ОСНОВИ ОХОРОНИ ПРАЦІ
1.
Права працiвникiв на пiльги i компенсацiї за важкi i шкiдливi
умови працi. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
2.
Санiтарно-побутове забезпечення працiвникiв. . . . . . . . . . . . . . . .
1.
Людина та її здоров'я – найбiльша цiннiсть Української держави. Держава докладає великих зусиль, створюючи умови безпечної життєдiяльностi людини як в навколишньому середовищi, так i в середовищi працi.
Закон України "Про охорону працi" визначає:
"Охорона працi — це система правових, соцiально-економiчних, органiзацiйно-технiчних, санiтарно-гiгiєнiчних та лiкувально-профiлактичних заходiв i засобiв, спрямованих на збереження здоров'я та працездатностi людини в процесi працi".
Завдання охорони працi – забезпечення безпечних, нешкiдливих i сприятливих умов працi через вирiшення багатьох складних завдань. Вирiшальне значення в розв'язаннi цих завдань має науково-технiчний прогрес. Використання досягнень науки та технiки сприяє пiдвищенню рiвня безпеки працi, культури та органiзацiї виробництва, дозволяє полегшити працю, пiдсилити її привабливiсть.
Рiвень безпеки людини з розвитком цивiлiзацiї постiйно зростає. Розвиток науки i технiки, в цiлому збiльшуючи безпеку життєдiяльностi людини, призвiв до появи цiлого ряду нових проблем.
Науковий аналiз виробничих травм доводить, що вони виникають, головним чином, внаслiдок втрати мiцностi та надiйностi робочої технiки, небезпечного стану системи „людина-машина-середовище” та ряду технiчних факторiв. До технiчних факторiв вiдносять, насамперед, надiйнiсть технiки (конструктивнi недолiки, технологiчнi та експлуатацiйнi порушення, руйнування деталей машин пiд дiєю корозiї та корозiйного розтрiскування), органiзацiю управлiння охороною працi (документацiя, правовi норми, стандарти безпеки працi, методи навчання тощо), санiтарно-гiгiєнiчнi умови в примiщеннях та на робочих мiсцях (шкiдливi речовини в робочiй зонi, виробниче освiтлення, шум, вiбрацiя, iонiзуюче, електромагнiтне, ультрафiолетове, лазерне випромiнювання тощо).
Сучасне виробництво вимагає, щоб охорона працi базувалася на науково-технiчнiй основi. Останнiм рокам характерне широке впровадження у виробництво напiвавтоматичних та автоматичних машин, безпечних технологiчних процесiв з програмним керуванням. Енергетичнi функцiї людини в системi „людина-машина” значно спрощуються. Вони полегшують працю робiтникiв, роблять її комфортною. Роль людини зводиться до керування та контролю за роботою машин i ходом технологiчних процесiв.
охорону здоров'я, медичну допомогу та страхування, а також у випадку повної, часткової або тимчасової втрати працездатностi, втрати годувальника, у старостi та в iнших випадках.
Законодавство про охорону працi складається iз Закону України „Про охорону працi”, Кодексу законiв про працю i iнших нормативних актiв.
Закон України „Про охорону працi” визначає основнi положення щодо реалiзацiї конституцiйного права громадян на охорону їх життя та здоров'я в процесi трудової дiяльностi, регулює за участю вiдповiдних державних органiв вiдносини мiж власником пiдприємства, установи i органiзацiї або уповноваженим органом (далi – власник) i працiвником з питань безпеки, гiгiєни працi та виробничого середовища i встановлює єдиний порядок органiзацiї охорони працi в Українi.
Державна полiтика в галузi охорони працi закрiплена Законом (стаття 4) i базується на принципах:
• прiоритету життя та здоров'я працiвникiв вiдповiдно до результатiв виробничої дiяльностi пiдприємства, повної вiдповiдальностi власника за створення безпечних i нешкiдливих умов працi;
• комплексного розв’язання завдань охорони працi на основi нацiональних програм iз цих питань та з урахуванням iнших напрямкiв економiчної i соцiальної полiтики, досягнень в галузi науки i технiки та охорони навколишнього середовища;
• соцiального захисту працiвникiв, повного вiдшкодування збиткiв особам, якi потерпiли вiд нещасних випадкiв на виробництвi i професiйних захворювань;
• установлення єдиних нормативiв з охорони працi для всiх пiдприємств, незалежно вiд форм власностi та видiв їх дiяльностi;
• використання економiчних методiв управлiння охороною працi, проведення полiтики пiльгового оподаткування, що сприяє створенню безпечних та нешкiдливих умов працi, участi держави у фiнансуваннi заходiв щодо охорони працi;
• здiйснення навчання населення, професiйної пiдготовки i пiдвищення квалiфiкацiї працiвникiв з охорони працi;
• забезпечення координацiйної дiяльностi державних органiв, установ, органiзацiй та громадських об'єднань, що вирiшують рiзнi проблеми охорони здоров'я, гiгiєни та безпеки працi, а також спiвробiтництва та проведення консультацiй мiж власниками та працiвниками, мiж усiма соцiальними групами при прийняттi рiшень з охорони працi на мiсцевому та державному рiвнях;
• мiжнародного спiвробiтництва в галузi охорони працi, використання свiтового досвiду органiзацiї роботи щодо полiпшення умов працi та її безпеки.
