Імідж ділової людини та організації

Імiдж дiлової людини та органiзацiї Змiст Вступ 1. Види iмiджу Товарний iмiдж 2. Імiдж дiлової людини (секретаря) 3. Імiдж органiзацiї Лiтература Вступ " означає не що iнше, як „образ". ", тобто iмiджу. Зрозумiло, що формується вiн поступово, завдяки наполегливiй i постiйнiй працi над собою, своїми професiйними, дiловими, особистими якостями, знаннями, манерами, одягом, зовнiшнiстю i т. iн. Здобувається iмiдж, як правило, з часом, з досвiдом роботи. А втратити його можна миттєво, майже iз-за „дрiбнички", своєчасно не вiдповiвши на важливий дзвiнок або лист, не вiдправивши факс, на якого чекають... Отже, секретарю потрiбнi вiдповiднi знання, i не тiльки як створити власний iмiдж, а й як його зберегти, примножити. Імiдж, що постiйно не пiдкрiплюється реальними значними справами, тане з часом, як снiг на весняному сонцi. Для професiонала дуже важливий ефективний взаємовигiдний контакт iз навколишнiм свiтом, тому визначною частиною його iмiджу є: висока самооцiнка, впевненiсть у собi; вiра в доброзичливiсть Всесвiту i вiра в добру людину; соцiальна й особиста вiдповiдальнiсть („я - причина всього позитивного i негативного в моєму життi"); "Імiдж дiлової людини та органiзацiї". Мета контрольної роботи - ознайомитися з поняттями iмiджу, його видами, iмiджем органiзацiї. 1. Види iмiджу Термiн „iмiдж" стає бiльш змiстовим i однозначним, коли його змiст i принципи побудови визначаються залежно вiд суб'єкта дослiдження. Особистий iмiдж. Особистий iмiдж - це ваш образ. Ви не можете не мати iмiджу. Хочете ви цього чи нi, оточуючi бачать те, що ви вибрали, щоб показати їм... Те, як ви йдете, сидите чи стоїте, є результатом навчання, темпераменту та умов, але те, як ви одягаєтесь, є результатом вашого особистого вибору. Особистий iмiдж визначається складним набором внутрiшнiх i зовнiшнiх факторiв, що складають самоiмiдж,бажаний i необхiдний iмiдж. Так, дзеркальний iмiдж - це наше уявлення про себе; реальний iмiдж - погляд на себе збоку; iдеальний iмiдж - iдеалiстична точка зору на об'єкт, що розглядається; множинний iмiдж - сукупнiсть ряду ознак, що характеризують i символiзують єдине утворення; створений iмiдж - образ об'єкта, що утворився пiсля проведення iмiджмейкерської компанiї. Корпоративний iмiдж. У якостi носiїв корпоративного iмiджу виступають органiзацiйно-дiяльнiснi засоби. Імiдж потрiбен корпорацiї для того, щоб люди усвiдомлювали i оцiнювали її роль у економiчному i соцiально-полiтичному життi конкретного регiону. Корпорацiя має прославлятися не лише своєю продукцiєю чи послугами, а й своїм „его", що формується у свiдомостi оточуючих як суспiльний об'єкт. Товарний iмiдж В якостi носiїв товарного iмiджу виступають матерiальнi та виробничо-дiяльнiснi засоби: матерiали, товари, групи виробiв тощо. Кожен iз названих видiв iмiджу повинен бути керованим. Специфiка управлiння iмiджем полягає в сукупному i синхронному функцiонуваннi таких його складових: вимог до вирiшення завдань iмiджування; вимог до каналу, по якому буде „проходити" iмiджування; вимог аудиторiї щодо iмiджованого об'єкта. Імiдж полiтика - образ-замiнник полiтичного дiяча. Імiдж бiзнесмена - семiотичний замiнник особистостi пiдприємця. Імiдж суспiльства - символ громадянської спiльноти. Імiдж виробничої фiрми - те, що замiняє суть поняття „ виробниче пiдприємство". Імiдж торгової марки - символ-знак, що символiзує поняття торгової марки, бренд. Імiдж викладача - Імiдж творчої особистостi - те, що вiдповiдає образу творчої людини. Імiдж нацiї - знакове замiщення поняття народу тiєї чи iншої країни [9, с. 17-21]. 