1. Структура, цiлi та завдання
4. Взаємодiя цiлей рiзних груп учасникiв корпоративного управлiння
Розвиток корпоративного управлiння – це одна iз складових ринкових реформ, умова розвитку приватного бiзнесу, засiб пiдвищення конкурентоспроможностi на мiжнародних ринках та полiпшення загальних показникiв економiчної дiяльностi.
органами виконавчої влади, громадськiстю тощо) задля забезпечення ефективної дiяльностi товариства, iнтересiв власникiв та iнших зацiкавлених осiб.
Якiсть корпоративного управлiння, а саме дотримання прав акцiонерiв, виплата дивiдендiв, прозорiсть процедур корпоративного управлiння, ефективна структура та функцiї керiвних органiв акцiонерного товариства та iнше, приводить до зростання власного капiталу акцiонерного товариства та є одним з ключових факторiв, що обумовлює iнвестицiйний клiмат в країнi, впливає на ефективнiсть дiяльностi товариств та розвиток ринку цiнних паперiв.
Важливiсть корпоративного управлiння для товариств полягає в його внеску у пiдвищення їх конкурентоспроможностi та економiчної ефективностi завдяки забезпеченню належної уваги до iнтересiв акцiонерiв, рiвноваги впливу та балансу iнтересiв учасникiв корпоративних вiдносин, пiдвищенню фiнансової прозоростi, запровадженню правил рацiонального менеджменту та належного контролю. Важливiсть корпоративного управлiння для економiки кожної областi обумовлена його впливом на соцiальний та економiчний розвиток областi через сприяння розвитку iнвестицiйних процесiв, забезпечення впевненостi i пiдвищення довiри iнвесторiв, пiдвищення ефективностi використання капiталу (перелив капiталу) та дiяльностi товариств, врахування iнтересiв широкого кола зацiкавлених осiб.
Частка корпоративного сектору в економiцi України вже зараз складає близько 75% в загальному обсязi виробництва продукцiї та надання послуг. У 34 тисячах акцiонерних товариствах асоцiйовано майже 17 мiльйонiв акцiонерiв як виразникiв iнтересiв корпоративного капiталу, що становлять ядро нової, ринкової системи господарювання в країнi, орiєнтованої на iнтеграцiю з Європейським Союзом..
1. Структура, цiлi та завдання
Згiдно з визначенням Свiтового банку, корпоративне управлiння поєднує в собi норми законодавства, нормативних положень та практику господарювання у приватному секторi, що дозволяє товариствам залучати фiнансовi i трудовi ресурси, ефективно здiйснювати господарську дiяльнiсть i, таким чином, продовжувати своє функцiонування, нагромаджуючи довгострокову економiчну вартiсть шляхом пiдвищення вартостi акцiй i дотримуючи при цьому iнтереси всiх осiб, що беруть участь в товариствi та суспiльства в цiлому.
Корпоративне управлiння розглядається як система виборних та призначених органiв, якi здiйснюють управлiння дiяльнiстю товариства, що вiдображає баланс iнтересiв власникiв i спрямована на забезпечення максимально можливого прибутку вiд усiх видiв дiяльностi товариства в межах норм чинного законодавства.
Незаперечним фактом є недостача фахiвцiв з корпоративного управлiння, недостатнiй рiвень пiдготовки менеджерiв в областi корпоративного управлiння.
Досягнення мети можливо за допомогою пiдцiлей, а саме:
1. Розкрити сутнiсть корпоративного управлiння, оцiнити роль i мiсце у системi суспiльних вiдносин. Показати його значення в умовах становлення ринкової моделi господарювання.
2. Проаналiзувати еволюцiю корпоративного управлiння, моделi корпоративного управлiння в захiдних країнах, розглянути зовнiшню i внутрiшню структури корпоративного управлiння.
4. Оволодiти навичками логiчного i критичного осмислення процесiв регулювання корпоративного управлiння (державного та саморегулювання).
5. Ознайомитися з особливостями i проблемами корпоративного управлiння в сучасних умовах господарювання України.
2.
Сутнiсть та економiчна природа корпорацiї i корпоративного управлiння
Термiн “корпорацiя” походить вiд латинської i позначає об'єднання, союз, створюванi на основi професiйних або станових iнтересiв.
права (включає нiмецьку, французьку i скандiнавською системи має рацiю).
У англiйськiй системi поняття «корпорацiя» розглядається як органiзацiя – единое цiле, як учасник господарювання. У США всi корпорацiї дiляться на 4 групи: публiчнi, напiвпублiчнi, пiдприємницькi, непiдприємницькi.
У країнах континентальної системи поняття корпорацiя розглядається ширшим – до них вiдносять рiзнi види хоз. суспiльств, господарськи об'єднання, кооперативи, державны пiдприємства, негосподарськi союзи i асоцiацiї.
