Надзвичайні ситуації соціального характеру

Надзвичайнi ситуацiї соцiального характеру Мiнiстерство освiти та науки України ДонДТУ Факультет економiки та фiнансiв з дисциплiни «Безпека життєдiяльностi» на тему: «Надзвичайнi ситуацiї соцiального характеру» Ст. гр. ЕП-06-4 Стуканьова А. Ю. Алчевськ 2007 План 3. Заходи безпеки в умовах надзвичайних ситуацiй соцiального характеру Висновок Перелiк посилань 1. Статистика соцiальних надзвичайних ситуацiй, причини їх виникнення та наслiдки Значний iнтерес викликають статистичнi данi про можливiсть виникнення та ймовiрнi прогнози НС, що найчастiше зустрiчаються на територiї нашої країни. Найбiльш непередбачуваними, раптовими, з величезною кiлькiстю жертв i руйнувань є землетруси. Досi неможливо з упевненiстю передбачити мiсце й точний час початку цього явища природи. Об'єктивними ознаками лиха, що наближається, є незвична поведiнка тварин i птахiв, свiтiння вершин гiр i дерев, змiна рiвня води в криницях. Цi ознаки з'являються за кiлька годин, а iнодi й за добу до землетрусу. Таблиця 1. Кiлькiсть надзвичайних ситуацiй у 90-х роках XX столiття Рiк Загинуло, тис. осiб Усього Техногенних Природних 1991 334 209 125 25 236 1992 1015 769 246 68 947 1993 1027 905 122 18 1320 1994 1322 1097 225 51 2672 1995 1369 1088 281 57 4679 1996 1349 1034 315 20 2120 1997 1665 1174 360 83 1735 Таблиця 2. Найбiльшi природнi катастрофи XX столiття Кiлькiсть жертв, тис. осiб Мiсце й рiк катастрофи Виверження вулкана 30 000 о. Мартинiка, 1902 р. Зсув 3000 Повiнь 800 000 о-ви Бенгальської затоки, 1970 р. Пакистан, 1970 р. Землетрус Китай, 1976 р. 29 000 Град 346 Індiя, 1988 р. Таблиця 3. Характеристика жертв пiд час техногенних катастроф Середня кiлькiсть Авiацiйнi 10–100 10:1 Автомобiльнi до 10 1:5 На морському транспортi – Залiзничнi 10–100 1:10 Вибухи на великих об'єктах 10–100 1:10 Пожежi в будинках 1:10,1:20 1:50 Вибухи в шахтах до 10 1:5 За даними лiтературних джерел, тiльки один раз, у 1963 роцi, у Китаї вдалося завчасно сповiстити людей про можливий землетрус. У результатi загинуло лише 1300 людей, а за масштабами руйнувань могли б загинути десятки тисяч. Землетруси бувають на 1/10 частинi всiєї поверхнi континентiв Землi. За даними ЮНЕСКО, за останнi десятилiття вiд цього стихiйного лиха загинуло понад 1 млн. людей. Деякi вiдомостi про землетруси та їх iмовiрнiсть на територiї нашої країни подано в табл. 4. Територiя України, що має прибережну смугу, зазнає штормiв i ураганiв. За останнi 200 рокiв зареєстровано кiлька десяткiв ураганiв, що стали причиною тисяч жертв. Що ж до повеней, то вони спричиняють смерть не на всiй територiї нашої країни. Людськi жертви можуть бути невеликими, але значна кiлькiсть людей залишається без даху над головою, повенi також завдають чималих матерiальних збиткiв. Деякi статистичнi данi про повенi наведено в табл. 5. Такi лиха передбачуванi лише у гiрськiй мiсцевостi, регiонах з пересiченим ландшафтом, який характеризується наявнiстю ярiв, пагорбiв. У свiтi накопичено певний досвiд попередження значних руйнувань i жертв пiд час таких лих. У 1996 р. затверджено Положення уряду про класифiкацiю НС природного й техногенного характеру. Вiдповiдно до зазначеного документа, НС класифiкують залежно вiд кiлькостi потерпiлих, кiлькостi населення з порушенням умов життєдiяльностi, розмiрiв матерiальних збиткiв, а також меж поширення вражаючих факторiв. Сила Радiус струсiв, км Прогнози наслiдкiв за шкалою Рiхтера за 12-бальною шкалою до 4 IV–V 8000 0–15 Руйнувань немає 4–6 VI–VII 900 5–30 6,1-7,0 VIII–IX 140 20–80 Руйнування окремих будинкiв, одиничнi жертви 7,1–8,0 X–XI 15 50–120 Масовi обвалювання будинкiв. Загибель значної