Бізнес-етика в міжнародних відносинах та особливості етичної бізнес-діяльності в Україні

МІНІСТЕРСТВО ФІНАНСІВ УКРАЇНИ ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ДЕРЖАВНА ФІНАНСОВА АКАДЕМІЯ РЕФЕРАТ з дисциплiни «Мiжнародний менеджмент» Виконала студентка Vкурсу групи УПм-03-1з Кучер Оксана Юрiївна __________________ (пiдпис) Оцiнка ____________________ (пiдпис) 2007 р. ПЛАН Вступ 1. Визначення етики та етикету в мiжнародному менеджментi. 2. Основнi етичнi концепцiї в мiжнародному менеджментi 4. Особливостi дiлового етикету у рiзних країнах 5. Юридична та соцiальної вiдповiдальностi в менеджментi 6. Управлiння етикою i соцiальною вiдповiдальнiстю компанiї 7. Дiлова етика в українському бiзнес-суспiльствi 8. ТНК i мiжнародний бiзнес в Українi Висновки Лiтература ВСТУП Історично особлива увага етичнiй поведiнцi в бiзнесi почала придiлятися ще в 60-тi роки у зв'язку iз соцiальними потрясiннями (поширенням корупцiї серед як урядової бюрократiї, так i вiдповiдальних осiб рiзних корпорацiй), загостренням проблем екологiї (забрудненням навколишнього середовища, ядерними i токсичними вiдходами), протестами проти ВПК (у зв'язку з вiйною у В'єтнамi)). Певну роль в становленнi етики бiзнесу як наукової дисциплiни зiграв знаменитий "Уотергейт", до якого були залученi найвидатнiшi представники адмiнiстрацiї президента Р. Нiксона. Однак донедавна був досить широко поширений скептицизм щодо самої можливостi iснування етики в бiзнесi. Багато людей розглядають саме поняття “етика бiзнесу” як протирiччя в термiнах, вважаючи, що фiрми неморальнi за своєю природою внаслiдок того, що вони нацiленi перш за все на отримання прибутку i тому iгнорують будь-якi наслiдки своєї дiяльностi. Ця думка простежується в роботах класикiв економiчної теорiї. Так, Мiлтон Фрiдман, посилаючись на Адама Смiта, додержувався позицiї, згiдно з якою iснує одна i тiльки одна соцiальна вiдповiдальнiсть бiзнесу – пiдвищувати свiй прибуток настiльки, наскiльки дозволяють правила гри. А Шарль Бодлер взагалi вважав комерцiю сатанинською справою, найпiдлiшою, найнижчою формою егоїзму. Проте думка про первiсно закладену аморальнiсть етики бiзнесу є, за вiдомим дослiдником в цiй областi Р. Т. Де Джорджiям, мiфом. На користь своєї точки зору вiн наводить такi аргументи. По-перше, якщо бiзнес вважають аморальним i нiхто не вимагає вiд нього поведiнки, заснованої на моральних принципах, то не було б нiякого переполоху в засобах масової iнформацiї, бурхливої реакцiї громадськостi на розкриття пiдкупу, факта про виробництво небезпечних для споживача виробiв i т. iн. По-друге, рух “зелених” i консьюмеристiв не мали б сенсу i бiзнес не став би на них реагувати. Зв'язок бiзнесу i моральностi навiть ще глибший. Бiзнес, як i бiльшiсть iнших видiв суспiльної дiяльностi, з самого початку передбачає моральну основу i був би без неї неможливий (пiдприємцi очiкують вiд робiтникiв чесностi; сторони, що укладають контракт, розраховують на його виконання тощо). У зв’язку з цим, важливе мiсце в менеджментi посiдає i вiдповiдальнiсть. Довгий час в Українi вважалось, що дiлова етика – просто дорога iграшка. Проте досвiд розвинених країн свiдчить: на певному етапi доводиться розробляти правила поведiнки, яких мають дотримуватись всi учасники ринку, через те, що отримати прибуток, не дотримуючись етичих засад можливо, проте одноразово. Саме так з’являлись етичнi кодекси бiзнес-професiоналiв, а етична поведiнка на ринку стала високопродуктивним управлiнським iнструментом. 1. Визначення етики та етикету менеджменту. як можна поводитися, а як не можна, якi рiшення можна приймати, а якi нi, де проходить границя мiж добром i злом. Етика менеджменту зв'язана з внутрiшнiми цiнностями, а вони у свою чергу є частиною корпоративної культури i впливають на прийнятi рiшення, визначають їхню соцiальну допустимiсть у рамках зовнiшнього середовища [5].. не поважаючи один одного, не накладаючи на себе певних обмежень. Важливо розрiзняти етику всерединi органiзацiї та етику взаємовiдносин органiзацiї з навколишнiм середовищем. Що стосується органiзацiйної етики та зовнiшньої етики взаємовiдносин органiзацiї з навколишнiм середовищем, то можна скористатися вимогами, яких дотримуються провiднi мiжнароднi компанiї у своїй дiяльностi, за оцiнками Гарвардської школи бiзнесу. Етика вiдносин зi споживачами: -безпечнiсть товарiв (послуг, робiт); - надання iнформацiї про товари i технологiю їх виготовлення; - полiпшення пакування i маркування; - пiдвищення споживчої цiнностi продуктiв; - зменшення забрудненостi продуктiв. Етика вiдносин зi спiвробiтниками: - вiдсутнiсть будь-якої дискримiнацiї у сферi зайнятостi; - особливий статус працiвникiв iз обмеженою дiєздатнiстю; - охорона здоров’я i технiка безпеки; - навчання i розвиток персоналу; - обговорення кар’єри; - програми оздоровлення i стрес-менеджменту. Етика довкiлля: -контроль забруднення; -захист середовища; -збереження природних ресурсiв; - утилiзацiя (переробка) вiдходiв. -уникнення несприятливого впливу фiрми на природне середовище; -участь у полiпшеннi екологiї. Етика вiдносин iз партнерами: - дотримання зобов’язань; Етика взаємовiдносин iз конкурентами: - вихiд iз сумнiвних ринкiв пiд час виникнення значних етичних проблем. Етика вiдносин iз суспiльством: - соцiальна вiдповiдальнiсть; - урахування мiсцевих традицiй, звичаїв; - дарування коштiв, продуктiв, послуг, робочого часу працiвникам; - пiдтримування освiти i мистецтва; - участь у громадських роботах, проектах. Етика вiдносин з державою: -дотримання законодавства; -добросовiсна звiтнiсть; -уникнення хабарництва у взаємовiдносинах iз державними службовцями. Мiжнародна етика: - вироблення етичних стандартiв, прийнятих у всьому свiтi; - урахування нацiональної культури; - пiдтримування країн, що розвиваються, шляхом розвитку фiрм з мiжнародними конкурентами стратегiями; - дотримання вiдповiдальностi мiж країнами в умовах вимушеного закриття пiдприємств. - недостатнiсть законодавчої та нормативно-правової бази; - значний обсяг “тiньової” економiки; - конкурентна боротьба, що вiдсуває на дальнiй план етичнi мiркування; - зростаюче прагнення звiтувати про рiвень прибутковостi за дедалi коротшi перiоди, тобто у кожному квартальному звiтi; - вiдсутнiсть належного стимулювання етичної поведiнки керiвникiв; - загальне зниження ролi етики в суспiльствi; - певний тиск на рядових працiвникiв з боку органiзацiї з метою пошуку компромiсiв мiж їхнiми цiнностями вищого керiвництва; Етика бiзнесу - дiлова етика, що базується на чесностi, вiдкритостi, вiрностi даному слову, здатностi ефективно функцiонувати на ринку у вiдповiдностi з дiючим законодавством, встановленими правилами i традицiями. Репутацiя фiрми утворюється