Інноваційна політика підприємства

Мiнiстерство Освiти i Науки України Кафедра Інновацiйного Менеджменту Курсова робота Харкiв 2011 Вступ технологiї. Це означає здiйснення пошукової iнновацiйної дiяльностi в рiзних напрямах з видiленням окремих iнновацiйних проектiв, прiоритетних на час їх актуалiзацiї. Управлiння сукупнiстю iнновацiйних процесiв визначає iнновацiйну полiтику пiдприємства, яка формується на основi певних принципiв i встановлює зв'язок мiж розвитком пiдприємства i напрямами його iнновацiйної дiяльностi. як рiвнем конкурентоспроможностi продукцiї на свiтовому ринку, так i конкурентними позицiями фiрми на внутрiшньому ринку. Це, у свою чергу, передбачає формування вiдповiдної iнновацiйної полiтики для забезпечення реалiзацiї обраної стратегiї. Необхiднiсть розроблення iнновацiйної полiтики обумовлена потребою в стратегiчному управлiннi iнновацiйною дiяльнiстю. За умов стрiмкого НТП своєчасне та оперативне впровадження новацiй забезпечує гнучкiсть, маневренiсть пiдприємства, його здатнiсть пристосуватися до мiнливого оточення (технiчного, органiзацiйного, господарського, полiтичного, культурного та iн.). Тому iнновацiйна полiтика пiдприємства має передбачати послiдовну цiлеспрямовану комплексну iнновацiйну дiяльнiсть щодо змiни будь-якого iз елементiв бiзнесу. 1. Сутнiсть i завдання iнновацiйної полiтики пiдприємства Інновацiйна полiтика — форма стратегiчного управлiння, яка визначає цiлi та умови здiйснення iнновацiйної дiяльностi пiдприємства, спрямованої на забезпечення його конкурентоспроможностi та оптимальне використання наявного виробничого потенцiалу. Інновацiйна полiтика є частиною загальної полiтики пiдприємства, яка регламентує взаємодiю науково-технiчної, маркетингової, виробничої та економiчної дiяльностi в процесi реалiзацiї нововведень. Управлiння цiєю взаємодiєю має здiйснюватися на основi певних норм i правил, якi охоплюють: — фактори, якi слiд враховувати у процесi її формування; — розвиток функцiональних напрямiв дiяльностi пiдприємства; — механiзм реалiзацiї програми iнновацiйної дiяльностi; — методичнi засади оцiнювання ефективностi iнновацiйної дiяльностi; — механiзм коригування напрямiв iнновацiйної дiяльностi. Інновацiйна полiтика свiдчить про ставлення керiвництва до iнновацiйної дiяльностi пiдприємства, визначає її цiлi, напрями, функцiї та органiзацiйнi форми. Вона втiлена у вiдповiдних планах i програмах: стратегiчних, тактичних та поточних (табл. 1). Таблиця 1. Втiлення iнновацiйної полiтики у планах i програмах пiдприємства Змiст плану Рiвень ухвалення завдань Виконавцi Мiсiя пiдприємства Збори акцiонерiв (рада директорiв) Вище керiвництво пiдприємства Стратегiчний план Визначає цiлi, яких необхiдно досягти у плановому перiодi (8—10 рокiв) щодо освоєння нових видiв продукцiї, завоювання нових ринкiв чи збiльшення частки на старих; напрями науково-технiчних дослiджень i розробок, спрямованих на залучення масштабних iнновацiй, пов'язаних зi змiною технологи, органiзацiйними змiнами тощо. Описує механiзми розподiлу повноважень i регламентує взаємовiдносини структурних пiдроздiлiв при здiйсненнi iнновацiйної дiяльностi. Вказує механiзм мотивацiї працiвникiв Вище керiвництво пiдприємства, рада директорiв Керiвники планово-економiчної служби пiдприємства, вiддiлу маркетингу, збуту, головний конструктор (головний iнженер), служби розвитку Середньо-строковий (тактичний) план розвитку Визначає розвиток пiдприємства на 1—5 рокiв. Вiдбираються проекти, реалiзацiю яких задумано здiйснити у вказаний термiн, конкретизуються завдання вiдповiдних служб, задiяних у реалiзацiї проектiв. Бiльша увага придiляється продуктовим та невеликим органiзацiйним iнновацiям Менеджери середньої i вищої ланки Планово-еконо-мiчн служба, вiддiли маркетингу, збуту, конструкторський Короткостроковий (поточний) Розробляється на перiод до одного року. Включає середнi i незначнi iнновацiї, якi часто стосуються лише окремих людей Менеджери середньої i низової ланки, окремi працiвники Планово-економiчн а служба, вiддiли маркетингу, збуту, конструкторський Програма Розробляється перетворень у внутрiшньому середовищi пiдприємства. Включає конкретнi дiї i термiни виконання ництва до окремих працiвникiв у залежностi вiд масштабу iнновацiй Планово-е економiчна Служба спiльно з iншими функцiональни-ми службами,задiяними 2. Стратегiя Стратегiя — довгострокова модель розвитку органiзацiї, яка приймається для досягнення її стратегiчних цiлей i враховує обмеження внутрiшнього та зовнiшнього середовища. Стратегiю будь-якої органiзацiї можна охарактеризувати як стратегiю наступу, стабiльного розвитку, захисну. 