кiлькостi людей 8,0 XI–XII І 80–160 Руйнування мiст. Масовi жертви. Нацiональна катастрофа. Необхiдна мiжнародна допомога Надзвичайнi ситуацiї подiляють на об'єктовi, мiсцевi, регiональнi, загальнодержавнi. Об'єктовi – потерпiлих не бiльш як 20 осiб з них одна людина загинула; порушень умов життєдiяльностi населення зазвичай немає; зона НС не виходить за межi об'єкта виробничого чи соцiального призначення. зона НС не виходить за межi населеного пункту. Таблиця 5. Статистичнi данi про повенi на територiї нашої країни Вид повенi Середня кiлькiсть на рiк Площа, що опинилася пiд водою, км Кiлькiсть загиблих Кiлькiсть тих, хто залишився без даху 1–10 на багатьох водоймах 10–100 – – Затяжнi дощi, вихiд рiк з берегiв 1 разнарiк одиничнi випадки 100–1000 Те ж саме для систем рiк i каналiв 1 раз на 10 рокiв 100–1000 10–100 Руйнування гребель одиничнi за всю iсторiю 10–100 1000–10000 Циклони, урагани на всьому узбережжi 1 раз на 10 рокiв 1000–100000 100 000 100000–1000000 Вид стихiйного лиха Частота нарiк Площа,км Кiлькiсть загиблих Кiлькiсть тих, хто залишився без даху Снiгопади 10–100 Територiя населених пунктiв – Лавини, селевi потоки, зсуви 1–10 1–10 Лiсовi пожежi 100–1000 10–100 до 80 % населення Регiональнi – потерпiлих вiд 50 до 300 осiб, серед них загиблих 3–5 людей; порушенi умови життєдiяльностi 500–1000 людей; матерiальний збиток становить 10 % зведеного рiчного бюджету; зона НС охоплює територiю двох областей. Загальнодержавнi – потерпiлих понад 300 людей, загиблих бiльше 5 осiб; порушенi умови життєдiяльностi 1000 осiб; матерiальний збиток становить понад 10 % зведеного рiчного бюджету; зона НС охоплює бiльш як двi областi. Основною метою такої класифiкацiї є визначення й розмежування повноважень органiзацiй i територiальних органiв влади пiд час лiквiдацiї наслiдкiв НС. до загибелi людей або до значних матерiальних втрат. Такi подiї називаються жертв, становлять загрозу нормальному життю i дiяльностi груп людей, цiлих регiонiв чи навiть країн. Майже жодне газетне видання, жоден випуск радiо або телевiзiйних новин не виходить без таких повiдомлень. До надзвичайних ситуацiй, як правило, призводять аварiї, катастрофи, стихiйнi лиха та iншi подiї, такi як епiдемiї, терористичнi акти, збройнi конфлiкти тощо. Аварiї подiляються на двi категорiї: до І категорiї належать аварiї, речовин у навколишньому природному середовищi бiльш як у 10 разiв; зруйновано будiвлi, споруди чи основнi конструкцiї об'єкта, що створило загрозу для життя i здоров'я значної кiлькостi працiвникiв пiдприємства чи населення; до II категорiї належать аварiї, внаслiдок яких: загинуло до 5 чи травмовано вiд 4 до 10 осiб; зруйновано будiвлi, споруди чи основнi конструкцiї об'єкта, що створило загрозу для життя i здоров'я працiвникiв цеху, дiльницi (враховуються цех, дiльниця з чисельнiстю працiвникiв 100 осiб i бiльше). i окремих об'єктiв, падiння опор та обрив дротiв лiнiй електропередач не належать до аварiй, що мають категорiї. Подiї природного походження або результат дiяльностi природних процесiв, якi за своєю iнтенсивнiстю, масштабом поширення i тривалiстю можуть вражати людей, об'єкти економiки та довкiлля, називаються небезпечними природними явищами. Руйнiвне небезпечне природне явище – це стихiйне лихо. Надзвичайнi ситуацiї мають рiзнi масштаби за кiлькiстю жертв, кiлькiстю людей, що стали хворими чи калiками, кiлькiстю людей, яким завдано моральної шкоди, за розмiрами економiчних збиткiв, площею територiї, на якiй вони розвивались, тощо. Вагомiсть надзвичайної ситуацiї визначається передусiм кiлькiстю жертв та ступенем впливу на оточуюче життєве середовище, тобто рiвнем системи «людина – життєве середовище» > iндивiдуальнi надзвичайнi ситуацiї, коли виникає загроза для порушення життєдiяльностi лише однiєї особи; > надзвичайнi ситуацiї рiвня мiкроколективу, тобто коли загроза їх виникнення чи розповсюдження наслiдкiв стосується сiм'ї, виробничої бригади, пасажирiв одного купе тощо; > надзвичайнi ситуацiї рiвня колективу; > надзвичайнi ситуацiї рiвня макроколективу; > надзвичайнi ситуацiї для жителiв мiста, району; > надзвичайнi ситуацiї для населення областi; > надзвичайнi ситуацiї для населення країни; > надзвичайнi ситуацiї для жителiв континенту; > надзвичайнi ситуацiї для всього людства. Як правило, чим бiльшу кiлькiсть людей обходить надзвичайна ситуацiя, тим бiльшу територiю вона охоплює. І навпаки, при бiльшiй площi поширення катастрофи чи стихiйного лиха вiд нього страждає бiльша кiлькiсть людей. Через це в основу iснуючих класифiкацiй надзвичайних ситуацiй за їх масштабом найчастiше кладуть територiальний принцип, за яким надзвичайнi ситуацiї подiляють на локальнi, об'єктовi, мiсцевi, регiональнi, загальнодержавнi (нацiональнi), континентальнi глобальнi (загальнопланетарнi). Локальнi надзвичайнi ситуацiї вiдповiдають рiвню системи «Л– ЖС» з однiєю особою та мiкроколективом; – об'єктовi – системам з рiвнем колектив, макроколектив; мiсцевi – системам, в якi входить населення мiста або району; регiональнi загальнодержавнi – населення країни i так далi. Сьогоднiшня ситуацiя в Українi щодо небезпечних природний явищ, аварiй i катастроф характеризується як дуже складна. Тенденцiя зростання кiлькостi надзвичайних ситуацiй, важкiсть їх наслiдкiв змушують розглядати їх як серйозну загрозу безпецi окремої людини, суспiльству та навколишньому середовищу, а також стабiльностi розвитку економiки країни. До роботи в районi надзвичайної ситуацiї необхiдно залучати значну кiлькiсть людських, матерiальних i технiчних ресурсiв. Запобiгання надзвичайним ситуацiям, лiквiдацiя їх наслiдкiв, максимальне зниження масштабiв втрат та збиткiв перетворилося на загальнодержавну проблему i є одним з найважливiших завдань органiв виконавчої влади i управлiння всiх рiвнiв. 15 липня 1998 р. Постановою Кабiнету Мiнiстрiв України № 1099 затверджено «Положення про класифiкацiю надзвичайних ситуацiй». Згiдно цього положення залежно вiд територiального поширення, обсягiв заподiяних або очiкуваних економiчних збиткiв, кiлькостi людей, якi загинули, розрiзняють чотири рiвнi надзвичайних ситуацiй. – це надзвичайна ситуацiя, яка розвивається на територiї двох та бiльше областей (Автономної Республiки Крим, мiст Києва та Севастополя) або загрожує транскордонним перенесенням, а також у разi, коли для її лiквiдацiї необхiднi матерiали i технiчнi ресурси в обсягах, що перевищують власнi можливостi окремої областi (Автономної Республiки Крим, мiст Києва та Севастополя), але не менше одного вiдсотка обсягу видаткiв вiдповiдного бюджету. Надзвичайна ситуацiя регiонального рiвня – це надзвичайна ситуацiя, яка розвивається на територiї двох або бiльше адмiнiстративних районiв (мiст обласного значення) Автономної Республiки Крим, областей, мiст Києва та Севастополя або загрожує перенесенням на територiю сумiжної областi України, а також у разi, коли для її лiквiдацiї необхiднi матерiальнi i технiчнi ресурси в обсягах, що перевищують власнi можливостi окремого району, але не менше одного вiдсотка обсягу видаткiв вiдповiдного бюджету. – це надзвичайна ситуацiя, яка виходить за межi потенцiйно-небезпечного об'єкта, загрожує поширенням самої ситуацiї або її вторинних наслiдкiв на довкiлля, сусiднi населенi пункти, iнженернi споруди, а також у разi, коли для її лiквiдацiї необхiднi матерiальнi i технiчнi