Антропонімна номінація осіб у гумористичному творі П. Загребельного Левине серце

Антропонiмна номiнацiя осiб у гумористичному творi П. Загребельного Левине серце Мiнiстерство освiти i науки України Львiвський Нацiональний Унiверситет iменi Івана Франка Антропонiмна номiнацiя осiб у гумористичному творi (на матерiалi твору П. Загребельного «Левине серце») Курсова робота студентки 2-го курсу групи ФЛу 28 Бiлик Наталiї Науковий керiвник Сколоздра О. Р. Львiв 2009 Змiст 1. Вступ 3-6 2. Роздiл 1. Структурно-стилiстичний i семантичний аналiз антропонiмної номiнацiї осiб у гумористичному творi (на матерiалi твору П. Загребельного «Левине серце») 7-22 3. Таблиця частоти вживання iмен, прiзвищ, прiзвиськ 23-26 4. Додатки 27-28 5. Висновки 29-30 6. Список використаної лiтератури 31 Вступ Ономастика – роздiл мовознавства, який вивчає будь-якi власнi iмена, iсторiю їх виникнення, розвитку i функцiонування, також поширення i структури власних iмен у мовi i мовленнi в лiтературнiй i дiалектнiй сферах. Порiвняно з iншими науками, вона є досить молодою, а тому багато аспектiв залишаються не з’ясованими. «Ономастика складається з двох основних роздiлiв: антропонiмiки – роздiл лексикологiї (ономастики), який вивчає власнi iмена людей, закономiрностi їх виникнення, розвитку, функцiонування, i топонiмiки – науки про географiчнi назви. Також до них належать космонiми (назви зон космiчного простору), теонiми (назви божеств), зоонiми (клички тварин), астронiми (назви небесних тiл), хрононiми (назви вiдрiзкiв часу, пов’язанi з iсторичними подiями), iдеонiми (назви об’єктiв духовної культури) та iн. Усi цi назви вивчаються спецiальною наукою ономастикою.»[1] Однiєю з галузей ономастики є лiтературна ономастика – це роздiл ономастики, що видiлився в окрему наукову дисциплiну, який займається вивченням специфiки онiмiв в художнiх текстах. Поетична ономастика як i загальна ономастика входить до лiтературно-художньої антропонiмiки. Одиницями її є лiтературно-художнi антропонiми. Існують рiзноманiтнi аспекти ономастичних дослiджень. Видiляються: описова ономастика, яка дає об’єктивний фундамент ономастичних дослiдiв, дає загально фiлологiчний аналiз i лiнгвiстичну iнтерпретацiю зiбраного матерiалу; теоретична ономастика, вивчає загальнi закономiрностi розвитку i функцiонування ономастичних систем; прикладна ономастика, зв’язана з практикою присвоєння iмен, яка дає практичнi рекомендацiї картографам, бiографам, юристам; ономастика художнiх творiв, яка складає роздiл поетики; iсторична ономастика – вивчає iсторiю виникнення iмен, i їх вiдображення в iменах реалiй рiзних епох; етнiчна ономастика – вивчає виникнення назв етносiв i їх частин в зв’язку з iменами iнших типiв, еволюцiю етнонiмiв з iменами iнших типiв, еволюцiю етнонiмiв, якi призводять до виникнення топонiмiв, антропонiмiв, зоонiмiв, зв'язок етнонiмiв з назвами мов (лiнгвонiмами). Є три школи лiтературно-художньої антропонiмiки: Ужгород, Л. Белей; Одеса, Ю. Карпенко (найпотужнiша); Донецьк, В. Калiнкiн. Розвиток ономастики як наукової дисциплiни, можна умовно роздiлити на три етапи. Перший етап – це так звана «доакадемiчна доба», коли створюються першi словники власних iмен i з’являються науковi розвiдки iз зазначеної проблематики. Цей перiод тривав до середини 19 ст. Другий етап охоплює другу половину 19 ст. – першу пол.. 20 ст., коли з’являються академiчнi фiлологiчнi дослiдження з ономастики. І нарештi другий етап (друга половина 20 – поч. 21ст.), коли ономастичнi дослiдження здiйснюються поряд iз фiлологами i спецiалiстами-iсториками. наук виникають новi науковi напрями. Саме на стику лiнгвiстики та iсторичної науки з’явилася i затвердилася ономастика. Вона має два основнi вектори дослiджень – лiнгвiстичний i iсторичний, однак результати ономастичних дослiджень використовуються також в етнографiї, археологiї, картографiї, логiцi i багатьох iнших науках. Всi власнi iмена, якими користується конкретний народ, створюють його ономастичний простiр. Ономастика має свiй базовий термiнологiчний апарат. Окремi пiдкласи власних iмен i їх пiдроздiли отримали загально названi термiнологiчнi назви. Вони складаються iз давньогрецьких, iнодi латинських термiнiв i давньогрецького термiну «онiм». Ономастика також має два пiдходи вивчення онiмiв. Перший об’єднував вчених, якi використовували онiми як iсторичне джерело. Другий – вчених-фiлологiв, котрi використовували онiми в iсторiї дослiдження з iсторiї мови. Тому в iсторичнiй науцi ономастика вважається iсторичною спецiальною дисциплiною, яка вивчає онiми як iсторичне джерело. В свою чергу в фiлологiї ономастика – частина лiнгвiстики, дослiдницький об’єкт iсторикiв мови. Бурхливi iсторичнi подiї першої половини 20 ст. призвели до певного занепаду цього напряму дослiджень в Українi. Однак окремi вченi продовжували збирати i опрацьовувати ономастичний матерiал. Власне iм’я пiд час використання мiняє свою форму. На нього здiйснюють вплив iншi мови. Тому в першу чергу слiд здiйснювати його аналiз з допомогою методiв мовознавства. Це дозволяє визначити мовну належнiсть онiму, вiдтворити його первiсну форму i вимову назви, встановити iсторичну епоху, коли вiн виник, окреслити вплив на нього iнших мов або дiалектiв однiєї мови, змалювати напрями його мовної трансформацiї до нашого часу включно. Без реконструкцiї всiх етапiв розвитку онiма не можливо дати йому характеристику як iсторичному джерелу. Народження онiмiв вiдбувається в результатi взаємодiї рiзноманiтних, мовних, соцiальних, психологiчних чинникiв. Без визначення ролi кожного з них в даному конкретному випадку неможливо встановити достеменне значення тiєї або iншої власної назви. Тому ономастика є за своєю суттю синтетичною дисциплiною, яка узагальнює методику дослiдження i джерельну базу широкого кола природних i гуманiтарних наук – географiї, астрономiї, геологiї, iсторiї, лiнгвiстики, а також джерелознавства, археологiї тощо. Деякi спецiалiсти видiляють в ономастицi особливий роздiл – етимологiю, котра вивчає причини виникнення