Інноваційний потенціал підприємства як об'єкт економічного дослідження

Інновацiйний потенцiал пiдприємства як об'єкт економiчного дослiдження РЕФЕРАТ з iнновацiйного менеджменту на тему: « » Дрогобич, 2005 саме iнновацiйного фактору стане вирiшальною умовою стiйкого розвитку еконо­мiки України. Цим шляхом iдуть розвинутi країни, i у нашого суспiльства є всi передумови орiєнтуватися на нього. Але незважаючи на досить високий рiвень науки, вiдомi в свiтi науковi школи, наявнiсть значної кiлькостi фахiвцiв iз вищою освiтою у народному господарствi, запас нереалiзованих винаходiв, в Українi спостерiгається сут­тєва iнновацiйна криза промислового виробництва. Так, аналiз iнновацiйної дiяльностi в Харкiвськiй областi за перший квартал 2002 року засвiдчив, що лише 8 пiдприємств упровадили новi технологiчнi процеси, на 4 пiдприєм­ствах освоїли виробництво нових видiв машин, устаткування, апаратiв i при­ладiв, на 33 - матерiалiв, виробiв, продуктiв, на 25 - товарiв народного спо­живання. Сумарна кiлькiсть пiдприємств, якi займалися зазначеними видами iнновацiйної дiяльностi, зросла з 31 до 42. Це становить лише 6,6% органiза­цiй, що перебували у колi спостережень. Такi невтiшнi результати потребують розв'язання проблем активiзацiї iнно­вацiйної дiяльностi пiдприємств. Запррукою цього можуть стати науково обгрун­тованi й розробленi питання стосовно спроможностi суб'єктiв господарювання до iнновацiйної дiяльностi, наявностi у них необхiдних першочергових перед­умов. Слiд зазначити, що головна увага має придiлятися їх вивченню на рiвнi пiдприємства як генератора новаторських процесiв. Для того, щоб пiдприємство вважалося зорiєнтованим на iнновацiйну дiяльнiсть, воно має вiдповiдати низцi критерiїв iнновацiйностi. Дехто з авторiв пропонує рiзний набiр таких парамет­рiв, але, на нашу думку, найповнiший їх перелiк дав О. Длугопольський. Пред­ставимо запропонованi ним параметри у виглядi таблицi, доповнивши її деяки­ми показниками. Таблиця. Комплекс параметрiв iнновацiйностi пiдприємства № Вид параметру Показники, що характеризують (входять у) параметр 1 Параметри наукомiсткостi виробництва - чисельнiсть науково-технiчних кадрiв у загальнiй кiлькостi зайнятих (не менш як 15%); - рiчний прирiст витрат на НДДКР; - обсяг фактично проведених i нормативних витрат на НДДКР (не менш як 5% обсягу продукцiї); - обсяг витрат на оплату працi, послуг суб'єктiв iнновацiйної iнфраструктури щодо маркетингу, реклами, пiдготовки кадрiв; - частка прибутку, спрямована на НДДКР 2 - якiсть i диференцiацiя продукту; - чисельнiсть каналiв постачання й збуту готової продукцiї; - частка ринку, його структура; - обсяг витрат на проведення випробувань, сертифiкацiю продукцiї, строк чинностi дiї сертифiкатiв 3 Параметри технiко- економiчного рiвня продукцiї - вiдповiднiсть товарiв нацiональним i свiтовим стандартам; - фондоозброєнiсть; - середнiй життєвий цикл iнновацiй (не бiльш як 3 роки); - наявнiсть у складi промислової продукцiї принципово нови* товарiв, якi не випускаються iншими пiдприємствами 4 Параметри оновлення продукцiї (технологiї) - частка науково-технiчних витрат у собiвартостi виробiв (не менш як 30%); - коефiцiєнт оновлення продукцiї (не менш як 5% на рiк); - наявнiсть технологiчних iнновацiй (нових технологiчнiх процесiв); - спiввiдношення iнновацiй-продуктiв та iнновацiй-процесiв (не менш нiж 2:1) 5 Параметри експортоспромож-ностi продукцiї, виробництва - питома вага виробiв, що знаходять збут за кордоном; - обсяги зарубiжних