Аналiз та прогнозування ринку працi
Мiнiстерство освiти i науки України
Факультет перепiдготовки та пiдвищення квалiфiкацiї
Курсова робота
з дисциплiни
«Соцiально-трудовi вiдносини»
на тему:
«
Виконала: Слухачка ФППК
Стрелецька В. М.
ст. викладач Михайленко Н. О.
Херсон 2010
Змiст
Вступ
Роздiл 1. Структура i механiзм фунцiонування ринку працi
1. 1 Ринок працi i зайнятiсть
1. 2 Функцiонування ринку працi
1. 3. Проблеми молодi на ринку працi
Роздiл 2. Аналiз сучасного стану ринку працi України
2. 1 Особливостi функцiонування ринку працi в умовах свiтової кризи
2. 2. Аналiз ринку працi в народному господарствi
2. 3 Аналiз ситуацiї в загальному секторi та в секторi молодих спецiалiстiв ез досвiду роботи
3. 2 Розробка спецiальних програм, як механiзм реалiзацiї державної гарантiї
3. 3 Перспективи розвитку ринку працi України
Вступ
Специфiка ринку працi визначається особливiстю того товару, який на ньому представлений. Праця невiддiльна вiд людини, вона є формою життєдiяльностi особи тому не може бути об’єктом купiвлi-продажу невiддiльнi вiд неї функцiї, в тому числi й праця. Тому на ринку працi продається й купується не сама праця а послуги працi, кiлькiсть i якiсть яких залежить вiд багатьох чинникiв – рiвня професiйної пiдготовки працiвника, його квалiфiкацiї, досвiду сумлiння та iнших. Купiвля – продаж послуг працi виступає у формi найму вiльного працiвника на певних умовах щодо тривалостi робочого дня, розмiрiв заробiтної плати, посадових обов’язкiв i деяких iнших. На перiод найму працедавець – бiзнес чи держава купує право на використання послуг працi продавця, а не саму працю, власником якої залишається бути працiвник. В загальноприйнятому поняттi «ринок працi» необхiдно бачити категорiю «ринок послуг працi» [1, с. 256].
Свiтовий досвiд свiдчить про неможливiсть досягнення повного використання ресурсiв працi, про iснування проблеми безробiття, що стосується мiльйонiв людей i є дуже важливою та гострою економiчною та соцiальною проблемою життя суспiльства. [2, с. 110].
Метою цiєї роботи є проведення економiчного аналiзу поведiнки роботодавцiв i взаємовiдносин мiж ними i працiвниками.
Справа в тому, що вiдносини в областi зайнятостi це найбiльш важливi вiдносини в нашому життi, i саме тому ця сфера привертає до себе так пильну увагу з боку законодавцiв. Тому глибоке знання фундаментальних основ економiки працi грає ключову роль в розумiннi безлiчi соцiальних проблем i явищ.
Таким чином, вивчення проблем зайнятостi i економiки працi загалом необхiдне для розумiння наслiдкiв полiтичних рiшень в областi трудових вiдносин, приємних або що обговорювалися урядом.
Роздiл 1. Структура i механiзм фунцiонування ринку працi
Особлива увага на загальному ринку належить ринку робочої сили. Основною ознакою переходу вiд простою до загального товарного виробництва є перетворення робочої сили в товар. Це сталося по двох причинах:
1) Завдяки позбавленню виробникiв засобiв виробництва i всiх джерел iснування, крiм їх здiбностi до працi;
Спiввiдношення пропозицiї i попиту формує цiну робочої сили, яка виражається в заробiтнiй платi. Чим вище вартiсть робочої сили, тим вище попит на труд, тим менше число зайнятих. Мiж рiвнем заробiтної плати i числом зайнятих iснує зворотний зв'язок.
Потрiбно визнати, що поняття “труд” унiкальне. Трудовi послуги можна надати, самих же працiвникiв не можна нi купити нi продати. Бiльш того оскiльки трудовi послуги невiддiльнi вiд самих працiвникiв, то умови їх придбання часто не менш важливi, нiж сама їх цiна. Іншими словами, при наймi не грошовi чинники, такi як умови працi, небезпека отримання виробничих травм, характер керiвника, iснуючi уявлення про “справедливiсть” у вiдношеннi до людей i iншi грають бiльш важливу роль на ринку працi, чому, наприклад, на товарних ринках. [3, с. 257].
Можна сказати, що умови, в яких роботодавцi придбавають, а працiвники пропонують свої послуги в сферi працi, утворять свiй ринок по декiлькох причинах.
По-перше, iснують органiзацiї, метою дiяльностi яких є сприяння розвиток контактiв мiж покупцями i продавцями трудових послуг, яке здiйснюється через оголошення типу “на роботу потрiбнi”, через бюро профспiлок по найму, через агентства по найму i т. д.
По-друге, поле встановлення такого роду контактiв мiж двома сторонами вiдразу ж вiдбувається обмiн iнформацiєю про цiну i якiсть. Подача заяв про прийом на роботу, дiловi спiвбесiди i навiть усна iнформацiя вiд друзiв все це iлюструє виникаючий обмiн iнформацiєю на ринку працi.
на який вона розрахована. Інодi такий договiр може носити офiцiйний характер, наприклад, колективний договiр мiж профспiлкою i роботодавцем. У iнших випадках угода письмово взагалi не оформляється, i тодi воно має неофiцiйний характер, i сторони в межах своєї практики i досвiду перевiряють взаєморозумiння. Проте, доцiльно вважати, що, як правило, взаємовiдносини в сферi зайнятостi регулюються на основi контракту (договору). [3, с. 261].
Остаточним результатом операцiї мiж працiвником i роботодавцем на ринку працi є розподiл людей по робочих мiсцях при певних ставках оплати працi. Розподiл в сферi працi служить не тiльки iнтересам окремих працiвникiв, але i потребам суспiльства загалом.
Таким чином, саме через ринок працi найбiльш важливий нацiональний ресурс труд розподiляється по фiрмах, органiзацiях, галузях, регiонах i професiях. Видiлимо найважливiшi його особливостi:
- ринок працi належить до ресурсних ринкiв, а отже має своєрiдних суб’єктiв порiвняно з ринками споживчих товарiв. Суб’єктами попиту на ринку працi є фiрми та держава, а пропозицiї – домогосподарства;
- попит на працю, як i на будь-якi iншi види економiчних ресурсiв є похiдним попитом;
- велика тривалiсть взаємовiдносин продавця i покупця. Якщо на ринках бiльшостi споживчих товарiв контакт продавця i покупця короткочасний i закiнчується передачею прав власностi на об’єкт торгiвлi, то на ринку працi взаємовiдносини продавця i покупця тривають стiльки часу, на який укладається угода з найму працiвника. Тривалiсть контактiв продавця i покупця є необхiдною умовою постiйного вiдновлення операцiй купiвлi-продажу послуг працi;
- велику роль вiдiграють не грошовi чинники – складнiсть i престижнiсть роботи, умови працi,її безпека для здоров’я,гарантiї зайнятостi i професiйного росту, моральний клiмат в колективi тощо;
- на ринок працi значний вплив здiйснюють рiзнi iнституцiональнi структури – профспiлки, трудове законодавство, державна полiтика зайнятостi i професiйної пiдготовки,спiлки пiдприємств та iншi. Це пов’язано насамперед з тим, що продавцi послуг працi – найманi робiтники, що становлять бiльшiсть населення, а праця за наймом є джерелом їх добробуту, певний рiвень якого є умовою соцiального спокою суспiльствi. [2, с. 257].
1. 2 Функцiонування ринку працi
У захiдних економiчних теорiях ринок працi розглядається як ринок, де реалiзовується лише один з iнших виробничих ресурсiв. При цьому видiляються чотири основних концепцiї до аналiзу функцiонування сучасного ринку. Згiдно з першою концепцiєю, якої дотримуються неокласики (Дж. Перрi, Р. Холл, М. Фелдстайм) i прихильники концепцiї економiки пропозицiї (Д. Гилдер. А. Лаффер i iнш.), ринок працi, як i всi iншi ринки, дiє на основi цiнової рiвноваги. Саме цiна робочої сили (заробiтна плата) регулює попит i пропозицiю робочої сили. Цiна на робочу силу гнучко реагує на потребi ринку, збiльшуючись або меншаючи в залежностi вiд попиту i пропозицiї. При цьому рiвновага виключає безробiття.
Вiдповiдно до моделi цiнової рiвноваги, iндивiд “iнвестує в квалiфiкацiю” доти, поки не знижується норма прибутку на цi вкладення. Наявнiсть безробiття пояснюється її добровiльним характером i прагненням працiвникiв до максимально вигiдної роботи.
Кейнсiанци i монетарiсти розглядають ринок як явище постiйної i фундаментальної не рiвноваги. Вони виходять з того, що цiна робочої сили жорстко фiксована i практично не мiняється регулювальником ринку, тому вона повинна бути приваблена ззовнi державою. Представником школи монетарiстiв виходять з жорстокої структури цiн на робочу силу, бiльше за те з передумови їх однонаправленого рiшення. [4, с. 255].
Школа iнстiтуционалiстiв основну увагу придiляє аналiзу професiйних i галузевих вiдмiнностей в структурi робочої сили i вiдповiдних рiвнiв заробiтної плати.
Марксистська теорiя розглядала ринок працi як ринок особливого роду, особливiсть якого пояснюється рiзницею товару “робоча сила” i фiзичного капiталу. Якщо робоча сила в процесi працi створює вартiсть, то всi iншi види ресурсiв лише переносяться на нову вартiсть самим трудом. У зв'язку з цим ринок робочої сили, пiдкоряючись загальним ринковим закономiрностям, має iстотнi особливостi, оскiльки сама робоча сила як суб'єктивний чинник виробництва, будучи товаром, може в також час активно впливати на спiввiдношення попиту i пропозицiї i на свою ринкову цiну.
Об'єктами ринку працi виступають товар, попит i пропозицiя.
Що стосується товару, то частiше за все передбачається, що ним є робоча сила, що визначається як сукупнiсть фiзичних i розумових здiбностей людини, якi вживаються на виробництво товарiв i послуг. Це специфiчний товар, який:
а) не вiдчужується вiд його власника найманого працiвника в процесi купiвлi-продажу;
б) є живим, одушевленим товаром, а купiвля його використання пiдприємцем в течiї якогось часу отримала назву найма;
г) має ту особливiсть, що носiєм його є людина з всiма його правами в суспiльствi;
д) грає вирiшальну роль в створеннi прибуткiв суспiльства;
е) не можна покласти на зберiгання, як це можна зробити з iншим товаром;
ж) не приносить прибутку, якщо його не продати, i крiм того, вимагає все нових життєвих благ для його пiдтримки i iн.
Розглянемо тепер другий об'єкт ринку працi попит на робочу силу. Видiляють iндивiдуальний i сукупний попит.
