Опiки види класифiкацiя перша допомога лiкування догляд за хворими
Опiки, види: класифiкацiя, перша допомога,
лiкування, догляд за хворими.
1. Класифiкацiя опiкiв.
3. Визначення глибини i площi опiкiв.
4. Опiкова хвороба.
6. Загальне лiкування опiкових хворих.
7. Мiсцеве консервативне лiкування опiкiв.
8. Оперативне лiкування.
Опiками називають ушкодження тканин, що виникають внаслiдок дiї термiчних, фiзичних i хiмiчних агентiв.
Розрiзняють термiчнi, хiмiчнi i радiацiйнi опiки, а також опiки електрострумом.
Термiчнi опiки виникають по-рiзному, в залежностi вiд джерела тепла: 1) конвекцiя – дiя гарячої пари або газу; 2) проведення – при прямому контактi з нагрiтими предметами або гарячою рiдиною i 3) радiацiя – дiя теплового випромiнювання, в основному iнфрачервоною частиною спектру.
Так при моментальнiй дiї навiть дуже високих температур глибина ураження може бути не великою. В той час як довготривалий контакт з вiдносно низькотемпературними агентами (гаряча вода, пара) нерiдко супроводжуються змертвiнням не тiльки шкiри, але i глибинних анатомiчних структур. Інфрачервонi променi проникають у тканини на глибину до 5 мм прогрiваючи їх до 500
-600
Згортання бiлка наступає при 600
-700
С. Епiдермальнi клiтини гинуть при 440
С на протязi 6 год.
0
С, наступає вологий (колiквацiйний) некроз. При бiльш iнтенсивному прогрiваннi тканин високотемпературними агентами тканини висушуються i розвивається сухий (коагуляцiйний) некроз.
Згубна дiя електричного струму при його проходженнi через тканини проявляється в електрохiмiчному i механiчному ефектах. Ураження шкiри в мiсцях входу i виходу струму рiзнi по формi i розмiру в залежностi вiд характеру контакту iз токонесучими провiдниками i вiд точкових “мiток” струму до повного обвуглювання цiлої кiнцiвки.
При проходженнi електричного струму через тканини проходить перемiщення iонiв у клiтинах, наступає коагуляцiя бiлкiв, утворюються гази i пара.
Хiмiчними опiками слiд вважати тiльки ураження речовинами, якi здатнi за вiдносно короткий час вiдчувати змертвiння тканин. Таку здатнiсть мають концентрованi неорганiчнi кислоти, луги, солi важких металiв.
При дiї кислот, наступає коагуляцiя бiлкiв внаслiдок iонезацiї карбоксельних груп, порушення пентидних зв'язкiв бiлкових молекул i розрив пентидних ланцюгiв. Луги взаємодiють iз жирами, омилюють їх.
На даний час в нашiй країнi використовують чотирьохступеневу класифiкацiю опiкiв прийняту на ХХVІІ Всесоюзному з’їздi хiрургiв у 1960р.
І ступiнь – гiперемiя шкiри;
ІІ ступiнь – утворення пухирiв;
ІІІ А ступiнь – омертвiння поверхневих шарiв шкiри;
ІV ступiнь – омертвiння тканин розмiщених пiд шкiрою.
І ступiнь опiку
це омертвiння тiльки епiдермiсi, характеризується почервонiнням i набряком шкiри. Цю форму опiку зазвичай викликає ошпарювання кип’ятком або дiя сонячних променiв.
ІІ ступiнь опiку рожевий або червоний шар, високочутливий до змiни температури, руху повiтря i легкого дотику.
вологе, больова чутливiсть при подражненнi iглою збережена або дещо знижена. Це ступiнь може бути виражена також струмом бiло-воскового, свiтло-жовтого або коричневого кольору.
Уражена шкiра при цьому досить м’яка i еластична. Поверхня опiку хоть i чутлива до надавлювання, але малочутлива до легкого дотику або накалювання. Опiк ІІІ Б ступенi
характеризується наявнiстю пухирiв з явно геморрагiчним вмiстом. Якщо пухир розкритий, то дно його сухе, мутне, крапчате, з окремими бiлими плямами або повнiстю бiле iнодi з мармуровим рисунком.
Больова чутливiсть рiзко знижена або повнiстю вiдсутня. Якщо є опiковий струм, то вiн бiльш темний, жовтого, сiрого або всiх вiдтiнкiв коричньового кольору.
V ступеня
наявний коричневий або чорний рiзкої товщини i щiльностi опiковий струп, крiзь який можуть проглядати тромбованi кровоноснi судини. При такiй ступенi опiку щiльний некротичний струп, особливо розмiщений циркулярно на кiнцiвках або груднiй клiтцi, часто приводять до здавлення глибинних набряклих тканин.
