Мiнiстерство освiти i науки України
Контрольна робота з
Загальних пiдходiв та методiв роботи з якостi
Київ 2008
Змiст
Вступ. 3
1 Розвиток пiдходiв до роботи з якостi. Особливостi європейського пiдходу з вирiшення проблем якостi. 5
4 Поняття i сутнiсть контролю якостi товарiв. 14
Загальнi висновки. 21
Використана лiтература. 23
Вступ
Успiх органiзацiї значною мiрою визначається якiстю товарiв та послуг. Інакше кажучи, для досягнення успiху в своїй дiяльностi органiзацiя має забезпечити конкурентноздатну якiсть та конкурентноздатну цiну на свої товари i послуги.
Якiсть — це вiдносний термiн, що має рiзний змiст для рiзних людей. Якiсть часто трактують як суб’єктивне поняття. Наприклад, Ф. Кросбi визначає його як „вiдповiднiсть вимогам”. У. Демiнг вважає, що управлiння якiстю не означає досягнення досконалостi, воно означає отримання „такого рiвня якостi, на який розраховує ринок”. Дж. М. Джуран визначає якiсть як „вiдповiднiсть призначенню”. А. В. Фегенбаум називає якiсть „сукупнiстю складних ринкових, технiчних, виробничих та експлуатацiйних характеристик, завдяки яким вирiб (або послуга) вiдповiдає очiкуванням споживача”. Дж. X. Харинггон визначає якiсть як „задоволення або перевищення вимог споживача за прийнятною для нього цiною”.
Якiсть продукцiї с важливим чинником конкурентноздатностi, тому кожна органiзацiя повинна розробляти та впроваджувати ефективнi системи управлiння якiстю. У найбiльш загальному розумiннi управлiння якiстю — це управлiння тими чинниками та умовами, якi найсуттєвiше впливають на рiвень якостi продукцiї (послуг). Іншими словами, забезпечення якостi продукцiї — дiяльнiсть фiрми-виробника щодо забезпечення якостi, спрямованої на потреби споживача. Якiсть включає всi чинники, якi впливають на вибiр фiрми-виробника продукцiї чи послуг споживачем.
Управлiння якiстю продукцiї вимагає реалiзацiї комплексного, системного пiдходу. Система управлiння якiстю функцiонує одночасно з усiма iншими видами дiяльностi, якi впливають на якiсть продукцiї (послуг), та взаємодiє з ними.
Розглянемо деякi теоретичнi питання управлiння та контролю якостi на пiдприємствi, питання ефективних напрямкiв роботи з якiстю.
1 Розвиток пiдходiв до роботи з якостi. Особливостi європейського пiдходу з вирiшення проблем якостi.
У ринковiй економiцi проблема якостi є найважливiшим чинником пiдвищення рiвня життя, економiчної, соцiальної й екологiчної безпеки. Якiсть — комплексне поняття, що характеризує ефективнiсть усiх сторiн дiяльностi: розробка стратегiї, органiзацiя виробництва, маркетинг i iн. Найважливiшою складовою всiєї системи якостi є якiсть продукцiї.
У сучаснiй лiтературi i практицi iснують рiзнi трактування поняття якiсть. Мiжнародна органiзацiя по стандартизацiї визначає якiсть (стандарт ІСО-8402) як сукупнiсть властивостей i характеристик продукцiї чи послуг, що додають їм здатнiсть задовольняти обумовленi чи передбачуванi потреби. Цей стандарт увiв такi поняття, як "забезпечення якостi", "керування якiстю", "спiраль якостi".
Вимоги до якостi на мiжнародному рiвнi визначенi стандартами ІСО серiї 9000. Перша редакцiя мiжнародних стандартiв ІСО серiї 9000 вийшла наприкiнцi 80-х рокiв i ознаменувала вихiд мiжнародної стандартизацiї на якiсно новий рiвень. Цi стандарти вторглись безпосередньо у виробничi процеси, сферу управлiння й установили чiткi вимоги до систем забезпечення якостi. Вони поклали початок сертифiкацiї систем якостi.
Стандарти ІСО серiї 9000 установили єдиний, визнаний у свiтi пiдхiд до договiрних умов по оцiнцi систем якостi й одночасно регламентували вiдносини мiж виробниками i споживачами продукцiї. Іншими словами, стандарти ІСО — тверда орiєнтацiя на споживача.