iз простої суми прикладiв гiдної поведiнки спiвробiтникiв, яка демонструється: - при встановленнi зовнiшнiх дiлових зв’язкiв; - при роботi з державними установами; - у делiкатних ситуацiях, коли перед спiвробiтниками фiрми стоїть проблема вибору: оприлюднити чи зберегти у таємницi приклад порушення колегами внутрiшньофiрмових правил та норм. - етичнi стандарти (кодекси), якi описують загальну систему цiнностей, етичнi правила, яких мають дотримуватися працiвники компанiї; з етики; - навчання етичнiй поведiнцi керiвникiв i рядових працiвникiв. Етика є моральною категорiєю, що охоплює рiзноманiтнi форми дiяльностi фiрми, i не може бути викладена за допомогою певного перелiку правил поведiнки i спiлкування. Етика свою закiнчену форму набуває у виглядi дiлового етикету, який в цiлому можна охарактеризувати як основу кодексу поведiнки, прийнятого у бiзнес-середовищi. Етикет - слово французького походження, що означає манеру поведiнки. До нього вiдносяться правила чемностi i ввiчливостi, прийнятi в суспiльствi. Мiжнародний бiзнес-етикет - поняття досить мiстке i не обмежується питаннями дiлової субординацiї i переговорним процесом. Основними складовими є: 1. Правила привiтання 2. Правила звертання 3. Правила представлення 4. Органiзацiя дiлових контактiв (переговорiв, зустрiчей, прийомiв, дiлового листування) 5. Дiлова субординацiя 6. Рекомендацiї щодо формування зовнiшнього облiку дiлової людини. Використовуючи норми i правила дiлового етикету, ми можемо прогнозувати поведiнку колег i самi стаємо передбачуванi, що допомагає ефективно органiзувати процес управлiння. особливо важливо вивчати всi складовi дiлового етикету в мiжнародному бiзнесi, так як крiм єдиних норм i правил у ньому iснує велика кiлькiсть нацiональних i культурних поправок, досить значних у дiлових вiдносинах. Як не заблукати в цьому морi нацiональних вiдмiнностей? Як уникнути посмiшок, пов’язаних iз слiпим копiюванням чужих манер? Кращi помiчники тут - такт i вiрнiсть нацiональному менталiтету i бiзнес-етикету (благо в теперiшнiй час домiнує мiжнародний бiзнес-етикет, породжений зближенням нацiональних дiлових кодексiв хорошого тону). У розвинутих країнах сформувались три сучаснi етичнi концепцiї мiжнародного менеджменту (принципи дiлової етики): утилiтаризм, дотримання прав людини i справедливiсть, а також нова модель бiзнесу. Утилiтаризм виходить з того, що “правильнi” рiшення приносять найбiльшу користь бiльшостi людей. Менеджеру, який дотримується цiєї концепцiї, доводиться спочатку ретельно вивчати дiю альтернативних рiшень для всiх зацiкавлених сторiн, а потiм робити вибiр, який приносить задоволення бiльшостi людей. Утилiтарна концепцiя спирається на виявлення наслiдкiв реалiзацiї рiшень, якi мають приносити користь бiльшостi зацiкавлених. Отже, прийняття рiшення у даному випадку залежить вiд спiввiдношення затрат i прибуткiв. чому деякi види дiй вважаються аморальними (брехня, подружня змiна, вбивство), а iншi, навпаки - морально оправданими (правдивi висловлювання, вiрнiсть, дотримання зобов’язань). Прибiчник теорiї утилiтаризмуможе доказати, що обманюватинедобре, тому щобрехняприводить до зниженнясуспiльногодобробуту. Коли людиобманюють один одного, вони в меньшiймiрiздатнiдовiрятиi спiвпрацювати. А чим меньшеiнтенсивнiсть довiриi спiвробiтництва, тим нижче загальний добробут. Правдивiсть в спiлкуваннi - позитивний фактор, тому що укрiпляє довiруiзмiцнюєспiвробiтництво, тим самимсприяєукрiпленню добробуту. Як вважають деякi критикитерiї утилiтаризму, один iз основних недолiкiвцього вченняполягає в йогонесумiсностiз двома моральнимикатегорiями: праваi справедливостi. Це означає, що iнодiдiї з точкизору утилiтаризмуморально оправданi, хочанасправдi вонинеправильнii результатом їх стає порушення прав людини. Теорiя утилiтаризмувраховуєлишекориснiсть ефекту в вiдношеннiсуспiльства в цiлому, але неув’язуєцей результат з результатомрозподiлу отриманих благ мiжокремими iндивiдами. Концепцiя дотримання прав людини всупереч їхнiм релiгiйним або ж етичним уявленням. Слiд при цьому зазначити, що за останнi роки у свiтi розумiння iндивiдуальних прав людини розширилося настiльки, що фактично вони включають захист рослин, тварин, землi, води, повiтря, iнших елементiв природи i довкiлля. Центральним в цьому пiдходi єпоняття права. Права єпотужним iнструментомсоцiальної регуляцiї, їх призначенняполягає в тому, щоб забезпечувати для iндивiдаможливiсть вiльного виборуцiлiабороду дiяльностi, i в тому, щоб гарантуватицей вибiр, захищаючи його. Найбiльш важливi серед рiзного роду правтак званi моральнi права (або права людини). Це права, якими обладают всi люди тiльки тому, що вони являються людьми. Моральнi правамають три особливостi: 1. Вони тiсно пов’язанiз обов’язками. Якщо я маю моральне праворобити щось, то iншi люди маютьморальний обов’язок не заважати менi робитице. 2. Вони забезпечуютьможливiсть iндивiдуального автономного i рiвноправного вибору цiлi. 3. Вонистворюютьбазу длявиправданняобразу дiй одних осiбi для захисту i допомоги iншим людям. Якщо я маю моральне право, то мої дiїморально виправданi. Бiльш того, якщо я маю моральне праворобити щось, то це значить, що дiї iнших людей, направленi на те, щоб заважати менi, не є оправданими. Вказанi характеристики, вiдносяться доморальних прав, якi дают можливiсть використовуватиостаннi длясуджень, якi досить вiдрiзняються вiдтих, що виводяться на базi стандартних норм утилiтаризму. Концепцiя справедливостi шкоди iншим, тощо. Отже, основується на поняттях порядностi i чесностi. На вiдмiну вiд етики утилiтаризмуобласть застосування "етики справедливостi"iстотнозвужена. Остання включає в основному проблеми, пов’язанi з вiдношенням бiзнесуiсуспiльства в цiлому, i неторкаєтьсянаприклад, проблем вiдношень мiж корпорацiями. Очевидно також, что стандарти справедливостiне можуть стояти вищеморальних прав окремої особистостi. Сама справедливiсть заснована на моральних правах iндивiдiв. "Етика справедливостi" виходить iз положення, що люди по своїй природi являються суспiльними iстотами, якi повиннi жити в суспiльствi iстворювати соцiальнi структури для пiдтриманняйого функцiонування. Основна цiннiсть для її представникiв - людськарiвнiстьi справедливiсть. Внаслiдок цього моральнимобов’язком в "етикi справедливостi"є пiдпорядкуваннязакону,який повинен бутиоднаковим для всiх,прийняття справедливих законiв,вiдсутнiстьдискримiнацiїiпривiлеїв. Складнiсть, однак, заключається в тому, що iснує ряд вiдмiнних один вiд одногоуявленьпро справедливiсть. Наприклад: - "капiталiстична" справедливiсть - розподiл благ повинен здiйснюватися з врахуваннямiндивiдуального вкладу в загальну справу группи (фiрми, суспiльства, людства); "комунiстична" справедливость-трудовiобов’язкиповиннi розподiлятися в вiдповiдностiiзздiбностями, а блага в вiдповiдностiз потребами; - концепцiя справедливостi, сформульована американским вченим Дж. Ролзом в книзi "Теорiя справедливостi", яка вийшла в свiт в 1971 роцi. Намiтилась тенденцiя переходу бiзнесу вiд економiчної моделi, яка була притаманна минулому, до соцiоекономiчної моделi, яка притаманна розвиненим країнам пiсля 80-х рокiв 20 столiття. Прiоритети наведених моделей зазначено в таблицi 1. Прiоритети соцiоекономiної моделi Виробництво Експлуатацiя ресурсiв Ринковi рiшення Економiчна вiддача вiд ресурсiв Збалансована економiчна i соцiальна вiддача вiд ресурсiв Індивiдуальнi iнтереси Слабка взаємодiя з урядовими органами Активна взаємодiя з урядовими органами Моральнi проблеми дiлового життябагаточисленнii вирiшити їх, виходячи iз позицiй тiльки одного направлення, навряд чи можливо. На вiдмiну вiд традицiйнної культури, колипанувала одна етична система, в сучасному суспiльствi рiвноправно спiвiснують рiзноманiтнi етичнi системи, що передбачають рiзну етичну оцiнку одних i тих же явищ в сферi бiзнесу. 3. . Фактори, що визначають етичний вибiр або ж становити предмет усних домовленостей. Але досвiдченi фахiвцi добре знають: жодна найретельнiша iнструкцiя не може визначити всi аспекти дiй. Тому нерiдко всупереч iнструктивним документам чи постановам працiвники керуються власними уявленнями i цiнностями пiд час виконання тiєї чи iншої роботи. Далеко не завжди тi самi вчинки, дiї, форми поведiнки у рiзних країнах набувають однакової етичної поведiнки. Так, наприклад, американське законодавство хабарi вважає злочином, але допускає їх певною мiрою з боку американських фiрм за кордоном. Так званi пiдмазки - невеликi виплати iноземним державним чиновникам з боку американських компанiй для того, щоб прискорити прийняття рiшень, не тiльки не вважаються злочином, а й нерiдко звiльняються вiд оподаткування. Тобто напiвпiдпiльнi подачки готiвкою вираховуються iз сум, якi пiдлягають оподаткуванню. Сума таких виплат, за даними американської статистики, становить щорiчно 98,3 млрд. дол. Цi витрати спрямовуються на виплати митному персоналу за прискорення проходження митних формальностей, дрiбних подарункiв, чайових, прискорення прийняття рiшень, але не можуть використовуватися на пiдтримку збуту, започаткування нового бiзнесу тощо. При прийняттi етично вiрних рiшень менеджер орiєнтується насамперед на окремi особистiснi характеристики, такi як власне его, впевненiсть у своїх силах, розвинуте почуття незалежностi. Одна з найбiльш важливих особистих характеристик менеджера — стадiя його морального розвитку. На стадiї попереднього розвитку людей цiкавлять насамперед зовнiшнi вигоди (i покарання). Пiдпорядкування влади грунтується на погрозi негативних наслiдкiв у випадку непокори. В органiзацiйному змiстi за цю стадiю вiдповiдають менеджери, що використовують авторитарний чи примусовий стилi керiвництва, а також менеджери, що орiєнтуються на гарантiї виконання окремих задач. На другiй стадiї загального розвитку люди адаптуються до чекань позитивного поводження колег (родини, друзiв, суспiльства). Кращим способом досягнення цiлей стає спiльна робота в групах. Найбiльш адекватним стилем лiдерства стає заохочення взаємодiй i кооперацiї . На стадiї наступного, чи принципового, розвитку люди керуються насамперед внутрiшнiми цiнностями i нормами, у багатьох випадках iгноруючи правила i закони, що вимагають порушення цих норм. Внутрiшнi цiнностi стають бiльш важливими, чим навiть iстотнi зовнiшнi. На цьому вищому рiвнi розвитку менеджери використовують трансформацiйний чи обслуговуючий стилi керiвництва, увага концентрується на потребах послiдовникiв i стимулюваннi навколишнiх до самостiйного мислення, рiшенню виникаючих проблем виходячи з принципiв моралi. Для даного рiвня характерне надiлення владою, коли працiвники одержують право конструктивної участi в керуваннi органiзацiєю. як належне. Спiвробiтники багатьох компанiй впевненi, що якщо вони не будуть поводитися так, як усi (тобто як прийнято), вони ризикують втратити своє мiсце. У корпоративнiй культурi завжди можна знайти направляючi етичний вибiр спiвробiтникiв «пiдказки». Її герої (тобто зразки для наслiдування) можуть як стимулювати етичнi рiшення, так i перешкоджати iм. Культура органiзацiї — аж нiяк не єдине джерело впливу на етику, але вона є самою могутньою з цих сил, тому що визначає цiнностi компанiї. До числа iнших вiдносяться прийнятi в компанiї правила i полiтика, система винагороди, ступiнь турботи органiзацiї про свої членiв, система добору, вiдповiднiсть принципiв органiзацiї працi законодавчим i професiйним вимогам, лiдерство i процес прийняття рiшень. 4. Особливостi дiлового етикету у рiзних країнах Сучасний етикет успадковує звичаї практично всiх народiв вiд сивої давнини до наших днiв. В основi своїй цi правила поведiнки є загальними, оскiльки вони дотримуються представниками не тiльки якогось даного суспiльства, але i представниками всiляких соцiально-полiтичних систем, що iснують у сучасному свiтi. Народи кожної країни вносять в етикет свої виправлення i доповнення, обумовленi суспiльним ладом країни, специфiкою її iсторичної будови, нацiональними традицiями i звичаями. Незнаннянацiональних особливостейдiлового етикетуможе справити на партнерiвнебажанийвплив,зашкодитивзаємодiїяк на стадiї переговорного процесу, так i при реалiзацiїтих чи iнших сумiснихпроектiв. В основiособливостейдiлового етикетуi дiлової культури в цiломулежать не тiльки традицiї, але i риси нацiонального характеру. Пiвнiчноамериканська дiлова культура Пiвнiчноамериканська дiлова культура порiвняно молода, але вже багатьма дослiдниками, дiловими людьми вiдмiченi такi її особливостi, подiбнi з рисами нацiонального характеру, як орiєнтацiя на iндивiдуалiзм в людських взаємовiдносинах, на сильну особистiсть в практичнiй дiяльностi, а звiдси прагнення до одноосiбних рiшень. Американськi бiзнесмени вiдрiзняються високою дiловою активнiстю, великими здiбностями в боротьбi за прибуток, прагненням затвердити своє переважання, виключною впевненiстю в собi, стiйкiстю, схильнiстю до ризику. В дiлових вiдношеннях на виробництвi домiнує беззаперечне пiдпорядкування i жорстка дисциплiна. Американцi з ревнiстювiдносятьсядодотримання прав людини, в конфлiктних ситуацiяхнайчастiшезвертаютьсядо закону, до послуг адвокатiв. В неформальних взаємовiдносинах американцiспiлкуються один з одним просто. Вони достатньо вiдкритi, трохи фамiл’ярнiнавiть з людьми, старшими за вiкомi положенням, вiльно притримуються правил свiтського етикету, усмiхненi, уважноiбережливо вiдносяться до свого здоров’я. приязнь. Але вони нерiдко