Змiст
1. Епiдемiологiчна безпека
2. СНІД
3. Заходи забезпечення епiдемiчної безпеки
4. Вплив нiкотинної залежностi на здатнiсть до учбової i предметної дiяльностi
5. Алкоголь та його вплив на безпеку життєдiяльностi
7. Наркотична безпека
1. Епiдемiологiчна безпека
забруднення екологiчний алкогольний iнфекцiйний захворювання
Історiя людства - це процес розвитку взаємовiдносин мiж людиною та природою, внаслiдок яких вiдбуваються суттєвi змiни природного середовища i та людини. Вiд предметної дiяльностi природне середовище зазнало величезного антропогенного впливу, який почав негативно дiяти як на людину так i на навколишнє середовище. Зараз, в оточуючому навколишньому середовищi, дiє цiлий комплекс небезпек природного, штучного i змiшаного походження, якi взаємодiючи створюють проблеми для безпеки життєдiяльностi.
Проблеми для безпекижиттєдiяльностi створюють бiологiчнiчинникиприродного та антропогенного походження, якi у великих кiлькостях перебувають в гiдросферi, атмосферi, лiтосферi, продуктах харчування, на виробництвi i побутi.
в атмосферу i лiтосферу великої кiлькостi господарських фекальних та виробничих стiчних вод, перш за все вiд пiдприємств харчової промисловостi i тваринницьких комплексiв,виробництв рiзноманiтних бiопрепаратiв бiлкiв ферментiв,антибiотикiв, що скидаються у водойми.
i продукти виробництва мiкробiологiчного синтезу та бiологiчнi засоби захисту рослин.
Об'єкти навколишнього середовища (вода, iншi види водокористування, ґрунти i повiтря закритих примiщень) можуть стати чинниками розповсюдження i передачi цiлою ряду iнфекцiйних захворювань, бактерiальної та вiрусної природи, До них вiдносяться холера, черевний тиф, туберкульоз, дизентерiя, полiомiєлiт, вiруснi гепатити, грип i iн., а також ряд захворювань, що викликаються умовно-патогенними бактерiями та вiрусами.
В атмосферному повiтрi, крiм антропогенних мiкроорганiзмiв i продуктiв їх життєдiяльностi, можуть знаходитися в великих кiлькостях речовини природного походження - частки плiсняви, рослиннi волокна, квiтковий пилок, якi, у людини з пiдвищеною чутливiстю, здатнi викликати алергiчнi реакцiї (бронхiальну астму,сiнну лихоманку, алергiчнi ренiти i т. iн.). До бiологiчних забруднювачiв навколишнього середовища вiдносяться рiзнi види фiтопланктону в водоймах, iнтенсивний розвиток якого пов'язаний з їх забрудненням. Фiтопланктон, а iнодi i вища водна рослиннiсть, при вiдмираннi здатнi несприятливо впливати на якiсть води рiзних видiв водокористування.
Сильне забруднення навколишнього середовища вiдбувається внаслiдок стихiйного лиха, катастроф та аварiй на бiологiчних об'єктах, очисних спорудах, а також при iнших надзвичайних ситуацiях, якi створюють загрозу розповсюдження iнфекцiйних захворювань.
В І996 р. в Українi було зареєстровано 8. 55 млн. випадкiв iнфекцiйних захворювань. Про цю цифру повiдомило Мiнiстерство охорони здоров'я, в зв'язку з Всесвiтнiм днем здоров'я (7 квiтня).
гепатитом А.. В Криму вiд нього постраждало 85В8 чоловiк, в Донецькiй областi - 12776, Днiпропетровський - 10231, Луганськiй - 6554, Харкiвськiй - 8063. В 1996 роцi в Українi дещо знизилось захворювання на дифтерiю, внаслiдок ефективно проведених протидифтерiйних щеплень. Залежно вiд локалiзацiї збудникiв в органiзмi всi iнфекцiйнi захворювання подiляються на чотири групи.
Будь-якi iнфекцiйнi захворювання можуть виникати внаслiдок проникнення в органiзм людини хвороботворний мiкроорганiзмiв - бактерiй, вiрусiв, а також грибкiв або простiших, Збудники iнфекцiйних захворювань, проникаючи в органiзм, знаходять там для свого розвитку сприятливе середовище, швидко розмножуються i видiляють отруйнi продукти (токсини), якi руйнують тканини i порушують нормальний процес життєдiяльностi.
Класифiкацiя iнфекцiйних захворювань.
|
Назва основних захворювань |
| Інфекцiї дихальних шляхiв. |
Грип, ангiна, дифтерiя, кiр, натуральна вiспа, коклюш,г
туберкульоз. |
| Кишковi iнфекцiї |
Черевний тиф, дизентерiя, холера, iнфекцiйний гепатит, полiомiєлiт |
| Кров' янi iнфекцiї |
Чума, туляремiя, висипний тиф, малярiя; клiщовий? енцефалiт, СИІД. |
| Інфекцiї зовнiшнiх покровiв |
Сибiрська язва, стовбняк, короста, трахома, рожа. |
ознак захворювання. Людина в цей перiод, нiчого не пiдозрюючи, стає носiєм збудникiв тiєї чи iншої хвороби, заражає оточуючих, середовище проживання.
При рiзноманiтних захворюваннях механiзм передачi iнфекцiйнеоднаковий i знаходиться у прямiй залежностi вiд локалiзацiї збудника в живому органiзмi.
• з повiтрям через органи дихання;
• з їжею або водою через шлунково кишковий тракт;
• через слизовi оболонки рота, носа, очей;
• через пошкоджений та непошкоджений шкiрний покрив;
• через укуси заражених кровосисних комах.
Типовими ознаками iнфекцiйних захворювань є лихоманка, пiдвищення температури, головний бiль, бiль в м'язах та суглобах, нездужання i, загальнаслабкiсть, iнодi нудота, порушення сну, погiршення апетиту i iн.
Найбiльш багато численними та розповсюдженими захворюваннями є iнфекцiї дихальних шляхiв. Найбiльша частина цих захворювань об’єднується загальною назвою - гострi респiраторнi захворювання. Щорiчно цим захворюванням хворiє 15-20 вiдсоткiв всього населення, а в перiод епiдемiчних спалахiв грипу - до 40 вiдсоткiв. Збудники цiєї хвороби локалiзуються в верхнiх дихальних шляхах i розповсюджуються повiтряно-крапельним шляхом при розмовi, чиханнi, кашлi хворого.
Крiм всiм вiдомого грипу, до числа iнфекцiй дихальних органiв вiдносяться також натуральна вiспа, дифтерiя, якi в недалекому минулому були епiдемiологiчними захворюваннями, що призводили до смертi тисячi людей i В цю ж групу хвороб входить туберкульоз, який якраз в Українi став дуже розповсюдженою хворобою, В 1996 р. захворювання всiма формами активного туберкульозу зросло на 9. 9 вiдсоткiв Щоденно ним захворює понад 70 чоловiк.
захворювань iнфекцiями дихальних шляхiв ( грипом дифтерiєю ангiною, менiнгiтом i iн.).
До хвороб кишкової групи вiдносяться такi iнфекцiйнi хвороби як дизентерiя, черевний тиф , холера, вiрусний гепатит, сальмонельоз, ботулiзм.
Для цих видiв iнфекцiй загальним є механiзм передачi збудника хвороби через рот з їжею або водою i ураження шлунково-кишкового тракту, хоч для таких iнфекцiй, як ботулiзм та полiомiєлiт, найбiльш характерною ознакою є ураження центральної нервової системи.
в використаннi води з вiдкритих джерел водокористування.
До кров'яних iнфекцiй вiдносяться такi хвороби, як висипний тиф,чума, малярiя, клiщовий енцефалiт, туляремiя, СНІД та iн.
Розпiзнавальною рисою цiєї групи iнфекцiй перш за все є механiзм передачi iнфекцiй комахами (блохи, вошi, клiщi, комарi). Хворi кров'яною iнфекцiєю, для здорової людини стають небезпечними лише тодi, коли в середовищi перебування чи проживання є кровосиснi комахи, якi переносять цi хвороби. Виключення складає тiльки людина, яка хворiє легеневою формою чуми, в цьому випадку iнфекцiя буде передаватися повiтряно-крапельним шляхом.
До iнфекцiй зовнiшнього покриву вiдносяться; - стовбняк, сибiрська язва, рожа i iн., Інфекцiї зовнiшнього покриву ще iнодi називають реневими iнфекцiями, вони є гострими iнфекцiйними захворюваннями, внаслiдок проникнення збудника через ушкоджену шкiру, i, значно рiдше, через пошкодженi слизовi оболонки.
2. СНІД
Особливу значимiсть в групi iнфекцiйних захворювань людини за останнi роки набув синдром iмунодефiциту - СНІД. В зв'язку з надто швидкими темпами розповсюдження iнфекцiї i високою смертнiстю серед хворих СНІД справедливо називають "чумою XX столiття"
Порiвняно з багатьма африканськими i європейськими державами, де СНІД вже давно представляв серйозну загрозу населенню, ситуацiя у нас не виглядала катастрофiчною. Однак, останнiм часом,за розповсюдженням СНІДУ в СВН Україна визнана найнебезпечнiшою державою. За останнi роки кiлькiсть хворих на СНІД в Українi збiльшилася на 23,8% (особливо небезпечним регiоном є Одеса), а в США, за цей же перiод, скоротилася на 14 вiдсоткiв.
В 1981 р. медики СІПА вперше зiткнулися з синдромом iмунодефiциту людини i його специфiчним збудником - вiрусом ВІЧ. Виявлена iнфекцiя носила досить в'ялий характер. Лише пiсля того , як iмунний захист хворих почав давати збої, медики усвiдомили, яка велика небезпека загрожує людськiй цивiлiзацiї.
"Медична бiотехнологiя,Імунiзацiя, СНІД " ( 13 - 17 червня 1991р. ), щоб пiдвести попереднi пiдсумки першого етапу боротьби з чумою XX столiття.
Збудником цiєї хвороби є вiрус ВІЧ, що уражає лiмфатичну систему людини i руйнує її iмунiтет. Людина, уражена вiрусом СНІД, стаєбеззахисною не тiльки перед хвороботворними мiкроорганiзмами, але i перед умовно - патогенними збудниками хвороб, грибками та простiшими.
Високий вiдсоток серед iнфiкованих складають iноземцi. Ймовiрно, вiрус почав проникати в державу з Захiдної та Центральної Африки разом з студентами, якi приїздили звiдти на навчання. Вважається, що таким шляхом ВІЧ проник в Америку i Європу. Студенти - африканцi напевно стали основним джерелом зараження.
Джерелом зараження iнфекцiєю СНІДу є хвора людина. Основними шляхами передачi збудника хвороби є : статевi контакти з хворими; переливання кровi, зараженої вiрусом СНІДу; використання iнфiкованих шприцiв та голок.
Останнiй випадок передачi iнфекцiї найбiльш часто зустрiчається серед наркоманiв. Мали мiсце трагiчнi випадки зараження дiтей ВІЧ в мiстi Волгоградi, Ростовi-на-Дону. Серед шляхiв передачi iнфекцiї,якi бiльш рiдко спостерiгаються є утробне зараження плоду i деякi iн.
Найбiльшу кiлькiсть хворих нi СНІД становлять : гомосексуалiсти, наркомани та повiї, а також є люди, якi страждають захворюванням кровi (гемофiлiєю ), яким часто переливають донорську кров.
Першими ознаками прояву захворювання на СНІД може бути тривала (понад мiсяць) висока температура тiла без наявних причин, збiльшення пахових, пiд пахових i шийних лiмфатичних вузлiв, тривале понад 2-3 мiсяцi розладнання шлунково-кишкового тракту, що супроводжується прогресуючою втратою органiзмом ваги, анемiя i стоматит (особливо у дiтей), частi загальнi i гнiйнi ураження статевих органiв та шкiри.