В iсторiї розвитку систем якостi, мотивацiї можна видiлити п’ять етапiв i представити їх у видi п’яти зiрок якостi.
1. Перша зiрка вiдповiдає початковим етапам системного пiдходу, коли з’явилася перша система — система Тейлора (1905 р. Вона установлювала вимоги до якостi виробiв (деталей) у видi полiв чи допускiв певних шаблонiв, набудованих на верхню i нижню границi допускiв, — прохiднi i непрохiднi калiбри.
Для забезпечення успiшного функцiонування системи Тейлора були введенi першi професiонали в областi якостi — iнспектори (у Росiї — технiчнi контролери). Система мотивацiї передбачала штрафи за дефекти i брак, а також звiльнення. Система навчання зводилася до професiйного навчання i навчання працювати з вимiрювальним i контрольним устаткуванням. Взаємини з постачальниками i споживачами будувалися на основi вимог, встановлених у технiчних умовах (ТУ), виконання яких перевiрялося при приймальному контролi (вхiдному i вихiдному).
Усi вiдзначенi вище особливостi системи Тейлора робили її системою керування якiстю кожного окремо взятого виробу.
2. Друга зiрка. Система Тейлора дала чудовий механiзм управлiння якiстю кожного конкретного виробу (деталь, складальна одиниця), однак виробництво — це процеси. І незабаром стало ясно, що керувати треба процесами.
У 1924 р. у БЕЛЛ Телефоун Лэборэтрiз (нинi корпорацiя AT&Т) була створена група пiд керiвництвом д-ра Р. Л. Джонса, що заклала основи статистичного керування якiстю. Це були розробки контрольних карт, виконанi Вальтером Шухартом, першi поняття i таблицi вибiркового контролю якостi, розробленi Х. Доджем i Х. Ромiгом. Цi роботи послужили початком статистичних методiв керування якiстю, що згодом, завдяки д-ру Е. Демiнгу, одержали дуже широке поширення в Японiї i зробили дуже iстотний вплив на економiчну революцiю в цiй країнi.
що вони повиннi були розумiти, що таке варiацiї i мiнливiсть, а також знати, якими методами можна досягти їхнього зменшення. З’явилася спецiальнiсть — iнженер по якостi, що повинний аналiзувати якiсть i дефекти виробiв, будувати контрольнi карти тощо. У цiлому акцент з iнспекцiї i виявлення дефектiв був перенесений на їхнє попередження шляхом виявлення причин дефектiв i їхнього усунення на основi вивчення процесiв i керування ними.
3. Третя зiрка. У 50-i роки була висунута концепцiя тотального (загального) керування якiстю — TQC. Її автором був американський вчений А. Фейгенбаум. Системи TQC розвивалися в Японiї з великим акцентом на застосування статистичних методiв i залучення персоналу в роботу кружкiв якостi. Самi японцi довгий час пiдкреслювали, що вони використовують пiдхiд TQSC, де S — Statistical (статистичний).
а не тiльки фахiвцiв служб якостi.
Системи мотивацiї стали змiщатися убiк людського фактора. Матерiальне стимулювання зменшувалося, моральне збiльшувалося. Головними мотивами якiсної працi стали робота в колективi, визнання досягнень колегами i керiвництвом, турбота фiрми про майбутнє працiвника, його страхування i пiдтримка його родини.
Усе бiльша увага придiляється навчанню. У Японiї i Кореї працiвники учаться в середньому вiд декiлькох тижнiв до мiсяця, використовуючи в тому числi i самонавчання.
результатi американцям i європейцям довелося учитися в японцiв. Однак це навчання супроводжувалося i нововведеннями.
значно пiдняв iнтерес європейцiв до проблеми забезпечення якостi i сертифiкацiї систем якостi.
Варто помiтити, в Радянському Союзi було породжено багато вiтчизняних систем i одна з кращих — система КАНАРСПІ, що свiдомо випередила свiй час. Багато принципiв КАНАРСПІ актуальнi i зараз. Автором системи був головний iнженер Горьковського авiацiйного заводу Т. Ф. Сейфi. Вiн одним з перших зрозумiв роль iнформацiї i знань в управлiннi якiстю, перенiс акценти забезпечення якостi з виробництва на проектування, велике значення додавав iспитам.