2. 1 Стратегiя наступу Вона передбачає стрiмкий розвиток органiзацiї: збiльшення масштабiв виробництва, освоєння нових товарiв i послуг, вихiд на новi ринки збуту, завоювання мiцних конкурентних переваг. Базується на наступально-ризиковому та наступальному типах iнновацiйної полiтики. їх iнновацiйна полiтика вiдрiзняється ризикованiстю, великою науко мiсткiстю створених продуктiв, оперативнiстю упровадження новацiй. Реалiзацiя такої полiтики можлива за умов значного науково-технiчного потенцiалу фiрми, високої гнучкостi її структурних елементiв, готовностi менеджерiв вищої ланки до ризику, їх здатностi акумулювати фiнансовi кошти, необхiднi для впровадження iнновацiйних проектiв тощо. Головними завданнями iнновацiйної полiтики Наступально-ризикового типу є: - монiторинг споживчого ринку з метою своєчасного виявлення змiн ринкової кон'юнктури; - формування високопрофесiйних науково-дослiдницьких колективiв, здатних створювати новий продукт у рiзних сферах дiяльностi; - стимулювання iнiцiативностi працiвникiв фiрми у продукуваннi нових iдей; - вiдбiр перспективних iдей i концентрацiя зусиль на доведеннi їх до стадiї комерцiалiзацiї. Властивий зазвичай потужним фiрмам з власними дослiдними лабораторiями, вiддiлами, що постiйно працюють над створенням нових продуктiв у вiдповiднiй галузi (як, наприклад, компанiя Мiсгозой), або компанiям, що спроможнi видiлити значнi кошти на придбання права на випуск нового продукту в iншої фiрми. Завдяки своїм великим фiнансовим можливостям вони можуть швидко розгорнути масове виробництво нового продукту, завоювати значну частку ринку. Головними завданням iнновацiйної полiтики наступального типу є: - монiторинг споживчого ринку з метою своєчасного виявлення нових запитiв споживачiв та нових ринкових сегментiв; - пiдтримка дiяльностi власних спецiалiзованих науково-дослiдницьких пiдроздiлiв; 3. Стратегiя стабiльностi Вона полягає у пiдтриманнi iснуючих розмiрiв пiдприємства i напрямiв його дiлової активностi. Як правило, її дотримуються фiрми, що виготовляють продукцiю iз тривалим стабiльним попитом. У цьому разi iнновацiйна полiтика має забезпечувати умови для пiдвищення конкурентоспроможностi даної продукцiї з метою утримання позицiй i частки на ринку. Такої стратегiї дотримуються, зокрема, провiднi вiтчизнянi пiдприємства, що працюють у галузi харчової промисловостi — компанiї «Свiточ», «Крафт Фудс Україна», «Оболонь», «Чумак» та iн. Тривалий життєвий цикл продукцiї таких фiрм дає змогу їм не лише вдосконалювати поточну дiяльнiсть, а й накопичувати кошти для поступового переходу вiд випуску одного виду продукту до iншого. Тому таку iнновацiйну полiтику називають еволюцiйною. Еволюцiйний тип iнновацiйної полiтики формує умови для досконалiших рiшень поточної дiяльностi пiдприємства: технологiї виготовлення продукцiї, її модифiкацiї в межах базової конструкцiї, розширення ринкової нiшi, вдосконалення маркетингових iнструментiв тощо. Це дає змогу фiрмi протягом тривалого часу утримувати стiйкi позицiї на ринку, вносячи полiпшувальнi змiни у технологiю, дизайн продукту або способи стимулювання його збуту. Головним завданням такої полiтики є створення атмосфери креативнос-тi, заохочення iнiцiативностi усiх працiвникiв фiрми (в тому числi i робiтникiв) у вдосконаленнi своєї роботи, пiдвищеннi її якостi, продуктивностi та результативностi. 4. Захисна стратегiя Вона спрямована на утримання позицiй фiрми на ринку i попередження банкрутства. Опирається, як правило, на iнновацiйну полiтику еволюцiйного типу, однак iнновацiйний пошук (через обмеженi фiнансовi ресурси) зосереджується на заходах, що дають змогу скорочувати витрати на випуск продукцiї з метою зниження її цiни i збереження конкурентоспроможностi. Це не тiльки заходи щодо зменшення виробничих витрат, а й проекти реструктуризацiї, спрямованi на пiдвищення ефективностi управлiнської дiяльностi, проекти реорганiзацiї роботи допомiжних та обслуговуючих пiдроздiлiв тощо. Крiм того, iнновацiйна дiяльнiсть спрямовується на вiдшукування спорiднених видiв бiзнесу, перехiд до яких не потребує значних коштiв, водночас даючи змогу фiрмi ще певний час протриматись на ринку. Залежно вiд кон'юнктури ринку i стiйкостi фiнансового становища пiдприємства в межах захисних стратегiй виокремлюють: - стратегiю скорочення витрат; - стратегiю «лiквiдацiї зайвого» (пiдроздiлiв чи видiв дiяльностi, якi перестали бути рентабельними); -стратегiю диверсифiкацiї (переорiєнтацiї дiлової активностi на iнший, вигiднiший вид дiяльностi). органiзацiї передбачає: - розгляд iнновацiї як явища сфери попиту i спрямовування iнновацiйної дiяльностi на прогнозування змiн у попитi (iнновацiйне прогнозування) i наступного iнновацiйного проектування товарiв, що вiдповiдають вимогам i бажанням споживачiв; проектування; - систематичне оцiнювання ефективностi iнновацiйної дiяльностi. Отже, з огляду на окресленi стратегiчнi цiлi та завдання iнновацiйна полiтика органiзацiї має формувати прiоритети iнновацiйного пошуку i створювати мотивацiйний механiзм для пiдвищення сприйнятливостi органiзацiї до iнновацiй. 