Вимоги до особистостi сучасного менеджера
УКООПСПІЛКА
ПОЛТАВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ СПОЖИВЧОЇ КООПЕРАЦІЇ УКРАЇНИ
Курсова
з «Основ менеджменту»
тема
ЗМІСТ
ВСТУП
Роздiл 1. Теоретичнi засади та основнi вимоги до особистостi менеджера
1. 1 Теоретичнi засади дослiдження особистостi менеджера
1. 2 Навики та квалiфiкацiйнi вимоги до сучасного менеджера
Роздiл 2. Проблеми розвитку особистостi менеджера
2. 1 Розвиток особистостi менеджера
2. 2 Проблеми особистостi менеджера
Роздiл 3. Особистiсть сучасного менеджера
3. 1 Основнi аспекти розвитку особистостi
3. 2 Модель особистiсних характеристик сучасного менеджера
ВИСНОВОК
Перелiк лiтератури
ВСТУП
нормами органiзацiї економiки. Сьогоднi ми живемо в iнших органiзацiйно-економiчних та соцiально-психологiчних умовах i вiдповiдно нам вкрай необхiднi такi якостi, як пiдприємництво, дiлова iнiцiатива, схильнiсть до розумного ризику. Новий ритм життя нiкого не страхує вiд невдач, стресiв, хвилювань. У зв’язку з цим гостро постає питання про самовдосконалення, переорiєнтацiю мислення, про формування у нових умовах вмiнь i навичок оцiнювати свою власну дiяльнiсть, поведiнку, свiй розвиток, визначати перспективи росту. Професiйнi якостi i психологiчнi властивостi самi по собi не розвиваються i не формуються тiльки тому, що змiнилася економiчна i морально-психологiчна ситуацiя. Як свiдчить iсторичний досвiд, ринок - це ефективний механiзм економiчних вiдносин, функцiонування якого стимулює рiст дiлової, пiдприємницької, органiзаторської активностi людей.
iнновацiйного пiдходу до пiдготовки i розвитку кадрiв управлiння, менеджерiв, в тому числi зумовлює впровадження нових управлiнських технологiй, передбачає змiну нормативних вимог до керiвникiв, до їх технiчної компетентностi, здатностi орiєнтуватися в зростаючих iнформацiйних потоках, умiння створювати працездатнi колективи людей, якi притримуються рiзних цiнностей i живуть в iнших нових умовах, використовувати засоби комунiкацiї. Сучасний керiвник повинен вмiти впливати на ефективнiсть використання всiх природних i суспiльних ресурсiв, здiйснювати перспективне планування, яке враховує цiлi суспiльного розвитку, пiдвищувати культуру працi.
Роздiл 1. Теоретичнi засади та основнi вимоги до особистостi менеджера
Управлiння з'явилося разом iз людьми. Там де хоча б двi людини об'єднувалися в прагненнi досягти якоїсь спiльної мети, виникало завдання координацiї їхнiх спiльних дiй , розв'язання якого хтось iз них повинний був брати на себе. У цих умовах вiн ставав керiвником, що управляє, а iнший - його пiдлеглим, виконавцем.
І тiльки в другiй половинi минулого столiття пiсля перемоги промислової революцiї на Заходi ситуацiя рiзко змiнилася. Ринковi вiдносини володiли всiма сферами життя суспiльства. Тому вiд керуючих був потрiбний високий професiоналiзм, компетентнiсть, умiння спiвставляти свою дiяльнiсть з iснуючими законами.
У результатi з'являється група людей, що спецiально займаються управлiнською дiяльнiстю. Цим керiвникам уже не потрiбно тримати своїх пiдлеглих у покiрностi владною рукою. Головним завданням стає кропiтка органiзацiя i щоденне управлiння виробництвом iз метою забезпечення найбiльшого прибутку власникам фiрми. Цi люди стали називатися менеджерами.
В теорiї менеджменту менеджерами називають спецiалiстiв, що, використовуючи рiзноманiтнi методи i тактику управлiння, сприяють досягненню органiзацiєю або пiдприємством певних цiлей.
Отож, менеджером є тип науково-практичного управлiння, тобто керiвництва людьми i виробництвом, що дозволяє виконувати поставленi завдання найбiльш гуманним i економiчним шляхом.
Оскiльки завданням менеджменту є досягнення мети, важливо правильно її визначити. Якщо ми ставимо перед собою завдання удосконалювання органiзацiї, не уточнивши її цiлей, то ризикуємо запропонувати кращi засоби виконання непотрiбних функцiй або кращi шляхи досягнення незадовiльних кiнцевих результатiв. Без перебiльшення можна сказати, що заподiєний при цьому збиток вимiрюється мiльярдами.