4. Четверта зiрка. У 70-80 роки почався перехiд вiд тотального керування якiстю до тотального менеджменту якостi (TQM). У цей час з’явилася серiя нових мiжнародних стандартiв на системи якостi — стандарти ІСО 9000 (1987 р.), що зробили дуже iстотний вплив на забезпечення якостi, а також термiнологiчний стандарт МС 8402.
У 1994 р. вийшла нова версiя цих стандартiв, що розширила в основному стандарт МС 9004-1,2,3,4, бiльше увага придiливши в ньому питанням забезпечення якостi програмних продуктiв, оброблюваним матерiалам, послугам.
Якщо TQC — це керування якiстю з метою виконання установлених вимог, тo TQM — це ще i керування цiлями i самими вимогами. У TQM включається також i забезпечення якостi, що трактується як система мiр, що забезпечує впевненiсть у споживача як продукцiю.
Система ТQМ є комплексною системою, орiєнтованої на постiйне полiпшення якостi, мiнiмiзацiю виробничих витрат i постачання точно в термiн. Основна фiлософiя ТQМ базується на принципi — полiпшенню немає межi. Стосовно до якостi дiє цiльова настанова — прагнення до 0 дефектiв, до витрат — 0 непродуктивних витрат, до постачань — точно в термiн. При цьому усвiдомлюється, що досягти цих меж неможливо, але до цьому треба постiйно прагнути i не зупинятися на досягнутих результатах. Ця фiлософiя має спецiальний термiн — "постiйне полiпшення якостi" (quality improvement).
у полiпшеннi якостi всього колективу.
У TQM iстотно зростає роль людини i навчання персоналу.
В взаємини постачальникiв i споживачiв дуже ґрунтовно включилася сертифiкацiя систем якостi на вiдповiднiсть стандартам ІСО 9000.
Головна цiльова настанова систем якостi, побудованих на основi стандартiв ІСО серiї 9000, — забезпечення якостi продукцiї, необхiдного замовникам, i надання йому доказiв у здатностi пiдприємства зробити це. Вiдповiдно механiзм системи, застосовуванi методи i засоби орiєнтованi на цю мету. Разом з тим у стандартах ІСО серiї 9000 цiльова настанова на економiчну ефективнiсть виражена дуже слабко, а на своєчаснiсть постачань — просто вiдсутня.
Але незважаючи на те, що система не вирiшує всiх задач, необхiдних для забезпечення конкурентноздатностi, популярнiсть системи швидко росте, i сьогоднi вона займає мiцне мiсце в ринковому механiзмi. Зовнiшньою же ознакою того, чи є на пiдприємствi система якiсть по стандартах ІСО серiї 9000, є сертифiкат на систему.
У результатi в багатьох випадках наявнiсть у пiдприємства сертифiката на систему якостi стало однiєю з основних умов його допуску до тендерiв по участi в рiзних проектах. Широке застосування сертифiкат на систему якостi знайшов у страховiй справi: так як сертифiкат свiдчить про надiйнiсть пiдприємства, то часто йому надаються пiльговi умови страхування.
50 тис. систем якостi. У 1995 р. їхнє число зросло до 100 тис. Можна припустити, що в даний час сертифiкованих систем близько 150 тис.
Для успiшної роботи пiдприємств на сучасному ринку наявнiсть у них системи якостi, що вiдповiдає стандартам ІСО серiї 9000, i сертифiката на неї може бути не зовсiм достатньою, але необхiдною умовою. Тому й в Українi вже є десятки пiдприємств, що впровадила стандарти ІСО серiї 9000 i сертифiкати на свої системи якостi.
5. П’ята зiрка. У 90-i роки пiдсилився вплив суспiльства на пiдприємства, а пiдприємства стали усе бiльше враховувати iнтереси суспiльства. Це привело до появи стандартiв ІСО 14000, що установлюють вимоги з погляду захисту навколишнього середовища i безпеки продукцiї.
Сертифiкацiя систем якостi на вiдповiднiсть стандартам ІСО 14000 стає не менш популярною, чим на вiдповiднiсть стандартам ІСО 9000. Істотно зрiс вплив гуманiстичної складової якостi. Пiдсилюється увага керiвникiв пiдприємств до задоволення потреб свого персоналу.
