Інтелектуальна власнiсть та авторське право
Кафедра менеджменту
Контрольна робота
з курсу: "Інтелектуальна власнiсть"
Виконала: студентка V курсу
групи ЗМО-10 м
Карпiнська Н. В.
Перевiрив:
Вакалюк В’ячеслав Анатолiйович
Житомир
2010
Змiст
2. Перелiчiть суб’єктiв i об’єктiв авторського права
Список використаної лiтератури
1.
Розкрити сутнiсть i специфiку iнтелектуального продукту
Як першооснова виробничих iнновацiй iнтелектуальнi продукти є корисними для виробникiв. Вони також цiкавлять споживачiв, якi прагнуть задовольнити свої культурнi, духовнi запити. Узагальнюючою формою iнтелектуальної дiяльностi є iнтелектуальний продукт
— представлена на матерiальних носiях iнформацiя, яка мiстить нове знання, що є результатом iнтелектуальної творчої працi. Таким чином,
— новi знання, переданi у виглядi iнформацiї. Щодо науково-технiчної iнтелектуальної творчостi — це об'єктивнi знання про природу, матерiальну дiяльнiсть людини у рiзних її проявах; щодо художньо-мистецької творчостi — це суб'єктивне сприйняття та вiдображення внутрiшнього свiту людини, навколишнього середовища, iнших людей. Результати iнтелектуальної працi набувають споживчої цiнностi, є корисними, придатними для задоволення людських потреб, що є важливою ознакою товару як фундаментальної категорiї ринкової економiки. Матерiальний носiй творчої працi виступає як рiч i може передаватись у власнiсть iншим особам, водночас сам результат творчої працi (нематерiальне благо) належить його творцю i може використовуватись iншими людьми лише за згодою автора. Таким чином, продуктам iнтелектуальної працi притаманна певна специфiка щодо трактування традицiйного набору властивостей ринкових товарiв:
1) товари i послуги, якi створюються на основi кодифiкованого знання, є унiкальними, водночас можливiсть їх безмежного тиражування породжує ринок гомогенної продукцiї, що адекватно реагує на динамiку попиту i пропозицiї;
2) iнтелектуальнi продукти є iдеальними, суб'єктивними, пов'язаними з конкретними особистостями, водночас вони мають певне матерiальне втiлення, доступну для iнших людей об'єктивну форму, що сприяє їх реалiзацiї;
3) iнтелектуальнi продукти, що є результатом науково-технiчної дiяльностi, мають короткий життєвий цикл, пiдлягають швидкому моральному зносу;
4) для iнтелектуальних продуктiв поняття вiдтворення трансформується у поняття тиражування унiкальних результатiв творчої працi, при цьому витрати виробництва iнтелектуальних продуктiв i витрати на їх тиражування не збiгаються мiж собою;
5) незалежно вiд того на якiй мовi, носiях, у якiй формi представленi та розтиражованi iнтелектуальнi продукти, вони завжди мають конкретних творцiв — авторiв iдей;
6) для iнтелектуальних продуктiв непридатними є традицiйнi вимiрники ринкової цiнностi, витрати виробництва, граничної корисностi тощо.
вiдносини, оскiльки поряд з традицiйними об'єктами обмiну з'являються новi, що мають специфiчнi риси та унiкальнi властивостi.
На думку сучасних дослiдникiв, результати творчої iнтелектуальної дiяльностi можна подiлити на такi групи:
1. Форменнi iнтелектуальнi продукти — результати творчої людської дiяльностi, для яких важливе значення має форма втiлення (наприклад, унiкальнi твори мистецтва). Вiдособлення цих продуктiв ґрунтується на самому фактi їх створення i не потребує додаткових дiй.
2. Змiстовнi iнтелектуальнi продукти — результати творчої людської дiяльностi, для яких важливого значення набуває не стiльки форма, скiльки змiст. Як правило такi продукти мають прикладний, утилiтарний характер, їх вiдособлення потребує певних дiй, пов'язаних з проведенням експертизи та спецiальної реєстрацiї.
