Основи охорони праці 4

Основи охорони працi 4 МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ Інститут заочного та дистанцiйного навчання КОНТРОЛЬНА РОБОТА З ПРЕДМЕТУ Виконала студентка 5-го курсу; 4 групи спецiальнiсть 7. 050. 108 № зал. кн. 990026 Київ – 2004 План. 1. Система управлiння охороною працi в Українi. Роль керiвника пiдприємства й вiддiлу охорони працi в органiзацiї роботи з охорони працi. 4. Задача № 2. 1. Система управлiння охороною працi в Українi. Роль керiвника пiдприємства й вiддiлу охорони працi в органiзацiї роботи з охорони працi. призначення, пiдприємств громадського харчування, сфери послуг та iн. Роботодавцi таких пiдприємств несуть повну вiдповiдальнiсть за створення безпечних i здорових умов працi для робiтникiв i службовцiв, попередження випадкiв травматизму, профзахворювань, аварiй i пожеж. Закон України про охорону працi встановив основнi принципи державної полiтики в галузi охорони працi: прiоритет життя i здоров’я працiвникiв по вiдношенню до резутьтатiв виробничої дiяльностi, повної вiдповiдальностi роботодавця за створення безпечних i здорових умов працi, комплексного розв’язання завдань охорони працi, соцiального захисту працiвникiв, повного вiдшкодування збиткiв особам, якi потерпiли вiд нещасних випадкiв на виробництвi i професiйних захворювань, використання економiчних методiв управлiння, виконання нормативiв охорони працi незалежно вiд форм власностi i видiв дiяльностi пiдприємства. обов’язком для усiх без вийнятку – роботодавцiв, керiвникiв, iнженерно-технiчних працiвникiв, кожного працюючого. Для вирiшення всiх проблем у сферi охорони працi потрiбний системний пiдхiд, створення ефективної системи управлiння охороною працi (СУОП) на кожному пiдприємствi, установi, органiзацiї незалежно вiд форми власностi i розмiрiв. Змiст системного пiдходу полягає в тому, що будь-яка система управлiння або її окрема частина розглядається як цiле, самостiйне явище, яке характеризується метою дiяльностi, ресурсами, структурою, процесами i взаємозв’язками з iншими системами. Системний пiдхiд дозволяє вивчати систему управлiння в сукупностi всiх її елементiв, аналiзувати її статику i динамiку. Система управлiння пiдприємством подiляється на пiдсистеми i елементи, якi знаходяться мiж собою в певних спiввiдношеннях. Можливi рiзнi варiанти роздiлення систем управлiння на пiдсистеми в залежностi вiд завдань i мети пiдсистеми. Зокрема може бути видiлена пiдсистема управлiння охороною працi, пiдсистема управлiння охороною навколишнього середовища (екологiчний менеджмент) та iн. Система має властивостi емерджентностi – об’єднання частин в єдине цiле, властивостi якого можуть вiдрiзнятися вiд властивостей частин, що входять у неї. Мистецтво керiвника полягає у вмiннi згладжувати такi протирiччя i знаходити компромiси. Соцiально-економiчнi системи характеризуються також синергiчнiстю (греч. synergeia – спiвробiтництво, спiвдружнiсть) – однонаправленнiсть дiй, iнтеграцiя зусиль у системi, яка призводить до посилення (помноження) кiнцевого результату. Якщо всi ясно уявляють собi кiнцеву мету, захопленi нею, то виникає нова самоорганiзацiя з iншими властивостями. Бiльшiсть посадових осiб пiдприємцiв i бiзнесменiв, розглядає економiчнi i соцiальнi чинники неузгодженно, безсистемно в процесi прийняття рiшень. Для того, щоб вибiр шляхiв розвитку був економiчно ефективним i соцiально справедливим необхiдно розумiти системнi зв’язки в процесi дiяльностi пiдприємства. Системний пiдхiд повинен стати основним методичним засобом вирiшення проблем охорони працi. До системоутворювальних основних функцiй управлiння охороною працi належать: - визначення цiлей i завдань управлiння охороною працi згiдно виробленої полiтики; - реалiзацiя (впровадження) програм i планiв охорони працi; - мотивування i формування працеохоронної свiдомостi персоналу; - здiйснення вимiрювання показникiв охорони працi (монiторинг); структури управлiння пiдприємством будуть трансформуватися в матричнi структури, зокрема з програмно-цiльовим управлiнням охороною працi. Інструментами працеохоронної полiтики є: економiчнi важелi (страховий тариф, штрафи, премiї, пiльги, компенсацiї, доплати вiдшкодування та iн.), правова вiдповiдальнiсть (дисциплiнарна, адмiнiстративна, матерiальна, кримiнальна), соцiально-психологiчнi методи (навчання, виховання, системнi вимоги до управлiнського персоналу). Одержання максимального прибутку за рахунок iгнорування охорони працi веде до банкрутства пiдприємства i юридичної вiдповiдальностi. Управлiння – це цiлеспрямований вплив керiвника на трудовий колектив з метою вирiшення поставлених завдань. Системний пiдхiд полягає в об’єднаннi окремих розрiзнених заходiв у єдину систему цiлеспрямованих