Загальні організаційні засади корпоративного управління

Загальнi органiзацiйнi засади корпоративного управлiння Областний Вищий комунальний заклад Інститут пiдприємництва «Стратегiя» Реферат ЗАГАЛЬНІ ОРГАНІЗАЦІЙНІ ЗАСАДИ КОРПОРАТИВНОГО УПРАВЛІННЯ Студент гр. ЗЕ-05-61 Ченокал В. Б. Перевiрив: Лаврiнченко О. В. 2010-рiк. План. Вступ 1. ЗАГАЛЬНА СИСТЕМА УПРАВЛІННЯ В АКЦІОНЕРНИХ ТОВАРИСТВАХ 1. 1 Основнi чинники впливу на систему управлiння 2. РОЛЬ ЗАГАЛЬНИХ ЗБОРІВ В УПРАВЛІННІ КОРПОРАЦІЄЮ 2. 1 Особливостi реалiзацiї акцiонерами управлiнських функцiй 2. 2 Органiзацiйнi засади проведення загальних зборiв 2. 3 Компетенцiя загальних зборiв 3. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ФУНКЦІОНАЛЬНА СТРУКТУРА УПРАВЛІННЯ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ У ПЕРІОД МІЖ ЗАГАЛЬНИМИ ЗБОРАМИ 3. 1 Роль i функцiї наглядової ради 3. 2 Виконавчi органи в акцiонерних товариствах 3. 3 Ревiзiйнi органи. Аудиторська перевiрка 4. ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЙНОЇ СТРУКТУРИ УПРАВЛІННЯ В ТОВАРИСТВАХ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ Висновок Лiтература Вступ Із написання цiєї роботи я зрозумiв що ця тема дуже важлива i у вступi я описав iз чого зiставлений кожний роздiл моєї роботи. Почну з того якi є види корпоративного управлiння: видiляють три основнi системи внутрiшньо корпоративного управлiння, це "нiмецькiй," "японськiй" та "англо-американськiй" моделях. 3 погляду внутрiшнього управлiння корпорацiєю пiд "нiмецькою" системою управлiння фахiвцi розумiють трирiвневу систему управлiння, яка мiстить у собi три управлiнськi структури: загальнi збори акцiонерiв — наглядова рада — виконавча рада "Американська" система управлiння рiзноманiтна i має суттєвi особливостi в межах окремих штатiв. Тому управлiнськi структури вiдрiзняються в межах окремих штатiв, навiть у межах одного й того самого штату. "Японська" модель внутрiшньо корпоративного управлiння також передбачає унiтарну раду директорiв. Зараз норма голосування "одна акцiя один голос" є законодавчо визначеною. Крiм того, для пiдвищення ролi дрiбних iнвесторiв iснує пониження, вiдповiдно до якого акцiонери, якi володiють у сукупностi бiльш як 10 % голосiв, мають право вимагати скликання позачергових зборiв у будь-який час i з будь-якого приводу. Якщо протягом 20 днiв правлiння не виконало зазначеної вимоги, вони мають право самi скликати збори. Досить часто в оголошеннях про проведення загальних зборiв можна побачити питання "рiзне", що є некоректним. До цього пункту регламенту проведення зборiв можна включи ти багато рiзних питань, але його вразливим мiсцем є можливiсть оскарження прийняття цього питання будь-яким акцiонером, оскiльки воно не було внесене до порядку денного. Тому керiвництву АТ бажано чiтко визначати питання, що виносяться на розгляд i голосування. При проведеннi зборiв акцiонери мають право висловлювання своєї думки з будь-яких питань порядку денного. Пропозицiї акцiонерiв, якi володiють бiльш як 10% голосiв, вноситься до порядку денного обов'язково. Реєстрацiя акцiонерiв (їх представникiв), якi прибули для участi у загальних зборах, здiйснюється згiдно з реєстром акцiонерiв у день проведення загальних зборiв виконавчим органом акцiонерного товариства або реєстратором на основi укладеного з ним договору Реєстрацiя є важливим моментом, оскiльки завдяки їй можна фiксувати кiлькiсть голосiв, що стоять за тими чи iншими акцiонерами, а отже, визначити спiввiдношення сил на зборах. В Українi виконавчим органом акцiонерного товариства, який здiйснює управлiння його поточного дiяльнiстю, є правлiння або iнший орган, передбачений статутом. Для пiдвищення ролi виконавчого органу статутом та iншими документами товариства мають бути чiтко окресленi повноваження правлiння (дирекцiї). Законодавчо визначено, що правлiння вирiшує всi питання дiяльностi акцiонерного товариства, крiм тих, що належать до компетенцiї загальних зборiв i наглядової ради акцiонерного товариства. Як правило, правлiння є колегiальним органом (хоча не виключене одноособове), що приймає рiшення голосуванням, але його роботою керує голова правлiння, який призначається або обирається вiдповiдно до статуту акцiонерного товариства. Голова правлiння акцiонерного товариства має право без довiреностi здiйснювати дiї вiд iменi товариства. Крiм наглядової ради iснує ще один наглядовий i контролюючий орган — ревiзiйна комiсiя акцiонерного товариства Головна функцiя ревiзiйної комiсiї полягає у здiйсненнi контролю за фiнансово-господарською дiяльнiстю правлiння акцiонерного товариства. Посадовими особами органiв управлiння товариства визнаються голова та члени виконавчого органу, голова ревiзiйної комiсiї, а у товариствах, де створена рада товариства, голова та члени ради товариства. кiлькiсть голосiв, пропорцiйну до розмiру їх часток у статутному фондi. Особливiстю є те, 1 що в ТОВ збори учасникiв товариства обирають голову товариства, а також те, що на зборах вирiшуються специфiчнi питання, якi стосуються тiльки ТОВ. iнтереси товариства в цiлому, зокрема, якщо виникає загроза значного скорочення статутного фонду. Збори учасникiв товариства мають скликатися також на вимогу виконавчого органу. Учасники товариства, що володiють у сукупностi бiльш як 20% голосiв, мають право вимагати скликання позачергових зборiв учасникiв у будь-який момент i з будь-якого приводу, що стосується дiяльностi товариства. У товариствi з обмеженою вiдповiдальнiстю створюється виконавчий орган — колегiальний (дирекцiя) або одноособовий (директор). Дирекцiю очолює генеральний директор. Членами виконавчого органу можуть бути також особи, якi не є учасниками товариства. Дирекцiя (директор) вирiшує всi питання дiяльностi товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенцiї зборiв учасникiв Генеральний директор має право без довiреностi виконувати дiї вiд iменi товариства, а iншi члени дирекцiї також можуть бути надiленi цим правом. Характерним є те, що генеральний директор (директор) не може бути одночасно головою зборiв учасникiв товариства. 1. ЗАГАЛЬНА СИСТЕМА УПРАВЛІННЯ В АКЦІОНЕРНИХ ТОВАРИСТВАХ 1. 