Державна служба зайнятостi як централiзований орган виконавчої влади
Реферат
Спецiальнiсть: економiка та пiдприємництво
Дисциплiна: державне регулювання зайнятостi
Тема: державна служба зайнятостi як централiзований орган виконавчої влади
Харкiв 2009
Змiст
1. Вступ
2. Структура державної служби зайнятостi
4. Права служби зайнятостi
5. Висновки
6. Список використаної лiтератури
Вступ
Минуло вiсiмнадцять рокiв з того часу, як у мiських i районних центрах зайнятостi було офiцiйно розпочато реєстрацiю безробiтних в Українi, тобто в державi почав формуватися i дiяти ринок працi. Регулювання ринку працi, соцiальний захист громадян у разi вимушеного безробiття – один iз важливих обов’язкiв держави, яка будує керовану, соцiально орiєнтовану ринкову економiку. Саме тому наприкiнцi 1990 року уряд України визнав за доцiльне перетворити службу працевлаштування, що iснувала в системi Мiнiстерства працi України, на державну службу зайнятостi, тобто централiзовану систему спецiальних державних органiв, якi б комплексно вирiшували питання, пов’язанi з регулюванням зайнятостi населення професiйною орiєнтацiєю, перенавчанням, працевлаштуванням, соцiальною пiдтримкою громадян, якi тимчасово не працюють.
Закон України “Про зайнятiсть населення”, прийнятий Верховною Радою України 1 березня 1991 р., низка положень щодо практичної реалiзацiї цього закону, а також спецiальнi постанови Кабiнету Мiнiстрiв України створили правове поле дiяльностi державної служби зайнятостi. На виконання зазначених законодавчих документiв державною службою зайнятостi, було виконано велику роботу, пов’язану зi створенням i змiцненням матерiально-технiчної бази, оснащенням центрiв зайнятостi обчислювальною технiкою, пiдготовка кадрiв для всiх ланок служби зайнятостi, нагромадженням досвiду органiзацiї рiзних форм роботи з незайнятим населенням, вивченням досвiду дiяльностi аналогiчних служб iнших країн.
Вiдносини у сферi зайнятостi тiсно пов’язанi з загальним станом економiчного розвитку країни. У зв’язку зi складною ситуацiєю на ринку працi України дiяльнiсть державної служби зайнятостi продовжує вдосконалюватися.
2. Структура державної служби зайнятостi
тимчасово непрацюючих громадян.
Державна служба зайнятостi має трирiвневу структуру. Перший (базовий) рiвень – це районнi (405), мiськi (93), мiськрайоннi (55), районнi в мiстах (59) центри зайнятостi, якi безпосередньо приймають громадян i надають їм послуги згiдно з чинним законодавством про зайнятiсть.
ресурсiв i беруть участь у розробцi регiональних програм зайнятостi вiдповiдно до мiсцевих особливостей i потреб.
Третiй (верхнiй) рiвень – це Державний центр зайнятостi, який пiдпорядковується Мiнiстерству працi та соцiальної полiтики. Вiн вiдповiдає за реалiзацiю єдиної полiтики зайнятостi на всiй територiї України, заходiв соцiального захисту та сприяння зайнятостi незайнятого населення, органiзацiйно-методичне, правове та нормативне забезпечення, створення єдиної iнформацiйно-довiдкової системи, розвиток матерiально-технiчної бази служби зайнятостi, пiдготовку кадрiв усiх рiвнiв, мiжнароднi зв’язки, рацiональне використання коштiв фонду загальнообов’язкового державного соцiального страхування на випадок безробiття.
До складу державної служби зайнятостi входять також навчальнi заклади професiйної пiдготовки незайнятого населення, iнформацiйно-обчислювальнi центри, територiальнi та спецiалiзованi бюро зайнятостi, центри реабiлiтацiї населення, пiдприємства, установи, органiзацiї, пiдпорядкованi службi зайнятостi. Послуги, пов’язанi iз забезпеченням зайнятостi населення, надаються державною службою безкоштовно.
Дiяльнiсть Державної служби зайнятостi фiнансується за рахунок коштiв державного фонду сприяння зайнятостi населення, передбачених для цих цiлей.
У складi Державної служби зайнятостi дiє iнспекцiя, що здiйснює контроль за виконанням законодавства про зайнятiсть пiдприємствами, установами i органiзацiями незалежно вiд форм власностi i господарювання, фермерами та iншими роботодавцями.
