Основні категорії та принципи державної політики в галузі охорони праці

Основнi категорiї та принципи державної полiтики в галузi охорони працi Навчальна дисциплiна Охорона працi на тему: ОСНОВНІ КАТЕГОРІЇ ТА ПРИНЦИПИ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ В ГАЛУЗІ ОХОРОНИ ПРАЦІ План ВСТУП 1. Основнi категорiї та принципи державної полiтики в галузi охорони працi ВИСНОВОК Список використаних джерел ВСТУП Предмет „Основи охорони працi” це комплексна соцiально–технiчна дисциплiна. Вона мiстить у собi такi основнi вiдгалуження: санiтарiя та гiгiєна працi, технiка безпека, законодавство у сферi охорони працi. Адже, трудова дiяльнiсть є найважливiшою формою взаємодiї людини з навколишнiм середовищем, яка реалiзується у планомiрному процесi працi. Праця – це заздалегiдь осмислений процес свiдомої дiяльностi людини з урахуванням її досвiду, матерiальних i духовних потреб. У працi виявляються основнi п’ять поведiнкових мотивiв: вигода, безпека, зручнiсть, задоволенiсть i нiвелювання в трудовому колективi. Отже ця лекцiя є дуже актуальною, для працiвникiв, якi виконують свої функцiональнi обов’язки, щодо фiзiологiчних та психологiчних умов працi. Зазначенi аспекти лекцiї в подальшому повиннi формувати почуття дбайливого ставлення до свого життя i здоров’я як найвищої соцiальної цiнностi. 1. ОСНОВНІ КАТЕГОРІЇ ТА ПРИНЦИПИ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ В ГАЛУЗІ ОХОРОНИ ПРАЦІ Головним завданням вивчення курсу «Охорона працi» є формування в майбутнiх працiвникiв юристiв знань i навичок з безпеки працi, вiдповiдального ставлення до збереження життя i здоров’я особистого та працюючого поруч. Основнi термiни i поняття у сферi охорони працi викладенi в ДСТУ 2293-93 «Охорона працi. Термiни та визначення», а також статтею 1 Закону України «Про охорону працi». – це система правових, соцiально-економiчних, органiзацiйно-технiчних i лiкувально-профiлактичних заходiв i засобiв, спрямованих на збереження здоров’я i працездатностi людини в процесi працi. Головною метою охорони працi є створення безпечних умов працi, умов безпечної експлуатацiї заходiв i засобiв зменшення або повна нейтралiзацiя шкiдливих i небезпечних факторiв на органiзм людини i, як наслiдок, зниження травматизму на роботi та професiйних захворювань. До основних понять i визначень загальних питань безпеки працi можна вiднести: Умови працi – це сукупнiсть факторiв виробничого середовища i виробничого процесу, якi впливають на здоров’я i працездатнiсть людини пiд час її професiйної дiяльностi. до появи у багатьох працiвникiв стiйких порушень робочого настрою, змiн характеру, поведiнки, появи шкiдливих звичок (алкоголь, палiння, наркотики), а при нагромадженнi негативних емоцiй можуть приводити до суїциду. Умови працi впливають на працездатнiсть юриста. Працездатнiсть – здатнiсть людини до працi, яка визначається рiвнем його фiзичних i психофiзiологiчних можливостей, а також станом здоров’я i професiйною пiдготовкою. Психiчнi порушення, пов’язанi з екстремальними умовами працi можуть тривати вiд одного тижня до тридцяти рокiв. У 10% працiвникiв, що мають психiчнi порушення, згодом стан погiршується, у 20% – симптоми залишаються незмiнними, у 40% симптоми залишаються у стертiй формi й у 30% ознаки розладiв за цей перiод цiлком зникають. Нервово емоцiйнi та нервовi посттравматичнi навантаження змушують до 50% працiвникiв ОВС залишати службу в критичному стресовому станi. Свiтова статистика свiдчить що пiдроздiли полiцiї, якi брали участь в iнцидентi з масовими жертвами через 3-5 рокiв залишать близько 20% особового складу у зв’язку з порушенням психологiчної адаптацiї, а при