Так в автомобiльнiй промисловостi був зроблений свiй важливий крок. Велика трiйка американських автомобiльних компанiй розробила в 1990 р. (1994 р. — друга редакцiя) стандарт OS-9000 "Вимоги до систем якостi". І хоча вiн базується на стандартi ІСО 9001, його вимоги посиленi галузевими (автомобiлебудiвними), а також iндивiдуальними вимогами кожного з членiв Великої трiйки i ще п’яти найбiльших виробникiв вантажiвок.
Упровадження стандартiв ІСО 14000 i OS-9000, а також методiв самооцiнки по моделях Європейської премiї по якостi — це головне досягнення етапу, характеризуемого п’ятою зiркою.
Розвиток якостi в Українi, у вiдмiнностi вiд iнших країн, розпочався порiвняно недавно. Це дозволило врахувати досвiд iнших держав, що досягли значних успiхiв на цьому шляху.
Успiх органiзацiї значною мiрою визначається якiстю товарiв та послуг. Інакше кажучи, для досягнення успiху в своїй дiяльностi органiзацiя має забезпечити конкурентноздатну якiсть та конкурентноздатну цiну на свої товари i послуги.
Стратегiчне планування i полiтика в областi якостi забезпечують органiзацiї основу для постановки цiлей в областi якостi, що включають:
¾ фiнансовi цiлi;
¾ цiль при порiвняннi з кращими досягненнями (бенчмаркiнг) i оцiнцi третьою стороною (зовнiшнi аудити);
¾ задоволенiсть споживачiв, працiвникiв органiзацiї й iнших зацiкавлених сторiн;
¾ сприйняття споживачами й iншими зацiкавленими сторонами характеристик поставленої продукцiї;
¾ полiпшення показникiв виконання процесiв у всiй органiзацiї;
¾ полiпшення показникiв продукцiї вiдповiдно до вимог споживачiв.
Цiлi органiзацiї в областi якостi можуть бути вiдбитi в програмах якостi, що можуть пiдроздiлятися на:
¾ програму полiпшення системи менеджменту якостi;
¾ програму якостi продукцiї;
¾ програму полiпшення менеджменту ресурсiв.
Варто визначити вiдповiдальнiсть за розгортання цiлей на вiдповiдних рiвнях органiзацiї. Мету в областi якостi необхiдно регулярно вимiрювати, аналiзувати i переглядати.
Полiтика в областi якостi визначає вiдповiдальнiсть вищого керiвництва за якiсть продукцiї, що випускається i являється рiвноправною i погодженою частиною загальної полiтики i стратегiї органiзацiї: Полiтика в областi якостi спрямована на:
1. Споживача i виконання його вимог:
¾ забезпечення вiдповiдностi продукцiї обґрунтованим вимогам чеканням споживача;
¾ забезпечення вiдповiдностi продукцiї показникам призначення, державним стандартам, нормам i правилам;
¾ удосконалювання методiв роботи зi споживачами.
2. Реалiзацiю процесного i системного пiдходу в системи менеджменту якостi:
¾ визначення i встановлення процесiв системи менеджменту якостi органiзацiї в за вимогами вiдповiдних стандартiв;
¾ управлiння процесами системи менеджменту якостi як динамiчною збалансованою системою;
¾ безперервне полiпшення методiв i засобiв оцiнювання продукцiї процесiв її виробництва.
3. Встановлення i пiдтримка взаємовигiдних вiдносин з постачальниками i пiдрядчиками:
¾ налагодження довгострокових партнерських вiдносин з постачальниками;
¾ встановлення таких вiдносин з пiдрядчиками, що створюють конкурентнi переваги органiзацiї.
Загальнi вимоги до системи менеджменту якостi. В органiзацiї повинна бути розроблена, документально оформлена, упроваджена, пiдтримуватися в робочому станi i постiйно полiпшуватися система менеджменту якостi вiдповiдно до рекомендацiй мiжнародних стандартiв ISO серiї 9000:2000 i вимогами ІСО 9001-2001 Системи менеджменту якостi.
Система менеджменту якостi органiзацiї базується на застосуваннi процесного пiдходу. При цьому дiяльнiсть органiзацiї розглядається як керований процес, у якому вхiднi матерiальнi й iнформацiйнi потоки перетворяться у вихiднi потоки продукцiї.
