масовiй технiчнiй творчостi. Це правило навряд чи можна визнати нормою прямої дiї, яка безпосередньо регулює трудовi вiдносини.

Власник зобов'язаний створювати трудовому колективу необхiднi умови для реалiзацiї повноважень, якi надаються йому вiдповiдно до законодавства, забезпечувати умови для участi працiвникiв в управлiннi пiдприємствами, установами, органiзацiями, вчасно розглядати критичнi зауваження працiвникiв i повiдомляти їм про вжитi заходи. Цi обов'язки власника набувають значення у свiтлi проблеми соцiального партнерства, у тому числi в межах пiдприємства.

правил [26].

Правила внутрiшнього трудового розпорядку – внутрiшнiй нормативний документ, що визначає органiзацiю роботи пiдприємства, режим роботи, взаємнi обов’язки пiдприємства та працiвникiв тощо. Тому правила внутрiшнього трудового розпорядку пiдприємства обов’язковi для виконання всiм спiвробiтникам та працiвникам пiдприємств, установ та органiзацiй.

1) назва виду документа;

2) дата;

3) реєстрацiйний iндекс документа;

4) мiсце складання чи видання документа;

5) заголовок до тексту;

6) пiдпис розробника;

Цей органiзацiйний документ регламентований Кодексом законiв про працю України i має чiтко визначену структуру. Ст. 29 КЗпП України зобов’язує власника до початку роботи за укладеним трудовим договором «ознайомити працiвника з правилами внутрiшнього трудового розпорядку та колективним договором» [25].

Основою для розробки мiсцевих правил внутрiшнього трудового розпорядку є Типовi правила внутрiшнього трудового розпорядку для працiвникiв i службовцiв пiдприємств, установ, органiзацiй. Типовi правила є нормативно-правовим актом, їх норми пiдлягають безпосередньому застосуванню. Вiдступ вiд норм Типових правил є недопустимим, за винятком тих випадкiв, коли норми самих Типових правил як нормативного акта Союзу РСР прийшли в суперечнiсть iз законодавством України i втратили чиннiсть. До мiсцевих правил можуть бути включенi положення, що доповнюють Типовi правила, конкретизують їх змiст.

Цi Типовi правила передбачають затвердження галузевих правил внутрiшнього трудового розпорядку щодо особливостей вiдповiдних галузей. Вiдповiдно до цього Мiнiстерство освiти затвердило Типовi правила внутрiшнього трудового розпорядку для працiвникiв державних навчально-виховних закладiв України.

Мiсцевi правила внутрiшнього трудового розпорядку розробляються власником i виборним органом первинної профспiлкової органiзацiї на основi Типових правил внутрiшнього трудового розпорядку для робiтникiв та службовцiв пiдприємств, установ, органiзацiй, якi передають їх на затвердження трудовому колективу. Повноваження затверджувати правила внутрiшнього трудового розпорядку належить трудовим колективам пiдприємств, установ i органiзацiй.

За роки незалежностi України прийнятi такi статути i положення про дисциплiну:

1) Дисциплiнарний статут прокуратури України. Чиннiсть Дисциплiнарного статуту прокуратури поширюється на прокурорсько-слiдчих працiвникiв, а також працiвникiв навчальних, наукових та iнших установ прокуратури, якi мають класнi чини (ст. 3 Дисциплiнарного статуту прокуратури);

3) Положення про дисциплiну працiвникiв гiрничих пiдприємств;

4) Статут про дисциплiну працiвникiв спецiальних (воєнiзованих) аварiйно-рятувальних служб;

6) Державнi службовцi на додаток до норм КЗпП несуть обов'язки, дисциплiнарну вiдповiдальнiсть i заохочуються вiдповiдно до правил Закону «Про державну службу» [12].

наказом в урочистiй обстановцi i заносяться до трудових книжок працiвникiв. Працiвникам, якi успiшно i сумлiнно виконують свої трудовi обов'язки, надаються в першу чергу переваги та пiльги в галузi соцiально-культурного i житлово-побутового обслуговування, їм надається також перевага при просуваннi по роботi. Працiвники, якi успiшно i сумлiнно виконують свої обов'язки, можуть вважатися всi працiвники, якi не мають дисциплiнарних стягнень.

Вiдсутнiсть належно затверджених мiсцевих правил внутрiшнього трудового розпорядку, вiдсутнiсть у них перелiку заохочень, що можуть застосовуватися на пiдприємствах, взагалi позбавляє власника можливостi застосовувати заохочення щодо працiвникiв. Можливiсть заохочення працiвникiв може передбачатися в колективному договорi, iншому локальному нормативному актi. Записи тiльки про такi заохочення повиннi бути внесенi до трудової книжки.

Якщо на пiдприємствi не функцiонує профспiлкова органiзацiя, власник вправi самостiйно застосовувати до працiвникiв заохочення. Але в такому випадку власниковi доцiльно було б додержувати правила п. 21 Типових правил внутрiшнього трудового розпорядку, яке приписує при застосуваннi заохочень враховувати думку трудового колективу [27].

Дисциплiнарне стягнення – це невигiднi дiї робiтника наслiдки за невиконання, чи неналежне виконання покладених на нього трудових обов'язкiв [26,c. 150].

Пiдставою для притягнення працiвника до дисциплiнарної вiдповiдальностi є порушення трудової дисциплiни.

Для притягнення працiвника до дисциплiнарної вiдповiдальностi досить, щоб був зафiксований сам факт порушення. До застосування дисциплiнарного стягнення власник зобов'язаний зажадати вiд працiвника письмовi пояснення. Вiдсутнiсть таких пояснень не перешкоджає застосуванню стягнення, якщо власник зможе довести те, що пояснення вiд працiвника вiд зажадав, але працiвник їх не дав. Як правило, таким доказом є акт, складений за пiдписом кiлькох осiб на пiдтвердження вiдмови працiвника дати пояснення по сутi порушення трудової дисциплiни [27].

Частина друга ст. 149 КЗпП надає право власниковi вибирати вид стягнення, але зобов'язує його враховувати при цьому цiлу низку факторiв:

1) ступiнь тяжкостi вчиненого проступку;

3) обставини, за яких вчинено проступок;

4) попередню роботу працiвника.

Працiвник має право оскаржити до суду застосоване до нього дисциплiнарне стягнення у видi звiльнення, посилаючись на те, що власник не врахував перелiченi фактори. Оскаржити ж за цими обставинами догану не можна, оскiльки це - найменш суворий вид стягнення, який власник має право застосовувати за будь-яке порушення трудової дисциплiни.

1) догана;

2) звiльнення з роботи [26,c. 150].

Дисциплiнарнi стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу даного працiвника. Власник може застосовувати дисциплiнарне стягнення не пiзнiше 1 мiсяця з дня виявлення проступку та 6 мiсяцiв з дня його вчинення. Стягнення оголошується наказом i повiдомляється працiвниковi пiд розписку. Якщо працiвник не допустив нового порушення дисциплiни i до того ж проявив себе як сумлiнний працiвник, то стягнення може бути знято до закiнчення 1 року. Стягнення оголошується в наказi (розпорядженнi) i повiдомляється працiвниковi пiд розписку. Дiє триденний строк для повiдомлення наказу про оголошення стягнення працiвниковi пiд розписку, визначений п. 31 Типових правил. Вiдмова працiвника вiд ознайомлення з наказом про оголошення стягнення або вiд посвiдчення цього факту своїм пiдписом не ставить пiд сумнiв чиннiсть стягнення, але вiдмова повинна бути в разi спору в судi доведена. Зазвичай на практицi вiдмова засвiдчується актом, складеним за участю очевидцiв цього факту. Протягом строку дисциплiнарного стягнення заходи заохочення до працiвника не застосовуються. На вiдмiну вiд iнституту матерiальної вiдповiдальностi, який не обмежує строк притягнення до матерiальної вiдповiдальностi з дня заподiяння працiвником матерiальної шкоди пiдприємству, установi, органiзацiї, iнститут дисциплiни працi не допускає можливостi застосування дисциплiнарного стягнення, якщо з дня порушення трудової дисциплiни пройшло бiльше шести мiсяцiв. Якщо, наприклад, акт iнвентаризацiї матерiальних цiнностей пiдписано 20 червня 2003 року, а 21 грудня 2004 року пiд час нової iнвентаризацiї виявлено помилки в актi iнвентаризацiї вiд 20 червня, застосування дисциплiнарного стягнення щодо членiв iнвентаризацiйної комiсiї, яка проводила першу iз зазначених iнвентаризацiй, неможливе у зв'язку iз закiнченням встановленого законом граничного строку.

Звичайний порядок оскарження дисциплiнарного стягнення - це звернення працiвника з заявою до комiсiї по трудових спорах, як це передбачено статтями 221 i 225 КЗпП [14].

Щодо звiльнення з роботи, власник може звiльнити працiвника за такi порушення трудової дисциплiни, як, зокрема, прогул, появу на роботi у станi алкогольного, наркотичного, токсичного сп’янiння тощо.

Закон «Про державну службу» (ст. 14) встановлює такi заходи дисциплiнарного впливу, як попередження про неповну службову вiдповiднiсть iзатримка до одного року вприсвоєннi чергового рангу або призначеннi на вищу посаду. У цьому Законi вони названi саме заходами дисциплiнарного впливу, а не стягнення. У Положеннi про ранги державних службовцiв (п. 4) затримка в присвоєннi чергового рангу також названа як захiд дисциплiнарного впливу. Отже, попередження про неповну службову вiдповiднiсть i затримка в присвоєннi чергового рангу в призначеннi на посаду не є дисциплiнарним стягненням.

Власник має право замiсть накладення дисциплiнарного стягнення передати питання про порушення трудової дисциплiни на розгляд трудового колективу або його органiв.

заходiв громадського стягнення або впливу трудового колективу або його органiв вiдповiдно до норм Закону «Про трудовi колективи i пiдвищення їх ролi в управлiннi пiдприємствами, установами, органiзацiями». Цей Закон поширюється на трудовi колективи структурних пiдроздiлiв пiдприємств, установ, органiзацiй, питання про порушення трудової дисциплiни може розглядати не тiльки трудовий колектив пiдприємства, установи, органiзацiї, а й трудовий колектив структурного пiдроздiлу, у якому працiвник працює. При проведеннi колективних зборiв повинно бути не менше п'ятдесят вiдсоткiв загальної чисельностi колективу. Питання вирiшуються лише бiльшiстю голосiв трудового колективу.

лише за двох умов:

1) якщо працiвник не допустив нового порушення трудової дисциплiни;

2) проявив себе як сумлiнний працiвник [15;8].

Органiзацiйно-правова форма пiдприємства - вiдкрите акцiонерне товариство. Голова правлiння - Корбут Анатолiй Миколайович.

Форма власностi змiшана - державно-акцiонерна. Знаходиться в планi приватизацiї, доля держави складає 29,79 %.

На даний час на пiдприємствi працює 522 працiвники (станом на 31. 12. 2008), форма власностi - колективна.

"Хмельницькзалiзобетон" складає 190,0 тис. грн. сформований в процесi приватизацiї пiдприємства i розподiлений на 760000 акцiй по 0,25 грн. кожна.

Завод залiзобетонних i будiвельних деталей, вiдноситься до галузi будiвництва. Основний вид економiчної дiяльностi виробництво iншої нематерiальної мiнеральної продукцiї.