В подальшому вiдмiчаються також ураження легенiв (пневмонiї неясної етiологiї ), центральної нервової системи, злоякiсних пухлини.
Щоб запобiгти розповсюдженню iнфекцiї, такимчином необхiдно виявити вiрусоносiїв. На сьогоднiшнiй день самим розповсюдженим методом є тестування. Цей метод базується на пошуку специфiчних антитiл до ВІЧ чи його бiлкiв В плазмi кровi. Послаблена iмунна система майже не реагує на iнфекцiї i виробляє дуже мало антитiл.
За останнi роки в США постiйно зростає число хворих практично безсимптомними, в'ялопротiкаючими iнфекцiями. Це наслiдок зниженої опiрностi iмунної системи органiзму. Така ситуацiя в США - в державi з вiдносно сприятливою екологiчною обстановкою, в багатьох iнших державах, в тому числi i нашiй ситуацiя значно гiрша.
Іншими словами, не виключено, що iснує багато носив трусу концентрацiєю антитiл до ВІЧ на межi чутливостi методiв дiагностики i сети у таких хворих можуть бути вiд'ємними Крiм цього, є категорiя людей, яка входить в так звану групу пiдвищеного ризику. Ця категорiя людей не охоче звертається в кабiнети анонiмного дiагностування. Вiдслiдковувати зв'язки мiж такими вiрусоносiями надзвичайно важко. Юридична легалiзацiя гомосексуальних вiдносин значно полегшила б роботу епiдемiологiв Адже за даними соцiологiчних дослiджень, доля гомосексуалiстiв в рiзних країнах не така вже мала, як здається, вона складає - вiд 5 до 10 вiдсоткiв.
Друга категорiя людей, яка викликає занепокоєння-це наркомани, як пр: вило, вони також не попадають в кабiнети анонiмного дiагностування Необхiдно сказати, що епiдемiя ВІЧ серед наркоманiв в Америцi була лише другою хвилею, яка хлинула пiсля спалаху захворювання серед гомосексуалiстiв.
Ситуацiя боротьби з цiєю iнфекцiйною хворобою ускладнюється тим, що вiрус, який викликає СПІД, виявився надзвичайно мiнливим. За даними Р. Смiта ( Лабораторiя Лофгстренд, США ), навiть поодинокi амiнокислотнi замiни в гiперварiабельнiй петлi поверхневого бiлка вiрусу викликає стiйкiсть до вiдповiдних препаратiв. Подiбної стратегiї дотримується багато паразитiв. Такi, поки що маловивченi властивостi ВІЧ, можуть перетворити пошук шляхiв боротьби проти вiрусу в безкiнечну гонку за все новими i новими його варiантами, як це вiдбувається з вiрусом грипу.
Ситуацiя ускладнюється ще тим, що вiрус здатний змiнюватися, навiть пiд час розмноження, у одного хворого. Ймовiрно, iснує цiлий спектр штамiв ВІЧ, якi вiдрiзняються вiрулентнiстю (хвороботворнiстю), тривалiстю латентного перiоду, колом клiтин - господарiв i iншими характеристиками. Інститут вiрусних препаратiв (Москва, С. Мариннiкова) видiлив рiзноманiтнi штами ВІЧ у хворих з Риги, Вiльнюса, Москви, Києва, Мiнська, Шахти, Волгограда i Елiсти. Проводиться робота по їх iдентифiкацiї.
ВІЧ-2,виявлений в Захiднiй Африцi,у нас в державi-поки що не виявлений. Ймовiрно, що найближчим часом суспiльство зiткнеться i з ВІЧ-3, ВІЧ-4, ВІЧ- 5, а також з iншими вiрусами, якi можуть активiзуватися, наприклад, в районах з пiдвищеним радiацiйним фоном.
Медицинi вiдомо багато, так званих, опортунiстичних iнфекцiй, якi в'яло i повiльно протiкають, практично без симптомних захворювань. Майже всi вони переходять в гостру форму при послабленнi iмунної системи людини С небезпека, що i ВІЧ- подiбнi iнфекцiї поведуть себе також. Безумовно, найближчим часом повиннi з'явитися високоефективнi засоби проти бiлкiв ВІЧ.
Все, що ми зробили з навколишнiм природним середовищем, створює iдеальну можливiсть для появи нових, ще невiдомих, захворювань, призводить до можливостi спотворення фiзичної природи людини, навiть на генному рiвнi, i все це створює такi проблеми безпеки життєдiяльностi, для вирiшення яких суспiльство не має права жалiти коштiв чи вiдкладати (
їх вирiшення на майбутнє.
Щорiчнi збитки, якi наносять державi iнфекцiйнi хвороби складають: грип i ГРЗ - 1. 5 млрд. грн., вiрусний гепатит - 120 млн. грн., кишковi iнфекцiї36 млн. грн., дифтерiя - 50 мли. гри. Лiкування хворого СНІДом в Українi коштує 2. 5-2 тисячi доларiв в рiк.
? Фiнансовий стан України склався так, що нинi коштiв не хватає нi на що, але поки ситуацiю з ВІЧ в державi можна взяти пiд контроль, треба їх вiднайти. Допомогти тут можуть неурядовi i позавiдомчi органiзацiї, якi займаються просвiтницькою та добродiйною дiяльнiстю.
Щоб призупинити зростання iнфекцiйних захворювань, навали СНІДу, зусиль одних медичних працiвникiв та вчених не досить, необхiдно змiннiй поведiнку людей, що є дуже складним завданням. Нинi з вiрусоносiїв СНІДу беруть лише пiдписку про кримiнальну вiдповiдальнiсть, на випадок зараження iнших людей, однак не виключено, що ця заборона не скрiзь виконується.
Єдине, що може вплинути на людину в такiй ситуацiї - це її свiдомiсть та моральнi переконання. Але,надiятись на них-марна справа. Поки не буде хворим сплачуватися щомiсячна допомога, поки не буде надiйних терапевтичних заходiв, якi гарантували б хворому шанси на життя, його поведiнка i моральнi переконання будуть поведiнкою та моралью приреченого.
Основним напрямком дiяльностi по забезпеченню епiдемiчної безпеки був i залишається - профiлактичний. Весь комплекс запобiжних заходiв пiдвищення безпеки життєдiяльностi, по вiдношенню до iнфекцiйних захворювань, повинен бути спрямованим на три чинники епiдемiчного процесу: джерело iнфекцiї, шляхи передачi та розповсюдження iнфекцiї i на, сприйнятливу до епiдемiчних захворювань, людину. Якщо виключити з цього ланцюга хоч один, iз чинникiв, епiдемiчний процес буде припинятися.
заходи пiдвищення стiйкостi населення до захворювання.
раннi активне та повне виявлення носiїв, їх своєчасна iзоляцiя, госпiталiзацiя та лiкування, проведення дезiнфекцiйних заходiв в вогнищах спалаху зараження.
Надзвичайно важливим є своєчасне i повне перекриття шляхiв передачi епiдемiчних збудникiв. З метою запобiгання розповсюдження епiдемiчних iнфекцiйних захворювань та лiквiдацiї вогнищ зараження що виникли проводиться комплекс iзоляцiйних обмежувальних заходiв,якi називаються карантином. Карантин, карантинiзацiя(iтал. quarantena, вiд quaranta giorini сорок днiв), - система заходiв, що проводяться для попередженнi розповсюдження iнфекцiйних захворювань з епiдемiчного вогнища i лiквiдацiї самого вогнища.
Карантин передбачає : обмеження або заборону перемiщення населення та вантажiв за межi i через карантинiзацiйну зону; повну або часткову iзоляцiю карантинiзованих осiб або колективiв вiд оточуючого населення Виявлення та iзоляцiю хворих, бацилоносiїв i всiх тих, хто спiлкувався i хворими, у взятому пiд спостереження колективi. Сюди належить ряд iнших заходiв: санiтарна обробка, iмунiзацiя, фагування, дезiнфекцiя, дезiнсекцiя дератизацiя i iн.
Карантинiзацiї можуть пiдлягати: окремi особи, групи людей квартира, дiм, гуртожиток, цiлий район i мiсцевiсть.
Карантини вперше були введенi в 14 ст. в Італiї, у виглядi сорокаденної (звiдки пiшла i назва) затримки на рейдi кораблiв, що прибували i неблагополучних, щодо чуми, мiсць. Карантиннi заходи мiжнародною масштабу передбаченi Мiжнародною Паризькою конвенцiєю 1926 р.
Обсервацiя карантинних мiсць передбачає дотримання та виконання вiдповiдних правил. Цi правила полягають в тому, що не дозволяється беї спецiального дозволу залишати мiсця проживання в вогнищах ураження Виходячи на вулицю, необхiдно захистити органи дихання та уникати дiлянок великого скупчення людей. При щоденному вологому прибираннi примiщень необхiдно використовувати дезiнфiкуючi засоби та заходи по знищенню перенощикiв iнфекцiйних захворювань (мишей, пацюкiв, блох, клiщiв тарганiв, блощицi i т. iн.). Перед вживанням їжi, необхiдно ретельно мити руки теплою водою i милом та дотримуватися правил особистої i загальної гiгiєни при харчуваннi Воду, використовувати тiльки з перевiрених джерел i пити тiльки пiсля кип'ятiння. Сирi овочi та фрукти пiсля миття обробляти кип'яченою водою, а хлiб прожарювати на вогнi або в духовцi. При утриманнi в помешканнi домашнiх тварин, спостерiгати за будь-якими ознаками захворювання, та своєчасно, при пiдозрi, звергатися до ветеринарних працiвникiв. Профiлактичнi заходи в епiдемiологiчному процесi повиннi бути направленi на пiдвищення стiйкостi населення до збудникiв iнфекцiй. Це досягається на державному рiвнi шляхом масової iмунiзацiї запобiжною вакцинацiєю, введенням спецiальних сивороток.
Сприйнятливiсть до iнфекцiйних хвороб, як окремої людини, так колективу, визначається: станом iмунiтету, вiком, соцiально-побутовими умовами, медико-санiтарним забезпеченням, рiвнем загальної культури, рацiональний харчуванням, благоустроєм мiсць, знаннями та дотриманням основ гiгiєни та санiтарiї.
Важко видiлити з всього сказаного найбiльш значимi чинники, що визначають сприйнятливiсть населення до окремих iнфекцiйних захворювань, але з впевненiстю можна сказати, що iмунiтет - це одне з самих важливих та цiнних властивостей органiзму людини.
4. Вплив нiкотинної залежностi на здатнiсть до учбової i предметної дiяльностi
В останнi роки палiння цигарок перетворилося з явища в проблему. Її ' обговорюють на самих рiзноманiтних рiвнях, в самих широких колах. Вже вiдомо бiля 4000 хiмiчних речовин, якi входять в склад тютюнового диму. Бiльше 50 з них сприяє виникненню раку.
На газову фазу тютюнового диму приходиться майже 90 вiдсоткiв всiх речовин, самою токсичною з яких є чадний газ. Курцi щорiчно викурюють в атмосферу 720т. синильної кислоти, 384000т. амiаку, 108000т. нiкотину, 600000т. дьогтю i понад 550000т. чадного газу та iнших складових тютюнового диму. В тютюновому димi знаходяться подразнюючi та канцерогеннi речовини, ароматичнi вуглеводнi (бензпiрен, бензатрацен), якi спричиняють рак, радiоактивнi речовини (полонiй-210, свинець-210, вiсмут- 210), отруйнi речовини (оксид вуглецю (чадний газ), амiак, синильна кислота) i одна з найбiльш сильних рослинних отрут - нiкотин, який дiє на центральну та вегетативну нервовi системи.
В тютюнi, крiм нiкотину, є ще кiлька отруйних алкалоїдiв. Найважливiшi з них - норнiкотин, нiкотирин, тiкотеїн, нiкотимiн. Нiкотин, на вiдмiну вiд iнших алкалоїдiв, не має жодних лiкарських властивостей, вiн, як i iншi алкалоїди, породжує пристрасть до нього.
