Змiст
Вступ
Роздiл І Класифiкацiя надзвичайних ситуацiй
1. 1 Загальнi вiдомостi про надзвичайнi ситуацiї.
1. 2 Надзвичайнi ситуацiї техногенного характеру.
1. 3 Надзвичайнi ситуацiї природного характеру.
Роздiл ІІ Органiзацiя життєдiяльностi в екстремальних умовах.
Висновки.
Вступ
В Українi щорiчно виникає понад одну тисячу надзвичайних ситуацiй природного та техногенного характеру, в наслiдок яких гине значна кiлькiсть людей, а матерiальнi збитки сягають кiлькох мiльярдiв гривень. Для населення України особливу небезпеку становлять стихiйнi лиха: землетруси, повенi, масовi пожежi, зсуви, селi, посухи, урагани та iншi. У зонах можливих стихiйних лих функцiонує велика кiлькiсть об’єктiв господарської дiяльностi, в тому числi хiмiчно – i вибухонебезпечних, знаходиться густа мережа газо - , нафтопродуктопроводiв та iнших потенцiйних джерел, що збiльшують масштаби i небезпеку наслiдкiв надзвичайних ситуацiй природного походження.
Узагальнюючи питання про наявнiсть ризику виникнення надзвичайних ситуацiй необхiдно об’єктивно займатися утриманням i пiдготовкою потужної системи захисту населення i економiки вiд них.
Цивiльна оборона (ЦЗ) України пройшла значний шлях розвитку та удосконалення i вiд початку докорiнної реорганiзацiї вiдiйшла на таку вiдстань вiд цивiльної обори (ЦЗ) СРСР, з якої можна об’єктивно оцiнювати результати дiяльностi, вносити необхiднi корективи до планiв i визначати новi завдання, що випливають iз ситуацiї, яка склалася нинi.
В державi все частiше виникала необхiднiсть залучення сил цивiльної оборони до лiквiдацiї наслiдкiв надзвичайних ситуацiй мирного часу, але перебуваючи фактично у станi мобiлiзацiйних можливостей, орiєнтуючись у пiдготовцi до дiй пiд час вiйни, цивiльна оборона не завжди з очiкуваною оперативнiстю i необхiдною квалiфiкацiєю вирiшувала завдання якi перед нею ставили. Зростання втрат та збиткiв вiд стихiйного лиха i катастроф змушувало шукати новi форми управлiння системою, способи реагування на надзвичайнi ситуацiї, створювати механiзми пiдтримки заходiв, спрямованих на полiпшення ситуацiї. Позачерговими кроками на шляху цих змiн були такi, як вихiд з – пiд протекторату Мiноборони i пiдпорядкування системи цивiльної оборони органам влади, перемiщення акцентiв з воєнного призначення на завдання мирного часу, реформування i переоснащення сил вiдповiдно до нового призначення. Запобiгання надзвичайним ситуацiям природного i техногенного характеру, лiквiдацiя їх наслiдкiв, максимальне зниження масштабiв втрат та збиткiв перетворилися на загальнодержавну проблему i одне з найважливiших завдань органiв виконавчої влади i управлiння всiх рiвнiв.
для здiйснення заходiв щодо захисту населення вiд впливу наслiдкiв надзвичайних ситуацiй, можливих терористичних актiв.
Роздiл І
В Українi щорiчно виникає понад одну тисячу надзвичайних ситуацiй природного та техногенного характеру, в наслiдок яких гине значна кiлькiсть людей, а матерiальнi збитки сягають кiлькох мiльярдiв гривень. Нинi в багатьох областях України у зв’язку з небезпечними природними явищами, аварiями i катастрофами обстановка характеризується як дуже складна. Тенденцiя зростання кiлькостi природних i, особливо, техногенних надзвичайних ситуацiй, вагомiсть наслiдкiв об’єктивно примушують розглядати їх як серйозну загрозу безпецi окремої людини, суспiльства та навколишнього середовища, а також стабiльностi розвитку економiки країни.