i закономiрностi розвитку онiмiв, не пов’язанi з закономiрнiстю розвитку мови. В самому мовознавствi є вiдповiдна галузь – соцiолiнгвiстика. Об’єктом вивчення ономастики є «генонiми» (загальнi iмена) та «ейдонiми» (особовi iмена) – особовi класи ономастичної термiнологiї, якi роздiляються на пiдкласи, порядки i пiд порядки. Одним iз перших в Україна розпочав ономастичнi дослiдження український слов’янознавець Я. Головацький. Проблеми ономастики в своїх наукових працях успiшно дослiджував А. Бертье-Делагард, а на початку 20 ст. – вiдомi українськi iсторики О. Лазаревський, В. Ляскоронський, Л. Падалка, М. Арандаренко, М. Астряб, О. Андрiяшев та iн. Свiй внесок у встановлення дисциплiни зробив також І. Франко. Першим вченим, який почав роботу iз вiдродженням дослiджень як з лiнгвiстичної так i з iсторичної ономастики в Українi був К. Цiлуйко. Також дослiдниками ономастики були: О. Компан, П. Чучка, С. Бевзенко, Ю. Карпенко, І. Борисюк, О. Стрижак, І. Железняк, Є. Отiн, Ю. Кругляк, А. Коваль, Б. Лящук, П. Зборовський, М. Янко, О. Данилюк, Т. Громко, М. Калiнкiн, Е Магазаник, М. Мельник В останнi десятилiття в Українi активно вивчаються антропонiмiчнi джерела. Виходять у свiт рiзноманiтнi довiдники власних iмен: Г. Пiвторак «Власнi iмена людей у Київськiй Русi» (Культура слова. – К., 1982. – Вип. 23); Ю. Редько «Довiдник українських прiзвищ» (К., 1969), «Сучаснi українськi прiзвища» (К., 1966); Л. Масенко «Українськi iмена та прiзвища» (К., 1990); Л. Скрипник, Н. Дзяткiвська «Власнi iмена людей» (К., 1996) та iн. «Основний жанр Павла Загребельного – це роман. Жанровий дiапазон його романiв широкий: фантастичний, аналiтично-проблемний, химерний («Левине серце»). Серед жанрово-стильового розмаїття, письменник основне мiсце займає iсторична белетристика. Його твори вiдомi далеко за межами України, перекладалися багатьма мовами свiту, неодноразово екранiзувалися. Цiкавиться романiст i подiями другої свiтової, учасником якої був, бурхливою сучаснiстю з її iнтелектуально-напруженим ритмом життя, гострими морально-етичними проблемами («Розгiн», «Левине серце»). Найпопулярнiшим є романний iсторичний епос письменника, який зумiв «прорватися» крiзь нормативнiсть соцреалiзму i вразити читача своєю неординарнiстю. – роман «Левине серце», де вiн висмiює сучаснi лiтературнi канони, але не забуває при цьому по iронiзувати i з самого себе, i з свого «недоладного», «розгойданого» повiстування[2] .» У нетрадицiйнiй розкутiй композицiї «Левине серце» у навмисному змiшуваннi серйозного i комiчного стилiв оригiнального твориться веселий епос про життя села i справи лiтературнi. Сполучення небачене, несподiване, iнколи навiть трохи зухвале, а то й недоречне. Але воно дозволяє автору по-своєму поєднати книжку мудрiсть з дотепними сiльськими билицями, одну з бурлеском, комiчне шарування, самоiронiю з серйозними роздумами про людей села. А вони, люди, в його примхливiй оповiдi постають вельми колоритними фiгурами…[3] Мета роботи передбачає розв’язання таких завдань: проаналiзувати антропонiмну номiнацiю осiб у романi П. Загребельного «Левине серце», зiбрати антропонiмний матерiал роману, дослiдити стилiстичнi особливостi антропонiмної номiнацiї зокрема їх роль для створення гумористичного тла твору, з’ясувати структурнi особливостi антропонiмної номiнацiї (порахувати прiзвища, iмена, прiзвиська). Структура роботи зумовлена метою i завданнями дослiдження. Робота складається з вступу, основної частини, таблицi пiдрахункiв, висновку, а також сюди входить додаток в якому вказано список скорочень, що були використанi в роботi. Роздiл 1. Структурно-семантичний i стилiстичний аналiз антропонiмної номiнацiї осiб у гумористичному творi (на матерiалi твору П. Загребельного «Левине серце») Не буде великим перебiльшенням сказати, що лiтературно-художня антропонiмiка така ж давня, як i лiтературно-художня творчiсть. Адже вiд найдавнiших часiв письменники, називаючи персонажiв, мусiли володiти певними емпiричними знаннями у галузi лiтературно-художньої антропонiмiки. Лише в 60-70 роках Ю. Карпенко, І. Сухомлинський, В. Галич та iн. дослiджуючи лiтературно-художню антропонiмiку вiдомих українських письменникiв, заклали фундамент нової галузi української ономастики – лiтературно-художньої антропонiмiки. Окрiм власних iмен персонажiв, звичайний процент у корпусi номiнативних ЛХА становлять прiзвища персонажiв. Номiнативнi прiзвища умовно подiляються на двi групи: 1) етимологiчно непрозорi; 2) етимологiчно прозорi, доантропонiмна семантика яких не узгоджується з енциклопедичною характеристикою денотата-персонажа. українську чи неукраїнську нацiональнiсть персонажiв. Український антропонiмний фон, у порiвняннi з iнонацiональним, вiдзначається детальнiстю, кiлькiсним структурним багатством, що проявляється часто не тiльки у вiдтвореннi типових загальнонацiональних рис української антропонiмiї, але й регiональних особливостей. Найпоширенiшим мовностилiстичним засобом творення українського регiонального колориту виступають ЛХА, якi мiстять у своїй структурi специфiчнi дiалектнi риси (фонетичнi, лексичнi, рiдше граматичнi та словотворчi). У романi П. Загребельного також зрiдка трапляються такi ЛХА: Зiнька, Полонiна, Котя. їх носiїв до християнської общини i не несуть практично жодної iнформацiї про їх нацiональнiсть. З часом християнськi iмена, адаптувавшись, набули ще й нацiональних конотацiй, навiть коли їх носiями були духовнi особи. Такий ЛХА, як Ваня виник в результатi насильницької бiльш або менш прихованої денацiоналiзацiї, а тому такий ЛХА слiд вважати характеристичним. ЛХА Спартак, який вживається один раз у романi «Левине серце», iдентифiкує представника «нової нацiї» - радянської. ж створюють певний нацiональний чи регiональний колорит; в iнших – служать засобом констатацiї певного рiвня нацiональної свiдомостi персонажа, що може супроводжуватися й авторською оцiнкою. потенцiалу, а тому в своїй бiльшостi це номiнативнi ЛХА: Свиридон Карпович, Зiнька Федорiвна, Грицько Грицькович, Іван