застосуваннi зброї на ураження – протягом п’яти рокiв залишать службу 70%. Тiльки 4% працiвникiв мiлiцiї можуть ефективно виконувати свої професiйнi обов'язки в обстановцi масових жертв i руйнувань. Безпека – вiдсутнiсть неприпустимого ризику, що пов’язаний з можливiстю несення ушкодження. Цiлком безпечних i нешкiдливих виробництв не iснує. Реальнi виробничi умови характеризуються наявнiстю деяких небезпечних i шкiдливих виробничих факторiв. Завдання системи охорони працi – звести до мiнiмуму ймовiрнiсть ураження чи захворювання працюючого з одночасним забезпеченням якомога бiльш комфортних умов при максимальнiй продуктивностi працi, а також формування у працiвникiв, у тому числi й ОВС, знань i навичок, якi сприяють гарантуванню безпеки працi, охоронi власного життя i здоров'я, життя i здоров'я пiдлеглих i людей, що перебувають поруч. Небезпечний фактор – фактор, вплив якого на людину, яка працює у визначених умовах приведе до травми чи до iншому раптового, рiзкого погiршенню здоров'я. Шкiдливий фактор – фактор, вплив якого на працюючого людину у визначених умовах приведе до захворювання чи зниження працездатностi. Комфортнi умови – це умови, при яких спостерiгається максимальна продуктивнiсть i працездатнiсть, не виявляються негативнi вiдчуття на робочому мiсцi. Санiтарiя та гiгiєна працi – це система органiзацiйних заходiв i технiчних засобiв, що запобiгають виникненню чи зменшують вплив на працюючих шкiдливих виробничих факторiв. Основними питаннями вивчення цього роздiлу є: соцiальне значення небезпечних i шкiдливих виробничих факторiв; фiзична природа шкiдливого фактора; одиницi вимiру; дiя цих факторiв на людину (у тому числi професiйнi захворювання); гiгiєнiчне i технiчне нормування; захист впливом на джерело; захист на шляхах поширення; засоби iндивiдуального i колективного захисту; медико-профiлактичнi заходи; вимiри i контроль, розрахунки умов середовища та їх аналiз. Технiка безпеки – це система органiзацiйних заходiв i технiчних засобiв, що запобiгають впливу на працюючих небезпечних виробничих факторiв. Основними питаннями вивчення даного роздiлу є: соцiальне значення небезпечного фактора; фiзична природа i фiзичнi характеристики небезпечних факторiв; вплив на людину небезпечних факторiв та їх нормування; технiчнi методи гарантування безпеки; засоби iндивiдуального i колективного захисту; органiзацiйнi методи; обпiк i аналiз травматизму; управлiння охороною працi. Законодавство з охорони працi являє собою частину трудового законодавства. Державна полiтика в галузi охорони працi базується на принципах: прiоритету життя i здоров'я працiвникiв по вiдношенню до результатiв виробничої дiяльностi пiдприємства, повної вiдповiдальностi власника за створення безпечних i нешкiдливих умов працi (робота пожежникiв, охорона вибухонебезпечних об’єктiв, хiмiчнi виробництва, в шахтах тощо; комплексного розв'язання завдань охорони працi на основi нацiональних програм з цих питань та з урахуванням iнших напрямiв економiчної i соцiальної полiтики, досягнень в галузi науки i технiки та охорони навколишнього середовища; встановлення єдиних нормативiв з охорони працi для всiх пiдприємств, незалежно вiд форм власностi i видiв їх дiяльностi; використання економiчних методiв управлiння охороною працi, проведення полiтики пiльгового оподаткування, що сприяє створенню безпечних i нешкiдливих умов працi, участi держави у фiнансуваннi заходiв щодо охорони працi. Охорона працi щiльно пов'язана з економiчною сферою. Створення безпечних i здорових умов працi сприяє пiдвищенню її продуктивностi i зниженню собiвартостi продукцiї. Пiдвищення продуктивностi вiдбувається