Руйнiвну силу техногенних катастроф i стихiйних лих у деяких випадках можна порiвняти з вiйськовими дiями а кiлькiсть постраждалих значною мiрою залежить вiд типу, масштабiв, мiсця i темпу розвитку ситуацiї, особливостей регiону i населених пунктiв, що опинились в районi подiї, об’єктiв господарської дiяльностi.
Надзвичайна ситуацiя (НС) – порушення нормальних умов життя i дiяльностi людей на об’єктi або територiї, спричинене аварiєю, катастрофою, стихiйним лихом чи iншою небезпечною подiєю, яка призвела (може призвести) до загибелi людей та (або) значних матерiальних втрат.
◘ Надзвичайнi ситуацiї на територiї України :
1) за сферою виникнення: техногеннi, природнi, соцiально – полiтичного характеру, воєнного характеру;
2) за галузевою ознакою: у виробництвi, у будiвництвi, на транспортi, у сiльському господарствi;
◘ Загальними ознаками надзвичайних ситуацiй є:
1) наявнiсть або загроза загибелi людей чи значне порушення умов їх життєдiяльностi;
3) iстотне погiршення стану довкiлля.
Надзвичайнi ситуацiї техногенного походження мiстять у собi загрозу для людини, економiки i природного середовища або здатнi створити її в наслiдок ймовiрного вибуху, пожежi, затоплення або забруднення навколишнього середовища.
Надзвичайнi ситуацiї виникають, як правило на потенцiйно техногенно небезпечних виробництвах. До них належать:
Надзвичайнi ситуацiї техногенного характеру класифiкують:
1) за масштабами наслiдкiв (об’єктового, мiсцевого, регiонального i загальнодержавного рiвня);
2) за галузевою ознакою (у сiльському господарствi; у лiсовому господарствi; у заповiднiй територiї; у водоймах; матерiальних об’єктах – об’єктах iнфраструктури, промисловостi, транспорту, житлово – комунального господарства та населення – персонал пiдприємств та установ, мешканцi житлових будинкiв, пасажири транспортних засобiв).
Всi надзвичайнi ситуацiї техногенного характеру подiляються на:
1) транспортнi аварiї, пожежi (вибухи);
2) наявнiсть у довкiллi шкiдливих речовин понад ГДК (гранично допустимої концентрацiї);
3) аварiї зi загрозою викиду (викидом) ХНР i бiологiчних небезпечних засобiв;
4) аварiї з загрозою викиду (викидом) радiоактивних речовин;
5) раптове руйнування будiвель i споруд;
6) аварiї на системах життєзабезпечення;
7) аварiї на електроенергетичних спорудах;
8) аварiї на очисних спорудах, гiдродинамiчнi аварiї.
в якi потрапили керiвники держави та народнi депутати.
Пожежi подiляються на: спорудах, комунiкацiях та технологiчному обладнаннi промислових об’єктiв; на об’єктах розвiдки, випробування, переробки, транспортування i зберiгання легкозаймистих, горючих i вибухових речовин; на транспортi, в шахтах, пiдземних та гiрничих виробiтках; в будiвлях та спорудах громадського призначення; на радiацiйних, хiмiчних та бiологiчно небезпечних об’єктах.
Аварiї з викидом ХНР i БНР подiляються на: аварiї з викидом ХНР, утворення та розповсюдження ХНР пiд час виробництва, переробки або зберiгання; аварiї з викидом БНР на пiдприємствах промисловостi i науково – дослiдних установках.
Аварiї з викидом РР трапляються:
2) На пiдприємствах ядерно – паливного циклу (окрiм атомних електростанцiй);
4) З радiоактивними вiдходами, якi не виробляються атомними станцiями.
Аварiї на електроенергетичних системах: атомних електростанцiях; гiдроелектростанцiях; теплоелектростанцiях; електроенергетичних станцiях; електроенергетичних мережах; транспортних електричних контактних мережах; порушення стiйкостi або подiл об’єднаної енергосистеми України.