1 Основнi чинники впливу на систему управлiння Свiтова практика свiдчить про наявнiсть багатьох рiзноманiтних органiзацiйних систем управлiння корпорацiями, якi мають спiльнi характернi риси. Найбiльш суттєвi напрями корпоративного управлiння визначають власники акцiонерного товариства. Вони визначають стратегiю розвитку корпорацiй i вирiшують загальнi питання кадрової полiтики. Оскiльки корпорацiї є такою формою пiдприємств, де досить часто iснує "роль мита" власнiсть i власникiв може бути дуже багато, то зрозумiло, що повинна зберiгатись керованiсть АТ не тiльки пiд час вираження власниками своїх прав на зборах, а й у перiод мiж зборами. Власники здiйснюють свої управлiнськi функцiї на зборах (якщо вони можуть реально це здiйснити) або передають функцiї управлiння iншим особам. Якщо така ситуацiя їх не влаштовує, є два виходи: перший — не втручатись у справи АТ, сподiваючись, що iншi власники та менеджмент зможуть вести справу » iнтересах усiх власникiв; другий — вийти з товариства в установленому законодавством та установчими документами порядку. Загальна характеристика регулятивних корпоративних систем деякими фахiвцями вбачається в iснуваннi кiлькох груп чинникiв, що впливають на управлiння. До них вiдносять тип власностi у певному нацiональному середовищi, специфiку законодавства i нормотворчостi, схильнiсть суспiльства до прямого тиску на корпорацiї, структуру директорських рад. Дiєвiсть i ефективнiсть системи корпоративного управлiння визначається результат поєднання цих чинникiв. Бiльш конкретно система корпоративного регулювання розглядається через урахування вiдповiдей на такi питання: як широко сягає регуляцiя, який її обсяг; наскiльки вона сувора; якi джерела регулятивних актiв; якi механiзми їхнього запровадження? Вiдповiдi на цi запитання можуть бути надзвичайно широкими i об'ємними, кожна з них потребує значної роботи. Тому такий пiдхiд вимагає певної конкретизацiї стосовно безпосереднього управлiння акцiонерними товариствами. Поряд з робочими групами Мiжнародної фiнансової корпорацiї iснують окремi органiзацiї i групи фахiвцiв, якi видiляють також кiлька конкретних показникiв, що дає змогу бiльш чiтко з'ясувати стан внутрiшньо корпоративного управлiння в тiй чи iншiй країнi. Наприклад, компанiя "Девiс глобал адвайзерс", яка проводила порiвняльне дослiдження полiтики керiвних центрiв корпорацiй, використала п'ять основних iндикаторiв корпоративного управлiння: наявнiсть нацiональних управлiнських кодексiв для правлiнь корпорацiй, участь незалежних директорiв у роботi рад директорiв, тенденцiя до розподiлу обов'язкiв голови ради директорiв та головного адмiнiстратора мiж двома рiзними людьми, наявнiсть основних комiсiй при радi директорiв, рiвень оприлюднення iнформацiї про прибутки керiвникiв корпорацiй. Такi пiдходи є спiльними для багатьох систем внутрiшньо-корпоративного управлiння, тому вони застосовуються й у практицi корпоративних вiдносин в Українi. У цiлому внутрiшнє управлiння корпорацiями передбачає виявлення повноважень та обов'язкiв основних органiв i учасникiв корпоративного управлiння. Крiм визначення особливостей корпоративного управлiння з погляду iнсайдерських та аутсайдерських систем, видiляють також три основнi системи внутрiшньо корпоративного управлiння, це "нiмецькiй," "японськiй" та "англо-американськiй" моделях. Наявнiсть певної органiзацiйної структури слугує базою для вiднесення корпоративного управлiння до тiєї чи iншої системи. 3 погляду внутрiшнього управлiння корпорацiєю пiд "нiмецькою" системою управлiння фахiвцi розумiють трирiвневу систему управлiння, яка мiстить у собi три управлiнськi структури: загальнi збори акцiонерiв — наглядова рада — виконавча рада. Цiй системi властиве чiтке розмежування функцiй мiж наглядовою радою, яка здiйснює функцiї нагляду, й виконавчим органом, що керує поточною дiяльнiстю корпорацiї, Можна вiдзначити досить чiтке розмежування директорiв –до наглядової ради входять тiльки незалежнi директори, до виконавчої — виконавчi директори. "Американська" система управлiння рiзноманiтна i має суттєвi особливостi в межах окремих штатiв. Тому управлiнськi структури вiдрiзняються в межах окремих штатiв, навiть у межах одного й того самого штату. Це пов'язано з особливостями правового регулювання, оскiльки на федеральному рiвнi дiють закони про цiннi папери та про обiг цiнних паперiв, а внутрiшньо корпоративна дiяльнiсть регламентується законодавством штатiв. Сутнiснi риси цiєї системи полягають у тому, що керiвництво здiйснює унiтарна рада директорiв, яка керує всiєю дiяльнiстю корпорацiї та вiдповiдає за її загальний стан. До цього органу входять як виконавчi, так i незалежнi директори з повноваженнями контролю. Як правило, кiлькiсть виконавчих директорiв у складi спостережної ради не регламентована. "Японська" "нiмецької", i "американської" управлiнських систем. Причому, як свiдчить практика, досить часто виникають труднощi навiть з термiнологiєю. Наприклад, термiн "Рада директорiв" має iстотнi вiдмiнностi при застосуваннi її у тiй чи iншiй корпоративнiй системi, тому слiд уважно вивчати її компетенцiю i функцiональнi обов'язки. Структура корпоративного управлiння в Українi набула певного розвитку i має визначену законодавством регуляторну базу. Зупинимося на основних її елементах. Реалiзацiя корпоративних прав акцiонерiв здiйснюється через їх участь в управлiннi, а оскiльки вищим керуючим органом акцiонерного товариства є загальнi збори товариства, то головною управлiнською функцiєю акцiонера є присутнiсть та головування на цих зборах. У зв'язку з цим слiд вважати, що першi управлiнськi функцiї акцiонери (не засновники товариства) здiйснюють на установчих зборах. Схема структури управлiння акцiонерними товариствами в Українi є в цiлому така сама, як i в iнших країнах свiту. Вона бiльшою мiрою має риси "нiмецької" системи корпоративного управлiння, оскiльки передбачає наявнiсть окремих органiв з наглядовими функцiями. Принципово її можна уявити так: в основi управлiнської структури є загальнi збори учасникiв; на перiод мiж зборами вибираються (призначаються) виконавчi органи; за виконавчими органами наглядає спостережна (наглядова) рада, а фiнансовий контроль здiйснюється ревiзiйною комiсiєю (незалежний аудитор). Це загальна внутрiшня структура управлiння корпорацiями. Крiм неї зовнiшнi контрольнi функцiї здiйснюють державнi органи (фiнансовi, аудиторськi, податковi), а також громадський контроль. Існують певнi функцiї, якi виконують тi чи iншi структурнi органи корпоративного управлiння. Якщо брати вiтчизняну систему корпоративного управлiння, то на органи внутрiшньої структури управлiння припадають: на правлiння — виконавчi функцiї, на спостережну (наглядову) раду — контрольнi та виконавчi (деякi), на ревiзiйну комiсiю — тiльки контрольнi, на аудитора — iнформацiйнi. 2. РОЛЬ ЗАГАЛЬНИХ ЗБОРІВ В УПРАВЛІННІ КОРПОРАЦІЄЮ 2. 