Мiнiстерство освiти i науки України
Вiнницький торговельно-економiчний iнститут КНТЕУ
"Інновацiйний менеджмент"
Інновацiйна дiяльнiсть на ринку товарiв та послуг
Виконала: Студентка V курсу
спецiальностi
"Менеджмент органiзацiй"
вечiрньої форми навчання
Запарнюк Олена Василiвна
Вiнниця 2008
Змiст
Вступ
1. Органiзацiйно-економiчнi особливостi iнновацiйної дiяльностi
2. Ринок iнновацiй та шляхи його розвитку
3. Проблеми iнновацiйного розвитку в Українi та шляхи їх вирiшення
Висновки
Список використаних джерел
Вступ
здатнi не тiльки забезпечити високi показники економiчного росту, але i вирiшити певнi екологiчнi, соцiальнi проблеми, забезпечити конкурентоспроможнiсть нацiональної економiки, пiдвищити експортний потенцiал країни.
Однак, в Українi практично не створенi умови для ефективного здiйснення iнновацiйної дiяльностi. Перешкоди фiнансового, полiтичного, правового, органiзацiйного характеру постають на шляху масової реалiзацiї iнновацiй. Процеси ж створення нових iнновацiйних структур, якi здатнi реалiзовувати цiлком комерцiйнi проекти, мають стихiйний характер.
Таким чином, формування активної iнновацiйної полiтики держави повинно стати першочерговим завданням.
"Про iнновацiйну дiяльнiсть" визначає iнновацiї як новостворенi (застосованi) i (або) вдосконаленi конкурентоспроможнi технологiї, продукцiю або послуги, а також органiзацiйно-технiчнi рiшення виробничого, адмiнiстративного, комерцiйного або iншого характеру, що iстотно полiпшують структуру та якiсть виробництва i (або) соцiальної сфери; а iнновацiйну дiяльнiсть - як дiяльнiсть, що спрямована на вирiшення i комерцiалiзацiю результатiв наукових дослiджень та розробок i зумовлює випуск на ринок нових конкурентоспроможних товарiв i послуг.
Тому удосконалення державної системи стимулювання iнновацiйного розвитку шляхом впровадження певних заходiв економiчної полiтики є актуальним завданням української державної полiтики, виконання якого призведе до кардинального пожвавлення iнновацiйних процесiв в країнi. Активiзацiя використання iнновацiйного чинника призведе до створення конкурентоспроможної української економiки, для чого необхiдне проведення активної державної iнновацiйної полiтики, спрямованої на розвиток науково-технiчного потенцiалу країни та формування українського бiзнесу, зацiкавленого у використаннi iнновацiй.
1. Органiзацiйно-економiчнi особливостi iнновацiйної дiяльностi
Наука як фiлософська категорiя являє собою одну з форм суспiльної свiдомостi. Це - особлива сфера людської дiяльностi, функцiєю якої є вироблення i систематизацiя знань про дiйснiсть, про закони розвитку суспiльства. Отже, наука являє собою систему нагромадження нових наукових знань. Формою органiзацiї функцiонування науки є науковi установи - галузевi, комплекснi, регiональнi тощо. Результатом їх дiяльностi є iнновацiйна продукцiя.
Існує багато визначень iнновацiй та iнновацiйної продукцiї, викладених у наукових публiкацiях та енциклопедичних виданнях. Вони здебiльшого характеризують цю економiчну категорiю дещо однобiчно. 8 одних публiкацiях iнновацiя - це нововведення в галузi технiки, технологiй, органiзацiї працi, управлiння, яке грунтується на використаннi досягнень науки. Але за змiстом це визначення стосується науково-технiчного прогресу. Інновацiєю називають також новий пiдхiд до виробництва i збуту продукцiї, завдяки якому iнноватор здобуває перевагу над конкурентами.