5. Принципи формування iнновацiйної полiтики пiдприємства Формування iнновацiйної полiтики слiд здiйснювати на основi певних принципiв, якi мають вiдображати загальний, системний пiдхiд до управлiння iнновацiйними процесами на пiдприємствi, окреслювати межi iнновацiйної дiяльностi. Інновацiйна полiтика має забезпечувати реалiзацiю стратегiчних цiлей пiдприємства з врахуванням його наявних i потенцiйних ресурсних можливостей та з огляду на ринкову ситуацiю. При цьому iнновацiйна полiтика не повинна опиратися на метод екстраполяцiї — метод наукового пiзнання, за якого вiдбувається поширення висновкiв, показникiв, тенденцiй одних явищ, процесiв на iншi очiкуванi явища i процеси. Адже в ринкових умовах припущення, що майбутнє буде обов'язково кращим, нiж минуле, не вiдповiдає дiйсностi. Тут важливо аналiзувати тi тенденцiї, небезпеки, можливостi, а також окремi надзвичайнi ситуацiї, якi здатнi змiнити позицiї пiдприємства у конкурентнiй боротьбi. Крiм того, iнновацiйна полiтика має враховувати регулятивнi механiзми економiчного середовища i вибудовуватись так, щоб забезпечити розроблення пiдприємницьких iдей для досягнення цiлей фiрми i створення механiзмiв їх реалiзацiї. Щоб вирiшити цi завдання вона повинна: - носити стратегiчний характер; - бути нерозривно пов'язаною з ринковою ситуацiєю; - враховувати ресурснi можливостi пiдприємства; - забезпечувати неперервнiсть i комплекснiсть iнновацiйної дiяльностi пiдприємства, охоплення нею всiх внутрiшнiх елементiв; - забезпечувати нерозривнiсть iнновацiйної полiтики i сучасних досягнень НТП. З огляду на цi вимоги формування iнновацiйної полiтики слiд здiйснювати на основi таких принципiв: переважання стратегiчної спрямованостi, орiєнтацiя на потреби ринку, цiлеспрямованiсть, комплекснiсть, планомiрнiсть, iнформацiйна забезпеченiсть. 6. Переважання стратегiчної спрямованостi Інновацiйна полiтика має формувати умови для створення i збереження тривалих конкурентних переваг пiдприємства. А це вимагає прогнозування розвитку ринкової ситуацiї у довгостроковому перiодi. Тому iнновацiйну дiяльнiсть слiд планувати в межах обраної стратегiї, а реалiзацiя iнновацiй повинна забезпечувати досягнення стратегiчних цiлей. Тип загальної стратегiї визначає напрям iнновацiйного пошуку та змiст iнновацiйної дiяльностi, впливає на вибiр форм її органiзацiї. Розроблення стратегiї як довгострокової моделi розвитку пiдприємства спирається на його внутрiшнiй потенцiал i здiйснюється з урахуванням обмежень зовнiшнього середовища та тенденцiї їх змiни у прогнозованому майбутньому. 6. 1 Орiєнтацiя на потреби ринку Розроблення i впровадження iнновацiй буде доцiльним за умови, що вони внесуть у товар чи послугу (прямо чи опосередковано, в даний момент чи у перспективi) те, що вигiдно вiдрiзнятиме його вiд аналогiчних товарiв конкурентiв, тобто створять йому конкурентнi переваги. Для цього необхiдно ретельно дослiджувати ринок та його наявнi i прихованi потреби. Наприклад, швидке поширення стiльникового зв'язку i швидкi темпи зростання компанiй, що працюють на цьому ринку, зумовленi потребою великої кiлькостi представникiв дiлових кiл бути постiйно у курсi справ своєї фiрми, приймати негайнi рiшення у вiдповiдь на змiну ринкових вимог. Розширення перелiку функцiй стiльникових апаратiв теж вiдбувається у вiдповiдь на потреби бiзнесу. Однак приваблива, на перший погляд, iнновацiя може виявитися передчасною або й зовсiм непотрiбною з огляду на потреби ринку. Тому важливо вмiти своєчасно вiдмовитися вiд спроб реалiзацiї такої новинки, уникаючи непотрiбних витрат, пов'язаних з її подальшим удосконаленням i просуванням. Вiдомий японський пiдприємець Акiо Морiта у своїй книзi «Зроблено в Японiї. Історiя фiрми 8опу» зазначав: «Якщо в проектi вiдсутня комерцiйна вигода, нiщо не може виправдати продовження роботи над ним. Знати, коли треба зупинитися, а коли продовжувати роботу, — значить тримати у своїх руках ключ до успiху». 6. 