Інтерпретацiя образу Дон Жуана у свiтовiй лiтературi
Ця тема мала свої вiдголоски майже у кожному художньому творi, який був написаний письменниками рiзних країн. Своєрiдним носiєм теми кохання виступає у багатьох художнiх творах образ вiчного героя-коханця, найвiдомiшого пiдкорювача жiночих сердець, це iм’я вже давно стало прозивним – Дон Жуан. Як виник цей образ, як зародилась iдея про його створення? Вiдповiдь знаходимо у минулому. Першi згадки про Дон Жуана знаходимо у ХІV столiттi. Існував реальний iсторичний образ iменем Дон Хуан Тенорiо. Вiн був вельможею при дворi кастильського короля Педро Жорстокого. Також Дон Хуан згадується у хронiках та у списку лицарiв ордена Пiдв’язки. Згiдно з легендою Дон Хуан безкарно вдавався до розпусти протягом довгого часу i вбив одного разу командора ордена, який захищав честь своєї дочки. Тодi черницi - францисканки заманили Дон Хуана у монастирський сад i вбили його, поширивши чутки, що Дог Хуан був скинутий у пекло.
Дон Жуан, тема якого "хутко 300 лiт мучить людей", - iм’я iспанське. Форма дон походить з латинської dominus – пан, господар i початково належала тiльки королевi Іспанiї. Тепер це просто ввiчливе звертання, що поєднується виключно з iм’ям, не долучаючись до прiзвища.
Воно з’явилось тому, що у французькiй мовi лiтера j завжди передає звук ж i Мольєр, використавши сюжет про Дон Жуана в своїй комедiї "Дон Жуан, або Камiнний гiсть", прочитав iспанське juan як Жуан, а не Хуан. Щоправда, французький jоuan, тобто Жуан, прийнято вважати не тiльки iспанським за походженням iм’ям, а також i варiантом вже власно французького jean, тобто Жан. Однак цi iмена – i французький Жан ( до речi, самого Мольєра теж звали Жаном), i iспанське Хуан, i iталiйське Джованнi, як i українське Іван, польське Ян тощо - є рiзномовними реалiзацiями єдиного джерела – давньоєвропейського Yochanan, а форма juan серед них належить саме iспанськiй мовi.
На думку вчених, Дон Жуан – персонаж багатьох творiв лiтератури, мистецтва; образ порушника моральних i релiгiйних норм, шукача чуттєвих насолод, створений за середньовiчними iспанськими легендами – спокусник, ловелас.
До образу Дон Жуана зверталось багато письменникiв i поетiв. Це засвiдчують твори митцiв рiзних країн: О. К. Толстой " Дон Жуан" (1859) – драматична поема, Тiрсо де Молiно (1630), О. Блок "Кроки командора" (1920), Леся Українка (1912), С. Альошин (1962).
Образ молодого розпусника по-рiзному iнтерпретується у свiтовiй лiтературi. Тiрсо де Молiно у творi "Севiльський ошуканець" створив перший чiткий i переконливий образ молодого розпусника Гуана Тенорiо. Пiзнiше цей образ використали письменники рiзних країн: в Англiї – Джордж Гордон Байрон i Джордж Бернард Шоу, у Францiї – Жан Батiст Мольер i П’ер Корнель, в Іспанiї –Госе Сорiлло i Мораль, у Нiмеччинi – Ернест Гофман, в Італiї – Карло Гальдонi, у Росiї – Олександр Пушкiн i в Українi – Леся Українка. Всього iснує близько 300 варiантiв iнтерпретацiї образу Дон Жуана.
для письменникiв з рiзних куточкiв свiту.
Драма "Севiльський ошуканець чи Кам’яний гiсть" Тiрсо де Мольно стала першою драматичною обробкою легенди. Тiрсо пiд час змалювання образу Дон Жуана використав легенду. Його Дон Жуан через пустування запрошує статую вбитого ним батька Анни на вечерю, i тiльки потиснення кам’яної руки викликає у нього жах та розкаяння. Пiсля цього, порушивши етичнi норми, Дон Жуан провалюється у пекло.
Мольер також написав твiр "Дон Жуан", який пiддавався переслiдуванням за атеїзм i вiльнодумство. У нього образ Дон Жуана неоднозначний i суперечливий. Вiн поєднує у собi добрi i поганi риси характеру. Це проявляється у процесi змалювання його рiзних вчинкiв. За змiстом п’єса схожа з легендою про Дон Жуана, але трактування образу головного героя дуже вiдмiнне. Образ замальовується у розвитку. Вiд гарних вчинкiв Дон Жуан переходить до поганих i негативних, що в результатi приводить його до вiдповiдальностi за свої дiї. Крiм художнього, естетичного задуму, п’єса мала також i полiтичний характер. Вперше п’єса була поставлена у театрi Пале-Рояль у 1665 роцi.