за рахунок регулярного виходу на роботу, зниження стомлюваностi працюючих протягом робочо­го часу, його рацiонального використання. Собiвартiсть робiт збiльшується при збiльшеннi витрат на компенсацiю втрат робочого часу у зв'язку з тимчасовою чи постiйною непрацездатнiстю, санаторним i амбулаторним лiкуванням, на оплату iнвалiдностi, а також при зниженнi витрат на оплату пiльг за роботу в несприятливих умовах. Наприклад, за статистикою, в середньому на одного загиблого внаслiдок пожежi припадають 25-30 постраждалих вiд опiкiв, витрати на лiкування яких складають близько 2% вiд повної суми збиткiв, завданих пожежею. У 2000 р. в Українi виплати, що вiдшкодовують збитки, завданi життю i здоров'ю постраждалого вiд нещасних випадкiв пiд час проведення будь-яких робiт населення, склали близько 700 млн грн. У Законi "Про охорону працi" вперше в iсторiї України економiчнi заходи управлiння охороною працi пiднесенi до рангу державної полiтики. Цим Законом у суспiльствi затверджуються принципово новi взаємини, що базуються на економiчному механiзмi управлiння умовами працi, у першу чергу – на принципi формуваннi у власника (роботодавця) економiчної зацiкавленостi у здiйсненнi заходiв, спрямованих на полiпшення умов працi. Основними економiчними методами управлiння охороною працi – фiнансування сфери охорони працi; – диференцiйованi тарифи на соцiальне страхування залежно вiд рiвня виробничого травматизму, ступеня шкiдливостi умов працi, ступеня ризикованостi виробничих процесiв для життя i здоров'я працiвникiв; здiйснення навчання населення, професiйної пiдготовки i пiдвищення квалiфiкацiї працiвникiв з питань охорони працi; забезпечення координацiї дiяльностi державних органiв, установ, органiзацiй та об'єднань громадян, що вирiшують рiзнi проблеми охорони здоров'я, гiгiєни та безпеки працi, а також спiвробiтництва i проведення консультацiй мiж власниками та працiвниками (їх представниками), мiж усiма соцiальними групами при прийняттi рiшень з охорони працi на мiсцевому та державному рiвнях; мiжнародного спiвробiтництва в галузi охорони працi, використання свiтового досвiду органiзацiї роботи щодо полiпшення умов i пiдвищення безпеки працi (ситуацiя з лiквiдацiєю аварiї на ЧАЕС, коли було обiцяно мiжнародними органiзацiями фiнансову допомогу на закриття). 2. ХАРАКТЕРИСТИКА ЗАКОНУ УКРАЇНИ „ПРО ОХОРОНУ ПРАЦІ” охорона праця закон Закон „ Про охорону працi” встановив основнi положення щодо реалiзацiї конституцiйного права працiвникiв на охорону їх життя i здоров'я у процесi трудової дiяльностi, на належнi, безпечнi i здоровi умови працi, регулює за участю вiдповiдних органiв державної влади вiдносини мiж роботодавцем i працiвником з питань безпеки, гiгiєни працi та виробничого середовища i встановлює єдиний порядок органiзацiї охорони працi в Українi. Роздiл перший називається „загальнi положення”, в якому зазначаються поняття загальнi термiни та складається з чотирьох статей: стаття 1. „визначення понять i термiнiв” Охорона працi - це система правових, соцiально-економiчних, органiзацiйно-технiчних, санiтарно-гiгiєнiчних i лiкувально-профiлактичних заходiв та засобiв, спрямованих на збереження життя, здоров'я i працездатностi людини у процесi трудової дiяльностi. Роботодавець - власник пiдприємства, установи, органiзацiї або уповноважений ним орган, незалежно вiд форм власностi, виду дiяльностi, господарювання, i фiзична особа, яка використовує найману працю. Працiвник - особа, яка працює на пiдприємствi, в органiзацiї, установi та виконує обов'язки або функцiї згiдно з трудовим договором (контрактом). стаття 3. „законодавство про охорону працi” Законодавство про