Корпорацiя – договiрне господарське об'єднання, створене на основi економiчних iнтересiв виробничих працiвникiв i акцiонерiв для отримання максимального прибутку вiд виробничої дiяльностi i вкладених iнвестицiй.
Трактування поняття «корпоративне управлiння»(КУ) залежить вiд рiзних пiдходiв, вживаних рiзними авторами, якi закладають в суть цього поняття певнi аспекти, на яких можуть базуватися основнi принципи корпоративного управлiння:
1. Базується на нормативних положеннях i практики господарювання.
2. Запеспечує захист прав iнвесторiв i корпоративного контролю.
4. Використовує iнституцiйних механiзмiв для ефективної роботи пiдприємства i управлiння вiдносинами власностi.
Корпоративе управлiння - спосiб дiї на систему взаємин мiж учасниками корпоративних вiдносин, яка регламентується законодавчими i нормативними актами, внутрiшнiми нормативними документами в цiлях пiдвищення ефективностi господарювання – отримання очiкуваного прибутку.
Об'єктом
корпоративного управлiння є корпорацiя.
Предметом КУ
є суспiльнi вiдносини, що складаються мiж учасниками корпорацiї, мiж корпорацiєю i менеджментом, мiж рiзними органами управлiння в процесi становлення, дiяльностi i лiквiдацiї корпорацiї.
“корпоративна культура”
охоплює:
· корпоративнi звичаї та звичайну практику дiлових вiдносин;
· корпоративнi прецеденти;
3. Еволюцiя корпорацiй у розвинутому суспiльствi
перший
другий
– зародження корпорацiй та корпоративного управлiння (15 – перша половина 19 ст.);
– масове появлення корпорацiй, формування системи корпоративного управлiння (друга половина 19 ст. – початок 20 ст.);
четвертий
– корпорацiй приваблююча форма здiйснення пiдприємницької дiяльностi.
В Українi законодавче регулювання процесiв виникнення та дiяльностi господарчих товариств, прообразiв майбутнiх корпорацiй, стало формуватися з початку 90-х рокiв. 20 ст., пiсля оголошення полiтичної та економiчної незалежностi.
У зв’язку з тим, що з вiдомих причин рiвень розвитку корпоративної культури в Українi не є високим, головна увага пiд час реформування корпоративних вiдносин має бути придiлена законодавству. Правове поле, в якому наразi дiють товариства України можна умовно подiлити на:
1. Законодавство, що регулює дiяльнiсть товариств в Українi:
Господарський Кодекс України вiд 16. 01. 2003 р. N 436-IV;
Закон України “Про цiннi папери та фондовий ринок” (ВВР), N 31, 2006 р.;
2. Законодавство про приватизацiю, яке регулює особливостi дiяльностi товариств, створених в процесi приватизацiї:
Закон України “Про приватизацiю державного майна” в ред. вiд 19. 02. 97р.;
Закон України “Про особливостi приватизацiї майна в агропромисловому комплексi” вiд 10. 07. 96р.;
Закон України “Про державну програму приватизацiї”, який щороку ухвалюється Верховною Радою.
Видiляють такi види корпоративних об'єднань в сучасної економiцi: союзи, господарськi асоцiацiї, концерни, консорцiуми, картелi, корнери, конгломерати, трести, синдикати, франчайзи, холдинги. Таке рiзноманiття корпоративних об'єднань властиве захiдним країнам з високим рiвнем технiчного прогресу.
Розглянемо визначення об'єднань пiдприємств, якi приведенi в українському законодавствi:
Таблиця 1
Види господарських об'єднань в Українi
|
Визначення |
|
договiрнi об'єднання, створенi для постiйної координацiї господарської дiяльностi. Асоцiацiя не має права втручатися у виробничу i комерцiйну дiяльнiсть кого-небудь з її учасникiв |
| корпорацiя |
договiрнi об'єднання, створенi на основi поєднання виробничих, наукових i комерцiйних iнтересiв, з делегуванням окремих повноважень централiзованої регуляцiї дiяльностi кожного з учасникiв; |
|
|
| концерн |
статутнi об'єднання пiдприємств промисловостi, наукових органiзацiй, транспорту, банкiв, торгiвлi i тому подiбне на основi повної фiнансової залежностi вiд одного або групи пiдприємцiв |
| холдингова компанiя |
|
|
це об'єднання, в яке можуть входити промисловi пiдприємства, сiльськогосподарськi пiдприємства, банки, науковi i проектнi установи, iншi установи i органiзацiї всiх форм власностi, якi мають на метi отримання прибули, i яке створюється за рiшенням Уряду України на певний термiн з метою реалiзацiї державних програм розвитку прiоритетних галузей виробництва i структурної перебудови економiки України, включаючи програми згiдно мiждержавним договорам, а також виробництва кiнцевої продукцiї. |
4
регулювання їх руху.