З погляду дослiдження iнтелектуальної власностi результати творчої дiяльностi подiляються на три великi групи:
— об'єкти лiтературно-художньої власностi;
— об'єкти промислової власностi;
— засоби iндивiдуалiзацiї учасникiв цивiльного обiгу товарiв i послуг.
2. Перелiчiть суб’єктiв i об’єктiв авторського права
Індустрiя авторського права займає важливе мiсце в структурi iнформацiйного суспiльства. Воно виникає з факту створення твору i дiє вiд дня його створення.
— особи, працею яких створено науковий, лiтературний чи мистецький твiр (автори, спiвавтори, укладачi та iн.), а також особи, якi отримали авторськi права за договорами чи в результатi подiй, визначених законом (спадкоємцi авторiв., роботодавцi та iн.).
Основнi суб'єкти авторського права подiляються на двi групи:
І. Первиннi суб'єкти авторського права в т. ч.:
1) творцi, якi володiють усiм комплексом виключних майнових та особистих немайнових прав на об'єкти авторського права (автори, спiвавтори);
2) автори так званих похiдних творiв (перекладiв, обробок, анотацiй, рефератiв, резюме, оглядiв, аранжировок тощо) та збiрникiв (енциклопедiй, антологiй, баз даних), якщо здiйсненi переробка та вiдбiр є результатом творчої iнтелектуальної дiяльностi.
ІІ. Іншi суб'єкти авторського права, якi отримали це право за договором або в результатi iнших подiй (успадкування, виконання службового доручення, лiквiдацiї пiдприємства тощо).
Автор (спiвавтор) на авторство, повиннi наводити необхiднi докази для вiдновлення своїх прав. Авторiв, якi створили складений твiр називають укладачами, авторiв перекладiв — перекладачами. Оскiльки твори лiтератури, науки i мистецтва можуть створюватись як однiєю, так i кiлькома особами, iнститут авторського права передбачає спiвавторство, важливими вимогами якого є:
— спiльна творча праця;
— добровiльна участь кожного зi спiвавторiв;
— обов'язковий творчий внесок кожного учасника колективу на будь-якiй зi стадiї створення твору.
При цьому твiр може бути цiлiсним, нероздiльним (нероздiльне спiвавторство) або складатись iз окремих самостiйних частин (роздiльне спiвавторство).
— особи, яким належить авторське право на здiйсненi ними в процесi творчої дiяльностi пiдбiр або розташування матерiалiв у збiрниках. До складених творiв належать газети, журнали, бюлетенi, збiрки наукових праць, енциклопедiї, антологiї тощо.
Специфiка авторських прав укладачiв пов'язана з такими у мовами:
— необхiднiстю дотримання авторських прав творцiв тих творiв, якi включенi у збiрку;
— володiння особистими немайновими правами стосується тих елементiв твору, якi є результатом їх власної творчої працi;
— неможливiстю перешкодити iншим особам здiйснити самостiйний пiдбiр та розташування тих самих елементiв складеного твору.
Перекладачi та автори похiдних творiв
— автори перекладiв та творiв, якi є творчою переробкою вже iснуючих творiв без заподiяння шкоди охоронi останнiх (анотацiй, адаптацiй, обробок фольклору тощо).
— поширюється не на оригiнал (твiр, що перекладається), а на створений переклад;
— не перешкоджає iншим особам здiйснювати власнi переклади;
— виникає навiть за умови вiдсутностi згоди автора оригiналу на переклад, переробку, однак не може бути реалiзовано шляхом укладення договору на використання.
Спадкоємцi та правонаступники авторiв.
Згiдно з iснуючим законодавством у випадку смертi автора твору, його майновi права переходять до його спадкоємцiв на термiн 70 рокiв пiсля смертi автора. Правонаступниками авторiв є юридичнi особи, якi на основi договору отримують певнi правомочностi, наприклад, право на опублiкування, постановку твору тощо.
Роботодавцi
— особи, яким належить виключне право на використання твору, створеного у порядку службового доручення, якщо у договорi з автором не передбачається iнше. Незважаючи на те, що роботодавець має право при використаннi службового твору вказувати своє iм'я або вимагати такої вказiвки, особистi немайновi права зберiгаються за автором цього твору.