охорону працi складається з цього Закону, Кодексу законiв про працю України, Закону України "Про загальнообов'язкове державне соцiальне страхування вiд нещасного випадку на виробництвi та професiйного захворювання, якi спричинили втрату працездатностi" та прийнятих вiдповiдно до них нормативно-правових актiв. Якщо мiжнародним договором, згода на обов'язковiсть якого надана Верховною Радою України, встановлено iншi норми, нiж тi, що передбаченi законодавством України про охорону працi, застосовуються норми мiжнародного договору. Стаття 5. Права на охорону працi пiд час укладання трудового договору Стаття 6. Права працiвникiв на охорону працi пiд час роботи Стаття 7. Право працiвникiв на пiльги i компенсацiї за важкi та шкiдливi умови працi Стаття 8. Забезпечення працiвникiв спецодягом, iншими засобами iндивiдуального захисту, мийними та знешкоджувальними засобами Стаття 9. Вiдшкодування шкоди у разi ушкодження здоров'я працiвникiв або у разi їх смертi Стаття 12. Охорона працi iнвалiдiв Роздiл третiй називається „органiзацiя охорони працi”, та складається з дванадцяти статей: Стаття 13. Управлiння охороною працi та обов'язки роботодавця працiвникiв у галузi охорони працi. Вживає термiнових заходiв для допомоги потерпiлим, залучає за необхiдностi професiйнi аварiйно-рятувальнi формування у разi виникнення на пiдприємствi аварiй та нещасних випадкiв. Роботодавець несе безпосередню вiдповiдальнiсть за порушення зазначених вимог. Стаття 14. Обов'язки працiвника щодо додержання вимог нормативно-правових актiв з охорони працi Працiвник зобов'язаний: –дбати про особисту безпеку i здоров'я, а також про безпеку i здоров'я оточуючих людей в процесi виконання будь-яких робiт чи пiд час перебування на територiї пiдприємства; –знати i виконувати вимоги нормативно-правових актiв з охорони працi, правила поводження з машинами, механiзмами, устаткуванням та iншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та iндивiдуального захисту; –Працiвник несе безпосередню вiдповiдальнiсть за порушення зазначених вимог. На пiдприємствi з метою забезпечення пропорцiйної участi працiвникiв у вирiшеннi будь-яких питань безпеки, гiгiєни працi та виробничого середовища за рiшенням трудового колективу може створюватися комiсiя з питань охорони працi. Стаття 17. Обов'язковi медичнi огляди працiвникiв певних категорiй Роботодавець зобов'язаний за свої кошти забезпечити фiнансування та органiзувати проведення попереднього (пiд час прийняття на роботу) i перiодичних (протягом трудової дiяльностi) медичних оглядiв працiвникiв, зайнятих на важких роботах, роботах iз шкiдливими чи небезпечними умовами працi або таких, де є потреба у професiйному доборi, щорiчного обов'язкового медичного огляду осiб вiком до 21 року. За результатами перiодичних медичних оглядiв у разi потреби роботодавець повинен забезпечити проведення вiдповiдних оздоровчих заходiв. Медичнi огляди проводяться вiдповiдними закладами охорони здоров'я, працiвники яких несуть вiдповiдальнiсть згiдно iз законодавством за вiдповiднiсть медичного висновку фактичному стану здоров'я працiвника. Порядок проведення медичних оглядiв визначається спецiально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузi охорони здоров'я. Стаття 18. Навчання з питань охорони працi Стаття 19. Фiнансування охорони працi Фiнансування охорони працi здiйснюється роботодавцем. Стаття 20. Регулювання охорони працi у колективному договорi, угодi Стаття 21. Додержання вимог щодо охорони працi пiд час проектування, будiвництва (виготовлення) та реконструкцiї пiдприємств, об'єктiв i засобiв виробництва Стаття 22. Розслiдування та облiк нещасних