дiй на всiх рiвнях i стадiях управлiння виробництвом. Управлiння можна визначити також як впорядкування системи, приведення її у вiдповiднiсть до об’єктивних закономiрностей. Система управлiння охороною працi на пiдприємствi (СУОПП) – це сукупнiсть взаємопов’язаних органiв управлiння пiдприємством (пiдроздiлом), якi на пiдставi комплексу нормативно-правової документацiї ведуть цiлеспрямовану, планомiрну дiяльнiсть з метою виконання поставлених завдань з охорони працi. Створення СУОПП здiйснюється послiдовним визначенням полiтики, зобов’язань керiвництва, мети роботи, об’єкта та органiв управлiння, завдань i заходiв з охорони працi, функцiй i методiв управлiння, побудови органiзацiйної структури управлiння, створення системи мотивацiї, контролю облiку, аналiзу, оцiнки ризику, аудиту i монiторингу дiяльностi, технологiї управлiння, комп’ютеризацiї i комунiкацiї системи складання органiзацiйно-методичної документацiї, впровадження, забезпечення функцiонування системи i контролю ефективностi СУОПП, подальше вдосконалення системи. СУОПП є цiльовою пiдсистемою загальної системи управлiння пiдприємством, яка охоплює усi напрями виробничо-господарської дiяльностi, трудовi колективи структурних пiдроздiлiв, матерiальнi та фiнансовi ресурси i реалiзується в цiлеспрямовану дiяльнiсть посадових осiб i працiвникiв щодо виконання нормативно-правових актiв з охорони працi, попередження травматизму. Керiвництво пiдприємства розробляє працеохоронну полiтику – декларацiю про зобов’язання щодо намiрiв i заходiв з охорони працi. Метою управлiння охороною працi є реалiзацiя конституцiйних прав працiвникiв i вимог нормативно-правових актiв щодо збереження здоров’я i працездатностi людини в процесi працi, створення безпечних i нешкiдливих умов працi, покращення виробничого побуту, запобiгання травматизму, профзахворюванням, аварiям i пожежам. Об ’ єктом управлiння охороною працi є дiяльнiсть роботодавця, керiвникiв структурних пiдроздiлiв, функцiональних служб i всього колективу пiдприємства для забезпечення належних здорових i безпечних умов працi на робочих мiсцях, виробничих дiлянках, цехах i пiдприємствах у цiлому, попередження травматизму, профзахворювань i аварiй. Органiзацiйну, методичну i наглядову дiяльнiсть з охорони працi, пiдготовкою управлiнських рiшень та контроль за їх виконання здiйснює служба охорони працi, яка пiдпорядковується безпосередньо директору (роботодавцю). Нормативною виробничого середовища, Закон про охорону здоров’я, Закон про пожежну безпеку, Система стандартiв безпеки працi, постанови i накази органiв державного управлiння i нагляду. Виконання вимог нормативно-правових актiв про охорону працi здiйснюється шляхом запечення функцiонування СУОПП, тобто шляхом планомiрного виконяння завдань i функцiй управлiння охороною працi. Основнi завдання управлiння охороною працi: - запобiгання виробничим травмам, професiйним захворюванням, аварiям i пожежам; - дотримання вимог законодавства i нормативно-правових актiв з охорони працi, колективних договорiв; - забезпечення участi працiвникiв пiдприємства до планування, органiзацiї мотивацiї, контролю i оцiнки ефективностi заходiв з охорони працi; - розроблення обов’язкiв, прав i вiдповiдальностi за стан охорони працi мiж всiма керiвниками i працiвниками пiдприємства; - розподiлення необхiдних фiнансових, матерiальних, людських та iн. Ресурсiв при забезпеченнi функцiонування СУОПП; - забезпечення працiвниками соцiальних гарантiй у галузi охорони працi у колективному договорi (угодi, трудовому договорi); - постiйне пiдвищення ефективностi функцiонування СУОПП. Функцiональнi обов'язки посадових осiб i працiвникiв. Обов'язки роботодавця визначенi ст. 13 Закону України "Про охорону працi". На першого керiвника органiзацiї покладається: · створення на кожному робочому мiсцi умов працi, що вiдповiдають нормативно-правовим актам; · забезпечення дотримання вимог законодавства про права працiвникiв в областi охорони працi; · забезпечення пiдприємства квалiфiкованими кадрами: найкраще використання їхнiх знань i досвiду при створеннi безпечних умов працi для працюючих на пiдприємствi; · забезпечення фiнансуванням, матерiальними ресурсами й устаткуванням, виконання планованих заходiв; На керiвникiв служб покладається : - органiзацiя контролю за дотриманням технологiчної дисциплiни, виконанням будiвельних норм i правил, вимог по охоронi працi; - постiйне пiдвищення рiвня iнженерної пiдготовки для безпечного виконання робiт на всiх дiлянках пiдприємства; - органiзацiя робiт з пiдготовки i впровадження стандартiв безпеки працi й iнших нормативних документiв, а також по атестацiї робочих мiсць i технологiчних процесiв вiдповiдно вимогам охорони працi; - органiзацiя розробки