О. С. Пушкiн теж використав для свого твору назву "Кам’яний гiсть". Росiйський письменник переосмислив легенду про Дон Жуана. Автор у своїй трагедiї показав Дон Жуана, як щиросердечного, рiшучого, смiливого, поетично обдарованого чоловiка. Його вiдношення до жiнок – не ставлення холодного розпусника, професiйного спокусника, а завжди щирого, розумного, люблячого чоловiка. Вiн виступає "iмпровiзатором любовної пiснi".
"Дон Жуан" - став свiтовою темою, бо майже триста рокiв цей образ обробляли кожен на свiй лад великi майстри слова.
"Дон Жуан" (проте цей твiр лишився у його творчостi незакiнченим), що став сатиричною епопеєю тогочасного суспiльного життя, в якому змальовано подiї ХVІІ столiття. На думку лiтературознавцiв, Байрон змалював свого персонажа як "переважно замрiяного, зацiкавленого на своїх почуттях, незадоволеного дiйснiстю (а здебiльшого непристосованiстю до неї) та потягом до волi. Його герой – це мандрiвник, шукач нового, незнаного i прекрасного".
Також, дослiдивши точку зору сучасних науковцiв, можна сказати, що байронiвський "Дон Жуан" за сюжетом мало чим нагадує легенду про вiдомого спокусника жiночих сердець. А, навпаки, Байрон показав велике розчарування героя у життєвiй долi. Адже твiр побудований на постiйному чергуваннi щасливих i нещасних епiзодiв iз життя Дон Жуана.
Опрацювавши художнi твори, дослiдники зазначають, що "Дон Жуан постiйно кориться долi подiбно до листка, який кориться зимовому вiтру. Що над усiм панує Випадок, i сам герой нiчого не вирiшує в своїй долi".
Сам Байрон зазначив: "Бiг часу змiнює все: мову, землю, обриси морських берегiв, зiрки на небi, - словом, все навколо, довкола та пiд ногами , окрiм самої людини! Вона завжди була i на завжди залишається нещасним негiдником…". Байрон творив у руслi лiтературної течiї, яка має назву англiйський романтизм.
драматичний твiр "Камiнний господар" у якому вона також звернулась до змалювання образу Дон Жуана використавши нацiональну специфiку. Вона подає у своєму творi оригiнальне трактування цього образу. На вiдмiну вiд твору Джорджа Байрона, це iнший за жанром твiр, у якому персонаж розкривається через свої дiї, вчинки, поведiнку. Леся Українка змальовує його "лицарем волi". Так, бо саме "воля" протягом всього твору звучить в його устах, проте спокусник жiночих сердець сам стає жертвою жiнки, гордої, егоїстичної донни Анни. З славнозвiсного "лицаря волi" головний персонаж перетворюється на "Камiнного господаря". Саме ця думка звучить в останнiх словах Дон Жуана: "Де я? Мене нема… се вiн Камiнний".
Отже "воля" - то тiльки слова. А за бiлий плащ, за кар’єру, за пiднесення себе в устах iнших вiн продає "свою трьохсотлiтню свободу".
що так повнiстю змалює нам свого героя через вчинки, через його поведiнку, тому цей твiр написала драмою. Таким чином, ми дослiдили переосмислення свiтового образу "Дон Жуана" у англiйськiй та українськiй лiтературi. "Створивши свою драму, Леся Українка в чесному поєдинку з славетними митцями, її попередниками виборола собi безумовне право на всесвiтню славу. Так про Лесю Українку тi її твiр "Камiнний господар" зазначила в своїй працi А. С. Полушкiна. У процесi дослiдження, ми побачили, що кожнiй лiтературi властиве своє трактування образу, i у кожнiй лiтературi образ Дон Жуана створено, дивовижно. Кожна лiтература i письменники змальовують його по-рiзному для того, щоб донести до свого народу суть життя, щоб розкрити i показати художнiй образ Дон Жуана, який iнодi зустрiчається i в реальному життi.
По-рiзному трактують цi образи тому, що це залежить вiд свiтосприйняття кожного письменника, рiзного розумiння того чи iншого образу. У науковому дослiдженнi ми розглянули майже трьохсотлiтнiй образ персонажа. Цей образ Дон Жуана був переосмислений та iнтерпретований в рiзних лiтературах: англiйськiй та українськiй, французькiй та iспанськiй, росiйськiй, нiмецькiй та iталiйськiй. Та незважаючи на всi цi докази, автори прогнули показати нам "свого Дон Жуана", своє свiтосприйняття. У цьому є їхня схожiсть, їхнє спiльне прагнення своїми творами показати життя головного персонажа.
Таким чином, по-рiзному, але кожний письменник згiдно зi своїм свiтоглядом, епохою, у якiй вiн жив, його позицiєю, творчим методом, стилем, лiтературним напрямком iнтерпретував образ Дон Жуана. Для кожного з авторiв його Дон Жуан був особливим, бо цей образ створив саме вiн, i автор надiляв його тими рисами характеру, якi вважав за потрiбне у змалюваннi свого героя-коханця i свого часу.
|