Вiдкрите акцiонерне товариство "Хмельницькзалiзобетон" засновано вiдповiдно до рiшення Української державної будiвельної корпорацiї вiд 31 березня 1994 року №128 шляхом перетворення державного пiдприємства - Хмельницького державного заводу залiзобетонних i будiвельних конструкцiй у вiдкрите акцiонерне товариство, вiдповiдно до Указу Президента "Про корпоратизацiю пiдприємств" вiд 15. 06. 1993 р.

Хмельницький державний завод залiзобетонних i будiвельних конструкцiй було засновано згiдно з наказом № 14 по Хмельницькому будiвельному тресту вiд 31 сiчня 1956 року. (м. Хмельницький, вул. Заводська, площа 4,79 га). У 1959 роцi до нього приєднується територiя площею 9,85 га по вул. Чорновола, на якiй i розмiстилися основнi потужностi (сьогоднi виробничi площi пiдприємства розмiщенi на трьох дiлянках загальною площею 18 га).

Основними напрямками дiяльностi пiдприємства є випуск залiзобетонних виробiв, бетонних конструкцiй (цех №1); розчинiв вапняного та цементного (цех №2); столярних виробiв (цех №3). Продукцiя пiдприємства використовується для будiвництва житлових будинкiв, промислових пiдприємств, iндивiдуальних будинкiв, шкiл тощо.

Основна продукцiя це - плити, фундаменти, перемички, плити огорожi, балконiв, опорнi подушки, прогони, пiдвiконники, плiнтус, вагонка, пороги, лиштва, дерев’янi дверi, металопластиковi вiкна , тротуарна плитка, брукiвка.

Основними напрямками дiяльностi пiдприємства є випуск залiзобетонних виробiв, бетонних конструкцiй (цех №1); розчинiв вапняного та цементного (цех №2); столярних виробiв (цех №3).

Продукцiя пiдприємства використовується для будiвництва житлових будинкiв, промислових пiдприємств, iндивiдуальних будинкiв, шкiл тощо. Основна продукцiя – це плити, фундаменти, перемички, плити-огорожi балконiв, опорнi подушки, прогони, пiдвiконники, тротуарна плитка, брукiвка.

· зберiгання автотранспорту (автостоянка);

· рiзного роду авто послуги;

· послуги лабораторiї;

· послуги по орендi майна;

· послуги з громадського харчування (їдальня).

Маркетингово-збутовою дiяльнiстю займається дочiрнє пiдприємство «Маркет-Збут».

дорога та залiзнична гiлка. Пiдприємство знаходиться неподалiк залiзничної станцiї.

Тернопiльська, Волинська, Рiвненська, Одеська та Київська областi. По статистичним даним ВАТ «Хмельницькзалiзобетон» займає 10 % мiського ринку столярних виробiв (17 найменувань).

Виробничi площi пiдприємства розмiщенi на трьох дiлянках загальною площею 18 га.

Закон України «Про внесення змiн до Закону України «Про Нацiональний архiвний фонд i архiвнi установи», затверджений 13 грудня 2001 року, визначає дiловодство як сукупнiсть процесiв, що забезпечують документування управлiнської iнформацiї та органiзацiю роботи iз службовими документами.

Забезпечення рацiональної постановки дiловодства в ВАТ ХЗБ, що охоплює питання документування та органiзацiї роботи з документами у процесi виконання управлiнських дiй, покладається на службу дiловодства.

Робота служби дiловодства регламентується положенням про неї, яке розробляється на основi положення (статуту) про ВАТ ХЗБ таПримiрної iнструкцiї з дiловодства, затвердженої постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 17 жовтня 1997 року, № 1153.

Органiзацiя працi персоналу служби дiловодства ВАТ ХЗБ передбачає:

2) вибiр рацiональної форми дiловодства;

3) чiткий розподiл функцiй мiж працiвниками шляхом виконання вiдповiдних дiловодних процесiв та операцiй;

4) правильне визначення кiлькiсного складу працiвникiв;

5) нормування працi кожного;

7) застосування засобiв сучасної комп'ютерної та органiзацiйної технiки;

8) рацiональну органiзацiю робочих мiсць та умов працi;

9) нормативно методичне забезпечення дiловодства.

Факторами, що визначають вид та структуру служби дiловодства i впливають на її функцiї та обсяг робiт, що виконуються нею, є такi:

1) розмiр та територiальне розмiщення установи;

2) кiлькiсний склад працiвникiв установи;

4) прийнята форма органiзацiї дiловодства;

Органiзацiйна структура на ВАТ «Хмельницькзалiзобетон» являє собою технологiчно сформований набiр органiв i пiдроздiлiв, який на даному етапi функцiонування пiдприємства вiдповiдає iснуючим цiлям та виконуваним функцiям.

Головним критерiєм у побудовi органiзацiйних структур є виконання планiв та реалiзацiя стратегiй, а управлiння розглядається як допомiжна по вiдношенню до головних функцiй.

Виробничо-органiзацiйна структура ВАТ «Хмельницькзалiзобетон» являє собою сукупнiсть органiв, об’єднаних за лiнiйно-функцiональним принципом побудови органiзацiйних структур.

Вирiшальним чинником для вибору оптимальної форми органiзацiї дiловодства в ВАТ ХЗБ та визначення структури i штатного складу служби дiловодства є обсяг документообiгу, який визначається кiлькiстю вхiдних, вихiдних та внутрiшнiх документiв за рiк.

Залежно вiд обсягу документообiгу встановлено 4 категорiї установ:

I категорiя — з обсягом документообiгу понад 100 тис. документiв на рiк;

IIIкатегорiя — вiд 10 до 25 тис. документiв на рiк;

IVкатегорiя — до 10 тис. документiв на рiк.

— тобто в установах І-ІІ категорiї зi складною структурою та значним обсягом документообiгу.

При данiй формi органiзацiї деякi операцiї (наприклад, приймання кореспонденцiї, реєстрацiю, контроль, копiювання документiв) централiзовано виконує служба дiловодства, а iншi операцiї (довiдково-iнформацiйне обслуговування, зберiгання документiв, формування справ тощо) децентралiзовано виконують iншi структурнi пiдроздiли установи.

Правильний вибiр форми органiзацiї дiловодства дає змогу досягти швидкого стратегiчного реагування, оптимiзувати використання ресурсiв, у тому числi i трудових, сприятиме створенню оптимальних органiзацiйних умов для бiльш швидкого досягнення мети, забезпечить ефективне функцiонування та координацiю пiдроздiлiв служби дiловодства i її працiвникiв, правильний розподiл повноважень мiж працiвниками, унеможливить хаос у дiяльностi служби дiловодства.

У ВАТ ХЗБ встановлено такi види служб дiловодства:

1) департамент документального забезпечення i контролю;

2) управлiння справами;

3) загальний вiддiл;

4) канцелярiя;

Кожна iз зазначених служб дiловодства, в свою чергу, структурно подiляється на пiдроздiли.

1) секретарiат;

2) пiдроздiли (вiддiли, сектори, групи, служби), що забезпечують облiк, реєстрацiю, контроль за виконанням документiв, пiдготовку проектiв документiв, оформлення i випуск документiв, розгляд листiв (звернень) тощо;

3) кур 'єрськi служби;

4) архiв.

Наприклад, до складу управлiння справами входить: вiддiл дiловодства, вiддiл контролю та вiддiл розгляду звернень громадян. Цi структурнi пiдроздiли служби дiловодства, в свою чергу, можуть подiлятися на бiльш дрiбнi пiдроздiли.

Серед безпосередньо пiдпорядкованих головi правлiння ВАТ «Хмельницькзалiзобетон» пiдлеглих можна назвати першого заступника голови правлiння, заступника голови правлiння, заступника голови правлiння з економiки, заступника голови правлiння по виробництву, головного бухгалтера, начальника вiддiлу охорони, секретаря, заступника вiддiлу органiзацiї працi та заробiтної плати, заступника вiддiлу кадрiв, заступника з маркетингу, заступника з якостi, юриста, заступника служби з розмiщення цiнних паперiв.

Перерахованi рiвнi пiдлеглих у своєму розпорядженнi мають окремi профiльнi структурнi пiдроздiли, пiдпорядкованi за функцiональною ознакою.

Розкриємо основне коло дiяльностi, функцiї та завдання деяких вiддiлiв та дiльниць дослiджуваного пiдприємства.

Основним завданнямслужби дiловодства є встановлення єдиного порядку документування i роботи з документами в установi з використанням сучасної комп'ютерної технiки, автоматизацiї технологiчних процесiв оброблення документiв та скорочення кiлькостi документiв.

Керуючись Примiрною iнструкцiєю з дiловодства затвердженою постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 17 жовтня 1997 року, № 1153, служба дiловодства, вiдповiдно до основного завдання виконує такi функцiї:

1) розробляє iнструкцiї з дiловодства та номенклатури справ;

2) органiзовує за дорученням керiвництва пiдготовку проектiв документiв, забезпечує оформлення i випуск документiв;

3) органiзовує i забезпечує документацiйне та органiзацiйно-технiчне обслуговування роботи колегiальних органiв;

4) органiзовує друкарське виготовлення, копiювання i тиражування документiв;

5) унiфiкує системи документацiї та документiв з урахуванням можливостi їх машинної обробки, вживає заходiв до скорочення кiлькостi форм i видiв документiв;

6) здiйснює контроль за пiдготовкою та оформленням документiв, за їх своєчасним виконанням в установi, вживає заходiв до скорочення термiнiв проходження i виконання документiв, узагальнює та аналiзує данi про хiд i результати цiєї роботи;

7) приймає, реєструє, веде облiк, забезпечує зберiгання, оперативний розшук, iнформування за документами та доставляє документи;

для передачi на державне зберiгання;

9) удосконалює форми i методи роботи з документами в установi та органiзацiях, що належать до сфери її управлiння, з урахуванням використання органiзацiйної технiки i ПК;

10) здiйснює органiзацiйно-методичне керiвництво роботою з документами в пiдроздiлах установи;

12) впроваджує державнi стандарти, унiфiкованi системи документацiї (УСД), iншi нормативи в установi та органiзацiях, що належать до сфери її управлiння;

13) завiряє печаткою документи у випадках, передбачених iнструкцiєю для роботи з документами в установi [22].

При розподiлi цих функцiй слiд дбати про забезпечення оптимального балансу мiж органiзацiйними вимогами до ефективностi i продуктивностi та iндивiдуальними потребами творчостi й автономностi, вiднаходження необхiдного ступеня спецiалiзацiї, структуризацiї робiт –групування за певною логiкою. Обсяг робiт з кожної з функцiй визначається на основi обсягу документообiгу i норм часу на дiловоднi роботи.

Безпосереднє виконання завдань i функцiй служби дiловодства покладається на її працiвникiв.

Дiяльнiсть працiвникiв служби дiловодства регламентується посадовими iнструкцiями, якi розробляються керiвником служби дiловодства на пiдставi «Класифiкатора професiй ДК 003-95», затвердженого наказом Держстандарту України вiд 27 липня 1995 р. № 257, та затверджуються керiвником установи. А отже, назва посади повинна вiдповiдати функцiям, покладеним на працiвника. До основних категорiй персоналу ВАТ «Хмельницькзалiзобетон» вiдповiдно до державного Класифiкатора професiй ДК 003-95 вiдносять керiвникiв, професiоналiв, фахiвцiв, технiчних службовцiв та робiтникiв.