1 Особливостi реалiзацiї акцiонерами управлiнських функцiй але зрозумiло, що таких учасникiв корпоративних вiдносин небагато. Одним iз важливих положень українського законодавства є те, що голосування на установчих та загальних зборах проводиться за принципом:" одна акцiя — один голос". Рiч у тiм, що до 1997 р. такого положення не iснувало, що давало можливiсть включати до установчих документiв вимоги про голосування тiльки пакетами акцiй. У деяких випадках голосувати могли лише власники певних пакетiв акцiй, що не давало змоги дрiбним акцiонерам здiйснювати управлiнськi функцiї. Зараз норма голосування "одна акцiя один голос" є законодавчо визначеною. Реально вона не дуже вплинула на можливостi дрiбних iнвесторiв, оскiльки мала кiлькiсть голосiв дає малi можливостi, але з погляду деяких формальних моментiв — присутностi на зборах, виступiв, запитань дещо полiпшила їх стан. В iнших країнах можуть iснувати i iснують деякi особливостi голосування. зборах мають право брати участь усi акцiонери незалежно вiд кiлькостi та класу акцiй, власниками яких вони є. Крiм того, можуть брати участь у загальних зборах з правом дорадчого голосу члени виконавчим органiв, якi не є акцiонерами. Зараз таке право надане представникам трудових колективiв (профспiлкам та iн.). Однак на практицi, i не тiльки в Українi, а й у переважнiй бiльшостi країн, право на участь у зборах не завжди реально здiйсненне. Справа в тому, що, як уже наголошувалось, власнiсть в АТ може бути дуже розпорошена i кiлькiсть акцiонерiв становити десятки тисяч осiб. Практично забезпечити повноцiнне проведення зборiв нереально. Були спроби проводити такi збори методом опитування, визначення представникiв, розвитку довiрчого управлiння, Найбiльш прийнятним у сучасних умовах здається розвиток iнститут представництва, структуризацiя його, чiтке визначення функцiй. У корпоративному управлiннi важливим моментом є встановлення перiодичностi скликання зборiв. Як правило, у регуляторнiй базi переважної бiльшостi країн є норма, вiдповiдно до якої загальнi збори акцiонерiв скликаються не рiдше як один раз на рiк, якщо iнше не передбачено статутом товариства. Господарське життя iнодi потребує термiнового втручання вищого органу товариства. Тому можуть проводитись позачерговi збори акцiонерiв. Зрозумiло, що для проведення таких заходiв необхiднi певнi процедури, оскiльки було б недоцiльно, наприклад, скликати загальнi збори на вимогу одного акцiонера, який володiє 1% акцiй АТ. Позачерговi збори, як правило, скликаються у разi неплатоспроможностi товариства, за наявностi обставин, наведених у статутi товариства, а також у будь-якому iншому випадку, якщо цього вимагають iнтереси акцiонерного товариства в цiлому. Проте такi iнтереси не чiтко конкретизованi i така вимога має загальний характер. В Українi дiє законодавче положення, згiдно з яким позачерговi збори мають бути скликанi виконавчим органом на письмову вимогу ради акцiонерного товариства (спостережної або наглядової ради) або ревiзiйної комiсiї. При цьому виконавчий орган и акцiонерного товариства зобов'язаний протягом 20 днiв з моменту отримання письмової вимоги прийняти рiшення про скликання позачергових зборiв з порядком денним, запропонованим радою акцiонерного товариства (спостережною або наглядовою радою) або ревiзiйною комiсiєю. Крiм того, для пiдвищення ролi дрiбних iнвесторiв iснує пониження, вiдповiдно до якого акцiонери, якi володiють у сукупностi бiльш як 10 % голосiв, мають право вимагати скликання позачергових зборiв у будь-який час i з будь-якого приводу. Якщо протягом 20 днiв правлiння не виконало зазначеної вимоги, вони мають право самi скликати збори. У цьому випадку акцiонери, якi володiють 10 % голосiв, можуть здiйснювати тиск на керiвництво, постiйно скликаючи загальнi збори. У цьому разi виникає пiдстава для знаходження консенсусу мiж власниками з контрольними пакетами i власниками з дрiбними, якi и могли згрупувати 10 % у своїх руках. Для проведення зборiв, як правило створюється органiзацiйна комiсiя, яку очолює член правлiння або голова правлiння АТ. Інодi таку функцiю покладають на спостережну (наглядову) раду. Слiд мати на увазi, що для проведення загальних зборiв треба зробити оголошення для акцiонерiв не менш нiж за 45 днiв до проведення зборiв. Про проведення загальних зборiв акцiонерiв держателiв iменних акцiй повiдомляють персонально передбаченим статутом способом. Це можуть бути листи, загальнi оголошення на пiдприємствах, телефоннi дзвiнки. Найбiльш правильною i поширеною є розсилка листiв з запрошеннями та оголошеннями про збори, якi можуть бути пред'явленi як пер сональне письмове повiдомлення. Існує також законодавче положення, згiдно з яким загальне повiдомлення друкується в мiсцевiй пресi за мiсцезнаходженням акцiонерного товариства i в одному з офiцiйних друкованих видань Верховної Ради України, Кабiнету Мiнiстрiв України чи Державної комiсiї з цiнних паперiв та фондового ринку з зазначенням часу i мiсця проведення зборiв та порядку денного. Якщо до порядку денного включено питання про змiну уставного фонду акцiонерного товариства, то одночасно з порядив денним друкується необхiдна iнформацiя. Таке положення викликає досить серйознi заперечення з боку фахiвцiв i практики Якщо акцiонер повiдомляється, наприклад, персонально письмовим повiдомленням, то чи варто так ретельно публiкувати в пресi? Це питання потребує нормативного i практичного врегулювання. Мiсце проведення загальних зборiв акцiонерiв може вибирати керiвництво АТ, хоча за законодавством потрiбно проводити їх, як правило, за мiсцезнаходженням акцiонерного товариства. Таке положення зовсiм не виключає випадкiв проведення загальних зборiв у зручних лише для менеджменту або власникiв контрольних пакетiв акцiй акцiонерного товариства мiсцях, щоб обмежити можливостi дрiбних iнвесторiв. питання "рiзне", що є некоректним. До цього пункту регламенту проведення зборiв можна включити багато рiзних питань, але його вразливим мiсцем є можливiсть оскарження прийняття цього питання будь-яким акцiонером, оскiльки воно не було внесене до порядку денного. Тому керiвництву АТ бажано чiтко визначати питання, що виносяться на розгляд i голосування. Щодо АТ, якi створювались у процесi приватизацiї, то на першi загальнi збори мають обов'язково виноситись питання згiдно з Державними програмами приватизацiї на певний рiк, в яких був опублiкований їх перелiк, їх скликання має бути надана можливiсть ознайомитись iз документами, пов'язаними з порядком денним. Як правило, для цього такi матерiали вивiшують на дошках оголошень, iнодi цi документи знаходяться у правлiннi акцiонерам дають змогу працювати з ними. В цiлому цей момент управлiння також потребує конкретизацiї. При проведеннi зборiв акцiонери мають право висловлювання своєї думки з будь-яких питань порядку денного. Для того щоб пiдняти новi питання, будь-який з акцiонерiв має право вносити свої пропозицiї щодо порядку денного загальних зборiв не пiзнiш як за 30 днiв до їх скликання. Рiшення про включення них пропозицiй до порядку денного приймається виконавчим органом товариства або наглядовою радою. Пропозицiї акцiонерiв, якi володiють бiльш як 10% голосiв, вноситься до порядку денного обов'язково. Причому рiшення про змiни в порядку денному мають бути доведенi до вiдома всiх акцiонерiв не пiзнiш 10 днiв до проведення зборiв у порядку, передбаченому статутом. Усi цi проблеми має вирiшувати створена органiзацiйна комiсiя. Уявiмо собi, що вона плiдно працювала, визначила больовi точки функцiонування АТ, окреслила перелiк питань, що виносяться на збори, зробила повiдомлення i приступила до безпосереднього їх проведення. є досить дорогим