"Паганель"
Нацiональний унiверситет «Києво-Могилянська Академiя»
Кафедра соцiальних наук та соцiальних технологiй
Операцiя «Паганель»
Виконала:
Зiнченко Лiлiя Олександрiвна,
студентка 3-го р. н.,
ФГН, Культурологiя
План
Інформацiя як фактор ризику
поняття iнформацiї та її види
операцiя «Паганель»
Вплив iнформацiї на дiтей. Реклама як негативний чинник впливу
Висновок
Список використаної лiтератури
Інформацiя як фактор ризику
Поняття iнформацiї та її види
Інформацiя –
це фактор ризику, який може завдати шкоди як iндивiдам, так i колективам. Неправдивi донесення у КДБ були причиною арештiв мiльйонiв людей. Інформацiя у формi реклами примушує тисячi здорових людей споживати непотрiбнi лiки, пiдпiльно пролазить у виглядi 25-го кадру i пiдказує стрибати з вiкна чи голосувати за «справжнього» кандидата
[1;167]
.
Інформацiю умовно можна подiлити на три категорiї
:
а) Інформацiя, що здається приймачам справжньою, вважається потрiбною
.
За неї є винагорода, iнодi – слава. З точки зору астрономiї, астрологiя дає неправильну iнформацiю. На життя людей впливає Сонце, Мiсяць. Далекi зiрки не впливають. Але оскiльки на психiку можна впливати багатьма способами (ворожiння на картах, кубиках, кавовiй гущi, восковi; через спiви, вiршi, картини, казки тощо), то можна впливати i ворожiнням по зiрках нашого згустку – Галактики. Якби були назви зiрок далеких галактик, то i по них би гадали. Отже, вигадана астрологами iнформацiя здається справжньою, за неї платять, не карають, як за соцiалiзму. Багатогранна та багатосторiнкова iнформацiя про НЛО, аномальнi явища (телекiнез, телепатiя, полтергейст i Барабашка) є на слуху у всiх, але нiхто з опитаних особисто з цими явищами не стикався у життi. Інформацiя про дива здається правдивою, є бажаною i потрiбною [1;169].
Особливим видом iнформацiї є релiгiйна. Вона потрiбна знедоленим, хворим, нещасним як остання надiя. Вона потрiбна i казнокрадам – хтось все-таки мусить вiдпустити їм грiхи. І хоч би як не переконували вченi-природознавцi про закони Природи, все одно є i будуть областi гiпотез i вiрувань [1;169].
б) Інформацiя небажана або така, що здається сумнiвною
.
Розвiдник Рiхард Зорге та iншi (не менше 10) повiдомляли у Кремль про дату нападу Гiтлера на СРСР. Сталiн не вiрив, бо не хотiв вiрити. Інформацiя була небажаною, тому перейшла до ряду сумнiвної [1;170].
часу не зрозумiли, що «чорнобильська аварiя вiдбулася iз причини накладання важко пояснюваних помилок технiчних рiшень, автори яких – вченi-керiвники проекту реактора РБМК («Комсомольська правда», 26. 04. 1991). Зрозумiти це складно, бо iнформацiя «втоплена» у загальних фразах [1;170].
Небажаною була iнформацiя Георгiя Гонгадзе та iнших постраждалих журналiстiв. Колеги по роботi загиблих брехали, жили поруч, навiть отримували винагороди. Як писав І. Франко: «Брехливому псу хлiба дають». Це щиро висвiтлює наявну ситуацiю. Бачимо, що професiя гуманiтарiя є досить небезпечною [1;170].
в полон. За 20 рокiв вiйни у В’єтнамi загинуло 63 журналiсти [1;170].
Для порiвняння i за статистикою експертiв «ВРТGroup» за 6 рокiв в Українi та країнах СНД було здiйснено 2500 захоплень пiдприємств, пiдiрвано 236 авто, вбито 117 людей [1;170].
в) Передчасна iнформацiя
президента АН СРСР фiзика С.І. Вавiлова бiолог М.І. Вавiлов загинув у сталiнському таборi, так що i могили немає. Супутники запустив Союз першим, бо слово «автоматизацiя» не було забороненим. Пiд такою вивiскою розвивалася i кiбернетика [1;170-171].