У своїй роботi працiвники служби дiловодства установи мають керуватися законами України, що встановлюють порядок органiзацiї дiловодства й архiвної справи, нормативно-правовими актами уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сферi архiвної справи i дiловодства та iнших органiв виконавчої влади, органiв мiсцевого самоврядування, нацiональним стандартом на органiзацiйно-розпорядчу документацiю, розпорядчими документами установи вищого рiвня i даної установи, вказiвками державних архiвних установ i архiвних вiддiлiв мiських рад.

Органiзацiя працi дiловодного персоналу повинна вiдповiдати таким основним принципам органiзацiї працi:

1) спецiалiзацiя, тобто розподiл працi в дiловодствi, при якому дiловоднi процеси i операцiї виконують у вiдособлених пiдроздiлах, на визначених робочих мiсцях;

2) пропорцiйнiсть, тобто врiвноважена продуктивнiсть дiловодних служб (окремих груп, робочих мiсць) за одиницю часу;

3) паралельнiсть, тобто паралельне виконання окремих дiловодних процесiв, операцiй з метою скорочення тривалостi циклу робiт;

4) оптимальна спрямованiсть, тобто вибiр найкоротшого шляху документiв вiд мiсця їх виникнення до мiсця використання;

5) неперервнiсть, тобто усунення або зменшення рiзноманiтних перерв у дiловодному процесi;

6) ритмiчнiсть, тобто рiвномiрна робота всiх ланок дiловодства в необхiдному ритмi[30, с. 139].

Для системи управлiння пiдприємством ВАТ «Хмельницькзалiзобетон» характерний класичний пiдхiд до управлiння персоналу. Вiн характеризується орiєнтацiєю на авторитарний стиль керiвництва людьми; прагненням до мiнiмiзацiї витрат на залучення пiдвищення квалiфiкацiї кадрiв, розв’язання соцiальних питань (використання переважно грошових стимулiв iндивiдуальної органiзацiї працi та її твердою регламентацiєю); зосередженiстю кадрових служб виключно на роботi з документами, що не виходить за рамки фiксацiї процесiв наймання, перемiщення i звiльнення, планування потреби в кадрах вiдповiдно до завдань виробничих планiв.

характер та зв'язок iз стратегiєю пiдприємства в цiлому.

Оскiльки соцiальна мета є основою формування цiльової спрямованостi системи управлiння персоналом, структуризацiї цього виду цiлей розглядається окремо i бiльш докладно.

Видiляють наступнi завдання щодо планування ефективного управлiння персоналом:

1) забезпечення науково-технiчного прогнозування та вiдповiдностi тематичного плану розробок науково-технiчному потенцiалу органiзацiї;

2) технiчне переозброєння виробничого процесу i забезпечення високої якостi працi;

3) вивчення ринку науково-технiчних розробок та органiзацiя перспективних науково-технiчних розробок, реклама, комерцiйна робота зi споживачем;

4) забезпечення повноти i ритмiчностi матерiально-технiчного постачання, а також безперебiйної роботи устаткування i його ефективного технiчного стану;

5) забезпечення ритмiчностi збуту продукцiї або своєчасного надання послуг.

Керiвник служби дiловодства може обiймати одну з таких посад:

1) начальник управлiння (вiддiлу);

2) керуючий справами;

3) завiдувач канцелярiї.

Спецiалiсти служби дiловодства подiляються на категорiї:

1) керiвник групи;

3) провiдний спецiалiст;

4) спецiалiст.

До технiчних працiвникiв належать:

1) секретарi;

2) дiловоди;

4) кур'єри.

Службу дiловодства очолює керiвник,

Згiдно Примiрної iнструкцiї з дiловодства, затвердженої постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 17 жовтня 1997 року, № 1153, керiвник служби дiловодства виконує наступнi завдання:

1) контролює виконання встановлених правил роботи з документами у данiй установi та мережi пiдвiдомчих установ;

2) доповiдає керiвниковi установи про стан роботи з документами;

3) вносить на розгляд керiвництва подання про приймання переведення i звiльнення працiвникiв служби дiловодства, заохочення i стягнення;

4) вживає заходiв i здiйснює контроль за скороченням зайвої документної iнформацiї у данiй установi та мережi пiдвiдомчих установ;

5) пiдписує i вiзує документи в межах своєї компетенцiї;

6) бере участь у засiданнях колегiального органу, а також нарадах, якi проводяться керiвництвом установи з питань дiловодства та документообiгу.

Керiвник дiловодної служби має право:

2) вимагати вiд структурних пiдроздiлiв даної установи та мережi пiдвiдомчих установ вiдомостi, необхiднi для вдосконалення форм i методiв роботи з документами;

3) повертати виконавцям документи i вимагати їх доопрацювання у разi порушення встановлених вимог.

На керiвника служби дiловодства покладається персональна вiдповiдальнiсть за:

2) виконання плану роботи i дотримання необхiдних умов працi посадових осiб служби дiловодства;

Керiвник служби дiловодства за характером дiяльностi взаємодiє:

1) з керiвниками структурних пiдроздiлiв даної установи та мережi пiдвiдомчих установ — з питань документування, контролю i перевiрки виконання документiв, роботи колегiальних органiв, пiдготовки i подання необхiдних керiвництву документiв, використання документної iнформацiї в службових цiлях;

4) з службами матерiально-технiчного постачання i господарського обслуговування — з питань забезпечення установи та, зокрема, працiвникiв служби дiловодства засобами оргтехнiки, бланками документiв, канцелярським приладдям, а також з питань побутового обслуговування [22].

Керiвник служби дiловодства в межах своєї компетенцiї взаємодiє з керiвниками iнших установ з питань роботи з документами.

Мета дiяльностi та функцiї служби дiловодства, завдання, обов'язки, права i вiдповiдальнiсть працiвникiв обумовлюються в колективному договорi, положеннях про персонал, про структурний пiдроздiл, посадових iнструкцiях, трудових договорах, контрактах та угодах, укладених з працiвниками[25].

машинної обробки у рядi служб великих пiдприємств i об'єднань не скорочує кiлькiсть персоналу. Для вирiшення цiєї проблеми потрiбна правильна органiзацiя та механiзацiя: обробки документiв, вiд якої залежить ефективнiсть процесу управлiння кадрами. Значну частiшу часу забирає документацiйне обслуговування: попереднiй розгляд, облiк, зберiгання, контроль тощо [34, с. 178-179].

Органiзацiя працi в кадрових службах передбачає вирiшення ряду завдань, серед яких:

1) чiтка органiзацiйна побудова роботи дiяльностi та вибiр найбiльш рацiональної форми органiзацiї роботи з документами;

2) правильний розподiл функцiй мiж окремими виконавцями i пiдроздiлами, застосування кращого досвiду та методiв ведення дiловодства. Вирiшення цього питання здiйснюється шляхом розробки та впровадження нормативних документiв, посадових iнструкцiй, стандартiв. Особливу увагу необхiдно звернути на правильну розробку посадової iнструкцiї iнспектора по кадрах;

3) визначення критерiїв оцiнки працi спiвробiтникiв, їх навантаження;

2. 2 ФОРМУВАННЯ ТА ЗБЕРІГАННЯ ОСОБОВИХ СПРАВ
України вiд 17 жовтня 1997 року, № 1153. 2) Методичнi рекомендацiї щодо застосування Порядку ведення особовихсправ державних службовцiв в органах виконавчої влади та зразкiв оформлення документiв особових справ3) Постанова Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 25. 05. 98 № 731 «Про затвердження Порядку ведення особових справ державних службовцiв в органах виконавчої влади»
У практичнiй роботi використовуються Методичнi рекомендацiї щодо застосування Порядку ведення особових справ державних службовцiв в органах виконавчої влади, затвердженi наказом начальника Головдержслужби вiд 5 липня 1998 року № 24 з доповненнями, внесеними наказом Головного управлiння державної служби України вiд 12 грудня 2000 року № 73, зареєстрованого в Мiнiстерствi юстицiї України 27 грудня 2000 року за № 956/5177.

Для того, щоб правильно i вчасно прийняти рiшення з будь-якого питання керiвнику установи необхiдно володiти iнформацiєю про стан особового складу та рух кадрiв. Чiтка органiзацiя облiку особового складу є необхiдною передумовою успiшної аналiтичної i оперативної роботи з кадрами.

Безпосередньо органiзацiя облiку кадрiв покладається на вiддiл кадрiв, iнспектора з кадрiв, персонал-менеджера, секретаря чи iншого спiвробiтника, який призначається наказом керiвника чи власника пiдприємства, установи, органiзацiї залежно вiд кiлькостi особового складу.

У документацiї з особового складу вiдображується дiяльнiсть установи з питань облiку, прийняття, переведення, пiдготовки, перепiдготовки, атестацiї, нагородження i пенсiйного забезпечення кадрiв тощо. Службовi документи з особового складу є пiдставою для надання громадянам документiв, що засвiдчують їх особу, посаду, фах, а також основою для одержання пiльг, стипендiй, пенсiй чи iншої фiнансової допомоги.

Особовi справи державних службовцiв ведуться в порядку, затвердженому Постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 25 травня 1998р. № 639.

Особова справа – це сукупнiсть документiв, якi мiстять найповнiшi вiдомостi про працiвника i характеризують його бiографiчнi, дiловi, особистi якостi. З огляду на це вони можуть бути використанi для проведення соцiально-демографiчних дослiджень. Крiм того, як свiдчить досвiд вивчення особових справ, в них нерiдко можна знайти документи, необхiднi для вивчення iсторiї розвитку тих чи iнших пiдприємств, установ. Вона посiдає основне мiсце у системi персонального облiку працiвникiв. На пiдставi документiв, що групуються в нiй проводиться вивчення, добiр та використання кадрiв управлiння. Заводяться особовi справи на керiвника пiдприємства, його заступникiв, начальникiв вiддiлiв та служб, їх заступникiв, матерiально вiдповiдальних осiб, спецiалiстiв тощо.

Систематизуються особовi справи в алфавiтному порядку або по структурних пiдроздiлах згiдно зi штатним розписом. Справи на матерiально вiдповiдальних осiб зберiгають окремо. Кожнiй особовiй справi присвоюється номер вiдповiдно до номеру у штатно-посадовiй книзi. Цей номер записується i в алфавiтну книгу особових справ, затверджену наказом Мiнстату України вiд 9 жовтня 1995 р. № 253, типова форма № П-3 (Додаток 1).

Особовi справи працiвникiв ведуться вiдповiдно до Порядку ведення особових справ державних службовцiв в органах виконавчої влади, затвердженого постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 25 травня 1998 року № 731.

1) особова картка форма П-2ДС з вiдповiдними додатками та фотокарткоюрозмiром 4х6 сантиметрiв, затвердженаНаказом Мiнiстерства статистики України вiд 26 грудня 1995 р. № 343(Додаток 2);

2) копiї документiв про освiту, у тому числi про повну вищу освiту, науковий ступiнь, вчене звання, пiдвищення квалiфiкацiї, скрiплюються пiдписом керiвника кадрової служби та печаткою.