2 Цiлеспрямованiсть Будь-якi iнновацiйнi змiни на пiдприємствi слiд здiйснювати з певною метою. Мету визначає вище керiвництво як бажану модель стану пiдприємства у майбутньому, можливiсть досягнення якої оцiнюється з урахуванням рiзних внутрiшнiх чинникiв (особистих якостей працiвникiв пiдприємства, рiвня професiоналiзму, спiввiдношення мотивiв i стимулiв тощо) i чинникiв зовнiшнього середовища, що встановлює ресурснi та iнституцiйнi обмеження, за яких можливе досягнення цiлi, або вказує засоби її досягнення. Отже, чiтке визначення цiлей iнновацiйної дiяльностi дає змогу вибрати засоби їх здiйснення, контролювати процес реалiзацiї iнновацiй через розроблення iєрархiї цiлей для структурних одиниць пiдприємства, задiяних у процесi реалiзацiї iнновацiї, i визначення ступеня досягнення ними поставлених цiлей. Залежно вiд трудомiсткостi робiт структурнi одиницi можуть бути бiльшими чи меншими частинами органiзацiї, елементами мiкроструктури (робочi мiсця чи посади), мезоструктури (структурнi пiдроздiли, дiльницi, цехи, вiддiли), макроструктури (самостiйнi пiдроздiли органiзацiї, наприклад пiдприємства, що входять до складу концерну). Побудова iєрархiчного «дерева цiлей» дає змогу не лише чiтко уявити контури i основнi завдання фiрми в реалiзацiї iнновацiй, а й допомагає узгодити дiяльнiсть її пiдроздiлiв у розв'язаннi будь-якої проблеми, обумовленої непередбаченими обставинами i пов'язаної з перебiгом iнновацiйної дiяльностi у часi. 6. 3 Комплекснiсть частини якого обов'язково спричинить змiни в одному чи декiлькох iнших елементах, причому не завжди у бажаному напрямi. Так, впровадження нової технологiї супроводжується зростанням вимог до компетенцiї працiвникiв, що її обслуговуватимуть. Виникає потреба у фахiвцях з новим комплексом знань, що спричиняє змiну структури персоналу i повноважень окремих працiвникiв. Це може негативно вплинути на поведiнку працiвникiв, вони чинитимуть опiр нововведенням, психологiчний клiмат погiршиться, продуктивнiсть працi знизиться. Отже, необхiдно передбачати заходи щодо збалансування нових вiдносин мiж елементами органiзацiї, структурними пiдроздiлами, окремими працiвниками тощо. Тому, керуючись принципом комплексностi, керiвники пiдприємства повиннi розглядати конкретнi iнновацiї не як проблему окремого пiдроздiлу, а як процес, що певною мiрою стосується всiх служб пiдприємства. Для цього потрiбно контролювати iнновацiйний процес на усiх його стадiях, до яких залучаються рiзнi структурнi одиницi фiрми. Необхiдним елементом такого контролю є вiдповiднi координацiйнi та iнтеграцiйнi ланки, до яких надходить уся необхiдна iнформацiя i якi надiленi правом коригувати iнновацiйний процес, як того вимагають обставини, i повiдомляти про внесенi корективи всiх, кого вони стосуються. Комплекснiсть у роботi з iнновацiями дає змогу реалiзувати єдину iнновацiйну полiтику i зберiгати рiвновагу внутрiшнiх елементiв пiдприємства. Дотримання цього принципу забезпечується складанням бюджету ресурсiв, видiлених на iнновацiйну дiяльнiсть за всiма її напрямами та на всiх iєрархiчних рiвнях. 6. 4 Планомiрнiсть Комплекснiсть при плануваннi iнновацiй передбачає систему координацiї всiх планiв пiдприємства, незалежно вiд їх функцiональної належностi та Цiльової спрямованостi, рiвня розроблення та застосування. Планування iнновацiї має вiдбуватися з урахуванням Цiльових завдань рiзних iнновацiй, вiдмiнностей у стадiях створення та впровадження iнновацiй, вiдмiнностей залучення у цi процеси рiзних служб пiдприємства. У процесi планування iнновацiйної дiяльностi визначаються термiни реалiзацiї iнновацiй, виконавцi, послiдовнiсть дiй, необхiднi ресурси; прогнозуються можливi корективи процесу; узгоджується реалiзацiя iнновацiйних заходiв iз поточним планом дiяльностi пiдприємства. Планування неодмiнно включає оцiнку ефективностi впровадження iнновацiї, що сприяє коригуванню та оптимiзацiї iнновацiйних заходiв. Дотримання принципу планомiрностi дає змогу координувати роботу всього пiдприємства у перiод створення iнновацiй, пiдготовки до її впровадження, реалiзацiї та згортання. Це особливо важливо для розроблення та впровадження iнновацiй, якi дають хороший кiнцевий результат. Інновацiйнi плани допомагають чiтко органiзувати процес стимулювання тих працiвникiв, чий внесок у реалiзацiю iнновацiй був найвагомiшим. Цей принцип передбачає також неперервнiсть iнновацiйних процесiв. Процес формування iнновацiйної полiтики не може бути дискретним, вiн є циклiчним i включає стадiї та процедури з прямими та зворотними зв'язками, якi використовують для уточнення поточних планових завдань, з одного боку, та оперативного реагування на змiни зовнiшнього середовища i внутрiшнiх цiльових установок вищого менеджменту — з iншого. 