i затвердження проектiв виконання робiт i/або технологiчних карт на виробництво вантажно-розвантажувальних i монтажних робiт; - укладання договорiв з науково-дослiдними i проектними органiзацiями на розробку заходiв щодо органiзацiї безпеки працi, контроль за виконанням цих угод; - органiзацiя розробки iнструкцiй з охорони працi, виробничих iнструкцiй з виконання функцiональних обов'язкiв керiвника i виконавцiв. На iнженера по охоронi працi покладається : - контроль за органiзацiєю безпечних i нешкiдливих умов працi на пiдприємствi, проведення заходiв у цьому напрямку ; - контроль за дотриманням дiючого законодавства, правил i норм з охорони працi, виробничiй санiтарiї, пожежнiй безпецi; - контроль за наданням працiвникам установлених пiльг i компенсацiй по охоронi працi; - розробка положень, iнструкцiй i iнших нормативних актiв по охоронi працi, що дiють у межах пiдприємства; - участь у розробцi i впровадженнi бiльш досконалих конструкцiй, захисної технiки й iнших засобiв колективного захисту; - контроль за складанням кошторисiв, виконанням зазначених заходiв i витратою асигнувань на проведення цих заходiв; - контроль за станом i застосуванням засобiв iндивiдуального i колективного захисту, забезпечення виробничих дiлянок плакатами i знаками безпеки, програмами по навчанню й iнструктажу працюючих; - органiзацiя лекцiй, кiносеансiв та екскурсiй, устаткування кабiнетiв i стендiв по охоронi працi; - проведення вступного iнструктажу робiтникiв i фахiвцiв з охорони працi; - участь у роботi комiсiй з перевiрки знань iнженерно-технiчними працiвниками правил i норм охорони працi i пожежної безпеки; - розгляд листiв, заяв i скарг працiвникiв з питань охорони працi; - здiйснення зв'язку з медичними установами, науково-дослiдними iнститутами й iншими органiзацiями з питань охорони працi i вживання заходiв по впровадженню їхнiх рекомендацiй; - координацiя дiяльностi структурних пiдроздiлiв з питань безпеки працi i забезпечення складання звiтностi по охоронi працi. Досвiд сучасних пiдприємств показує, що пiдвищення ефективностi охорони працi досягається шляхом забезпечення функцiонування системи управлiння охороною працi, щорiчної паспортизацiї цехiв з охорони працi, атестацiї робочих мiсць за умовами працi, застосування морального i матерiального стимулювання керiвникiв пiдроздiлiв i працiвникiв, проведення щомiсячно “Днiв охорони працi” i оцiнки профiлактичної роботи керiвникiв всiх рiвнiв управлiння, модернiзацiї виробництва, уважного, сумлiнного ставлення роботодавця до питань охорони працi, з якого беруть приклад керiвники структурних пiдроздiлiв i працiвники. 2. Радiацiйнi випромiнювання. Вплив їх на органiзм людини. Нормування та методи захисту вiд радiацiйних випромiнювань. Поняття радiоактивностi. Іонiзуючi випромiнювання iснували на Землi ще задовго до появи на нiй людини. Проте вплив iонiзуючих випромiнювань на органiзм людини був виявлений лише наприкiнцi XIX ст. з вiдкриттям французь­кого вченого А. Беккереля, а потiм дослiдженнями П'єра i Марiї Кюрi явища радiоактивностi. Поняття «iонiзуюче випромiнювання» об'єднує рiзноманiтнi види, рiзнi за своєю природою, випромiнювання. Подiбнiсть їх полягає в тому, що усi вони вiдрiзняються високою енергiєю, мають властивiсть iонi­зувати i руйнувати бiологiчнi об'єкти. Іонiзуюче випромiнювання — це будь-яке випромiнювання, взаємо­дiя якого iз середовищем призводить до утворення електричних за­рядiв рiзних знакiв. Розрiзняють фотонне iонiзуюче випромiнювання. - Корпускулярне — потiк елементарних частинок iз масою спокою, вiд­мiнною вiд нуля, що утворюються при радiоактивному розпадi, ядерних перетвореннях, або генеруються на прискорювачах. Це а i b частки, нейтрони, протони та iн. - — потiк електромагнiтних коливань, що поширюється у вакуумi з постiйною швидкiстю 300 000 км/с. Це у -випромiню­вання i рентгенiвське випромiнювання. Вони рiзняться умовами утворення i властивостями: довжиною хвилi й енергiєю. До фотонного випромiнювання належить й ультрафiолетове випромiнювання — найбiльш короткохвильова частина спектра сонячного свiтла (довжина хвилi 400*10-9 м). в одиницi об'єму, маси середовища або на одиницi довжини шляху. Рiзноманiтнi види випромiнювань мають рiзноманiтну iонiзуючу спроможнiсть. Проникаюча спроможнiсть випромiнювань визначається розмiром пробiгу, тобто шляхом, пройденим часткою в речовинi до її повного зникнення. Джерела iонiзуючих випромiнювань подiляються на при­роднi та штучнi (антропогеннi). Основну частину опромiнення населення земної кулi одержує вiд природних джерел випромiнювань. Бiльшiсть з них такi, що уникнути опромiнення вiд них неможливо. Протягом всiєї iсторiї iснування Землi, рiзнi види випромiнювання попадають на поверхню