2. 1) медична довiдка про стан здоров’я претендента на посаду керiвника, заступника керiвника центрального органу виконавчої влади, а також голови мiсцевої державної адмiнiстрацiї за формою, встановленою МОЗ, вiдповiдно до Постанови Кабiнету Мiнiстрiв України № 1151 вiд 19. 09. 2007;

3) бiографiчна довiдка, подання про призначення на посаду, картка погодження (у разi потреби) на пiдставi даних, що мiстяться в особовiй справi та трудовiй книжцi працiвника. Вiдповiдi на запитання у довiдцi мають бути лаконiчними, але вичерпними. Скорочення слiв, пропуски, виправлення не допускаються. Бiографiчна довiдка складається за формоюiскрiплюється пiдписом керiвника кадрової служби та печаткою;

4) погодження, передбаченi законодавством для призначення на посади керiвникiв вiдповiдних органiв. У поданнi зазначаються прiзвище, iм’я та по-батьковi, дата народження претендента, громадянство, займана на час подання посада, на яку посаду рекомендується (для заступникiв керiвникiв — її функцiональний напрям), рiвень фахової та професiйної пiдготовки, спроможнiсть забезпечити доручену дiлянку роботи, дiловi та iншi якостi претендента, вiдомостi про перебування претендента пiд слiдством або наявнiсть судимостi.

5) довiдка про перебування у кадровому резервi (для осiб, зарахованих до кадрового резерву), в якiй зазначається посада, дата включення до резерву, вiдомостi про роботу за особистими рiчними планами тощо, скрiплюється пiдписом керiвника кадрової служби вiдповiдного органу та печаткою;

8) заява щодо призначення на вiдповiдну посаду. Заяви про призначення, перемiщення на iншу посаду, продовження термiну перебування на державнiй службi, звiльнення з посади оформляються власноручно i пiдписуються iз зазначенням дати. За змiстом заяви керiвником органу виконавчої влади приймається вiдповiдне рiшення, на пiдставi якого кадрова служба готує наказ (розпорядження) [23].

Наказ, розпорядження про призначення на посаду або звiльнення з посади видається за мiсцем роботи також щодо тих працiвникiв, якi призначаються органом вищого рiвня. У ньому зазначається дата фактичного вступу на посаду, звiльнення з посади.
Пiсля призначення працiвника на посаду до особовоїсправи додаються:1) наказ, розпорядження про призначення на посаду;2) копiї указiв, постанов, наказiв, розпоряджень органiв вищого рiвня пропризначення (рiшень про обрання) на посаду (у випадках, передбаченихзаконодавством);3) копiї документiв про наданi пiльги;4) копiя паспорта;5) копiя вiйськового квитка (для вiйськовозобов’язаних);
6) крiм особової картки та бiографiчної довiдки, - опис документiв особової справи. Бланк опису документiв заповнюється пiд час формування особової справи i доповнюється з надходженням кожного нового документа.
Працiвник кадрової служби, отримуючи матерiали до особової справи,повинен перевiрити дотримання правил їх заповнення, вiдповiднiстьзазначених у них вiдомостей з оригiналами документiв (паспорта, вiйськовогоквитка, документа про освiту тощо). Особова справа повинна бути сформована i зареєстрована у книзi облiкуруху особових справ не пiзнiше тижневого термiну з дня призначення напосаду.
Пiсля формування та реєстрацiї особової справи на паперових носiях працiвник кадрової служби формує особову справу в електроннiй формi. При формуваннi особової справи в електроннiй формi у порядку визначеному Головдержслужбою згiдно Постанови Кабiнету Мiнiстрiв України № 1151 вiд 19. 09. 2007 року. Документи скануються, заносяться до комп’ютерної системи та засвiдчуються цифровим пiдписом керiвника кадрової служби, крiм особової картки та бiографiчної довiдки.

Правила групування документiв у справи:

2) не допускається включення до справ постiйного зберiгання чернеток, особистих документiв, розмножених копiй та документiв, що пiдлягають поверненню (зi штампом, що належить органу вищого рiвня);

4) документи, що пiдлягають включенню до складу Нацiонального архiвного фонду (постiйного зберiгання), та документи тимчасового, у тому числi тривалого (понад 10 рокiв), зберiгання формуються у рiзнi справи. Як виняток, коли цього вимагає специфiка роботи установи, документи постiйного та тимчасового зберiгання, пов'язанi з вирiшенням одного питання, можуть тимчасово групуватися впродовж року в одну справу.

5) Справа не повинна перевищувати 250 аркушiв (30-40 мм завтовшки).

В особових справах документи групуються в хронологiчному порядку в мiру їх поповнення в такiй послiдовностi:

1) внутрiшнiй опис документiв справи;

2) заява про прийняття на роботу (контракт);

3) направлення або подання;

4) особовий листок з облiку кадрiв;

5) автобiографiя;

6) документи про освiту (копiї);

7) витяги з розпорядчих документiв (наказiв, розпоряджень) про призначення, переведення на посаду, звiльнення працiвника;

8) доповнення до особового листка з облiку кадрiв форма П-2ДС затвердженийНаказом Мiнiстерства статистики України вiд 26 грудня 1995 р. № 343 (Додаток3);

9) довiдки та iншi документи.
Копiї наказiв, розпоряджень про стягнення, заохочення, змiну прiзвища працiвника тощо до особової справи не включаються. Цi вiдомостi вносяться в доповнення до особового листка з облiку кадрiв або до трудової книжки. Не рекомендується включення до особової справи наказiв (розпоряджень)про вiдпустки, про направлення у вiдрядження, на курси перепiдготовки,пiдвищення квалiфiкацiї чи стажування. Не включаються також документидругорядного значення: довiдки з мiсця проживання, про житловi умови,про стан здоров’я тому що цi документи не пiдлягають тривалому зберiганню. Але можуть групуватись у самостiйну справу окремо вiд особових справ або розмiщуватись у «кишеньцi» на зворотному боцi обкладинки особової справи.
Закiнченi в дiловодствi справи постiйного, тривалого (понад 10 рокiв) зберiгання та з особового складу повиннi здаватися до архiву установи для подальшого зберiгання та користування. Як правило, особовi справи розмiщують у сейфах чи, на крайнiй випадок, у спецiально для цього пристосованих залiзних шафах, що замикаються [21].

Документи особової справи пiдшиваються в спецiально виготовленихобкладинках або у стандартних швидкозшивачах.

Кожна особова справа знаходиться у спецiально призначенiй для цього папцi формату А-4.

Зберiгання особових справ забезпечують працiвники кадрової служби, якi несуть вiдповiдальнiсть за додержання встановленого порядку облiку, зберiгання i видачi особових справ.

Для забезпечення збереженостi та охайностi особових справ, що свiдчить про культуру дiловодства в установi, їх потрiбно оформити належним чином.

Оформлення справи — пiдготовка справи до зберiгання. Оформлення справи включає комплекс робiт iз нумерацiї аркушiв у справi, складання (у необхiдних випадках) внутрiшнього опису документiв справи, засвiдчувального напису справи, пiдшивання або оправлення справи, оформлення обкладинки (титульного аркуша) справи.

Залежно вiд термiнiв зберiгання проводиться повне або часткове оформлення справ. Повному оформленню пiдлягають справи постiйного, тимчасового (понад 10 рокiв) зберiгання i з особового складу. Повне оформлення справи передбачає: оформлення реквiзитiв обкладинки справи за встановленою формою; нумерацiю аркушiв у справi; складання пiдсумкового напису справи; складання у разi потреби внутрiшнього опису документiв справи; пiдшивання оформлення обкладинки справи; внесення необхiдних уточнень в реквiзити обкладинки справи [21, 25].

На обкладинцi особової справи необхiдно зазначити:

1) назва пiдприємства, органiзацiї, установи;

2) назва структурного пiдроздiлу;

4) кiлькiсть аркушiв у справi;

6) архiвний шифр справи.

8) дату заведення та закiнчення особової справи (день прийняття на роботу i день звiльнення).

Реквiзити, що проставляються на палiтурцi справи, оформлюються таким чином: назва пiдприємства, органiзацiї, установи зазначається в називному вiдмiнку повнiстю з вказiвкою офiцiйно ухваленого скороченого найменування, яке зазначається в дужках (або без них) пiсля повної назви; назва структурного пiдроздiлу — записується назва структурного пiдроздiлу вiдповiдно до затвердженої структури; iндекс справи — проставляється цифрове позначення справи за номенклатурою справ; заголовок справи — переноситься з чинної номенклатури установи; дата справи — вказується рiк (роки) початку i закiнчення справи вдiловодствi (Додаток4).

Перед передаванням справ до архiву установи в текст на їх обкладинках вносяться необхiднi уточнення, перевiряється вiдповiднiсть заголовкiв справ на обкладинках змiсту пiдшитих документiв, у разi потреби до заголовка справи вносяться додатковi вiдомостi (проставляються номери наказiв, протоколiв, види i форми звiтностi, вказiвки на копiювання документiв тощо).

На обкладинках справ проставляються дати документiв, умiщених у кожну справу. Якщо справа складається з кiлькох томiв (частин), то на кожному з них проставляються крайнi дати документiв.

У разi змiни найменування установи (її структурного пiдроздiлу) упродовж перiоду, що охоплює документи справи, або пiд час передавання справи до iншої установи (структурного пiдроздiлу) на обкладинцi справи зазначається нове найменування установи (структурного пiдроздiлу), а попереднє береться в дужки. Написи на обкладинках справ робляться тiльки свiтлостiйким чорним чорнилом.

Пiсля звiльнення працiвника заяву про його звiльнення, копiю наказу (розпорядження) або витяг з нього, а також iншi документи (лист про переведення на iншу роботу, подання на звiльнення тощо), на пiдставi яких видано наказ (розпорядження), пiдшивають в особову справу та записують в опис. У додатку до особової справи працiвника робиться запис про його звiльнення. Пiсля виконання цих процедур особова справа вилучається та зберiгається у вiддiлi кадрiв протягом двох рокiв, потiм здається на зберiгання в архiв органiзацiї до кiнця загального строку зберiгання - 75 рокiв.

Доступ до особових справ повинен бути обмеженим. Видаються особовi справи для службового користування лише особам, коло яких визначене керiвником установи. Не дозволяється затримувати особову справу бiльше, нiж на один день, виносити її за межi пiдприємства. У разi використання особової справи забороняється робити будь-якi виправлення ранiше зроблених записiв або вносити новi, вилучати старi документи чи долучати новi. Не дозволяється видавати особову справу особi, на яку вона заведена. Вони перебувають на особливому зберiганнi нарiвнi з секретними документами.

Пiд час оправлення або пiдшивання документiв справи не дозволяється торкатися їх тексту. Якщо текст документiв надруковано надто близько до їх лiвого краю, то потрiбно наростити корiнцi документiв папером тiєї самої якостi, що й носiї тексту документiв.

При пiдготовцi особової справи до передачi в архiв у кiнцi справи оформляється на окремому аркушi засвiдчувальний напис (Додаток 5).

Засвiдчувальний напис справи складається з метою облiку кiлькостi аркушiв у справi та фiксацiї особливостей їх нумерацiї. Засвiдчувальний напис складається на окремому аркушi, що вмiщується наприкiнцi справи, у друкованих примiрниках справ (облiковi журнали, звiти тощо) — на зворотному боцi останнього чистого аркуша.

У засвiдчувальному написi зазначаються цифрами i лiтерами кiлькiсть аркушiв у справi та окремо, через знак «+» (плюс), кiлькiсть аркушiв внутрiшнього опису, якщо вiн є.

У засвiдчувальному написi застерiгаються такi особливостi нумерацiї документiв справи:

1) наявнiсть лiтерних та пропущених номерiв аркушiв;

2) номери аркушiв з наклеєними фотографiями, кресленнями, вирiзками тощо;

4) номери конвертiв з укладеннями i кiлькiсть аркушiв укладень.

