Історiя розвитку патентного документу
Київський нацiональний унiверситет культури i мистецтв
Бiлоцеркiвський факультет менеджменту i бiзнесу
Історiя розвитку патентного документу
Реферат
Студентки І курсу
Групи ДМ 25
Андрейченко Марiї Анатолiївни
Науковий керiвник:
Бiла Церква-2006
Змiст
Роздiл І.
Патентний документ мiстить iнформацiю про результати науково-технiчної дiяльностi, заявлених чи признаних в якостi об’єктiв промислового майна, i про права власникiв на винахiд.
Патентна документацiя – це сукупнiсть первинних i вторинних документiв, складених у вiдповiдностi з патентним законодавством i встановлюючих офiцiальне визнання наявностi винаходiв, промислових зразкiв i корисних моделей. Патентний документ пiдпорядковується юридичнiй охоронi держави, пiдтверджується висновками державної експертизи i не може мiстити неперевiрених даних.
Патентна документацiя представлена описами винаходiв, документацiєю про промисловi зразки, корисних моделей i товарних знакiв.
Патентна документацiя являється об’єктом вивчення патентознавства.
Патент (лат. рatens – посвiдчення, грамота) – документ, що встановлює офiцiйне визнання чогось винаходом i право винахiдника на нього. Крiм цього, це документ на право займатися торгiвлею чи промислом.
Патент дає право винахiднику чи його спадкоємцю на розпорядження винаходом. Це означає, що власник патенту сам вирiшує питання про те, як поводитися з винаходом: продати його чи видати лiцензiю на його використання, або ж не робити нi того, нi iншого.
Патент видається державним патентним вiдомством, i його дiяльнiсть розповсюджується по територiї тiєї держави, де виданий патент. Строк дiї патенту встановлюється нацiональним патентним законодавством (приблизно 15-20 рокiв).
Роздiл ІІ.
Патентна система в Українi i за кордоном пройшла довгий шлях становлення i розвитку вiд охоронних грамот i привiлей до створення сучасної системи охорони винаходiв.
Історiя привiлей сягає глибоко корiнням. В Давнiй Грецiї iснував звичай, за яким повар, який виготовив нове оригiнальне блюдо, оцiнене спiвгромадянами, отримував виняткове право на його приготування протягом року.
В епоху середньовiччя формою такої охорони була феодальна привiлея, яка давала право на використання винаходу на територiї даної держави. Вiдомо, що в 1236 роцi один iз жителiв Бордо отримав у Францiї привiлею на спосiб виготовлення шерстяного одягу за фламандським зразком на 15 рокiв, пiдтверджену внаслiдок в Англiї i Саксонiї. В серединi столiття в державах Захiдної Європи патентом називали документ по присвоєннi чину, звання, вченої степенi.
В нашiй державi привiлея як частноправна монополiя була запозичена iз феодальних дарованих грамот – це привiлея, яка представлялась в бiльшостi випадкiв монастирям и рiдше – окремим особам. До XVIстолiття бiльшiсть грамот видавалось на право займатись промисловiстю i торгiвлею. Дарована грамота Великого князя Київського Мстислава Володимировича i його сина Новгородського князя Всеволода Новгородському Юрiєвому монастирю в село Буйцi (1130 рiк) являється першим в нашiй державi документом, в якому зафiксовано монопольнi права.
З розвитком капiталiзму питання про охорону винаходiв рiзко пiднялось в багатьох державах свiту. Батькiвщиною патенту вважається Англiя. Саме тут був прийнятий перший спецiальний патентний закон – статус про монополiї (1623 р.) i перше законодавство про промисловi зразки, якi слугували основою сучасного авторського права.
1617 роцi у Великобританiї, в 1791 роцi – у Францiї; в 1792 роцi – В Нiмеччинi. Історично в кожнiй державi склались свої нацiональнi системи класифiкацiї винаходiв, отримавши розповсюдження в XIXстолiттi в США, Великобританiї, Нiмеччини, Японiї та iн. Зараз всi держави свiту поряд з нацiональними використовують Мiжнародну класифiкацiю винаходiв (МКВ). Існують Мiжнародна класифiкацiя промислових зразкiв (МКПЗ) i Мiжнародна класифiкацiя товарних знакiв та послуг (МКТП).
В нашiй державi закон про привiлеї на винаходи прийнятий в 1812 роцi. З 1814 року стали опублiковуватися описи винаходiв пiд назвою „привiлеї”. В 1896 роцi був прийнятий новий закон про привiлеї на винаходи, а також затверджено „Положення про привiлеї на виготовлення i вдосконалення”, яке дiяло до 1917 року. В тому ж роцi була введена перша класифiкацiя винаходiв. В 1913 роцi була прийнята нова класифiкацiя, в основу якої була закладена спрощена нiмецька класифiкацiя.
30 червня 1919 року Декретом „Положення про винаходи” в СРСР була встановлена охорона винаходiв на нових принципах органiзацiї працi: передача i закрiплення за державою права використання винаходу в серединi держави, патентування його за кордоном, передача iншим державам i пiдприємствам. Винахiдливою справою в державi починає займатись створений в 1918 роцi Комiтет по справах винаходiв та вдосконалення. В радянськi часи свiдчення про винаходи почали опублiковуватись з 1924 року у „Вестнике комитета по делам изобретений” i „Сводах патентов на изобретения, выданые в СССР”. В змiненому видi „Вестник...” iснує до наших днiв пiд назвою „Изобретения. Заявки и патенты”.
В 1955 роцi органiзований Комiтет по справам винаходiв i вiдкритий, здiйснюючий загальне керiвництво розвитком винахiдництва, рацiоналiзацiї i патентної справи в СРСР. Зараз його спадкоємцем являється патентне вiдомство Росiї (Роспатент), яке продовжує репертуар Всесоюзного патентного вiдомства. Роспатент видає з 1994 року офiцiйний бюлетень „Изобретения. Заявки и патенты”, а також бюлетнi „Полезыне модели. Промышленные образцы” i „Товарные знаки. Знаки обслуживания. Найменование мест происхождение товаров”.
в Українi”. З цiєю цiллю створено державне патентне вiдомство – Держпатент України. З 1993 року виходить офiцiйне видання цього нацiонального вiдомства – бюлетень „Промислова власнiсть. Винаходи. Промисловi зразки. Знаки обслуговування. Сорти рослин”. Вiн мiстить офiцiйне повiдомлення i нормативнi акти, свiдчення про видачу патентiв i свiдоцтв виноходiв, промисловi зразки, товарнi знаки i знаки обслуговування.
Першi патенти України на виготовлення були виданi в груднi 1992 року, а з червня 1994 року почалась видача охоронних документiв на промисловi зразки i знаки для товарiв та послуг.
(ВОІВ), Мiжнародного центру патентної документацiї та iнших аналогiчних органiзацiй. Існує також ряд регiональних угод в областi охорони промислової власностi (Європейське патентне вiдомство та iн.). Основним джерелом iнформацiї про винаходи в закордонних являється реферативний збiрник „Изобретения стран мира”, який мiстить iнформацiю про винаходи, включених в мiнiмум патентної документацiї згiдно Договору про патентну кооперацiю. Україна є членом ВОІВ з 1970 року.
| 