Рiшення про пропозицiю своєї робочої сили приймають самi працiвники. Важливу роль в цьому грають: схильнiсть до професiї; престиж працi i фiрми-роботодавця; можливiсть реалiзувати творчi здiбностi; культурнi або релiгiйнi iнтереси i т. п.
Основним матерiальним стимулом виступає заробiтна плата: чим вище її рiвень для окремих працiвникiв, тим бiльше працiвникiв пропонують свiй труд i тим бiльше вони бажають працювати.
Пропозицiя робочої сили формується пiд впливом ряду рiзноманiтних чинникiв:
- спiввiдношення зайнятого i незайнятого населення;
Основними суб'єктами ринку працi є найманий працiвник, як власник, носiй i продавець своєї робочої сили, i роботодавець-покупець даного товару.
- юридична свобода працiвника по своєму розсуду розпоряджаються своїми здiбностями робочої сили;
- вiдсутнiсть можливостей господарювання свого як джерела отримання всiх потрiбних для життя коштiв або вiдсутнiсть iнших умов iснування;
- наявнiсть на ринку працi покупця, що пред'являє попит на робочу силу певної квалiфiкацiї i професiйного профiлю.
Гнучкiсть ринку працi передбачає:
а) велику територiальну i професiйну мобiльнiсть трудящих;
б) гнучкiсть витрат на робочу силу;
в) гнучкiсть внутрiшньогалузевої i мiжгалузевої диференцiацiї заробiтку;
г) гнучкiсть в управлiннi людськими ресурсами на рiвнi пiдприємств;
д) гнучкiсть використання трудящих у всiляких формах найма i iнш.
Жорсткий ринок працi вiдрiзняється наступними характеристиками:
б) стабiльнiсть зайнятостi;
г) стабiльнiсть змiст роботи;
На думку багатьох економiстiв, жорсткий ринок працi є причиною зростання безробiття. [13, с. 134].
1. 3 Проблеми молодi на ринку працi
звернуться. Тi iндивiдууми, що знаходяться на ринку працi, хто не має роботи за винагороду, складають ряди безробiтних. Люди, якi не зайнятi на роботi, не шукають роботи i не чекають, що їх роботодавець знову дасть їм робоче мiсце, не прираховуються до робочої сили. Отже. Сукупна робоча сила складається iз зайнятих i безробiтних. Якiсть i кiлькiсть робочої сили на кожному конкретному ринку працi постiйно мiняються i потiк працiвникiв, що мiняють ринок працi, вельми значний. Розглянемо чотири основних потоки мiж ринками:
3. Тi, хто входить до складу робочої сили, незалежно вiд того мають вони роботу чи нi, можуть вийти з категорiї робочої сили в зв'язку з вiдходом на пенсiю або вирiшивши не шукати роботу за плату.
4. Тi ж, хто нiколи не працював i не шукав роботи, поповнюють ряди працiвникiв, уперше входячи в робочу силу, а тi, хто вийшов з робочої сили входять в її склад.
Вiдношення чисельностi безробiтних до чисельностi робочої сили i є рiвень безробiття. І хоч ця величина вельми приблизна, i створює певнi неточностi, все ж це частiше за все величина, що згадується, необхiдна для оцiнки стану ринку. [9, с. 123].
випробовують ускладнення в тому, яким чином заповнити вакансiї, що є. Така ситуацiя свiдчить i про те, що бiльшiсть з тих: хто не має роботу, в станi досить швидко знайти роботу. Якщо ж рiвень безробiття стає вищим, скажемо досягне 7% i бiльш, то в цьому випадку ринок працi вважається ненапруженим в тому значеннi, що iснує великий вибiр робочої сили, i наймачi можуть без проблем знайти собi вiдповiднi кандидатури на вакансiї мiсця. Коли кажуть, що положення на ринку працi ненапружене, це не означає, що нiде немає нiякого дефiциту. Коли ж кажуть, що ринок працi в напруженому станi, це, проте, може означати, що вiдносно деяких видiв професiй або робочих мiсць число тих, хто шукає роботу, перевищує число вакансiй при домiнуючiй заробiтнiй платi.
Державний та регiональнi ринки працi можна сегментувати за галузевою (за видами дiяльностi) i професiйно-квалiфiкацiйною ознаками.
Галузевий розрiз ринку працi за своїм економiчним змiстом являє собою сукупну суспiльну потребу в робочiй силi галузей нацiонального господарства, забезпечену реальними робочими мiсцями.
На сьогоднiшнiй день галузеву структуру сукупного ринку працi слiд визнати нерацiональною. Перш за все нерацiональна найбiльш загальна пропорцiя – спiввiдношення сукупного попиту на робочу силу сфери матерiального виробництва i сфери послуг. В матерiальнiй сферi зайнято бiля 60%, а у сферi послуг бiля 40%. Такий стан склався через переважну орiєнтацiю на екстенсивний шлях розвитку., недостатнього впровадження у виробництво досягнень НТП та недооцiнювання впливу соцiальної сфери на ефективнiсть економiки. (в США у виробничiй сферi зайнято менше 30% працiвникiв).
В економiцi України переважала гiпертрофована потреба в працiвниках промисловостi, сiльського господарства та будiвництва. Якщо в нашому сiльському господарствi чисельнiсть працiвникiв перевищує 15% вiд зайнятих у народному господарствi, то у розвинутих країнах вона коливається в межах 2-3% (у США – 2,5%).[14, с. 288].
При цьому необхiдно вiдзначити, що ефективний попит на робочу силу, який буде визначати галузеву структуру сукупного ринку працi в недалекому майбутньому змiнюватиметься швидше нiж сукупний попит, який визначає структуру зайнятих тепер. Швидко скорочується потреба в працiвниках виробничої сфери i зростає потреба в працiвниках сфери послуг.
Професiйно-квалiфiкацiйну структуру сукупного ринку працi можна розглядати, з одного боку, як потребу виробництва в працiвниках визначеного рiвня освiченостi i професiйної пiдготовки, з iншого - як потребу економiчно активного населення в робочих мiсцях, що вiдповiдають рiвню його пiдготовки. Якраз дисбаланс цих складових приводить до наявностi вакантних робочих мiсць в умовах безробiття, та дефiциту визначених робочих мiсць в умовах нестачi робочої сили.
конкуренцiї мiж пiдприємствами ситуацiя може змiнитись в бiк механiзацiї виробництва, як гаранта якостi товарiв, i почнеться вивiльнення неквалiфiкованої робочої сили.
Сьогоднi економiсти вважають, що природний рiвень безробiття дорiвнює приблизно 7-8 %. Якщо поточне безробiття значно перевищує природну норму, то це свiдчить про змушене безробiття. Безробiття, що є особливо змушеним - це i соцiальна катастрофа. Депресiя приводить до бездiяльностi, а бездiяльнiсть – до втрати квалiфiкацiї, втрати самоповаги, занепаду моральних надбань, розпаду родини, самогубств, соцiальної напруженостi. Історiя переконливо показує, що масове безробiття приведе до швидких соцiально полiтичних змiн (згадаємо прихiд Гiтлера до влади). Тому держави намагаються знижувати рiвень безробiття, щоб убезпечити себе i суспiльство вiд соцiальних вибухiв i потрясiнь. [15, с. 224].
Роздiл 2. Аналiз сучасного стану ринку працi України
2. 1 Особливостi функцiонування ринку працi в умовах свiтової кризи
диспропорцiй зайнятостi, змiни в якостi робочої сили i мотивацiї працi. Через економiчну кризу на 2009 рiк кiлькiсть безробiтних у свiтi зросте на 20 мiльйонiв, i їхня кiлькiсть становитиме 210 млн. осiб. За даними Держкомстату, за щомiсяця лави українських безробiтних вже збiльшилися на 4 тисячi людей. Яка нинi ситуацiя на ринку працi?
по безробiттю та рiвнем заробiтної плати. Як наслiдок, втрачається мотивацiя людини до працi. У громадян немає економiчної зацiкавленостi працювати, а у служби зайнятостi – законодавчих пiдстав примусити їх до цього. На облiку в державнiй службi зайнятостi станом на 1 серпня 2008 року перебувало 631,5 тис. незайнятих громадян, якi шукали роботу, iз них бiльш нiж половину складали мешканцi сiльської мiсцевостi та жiнки, понад третину – молодь у вiцi до 35 рокiв. Офiцiйний статус безробiтних на зазначену дату набули 96,8 вiдсотка незайнятих громадян, iз них 72,7 вiдсотка отримували допомогу по безробiттю. Серед безробiтних майже кожен другий ранiше займав мiсце робiтника, а кожен четвертий – посаду службовця або не мав професiйної пiдготовки. Рiвень зареєстрованого безробiття в цiлому по країнi на 1 серпня того року становив 2,2 вiдсотка вiд кiлькостi населення працездатного вiку, що на 0,3 вiдсоткового пункту менше, нiж на вiдповiдну дату минулого року. Навантаження незайнятого населення, яке звернулося за сприянням у працевлаштуваннi до державної служби зайнятостi порiвняно з червнем цього року не змiнилося i становило 3 особи на 1 вiльне робоче мiсце. За регiонами значення цього показника коливалося вiд 0,2 особи у м. Києвi до 13 осiб у Хмельницькiй областi. За сприяння державної служби зайнятостi у сiчнi – липнi 2008 року було працевлаштовано 677,8 тис. осiб, що на 4,8 вiдсотка бiльше, нiж у вiдповiдному перiодi минулого року Рiвень працевлаштування незайнятих громадян у сiчнi – червнi того року порiвняно з вiдповiдним перiодом минулого року зрiс на 5,5 вiдсоткового пункту та становив 39,6 вiдсотка. Причому таке зростання спостерiгалось в усiх регiонах країни. Зазначений показник знаходився в межах вiд 31,2 вiдсотка у Рiвненськiй областi до 67,4 вiдсотка у м. Києвi [17]
Масове безробiття в Українi, на жаль, стає суворою реальнiстю. Кiлькiсть тих, хто вже втратив роботу, перевищила найпесимiстичнiшi офiцiйнi прогнози минулого року. Якщо невпинне скорочення робочих мiсць вiдбуватиметься такими темпами й надалi, країна матиме всi шанси перетворитися на майже "комунiстичне" безкласове суспiльство.
Офiцiйна статистика це теж засвiдчує. За даними Держкомстату, кiлькiсть громадян, якi перебували на облiку в службах зайнятостi, у груднi минулого року становила 876,2 тис. Проте вже у сiчнi цього року Україну накрила друга хвиля скорочень - на 30 сiчня кiлькiсть безробiтних сягнула 930 тисяч. Щоправда, за першi два тижнi лютого скорочення нiби призупинились. "Прирiст" становив лише 1,9 тисячi. Але схоже на те, що це - тимчасове затишшя перед новою "бурею". Адже розвиток загально-економiчної та полiтичної ситуацiї в країнi пiдштовхує саме до таких висновкiв.