газопроводах; на нафтопроводах i продуктопроводах; на системах зв’язку та тале комунiкацiй.
гiдроспоруди.
Справжнiм лихом є землетруси, повенi, зсуви селевi протоки, бурi, урагани, снiговi заноси, лiсовi пожежi. На територiї України можливе виникнення практично всього спектру небезпечних природних явищ i процесiв геологiчного, гiдрогеологiчного та метеорологiчного походження. Серед надзвичайних ситуацiй природного походження в Українi найчастiше трапляються:
1) Геологiчно небезпечнi явища, такi, як зсуви, обвали та осипи, просадки земної поверхнi рiзного походження та iн..;
2) Метеорологiчно небезпечнi явища, такi, як зливи, урагани, сильнi снiгопади, сильний град, ожеледь;
3) Гiдрологiчно небезпечнi явища, такi, як зливи, урагани, сильнi снiгопади, сильний град, ожеледь;
4) Природнi пожежi лiсових та хлiбних масивiв;
5) Масовi iнфекцiї та хвороби людей, тварин та рослин.
захiдному Полiссi до посушливого в Пiвденнiй Степовiй зонi. Винятковi клiматичнi умови на Пiвденному березi Криму, в горах Українських Карпат та Криму. У результатi взаємодiї всiх цих факторiв виникають небезпечнi стихiйнi явища. В окремих випадках вони носять катастрофiчний характер для навколишнього середовища та населення.
та гiдрометеорологiчних процесiв.
Стихiйнi лиха, що мають мiсце на територiї України, можна подiлити на простi, що включають один елемент, наприклад, сильнiй вiтер, зсув або землетрус, та складнi, що включають декiлька одночасно дiючих процесiв однiєї групи або кiлькох груп, наприклад, негативних атмосферних та геодинамiчних екзогенних процесiв, ендогенних, екзогенних та гiдрометеорологiчних процесiв у поєднаннi з техногенними.
2) за розмiрами заподiяних (очiкуваних) економiчних збиткiв та людських втрат;
3) за квалiфiкацiйними ознаками надзвичайних ситуацiй.
Природнi надзвичайнi ситуацiї класифiкують за видами можливих природних явищ, що призводять до їх виникнення: небезпечнi геологiчнi; метеорологiчнi; гiдрологiчнi морськi та прiсноводнi явища; деградацiя ґрунтiв чи надр; природнi пожежi; змiна станi повiтряного басейну; iнфекцiйна захворюванiсть людей та сiльськогосподарських тварин; масове ураження сiльськогосподарських рослин хворобами i збудниками; змiна стану водних ресурсiв i бiосфери тощо.
Кожний клан стихiйних лих класифiкується за характеристиками явища, якi визначають особливостi дiї факторiв ураження на людей, навколишнє природне середовище та суб’єкти господарської дiяльностi.
Надзвичайнi ситуацiї соцiально – полiтичного характеру, якi пов’язанi з протиправними дiями терористичного i антиконституцiйного спрямування, дiляться на наступнi НС:
1) здiйснення або реальна загроза збройних нападiв i утримання важливих об’єктiв або реальна загроза вчинення таких акцiй щодо органiв державної влади, дипломатичних та консульських установ,правоохоронних органiв, телерадiоцентрiв та узлiв зв’язку, вiйськових гарнiзонiв, державних закладiв, атомних електростанцiй або iнших об’єктiв атомної енергетики;
2) викрадення (спроба викрадення) чи знищення суден, захоплення заручникiв, напад, замах на членiв екiпажу повiтряного або морського (рiчкового) судна;
речовин, наркотичних речовин, препаратiв i сировини;
Терор, тероризм – цi слова все частiше ми чуємо по радiо i з екранiв телевiзорiв, читаємо на сторiнках газет i журналiв. Тероризм став небезпечною хворобою суспiльства дуже давно. Однак сучасному свiтi масштаби тероризму досягли таких розмiрiв, що вiн став глобальною проблемою – нарiвнi з ядерною загрозою i екологiчними небезпеками.