Усi норми, якi вiдповiдають законодавчим та нормативним актам про охорону працi, що дiють в Українi, можна подiлити на чотири групи.
мати сертифiкати, що засвiдчують безпеку їх використання, виданi у встановленому порядку.
Не менш важливе значення мають вимоги щодо обов'язкового медичного огляду працiвникiв певних категорiй (ст. 19), навчання працiвникiв при прийняттi на роботу i в процесi роботи з питань охорони працi (ст. 20), а також фiнансування заходiв, що забезпечують вiдповiднiсть умов працi нормативним вимогам та пiдвищенням iснуючого рiвня охорони працi на виробництвi.
Рацiональний режим працi та вiдпочинку — фiзiологiчно обґрунтоване чергування часу роботи та вiдпочинку впродовж змiни, тижня, мiсяця, року, яке забезпечує високу i стiйку працездатнiсть людини. Робочий час — установлений законом (або на його основi) час, упродовж якого трудiвник вiдповiдно до внутрiшнього трудового розпорядку (розкладу, графiка або особистої вказiвки адмiнiстрацiї) повинен виконувати свої трудовi обов'язки або iншу доручену йому роботу.
Вiдповiдно до Конституцiї України кожен має право на працю, що включає можливiсть заробляти собi на життя працею, яку вiн вiльно обирає або на яку вiльно погоджується.
Держава створює умови для повного здiйснення громадянами права на працю, гарантує рiвнi можливостi у виборi професiї та роду трудової дiяльностi, реалiзовує програми професiйно-технiчного навчання, пiдготовки та перепiдготовки кадрiв вiдповiдно до суспiльних потреб.
Кожен має право на належнi, безпечнi i здоровi умови працi, на заробiтну плату, не нижчу вiд визначеної законом (ст. 43).
такої ситуацiї пiдтверджується спецiалiстами з охорони працi пiдприємства з участю представника профспiлки i уповноваженого трудового колективу, а в разi виникнення конфлiкту — вiдповiдним органом державного нагляду за охороною працi з участю представника профспiлки
За перiод простою з цих причин (не з вини працiвника) за ним зберiгається середнiй заробiток.
Працiвник має право розiрвати трудовий договiр за власним бажанням, якщо власник порушує законодавство про охорону працi, умови колективного договору з цих питань. У цьому випадку працiвниковi виплачується вихiдна допомога в розмiрi, передбаченому колективним договором, але не менше тримiсячного заробiтку.
Працiвникiв, якi за станом здоров'я потребують надання легшої роботи, власник повинен, вiдповiдно до медичного висновку перевести, за їх згодою, на таку роботу тимчасово, або без обмеження строку.
На час зупинення експлуатацiї пiдприємства, цеху, дiльницi, окремого виробництва або устаткування органом державного нагляду або службою охорони працi за працiвниками зберiгається мiсце роботи.
Стаття 45 Конституцiї України визначає право працюючих на вiдпочинок. Це право забезпечується наданням днiв щотижневого вiдпочинку, а також оплачуваної щорiчної вiдпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професiй i виробництв, скороченої тривалостi роботи у нiчний час.
Максимальна тривалiсть робочого часу, мiнiмальна тривалiсть вiдпочинку та оплачуваної щорiчної вiдпустки, вихiднi та святковi днi, а також iншi умови здiйснення цього права визначаються законом.
вiд них обставин, а також у старостi та в iнших випадках, передбачених законом.
створення мережi державних, комунальних, приватних закладiв для догляду за непрацездатними. Пенсiї, iншi види соцiальних виплат та допомоги, що є джерелом iснування, мають забезпечувати рiвень життя, не нижчий вiд прожиткового мiнiмуму, встановленого законом.