6. 5 Інформацiйна забезпеченiсть Передбачає формування iнновацiйної полiтики з врахуванням сучасних досягнень НТП i тенденцiй розвитку науки i технiки у вiд! повiднiй галузi. Тому керiвництво пiдприємства має надати службам НДДКР вiльний доступ до джерел науково-технiчної iнформацiї з метою забезпечення їх нормативно-технiчною, конструкторською документацiєю, патентними описами, власними розробками, ноу-хау органiзацiї виробництва тощо у тих сферах дiяльностi, якими займається пiдприємство. Це особливо важливi для пiдприємств, якi мають необхiдний потенцiал створення iнновацiй власними силами, але для того що не «винаходити колесо», повиннi використовувати напрацьоване iншими i орiєнтуватися на свiтовi технологiчнi стандарти. Формування iнновацiйної полiтики за наведеннi принципами вiдповiдає вимогам ринку, розвиває потенцiйнi можливостi пiдприємства, пiдвищує його конкурентоспроможнiсть у довгостроковому перiодi, забезпечує оптимальний розвиток усiх складових бiзнесу. 7. Складовi iнновацiйної полiтики пiдприємства обраної стратегiї, створювати умови для оперативної реалiзацiї iнновацiй. визначити тенденцiї змiн попиту i перспективи продукту, який випускає пiдприємство, напрями його модифiкацiї та можливостi подальшого розвитку з врахуванням технiко-технологiчного потенцiалу пiдприємства. Тобто iнновацiйна полiтика має бути спрямована на створення умов для: - формування пiдходiв до визначення позицiї пiдприємця на ринку i напрямiв його дiяльностi вiдповiдно до ринкових тенденцiй; - прогнозування, формування програмно-цiльових пiдходiв до прийняття iнновацiйних рiшень з метою обґрунтування та органiзацiйного супроводу розробленої на перспективу концепцiї розвитку пiдприємства; - проведення робiт щодо вдосконалення iснуючої технологiї та органiзацiї виробництва продукцiї, створення технологiчної бази, яка уможливлюватиме в майбутньому гнучкiшу, швидшу та ефективнiшу реакцiю на новацiї, вимоги i потреби ринку; - пiдвищення ролi людського фактора, стимулювання мотивацiї до iнновацiйної дiяльностi, що забезпечить розвиток персоналу, пiдвищення його професiоналiзму, вмiння вирiшувати iнновацiйнi проблеми, посилить iнтерес колективу до iнновацiй, пiдвищить рiвень креативностi iнновацiйних рiшень. Реалiзацiя iнновацiйних рiшень можлива за умови виваженої iнновацiйної полiтики, яка формує умови залучення до iнновацiйної дiяльностi певних функцiональних служб пiдприємства. Так, своєчасне розпiзнавання нових вимог забезпечується квалiфiкованими маркетинговими Дослiдженнями, за результатами яких визначають напрями iнновацiйних змiн i окреслюють завдання у сферi науково-технiчних та конструкторсько-технологiчних робiт. Належне виконання їх можливе за умов наявностi висококвалiфiкованого персоналу вiдповiдної спецiалiзацiї та продуманої системи мотивацiї. Виконуванi роботи слiд фiнансувати у розмiрах, достатнiх для їх проведення на сучасному рiвнi, що потребує значних iнвестицiй як на стадiї розроблення новацiї, так i на стадiї її впровадження. Зважаючи на це, складовими iнновацiйної полiтики вважають: - полiтику в галузi науково-дослiдницьких i дослiдно-конструкторських робiт (НДДКР); - полiтику структурних змiн; - технiчну полiтику; Маркетингова полiтика Має на метi формування тактики i стратегiї поведiнки пiдприємства на ринку. Нацiлена на вирiшення таких завдань: визначення процедур i перiодичностi маркетингових дослiджень; розроблення товарної, цiнової, збутової, комунiкацiйної, сервiсної полiтики i створення механiзмiв їх реалiзацiї; аналiз ефективностi здiйснюваної полiтики. Проведення маркетингових дослiджень дасть змогу вивчити структуру товарного ринку i прийняти рiшення щодо форм i методiв розвитку конкурентного середовища на ньому. Результатом буде вирiшення головного завдання пiдприємницької дiяльностi — забезпечення виготовлення пiдприємством потрiбної споживачам продукцiї, яка знайде позитивний вiдгук i сформує попит у максимально можливої їх кiлькостi за умови економiчно обґрунтованих цiн. Полiтика в галузi НДДКР її завданнями є визначення наукового потенцiалу пiдприємства; розроблення науково-технiчної полiтики з врахуванням результатiв маркетингових дослiджень; формування технологiчної полiтики; створення механiзмiв реалiзацiї науково-технiчної i технологiчної полiтики i оцiнювання її результатiв. Полiтика структурних змiн Зорiєнтована на вивчення внутрiшнього середовища та органiзацiйної форми пiдприємства, формування адекватної iнновацiйним завданням органiзацiйної структури