Інновацiйна продукцiя є однiєю iз складових iнновацiйної дiяльностi. До другої складової iнновацiйної дiяльностi належить її застосування у виробничiй сферi, в практицi. Сполучною ланкою цих складових в iнновацiйнiй дiяльностi є ринок, де визначається попит, пропозицiї i цiна на iнновацiйну продукцiю. З метою просування iнновацiйної продукцiї до споживача необхiднi маркетинговi дослiдження попиту i пропозицiй на ринку. Через ринок визначається потреба в iнновацiях. Наступний етап розвитку iнновацiйної продукцiї - перехiд у досягнення науково-технiчного прогресу.
науково-технiчної продукцiї витрачено конкретну працю. Споживнi властивостi її проявляються у новостворених товарах i послугах або в нових способах виробництва товарiв i наданнi послуг.
Ринок науково-технiчної продукцiї виражає сукупнiсть економiчних, фiнансових i. правових вiдносин науково-дослiдних органiзацiй - створювачiв цiєї продукцiї та господарських структур - споживачiв її у процесi виробничої дiяльностi. Формування i функцiонування ринку iнновацiйної продукцiї здiйснюється за притаманною йому органiзацiйною структурою i специфiчним економiчним механiзмом, спрямованим на забезпечення взаємних iнтересiв наукових органiзацiй-розробникiв цiєї продукцiї та товаровиробникiв-споживачiв.
В умовах ринкової економiки створення науково-технiчної продукцiї пов'язане з iснуванням такої соцiально-економiчної категорiї, якою є iнтелектуальна власнiсть, тобто власнiсть на науково-технiчну продукцiю. За чинним законодавством в Українi суб'єктами права iнтелектуальної власностi визнаються громадяни, юридичнi особи та держава. Вiдносини щодо створення i використання iнтелектуальної власностi, об'єктом права якої є науково-технiчна продукцiя, регулюються чинним законодавством. Законами України "Про основи державної полiтики в сферi науки i науково-технiчної дiяльностi" та "Про наукову i науково-технiчну дiяльнiсть" передбачено, що результати науково-технiчної дiяльностi є об'єктами власностi створювачiв (розробникiв) науково-технiчної продукцiї, якщо iнше не передбачено законом або договором.
Результати фундаментальних дослiджень, а також робiт з прiоритетних напрямiв розвитку науки i технiки, що фiнансуються за рахунок бюджету, передаються виконавцями державi для використання з дотриманням правил, передбачених законодавством України.
Правовий статус науково-технiчної продукцiї, як iнтелектуальної власностi, визначається участю державних органiв у фiнансуваннi науково-дослiдних робiт, якi здiйснюються науково-дослiдними органiзацiями. При повному фiнансуваннi науково-дослiдних робiт за рахунок бюджету колективи науково-дослiдних органiзацiй можуть бути лише частково власниками науково-технiчної продукцiї. За умови фiнансування науково-дослiдних робiт за рахунок недержавних коштiв або виконання науково-дослiдних робiт творчими колективами поза службовими обов'язками створена науково-технiчна продукцiя може повнiстю належати колективу науково-дослiдної органiзацiї.
фiнансування науково-дослiдних робiт.
Товарною формою iнновацiйної продукцiї є науково-технiчна та соцiальї економiчна iнформацiя. До неї належить статистична, аналiтична, планова, прогностична iнформацiя. Сюди вiдносяться iнформацiя технiчного, економiчного, фiнансового, правового та управлiнського характеру про особливостi виробництва i реалiцiю продукцiї, органiзацiйно-технiчний i технологiчний досвiд, патенти. Решта iнформацiї належить до категорiї "ноу-хау", тобто знання про те, як робити що робити. Інформацiя може бути представлена у матерiалiзованiй формi (друкованiй, звукописнiй) за бажанням споживача.
Наукова продукцiя як товар може бути у формi проектної документацiї на розробленi i придатнi до застосування технологiї й окремi елементи технологiй виробництва певних видiв сiльськогосподарської продукцiї, її зберiгання та переробки, форми органiзацiї виробництва, створення органiзацiйно-правових форм господарювань систем управлiння виробничою сферою та органiзацiйно-економiчних систем регулювання виробництва тощо.