Києвi та Кiровоградськiй областi (дивись таблицю 1)
Пояснюється це значною кiлькiстю людей – 1 млн. 700 тис. осiб, – що перебувають у станi латентного безробiття, сидячи у безстрокових вiдпустках чи працюючи неповний день або тиждень. За даними Держкомстату, у груднi у режимi неповної зайнятостi працювало 928 тис. чоловiк, а у неоплачуваних адмiнiстративних вiдпустках перебувало 829 тис. чоловiк.
За прогнозами, сформованими на основi методологiї Мiжнародної органiзацiї працi, у 2010 роцi рiвень безробiття в Українi сягне 9%. Без роботи залишаться близько 3 млн. чоловiк.
Таблиця 1
Статистичнi данi по безробiттю в Українi, (тис. осiб)
| Регiони |
Кiлькiсть зареєстрованих безробiтних на 01. 05. 2010 |
01. 03. 2010 |
|
Населення працездатного вiку |
| 1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
| Україна |
879,0 |
97,0 |
104,0 |
3,1 |
| АРК |
28,7 |
97,8 |
109,9 |
2,4 |
| Вiнницька |
42,6 |
97,5 |
102,7 |
4,4 |
| Волинська |
24,0 |
97,3 |
94,7 |
3,9 |
| Днiпропетровська |
57,6 |
97,2 |
110,6 |
2,8 |
| Донецька |
68,1 |
100,9 |
123,9 |
2,5 |
| Житомирська |
33,2 |
99,9 |
100,9 |
4,4 |
| Закарпатська |
23,2 |
99,1 |
100,6 |
3,0 |
| Запорiзька |
39,6 |
97,9 |
110,1 |
3,5 |
|
29,7 |
100,6 |
96,2 |
3,6 |
|
30,7 |
98,7 |
112,5 |
2,9 |
| Кiровоградська |
25,9 |
93,3 |
101,4 |
4,3 |
| Луганська |
34,9 |
92,8 |
100,6 |
2,4 |
|
42,9 |
98,8 |
101,9 |
2,3 |
| Одеська |
29,4 |
92,0 |
98,1 |
2,0 |
|
43,9 |
94,9 |
103,5 |
4,9 |
| Рiвенська |
31,6 |
97,3 |
99,1 |
4,6 |
| Сумська |
30,9 |
98,9 |
103,1 |
4,3 |
| Тернопiльська |
30,4 |
94,5 |
92,4 |
4,7 |
| Харкiвська |
49,2 |
95,0 |
106,2 |
2,8 |
|
20,4 |
91,4 |
96,6 |
3,0 |
| Хмельницька |
33,5 |
97,4 |
99,8 |
4,3 |
| Черкаська |
30,1 |
96,6 |
105,1 |
5,2 |
| Чернiвецька |
16,8 |
96,6 |
92,4 |
3,1 |
| Чернiгiвська |
30,1 |
96,3 |
98,4 |
4,6 |
| м. Київ |
12,9 |
100,4 |
128,9 |
0,7 |
|
2,4 |
103,1 |
121,2 |
1,0 |
Таким чином, по складу безробiтних можна судити про просування того чи iншого регiону по гостротi безробiття. У тих регiонах, де переважають "високоосвiченi жiнки передпенсiйного вiку", можна говорити лише про початкову стадiю безробiття. Рiвень безробiття i напруженiсть на ринку працi в таких регiонах як правило невеликi, хоча рости вони можуть високими темпами. У тих регiонах, де серед безробiтних переважає молодь, чоловiки, обличчя з низьким рiвнем утворення, проблема безробiття дуже гостра, але чисельнiсть безробiтних найчастiше росте повiльнiше, нiж у середньому по країнi.
тощо. Усе це пiдкреслює значення вивчення закономiрностей органiзацiї робочих мiсць i функцiонування ринку працi в тiсному взаємозв’язку з вказаними економiчними явищами.
є розвиток промисловостi, яка має базуватися на нових технологiях з урахуванням вимог часу, а для цього потрiбнi капiтальнi вкладення.
2. 2 Аналiз ринку працi в народному господарствi
Згiдно до Великого тлумачного словника сучасної української мови, „становлення” – це фiлософська категорiя, що вiдображає процес дiалектичного переходу вiд одного ступеня розвитку до iншого як момент взаємоперетворення протилежних, а водночас взаємопов’язаних моментiв розвитку – виникнення i зникнення; формування когось, чогось у процесi розвитку. Звiдси „розвиток” – це процес, унаслiдок якого вiдбувається змiна якостi чого-небудь, перехiд вiд одного якiсного стану до iншого, вищого.
Пропозицiя робочої сили в Українi, незалежно вiд економiчної ситуацiї, визначається демографiчними чинниками, передусiм чисельнiстю населення вiком 20-65 рокiв. Саме цi вiковi рамки всупереч законодавству реально окреслюють економiчно активний вiк в Українi – до 20 рокiв молодь переважно навчається i не виходить на ринок працi, а по досягненнi пенсiйного вiку населення, як правило, не припиняє трудової дiяльностi. Водночас пропозицiя робочої сили, особливо її якiсть, може стати або додатковим чинником прискорення, або бар’єром економiчного зростання.
Чисельнiсть та вiковий склад економiчно активного населення. Зрушення вiкової структури i їх вплив на ринок працi. Сучасний рiвень економiчної активностi населення України, попри значно нижчий, нiж у бiльшостi країн свiту пенсiйний вiк, є досить високим за мiжнародними масштабами. Це пояснюється головним чином активнiстю жiнок 20-49 рокiв. Найвищi рiвнi економiчної активностi населення характернi для Волинської, Вiнницької областей та м. Києва, найнижчi – для Тернопiльської, Чернiвецької та Ів. -Франкiвської областей.
економiчно активна особа – старша 50 рокiв, а кожна чотирнадцята – старше працездатного вiку) створює певнi перешкоди для нормализацiї процесiв вiдтворення робочої сили, для запровадження новiтнiх технологiй i вiдповiдної переквалiфiкацiї працiвникiв.
Особливо гострою є проблема старiння робочої сили у сiльськiй мiсцевостi, передусiм у Чернiгiвськiй, Кiровоградськiй, Полтавськiй областях. Це може стати непереборним бар’єром розвитку нових вiдносин у аграрному секторi цих регiонiв.
Освiтня та професiйна пiдготовка робочої сили. Якiсть пiдготовки робочої сили має першочергове значення саме у перiод економiчного зростання в зв’язку з необхiднiстю запровадження нових технологiй, схем органiзацiї виробництва, коли майже вичерпано екстенсивнi чинники економiчного зростання i необхiдна iнтенсифiкацiя як виробництва, так i надання послуг. У цьому контекстi слiд позитивно оцiнити невпинне зростання питомої ваги осiб з вищою (повною та базовою) освiтою у складi робочої сили. Проте у розвитку сучасної системи освiти, передусiм вищої, спостерiгаються значнi диспропорцiї. Триває тенденцiя випереджального збiльшення масштабiв пiдготовки економiстiв та юристiв (вiдповiдно на 36,2 та 43,6%), обумовлена, насамперед, iнерцiєю високої престижностi отримання спецiальностей, якi гарантували в недавньому минулому досить високi та стабiльнi доходи, i адекватною реакцiєю ринку освiтнiх послуг. Однак практична насиченiсть нацiонального ринку працi економiстами та юристами неминуче позначиться на працевлаштуваннi фахiвцiв з цих спецiальностей. Натомiсть всупереч необхiдностi забезпечення економiки висококвалiфiкованими фахiвцями з iнженерних спецiальностей, якi зможуть реалiзувати iнновацiйнi принципи економiчного зростання, i змiнам у попитi на робочу силу, що вже вiдбуваються i вочевидь посиляться у найближчому майбутньому, протягом останнiх рокiв обсяги випуску таких фахiвцiв практично не змiнилися, а їхня питома вага у складi випускникiв вузiв знизилася. [19].
Таким чином, нажаль, здобуття вищої освiти в Українi не гарантує зайнятостi. З одного боку, збереження високого ступеня монополiзацiї економiки обумовлює iснування значної частки технологiчно вiдсталих виробництв, що суттєво обмежує можливостi застосування отриманих знань та навичок безпосередньо у виробничому процесi. З другого – якiсть отриманих у процесi навчання знань часто не вiдповiдає вимогам до робочої сили, якi висуваються з боку високотехнологiчних виробництв. Дається взнаки i стрiмке старiння знань, обумовлене швидкими економiчними зрушеннями, зокрема економiчним пiднесенням. Тому для забезпечення належної якостi професiйно-освiтньої пiдготовки робочої сили необхiдно запроваджувати систему освiти протягом всього трудового життя.
насамперед на пiдготовку спецiалiстiв для аграрного сектору економiки. Збiльшення обсягiв виробництва i надання послуг створює об’єктивнi передумови для зростання потреби в квалiфiкованих робiтниках, а отже, нагальною потребою стає реформування системи професiйно-технiчної освiти вiдповiдно до нових вимог. Аналiз i прогноз потреби в робочiй силi за професiями та рiвнями квалiфiкацiї має стати дiєвим iнструментом реформування системи професiйної пiдготЗовнiшня трудова мiграцiя. При обмежених можливостях працевлаштування i низькiй заробiтнiй платi чимало економiчно активних громадян України, передусiм у вiцi 20-49 рокiв, стають трудовими мiгрантами. Понад 80% учасникiв трудових мiграцiй не мали постiйної роботи в Українi i ще 7% перебували в неоплачуваних вiдпустках отримання можливостей роботи за кордоном хронологiчно збiглося з початком економiчного спаду i стало засобом полiпшення не тiльки економiчного становища, а й соцiального статусу, особливо у сiльськiй мiсцевостi та невеликих мiстах захiдних регiонiв. Не змiнилася на краще ситуацiя з працевлаштуванням i з початком економiчного зростання. Понад те, за оцiнками Нацбанку, обсяги переказiв заробiтної плати робiтникiв, якi працюють за кордоном менше 1 року, останнiми роками збiльшилися у 2,2 рази, а тих, хто працює за кордоном бiльше 1 року, – вдвiчi. Тимчасовi поїздки українських громадян за кордон стали об’єктивною реальнiстю i, без сумнiву, масовим явищем, масштаби якого, за оцiнками, становлять близько 2 млн. осiб на рiк. При цьому за сприянням офiцiйних посередникiв за кордоном працевлаштовано лише трохи бiльше 40 тис. осiб. Водночас, виходячи з фiнансових потокiв, зменшується зайнятiсть iноземної робочої сили в Українi.
Найчастiше трудовими мiгрантами стають особи з професiйно-технiчною та повною середньою освiтою. Малоосвiченi люди через низьку квалiфiкацiю мають заздалегiдь невеликi шанси працевлаштування за кордоном, а високоосвiченi прошарки менше зацiкавленi в цьому через кращi можливостi працевлаштування в Українi. Українськi трудовi мiгранти-чоловiки зайнятi переважно малоквалiфiкованою працею, зокрема на будiвництвi, сiльськогосподарських роботах тощо. Галузева структура зайнятостi жiнок-мiгрантiв у рiзних країнах рiзна залежно вiд потреб нацiональних економiк. Загалом нашi спiвгромадяни займаються переважно роботами, якi мало сприяють пiдвищенню їхньої квалiфiкацiї, набуттю навичок, потрiбних для майбутньої продуктивної дiяльностi в Українi.