2. Імiдж дiлової людини (секретаря) З усiєї величезної кiлькостi матерiалу щодо створення iмiджу люди беруть те, що використовувати легше усього: посмiхатися усiм i скрiзь, демонструвати щирiсть i увагу, стежити за взуттям i зачiскою, одягом. Проте оточуючi на подив швидко розгадують усi нашi „хитрощi". Можна удавати щирiсть скiльки завгодно, але фальш рано чи пiзно буде виявлена. Отже, iмiдж - це повинна бути завжди єднiсть внутрiшнього i зовнiшнього єства особистостi. ми всi зайнятi люди i часто приймаємо рiшення на основi першого враження; iмiдж впливає на тих, хто приймає рiшення в питаннях професiйного росту; добре виглядати i впевнено почуватися - це добре для нас самих. Зi всього набору власних характеристик кожна особистiсть має вiдiбрати тi, що будуть позитивно сприйнятi суспiльством, оточуючими, часто на пiдсвiдомому рiвнi. Особистий iмiдж, як уже зазначалось, формується пiд впливом внутрiшнiх i зовнiшнiх факторiв. Вiн вiдображає погляд на особистiсть як з боку свого „Я" - самоiмiдж,так i з боку оточення - бажаний iмiдж, а також необхiдний iмiдж, що повинен вiдповiдати тому чи iншому статусу. Розглянемо цi типологiї бiльш детально. Самоiмiдж. Самоiмiдж випливає з минулого досвiду i вiдображає наявний в людинi стан самоповаги. Тобто, якщо людина хоче, щоб її поважали, вона передусiм повинна навчитись поважати сама себе. Поляки кажуть: „Хороша думка про себе - половина щастя". Вiд слова „iмiдж" походить французький термiн „iмацинiзм" - лiтературна течiя, представники якої головним у своїй творчостi вважають створення образу. У сучасному свiтi, якщо актори „входять в образ" на деякий перiод, то полiтики „не вилазять" з цього самого iмiджу, прикриваючи ним iстину полiтичної боротьби. Самоiмiдж - це вiзуальна привабливiсть особистостi. Щасливий той, хто має його вiд Бога. Але, як правило, бiльшiсть отримує iмiдж за рахунок свого високого професiоналiзму, високої загальної культури, культури управлiння, вмiння самовдосконалюватись, стежити за собою. Без самоiмiджу неможливо досягти великих успiхiв у будь-якiй сферi дiяльностi. Якi в мене прiоритетнi моральнi цiнностi? Якi мої повсякденнi звички? Якi в мене стiйкi особистi цiлi? Як часто я дотримуюсь своїх моральних цiнностей? На рiвень духовностi дають вiдповiдь питання з соцiометрiї: Скiльки в мене друзiв? Чи називають мене милосердним? Яка моя реакцiя на заплакану дитину? Чи симпатизують менi спiвробiтники? Вiдвертi вiдповiдi на зазначенi запитання можуть дати достатню iнформацiю для роздумiв тим, хто хоче мати достойну „Я - концепцiю". Духовно здорова „Я - концепцiя" пiдстраховує особистiсть як вiд заниженої, так i завищеної самооцiнки, надаючи їй мажорне вiдчуття життя, додає В. М. Шепель [17]. Не випадково людина з подiбним духовним настроєм просипається вранцi з усмiшкою, отримує задоволення вiд прогулянки за будь-якої погоди, не робить культу з їжi, з нею легко спiлкуватись. Самоiмiдж необхiдно формувати для пiдвищення ефективностi управлiння своєю поведiнкою. Це означає вмiння впливати на себе шляхом блокування деяких своїх „ узвичаєних " дiй та розвитку iнших, роблячи їх „ узвичаєними", тобто бути бiльш привабливим. Бути привабливим - свого роду мужнiсть, що вимагає безперервної працi над собою. Привабливiй особi дiстається як вiд заздрiсникiв, так i вiд суперникiв. Можливi поразки, якi треба переносити з гiднiстю. Певна вольова напруга може надати особистостi життєвий оптимiзм, щоб перемагати труднощi й, поборовши невдачi, досягати мети. Багато працi, безсонних ночей, здоров'я, нервової напруги, неймовiрної концентрацiї зусиль треба вкладати в створення самоiмiджу. Важко вiн дається харизматичним, що „ приреченi " подобатись iншим. І не користь, а духовна гордiсть, тяга до людського визнання є стимулом забезпечення їх самоiмiджу. Бажаний iмiдж. Бажаний iмiдж - це iмiдж, який створюється для сприймання нас оточуючими так, як би нам того хотiлося. Необхiднiсть формування цього iмiджу пояснюється намаганням особистостi викликати певну психологiчну