Причини виникнення тероризму як явища мають соцiальний характер i пов’язанi з iснуванням занадто великих вiдмiнностей мiж умовами життя людей, а також дотриманням прав i свобод особистостi у рiзних країнах свiту. За причинами виникнення тероризм дiлиться на такi види:
1) соцiальний (iдеологiчний) тероризм, який має на метi корiнну або часткову змiну економiчного та полiтичного устрою власної країни;
2) нацiональний тероризм, який здiйснюється за етнiчною ознакою та включає органiзацiї сепаратистського плану, що мають на метi боротьбу проти економiчного та полiтичного диктату нацiональних держав i монополiй;
3) релiгiйний тероризм, який виникає у випадках, коли релiгiйна самосвiдомiсть стає визначальною полiтичному протистояннi;
4) свiтоглядний тероризм, мотивом якого є принципова незгода з панiвними нормами та стосунками в суспiльствi (наприклад, з будiвництвом ядерних об’єктiв, вбивством тварин, забрудненням навколишнього середовища, явищами глобалiзацiї);
5) кримiнальний тероризм, який має особливий вплив пiд час проведення суспiльно – економiчних перетворень, змiн у законодавствi. Цей вид тероризму характерний i для України, де є випадки вбивств кримiнальними угрупованнями своїх конкурентiв.
Перерахованi види тероризму загалом не характернi для України.
Тероризм є особливим небезпечним злочином i за нього передбачено покарання аж до найвищої мiри – довiчного позбавлення волi.
Роздiл ІІ
Органiзацiя життєдiяльностi населення в екстремальних умовах є комплексом заходiв, спрямованих на створення i пiдтримку нормальних умов життя, здоров’я i працездатностi людей. Вiн включає:
- управлiння дiяльнiсть робiтникiв та службовцiв, усього населення при загрозi i виникненнi надзвичайних ситуацiй;
- захист населення i територiї вiд наслiдкiв аварiй, катастроф, а також стихiйних лих;
- забезпечення населення питною водою, продуктами i предметами першої необхiдностi;
- захист продуктiв, сировини, фуражу, джерел води вiд радiацiйного, хiмiчного i бактерiологiчного зараження;
- забезпечення житлом i працевлаштуванням;
- комунально – побутове обслуговування;
- медичне обслуговування;
- навчання населення способами захисту i дiям в умовах надзвичайних ситуацiй;
- знезараження територiї, споруд, транспортних засобiв, устаткування, готової продукцiї;
- забезпечення населення iнформацiєю про характер i рiвень небезпеки, порядок поведiнки;
- морально – психологiчну пiдготовку i заходи щодо пiдтримання високої психологiчної стiйкостi людей в екстремальних ситуацiях;
Виконання всiх цих заходiв органiзовується виконавчою владою i органами управлiння цивiльної оборони вiдповiдного рiвня. Безпосереднiми виконавцями цих заходiв є керiвники пiдприємств, установ i органiзацiй.
Заходи розробляються завчасно, вiдображаються в планах ЦО i виконуються як у перiод загрози, так i пiсля виникнення надзвичайної ситуацiї.
Порядок забезпечення населення продуктами, водою, предметами першої необхiдностi в умовах надзвичайних ситуацiй визначається вiдповiдними постановами Кабiнету Мiнiстрiв України i в першу чергу вказiвками та iнструкцiями Мiнiстерства торгiвлi Мiнагропрому, Мiнiстерства охорони здоров’я, Мiнiстерства житлово – комунального господарства.
Пiдприємства побутового обслуговування мiст, вiдповiдно до плану ЦО, вивозять устаткування в замiську зону (район розселення) i готують пiдприємства (органiзацiї) для обслуговування населення, особливо для санiтарної обробки людей i знезаражування одягу, якщо виникла така необхiднiсть.
Органiзацiю iнформацiї населення при виникненнi надзвичайних ситуацiй вирiшує Мiнiстерство зв’язку України, Державний комiтет з телебачення i радiомовлення, їхнi територiальнi органiзацiї, мiсцевi органи влади й органи управлiння ЦО.