Іванович Одарiя Трохимiвна. Щоправда, в лiтературних текстах письменникiв української дiаспори iмена по батьковi донинi залишаються нацiонально чи соцiально значущими. При iдентифiкацiї персонажiв, що не належать до української нацiї спостерiгається дещо iнший механiзм використання мовностилiстичних засобiв української лiтературно-художньої антропонiмiї. Головний критерiй, якому повиннi вiдповiдати ЛХА цього виду – це максимальна вiдповiднiсть їх форми основним фонетичним, словотворчим та лексичним особливостям мови нацiї до якої належить iменований персонаж. Наприклад: Лейла – циганка (Олеля, Леля). Прiзвища на зразок Тур, Хмельницький, Кiшка, Мазепа не «личать» персонажам, що грiшать пияцтвом, розпустою або кар’єризмом. Контраст мiж ЛХА з цiлковито позитивним iмiджем та їх носiями, що не вiдзначаються високою моральнiстю, дозволяє авторовi натякнути на деякi непривабливi проблеми українського суспiльства 70-80-х рр. 20 ст. Виразне об’єктивно-вiкове значення притаманне багатьом ЛХА – демiнувативам. Іменнi варiанти Давидко, Павутя служать у першу чергу виразником обєктивно – вiкового значення, бо ними iменуються дiти. У лiтературно-художньому текстi ЛХА добиратися вiдповiдно до iснуючих традицiй iснування представникiв певних професiй. У новiй лiтературно-художнiй антропонiмiї служителi культу iменуються, як правило, канонiчними варiантами iмен, до яких часто додається апелятив отець, пiп i т. д. Наприклад у «Левиному серцi» вживається ЛХА пiп Парфен («І того самого Самуся застав Гриша Левенець, повернувшись з училища механiзацiї, i в школi так само читали: «Немидора поралася коло печi», - хоч жiнки свiтлоярiвськi поралися коло газових плит, а iменi Немидора не знав навiть пiп Парфен.») вiдводиться й «класово мотивованiй» експресивностi. варiанта вiд емоцiйно-оцiнних важлива не сама форма, а її нейтральне значення. Наповнення нейтральним чи експресивним значенням вiдбувається передусiм у контекстi. У функцiї секундарних емоцiйно нейтральних ЛХА виступають похiднi первинно емоцiйно-оцiннi утворення, якi здатнi в певниї мовленнєвих ситуацiях втрачати експресивнi конотацiї. Наприклад: Милька, Нилька («Добривечiр вам, Нилю i Милю!»). У «Левиному серцi» вживаються також здрiбнiло-пестливi ЛХА з мiнiмальним рiвнем експресiї iменнi варiанти, утворенi за допомогою моно морфемних суфiксiв субстантивної оцiнки: Дашунька, Сашунька, Маруся, Галинка. Здрiбнiло-пестлива конотацiя таких варiантiв хоча i виражена слабо та має нестабiльний характер, проте вона здебiльшого автономна вiд конкретного контексту, бо спирається на загальнонацiональний усус. Для виразу згрубiло-зневажливої конотацiї в українськiй лiтературно-художнiй антропонiмiї використовується кiлька способiв. Так, ЛХА, передусiм iмена, негативного емоцiйно-експресивного вiдтiнку можуть надавати традицiйнi пейоративнi суфiкси. Наприклад: Дунька, Шурка, Наталка. Функцiонування антропонiма в лiтературному текстi, як i лiтературний твiр в цiлому – субстанцiя значною мiрою умовна. Завдяки вiдомiй умовностi письменники дозволяють собi нехтувати канонiмами реальної антропонiмiї i можуть ставити у пряму залежнiсть вибiр того чи iншого iменування персонажа до особливостей його характеру. Емоцiйнiсть iнформацiйно оцiнних ЛХА залежить вiд категоричностi та позитивностi доантропонiмної семантики основи ЛХА. Наприклад: Зновобрать («Ну, оплески, одностайно, а дядька Свиридона так i прозвали: Зновобрать.») Є також ЛХА-символи, якi перiодично автор такоє згадує в романi: Адам, Єва, Авель Каїн («Колись люди називалися просто: Адам, Єва, Авель, Каїн, Грицько, Стецько, Гаврило.») , ч.; д-європ. iм. Dauid «коханий», «улюблений», кан., рiд. [С УІ, С. 98 ] Вiн справдi спакувався сiв до Давидка, свого брата, в кабiну, i вони помчали на станцiю, а вранцi обидва були знову вдома i через глинище перегукувалися з Щусями. ( П. Загреб. «Л. с.», С. 44) Дем`ян, ч.; гр. iм. Damianos<Damia – iм. д. -рим. богинi плодючостi – присвячений Дамiї; кан., рiд.[СУІ, С. 103] Щоправда, старий брат їхнiй Дем`ян виїхав з села i вже давно працює десь на Донбасi кочегаром, зате Денис став комбайнером i виходив у передовi механiзатори, а найменший Давидко влаштувався шофером на колгоспнiм грузовику i виявив таку меткiсть, що за день мiг обскакувати всю європейську частину Радянського Союзу.(П. Загреб. «Л. с.», С. 26) Демид гр.; iм`яDiomedes; вiд dios medo -пiклуюся, опiкую.[СУІ, С. 102] Цього старий Демид нiяк не мiг второпати. (П. Загреб. «Л. с.», С. 28) Денис гр.; особове iм`я Dionysos – Дiонiс; у грецькiй мiфологiї – бог життєвих сил природи, вина i веселощiв(буквально; присвячений Дiонiсовi).[ВІЛ, С. 104] Тодi Самусi на знак протесту взагалi перестали вживати в своєму родi iмена на «К» i вже в останньому поколiннi обрали для себе лiтеру «Д»: батько був Демид, старший син Дем`ян, середнiй – Денис, наймолодший Давид, або Давидко. (П. Загреб. «Л. с.», С. 23) Зiнаїда, ж.; гр. iм. Zenais (знах. в. вiд Zeus “Зевс») i eidos «образ», «вид», «потомок» - подiбна до Зевса, богоподiбна.[СУІ, С. 139] Тому легко собi уявити, скiльки прокльонiв сипалося тепер на адресу проектувальникiв, якi не могли завернути шосе в Свiтлоярськ, а ще бiльше їх випало головi колгоспу Зiньцi Федорiвнi, яка нiяк не могла вимостити каменем отi триклятi п’ять кiлометрiв! (П. Загреб. «Л. с.», С. 14) Рiчард>Рiхард, ч.; двн. особ. iм. Richart <двн. Richi “ могутнiй цар, король» i hart «сильний», «смiливий»; пол. Ryszard ; анг. Richard; зап., рiд.[СУІ, С. 312] Чи то запанував такий дух часу, чи то пошесть пройшла по батьках, але Іван Іванович у Свiтлоярську виявився не самотнiй, бо через рiк у землемiра Левенця народився син, i Левенець назвав його Рiчардом. (П. Загреб. «Л. с.», С. 20) Рiчард i справдi був смiливим i не зважаючи на свою скромнiсть i матерiальний стан, оскiльки рiс без батька, завжди був на висотi. Милiя – давня назва Лукiї Milyai «мiлiйцi – жителi цiєї країни»; iнше тлум.: гр. «яблуня».