Мистецтво вибору i формулювання правильної мети, управлiння процесом її реалiзацiї, включаючи оцiнку досягнутого ступеня реалiзацiї, вiдрiзняють дiйсно вмiлого менеджера-керiвника.
Неможливо прагнути управляти людьми, якщо i керiвникам, i пiдлеглим цiлi цiлком не яснi. Управляти - значить спонукати iнших до досягнення ясної мети, а не змушувати iнших робити те, що вважаєш правильним.
Варто зауважити, що вiдповiдно до простого американського визначення процесу управлiння «менеджер робить будь-що руками iнших».
Одне з основних завдань менеджера - створити спонукальнi стимули для людини, при яких у неї виникає бажання працювати так, щоб сприяти досягненню цiлей органiзацiї. Звiдси випливає ще один принцип менеджера: управляти - значить вести до успiхiв iнших.
Вiдомий український економiст Валерiй Терещенко пiдкреслював, що завдання керiвника - диригувати, пiдiбрати гарний персонал, розробити органiзацiйну структуру пiдприємства, вибрати загальний напрям його дiяльностi, координувати всю роботу, боротися з непродуктивними витратами часу. Слiд видiлити ще одне з найважливiших завдань - вчитись iнтенсивно працювати, полiпшувати якiсть роботи.
Отже, центральною фiгурою в системi менеджменту будь-якої органiзацiї є менеджер-керiвник, який керує власне органiзацiєю (пiдприємством), якимсь конкретним видом дiяльностi, функцiєю, пiдроздiлом, службою, групою людей тощо. Американськi дослiдники Роберт Блейк та Джейн Моутон пiдкреслюють, що сильне та ефективне керiвництво сприяє створенню атмосфери участi та колективної пiдтримки цiлей дiяльностi органiзацiї, у якiй її члени отримують стимул в усуненнi перепон i досягненнi максимальних результатiв.
1. 2 Навики та квалiфiкацiйнi вимоги до сучасного менеджера
Насамперед необхiдно вiдзначити, що для правильної, рацiональної й ефективної органiзацiї працi, менеджер незалежно вiд органiзацiї, у якiй вiн працює, повинен мати вiдповiднi психологiчнi та професiйнi навики, вiдповiдати визначеним квалiфiкацiйним вимогам. Розглянемо їх.
У роботi керiвника багато привабливих сторiн: вона надає великi можливостi для розвитку особистостi, надає людинi гiднiсть, є захоплюючої та цiкавою. Менеджеру доводиться часто вирiшувати найскладнiшi завдання в умовах критичних ситуацiй i невизначених перспектив.
У минулому на посаду менеджерiв намагалися пiдiбрати людей iз яскраво вираженими диктаторськими замашками, оскiльки робiтники були здебiльшого покiрною, малоосвiченою, безликою масою i найкращим засобом поводження з ними вважався примус.
У цих умовах формула дiй керуючого була: "бiзнес - є бiзнес, працюй, не мiркуючи".
ставиться до пiдлеглого, дiючи по формулi: "твердiсть, але справедливiсть".
Кризовi ситуацiї усе бiльше i бiльше стрясали захiдну економiку, вимагаючи вiд керуючих нових якостей. Просто зiйтись з людьми було не достатньо - взаємодiю потрiбно було забезпечити надiйною матерiальною базою, яку створював надiйний безперебiйний збут товарiв. Це вимагало вiд менеджера ще i маклерських здiбностей.
І нарештi, сьогоднi фiрми виросли настiльки, що одноособове управлiння ними стало практично неможливим. Крiм того, у керiвникiв додалося i багато зовнiшнiх функцiй, у тому числi взаємодiя з партнерами, профспiлкою, державними i полiтичними дiячами. Кожним напрямком займався самостiйний керуючий, тому глава корпорацiї ставав менеджером-органiзатором, основний обов'язок якого - координувати дiяльнiсть групи менеджерiв.
Виконуючи цей обов'язок, сучасний менеджер виступає в декiлькох психологiчно обумовлених iпостасях.
По-перше, це - керуючий, надiлений владою, що керує великим колективом людей.
По-друге, це - лiдер, спроможний вести за собою пiдлеглих, використовуючи свiй авторитет, високий професiоналiзм, позитивнi емоцiї.