3 Методи стимулювання якостi
На стадiї створення новi вироби випробовують та дослiджують у близьких до реальних умовi i з достатнiм запасом надiйностi. Для забезпечення заданої якостi виробiв недостатнiм є розробити конструкцiю, комплект технiчної документацiї, освоїти та виготовити новi вироби в умовах серiйного виробництва. Все це треба виконати у найкоротшi термiни, а також розробити та реалiзувати програми високоефективного використання нових виробiв, забезпечити їх гарантiйне обслуговування для споживачiв. Для цього створюють сiтку служб з обслуговування, використання, ремонтування, реалiзацiї нової продукцiї чи виробiв, запасних частин i матерiалiв, необхiдних для високоефективного їх використання.
Основним способом створення конкурентоспроможної продукцiї в умовах ринкової економiки є системне керування її якiстю. Тiльки продукцiя, яка створена для заданого споживача може бути конкурентоспроможною. Систему створення та керування якiстю продукцiї будують на базi всебiчного та детального дослiдження ринку її збуту.
Для забезпечення заданої якостi нових виробiв вивчають i органiзовують надiйну базу постачання їх виробництва необхiдною сировиною, матерiалами та комплектувальними виробами. Партнери чи постачальники вихiдних матерiалiв мають бути надiйними, забезпечувати не тiльки якiсну продукцiю, але i своєчасно та вiдповiдно до встановлених сторонами термiнiв. Основним правилом, а не гаслом, у виробникiв виробiв має бути «якiсть понад усе».
Способiв досягнення цiєї мети може бути багато, кожний виробник продукцiї (пiдприємство, завод, фiрма тощо) розробляє свою стратегiю та тактику. Тому i ефективнiсть роботи (успiх) навiть передових виробникiв є рiзною та змiнною у часi. Частина виробникiв продукцiї для забезпечення заданої якостi сировини, матерiалiв i комплектувальних виробiв створюють спецiальнi служби та лабораторiї вхiдного контролювання, iншi економлять на цьому вхiдному контролюваннi та довiряють постачальникам. Змiнних успiхiв досягають i першi i другi.
Часто вирiшення питань пiдвищення ефективностi роботи пiдприємства (фiрми) залежить вiд солiдностi та честi людей, якi працюють над його розв’язанням, i, рiдше, вiд об’єктивних обставин, що склалися випадково чи нi.
Велике значення для забезпечення заданої якостi продукцiї має метрологiчна база. Забезпечення високоякiсними контрольно-вимiрювальними засобами, проведення метрологiчної експертизи конструкторської та технологiчної документацiї на стадiї технiчного пiдготовлення виробництва, належною методикою процесiв визначення якостi сировини та iнших вхiдних матерiалiв, напiвфабрикатiв, заготовок тощо, повне виконання технологiчних процесiв на всiх стадiях «життя» виробiв — виготовлення, використання, зберiгання та ремонтування дають змогу досягати успiхiв у гарантуваннi заданої якостi виробiв.
Важлива роль у створеннi та забезпеченнi якостi виробiв, ринку їх збуту вiдводять не тiльки конструкторам i технологам, а й менеджерам i маркетологам, якi мають вiдповiдну квалiфiкацiю. Тому у розвинених країнах такi науки, як квалiметрiю, менеджмент, маркетинг тощо вивчають удержаннях системах освiти (школах, коледжах, гiмназiях, iнститутах, унiверситетах, аспiрантурi, в процесi розроблення наукових дисертацiйних робiт, у спецiальних наукових, конструкторських, технологiчних закладах тощо).
4 Поняття i сутнiсть контролю якостi товарiв
Контроль якостi (quality control) — складова частина управлiння якiстю, зосереджена на виконаннi вимог до якостi.
Контроль якостi – процес монiторингу конкретних результатiв проекту для визначення, чи задовольняють вони вiдповiдним стандартам, а також способiв запобiгання випадкiв незадовiльних показникiв.
Контроль якостi належить до роздiлу "Управлiння якiстю проекту" i є складником групи процесiв монiторингу i контролiнгу – однiєї з п’яти груп процесiв управлiння проектами.