[СУІ, С. 2] Коло Смачних Кабачечкiв Самусь уже кружляв, затримка з переходом до рiшучих дiй пояснювалася лише тим, що вiн не мав конче намiру одружуватися (бо не сягнув вершин, яких мав конче сягнути), окрiм того, не знав, яку з сестер вибрати: Нильку чи Мильку, бiляву чи чорняву. (П. Загреб. «Л. с.», С. 86) Неонiла гр; neos – новий, молодий. [ ВІЛ С. 248 ] – Добривечiр вам Милю i Нилю! (П. Загреб. «Л. с.», С. 87) Іван Явдоха>Євдокiя, ж.; гр. iм. Eudokia < eudokia “ласкавiсть», «прихильнiсть», «благоволiння».[СУІ, С. 121] Але баба Явдоха викрила дiда, показавши Гришi той «документ» i вiдповiдно його прокоментувавши: «Хоч би ж справдi вiд того Прокопа йшли Левенцi, а то вiд якогось Василя, викажчика полтавського, била б його лиха година! (П. Загреб. «Л. с.», С. 146) Марсельєза< Marseille “м. Марсель».[СУІ, С. 217] Звали Марусею, а вiн її перехрестив на Марсельєзу. (П. Загреб. «Л. с.», С. 12) Маруся<д. -євр. Marar «бути гiрким» - гiрка; або д. -євр. mara Кузьма, ч.; гр. iм. Ros mas < kosmos “свiт», «порядок», «прикраса» - добромисний,скромний, чесний.[СУІ, С. 166] Приїздив у поле водовоз або возiй пального, гукав: «Дядьку Безкоровайний, мануфактуру дають» - бригадир хапав свiй пiджак, сiдлав мотоцикл i гнав до села, до крамницi, де вже пiд обшмугляним дерев`яним, з обкованими бляхою кiнчиками метром крамника Кузьмина Кириловича лопотiли сотники, тонко звискували ситцi, цупко напиналася «чортова шкiра», i сiльськi кумасi, хоч як товпилися до того метра, все ж розступалися перед Безкоровайним, i не так з поваги до його багатодiтностi (бувало в людей i бiльше!), як з високої пошани до трудової (знову ж таки нагадуємо: єдиної на весь район!) медалi! (П. Загреб. «Л. с.», с. 69-70) >Павло, ч.; ст. -слов. особ. iм. Павель<гр. Paulos< лат. Paul ( l ) us <лат. Paulus Pawel (П. Загреб. «Л. с.», С. 53) Павутя у романi повсюди зображений ще дитиною. На початку твору ще зовсiм немовлям, а у кiнцi вже трiшки старшим, але ще не дорослим. Читаючи твiр вiн всюди зображений малим,принаймнi у цьому романi вiн оправдовує тлумачення свого iменi у значеннi вiку, а не у значеннi росту. , ж.; гр. xenia «гостиннiсть» або xene «iноземка»; кан.[СУІ, С. 259] По iсторiї якраз тодi дiйшли до хрестових походiв i його продражнили Рiчард Левине Серце, хлопець тяжко переживав своє прiзвисько i, мабуть, зозла вигадав для Щусiв пiсля iсторiї з бутлем настойки подорожника прiзвисько Плантагенетiв, а може, це пояснювалося ще тим, що з ним разом (на два класи молодшi) вчилася донька Щуся-лiсника Котя (iм`я, вочевидь, походить вiд Катерини, але точно стверджувати автор цього не може, зважаючи на досить вiльне поводження свiтлоярiвцiв з iменами, внаслiдок чого, скажiмо, звичайна собi Оксана могла зватися тут Санькою, Шуркою, Сашунькою i навiть Сашкою). (П. Загреб. «Л. с.», С. 54) >Олександра жiн. до ч. Олександр; гр. особ. iм. Alexandros <гр. alexo andros ) «чоловiк», «мужчина» - захисник людей; мужнiй; пол. Alexander; угор. Sandor; кан.[СУІ, С. 261] Його свiтлоярiвська дружина Сашка викрила обман i негайно вигнала землемiра, заборонивши будь-коли показуватися на очi. (П. Загреб. «Л. с.», С. 20) , ч.; гр. особ. iм. Stephanos<гр. stephanos «вiнок»; пол. Stefan, Szczepan; угор. Istvan, розм. P ista ;рум. Stefan ; кан. [ СУІ, С. 348 Яку другу?» (П. Загреб. «Л. с.», С. 81) Прокiп<гр. prokopus, який тримає меч за рукоятку»; «готовий (до бою)»; iнше тлум.: гр. prokope «великий успiх» - успiшний, устигаючий; кан., рiд.[СУІ, С. 304] Як i чим жив сам землемiр у тi мiсяцi, залишалося таємницею для всiх, навiть для дiда Левенця, який тiльки й знав, що вихваляв свого сина, не забуваючи нагадувати про їхнього славетного предка – полтавського полковника Прокопа Левенця, який уже триста рокiв тому володiв у славнiй Полтавi i ставком, i млинком, i вишневим садком. (П. Загреб. «Л. с.», с. 79-80) Свиридон<гр. spuris (род. в. spuridos) «плетений кошик»<spuro «плести», «вити» - гвинтоподiбний; iнше тлум.: лат. iм. Spiridion<лат. spiritus «душа», «життя» i donum «дарунок» - дарунок душi; натхнення; кан, рiд.[СУІ, С. 325] Конфронтацiя, як легко помiтити, не з тих, що зачiпають пекучi життєвi проблеми, отож її досить легко вдавалося злагiднювати, а то й просто пригашувати головi сiльської Ради Свиридону Карповичу, якого в селi звали «дядько Зновобрать». (П. Загреб. «Л. с.», С. 23) Карпо, ч.; гр. iм. Karpos< k arpos «плiд»; кан., рiд.[СУІ, С. 167] Кожна родина щосили намагалася довести, нiби саме з неї походить отой легендарний Карпо, який дав наймення глиняному яровi i всьому селу, Самусi довго навiть усiх своїх синiв називали тiльки на «К», випередивши лiнькуватих Щусiв, на що тi, трохи подумавши, спокiйно заявили: «Примазуються до iменi». (П. Загреб. «Л. с.», С. 22) Одарка>Дарiя, Дар`я, Дарина, ж. до ч. Дарiй; Dareios – iм. перс. царя, що означає «багатий», «маєтний»; кан., рiд.[СУІ, С. 100] За щонайменше забруднення, за пiдкреслювання й iншi шкоди, завдаванi пiдручникам, Одарiя Трохимiвна вибирала розгалуженну систему покарань, а надiрвана сторiнка, зiгнута полiтурка, слiди жирного борщу або сала на книжцi сприймалися Одарiєю Трохимiвною як явища, що трагiчнiстю своєю дорiвнювали загибелi Помпеї або зникненню Атлантиди. (П. Загреб. «Л. с.», С. 61) Котя>Катерина, ж.; гр. iм. Aikaterine<kathara, katharia Katarzyna ; кан.[СУІ, С. 169] Робив урочистий виїзд iз своєю циганкою в гостi, в райцентрiвськi магазини, тепер, виходить, возив з роботи Котю. (П. Загреб. «Л. с.», С. 165) Вустя, Устина, Юстина,ж. до ч. Устин; с-гр. , Justine <лат. Justina вiд Justus «справедливий», «чесний»; кан., рiд.[СУІ, С. 370] Справжнi дiловi якостi у Вустi-Чухалки проявилися лише в самогоноварiннi. (П. Загреб. «Л. с.», С. 76) Тетяна, ж. до ч. Татiан; iнше тлум.: гр. tattoo «установлюю», «призначаю» - засновниця; рос. Татьяна; одне з найпоширенiших ж. iм. в 40-60 р. р. 20 ст., поширилося пiд впливом героїнi з «Євгенiя Онєгiна» О. Пушкiна; кан.[СУІ, С. 359] Нi дiда Сашка, нi баби Тетяни Гриша не застав на цьому свiтi. (П. Загреб. «Л. с.», С.) , ж. до ч. Наталiй; лат. Natalia <лат. natalis «належний до народження», «рiдний», «отчий»; «генiй-охоронець»; кан. рiд.