готовнiсть в оточуючих (керiвника, партнерiв, спiвробiтникiв, родичiв, знайомих) дiяти певним чином щодо неї. Саме особистiсть формує вiдповiдну установку про себе з боку оточуючих, намагається зробити так, щоб вони сприймали її так, як вона цього бажає. Бажаний iмiдж - це бiльш чи менш адекватний реальнiй людинi образ особистостi, який складається в її дiлових партнерiв на свiдомому i пiдсвiдомому рiвнях. Будується вiн на основi: а) зовнiшнього вигляду дiлової людини; б) її манер, умiння триматись, спiлкуватись, використовуючи мовнi та „вербальнi сигнали "; в) зовнiшньої й внутрiшньої культури; г) умiння себе подати (пiдкресливши свої позитивнi i затушувавши негативнi сторони). умiння бути приємним у спiлкуваннi, тому для його формування багато значить вiзуальна доброзичливiсть, технiка проведення переговорiв i елегантної поведiнки як запорука успiху дiлової людини. Головна цiннiсть iмiджу полягає в умiннi його носiя будувати дiалог. У дiалозi мова не додаток до iмiджу, а швидше сам iмiдж: через мову здiйснюється соцiальна iдентифiкацiя iмiджу. Пiд час спiлкування особистiсть або пiдтверджує i закрiплює бажаний iмiдж, або ж губить його. З мовної культури, обсягу i характеру лексикону, iнтонацiї, манер враховується дещо бiльше, нiж iмiдж - пiзнаються внутрiшнi установки людини, її особистiсть. Сприйняття або вiдторгнення iмiджу необхiдно шукати в очах слухачiв, у змiстi й iнтонацiї їхнiх реплiк i запитань. Комунiкативнi недолiки значною мiрою можуть знизити бажаний iмiдж. Слiд контролювати свою мову, уважно стежити за жестами тiла у процесi спiлкування. „Ваш зовнiшнiй вигляд, хода - не тiльки Ваша особиста справа. Це ще й показник Ваших вольових якостей, умiння органiзувати своє життя, розробити власнi принципи поведiнки i суворо дотримуватись їх, що особливо важливо для дiлової людини. У Вашого керiвництва i партнерiв може виникнути пiдозра, що якщо Ви не в змозi завжди бути в формi, то й не зумiєте гiдно вийти зi складної ситуацiї чи оперативно прийняти правильне i чiтке рiшення. По Вашiй некомпетентностi в дрiбницях бiльш досвiдчений партнер може вважати, що Ви не знаете правил гри бiзнесу, що з Вами можна не церемонитись i навiть можна застосувати забороненi прийоми". Необхiдний iмiдж. Необхiдний iмiдж - це iмiдж, без якого немислима людина тiєї чи iншої професiї. Щасливою може бути лише та особистiсть, яка вiд Бога надiлена привабливим iмiджем. Але як правило, особистiсть створює власний iмiдж за рахунок свого професiоналiзму, високої культури i вмiння завжди контролювати себе. Без створення необхiдного iмiджу неможливо досягти успiхiв у жодному видi дiяльностi. Те, що значна кiлькiсть людей хоче мати владу, зрозумiло. Влада, окрiм можливостi управляти iншими людьми, дає можливiсть отримати бiльше матерiальних i духовних благ тощо. Але здоровi амбiцiї повиннi пiдкрiплюватись i вiдповiдною „ амунiцiєю ", тобто загальною культурою, мораллю, волею, професiйною компетенцiєю тощо. Носiї таких якостей - iнтелектуально неабиякi особистостi. роботи секретаря залежить вiд стану його здоров'я. У життi активно дiючої людини велике значення має вмiння управляти своєю психiкою, ефективно використовуючи правила саморегуляцiї та самонавiювання. Результатом такого вмiння є наявнiсть в особистостi високого життєвого тонусу, який проявляється у виваженостi, високiй благочестивiй манерi спiлкування, стриманiй реакцiї на життєвi труднощi, толерантностi. Перша група: комунiкабельнiсть (здатнiсть встановлювати контакт); емпатичнiсть (здатнiсть спiвпереживати); красномовнiсть (умiння впливати словом). Зазначенi якостi складають матрицю природних дарувань. позначених узагальненим поняттям - „ вмiння подобатись людям". Друга група: моральнi цiнностi; психiчне здоров'я; знання людинотворчих технологiй (умiння управляти