культур, багаторiчнi насаджень, ягiдникiв, виноградникiв, окремi особини племiнних тварин i птицi, зра ки нових видiв органiчних i мiнеральних добрив, хiмiчних засобiв захисту рослин тварин, бiологiчних та ветеринарних препаратiв.
Наукова продукцiя може бути реалiзована у формi органiзацiйно-економiчнi проектiв удосконалення виробництва, створення i функцiонування економiчних мехл нiзмiв господарювання, моделей органiзацiйних структур, методик, нормативiв.
Основними органiзацiйно-економiчними умовами створення ринку науково-технiчної продукцiї є:
забезпечення умов для постiйного вiдтворення потрiбної науково-технiчної продукцiї, вироблюваної на конкурсних засадах науково-дослiдними органiзацiями;
формування оптових ринкiв та ринкової iнфраструктури (бiржi науково-технiчної продукцiї, бiржi iнтелектуальної працi, аукцiони, банки наукових iдей i даних про' наукову та науково-технiчну продукцiю, виставки);
органiзацiя системи iнформацiї про науково-технiчну продукцiю, широкої її реклами та пропаганди у виробничiй сферi;
створення органiзацiйної системи застосування науково-технiчної продукцiї у виробництвi, розвиток та поєднання державних i комерцiйних структур впровадження досягнень науково-технiчного прогресу.
оподаткування, фiнансування та кредитування науково-дослiдних робiт.
В основу цiноутворення на науково-технiчну продукцiю покладається принцип вiдшкодування витрат на її створення та забезпечення необхiдного прибутку для розширеного вiдтворення у дiяльностi науково-дослiдних органiзацiй. В ринкових умовах застосовують договiрнi цiни на науково-технiчну продукцiю. Вони формуються на засадах ринкової економiки - "попиту i пропозицiї".
Вихiднi (базовi) цiни на науково-технiчну продукцiю можуть визначатися такими способами:
складанням величини затрат на створення науково-технiчної продукцiї з величиною визначеного нормативу рентабельностi;
складанням величини затрат з частиною очiкуваного економiчного ефекту вiд застосування науково-технiчної продукцiї;
встановленням частки розподiлу прибутку вiд очiкуваної реалiзацiї товару, виробленого на основi науково-технiчної розробки.
З метою забезпечення державної пiдтримки розвитку науково-технiчного прогресу в аграрно-промисловому виробництвi необхiдно створити пiльговi умови оподаткування науково-дослiдних робiт.
податку на додану вартiсть виконання науково-дослiдних робiт, якi фiнансуються з державного бюджету;
оподаткування прибутку, одержаного вiд продажу за кордон лiцензiй та iншої продукцiї;
сплати податку на землю i в шляховий фонд.
Науково-дослiдним органiзацiям надаються пiльговi кредити на проведення прiоритетних науково-дослiдних робiт та органiзацiї впровадження одержаних результатiв у виробництво.
2. Ринок iнновацiй та шляхи його розвитку
В сучасних умовах iнновацiї перетворюються на найважливiший i найвагомiший ресурс соцiально-економiчного i технологiчного розвитку країни. Тому створення ефективного внутрiшнього ринку iнновацiй та систематичний аналiз його стану є невiд'ємною складовою стратегiї iнновацiйного розвитку країни.
Структура асортименту запропонованих iнновацiйних видiв товарiв та послуг має такий вигляд:
новi технологiї, з них права власностi на винаходи, кориснi моделi, промисловi зразки; лiцензiї на використання зазначених об'єктiв;
машини, обладнання, установки, iншi основнi фонди;
науковi послуги з дослiджень та розробок;
послуги з маркетингу та реклами;
комп'ютернi послуги та iнше.