Контроль якостi здiйснюється впродовж усього життєвого циклу проекту. Стандарти якостi охоплюють проектнi процеси i цiлi проекту. Проектнi результати включають кiнцевi продукт(и) та результати процесу управлiння проектом, такi як витрати та виконання графiка (календарного плану) проекту. Контроль якостi також може включати дiї iз запобiгання випадкiв незадовiльного виконання проекту.
особливо методiв теорiї ймовiрностей.
Вхiднi данi для процесу контролю якостi:
¾ план управлiння якiстю;
¾ метрики якостi;
¾ запитальник (контрольнi питання) з якостi;
¾ активи i стандарти органiзацiйних процесiв;
¾ iнформацiя про виконання роботи;
¾ затвердженi запити на змiни;
¾ результати.
¾ показники контролю якостi;
¾ перевiренi виправленi дефекти;
¾ базис якостi (оновлений);
¾ рекомендованi корегувальнi дiї;
¾ рекомендованi превентивнi дiї;
¾ запрошенi змiни;
¾ рекомендованi виправлення дефектiв;
¾ активи i стандарти органiзацiйних процесiв (оновленi);
¾ перевiренi результати;
¾ план управлiння проектом (оновлений).
5 Органiзацiя контролю якостi
Контроль якостi — це частина виробничого процесу, яка має на метi перевiрку вiдповiдностi продукцiї всиновленим вимогам. Головне завдання контролю якостi — попередження можливих неполадок i вiдхилень, якi можуть призвести до виписку бракованої продукцiї. Система контролю якостi — обов’язкова частина виробничого пронесу, яка передбачена в процесi розробки технологiї виробництва, а також включає об’єкти контролю, контрольнi операцiї, технiчне оснащення, методи та засоби механiзацiї та автоматизацiї контрольних операцiй.
запобiгання випуску (поставцi) пiдприємством продукцiї, яка не вiдповiдає вимогам стандартiв та технiчним умовам, затвердженим зразкам, проектно-конструкторськiй та технологiчнiй документацiї, умовам поставки та договорiв, а також змiцненню виробничої дисциплiни i пiдвищення вiдповiдальностi всiх ланок виробництва за якiсть виготовлюваної продукцiї.
На якiсть виготовлення продукцiї впливають рiзнi фактори: якiсть працi, технологiчних процесiв, предметiв i засобiв працi, нормативно-технiчної документацiї та здiйснюваного технiчного контролю.
управлiння з метою мiнiмiзацiї вiдхилень. Вiдмiнностi фактичних параметрiв виробу вiд зазначених у нормативно-технiчнiй документацiї встановлюються за наявнiстю дефектiв та бракованої продукцiї. Дефект— це кожна окрема невiдповiднiсть продукцiї встановленим вимогам, а брак — це продукцiя, передавання якої споживачевi не допускається через наявнiсть дефектiв.
Правила контролю встановлюють його розпорядок (регламент, графiк), а метод контролю визначає правила його здiйснення: технологiю проведення контролю, число контрольованих параметрiв i точнiсть. Характеристика об’єкта, який пiддається контролю, називається контрольованою ознакою.
Вхiдний контроль — контроль продукцiї постачальника, що надiйшла до споживача чи замовника i призначена для виготовлення, ремонту та експлуатацiї продукцiї. За допомогою вхiдного контролю споживач перевiряє вiдповiднiсть показникiв якостi сировини, матерiалiв, комплектуючих виробiв та готової продукцiї, що надходить до пiдприємств по кооперацiї.
документацiї, пiсля чого розробляють заходи щодо забезпечення стабiльностi технологiї та засобiв виробництва. Операцiйний контроль проводять пiд час виконання окремих операцiй та пiсля завершення окремих етапiв створення виробiв.
Пiсля завершення всiх технологiчних операцiй проводять приймальний контроль готової продукцiї. За результатами приймального контролю приймається рiшення про її придатнiсть до поставки або використання.
Залежно вiд мiри охоплення продукцiї перевiркою вхiдний. операцiйний та приймальний контроль може бути суцiльним або вибiрковим. Суцiльний контроль виключає вiдправлення споживачевi продукцiї з дефектам й, але в умовах масового i великосерiйного виробництва його проведення вимагає значних витрат. Тому економiчно вигiдно застосовувати вибiрковий контроль, при якому з кожної контрольованої партiї вiдбирається певна кiлькiсть одиниць продукцiї. Вибiрка — сукупнiсть виробiв, вiдiбраних для контролю з партiї або потоку продукцiї. Контрольована партiя продукцiї має виготовлятися за тих же умов, то й iншi вироби, iнакше вибiрка буде неоднорiдною, а результати контролю будуть не досить достовiрними.