i трудомiстким проносом, щоб повторювати його часто. Тому важливим моментом о чiтка реєстрацiя акцiонерiв, якi прибули на збори. Сьогоднi в Українi при проведеннi зборiв на деяких АТ створюється, як правило, реєстрацiйна комiсiя. Вона може представляти безпосередньо АТ, а може бути сформована зi спiвробiтникiв реєстратора, що обслуговує це товариство. Реєстрацiйна комiсiя є частиною органiзацiйної комiсiї, i головна її функцiя — зафiксувати кiлькiсть акцiонерiв, якi прибули, i кiлькiсть голосiв, якими володiє кожний акцiонер. Причому реєстрацiйна комiсiя надає акцiонерам бюлетенi (картки) для голосування, де обов’язково має бути вказано кiлькiсть голосiв, якими "володiє" цей акцiонер. Тому акцiонери (їх представники), що беруть участь у загальних зборах, реєструються iз зазначенням кiлькостi голосiв, яку має кожний учасник. Визначення кiлькостi голосiв може бути здiйснене практично лише безпосередньо перед зборами, особливо з розпорошеними акцiями, оскiльки iснує можливiсть передачi акцiонерами своїх повноважень i складно заздалегiдь визначити, скiльки i кому акцiй буде передано. Довiренiсть на право участi та голосування на загальних зборах акцiонерiв може бути посвiдчена реєстратором або правлiння акцiонерного товариства. Такi довiреностi часто оформляють в останнiй момент. або реєстратором на основi укладеного з ним договору. Реєстрацiя акцiонерiв — власникiв акцiй на пред'явника вiдбувається на основi пред'явлення ними цих акцiй (сертифiкатiв акцiй) або виписок з рахунку в цiнних паперах. Право участi у загальних зборах акцiонерiв мають особи якi є власниками акцiй на день проведення загальних зборiв (крiм випадку проведення установчих зборiв). Пiсля припинення реєстрацiї пiдбиваються пiдсумки щодо кiлькостi зареєстрованих акцiонерiв i їх голосiв. Оскiльки цей реєстр є офiцiйним документом, на основi якого починаються збори, то вiн пiдписується головою i секретарем зборiв. Реєстрацiя є важливим моментом, оскiльки завдяки їй можна фiксувати кiлькiсть голосiв, що стоять за тими чи iншими акцiонерами, а отже, визначити спiввiдношення сил на зборах. Застосовуються рiзнi форми контролю за її проведенням. Так ринку Для правильного проведення зборiв оргкомiсiя повинна крiм реєстрацiйної комiсiї обов'язково сформувати протокольну та лiчильну комiсiї. На зборах обов'язково ведеться протокол, який є офiцiйним документом, i пiдписується головою зборiв, секретарем. Вiн має вiдображати весь перебiг зборiв. Крiм тог всi рiшення приймаються прямим голосуванням, i лiчильна комiсiя пiдраховує з зазначенням кiлькiсть голосiв "за" — "проти". Чисельнiсть членiв комiсiй залежить вiд величини АТ кiлькостi акцiонерiв. Практика показує, що на зборах доцiльно голосувати починаючи з "проти", оскiльки голосiв "проти" у переважнiй бiльшостi випадкiв менше, нiж "за". Проте це не виключає можливостi й iншого порядку постановки питань. 2. 3 Компетенцiя загальних зборiв Одним iз найважливiших питань корпоративного управлiння є спiввiдношення повноважень i вiдповiдальностi усiх органiв та посадових осiб товариства. Існує багато приписiв щодо прав зборiв, спостережних органiв, виконавчих дирекцiй. Функцiї зборiв i органiв, якi здiйснюють управлiння корпорацiями в перiоди мiж зборами, рiзнi. Наприклад, у США приписи щодо проведення зборiв також не однаковi для всiх штатiв. У розвинутих i європейських країнах вони мають бiльшу правову регламентацiю, хоч i тут є вiдмiнностi. В України законодавчо визначена компетенцiя рiзних органiв управлiння, хоча в межах наявних приписiв є широке поле для рiзного тлумачення. Регуляторною системою 1991 р. визначено, що до компетенцiї загальних зборiв (не слiд забувати про вiдмiнностi установчих i загальних зборiв) акцiонерного товариства належать: 1)визначення основних напрямiв дiяльностi акцiонерного товариства i затвердження його планiв та звiтiв про їх виконання; 2)внесення змiн до статуту товариства; 3) обрання та вiдкликання членiв ради акцiонерного товариства (спостережної ради); 4) обрання та вiдкликання членiв виконавчого органу та ревiзiйної комiсiї; 5) затвердження рiчних результатiв дiяльностi акцiонерного товариства, включаючи його дочiрнi пiдприємства, затвердження звiтiв i висновкiв ревiзiйної комiсiї, порядку розподiлу прибутку, термiн i порядок виплати частки прибутку (дивiдендiв), визначення порядку покриття збиткiв; 6) створення, реорганiзацiя та лiквiдацiя дочiрнiх пiдприємств, фiлiй i представництв, затвердження їх статутiв та положень; 7) винесення рiшень про притягнення до майнової вiдповiдальностi посадових осiб органiв управлiння товариства; 8) затвердження правил процедури та iнших внутрiшнiх документiв товариства, визначення органiзацiйної структури товариства; 9) вирiшення питання про придбання акцiонерним товариством акцiй, що випускаються ним. Усi цi повноваження є важливими, але частину з них можуть i повиннi виконувати органи, що керують у перiоди мiж зборами. Тому виходячи зi складу акцiонерiв i їх завдань статутом товариства до компетенцiї загальних зборiв, з одного боку, можуть бути вiднесенi й iншi питання, а з другого — деякi повноважень можуть бути переданi зборами до компетенцiї спостережної ради або правлiння. Цивiльним i Господарським кодексами 2004 р. законодавчо визначено, що до виключної компетенцiї загальних зборiв акцiонерiв товариства належать такi питання 1) внесення змiн до статуту товариства, у тому числi змiни розмiру його статутного капiталу; 2) обрання членiв наглядової ради, а також утворення i вiд кликання виконавчого та iнших органiв товариства; 3) затвердження рiчної фiнансової звiтностi, розподiл прибутку i збиткiв товариства; 4) рiшення про лiквiдацiю товариства. "Внесення змiн до статуту товариства" та "Лiквiдацiї товариства" рiшення загальних зборiв акцiонерiв приймаються бiльшiстю у 3/4 голосiв акцiонерiв, якi беруть участь у зборах. 3 iнших питань рiшення приймаються простою бiльшiстю голосiв акцiонерiв, якi беруть участь у зборах. Регуляторною базою 1991 р. визначено особливостi прийняття рiшень на установчих зборах, де бiльшiстю у 3/4 приймаються рiшення про створення акцiонерного товариства, про обрання ради акцiонерного товариства (спостережної ради), виконавчих i контролюючих органiв акцiонерного товариства, про надання пiльг засновникам за рахунок акцiонерного товариства. Щодо iнших питань рiшення приймаються простою бiльшiстю голосiв акцiонерiв, якi беруть участь у зборах. Протокол загальних зборiв акцiонерiв пiдписується головою i секретарем зборiв i не пiзнiше як через три робочих днi пiсля закiнчення зборiв (хоч цей припис не завжди виконується) має бути переданий виконавчому органу акцiонерного товариства. Такi функцiї загальних зборiв багатьма фахiвцями не вважається беззаперечними, тому iснують рiзнi пiдходи i пропозицiї щодо вдосконалення дiяльностi цього вищого органу управлiння. Деякi вiтчизнянi фахiвцi та практики, дотримуються думки, що необхiдно розширити коло питань, якi можуть вирiшуватися загальними зборами, причому належних до виключної їх компетенцiї. Іншi пропонують пiдняти роль спостережних (наглядових) рад порiвняно зi зборами i перекласти на них значну Чистину функцiй управлiння. Цi проблеми потребують додаткового вивчення i запровадження у практику вiтчизняного корпоративного управлiння. 3. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ФУНКЦІОНАЛЬНА СТРУКТУРА УПРАВЛІННЯ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ У ПЕРІОД МІЖ ЗАГАЛЬНИМИ ЗБОРАМИ Зрозумiло, що збори акцiонерiв не можуть засiдати постiйно, тодi як товариству потрiбно здiйснювати повсякденну господарську дiяльнiсть. Водночас мало реально, що збори можуть вирiшувати складний комплекс проблем, якi виникають перед кожним дiючим пiдприємством, оскiльки цi ситуацiї потребують знань, умiння i часто одно осiбностi прийняття рiшень та вiдповiдальностi за них. Тому в перiод мiж зборами учасникiв управлiння товариством здiйснюють його органи, склад i порядок обрання (призначення) яких визначається вiдповiдно до виду товариства. В акцiонерних товариствах це однi функцiї i повноваження, в товариствах з обмеженою вiдповiдальнiстю — iншi. В державному корпоративному секторi iснує специфiка, яка вiдрiзняється такими особливостями: укладанням контракту з керiвником та менеджментом, призначенням уповноваженої особи, що управляв державними корпоративними правами, специфiкою виборiв керiвникiв державних корпорацiй. В АТ у перiод мiж зборами функцiї управлiння здiйснюють рiзнi органи управлiння. В рiзних країнах вони мають рiзнi назви, функцiї та права. Так, у США такi органи називаються Радою директорiв, i туди входять i виконавчi, i наглядовi (не виконавчi) директори. Отже, в одних радах здiйснюють свої рiзнi повноваження тi, хто виконує реальнi функцiї менеджменту цього пiдприємства, i тi, що наглядають за таким здiйсненням, Особливiстю органiв корпоративного управлiння у Нiмеччинi вперiод мiж зборами є те, що керiвництво провадять чiтко визначенi виконавчi директори i окремо iснують наглядовi органи. За конодавчо визначається кiлькiсть членiв наглядової ради, яки залежить вiд величини статутного капiталу. Наприклад, у Нiмеччинi члени наглядових рад обираються на термiн не бiльш як 4 роки. Як правило, чисельнiсть членiв наглядової ради - введення в наглядову раду не тiльки осiб, якi вибранi акцiонерами, а й представникiв працiвникiв товариства (за умови, що працiвникiв на "сiмейному" пiдприємствi менш як 500). Щодо працiвникiв, то у Францiї корпорацiї з кiлькiстю найманих працiвникiв бiльше 50 зобов'язанi вводити робiтничих представникiв до складу директорських рад. У Нiдерландах не вимагається пряма участь робiтникiв у наглядових радах, але важливi рiшення мають затверджуватися робiтничими радами. У цiлому рада директорiв має вiдповiдати кiльком основним критерiям, до яких можна вiднести пропорцiйне представництво всiх категорiй власникiв корпоративних прав, можливостi впливу на дiяльнiсть виконавчого директора (органу), доступ до внутрiшньо фiрмової iнформацiї i оцiнок дiяльностi фiрми, поточний контроль дiяльностi менеджерiв. У практицi українського корпоративного управлiння i згiдно з регуляторними системами 1991 та 2004 рр. в АТ може створюватися рада акцiонерного товариства (наглядова рада), яка представляв iнтереси акцiонерiв у перервi мiж проведенням загальних зборiв i в межах компетенцiї, визначеної статутом, контролює i регулює дiяльнiсть правлiння, причому в АТ, яке налiчує понад 50 акцiонерiв, створення ради акцiонерного товариства є обов'язковим. У Цивiльному кодексi немає вимоги, що Рада створюється з числа акцiонерiв, хоч iснують пропозицiї вiднести цю норму до юридичних осiб — акцiонерiв. Наглядова рада визначає форми контролю за дiяльнiстю виконавчого органу. Не допускається сумiщення посад в АТ. Якщо особи є членами ради акцiонерного товариства, вони не можуть бути членами виконавчого органу та ревiзiйної комiсiї. Рада може обиратися на загальних зборах i потiм обирати зi свого числа голову. У цьому разi голова ради може бути замiнений самою радою товариства. Не є винятком iнша можливiсть — вибори голови ради на загальних зборах, пiсля чого його можуть звiльнити так само — рiшенням зборiв. Статутом акцiонерного товариства або за рiшенням загальних зборiв акцiонерiв на раду акцiонерного товариства може бути покладено виконання окремих функцiй, що належать до компетенцiї загальних зборiв, крiм питань, вiднесених законодавством до виключної компетенцiї зборiв. Також статутом та законом встановлюється виключна компетенцiя наглядової ради. Питання, вiднесенi вiдповiдно до статуту акцiонерного товариства до виключної компетенцiї наглядової ради акцiонерного товариства, не можуть бути переданi на вирiшення виконавчих органiв товариства. Основнi питання, якi належать до компетенцiї наглядової ради, вирiшуються у кожному конкретному випадку окремо. Найчастiше у практицi українського корпоративного управлiння видiляють такi риси. складу i колишнi директори стали головами правлiння. та менеджменту i чiтко визначенi їх ролi в корпоративному управлiннi. Такi оптимальнi спiввiдношення зборiв, наглядових функцiй i виконавчих трапляються не досить часто. По-третє, iнодi наглядова рада перебирав на себе реальнi функцiї управлiння i тодi як голова правлiння залишається формальним керiвником, рiшення приймає голова спостережної ради. У такому разi наглядова рада здiйснює функцiї оперативного управлiння пiдприємством. Роль наглядової ради надзвичайно велика i є предметом дискусiй i наукових розробок не тiльки в Українi, а й за кордом. Бiльш чiтко простежується тенденцiя жорсткого вiдокремлення наглядових рад вiд виконавчих органiв, конкретизацiї i поширення їх повноважень. який здiйснює управлiння його поточного дiяльнiстю, є правлiння або iнший орган, передбачений статутом. Як правило, таким органом найчастiше єправлiння, iнодi його називають радою директорiв, на приватизованих пiдприємствах часто намагаються зберегти посаду директора або генерального директора i тому iнодi називають правлiння дирекцiєю. 3 2004 р. дiє норма щодо колегiальностi, або одноособовостi виконавчого органу в АТ. Особливiстю виконавчих органiв є те, що в них можуть бути особи, якi не є акцiонерами, а перебувають з товариством у трудових вiдносинах, Друга важлива особливiсть полягає в тому, що виконавчий орган може обиратись не тiльки зборами, а й призначатись наглядовою радою. значнi кошти i втрачаючи час (згадаємо, що повiдомлення необхiдно зробити до дати зборiв за 45 днiв). Водночас можна надати радi АТ право призначити (обрати) правлiння на її власний розсуд i мати право оперативно його змiнити у разi потреби. 