Пiдсумковий запис пiдписується його укладачем (з розшифруванням посади i пiдпису), проставляється дата.

Усi наступнi змiни в складi та станi справи (пошкодження аркушiв, замiна оригiнальних документiв копiями, приєднання нових документiв тощо) зазначаються у засвiдчувальному написi iз посиланнями на вiдповiдний документ (наказ, акт).

У разi великого обсягу перенумерацiї аркушiв у справi наприкiнцi її складається новий засвiдчувальний напис. Старий засвiдчувальний напис закреслюється i зберiгається в справi постiйно.

Внутрiшнiй опис складається на окремому аркушi за формою, що мiстить вiдомостi про порядковi номери документiв справи, їх iндекси, дати, заголовки та номери аркушiв справи, на яких розташований кожен документ (Додаток 6).

його укладач. Якщо справу оправлено або пiдшито попередньо без внутрiшнього опису, то його бланк пiдклеюють до внутрiшнього боку лицьової обкладинки справи.

Змiни складу документiв справи (включення додаткових документiв, їх вилучення, замiна оригiналiв копiями тощо) вiдображаються в графi «Примiтки» iз посиланням на вiдповiднi документи (накази, акти тощо), i до внутрiшнього опису складається новий пiдсумковий запис.

Із метою забезпечення збереженостi та закрiплення порядку розташування документiв у справi всi її аркушi, крiм аркушiв пiдсумкового напису та внутрiшнього опису, нумеруються арабськими цифрами порядковою нумерацiєю в правому верхньому кутi простим м'яким олiвцем або механiчним нумератором. Застосування чорнила або кольорових олiвцiв для нумерацiї аркушiв забороняється. Аркушi внутрiшнього опису документiв справи нумеруються окремо.

Аркушi справ, що складаються з декiлькох томiв або частин, нумеруються в кожному томi (частинi) окремо.

Аркуш формату, бiльшого, нiж формат А4, пiдшивається за один бiк i нумерується як один аркуш у правому верхньому кутi, а потiм фальцюється на формат А4.

тощо), то кожен документ нумерується окремо.

Пiдшитi в справи конверти з укладеннями нумеруються порядковою нумерацiєю аркушiв справи, при цьому спочатку нумерується конверт, а потiм кожне вкладення в конвертi.

Пiдшитi в справи документи з власною нумерацiєю аркушiв зберiгають таку нумерацiю, якщо вона вiдповiдає послiдовностi розташування аркушiв у справi.

аркуша.

Щоб запобiгти втратi особової справи, у нiй необхiдно тримати реєстрацiйно-контрольну картку (Додаток 7). Контрольна картка залишається у вiддiлi кадрiв на перiод видачi особової справи. Пiсля повернення останньої у контрольнiй картцi ставиться дата повернення, а особова справа повертається на своє мiсце. У разi вiдправлення особової справи поштою вказується дата вiдправлення, адресат, вихiдний номер супровiдного листа, дата повернення справи. Пiсля передачi особової справи в архiв контрольна картка знищується. Зберiгається особова справа в архiвi як самостiйна одиниця зберiгання. В разi переведення працiвника на iншу роботу особова справа, як правило, не передається. Виняток становлять випадки переведення особи з пiдприємства на пiдприємство однiєї системи [25, 34].

ТРУДОВІ КНИЖКИ ПРАЦІВНИКІВ

точностям їх заповнення надається особливе значення.

Порядок заповнення цього документа регламентується ст. 48 Кодексу Законiв про Працю України, Інструкцiєю про порядок ведення трудових книжок працiвникiв, затвердженою наказом Мiнiстерства працi України, Мiнiстерством юстицiї України та Мiнiстерством соцiального захисту України вiд 29. 07. 1993 року № 58, та iншими нормативними актами.

Трудовi книжки ведуться на всiх працiвникiв пiдприємств, установ i органiзацiй усiх форм власностi, якi пропрацювали на них понад 5 днiв, включаючи осiб, якi є власниками, спiввласниками пiдприємств, селянських фермерських господарств, сезонних, тимчасових i позаштатних працiвникiв, за умови, що вони пiдлягають державному соцiальному страхуванню.

Трудовi книжки не ведуться на працiвникiв на умовах трудового договору у пiдприємцiв, що не мають прав юридичної особи, а також у окремих громадян по їх обслуговуванню. Їх робота пiдтверджується довiдкою органiзацiї за участю якої було укладено трудовий договiр мiж наймачем i працiвником, а також довiдкою про оплату внескiв до фонду державного соцiального страхування.

На осiб, якi працюють за сумiсництвом, трудовi книжки ведуться тiльки за мiсцем основної роботи вiдповiдно до iнструкцiї про порядок ведення трудових книжок на пiдприємствах, в установах i органiзацiях, затверджена наказом Мiнпрацi, Мiнюсту, Мiнсоцзахисту населення України вiд 29. 07. 1993 року, № 58. Працiвники, що стають до роботи, зобов’язанi пред’явити власнику або уповноваженому ним органу трудову книжку, оформлену в встановленому порядку.

Особи, що приймаються на роботу вперше, повиннi пред’явити паспорт, диплом або iнший документ про освiту чи професiйну пiдготовку, а вiйськовослужбовцi, звiльненi з лав вiйськових сил або iнших вiйськових формувань, - вiйськовий квиток. Звiльненi з мiсць вiдбування кримiнального покарання зобов’язанi пред’явити довiдку про звiльнення (Інструкцiя про порядок ведення трудових книжок на пiдприємствах).

Трудовi книжки зберiгаються на пiдприємствах, в установах, органiзацiях як документ суворої звiтностi. При звiльненнi працiвника трудова книжка видається йому пiд розписку в журналi облiку.

Вiдповiдно до постанови Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 27. 04. 1993 року, № 301 «Про трудовi книжки працiвникiв», вiдповiдальнiсть за органiзацiю ведення облiку, зберiгання i видачу трудових книжок несе керiвник пiдприємства, установи, органiзацiї.

Вiдповiдальнiсть за своєчасне i правильне заповнення трудових книжок, за їх облiк, зберiгання та видачу несе спецiально уповноважена особа, яка призначається наказом керiвника пiдприємства, установи, органiзацiї.

За порушення встановленого порядку ведення, облiку, зберiгання i видачi трудових книжок посадовi особи несуть дисциплiнарну, а в передбачених законом випадках – iншу вiдповiдальнiсть. У разi необхiдностi власник або уповноважений ним орган вiддає працiвникам на їх прохання завiренi виписки з трудових книжок вiдомостей про роботу [19,28].

3. 2 ВЕДЕННЯ ТРУДОВИХ КНИЖОК

Вiдповiдно до постанови Кабiнету Мiнiстрiв України «Про трудовi книжки працiвникiв» вiд 27. 04. 93 № 301 Мiнiстерство працi України, Мiнiстерство юстицiї України i Мiнiстерство соцiального захисту населення України наказом вiд 29 липня 1993 р. № 58 затвердили Інструкцiю про порядок ведення трудових книжок на пiдприємствах, в установах i органiзацiях. Наказом цих самих мiнiстерств вiд 26 березня 1996 р. № 29 внесенi змiни до Інструкцiї, яка дiє на цей час.

включаючи осiб, якi є спiввласниками (власниками) пiдприємств, селянських (фермерських) господарств, на сезонних i тимчасових працiвникiв, а також позаштатних працiвникiв за умови, що вони пiдлягають державному соцiальному страхуванню.

Трудовi книжки i вкладиш до них заповнюються у вiдповiдних роздiлах українською або росiйською мовами.

Якщо трудова книжка видана вперше, то записи до неї проводяться власником або уповноваженим ним органом не пiзнiше тижневого строку здня прийняття на роботу. До трудової книжки заносяться:

1) вiдомостi про працiвника: прiзвище, iм’я та по батьковi дата народження;

2) вiдомостi про роботу, переведення на iншу постiйну роботу, звiльнення:

3) вiдомостi про нагородження i заохочення: про нагородження державними нагородами та вiдзнаками України, заохочення за успiхи в роботi та iншi заохочення вiдповiдно до чинного законодавства України;

4) вiдомостi про вiдкриття, на якi виданi дипломи, про використанi винаходи i рацiоналiзаторськi пропозицiї та про виплаченi у зв’язку з цим винагороди.

Вiдомостi про стягнення до трудової книжки не заносяться. Всi записи у трудовiй книжнi про прийняття на роботу переведення на iншу постiйну роботу або звiльнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або у повноваженим ним органом пiсля видання наказу (розпорядження) але не пiзнiше тижневого строку, а в разi звiльнення - у день звiльнення i повиннi точно вiдповiдати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються арабськими цифрами (число i мiсяць двозначним). Наприклад, якщо працiвник прийнятий на роботу 2 лютого 1995 року, то у графi 2 трудової книжки записується «02. 02. 1995».

Записи у трудовiй книжцi виконуються акуратно. Кульковою ручкою або ручкою пером, чорнилами чорного, синього-або фiолетового кольорiв.

Печаткою завiряються запис про звiльнення, а також вiдомостi про нагородження та заохочення.

З кожним записом, що заноситься до трудової книжки на пiдставi наказу (розпорядження) про призначення на роботу, переведення i звiльнення, власник або уповноважений ним орган зобов’язаний ознайомити працiвника пiд розписку в особовiй картцi (типова вiдомча форма № П-2, затверджена наказом Мiнстату України вiд 27 жовтня 1995 року № 277), в якiй має повторюватись вiдповiдний запис з трудової книжки (вкладиша).

У разi виявлення неправильного або неточного запису вiдомостей про роботу, переведення а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено вiдповiдний запис.

Власник або уповноважений ним орган за новим мiсцем роботи зобов'язаний надалi працiвниковi в ньому необхiдну допомогу.

органiзацiя, якiй було пiдпорядковано пiдприємство, а в разi його вiдсутностi – обласний архiв або держархiви мiст Києва, Севастополя чи Ради Мiнiстрiв Криму.

Виправленi вiдомостi про роботу, нагородження та заохочення повиннi повнiстю вiдповiдати оригiналу наказу (розпорядження), а у разi їх втрати iншим документам, що пiдтверджують виконання робiт, не зазначених у трудовiй книжцi.

Показання свiдкiв не можуть служити пiдставою для виправлення занесених ранiше записiв.

У роздiлах «Вiдомостi про роботу», «Вiдомостi про нагородження», «Вiдомостi про заохочення» закреслення ранiше внесених неточних або неправильних записiв не допускається.

При необхiдностi змiни запису пiсля зазначення вiдповiдного порядкового номеру, дати внесення запису в графi 3 записується «запис за № таким-то недiйсний. Прийнятий за такою-то професiєю (посадою)» i в графi 4 повторюються дати, № наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу, запис з якого неправильно внесений до трудової книжки (Додаток 8). Таким же чином визначається недiйсний запис про звiльнення i запис про звiльнення чи переведення на iншу постiйну роботу у разi незаконного звiльнення або переведений, установленого органом по розгляду трудових спорiв i поновлення на попереднiй роботi або по змiнi формулювання причин звiльнення. Наприклад, записується: «Запис за № таким-то є недiйсним, поновлений на попереднiй роботi». При змiнi формулювання причин звiльнення записується «Запис на № таким-то i недiйсним, звiльнений...» i зазначається нове формулювання.