В оцiнцi важкостi ушкодження, крiм глибини опiку, важливе значення має визначення його площi, яка виражається в процентах до загальної поверхнi тiла. З цiєю метою використовують правило дев’яток, згiдно якому площа голови i шиї i кожної верхневої кiнцiвки рiвна 9%, передня, задня поверхня тулуба i кожна нижня кiнцiвка - 18%, промежина – 1%. Площа долонi у дорослої людини складає приблизно 1% вiд загальної поверхнi тiла, тому для швидкого визначення площi опiку використовують паперовий шаблон, який вiдповiдає кистi хворого.
Для документацiї i пiдрахунку площi опiку найчастiше використовують схему Вiлявiна. На зображеннi силуета людини контури опiку наносяться на схему рiзнокольоровими олiвцями.
І ступiнь жовтим кольором, ІІ ступiнь – червоним, ІІІ А ступiнь – синiми полосками, ІІІ Б ступiнь –повнiстю синiм, ІV ступiнь – чорним.
При обмежених опiках загальна реакцiя на травму мало виражена, тодi як глибокi i обширнi опiки шкiри, а також слизових оболонок органiв дихання визивають цiлий ряд патологiчних змiн в органiзмi i проявляються картиною опiкової хвороби
І перiод – опiковий шок. Виникає при наявностi глибоких опiкiв на площi 15-20% поверхнi тiла, особливо при одночасному опiку органiв дихання. Тривалiсть його до 2 дiб.
ІІ перiод – гостра опiкова токсемiя, триває 8-12 дiб.
При недостатньому активному i адекватному лiкуваннi в цей перiод може розвиватися опiкове виснаження, яке потребує максимум зусиль для його корекцiї.
ІV перiод – реконвалесценцiя.
При наданнi першої допомоги
потерпiлим важливе значення має якомога швидше нейтралiзувати дiю теплового агента.
Винести хворого з вогню, погасити палаючий одяг ковдрою, покривати або водою, швидко зрiзати залишки одягу. Якщо є можливiсть, пiдшкiрно ввести знеболюючi (промедол). В першi 15-20 хв. для зняття болi i охолодження опiкової поверхнi ефективнiший холод (снiг, лiд, струмiнь холодної води, рушник або простинь, змоченi холодною водою. Але при опiках бiльше 15-20% черезмiрне охолодження небезпечне iз-за можливостi фiбриляцiї шлуночкiв серця.
При термохiмiчних опiках (гарячий бiктум) змиваємо бензином або керосином. На хiмiчний опiк кислотою накл примочку iз розчину лугу (питтєва сода).
Постраждалого потрiбно напоїти соляно-лужною сумiшшю (на 1л води 1ч. л. солi + ½ ч. л. соди). Хворi з опiками до 10%, при задовiльному станi i можливостi самим пересуватися направляються в травмпункт або полiклiнiку. Показами до стацiонарного лiкування є: 1) опiки І-ІІ ступенi бiльше 10% тiла, а також глибокi опiки.
3) опiки китицi, стопи, великих суглобiв, промежини.
4) опiки, якi поєднуються з iншими видами пошкоджень, а також якi на фонi супутнiх захворювань серцево-судинної дихальної та iн.
Розрiзняють три ступенi опiкового шоку.
І ступiнь – легкий опiковий шок.
ІІІ ступiнь – крайньо важкий.
Легкий опiковий шок
розвивається у дорослих при загальнiй площi опiку не бiльше 20% поверхнi тiла, iз них глибоких опiкiв не бiльше 10%. У дiтей в залежностi вiд вiку, легка ступiнь може розвинутися при меншiй площi опiку.
тiла нормальна або субфебрильна.
виникає при загальнiй площi опiку до 40% iз них глибокi опiки до 20%. Стан хворих важкий. Свiдомiсть збережена, скарги на болi в мiсцi опiку. На протязi 1-2 годин вiдмiчається збудження, тривога, яка потiм змiнюється заторможенiстю. Температура тiла нормальна або понижена. Вiдмiчається озноб, посiкування м'язiв. Хворi вiдчувають спрагу. Здорова шкiра блiда, суха, холодна. Вiдмiчається синюшнiсть губ, вушних раковин, периферичних вiддiлiв кiнцiвок. Пульс частий 100-120 уд. за хв., АТ знижується. Дихання прискорене. Буває тошнота, рвота. Порушується ф-цiя нирок. На 20-30% знижується ОЦК. Признаки порушення обмiнних процесiв у мiокардi. Зростає питома вага сечi, вiдмiчається гематурiя, альтумiнурiя.
Крайньо тяжкий опiковий шок блiда, мармурова. Пульс частий, слабкого наповнення iнодi не промацується. АТ падає. Температура тiла нормальна або понижена. Виражена задишка i цiаноз. Гемоглобiн кровi 200-240 г/л, гематокрит 60-70%, еритроцити 7-7,5·1012
Протишокову терапiю починають iз введення обезболюючих середникiв в поєднаннi з антигiстомiнними (1 мл 2% промедолу + 1 мл 1% димедролу). Добру знеболюючу i заспокiйливу дiю має нейролептик дроперiдол в дозi 0,5 мг/кг. В умовах стацiонару хворому вводиться три постiйнi катетери – один в сечовий мiхур для контролю дiурезу, iнший – в одну iз центральних вен для iнфузiйної терапiї та контролю ЦВТ i третiй через нiс для подачi зволоженого кисню.