Основними центрами тяжiння українських трудових мiгрантiв є Росiя (40-50%), Польща (15-20%), Чехiя (10-15%), Італiя (майже 10%), Португалiя (4-6%). У цiлому понад 90% загального потоку трудових мiгрантiв припадає на країни СНД (Росiя i частково Бiлорусь), країни Вишеградської групи (Польща, Словакiя, Чехiя, Угорщина) та держави Пiвденної Європи.
робочої сили громадян України за межами нашої держави складає 5% вiд загальної пропозицiї робочої сили. Таким чином, сучасна трудова мiграцiя не тiльки зменшує масштаби пропозицiї робочої сили на українському ринку працi, а й знижує її якiсть.
Ситуацiя, ймовiрно, iстотно змiниться вже найближчим часом у зв’язку зi вступом до ЄС захiдних сусiдiв України. Полiпшення можливостей зайнятостi в країнах Пiвденної Європи (Португалiя, Грецiя) не компенсує втрати таких можливостей у Польщi, Чехiї, Словаччинi, Угорщинi. Менше 10% колишнiх трудових мiгрантiв вiдкриває в Українi власну справу, i лише окремi особи створюють робочi мiсця для найманих працiвникiв – переважна частина пiсля повернення працює за наймом. Отже, ймовiрне зменшення масштабiв трудової мiграцiї викличе певне посилення навантаження на вiтчизняний ринок працi.
Отже, основними проблемами у сферi пропозицiї робочої сили є:
а) невiдповiднiсть потребам економiки за професiйно-квалiфiкацiйними ознаками;
б) високий рiвень старiння, насамперед у сiльськiй мiсцевостi;
2. 3 Аналiз ситуацiї в загальному секторi та в секторi молодих спецiалiстiв без досвiду роботи
Данi аналiзу ринку працi України за регiонами знаходяться в таблицi 2. З таблицi видно, що найбiльша кiлькiсть вiльних робочих мiсць (вакансiй) зосереджена в найбiльших мiстах – Києвi, Одесi, Донецьку, Днiпропетровську, Львовi та Харковi. Безперечним лiдером за кiлькiстю вакансiй є Київ – в _анному мiстi знаходиться 65% пропозицiй роботодавцiв. Вiдповiдно кiлькостi вакансiй в мiстах Києвi, Одесi, Донецьку, Днiпропетровську, Львовi та Харковi найбiльшою є i кiлькiсть шукачiв роботи. І знову мiсто Київ виступає лiдером – в ньому зосереджено 86% осiб, що шукають роботу.
Таблиця 2
Аналiз ринку працi України за регiонами (данi з 1-го по 20-те сiчня 2010)
| Мiсто / регiон |
|
Кiлькiсть шукачiв роботи |
Розподiл кiлькостi вiльних робочих мiсць,% |
Розподiл кiлькостi шукачiв роботи, % |
|
|
954 |
432 |
1,57 |
0,51 |
2,21 |
| Вiнниця |
516 |
159 |
0,85 |
0,19 |
3,25 |
|
2282 |
1205 |
3,75 |
1,43 |
1,89 |
| Донецьк |
2717 |
1485 |
4,46 |
1,76 |
1,83 |
| Житомер |
460 |
169 |
0,76 |
0,20 |
2,72 |
| Запорiжжя |
884 |
488 |
1,45 |
0,58 |
1,81 |
| Івано-Франковськ |
471 |
204 |
0,77 |
0,24 |
2,31 |
| Київ |
39800 |
72644 |
65,33 |
86,28 |
0,55 |
| Кiровоград |
365 |
61 |
0,60 |
0,07 |
5,98 |
| Луганськ |
532 |
325 |
0,87 |
0,39 |
1,64 |
| Луцьк |
316 |
45 |
0,52 |
0,05 |
7,02 |
| Львiв |
2263 |
848 |
3,71 |
1,01 |
2,67 |
| Миколаїв |
589 |
294 |
0,97 |
0,35 |
2,00 |
| Одеса |
2837 |
3358 |
4,66 |
3,99 |
0,84 |
|
552 |
224 |
0,91 |
0,27 |
2,46 |
| Рiвне |
732 |
101 |
1,20 |
0,12 |
7,25 |
| Суми |
313 |
131 |
0,51 |
0,16 |
2,39 |
|
334 |
57 |
0,55 |
0,07 |
5,86 |
| Харкiв |
1803 |
1177 |
2,96 |
1,40 |
1,53 |
| Херсон |
335 |
142 |
0,55 |
0,17 |
2,36 |
| Хмельницький |
587 |
167 |
0,96 |
0,20 |
3,51 |
| Черкаси |
645 |
255 |
1,06 |
0,30 |
2,53 |
|
332 |
162 |
0,54 |
0,19 |
2,05 |
|
305 |
66 |
0,50 |
0,08 |
4,62 |
| 60924 |
84199 |
|
|
0,72 |
Якщо проаналiзувати спiввiдношення кiлькостi вакансiй та шукачiв роботи, подiливши кiлькiсть вiльних робочих мiсць на кiлькiсть осiб, якi шукають роботу, з таблицi 1 видно, що в загальному по Українi кiлькiсть шукачiв також перевищує кiлькiсть пропозицiй роботодавцiв. Найкращою в цьому планi є ситуацiя в таких мiстах, як Рiвне, Луцьк, Кiровоград, Ужгород та Чернiвцi. В даних мiстах на одного шукача роботи припадає бiльше 4 вiльних робочих мiсць, тобто конкуренцiя мiж шукачами є найменшою. Найгiрша ситуацiя в Києвi та Одесi, тут на одного шукача припадає менше 1 вакансiї. В Києвi кiлькiсть осiб, якi шукають роботу майже вдвiчi перевищує кiлькiсть вакансiй. Отже, шукачевi потрiбно прикладати максимум зусиль для того, щоб показати свою перевагу над iншими претендентами на робоче мiсце. Дану ситуацiю можна пояснити тим, що безперечно в нашiй країнi кiлькiсть вакансiй а також величина заробiткiв залежить вiд величини мiста, вiдповiдно i кiлькiсть осiб, якi бажають працювати в цих мiстах є найбiльшою.
Таблиця 3
Розподiл кiлькостi вiльних робочих мiсць та шукачiв роботи за професiйними сферами у вiдсотках (взимку 2009-2010).
| Професiйна сфера |
Вiльнi робочi мiсця (%) |
Шукачi роботи (%) |
| Продажi |
6 |
16 |
|
4 |
11 |
|
7 |
11 |
| Банки/Інвестицiї/Лiзинг |
2 |
10 |
|
4 |
7 |
| Транспорт/Логiстика |
3 |
4 |
| Виробництво |
2 |
4 |
|
2 |
6 |
| Юристи |
2 |
4 |
| Будiвництво/Нерухомiсть |
3 |
4 |
| Медицина/Фармацевтика |
2 |
1 |
| Управлiння персоналом/Тренiнги |
2 |
4 |
| Страхування |
2 |
3 |
| Початок кар'єри/Студенти |
1 |
5 |
| Інше |
4 |
11 |
Через економiчну кризу, на 2009 рiк кiлькiсть безробiтних у свiтi зросла на 20 мiльйонiв, i їхня кiлькiсть становила 210 млн. осiб. За даними Держкомстату, що мiсяць лави українських безробiтних збiльшуються на 4 тисячi людей.
Ринок працi – це дзеркало економiки, соцiально–економiчних вiдносин в суспiльствi. Зараз на багатьох пiдприємствах, особливо в сiльськiй мiсцевостi, незначна рiзниця мiж розмiром матерiальної допомоги по безробiттю та рiвнем заробiтної плати. Як наслiдок, втрачається мотивацiя людини до працi. У громадян немає економiчної зацiкавленостi працювати, а у служби зайнятостi – законодавчих пiдстав примусити їх до цього. На облiку в державнiй службi зайнятостi станом на 1 серпня 2008 року перебувало 631,5 тис. незайнятих громадян, якi шукали роботу, iз них бiльш нiж половину складали мешканцi сiльської мiсцевостi та жiнки, понад третину – молодь у вiцi до 35 рокiв. Офiцiйний статус безробiтних на зазначену дату набули 96,8 вiдсотка незайнятих громадян, iз них 72,7 вiдсотка отримували допомогу по безробiттю. Серед безробiтних майже кожен другий ранiше займав мiсце робiтника, а кожен четвертий – посаду службовця або не мав професiйної пiдготовки. Рiвень зареєстрованого безробiття в цiлому по країнi на 1 серпня того року становив 2,2 вiдсотка вiд кiлькостi населення працездатного вiку, що на 0,3 вiдсоткового пункту менше, нiж на вiдповiдну дату минулого року. Навантаження незайнятого населення, яке звернулося за сприянням у працевлаштуваннi до державної служби зайнятостi порiвняно з червнем цього року не змiнилося i становило 3 особи на 1 вiльне робоче мiсце. За регiонами значення цього показника коливалося вiд 0,2 особи у м. Києвi до 13 осiб у Хмельницькiй областi. За сприяння державної служби зайнятостi у сiчнi – липнi 2008 року було працевлаштовано 677,8 тис. осiб, що на 4,8 вiдсотка бiльше, нiж у вiдповiдному перiодi минулого року Рiвень працевлаштування незайнятих громадян у сiчнi – червнi того року порiвняно з вiдповiдним перiодом минулого року зрiс на 5,5 вiдсоткового пункту та становив 39,6 вiдсотка. Причому таке зростання спостерiгалось в усiх регiонах країни. Зазначений показник знаходився в межах вiд 31,2 вiдсотка у Рiвненськiй областi до 67,4 вiдсотка у м. Києвi [17].
Масове безробiття в Українi, на жаль, стає суворою реальнiстю. Кiлькiсть тих, хто вже втратив роботу, перевищила найпесимiстичнiшi офiцiйнi прогнози минулого року. Якщо невпинне скорочення робочих мiсць вiдбуватиметься такими темпами й надалi, країна матиме всi шанси перетворитися на майже "комунiстичне" безкласове суспiльство.
Точнiше, будуть лише два умовнi класи: по-справжньому багатi й усi решта - приниженi й знедоленi, змушенi просто намагатися якось вижити. Адже останнi статистичнi та соцiологiчнi данi ставлять пiд сумнiв можливiсть iснування вже не тiльки "середнього", але й так званого "умовно середнього класу", до котрого донедавна належали тi, хто брав кредити на купiвлю квартир та автiвок.
Результати останнiх соцiологiчних опитувань засвiдчують, що абсолютна бiльшiсть українцiв констатує погiршення економiчної ситуацiї (хоча з тим уже погоджуються i влада, i так звана полiтична елiта). Головним проявом цього для них є зростання цiн та скорочення робочих мiсць. Або навпаки. Кiлькiсть респондентiв, що дотримуються такої думки, вже наблизилася до 90 вiдсоткiв.