Землi з Космосу i надходять вiд радiоактивних речовин, що знаходяться у земнiй корi. Радiацiйний фон, що утворюється космiчними променями, дає менше половини зовнiшнього опромiнення, яке одержує населення вiд природних джерел радiацiї. Космiчнi променi переважно приходять до нас з глибин Всесвiту, але деяка певна їх частина народжується на Сонцi пiд час сонячних спалахiв. Космiчнi променi можуть досягати поверхнi Землi або, взаємодiяти з її атмосферою, породжуючи повтор­не випромiнювання i призводячи до утворення рiзноманiтних радiо­нуклiдiв. Опромiнення вiд природних джерел радiацiї зазнають усi жителi Землi, проте однi з них одержують бiльшi дози, iншi — меншi. Це залежить, зокрема, вiд того, де вони живуть. Рiвень радiацiї в дея­ких мiсцях залягання радiоактивних порiд земної кулi значно вищий вiд середнього, а в iнших мiсцях — вiдповiдно нижчий. Доза опромi­нення залежить також i вiд способу життя людей. За пiдрахунками наукового комiтету по дiї атомної радiацiї ООН, середня ефективна еквiвалентна доза зовнiшнього опромiнення, яку людина одержує за рiк вiд земних джерел природної радiацiї, становить приблизно 350 мкЗв, тобто тро­хи бiльше середньої дози опромiнення через радiацiйний фон, що утворюється кос­мiчними променями. Людина зазнає опромiнення двома способами — . Якщо радiоактивнi речовини знаходяться поза органiз­мом i опромiнюють його ззовнi, то у цьому випадку говорять про зовнiшнє опромiнення . А якщо ж вони знаходяться у повiтрi, яким дихає людина, або у їжi чи водi i потрапляють всередину органiзму через органи дихання та кишково-шлунковий тракт, то таке опромiнення назива­ють внутрiшнiм. Перед тим, як потрапити до органiзму людини, радiоактивнi речо­вини проходять складний маршрут у навколишньому середовищi, i це необхiдно враховувати при оцiнцi доз опромiнення, отриманих вiд того чи iншого джерела. Внутрiшнє опромiнення в середньому становить 2/3 ефективної еквiвалентної дози опромiнення, яку людина одержує вiд природних джерел радiацiї. Воно над­ходить вiд радiоактивних речовин, що потрапили в органiзм з їжею, водою чи повiтрям. Невеличка частина цiєї дози припадає на радiоактивнi iзотопи (типу вуглець-14, тритiй), що утворюються пiд впливом космiчної радiацiї. Все iнше надходить вiд джерел земного походження. В середньому людина одержує близько 180 мкЗв/рiк за рахунок калiю-40, який засвоюється органiзмом разом iз нерадiоактивним iзотопом калiю, що є необхiдним для життєдiяльностi людини. Проте значно бiльшу дозу внутрiшнього опромiнення людина одержує вiд нуклiдiв радiо­активного, ряду урану-238 i в меншiй кiлькостi вiд радiонуклiдiв ряду торiю-232. Штучними джерелами iонiзуючих випромiнювань є ядернi вибухи, ядернi установки для виробництва енергiї, ядернi реактори, при­скорювачi заряджених частинок, рентгенiвськi апарати, прилади апаратури засобiв зв'язку високої напруги тощо. За декiлька останнiх десятилiть людство створило сотнi штучних радiонуклiдiв i навчилося використовувати енергiю атома, як у вiйськових цiлях — для виробництва зброї масового ураження, так i в мирних — для виробництва енергiї, у медицинi, пошу­ку корисних копалин, дiагностичному устаткуваннi й iн. Усе це призводить до збiльшення дози опромiнення як окремих людей, так i населення Землi загалом. Індивiдуальнi дози, якi одержують рiзнi люди вiд штучних джерел iонiзуючих випромiнювань, сильно вiдрiзня­ються. У бiльшостi випадкiв цi дози незначнi, але iнодi опромiнення за рахунок техно­генних джерел у багато тисяч разiв iнтенсивнiшi нiж за рахунок природних. Проте слiд зазначити, що породженi техногенними джерелами випромiнювання звичайно легше контролювати, нiж опромiнення, пов'язанi з радiоактивними опадами вiд ядерних вибухiв i аварiй на АЕС, так само як i опромiнення, зумовленi космiчними i наземни­ми природними джерелами. Опромiнення населення України за останнi роки значно зросло за рахунок штуч­них джерел радiацiї, в основному пов'язане з наслiдками аварiї на Чор­нобильськiй АЕС, а також експлуатацiєю i «дрiбними» аварiями на iнших АЕС. Про це достатньо багато i докладно написано в лiтературi та iнформацiйних джерелах. Серед техногенних джерел iонiзуючого опромiнення на сьогод­нi людина найбiльш опромiнюється пiд час медичних процедур i лiкування, пов'язаного iз застосуванням радiоактивностi, джерел радiацiї. Радiацiя використовується в медицинi як у дiагностичних цiлях, так i для лiку­вання. Одним iз найпоширенiших медичних приладiв є рентгенiвський апарат. Також все бiльше поширюються i новi складнi дiагностичнi методи, що спираються на використання радiоiзотопiв. Одним iз засобiв боротьби з раком, як вiдомо, є про­менева терапiя. В розвинених країнах рiчна колективна ефективно-еквiвалентна доза вiд