Герон Александрiйський (І ст. н. е.) продемонстрував першу парову турбiну. Вона виявилася непотрiбною, бо механiчну роботу в той час виконували раби. Пiсля революцiй до влади приходять неграмотнi ейфористи. Так було з Росiєю, Китаєм, Кореєю. Ватажкам здається, що на українськiй землi, яка може прогодувати 250 млн. людей, де на 1 % сушi земної кулi зосереджено 5,2 % свiтових запасiв природних ресурсiв, можна збудувати земний рай сокирою, лопатою, сапою. «Україна буде аграрною!» - розпорядилася нашою долею одна отаманша i зменшила видатки на науку, збiльшивши зарплату iноземним консультантам iз сумнiвним досвiдом, освiтою i незнанням нашого менталiтету [1;171].
Наведенi приклади свiдчать, що розподiл iнформацiї на правду i брехню на практицi часто не реалiзується за життя iнформатора. Найбiльше спотворена iнформацiя саме у гуманiтарнiй сферi [1;171].
Операцiя «Паганель»
Операцiєю «Паганель» названо масовi смертi вчених, що трапилися у 2001-2002 рр. Тодi загинули:
· Бенiто Куе, фахiвець у галузi молекулярної бiологiї; вивчав iнфекцiйнi хвороби; збитий автомобiлем у листопадi 2001 р.;
· Дон Уїлi, мiкробiолог Гарвардського унiверситету; його тiло виловили у р. Мiсiсiпi у листопадi 2001 р.;
· Володимир Пасiчник, емiгрував 1989 р.; фахiвець у галузi бактерiйних ракет; помер у Великобританiї вiд iнсульту у листопадi 2001 р.;
· Роберт Шварц, мiкробiолог США; зарiзали вдома у листопадi 2001 р.;
· Нгаєн Ван Сет, вiдкрив вiрус вiспи мишей; задихнувся у лабораторнiй камерi у листопадi 2001 р.;
· Таня Холiмаєр i Гайян Хуанг, мiкробiологи; застреленi обоє iз його руки;
· Ян Лагфорд, фахiвець у галузi шкiдливих екологiчних факторiв (Великобританiя); вбитий у лютому 2002 р.;
· Девiд Уїн-Вiльямс, астробiолог (Великобританiя); збитий автомобiлем;
· Стiвен Мостов, «Доктор Грип»; розбився на власному лiтаку [1;167-168].
Згiдно з однiєю версiєю, цi бiологи загинули тому, що були носiями важливої iнформацiї. За загадкових обставин загинула частина космонавтiв США, якi брали участь у польотах на Мiсяць [1;168].
В Українi щороку гине 8-12 журналiстiв. Негативну iнформацiю отримують психологи i соцiологи вiд своїх клiєнтiв. Серед цих професiй найбiльший вiдсоток самогубств. У перiод соцiалiзму на першому мiсцi вiд цього лиха було журналiстiв. Тривалiсть життя видатних соцiологiв ХХ ст. – 72,7 р., психологiв – 76. Як вважає автор наведеної статистики, напевно, саме тодi «психологи та соцiологи не набиралися негативної iнформацiї вiд своїх пацiєнтiв» [1;168].
Середня тривалiсть життя лiтераторiв, яких за соцiалiзму визнавали класиками, - 68 р., решти – 59. якщо на 100 тис. населення припадає 20 самогубств, країна, за даними ВОЗ, прямує до самознищення, через безлiч негараздiв, лакмусом яких є самогубцi. У Литвi – 44 випадки / рiк на 100 тис. населення, Росiї – 40, Українi – 29. Примусовi смертi характернi для багатьох поетiв. У ХІХ ст. середня тривалiсть життя становила: пасiчник – 75 рокiв, фiзик – 70-73, письменник – 62, поет – 37 р. Як спiвав щодо останнiх В. Висоцький: «Поэты ходят пятками по лезвию ножа, и ранят в кровь свои больные души». Серед правителiв не було визначних поетiв, хоча писали вiршi Хо Шi Мiн, Мао Цзе Дун та iншi. За словами В. Копаня, «серед поетiв не було вампiрiв, як i поетiв серед вампiрiв». Тому, на його думку, рано загинули Пушкiн, Лермонтов, Єсенiн, Маяковський, Шевченко, Цвєтаєва [1;168].