Отже, корпоративне управлiння здiйснюється окремими громадянами, державними органами, а також на рiвнi окремих пiдприємств-емiтентiв корпоративних прав.
Слiд знати, щоемiтент цiнних паперiв
-
це юридична особа, яка вiд свого iменi випускає цiннi папери i зобов'язується виконувати обов'язки, що випливають з умов їх випуску. Права i обов'язки щодо цiнних паперiв виникають з моменту їх передачi емiтентом або його уповноваженою особою одержувачу (покупцю) чи його уповноваженiй особi. При цьому одержувачами (покупцями) таких корпоративних прав стають громадяни, iншi юридичнi особи (пiдприємства та органiзацiї), держава, якi з цього моменту стають суб'єктами корпоративного управлiння.
Треба також враховувати, що не кожний емiтент i не у кожному випадку емiтує корпоративнi права, оскiльки багато видiв цiнних паперiв не є свiдченням корпоративних прав. Справа в тому, що корпоративнi права є свiдченням частки, або паю, у власностi пiдприємства, тому зрозумiло, що значна кiлькiсть цiнних паперiв, наприклад облiгацiї, векселi та iншi цiннi папери, випущенi пiд вiдносини позики не є свiдченням корпоративних прав, оскiльки вони не є часткою у власностi емiтента. Обмеженi корпоративнi права мають привiлейованi акцiї, якi не дають права управлiння акцiонерним товариством. Тому можна вважати правильним таке твердження: "кожний власник корпоративних прав є iнвестором, але не кожний iнвестор є власником корпоративних прав i не є суб'єктом корпоративного управлiння".
створює держава, крiм того, iснує велика i важлива суспiльна iнституцiя фiнансового посередництва, а також менеджменту, якi беруть участь у корпоративному управлiннi, регулюючи бiльш-менш важливi його напрями. Водночас можна вважати що учасниками управлiнських корпоративних вiдносин є також працiвники корпоративних пiдприємств. Так, у законодавствi багатьох країн, що стосується дiяльностi корпоративних пiдприємств, є положення про роль працiвникiв таких пiдприємств у прийняттi рiшень. Норма про участь у голосуваннi, що представляють трудовi колективи органiв, введена в законодавчу базу України стосовно акцiонерних товариств.
:окремi громадяни -
власники корпоративних прав;власники та менеджмент окремого пiдприємства -
емiтента корпоративних прав або їх власника (пiдприємства також можуть бути власниками корпоративних прав);державнi та недержавнi органи,
якi здiйснюють пряме або опосередковане регулювання руху корпоративних прав i дiяльностi пiдприємств, зокрема господарських товариств, а також є власниками як цiлiсних майнових об'єктiв, так i корпоративних прав.
Особливу роль у наведеному перелiку суб'єктiв корпоративного управлiння вiдiграє iнституцiя менеджерiв. Як правило, у свiтовiй економiчнiй лiтературi категорiя "корпоративне управлiння" використовується в бiльш конкретному значеннi - як управлiння корпорацiями в iнтересах власникiв. Тому важливим моментом, який впливає на вивчення корпоративного управлiння в загальному планi (як управлiння корпоративними правами), є те, що складно видiлити таку особливiсть корпоративного управлiння, як вiдокремлення функцiй управлiння вiд власностi. Водночас на таку суттєву особливiсть корпоративного управлiння наголошують фахiвцi з цiєї проблематики. Тому корпоративне управлiння, яке ми розглядаємо як регулювання власниками руху їх корпоративних прав, є досить загальним. Воно конкретизується за умови, коли здiйснюється вiдокремлення функцiй розпорядження вiд самої власностi на корпоративнi права. Крiм того, слiд конкретизувати таке вiдокремлення функцiй. У свiтi iснує розвинутий iнститут посередництва, завдяки якому власник корпоративних прав передає значну частину своїх прав в управлiння професiоналам. Це можуть бути дилерськi та брокерськi компанiї, iншi фiнансовi посередники, якi регулюють рух корпоративних прав в iнтересах їх власникiв.
Лiтература
1. Довгань Л.Є., Пастухова В. В., Савчук Л. М. Корпоративне управлiння. Навчальний посiбник. – К.: Кондор, 2007. – 180 с.
2. Корпоративне управлiння: Наук. -метод. рек. щодо вивч. дисциплiни / Л. В. Балабанова, Л. А. Лутай, В. В. Лисевич – Донецьк: ДонДУЕТ, 2005. - 132 с.
3. Козаченко А. В., Воронкова А. Е. Корпоративне керування: Пiдручник. - К.: Либра, 2004. – 368 с.
4. Євтушевський В. А., Ковальська К. В. Стратегiя корпоративного управлiння – К.: Знання, 2007. -287 с.
5. Євтушевський В. А. Корпоративне управлiння. Пiдручник. – К.: Знання, 2006. - 406 с.
| 