проявляютьегоцентризм, так як вважають, що при веденнi справ їхнi партнериповиннiкеруватисятими ж правилами, що i вони. Тому партнерипо переговорам частовважають американцiвзанадтонапористими, агресивними. Американський стиль ведення переговорiвхарактеризується достатнiм професiоналiзмом. Рiдко в американськiй делегацiїможна зустрiти людину, некомпетентну в питаннях, по яким ведуться переговори (вiдповiдно, американцiв лякаєнекомпетентнiсть партнера). Члени делегацiї на переговорахвiдносно самостiйнi при прийняттi рiшень. Американцi доситьнаполегливо намагаютьсяреалiзувати свої цiлi на переговорах, люблять торгуватися. Як правило, не терплятьдовгихзволiкань в веденнi переговорiв. Європейська дiлова культура Європейська дiлова культуранабагато старша за американську. В тiй чи iншiй степенi для неї характернiвiдмiченi рисипiвнiчноамериканської дiлової культури, але i тутє нацiональнiвiдмiнностi i особливостi. Так, нiмецькiй дiловiй культурiвластивi такi риси, як прагнення до порядку, дисциплiнованiсть, пунктуальнiсть, економнiсть. Головна вiдмiннiстьнiмецької манери вести справи – ступiнь офiцiйностi. Всi зустрiчi призначаютьсязавчасно. Досить несхвальносприймаютьсяраптовi пропозицiї, змiни. Одягаються строго, для жiнокздiлового одягувиключаються брюки. Дуже високо цiниться професiоналiзм. Разом з тим нiмцiдостатньо комунiкабельнi, люблять повеселитися, розважитися. Для нiмцiв бiльш вiрогiдновступати в тi переговори, в яких вони з достатньою очевиднiстюбачать можливостiзнаходження рiшення. Звичайно нiмцi дужестаранновiдпрацьовують свою позицiю, в ходе переговорiв люблятьобговорювати питанняпослiдовно, один за одним. Вони люблять наводити фактиi приклади, небайдужi до цифр, схем, дiаграм. Пiд час переговорiвз нимипотрiбно бути логiчним в аргументацiї i точним в викладеннi фактiв. Цiняться чеснiсть i прямота. При укладаннiугод нiмцi будут настоювати на жорсткому виконаннi прийнятих зобов’язань, а такожвиплатi високих штрафiв в разi їхневиконання. Англiйцi характеризуються дiловитiстю, шануванням власностi, традицiй, ввiчливiстю. В спiлкуваннi вони дуже стриманi i педантичнi, що iнодi сприймається як замкнутiсть. В бесiдахцiнуютьсявмiнняслухати, в дiлових вiдношеннях – пунктуальнiсть. В Англiїпануєправило «додержуйся формальностi». Звернення на «ти» доанглiйця абсолютно недопустимо, так як i зверненнядо будь-когона iм’я без спецiального дозволу. Британцi дуже строгододержуютьсяпроцедури знайомства. Потискання рукиприйнятотiльки при першiй зустрiчi. Говорити з англiйцемпро справипiсля закiнчення робочого дня вважається дурним тоном, навiть якщо вивипиваєте чи вечеряєте зi своїм дiловим партнером. На вiдмiну вiд нiмцiванглiйцi в меньшiй мiрiпридiляють увагупитанням пiдготовки до переговорiв. Вони пiдходять до нихз великою долею прагматизму, вважаючи, що в залежностi вiд позицiї партнера на самих переговорах i може бути знайденонайкраще рiшення. При цьому вони доситьгнучкiiохоче вiдповiдають на iнiцiативупротилежної сторони. Англiйцi вмiють терпляче вислухатиспiврозмовника, що, однак, не завжди означаєзгоду. Грубою вважається поведiнка, коли занадто багато говорять, тобто, як вважають англiйцi, силою нав’язують себе iншим. За традицiєю англiєцьстриманий в судженнях, уникає категоричнихтверджень, старанно обходить в розмовi будь-якiособистi моменти, тобто все те, що було брозцiнено яквтручання в приватне життя. У них високо розвинутепочуття справедливостi, тому приведеннi справвониведуть чесну гру. Французи, батькiвщина яких вважаєтьсязаконодавицею в дiловому протоколi i етицi, дуже галантнi, вишуканi, прагнуть дотримуватися етикету, при цьому в поведiнцiрозкованi i вiдкритi для спiврозмовникiв. Вони дуже цiнують iнтелект, вмiнняпояснювати, точно формулювати умовиконтрактiв i угод. Почуття задоволення у французiввикликає iнтересдо їх культури i мови. В дiлових вiдношенняхцiнуються особистi зв’язки. Багато важливих рiшеньприймаються на дiлових прийомах (снiданках, обiдах, коктейлях). При проведеннi переговорiвфранцузи стараютьсяуникати офiцiйних обговореньпитань «один на один», прагнуть зберегти своюнезалежнiсть. В той же часїхня поведiнка може змiнюватисясамим кардинальним образом, в залежностi вiд того,з ким вони обговорюють проблему. Французи велику увагупридiляютьпопереднiмугодам. Люблять досконально вивчитивсi аспекти iнаслiдкизапропонованих пропозицiй, тому переговори з нимипроходять в значнобiльш повiльному темпi. Будь-якi спробиприскорити переговориможуть лише завдати шкоди справi. При обговореннi питань, аргументацiя французiвтрадицiйно орiєнтується на логiчнi докази. Вони досить жорстковедуть переговори i, як правило, не мають «запасної» позицiї. Французькi партнери можутьперебивати спiврозмовника, щоб висказатикритичнi зауваження чиконраргументи, але вони несхильнi до торгу. На вiдмiну вiд американцiввони меншвiльнi iсамостiйнi при прийняттiкiнцевого рiшення. Пiдписанi угоди – досить конкретнii не припускаютьрiзних варiантiв. Французи негативновiдносяться до компромiсiвi в якостi офiцiйноїмови переговорiвнадають перевагу французькiй мовi. Дiлова культура Сходу вiдрiзняється своєрiднiстю. Так, японська дiлова культуравизначається в першу чергуколективiзмом, який заснований на традицiйнiй общиннiй свiдомостi, ототожненняпрацiвниками себез фiрмою. Колективiстський характер працiбагато в чому обумовлюєi стиль прийняттяуправлiнських рiшень «знизу-наверх». Колективiзм проявляється в однаковому робочому одязiрядовихспiвробiтникiвi управлiнцiв, в сумiсному проведеннiдозвiлля. Майже всi фiрми маютьморальнi кодекси, i хоча вонине являються формальними атрибутами, їх вимоги добросовiсно виконуються. Японцi уникають суперечностейi конфлiктiв, прагнуть до компромiсiв. Конфлiкти вирiшуютьсяза допомогою переговорiвз метоюзнаходження згоди. В дiловiй етицi дуже цiнуютьсяпрацьовитiсть, стараннiсть. Японцi вiдрiзняються пунктуальнiстюi майже нiколине запiзнюються на зустрiчi. Характерною рисою японцiвє чутливiстьдогромадської думки, точнiстьi обов’язковiсть. Рукостискання при знайомствi в Японiї не прийнято. При проведеннi переговорiввелику увагу японцiпридiляють розвиткуособистих взаємовiдносин з партнерами. Пiд час неофiцiйних зустрiчейвони намагаються по можливостiдокладнiше обсудити проблему. В ходi самих переговорiвнамагаються уникнутизiткненняпозицiй. Японцi часто демонструютьувагу, слухаючи спiврозмовника. Часто така поведiнкаiнтерпретуєтьсяяк виявзгодиiз викладеною точкою зору. Насправдi вонилише спонукають спiврозмовникапродовжувати. Прагнення японцiв не використовувати слово «нi» i вживатислово «так» в значеннi, що вас слухають, людину яка про це не знає може ввести в оману. Знайомий з японським етикетомiноземець побачитьвiдмову в словах «це важко», в посиланнi на погане самопочуттяi т. п., а згоду – в словах «Я розумiю». Механiзм прийняття рiшень у японцiвпередбачає доситьдовготривалий процеспогодження iутвердження тих чи iншихположень. Терпiння вважається в Японiїоднiєю з головнихрис характеру, тому обговорення дiлових питань часто починаєтьсяз другорядних деталей, i йде дуже повiльно. Японцi не люблять ризикувати, i прагнення не програтиможе виявитися у них сильнiше, чим бажання виграти. Коли японцi зустрiчаються зявноюпоступкоюз боку партнерiв, вони часто вiдповiдають тим же. Японцi надзвичайноделiкатно i доситьвiдповiдально вiдносятьсядо прийнятихзобов’язань. Китайцi звичайно чiткорозмежовують окремi етапипереговорного процесу: початкове уточнення позицiй, їх обговорення, заключний етап. На початковому етапi велику увагупридiляють зовнiшньому виглядупартнерiв, манерi їх поведiнки. На основi цих даних робляться спробивизначити статускожного iз учасникiв. В подальшомув значнiй мiрiйде орiєнтацiя на людейз бiльш високим статусом, як офiцiйним так i не офiцiйним. Кiнцевi рiшенняприймаються китайською стороною, як правило, не за столом переговорiв, а вдома. Схвалення досягнутих угодз боку центрупрактично обов’язково. Китайцi роблять поступки, як правило, пiд кiнець переговорiв, пiсля того як оцiнятьможливостi iншої сторони. При цьому помилки, якi допускаються партнером в ходi переговорiв, умiло використовуються. Велике значення китайська сторонанадає виконаннюдосягнутих угод. В дiлових вiдношеннях з арабаминеобхiдно пам’ятатипро обов’язковедодержання iсламських традицiй. В мiсяць рамаданмусульманинуне можнанiчого їстивiд сходу до заходу сонця. В перший мiсяцьмусульманського нового року не варто влаштовуватиприйоми. Всi справи 5 разiв на день припиняються для здiйснення молитви, четвер абоп’ятниця у мусульман – день вiдпочинку i служiння богу. Забороняється вживати свинину i спиртнi напої. Не варто з представникамиiсламського свiтузаводити мову про полiтику. необхiдноз’являтися в установлене мiсцевчасно,хоча ваш партнерможе затриматися. Арабам, скорiш за все, важко буде матидiловi вiдносиниз представницямижiночої статтi. Для арабiв одним з важливихелементiв на переговорахє встановленнядовiри мiж партнерами. Вони надають перевагупопередньомуопрацюванню деталей питань, якi будуть обговорюватися на переговорах, а також «торгу» за столом переговорiв. Завжди намагаютьсязалишити за собою можливiстьпродовжити контакти, якщо на цей раз згодидосягнути не вдалосяь (при цьому вiдмова вiд угодисупроводжуєтьсяпохвалами в адресупартнера iвiдхиленоїзгоди). Вiдмiченi особливостi нацiонального етикетув значнiй мiрiвiдноснi, але багато в чомувiдповiдаютьдумцi, яка склалася в практицi мiжнародних вiдносин. 5. Вiдповiдальнiсть в менеджментi Менеджмент дiлових органiзацiй несе перед суспiльством подвiйну вiдповiдальнiсть: юридичну i соцiальну. Юридична вiдповiдальнiсть - додержання конкретних законiв i норм регулювання, якi визначають, що може, а чого не може робити органiзацiя. Юридична вiдповiдальнiсть притаманна компанiям, якi дотримуються традицiйної моделi бiзнесу. Соцiальна вiдповiдальнiсть - певний рiвень добровiльного реагування органiзацiї на соцiальнi проблеми. Соцiальна i юридична вiдповiдальнiсть притаманна сучаснiй моделi бiзнесу. Кожен iз видiв вiдповiдальностi має свої критерiї. Проблема соцiальної вiдповiдальностi виникла ще наприкiнцi минулого - на початок 20 ст., але й досi стосовно цiєї проблеми не вщухають дискусiї. Дуже часто при цьому згадують iм’я Е. Карнегi. Ендрю Карнегi - провiдний бiзнесмен у виробництвi сталi, видав у 1990 роцi “Євангелiє процвiтання”, де виклав доктрину капiталiстичної благодiйностi, вiдповiдно до якої прибутковi органiзацiї повиннi жертвувати частину своїх коштiв на благо суспiльства. Вiн вклав понад 350 млн. дол. у соцiальнi програми i побудував понад 2000 публiчних бiблiотек. Не менш вiдомий американський бiзнесмен Джон Д. Рокфеллер пожертвував 550 млн. дол. i заснував фонд Рокфеллера, кошти якого використовуються для розв’язання соцiально значущих проблем у сферi економiки, науки, культури. Ще одним прибiчником соцiальної вiдповiдальностi дiлових органiзацiй став Роберт Вуд - президент торговельної фiрми “Сiрс Рьобак енд К”, який у звiтi за 1936 рiк нагадував своїм акцiонерам про соцiальнi зобов’язання органiзацiї. Ставлення до соцiальної вiдповiдальностi може бути рiзним: вiд сприятливого до ворожого. Слiд врахувати наявнiсть аргументiв за i проти соцiальної вiдповiдальностi. Аргументи на користь соцiальної вiдповiдальностi: - сприятливi для бiзнесу довгостроковi перспективи; - змiна потреб i очiкувань широкої громадськостi; - моральнi зобов’язання щодо соцiальної вiдповiдальностi. Аргументи проти соцiальної вiдповiдальностi : - порушення принципу максимiзацiї прибутку; - додатковi витрати на соцiальну вiдповiдальнiсть; - недостатня звiтнiсть широкiй громадськостi; 1. Соцiальна вiдповiдальнiсть виникає iз суспiльної влади. Органи влади мають створювати умови i показувати приклади соцiальної вiдповiдальностi. 2. Бiзнес має дiяти як двостороння вiдкрита система: з одного боку, враховувати вплив суспiльства, ринковi сигнали, а з iншого - бути вiдкритим у своїх операцiях для громадськостi. 3. Соцiальнi витрати мають бути ретельно обчисленi й розглянутi з погляду правомiрностi їх вiднесення до собiвартостi виготовлення того чи iншого продукту, надання послуг. Аналiзуючи дiяльнiсть багатьох корпорацiй, Кiт Девiс та iншi дослiдники дiйшли висновку, що соцiальна вiдповiдальнiсть сприяє розвитковi компанiй, i навпаки, уникнення соцiальної вiдповiдальностi звужує можливостi успiху органiзацiй. Це дало змогу сформулювати “залiзний закон вiдповiдальностi”, згiдно з яким у довгостроковiй перспективi тi, хто не використовує наявну владу в такому напрямi, що його суспiльство розглядає як вiдповiдальний, має тенденцiю втратити цю владу. 