Ринок iнновацiй в Українi станом на кiнець 2003 р. за даними статистичного збiрника представлений окремими елементами. Виконаний аналiз стану внутрiшнього ринку iнновацiй в Українi виявив ряд серйозних його недолiкiв. Так, важливою складовою вiтчизняного ринку iнновацiй є iнновацiйно активнi пiдприємства, тобто тi пiдприємства в загальнiй їх сукупностi, якi займаються iнновацiйною дiяльнiстю. Однi з них є споживачами, iншi - постачальниками iнновацiй на зазначеному ринку. Для iнновацiйно орiєнтованої економiки важливо мати тенденцiю щорiчного зростання зазначеної складової вiтчизняного ринку. На жаль, в 2000-2003 рр. така тенденцiя не спостерiгалась. Частка iнновацiйно активних пiдприємств у загальнiй кiлькостi обстежених в зазначеному перiодi дорiвнювала в середньому 16,9%, тобто була невеликою. При цьому в 2003 р. вiдбулося зниження цього показника порiвняно з 2002 р. на 2,9 вiдсоткових пункти. Найбiльш активно iнновацiйна дiяльнiсть здiйснювалась в обробнiй промисловостi, до якої належить переважна бiльшiсть (96%) пiдприємств, що займалися iнновацiйною дiяльнiстю в Українi. Лiдирували за цим показником харчова промисловiсть, перероблення сiльськогосподарських продуктiв i машинобудування. Вони були основними споживачами iнновацiй. Серед регiонiв лiдерами за кiлькiстю пiдприємств, що займалися iнновацiйною дiяльнiстю у 2003 р. були м. Київ (161) та Харкiвська область (105).
Зменшення частки iнновацiйно активних пiдприємств в загальнiй їх кiлькостi призвело до погiршення в 2003 р. двох показникiв, логiчно пов'язаних з вище зазначеним - кiлькостi пiдприємств, що вiдвантажували iнновацiйну продукцiю та частки таких пiдприємств в загальнiй кiлькостi пiдприємств, що вiдвантажували промислову продукцiю. Перший з них скоротився на 16%, другий - на 2,1 вiдсоткових пункти порiвняно з 2002 роком. Майже всi пiдприємства (принаймнi 99,3%), що вiдвантажували iнновацiйну продукцiю, належали до обробної промисловостi.
Розмiр ринку iнновацiй у певнiй мiрi визначає обсяг вiдвантаженої iнновацiйної продукцiї. її частка у загальному обсязi вiдвантаженої продукцiї у 2001-2003 рр. дорiвнювала в середньому 6,5%, знизившись у 2003 р. на 1,4 вiдсоткових пункти порiвняно з 2002 роком.
Найбiльш конкурентоспроможною на ринку iнновацiй є продукцiя, що зазнала суттєвих технологiчних змiн або була вперше впроваджена. Частка пiдприємств, що вiдвантажували саме таку продукцiю, у 2001-2003 рр. дорiвнювала в середньому 64% вiд усiєї кiлькостi пiдприємств, що вiдвантажували iнновацiйну продукцiю. Частка продукцiї, що зазнала суттєвих змiн, у загальному обсязi вiдвантаженої iнновацiйної продукцiї в 2001-2003 рр. дорiвнювала вiдповiдно 54,7, 45,6, 43,8%. Тобто спостерiгалась тенденцiя до щорiчного погiршення цього показника, який певною мiрою можна вважати важливим фактором, що впливає на конкурентоспроможнiсть вiтчизняної продукцiї i на внутрiшньому, i на свiтовому ринках.
7,7% вiд кiлькостi пiдприємств, що вiдвантажували iнновацiйну продукцiю. З них на продукцiю, що вироблена на основi чинних лiцензiйних договорiв, укладених iз зарубiжними країнами, - припадає в середньому 2,9%. Обидва зазначенi показники, будучи i так невеликими, ще суттєво знизились у 2003 роцi.
Дослiдження О.І. Амоши щодо iнновацiйного шляху розвитку України показують, що за останнi роки рiвень iнновацiйної активностi промислових пiдприємств суттєво знижується. Так, у 2005 р. iнновацiйною дiяльнiстю у промисловостi займалося 958 пiдприємств, або 10% вiд їх загальної кiлькостi, тодi як у 2004 р. - 1120 (11,5%), а у 2003 р. - 1506 (14,6%). У 2005 р. кожне друге пiдприємство витрачало кошти на продуктовi iнновацiї, 44,6% - на процеснi iнновацiї. Для порiвняння у США, Японiї, Нiмеччинi та Францiї частка iнновацiйних пiдприємств становить 70-80% вiд їх загальної кiлькостi.