рентгенiвських дослiджень становить приблизно 1000 хв на 1 млн. жителiв. Одиницi випромiнювання радiоактивного випромiнювання. Серед рiзноманiтних видiв iонiзуючих випромiнювань, як уже за­значалося вище, надзвичайно важливими при вивченнi питання небез­пеки для здоров'я i життя людини є випромiнювання, що виникають в результатi розпаду ядер радiоактивних елементiв, тобто радiоактивне випромiнювання. Щоб уникнути плутанини в термiнах, варто пам'ятати, що радiоак­тивнi випромiнювання, незважаючи на їхнє величезне значення, є од­ним з видiв iонiзуючих випромiнювань. Радiонуклiди утворюють ви­промiнювання в момент перетворення одних атомних ядер в iншi. Вони характеризуються перiодом напiврозпаду (вiд секунд до млн. рокiв), ак­тивнiстю (числом радiоактивних перетворень за одиницю часу), що характеризує їх iонiзуючу спроможнiсть. Активнiсть у мiжнароднiй системi (СВ) вимiрюється в беккерелях (Бк), а позасистемною одини­цею є кюрi (Кi). Один Кi = 37 х 109 тканини. · експозицiйну; · еквiвалентну дози iонiзую­чого випромiнювання. Експозицiйна доза характеризує iонiзуючу спроможнiсть випромi­нювання в повiтрi, вимiрюється в кулонах на 1 кг (Кл/кг); позасистем­на одиниця — рентген (Р); 1 Кл/кг — 3,88 х 103 Р. За експозицiйною дозою можна визначити потенцiйнi можливостi iонiзуючого випромi­нювання. Поглинута доза характеризує енергiю iонiзуючого випромiнювання, що поглинається одиницею маси опромiненої речовини. Вона вимi­рюється в греях Гр (1 Гр-1 Дж/кг). Застосовується i позасистемна одиниця рад (1 рад — 0,01Гр= 0,01 Дж/кг). Доза, яку одержує людина, залежить вiд виду випромiнювання, енергiї, щiльностi потоку i тривалостi впливу. Проте поглинута доза iонiзуючо­го випромiнювання не враховує того, що вплив на бiологiчний об'єкт однiєї i тiєї ж дози рiзних видiв випромiнювань неоднаковий. Щоб вра­хувати цей ефект введено поняття еквiвалентної дози. є мiрою бiологiчного впливу випромiнювання на конкретну людину, тобто iндивiдуальним критерiєм небезпеки, зумов­леним iонiзуючим випромiнюванням. За одиницю вимiрювання еквiва­лентної дози прийнятий зiверт (Зв). Зiверт дорiвнює поглинутiй дозi в 1 Дж/кг (для рентгенiвського та а, b випромiнювань). Позасистемною одиницею служить бер (бiологiчний еквiвалент рада) 1 бер = 0,01 Зв. Бiологiчна дiя радiацiйного випромiнювання. Згiдно з одними поглядами, iонiзацiя атомiв i молекул, що вини­кає пiд дiєю випромiнювання, веде до розiрвання зв'язкiв у бiлкових молекулах, що призводить до загибелi клiтин i поразки всього орга­нiзму. Згiдно з iншими уявленнями, у формуваннi бiологiчних наслiдкiв iонiзуючих випромiнювань вiдiграють роль продукти радiолiзу води, яка, як вiдомо, становить до 70% маси органiзму людини. При iонiзацiї води утворюються вiльнi радикали Н+ та ОН- , а в присутностi кисню — пероксиднi сполуки, що є сильними окислювачами. Останнi вступають у хiмiчну взаємодiю з молекулами бiлкiв та ферментiв, руйнуючи їх, в результатi чого утворюються сполуки, не властивi живому органiзму. Це призводить до порушення обмiнних процесiв, пригноблення фер­ментних i окремих функцiональних систем, тобто порушення життє­дiяльностi всього органiзму. Вплив радiоактивного випромiнювання на органiзм людини можна уявити в дуже спрощеному виглядi таким чином. Припустiмо, що в органiзмi людини вiдбувається нормальний процес травлення, їжа, що надходить, розкладається на бiльш простi сполуки, якi потiм надходять через мембрану усередину кожної клiтини i будуть ви­користанi як будiвельний матерiал для вiдтворення собi подiбних, для вiдшкодування енергетичних витрат на транспортування речовин i їхню переробку. Пiд час потрап­ляння випромiнювання на мембрану вiдразу ж порушуються молекулярнi зв'язки, ато­ми перетворюються в iони. Крiзь зруйновану мембрану в клiтину починають надходи­ти стороннi (токсичнi) речовини, робота її порушується. Якщо доза випромiнювання невелика, вiдбувається рекомбiнацiя електронiв, тобто повернення їх на свої мiсця. Молекулярнi зв'язки вiдновлюються, i клiтина продовжує виконувати свої функцiї. Якщо ж доза опромiнення висока або дуже багато разiв повторюється, то електрони не встигають рекомбiнувати, молекулярнi зв'язки не вiдновлюються, виходить з ладу велика кiлькiсть клiтин; робота органiв розладнується i нормальна життєдiяльнiсть органiзму стає неможливою. Специфiчнiсть дiї iонiзуючого випромiнювання полягає в тому, що iнтенсивнiсть хiмiчних реакцiй, iндуцiйованих вiльними радикала­ми, пiдвищується, й у них втягуються багато сотень i тисячi молекул, не порушених опромiненням. Таким чином, ефект дiї iонiзуючого випро­мiнювання зумовлений не кiлькiстю поглинутої об'єктом, що опромi­нюється, а формою, в якiй ця енергiя передається. Нiякий iнший вид енергiї (теплова, електрична та iн.), що поглинається бiологiчним об'єктом у тiй самiй кiлькостi, не призводить до таких змiн, якi спричиняє iонiзуюче випромiнювання. Також необхiдно вiдзначити деякi особливостi дiї iонiзуючого ви­промiнювання на органiзм людини: - малi дози випромiнювання можуть пiдсумовуватися i накопичува­тися в органiзмi (кумулятивний ефект); - випромiнювання дiє не тiльки на даний живий органiзм, але i на його, спадкоємцiв (генетичний ефект); - рiзнi органiзми мають рiзну чутливiсть до випромiнювання. у дiтей вражається бiльше клiтин, нiж у дорослих, тому у дiтей всi клiтини перебувають у стадiї подiлу. Небезпека рiзних радiоактивних елементiв для людини визначаєть­ся спроможнiстю органiзму їх поглинати i накопичувати. Радiоактивнi iзотопи надходять всередину органiзму з пилом, по­вiтрям, їжею або водою i поводять себе по-рiзному: - деякi iзотопи роз­подiляються рiвномiрно в органiзмi людини (тритiй, вуглець, залiзо, полонiй); - деякi накопичуються в кiстках (радiй, фосфор, стронцiй); - iншi залишаються в м'язах (калiй, рубiдiй, цезiй); - накопичуються в щитовиднiй залозi (йод), у печiнцi, нирках, селезiнцi (рутенiй, полонiй, нiобiй) тощо. Ефекти, викликанi дiєю iонiзуючих випромiнювань (радiацiї), систе­матизуються за видами ушкоджень i часом прояву. За видами ушкод­жень їх подiляють на три групи: соматичнi, соматико-стохатичнi (ви­падковi, ймовiрнi), . раннi (або гострi) i пiзнi . Раннi ураження бувають тiльки соматичнi. Це призводить до смертi або променевої хвороби. Постачальником таких часток є в основному iзотопи, що мають коротку тривалiсть життя, y форма розвивається в ре­зультатi тривалого опромiнення дозами, що пере­вищують лiмiти дози (ЛД). Бiльш вiддаленими наслiдками променевого ураження можуть бути променевi катаракти, злоякiснi пухлини та iнше. Для вирiшення питань радiацiйної безпеки населення передусiм викликають iнтерес ефекти, що спостерiгаються при малих дозах опро­мiнення — порядку декiлька сантизиверiв на годину, що реально трапля­ються при практичному використаннi атомної енергiї. У нормах радiа­цiйної безпеки НРБУ-97, введених 1998 p., як одиницi часу викорис­товується рiк або поняття рiчної дози опромiнення. Це викликано, як зазначалося ранiше, ефектом накопичення «малих» доз i їхнього сумар­ного впливу на органiзм людини. Існують рiзноманiтнi норми радiоактивного зараження: разовi, су­марнi, гранично припустимi та iнше. Всi вони описанi в спецiальних довiдниках. ЛД загального опромiнення людини вважається доза, яка у свiтлi сучасних знань не повинна викликати значних ушкоджень орга­нiзму протягом життя. Форми променевої хвороби: гостра i хронiчна. ГПД – для людей, якi постiйно працюють з радiоактивними речови­нами, становить 2 бер на рiк. При цiй дозi не спостерiгається соматич­них уражень, проте достовiрно поки невiдомо, яким чином реалiзуються канцерогенний i генетичний ефекти дiї. Цю дозу слiд розглядати як верхню межу, до якої не варто наближатися. Радiацiйна безпека Питання захисту людини вiд негативного впливу iонiзуючого випромiнювання постали майже одночас­но з вiдкриттям рентгенiвського випромiнювання i радiоактивного розпаду. Це зумовлено такими факто­рами: по-перше, надзвичайно швидким розвитком зас­тосування вiдкритих випромiнювань в науцi та на прак­тицi, i, по-друге, виявленням негативного впливу випро­мiнювання на органiзм. Заходи радiацiйної безпеки використовуються на пiдприємствах i, як правило, потребують проведення цiлого комплексу рiзноманiтних захисних заходiв, що залежать вiд конкретних умов роботи з джерела­ми iонiзуючих випромiнювань i, передусiм, вiд типу джерела випромi­нювання. Закритими Це — гамма-установки рiзноманiтного призначення; нейтроннi, бета-i гамма-випромiнювачi; рентгенiвськi апарати i прискорювачi зарядже­них часток. При роботi з закритими джерелами iонiзуючого випромi­нювання персонал може зазнавати тiльки зовнiшнього опромiнення. Захиснi заходи, що дозволяють забезпечити умови радiацiйної без­пеки при застосуваннi закритих джерел, основанi на знаннi законiв поширення iонiзуючих випромiнювань i характеру їхньої взаємодiї з речовиною. Головнi з них такi: - доза зовнiшнього опромiнення пропорцiйна iнтенсивностi випромiню­вання i часу впливу; - iнтенсивнiсть випромiнювання вiд точкового джерела пропорцiйна кiлькостi квантiв або часток, що виникають у ньому за одиницю часу, i обернено пропорцiйна квадрату вiдстанi; - iнтенсивнiсть випромiнювання може бути зменшена за допомогою екранiв. З цих закономiрностей випливають основнi принципи забезпе­чення радiацiйної безпеки: 2) скорочення часу роботи з джерелом («захист часом»); 4) екранування джерел випромiнювання матерiалами, що поглинають iонiзуюче випромiнювання («захист екраном»). Найкращими