По-третє, це - дипломат, що встановлює контакти з партнерами i владою, що успiшно переборює внутрiшнi i зовнiшнi конфлiкти.
По-четверте, це - вихователь, що володiє високими моральними якостями, спроможний створити колектив i направляючий його розвиток у потрiбне рiчище.
По-п'яте, це - новатор, що розумiє роль науки в сучасних умовах, що вмiє оцiнити i без зволiкання впровадити у виробництво той або iнший винахiд або рацiоналiзаторську пропозицiю.
По-шосте, це - просто людина, що володiє високими знаннями i здiбностями, рiвнем культури, чеснiстю, рiшучiстю характеру й у той же час розважливiстю, спроможна бути у усiх вiдношеннях зразком для навколишнiх.
особистих цiнностей i чiтких особистих цiлей, як: здатнiсть управляти самим собою, умiння навчати i розвивати пiдлеглих, формувати ефективнi робiтничi групи.
Рiзноманiтнi вимоги до фахової компетенцiї менеджерiв умовно можна об'єднати в двi групи.
Перша група:
1. Розумiння природи управлiнської працi i процесiв управлiння.
2. Здатнiсть мислити масштабно, перспективно. Менеджери можуть демонструвати прекраснi результати i водночас погубити всю компанiю, якщо їхня робота не орiєнтована на майбутнє. Зрозумiло, компанiя повинна отримувати прибуток, але вона повинна отримувати прибуток як можна довше. Якщо ви станете думати тiльки про прибуток, ви не побачите можливостей, що вiдкриваються попереду. Мислення менеджера постiйно повинно тренуватися на масштабнiсть.
3. Вмiння вирiшувати нестандартнi управлiнськi проблеми.
4. Знання посадових i функцiональних обов'язкiв менеджерiв, засобiв досягнення цiлей i пiдвищення ефективностi дiяльностi органiзацiї.
5. Вмiння використовувати сучасну iнформацiйну технологiю i засоби комунiкацiй, що необхiднi для здiйснення управлiнського процесу, тобто для органiзацiї працi менеджера.
Перша група вимог охоплює знання i вмiння менеджерiв, необхiднi для виконання фахової роботи менеджера, або мистецтва управлiння. Вони включають:
- вмiння обгрунтовувати i приймати рiшення в ситуацiях, для яких характернi висока динамiчнiсть i невизначенiсть;
- висока iнформованiсть з питань розвитку галузi, у якiй працює пiдприємство, стани дослiджень, технiки, технологiї, конкурентностi, динамiки попиту на продукцiю i послуги i т. п.;
- умiння використовувати сучаснi iнформацiйнi технологiї, засоби комунiкацiй i зв'язку.
Менеджер, який працює професiйно, обов'язково використовує всi досягнення науки з метою удосконалювання процесiв, методiв, форм управлiнської дiяльностi, що пiдвищують ефективнiсть пiдприємництва.
Друга група:
1. Вмiння працювати з людьми. Оволодiння мистецтвом управлiння людськими ресурсами.
2. Володiння мистецтвом налагодження зовнiшнiх зв'язкiв.
3. Здатнiсть до самооцiнки, умiння робити правильнi вибори i безупинно пiдвищувати квалiфiкацiю, знання i вмiння.
Друга група вимог до фахової компетенцiї менеджерiв пов'язана iз такими психологiчними факторами як здатнiсть працювати з людьми й управляти самим собою.
Професiя менеджера потребує також вiдповiдних особистих якостей. Менеджеру необхiдно мати:
- завзятiсть, впевненiсть у собi i вiдданiсть справi;
- нестандартне мислення, винахiдливiсть, iнiцiативнiсть i здатнiсть генерувати iдеї;
- емоцiйну врiвноваженiсть i стiйкiсть проти стресу; вiдкритiсть, гнучкiсть i легку прилаштовуванiсть до змiн, що вiдбуваються; ситуацiйне лiдерство й енергiю особистостi в корпоративних структурах;
- внутрiшню потребу до саморозвитку i самоорганiзацiї;
- енергiйнiсть i життєстiйкiсть;
- схильнiсть до успiшного захисту i настiльки ж ефективного нападу;
- вiдповiдальнiсть за дiяльнiсть i за прийняте рiшення;
- потребу працювати в колективi i з колективом.