У графi 4 в такому разi робиться посилання на наказ про поновлення на роботi або змiну формулювання причин звiльнення (додаток 9).

на пiдставi паспорту або свiдоцтва про народження.

Першу (титульну) сторiнку пiдписує особа, яка є вiдповiдальною за видачу трудових книжок, пiсля чого ставиться печатка пiдприємства, установи, органiзацiї (або печатка вiддiлу кадрiв), де вперше заповнювалась трудова книжка.

Змiна записiв у трудових книжках про прiзвище iм’я по батьковi i дату народження робиться власником або уповноваженим ним органом за останнiм мiсцем роботи на пiдставi документiв (паспорта, свiдоцтва про народження, про шлюб, про розiрвання шлюбу, про змiну прiзвища. iм’я та по батьковi тощо) i з посиланням на номер i дату цих документiв.

документи на внутрiшньому боцi обкладинки i завiряються пiдписом керiвника пiдприємства або спецiально уповноваженої ним особи i печаткою пiдприємства або вiддiлу кадрiв (додаток 10).

У графi 3 роздiлу «Вiдомостi про роботу» у виглядi заголовку записується повне найменування пiдприємства, установи, органiзацiї. Пiд ним заголовком у графi 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, в графi 2 зазначається дата прийняття на роботу.

В графi 3 записується «Прийняти або призначений до такого-то цеху, вiддiлу, дiльницi на таку-то посаду чи роботу» iз зазначенням її конкретного найменування, а також роботи, професiї чи посади i присвоєного розряду (Додаток 11).

Записи про найменування роботи, професiї чи посади, на яку прийнятий працiвник, виконуються згiдно з найменуванням професiй, зазначених в Єдиному тарифно-квалiфiкацiйному довiднику робiт i професiй робiтникiв; для керiвних працiвникiв, спецiалiстiв i службовцiв - згiдно з найменуванням посад, зазначених в квалiфiкацiйному довiднику посад керiвних працiвникiв, спецiалiстiв та службовцiв.

Якщо керiвник має право на пенсiю за вiком на пiльгових умовах, запис в трудовiй книжцi робиться на пiдставi наказу, виданого за результатами атестацiї робочих мiсць, i має вiдповiдати найменуванню Спискiв виробництв, робiт, професiй, посад i показникiв, що дають право на пiльгове пенсiйне забезпечення.

Показники, що зазначенi в цих Списках, обов'язково повиннi бути пiдтвердженi у картi оцiнки умов працi робочого мiсця за результатами атестацiй i можуть записуватись у дужках.

Якщо працiвнику в перiод роботи присвоюється новий розряд, то про це у встановленому порядку робиться вiдповiдний запис (Додаток 12).

Робота за сумiсництвом може зазначатись в трудовiй книжцi, але окремим рядком, за бажанням працiвника, власником або уповноваженим ним органом.

Якщо за час роботи працiвника змiнилась назва пiдприємства, то про це окремим рядком у графi 3 трудової книжки робиться запис: «Пiдприємство таке-то з такого-то числа перейменоване на таке-то», а у графi 4 проставляється пiдстава перейменування – наказ (розпорядження), його дата i номер (Додаток 13).

Студентам, слухачам курсiв, учням, аспiрантам i клiнiчним ординаторам, якi мають трудовi книжки, навчальний заклад (наукова установа) вносить запис про час навчання на денних вiддiленнях (в тому числi пiдготовчих) вищих навчальних закладiв (Додаток 14).

Пiдставою для таких записiв є накази керiвництва навчального закладу (наукової установи) про зарахування на навчання i про вiдрахування з числа студентiв, учнiв, аспiрантiв, клiнiчних ординаторiв.

В перiод роботи зазначених осiб у студентських таборах, при проходженнi виробничої практики i при виконаннi науково господоговiрної тематики пiдтверджується вiдповiдною довiдкою iз зазначенням спецiальностi, квалiфiкацiї, посади та часу роботи. На пiдставi цих довiдок навчальнi заклади (науковi установи) забезпечують внесення до трудових книжок цих вiдомостей про роботу згiдно з одержаним даними.

Довiдки зберiгаються в особистих справах студентiв, учнiв, аспiрантiв та клiнiчних ординаторiв як документи суворої звiтностi.

Для зазначених осiб, якi ранiше не працювали, а тому не мали трудових книжок, вiдомостi про роботу в студентських таборах, на виробничiй практицi, а також про виконання науково – дослiдних господоговiрної тематики на пiдставi довiдок про це вносяться пiдприємством, на якому надалi вони будуть працювати.

У трудовi книжки за мiсцем роботи вносять окремими рядками з посиланням на дату, номер та найменування вiдповiдних документiв такi записи:

1) про час служби у складi Збройних сил України та iнших вiйськ, де на тих, якi проходять службу, не поширюється законодавство про працю i державне соцiальне страхування, iз зазначенням дати призову (зарахування) i дати звiльнення iз служби;

2) про час навчання у професiйних навчально – виховних та iнших закладах, навчально – курсових комбiнатах тощо.

3) про час навчання у вищих навчальних закладах включаючи i час роботи в студентських таборах, на виробничiй практицi i при виконаннi науково – дослiдної господоговiрної тематики та перебування в аспiрантурi i клiнiчнiй ординатурi;

4) про роботу як членiв колгоспiв – у тому разi, коли чинним законодавством передбачене зарахування цiєї роботи в загальний трудовий стаж працiвникiв;

5) про час догляду за iнвалiдом 1 групи або дитиною – iнвалiдом вiком до 16 рокiв, а також за пенсiонерам, який за висновком медичного закладу потребує постiйного стороннього догляду, у тому числi за престарiлим, який досяг 80-рiчного вiку (згiдно з медичним висновком);

Цi записи роблять в трудовiй книжцi до занесення вiдомостей про роботу на даному пiдприємствi.

При вiдновленнi в установленому порядку безперервного трудового стажу для призначення допомоги по державному соцiальному страхуванню в трудову книжку працiвника за останнiм мiсцем роботи у графу 3 роздiлу «Вiдомостi про роботу» вносять запис «Безперервний трудовий стаж вiдновлений з такого то числа, мiсяця, року», у графi 4 робиться посилання на постанову президiї вiдповiдної Ради профспiлок або президiї ЦК вiдповiдно галузевої профспiлки.

Працiвникам, якi зайняттi на сезонних роботах у тих галузях народного господарства, де чинним законодавством допускається пiдсумування перiодiв сезонної роботи та збереження безперервного трудового стажу при поверненi в установлений строк на сезонну роботу пiсля мiжсезонної перерви у графi 3 зазначеного роздiлу робиться запис: «Безперервний стаж роботи зберiгається».

України, зберiгаються: в м. Києвi — Генеральнiй дирекцiї Київської мiської ради з обслуговування iноземних представництв, Автономнiй Республiцi Крим — у фiлiалi Генеральної дирекцiї Київської мiської ради з обслуговування iноземних представництв м. Ялти, в областях — в управлiннях зовнiшнiх зносин та зовнiшньоекономiчної дiяльностi облдержадмiнiстрацiй або пiдприємствах, визначених обласними державними адмiнiстрацiями, у м. Севастополi — в мiськiй державнiй адмiнiстрацiї це регулюється абзацом першим, пункту 2. 20 iз змiнами, внесеними згiдно з Наказом Мiнпрацi та соцполiтики № 266/118/5 вiд 24. 09. 2003

Цi органи роблять вiдмiтки у трудових книжках про прийняття на роботу i звiльнення вiдповiдно до трудових договорiв i довiдок наймачiв. Пiд час влаштування нароботу робиться запис: «Прийнято на таку – то посаду»«назва представництва компанiї в Українi»i при звiльненнi робиться запис: «Звiльнено такої – то роботи» iз посланням напричину звiльненнявiдповiдно до статтi КЗпП України. Запис, зроблений у трудовiй книжцi iноземними представництвами та кореспондентами, спiвпрацiвниками мiжнародних органiзацiй та iншими прирiвняними до них iноземцями на територiї України, є недiйсним згiдно з Наказом Мiнпрацi та соцполiтики № 266/118/5 [19].

Трудовi книжки працiвникiв, якi працюють на умовах трудового договору у фiзичних осiб — суб’єктiв пiдприємницької дiяльностi без створення юридичної особи з правом найму, та фiзичних осiб, якi використовують найману працю, пов’язану з наданням послуг (кухарi, няньки, водiї тощо), зберiгаються безпосередньо у працiвникiв.

в установленому порядку в державнiй службi зайнятостi. Пiд час прийняття на роботу вноситься запис:

- у графi 1 вказують порядковий номер запису;

- у графi 2 дату внесення;

- у графi 3 записують: «Прийнятий на таку – то роботу»далi зазначається професiйна характеристика робiт за трудовим договором, зазначаються дата та номер договору, зареєстрованим у державнiй службi зайнятостi, зазначається повна назва центру зайнятостi,

- у графi 4 зазначається, на пiдставi чого внесено запис: дата i номер реєстрацiї трудового договору державною службою зайнятостi: «трудовий договiр, номер, зареєстрований, дата». (Додаток 15).

А при звiльненнi робиться запис: «Звiльнений з такої – то роботи», далi зазначається пiдстава звiльнення з посиланням на вiдповiднi статтi КЗпП України, при цьому у графi 4 зазначається дата зняття трудового договору з реєстрацiї державною службою зайнятостi: «трудовий договiр (номер) знято з реєстрацiї (дата)» (Додаток 16).

до Інструкцiї доповненої пунктом 2. 20-1 згiдно з Наказом Мiнпрацi та соцполiтики № 259/34/5 вiд 08. 06. 2001 [20].

У трудовi книжки осiб, якi перебувають на виправних роботах без позбавлення волi, власник або уповноважений ним орган пiдприємства за мiсцем роботи вносить запис про те, що час роботи протягом цього перiоду не зараховується в загальний i безперервний трудовий стаж (роздiл «Вiдомостi про роботу» графа 3).

У тих випадках, коли судом у встановленому законом порядку час перебування на виправних роботах без позбавлення волi зарахований у загальний трудовий стаж, у трудових книжках роблять запис про те, що цей час не зараховується в безперервний трудовий стаж. Цi записи вносяться до трудових книжок пiсля закiнчення фактичного строку вiдбування покарання встановлюється за довiдками органiв МВС України.

прийнятий або направлений засуджений. Пiдставою для таких записiв є наказ (розпорядження) керiвника пiдприємства, виданий згiдно з вироком (ухвалою) суду.

В роздiлi «Вiдомостi про роботу» трудової книжки роблять записи:

на виправних роботах у загальний трудовий стаж у графi 3 записують: «Час роботи з такої-то дати (число, мiсяць, рiк) по таку-то дату (число, мiсяць, рiк) не зараховуються в безперервний трудовий стаж»;

- у графi 4 зазначають пiдставу внесення запису до трудової книжки наказ (розпорядження) керiвника пiдприємства, дата його видачi i номер.

Питання визначення недiйсними вiдповiдних записiв, внесених до трудових книжок громадян: «Звiльнений вiд роботи (посади) у зв'язку з законним засудженням» або «Звiльнений з посади у зв'язку з незаконним притягненням до кримiнальнiм вiдповiдальностi», про видачу їм дублiкатiв трудових книжок, а також питання нанесення до них вiдповiдних записiв особам. засудженим до позбавлення права займати певнi посади або займатися певною дiяльнiстю i про порядок надання їм дублiкату трудової книжки регулюються чинним законодавством.