ринкiв, їх сегментацiя; - частка виробiв, реалiзованих за ВКВ Комплексною характеристикою спроможностi пiдприємства до iннова­цiйної дiяльностi є його iнновацiйний потенцiал. Це поняття є концептуаль­ним вiдображенням феномену iнновацiй. Зовсiм недавно воно ввiйшло до числа термiнiв економiчної науки як економiчна категорiя, але в сучаснiй економiчнiй лiтературi, у тому числi й українськiй, вiдсутнє однозначне його визначення. У наукових працях цей термiн вживається, як правило, операцiй-но при розв'язаннi iнших науково-пiзнавальних завдань. У багатьох дослiд­женнях автори концентрують свої зусилля на вивченнi окремих сторiн iннова­цiйного потенцiалу, тому в лiтературi представленi специфiчнi визначення, якi мало спiввiдносяться мiж собою. Інодi поняття "iнновацiйний потенцiал" ототожнюється з науковим, iнтелектуальним, творчим та науково-технiчним потенцiалом. Спробуємо розглянути визначення цього поняття з точки зору онтологiї. "потенцiал" (лат. "роtеnciа" - сила) - це засоби, запаси, джерела, що є в наявностi й можуть бути використанi, приве­денi в дiю для досягнення певної мети, виконання плану, розв'язання завдань, можливостi якої-небудь соцiальної системи у певнiй областi. "потенцiал" iз фiзики, де вiн озна­чає кiлькiсть енергiї, яку накопичила система i яку вона спроможна реалiзува­ти в роботi. Визначення промислового потенцiалу пiдприємства можна сфор­мулювати як сукупнiсть засобiв i предметiв працi, робiтникiв, їхнiх навичок, мотивiв i стимулiв, виробничих вiдносин, що склалася за багато рокiв i пере­буває у системнiй єдностi. Потенцiал - це прихована можливiсть використан­ня виробничої сили ресурсу, вiн мiститься у самому наявному ресурсi. "iнновацiйний потенцiал" виявляє широкий спектр пiдходiв до його вивчення. Розглянемо деякi з них: посвiдчення, винаходи тощо), матерiально-технiчне i фiнансове забезпечення, iнновацiйний потенцiал визначається набором здiйснюваних нововведень; 2) iнновацiйний потенцiал - сукупнiсть рiзних видiв ресурсiв, включаю­чи матерiальнi, фiнансовi, iнтелектуальнi, iнформацiйнi та iншi ресурси, необ­хiднi для здiйснення iнновацiйної дiяльностi; 4) iнновацiйний потенцiал регiону являє собою категорiю особливого змiсту, що включає не лише iнновацiйнi ресурси й механiзм їх використання в органiзацiйно-господарськiй системi, а й активнiсть iнновацiйних процесiв у регiональнiй економiцi. Як бачимо, iснують рiзнi пiдходи до тлумачення цього поняття. Однi ав-ри роблять наголос на наявностi ресурсiв, iншi на можливостi їх використання. Але бiльшiсть керується так званим ресурсним пiдходом, тобто уявляє iнновацiйний потенцiал як сукупнiсть ресурсiв, видiляючи найчастiше такi її елементи, як кадрова, iнформацiйно-методологiчна, органiзацiйна й матерi­ально-технiчна складовi. Окремо можна видiлити фiнансовi ресурси, якi забез­печують умови реалiзацiї iнших елементiв i виконують роль їх кiлькiсної оцiн­ки. Усi складовi частин мають бути узгодженi мiж собою i виконувати певнi функцiї згiдно з механiзмом їх використання, який розробляється у надрах iнно­вацiйного менеджменту пiдприємства. Фiнансова складова iнновацiйного потенцiалу, наприклад, забезпечує надходження коштiв для виконання iнно­вацiйних процесiв, створює стимули i умови для розробки iнновацiй, впливає на вибiр тематики iнновацiйних проектiв вiдповiдно до потреб функцiонуван­ня i розвитку самої iнновацiйної сфери, сприяє ефективному формуванню витрат на iнновацiї, реалiзує необхiдну еластичнiсть надходжень фiнансових ресурсiв