для захисту вiд рентгенiвського i гамма-випромiнювання є свинець i уран. Проте, з огляду на високу вартiсть свинцю й урану, можуть застосовуватися екрани з бiльш легких матерiалiв — просвинцьованого скла, залiза, бетону, залiзобетону i навiть води. У цьому випадку, природно, еквiвалентна товща екрану значно збiльшується. Для захисту вiд бета-потокiв доцiльно застосовувати екрани, якi ви­готовленi з матерiалiв з малим атомним числом. У цьому випадку вихiд гальмiвного випромiнювання невеликий. Звичайно, як екрани для за­хисту вiд бета-випромiнювань використовують органiчне скло, пласт­масу, алюмiнiй. Вiдкритими називаються такi джерела iонiзуючого випромiню­вання, при використаннi яких можливе потрапляння радiоактивних речовин у навколишнє середовище. аерозолiв, а також твердих i рiдких радiоактивних вiдходiв. Джерелами аерозолiв можуть бути не тiльки виконуванi виробничi операцiї, але i забрудненi радiоактивними речовинами робочi поверхнi, спецодяг i взуття. Основнi принципи захисту: - використання принципiв захисту, що застосовуються при роботi з джерелами випромiнювання у закритому видi; - заходи планувального характеру; - використання засобiв iндивiдуального захисту i санiтарної обробки персоналу; - дотримання правил особистої гiгiєни; - очищення вiд радiоактивних забруднень поверхонь будiвельних кон­струкцiй, апаратури i засобiв iндивiдуального захисту; - використання радiопротекторiв (бiологiчний захист). У випадку забруднення радiоактивними речовинами особистий одяг i взуття повиннi пройти дезактивацiю пiд контролем служ­би радiацiйної безпеки, а у випадку неможливостi дезактивацiї їх слiд захоронити як радiоактивнi вiдходи. Рентгенорадiологiчнi процедури належать до найбiльш ефективних методiв дiагностики захворювань людини. Це визначає подальше зростання застосування рентгено- i радiологiчних процедур або ви­користання їх у ширших масштабах. Проте iнтереси безпеки пацiєнтiв зобов'язують прагнути до максимально можливого зниження рiвнiв опромiнення, оскiльки вплив iонiзуючого випромiнювання в будь-якiй дозi поєднаний з додатковим, вiдмiнним вiд нуля ризиком ви­никнення вiддалених, стохастичних ефектiв. У даний час з метою зниження iндивiдуальних i колективних доз опромiнення населення за рахунок дiагностики широко застосовуються органiзацiйнi i тех­нiчнi заходи: • як виняток необгрунтованi (тобто без доведень) дослiдження; • змiна структури дослiджень на користь тих, що дають менше дозове навантаження; • впровадження нової апаратури, оснащеної сучасною електронною технiкою посиленого вiзуального зображення; • застосування екранiв для захисту дiлянок тiла, що пiдлягають дос­лiдженню, тощо. повною й ефективною, якщо вона буде доповнена гiгiєнiчними регла­ментами припустимих доз опромiнення. Шляхи пiдвищення життєдiяльностi в умовах радiацiйної не­безпеки. харчування, слiд знати запобiжнi й профiлактичнi захо­ди, щоб сприяти виведенню з органiзму цих шкiдливих речовин. Сучасна концепцiя радiозахисного харчування базується на трьох принципах: ¨ обмеження надходження радiонуклiдiв з їжею; ¨ гальмування всмоктування, накопичення i прискорення їх виведення; ¨ пiдвищення захисних сил органiзму. Третiй напрям передбачає пошук та створення радiозахисних харчових речо­вин i продуктiв, якi мають антиоксидантну та iмуностимулюючу активнiсть й здатнi пiдвищувати стiйкiсть органiзму до несприятливої дiї радiоактивного випромiню­вання (антимутагени та радiопротектори). На допомогу приходять природнi «за­хисники». До цих речовин належать: листя чаю, виноград, чорна смородина, чор­ноплiдна горобина, облiпиха, банани, лимони, фiнiки, грейпфрути, гранати; з овочiв — шпинат, брюссельська i цвiтна капуста, боби, петрушка. Для того, щоб радiо­нуклiди не засвоювались органiзмом, потрiбно постiйно вживати продукти, якi мiстять пектини, зокрема яблука. Насiння соняшника належить до групи радiо­захисних продуктiв. Багатi на бiорегулятори морськi продукти, дуже корисний мед i свiжi фруктовi соки. Задача № 1. Варiант № 2. Визначити рiчний економiчний ефкт i строк окупностi виробничих витрат на виконання оздоровчих заходiв на дослiдному пiдприємствi. Данi для розрахунку взятi з таблицi №1. Варiанти 1 2 3 4 5 6 7 8 9 0 Вирати на здiйснення оздоровчих заходiв, тис. грн. 22 18 20 16 17 23 19 24 28 15 Собiвартiсть одиницi продукцiї, грн. - до проведення заходiв 8 10 11 7 10 16 16 18 12 9 - пiсля проведення заходiв 5 7 10 4 8 12 11 15 10 5 Випуск продукцiї за 1 рiк тис. шт. 15 23 20 25 10 13 30 15 27 13 Порядок розрахунку. Економiчний ефект вiд проведення заходiв щодо охорони працi слiд визначити зниженням витрат живої i матерiалiзованої працi та в пiдсумку пiдвищенням продуктивностi працi i зниженням собiвартостiта