Своєчасна i правдива iнформацiя про реальну обстановку в країнi, областi, районi, мiстi i на об’єктi виключає виникнення i поширення неправдивих слухiв, а головне, додає впевненостi людям.
На об’єктах господарювання органiзацiя i проведення багатьох заходiв здiйснюється за участю мiсцевих органiв державної влади. Це стосується насамперед заходiв щодо всебiчної пiдготовки замiської зони, органiзацiї евакозаходiв, навчання населення використовувати засоби i способи захисту, дiяти в умовах надзвичайних ситуацiй.
об’єктах, а також запобiгання загибелi у випадках катастрофiчного затоплення районiв проживання населення.
В мiсцях розселення звiльняються примiщення для розмiщення евакуйованих громадян, готуються (при необхiдностi) колективнi засоби захистку. Якщо укриттiв недостатньо, то органiзовується їх додаткове будiвництво, пристосування наявних пiдвалiв, гiрничих виробок, для чого залучається вся працездатне населення, в тому числi i евакуйоване.
Велике значення має забезпечення у мiсцях розселення евакуйованого населення продуктами харчування, надання їм побутових послуг медичного обслуговування.
Забезпечення населення продуктами харчування i предметами першої необхiдностi здiйснюється службою торгiвлi i харчування ЦО сiльського району (району, куди евакуюється населення).
Першi двi доби населення повинне харчуватися запасами продуктiв, привезених з собою. При їх вiдсутностi харчування здiйснюється через систему суспiльного харчування або в родинах, куди вони пiдселюються.
Харчування особового складу невоєнiзованих формувань ЦО здiйснюється рухомими пунктами харчування i нерухомих пунктiв продовольчого забезпечення служби торгiвлi i харчування.
Безпосередньо органiзовують харчування особового складу формувань заступники командирiв формувань з матерiального за без печення. При вiдсутностi часi (неможливостi) на готування гарячої їжi видається сухий пайок.
Пiд час роботи у вогнищах радiацiйного зараження видача гарячої їжi i сухих пайкiв здiйснюється вiдповiдно до встановлених норм. Готування i прийом гарячої їжi органiзовується на незараженiй територiї чи на мiсцевостi з рiвнем радiацiї, який не перевищує 1 Р за годину (1 Р/год).
пайок у герметичному упакуваннi.
У районах, заражених отруйними речовинам, дозволяється готувати i приймати їжу тiльки в спецiальних примiщеннях, обладнаних фiльтровентиляцiйними установками.
Медичне обслуговування покладається на iснуючу систему лiкувальних установ у мiсцях розселення:
- лiкарнi
- полiклiнiки
- аптеки
Їх робота у надзвичайних ситуацiях значно ускладнюється, бо крiм хворих загального захворювання можуть надходити люди, ураженi радiоактивними речовинами, отруйними речовинами, бактерiальними засобами. Значно зростає роль надання само- i взаємодопомоги.
бригадами, у складi яких обов’язково повиннi бути лiкарi-радiологи. Особлива увага придiляється попередженню епiдемiй iнфекцiйних захворювань серед населення. Для проведення цих робiт створюються санепiдбригади. Для санобробки населення використовуються дезiнфекцiйно-душовi установки i стацiонарнi санiтарно-обмивальнi пункти.
На випадок загибелi людей пiд час надзвичайних ситуацiй ритуальнi послуги здiйснюються за рахунок держави.
З вищесказаного видно, наскiльки важлива роль служб торгiвлi i харчування цивiльної оборони i їх формувань. Вони створюються за рiшенням виконкомiв областi, мiських i районних рад (держадмiнiстрацiй) на базi органiзацiї державної i кооперативної торгiвлi.
Начальником державної служби призначається мiнiстр торгiвлi Кураїни, обласних служб призначаються начальники управлiнь торгiвлi. Начальники служб здiйснюють керiвництво силами i засобами служб безпосередньо, через начальникiв штабiв, органи управлiння ЦО i структурнi органiзацiї, керiвниками яких є начальники служб.