Об'єкти авторського права
— це оприлюдненi або неоприлюдненi твори науки, лiтератури, мистецтва, що є результатом творчої дiяльностi незалежно вiд їх призначення, позитивних якостей та змiсту, а також способу та форми їх вираження за умови, що цi результати втiленi у об'єктивнiй формi, яка уможливлює їх сприйняття iншими людьми. Таким чином, об'єкти авторського права мають певнi специфiчнi ознаки, а саме:
— творчий характер, новизну та оригiнальнiсть думок, iдей, образiв, композицiй;
— об'єктивну форму вираження (письмову, об'ємно-просторову, звуко- або вiдеозапис, зображення тощо);
— можливiсть вiдтворення певним способом для сприйняття iншими людьми.
Характерною особливiстю авторського права є те, що його об'єкти мають властивостi суспiльних благ. "Тодi як вартiсть створення твору, що є об'єктом авторського права, — наприклад, книги, кiнофiльму, пiснi, балету, лiтографiї, карти, бази даних або комп'ютерної програми — часто є значною, вартiсть репродукування твору, здiйснена самим творцем чи тим, для кого твiр став доступним, — часто низька. І як тiльки копiї стають доступними iншим, виготовлення додаткових копiй стає абсолютно недорогим для таких користувачiв", — зазначають вiдомi захiднi дослiдники У. Лендс та Р. Познер. До цього слiд додати, що науковi та мистецькi твори вiдiграють вагому роль у культурному розвитку суспiльства. Оскiльки суспiльнi витрати достатньою мiрою не вiдображаються у приватних витратах власника твору, виникає необхiднiсть юридичного закрiплення права власностi (авторського права) з метою вирiшення проблеми суспiльного блага. За умови вiльного ринку кiнцева цiна твору включала б лише граничнi витрати його копiювання. Вiдтак автору було б економiчно невигiдно створювати новi твори, наслiдком чого стала б втрата суспiльних вигод вiд публiкацiї твору.
У сучаснiй науковiй лiтературi є рiзнi пiдходи до класифiкацiя об'єктiв авторського права серед яких можна виокремити такi:
I. Твори лiтератури (художнi твори, вираженi у словеснiй формi, в т. ч. програми для ЕОМ), науки (змiст яких пов'язаний зi створенням або систематизацiєю об'єктивних знань щодо дiйсностi, яка оточує) та мистецтва (твори живопису, архiтектури, декоративно-прикладного мистецтва, музичнi твори).
(рисунки, ескiзи, картини, креслення, кiно-, вiдео-, фотокадри), а також об'ємно-просторовi твори (скульптури, моделi, макети, споруди).
IV. Лiтературнi твори; драматичнi i музично-драматичнi твори; хореографiчнi твори, пантомiми; музичнi твори; аудiовiзуальнi твори; твори живопису, скульптури, графiки; твори декоративно-прикладного i сценографiчного мистецтва; твори архiтектури, садово-паркового мистецтва; карти, плани, ескiзи; фотографiчнi твори; похiднi твори (переклади, обробки, реферати, резюме, огляди, iнсценування, аранжировки тощо); збiрники (енциклопедiї, антологiї, бази даних) та iншi складенi твори.
елементiв є результатом творчої iнтелектуальної дiяльностi. Водночас згiдно з законодавством України об'єктом авторського права може бути частина твору, яка використовується самостiйно в т. ч. оригiнальна назва твору.