Роздiл 2. Проблеми розвитку особистостi менеджера
морально-професiйного потенцiалу. Основним принципом розвитку особистостi менеджера є такий його розвиток, коли при засвоєннi соцiального, морального, професiйного досвiду i умов здiйснюється перехiд вiд абстрактної можливостi володiти соцiальним, моральним, професiйним статусом, функцiями, якостями в реальну можливiсть i перетворення останньої в дiйснiсть як результат, сукупнiсть всiх реалiзованих можливостей, що наданi менеджеру. Звiдси змiст i основнi об’єктивнi тенденцiї розвитку особистостi менеджера - виникнення можливостi i її розгортання в дiйснiсть - проявляються в дiалектицi утвердження i самоутвердження особистостi як суб’єкта життєдiяльностi.
Розвиток особистостi менеджера передбачає включення iндивiда в систему суспiльних вiдносин i самостiйне вiдтворення цих вiдносин. Цей процес здiйснюється пiд впливом як цiлеспрямованих зусиль, так i в результатi безпосереднього впливу соцiуму при активному вибiрковому ставленнi iндивiда до норм, цiнностей середовища, при активнiй його взаємодiї з оточенням. Процес набуття iндивiдом знань, вмiнь i навичок управлiнської дiяльностi є переважно процес становлення особистостi менеджера, а моменти розвитку виступають в даному випадку як закрiплення набутих знань, вмiнь i навичок, перевiд їх у внутрiшнi регулятори поведiнки. Моральнiсть є центральним утворенням особистостi менеджера; вона є спiльним, цементуючим началом, що об’єднує рiзнi складовi особистостi.
виникаючих суперечностей здiйснюється становлення особистостi, формується її пiзнавальна, моральна активнiсть.
2. 2
Проблеми особистостi менеджера
Проблема особистостi — одна з центральних у курсi менеджменту. Про її складнiсть та багатограннiсть свiдчить навiть той факт, що сьогоднi iснує понад 50 визначень поняття “особистiсть”. За теоретичною i практичною значущiстю вона належить до однiєї з фундаментальних проблем. Проектування i дiагностика особистостi, визначення оптимальних умов i найефективнiших шляхiв її формування неможливi без знання структури особистостi та закономiрностей її становлення й розвитку.
Слово “особистiсть” походить вiд латинського persona, що означає ритуальну маску, яку знiмали з обличчя померлого у Стародавньому Римi. Вона втiлювала iм’я, iндивiдуальнi права i привiлеї, якi передають у спадок.
У вiтчизнянiй психологiї найвiдомiшi дослiдження в галузi особистостi пов’язанi з теоретичними працями школи Л. Виготського. Великий внесок у розробку цiєї проблеми зробили росiйськi та українськi вченi Г. Костюк, О. Леонтьєв, Л. Божович, А. Петровський, О. Асмолов, зарубiжнi психологи Г. Айзенк, Р. Кеттел, Г. Олпорт.
на увазi її природнi ознаки, якi дають змогу їй бути живим органiзмом, представником homo sapiens.
Iндивiд — це поняття, яке визначає належнiсть живої iстоти до людського роду. Головною характеристикою властивостей iндивiда Особистiсть — явище не аморфне, а структурне. Пiд структурою розумiється поєднаня елементiв, їх зв’язкiв у цiлiснiсть. Елементiв особистостi як цiлого багато, i вони мають як соцiальну, так i бiологiчну основу. Розроблена професором К. Платоновим динамiчна функцiональна структура особистостi складається з чотирьох iєрархiчних ступенiв. Кожному ступеню вищого порядку притаманний вищий рiвень системної якостi порiвняно зi ступенями нижчого порядку. Найнижчий структурний ступiнь — бiопсихологiчнi властивостi — природна основа особистостi. Наступний — психiчнi процеси, властивостi та особливостi. Ще вищий ступiнь — рiвень знань, вмiнь i навичок особистостi. I найвищий — спрямованiсть особистостi. Основою цiєї iєрархiї є бiопсихологiчнi властивостi особистостi.