випадкiв, професiйних захворювань i аварiй Стаття 23. Інформацiя та звiтнiсть про стан охорони працi Стаття 24. Добровiльнi об'єднання громадян, працiвникiв i спецiалiстiв з охорони працi Роздiл четвертий називається „стимулювання охорони працi ”, та складається з двох статей: умов працi. Види заохочень визначаються колективним договором, угодою. iншим юридичним, фiзичним особам i державi, на загальних пiдставах, передбачених законом. Стаття 27. „Документи, що належать до нормативно-правових актiв з охорони працi” Нормативно-правовi акти з охорони працi - це правила, норми, регламенти, положення, стандарти, iнструкцiї та iншi документи, обов'язковi для виконання. Стаття 28. Опрацювання, прийняття та скасування нормативно-правових актiв з охорони працi Стаття 29. Тимчасове припинення чинностi нормативно-правових актiв з охорони працi Нормативно-правовi акти з охорони працi є обов'язковими для виконання у виробничих майстернях, лабораторiях, цехах, на дiльницях та в iнших мiсцях трудового i професiйного навчання, облаштованих у будь-яких навчальних закладах. Органiзацiя охорони працi на зазначених об'єктах, а також порядок розслiдування та облiку нещасних випадкiв з учнями i студентами пiд час трудового та професiйного навчання у навчальних закладах визначаються центральним органом виконавчої влади в галузi освiти та науки за погодженням з вiдповiдним профспiлковим органом. До учнiв i студентiв, якi проходять трудове i професiйне навчання (виробничу практику) на пiдприємствах пiд керiвництвом їх персоналу, застосовується законодавство про охорону працi у такому ж порядку, що й до працiвникiв пiдприємства. Роздiл шостий називається „державне управлiння охороною працi ”, та складається з семи статей, а саме: Стаття 31. Органи державного управлiння охороною працi – Кабiнет Мiнiстрiв України; – спецiально уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною працi; – мiнiстерства та iншi центральнi органи виконавчої влади; Стаття 32. Компетенцiя Кабiнету Мiнiстрiв України в галузi охорони працi подає на затвердження Верховною Радою України загальнодержавну програму полiпшення стану безпеки, гiгiєни працi та виробничого середовища; спрямовує i координує дiяльнiсть мiнiстерств, iнших центральних органiв виконавчої влади щодо створення безпечних i здорових умов працi та нагляду за охороною працi; Стаття 33. Повноваження мiнiстерств та iнших центральних органiв виконавчої влади в галузi охорони працi Мiнiстерства та iншi центральнi органи виконавчої влади: проводять єдину науково-технiчну полiтику в галузi охорони працi; розробляють i реалiзують галузевi програми полiпшення стану безпеки, гiгiєни працi та виробничого середовища за участю профспiлок; здiйснюють методичне керiвництво дiяльнiстю пiдприємств галузi з охорони працi; органiзовують навчання i перевiрку знань з питань охорони працi; створюють у разi потреби аварiйно-рятувальнi служби, здiйснюють керiвництво їх дiяльнiстю, забезпечують виконання iнших вимог законодавства, що регулює вiдносини у сферi рятувальної справи; здiйснюють вiдомчий контроль за станом охорони працi на пiдприємствах галузi. Стаття 34. Повноваження Ради мiнiстрiв Автономної Республiки Крим та мiсцевих державних адмiнiстрацiй в галузi охорони працi Рада мiнiстрiв Автономної Республiки Крим, мiсцевi державнi адмiнiстрацiї у межах вiдповiдних територiй: забезпечують виконання законiв та реалiзацiю державної полiтики в галузi охорони працi; середовища, а також заходiв з охорони працi у складi програм соцiально-економiчного i культурного розвитку регiонiв; забезпечують соцiальний захист найманих працiвникiв, зокрема зайнятих на роботах