До письмових лiтературних творiв
Цивiльний кодекс України вiдносить белетристичнi, публiцистичнi, науковi та технiчнi твори. Белетристичнi та публiцистичнi твори використовуються шляхом поширення. Твори наукового та технiчного характеру можуть як публiкуватись, так i використовуватись суб'єктами авторського права без тиражування для вiдкритого продажу (це стосується, наприклад, наукових звiтiв, доповiдей, проектно-розрахункової документацiї). Письмовi твори можуть носити також навчальний (методичнi посiбники, програми), рекламний (листи, буклети) та адмiнiстративно-управлiнський характер (засновницькi документи, положення, аудиторськi заключення, договори тощо).До усних творiв
вiдносять виступи, промови, лекцiї, проповiдi, консультацiї з науково-технiчних, економiчних, юридичних та iнших питань. Уснi твори оприлюднюються безпосередньо автором, якому в цьому випадку належать ще й права виконавця (сумiжнi права). Специфiка вiдносин, що виникають на цьому пiдґрунтi полягає в тому, що майновi права автора усного твору не можуть бути вiдчуженi. Водночас автор може дозволити (на пiдставi договору) звукозапис чи вiдеозапис свого твору, що уможливлює їх використання у подальшому iншими особами.До художнiх творiв твори, твори прикладного мистецтва тощо.
встановити вичерпний перелiк об'єктiв авторського права неможливо.
Це пов'язано з постiйним розвитком суспiльства, ускладненням та урiзноманiтненням творчої працi.
Водночас законодавство передбачає
— офiцiйних документiв полiтичного, законодавчого та адмiнiстративного характеру, виданих органами державної влади в межах їх повноважень (законiв, указiв, постанов, судових рiшень, державних стандартiв тощо) та їх офiцiйнi переклади;
— творiв народної творчостi (поширених та створених народом поетичних, музичних, декоративно-прикладних творiв, автори яких невiдомi);
— iнформацiйних повiдомлень про подiї та факти (програм телебачення, радiо, якi не є результатом творчої дiяльностi);
— розкладу руху транспортних засобiв, програм теле- та радiопередач, телефонних довiдникiв тощо;
— заповнених форм податкової, фiнансової та статистичної звiтностi (однак пояснювальнi записки до них, якi мiстять оригiнальнi iдеї та узагальнення, можуть бути визнанi об'єктом авторського права).
Важливими об'єктами авторського права за сучасних умов є:
— компiляцiї даних (бази даних) — сукупнiсть даних або iншої незалежної iнформацiї в довiльнiй (у т. ч. в електроннiй) формi, пiдбiр, розташування основних частин якої, а також її впорядкування є результатом творчої працi. Водночас складовi баз даних мають бути доступними їх знаходженню з допомогою спецiальної пошукової системи, в т. ч. на основi електронних засобiв;
— програми для ЕОМ — набiр команд, iнструкцiй, призначених для функцiонування ЕОМ та iнших комп'ютерних пристроїв з метою одержання певного результату, а також пiдготовчi матерiали, отриманi в процесi їх розробки та породженi ними аудiовiзуальнi зображення, що об'єктивiзованi певним чином (на паперi, в пам'ятi ЕОМ). Це поняття охоплює як операцiйнi системи, так i прикладнi програми. Сукупнiсть програм для ЕОМ, а також пiдготовчих матерiалiв до них, насамперед алгоритмiв (iдей, на яких заснованi програми), об'єднується поняттям програмного продукту
.
Досвiд показує, що iнтенсифiкацiя iнновацiйних процесiв у провiдних країнах свiту та перетворення нововведень у провiдний фактор їх економiчного пiднесення та соцiального прогресу нерозривно пов'язанi з утвердженням нацiональних iнновацiйних систем (НІС) як нового механiзму господарського саморозвитку та основи радикальних постiндустрiальних перетворень. Нацiональна iнновацiйна система
— складна, багаторiвнева, динамiчна система суспiльних вiдносин, iнституцiй та органiзацiй, якi забезпечують генерування, поширення та практичне використання нововведень, виробництво та реалiзацiю наукомiсткої продукцiї, формування iнновацiйної культури та вiдповiдного способу мислення населення.