персоналом, вести дiлове спiлкування, передбачати i лiквiдовувати конфлiкти, працювати в критичних ситуацiях тощо). Третя група: До цiєї групи якостей необхiдно вiднести все те, що пов'язано з життєвим i професiйним досвiдом особистостi, її iнтуїцiєю. Будь-яка самовпевненiсть i нестандартнiсть поведiнки погано впливає на сприйняття iншими людини, зацiкавленої у визнаннi i доброзичливому ставленнi до себе. І дiйсно, якщо придивитись до виступу артистiв театру та кiно, полiтичних дiячiв чи вiдомих пiдприємцiв, то можна зазначити, що їх iмiдж - це пiдсумок умiлої орiєнтацiї за конкретних обставин, правильного вибору своєї моделi поведiнки. Завоювання привабливого iмiджу - не самоцiль для дiлової людини, хоча його наявнiсть складає суттєву особистiсну i професiйну її характеристику. Той, хто подобається людям, викликає загальне їх визнання та має бiльшi шанси у налагодженнi взаємостосункiв, у можливостi зацiкавити їх своїми справами. Необхiдний iмiдж повинен створити iлюзiю мажору, приховуючи при цьому немiчнiсть, незадовiльний стан здоров'я людини, її настрiй, внутрiшнiй дискомфорт. Потрiбно завжди бути „у формi". Людина, стурбована собою, нiбито не бачить iнших людей або дивиться на них з виразом невдоволення, з нiмим запитанням: Чого ви тут? Менi не до вас. " - не краща людська прикраса. У будь-якому спiлкуваннi неприпустимо бути непривiтною особою, невдахою, опудалом з похмурою фiзiономiєю [9. с. 61-69]. 3. Імiдж органiзацiї Інколи вважають, що про iмiдж фiрми не варто пiклуватися, ще вiн створюється сам собою, i до того ж його значення важко вимiряти i тим бiльше виразити в цифрах. Але насправдi iмiдж органiзацiї так само важливий, як i її виробничi та економiчнi показники, хоча вiн й не фiгурує в облiково-фiнансовiй документацiї. Якщо органiзацiя має недостатньо хорошу репутацiю, її продукцiя не буде сприйматись ринком. Не тiльки закордонний, а вже i наш дiловий вiтчизняний досвiд свiдчить про необхiднiсть турботи про пiдвищення престижу фiрми, створення їй вiдповiдного образу з боку громадськостi, управлiння його сприйняттям. Незалежно вiд розмiру масштабiв дiяльностi органiзацiя повинна мати свiй чiткий позитивний iмiдж, який необхiдний для виходу на новi ринки, встановлення сприятливих вiдносин з покупцями, клiєнтами, партнерами, постачальниками, конкурентами i т. iн. Без наявностi чiткого iмiджу її керiвництву буде важко пояснити, що ця органiзацiя являє собою, що конкретно вона пропонує i яка, власне, користь вiд неї в економiчному та культурному життi регiону. Через це в пресу, радiо чи на телебачення повиннi щоразу подаватись про цю органiзацiю конкретнi новини, якi чiтко пов'язанi з iнформацiйними приводами. Зазначенi новини, в свою чергу, повиннi нести в собi повiдомлення про органiзацiю, вiдпрацьованi таким чином, щоб пiдкреслити необхiднi аспекти її корпоративного iмiджу. При цьому треба чiтко знати, на кого саме в першу чергу розраховане повiдомлення, тобто визначити прiоритет тiєї чи iншої аудиторiї. Помилка може призвести до результатiв, прямо протилежних завданням iмiджування. Особливо толерантними необхiдно бути в стосунках з акцiонерами, постачальниками, органами влади, iнвесторами або iншими угрупуваннями, що можуть значно вплинути на процеси формування суспiльної думки. Заявити про себе пiдприємство може, органiзовуючи презентацiї, семiнари, конференцiї, симпозiуми, конкурси, або займаючись спонсорською дiяльнiстю, тобто виконуючи спецiальнi заходи, щоб привернути до себе увагу громадськостi i преси. Якщо захiд вдалий, доречно та вчасно проведений - це позитивно вплине на репутацiю та iмiдж пiдприємства. До участi в заходах важливо залучати усiх працiвникiв пiдприємства, що дасть кожному з них змогу вiдчути особистий вклад у формування iмiджу. Можна почати з пiдготовки таких заходiв, якi не