Курцi iдуть на ризик добровiльно, не курцi страждають поневолi. Тютюновий дим подразнює у них очi, порушує дихання, прискорює ритм серця, пiдвищує артерiальний тиск, викликає головний бiль, кашель, першiння в горлi, нудоту, запаморочення, втрату апетиту, провокує виникнення алергiї, загострює iснуючi захворювання i т. iн. Такий набiр, цiлком або частково, можна отримати, коли людина перебуває в одному примiщеннi з курцями i не здогадується, навiть, про причину свого поганого самопочуття.
Переконати в цьому допоможуть деякi кiлькiснi показники вмiсту нiкотину i його токсичних похiдних у курцiв, пасивних курцiв i людей, що не палять.
Основний метаболiт нiкотину - це котинiн,за токсичними властивостями дуже близький до свого родича. У тих, хто викурює в день 10 цигарок, в сиворотцi кровi знаходиться 137,7 мкг/л. котинiну, у курцiв , що викурюють в день 20 цигарок - вже 302 мкг/л. котинiну (у пасивних курцiв - 2,6 мкг/л.).
Оксид вуглецю, потрапляючи через легенi в кров, витiсняє кисень з гемоглобiну, встає на його мiсце i утворює карбоксигемоглобiн, що веде до ' перебоїв в кисневому постачаннi тканин органiзму. Середнiй вмiст карбоксигемоглобiну в кровi у курцiв - 4,3%, у не курцiв - 0,93%.
Ефект пасивного курiння проявляється в збiльшеннi концентрацiї нiкотину в сечi - в 3рази, в кровi - в 3,5 рази, в слинi - в 40 разiв.
з симпатичного i парасимпатичних вiддiлiв. Збудження симпатичного вiддiлу призводить до прискорення серцевих скорочень (тахiкардiї), подразнення парасимпатичних нервiв - до їх сповiльнення (брадикардiї).
Вегетативна нервова система регулює найважливiшi функцiї органiзму, дiючи через ендокриннi залози на внутрiшнi. По ходу Нервових стволiв симпатичнi й парасимпатичнi гiлки мають вузли - нервовi ганглiї. Саме туї вiдбувається передавання нервових iмпульсiв за участю медiаторiв. У рiзних частинах вегетативної нервової системи медiатори рiзнi за хiмiчним складом (ацетил-холiн i адреналiн). Токсична дiя нiкотину виявляється, як раз, у нервових вузлах. Вона полягає в тому, що нiкотин гальмує передачу нервових iмпульсiв майже до блокування ганглiя, нервова клiтина позбавляється здатностi сприймати нервовi iмпульси i передавати їх м'язам.
Тютюновий дим негативно впливає на функцiї центральної нервової системи i її вищого вiддiлукори великих пiвкуль головного мозку. Цей вiддiл найбiльш чутливий до надлишку вуглекислого газу та дiї iнших тютюнових отрут. Пiд впливом нiкотину виникають змiни кровоносних судин головного мозку. Втрачається їх еластичнiсть, стiнки насичуються холестерином i рiзними солями (вапнування), внаслiдок чого погiршується кровопостачання головного мозку, що також негативно впливає на розумову дiяльнiсть.
Мозок людини, при напруженiй м'язовiй роботi, i м'язи постiйно вимагають припливу насиченої киснем артерiальної кровi. Ця потреба у робiтникiв-курцiв задовольняється не повнiстю; тому у м'язах швидше розвивається втома. М'язова сила зменшується на 1,5%, координацiя рухiв знижується на 25%, настає швидка втома.
курiннi сльозовидiлення вiд тютюнового диму не тiльки вiдволiкає увагу, але й знижує гостроту зору, зменшує прозорiсть автомобiльного скла, чим погiршує видимiсть.
Викурювання тiльки однiєї сигарети призводить до зниження поля зору, порушення кольорового вiдчуття i сприймання червоного i зеленого кольорiв, зорове сприйняття iнформацiї приладiв на20%, швидкiсть реакцiї на25%, та послаблення слуху в дiапазонi розмовної мови. Курiння негативно впливає на перебiг психiчних процесiв, що виражається у збiльшеннi часу реакцiй сприйняття iнформацiї на 25%, порушеннi координацiї рухiв i мислення.
Однi вважають, що курiння шкiдливою звичкою ,iншi вiдносяться до цього, як до хвороби. Плутаниця в поглядах на палiння виникає в бiльшостi випадкiв тому, що воно iснує в двох зовсiм рiзних клiнiчних видах: у виглядi звички до палiння i у виглядi тютюнової залежностi. Як при звичцi так i при залежностi спостерiгаються зовсiм однаковi зовнiшнi атрибути - систематичнiсть курiння, постiйнiсть зростання числа викурених в день цигарок, приємнiсть запаху тютюнового диму i т. iн. Рiзниця лише в тому, що у курцiв з тютюновою залежнiстю виникає патологiчний, хворобливий потяг до курiння, а у курцiв зi звичкою, вiн не формується. Із 100 систематичних курцiв тiльки у 7 - звичка, решта 93 практично не в змозi самостiйно перервати свою залежнiсть до курiння
який вiдiграє вирiшальне значення в палiннi. Внаслiдок затяжок нiкотин попадає в мозок. Кожна затяжка постачає в кров вiд 0,05 мг до 0,15 мг нiкотину, i вже через 6-7 секунд вiн надходить в мозок. За 5 хвилин свого перебування там, нiкотин встигає втрутитися в процеси регуляцiї гомеостазу, пiдтримки внутрiшньої рiвноваги в органiзмi.
встановлює собi пiдходящу, йому особисто, дозу нiкотину, зменшуючи або збiльшуючи кiлькiсть нiкотину в кровi. Для збереження iндивiдуального нiкотинного рiвня, курцi довiльно регулюють частоту курiння, глибину затягування диму, спiввiдношення повiтря з табачним димом, кiлькiсть затяжок, сорт цигарок. От чому цигарки з малим вмiстом нiкотину нiчого не дають заядлому курцю, вiн довiльно буде збiльшувати число цигарок, буде затягуватися легкими цигарками глибше i частiше.
до змiни зовнiшнього середовища. Так курець стає носiєм хвороби - тютюнової залежностi.
На психiчному рiвнi змiни полягають в тому, що в головному мозку формується домiнанта патологiчного потягу до курiння. В нiй постiйно або перiодично проходять подумки. образнi або змiшанi нагадування про курiння, потiм спогад про нього i на кiнець - бажання закурити. Структура такого середовища складна, у кожного курця вона має свої особливостi, тому є декiлька клiнiчних форм тютюнової залежностi. У частини хворих домiнанта включає в себе вегетативно-судиннi розлади: - уповiльнення пульсу, пониження артерiального тиску, головний бiль, сухiсть в ротi i т. iн. У iнших, на перший план виступає невротичне розладнання : невiдв'язне бажання курити, роздратованiсть, напруга, безсоння, порушення концентрацiї уваги переходить в гостре бажання закурити, i навiть до появи в ротi присмаку i запаху тютюнового диму. Таке вогнище починає керувати поведiнкою особистостi, направляючи її на пошуки цигарок (випрошування їх у незнайомих). З вище сказаного не важко помiтити, у тютюнової залежностi зовнiшнi подiбнi ознаки з наркотичною та токсичною залежнiстю. Однак вони помiтно вiдрiзняються вiд них - в першу чергу вiдсутнiстю специфiчних змiн, i не призводять до деградацiї особистостi.
Тютюнова залежнiсть - це досить самостiйне хворобливе розладнання. Для неї характерним є патологiчний потяг до палiння, причому на пiдсвiдомому рiвнi, на рiвнi психiчних процесiв - у виглядi локального вогнища збудження. Ця залежнiсть, як i звичка до палiння, призводить до тяжких тiлесних розладнань. Правда, з'являються вони не вiдразу, вони мовби розгорнутi в часi. Але достовiрно вже встановлений зв'язок курiнця з виникненням рака легенiв, хронiчних бронхiтiв, емфiземи легенiв, iшемiчної хвороби серця, порушень мозкового кровообiгу, виразки шлунку i iн. У курцiв достовiрно почастiшали такi захворювання, як остеохондроз, рак сечового мiхура, гортанi, ротової порожнини, стравоходу, нирок. У курящих вагiтних жiнок почастiшали юродства плоду.
Загалом, в органiзмi людини немає нi однiєї системи, яка б не зазнавала впливу вiд тютюнового диму. Важко було б передбачити, що органiзм не вiдреагує на таке грубе тручання будь-якою патологiєю, особливо в юному вiцi, коли органiзм ще розвивається. В молодому вiцi гальмується процес статевого дозрiвання, сповiльнюється рiст, погiршується розвиток грудної клiтки i мускулатури, шкiра втрачає еластичнiсть i свiжiсть, рано з'являються зморшки. Молодi курцi вiдрiзняються блiдiстю шкiри не тiльки через спазми кровоносних судин, але й внаслiдок характерної для нiкотино манiї анемiї (недокрiв'я).
У молодих курцiв набагато швидше, нiж у дорослих, розвивається так званий неврозо подiбний синдром, який виражається у постiйному головному болi, особливо при розумовiй працi, у швидкiй втомлюваностi та зниженнi працездатностi, в послабленнi пам'ятi та зниженнi концентрацiї уваги в розладi сну, втратi апетиту i порушеннi статевої дiяльностi.
При лiкуваннi курцiв виникає багато труднощiв. В перiод вiдмiни курiння, бажання покурити рiзко зростає. І хоча бiльшiсть людей розумiє шкiдливiсть звички, багато не витримують боротьби з своїми власними думками i бажаннями, i закурюють повторно. У деяких людей бажання куриш не приймає гострих форм i досить швидко щезає з пам'ятi, що залежить вiд тютюнової залежностi, чи звички. Курiння, як правило, виникає пiд виливом побутових та культурних традицiй. Звичка передається вiд батькiв до дiтей, але не на генному рiвнi - це фенотипова передача, тому про i iкає хвилеподiбно; симптоми потягу до курiння змiнюються ремiсiями, а потiм знову виникають рецидиви. Досягти ремiсiї вдається досить часго, але не завжди лiкування має успiх. Проблема тютюнової залежностi виявилася для людини досить складною, i медицина її наскоком вирiшити не може. На сьогоднiшнiй день медицина пропонує такий лiкувальний комплекс: замiнна медикаментозна терапiя, психотерапiя, рефлексотерапiя, психофармакотерапiя. В основi боротьби з курiнням повиннi бути профiлактичнi заходи. Дослiдження показують, що у частини населення пiдвищенi чинники ризику - власне курiння, i тютюнова залежнiсть. Серед цих чинникiв - i курiння батькiв, i пасивне курiння, i особливостi психiчних процесiв. їх вивчають окремо i сукупно, щоб створити єдиний узагальнюючий показник ризику, i закласти основи наукової системи первинної профiлактики курiння, стосовно до конкретних груп населення В майбутньому, коли будуть вивченi бiологiчнi механiзми, що лежать в основi кожного ризик-чинника, медицина зможе перейти до науково обґрунтованої профiлактики курiння. А потiм до корекцiї тих систем, якi беруть участь в формуваннi звички до тютюнової залежностi.
дим, тому що фiзична i психiчна залежнiсть може розвинутися вiд однiєї - єдиної цигарки. Ключовим моментом боротьби з курiнням є освiтянська робота, починаючи зi школи, де потрiбно не залякувати, а роз'яснювати про Шкiдливiсть.
зробити. Крiм того, в програмi США закладенi органiзацiйнi i законодавчi заходи: заборонено курiння в службових примiщеннях, створено Центри i Комiтети боротьби з курiнням, проводиться систематичний аналiз економiчних збиткiв, утворено Коалiцiї, мета яких - створити некуряще суспiльство до 2000 року Конгресом США прийнято законодавчий акт, що регламентує маркiрування рекламу цигарок, заборону реклам по радiо та телебаченню.