з шкiдливими та небезпечними умовами працi, вживають заходiв до проведення атестацiї робочих мiсць на вiдповiднiсть нормативно-правовим актам з охорони працi; здiйснюють контроль за додержанням суб'єктами пiдприємницької дiяльностi нормативно-правових актiв про охорону працi. Стаття 35. Повноваження органiв мiсцевого самоврядування в галузi охорони працi Стаття 36. Повноваження об'єднань пiдприємств у галузi охорони працi функцiй в їх апаратах створюються служби охорони працi. Стаття 37. Органiзацiя наукових дослiджень з проблем охорони працi Фундаментальнi та прикладнi науковi дослiдження з проблем охорони працi, iдентифiкацiї професiйної небезпечностi органiзуються в межах загальнодержавної та iнших програм з цих питань i проводяться науково-дослiдними iнститутами, проектно-конструкторськими установами та органiзацiями, вищими навчальними закладами та фахiвцями. ”, та складається з п’яти статей, а саме: Стаття 38. Органи державного нагляду за охороною працi Стаття 39. Права i вiдповiдальнiсть посадових осiб спецiально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з нагляду за охороною працi Стаття 40. Соцiальний захист посадових осiб спецiально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з нагляду за охороною працi Стаття 41. Громадський контроль за додержанням законодавства про охорону працi Стаття 42. Уповноваженi найманими працiвниками особи з питань охорони працi Роздiл восьмий називається „вiдповiдальнiсть за порушення законодавства про охорону працi ”, та складається з двох статей, а саме: Стаття 43. Штрафнi санкцiї до юридичних та фiзичних осiб, якi вiдповiдно до законодавства використовують найману працю, посадових осiб та працiвникiв За порушення законодавства про охорону працi, невиконання розпоряджень посадових осiб органiв державного нагляду за охороною працi юридичнi та фiзичнi особи, якi вiдповiдно до законодавства використовують найману працю, притягаються органами державного нагляду за охороною працi до сплати штрафу у порядку, встановленому законом. Максимальний розмiр штрафу не може перевищувати п'яти вiдсоткiв мiсячного фонду заробiтної плати юридичної чи фiзичної особи, яка вiдповiдно до законодавства використовує найману працю. Стаття 44. Вiдповiдальнiсть за порушення вимог щодо охорони працi За порушення законiв та iнших нормативно-правових актiв про охорону працi, створення перешкод у дiяльностi посадових осiб органiв державного нагляду за охороною працi, а також представникiв профспiлок, їх органiзацiй та об'єднань виннi особи притягаються до дисциплiнарної, адмiнiстративної, матерiальної, кримiнальної вiдповiдальностi згiдно iз законом. 1. Цей Закон набирає чинностi з дня його опублiкування, крiм частини четвертої статтi 19, яка набирає чинностi з 1 сiчня 2003 року. 2. Кабiнету Мiнiстрiв України у тримiсячний строк з часу набрання чинностi цим Законом: внести до Верховної Ради України пропозицiї щодо приведення законодавчих актiв у вiдповiднiсть iз цим Законом; Таким чином, ми установили, що, Закон України „Про охорону працi” визначає основнi положення щодо реалiзацiї конституцiйного права громадян на охорону їх життя та здоров’я в процесi трудової дiяльностi, регулює за участю вiдповiдних державних органiв вiдносини мiж власником пiдприємства, установи i органiзацiї або уповноваженим органом i працiвником з питань безпеки i встановлює єдиний порядок органiзацiї охорони працi в Українi. Список використаної лiтератури Нормативнi акти 1. Конституцiя України 254к/96-ВР вiд 1996. 06. 28 // Вiдомостi Верховної Ради України, 1996, N 30 (23. 07. 96), ст. 141 "Про охорону працi" № 2694-XII. вiд 1992. 10. 