Завдання служби торгiвлi i харчування:
- забезпечення гарячим харчуванням i сухими пайками особового складу невоєнiзованого формування в перiод пiдготовки i ведення РІНР, а також потерпiлого (ураженого) населення, що перебуває в загонах першої медичної допомоги;
- забезпечення санiтарно-обмивальних пунктiв (СОП), пунктiв спецобробки (ПуСО) i загонiв першої медичної допомоги обмiнним фондом одягу, взуття i бiлизни;
- здiйснення заходiв щодо захисту на пiдприємствах запасiв продуктiв харчування й iнших матерiальних засобiв вiд радiоактивних речовин, отруйних речовин i бiологiчних засобiв;
- здiйснення контролю за пiдготовкою й оснащенням рухоих пунктiв для роботи у польових умовах.
Порядок розрахунку за продукти харчування встановлюється особливим розпорядженням Кабiнету Мiнiстрiв України.
Висновки
Значна кiлькiсть великих катастроф, що вiдбулися не територiї України за останнiй час (сере яких особливе мiсце займає Чорнобильська), змiстила прiоритети у призначеннi Цивiльної оборони вiд захисту населення в умовах воєнного часу на захист населення вiд наслiдкiв надзвичайних ситуацiй техногенного i природного характеру, вiд галузевого (вiдомчого) формування i функцiонування на функцiональнi (iз за дiянням усiх рiвнiв виконавчої влади) принципи формування i реагування на надзвичайнi ситуацiї.
Прийняттi за останнi роки Верховною Радою України закони: «Про цивiльну оборону України» (1999р.), «Про захист людини вiд впливу iонiзуючих випромiнювань» (1998р.), «Про населення i територiї вiд надзвичайних ситуацiй техногенного i природного характеру» (2000р.) чiтко визначили призначення i завдання Цивiльної оборони України, вiдповiдальнiсть виконавчої влади всiх рiвнiв щодо захисту життя i здоров’я людини вiд наслiдкiв надзвичайних ситуацiй, державну важливiсть цiєї проблеми.
Органiзацiя безпеки i захисту населення України, об’єктiв економiки i нацiонального надбання держави повинна розглядатися як невiд’ємна частина державного будiвництва, як найважливiша функцiя центральних органiв виконавчої влади, мiсцевих державних адмiнiстрацiй i виконавчих органiв влади.
Рiвень нацiональної безпеки не може бути достатнiм, якщо у загальнодержавному масштабi не буде вирiшене завдання захисту населення, об’єктiв економiки i нацiонального надбання вiд надзвичайних ситуацiй техногенного i природного характеру.
Лiтература
1. Барабаш М. Б. Екологiчнi проблеми України. – К. – 1989.
2. Безопасность жизнедеятельности. Уч. Пособие под. ред.. О. Н. Русака. С. – Пб. – 1992,
3. В. С. Джигирей, В. Ц. Жидецький. Безпека життєдiяльностi: Вид. 2-ге, виправлене. – Львiв: Афiша, 200. – 254с..
4. Кучма М. М Цивiльна оборона (цивiльний захист): Навчальний посiбник. – 2-ге видання, виправлене i доповнене – Львiв: «Магнолiя плюс»; видавець СПД ФО «В. М. Пiчв», 2005. – 360с.
6. М. Назарук. Безпека життєдiяльностi. Лбвiв, видавництво « За вiльну Україну», - 1997.
7. Охорона працi (за ред.. В. М. Ярошевської). – К. – 1993.
8. Пiскун І. П. Безпека життєдiяльностi. – Сумми. – 1999.
9. Шоботов В. М. Цивiльна оборона: Навчальний посiбник. – Київ: «Центр навчальної лiтератури», 2004. – 439с.
10. Ярошевська В. М. Безпека життєдiяльностi: Пiдручник. – 2-ге вид. – К.: В. Д «Професiонал», 2006. – 560с..
| 