3. Принципи дiяльностi служби зайнятостi та її завдання
Принципи дiяльностi служби зайнятостi:
· прiоритетнiсть iнтересiв i потреб клiєнтiв;
· спiвробiтництво клiєнта i служби зайнятостi – найефективнiший i
· консультування громадян, власникiв пiдприємств, установ i органiзацiй або уповноважених ними органiв, якi звертаються до служби зайнятостi, щодо можливостi одержання роботи силою, вимог до професiї та з iнших питань, що є корисним для сприяння зайнятостi населення;
· введення облiку вiльних робочих мiсць i громадян, якi звертаються з питань працевлаштування у порядку, встановленому законодавством збирання та опрацювання адмiнiстративних даних, якi вiдображають стан ринку працi та становище у сферi зайнятостi населення;
· органiзовування при потребi професiйної пiдготовки i перепiдготовки громадян у системi служби зайнятостi або направлення їх до iнших навчальних закладiв, що ведуть пiдготовку та перепiдготовку працiвникiв;
· сприяння пiдприємствам у розвитковi та визначенi змiсту курсiв навчання й перенавчання;
· надання послуг щодо працевлаштування та професiйної орiєнтацiї працiвникам, якi бажають змiнити професiю або мiсце роботи (у зв’язку з пошуками високооплачуваної роботи, змiною умов i режи-му працi), вивiльнюваним працiвникам i незайнятому населенню;
· реєстрування безробiтних i надання їм у межах своєї компетенцiї допомоги, у тому числi i грошової;
· участь у пiдготовцi перспективних i поточних державної та територiальних програм зайнятостi та заходiв щодо соцiального захисту рiзних груп населення вiд безробiття;
· внесення до мiсцевих державних адмiнiстрацiй, виконавчих комiтетiв вiдповiдних рад народних депутатiв пропозицiй про бронювання на пiдприємствах, в установах i органiзацiях до 5% загальної кiлькостi робочих мiсць для осiб, якi потребують соцiального захисту i не здатнi на рiвних умовах конкурувати на ринку працi;
в установах i органiзацiях;
· реєстрування безробiтних, їх працевлаштування, виплата допомоги по безробiттю, надання матерiальної допомоги безробiтному та членам сiм’ї, якi перебувають на його утриманнi, видання безвiдсоткових позик для зайняття пiдприємницькою дiяльнiстю;
· виплата стипендiй громадянам, якi за направленням служби зайнятостi проходять професiйну пiдготовку, пiдвищення квалiфiкацiї та пере пiдготовку;
· пiдготовка пропозицiй щодо визначення територiй прiоритетного розвитку, де збiльшення кiлькостi робочих мiсць заохочується державою;
· видання сертифiкатiв комерцiйним органiзацiям, якi надають послуги, пов’язанi з профорiєнтацiєю, пiдвищенням професiйного рiвня та пiдготовкою до роботи громадян за новою професiєю;
· здiйснення контролю за дотриманням державними i громадськими органами, пiдприємствами, установами та органiзацiями незалежно вiд форми власностi та господарювання законодавства про зайнятiсть. Вживання заходiв щодо запобiгання незаконному використанню робочої сили;
· здiйснення облiку та складання звiтiв про витрачання коштiв Державного фонду.
Державна служба зайнятостi має право:
· одержувати вiд усiх форм господарств, установ статистичнi данi про наявнiсть вакантних робочих мiсць, характер i умови працi на них, про всiх вивiльнених, прийнятих i звiльнених працiвникiв та iнформацiю про передбачуванi змiни в органiзацiї виробництва;
· розробляти i вносити на розгляд мiсцевих рад пропозицiї щодо встановлення квоти прийняття на роботу осiб, не конкурентоспроможних на ринку працi;
· направляти робiтникiв для працевлаштування на пiдприємства всiх форм власностi при наявностi вакантних мiсць;
· розпоряджатися у встановленому законодавством порядку коштами фонду сприяння зайнятостi;
· сплачувати вартiсть профпiдготовки осiб, працевлаштування яких вимагає набуття професiї, а також платити стипендiю на перiод навчання;
Державний центр зайнятостi несе вiдповiдальнiсть:
· за проведення на територiї держави єдиної полiтики зайнятостi, органiзацiйно-методичне забезпечення дiяльностi мiсцевих ланок державної служби зайнятостi;
· за створення i розвиток матерiально-технiчної, виробничої, полiграфiчної бази державної служби зайнятостi всiх рiвнiв;
· за створення на основi автоматизацiї та комп’ютеризацiї єдиної республiканської iнформацiйно-довiдкової системи державної служби зайнятостi;
· за формування системи професiйної пiдготовки, пiдвищення квалiфiкацiї та перепiдготовки незайнятих громадян;
· за органiзацiю пiдготовки кадрiв для державної служби зайнятостi та створення ефективної системи пiдвищення квалiфiкацiї її працiвникiв;
· за рацiональне використання коштiв Державного фонду сприяння зайнятостi населення;
Висновки
Державна служба зайнятостi створена для реалiзацiї державної полiтики зайнятостi населення, професiйної орiєнтацiї, пiдготовки i перепiдготовки, працевлаштування та соцiальної пiдтримки тимчасово непрацюючих громадян у порядку, що визначається Кабiнетом Мiнiстрiв України. Дiяльнiсть державної служби зайнятостi здiйснюється пiд керiвництвом Мiнiстерства працi та соцiальної полiтики України, мiсцевих державних адмiнiстрацiй та органiв мiсцевого самоврядування.
Основнi завдання Державної служби зайнятостi – це розробка та здiйснення заходiв щодо реалiзацiї державної полiтики зайнятостi iз забезпечення зайнятостi працездатного населення, систематичне вивчення процесiв, що вiдбуваються на ринку працi, i розробка на цiй основi необхiдних прогнозiв.
Служба зайнятостi зобов’язана вживати заходи для запобiгання масового безробiття, сприяти громадському усвiдомленню змiн у державнiй полiтицi зайнятостi, пiдвищувати рiвень професiйної мобiльностi тих, хто прагне працювати.
На сьогоднiшнiй день дiяльнiсть служби зайнятостi ще не дiстала глибокого теоретичного узагальнення. Тому необхiдно постiйно стежити за змiнами, щ вiдбуваються у трудовому законодавствi i регламентацiї дiяльностi служби зайнятостi.
1. Г. В. Осовська, О. В. Крушельницька. Управлiння трудовими ресурсами. – К.: Кондор, 2007.
2. А. В. Калина. Державне регулювання зайнятостi. – К.: МАУП, 2006.
3. А. Т. Чемерис. Органiзацiя дiяльностi служби зайнятостi. – К.: МАУП, 2003.
4. Н. В. Ушенко. Зайнятiсть населення та удосконалення економiчного механiзму її державного регулювання в ринкових умовах. – К., 2003.
| 