Пiсля публiкацiй даних про зв'язок курiннi цигарок з раком легенiв доля курцiв серед чоловiкiв в США знизилася з 51 до 37%, серед жiнок - з 33 до 29%. Цi цифри , однак, не вiдображають iстинної картини, тому що значне розповсюдження отримали iншi форми курiння, без попона. В США. бiля. 0 млн. чоловiк почали жувати i нюхати тютюн, внаслiдок чого збiльшилася кiлькiсть хворих на рак ротової порожнини.
Спецiалiсти Гарвардської медичної школи зробили оцiнку вiра i СШД на програму боротьби з курiнням. Згiдно з якою, якщо ефективнiсть програми складає 30% ,то на одного курця необхiдно витратити 353 долари. При цьому, у тих хто вiдмовився вiд курiння, життя стає довшим на 5 ї рiк для чоловiкiв 35-39 рокiв, i на 1,9 рокiв для чоловiкiв 60-64рокiв , вiдповiдно 2 i 1,4роки - для жiнок.
органiзацiї охорони здоров'я (ВООЗ). За даними свiтової статистики, iнтенсивний рiст вживання алкоголю в останнi роки є характерним для бiльшостi країн свiту. Порiвняльнi дослiдження проведенi в 26 економiчно розвинутих країнах рiзних регiонiв свiту, показали, що якщо в 1950 роцi вживання алкоголю (в переводi на чистий спирт) на душу населення перевищувало 8 л тiльки в двох з них, то вже в 80-i роки такий рiвень був характерним для 22 країн. В 11 з них вживання алкоголю на душу населення за цей перiод збiльшилося бiльше, чим на 100 вiдсоткiв. Згiдно э статистикою доля хронiчних алкоголiкiв збiльшується в 3-4 рази коли вживання алкоголю на душу населення подвоюється.
24 рокiв, то у 80-i роки в 19рокiв. В 60-i роки 40 % чоловiкiв починали систематично вживати спиртнi напої в неповнолiтньому вiцi, а в 80-i їх доля збiльшилась до 80 % (систематично - це не рiдше 1-2 рази на мiсяць).
Вiдповiднi передумови до вживання спиртних напоїв створив культ вина, який вiками впроваджувався в побут народiв, та iснування глибоких традицiй пов'язаних з можливiстю штучно змiнювати свiй психiчний стан, використовуючи для цього алкогольнi напої.
правила i норми його вживання. Наприклад, у скiфiв iснував звичай сумiсного ритуального вживання алкогольних напоїв, в Китаї, навпаки, групове вживання спиртних напоїв каралося смертною карою. В стародавнiй Грецiї було написане правило розбавляти вино водою, а в мусульманських народiв релiгiя взагалi забороняла вживання алкоголю.
На Русi вживання алкогольних напоїв було вiдоме з часiв древнiх слов'ян. Однак,воно мало головним чином ритуальний, обрядовий характер. Пили в основному медовi напої, переважно серед багатої та заможної частини населення. Масове вживання алкогольних напоїв в Росiї почалося в ХVIст., коли появилася хлiбна горiлка i були заснованi "царевi кабаки", де її стали продавати офiцiйно.
Так, виявившись як ритуальнi та обрядовi традицiї епiзодичного вживання алкогольних напоїв, вони в ходi iсторичного розвитку пiд впливом ряду економiчних, полiтичних та iнших чинникiв i умов суттєво змiнилися,розповсюдилися та впровадилися в побут та дозвiлля широких верств населення.
Слiд вiдмiтити, що в рiзнi iсторичнi перiоди в боротьбi з пияцтвом вживалися рiзноманiтнi заходи, навiть самi суровi - сухий закон, заточення п'яниць у в'язницю, смертний вирок, якi успiху не принесли. З цього приводу навiть iснує чимало легенд. Одна з яких свiдчить про те, що першим на шлях боротьби з пияцтвом став олiмпiйський бог Зевс.
Вiн як i вся його олiмпiйська компанiя часто вживали вино, але молодий Вакх своїми вакханалiями так йому надоїв, а умовляння нiчого не допомагали, що вiн заслав його за Карпати в долину рiчки Уж. В цiй мiсцевостi на схилах гiр крiм шипшини та терену нiчого не росло, а люди нiчого не знали про вино. Веселий Вакх прихопив з собою лозу i швидко навчив людей виноградарству та виноробству. З тих пiр освячена грецьким богом земля Українських Карпат почала приносити чудовi виннi плоди, вживання яких в мiру бадьорить,збуджує апетити, знiмає втому та покращує сон.
Лiкувальнi властивостi вина знали та використовували в давнину Гiппократ, Цельсiус та iн. Сучасна медицина свiдчить про користь вина та застосовує енотерапiю (винолiкування) в деяких випадках, щоб замiнити сильнодiючi препарати, якi спричиняють у хворих побiчнi реакцiї.
Максимальна доза вина обмежуються кiлькiстю спирту, що в ньому мiститься. Доведено, що здорова доросла людина не повинна випивати за день бiльше 400-600 мл. виноградного столового вина з 10-ти градусним вмiстом алкоголю. Для бiльш мiцних вин норма значно менша. Крiм цього, треба брати до уваги стан людини її комплекцiю, звички i г iн. Як сказав вiдомий лiкар та фiлософ Парацельс: "Мiра визначає, бути речовинi шкiдливою чи корисною"!
Об'єктивним показником дози алкоголю є вмiст його в кровi. Саме слово "алкоголь" вiдоме з давнiх - давен. В перекладi з арабської мови означає "нiжний", "вкрадливий", що досить влучно вiдображає особливостi його упливу на людину.
Алкоголь - це етиловий або винний спирт, який має вигляд безкольорової прозорої рiдини характерного смаку та запаху. Етиловий або винний спирт вiдноситься до отруйних наркотичних речовин.,
Пов'язанi з алкоголiзмом захворювання по небезпецi ставлять:я медициною вiдразу ж пiсля серцево-судинних захворювань i злоякiсних пухлин. Зловживання алкоголем скорочує тривалiсть життя на 15-20рокiв.
Алкоголь впливає на всi функцiї органiзму, особливо порушує функцiю головного мозку внаслiдок отруєння (iнтоксикацiї). Це пояснюється тим, що спирт особливо iнтенсивно накопичується в нервовiй тканинi, Тому в мозку його концентрацiя значно бiльша - 175 % нiж у кровi, кишках - шлунку - 20 % (концентрацiя алкоголю в кровi прийнято за 100 %).
В органiзмi людини алкоголь перетворюється в ацетальдегiд, потiм ь оцтову, пiровиноградну кислоту.
Кiнцева ступiнь окислення - утворення вуглекислоти та води. Процес окислення алкоголю найбiльш iнтенсивно протiкає протягом перших п'яти годин пiсля вживання i триває до 15 дiб. Встановлено, що продукти обмiну алкоголю навiть пiсля одноразового його вживання понад двох тижнiв затримуються в печiнцi у виглядi холестерину i жирних кислот, що призводить до значного ураження цього органу.
Печiнка знешкоджує введенi в органiзм отруйнi речовини. Це захищає людину, вiд багатьох хвороб. Печiнка видiляє жовч, необхiдну для переварювання жирiв. В ушкодженiй печiнцi знижуються захиснi функцiї, порушується утворення бiлкiв кровi. В зв'язку зi зменшенням альбумiнiв в органiзмi виникають набряки.
Коли алкоголь проникає в печiнку можливе запалення. Внаслiдок цього клiтини печiнки зазнають жирове переродження, а потiм замiнюються з'єднувальною тканиною, рубцем. Печiнка зморщується, зменшується, поверхня її стає зернистою, вона набуває жовтушно - рижуватий колiр. Звiдси i виникла назва "цироз", що означає в перекладi з грецької "ржавий".
На початку захворювання печiнки з'являється бiль в правому пiдребер'ї. Накопичення рiдини в черевнiй порожнинi поступово збiльшує об'єм живота, з'являються набряки на ногах. На шиї, пiдборiддi, в областi ключиць, на кистях рук розширюються дрiбнi судини, що нагадують за формою павучкiв або зiрочок. Погiршується дiяльнiсть серця i судин, в шлунку зменшується , а потiм припиняється видiлення соляної кислоти, розвивається малокрiв'я i т. iн., хворi сонливi, в'ялi. Цироз печiнки може розвиватися навiть у тих, хто п'є небагато, але систематично.
порожнiй шлунок, вiн швидше всмоктується, i людина швидше п'янiє. Швидше та сильнiше дiє алкоголь на людину пiд час хвороби або втоми , а також у станi збудження.
Пiд алкогольним сп'янiнням розумiють симптомокомплекс психiчних, неврологiчних i соматичних розладнань, що виникають внаслiдок гострої токсичної дiї етилового спирту на органiзм людини.
Для визначення вираженостi алкогольної iнтоксикацiї при судово- медичнiй експертизi рекомендована наступна орiєнтовна схема :
| Вмiст алкоголю в кровi, % |
Функцiональна оцiнка концентрацiї алкоголю в кровi |
Менше 0,3
1,5-2,5
2,5-3
3-5
15-6
|
Вiдсутнiсть впливу алкоголю.
Сп'янiння середнього ступеня.
Сильне сп'янiння.
Тяжке отруєння алкоголем, може настати смерть
Смертельне отруєння.
|
■ просте алкогольне сп'янiння;
■ змiненi форми простого алкогольного сп'янiння;
■ патологiчне сп'янiння.
Просте алкогольне сп'янiння - найбiльш частий тип гострої iнтоксикацiї алкоголем. Залежно вiд враженостi та послiдовностi порушень, що розвиваються при цьому видiляють три ступеня алкогольного сп'янiння - легку, середню та тяжку.
рухiв, погiршується функцiя уваги i здатнiсть критично оцiнювати свiй стан i дiї i т. iн
Такий стан алкогольної iнтоксикацiї розвивається пiсля вживання невеликих доз: 50-100 мл 40 % горiлки, 200-400 мл 14-18% вина або 1 л 2-3 % пива.
Через деякий час вiд початку сп'янiння настрiй поступово нормалiзується 5
а в деяких випадках з'являється в'ялiсть i сонливiсть. Спогади про весь перiод сп'янiння зберiгаються в повному об'ємi.
Середня ступiнь сп'янiння характеризується подiбно описаним вище ознакам, але вони протiкають в бiльш тяжкiй формi. Стан ейфорiї бiльш виражений : людина стає подразливою, схильною до скандалiв, бiйок, втрачає почуття реальної небезпеки i вiдповiдальностi за свої поступки перестає критично оцiнювати ситуацiї. Згодом психiчне збудження змiнюється пригнiченням. Потiм вiдчувається слабкiсть, в'ялiсть, розбитiсть, неприємнi вiдчуття в областi серця. Про деякi подiї людина згадує не зовсiм -чiтко.
Вираженi ознаки середнього ступеня, сп'янiння залежно вiд iндивiдуальної чутливостi з'являються пiсля вживання 25-100 г чистого алкоголю , тобто 100-200 мл горiлки або коньяку , 300 мл 10-18 % вина.
Тяжкий ступiнь сп'янiння характеризується глибоким розлитим гальмуванням, людина перебуває мовби i в тяжкому снi. Можливi запаморочення свiдомостi, втрачаються реакцiї на подразники (больовi, температурнi i iн). Температура тiла знижується, лице блiде , шкiра зволожується. Внаслiдок повного порушення координацiї людина падає i засинає. Потiм людина туманно згадує про те, що з нею було. Тяжкий ступiнь сп'янiння настає вiд вживання 250-800 мл горiлки або 0,6-1,5 л 14-18% вина.
Змiненi форми простого алкогольного сп'янiння виникають переважно на патологiчнiй основi, при одночасному вживаннi алкоголю i лiкарських препаратiв (наприклад, снодiйних) або при наявностi деяких захворювань, а також при перевтомi, недосипаннi i iн.