Це бiологiчно зумовлена пiдструктура, тобто характеристики, що закладенi генетично, даються людинi вiд народження. До цiєї пiдструктури належать: стать, вiк, стан здоров’я, темперамент, здiбностi, рiзнi фiзичнi риси людини, якi виявляються у будовi та функцiях органiзму в цiлому, у будовi та функцiях нервової системи i органiв чуття, у зовнiшньому виглядi, фiзичнiй силi, витривалостi. Вiк i управлiнська дiяльнiсть. Чи можна ставити питання про переваги будь-якого вiку? Чи iснують обмеження у вiцi для перебування на “капiтанському мiстку”? Менеджер повинен знати, якi можливостi надають людинi рiзнi вiковi перiоди. Численнi дослiдження доводять, що в рiзнi перiоди iснування людини спостерiгається нерiвномiрний розвиток її психiчних функцiй. Так, найвищий ступiнь сприйнятливостi соцiального i професiйного досвiду спостерiгається у 18–25 рокiв — пiдйом рiвня пам’ятi, уваги, мислення. Цей перiод найкращий для навчання. У 26–29 рокiв особистiсть перебудовується: визначаються життєвi позицiї, змiнюється положення людини в сiм’ї, трудовому колективi, суспiльствi. Іншими словами, вiдбувається соцiальне становлення особистостi. З’являється багато нових соцiальних ролей, змiнюється соцiальний статус, формується соцiальна зрiлiсть. У 30–33 роки знову спостерiгається розвиток усiх iнтелектуальних функцiй: пам’ятi, мислення, уваги. Розвивається творча дiяльнiсть людини, що зумовлюється насамперед нагромадженням життєвого та професiйного досвiду. З одного боку, менеджер, керуючи працiвниками цiєї вiкової категорiї, повинен вимагати вiд них прояву таких професiйно важливих якостей, як iнiцiативнiсть, самостiйнiсть, творчiсть. З iншого боку, вiн повинен створювати вiдповiднi умови працi для цiєї категорiї працiвникiв з тим, щоб зазначенi якостi розвивалися. Пiсля 40 рокiв у людини знижується швидкiсть сприймання, переробки iнформацiї i реакцiї на неї, iнтенсивнiсть уваги, падає емоцiйна врiвноваженiсть, погiршуються й iншi показники.
З огляду на зазначенi результати дослiджень психологи вважають, що найсприятливiший для управлiнської дiяльностi вiковий перiод — 31-40 рокiв. У середньому перiод професiйних досягнень у спецiалiстiв настає близько 37–38 рокiв.
Роздiл 3. Особистiсть сучасного менеджера
3. 1 Основнi аспекти розвитку особистостi
Розглянемо бiльш конкретно рiзноманiтнi аспекти розвитку особистостi. Перший аспект розвитку особистостi — здорове мислення. Якщо ви визнаєте не лише особисту думку, а й думки iнших, готовi вислухати їх, поставитися до них з повагою, навiть якщо ви їх не подiляєте, це означає, що вам властиве здорове мислення. Отже, здорове мислення характеризується наявнiстю системи пов'язаних i послiдовних iдей та переконань, котрi навряд чи будуть змiненi залежно вiд ситуацiї.
стандартiв i моральних цiнностей (фiлософських, релiгiйних, духовних), що викликають вiдповiднi почуття.
Здоровi почуття — це усвiдомленiсть того, що вони є i впливають на вас. Придушення своїх почуттiв або заперечення їхньої наявностi не можна назвати здоровими проявами, тому що коли почуття придушуються, вони майже завжди виявляються найнебажанiшим способом — у виглядi неконтрольованих реакцiй (наприклад, нездатнiсть стримувати свiй гнiв), погiршують взаємовiдносини з iншими людьми, призводять до напруженостi, знервованостi, безсоння й цiлого ряду хвороб.
Однак сказане зовсiм не означає, що давати волю своїм почуттям — значить сприяти змiцненню здоров'я. Необхiдно прагнути до стану рiвноваги, за якого усвiдомлюються i самовизнаються свої почуття, але при цьому ми не дозволяємо їм панувати над нами.
Наявнiсть у людини здорових почуттiв свiдчить також про збалансованiсть особистостi, розумової та фiзичної дiяльностi, матерiальних i духовних iнтересiв. Самовдосконалення передбачає аналiз названих аспектiв у життi людини й усунення будь-якого дисбалансу.
Є три види збалансованостi особистостi.
Перший — це внутрiшня врiвноваженiсть, котрої можна домогтися за допомогою таких прийомiв, як споглядання, медитацiя i система вправ йоги.
Другий — це збалансованiсть самих процесiв мислення, вiдчуття i готовностi до дiї. Прикладом незбалансованостi може бути бажання, не пiдкрiплене вiдповiдними дiями, або, навпаки, надмiрна й непродумана активнiсть.
"Я".
Що означає готовнiсть до дiї стосовно здоров'я? Мова йде переважно про фiзичне здоров'я, що залежить вiд таких чинникiв, як калорiйнiсть їжi, дiєта, фiзична пiдготовка i здоровi звички.