Інновацiйнi процеси в економiцi нерозривно пов'язанi з функцiонуванням iнституту iнтелектуальної власностi, механiзми якого охоплюють об'єкти, джерела та результати iнновацiйної дiяльностi. Інститут iнтелектуальної власностi дає можливiсть органiчно iнтегрувати iнтелектуальну iнновацiйну дiяльнiсть у систему суспiльного вiдтворення, адаптувати iнтелектуально-iнформацiйний продукт до реалiй ринку, забезпечити баланс iнтересiв суспiльства та творцiв iнтелектуального продукту. Розбудова нацiональної iнновацiйної системи сприяє перетворенню iнституту iнтелектуальної власностi на важливий iнструмент загальнонацiональної iнновацiйної полiтики, дiєвий важiль державного регулювання напрямiв, швидкостi та ефективностi iнновацiйних процесiв. Водночас iнститут iнтелектуальної власностi:
перетворення об'єктiв iнтелектуальної власностi на вагому складову активiв суб'єктiв господарювання, iндикатор їх досягнень у науково-технiчнiй сферi; тiсного переплетення iнтересiв учасникiв iнновацiйного процесу з економiчними iнтересами, мотивами безпеки, стабiльностi та духовно-естетичного розвитку нацiї; формування iнновацiйної культури та вiдповiдних цiнностей, традицiй, їх перетворення на реальний регулятор соцiально-економiчного життя;
2) виступає рушiйною силою розвитку нацiональної iнновацiйної системи на основi активiзацiї системних науково-технiчних дослiджень, мiжсуб'єктної та мiжгалузевої дифузiї iнновацiй, поглиблення кооперацiї мiж суб'єктами iнновацiйного процесу на основi трансферу iнтелектуальних продуктiв, об'єднання ресурсiв та проведення спiльних дослiджень, розвитку новiтнiх форм патентно-лiцензiйної кооперацiї фiрм (патентних пулiв, альянсiв, систем перехресного лiцензування тощо), залучення споживачiв до iнновацiйного процесу шляхом їх участi у визначеннi спрямованостi iнновацiй;
3) збагачу є нацiональну iнновацiйну систему, розширює її межi на основi вiдображення новiтнiх науково-технiчних досягнень у процесi реєстрацiї i охорони доменних iмен у мережi Інтернет, функцiонування електронних систем подання та обробки патентних заявок, формування сучасних елементiв iнфраструктури (патентно-iнформацiйних систем, спецiалiзованих патентних судiв, iнституту патентних повiрених), поширення аудиту та механiзмiв страхування iнтелектуальної власностi, розвитку рiзноманiтних посередницьких структур (органiзацiй з колективного управлiння майновими правами iнтелектуальної власностi, патентних фондiв тощо); створення умов для iнтеграцiї в нацiональну iнновацiйну систему малого та середнього бiзнесу;
4) сприяє розвитку системи фiнансування нацiональної iнновацiйної системи, рацiоналiзацiї структури витрат на основi вiдшкодування та капiталiзацiї iнновацiйних витрат шляхом реалiзацiї об'єктiв iнтелектуальної власностi, продажу прав iнтелектуальної власностi, укладання лiцензiйних угод, залучення вiтчизняних та зарубiжних iнвестицiй, створення сприятливого iмiджу iнновацiйних формувань, переплетення вiдносин щодо об'єктiв iнтелектуальної власностi з новiтнiми iнновацiйно-господарськими вiдносинами (лiзингом, франчайзингом тощо).
iнновацiйної системи.
Список використаної лiтератури
1. Базилевич В. Д. Інтелектуальна власнiсть: Пiдручник. — К.: Знання, 2006. — 431 с.
2. Інтелектуальна власнiсть в Українi: правовi засади та практика. /За ред. О. Д. Святоцького. — К.: Видавничий Дiм "Ін Юре", 1999. –– 500 с.
3. Науково-практичний коментар до цивiльного законодавства України [В 4 т.] / А. Г. Ярема, В. Я. Карабань, В. В. Кривенко, В. Г. Ротань. –– Т. 1. –– К.: А. С. К.; Севастополь: Ін-т юрид. дослiдж., 2004. –– 928 с. (Нормат. док. та комент.).
4. Пiдопригора О. А., Пiдопригора О. О. Право iнтелектуальної власностi України: Навч. посiбник для студентiв юрид. вузiв i фак. унiверситетiв. — К.: Юрiнком Інтер, 1998. — 338 с.
5. Потехiна В. О. Інтелектуальна власнiсть: Навчальний посiбник. –– К.: ЦУЛ, 2008. –– 414 с.
"Ін Юре", 2002.— 624 с.
| 