що мають велику трудомiсткiсть контролю та руйнуються при контролi якостi. Безперервний контроль технологiчних процесiв виконують при їх нестабiльностi, як правило, автоматичними або напiвавтоматичними засобами контролю, а перiодичний, навпаки, при виробництвi, що вже встановилося. „Летючий” контроль проводиться у спецiальних випадках, визначених у стандартах пiдприємства.
У вирiшеннi проблеми пiдвищення якостi продукцiї й ефективностi виробництва важлива роль належить статистичним методам управлiння якiстю. До статистичних методiв вiдносять контроль якостi продукцiї або стану технологiчного процесу (ТП), який проводиться на основi використання теорiї ймовiрностi i математичної статики.
за якими виконується вибiрка з партiї виготовлених виробiв або деталей i на основi їх якостi робиться висновок про якiсть цiлої партiї продукцiї. Методи статистичного контролю використовуються для вхiдного контролю матерiалiв, сировини i комплектуючих виробiв, при операцiйному контролi i при контролi готової продукцiї.
На практицi використовуються одноступiнчастий (одиничних виробок) двохступiнчастий (подвiйних вибiрок) i послiдовний методи контролю. Одноступiнчастий контроль дає можливiсть робити висновки про якiсть продукцiї за одною вибiркою. Двоступiнчастий контроль пропонує приймати рiшення про якiсть продукцiї за результатами не бiльше двох вибiрок, причому вiдбiр другої вибiрки залежить вiд результату перевiрки першої вибiрки.
Методи одиничних i подвiйних вибiрок контролю якостi продукцiї. При методi одиничних вибiрок, якщо у вибiрцi, рiвнiй n об’єктiв iз всiєї партiї N, число бракованих І буде меншим або рiвним певнiй величинi С, то вся партiя об’єктiв приймається. При І > С — партiя бракується i пiддається суцiльному контролю (вiдбираються придатнi об’єкти, виправний та невиправний брак). Величина вибiрки n i число бракованих в нiй об’єктiв І (при яких партiя N вважається придатною i не пiддається соцiальному контролю, визначається за таких умов:
— ризик замовника не повинен перевищувати певної величини;
— загальне середнє число екземплярiв, якi пiдлягають контролю як у придатних, так i в непридатних партiях, повинне бути мiнiмальним.
Статистичнi методи управлiння якiстю технологiчних процесiв. Статистичне регулювання технологiчного процесу має на метi систематичне спостереження за змiнами статистичних характеристик якостi для того, щоб забезпечити стiйкiсть процесу i своєчасно зупинити появу вiдхилення, не допускаючи виникнення браку у виробництвi.
Цей контроль передбачає мiнiмально необхiдний об’єм i перiодичнiсть взяття проб продукцiї; встановлення границь допустимих змiн статистичних характеристик в пробах, тобто контрольних границь. Цi границi повиннi бути меншi за технiчнi допуски, оскiльки „розкид” середнiх значень вужчий, нiж розкид одиничних значень.
В практицi поточного статистичного регулювання процесу використовують так званi контрольнi карти. На пiдприємствах використовують такi рiзновиди поточного статистичного контролю:
2) спосiб контрольних дiаграм для iндивiдуальних значень якостi в пробах;
арифметична величина замiряно ознаки i отриманi значення вiдмiчаються точками на контрольнiй картi, побудованiй за певними правилами. На картi наносяться лiнiї, якi вiдповiдають верхнiй i нижнiй технiчним границям поля допуску i двi границi регулювання — нижня i верхня. Попадання значення параметра за границю регулювання означає наявнiсть вiдхилень, то виходять за границi допуску, тобто свiдчить про присутнiсть в партiї дефектних виробiв. Інколи, окрiм границь регулювання, наносять ще двi границi попередження, якi свiдчать про настання наступаючого розладу процесу. За характером розмiщення точок, що наносяться на графiк, можна окремi порушення в процесi вияснити i лiквiдувати до появи браку.