В таких випадках людина стає подразливою, злобною, схильною до агресiї i само пошкодження, подiї не рiдко Частково або повнiстю забуваються.
Патологiчне сп'янiння - це гострий психоз, викликаний вживанням алкоголю. Ознаками є помутнiння свiдомостi, злоба, страх, гнiв i iн. Своїх близьких хворий приймає за ворогiв, нападає на них або захищається дико вiд них, скоюючи жорстокi злочини, або ушкоджує себе, виявляючи при цьому велику спритнiсть i здатнiсть долати перешкоди. У осiб, в цьому станi координацiя рухiв не порушена, рiвновага збережена, хода тверда, вони здатнi до швидкого бiгу, стрибкiв. На них переважно звертають увагу годi коли вони чинять протиправнi дiї, або засинають в непiдходящому мiсцi. Бiльше чим у половини з них спостерiгається повна амнезiя (провал пам'ятi), у останнiх - часткова. Як правило, патологiчне сп'янiння виникає в вiцi вiд 21 до 40 рокiв i тiльки у чоловiкiв.
Патологiчний характер сп'янiння не може визначатися дозою випитого. Це можуть бути дози, що не перевищують 50-150 мл або може розвиватися в станi простого алкогольного сп'янiння у осiб, що не вживали спиртних напоїв. Такий стан сп'янiння є соцiально небезпечним i призводить до тяжких агресивних проступкiв, нападу на оточуючих, нанесення тяжких травм, вбивств.
Патологiчне сп'янiння є гострим короткочасним психiчним розладом, що вiдповiдає медичному критерiю неосудностi.
За даними ВООЗ у 10% вiд загальної кiлькостi осiб, що страждають хронiчним алкоголiзмом виникають гострi алкогольнi психози (бiла гарячка). Частiше всього цей психоз з'являється на сьомому роцi алкоголiзму. Виникає бiла гарячка, як правило, пiсля запою у осiб, якi перенесли грип, ангiну, запалення легенiв, або в минулому мали фiзичнi травми тiла, голови, струс мозку. Хворобливi явища здебiльшого з'являються вночi у виглядi збудження, галюцинацiй, порушення свiдомостi, вираженого афекту, страху.
Поведiнка людини, як правило, вiдображає її галюцинарнi переживання: вона розмовляє, обороняється, скидає з себе комах, мишей, рятується втечею, перебуває в станi сильного страху. Вдень галюцинацiї майже зникають.
Одним з фiзичних ознак бiлої гарячки - є тремор (тремтiння кiнчика язика, повiк, пальцiв рук). Людина весь час знаходиться в станi рухового, мовного збудження, не реагує на зовнiшнi подразники. Подальший розвиток такого стану може призвести до глибокого порушення свiдомостi i до смертi вiд набряку мозку.
Серед значної частини населення iснує думка, що пияцтво та алкоголiзм - понятi я однозначнi, але з точки зору медицини вони не рiвнозначнi бо характеризують якiсно рiзнi стани органiзму.
соцiальної та моральної точки зору розумiють систематичне або надмiрне вживання спиртних напоїв без хворобливого потягу до них.
Алкоголiзм - це захворювання, викликане тривалим вживанням спиртних напоїв, яке характеризується фiзiологiчною потребою i потягом до них. Пiд алкоголiзмом розумiють стан сп'янiння, який несумiсний з нормальним фiзичним та соцiальним iснуванням особистостi.
Пияцтво та алкоголiзм об'єднує те, що вони являють собою двi самостiйнi форми зловживання спиртними напоями, що спричиняє велику шкоду фiзичному i соцiально-моральному здоров'ю людини, сiм'ї та суспiльству в цiлому.
Досить сказати, що в окремi роки в Українi в станi сп'янiння скоювалося до 53% всiх злочинiв, а серед рецидивiстiв бiля 2/3 є алкоголiками. В 40 % випадкiв алкоголь ставав причиною автотранспортних подiй. На третьому Мiжнародному конгресi з безпеки руху приводились такi данi : при наявностi в кровi водiя 0,3-0,9 %о алкоголю ймовiрнiсть аварiї збiльшувалася в 7разiв, при 1-1,4 % - в 31, при бiльше чим 1,5%о - в 128 разiв. При цьому вiдмiчалось, що 50 - 60 г горiлки "забезпечує" концентрацiю в кровi алкоголю на рiвнi 0,5 %о ( 1 %о - це вмiст алкоголю в кровi, який вiдповiдає 1 г чистого алкоголю на 1 л кровi), а двох кружок пива - 0,9 %о
Ступiнь сп'янiння пiсля вживання однiєї i тiєї ж дози залежить вiд iндивiдуальної сприятливостi людини, її вiку, статi, маси тiла та ступеню звикання. Одна й та ж доза алкоголю у рiзних людей призводить до неоднакових порушень в перебiгу фiзiологiчних та психiчних процесiв i по рiзному впливає на їх життєдiяльнiсть.
Найбiльша ступiнь сп'янiння зi збiльшенням дози спостерiгається через 1-1,5 години. Першi прикмети сп'янiння з'являються пiсля прийняття 0,5 мг на 1 кг маси, тобто 30 г алкоголю для людини масою 60 кг. Пiсля прийняття 80 г горiлки чи 500 i пива алкоголь дiє протягом доби. Якщо людина випила ввечерi, то зранку її не можна вважати тверезою. На цей факт повиннi зважати люди операторської професiї, водiї транспортних засобiв та iн.
П'яний водiй або людина, що управляє складними системами значно небезпечнiше, нiж хворi чи робiтники у станi навiть вираженої втоми. Тверезi люди розумiють, що їх можливостi обмеженi, тому при роботi намагаються бути особливо уважними та обережними. Натомiсть п'янi люди переоцiнюють свої можливостi та недооцiнюють складнiсть умов в будь-якiй виробничiй ситуацiї. Вони неадекватно ставляться до свого стану, нiколи не визнають себе п'яними, оскiльки алкоголь загальмовує центри кори головного мозку, якi контролюють дiї та вчинки. Особливо збiльшується коефiцiєнт небезпеки в дорожньо-транспортних пригодах з пiдвищенням концентрацiй алкоголю в кровi водiя "0,5-1 %> алкоголю-виникає збудження, надмiрний оптимiзм при оцiнцi дорожньої ситуацiї га помилковiсть суджень. Якщо вмiст алкоголю в кровi 1,0-1,5 %> в декiлька разiв збiльшується час реакцiї, що прямо залежить вiд кiлькостi випитого алкоголю. Пiсля вживання 75 г чистого алкоголю час загальної реакцiї людини збiльшується в 2-2,5 рази, якщо випито 100 г - у 2-4 рази, 150 г - у 3-5 разiв, 175 г - у 6-9 разiв.
Вже при вмiстi алкоголю 1,0-1,5 %о у водiя спостерiгається агресивнiсть, недбале ставлення до iнших учасникiв дорожнього руху, необґрунтований ризик, порушується координацiя рухiв. Про те, що алкоголь знижує швидкiсть координацiї рухiв добре дослiджено на роботi спортсменiв. Визначено, що у футболiстiв навiть пiсля випитої кружки пива швидкiсть складної рухової реакцiї знижується в середньому на 12-16%, точнiсть реакцiї на рухомий об'єкт - на 17-21%, точнiсть м'язових зусиль - на 14-19 %.
При наявностi 1,6-2 %о концентрацiї алкоголю в кровi водiй вже не може оцiнити та розрахувати швидкiсть, правильно керувати автомобiлем, не орiєнтується в дорожнiй ситуацiї, iнодi не може ввiмкнути запалювання. При великих дозах алкоголю в кровi iнодi у водiїв виникає секундна втрата свiдомостi, що на великих швидкостях, чи в умовах iнтенсивного дорожнього руху може призвести до катастрофи.
З точки зору безпеки життєдiяльностi вважається недопустимим навiть мiнiмальне перевищення фiзiологiчного вмiсту алкоголю в кровi. Тому, що пiд дiєю алкоголю на 16-17% знижується, як розумова так i фiзична працездатнiсть людини, а втома настає значно швидше, нiж звичайно. Особливо рiзко знижується працездатнiсть у осiб, професiйна дiяльнiсть яких вимагає посиленої уваги та значного напруження. Вiдомо, що чим складнiша робота тим менша доза алкоголю стає причиною побутового та виробничого травматизму. Статистика свiдчить про те, що бiля 20 % побутових та 46% вуличних травм пов'язанi з пияцтвом.
масштаби пияцтва i алкоголiзму серед молодi. Велика кiлькiсть хлопцiв та дiвчат страждає вiд цiєї пристрастi. За даними статистики хворих в Українi на хронiчний алкоголiзм протягом 1993 та 1994 рр знаходився на одному рiвнi та становив майже 1,5% всього населення.
72% розбiйних нападiв та крадiжок щорiчно здiйснюється в станi алкогольного сп'янiння. Майже64% осiб, якi замахнулися па самогубство та 84% самогубцiв знаходилися пiд впливом алкоголю.
За даними газети "Балтимор сан", економiчнi збитки вiд пияцтва в СЦІА складають понад 100 млрд. дол. в рiк. В Нiмеччинi матерiальнi збитки вiд пияцтва щорiчно досягають 200-300 тис. марок на кожну тисячу працюючих. Вони складаються з витрат на виробництвi, збиткiв особистих , фiнансових витрат, на лiкування рiзних травм та захворювань, пов'язаних з наслiдками пияцтва i т. iн.
Як вiдомо, вiд пияцтва страждають сiмейнi вiдносини. Навiть якщо людина не є алкоголiком, але зловживає спиртними напоями, це призводить до послаблення сiмейних зв'язкiв, втрати взаєморозумiння , породжує або провокує численнi конфлiкти та повний розрив стосункiв.
Причинами та iстинними обставинами виникнення потягу до алкогольних напоїв може бути виховання, незадоволення професiйним та соцiальним статусом, незадовiльний матерiальний стан, сiмейнi стосунки i т. iн.
Існує думка про те, що алкоголiки весь час бувають п'яними, але вiдомо, що велика кiлькiсть серед тих хто вживає спиртнi напої залишається скритими алкоголiками. Вони ведуть звичайний, зовнiшньо нормальний спосiб життя поки хвороба; понад 30 тисяч осiб, або на 80 вiдсоткiв бiльше нiж за 1987-1990 рр Щодо запобiгання загибелi вiд випадкiв отруєння алкоголем протягом останнiх рокiв, органами влади проводиться деяка профiлактична робота по боротьбi з пияцтвом та алкоголiзмом.
Лише за розпиття спиртних напоїв та появу у громадських мiсцях в нетверезому станi протягом минулого року до вiдповiдальностi притягнуто 1,35 млн. осiб. За розпиття спиртних напоїв в умовах виробництва накладено адмiнiстративнi стягнення майже на 100 тисяч осiб.
Ведеться вiдповiдна робота стосовно викорiнення цього небезпечного соцiального лиха, розробляються рiзноманiтнi принципи та методи боротьби iз цим небезпечним явищем. Однак, не можна не признати того факту, що пияцтво та алкоголiзм не зменшується, а набуває тенденцiї до розповсюдження, деформує свiдомiсть молодi, руйнує iєрархiю цiнностей, "вимиває" з свiдомостi людини необхiднiсть досягти позитивних наслiдкiв, якi призведуть до появи позитивних емоцiй, до повноцiнного та якiсного способу життя.
демографiчний, культурний га духовний потенцiал держави. Життєвий досвiд i науковi дослiдження переконливо доказали ту велику шкоду i непоправимi збитки, якi наносить зловживання алкоголем фiзичному i психологiчному здоров'ю, предметнiй та навчальнiй дiяльностi людини.