i культури пiдприємництва. Органiзацiйна структура i культура пiдприємництва тiсно взаємопов'язанi i формують структуру вiдносин мiж працiвниками пiдприємства. Цим елементам належить вирiшальна роль на стадiї розроблення механiзму впровадження новацiй i безпосередньо на стадiї впровадження. Отже, необхiдно дослiдити рiвень розвитку культури приємництва та вiдповiднiсть органiзацiйної структури цiлям i завданням пiдприємства; розробити рекомендацiї щодо формування їх вiдповiдного стану для здiйснення iнновацiйної полiтики; передбачити механiзм реалiзацiї таких перетворень; сформувати полiтику розвитку персоналу; розробити методику оцiнювання ефективностi культури пiдприємництва та органiзацiйної структури щодо реалiзацiї завдань iнновацiйного розвитку. Технiчна полiтика Визначає можливостi впровадження новацiй. Завданнями технiчної полiтики є вивчення можливостей виробництва i вимог до нього та за необхiдностi усунення виявлених невiдповiдностей; розроблення напрямiв технiчного переозброєння (оновлення) основних засобiв пiдприємства; створення механiзму реалiзацiї заходiв, спрямованих на вдосконалення технiко-технологiчного стану пiдприємства; аналiз та оцiнювання ефективностi здiйснюваної технiчної полiтики. Інвестицiйна полiтика Охоплює всi фiнансово-економiчнi аспекти функцiонування пiдприємства, що забезпечують реалiзацiю iнновацiйної полiтики. Нацiлена на управлiння грошовими потоками на пiдприємствi з метою накопичення коштiв, необхiдних для реалiзацiї iнновацiйних проектiв. Елементи iнновацiйної полiтики перебувають у постiйнiй обопiльнiй взаємодiї. Кожен iз них може iнiцiювати певнi iнновацiї, спрямованi на вирiшення проблем у певнiй функцiональнiй сферi. Так, виважена маркетингова полiтика дає змогу оперативно реагувати на змiну вимог споживачiв, науково-технiчна — на технологiчнi зрушення, що потребують радикальної змiни технiко-технологiчної бази, технiчна — дає змогу виявити можливостi наявної технiки щодо диверсифiкацiї виробництва чи збiльшення виробничої потужностi тощо. Висока культура пiдприємництва розвиває творчий потенцiал персоналу, активiзує його дiї щодо нововведень на робочих мiсцях, мотивує до участi у розробленнi масштабних iнновацiйних проектiв. Отже, створення i упровадження iнновацiй є процесом, До якого залучають усi внутрiшнi елементи пiдприємства, Усi структурнi одиницi. їх постiйна взаємодiя дає змогу реалiзувати iнновацiйнi рiшення у запланованi термiни i в Межах видiлених ресурсiв, внести своєчаснi корективи у Перебiг iнновацiйної дiяльностi з метою виявлення оптимального способу реалiзацiї iнновацiй з врахуванням змiн,] що стались у зовнiшньому середовищi. Потреба у взаємодiї функцiональних служб пiдприємства, вiдповiдальних за реалiзацiю складових iнновацiйне полiтики, змiнюється залежно вiд стадiї життєвого цикли iнновацiї. На стадiї зародження iнновацiї маркетинговi дослiдження i збiр iнформацiї науково-технiчного характеру. Одночасно вiдбувається взаємодiя цих служб iз фiнансовою службою з метою визначення можливостi залучення необхiдних iнвестицiй. Рiшення про початок фiнансування приймають, виходячи iз бюджету пiдприємства та ринкової привабливостi iнновацiї. Стадiя освоєння iнновацiї ринку. Взаємодiя зi службами, що вiдповiдають за технiчну полiтику, полягає у визначеннi виробничих можливостей пiдприємства, плануваннi заходiв з технiчного переозброєння для налагодження виробництва новинки. Кадрова полiтика має бути нацiлена на формування квалiфiкованого складу працiвникiв, що виготовлятимуть новий продукт, на створення атмосфери взаємодопомоги, єдностi з метою подолання труднощiв, що виникатимуть у процесi освоєння. Фiнансова полiтика повинна бути спрямована на дотримання бюджету впровадження нового продукту, а якщо пробний маркетинг показав необхiднiсть доопрацювання новинки — на визначення гранично допустимих додаткових витрат на розроблення або ж згортання фiнансування (за умови, що ринок не виявив iнтересу до новинки). На стадiї дифузiї вiддiл маркетингу iнiцiює розширення асортименту продукцiї, що виконуватиметься вiддiлами, якi вiдповiдають за НДДКР i технiчну полiтику. Можливостi розширення асортименту визначаються як творчими здiбностями працiвникiв НДДКР, так i характеристиками обладнання, його гнучкiстю, здатнiстю до переналагодження. Фiнансова полiтика полягає в оцiнюваннi величини отриманих вiд реалiзацiї iнновацiї доходiв i порiвнюваннi їх iз прогнозними, в iнiцiюваннi заходiв, спрямованих на зниження собiвартостi. Стадiя старiння передбачає прийняття рiшень щодо зняття з виробництва застарiлої продукцiї