3 погляду власникiв це начебто й логiчно, однак це посилює невпевненiсть менеджерiв у своєму статусi на пiдприємствi й призводить до їх нерiшучостi у вирiшеннi виробничих проблем, постiйному узгодженнi усiх питань з наглядовою радою, що, в свою чергу, перетворює її з контролюючого органу у виконавчий. Для пiдвищення ролi виконавчого органу статутом та iншими документами товариства мають бути чiтко окресленi повноваження правлiння (дирекцiї). Законодавчо визначено, що правлiння вирiшує всi питання дiяльностi акцiонерного товариства, крiм тих, що належать до компетенцiї загальних зборiв i наглядової ради акцiонерного товариства. Загальнi збори можуть ухвалити рiшення про передачу частини належних їм прав до компетенцiї правлiння. Тому конкретнi повноваження i обов'язки правлiння є надзвичайно важливим роздiлом статуту та внутрiшньо корпоративних документiв кожного АТ i потребують серйозного опрацювання. Оскiльки правлiння пiдзвiтне загальним зборам акцiонерiв i наглядовiй радi акцiонерного товариства та органiзовує виконання їх рiшень, можна вважати, що воно здiйснює тiльки оперативний менеджмент. У своїх дiях правлiння обмежене статутом та внутрiшньо корпоративними положеннями про правлiння. В цiлому правлiння здiйснює управлiння майже усiма господарськими процесами, особливо виробничими, маркетинговими, фiнансовими, тому воно надiлене важливими повноваженнями. Цi повноваження закладаються у статут або внутрiшньо-корпоративнi документи. Кiлькiсний склад правлiння залежить вiд масштабiв АТ, обсягiв виробництва, окреслених вищими органами завдань розвитку фiрми. В Українi найчастiше правлiння складається з 3— 7 осiб, хоча буває й iнший кiлькiсний склад. Як правило, правлiння є колегiальним органом (хоча не виключене одноособове), що приймає рiшення голосуванням, але його роботою керує голова правлiння, який призначається або обирається вiдповiдно до статуту акцiонерного товариства. Це є цiлком зрозумiлим, оскiльки навiть фiнансовi документи не можуть пiдписувати всi члени правлiння, виступати у вiдповiдальних вiдносинах з контрагентами також повинен хтось один. Це не означає, що голова правлiння не має заступникiв, якi можуть виконувати певнi функцiї, в тому числi й тi, якi покладено на голову. Голова правлiння акцiонерного товариства має право без довiреностi здiйснювати дiї вiд iменi товариства. Іншi члени правлiння також можуть бути надiленi цим правом згiдно iз статутом. Обирають або призначають голову i членiв правлiння рiзними способами. Якщо збори або наглядова рада обирають усiх членiв правлiння, можливий варiант, за якого члени правлiння обирають мiж собою голову. У цьому разi голова пiдзвiтний правлiнню i бiльш жорстко регламентований у своїх дiях з його боку. Може скластись iнша ситуацiя, коли обирають або призначають лише голову правлiння, який сам призначає членiв правлiння i як керiвник пiдприємства укладає з ними угоди на виконання функцiй членiв правлiння. У цьому разi керiвник має бiльше повноважень i єдиноначальностi, оскiльки пiдзвiтний лише наглядовiй радi та зборам. Може виникнути ситуацiя, коли голова правлiння, а то й усi його члени призначаються або обираються радою акцiонерного товариства i прямо пiдзвiтнi їй Усi цi варiанти використовуються в практицi корпоративного управлiння, вони мають свої переваги i недолiки, якi важко визначити без аналiзу кожного конкретного випадку. 3. 3 Ревiзiйнi органи. Аудиторська перевiрка функцiй ревiзiйної комiсiї, яка створюється i дiє в Українi. Головна функцiя ревiзiйної комiсiї полягає у здiйсненнi контролю за фiнансово-господарською дiяльнiстю правлiння акцiонерного товариства. Цивiльним кодексом України не визначається обов'язковiсть iснування ревiзiйної комiсiї, iснує норма про аудиторську перевiрку, але вони iснують в уже створених АТ i тому слiд вивчити їх дiяльнiсть. Регуляторна база 1991 р. встановлює положення, згiдно з яким до складу ревiзiйної комiсiї мають входити тiльки акцiонери цього АТ. Членами ревiзiйної комiсiї не можуть бути члени правлiння, наглядової ради акцiонерного товариства та iншi посадовi особи. в складi трьох чоловiк, хоча кiлькiсний склад може бути й iншим. Не обираються в ревiзiйну комi сiю головний бухгалтер та його заступники, оскiльки ревiзiйна комiсiя перевiряє насамперед їх звiтнiсть. Найбiльш доцiльним є обрання в ревiзiйну комiсiю бухгалтерських працiвникiв акцiонерiв — юридичних осiб, в iнших випадках — акцiонерiв, якi обiзнанi з фiнансово-економiчною роботою. якi володiють у сукупностi бiльш 10% голосiв. Перiодичнiсть перевiрок може бути чiтко визначена в статутi, i тодi комiсiя виконує цю вимогу, незважаючи на те, чи були такi доручення збоку органiв управлiння. При цьому ревiзiйнiй комiсiї акцiонерного товариства мають бути вiдданi всi матерiали, бухгалтерськi або iншi документи i особистi пояснення посадових осiб на її вимогу. Як правило, ревiзiйна комiсiя доповiдає про результати проведених нею перевiрок загальним зборам акцiонерного товариства. Якщо перевiрки iнiцiювала рада або сама ревiзiйна комiсiя, то результати доповiдаються радi акцiонерного товариства. Ревiзiйна комiсiя зобов'язана вимагати позачергового скликання загальних зборiв акцiонерiв у разi виникнення загрози суттєвим iнтересам акцiонерного товариства або виявлення зловживань, вчинених посадовими особами. Щоправда, на сьогоднi не чiтко визначена вiдповiдальнiсть за невиконання цього зобов'язання i не зрозумiло, як ревiзiйна комiсiя повинна його здiйснювати. Для пiдвищення ролi ревiзiйної комiсiї її членам надана можливiсть брати участь у засiданнях правлiння з правом дорадчого голосу. Крiм того, без висновку ревiзiйної комiсiї загальнi збори акцiонерiв не мають права затверджувати баланс. А без затвердження балансу не можна здiйснити звiтнiсть перед державними органами i займатися повноцiнною господарською дiяльнiстю як пiдприємство. Аудиторська перевiрка звiтностi щорiчно залучати аудитора, не пов'язаного майновими iнтересами з товариством чи з його учасниками. Аудиторська перевiрка будь-якого акцiонерного товариства має бути проведена у будь-який час на вимогу акцiонерiв, якi разом володiють не менш як 10 % акцiй. Порядок проведення аудиторських перевiрок дiяльностi акцiонерного товариства встановлюється статутом товариства i законом. Витрати, пов'язанi з проведенням такої перевiрки, покладаються на осiб, на вимогу яких проводиться аудиторська перевiрка, якщо загальними зборами акцiонерiв не буде ухвалене рiшення про iнше. Оскiльки названi вище органи управлiння та контролю формують окремi особи, то слiд звернути увагу на те, що трапляються випадки, коли в органи нагляду обираються юридичнi особи, якi є акцiонерами даного АТ. Проте на практицi здiйснення функцiй управлiння i їх регламентацiя пов'язанi з поняттям "посадовi особи". Отже, юридичнi особи можуть бути також посадовими особами. У таких випадках управлiнськi функцiї здiйснюються ними через своїх керiвникiв або iнших представникiв. Посадовими особами органiв управлiння товариства визнаються голова та члени виконавчого органу, голова ревiзiйної комiсiї, а у товариствах, де створена рада товариства, голова та члени ради товариства. Однi й тi самi особи можуть обiймати рiзнi посади в iнших акцiонерних товариствах, якщо це не заборонено установчими документами. Такi заборони особливо стосуються участi в управлiннi фiрм-конкурентiв, передавання конфiденцiйної iнформацiї тощо. Існують також законодавчi обмеження, згiдно з якими посадовими особами органiв управлiння товариства не можуть бути органи державної влади i управлiння, члени виборних органiв громадських органiзацiй, вiйськовослужбовцi, посадовi особи органiв прокуратури, суду, державної безпеки, внутрiшнiх справ, арбiтражного суду, державного нотарiату, особи, яким суд заборонив займатися певною дiяльнiстю, та iн. 4. ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЙНОЇ СТРУКТУРИ УПРАВЛІННЯ В ТОВАРИСТВАХ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ Як i в акцiонерних товариствах, вищим органом товариства з обмеженою вiдповiдальнiстю (ТОВ) є збори учасникiв. Вони збираються учасниками товариства або призначеними ними представниками. Учасники мають кiлькiсть голосiв, пропорцiйну до розмiру їх часток у статутному фондi. Особливiстю є те, 1 що в ТОВ збори учасникiв товариства обирають голову товариства, а також те, що на зборах вирiшуються специфiчнi питання, якi стосуються тiльки ТОВ. Цивiльний кодекс України встановлює вимоги, згiдно з якими з 2004 р. до виключної компетенцiї зборiв належать: 1) визначення основних напрямiв дiяльностi товариства, затвердження його планiв i звiтiв про їх виконання; 2) внесення змiн до статуту товариства, змiна розмiру його статутного капiталу; 3) створення та вiдкликання виконавчого органу товариства; 5) затвердження рiчних звiтiв та бухгалтерських балансiв, розподiл прибутку та збиткiв товариства; 6) вирiшення питання про придбання товариством частки учасника. планiв пiдприємства та пiдтвердження його звiтiв, внесення змiн до статуту, а також при вирiшеннi питання про виключення учасника з товариства потрiбна одностайнiсть у вищому органi — на зборах. 3 iнших питань рiшення приймається простою бiльшiстю голосiв. У ТОВ у випадках, передбачених установчим документом або затвердженими товариством правилами процедури, допускається прийняття рiшення методом опитування. У цьому разi проект рiшення або питання для голосування надсилається учасникам, якi повиннi у письмовiй формi викласти щодо цього свою думку. Протягом 10 днiв з моменту отримання повiдомлення вiд останнього учасника голосування всi вони повиннi бути проiнформованi головою про прийняте рiшення. Рiшення методом опитування вважається прийнятим за вiдсутностi заперечень хоча б одного з учасникiв. Існують певнi особливостi, пов'язанi з перiодичнiстю проведення зборiв. У ТОВ вони скликаються не рiдше двох разiв на рiк, якщо iнше не передбачено статутом. Позачерговi збори учасникiв скликаються головою товариства за наявностi обставин, зазначених в статутi, у разi неплатоспроможностi товариства, а також у будь-якому iншому випадку, якщо цього потребують iнтереси товариства в цiлому, зокрема, якщо виникає загроза значного скорочення статутного фонду. Збори учасникiв товариства мають скликатися також на вимогу виконавчого органу. Учасники товариства, що володiють у сукупностi бiльш як 20% голосiв, мають право вимагати скликання позачергових зборiв учасникiв у будь-який момент i з будь-якого приводу, що стосується дiяльностi товариства. Якщо протягом 25 днiв голова товариства не виконав зазначеної вимоги, вони мають право скликати збори учасникiв. Слiд зазначити i вiдмiнностi вiд АТ щодо проведення загальних зборiв. Про проведення загальних зборiв ТОВ учасники повiдомляються передбаченим статутом способом iз зазначенням часу i мiсця проведення зборiв та порядку денного. Повiдомлення має бути зроблено не менш як за 30 днiв до скликання загальних зборiв. Будь-хто з учасникiв товариства має право вимагати розгляду питання на зборах учасникiв за умови, що воно бути ним поставлено не пiзнiш як за 25 днiв до початку зборiв. Не пiзнiш як за 7 днiв до скликання загальних зборiв учасникам товариства повинна бути надана можливiсть ознайомитися з документами, внесеними до порядку денного зборiв. 3 питань, не внесених до порядку денного, рiшення можуть прийматися тiльки за згодою всiх учасникiв, присутнiх на зборах. У товариствi з обмеженою вiдповiдальнiстю створюється виконавчий орган — колегiальний (дирекцiя) або одноособовий (директор). Дирекцiю очолює генеральний директор. Членами виконавчого органу можуть бути також особи, якi не є учасниками товариства. повноважень, що належать їм, до компетенцiї дирекцiї (директора). Дирекцiя (директор) пiдзвiтна зборам учасникiв i органiзовує виконання їх рiшень. Ало дирекцiя (директор) не мають права приймати рiшення, обов'язковi для учасникiв товариства. Генеральний директор має право без довiреностi виконувати дiї вiд iменi товариства, а iншi члени дирекцiї також можуть бути надiленi цим правом. Характерним є те, що генеральний директор (директор) не може бути одночасно головою зборiв учасникiв товариства. в кiлькостi, передбаченiй установчими документами, але не менш як три особи. Члени дирекцiї та директор) не можуть бути членами ревiзiйної комiсiї. Перевiрка дiяльностi дирекцiї (директора) товариства здiйснюється ревiзiйною комiсiєю за дорученням зборiв, з власної iнiцiативи або на вимогу учасникiв товариства. Ревiзiйна комiсiя має право вимагати вiд посадових осiб товариства надання їй усiх необхiдних матерiалiв, бухгалтерських чи iнших документiв та особистих пояснень i доповiдає результати проведених нею перевiрок вищому органу товариства. Ревiзiйна комiсiя складає висновок за рiчними звiтами та балансами. Без її висновку збори учасникiв товариства не мають права затверджувати баланс товариства. Ревiзiйна комiсiя має право ставити питання про скликання позачергових зборiв учасникiв, якщо виникла загроза суттєвим iнтересам товариства або виявлено зловживання посадовими особами товариства. Учасника товариства з обмеженою вiдповiдальнiстю, який систематично не виконує, або несумлiнно виконує обов'язки, або перешкоджає своїми дiями досягненню цiлей товариства, «може бути виключено з товариства на основi одностайно прийнятого рiшення зборiв учасникiв товариства. При цьому цей учасник (його представник) у голосуваннi участi не бере. Висновок З усього вище сказаного можна зробити висновок, що управлiння пiдприємством є не такою простою справою як вважається на перший погляд. Тому що кожний власник акцiй володiє певним голосом iз кожним потрiбно рахуватися, що навiть 10 або 20% власникiв акцiй в залежностi вiд виду акцiонерного товариства можуть вимагати скликання зборiв. Власники акцiй мають бути присутнi на зборах, або присилати своїх представникiв. Вони мають обирати Раду правлiння i надавати їй певнi повноваження по керуванню