Предметна та навчальна дiяльнiсть - це одна з самих складних функцiй i форм пристосування людини до умов навколишнього оточуючого середовища. Завдяки цим видам дiяльностi людина володiє вищою формою вiдображення навколишнього свiту - свiдомiстю. Алкоголь впливає на предметну та навчальну дiяльнiсть саме тим, що вiн вносить розлад в цю скла дну функцiю органiзму людини. Складнiсть цiєї функцiї полягає в тому, що в нiй беруть участь всi фiзiологiчнi i бiохiмiчнi процеси, що протiкають в органiзмi i перш за все в корi головного мозку. Крiм цього її забезпечують самi рiзноманiтнi фiзiологiчнi процеси, якi пов'язанi з судинними i ендокринними реакцiями, в нiй беруть участь всi психiчнi процеси та стани, якi складають психiчну дiяльнiсть людини. Психiка володiє здатнiстю дуже швидко i тонко реагувати на самi незначнi змiни оточуючого середовища i пристосовуватися до цих змiн.
Алкоголь в органiзмi людини призводить до порушення психiчних функцiй, якi проявляються в таких змiнах як: вiдчуття, сприйняття, пам'ять, мислення, увага i уява, розлад емоцiйної, рухової i вольової сфери. Порушує роботу вегетативної системи, яка забезпечує стабiльнiсть функцiонування органiзму, призводить до змiни свiдомостi, людина втрачає здатнiсть до орiєнтацiї в просторi i в часi.
Вiдчуття - це вiдображення в свiдомостi людини окремих властивостей предметiв та явищ матерiального свiту. Воно дає можливiсть людинi розпiзнавати колiр, смак, шершавiсть поверхонь, температуру предметiв, дозволяє судити про змiни, що вiдбуваються в органiзмi, про рух та положення тiла i його частин в просторi, про роботу внутрiшнiх органiв i т iн.
Вiдчуття - це первинне джерело всiх людських знань про навколишнiй оточуючий свiт. Воно є наслiдком впливу подразникiв на чутливi нервовi закiнчення, являє собою важливий психiчний процес без якого неможлива предметна i навчальна дiяльнiсть.
Важко назвати вид дiяльностi, при якiй не вiдiгравали б велику роль здоровi, смаковi, слуховi вiдчуття, якi значно знижуються пiсля вживання незначних доз алкоголю.
Людинi, яка управляє складними системами необхiдно бiльше часу, щоб оцiнити виробничу ситуацiю, прийняти вiдповiдне рiшення та бути готовою до функцiональних дiй. Вживання алкоголю призводить до порушення порогу чутливостi i порогу розпiзнання i є причиною багатьох виробничих, побутових та транспортних аварiй. Особливо падає гострота зору, порушується окомiр та здатнiсть розрiзняти кольори (особливо погано сприймаються вiдтiнки червоних кольорiв), звужується поле зору, збiльшується час його вiдновлення пiсля заслiплення, порушується
координацiя рухiв, їх точнiсть, рiзко збiльшується час реакцiй" маскує па я почутi я втоми при її наявностi та зниженi працездатностi.
Вживання алкоголю порушує температурну чутливiсть людини Зниження чутливостi до низьких температур служить iнодi приводом до вживання спиртних напоїв при роботi в холодних примiщеннях або на вулицi в зимовий перiод року. Існує хибна думка про те, що алкоголь зiгрiває органiзм у холодну погоду. Дiйсно пiд дiєю алкоголю розширюються кровоноснi судини шкiри, кров приливає до неї i людина вiдчуває тепло. Але циркулюючи по розширених судинах, кров вiддає у зовнiшнє середовище велику кiлькiсть тепла за рахунок вiдбору його вiд життєво важливих внутрiшнiх органiв. Тому внаслiдок цього температура тiла швидко знижується на1-2" С i органiзм скорiше переохолоджується.
Встановлено, що серед померлих вiд загального переохолодження переважну бiльшiсть складали нетверезi люди. Особливо гинуть люди в умовах низьких температур, якщо переохолодження поєднується з зволоженням. Смерть настає при вiдносно помiрнiй температурi навколишнього середовища: вiд + 12* до - 12 С. Гинуть люди вiд порушення емоцiйних реакцiй, на фонi зростаючої слабкостi з'являється пiднесений радiсний настрiй. Виникає посилений вуглеводний обмiн, цукрове голодування кровi, що призводить до глибокого розладнання свiдомостi (коми). Якщо людину вдається вивести з такого тяжкого стану, то впродовж тривалого часу її працездатнiсть буде на низькому рiвнi.
Алкоголь знижує больову чутливiсть, тому це в умовах виробництва та побуту часто призводить до тимчасової або тривалої непрацездатностi, а iнодi навiть до iнвалiдностi, тому що нетвереза людина часто не звергає уваги на поранення, ушкодження i своєчасно не вживає заходiв по запобiганню наслiдкам травмування.
натиску на важелi або педалi, коли вiд точного за силою натискання залежнi ь збiльшення або послаблення функцiй технiчних систем.
Вiдчуття лежать в основi будь-якого процесу навчальної дiяльностi. їх порушення, навiть вiд малих доз алкоголю, негативно позначаються на виробленi навичок при фаховому навчаннi, якi вимагають постiйного контролю за результатами дiяльностi, через безпосередню оцiнку об'єкту працi. Прикладом може бути закручування гайок за допомогою гайкового ключа. Роблячи оберти гайки, людина вiдчуває опiр ручки на долоню. Коли цей опiр досить сильний, людина зупиняє обертання. Якщо обертання припинити ранiше, то гайка може бути не закрученою. Якщо ж гайку обертати при наявностi сильного опору, то є ризик зiрвати рiзьбу. Досвiдчена людина рiдко зриває рiзьбу, але в станi сп'янiння може такс допустити.
оцiнцi свого стану приводять до трагiчних наслiдкiв. Особливо якщо це стосується навчання управлiнням складних технiчних систем, транспортними засобами, де порушення функцiй вiдчуття може призвести до аварiй або людських жертв.
Предметнiй та навчальнiй дiяльностi заважає послаблення пам'ятi внаслiдок вживання алкоголю.
Пам'ять - здатнiсть iндивiдуума закарбовувати, зберiгати та вiдтворювати данi минулого досвiду.
На пам'ять - вiдображення того, що було в минулому опирається будь-яка форма предметної та навчальної дiяльностi.
В процесi предметної та навчальної дiяльностi особливо важливу роль вiдiграє довiльне запам'ятовування, що являє собою складну розумову функцiю, пiдпорядковану завданню запам'ятати рiзноманiтнi дiї, щоб досягти вiдповiдної мети. При довiльному або навмисному запам'ятовуваннi людина ставить перед собою вiдповiдну мету запам'ятати те, що вона намiтила. Для цього можуть використовуватись рiзнi прийоми запам'ятовування, в зв'язку з чим воно може бути механiчним або змiстовним (смисловим).
Механiчне запам'ятовування ґрунтується головним чином на закрiпленнi зовнiшнiх зв'язкiв мiж окремими частинами матерiалу, предмета, явища. Його основою є повторення. Змiстовне - смислове-тiсно поєднується ч процесом мислення. В ньому людина зрiвнює, аналiзує та узагальнює все те суттєве, що є в новому матерiалi i тими знаннями,якi вона набула попереднiм досвiдом.
В станi сп'янiння цi функцiї людини розладнуються, вона на здатна завчити слова напам'ять чи запам'ятати матерiал. Результати заучування нетривалi i швидко забуваються внаслiдок порушення всiх iнших психiчних процесiв (функцiї мови, вiдчуття, волi i т. iн.).
Увага - це здатнiсть зосередитись на чомусь визначеному з одночасним вiдключенням вiд всього останнього.
важко, в станi сп'янiння, запам'ятовувати матерiал за прочитаним текстом. Так, крiм послаблення уваги, велику роль вiдiграє порушення функцiй мислення, мови, як словесної форми вiдображення дiйсностi. V людини змiнюється будова мови. Вона не може оперувати складними термiнами, поняттями, не запам'ятовує жодних формулювань, визначень, нових термiнiв або iншомовних слiв.
Погане запам'ятовування навчального матерiалу в станi сп'янiння посилюється внаслiдок нестiйкого настрою та послаблення вольових функцiй в цьому станi.
повнiстю випадають з її пам'ятi.
Ствердження деяких людей про те, що алкоголь не чинить негативних дiй на їх пам'ять або навiть сприяє покрашенню цього психiчного процесу, ґрунтується головним чином на некритичнiй оцiнцi свого стану в перiод сп'янiння та на тому, що алкоголь викликає стан ейфорiї, при якому не можливо правильно оцiнити свої дiяння.
Доказано, що вживання будь-якої кiлькостi алкоголю, чинить негативний вплив на центральну нервову систему, негативно впливає на запам'ятовування, зберiгання та вiдтворення знань, тому приносить велику шкоду, як в навчаннi, так i в предметнiй дiяльностi.
г
форми навчального процесу.
В основi аналiзу лежить помiрковане розкладання цiлого предмета, явища на його складовi частини або видiлення основних його якостей та сторiн. Порiвняння дає можливiсть встановити спорiдненiсть або вiдмiннiсть мiж ними; узагальнення - видiлити в них загальнi риси i на цiй пiдставiоб'єднувати одне з другим; абстрагування - вiдволiктися вiд конкретною предмета або явища для вiдображення їх властивостей; конкретизацiя виявити загальнi властивостi даного предмета або явища.
Послаблення цих психiчних функцiй пов'язано з протирiччям, невизначенiстю, непослiдовнiстю i безпiдставнiстю мiркування,якi виникають в людини в станi сп'янiння.
Будь-яка розумова i навчальна дiяльнiсть вимагає ясностi думок, безперечного дотримання законiв логiки, порушення яких спотворює вiдображення дiйсностi в свiдомостi людини. Цi закони вимагають, щоб кожна думка мала визначенiсть i не мала б взаємовиключного протирiччя, була б обґрунтована iншими думками, iстина яких вже доведена.
Невизначенiсть в мiркуваннях людини проявляється тодi, коли вошi використовує поняття або термiни, змiст яких не визначений. В цьому випадку поняття отримує невизначений змiст. Порушується закон тотожностi, згiдно з яким, в межах одного мiркування кожна думка має бути тотожною сама до себе. Суперечливiсть в мiркуваннях людини настає в тих випадках, коли вона щось стверджує i одночасно в тому ж розумiннi меж заперечує.
Помилки в мiркуваннях можуть спостерiгатися i у тверезих людей, однак в станi сп'янiння вони виникають значно частiше внаслiдок зниження можливостi критично оцiнювати свої думки.
Властивостi алкоголю знижувати критичнi здатностi людини вiдомi з давнiх-давен. Цiєю властивiстю часто користувалися при торгiвлi, при пiдмовi людини на скоєння аморальних або протиправних дiй.
Самокритичнiсть - необхiдна передумова для виконання будь-якої предметної або навчальної дiяльностi. Людина в станi сп'янiння завищує! свої здiбностi, можливостi i не може контролювати свої дiї.
Особливо важливим є розумiння негативного виливу алкоголю на iнтелектуальну предметну дiяльнiсть i процес навчання. Це дуже помiтно на прикладi змiни функцiї мови, яка тiсно поєднана з процесами мислення. При легкому та середньому ступеню сп'янiння спостерiгається пiдвищення мовної активностi людини. Однак чiткiсть, послiдовнiсть та правильнiсть мiркування при цьому знижується, а мова в подальшому втрачає логiчний зв'язок, стає нерозбiрливою, переривається гучними викриками, бездумним смiхом або жалiсним плачем.
Продуктивнiсть дiяльностi в такiй ситуацiї рiзко знижується. Предметна дiяльнiсть людини, пов'язана з управлiнням складними ергатичними системами, висотою або iншими джерелами пiдвищеної небезпеки, стає рижковою внаслiдок iгнорування небезпеки.