технiчних знань, творчий пiдхiд, iнтуїцiю.
Третiй аспект розвитку особистостi — спроможнiсть до дiй — у реальному життi передбачає розвиток фiзичних, технiчних i професiйних навичок.
себе як особистостi: "Добре, що я такий, який я є", — це четвертий аспект. Сприйняття себе як особистостi характеризується розумiнням себе, а також наявнiстю внутрiшньої орiєнтацiї, усвiдомленням мети в життi.
Вiдсутнiсть належного усвiдомлення своєї особистостi суперечить принципам самовдосконалення. Необхiдно примиритися зi своїми недолiками, але не можна ненавидiти себе за них: ви маєте або виправити цi недолiки, або постаратися знайти оптимальний вихiд iз невдалої ситуацiї. Ви також маєте визнавати i свої достоїнства, не опускаючись до надмiрного самовдоволення, так само, як i до самознищення й удаваної скромностi.
"Я" i мети в життi.
Позитивнi й негативнi риси часто в спецiальнiй лiтературi позначають поняттями вищого i нижчого "Я".
"Я" — це вашi позитивнi риси. Хоча в усiх людей є вище "Я", багато хто, як не дивно, не усвiдомлює, не помiчає своїх кращих рис i навiть може заперечити наявнiсть їх.
Іншi люди, навпаки, занадто самовдоволенi й бачать у собi тiльки позитивнi риси, яких, можливо, у них немає.
Корисним може бути складання вами списку ваших рис, що стосуються вищого "Я". Усвiдомте наявнiсть у вас цих позитивних рис, але уникайте самовдоволення.
Нижче "Я" — це вашi негативнi риси. Оскiльки нижче "Я" властиве всiм нам, дуже важливо вмiти визнавати його. Заперечуючи його iснування у вас, ви перешкоджаєте процесу самовдосконалення. Дуже важливо не дозволяти нижчому "Я" панувати над вами. Складiть список ваших рис, що належать до нижчого "Я". Визнайте їхнє iснування в себе i мотивуйте цим своє самовдосконалення.
Основнi методи самовдосконалення, що сприяють досягненню рiзноманiтних загальних результатiв у розвитку особистостi, також допомагають виробити якостi i навички, необхiднi для такого розвитку: ведення особистого журналу; ретроспективний огляд подiй; роздуми про подiї, що вiдбуваються; вмiння прислухатися до свого внутрiшнього "Я"; розвиток iнтуїцiї; смiливiсть у використаннi нових iдей; експериментування з новим типом поведiнки; змiцнення сили волi; пiдтримка здатностi до сприйняття нового; робота над вищим i нижчим "Я"; способи вдосконалення мислення (читання, конспектування, складання плану, методика систематичного запам'ятовування та iн.); iншi можливостi самовдосконалення (навчання на курсах, участь у рiзних об'єднаннях, гуртках, розробка iндивiдуального стилю управлiння, розвиток здатностi спiлкування та iн.).
3. 2 Модель особистiсних характеристик сучасного менеджера
Матерiали дослiджень i багаторiчна практика показують, що ефективнiсть народного господарства лише на третину обумовлюється вкладеннями в матерiально-речовi елементи виробництва. Решта залежить вiд людського фактора — iнтелектуального потенцiалу, квалiфiкацiйного рiвня i здiбностей керiвникiв та спецiалiстiв.
Загальнi вимоги до керiвника (менеджера) мiстяться в законодавствi про працю, правилах внутрiшнього розпорядку та iнших документах, а спецiальнi вимоги викладенi в квалiфiкацiйних довiдниках, службових iнструкцiях та деяких iнших нормативних актах. Але цi вимоги мусять бути конкретизованi стосовно певної посади та умов, в яких доведеться працювати менеджеру. Професор Й. С. Завадський пропонує вiдповiдну модель сучасного менеджера, яка визначає вимоги до особистих i дiлових якостей керiвника, його знань з урахуванням функцiй, якi виконуються та задач, що вирiшуються.
Серед морально-психологiчних якостей найбiльш важливими є високi життєвi iдеали, чеснiсть i правдивiсть, справедливiсть i об'єктивнiсть, воля i мужнiсть, розвинуте почуття обов'язку i вiдповiдальностi, iнтелiгентнiсть i толерантнiсть тощо.
Важливою рисою для керiвника є тактовнiсть у взаємовiдносинах з вищестоящими керiвниками, колегами по роботi i, що особливо важливо, з пiдлеглими. Керiвник повинен постiйно демонструвати емоцiйну стриманiсть, ввiчливiсть i безмежну терпеливiсть. Нi за яких обставин керiвник не може адекватно вiдреагувати на грубощi пiдлеглих та iншi нетактовнi дiї.