пiдприємством. Схема структури управлiння акцiонерними товариствами в Українi є в цiлому така сама, як i в iнших країнах свiту. Вона бiльшою мiрою має риси "нiмецької" системи корпоративного управлiння, оскiльки передбачає наявнiсть окремих органiв з наглядовими функцiями. Принципово її можна уявити так: в основi управлiнської структури є загальнi збори учасникiв; на перiод мiж зборами вибираються (призначаються) виконавчi органи; за виконавчими органами наглядає спостережна (наглядова) рада, а фiнансовий контроль здiйснюється ревiзiйною комiсiєю (незалежний аудитор). Це загальна внутрiшня структура управлiння корпорацiями. Крiм неї зовнiшнi контрольнi функцiї здiйснюють державнi органи (фiнансовi, аудиторськi, податковi), а також громадський контроль. Так, в Українi законодавством визначено, що в загальних зборах мають право брати участь усi акцiонери незалежно вiд кiлькостi та класу акцiй, власниками яких вони є. Крiм того, можуть брати участь у загальних зборах з правом дорадчого голосу члени виконавчим органiв, якi не є акцiонерами. Зараз таке право надане представникам трудових колективiв (профспiлкам та iн.). Однак на практицi, i не тiльки в Українi, а й у переважнiй бiльшостi країн, право на участь у зборах не завжди реально здiйсненне. Справа в тому, що, як уже наголошувалось, власнiсть в АТ може бути дуже розпорошена i кiлькiсть акцiонерiв становити десятки тисяч осiб. Практично забезпечити повноцiнне проведення зборiв нереально. Були спроби проводити такi збори методом опитування, визначення представникiв, розвитку довiрчого управлiння, Найбiльш прийнятним у сучасних умовах здається розвиток iнститут представництва, структуризацiя його, чiтке визначення функцiй. У корпоративному управлiннi важливим моментом є встановлення перiодичностi скликання зборiв. Як правило, у регуляторнiй базi переважної бiльшостi країн є норма, вiдповiдно до якої загальнi збори акцiонерiв скликаються не рiдше як один раз на рiк, якщо iнше не передбачено статутом товариства. Регуляторною базою 1991 р. визначено особливостi прийняття рiшень на установчих зборах, де бiльшiстю у 3/4 приймаються рiшення про створення акцiонерного товариства, про обрання ради акцiонерного товариства (спостережної ради), виконавчих i контролюючих органiв акцiонерного товариства, про надання пiльг засновникам за рахунок акцiонерного товариства. У цiлому рада директорiв має вiдповiдати кiльком основним критерiям, до яких можна вiднести пропорцiйне представництво всiх категорiй власникiв корпоративних прав, можливостi впливу на дiяльнiсть виконавчого директора (органу), доступ до внутрiшньо фiрмової iнформацiї i оцiнок дiяльностi фiрми, поточний контроль дiяльностi менеджерiв. Надзвичайно важливу роль вiдiграють виконавчi органи, оскiльки вони здiйснюють оперативний менеджмент, та виконують рiшення зборiв у поточнiй дiяльностi. В Українi виконавчим органом акцiонерного товариства, який здiйснює управлiння його поточного дiяльнiстю, є правлiння або iнший орган, передбачений статутом. Правлiння пiдзвiтне загальним зборам акцiонерiв i наглядовiй радi акцiонерного товариства та органiзовує виконання їх рiшень, можна вважати, що воно здiйснює тiльки оперативний менеджмент. У своїх дiях правлiння обмежене статутом та внутрiшньо корпоративними положеннями про правлiння. В цiлому правлiння здiйснює управлiння майже усiма господарськими процесами, особливо виробничими, маркетинговими, фiнансовими, тому воно надiлене важливими повноваженнями. Цi повноваження закладаються у статут або внутрiшньо-корпоративнi документи. Як правило, ревiзiйна комiсiя доповiдає про результати проведених нею перевiрок загальним зборам акцiонерного товариства. Якщо перевiрки iнiцiювала рада або сама ревiзiйна комiсiя, то результати доповiдаються радi акцiонерного товариства. Ревiзiйна комiсiя зобов'язана вимагати позачергового скликання загальних зборiв акцiонерiв у разi виникнення загрози суттєвим iнтересам акцiонерного товариства або виявлення зловживань, вчинених посадовими особами. Для пiдвищення ролi ревiзiйної комiсiї її членам надана можливiсть брати участь у засiданнях правлiння з правом дорадчого голосу. Крiм того, без висновку ревiзiйної комiсiї загальнi збори акцiонерiв не мають права затверджувати баланс. А без затвердження балансу не можна здiйснити звiтнiсть перед державними органами i займатися повноцiнною господарською дiяльнiстю як пiдприємство. Аудиторська перевiрка будь-якого акцiонерного товариства має бути проведена у будь-який час на вимогу акцiонерiв, якi разом володiють не менш як 10 % акцiй. Порядок проведення аудиторських перевiрок дiяльностi акцiонерного товариства встановлюється статутом товариства i законом. Витрати, пов'язанi з проведенням такої перевiрки, покладаються на осiб, на вимогу яких проводиться аудиторська перевiрка, якщо загальними зборами акцiонерiв не буде ухвалене рiшення про iнше. вiйськовослужбовцi, посадовi особи органiв прокуратури, суду, державної безпеки, внутрiшнiх справ, арбiтражного суду, державного нотарiату, особи, яким суд заборонив займатися певною дiяльнiстю, та iн. планiв пiдприємства та пiдтвердження його звiтiв, внесення змiн до статуту, а також при вирiшеннi питання про виключення учасника з товариства потрiбна одностайнiсть у вищому органi — на зборах. 3 iнших питань рiшення приймається простою бiльшiстю голосiв. Будь-хто з учасникiв товариства з обмеженою вiдповiдальнiстю мають право вимагати розгляду питання на зборах учасникiв за умови, що воно було ним поставлено не пiзнiше як за 25 днiв до початку зборiв. У ТОВ у випадках, передбачених установчим документом або затвердженими товариством правилами процедури, допускається прийняття рiшення методом опитування. У цьому разi проект рiшення або питання для голосування надсилається учасникам, якi повиннi у письмовiй формi викласти щодо цього свою думку. Протягом 10 днiв з моменту отримання повiдомлення вiд останнього учасника голосування всi вони повиннi бути проiнформованi головою про прийняте рiшення. Рiшення методом опитування вважається прийнятим за вiдсутностi заперечень хоча б одного з учасникiв. З усього перелiченого вище можна зробити висновок ,що при прийнятi рiшень в ТОВ i в АТ рiшення приймаються демократичним шляхом з врахуванням думок кожного з учасникiв товариств(власникiв акцiй). Лiтература 1. Євтушевський В. А. Основи корпоративного управлiння. К.”Знання”. 2002. 2. Корпоративное управление и инвестиционный процесс/ Кондратьев В. Б., - М.: Наука, 2003. 3. Задихайло Д. В., Кiбенко О. Р., Назарова Г. В. Корпоративне управлiння: Навчальний посiбник. – Х.: Еспада, 2003. 5. Камiнський А. Б., Кияк А. Т., Шепелява О. П. Оптимiзацiя iнвестицiйного портфеля на вторинному ринку акцiй України. - К.: Рант, 2000. 7. Формування великого приватного капiталу в Українi/О. Й. Пасхавер, Л. Т. Верховодова, Л. З. Суплiн: Центр економiчного розвитку. – К.: «Мiленiум», 2004.