[СУІ, С 246] Головишина Наталка з другого курсу вискочила замiж за капiтана третього рангу й помчала аж на Камчатку. (П. Загреб. «Л. с.», С. 122) Гриша, Григорiй, Григор,ч.; гр. особ. iм. Gregorius < гр. gregoreo «не сплю», «пильную» - невсипущий, пильний, бадьорий; пол. Crzegorz ; рум. (П. Загреб. «Л. с.», С. 56) Парфен, ч.; гр. особ iм. Pathenios <гр. pathenios «цнотливий», «непорочний», «чистий»; кан., рiд.[СУІ, С. 288]І того самого Самуся застав Гриша Левенець повернувшись з училища механiзацiї, i в школi так само читали: «Нимидора поралася коло печi», - хоч жiнки свiтлоярiвськi поралися коло газових плит, а iменi Нимидора не знав навiть колишнiй пiп Парфен. (П. Загреб. «Л. с.», С. 131) Про попа Парфена немає поширених розповiдей у текстi, але по цому, що вiн був попом можна сказати, що його iмя пiдтверджує значення «чистий», «непорочний». Петро., ч.; ст- слов. Пєтръ< гр. особ. iм. Petros<гр. petros «скеля», «камiнь»; рос. Петр; пол. Piotr; рум. Petru; кан.[СУІ, С. 292] Щоправда, невiдомо, чи екзистенцiалiсти люблять пирiжки, а Петро їх любив страшенно i нюхом чув, яка жiнка й з чим пече пироги, а яка пече хлiб. (П. Загреб. «Л. с.», С. 77) <арам. iм. Bar-Talmai «син Толмая», арам bar «син» i Talma i – iм.; кан. рiд.[СУІ, С. 58] Автор спробував довiдатися про це у свого високовченого друга, доктора ерудничих наук Варфоломiя Кнурця. (П. Загреб. «Л. с.», С. 13) >Полiна, ж.; лат. Paulina ( фр. ) – ж. до ч. Paulinus «Павлин»; iнше тлум.: скор. Варiант ж. Аполлiнарiя, що став оф.; зап. [ СУІ, С. 300 ] Полонiно Андрiївно, а йдiть-но сюди. (П. Загреб. «Л. с.», С. 151) Сидор, Сидiр, ч.; особ. iм. Isidorus<Isis «Ісiда (Ізiда) – єгип. богиня землеробства» i doron «дарунок» - дарунок Ісiди; лат. ; пол. Isydor ; кан., рiд. [ СУІ, С. 336 ] в Самуся, але долi й цього видається не досить, i вона насилає на тебе ще Самусевого брата Давидка, точнiше, й не самого Давидка, а його молоденьку дружину Роксоляну. (П. Загреб. «Л. с.», С. 115) Мирослава, ж. до ч. Мирослав; вiд мир i слава; слов. [ СУІ, с. 234-235 ] Р оксоланою її прозвали в Свiтлоярську, хоч насправдi була Мирослава. (П. Загреб. «Л. с.», С. 155) Олена(Олеля (Лейла)), ж.; гр. особ. iм. Helene< гр. helenos «свiтло», «сяйво», «полум’я смолоскипа» - свiтла, осяйна; рос. Елена, Алёна; рум. Elena; молд. Иляна; пол.. Helena; кан.[СУІ, С. 265] Чи то вживала вона це слово як своєрiдну ритуальну формулу, чи в його справжньому рiшучому значеннi, чи внаслiдок автоматизму мислення, виробленого в даному випадку не пiд впливом лiнькувато-спокiйного батька Щуся, а скорiше матерi-циганки Лейли (свiтлоярiвцi звали її Олеля), - хоч якими мотивами керувалася Котя, виставляючи своє «вiдчепись» проти чоловiчо-хло`пячої половини людства, але дiяло воно досить недвозначно i. сказати б, в односторонньому порядку: всi од неї одскакували, як той горох з прислiв’я вiд твердої стiни. (П. Загреб. «Л. с.», С. 159) Василь, ч.; гр. iм. Basileios < Bazyli Vasilie ; угор. ; кан.[СУІ, С. 60] – А наш Василь i зовсiм не їздив! – смiялися Щусi, радi, що перехитрили Самусiв ще бiльше. (П. Загреб. «Л. с.», С. 44) Василь Щусь завжди мав себе за головного в селi,як i Самусь, вiн навiть намагався доказати, що саме завдяки його предкам було названо село. Вiн завжди вiдчував себе головним, «царственним». Дунька>Домiнiка, ж. до ч. Домiнiк; лат. iм. Dominicus < dies dominicus “день божий», «недiля» - належний боговi; зап.[СУІ, С. 110] Не станеш же цiлуватися, коли пiд хатою трактор гарчить на все село i люди смiються: «Вже Самусь у Дуньки!», «Вже в Наталки!», «Вже в Мотрi». (П. Загреб. «Л. с.», С. 170) >Ігнат gnatius <д. -лат Egnatius ; традицiйне тлум.: лат. ignatus “невiдомий», «незнайомий» - народжений вогнем; лат. in «Все ото нечиста сила казиться!» (П. Загреб. «Л. с.», С. 178) Марко гр.*; особове iм`я Markos; можливо, походить вiд лат. marcus – молоток або вiд marceo – бути в`ялим, млявим. Дехто вважає, що вона означає «народжений у мартi (березнi)». [ ВІЛ, С. 75] Допитувався автор у свого знайомого поета-пiсняра, чому той досi не добрав слiв про тiтку Лисичку, бо писав же колись i про Олену Хобту, i про Марка Озерного. (П. Загреб. «Л. с.», С. 190) Галина гр.*; galena – спокiй, тиша; штиль на морi, тиха погода. [ ВІЛ, С. 127 ] П Свиридон yris (род. ) – кошик.[ВІЛ, С. 97] Похвальна постiйнiсть, з якою пропоновано обрати Свиридона Карповича, нi в кого з карпоярiвцiв не викликала протесту, що свiдчить про їхнє моральне здоров`я, мiцну згуртованiсть i одностайнiсть. (П. Загреб. «Л. с.», С. 24) Федот гр.; особове iм`я ; вiд theodotos – даний богами.[ВІЛ, С. 105] Щоб там сидiв колгоспний ветфельдшер Федот Задорожнiй, який би засвiдчив смерть Педанового пiвня? (П. Загреб. «Л. с.», С. 201) >Дарiй гр.; Dareios – iм`я трьох царiв стародавньої Персiї 6-4 ст. до н. е.; можливо, вiд перс. dora – той, хто володiє.[ВІЛ. С. 55] Тут автор вiдчуває, що в своїх порiвняннях Воскобойникової дiльницi може дiйти до цiлої Австралiї, тому тiльки його протокол, який другого дня був переданий слiдчому районної прокуратури Саламасi, а той, оформивши справу, мав доповiсти прокуроровi Дашку, який уже передав би її ( тобто справу i. звичайно ж, на Педана) суддi Верещацi. (П. Загреб. «Л. с.», С. 206) Дашунька>Дарина, Одарка ж., вiд ч. Дарiй гр.; – iм`я трьох царiв стародавньої Персiї 6-4 ст. до н. е.; можливо, вiд перс. dora – той, хто володiє.[ВІЛ. С. 55] Шкiра в Дашуньки тонка (судини синьо просвiчуються,мов рiки на картi), тепла, шовковиста, на губах – вiчно смага, мовби палить дiвчину щось усерединi, тупуватий упертий нiс з нервово трепетливими нiздрями, i все в нiй мовби кричить, гукає, радiє: погляньте на мене, я вродлива, вродлива! (П. Загреб. «Л. с.», С. 282) Юхим, ч.; гр. особ. iм. Euthymos < гр. е uthymos Eftimie навiть власних коштiв. У текстi Юхим завжди був спокiйниi i доброзичливим. >Єлизавета, Лизавета, Лисавета,ж.; гр. iм. Elisabet <д. -євр. Eliseba Левко, Лев, ч.; гр. Leon «лев»; кан.