Офiцiйна статистика це теж засвiдчує. За даними Держкомстату, кiлькiсть громадян, якi перебували на облiку в службах зайнятостi, у груднi минулого року становила 876,2 тис. Проте вже у сiчнi цього року Україну накрила друга хвиля скорочень - на 30 сiчня кiлькiсть безробiтних сягнула 930 тисяч. Щоправда, за першi два тижнi лютого скорочення нiби призупинились. "Прирiст" становив лише 1,9 тисячi. Але схоже на те, що це - тимчасове затишшя перед новою "бурею". Адже розвиток загально-економiчної та полiтичної ситуацiї в країнi пiдштовхує саме до таких висновкiв.
Як би там не було, але кiлькiсть безробiтних помiтно зростає. А це неминуче вiдбивається на добробутi людей. Як свiдчать результати опитування, проведеного у груднi 2009 року Центром соцiальних дослiджень "Софiя" у всiх адмiнiстративних центрах країни, категорiя "забезпечених" i "багатих" людей звузилася протягом року з 10% до 6,2%. Скоротилася i кiлькiсть так званих середньо забезпечених людей: з 50% до 33,2%.
осiб жiнки становили 39,3%, а молодь у вiцi до 35 рокiв - 47,3%.
Києвi та Кiровоградськiй областi (див. таблиця 4).
Водночас динамiка падiння вакансiй зменшилася майже в 10 разiв. Якщо у груднi було втрачено близько 45 тис. вакансiй, то у сiчнi – лише 4600.
Пояснюється це значною кiлькiстю людей – 1 млн. 700 тис. осiб, – що перебувають у станi латентного безробiття, сидячи у безстрокових вiдпустках чи працюючи неповний день або тиждень. За даними Держкомстату, у груднi у режимi неповної зайнятостi працювало 928 тис. чоловiк, а у неоплачуваних адмiнiстративних вiдпустках перебувало 829 тис. чоловiк.
За прогнозами, сформованими на основi методологiї Мiжнародної органiзацiї працi, у 2009 роцi рiвень безробiття в Українi сягне 9%. Без роботи залишаться близько 3 млн. чоловiк.
До того ж цього року приблизно у 2,1 раза збiльшився бюджет Фонду загальнообов’язкового державного соцiального страхування на випадок безробiття. Якщо 2008 року на виплату допомоги з безробiття було витрачено 2 млрд. 210 млн. гривень, то цьогорiч на, як вже зазначалося на цi цiлi передбачено 4 млрд. 710 млн. гривень.
Зараз роботодавцi пропонують вакансiї у багатьох галузях економiки. Серед робiтничих спецiальностей затребуванi слюсарi, електромонтери, маляри, електрогазозварювачi, серед професiй сфери обслуговування – продавцi, водiї, охоронцi. Щодо вакансiй службовцiв, то, як i ранiше, спостерiгається пiдвищений попит на IT-спецiалiстiв, а також почали з’являтися вакансiї для менеджерiв з продажiв i менеджерiв з реклами.
Загалом на сiчень на одне вiльне мiсце припадало 11 безробiтних українцiв. Однак по регiонах ситуацiя нерiвномiрна. Найкращий стан справ iз зайнятiстю традицiйно спостерiгається в Києвi, де на 12 тис. безробiтних було 20 тис. вакансiй.
У деяких областях України ситуацiя набагато гiрша – там на одне вiльне мiсце може припадати 35-40 незайнятих громадян. Зокрема, у Вiнницькiй областi на сьогоднi зареєстровано 44 тис. 650 безробiтних, а пропонується лише 1393 вакансiї.
Скорочення обсягiв зареєстрованого безробiття у березнi п. р. спостерiгалося в усiх регiонах країни, крiм Донецької, Івано-Франкiвської областей, мiст Києва та Севастополя.
Тенденцiї спiввiдношення попиту на робочу силу та ЇЇ пропозицiї у сiчнi-березнi 2009-2010рр. характеризують данi, наведенi в таблицi 4.
Таблиця 4
Тенденцiї спiввiдношення попиту на робочу силу та ЇЇ пропозицiї у сiчнi-березнi 2009-2010рр
| Мiсяцi року |
К-ть незайнятих громадян, якi перебували на облiку, тис. ос |
Потреба пiдприємств на замiщення вiльних робочих мiсць, тис. ос |
|
|
|
2010 р. |
2009 р. |
2010 р. |
|
| Сiчень |
930,0 |
691,2 |
86,5 |
175,0 |
108 |
39 |
| Лютий |
924,9 |
693,6 |
78,5 |
182,6 |
118 |
38 |
| Березень |
897,8 |
659,6 |
84,5 |
194,6 |
106 |
34 |
Навантаження незайнятого населення, яке у березнi 2010р. перебувало на облiку державної служби зайнятостi, порiвняно з лютим п. р. знизилось i на кiнець цього мiсяця становило 106 осiб на 10 вiльних робочих мiсць (вакантних посад). За регiонами зазначений показник у декiлька разiв перевищував вiдповiдний показник березня 2009р. та коливався вiд 7 осiб у М. Києвi до 611 осiб у Івано-Франкiвськiй областi.
Сучасна ситуацiя на ринку працi України iстотно вiдрiзняється вiд тiєї, що була ще 4 роки назад. За цi роки чисельнiсть зайнятого населення скоротилася на 9%.
У зв'язку зi змiною галузевої структури зайнятостi (зменшенням числа працюючих у галузях обробної промисловостi, особливо в машинобудуваннi i легкiй промисловостi) загострилися регiональнi проблеми зайнятостi.
Цiкава також диференцiацiя регiонiв країни за складом безробiтних. Спочатку основну масу безробiтних на Українi складали жiнки, обличчя з вищою i середньою фаховою освiтою, обличчя передпенсiйного вiку. Але потiм у тих регiонах, де рiвень безробiття був вище за середнє, стала рости частка чоловiкiв, частка осiб з низьким рiвнем освiти, частка молодi
Таким чином, по складу безробiтних можна судити про просування того чи iншого регiону по гостротi безробiття. У тих регiонах, де переважають "високоосвiченi жiнки передпенсiйного вiку", можна говорити лише про початкову стадiю безробiття. Рiвень безробiття i напруженiсть на ринку працi в таких регiонах як правило невеликi, хоча рости вони можуть високими темпами. У тих регiонах, де серед безробiтних переважає молодь, чоловiки, обличчя з низьким рiвнем утворення, проблема безробiття дуже гостра, але чисельнiсть безробiтних найчастiше росте повiльнiше, нiж у середньому по країнi. Отже, в Українi гостре безробiття спостерiгається в регiонах двох типiв.
але i скорочується. У регiонах даного типу безробiття iснувало й у минулому у видi аграрного перенаселення. По-друге, депресивнi регiони, тобто з перевагою найбiльш кризових галузей. На даний момент такими є легка промисловiсть i вiйськово-промисловий комплекс, що вiдрiзняються найбiльшим скороченням обсягiв виробництва. Важливе також питання сiльського безробiття на Українi. Дуже висока також напруженiсть на сiльському ринку працi, тому що вiльних робочих мiсць тут практично немає. В основному сiльське безробiття спостерiгається в регiонах з високим природним приростом i в пiвнiчних несiльськогосподарських регiонах. Отже, розвиток безробiття в Українi на сучасному етапi вiдрiзняється вiд загальносвiтових закономiрностей. При рiзкому скороченнi обсягiв виробництва (бiльш нiж у 2 рази) рiвень безробiття з облiком незареєстрованних безробiтних не перевищує 10%. При цьому рiвень безробiття в сiльськiй мiсцевостi вище, нiж у мiських поселеннях. У причинах безробiття iснує значна регiональна диференцiацiя. Істотними виявилися i соцiальнi причини (високий природний прирiст, значний мiграцiйний вiдтiк), i економiчнi (рiзкий спад виробництва в одних галузях, незначний - в iншi).
Таким чином, в обговорюваних сьогоднi програмах виходу економiки України з кризи безробiття визначається як результат i наслiдок економiчної полiтики, i, отже, боротьбi з безробiттям не придiляється стратегiчної ролi в системi державного регулювання. [20].
Роздiл 3. Державне регулювання зайннятостi
3. 1 Прогнозування робочих мiсць на ринку зайнятостi в Українi
Перехiд України до новiтньої моделi розвитку, в якiй джерелом економiчного зростання мають стати єдиний освiтнiй простiр, науковi знання, технологiчнi iнновацiї та iнформацiя, потребує кардинального перегляду методiв та механiзмiв регулювання ринку працi з метою забезпечення необхiдного перерозподiлу зайнятостi за видами дiяльностi та секторами економiки. У перiод реструктуризацiї економiки вагомого значення набуває не тiльки рiвень i якiсть пiдготовки робiтничих кадрiв, а вмiння орiєнтуватися в потребах ринку працi та бути конкурентоспроможними й затребуваними на ринку працi. Основною умовою формування оптимального ринку працi є створення збалансованих потокiв попиту та пропозицiй робiтничих кадрiв.
Сьогодення вказує на те, що в державi не iснує комплексного єдиного пiдходу до прогнозування потреб пiдприємств у квалiфiкованих робiтниках, з урахуванням структурної перебудови економiки та програм iнновацiйного i соцiально-економiчного розвитку реґiонiв. Проблема невiдповiдностi попиту i пропозицiй на ринках працi ускладнюється реґiональними диспропорцiями в системi ПТО, недостатньою професiйною орiєнтацiєю молодi та значною кiлькiстю навчальних закладiв ІІІ–ІV рiвнiв акредитацiї. Ця ситуацiя призвела до збiльшення кiлькостi фахiвцiв iз вищою освiтою порiвняно з обсягом робiтничих професiй майже вдвiчi. Ринок робочої сили перенасичений бухгалтерами, юристами, економiстами, педагогами. Так на одне вакантне робоче мiсце економiста претендує 86 осiб, а бухгалтера – бiльше як 30.
Разом iз тим, у структурi попиту, який реєструється Державним центром зайнятостi України, переважають запити на кадри робiтничих професiй, тодi як серед тих, хто шукає роботу, значну частину становлять особи з вищою освiтою. Вiдповiдно, особливого значення набуває прогнозування професiйно-квалiфiкацiйного попиту на робочу силу як на державному, так i на реґiональному рiвнях iз необхiдним урахуванням безперервного пiдвищення квалiфiкацiї i перепiдготовки трудового потенцiалу.
Значний внесок у дослiдження стану ринку працi, безробiття, зайнятостi, пiдвищення якостi пiдготовки робiтничих кадрiв зробили вiтчизнянi науковцi О. Крушельницька, Г. Купалова, Е. Лiбанова, Л. Лiсогор, В. Новiков, В. Савченко, М. Семикiна та iншi. Залишаються недостатньо розробленими питання прогнозування потреб ринку працi для визначення замовлень у системi професiйно-технiчної освiти (ПТО). Вiдсутнiсть необхiдного збалансованого попиту на робiтничi кадри викликає суттєвi труднощi пiд час працевлаштування. [20].