Процес мислення лежи i ь в основi будь-яких форм навчання, особливо тих. що пов'язанi з необхiднiстю зрозумiти сутнiсть явищ, складних внутрiшнiх взаємозв'язкiв та закономiрностей мiж предметами або явищами дiйсностi. Порушення процесу мислення в станi сп'янiння перешкоджає навчанню, отриманню необхiдних знань, вмiнь та навичок.
Емоцiї, якi пiдвищують життєву дiяльнiсть, збiльшують енергiю людини, називаються стенiчними, а тi, що знижують життєдiяльнiсть, зменшують енергiю - астенiчними. Вживання великих доз алкоголю провокує виникнення астенiчних емоцiй та пасивностi.
Емоцiйнi переживання називаються стiйкими, якщо вони тривають у Людини протягом тривалого перiоду. Стiйкий емоцiйний стан, що характеризується слабкою або середньою силою, називається настроєм.
Настрiй людини змiнюється залежно вiд подiй особистого або суспiльного життя, вдалого або невдалого виконання якоїсь справи, вiд стану здоров'я i т. iн. Для успiшної предметної або навчальної дiяльностi дуже важливою умовою є те, щоб настрiй вiдповiдав або був адекватним до робочої ситуацiї. Це визначається тим, що емоцiйнi переживання тiсно пов'язанi з регуляцiєю всiх органiв та систем, що забезпечують активну життєдiяльнiсть органiзму.
Адекватнiсть емоцiйного реагування людини в процесi предметної або навчальної дiяльностi з являється у виникненнi емоцiй, якi вiдповiдають ситуацiї на кожному етапi цiєї дiяльностi, що забезпечує правильну роботу органiзму i створює оптимальнi умови для її виконання. Вживання алкоголю спотворює характер емоцiйних реакцiй, якi стають неадекватними вiдповiднiй ситуацiї. Внаслiдок чого виникають гiперстенiчнi емоцiї, якi сприяють зайвiй, непотрiбнiй активностi, або гiпостенiчнi емоцiї, якi заважають появi активностi там де це вкрай необхiдно.
Пiд впливом алкоголю у людини змiнюється настрiй, вона стає безтурботно веселою, неадекватно оцiнює реальну дiйснiсть, вважає, що може все легко здолати, а неприємностi не заслуговують на увагу. В такому станi стенiчнi емоцiї змiнюються на астенiчнi. Людина перестає займатися дiяльнiстю, бо їй потрiбне спiлкування, не звертає уваги на недолiки в роботi, не контролює свої вчинки г, поблажливо ставиться до своїх пiдлеглих.
просте алкогольне сп'янiння.
Сп'янiння призводить до зниження почуття вiдповiдальностi i обов'язку, що особливо негативно проявляється в стресових ситуацiях, якi Виникають в процесi дiяльностi, коли вiд людини вимагається повна зiбранiсть для подолання критичної ситуацiї, наслiдком якої можуть бути аварiя або людськi жертви.
7. Наркотична безпека
Протягом мiльярдiв рокiв на планетi Земля створювався розум людини. Для нього людство здолало безлiч перешкод. В наш час людський розум, з волi самих людей руйнується наркотиками, отрутою, яка в станi зупинити не тiльки прогрес людства, але i привести до його деградацiї.
В природi iснує немало речовин здатних чинити наркотичну дiю на психiку людини. Наркотичний ефект мають речовини, якi мiстяться в коробочках снодiйного маку. Молочний сiк, що витiкає з надрiзаної недозрiлої коробочки маку пiсля висихання називається опiумом. Такий ефект мають речовини, що мiстяться в рiзних частинах iндiйської коноплi (гашиш), в листях американського чагарнику кока, в деяких отруйних грабах i г iн.
Наркотичнi речовини, як вiдомо, широко використовуються в медичнi як снодiйнi i обезболюючi засоби. В даний час в список наркотичних засобiв включено понад 150 наркотичних речовин. Нажаль, вплив наркотичних засобiв не обмежується тiльки обезболюючим i снодiйним ефектом.
веселiстю i безпечнiстю, почуттям задоволення i благополуччя, особливої бадьоростi, припливом сил, покращанням настрою i т. iн. Будучи суб'єктивно приємною, ейфорiя є активно шкiдливий стан, бо людина завжди в тiй чи iншiй мiрi вiдключається вiд реальностi. Це, по сутi, хибний стан задоволення внаслiдок одурманювання себе наркотиком.
Ейфорiя шкiдлива ще й тому, що у людини особливо молодої розвивається хворобливе намагання вiдчути її знову.
В органiзмi людини виробляється стiйкiсть до наркотику i для досягнення ейфорiї необхiдно збiльшувати його дози. Шкiдливiсть наркотикiв полягає не тiльки в тому, що людина вiдключається вiд реальностi, але i в тому, що речовини, якi викликають ейфорiю є отруйними Вони отруюють органiзм, призводячи до психiчної деградацiї та глибокого нервового фiзичного виснаження, до розвитку хвороби - наркоманiя.
Наркоманiя - це стан перiодичної або хронiчної iнтоксикацiї органiзму рiзноманiтного роду речовинами (натуральними або синтетичними), який характеризується хворобливим потягом до цих речовин , тенденцiєю пiдвищувати їх дозу, та психiчною i фiзичною залежнiстю вiд речовини, що вживається.
Термiн " наркоманiя " - не стiльки клiнiчний, скiльки медично- юридичний та соцiальний. Вiн використовується тiльки до зловживання тими речовинами або лiкарськими засобами, якi законом визнанi наркотичними.
якi здатнiвикликати пристрасть. До них вiдносять морфiн, героїн, текодин, омнопом промедол, снодiйнi - барбiтурати (нембутал, барбамiл i iн.), а також психотропнi засоби (транквiлiзатори, антидепресанти, стимулятори ), i а iншi речовини, що викликають психiчну i фiзичну залежнiсть.
Психiчна залежнiсть проявляється в тому, що у свiдомостi особи, яка зловживає наркотиками, постiйно починає домiнувати думка про ту речовину яку вона вживає.
Раптове позбавлення наркомана звичної для нього збудливої або заспокiйливої речовини викликає особливий стан органiзму, що називається абстиненцiєю (синдром утримання).
Абстиненцiя супроводжується тяжким розладнанням функцiй центральної нервової системи, а також дихання i кровообiгу. Наркоман, що знаходиться в станi абсиденцiї, зазнає непереборну потребу у вживаннi нових доз наркотику i здатний здiйснити будь-який злочин з метою отримання необхiдної дози.
Залежно вiд наркотичних речовин розрiзнюють рiзнi види наркоманiї - морфiнiзм, опiоманiя, кодсiноманiя, барбiтуроманiя, гашишизм, кетгаїнiзм, i iншi.
Морфiнiзм - це захворювання, яке розвивається внаслiдок зловживання морфiном. Морфiн - це речовина рослинного походження, що знаходиться в молочному соковi опiйного маку. Морфiн широко використовується в лiкувальнiй практицi як болезаспокiйливий засiб.
Морфiн має виражену дiю на центральну нервову систему, спочатку викликає збудження, а потiм пригнiчення, яке може перейти в паралiч життєво важливих центрiв. Потiм стан загальмованостi поступово переходить в сон. Лице стає блiдим, зiницi стають вузькими, частота дихання i серцебиття знижується. Якщо доза велика, то настає перiод наркотичного отруєння. Людина втрачає свiдомiсть, дихання стає рiдким та поверхневим Смерть може настати в глибокому коматозному станi вiд паралiчу дихального центру. Смертельна доза морфiну 0,2-0,5 г.
При вживаннi морфiну дуже швидку з'являються ознаки хворобливо вираженої психiчної i фiзичної залежностi, коли потреба в наркотиках домiнує н т iншими iнтересами. Дуже швидко зростає переносимiсть наркотику. При позбавленнi морфiну вже через 6-18 годин у людини розвивається абстинентний синдром. Вiн проявляється спочатку слiзливi тю пiтливiстю, розширенням зiниць, тремтiнням голови, тулуба i кiнцiвок. Потiм проявляється загальною слабкiстю, безсонням, занепокоєнням, пiдвищенням артерiального тиску;
болями в серцi, спазмами м'язiв живота, ломотою п суглобах.
З часом у морфiнiстiв з'являються змiни в психiцi: знижується пам'ять пiдвищується втома, роздратування. Спостерiгаються тривога, неспокiй безпiдставний страх смертi. Сон порушується i супроводжується кошмарними сновидiннями. Змiнюється настрiй: ейфорiя переходить у депресiю з роздратуванням та агресiєю. Інодi виникають гострi психози iсудомнi припадки. У морфiнiстiв поступово щезає iнтерес до суспiльного життя, до роботи. Розвиваєтеся брехливiсть, черствiсть, щезають моральнi принципи, iнтереси вкрай звужуються i направляються тiльки на придбанi наркотикiв. У такої людини настає загальна деградацiя особистостi.
Опiоманiя. Ця наркоманiя зустрiчається в мiсцевостях, де росте i визрiває культура маку. Опiй являє собою буру масу, яка мiститься в соцi недозрiлих головок деяких видiв маку. В опiї мiститься бiля 20 алкалоїдiв (морфiн, наркотин, кодеїн, тебаїн, героїн, дiонiн, папаверiн, наркотен i iн.), якi володiють наркотичною дiєю. Препарати опiю вживаються шляхом курiння, приймання в середину, а також пiдшкiрним або венозним введенням Гостре отруєння опiєм характеризується ейфорiєю, що доходить до значного збудження. Одночасно з'являється ротова сухiсть, рiзка слабкiсть, шум у вухах, головна бiль, запаморочення свiдомостi та слабке дихання. Нерiдко вiдмiчаються шкiрянi висипи, сильне свербiння, лице стає багряно-червоним. В тяжких випадках спостерiгаються судоми, повна втрати свiдомостi зi щезанням рефлексiв i рiзким падiнням температури. Лице стає блiдим, дихання поверхневим, неправильним, хрипоподiбним, пульс ниткоподiбний. Смертельна доза складає 2-5г. Смерть настає вiд паралiчу дихального центру. Особливо чутливi до опiю, навiть при незначних дозах, дiти та пiдлiтки.
Абстиненцiя при опiйнiй наркоманiї настає через декiлька годин пiсля прийому останньої дози наркотику. Явища абстиненцiї виражаються в тривозi, пригнiченостi, тремтiннi рук, сильнiй слинотечi, прiлостi, розширеннi зiниць, порушеннi серцевої дiяльностi, розладнаннях дихання. Тривале вживання опiю приводить до психiчної та фiзичної деградацiї особи.
Кодеiноманiя. Гостре отруєння кодеiном проявляється вiдчуттям тепла в областi шлунку, яке розповсюджується хвилеподiбно на все тiло. Потiм розвивається ейфорiя, пiд час якої людина стає жвавiшою, говiрливою, рухливою, активною, та досить дiєвою. Однак, дуже швидко цi явища щезають, натомiсть з'являється апатiя, пригнiчений стан i виникає потреба до повторного вживання наркотику. Хронiчна iнтоксикацiя веде до прогресуючих психiчних i сомато - неврологiчних змiн, що призводить до виснаження психiчних функцiй людини. В неї звужується коло iнтересiв, зростає розсiянiсть, незiбранiсть.
м'язах i суглобах, пiтливiсть, рiзка змiна настрою, безсоння i т. iн.
Вживається анаша шляхом палiння в чистому виглядi або в сумiшi з звичайним тютюном. Гостра iнтоксикацiя характеризується пiдвищеним настроєм, безпричинною веселiстю, легкiстю, невагомiстю i т. iн.
У людини,яка вживає гашиш втрачається контакт з оточуючими, вона стає роздратованою, часто злiсть змiнюється на веселiсть, iлюзiї та фантазiї. В неї з'являється пiдвищена чутливiсть до зовнiшнiх подразникiв, до звукiв, спотворюється сприйняття зорових та слухових образiв. Описанi явища характернi для першої фази гашишного сп'янiння - стадiї збудження, яка змiнюється другою стадiєю - стадiєю пригнiчення. Ілюзiї щезають в цiй стадiї, а думки рiзко гальмуються. З'являються страхи, iдеї переслiдування, настрiй рiзко погiршується.