14 // Вiдомостi Верховної Ради України, 1992, N 49 (08. 12. 92), ст. 668. 3. Закон України "Про загальнообов'язкове державне соцiальне страхування вiд нещасного випадку на виробництвi та професiйного захворювання, якi спричинили втрату працездатностi" №1105-XIV. вiд 23. 09. 1999р. // Вiдомостi Верховної Ради України, 1999, N 46-47 (26. 11. 99), ст. 403. 4. Закон ВР УРСР "Про мiлiцiю" № 565-XII вiд 20 грудня 1990 року (iз змiнами та доповненнями). – К.: Парламентське видавництво, 2002. – 26 с. 6. Постанова КМ України "Про заходи щодо виконання Закону України "Про охорону працi" № 64. вiд 1993. 01. 27 р. // Урядовий кур'єр, 1993, 02, 04. 02. 93 N 17 – 18 7. Типове положення про комiсiю з питань охорони працi пiдприємства: Наказ Держнаглядохоронпрацi вiд 03. 08. 93, №72: Зареєстровано Мiнюстом України вiд 30. 09. 93, №141: Наказ МВС України вiд 29. 04. 94, №230. 8. Типове положення про роботу уповноважених трудових колективiв з питань охорони працi. Затверджено наказом Державного комiтету України по нагляду за охороною працi вiд 28 грудня 1993 р. № 135 // Бюлетень законодавства i юридичної практики України - №12: охорона працi в Українi. /Вiдп. Шеф-редактор В. С. Ковальський. – К.: Юрiнком Інтер, 1999. – 400 с. 9. Положення Державного комiтету України по нагляду за охороною працi "Про затвердження Типового положення про кабiнет охорони працi" № 191. вiд 18. 07. 1997р. // Офiцiйний вiсник України, 1997, число 42 (30. 10. 97), №с. 119 10. Постанова КМ України "Про затвердження складу Нацiональної ради з питань безпечної життєдiяльностi населення" № 1691 вiд 29. 10. 2003р. // Офiцiйний вiсник України, 2003, N 45 (21. 11. 2003), ст. 2350 11. Постанова КМ України "Про Положення про розслiдування та облiк нещасних випадкiв, професiйних захворювань i аварiй на пiдприємствах, в установах i органiзацiях" № 623 вiд 10. 08. 1993р. // Зiбрання постанов Уряду України, 1994, N 1, ст. 1 12. Постанова Пленуму Верховного Суду України "Про внесення змiн до постанови Пленуму Верховного Суду України вiд 27 березня 1992 року N 6 "Про практику розгляду судами цивiльних справ за позовами про вiдшкодування шкоди" №11 вiд 30. 09. 1994р. // Система iнформацiйно–правового забезпечення ЛІГА: ЗАКОН, WWW.Liga.net. вiд 30 вересня №141 // Система iнформацiйно–правового забезпечення ЛІГА: ЗАКОН, WWW.Liga.net. 14. Положення Державного комiтету України з нагляду за охороною працi "Про затвердження Типового положення про службу охорони працi" № 255 вiд 15. 11. 2004р. // Офiцiйний вiсник України, 2004, N 48 (17. 12. 2004), ст. 191 15. Наказ Державного комiтету України по нагляду за охороною працi "Про затвердження змiн i доповнень до Типового положення про навчання, iнструктаж i перевiрку знань працiвникiв з питань охорони працi" № 109 вiд 23. 04. 1997р. // Офiцiйний вiсник України, 1997, число 21, №с. 153 "Про затвердження Положення про порядок проведення навчання i перевiрки знань з питань охорони працi в закладах, установах, органiзацiях, пiдприємствах, пiдпорядкованих Мiнiстерству освiти i науки України" № 304 18. 04. 2006р. // Офiцiйний вiсник України, 2006, N 28 (26. 07. 2006), ст. 246 Юридична лiтература 1. Бандурка О. М. та iн. Охорона працi в дiяльностi ОВС України: Пiдручник. – Харкiв: Вид-во Нацiон. ун-ту внутр. справ, 2003. – С. 37-92. 2. Охорона працi: Навчальний посiбник для студентiв вищих навчальних закладiв /За ред. Геврика Є. О. – Львiв, 2000. – 280 с. 4. Кодекс Законiв про працю з постатейними матерiалами (за станом законодавства та постанов Пленуму Верховного Суду України на 1 серпня 2000 р.) /Вiдп. редактор О. П. Товстенко. – К.: Юрiнком Інтер, 2000. – 1024 с. (Гл. ХІ. – С. 59-65).