У деяких регiонах України вiдбувалося пiдвищення iнновацiйної активностi. Стале зростання питомої ваги пiдприємств, що займалися iнновацiйною дiяльнiстю у 2004-2005 рр., спостерiгалося у Києвi - в 1,3 раза, АР Крим та Харкiвськiй областi - у 1,2 раза, у Донецькiй, Івано-Франкiвськiй та Київськiй областях - у 1,1 раза. Найвища питома вага iнновацiйно активних пiдприємств, якi впроваджували iнновацiї, у 2004 р. була у Харкiвськiй областi (вiдповiдно 7,1 i 8,8%) та в Києвi (10,8 i 15,8%). Такий високий показник (порiвняно iз середнiм по Українi) у Харкiвськiй областi можна пояснити високим рiвнем iноземного капiталу, який використовувався в основному для придбання нових технологiй пiдприємствами харчової промисловостi, а в Києвi - за рахунок концентрацiї капiталу на iнновацiйнi цiлi. Окрiм цього, обсяг iнновацiйної продукцiї, яка вiдвантажувалася за межi України, в 2005 р. порiвняно з 2004 р. зрiс в 1,1 раза, з 37,1% у 2004 р. до 42,5% в 2005 р., що свiдчить про зацiкавленiсть у нiй закордонних ринкiв. Причому зростання цього показника вiдбулося за рахунок таких областей, як Закарпатська, Запорiзька та мiсто Київ.
У сiчнi-вереснi 2006 р. iнновацiйною дiяльнiстю у промисловостi займалося 981 пiдприємство, або майже кожне десяте обстежене промислове пiдприємство (у сiчнi-вереснi 2005 р. - 1012 пiдприємств, або 10,3%).
Саме тому серед регiонiв бiльшою за середню частка iнновацiйно активних пiдприємств була у Днiпропетровськiй, Чернiвецькiй, Житомирськiй, Кiровоградськiй, Одеськiй, Івано-Франкiвськiй, Херсонськiй, Харкiвськiй областях та м. Києвi.
За видами промислової дiяльностi бiльш активно здiйснювали нововведення пiдприємства з виробництва коксу та продуктiв нафтоперероблення (31,3% кiлькостi пiдприємств галузi), машинобудування (18,6%), хiмiчної та нафтохiмiчної промисловостi (17,8%), металургiї та оброблення металу (11,9%), менш активно - легкої промисловостi (6,5%), з виробництва деревини та виробiв з деревини (4,6%), з видобування неенергетичних матерiалiв (4,5%), з видобування енергетичних матерiалiв (2,2%), з виробництва та розподiлення електроенергiї, газу та води (1,9%).
У машинобудуваннi кожне друге пiдприємство впроваджувало iнновацiйну продукцiю, кiлькiсть якої складала 751 найменування (45,2% загальної кiлькостi). Так, пiдприємствами з виробництва автомобiлiв освоєно виробництво 134 найменування iнновацiйної продукцiї, електричних машин i апаратури - 123 найменування, насосiв, компресорiв i гiдравлiчних систем - 59 найменувань, контрольно-вимiрювальної апаратури - 54 найменування, машин для переробки сiльськогосподарських продуктiв - 47 найменувань, устаткування для радiо, телебачення та зв'язку - 41 найменування, з будування повiтряних та космiчних лiтальних апаратiв - 10 найменувань. У хiмiчному виробництвi 39 пiдприємств (47,6% кiлькостi iнновацiйно-активних пiдприємств галузi) впровадили 173 найменування iнновацiйної продукцiї, у харчовiй промисловостi 55 пiдприємств (26,1%) - 281 найменування, у легкiй промисловостi 22 пiдприємства (46,8%) - 84 найменування.