або продовження її життєвого циклу шляхом модифiкацiї. З метою визначення можливостей модифiкацiї товару, термiнiв цих Робiт та обсягiв їх фiнансування мають взаємодiяти служби маркетингу, НДДКР, фiнансовi, технiчнi. Якщо ж приймається рiшення щодо зняття товару з виробництва, то кадровi служби мають визначитися iз полiтикою щодо персоналу (можливостей переквалiфiкацiї, працевлаштування тощо). обмежень i можливостей пiдприємства. Завдяки їх оптимальнiй взаємодiї створюються умови для обґрунтованого прийняття та оперативної реалiзацiї ефективних iнновацiйних рiшень на тих сегментах ринку, де працює пiдприємство. Усi складовi iнновацiйної полiтики пiдпорядковуються стратегiчним цiлям i завданням пiдприємства. Вона формує його iнновацiйний потенцiал, закладаючи основи для вибору iнновацiйної стратегiї. 8. Інновацiйний потенцiал пiдприємства як основа i результат його iнновацiйної полiтики Ефективне функцiонування та розвиток пiдприємства великою мiрою залежать вiд досконалостi його внутрiшнього середовища, яка забезпечується взаємною вiдповiднiстю системи внутрiшнiх елементiв та їх, рацiональною взаємодiєю, заснованою на принципi динамiчної рiвноваги, який передбачає рух вперед, заснований на постiйному вдосконаленнi ключових елементiв органiзацiї i приведеннi у вiдповiднiсть до них iнших. Це формує виробничо-технiчний потенцiал органiзацiї, забезпечує її здатнiсть стабiльно функцiонувати в межах i обраної стратегiї, незважаючи на змiни у зовнiшньому середовищi. Виробничо-технiчний потенцiал пiдприємства — здатнiсть до стабiльної виробничої дiяльностi в межах обраної стратегiї за умов складного i мiнливого зовнiшнього середовища. Вiд виробничо-технiчного потенцiалу залежить розвиток пiдприємства i його пiдроздiлiв, а також всiх елементiв виробничо-господарської системи. Проте досить часто пiдприємства, що зумiли налагодити стабiльне виробництво за певних умов, стикаються iз значними труднощами при змiнi цих умов. Причиною є iнертнiсть елементiв внутрiшнього середовища пiдприємства, небажання вищого керiвництва ризикувати. Значно легше здiйснювати поступовi органiзацiйнi змiни, часткову модернiзацiю обладнання i технологiї, модифiкацiю продукцiї, нiж зважитися на радикальну перебудову виробництва задля пiонерного освоєння нової продукцiї чи впровадження нових органiзацiйно-економiчних рiшень. Небажання вищого менеджменту пiдприємства брати на себе вiдповiдальнiсть за ризикованi iнновацiйнi рiшення, бюрократичнi перешкоди на шляху iнновацiй спричиняють вiдставання у темпах i термiнах змiн, ослаблення конкурентних позицiй фiрми, втрату нею частки ринку. Практика свiдчить, що пiдприємства з великим виробничо-технiчним потенцiалом є здебiльшого iнертнiшими щодо iнновацiйних змiн, нiж невеликi фiрми. Водночас невеликi фiрми часто не мають необхiдних ресурсних можливостей для реалiзацiї значних iнновацiйних проектiв. Отже, пiдприємства мають рiзну сприйнятливiсть до iнновацiй. Йдеться про їх iнновацiйний потенцiал. Інновацiйний потенцiал органiзацiї — рiвень готовностi органiзацiї до реалiзацiї проекту чи програми iнновацiйних стратегiчних змiн. Інновацiйний потенцiал залежить вiд параметрiв органiзацiйних структур менеджменту, професiйно-квалiфiкацiйного складу промислово-виробничого персоналу, зовнiшнiх умов господарської дiяльностi тощо. Тому оцiнювання iнновацiйного потенцiалу є необхiдною складовою процесу розроблення стратегiї. Структура iнновацiйного потенцiалу охоплює тi елементи органiзацiї, якi обумовлюють її готовнiсть до змiн: децентралiзацiю в прийняттi рiшень, низький рiвень формалiзацiї i регламентацiї управлiнських робiт, здатнiсть органiзацiйних структур гнучко перебудовуватися вiдповiдно до змiн завдань i умов дiяльностi. Негативно впливають на iнновацiйний потенцiал централiзованi iєрархiчнi органiзацiйнi структури, якi суперечать творчому характеру iнновацiйної дiяльностi: стабiльнi вiдносини i процедури менеджменту чинять активний опiр будь-яким iнновацiям. значення мають творча атмосфера спiвпрацi, стиль управлiння та мотивацiйнi преференцiї працiвникiв пiдприємства. Вплив елементiв органiзацiйного механiзму на структуру та рiвень iнновацiйного потенцiалу проiлюстровано у табл. 2. Таблиця 2. Структура та рiвень iнновацiйного потенцiалу органiзацiї Інновацiйний потенцiал Низький 1 2 3 Органiзацiйна структура Лiнiйно-функцiональна з елементами програмно-цiльових органiзацiйних утворень, матричнi структури Технологiя Спецiалiзоване виробниче обладнання, жорстко пов'язане в єдиний потiк для масового випуску продукцiї Гнучкi автоматизованi i