У трудовi книжки працiвникiв в роздiл «Вiдомостi про нагородження» заносяться вiдомостi про нагородження державними нагородами та вiдзнаками України; в роздiл «Вiдомостi про заохочення» вносяться вiдомостi про заохочення за успiхи в працi.

До трудових книжок не заносяться премiї, передбаченi системою заробiтної плати або виплата яких носить регулярний характер.

Порядок внесення в трудову книжку вiдомостей про нагороди i заохочення такий:

- у графi 3 вiдповiдного роздiлу пишеться у виглядi заголовку назва пiдприємства, нижче у графi 1 зазначається порядковий номер запису (нумерацiя, що зростає протягом усього перiоду трудової дiяльностi працiвника);

- у графi 2 ставиться дата нагородження або заохочення;

- у графi 3 записується, ким нагороджений або заохочений працiвник, за якi досягнення i якою нагородою або заохоченням;

У тому разi, коли у трудовiй книжцi заповненi усi сторiнки вiдповiдних роздiлiв, вона доповнюється вкладишем.

Про кожний виданий вкладиш на першiй сторiнцi (титульний аркуш) трудової книжки зверху ставиться штамп розмiром 10х25 мм з написом «Виданий вкладиш» i тут же зазначаються серiя i номер вкладиша. При кожнiй наступнiй його видачi має ставитися другий штамп i зазначатися серiя i номер вкладиша.

У разi необхiдностi доповнення трудової книжки видається вкладиш нового зразка незалежно вiд того, яку трудову книжку має працiвник нового чи ранiш установленого 1938 року i 1974 року зразкiв.

3. 3 ДУБЛІКАТ ТРУДОВОЇ КНИЖКИ

України вiд 29. 07. 93 р. № 58, особа, яка втратила трудову книжку (вкладиш до неї) зобов’язана негайно заявити про це власнику або уповноваженому ним органу за мiсцем останньої роботи. Не пiзнiше 15 днiв пiсля заяви, а в разi укладення – в iншi строки, власник або уповноважений ним орган повинен видати працiвник iншу трудову книжку або вкладиш до неї (нових зразкiв) з написом «Дублiкат» у правому верхньому кутку її першої сторiнки (Додаток 18).

Дублiкат трудової книжки або вкладиш до неї заповнюється за загальними правилами. У роздiлах «Вiдомостi про роботу», «Вiдомостi про нагородження» i «Вiдомостi про заохочення» при заповненi дублiката вносяться записи про роботу, а також про нагородження i заохочення за мiсцем останньої роботи на пiдставi ранiше виданих наказiв (розпоряджень).

Якщо працiвник до влаштування на останнє мiсце роботи вже працював, то при заповненi дублiката трудової книжки в роздiлi «Вiдомостi про роботу» у графi 3 спочатку вноситься запис про загальний стаж його роботи до влаштування на пiдприємство, який пiдтверджується документами.

Загальний стаж роботи записується сумарно, тобто зазначається загальна кiлькiсть рокiв, мiсяцiв, днiв роботи без уточнення , на якому пiдприємствi, в якi перiоди часу i на яких посадах працював у минулому власник трудової книжки.

Пiсля цього трудовий стаж, пiдтверджений належно оформленими документами, записується по окремих перiодах в такому порядку:

- у графi 2 зазначається дата прийняття на роботу;

Запис у дублiкатi трудової книжки вiдомостей про роботу за сумiсництвом професiй провадяться за бажанням працiвника.

Якщо з поданих документiв видно, що працiвник переводиться на iншу постiйну роботу на тому ж самому пiдприємствi, то про це робиться вiдповiдний запис, пiсля цього:

- у графi 2 записується дата звiльнення;

- у графi 3 причина звiльнення, якщо у поданому працiвником документi є такi даннi, коли ж документи не мiстять таких даних про роботу в минулому, то в дублiкатi трудової книжки працiвника вносить тiльки тi даннi, що є у документах;

- у графi 4 зазначається найменування, дата i номер документа, на пiдставi якого проведено вiдповiдний запис у дублiкатi.

Документи, що пiдтверджують стаж роботи повертаються власнику. Власник або уповноважений ним орган зобов’язується сприяти працiвниковi в одержаннi документiв, якi пiдтверджують стаж його роботи, що передував влаштуванню на це пiдприємство.

Не зазначаються в пiдсумковому загальному стажi роботи записуються окремим рядком з посиланням на дату, номер i найменування вiдповiдних документiв, також такi записи:

Якщо трудова книжка (вкладиш до неї) стала непридатною чи обгорiла, розiрвана, забруднена тощо, то власник або уповноважений ним орган за останнiм мiсцем роботи видає працiвнику дублiкат трудової книжки (вкладиш до неї).

При цьому на першiй сторiнцi трудової книжки, що стала непридатною, робиться надпис «Замiсть видано дублiкат», а книжка повертається її власнику. При влаштуваннi на нове мiсце роботи працiвник зобов’язаний пред’явити дублiкат трудової книжки [18].

3. 4

Згiдно Наказу «Про затвердження Інструкцiї про порядок ведення трудових книжок працiвникiв» вiд 29. 07. 1993 року, № 58, при звiльненнi працiвника всi записи про роботу i нагороди, що внесенi в трудову книжку за час його роботи на цьому пiдприємствi, засвiдчуються пiдписом керiвника пiдприємства або спецiально уповноваженим ним органом та завiряються печаткою пiдприємства або вiддiлу кадрiв.

При цьому для осiб працездатного вiку вказується час, тривалiсть та мiсце пiдвищення квалiфiкацiї яке пройшов працiвник за останнi два роки перед звiльненням.

При звiльненнi осiб, якi працювали в селянському (фермерському) господарствi за трудовим договором або в разi припинення в ньому членства, пiсля вiдповiдних записiв в трудовiй книжцi, зроблених головою селянського (фермерського) господарства, трудовий стаж в цьому господарствi пiдтверджується пiдписом керiвника, заступника, iншої уповноваженої на це особи та завiряються печаткою мiсцевого органу державної виконавчої влади.

Трудова книжка заповнюється одночасно українською та росiйською мовами i кожен текст засвiдчується окремо.

Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працiвнику його трудову книжку в день звiльнення з внесеним до неї записом про звiльнення.

При затримцi видачi трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працiвнику сплачується середнiй заробiток за весь час вимушеного прогулу. Днем звiльнення в такому випадку вважається день видачi трудової книжки. Про новий день звiльнення працiвника видається наказ (розпорядження) вноситься запис до його трудової книжки. Ранiше внесений запис про день звiльнення визначається недiйсним, про що роблять вiдповiднi виправлення.

Якщо працiвник вiдсутнiй на роботi в день звiльнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повiдомлення iз вказiвкою про необхiднiсть отримання трудової книжки.

Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається лише за письмовою згодою працiвника.

У разi смертi працiвника трудова книжка видається на руки його ближнiм родичам пiд розписку або надсилається поштою на їх вимогу.

У трудовiй книжцi померлого працiвника у роздiлi «Вiдомостi про роботу» робляться такi записи:

У графi 3 – «роботу припинено в зв’язку зi смертю» у графi 4 – дата i номер наказу (розпорядження).

Наприклад, «Звiльнений в зв’язку з прогулом без поважних причин, п. 4 ст. 40 КЗпП України»(Додаток 19).

При розiрваннi трудового договору з iнiцiативи працiвника з причин, за яких законодавство пов’язує надання певних пiльг i переваг, запис про звiльнення вноситься до трудової книжки iз зазначенням цих причин. Наприклад, «Звiльнений за власним бажанням» у зв’язку з зарахування у вищий навчальний заклад, ст. 38 КЗпП України» (Додаток 20).

Запис про звiльнення у трудовiй книжцi працiвника провадиться з додержанням таких правил:

- у графi 1 ставиться порядковий номер запису;

- у графi 3 — причина звiльнення;

- у графi 4 зазначається на пiдставi чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата i номер.

Днем звiльнення вважається останнiй день роботи.

Наприклад, трудовий договiр з працiвником припиняється у зв’язку iз скороченням штату працiвникiв 10 жовтня 1993 року є останнiм днем його роботи. У трудовiй книжцi працiвника має бути зроблений запис:

- у графi 1 роздiлу «Вiдомостi про роботу» ставиться порядковий номер запису;

- у графi 2 — дата звiльнення (10. 10. 93);

- у графi 4 зазначається дата i номер наказу (розпорядження) про звiльнення (Додаток 21).

п. 5 ст. 36 КЗпП України» (Додаток 22).

У разi переходу на виборну посаду у графi 3 робиться запис:«Звiльнений у зв’язку з обранням на виборну посаду в таку-то органiзацiю, п. 5 ст. 36 КЗпП України».

господарства, крiм пiдстав, передбачених чинним законодавством, робиться посилання на вiдповiдне рiшення Уряду України. Наприклад, у графi 3 записується «Звiльнено за скороченням штатiв (чисельностi) працiвникiв, п. 1 ст. 40 КЗпП України» i далi в дужках зазначається вiдповiдна постанова Кабiнету Мiнiстрiв України.

пенсiї». (Додаток 21). У трудових книжках ранiше встановленого зразка 1938 року зазначений штамп ставиться на першiй сторiнцi(Додаток 22) [18].

ВИСНОВКИ

по кадрах є Закони України "Про колективнi договори та угоди", "Про оплату працi", "Про вiдпустки", "Про охорону працi", "Про пенсiйне забезпечення" тощо.

Правова база дiяльностi кадрової служби має своє нормативно–правове забезпечення, без якого не можна було б вести облiк персоналу пiдприємства, установи чи органiзацiї. Визначено, що кадрова служба у своїй дiяльностi керується Положенням про кадрову службу та веде дiловодство згiдно примiрної Інструкцiї з дiловодства на пiдприємствах, в установах, органiзацiях. Лiтературнi джерела для написання курсової роботи представленi навчальними посiбниками, пiдручниками, практичними керiвництвами вiдомих українських фахiвцiв в галузi загального i кадрового дiловодства, документування, документознавства тощо.

В комплексi органiзацiйних документiв пiдприємств, установ, органiзацiй всiх видiв власностi використовують ряд документiв, якi регулюють трудовi вiдносини, мiстять перелiк обов’язкових функцiй, якi повиннi виконувати працiвники, а також захищають їх права в межах чинного законодавства.

До таких документiв в першу чергу вiдносяться посадовi iнструкцiї, трудовi угоди (контракти), договори.

Посадова iнструкцiя є нормативним документом, в якому визначенi функцiї, права та обов’язки працiвника. Цей документ є дуже важливим, оскiльки на його основi розробляється трудовий контракт. Разом цi два документи в першу чергу використовуються при вирiшеннi конфлiктних ситуацiй мiж працiвником та адмiнiстрацiєю.

Трудовий договiр є угодою мiж працiвником та власником пiдприємства, установи, органiзацiї або уповноваженим ним органом, чи фiзичною особою, за якою працiвник зобов'язується виконувати роботу за певною спецiальнiстю, квалiфiкацiєю або посадою, пiдпорядковуючись внутрiшньому трудовому розпорядку, а власник пiдприємства або уповноважений ним орган, чи фiзична особа зобов'язується виплачувати працiвнику заробiтну плату та забезпечувати необхiднi для виконання роботи Умови працi, передбаченi законодавством про працю, колективним договором i угодою сторiн.