вiдповiдно до протiкання етапiв iнновацiйного процесу. Вiтчизняна модель фiнансування iнновацiйної дiяльностi передбачає такi джерела: - власнi кошти пiдприємств (амортизацiйнi вiдрахування, мобiлiзацiя внутрiшнiх активiв, виручка вiд реалiзацiї окремих видiв майна, нерозподiле­ний прибуток й iншi грошовi накопичення); - кредитнi ресурси (кредити банкiв, фiнансовий лiзинг, кошти ДІФ та Фонду фундаментальних дослiджень); - бюджетнi кошти (державного й мiсцевого рiвнiв); - вiтчизнянi та iноземнi iнвестицiї (гранти, мiжнароднi програми, пайовi внески iноземних iнвесторiв, кошти iноземних наукових фондiв). пiдприємств, фiнансу­вання з державного бюджету дорiвнювало приблизно 2-4%, кредитнi ресурси становили 2-3%, кошти iнвесторiв - 1-2%. Як видно з наведених даних, основ­ним таким джерелом є власнi кошти суб'єктiв господарювання, i стає очевидним, що у майбутньому слiд спиратися саме на них. Висока ризикованiсть iнновацiй­них проектiв зумовлює низьку частку коштiв iнвесторiв i кредитних ресурсiв. Матерiально-технiчнi ресурси є речовинною основою iнновацiйного по­тенцiалу, визначають його технiко-технологiчну базу, впливають на масштаби й темпи iнновацiйної дiяльностi. Формування iнновацiйного потенцiалу може бути ускладнено труднощами їх одержання. Тому дуже актуально, особливо в наших умовах, орiєнтувати його на створення нематерiаломiстких нововведень, що дасть змогу максимально комплексно використовувати наявну сировинну базу, новi види матерiалiв, утилiзацiю вiдходiв вiдповiдно до екологiчних вимог, що висуває суспiльство до виробникiв. Кадрова складова iнновацiйного потенцiалу може характеризуватися такими показниками, як загальна чисельнiсть працiвникiв, зайнятих у НДДКР, структур­ний розподiл чисельностi персоналу за видами дiяльностi, за квалiфiкацiйними групами. Особливо важливим фактором є ставлення робiтникiв до iнновацiйних процесiв, розвиток їх свiдомого бажання вкладати свої знання й навички в iнно­вацiйну сферу. Дослiдження, проведенi на вiтчизняних промислових пiдприєм­ствах iз цього питання, виявили те, що серед керiвникiв вищого й середнього рiв­нiв пiдтримують i беруть участь в iнновацiйних процесах у середньому 70% респондентiв, 8% ставляться до них пасивно, 10% опитаних чинять опiр, 12% вза­галi не визначилися. Серед iнженерно-технiчних працiвникiв i робiтникiв цi показники становлять вiдповiдно 55%, 17%, 12% i 16%8 . Такi данi свiдчать про середнiй рiвень зацiкавленостi працiвникiв українських пiдприємств у розвитку iнновацiй. На вагому роль iнтелектуального потенцiалу робiтникiв вказують i закордоннi автори. Наприклад, працiвники Нацiонального французького агентства : "будь-яка компанiя, яка "занурена" в економiчну кризу, може досягти стрiмкого iнновацiйного зростання, яке прямо пропорцiйне масi мозку працiвни­кiв пiдприємства, що перебуває в цьому станi". Як бачимо, саме здатнiсть пра­цiвникiв до iнновацiйної дiяльностi може розв'язати проблему економiчних нега­раздiв. Тому не викликає сумнiву, що розвиток кадрової складової має стати, одним iз прiоритетних напрямiв у процесi формування й розвитку iнновацiйного ї потенцiалу пiдприємства. Повернемося до питання щодо визначення поняття "iнновацiйний потенцiал", враховуючи викладений вище матерiал. На нашу думку, пiдхiд до розгляду потенцiалу лише як сукупностi ресурсiв i можливостей їх використання ї обмежений. Таке уявлення про нього не враховує цiльової характеристики цiєї категорiї. Використання ресурсiв завжди цiлеспрямоване й