У керiвника повинна бути розвинута комунiкативна здiбнiсть, яка знаходить свiй прояв у налагодженнi сприятливих взаємовiдносин мiж працюючими, що забезпечує успiшну колективну дiяльнiсть та знаходження в нiй свого мiсця кожним учасником трудового процесу. Якщо ж комунiкативнi здiбностi iндивiда спiвпадають iз здiбностями до лiдерства, то це є передумовою формування успiшного менеджера.
Умовою ефективної дiяльностi керiвника є добре розвинуте стратегiчне мислення, умiння заглянути на багато рокiв вперед. Постiйне копання лише у сьогоденнi веде до втрати перспективи, помiтно знецiнює роботу будь-якого керiвника. Вести за правильним курсом пiдприємство в морi сучасної економiки може керiвник, який пильно дивиться вперед, вивiряючи курс на змiни зовнiшнього середовища, кон'юнктури ринку, полiтики держави.
навички; органiзовувати загальнокультурне, естетичне i фiзичне виховання молодих працiвникiв; чiтко та логiчно формулювати розпорядження, аргументувати свої погляди.
Успiшно працюючим керiвникам, як правило, притаманнi, такi риси, як здоровий глузд i певна мудрiсть. Американський вчений Р. Акофф пише, що мудрiсть — це здiбнiсть передбачати окремi наслiдки здiйснюваних операцiй, готовнiсть пожертвувати негайною вигодою заради великої вигоди в майбутньому. На думку вченого, мудрiсть завжди звернута до майбутнього, але вона вiдноситься до майбутнього не як ворожка, яка робить спробу тiльки пророкувати його. Мудра людина намагається керувати майбутнiм.
на пiдвищення задоволеностi працi усiх пiдлеглих.
"соцiального типу" керiвника, якому притаманна вмiло контрольована агресивнiсть, гнучкiсть, холоднокровнiсть при великому напруженнi, а головне — здатнiсть оцiнювати все в свiтi конкуренцiї i завжди прагнути бути переможцем. У практицi закордонних фiрм вважається нормальним наявнiсть в керiвникiв таких, якостей, як пiдвищене честолюбство, прагнення реалiзувати свої кар'єристськi плани.
Слiд зазначити, що значення моральних рис, репутацiї кандидатiв на вiдповiдальну посаду помiтно пiдвищується за умов росту корупцiї та розвитку тiньової економiки в суспiльствi.
Для аналiзу й оцiнки особистостi використовується психогеометричний метод, розроблений спецiалiстом iз соцiально-психологiчної пiдготовки менеджерiв С'юзеном Деллiнгером (точнiсть дiагностики сягає 85%), методика оцiнки дiяльностi, що базується на застосуваннi листа опитування американського психолога Отто Лiпмана, метод узагальнення незалежних характеристик розроблений К. К. Платоновим, та iн.
Сучасному менеджеру мусить бути притаманна широка гама дiлових якостей: висока ерудицiя i професiйна компетентнiсть, схильнiсть до лiдерства в колективi, пiдприємництва i здатнiсть ефективно дiяти в умовах економiчного ризику, практичний розум i здоровий глузд, комунiкабельнiсть, заповзятливiсть, iнiцiативнiсть i енергiйнiсть, вимогливiсть i дисциплiнованiсть, висока працездатнiсть воля, цiлеспрямованiсть тощо. Дiловитiсть насамперед проявляється у здатностi знаходити (в рамках компетентностi наданих повноважень i наявних засобiв) оптимальний пiдхiд до ситуацiй, що виникають i самим коротким шляхом досягають мети.
У керiвника мусять бути розвинутими органiзацiйнi здiбностi, вмiння згуртувати колектив, мобiлiзувавши його на виконання прийнятих рiшень, досягнення поставлених цiлей. Керiвник повинен демонструвати самостiйнiсть в роботi та надавати достатню автономнiсть пiдлеглим, створювати їм умови для успiшного виконання службових обов'язкiв без втручання зверху.
економiчної ситуацiї в країнi, а завзято шукає нетрадицiйнi засоби вирiшення проблем, що постiйно виникають.
Сучасний менеджер повинен мати фундаментальнi знання з макро- i мiкроекономiки, наукового менеджменту, теорiї розпорядництва i лiдерства, соцiологiї, психологiї та права, iнформацiйної технологiї i комп'ютерної технiки.