На думку науковцiв, iнновацiйна дiяльнiсть промислових пiдприємств сприяла розширенню асортименту продукцiї, створенню нових ринкiв збуту в Українi, збереженню i розширенню традицiйних ринкiв збуту, забезпечення вiдповiдностi сучасним правилам i стандартам, зростанню виробничих потужностей, полiпшенню умов працi.
Крiм того, деякi важливi сегменти ринкiв товарiв довготермiнового користування, якi мають задавати динамiку адаптивного iнновацiйного розвитку нацiональної економiки (автомобiлi, комп'ютери, електроннi компоненти, засоби зв'язку, побутова технiка тощо) не набули вiдповiдного розвитку через пригнiченiсть нацiонального товаровиробництва i зорiєнтованi бiльшою мiрою на товари iноземнi.
Зазвичай, кумулятивний ефект в економiцi вiд iнновацiй настає тодi, коли iнновацiйна хвиля поширюється на промисловiсть. Не зважаючи на те, що промисловий сектор належить до традицiйних секторiв економiки, вiн вiдiграє провiдну роль у механiзмi вiдтворення та накопичення реального капiталу. Навiть незначне зростання обсягiв споживання продукцiї цiєї галузi за певних обставин може дати збiльшення темпiв зростання нацiональної економiки. В Українi ще зберiгається низка галузей економiки, конкурентоспроможних на свiтовому ринку, якi можуть пiдтримати iнновацiйну хвилю - це хiмiчна, авiацiйна i аерокосмiчна промисловiсть, приладобудування, суднобудування, окремi сектори ВПК.
Вiдсутнiсть самодостатнього iнновацiйного сектора в економiцi України викликає викривлення фiнансово-iнвестицiйних потокiв. Економiчно активнi iнвестори завжди прагнуть збереження та примноження власних доходiв. Якщо в економiцi вiдсутнiй динамiчний iнновацiйний сектор ("поле для посiву iнновацiй"), вони шукатимуть iнших сфер застосування своїх тимчасово вивiльнених капiталiв. Негативнi наслiдки для iнновацiйного процесу в системi промисловостi тут полягають у тому, що дефiцитнi потоки ресурсiв знаходять для себе iншi канали, посилюючи i без того гострий дефiцит фiнансування iнновацiї.
Шляхи розв'язання проблеми пiдвищення якостi нових засобiв виробництва науковцi бачать в спiльнiй дiяльностi мiнiстерств i вiдомств з Українським iнститутом якостi Держспоживстандарту та Українською асоцiацiєю якостi. До цiєї дiяльностi варто залучити проектнi органiзацiї та промисловi пiдприємства, що створюють новi засоби виробництва i застосовують принципи тотального управлiння якiстю на стадiях розроблення, виробництва й реалiзацiї цiєї продукцiї, а саме:
надавати методичну та iнформацiйну допомогу органiзацiям та пiдприємствам у рамках постiйного монiторингу впровадження систем управлiння якiстю на пiдприємствах України;
створювати принципово нову систему iнформування розробникiв та споживачiв нової технiки, засновану на використаннi основних досягнень в галузi iнформатики та телекомунiкацiйних технологiй у рамках Нацiональної програми iнформатизацiї України;
обов'язкової сертифiкацiї УкрСЕПРО.
Внутрiшнiй ринок iнновацiй та нових засобiв виробництва має розвиватися передусiм за рахунок збiльшення на ньому нових товарiв вiтчизняного виробництва. На нашу думку, на урядовому рiвнi України доцiльними були б такi заходи:
розширити економiчнi можливостi вiтчизняного випуску та iмпортозамiщення наукоємних, високотехнологiчних засобiв виробництва шляхом створення спецiальних цiльових фондiв, венчурних фондiв, механiзмiв стимулювання iнвестицiй;
вiдмiнити необгрунтованi обмеження на створення холдингiв i злиття пов'язаних вертикальною кооперацiєю пiдприємств, спецiалiзованих торгових фiрм, iнвестицiйних банкiв, науково-дослiдних органiзацiй з метою посилення координуючих функцiй у розробцi i реалiзацiї нових високотехнологiчних засобiв виробництва.