розчин Рiнгера-Локка.
Розрахунок iнфузiї кристалоїдiв i колоїдiв – 2 мл кристалоїдiв i 1 мл колоїдiв на 1% опiкiв i 1 кг маси тiла. Адекватнiсть проведеної терапiї визначають по дiурезi та ЦВТ, а також по рiвню натрiю в кровi. Пiсля вiдновлення об'єму циркулюючої кровi назначають осмотичнi дiуретики (манiнiт, магнетол, сечовина).
Хворим дають пити гарячий мiцний чай, каву, рекомендується вживати соляно-лужну сумiш. Для профiлактики набряку легень вводять внутрiвенно 2,4% р-н еуфiлiну,; 0,5 мл 0,06% р-ну корглiкону, 10 мл 10% р-ну кальцiю хлориду.
Із гормональних препаратiв призначають по 50-100 мл гiдрокортизону 2-3 рази в день.
, iз-за всмоктування iз зони опiку токсичних речовин. Триває перiод токсемiї вiд 2-4 дiб до 10-15. Кiнець цього перiоду спiвпадає iз вираженим нагноєнням опiкових ран. Характерна для перiоду токсемiї лихорадка 38-390
без вранiшнiх ремiсiй. Тривалiсть лихорадки залежить вiд глибини ураження.
У хворих iз опiками ІІІ Б – ІV ступеня вiдмiчається i третiй перiод опiкової хвороби – сепитикомтоксемiя. Так як цi перiоди опiкової хвороби характеризуються анемiю, втратою органiзмом бiлка, та циркуляцiєю в кровi великої кiлькостi токсинiв, лiкування направлене на лiквiдацiю цих ускладнень.
Переливання кровi проводять 2-3 рази на тиждень по 500 мл, а також переливають плазму, розчини альбумiну, протеїну, гемоду, серотрансфузин, бiлковi гiдролiзайн. А також назначається антибактерiальна терапiя (антибiотики, сульфалiкамiднi препарати).
Пiсля виведення хворого з шоку, пiд знеболенням наркотичними анальгентиками, або запальним наркозом приступають до обробки опiкових
ран
. Тампонами змоченими антисептичними розчинами обмивають вiд забруднення шкiру навколо опiку, очищену шкiру обробляють спиртом. З опiкової поверхнi видаляють стороннi тiла i вiдшаровують епiдермiс. Напруженi великi пухирi надрiзають i випускають їх вмiст. Дуже забрудненнi дiлянки опiку очищають марлевими шариками iз 3% розчином перекису водню, або орошають розчинами антисептикiв. Надалi лiкування визначається динамiкою загоєння опiкової рани, закритим або вiдкритим методом.
Мiсцеве лiкування опiкiв ІІІ А ступеня першi 7-8 днiв потребує накладення волого-висихаючих пов’язок iз розчинами антисептикiв (0,02% фурацемiну, 0,1% рiванолу, 3-5% борної кислоти). Пiсля очищення рани вiд змертвiлих тканин переходять до мазевих пов’язок. Якщо епiтелiзацiя затягується назначають стимулятори регенеративних процесiв (алое, скловидне тiло, вiтамiни, протеолiтичнi ферменти, фiзпроцедури. Зрiдка виникає необхiднiсть оперативного вiдновлення шкiрних покривiв.
При глибоких опiках ІІІ Б – ІV ступеня всi мiроприємства направленi на найшвидше вiдшарування некротичних тканин i пiдготовку рани до оперативного вiдновлення шкiрних покривiв.
Оперативне лiкування глибоких опiкiв має на метi: швидке загоєння рани, а також косметичну i реконструктивну мету. Найдоцiльнiше слiдуюча класифiкацiя методiв шкiрної пластики.
Вiльна пересадка шкiри:
2) пластика повношаровими шкiрними трансплантаторами;
Невiльна пересадка шкiри:
1) пластика шкiрно-жировими лоскутами, викроєними в безпосереднiй близкостi до рани;
2) пластика шкiрно-жировими лоскутами викроєними дальше вiд рани.
Дерматомна аутопластика широко застосовуються для вiдновлення шкiрних покривiв при глибоких опiках всiх локалiзацiй. Вiльнi шкiрнi аутотрансплантатори приживають на любе ложе, дно i краї якого є життєздатна тканина, втому числi i кiсткова.
Використана лiтература:
Б. С. Вихрева, В. М. Бурмистрова. “Ожоги”. Ленинград, “Медицина”, 1981.
М. Н. Кузин, В. К. Сологуб, В. В. Юденич. “Ожоговая болезнь” Москва, “Медицина”, 1982 г.
Д. Ф. Скрипчиненко. “Хiрургiя”. Київ, “Вища школа”, 1992 рiк.
| 