При подальшому вживаннi гашишу iнодi виникають психози з порушенням свiдомостi, з зоровими та слуховими галюцинацiями, рiзким руховим збудженням та iдеями переслiдування Людина поступово стає в'ялою, пасивною, похмуро^, втрачає контакт з оточуючими. Абстинентний синдром проявляється в загальному недомаганнi, вiдсутностi апетиту, розладнаннi сили, появi вiдчуття безнадiйностi.
Барбiтуроманiя. Будь-якi снодiйнi засоби у випадку їх тривалого Вживання можуть викликати привикання i пристрасть до них. Найбiльше часто розвиток наркоманiї спостерiгається при вживаннi барбiтурової кислоти (барбамiл, нембутал, веронал, люмiнал:). Зловживання снодiйними засобами характерне для алкоголiкiв i наркоманiв. Нерiдко вiд них виникають гострi отруєння з розладнанням свiдомостi i настанням сну.
Розвиток наркоманiї часто починається з прийому барбiтуратiв проти безсоння. Гостра iнтоксикацiя барбiтуратами проявляється в ейфорiї з вiдчуттям припливу енергiї, бажанням рухатися, говорити i т. iн.
з'являється розсiянiсть, розладнання пам'ятi, утруднюється концентрацiя уваги. Поступово виникають неврологiчнi порушення у вигляд гiпомiмiї, змазаної мови, змiни почерку, тремтiння кiнцiвок, нестiйка хода зниження рефлексiв.
Абстинентний синдром при вiдсутностi барбiтуратiв протiкає важко. Спочатку спостерiгається вiдчуття загальної розбитостi, втоми, порушення чутливостi. Через два-три днi виникає безсоння, роздратованiсть, тривога, страхи, фiбрилярне м'язове посiпування, бiль в животi, нудота, блювота, посилення слабкостi. На четвертий-п'ятий день розвиваються епiлептоформнi припадки, iнодi короткочаснi розладнання свiдомостi з галюцинарними переживаннями.
Кокаїнiзм. Кокаїн-алкалоiд. що мiститься в листях коки багаторiчного чагарника, який росте в Пiвденнiй Америцi: використовується для мiсцевої анестезiї у виглядi хлористоводневого кокаїну.
Наркоманами кокаїн частiше всього вживається шляхом введення порошку кокаїну в нiс, де вiн легко розчиняється в слизовiй оболонцi i швидко всмоктується, викликаючи рiзко виражену ейфорiю. Вже пiсля першого прийому кокаїну з'являється приємне самопочуття: психiчне iмоторне збудження, приступи смiху, говiркiсть, прискорення асоцiативних процесiв. Через 2-3 години таке збудження змiнюється апатiєю, пригнiченiстю, рiзкою байдужiстю. Цi явища проходять пiсля повторного прийому кокаїну. Поступово починає розвиватися привикання до наркотику. Нерiдко трапляється гостре отруєння кокаїном, при якому спостерiгається розширення зiниць, запаморочення, вiддишка, серцебиття, послаблене, неправильне дихання, стан запаморочення, судоми, може настати смерть вiд паралiчу дихального центру, як i при отруєннi морфiном i опiєм.
Смертельна доза хлористоводневого кокаїну складає 1-1,5г.
до оточуючих, стають недбалими т. iн. Досить характерними для них с тактильнi галюцинацiї - вiдчуття стороннiх тiл пiд шкiрою. Кокаїнiстам притаманнi специфiчнi, так званi мiкро- i макроманiчнi галюцинацiї, коли предмети навколишнього свiту їм здаються значно меншими або бiльшими вiд їх реальних розмiрiв.
В тяжких випадкам виникають вираженi психiчнi розладнання: психози ревнощiв i переслiдування, розладнання пам'ятi i iн. Абстинентний синдром настає через г-6 годин пiсля останнього вживання кокаїну i виражається в подавленому, пригнiченому настрої, безсоннi i вiдсутностi апетиту.
Дуже сильним наркотиком, який викликає галюцинацiї протягом вiд 10-12 годин до 3-4 днiв є дiетиламiд лiзергiнової кислоти (ЛСД). Це напiвсинтетичне похiдне ергоновину - псилоцибiн, який мiститься в деяких грибах. При гострiй iнтоксикацiї ЛСД спостерiгається нудота, блювота, слинотеча, зниження артерiального тиску, настає збудження, iнодi спастичнi паралiчi, може настати смерть вiд паралiчу дихального центру.
Ознаки психiчних порушень з'являються через 15-30 хвилин пiсля вживання препарату i нагадують собою стан сп'янiння легкого ступеню. Потiм настає загальна слабкiсть, нерухомiсть, виникають яскравi, калейдоскопiчнi, зоровi галюцинацiї, порушується мислення, темп його то прискорюється то уповiльнюється. З'являється страх, пiдозра, думки про самогубство i т. iн.
Частiше всього наркомани комбiнують вживання рiзних наркотичних засобiв (опiйнi препарати зi снодiйними або зi стимулюючими засобами) або переходять вiд одного наркотику до iншого. Поєднання будь-яких наркотичних засобiв (опiум, морфiн,-, гашиш та iн.) визначається як полiнаркоманiя. Перебiг захворювання в подiбних випадках значно погiршується.
Клiнiчною особливiстю полiнаркоманiї є змiна основних симптомiв гострої i хронiчної iнтоксикацiї пiд дiєю привнесеного наркотику. За часом i типом формування кiнцевi стани полiнаркоманiї визначаються дiєю приєднаного наркотику. Наприклад, приєднання до опiоманiї алкоголiзму призводить при формуваннi дефекту до властивих алкоголiзму розладнань Хронiчний алкоголiзм ускладнений барбiтуроманiєю, швидко призводить до Органiчних змiн особистостi подiбно епiлептоiдним, що не рiдко ведуть до втрати розуму.
До речовин, що викликають токсикоманiю, вiдносяться хiмiчнi, бiологiчнi, рослиннi або лiкарськi засоби, якi викликають явище звикання, але не признаються державним законодавством та мiжнародними наркотичними конвенцiями.
(сiднофен, ацифен, кофеїн та iн.). Клiнiчнi прояви токсикоманiї залежать вiд характеру речовини, що вживається.
i кiнцiвок, епiлептичних проявiв i психозiв не виникає.
Характернi винятки токсикоманiї кофеїном. Пiсля, вживання великих доз кофеїну (в чаї або кавi) з'являється пiдвищений настрiй, збудження протягом декiлькох годин. При хронiчному вживаннi цих речовин виникає токсикоманiя. Вiдмiчаються запаморочення, головний бiль, безсоння, кошмарнi сновидiння, можливi судомнi припадки, посiпування iкронiжних м'язiв, тремтiння язика, губ, пальцiв. З'являються порушення в роботi серця, страх, мислення стає уповiльненим, застiйним. У чоловiкiв спостерiгається i зниження потенцiї.
Таким чином, будь-яка наркотична речовина може вiдiгравати двояку роль: використовуватися як медичний препарат, або бути ворогом людини, коли вона свiдомо чи несвiдомо зловживає нею. Кожна наркотична речовина має специфiчну дiю на центральну нервову систему. Тому, залежно вiд. рiзновиду речовини та її кiлькостi, органiзм людини може бути доведений до рiзних станiв: вiд зацiпенiння до повного наркозу, вiд сну до гiпнозу, вiд часткового знеболювання мiсцевого наркозу до галюцинацiй. Такi ефекти виникають в зв'язку з загальним або частковим блокуванням, пригнiчуванням, гальмуванням центральної нервової системи, пiд впливом наркотичних речовин на мозковий больовий центр чи на периферичнi мозковi закiнчення, завдаючи їм великої шкоди, поступово руйнуючи їх.
Пiд дiєю наркотикiв розвиваються три основнi клiнiчнi стани:
- Фiзична залежнiсть, яка полягає в тому, що внаслiдок бiльш чи менш тривалого прийому наркотик стає частиною обмiну речовин i органiзм вже не здатний обходитися без нього. Якщо наркоман припиняє вживати наркотики, вiн вiдчуває сильнi фiзичнi муки. Виникає особливий психiчний та фiзичний стан, який називається абстинентний синдром. Щоб лiквiдувати наслiдки абстиненсiї, наркоман повинен щоразу збiльшувати дози наркотику;
Зростання витривалостi (толерантностi) до приймання наркотику, тобто наркомани зi стажем приймають значно бiльшi дози наркотику, нiж на початковому етапi.
Психiчна залежнiсть характерна для всiх рiзновидiв наркоманiї й токсикоманiї, фiзична залежнiсть не завжди проявляється досить чiтко. Психiчна залежнiсть переважно виникає ранiше, нiж фiзична, її прояв стiйкий та тривалий, вона важко пiддається лiкуванню i є основною причиною вiдновлення приймання наркотикiв пiсля проведеного лiкування, тобто рецидиву хвороби. У зв'язку з цим основною прикметою наркоманiї вважають саме психiчну залежнiсть. Наркоманiя як тяжкий хворобливий стан та набута звичка обов'язково призводить до психiчної та фiзичної деградацiї людини i в кiнцевому результатi - до смертi. Наркоманiя виникає тодi, коли наркотик стає необхiдним супутником людини у повсякденному життi.
Дiагноз "наркоманiя" ставлять тодi, коли захворювання виникло вiд вживання засобiв, якi внесенi до офiцiйного списку наркотичних речовин. Якщо захворювання виникає внаслiдок вживання засобiв, не внесених у перелiк наркотичних речовин, ставлять дiагноз "токсикоманiя".
Дiя хiмiчних препаратiв при токсикоманiї на нервову систему вивчена не досить. Лише вiдомо, що тривала дiя їх парiв може спричинити сильнi галюцинацiї . На вiдмiну вiд наркотикiв, препарати побутової хiмiї не вик тикають ейфорiї. Вони лише приглушують свiдомiсть на рiвнi токсичного ефекту i не формують психiчну та фiзичну залежнiсть. На вiдмiну вiд наркотикiв, психотропних i снодiйних засобiв препарати побутової хiмiї не дають стану "похмiлля", вони не викликають тяжких станiв, пов'язаних з абстиненцiєю.
протягом не менше двох мiсяцiв.
Перший етап лiкування наркоманiв полягає в повному припиненнi надходження наркотичних засобiв в органiзм з лiквiдацiєю виникаючих при цьому розладнань. При виборi методу позбавлення наркотику враховується фiзичний стан хворий, їх вiк i термiн вживання наркотикiв. Одномоментне позбавлення препарату може викликати колапс та iншi тяжкi ускладнення. Бiльш безпечним методом вважається поступове позбавлення наркотику. Вважають, наприклад, що деморфiнiзацiя переважно займає вiд 3 до 10 днiв.
Другий етап лiкувальних заходiв направлений на лiквiдацiю наслiдкiв зловживання наркотиками зi сторони центральної нервової системи i внутрiшнiх органiв хворих. При цьому в стацiонарних умовах поряд з медикаментозним лiкуванням проводиться загально змiцнювальне лiкування.
Третiй етап - амбулаторне лiкування для профiлактики рецидивiв захворювання протягом двох - п'яти рокiв. Цей етап включає пiдтримкову терапiю, медичний та соцiальний контроль.
Наркомани, що ухиляються вiд добровiльного лiкуванню пiдлягають як i хворi алкоголiзмом, примусовому лiкуванню в лiкувально - трудових профiлактичних закладах, а особи, якi за соматичними показниками не можуть там лiкуватися - в психiатричних або наркологiчних закладах.
Головним напрямком боротьби з наркоманiєю повинно стати проведення профiлактичних заходiв, особливо психогiгiєна та психопрофiлактика, вироблення нетерпимого вiдношення громадськостi до осiб, якi зловживають наркотичними речовинами.
|