· полiтичною культурою;
· комплексним системним пiдходом до роботи;
· творчою уявою, сучасним економiчним мисленням;
· комп'ютерною грамотнiстю;
· правильним стилем життя роботи, культурою спiлкування;
· iноземними мовами, насамперед англiйською.
У процесi професiйної дiяльностi i постiйного самовдосконалення менеджер розвиває управлiнськi умiння. Ефективний менеджер повинен вмiти:
· мислити масштабно, вирiшувати стратегiчнi проблеми;
· оперативно приймати i реалiзовувати нестандартнi рiшення;
· спрацьовуватися з людьми i мотивувати їх до високопродуктивної працi, вести за собою очолюваний колектив;
· рацiонально органiзовувати свою працю i працю пiдлеглих, забезпечувати високу трудову дисциплiну;
· об'єктивно пiдбирати, оцiнювати, розставляти кадри;
· забезпечувати самоорганiзацiю трудового колективу, створювати сприятливий психологiчний мiкроклiмат;
· орiєнтуватися в людях, розумiти їх характери, здiбностi i психологiчний стан;
· встановлювати дiловi вiдносини з iншими керiвниками;
· володiти собою в будь-якiй ситуацiї:
· вмiти вести розмову, бути красномовним, виразно, переконливо, аргументовано проводити переговори, мати почуття гумору.
Перерахованi основнi вимоги до умiнь менеджера є трансформованими знаннями, якi втiлюються при здiйсненнi конкретних управлiнських операцiй: правильно планувати роботу, аналiзувати ситуацiю, проводити нараду, видавати розпорядження та iн. У свою чергу умiння, доведенi до рiвня автоматизму (частково iснують на пiдсвiдомому рiвнi), називаються навичками. Навички забезпечують ефективнiсть типових, часто повторюваних дiй i знаходять свiй вираз у веденнi дiлових переговорiв з контрагентами, спiлкуваннi з пiдлеглими, користуваннi комп'ютерною технiкою та iн. Досвiдчений керiвник вiдрiзняється пiд початкiвця саме наявнiстю та ступенем розвитку навичок. На практицi ефективнiсть управлiнської дiяльностi залежить, з одного боку, вiд досвiду i якостi менеджера, а з iншого — вiд його здiбностей. Вiдомий психолог С. Л. Рубiнштейн стверджував, що в процесi реалiзацiї якихось здiбностей набуваються знання, умiння та навички. Отже, розвинутi особистiснi характеристики є обов'язковою рисою сучасного менеджера.
ВИСНОВОК
система мислення оперувала принципами необмеженого зростання, що розумiлося тiльки в кiлькiсних термiнах – максимальнi прибутки. Нова система мислення оперує поняттям рiвноваги, що вiдповiдає такому стану суспiльства, при якому задоволення сьогоднiшнiх потреб не повинно зменшувати шанси майбутнiх поколiнь на гiдне життя.
емоцiї. Вiн повинен бути дипломатом, щоб налагоджувати стосунки, як з партнерами, так й iз спiвробiтниками.
Менеджер повинен бути вихователем з високими моральними якостями. Вiн повинен бути новатором, який розумiє роль науково-технiчних досягнень. Загалом, сучасний менеджер повинен бути справжньою людиною у вищому розумiннi цього слова – володiти знаннями, культурою, мати рiшучий характер та професiйнi здiбностi.
Перелiк лiтератури
2. Андрушкiв Б. М. Кузьмiн О.Є. Основи менеджменту. -Львiв.: "Свiт", 1995.
3. Жигалов В. Т., Шимановська Л. М. Основи менеджменту i управлiнської дiяльностi. – К.: Вища школа, 1994. – 312с.
4. Завадський Й. С. Менеджмент. – К.: УФІМБ, 1997. – 543 с.
5. Г. В. Щекин. Теория и практика и практика управления персоналом; учебно-методическое пособие; Киев 1998.
6. Мельник Л. П. Психологiя управлiння: Курс лекцiй. — 2-ге вид., стереотип. — К.: МАУП, 2002. — 176 с.
7. М. Мескон, М. Альберт Основи менеджмента»; Москва 1995.
8. Теория и практика управления персоналом: учебное пособие/ сост. Щёкин Г. В. - К.:МАУП, 1998.
9. Обозов Н. Н., Щёкин Г. В. Психология работы с людьми. –4-е издание - К.:МАУП, 1998.
| 