6. Управлiння етикою i соцiальною вiдповiдальнiстю компанiї Керiвництво компанiї покликане контролювати її моральне «здоров'я», використовуючи такi методики, як особистий приклад, моральний кодекс i рiзнi етичнi структури. етичним цiнностям необхiдно декларувати пiд час виступiв, у директивах, внутрiшньофiрмових публiкацiях. Але особливу роль вiдiграють дiї менеджменту. Якщо керiвництво приносить етику в жертву однохвилинним iнтересам, у компанiї миттєво поширюються слухи про це. Наступнi клятви в прихильностi етичним iдеалам марнi. Таким чином, поведiнка керiвникiв задає тон всiєї органiзацiї. на заявлених принципах органiзацiї, або в ньому викладається її полiтика. Заявленi принципи визначають цiнностi компанiї, якiсть продукцiї, вiдношення до працiвникiв. Найбiльш значимi з них можна вiднести до того, що називається «корпоративне кредо». Заявлена полiтика — це опис порядку дiй компанiї i її спiвробiтникiв у конкретних, що торкаються питань етики i моралi ситуацiях (ринкова практика, конфлiкти iнтересiв, дотримання законiв, патентна практика, подарунки спiвробiтникам, надання їм рiвних можливостей). У моральному кодексi компанiї, як правило, формулюються цiнностi чи зразки поведiнки спiвробiтникiв (як припустимi i бажанi, так i неприйнятнi) i можлива реакцiя менеджменту. Етичнi структури. До етичних структур вiдносяться рiзнi системи, посади i програми, за допомогою яких компанiя прагне стимулювати вiдповiдне моральним принципам поводження спiвробiтникiв. Комiтет з етики компанiї, як правило, утворює група вищих керiвникiв, на яких покладено обов'язок спостерiгати за дотриманням працiвниками етичних принципiв i виносити рiшення у випадку виникнення спiрних ситуацiй. Крiм того, комiтет вiдповiдає за покарання тих, хто порушує правила етики, що має велике значення, якщо органiзацiя прагне безпосередньо вплинути на поводження працiвникiв. Комiсар, чи уповноважений з питань етики, — це один з вищих керiвникiв компанiї, що є її «совiстю»: до нього стiкається iнформацiя про виникаючi етичнi проблеми, вiн займається врегулюванням конфлiктiв, а також вказує керiвництву на потенцiйнi джерела утруднень [4].. 7. Дiлова етика в українському бiзнес-суспiльствi Дiлова етика в Українi в стадiї зародження. Її змiст доцiльно трактувати згiдно Дж. Дьюi, як набiр етичних, правових, полiтичних, естетичних цiнностей, норм, принципiв, правил, засобiв, що забезпечують успiшну дiлову поведiнку. Формування дiлової етики - складний процес, що обумовлений як факторами поведiнки, так i змiнами в сферi економiчної дiяльностi i суспiльства вцiлому. Вiн залежить вiд наявностi нормативно-правової бази, її дiєвостi, вiд правильного застосування науки про поведiнку людини, групи[8]. категорi­ях, як ввiчливiсть, тактов­нiсть, коректнiсть, поряд­нiсть. Володiння правила­ми етикету усуває скутiсть, дає змогу не скривдити дi­лового партнера незграбним словом або дiєю, i водночас — не втратити власне достоїнство й престиж фiрми. Засвоєння стереотипiв поведiнки, запропонованих етикетом, дає можливiсть установити сприятливий психо­логiчний клiмат дiлового спiлкування, що ро­бить бiзнес успiшним i приємним[2]. Якщо, порушуючи тi або iншi норми пове­дiнки у побутi й у суспiльствi, ви ризикуєте насамперед своєю репутацiєю вихованої лю­дини, то в бiзнесi такi помилки можуть кош­тувати великих грошей i кар'єри. Вiдомий майстер i вчитель у сферi дiлових вiдносин Дейл Карнегi стверджував, що успiх лю­дини у фiнансових справах на п'ятнадцять вiдсоткiв залежить вiд її професiйних знань i на вiсiмдесят п'ять — вiд її вмiння спiлкувати­ся з людьми. У багатьох вiтчизняних бiзнесменiв-початкiвцiв зривається безлiч вигiдних угод, особ­ливо з iнофiрмами, через те, що вони не зна­ють правил дiлового етикету. А ще частiше їх «пiдставляють» рiзнi консультанти, секретарi. У бiльшостi «нових українцiв» поганий смак помiтно в одязi, манерах поведiнки. припиняють усi переговори. А причина цьо­го — поведiнка «нових українцiв», оцiнити яку можна словами зi знаменитої казки про бабу, що «нi ступити, нi сказати не вмiє». як шляхетнiсть, надiйнiсть, поряднiсть, солi­дарнiсть. Численнi фiрми мають у багатьох країнах такий принцип: «Прибуток — вище за все, але честь вища вiд прибутку». А в багатьох нових українських бiзнесменiв iншi принципи: «Прибуток будь-якою цiною», «У комерцiї все дозволено», «Грошi не пахнуть». Вiдповiдно етика нового класу бiзнесменiв в Українi — явище складне й суперечливе. На нього впливають рiзнi сили, рiзнi етичнi тра­дицiї й системи цiнностей, бо в українському бiзнесi зайнята велика кiлькiсть людей рiз­них нацiональностей, рiзного вiросповiдання й рiзних етичних поглядiв, iз рiзним еконо­мiчним базисом. Крiм того, в український бiзнес наприкiнцi 90-х рокiв ХХ ст. прийшли громадяни закордонних держав, дiяльнiсть яких заснована на канонах захiдної етики. Контакти з ними формують досить своєрiдне переплетення нацiональних українських рис iз загальносвiтовими, що однак все-таки полегшує включення українського бiзнесу в систему свiтових етичних норм дiлової пове­дiнки. В останнiй час намiтились позитивнi змiни морально-етичного iмiджу українських пiдприємцiв, якi вiдзначають зарубiжнi партнери. Нинiшнi захiднi партнери враженi духом пiдприємництва, темпами освоєння молодими бiзнесменами не лише азiв ринкової економiки, а й правил дiлової поведiнки. Вони вiдчули переваги роботи з молодим поколiнням українських пiдприємцiв. Наявнi недолiки, на їх думку, носять не стiльки нацiональний вiдтiнок, скiльки тягар бюрократичного минулого. Розвитку сучасного цивiлiзованого ринку, самого суспiльства заважають: видозмiнений i розрослий бюрократизм, корупцiя, вiдсутнiсть досвiду в сферi ринкової економiки. Щоб позбутися цих негативних явищ необхiдно сформувати моральнi норми, прийнятi в усьому цивiлiзованому свiтi в сфе­рi бiзнесу, а для цього потрiбно дотримувати­ся таких умов: • нормативно закрiпити найзагальнiшi соцi­ально прийнятнi стандарти поведiнки, що рег­ламентують дiяльнiсть пiдприємця. Наприк­лад, повага до права власника або принцип «у розподiлi прибутку повиннi брати участь усi тi, хто брав участь у його створеннi»; • створити полiтичну й економiчну волю, а саме волю слова, вiльну конкуренцiю, волю цiноутворення, суверенiтет споживача тощо; • створювати професiйнi об'єднання пiд­приємцiв. Вони повиннi стати незалежним арбiтром пiд час оцiнювання рiвня мораль­ностi своїх членiв i застосовувати, у випадку порушення групової моралi, найжорсткiшi за­ходи. Крiм цього, кожен бiзнесмен повинен опа­нувати навички коректної поведiнки, для чо­го потрiбно дотримуватись: • правил вiдрекомендування й знайомства; • правил налагодження дiлових контактiв; • правил поведiнки на переговорах; • вимог до зовнiшнього вигляду, манер, дi­лового одягу; • вимог до мови; • культури службових документiв. їх вив­чити правила гарного тону в iнших країнах. Пiдприємцi з України часто не володiють iн­формацiєю про захiдну систему менеджмен­ту, про його принципи та досвiд, зазнаючи труднощiв у процесi ухвалення рiшення, у вiдстоюваннi своїх прав, а найголовнiше — у завоюваннi довiри закордонних партнерiв. Цивiлiзована ринкова економiка можлива лише в тому випадку, якщо держава органiзацiйно-правовими нормами, захищеними вiдповiдними санкцiями, забезпечить ситуацiю, в якiй чесна мораль одних не зможе експлуатуватись аморальними дiями iнших. 