потребують значних фiнансових витрат. Пiсля проведення чергового заходу бажано зробити вiдповiднi висновки i вже з наявним певним досвiдом займатись розробкою наступного. Органiзацiя успiшного iмiджу чи хорошої корпоративної репутацiї пiдприємств особливо важлива при їх реструктуризацiї, змiнi форми власностi, конверсiї й iнших структурних перетвореннях. І тому в захiднiй практицi навiть сформулювалася цiла система консультацiй зi створення корпоративного iмiджу. Щоб люди купували акцiї приватизованих державних пiдприємств у нашiй країнi, стало необхiдним змiнювати сформованi думки про пiдприємства, якi ранiше вважались негнучкими i забюрократизованими, в якi не можна було вкладати грошi. На практицi було доведено, що люди реагують на зовнiшнiй образ, i змiна його „ фасаду " зможе позбавити фiрму колишньої поганої репутацiї. Якщо ж пiдприємство, фiрма чи органiзацiя не будуть працювати над своїм позитивним iмiджем, вiн однак буде якось складатися в оточуючому середовищi, але вже стихiйно i, навiть, iнколи на шкоду. Не сформується вiн i за допомогою другорядних акцiй, i навряд чи можна погодитися з висловом одного українського полiтика, що футбольнi видовища чи бокс дають репутацiї Українi бiльше, нiж дипломатiя. Створення iмiджу органiзацiї - довготривалий процес, що входить до основ її маркетингової комунiкацiї. У кожного об'єкта, що сприймається людиною, своє втiлення, своя корпоративна культура. Без iмiджу об'єкта не буває, вiн або хороший або поганий. Позитивний iмiдж повинен простежуватись у всьому - в найменуваннi, емблемi чи товарному знаку, органiзацiї, її девiзi, наприклад, „Вчись, працюючи" або „Створи себе сам"; „Ми завжди думаємо про вас". Його можна визначити в одязi спiвробiтникiв чи їх головних уборах, в архiтектурi будiвель та ергономiцi офiсiв, оформленнi робочих мiсць та органiзацiї працi, Кодексi дiлової поведiнки спiвробiтникiв, якостi здiйснених послуг чи випущених товарiв, у публiкацiях у ЗМІ про фiрму тощо. Кожна органiзацiя має той iмiдж, що вiдображає її корпоративну культуру, яку вона прагне передати оточуючому середовищу. До основних засад iмiджу може входити також швидкiсть її орiєнтацiї на потреби ринку, турбота про працюючих, стан мiжнародних вiдносин або ще будь-який iнший аспект корпоративної культури. Особистiсний аспект органiзацiї визначає позицiя, яку вона займає на ринку, i те, яким чином ця позицiя доводиться до вiдома громадськостi. Те, як органiзацiя сприймається оточуючим середовищем, iнодi може бути навiть важливiшим нiж цiна продукту чи послуг, що виробляється або здiйснюються нею. Корпоративний iмiдж повинен будуватись у рамках тих цiнностей, за якими культура однiєї людини вiдрiзняється вiд iншої, тобто мусить вiдбуватись процес гуманiзацiї органiзацiї, створюватись неформальний її дiалог з суспiльством, що в змозi забезпечити тiсне приєднання до нього. Для вирiшення цього завдання необхiдно порiвняти, якi з категорiй загальних цiнностей - поняття про добро i зло, красиве i потворне, справедливе чи несправедливе, iстинне чи оманливе, а також i корпоративних - найбiльш важливi. Сьогоднiшня популярнiсть меценатства i спонсорства також може бути характерним використанням цього засобу. аудиторiя може ефективно протистояти органiзацiї, то саме цiй частцi суспiльства i необхiдно придiлити максимальну увагу. До громадської думки органiзованої аудиторiї не можна вiдноситись як до дрiбницi, проблеми з iмiджем можуть серйозно вплинути на соцiальний, фiнансовий i комерцiйний стан пiдприємства. Керiвник, який намагається створити позитивний iмiдж своєї органiзацiї, органiзувати ефективну продажу її товарiв чи послуг, на початку своєї дiяльностi стає перед проблемою несприйняття ринком його починань. Його iдея натикається на стiну мовчання, нерозумiння потреби створення ще однiєї