певним чином орга-Іиiзоване для реалiзацiї потреб суспiльства й суб'єктiв господарювання. Цiлями фновацiйної дiяльностi можуть бути виживання пiдприємства й збереження нi­шi на ринку, збiльшення конкурентоспроможностi продукцiї, експансiя, збiль-вення прибутку тощо. До iнновацiйного потенцiалу також має належати поняття, яке характеризує внутрiшню можливiсть самого iнновацiйного середовища, у котрому перебуває пiдприємство, здiйснювати цiлеспрямовану дiяльнiсть iз залучення конкретних господарських ресурсiв, з їхньої рацiональної переробки для формування iнновацiйного продукту. Слiд ураховувати й зовнiшнi економiчнi фактори, що впливають на iнновацiйний потенцiал, такi, як державна iнновацiйна полiтика, полiтика кредитних установ, конкурентнi стратегiї споживачiв, постачальникiв, фiнансових посередникiв, змiни у вподобаннях споживачiв тощо. Отже, ресурсний пiдхiд не достатнiй для визначення поняття "iнновацiй­нiй потенцiал", саме це i стало поштовхом до вдосконалення визначення i категорiї. Д.І. Кокурiн вiд­значає, що до розгляду сутностi iнновацiйного потенцiалу слiд пiдходити як до економiчної категорiї, котра є iєрархiчно органiзованою системою понять, що знаходяться на рiзному рiвнi наближення до сутностi потенцiалу. При цьому в поняттi, яке розглядається, розкривається сукупнiсть не первинних категорiй, а таких, що логiчно випливають, тобто субординованих i координо­ваних мiж собою залежно вiд економiчних вiдносин, якi вони вiдображають. Саме це i характеризує багаторiвневу сутнiсть iнновацiйного потенцiалу. дiючих внутрiшнiх i зовнiшнiх чинникiв iнновацiйного середовища бути спрямованi на реалiзацiю iнновацiйної дiяльностi, метою якої є задоволення нових потреб суспiльства. У цьому визначеннi сконцентровано сукупнiсть iнновацiйних ресурсiв, їх цiльову спрямованiсть (задоволення потреб), а також враховано фактор iннова­цiйного середовища. Тому вважаємо його таким, що повнiше розкриває сут­нiсть цiєї економiчної категорiї. В сучасних умовах вiдбувається багато змiн, якi впливають на iнновацiй­ний потенцiал i якi слiд ураховувати при управлiннi його розвитком. Це i роз­ширення варiантiв використання ресурсiв для досягнення цiлей iнновацiйної дiяльностi, i посилення функцiй держави з мобiлiзацiї й ефективного викорис­тання iнновацiйних ресурсiв, i пiдвищення ролi ймовiрнiсних факторiв, пов'я­заних iз визначенням напряму iнновацiйного потенцiалу, i ускладнення змiс­ту, структури й динамiки ресурсної бази iнновацiйного розвитку економiчних суб'єктiв. Також слiд ураховувати, що iнновацiйний потенцiал має свої обме­ження: функцiональне (визначає якiсний змiст потенцiалу) й вiдтворювальне (вказує на межi його iснування, поза ними потенцiал втрачає свої властивостi й особливостi). складовою будь-якої iнновацiї є iнновацiйний потенцiал, тому кожному суб'єкту господа­рювання необхiдно знати й розумiти теоретичнi основи, закономiрностi процесу формування, структуру, джерела зростання, методи оцiнки й напрями ефектив­ного використання такого потенцiалу. Вiльне володiння цими питаннями дасть змогу їм об'єктивно оцiнювати свої можливостi, розробляти новi напрями iнно­вацiйної дiяльностi, сформовувати ефективну стратегiю iнновацiйного розвитку. Список використаної лiтератури 1. Длугопольський О. - 2001. - № 6. - С. 75. 2. Захарченко В. И. "ИРЗНТиТ". - 149. 3. КокуринД. И. Инновационная деятельность. - М. - 2001. 4. Кравченко М. О. Кадрова складова iнновацiйного потенцiалу // Маркетинг в Українi. - 2001. - № 1. - С. 36.