Ст. 7 Закону України „Про охорону працi” передбачає:
Працiвники, зайнятi на роботах з важкими та шкiдливими умовами працi, безоплатно забезпечуються лiкувально-профiлактичним харчуванням, молоком або рiвноцiнними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачуванi перерви санiтарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалостi робочого часу, додаткову оплачувану вiдпустку, пiльгову пенсiю, оплату працi у пiдвищеному розмiрi та iншi пiльги i компенсацiї, що надаються в порядку, визначеному законодавством.
У разi роз'їзного характеру роботи працiвниковi виплачується грошова компенсацiя на придбання лiкувально-профiлактичного харчування, молока або рiвноцiнних йому харчових продуктiв на умовах, передбачених колективним договором.
Роботодавець може за свої кошти додатково встановлювати за колективним договором (угодою, трудовим договором) працiвниковi пiльги i компенсацiї, не передбаченi законодавством.
Протягом дiї укладеного з працiвником трудового договору роботодавець повинен, не пiзнiш як за 2 мiсяцi, письмово iнформувати працiвника про змiни виробничих умов та розмiрiв пiльг i компенсацiй, з урахуванням тих, що надаються йому додатково.
Вiдповiдно до Закону (ст. 8, 9), усi працiвники пiдлягають обов'язковому соцiальному страхуванню власником вiд нещасних випадкiв i професiйних захворювань.
Страхування здiйснюється в порядку i на умовах, що визначаються законодавством i колективним договором (угодою, трудовим договором).
Протягом дiї трудового договору власник повинен своєчасно iнформувати працiвника про змiни у виробничих умовах та в розмiрах пiльг i компенсацiй, включаючи й тi, що надаються йому додатково.
2.
Працiвники, зайнятi на роботах з важкими та шкiдливими умовами працi, безкоштовно забезпечуються лiкувально-профiлактичним харчуванням, молоком або рiвноцiнними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачуванi перерви санiтарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалостi робочого часу, додаткову оплачувану вiдпустку, пiльгову пенсiю, оплату працi у пiдвищеному розмiрi та iншi пiльги та компенсацiї, що надаються у передбаченому законодавством порядку.
При роз'їзному характерi роботи працiвника йому виплачується грошова компенсацiя на придбання лiкувально-профiлактичного харчування, молока або iн., передбаченого колективним договором. На роботах iз шкiдливими i небезпечними умовами працi, а також роботах, пов'язаних iз забрудненням, або якi виконуються у несприятливих температурних умовах, працiвникам видається безкоштовно за встановленими нормами спецiальний одяг, спецiальне взуття та iншi засоби iндивiдуального захисту, а також миючi та знешкоджуючi засоби. Засоби iндивiдуального захисту вiдповiдно до нормативних актiв про охорону працi власником повиннi бути укомплектованi та зберiгатися.
програм.
Держава створює умови для ефективного i доступного для всiх громадян медичного обслуговування. У державних i комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається безплатно; iснуюча мережа таких закладiв не може бути скорочена. Держава сприяє розвитковi лiкувальних закладiв усiх форм власностi (ст. 49).
З метою забезпечення стану здоров'я працiвникiв певних категорiй власник зобов'язаний за свої кошти органiзувати проведення попереднього (при прийняттi на роботу) i перiодичних (протягом трудової дiяльностi), медичних оглядiв працiвникiв, зайнятих на важких роботах, роботами зi шкiдливими чи небезпечними умовами працi або таких, де є потреба у професiйному доборi, а також щорiчного обов'язкового медичного огляду осiб вiком до 21 року. Здiйснення медичних оглядiв покладається на медичнi заклади, працiвники яких несуть вiдповiдальнiсть згiдно iз законодавством за невiдповiднiсть медичного висновку стану здоров я працiвника. Перелiк професiй, працiвники яких пiдлягають медичному огляду, термiн i порядок його проведення встановлюєтеся Мiнiстерством охорони здоров'я за погодженням з Держнагляд охорони працi.
Власник має право притягнути працiвника, який ухиляється вiд проходження обов'язкового медичного огляду, до дисциплiнарної вiдповiдальностi i зобов'язаний вiдсторонити його вiд роботи без збереження заробiтної плати.
Власник на прохання працiвника або за своєю iнiцiативою органiзовує позачерговий медичний огляд, якщо працiвник вважає, що погiршення стану його здоров'я пов'язане з умовами працi.
2. Гогiташвiлi Г. Г.
Охорона працi на пiдприємствах промисловостi будiвельних
матерiалiв: Навч. посiбник. — К.: ІСДО, 1993. — 252 с.
3. Купчик М. П., ГандзюкМ. П., Степанець І. Ф. та iн.
Основи охорони працi. — > К.: Основа, 2000. — 416с.
4. ",1997.—258с.
| 