"Про стан соцiально-демографiчного розвитку, охорони здоров’я i ринку працi в Українi", в якому наголошено про необхiднiсть вдосконалення механiзму лiцензування дiяльностi з надання освiтнiх послуг, зокрема пiд час визначення лiцензованих обсягiв навчальних закладiв, iз метою забезпечення оперативного реагування на потреби ринку працi та здiйснення в установленому порядку заходiв щодо оптимiзацiї мережi ПТНЗ вiдповiдно до потреб ринку працi у квалiфiкованих робiтничих кадрах [3, с. 259].
Так, у 2009 роцi вiдбувалося приведення мережi навчальних закладiв у вiдповiднiсть до структури економiки країни, їхнього укрупнення. Із цiєю метою протягом поточного року на виконання Програми оптимiзацiї мережi професiйно-технiчних навчальних закладiв, ураховуючи динамiку розвитку iнфраструктури виробництва та потреби ринку працi, здiйснено укрупнення 43 навчальних закладiв, в 11 змiнено тип навчального закладу. Із вересня 2009 року в Українi працює 993 навчальних заклади ПТО рiзних типiв, iз них – 876 державних ПТНЗ, 72 навчальних центри при установах виконання покарань, 45 професiйно-технiчних училищ, що є структурними пiдроздiлами вищих навчальних закладiв [1, с. 9].
Регулювання системи реґiональних ПТО має враховувати сеґментацiю ринку робочої сили, а її основними мають бути такi елементи: конкуренцiя ринку працi, оплата працi, трудова мобiльнiсть, рiвень безробiття. Саме за цими параметрами здiйснюється, з одного боку, саморегулювання працi, а з iншого – вiдбувається адаптацiя системи реґiональної ПТО до потреб ринку. Постає нагальна проблема у створеннi єдиної нацiональної системи безперервного професiйного навчання, основними цiлями якого мають бути: задоволення потреб пiдприємств у робiтничих кадрах необхiдних професiй i квалiфiкацiй, що вiдповiдають технологiчному рiвню виробництва; пiдготовка робiтникiв за новими спецiальностями i професiями; перепiдготовка робiтникiв у зв’язку з їхнiм перерозподiлом мiж пiдприємствами, видами дiяльностi та реґiонами; формування робiтникiв нового типу, що вiдповiдатиме перспективним вимогам виробництва [2, с. 23].
Питання щодо функцiонування пiдприємств в умовах жорсткої конкуренцiї напряму залежить вiд якостi професiйних знань та мотивацiй його робiтникiв, що дозволить переглянути ставлення роботодавцiв i здiйснити новi пiдходи до участi в органiзацiї ПТО. Адже ринок працi потребує системного вдосконалення та пiдвищення квалiфiкацiї робiтникiв як на виробництвi, так i на базi ПТНЗ. У межах запобiгання таких негативних тенденцiй, як зниження рiвня квалiфiкацiї робiтникiв, необхiдно спрямувати зусилля на розроблення та запровадження механiзмiв стимулювання роботодавцiв до участi в навчально-виробничому процесi.
Ринок послуг професiйної освiти виступає як єдиний iнтеґральний виробник особливого продукту – квалiфiкованої робочої сили на ринку працi. Разом iз тим, iснують двi суттєвi проблема сьогодення, а саме – демографiчна й економiчна кризи.
Так, в Указi "Про стан соцiально-демографiчного розвитку, охорони здоров’я i ринку працi в Українi" зазначено, що з 1991 року кiлькiсть населення України скоротилася бiльш як на 6 млн. осiб, а пiд впливом свiтової фiнансової кризи рiвень безробiття серед економiчно активного населення в першому пiврiччi 2009 року зрiс до 9,9 вiдсотка проти 6,4 вiдсотка у 2008 роцi [3,с. 257].
20,2 млн. осiб. Рiвень зайнятостi знизився з 59,6 вiдсотка в середньому за перше пiврiччя 2008 року до 57,7 вiдсотка в середньому за перше пiврiччя 2009 року. Кiлькiсть безробiтного населення вiком 15–70 рокiв за цей перiод збiльшилась на 609,2 тис. осiб i становила понад 2 млн. осiб. Рiвень безробiття, визначений за методологiєю МОП, пiдвищився на 2,9 вiдсоткового пункту i становив 9,1 вiдсотка економiчно активного населення вiком 15–70 рокiв [4]. Пiд впливом кризи найбiльше скорочення кiлькостi зайнятого населення вiдбулося в будiвництвi на (16,2 вiдсотка), промисловостi (на 11,9 вiдсотка), готельному та ресторанному господарствi (на 8,1 вiдсотка), сiльському господарствi (на 7,1 вiдсотка). Найменший вiдсоток в аграрному секторi не вказує на позитивну тенденцiю, адже ще в попереднi роки криза в сiльському господарствi викликала зменшення кiлькостi зайнятого населення, призвела до занепаду соцiально-побутової сфери на селi i, одночасно, до системного зростання кiлькостi селян, якi зареєстрованi в службi зайнятостi як такi, що шукають роботу або безробiтнi. Ускладнює ситуацiю низький рiвень оплати працi селян, який на 30 % нижчий за середнiй показник у промисловостi.
Вiдповiдно, у промисловостi скорочення вiдбулося майже на 12 %, а значна кiлькiсть промислових пiдприємств так i вiдчуває гостру потребу у квалiфiкованих працiвниках за такими спецiальностями, як ливарники, ковалi, слюсарi, термiсти, електрогазозварники, верстатники, оператори, швачки. Так, у 14 реґiонах України не задовольняється потреба в слюсарях, токарях, а у 18 реґiонах вiдчувають гостру потребу в електрогазозварниках та верстатниках. Ця проблема вказує на необхiднiсть отримання дорослим населенням спецiальностей, якi затребуванi на ринку працi. Проблема забезпечення квалiфiкованими робiтниками промислових пiдприємств є важливою та актуальною, i її вирiшення неможливе без участi держави. Про це свiдчать i результати працевлаштування випускникiв ПТУ. Протягом року випуск квалiфiкованих робiтникiв становив 258,4 тис. осiб, iз них працевлаштованi за отриманою професiєю, згiдно з офiцiйними даними, 94 вiдсотки, а за результатами анкетування випускникiв тiльки близько 50 вiдсоткiв.
Разом iз тим, на початку 2010 року кiлькiсть безробiтних почала зменшуватися i ситуацiя зайнятостi має стабiльно напружений, але стiйкий характер. Згiдно з прогнозними даними, у 2010 роцi передбачається стабiлiзацiя ситуацiї на ринку працi та закрiплення позитивних тенденцiй у сферi зайнятостi населення. У 2010–2011 роках зусилля центральних та мiсцевих органiв виконавчої влади у сферi зайнятостi населення будуть спрямованi на мiнiмiзацiю наслiдкiв фiнансово-економiчної кризи та полiпшення ситуацiї на ринку працi. Із цiєю метою передбачається забезпечити в цi роки розширення сфери застосування працi шляхом створення робочих мiсць бiльш як для 1,4 млн. осiб.
безробiття, визначений за методологiєю МОП, знизиться до 7,6–8,1 вiдсотка) [17].
Результати прогнозних показникiв стану ринку працi необхiдно обов’язково враховувати в процесi формування державного замовлення на пiдготовку робiтничих кадрiв. Це замовлення має плануватись з урахуванням реального попиту роботодавцiв на 3–5 рокiв у перспективу. Спецiалiсти центрiв зайнятостi систематично через спiлкування з роботодавцями i службами управлiння персоналом пiдприємств повиннi з’ясовувати поточнi i перспективнi потреби в робiтничих кадрах у розрiзi спецiальностей. Ця iнформацiя буде важлива для державних органiв влади, закладiв ПТО i майбутнiх абiтурiєнтiв та сприятиме органiзацiї професiйної орiєнтацiї, набору певного континґенту молодi i, в кiнцевому пiдсумку, – вирiшенню проблеми забезпечення пiдприємств якiсними кадрами робiтничих професiй.
За результатами опитування 26 тисяч роботодавцiв, 72,9 вiдсотка з них указують, що рiвень професiйної квалiфiкацiї робiтникiв значно покращився. На думку роботодавцiв, цьому сприяло поступове вдосконалення змiсту професiйної освiти з урахуванням потреб технологiй та безпосередня їхня участь у формуваннi навчальних програм.
зокрема, недосконалим функцiонуванням системи пiдготовки квалiфiкованих робiтникiв через вiдсутнiсть належного механiзму державного фiнансування та дiєвих взаємозв’язкiв мiж навчальними закладами, роботодавцями i мiсцевими органами виконавчої влади.
Так, автомобiльний ринок у нашiй державi складається на 65–80 % з автомобiлiв iноземного виробництва, з яких близько 19–27 % – автомобiлi не старшi 5-7 рокiв, якi потребують для обслуговування та ремонту висококвалiфiкованих робiтникiв. Вiдсутнiсть сучасно оснащених майстерень у ПТНЗ призводить до низького рiвня пiдготовки майбутнiх квалiфiкованих робiтникiв, якi не вiдповiдають потребам роботодавцiв.
Проблема забезпеченостi квалiфiкованими робiтничими кадрами пiдприємств є важливим i актуальним завданням загальнодержавного значення, i вирiшення його можливе в разi державного стимулювання попиту на робочу силу, яке передбачає: встановлення системи пiльгового оподаткування та кредитування для галузей i реґiонiв, де бажано збiльшити попит на робочу силу; вiдшкодування пiдприємству витрат, зумовлених пошуком, навчанням i наймом на роботу працiвникiв; сприяння в забезпеченнi пiдприємства матерiальними ресурсами, гарантування збуту продукцiї за умови збiльшення пiдприємством робочих мiсць; створення умов економiчної зацiкавленостi пiдприємств у забезпеченнi зайнятостi iнвалiдiв, молодi та iнших груп населення, менш конкурентоздатних на ринку працi.
Прогнозування потреб у квалiфiкованих робiтниках на перспективу передбачає координацiю вiдповiдної дiяльностi органiв управлiння сфери ринку працi (управлiння працi та соцiального захисту, центри зайнятостi, мiськвиконкоми, облрайадмiнiстрацiї, об’єднання роботодавцiв, керiвники великих пiдприємств) та ринку освiтнiх послуг (управлiння освiти i науки, iнформацiйно-аналiтичнi вiддiли Навчально-методичних центрiв ПТО, маркетинґовi служби ПТНЗ). Комплексний пiдхiд у спiльнiй роботi вищезазначених структур ринку працi i ринку освiтнiх послуг передбачає розробку проекту дiй, розробку прогнозно-аналiтичного обґрунтування i впровадження методичного забезпечення.