Зараз, згiдно з вищеназваним автором, «йде полювання на бiзнесменiв», бо «вони також багато знають, мають, але не хочуть або не можуть подiлитися». В Українi 149 таких жертв на рiк, у Казахстанi – 119, у Колумбiї – 105. Лише у Києвi та областi нараховується 4000 невпiзнаних трупiв («Вечiрнi вiстi», 23. 02. 2005) [1;168].
Вплив iнформацiї на дiтей. Реклама як негативний чинник впливу
Тепер подивимося на iнформацiю в дещо iншому форматi чи з iншого ракурсу. Здається, вже нiхто не сумнiвається в тому, що сучасна iндустрiя реклами, прекрасно знаючи специфiку людської психологiї, активно експлуатує дiтей. «Правильнi» установки по вiдношенню до того чи iншого бренду намагаються сформувати у людини якомога ранiше. Багато спецiалiстiв обмежують верхню вiкову «планку» будь-якої цiльової аудиторiї 45-50 роками. В цьому є своя логiка. Вважається, що потiм вплинути на думку людини практично неможливо (за винятком реклами деяких специфiчних груп товарiв – лiкiв тощо). Значно вигiднiше привернути увагу молодої аудиторiї, сформованi й усталенi смаки до певного бренду якої вона зможе пронести через усе життя [2].
суперечливих сигналiв. Вони несуть у собi iнформацiю про те, що вiдбувається як у зовнiшньому, так i внутрiшньому середовищi. У людини вся iнформацiя пiддається логiчнiй (свiдомiй) або автоматичнiй (несвiдомiй) оцiнцi з точки зору її достовiрностi i значущостi. Завдяки цьому вона вiдмежовує себе вiд реагування на непотрiбнi сигнали, якi несуть несуттєву або хибну (невiрну) iнформацiю. Сприйняття iнформацiї без критичної переробки саме i властиво маленьким дiтям. У цьому вiцi це бiологiчно суттєво. Людський мозок як губка всотує в себе будь-яку iнформацiю, адже вона може знадобитися у майбутньому. Лише в подальшому, в мiру накопичення життєвого досвiду i розвитку логiчного мислення, сприйняте починає пiддаватися критичному аналiзу [2].
– через все зростаючу кiлькiсть iнформацiйного смiття, що щоденно атакує людину [2].
Тож у той час, коли дорослi вже перенасиченi рекламним «наповненням» i не здатнi адекватно сприймати цю набридливу одноманiтнiсть, дiти ж захоплено «включаються» у той дивний i ще незнайомий їм свiт гучного звуку, яскравого екрану та рухливих створiнь, що бiгають по «блакитнiй коробцi». Саме в цей час реклама виступає тим вбивчим iнструментом для дитячої психiки та їх наївного сприйняття. В подальшому це впливає як на смаки певних вiкових груп, так i в багатьох випадках та моральну поведiнку як вдома з батьками чи своїми дiтьми, так i на робочому мiсцi, у культурному середовищi тощо.
Висновок
Отже, iнформацiйнiсть є досить суттєвим та важливим фактором ризику для будь-якої людини у будь-якому вiцi, а особливо у сферi гуманiтарiї та на початкових етапах розвитку особистостi. Саме iнформацiйне середовище має пiддаватися суворому критичному аналiзу та бути об’єктом небайдужого ставлення людини у сферi її дiяльностi. Як бачимо, iнформацiя не лише розвиває людину як джерело знань, але також може пагубно впливати на її життя i здоров’я, бути небезпекою пiд знаком питання.
Список використаної лiтератури
2. Молчанов И., Сороченко В. Детская реклама // Русколань – Информационный ресурсный центр по практической психологии «ПСИ-ФАКТОР» // http://www.utro.ru/news/2003/05/13/147317.shtml
| 