[СУІ, С. 190] Вiн попросив у колгоспi бухгалтера Левка Левковича довiдку про те, що нiби йому доручено органiзувати колгоспних спортсменiв, а тодi тою довiдкою домiгся в районi призначення головою карпоярiвського спорттовариства «Урожай». (П. Загреб. «Л. с.», С. 107) Аналiз прiзвищ, якi використовувалися у романi П. Загребельного «Левине серце» Лисичка – Мк. 1668: прiзвище Liszicska – Виноградiв. 1. Вiд антр. Лисиця + -ка. 2. Вiд назви гриба лисичка.[ПЗУ, С. 340] Де посiяли в холодне й зерно заплiснявiло, де вимокло, де вивiяло вiтрами, де виїли жуки-шкiдники, де зжер луговий метелик, де витоптано, виїжджено безжальною технiкою i бездушними трактористами, а в агронома болить серце за кожен корiнчик, i земля стогне, плаче, мов орган, виграє, мов космiчнi оркестри, i тiтка Лисичка, не думаючи, навiть не вiдчуваючи, вже мовби пускаючи в дiю так званi нижнi шари мислення, зненацька сягає вершин знання, за якими розкриваються їй велика iстина i надiя: ось вона тут, серед цих полiв, вона вiчна й безсмертна, вона не може й не має права вмерти нiколи, бо нiхто не посiє так, як вона, i нiколи не проросте без неї оце благородне зело, дикi трави проростуть i несiянi, а добрi злаки, якi годують людство, не проростуть, не виростуть, не дадуть плоду, коли не буде на свiтi її самої, її рук, її невсипучостi. (П. Загреб. «Л. с.», с. 190-191) [Левиниць], - иця – Вл. 1715: кр. Jo / Lewinecz – Рахiв; 1787: прiзвище Le winec – це levens, що «гайдамака», «опришок», «грабiжник».[ПЗУ, С. 329] Вiн рiс напiвсиротою, без батька, водночас немовби й маючи батька, який то з`являвся в дiда Левенця, щоб показати свiй годинник, велосипед, френч, землемiрське причандалля i набрехати сiм мiшкiв, то зникав i через суд виплачував на Гришу алiменти, щол теж нiби перейняли характер того, хто їх посилав: то це були якiсь там справдi грошi, а то таке, тiльки на сiрники та мило – то два карбованцi сорок копiйок за мiсяць, то троячки. (П. Загреб. «Л. с.», С. 79) Гайдук – Вн. 1575: Вiд заст. соц. - екон. термiна пiзнього Середньовiччя гайдук. У народiв Карп. – Дун. басейну пройшов складну семантичну еволюцiю вiд угор. етн. через сейми «повстанець- партизан», «Угорський воїн – пiхотинець», «воїн, який на власний розсуд воював проти туркiв», «полiцай в Угорщинi», «опришок», «злодiй», «волоцюга», «слуга», «гайовий», «доглядач». Крiм цих значень, лексема гайдук уживалася й у iн. зн., як «солдат придворної охорони» (СУМ 16-17 ст. 6 182), «озброєний вартовий (Мат. до буков. 1 79, Гт43). У румунiв та сербiв вона також уживалася в кiлькох зн. Прiзвища Hajduk, Hajdukovic популярнi серед хорватiв.[ПЗУ, С. 131] Таємницею лишилася ця Гайдукова туга за пiдоплiчкою, надто ж беручи до уваги його нехiдь до сорочок взагалi. (П. Загреб. «Л. с.», С. 86) Самусь – Вл., Св., Пор. 1787: прiзвище Samus – Н. Яблунька на Бойк. (ЙМ). Здр. -пестл. ч. iм ` я Самусь вiд повного вар. Самiйло (пор. iмена такої ж структури Петрусь, Павлусь та iн.). Пор. ще 1648: Samuzin Mark – Голубине ( Maksay 520).[ПЗУ, С. 502] З одного боку, вiн i сам, всупереч своєму вихованню i поглядам на життя, переконаний, що Самусевi справдi треба було давно вже набити морду. (П. Загреб. «Л. с.», С. 11) Чухалка>Чухайло – Бабичi, Коноплiвцi, Укр. регресивне утворення з суф. –алка, -айло вiд дiєсл. чухати, тобто «терти, натирати».[ПЗУ, С. 615] Може, якби не до Вустi, то й пiшов би i не порвалося б остаточно те, що зв’язувало сина з батьком, та коли почув про Чухалку, то вже вороття не було. (П. Загреб. «Л. с.», С. 76) Вустя-Чухалка вiдповiдає тлумаченню прiзвища. Її зате й прозвали «Чухалкою», бо вона завжди найдовше поралася по господарству. Радульський>Радул ` ян. Давнє пiвденнослов’янське ч. iм`я Радул, що з прикм. рад + -ул.[ПЗУ, С. 476] Це автор знав ще з школи, де вчитель математики Радульський вiв шаховий гурток i головну увагу звертав на знання дебютiв. (П. Загреб. «Л. с.», С . 141) Давискиба – [ давискипа] “ скнара» ж.; - неясне; семантичне у своєму теперiшньому пов ’ складних слiв на позначення скнари-dusigrosz (букв. «дави грiш») i lizykrupa (букв. «лiчикрупа»), звiдки *давикрупа можливо й утворилося прiзвище Давискиба.[ЕСУМ, Т. 2, С. 8] Меткiшi хлопцi, збагнувши, що сам Давискиба однаково нiчого не знає, торохкотiли йому будь-що, аби лиш не зупинятися. (П. Загреб. «Л. с.», С . 122) Кнурець можливо походить вiд iменника кнур «самець свинi» + суфiкс – ель. [ЕСУМ, ] Взаємини мiж автором i Кнурцем на той час уже були суто приятельськi, обидва називали один одного «старий», смiливо критикували один одного, давали поради, застерiгали, коли треба, стримували вiд необачних учинкiв. (П. Загреб. «Л. с.», С . 46) Воскобойник, Воскобiйник: вiд староукр. аспел. Воскобiйник – «той, що добуває вiск iз вощини або торгує воскобоїнами», «той що виготовляє свiчки з воску», «власник воскобiйнi». Пор. закарп. апел. воскобiйня. [ ПЗУ, С. 125 ] Бо син простого українського мiлiцiонера Воскобойника був дипломатом, весь час перебував саме в отих зарубiжних країнах. (П. Загреб. «Л. с.», С. 204) ; -р. болг. м. обелiск, бр. обелiск, п. ч. слц. вл. о belisk , схв. обелiск, слн. оbelisk; - запозичення з нiмецької або французької мови; н. о belisk , фр. о belisque походять вiд лат. obeliskus , яке зводиться до гр. οβελισηος «невеликий рожен, клинок; обелiск», похiдного вiд οβελος «рожен; обелiск», що певної етимологiї не має.[ЕСУМ, Т. 4, С. 128] Дядько Обелiск мовчки слухав далi, навiть повернув голову до товариша з столицi – мовляв, що ж ти там ще нам скажеш – загукаєш? (П. Загреб. «Л. с.», С. 33) Педан можливо походить вiд педант «людина, що дотримується формального порядку; догматик, буквоїд у науцi»; запозичено з французької мови, можливо, через нiмецьку; фр. р edant походить вiд i m ал. рedante «педант; букв. «учитель», яке зводиться до лат. pedaqogus «педагог».[ЕСУМ, Т. 4, С. 327] Педан мав на всi цi речi погляди набагато усталенiшi i спокiйнiшi. (П. Загреб. «Л. с.», С. 124) можливо походить вiд анiс; бр. анiс [аныш, ганыш]; - запозичення з росiйської, польської i чеської мов; з грецької «крiп» вважається запозиченням з мов Сходу.