У ринковiй економiцi проблема якостi є найважливiшим чинником пiдвищення рiвня життя, економiчної, соцiальної й екологiчної безпеки. Якiсть — комплексне поняття, що характеризує ефективнiсть усiх сторiн дiяльностi: розробка стратегiї, органiзацiя виробництва, маркетинг i iн. Найважливiшою складовою всiєї системи якостi є якiсть продукцiї.
В iсторiї розвитку систем якостi, мотивацiї можна видiлити п’ять етапiв пiдходу до якостi. Розвиток якостi в Українi, у вiдмiнностi вiд iнших країн, розпочався порiвняно недавно. Це дозволило врахувати досвiд iнших держав, що досягли значних успiхiв на цьому шляху.
Успiх органiзацiї значною мiрою визначається якiстю товарiв та послуг. Інакше кажучи, для досягнення успiху в своїй дiяльностi органiзацiя має забезпечити конкурентноздатну якiсть та конкурентноздатну цiну на свої товари i послуги.
Система менеджменту якостi органiзацiї базується на застосуваннi процесного пiдходу. При цьому дiяльнiсть органiзацiї розглядається як керований процес, у якому вхiднi матерiальнi й iнформацiйнi потоки перетворяться у вихiднi потоки продукцiї.
вихiдних матерiалiв мають бути надiйними, забезпечувати не тiльки якiсну продукцiю, але i своєчасно та вiдповiдно до встановлених сторонами термiнiв. Основним правилом, а не гаслом, у виробникiв виробiв має бути «якiсть понад усе».
вiдповiдним стандартам, а також способiв запобiгання випадкiв незадовiльних показникiв.
Контроль якостi здiйснюється впродовж усього життєвого циклу проекту. Стандарти якостi охоплюють проектнi процеси i цiлi проекту. Проектнi результати включають кiнцевi продукт(и) та результати процесу управлiння проектом, такi як витрати та виконання графiка (календарного плану) проекту. Контроль якостi також може включати дiї iз запобiгання випадкiв незадовiльного виконання проекту.
Органiзацiя технiчного контролю якостi на пiдприємствi здiйснюється вiдповiдно до „Типового положення про вiддiл технiчного контролю (ВТК) промислового пiдприємства”, яке встановлює головнi завдання ВТК: запобiгання випуску (поставцi) пiдприємством продукцiї, яка не вiдповiдає вимогам стандартiв та технiчним умовам, затвердженим зразкам, проектно-конструкторськiй та технологiчнiй документацiї, умовам поставки та договорiв, а також змiцненню виробничої дисциплiни i пiдвищення вiдповiдальностi всiх ланок виробництва за якiсть виготовлюваної продукцiї.
Сучаснi умови господарювання вимагають вiд кожного пiдприємства запровадження i дотримання належного (дiйового) комплексного механiзму управлiння якiстю продукцiї. Визначальними елементами цього специфiчного менеджменту, що справляють найбiльш iстотний вплив на процес постiйного забезпечення виробництва i постачання на ринок конкурентоспроможної продукцiї, є: стандартизацiя i сертифiкацiя виробiв; внутрiшнiх систем якостi; державний нагляд за додержанням стандартiв, норм i правил i вiдповiдальнiсть за їх порушення; внутрiшньовиробничий технiчний контроль якостi.
1. Брун М., Георгi Д. Управлiння якiстю: витрати i прибуток // http://www.management.com.ua/qm/qm002.html
2. Василенко О. П. Виробничий менеджмент. — К.: Либра, 2004. — 511 с.
3. Мазур И. И., Шапиро В. Д. и др. Управление проектами: Справочник для профессионалов. – М.: Высшая школа, 2001. – 875 с.
4. Нємцов Р. Н. Менеджмент органiзацiй. — К.: Дiло, 2006.
5. Онищенко В. О., Редкiн О. В., Старовiрець А. С., Чевганова В. Я. Органiзацiя виробництва. Навчальний посiбник. — К.: Лiбра, 2003. — 336 с.
6. Пинто Дж. К. Управление проектами. – СПб: Питер, 2004. – 464 с.
7. Шаповал Н. В. Менеджмент якостi: Пiдр. — К.: МАУП, 2001. — 152 с.
| 