3. Проблеми iнновацiйного розвитку в Українi та шляхи їх вирiшення
На сьогоднi вже не iснує сумнiвiв щодо необхiдностi переходу України на iнновацiйну модель економiчного розвитку, оскiльки практика доводить, що саме iнновацiйнi зрушення на сучасному етапi розвитку країни здатнi не тiльки забезпечити високi показники економiчного росту, але i вирiшити певнi екологiчнi, соцiальнi проблеми, забезпечити конкурентоспроможнiсть нацiональної економiки, пiдвищити експортний потенцiал країни.
iнновацiй. Процеси ж створення нових iнновацiйних структур, якi здатнi реалiзовувати цiлком комерцiйнi проекти, мають стихiйний характер.
Таким чином, формування активної iнновацiйної полiтики держави повинно стати першочерговим завданням.
Закон України "Про iнновацiйну дiяльнiсть" визначає iнновацiї як новостворенi (застосованi) i (або) вдосконаленi конкурентоспроможнi технологiї, продукцiю або послуги, а також органiзацiйно-технiчнi рiшення виробничого, адмiнiстративного, комерцiйного або iншого характеру, що iстотно полiпшують структуру та якiсть виробництва i (або) соцiальної сфери; а iнновацiйну дiяльнiсть - як дiяльнiсть, що спрямована на вирiшення i комерцiалiзацiю результатiв наукових дослiджень та розробок i зумовлює випуск на ринок нових конкурентоспроможних товарiв i послуг.
Тому удосконалення державної системи стимулювання iнновацiйного розвитку шляхом впровадження певних заходiв економiчної полiтики є актуальним завданням української державної полiтики, виконання якого призведе до кардинального пожвавлення iнновацiйних процесiв в країнi. Активiзацiя використання iнновацiйного чинника призведе до створення конкурентоспроможної української економiки, для чого необхiдне проведення активної державної iнновацiйної полiтики, спрямованої на розвиток науково-технiчного потенцiалу країни та формування українського бiзнесу, зацiкавленого у використаннi iнновацiй.
розвитку. Реформування науково-технiчного комплексу здiйснюється непослiдовно, без урахування загальновiдомих чинникiв функцiонування й розвитку науково-технiчного потенцiалу: активної та передбачуваної державної пiдтримки, формування попиту на науковi досягнення з боку реального сектора економiки.
На думку науковцiв, основними проблемами iнновацiйного розвитку в Українi та її регiонах на сучасному етапi є:
вiдсутнiсть реальних механiзмiв об'єднання наявних ресурсiв, їх концентрацiї на найбiльш значних та перспективних напрямах розвитку;
немає залежностi мiж збiльшенням обсягу продажу приватними компанiями i зростанням фiнансування здiйснюваних ними дослiджень i розробок;
iнновацiйна полiтика не має чiткої спрямованостi у вирiшеннi конкретних економiчних проблем регiонiв, у їхнiй реструктуризацiї з врахуванням ринкових чинникiв.
Саме тому, основними шляхами активiзацiї iнновацiйної дiяльностi в Українi на сучасному етапi розвитку вiтчизняної економiки слiд вважати:
розробку i запровадження механiзму надання пiльг промисловим пiдприємствам, якi впроваджують i реалiзують iнновацiйну продукцiю;
Реалiзацiя запропонованих напрямкiв активiзацiї iнновацiйної дiяльностi в Українi дасть змогу значно пiдвищити рiвень iнновацiйної активностi промислових пiдприємств, стабiлiзувати прискорений процес оновлення виробництва, ефективно використовувати внутрiшнi i залученi зовнiшнi iнвестицiї на iнновацiйну дiяльнiсть.
В XXI столiттi вiдбуваються стрiмкi змiни технологiчного способу виробництва у всiх його визначаючих ланцюгах, якiсно змiнюється господарська структура, характер економiчного зростання, система цiнностей i мотивацiй, змiнюються уявлення про критерiї суспiльного прогресу. Отже, сам час ставить питання про нову iнновацiйну полiтику. В найближчiй та довгостроковiй перспективi максимiзацiї iнновацiйного фактора постає вирiшальною умовою сталого розвитку сучасних економiчних систем.