8 . ТНК i мiжнародний бiзнес в Українi Розвинутi країни свiту пильно стежать за процесами, що вiдбуваються у країнах СНД i в Українi зокрема. Трансформацiя економiк пострадянських країн, утворення нових геополiтичних об'єднань на теренах СНД спонукають їх до вкладання капiталу в ключовi сфери економiки цих країн у разi сприятливої ситуацiї. Іноземнi компанiї, найбiльшi транснацiональнi об'єднання прямо або через пiдставнi фiрми i банки скуповують акцiї перспективних пiдприємств країн СНД i фактично стають їхнiми власниками, а вiдтак заморожують або згортають виробництво. Водночас гальмується намагання цих країн включитися у свiтову ринкову, економiку. Вони поступово витiсняються з тих свiтових ринкiв, на яких їх продукцiя була конкурентоспроможною i мала попит. З цiєю метою країни далекого зарубiжжя використовують подвiйнi стандарти у пiдходах до розвитку торгово-економiчних зв'язкiв i до процесiв iнтеграцiї в рамках СНД, протекцiонiстськi заходи для захисту своїх товарiв, антидемпiнгове i компенсацiйне законодавство. Результати активiзацiї захiдного капiталу в країнах СНД очевиднi. Україна, незважаючи на певнi природнi переваги, має один iз найнижчих показникiв залучення прямих iноземних iнвестицiй серед країн Центральної та Схiдної Європи, СНД. Консорцiумом Flemings/SARS було проведено дослiдження стосовно iндивiдуальної привабливостi приватизацiї пiдприємств. Для визначення причин низького рiвня прямих iноземних iнвестицiй було опитано 65 компанiй, що мають представництва в Українi та здiйснюють iнвестицiї в українську економiку. Серед них - транснацiональнi компанiї, мiжнароднi фiнансовi органiзацiї, приватнi iнституцiйнi iнвестори та пiдприємцi. Особливу увагу було придiлено ТНК, оскiльки вони мають найкращi стандарти ведення бiзнесу i їхнi ресурси набагато бiльшi порiвняно з iншими групами iнвесторiв. У виглядi прямих капiталовкладень в Україну було ввезено понад 2 млрд. дол., що становить майже 2/3 загального обсягу отриманих нею прямих iноземних iнвестицiй, i створено приблизно 9000 робочих мiсць. Найбiльшу питому вагу мають iнвестицiї, середнiй обсяг яких - вiд 10 до 100 млн. дол. ТНК iнвестували в обсягах, що перевищують 100 млн. дол., вiддаючи перевагу негрошовим внескам. Лiдером - країною, що дiє в Українi найбiльш активно, - є США, на другому мiсцi - компанiї країн Європейського Союзу. Найбiльше коштiв зарубiжнi ТНК iнвестують у харчову промисловiсть України, вiдтак у сiльське господарство i в телекомунiкацiї. Іншими значними напрямами iноземного iнвестування є машинобудування, роздрiбна торгiвля, пiдприємства громадського харчування, банкiвський сектор, пiдприємства легкої промисловостi. Визначальна причина вкладення iнвестицiї в Україну -пошук нових ринкiв збуту. Бiльшiсть iноземних iнвесторiв приваблює передусiм великий внутрiшнiй ринок України (близько 50 млн. споживачiв). Наявнiсть дешевої робочої сили є iстотним фактором лише для iнвесторiв-пiдприємцiв. Однак найнижчi серед країн Схiдної Європи витрати на оплату працi часто обертаються її низькою продуктивнiстю, нестачею капiталу, слабким менеджментом та регуляторними перепонами, що робить собiвартiсть продукцiї вищою, нiж у сусiднiх країнах. Іноземнi iнвестори, як правило, сподiваються на внутрiшню ставку дохiдностi в межах вiд 10 до 30%. ТНК, якi залучають капiтал пiд меншi вiдсотки, задовольняються ставкою, нижчою за 20%. Тому ТНК можна розглядати як найкращий спосiб залучення довгострокових iнвестицiй в Україну. Проте процес iноземного iнвестування в Українi гальмується численними чинниками. Основнi серед них: а) нестабiльне й надмiрне регулювання; б) нечiтка правова система; в) мiнливiсть економiчного середовища; д) великий податковий тягар; ж) труднощi у спiлкуваннi з урядовими та приватизацiйними органами; з) мiнливiсть полiтичного середовища; i) вiдсутнiсть матерiальної iнфраструктури; к) проблеми виходу на внутрiшнiй i зовнiшнiй ринки. Практика свiдчить, що прiоритетами державної полiтики мають бути лiбералiзацiя руху капiталу, валютного ринку та репатрiацiї прибуткiв; зняття обмежень на частку iноземної власностi в українських компанiях, мiнiмiзацiя бюрократичних обмежень i зниження податкових ставок та зменшення кiлькостi податкiв. В iнтересах залучення iноземного капiталу Україна має переглянути й окремi положення аграрного права. Іноземнi iнвестори прагнуть, щоб приватизацiя не лише створювала iнвестицiйний i дiловий клiмат у результатi зростання продуктивностi економiки. Бiльшiсть з них виступає за приватизацiю землi. Україна недоотримує значних iнвестицiй саме через обмеженiсть права на купiвлю-продаж землi. ТНК почали формуватися i в Українi. Як приклад можна навести дiяльнiсть вiдкритого акцiонерного товариства "Укрнафта". ВАТ "Укрнафта" створено в 1994 роцi року шляхом корпоратизацiї пiдприємства "Виробниче об'єднання "Укрнафта". Найбiльшi акцiонери - НАК "Нафтогаз України" i Фонд державного майна. Кiлькiсть емiтованих акцiй - 54228510. Це простi акцiї номiналом 25 копiйок. За планом розмiщення акцiй ВАТ "Укрнафта", погодженим з Кабiнетом Мiнiстрiв України, 9,5% акцiй пiдлягало пiльговому продажу, 30,55% - виставлялося на сертифiкатний аукцiон, 15% - на мiжнародний тендер, 15% - на конкурс вiтчизняному iнвестору, 30% - залишалось у державнiй власностi. В 1999 роцi статутний фонд компанiї становив 13, 6 млн. грн., балансовий прибуток - 770 млн. грн., обсяг товарної продукцiї - 1270,3 млн. грн. ВAT "Укрнафта" є монопольною нафтовидобувною компанiєю, види її дiяльностi - геолого-розвiдувальнi роботи, експлуатацiйне бурiння, видобуток нафти, конденсату, супутнього нафтового i природного газу, пiдготовка нафти i переробка. За пiдсумками 1999 року на компанiю припадало 78% видобутої в Українi нафти. "Укрнафта" включенi в лiстинг позабiржової фондової торговельної системи України (ПФТС), УМВБ, ADR ВАТ "Укрнафта", Франкфуртської та Берлiнської бiрж (ФРН). Теперiшнi iнвестори: Фонд державного майна України - 0,03% акцiй; НАК "Нафтогаз України" - 50,0% плюс одна акцiя; 49,96% акцiй належить рiзним юридичним та фiзичним особам, серед яких ЗАТ "Альфа-капiтал", АКБ "Сосьєте Женераль Україна", АБ "ІНГУ, Компанiя "Оксiдентал Менеджмент Компанi Лiмiтед", ЗАТ "Рiзноекспорт" та iн. За рейтингом "Української iнвестицiйної газети" за лiквiднiстю цiнних паперiв та iнформацiйною вiдкритiстю в 1999 роцi ВАТ "Укранафта" посiла перше мiсце серед 100 кращих акцiонерних товариств України. Корпоративна стратегiя на ринках капiталiв, яка розробляється ВАТ "Укрнафта", охоплює низку заходiв щодо залучення захiдних банкiв, iнвестицiйних компанiй та iнших фiнансових iнститутiв з метою розвитку i реалiзацiї спiльних проектiв на фондовому ринку. За умов переходу ВАТ "Укрнафта" в 2000 роцi на мiжнароднi стандарти бухгалтерського облiку та проведення мiжнародного аудиту товариства, у тому числi аудиту запасiв нафти i газу, з'явилася