[ЕСУМ, Т. 1, С. 74] Воскобойник не мав нiчого спiльного з сiльським детективом Анiскiним, змальованим письменником Лiпатовим. (П. Загреб. «Л. с.», С . 203) Багатогаласу [ СУМ, Т. 1, С. 320 ] . 128) 1. Той хто багато верещить 2. страва з свинячої грудинки.[СУМ, Т. 1, С. 320 ] За тиждень розпочинався мисливський сезон, товариш Вивершений, простивши суддi Верещацi його зрадливу мовчанку на виконкомi, запросив того на качок у карпоярiвськi плавнi (бо ж однаково через два роки все заллє водою – нi плавнiв, нi качок), третiм запрошено було землемiра Левенця не так через його клятий план нового села i, може, на дозвiллi пiсля вдалого полювання i чарки-другої ще й швидкiсним методом навчитися читати отi креслення-черкання. (П. Загреб. «Л. с.», с. 82-83) можливо вiд дiєприкметника мин. часу вивершити 1. наповнювати що-небудь вище країв, з верхом. 2. закiнчувати якусь роботу, дiю i т. iн.[СУМ, Т. 1, С. 363] Колективна пауза була зовсiм короткою, але товариш Вивершений не визнавав щонайкоротших пауз, нетерпляче перепитав: - ну? (П. Загреб. «Л. с.», С. 45) Пушик можливо утворилося вiд пушити – робити пухнастим, пухким.[СУМ, Т. 8, С. 412] Жiнки радо вiдмовлялися вiд стояння коло печi, їх влаштовував перехiд на державне постачання, чоловiки загалом теж були за вивiльнення жiнок од деяких домашнiх справ, але по їхнiх тонких натурах i вишуканих, як у всiх українцiв, гастрономiчних смаках вiдчутно вдарило збiднення рацiону, i вони гiрко поспiвували слiдом за карпатським поетом Степаном Пушиком: «Гей, ча-ча, гей, чу-чу, - я вже хлiба не печу. Якби ще хтось так зробив, щоб i їсти не варив!» (П. Загреб. «Л. с.», с. 174-175) Утюжок вiд утюг, утюжник, той що утюжить, прасує.[СУМ, Т. 10, С. 525] Поставими виставлялися дiд Левенець, тобто рiдний дiд Гришi Левенця, героя нашої розповiдi, i дiд Утюжок, прозваний так карпоярiвцями за свою незбориму пристрасть до прасування. (П. Загреб. «Л. с.», С. 52) Дядька Утюжка прозвали Утюжком через це, що в нього була мiсiя прасувати прапори перед кожни святом. Саламаха тому передбачливо усуває мiлiцiонера з розповiдi, залишаючи тiльки його протокол, який другого дня був перданий слiдчому районної прокуратури Саламасi, а той, оформивши справу, мав доповiсти прокуроровi Дашку, який уже передав би її (тобто справу i, звичайно ж, на Педана) суддi Верещацi. (П. Загреб. «Л. с.», С . 206) можливо вiд iм. Рекордист 1. той хто досягає найвищих показникiв у чому-небудь. 2. домашня тварина, що дає найкращi показники тих своїх якостей, якi використовуються в господарствi.[СУМ, Т. 8 , С. 496 ] Це почалось тодi, коли облiковець Іван Іванович назвав свого сина Рекордистом. (П. Загреб. «Л. с.», С. 20) Справдi Рекордист назвали так тому, що вiн завжди встановляв новi ркорди, завжди до того йшов. Редька можливо вiд iм. редька - дворiчна овочева рослина родини хрестоцвiтих з їстiвним чорним або бiлим коренеплодом круглої чи довгастої форми.[СУМ, Т. 8, С. 483] На корнiйчукiвського мiлiцiонера Редьку вiн теж не схожий. (П. Загреб. «Л. с.», С. 203) вiд iм. знов – ще раз, удруге, повторно.[СУМ, Т. 3, С. 670] І знов загримiв трактор знадвору, а в кабiнетi Зновобрать з’явився механiзатор Самусь, власне, найголовнiший з цього могутнього роду, став, глянув на керiвний склад села й колгоспу, вирiшив, що йому виявлено високе якесь довiр’я, i це йому сподобалося, вiн сказав: «Все правильно» - i сiв навпроти Зновобрать. (П. Загреб. «Л. с.», С. 42) Тлумачення Зновобрать теж говорить само за себе. товарища Зновобрать вже не вперше вибирали на посаду голови сiльської ради, от i прозвали Зновобрать. Несвiжий вiд iм. несвiжий: 1. який втратив свої природнi властивостi 2. який був у використаннi та вжитку (про одяг); заношений, брудний. 3. який почуває ослаблення, втому. [ СУМ, Т. 5, С. 382 ] В тому ж Свiтлоярську облiковець тракторної бригади Іван Іванович Несвiжий задумав назвати свого сина Рекордистом. (П. Загреб. «Л. с.», С. 12) Самуся завжди називали Несвiжим через те, що вi ходи похмурий, без настро. Один випадок з грушами, якими вiн пригощав Щуся i примовляв, щоб спочатку їсти тi пiдгнивши, бо вони псуються, а потiм добрi, а на наступний день i добрi пiдгнили i получалося, що вiн завжди їв несвiжi, за що його так i назвали. Нiс можливо походить вiд iм. нiс – орган нюху у виглядi виступу над ротом з дихальними шляхами на обличчi людини, мордi тварини.[СУМ, Т. 5, С. 426] Павло Нiс розумiв свою мiсiю i мав намiр виконати її без вагань i з усiєю прямотою, якою визначався в життi. (П. Загреб. «Л. с.», С. 36) Земляк [Землєк] – Рх. Вiд апелятивного земляк – «краянин». Прiзвище Земльак поширене в Сибiрiї та Хорватiї.[ПЗУ, С. 232] Інтелектом вона не вiдзначалася нiяким, фiлософських нахилiв, що бодай вiддалено нагадували б Землякового цапа Фабiана, не мала й у зародку, тож i не дивно, що, занюхавши капелюхи з рисової соломки, вона забула навiть про Утюжковi акацiї i мерщiй примчала до двору, щоб посмакувати такими нещоденними ласощами. (П. Загреб. «Л. с.», С. 296) Задорожний можливо виникло аналогiчно до Заводянський. ветеринарний лiкар. (П. Загреб. «Л. с.», С. 287) можливо вiд Порубаник – Субстантив вiд дiєприкметника порубаний – «посiчений».[ПЗУ, С, 464] Ялосоветин чоловiк Юхим Порубай, на вiдмiну вiд своєї дружини, обрав собi заняття, що навiки прикувало його до рiдних Парубаїв, до того самого мiсця, до колгоспної ферми. (П. Загреб. «Л. с.», С. 291) Здiйснений аналiз показав, що українськi власнi iмена можуть походити з рiзних мов свiту, а також утворюватися вiд iменникiв, прикметникiв i т. д. № ІМ’Я, ПРІЗВИЩЕ, ПО БАТЬКОВІ, ПРІЗВИСЬКО Частота вживання 1. Гриша 394 2. 367 3. Котя 165 4. Дашунька 133 5. Щусь 129 6. Левинець 114 7. Зновобрать 107 8. Педан 87 9. Безтурботний 84 10. Самусi 80 11. Щусi 79 12. Безкоровайний 68 13. 67 14. Вивершений 63 15. Гриша Левенець 60 16. Зiнька Федорiвна 59 17. Варфоломiй Кнурець 59 18. Сашка 55 19. Обелiск 52 20. Утюжок 49 21. Кнурець 42 22. Рекордист 42 23. 39 24. Іван Безкоровайний 38 25. 34 26. 33 27. 