послуги, коли iснує безлiч подiбних. І дiйсно, спочатку про цю iдею нiхто не знає, а те ближче оточення керiвника, що трохи знайоме, вважає її не зовсiм вдалою. Наявна про фiрму iнформацiя ще не цiкава для споживача в силу панування на ринку бiльш важливих прiоритетiв. Розв'язати зазначену проблему можна в чотири етапи. Перше завдання керiвник може вирiшити за допомогою прямої комерцiйної реклами через первинне iнформування споживача про iснування нової iдеї. Цей етап можна назвати безпосереднiм впливом на громадську думку. Наступний етап - це визначення шляхiв пристосування iнтересiв органiзацiї до iнтересiв споживачiв. Тут знадобляться вмiння проявляти розумiння, турботу, спiвучасть у розв'язаннi проблем регiону i оточуючого середовища. Третiм завданням керiвника повинна стати робота над естетичною концентрацiєю - тобто видiленням тих чи iнших необхiдних характеристик i переведення уваги громадськостi саме на цi аспекти. Останнiй етап полягає у нав'язуваннi споживачу думки, що саме продукцiя цiєї фiрми набагато краща й дешевша за iншу. Вiн полягає у „ вихованнi споживача ". До основних показникiв iмiджу пiдприємств можна вiднести: загальну популярнiсть i репутацiю, швидкiсть реагування на замовлення, дотримання термiнiв укладених угод, гнучкiсть цiн, iнновацiйнiсть, сучаснiсть, фiнансову стiйкiсть, престиж товару, пiсля продажне обслуговування, умови платежiв i дiючу систему знижок, торговельно-збутову та рекламну полiтику, наявнiсть представництв, рiвень закордонної активностi. Серед факторiв, що визначають iмiдж пiдприємства, є також: конкурентна мобiльнiсть (конкурентостiйкiсть) i надiйнiсть, комфортнiсть пiдтримки партнерства; вiдповiдальнiсть рiвню споживчих запитiв клiєнтiв [9, с. 188-198]. Висновок У процесi виконання контрольної роботи було розглянутi такi питання: поняття iмiджу, його види; iмiдж дiлової людини (секретаря); iмiдж органiзацiї. Треба визначити, що вiд iмiджу секретаря-референту залежить iмiдж органiзацiї. А iмiдж органiзацiї треба пiдтримувати постiйно, бо придбати гарний iмiдж довго, а втратити його можливо швидко!!! Лiтература 2. Вербiщька Т. С, Чiiшiкова В. П. Секретарська справа та сучасне справочинство. - Львiв: Орiяна - Нова, 2001. - 392 с. 3. Гордiєнко. К. Д. Дiловодство в роботi секретаря. Практичний посiбник. - К.: КНТ, 2006. - 280 с. 4. Задорожный Э. М, Задорожный С. Э. Работа секретаря-референта в иностранных и совместных фирмах: Практическое пособие секретарю, предпринимателю, менеджеру. - К., 1994. - 176 с. 6. Кульицький С. П. Основи органiзацiї iнформацiйної дiяльностi у сферi управлiння: Навчальний посiбник. - К.: МАУП, 2002. - 224 с. 7. Кушнаренко Н. Н. Документоведение: Учебник. - К.: Знання, 2003. - 459 с. 8. Ораторське мистецтво: Навчальний посiбник для студентiв вищ. навч. закл. юрид. спец. 2-ге вид. / Н. П. Осипова, В. Д. Воднiк, Г. П. Клiмова та iн. За ред. професора Н. П. Осипової. - Х.: Одiсей, 2006. - 144 с. 9. Палеха Ю.І. Імiджологiя: Навчальний посiбник / За заг. ред. 3.І. Тимошенко. - К.: Вид-во Європейського ун-ту, 2005. - 324 с. 10. Палеха Ю.І. Ключi до успiху, або Органiзацiйна та управлiнська культури: Навчальний посiбник. - 2-гс вид., доп. - К.: Вид-во Європейського ун-ту, 2002. - 337 с. 11. Палеха Юрiй. Управлiнське документування: Навчальний посiбник: У 2 ч. 3-тє вид., доп. - К.: Вид-во Європейського ун-ту. 2003. 13. Сорока М. Б. Нацiональна система реферування української наукової лiтератури / НАН України. Нацiональна бiблiотека України iменi В.І. Вернадського. - К.: НБУВ, 2002. - 209 с. 15. Шевчук С. В. Українське дiлове мовлення: Пiдручник. Вид. 2-ге, доп. i переробл. - К.: Атiка, 2004. - 592 с. 16. Шейнов В. П. Секретар: секреты профессии. - М.: Ось - 89, 2005 - 208 с. 18. Варенко В. М. Референтна справа. Навч. посiбник - К., Кондор, 2008-212 с.