Стабiльне соцiально-економiчне зростання в Українi може бути досягнуто виключно на iнновацiйнiй основi при активному використаннi сучасних науково-iнновацiйних розробок. Лише в цьому випадку реалiзуються плани на високу якiсть економiчного зростання, ресурсозбереження; ефективнiсть виробництва, виробництво конкурентоспроможної на внутрiшньому i свiтовому ринках продукцiї.
взагалi багато в чому визначається її впливом на науково-iнновацiйну дiяльнiсть. На державному рiвнi необхiдно, по-перше, визначати "проривнi" напрями, в яких вiтчизнянi вченi та виробники мають науковi резерви i розробки, що вiдповiдають мiжнародним стандартам й забезпечуватимуть сильнi позицiї на свiтових ринках. Прiоритети, якi пов'язанi з нацiональними конкурентними перевагами, повиннi реалiзовуватись шляхом фiнансування цiльових програм за участю держави; наданням пiльгових кредитiв; державних закупок; наданням державних гарантiй пiд iнвестицiї в закупiвлю капiталоємного обладнання вiтчизняного виробництва. По-друге, забезпечити прiоритетнiсть фiнансування фундаментальних дослiджень i концентрацiю ресурсiв на прiоритетних напрямах. По-третє, знайти додатковi джерела на цiлi фiнансування технологiчної модернiзацiї економiки. Одним з реальних шляхiв для цього є реформування податкової системи в напрямку перерозподiлу рентних доходiв з метою використання рентних доходiв вiд експлуатацiї природних ресурсiв на цiлi фiнансування технологiчної модернiзацiї економiки. По-четверте, створювати новi i розвивати iснуючi технологiчнi парки, вiльнi економiчнi зони для притягнення iнвестицiй в модернiзацiю виробництва.
Якщо в промисловостi України не буде подолано порогових значень, що є необхiдним для пiдвищення конкурентоспроможностi, а структура промислового виробництва залишиться традицiйною, то це визначатиме подальше виснаження природних ресурсiв, погiршення екологiчної ситуацiї, зменшення потреби у висококвалiфiкованих кадрах та постiйного вiдпливу нацiональних iнтелектуальних ресурсiв в iншi країни свiту.
Подолання технологiчного вiдставання в промисловостi та iнших сферах господарського комплексу України, отже, i технологiчної залежностi вiд розвинутих держав свiту залежить вiд того, якi критерiї, шляхи, засоби та ресурси будуть визначатись для досягнення цiєї мети.
1. Амоша О. Інновацiйний шлях розвитку України. // Економiст. - 2005, №6. ст. 28-33
2. Закон України „Про iнновацiйну дiяльнiсть" вiд 04. 07. 2002 № 40-IV.
3. Інновацiйний розвиток промислових пiдприємств: концепцiя, методологiя, стратегiчне управлiння. Монографiя / Гриньов А. В. - Харкiв: ІНЖЕК, 2003. - 304с.
4. Космидайло І. В. Проблеми iнновацiйного розвитку в Українi та шляхи їх вирiшення. // Актуальнi проблеми економiки. - 2007, №2. ст. 20-27.
5. Крисальний О. В. Органiзацiйно-економiчнi особливостi iнновацiйної дiяльностi // Економiка АПК. - 2005, №8. ст. 10-13
6. Наукова та iнновацiйна дiяльнiсть в Українi за 2003 рiк.: Статистичний щорiчник України. - К.: Державний комiтет статистики України, 2004. - С. 253-258; 264.
7. Наукова та iнновацiйна дiяльнiсть в Українi за 2004 рiк: Статистичний щорiчник України. - К.: Державний комiтет статистики України - 2005. - С. 243-246; 256.
", 2004. - 128 ст.
9. Щедрiна Т. Ринок iнновацiй та шляхи його розвитку. // Економiка i прогнозування. - 2004, №4. ст. . 109-118.
| 