32 28. Роксолана 32 29. Іван Іванович 27 30. Ялосовета 26 31. 25 32. Петро 24 33. Одарiя Трохимiвна 24 34. Вустя 22 35. Багатогаласу 22 36. Олеля 21 37. Давидко 21 38. 20 39. Юхим 19 40. Верещака 18 41. Свиридон Карпович 16 42. Петро Безтурботний 14 43. 13 44. Дереберя 13 45. Павутя 13 46. Крикливець 12 47. Галинка 12 48. Іван Іванович Несвiжий 11 49. Іван 11 50. Хвенька 11 51. Вустя-Чухалка 10 52. Гайдук 10 53. Демид 8 54. Василь 8 55. Тетяна 7 56. Левко Левкович 6 57. Дашунька Юхимiвна 4 58. Дашунька Порубай 4 59. Мiрандолiна 4 60. Манька 4 61. Одарка 4 62. Рекордя 4 63. Денис 4 64. 4 65. Нилька 4 66. Грунька 4 67. Давискиба 4 68. 4 69. Рiчард 4 70. Рiчард Левине Серце 4 71. Давидко Самусь 4 72. 3 73. Безтурботнi 3 74. Гнат 3 73. Парфенiй 3 74. Карпо 3 75. Рекордист 3 76. Дуня 2 77. Дашко 2 78. Редька 2 79. 2 80. Плантагенети 2 81. Дем’ян 2 82. Немидора 2 83. Гайдуки 2 84. Федот Задорожнiй 2 85. Явдоха 2 86. Котюня 2 87. Катерина 2 88. 2 89. Гришар 2 90. Іван Щусь 2 91. Василь Щусь 2 92. Гришка 2 93. Денис Самусь 2 94. Полонiна Андрiївна 2 95. Карпо Самусь 1 96. Самусиха 1 97. 1 98. Іван Іванович Самусь 1 99. Іван Самусь 1 100. Щусiвна 1 101. Плантагенети 1 102. Гришард 1 103. 1 104. Одарiя Пшiк 1 105. Устя-Чухалка 1 105. 1 106. Дейнег 1 107. Мирослава 1 108. Лейла 1 109. Левенгаупт 1 110. Оксана 1 111. Санька 1 112. Шурка 1 113. Сашунька 1 114. 1 115. Дудка 1 116 Векла 1 117. Іван Гайдук 1 118. Парфен 1 119. Карналь 1 120. Марися 1 121. Марсельєза 1 122. Давид 1 123. Свиридон 1 124. Надутий 1 125. Ваня 1 126. Саламаха 1 127. Стьопа 1 128. Карпо Свиридонович 1 129. Василь Юхимович 1 130. Параска 1 131. 1 132. 1 133. Порубаї 1 134. Земляк 1 135. Венера Малоська 1 136. Венера Силоська 1 137. Лев-Лев 1 138. Даша 1 Додатки Умовнi скорочення назв, мов та iнших лiнгвiстичних термiнiв Анг. – англiйське Болг. - болгарський Гр. – грецьке Двн. – давньоверхньонiмецьке Д. -євр. – давньоєврейське Закарп. - закарпатське Італ. – iталiйське Лат. – латинське Перс. – перське Рум. – румунське Слн. – словiнський Слов. – слов’янське Слц. - словацький Угор. – угорське Фр. – французьке Антр. – антропонiм Апел. – апелятив (загальна назва) Букв. – буквально В. –вiдмiнку Вар. – варiант Дiєсл. – дiєслово Здр. -пестл. – здрiбнiло-пестливий Знах. – знахiдний Кр. – крiпак М. – мiсто Мин. – минулий час Н. – нижнiй Особ. – особове Оф. – офiцiйне Пор. – порiвняй Прикм. – прикметник, прикметниковий Рiд. – рiдкiсне, рiдко, рiдше Розм. – розмовне Род. – родовий, родове Скор. – скорочене, скорочення Слн. – словiнський Слц. – словацький Суф. – суфiкс, суфiксальний Вн. – Вiнницька область Вл. – Волинська область Мк. – Миколаївська область Бойк. – Бойкiвщина П. – Павло Загреб. – Загребельний С. – сторiнка Т. – том Висновки Сучасна ономастика, на вiдмiну вiд традицiйного –аналiзу, передбачає комплексне ономастичне тлумачення власної назви, тобто береться до уваги не тiльки конкретне власне iм’я, його форма, але обов’язково й обставини, якi супроводжують найменування, уся система назв певного кола об’єктiв, а значить, i мiсце конкретної власної назви в цiй системi тощо. У роботi проаналiзовано антропонiмну номiнацiю осiб у романi Павла Загребельного «Левине серце». Зiбрано антропонiмний матерiал роману. Дослiджено стилiстичнi особливостi антропонiмної номiнацiї зокрема їх роль для гумористичного тла твору. З’ясовано структурнi особливостi антропонiмної номiнацiї (пораховано прiзвища, iмена, по батьковi осiб i вказано частоту їх вживання у таблицi). За допомогою словникiв подано значення кожного iменi, прiзвища, по батьковi. Подана паспортизацiя кожного значення в квадратних душках: джерело з якого виписано значення i сторiнку. Цi значення, словниковi тлумачення неодноразово спiвпадають з рисами характеру чи дiяльнiстю персонажа в текстi. Пiсля кожного тлумачення подано приклади з тексту де вживається те чи iнше iм’я, прiзвище, по батьковi особи, а також в круглих душках зазначено назву книжки i сторiнку звiдки це приклад. Також подано список умовних скорочень назв, мов та iнших лiнгвiстичних термiнiв, якi використовувалися у роботi i у використаних словниках. У гумористичному творi трапляються випадки, коли одне iм’я вжито в рiзних варiантак, вiдповiдно до ситуацiї творi: Гриша, Гришко, Гришард, Гришка, Гриша, Левинець, Рiчард , Рiчард, Левине серце чи Даша, Дашунька, Дуня, Дашунька Юхимiвна, Дашунька Порубай i т. д. На сьогоднiшнiй день є багато нових iмен, якi ще не ввiйшли у словники, для яких ще нема пояснення значень. У науково-практичному планi сьогоднi постає завдання впорядкувати справу найменувань усiх ономастичних об’єктiв; на високому мовному рiвнi видати довiдники адмiнiстративно-територiального подiлу республiки, окремих областей; нормалiзувати власнi назви, а також особовi iмена i прiзвища, особливо на письмi тощо. пестливих форм. Список використаної лiтератури 1. Д. І. Ганич, І. С. Олiйник. Словник лiнгвiстичних термiнiв. - Прага, 1977. 3. Л. Белей. Функцiонально-стилiстичнi можливостi української лiтературно-художньої антропонiмiї 19-20 ст.. Ужгород, 1995р. 4. Розвиток мовознавства в УРСР. К., 1980р. 6. І. Борисюк. Деякi назви осiб в українськiй мовi: iсторична узвичаєнiсть i позамовнi впливи//Київська старина. 1999р., №6, - С. 53-55. 7. Цiлуйко, Крило. У свiтi власних назв//Наука i суспiльство. 1966р., №7. 8. П. Чучка. Прiзвища закарпатських українцiв. Історико-етимологiчний словник. Львiв: Свiт, 2005р. 9. Л. Г. Скрипник, Н. П. Дзяткiвська. Власнi iмена людей.; К.: Наукова думка, 1986р. 10. І. І. Трiйняк, Н. П. Дзяткiвська. Словник українських iмен.; К.: Довiра, 2005р. 11. О. С. Стрижняк. Українська радянська ономастика. В кн.: Мовознавство на Українi з п’ятдесят рокiв. К., 1967р. 12. П. Загребельний. Левине серце. К.: Рад. письменник, 1978р. 13. Словник української мови.: В. 11 – т. – К.; 1970-1980рр. 14. М. П. Кочерган. Вступ до мовознавства. К.: Академiя, 2001р. [1] М. П. Кочерган . Вступ до мовознавства. - С. 182-187. [2] . П. Загребельний (нарис творчостi). - С. 13. [3] В. В. Фащенко