Розробку методичного забезпечення прогнозування професiйно-квалiфiкацiйної структури робочої сили та додаткової потреби в кадрах передбачається здiйснювати за чотирма блоками: демографiчний прогноз i прогноз складу та динамiки кiлькостi економiчно активного населення за соцiально-демографiчними групами (залежно вiд вiку, статi та нацiональної належностi); прогноз темпiв i пропорцiй економiчного зростання; прогноз виробництва товарiв i послуг по галузях; прогноз зайнятостi по галузях.
3. 2 Розробка спецiальних програм, як механiзм реалiзацiї державної гарантiї
Як видно з приведених статистичних даних, найбiльшi труднощi в працевлаштуваннi вiдчуває молодь, яка найменше конкурентноздатна на ринку працi в зв'язку з недостатньою профорiєнтацiя, низьким рiвнем професiйної пiдготовки i вiдсутнiстю досвiду практичної роботи. При цьому, аналiз сучасного стану молодiжного сектора працi. Який провiв науково-дослiдний центр з проблем зайнятостi населення на ринку працi Нацiональної Академiї наук України i Мiнiстерства працi України, свiдчить про те, що цю проблему передусiм вiдчуває молодь, яка вперше вибирає професiю i вступає в трудову дiяльнiсть пiсля закiнчення навчання. Процес вибору професiї i включення молодi в трудову дiяльнiсть займає в її життi важливий i вiдповiдальний перiод пошуку самовираження особистостi i формування умов реалiзацiї своїх потреб i iнтересiв. Тому розробка програм входження цих категорiй в економiчно-активну частину населення має актуальне значення для розширення iз зайнятостi i пiдвищення конкурентноздатностi на ринку робочої сили.
низькооплачуваних i не престижних робочих мiсць. З цiєї причини молодь прагнула використати альтернативнi форми зайнятостi, якi прiоритетнi по прибутках i виникають за межами органiзованого ринку працi. У той же час, обмеженiсть можливостей подальшого розширення альтернативних форм зайнятостi створила тут жорстку конкуренцiю, яку не всi витримують i, таким чином, вiддають вважаючу за краще залишатися без роботи за рахунок коштiв своїх батькiв або пристосування до iнших форм паразитування.
фiнансової, посередницької i торгової дiяльностi, до 15% поповнюють сферу нерегламентованої зайнятостi i приблизно 20% стає на шлях тунеядство, алкоголiзму, наркоманiї, проституцiї, шахрайства, iншi попадають в обслуговуючi i силовi структури держави. Такий розподiл зайнятостi серед молодi, яка уперше приступає до трудової дiяльностi, являє собою iстотну державну проблему.
Виходячи з цих i iнших обставин, якi формують поведiнку молодi на ринку працi, доцiльно було б розробити на перехiдний перiод вiд державної до ринкової економiки Цiльову (спецiалiзовану) програму залучення до суспiльно-корисного працi i забезпечення роботою молодi, яка уперше приступає до трудової дiяльностi. Основна мета такої програми може полягати в тому, щоб досягнути вiдродження у молодi високої мотивацiї до працi i потреби у вiдповiдному рiвнi професiйної пiдготовки при одночасному створеннi умов для широкого вибору вiдповiдної роботи. Разом з тим, необхiдна розробка i реалiзацiя спецiальних програм забезпечення зайнятостi окремих груп молодi, якi найменше конкурентоздатнi на ринку працi. [11, с. 323].
населення i ринку працi НАН України i Мiнпрацi України пропонують розробити наступнi програми забезпечення зайнятостi i професiйної пiдготовки молодi.
Програма “Зайнятiсть пiдлiткiв”.
Ця програма повинна бути розрахована на забезпечення зайнятостi пiдлiткiв у вiцi до 15 рокiв. Є внаслiдок випускники загальноосвiтних шкiл другої мiри з неповними середнiми освiтою; “важкi” пiдлiтки, пiсля обов'язкового навчання в школi i випускники 9-х класiв, якi не отримали свiдчення про неповну середню освiту (виданi довiдки).
Мета цiєї програми надання можливостi учням старших класiв загальноосвiтних шкiл вiльно i свiдомо вибирати професiю у вiдповiдностi зi своїми iнтересами, схильностями, здiбностями i станом здоров'я.
Програма “Старт”.
Орiєнтована на надання можливостей учням випускних класiв загальноосвiтних шкiл вибирати професiю без вiдриву вiд навчання в школi. Передусiм вона повинна надавати таку можливiсть учням з малозабезпечених, бiдних сiмей, якi не мають можливостi навчати своїх дiтей на платних курсах.
Ця програма повинна бути розрахована на учнiв загальноосвiтних шкiл, якi не мають професiї i не бажають. Або не змогли поступити на професiйне навчання i шукають роботу за допомогою служби зайнятостi.
можливiсть їх професiйної переорiєнтацiї i перепiдготовки вiдповiдно до їх iнтересiв, здiбностей i стану здоров'я.
Перелiк можливих спецiальних програм зайнятостi i професiйної пiдготовки молодi може бути розширений або скорочений.
Реалiзацiя таких програм дозволить забезпечити реальний механiзм реалiзацiї державної гарантiї представлення працездатної молодi першого робочого мiсця i створити чiтку систему працевлаштування рiзних груп молодi. [18].
3. 3 Перспективи розвитку ринку працi України
Механiзм регулювання процесiв розподiлу i використання робочої сили України перебуває на початковому етапi становлення внаслiдок нерозвинутостi самого об’єкта — територiального ринку працi, де ще не склалася масова пропозицiя робочої сили з боку незайнятого населення, i ще не створена розгалужена ринкова iнфраструктура, яка б забезпечувала швидку й ефективну адаптацiю робочої сили до змiн в умовах господарювання. У цьому зв’язку актуальним є пошук оптимальних форм кiлькiсно-якiсного поєднання попиту на робочу силу та її пропозицiї на основi гармонiзацiї економичних вiдносин мiж усiма суб’єктами регiонального вiдтворювального процесу. [12, с. 132].
За умов проведення економiчних реформ i подолання призових явищ в усiх сферах життєдiяльностi суспiльства основним об’єктом регулятивного впливу можуть стати процеси деструктивного i дезинтеграцiйного характеру у сферi зайнятостi населення, на яких аномальне загострення проблем безробiття та працевлаштування населення вимагає активних, цiлеспрямованих засобiв протидiї. Залежно вiд прийнятого варiанта загальної санацiї економiки регiону i основних структурно-функцiональних характеристик територiальних ринкiв працi визначити практичнi дiї по формуванню вфдповiдного соцiального-економiчного середовища, максимально орiєнтованого на розвиток усiєї системи вiдтворення сукупної робочої сили. З огляду на це, на особливу увагу заслуговують такi процеси.
По-перше, обмеженiсть вибору прийнятого сфери прикладання працi для населення, яке бажає працювати за наймом, внаслiдок недостатньої розвинутостi альтернативних державному секторiв економiки, а також зростання виробництва спричиняють високий рiвень вимушеної неповної зайнятостi населення, формування територiально леколiзованих осередкiв пiдвищеного зареєстрованого i прихованого безробiття.
По-друге, склалися не адекватнi зрушенням в економiчнiй базi територiального розвитку i змiнам в обсягах виробництва темпи формування основного резервного сегмента ринку працi — контингенту вивiльнених працiвникiв, за допомогою якого в ринковiй системi господарювання забезпечується перерозподiл робочої сили на користь найперспективнiших сфер господарювання, i тим самим вдосконалюються територiально-галузева структура зайнятостi населення.
По-третє, незбалансованiсть процесiв вiдтворення рабочих мiсць з наявною робочою силою, нагромадження виробничого устаткування з наднормативним строком експлуатацiї посилюють суперечнiсть мiж формальною зайнятiстю працездатного населення i фактичною ефективнiстю працi, мiж наявнiстю робочих мiсць i результативнiстю виробничої дiяльностi.
потенцiалу регiонiв.
Безумовно, регулювання попиту на робочу силу та її пропозицiї через вплив та господарськi iнтереси — це найперспективнiший шлях. Але виникають ситуацiї, пов’язанi переважено з iстотною змiною рiвня пропозицiї робочої сили внаслiдок її територiального перемiщення, що потребують розробки вiдносин самостiйного механiзму реалiзацiї.
Першоосновою економiчного регулювання ринку працi повиннi стати реальна вартiсть робочої сили i ефективна зайнятiсть населення, яка в наших умовах передбачає активiзацiю процесу вивiльнення надлишкової робочої сили, формування мобiльного резерву робочої сили, легалiзацiю прихованого безробiття. [9, с. 120].
Слiд враховувати i ту обставину, що порушення так званої “абсолютної економiчної” межi пiдвищення загального рiвня зайнятостi населення нам не загрожує, бо система партнерства i насиченiсть ринку товарами вiтчизняного виробництва не досягли того рiвня, який би мiг спричинити зростання саме на цьому ґрунтi рiвня безробiття i загострення соцiально-економiчних проблем.
рiшень мiж шляхами розв’язання соцiальних проблем зайнятостi та необхiднiстю реалiзацiї вимог ефективностi. Зважаючи на те, що тiльки високоефективна економiка здатна забезпечити несуперечливе i усталене вирiшення соцiальних питань, слiд визначити її прiоритетнiсть на етапi переходу до ринкових вiдносин. Необхiдно пiдкреслити i цей висновок i практичнi дiї, що повиннi випливати з нього, не означають iгнорування таких проблем соцiального захисту населення, як, наприклад, гарантоване працевлаштування осiб з обмеженою працездатнiстю та iнших, найуразливiших на ринку працi, його категорiй. Загальне зниження навантаження i тиску, якi справляє на економiчну систему надлишкова чисельнiсть зайнятих працiвникiв, дозволить через пiднесення продуктивностi працi значно розширити фiнансовi можливостi соцiальної пiдтримки населення.
Отже, iнтенсивне вивiльнення робочої сили, з її наступним територiально-галузевим перерозподiлом на користь наукомiстних виробництв, соцiально орiєнтованих видiв дiяльностi, галузей, якi працюють на споживчий ринок, є об’єктивною необхiднiстю, що вимагає синхронiзацiї сучасних методiв i форм макро- та мiкроекономiчного впливу на регiональнi та локальнi ринки працi з метою формування високомобiльного i конкурентоспроможного контингенту робочої сили. Якiсно новий рiвень територiально-галузевої мобiльностi робочої сили може бути досягнутий шляхом узгодження таких процесiв, як створення необхiдних технологiчних умов виробництва на рiвнi низових економiчних структур i формування вiдповiдного соцiально-економiчного механiзму швидкого пристосування параметрiв робочої сили до вимог попиту на неї на рiвнi галузей, регiонi в цiлому.
Очевидно, що фiнансова стабiлiзацiя, не пiдкрiплена стабiлiзацiєю виробництва, тому що викликає катастрофiчний зрiст безробiття. Тому центральним елементом полiтики зайнятостi повинна стати економiчна полiтика, спрямована на пожвавлення дiлової активностi, проведена одночасно з придушенням iнфляцiї, змiною фiзично i морально застарiлого виробничого апарата й усуненням причин, що породили його низьку ефективнiсть. Зазначенi процеси з трансформацiї економiки України повиннi проходити на тлi монетарноої полiтики, тому що в iншому випадку iнфляцiя зведе нанiвець зусилля реформаторiв. Цей висновок випливає з зазначеної вище специфiки нашої економiчної системи [8, с. 292].