послуг. Розрахунок економiчної ефективностi можна виконати шляхом порiвняння iснуючих нормативних з фактичними матерiальними та фiнансовими витратами на одиницю продукцiї до i пiсля проведення заходiв. При розрахунках враховують тiльки тi статтi, в яких вiдбуваються змiни у зв’язку з проведенням заходiв. Рiчний економiчний ефект вiд проведених заходiв щодо оздоровлення умов працi визначають за формулою: Эг = [(C1 – C2) – ξн • Кдод1 ] • W , де С 1,С 2 – вiдповiдно собiвартiсть одиницi продукцiї до i пiсля проведення заходiв, грн. один. прод.; ξ н – нормативний коефiцiєнт економiчної ефективностi капiтальних вкладень на оздоровчi заходи щодо охорони працi, (дорiвнює 0,08); К дод1 – W Эг = [(10 – 7) – 0,08 • 0,78] • 23000 = 67565 Нормативний строк окупностi визначаємо за формулою: Т окп. н. = = = 12,5 рокiв Розрахунковий строк окупностi розраховують за виразом: Т окп. р. К дод – Т окп. р. = = 0,26 рокiв Задача № 2.   Варiант № 6. Виконати розрахунок системи загального рiвномiрного освiтлювання свiтильниками з люмiнесцентними лампами в примiщеннi, де розташованi робочi мiсця з ПЕОМ. Згiдно з нормативними вимогами СНiП ІІ-4-79/85 та ДсанПiн 3. 3. 2 007 1998 освiтленiсть на даних робочих мiсцях повинна дорiвнювати Е = 300-500 лк (ІІІ розряд зорової роботи). Метод розрахунку вибирають в залежностi вiд типу джерела свiтла, системи освiтлювання, схеми розмiщення свiтильникiв в примiщеннi, орiєнтацiї робочої поверхнi обладнання у просторi. При використаннi джерел свiтла в системi загального рiвномiрного освiтлювання горизонтальних робочих поверхонь для визначення фактичного освiтлювання використовується метод коефiцiєнта використання свiтлового потоку. При використаннi джерела свiтла в системi загального локалiзованого освiтлювання горизонтальних поверхонь, а також при визначеннi загального рiвномiрного освiтлення нахилених або вертикальних робочих поверхонь застосовується точечний метод. У випадку, коли примiщень мають велику площину i є багато робочих мiсць з рiзними умовами освiтлювання, може бути використаний комбiнований метод розрахунку. Порядок розрахунку освiтлювання методом коефiцiєнту використання свiтлового потоку. Загальна розрахункова формула має такий вигляд: F = , де F – свiтловий потiк лампи, лм.; Е – мiнiмальне нормоване освiтлення, для всiх становить 300 лк.; N – число свiтильникiв; n – число ламп в кожному свiтильнику; K S – площа примiщення, м²; Z – коефiцiєнт нерiвномiрностi освiтлювання; η – коефiцiєнт використання свiтлового потоку. Розв’язуємо формулу вiдносно F – свiтлового потоку ламп. Визначаємо число свiтильникiв та загальну кiлькiсть ламп (N • n ) i пiдставляємо в формулу, або спочатку обираємо тип люмiнесцентної лампи з її свiтловим потоком (F ) та пiдставляємо це значення в розрахункову формулу. Визначаємо N та n Свiтильники з люмiнесцентними лампами встановлюємо рядами паралельно довгiй сторонi примiщення або стiнi з вiкнами. При цьому враховуємо вiдношення L/h = λ , яке повинно бути в межах 1,3 – 1,5 м. Де L – вiдстань мiж сусiднiми свiтильниками або рядами люмiнесцентних свiтильникiв, h - висота пiдвiсу свiтильникiв над робочою поверхнею = 2,7. Із цього спiввiдношення та даними показниками знаходимо значення L – вiдстань мiж свiтильниками (L св ), тобто L св = h • λ = 3,51 – 4,05 м. Також знаходимо вiдстань крайнього ряду свiтильникiв до стiн за даними λ = 0,25 – 0,3 м., тобто L ст = h λ Коефiцiєнт використання свiтлового потоку η визначаємо спiввiдношенням падаючого свiтлового потоку на розрахункрву поверхню до сумарного потоку: η = , де F с – свiтловий потiк усiх свiтильникiв; F∑ - сумарний свiтловий потiк, що враховує вплив вiдбитого свiтла вiд поверхонь стелi, стiн, робочої поверхнi, який залежить вiд розмiрiв примiщення, типу свiтильникiв. Для визначення коефiцiєнта використання свiтлового потоку η необхiдно знайти iндекс примiщення (коефiцiєнт геометрiї) за формулою: i = , де А, В – довжина, ширина примiщення,м.; h – висота пiдвiсу свiтильникiв,м. i = = 1,75 м. Також визначаємо коефiцiєнт вiдбиття свiтлового потоку (з таблицi №2) вiд: ρn – 70%; - стiн – ρ с - робочої поверхнi – ρp – 10% Розраховуємо та креслимо схему розмiщення свiтильникiв в примiщеннi: N • n = , Е – для всiх варiантiв дорiвнює 300 лк.; F К – для всiх дорiвнює 1,5; S – A • B = 14 • 7 = 98 м²; Z – для всiх варiантiв1,5 η – визначаємо по таблицi №6 згiдно нашим даним коефiцiєнту вiдбиття свiтлового потоку (ρn – 70%; ρ сρp – 10%) = 0,44. n – кiлькiсть ламп у свiтильнику. N • n = = 44 лампи N = = 22 свiтильника Використана лiтература: 1. Основи охорони працi. Навч. посiбник. – К. 2002р, В. А. Батлук, В. М. Сторожук. 3. Основи охорони працi. - Львiв.:Афiша, 1999. В. Ц. Жидецький, В. С. Джигирей, О. В. Мельников.