виробничi модулi, пов'язанi безрейковою гнучкою транспортною системою Виробничi та офiснi примiщення Спецiально спроектованi пiд певний виробничий процес, повне використання простору примiщень Унiверсального типу, наявнiсть резервних площ та можливiсть змiнити компонування цехiв i вiддiлiв Органiзацiя працi Індивiдуальна, пооперацiйна Бригадна з високим рiвнем поєднання операцiй i професiй Індивiдуальна, вiдрядна Погодинно-премiальна, бригадна з використанням КТУ Мобiльнiсть персоналу Мiнiмальна, здебiльшого за iєрархiчною градацiєю Можливiсть горизонтальних i вертикальних перемiщень згiдно з вирiшуваними завданнями Стиль управлiння Авторитарний, мiнiмум делегування повноважень, жорсткий контроль за виконанням Делегування повноважень що забезпечує високий ступiнь залучення персоналу до розроблення рiшень; робота у командi Спрямованiсть на вирiшення поточних завдань у рамках свого робочого мiсця Спрямованiсть на пошук як оперативних, так i довгострокових рiшень, в тому числi i поза межами свого робочого мiсця Переважають формальнi стосунки Висока корпоративна культура, довiрливi стосунки у колективi Готовнiсть органiзацiї до змiн передбачає детальне оцiнювання iнновацiйного потенцiалу, з використанням схеми «ресурси — функцiї — проекти». Цю схему використовують ще на стадiї обґрунтування iнновацiйного проекту. Вона охоплює: - опис проблеми розвитку пiдприємства i визначення завдання, що входить у програму розв'язання проблеми; - опис середовища розв'язання проблеми (стан внутрiшнього середовища, чинники зовнiшнього середовища, що впливають на iнновацiйну дiяльнiсть); - оцiнювання ресурсного потенцiалу щодо визначеного iнновацiйного завдання (забезпечення проекту необхiдними для його реалiзацiї ресурсами); - оцiнювання здатностi персоналу досягати визначених результатiв дiяльностi (ресурсне забезпечення управлiнських функцiй); завдання; - визначення основних заходiв, необхiдних для досягнення певного потенцiалу щодо реалiзацiї iнновацiйного проекту. Ще одним способом оцiнювання iнновацiйного потенцiалу органiзацiї є SWOT-аналiз, який дає змогу не просто оцiнити здатнiсть органiзацiї реалiзовувати iнновацiї, а й визначити, яким чином впливає на цю здатнiсть iнновацiйний клiмат зовнiшнього середовища. Стандартна методика SWOT-аналiзу осмислюється з погляду iнновацiйних можливостей, якi може надати середовище господарювання та потенцiал самої органiзацiї. У процесi аналiзу фiксують: - сильнi сторони потенцiалу фiрми, якi забезпечать їй використання можливостей, що з'явилися у зовнiшньому середовищi; це допомагає визначити вiдповiдну стратегiю їх використання; Завдяки високому iнновацiйному потенцiалу органiзацiя може оперативно реагувати на змiни зовнiшнього середовища, вести iнновацiйний пошук i здiйснювати органiзацiйнi змiни. Низький потенцiал не забезпечує такої можливостi; новацiї за цих умов вводяться рiдко i лише тодi, коли фiрма починає вiдчувати труднощi зi збутом своєї продукцiї. Однак розроблення iнновацiйних рiшень у вiдповiдь на виникнення проблеми є неефективним. Інновацiйна полiтика пiдприємства має бути результатом глибокого дослiдження ринку, постiйного монiторингу дiй конкурентiв, повинна опиратися на сучаснi науково-технiчнi досягнення у вiдповiднiй галузi та ефективне використання iнтелектуального й творчого потенцiалу працiвникiв. Це даватиме змогу вищому менеджменту розробляти оптимальнi iнновацiйнi стратегiї, якi формуватимуть стратегiчнi переваги пiдприємства у довгостроковiй перспективi. 3. Кирина Л. В., Кузнецова С. А. Стратегия инновационной деятельности предприятия // Формирование механизма управления предприятием в условиях рынка / Под ред. В. В. Титова. – 2008. – 491 с. 4. Ковалев Г. Д. Основы инновационного менеджмента: Уч. пособие для вузов / Под ред. проф. В. А. Швандара. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2007 – 218 с. 5. Лапко О. Н. Інновацiйна дiяльнiсть в системi державного регулювання. – К.: ІЕП НАНУ, 2007. – 386 с. 6. Медынский В. Г. Инновационный менеджмент: Учебник. – М.: ИНФРА-М, 2008. 123 с. 7. Морозов Ю. П. Инновационный менеджмент: Уч. пособие для вузов. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2007. – 321 с. 8. Основы инновационного менеджмента: Теория и практика: Учебное пособие/ Под ред. П. Н. Завлина и др. – М.: ОАО «НПО «Издательство «Экономика», 2006. – 222 с. 9. Письмак В. П. Проблемы устойчивого функционирования социально-экономической модели Украины. – Донецк: Донеччина, 2009. – 544 с. 10. Поршнев А. Г. Управление инновациями в условиях перехода к рынку. – М.: Аланс, 2008. – 406 с.