Варто врахувати, що перехiд до ринкової економiки України буде здiйснюється при набагато бiльш глибокому падiннi виробництва i бiльш вiдсталому виробничому апаратi, чим у iнших країнах. Тому для України буде дуже актуальною проблема забезпечення самозайнятостi населення (спрощений порядок виїзду за кордон, заохочення землеробство на невеликих дiлянках землi i т. д.), органiзацiя суспiльних робiт, пiдвищення рiвня пiдтримки соцiально незахищених верств населення.
Традицiйнi методи подолання безробiття, використовуванi при циклiчнiй i структурнiй кризi економiки, для вирiшення проблем зайнятостi в Українi вони не знаходять своєї пiдтримки. Вихiд iз кризи – можливий лише за умови швидкої трансформацiї економiчної системи i модернiзацiї виробничого апарата. В силу специфiки цих рiвнобiжних процесiв в Українi можна чекати збереження високого безробiття.
Деякi вченi вважають, що саморегулююча економiка не може перебороти безробiття. Рiвень зайнятостi залежить вiд так званого “ефективного попиту” (спрощено - рiвня споживання й iнвестицiй). Дж. М. Кейнс писав: "Хронiчна тенденцiя до неповної зайнятостi, характерна для сучасного суспiльства, має свої коренi в недоспоживаннi...". Недоспоживання виражається в тiм, що в мiру пiдвищення доходiв у споживача у нього в силу психологiчних факторiв “схильнiсть до заощадження” перевищує “спонукання до iнвестицiй”, що веде за собою спад виробництва i безробiття. Таким чином, неминучiсть кризи саморегулюючої економiки, вказує на необхiднiсть державного економiчного впливу для досягнення повної зайнятостi. Насамперед, варто пiдвищити ефективний попит, знижуючи позичковий вiдсоток i збiльшуючи iнвестицiї [16, с. 292].
Висновок
У данiй роботi в загальному планi i досить ясно проводиться економiчний аналiз ринку працi в Українi, поведiнки роботодавцiв i взаємовiдносин мiж ними i працiвниками викладаються загальноекономiчнi поняття, дається короткий огляд проблем попиту i пропозицiї на ринку працi, що дозволяє побачити взаємовiдносини головних сил, дiючих на ринку працi, як працюють механiзми формування поведiнки на ринку працi, а також визначити наслiдки цiєї поведiнки для державної полiтики.
Змiни в економiцi України за останнi роки вимагають критичного аналiзу стану господарського механiзму, особливо найбiльш гострих моментiв як соцiальний захист незайнятого населення, критичний стан рiвня зайнятостi, особливо серед молодi.
Пiдводячи пiдсумок зазначимо, що саморозвиток i пристосування ринка працi до сучасної економiчної ситуацiї створили в Українi досить суперечливий клубок соцiально-трудових вiдносин. У ньому сполученi масштабна нерегламентована зайнятiсть i низька мотивацiя до працi i заробiтна плата, перетворена в соцiальну виплату, регрес в структурi зайнятостi i погiршення якостi робочої сили, текучiсть кадрiв i приховане безробiття. А як результат сучаснi i майбутнi втрати у використаннi трудового потенцiалу за рахунок розриву, що збiльшується, мiж соцiально орiєнтованою моделлю повною, вiльно виробленою i продуктивної зайнятостi, рiвних стартових умов i життєвих шансiв i фактичним станом ринку працi. У свiтi накопичений достатнiй досвiд як подолати безробiття, який ми завжди можемо використати. Але деформування розвитку ринку працi не нормалiзується без створення ефективних механiзмiв його регулювання, без справжнього державного прiоритету полiтики зайнятостi.
Розв'язання питань зайнятостi, пiдвищення рiвня життя i соцiального захисту людей можливо тiльки при умовi виходу держави з економiчної кризи. Воно пов'язане з фiнансовою, кредитною, податковою полiтикою держави, цiнами i iншими чинниками i вимагає негайного рiшення.
В даний час у свiтлi постiйної трансформацiї економiчної системи в нашiй країнi склалася специфiчна ситуацiя, коли традицiйнi методи мало ефективнi чи не ефективнi взагалi. Для з’ясування цього розглянемо традицiйнi зпiдходи до вирiшення проблеми безробiття: створення нових робочих мiсць паралельно з вже iснуючими. Розширення сфери послуг. Через значне падiння рiвня життя попит на послуги скорочується. Ростуть лише послуги державного сектора, що є негативним явищем. Дотацiї на створення робочих мiсць, пiльги при найманнi, допомога малому i середньому бiзнесу.
Перенавчання або пiдвищення квалiфiкацiї кадрiв. Цi заходи допомагають, коли однi галузi згасають, а iншi розвиваються, тобто при структурнiй перебудовi господарства. Зараз же йде спад у всiх галузях, що обумовлений суспiльною кризою.
боротьби з безробiттям не iснує. В будь–якiй країнi для рiшення цiєї проблеми приходиться використовувати рiзнi методи. Рiвень фрикцiйного безробiття може бути знижений за рахунок полiпшення iнформацiйного забезпечення ринку працi. В усiх країнах цю функцiю виконують органiзацiї з працевлаштування (бiржi працi). Вони збирають у роботодавцiв iнформацiю про iснуючi вакансiї i повiдомляють їх безробiтним.
Способами збiльшення попиту є:
Стимулювання росту експорту. Це може привести до росту обсягiв виробництва i, вiдповiдно, - зайнятостi на них;
Пiдтримка i заохочення iнвестицiй у реконструкцiю пiдприємства з метою пiдвищення конкурентноздатностi продукцiї.
Створення умов для росту самозайнятостi. Змiст такого роду програм полягає в тому, що людям допомагають вiдкрити власну справу, щоб вони могли прокормити себе i свою родину, навiть якщо їм не вдається знайти роботу за наймом.
саме молодi, створення центрiв навчання молодих людей тим професiям, шанси на зайнятiсть у який найбiльш високi.
Список програм скорочення безробiття можна продовжувати ще довго, але важливо зрозумiти, що всi цi програми не можуть цiлком лiквiдувати циклiчне безробiття. Такий результат досягається лише при загальному полiпшеннi економiчної ситуацiї в країнi.
З метою подолання регiональних диспропорцiй на ринку працi та забезпечення економiчного розвитку, доцiльно запровадити наступну систему заходiв:
- збiльшення фiнансових надходжень до служб зайнятостi несприятливих регiонiв за рахунок державного перерозподiлу всiх коштiв, отриманих у регiонах залежно вiд потреб кожного з них;
пiдтримки сiльськогосподарськiм виробникам, пiдприємствам у депресивних регiонах;
-удосконалення механiзму формування, розмiщення та виконання державного замовлення на пiдготовку фахiвцiв, науково-педагогiчних i робiтничих кадрiв на основi даних про стан регiональних ринкiв працi;
-запровадження системної взаємодiї роботодавцiв i професiйно-технiчних навчальних закладiв шляхом активiзацiї участi роботодавцiв у створеннi сучасної навчально-виробничої бази;
-розробка та впровадження програм покращення демографiчної ситуацiї в регiонах шляхом фiнансової пiдтримки найбiльш уразливих верст населення; забезпечення гiдних соцiальних гарантiї для багатодiтних родин (встановлення пiльг у медичному, освiтньому обслуговуваннi);
-реалiзацiю механiзмiв щодо працевлаштування випускникiв навчальних закладiв, передбачених Законом України „Про забезпечення молодi, яка отримала вищу або професiйно-технiчну освiту першим робочим мiсцем з наданням дотацiї роботодавцю".
Упровадження цих заходiв дозволить пiдвищити якiсть нацiональної робочої сили, подолати регiональнi диспропорцiї на ринку працi в Українi та iстотно пiдвищити попит на робочу силу.
Зазначенi процеси в України повиннi проходити на тлi монетарної полiтики, тому що в противному випадку iнфляцiя зведе нанiвець зусилля реформаторiв. Цей висновок випливає з зазначеної вище специфiки нашої економiчної системи.
1. Закон України „Про зайнятiсть населення” вiд 1 березня 1991 року N 803-XII.//В редакцiї Закону N 662-IV вiд 03. 04. 2003
2. Постанова Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 31 грудня 1993 р. “Про затвердження положення про органiзацiю роботи щодо сприяння зайнятостi населення в умовах масового вивiльнення працiвникiв” // Збiрник законодавства про працю. К., - 2001. – 266с.
3. Рудий М. М. Мiкроекономiка // Особливостi ринку працi. -Київ: Каравела. - 2008. -С. 256-268.
5. Задоя А. А., Петруня Ю. Е.// Макроекономiка. - Київ: Знання. -2008. -111с.
7. Бойчик І. М., Харiв П. С., Хопчан М.І.// Економiка пiдприємства: Навч. посiб. для студ. вищих навч. закл. І-ІV рiвнiв акредитацiї. -- 2-ге вид., виправ. i доп. -- К.: Каравела, 2001. -- 298 с.
8. Витвицький Я. С.// Економiка: Навч. посiб. для загальноосвiтнiх закладiв. - К.: КНЕУ, 2000. - 292 с.
9. Богиня Д. П., Грiшнова О. А.// Основи економiки працi. Навчальний посiбник. Київ «Знання-Прес», 2001. -123с.
11. Мазаракi А. А. Економiка i пiдприємництво: стан та перспективи: Зб. наук. пр. - Київ.: КНТЕУ, 2002. - 323 с.
12. Карпiщенко О.І., Прокопенко О. В., Сотник І. М., Карпiщенко Т. О. //Економiка працi: Навч. посiб. для студ. екон. спец. -- Суми: СумДУ, 2002. - 132 с.
13. Лiбанова Е. М., Мельничук Д. П.. // Ринок працi в економiчнiй системi: Навч. посiб. для студ. вищ. навч. закл. екон. спец. - Житомир: ЖІТІ, 2002. -134с.
14. Савченко А. Г., Пухтаєвич Г. О., Тiтьонко О. М. //Макроекономiка: Пiдр. - Київ.: Либiдь, 1999. - С. 288.
15. Соболев В. М. // Макроэкономика. - Харьков: НВФ «Студцентр», 1997. - С. 224.
17. Офiцiйний сайт Держкомстату України - http://www.ukrstat.gov.ua/
18. Офiцiйний сайт Мiнiстерства зайнятостi та соцiальної полiтики. Адреса - http://www.mlsp.gov.ua/
19. Регiональний аспект безробiття в Українi -http://www.kiev-diplom.com/14-regionalnij-aspekt-bezrobittya-v-ukrayini.html
20. Аналiз стану ринку працi як необхiдна складова прогнозування потреб робiтничих кадрiв - http://www.ukrdeti.com/firstforum/m6.html
|