можливiсть приступити до програми випуску ADR третього рiвня та iнших фiнансових iнструментiв на мiжнародних ринках капiталу. Компанiєю проведена результативна робота в межах спiвробiтництва з країнами Близького Сходу: вiдкрито представництво ВАТ "Укрнафта" в м. Сана (Республiка Ємен). Вiдкриття представництва в цiй країнi, яке працюватиме на постiйнiй основi, може стати базою для проведення робiт з нафто- та газовидобутку в країнах близькосхiдного регiону. ВАТ "Укрнафта" також вивчає можливiсть спiвробiтництва з країнами СНД, Іраном, Лiвiєю, Саудiвською Аравiєю, Польщею та iншими країнами свiту. Зареєстрованi й функцiонують 4 спiльнi з ВАТ "Укрнафта" пiдприємства: - українсько-американське "УкрКарпатОйл ЛТД" - спiльна розробка Биткiв - Бабчинського нафтового родовища в Івано-Франкiвськiй областi. Із 22 млн. дол. iнвестицiй, передбачених проектом, фактично вкладено 1,021 млн. дол., або 4,6%; - українсько-канадське "Бориславська нафтова компанiя ЛТД" - розробляється Стинавське родовище в Бориславському нафтопромисловому районi Львiвської областi. Проектом передбачено iнвестування в сумi 100 млн-дол., фактично профiнансовано 1, 256 млн. (1,3%); - українсько-iрландське "Ромгаз" - створене для будiвництва ГПЗ в Охтирському нафтопромисловому районi Сумської областi; - українсько-канадське "Каштан Петролеум ЛТД" - розробляє в Чернiгiвськiй областi Лелякiївське родовище. За договорами про спiльну iнвестицiйну i виробничу дiяльнiсть ВАТ "Укрнафта" працює з такими компанiями: - "Моментум Ентерпрайзiс" (Канада). Предмет договору - розробка в Полтавськiй областi Рудiвсько-Червоноградського родовища. Сума iнвестицiй -80 млн. дол. - "Карлтон Трейдiнг Україна" - розробка родовищ у Чернiгiвськiй областi. Сума iнвестицiй - 30 млн. дол. - "Аетерал Вектор ресорсiз Інк. "(Канада) - розробка Бугруватiвського родовища в Сумськiй областi. Сума iнвестицiй - 40 млн. дол. Спецiалiсти компанiї виконують роботи з будiвництва свердловин за кордоном (Росiйська Федерацiя, Ірак, Індiя, Пакистан, Сирiя, Алжир, Лiвiя, Куба, В'єтнам). Цiлком реальним є створення в окремих iз цих країн виробничих пiдроздiлiв "Укрнафти". Подiбнi процеси вiдбуваються i в iнших українських компанiях. Таким чином, створення українських ТНК дозволить певною мiрою захистити нацiональнi економiчнi iнтереси, сприятиме подальшому розвитку українських господарських структур, iнтернацiоналiзацiї їхнього виробництва й капiталу, iнтеграцiї України у свiтову економiку, її участi в глобальних трансформацiйних процесах. Висновки Старовинне китайське прислiв’я говорить: «Тiльки ситий може думати про ритуали». Стереотипним стало уявлення про бiзнес, у якому етика є необов’язковою декорацiєю. В цiлому свiтi бiзнес-дiяльнiсть асоцiюється якщо не з жорстокою, то принаймнi з жорсткою поведiнкою її суб'єктiв по вiдношенню один до одного. Мовляв, як узагалi можна вести мову про етику в умовах конкуренцiї, боротьби за виживання, пресингу з боку владних структур i т. д.? Проте в основi таких спотворених пiдходiв, як завжди, лежать неправильнi уявлення, як про смисл бiзнесу взагалi, так i, тим бiльше, про етику. Врештi, десь на рiвнi здорового глузду ми всi розумiємо, що для зростання ефективностi бiзнес-дiяльностi слiд «добре ставитися до людей», принаймнi до деяких з них. Бiзнес, який в принципi базується на довiрi, завжди залишається соцiальною дiяльнiстю — тобто, неодмiнно здiйснюватиметься мiж людськими особистостями, якi завжди цiнуватимуть турботу, дружбу, чеснiсть тощо. В цивiлiзованому свiтi кодекс спiлкуваннямiстить низку певних правил: • необхiдно проникати в суть дiлових вiд­носин країни, з якою ведеться бiзнес; • у дiловiй переписцi використовувати iме­на людей або назви органiзацiй, якi предста­вили вас партнеровi; • дотримуватися стилю одягу до вiдповiд­ного випадку; • пiд час дiлових переговорiв пiдкреслюва­ти оригiнальнi риси вашої пропозицiї, що вiд­рiзняють вас вiд iнших аналогiчних фiрм; • фiксувати свою увагу на цiлях партнера й на вашiй допомозi у досягненнi цих цiлей. вiдповiдаль­ностi й умотивованостi спiвробiтникiв, зни­ження плинностi кадрiв, пiдвищення продук­тивностi тощо. По-третє, професiйна робота над репутацiєю, оскiльки погiршення репута­цiї неминуче позначиться на результатах ро­боти компанiї. По-четверте, грамотна робота з нормативними актами й фiнансами — тiль­ки суворе дотримання «духу» i «букви» зако­ну уможливлює створення довгострокового майбутнього для фiрми. Численнi фiрми мають у багатьох країнах такий принцип: «Прибуток — вище за все, але честь вища вiд прибутку». А в багатьох нових українських бiзнесменiв iншi принципи: «Прибуток будь-якою цiною», «У комерцiї все дозволено», «Грошi не пахнуть». Бiзнес-етика в Українi — явище складне й суперечливе. На нього впливають рiзнi сили, рiзнi етичнi тра­дицiї й системи цiнностей, бо в українському бiзнесi зайнята велика кiлькiсть людей рiз­них нацiональностей, рiзного вiросповiдання й рiзних етичних поглядiв, iз рiзним еконо­мiчним базисом. Крiм того, в український бiзнес наприкiнцi 90-х рокiв ХХ ст. прийшли громадяни закордонних держав, дiяльнiсть яких заснована на канонах захiдної етики. Контакти з ними формують досить своєрiдне переплетення нацiональних українських рис iз загальносвiтовими, що почасти все-таки полегшує включення українського бiзнесу в систему свiтових етичних норм дiлової пове­дiнки. Етичний парадокс українського бiзнесу полягає в тому, що етичнiсть або неетичнiсть тих чи iнших вчинкiв часто не визначає нi закон, нi особис­тий вибiр, а диктує, насамперед, необхiднiсть вижити в умовах невизначеностi, недоскона­лостi й недотримання законiв, байдужостi, а найчастiше й утиску з боку держави. Лiтература: 1. Бизнес-этика: опыт Америки // hptt: // www.businesspress.ru 2. Бродська О. Дiлова етика в українському бiзнес-суспiльствi // hptt: //www.personal.in.ua/article.php?ida=292 4. ГолдманГ. Выбор, который работает: Проверенные секреты проф. успеха. –Ростов-на-Дону: Феникс, 2005. 6. Куриляк В.Є. Мiжнародний менеджмент. -Т.: Карт-бланш, 2004. 7. Кубрак О. В. Етика дiлового та повсякденного спiлкування. — Суми: ВТД «Унiверситетська книга», 2002. 8. Мамедов С. Бизнес-этика: современные подходы // hptt: // www.businesspress.ru /newspaper/ articlemid21960aid141289.html &c=383 10. Фритцше Дэйвид Дж. Этика бизнеса. Глобальная и управленческая перспектива. — М.: «Олимп-бизнес», 2002. 11. Яхно Т. П., Лапшина І. А. Мiжнародний менеджмент: Навч. посiб. -Л.: Компакт-ЛВ, 2005. 12. Юсеф Н. Мусульманська етика й культура мiжнародного бiзнесу // Персонал. – 2007. - №9. - с. 35 13. Этика и экономика франчайзинга: как преодолеть недобросовестную конкуренцию? // hptt // www.businesspress.ru /newspaper/ articlemid3aid385382.html