Визначено також, що ведення кадрової документацiї неможливо без ведення трудових книжок працiвникiв. Адже цей документ є найголовнiшим для пiдтвердження трудової дiяльностi протягом всього життя. Трудовi книжки повиннi заповнюватись та вестись на пiдприємствi, в установi, органiзацiї за мiсцем основної роботи працiвника згiдно з нормативно–правовими актами. Ведення трудових книжок регулюється Постановою КМУ "Про трудовi книжки працiвникiв" та здiйснюється на основi Інструкцiї про порядок ведення трудових книжок працiвникiв.

У роботi також визначено, що вся сукупнiсть документiв, яка фiксує вiдомостi про трудову дiяльнiсть працiвника, називається особовою справою.

Особова справа заводиться на всiх працiвникiв органiзацiї (пiдприємства), але найчастiше на керiвникiв (при цьому на окремих працiвникiв замiсть особової справи можуть заводитись особовi картки облiку). Пiдприємство само може вирiшувати питання про те, якi документи, особовi справи чи особовi картки заводити на працiвникiв.

В особову справу входять такi документи, як особовий листок з облiку кадрiв; автобiографiя; копiї документiв про освiту, науковий ступiнь, учене звання, пiдвищення квалiфiкацiї; перелiк наукових праць (для спецiалiстiв, якi мають вчений ступiнь та звання); рiзного роду характеристики чи рекомендацiйнi листи; документи, на пiдставi яких видаються накази про призначення, переведення, звiльнення працiвника (контракт, подання, листи про переведення тощо); копiї наказiв (розпоряджень) про приймання (призначення), переведення та звiльнення працiвника або виписки з цих наказiв; матерiали проведення атестацiї; опис документiв.

Визначено, що працiвники пiдприємства, установи, органiзацiї проходять чергову атестацiю з метою виявлення вiдповiдностi займанiй посадi та можливостi подальшого кар’єрного зростання. Пiдготовка до проведення атестацiї та результати атестацiї обов’язково документуються у визначеному порядку i є основою для ефективної трудової дiяльностi.

Обов’язковому документуванню пiдлягає також нагородження працiвникiв, призначення соцiальних виплат, пенсiй тощо. Всi документи з кадрової дiяльностi пiсля проходження i виконання зберiгаються в архiвних установах протягом строго визначеного промiжку часу. Для зручностi у зберiганнi та пошуку необхiдної iнформацiї у разi виникнення такої необхiдностi, формують номенклатуру справ. Номенклатура справ – це обов’язковий для кожної установи систематизований i проiндексований список назв справ iз зазначенням строкiв їх зберiгання. Номенклатура справ як документ, обов’язкова для кожної установи. Вона забезпечує обґрунтований розподiл документiв, встановлення єдиної системи формування справ, їх облiк, швидкий пошук документiв за змiстом та рiзновидом, вiдбiр документiв у процесi дiловодства для державного зберiгання.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ТА НЕОПУБЛІКОВАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Закон «Про охорону працi» вiд 14. 10. 1992р. [електронний ресурс]. – 1 електрон. опт. диск (CD-ROM). – CD-Издательство «ИНФОДИСК». Киев. – 2010 р.

2. Закон «Про оплату працi» вiд 24. 03. 1995р. [електронний ресурс]. – 1 електрон. опт. диск (CD-ROM). – CD-Издательство «ИНФОДИСК». Киев. – 2010 р.

3. Закон «Про колективнi договори i угоди» вiд 01. 07. 1993р.[електронний ресурс]. – 1 електрон. опт. диск (CD-ROM). – CD-Издательство «ИНФОДИСК». Киев. – 2010 р.

4. Закон «Про статус суддiв» вiд 15. 12. 1992 р. № 2862- ХІІ. [електронний ресурс]. – 1 електрон. опт. диск (CD-ROM). – CD-Издательство «ИНФОДИСК». Киев. – 2010 р.

5. Закон «Про судоустрiй України» вiд 07. 02. 2002р. № 3018-ІІІ. [електронний ресурс]. – 1 електрон. опт. диск (CD-ROM). – CD-Издательство «ИНФОДИСК». Киев. – 2010 р.

6. Закон «Про державну службу» вiд 16. 12. 1993 р. № 3723-ХІІ. [електронний ресурс]. – 1 електрон. опт. диск (CD-ROM). – CD-Издательство «ИНФОДИСК». Киев. – 2010 р.

7. Закон «Про визначення розмiру збиткiв, завданих пiдприємству, установi, органiзацiї розкраданням, знищенням (псуванням), недостачею або втратою дорогоцiнних металiв, дорогоцiнного камiння та валютних цiнностей» вiд 06. 06. 1995р. [електронний ресурс]. – 1 електрон. опт. диск (CD-ROM). – CD-Издательство «ИНФОДИСК». Киев. – 2010 р.

8. Закон «Про внесення змiн i доповнень, що стосуються розгляду iндивiдуальних трудових спорiв, до Кодексу законiв про працю Української РСР та визнання такими, що втратили чиннiсть, деяких законодавчих актiв» вiд 18. 02. 1992р. № 2134-ХІІ. [електронний ресурс]. – 1 електрон. опт. диск (CD-ROM). – CD-Издательство «ИНФОДИСК». Киев. – 2010 р.

9. Закон України «Про вiдпустки» вiд 15. 11. 1996р. [електронний ресурс]. – 1 електрон. опт. диск (CD-ROM). – CD-Издательство «ИНФОДИСК». Киев. – 2010 р.

10. Закон України «Про порядок вирiшення колективних трудових спорiв (конфлiктiв)» вiд 03. 03. 1998р. [електронний ресурс]. – 1 електрон. опт. диск (CD-ROM). – CD-Издательство «ИНФОДИСК». Киев. – 2010 р.

11. Закон “Про основи соцiальної захищеностi iнвалiдiв в Українi" вiд 21. 03. 1991р. № 875-ХІІ.[електронний ресурс]. – 1 електрон. опт. диск (CD-ROM). – CD-Издательство «ИНФОДИСК». Киев. – 2010 р.

12. Закон України «Про зайнятiсть населення» вiд 01. 03. 1991 р. № 803-ХІІ. [електронний ресурс]. – 1 електрон. опт. диск (CD-ROM). – CD-Издательство «ИНФОДИСК». Киев. – 2010 р.

13. Конституцiя України вiд 28. 06. 1996 р. Із змiнами внесеними Законом України вiд 8 грудня 2004 року № 2222-ІV: Станом на 1 сiчня 2006 року/ М-во юстицiї України. - Офiц. вид. -К., 2006. -124 с.

14. Кодекс законiв про працю в Українi вiд 10. 12. 1971 зi змiнами на 2002р.[електронний ресурс]. – 1 електрон. опт. диск (CD-ROM). – CD-Издательство «ИНФОДИСК». Киев. – 2010 р.

15. Кодекс законiв «Про адмiнiстративнi порушення» вiд 07. 12. 1984 № 8073-Х. [електронний ресурс]. – 1 електрон. опт. диск (CD-ROM). – CD-Издательство «ИНФОДИСК». Киев. – 2010 р.

– CD-Издательство «ИНФОДИСК». Киев. – 2010 р.

17. Наказ « Про затвердження методичних рекомендацiй щодо застосування Порядку ведення особових справ державних службовцiв в органах виконавчої влади та зразкiв оформлення документiв особових справ» 05. 07. 1998 р. №24. [електронний ресурс]. – 1 електрон. опт. диск (CD-ROM). – CD-Издательство «ИНФОДИСК». Киев. – 2010 р.

18. Наказ «Про затвердження Інструкцiї про порядок ведення трудових книжок працiвникiв» вiд 29. 07. 1993 р. № 58. [електронний ресурс]. – 1 електрон. опт. диск (CD-ROM). – CD-Издательство «ИНФОДИСК». Киев. – 2010 р.

19. Наказ «Про внесення змiн до пункту 2. 20 Інструкцiї про порядок ведення трудових книжок працiвникiв» вiд 24. 09. 2003 р. № 266/188/5. [електронний ресурс]. – 1 електрон. опт. диск (CD-ROM). – CD-Издательство «ИНФОДИСК». Киев. – 2010 р.

20. Наказ «Про внесення змiн i доповнень до наказу Мiнiстерства працi України, Мiнiстерства юстицiї України i Мiнiстерства соцiального захисту населення України вiд 29 липня 1993 р. № 58» вiд 08. 06. 2001 р. № 259/34/5. [електронний ресурс]. – 1 електрон. опт. диск (CD-ROM). – CD-Издательство «ИНФОДИСК». Киев. – 2010 р.

21. Наказ Головархiву України «Про затвердження Перелiку типових документiв, що утворюються в дiяльностi органiв державної влади та мiсцевого самоврядування, iнших установ, органiзацiй i пiдприємств, iз зазначенням термiнiв зберiгання документiв» вiд 20. 07. 1998 р. № 41. [електронний ресурс]. – 1 електрон. опт. диск (CD-ROM). – CD-Издательство «ИНФОДИСК». Киев. – 2010 р.

органах виконавчої влади» вiд 17. 10. 1997р. № 1153. [електронний ресурс]. – 1 електрон. опт. диск (CD-ROM). – CD-Издательство «ИНФОДИСК». Киев. – 2010 р.

23. Постанова Кабiнету Мiнiстрiв України «Про затвердження Порядку ведення особових справ державних службовцiв в органах виконавчої влади» вiд 25. 05. 1998 р. № 731. [електронний ресурс]. – 1 електрон. опт. диск (CD-ROM). – CD-Издательство «ИНФОДИСК». Киев. – 2010 р.

25. Беспянська Г. В. Дiловодство: навч. посiб. / Г. В. Беспянсь – К.: Унiверситет «Україна», 2005. – 418 с.

26. Ратушняк С. П. Правознавство: навч. посiб./ С. П. Ратушняк, Н. С. Киданчук. – Хмельницький, 2003. -160с.

27. Ротань В. Г. Науково-практичний коментар законодавства України про працю. В. Г. Ротань, І. В. Зуб, О.Є. Сонiн. - К.: Атiка, 2008. -680с.

29. Дiденко А. Н. Сучасне дiловодство: Навч. посiбник. / Дiденко А. Н. – 3-тє вид. – К.: Либiдь, 2001. – 384 с.

30. Комова М. В. Дiловодство. Друге видання / Комова М. В. Нацiональний унiверситет «Львiвська полiтехнiка» /– Київ, «Алерта», «Трiада плюс». – 2007. – 220 с.

31. Скiбiцька Л. І. Дiловодство: Навчальний посiбник / Уклад. Л.І. Скiбiцька. – К.: Центр навч. лiтератури, 2006. – 224с.

32. Виноградський М. Д. Управлiння персоналом: навч. посiб./ Виноградська А. М., Шканова О. М – К.: ЦУЛ. – 502с.

33. Мурашко М. І. Менеджмент персоналу: навч-практ. Посiбник. / Мурашко М. І – К.: Знання, 2006. – 311с.

34. Палеха Ю. І. Загальне документознавство: навч. посiб. / Палеха Ю.І., Лемiш Н. О. – К.: Лiра, 2008 – 395 с.

37. Тельнов А. С. Концепцiя сучасної парадигми формування якостi працi на промислових пiдприємствах / Тельнов А. С. // Вiсник Хмельницького нацiонального унiверситету. – 2008. – Т. 2. – №5 - с. 218-221.

39. Єськов О. Мотивацiя i стимулювання працi // Економiка України. – 2001. - №2 - с. 82-83.