ресурси в обсягах, що перевищують власнi можливостi потенцiйно-небезпечного об'єкта, але не менше одного вiдсотка обсягу видаткiв вiдповiдного бюджету. До мiсцевого рiвня також належать всi надзвичайнi ситуацiї, якi виникають на об'єктах житлово-комунальної сфери та iнших, що не входять до затверджених перелiкiв потенцiйно небезпечних об'єктiв. Надзвичайна ситуацiя об'єктового рiвня – це надзвичайна ситуацiя, яка не пiдпадає пiд зазначенi вище визначення, тобто така, що розгортається на територiї об'єкта або на самому об'єктi i наслiдки якої не виходять за межi об'єкта (або його санiтарно-захисної зони. Для органiзацiї ефективної роботи iз запобiгання надзвичайним ситуацiям, лiквiдацiї їхнiх наслiдкiв, зниження масштабiв втрат та ' збиткiв дуже важливо знати причини їх виникнення та володiти теорiєю виникнення катастроф. Положення про класифiкацiю надзвичайних ситуацiй за характером походження подiй, котрi зумовлюють виникнення надзвичайних ситуацiй на територiї України, розрiзняє чотири класи надзвичайних ситуацiй – надзвичайнi ситуацiї техногенного, природного, соцiально-полiтичного, вiйськового характеру. Кожен клас надзвичайних ситуацiй подiляється на групи, якi мiстять конкретнi їх види. Надзвичайнi ситуацiї техногенного характеру – та будiвель, аварiї на iнженерних мережах i спорудах життєзабезпечення, гiдродинамiчнi аварiї на греблях, дамбах тощо. Надзвичайнi ситуацiї природного характеру – це небезпечнi геологiчнi, метеорологiчнi, гiдрологiчнi морськi та прiсноводнi явища, деградацiя ґрунтiв чи надр, природнi пожежi, змiна стану повiтряного басейну, iнфекцiйна захворюванiсть людей, сiльськогосподарських тварин, масове ураження сiльськогосподарських рослин хворобами чи шкiдниками, змiна стану водних ресурсiв та бiосфери тощо. Надзвичайнi ситуацiї соцiально-полiтичного характеру – це ситуацiї, пов'язанi з протиправними дiями терористичного та антиконституцiйного спрямування: здiйснення або реальна загроза терористичного акту (збройний напад, захоплення i затримання важливих об'єктiв, ядерних установок i матерiалiв, систем зв'язку та телекомунiкацiй, напад чи замах на екiпаж повiтряного чи морського судна), викрадення (спроба викрадення) чи знищення суден, встановлення вибухових пристроїв у громадських мiсцях, викрадення або захоплення зброї, виявлення застарiлих боєприпасiв тощо. Надзвичайнi ситуацiї воєнного характеру – це ситуацiї, пов'язанi з наслiдками застосування зброї масового ураження або звичайних засобiв ураження, пiд час яких виникають вториннi фактори ураження населення внаслiдок зруйнування атомних i гiдроелектричних станцiй, складiв i сховищ радiоактивних i токсичних речовин та вiдходiв, нафтопродуктiв, вибухiвки, сильнодiючих отруйних речовин, токсичних вiдходiв, нафтопродуктiв, вибухiвки, транспортних та iнженерних комунiкацiй тощо. 2. Вiйни, революцiї, мiжнароднi конфлiкти в iсторiї людства надзвичайний ситуацiя соцiальний захист Останнiми десятилiттями мiжнародна спiльнота зазнає зростаючого тиску тероризму. Здiйснюються замахи на життя й здоров'я людей, зростає масштаб терористичних актiв, для яких характернi великi людськi жертви, посилюється жорстокiсть дiй терористiв. Розширюється також iнформацiйна, тактична, взаємна ресурсна пiдтримка терористичних груп як в окремо взятiй країнi, так i в мiжнародному масштабi. Вiдбувається зрощування полiтичного й кримiнального тероризму на тлi злиття й спiвпрацi нелегальних i легальних структур екстремiстської спрямованостi з нацiоналiстичними, релiгiйно-сектантськими, фундаменталiстськими та iншими угрупуваннями на основi взаємовигiдних iнтересiв. Тероризм поширюється як страшна, невiдворотна епiдемiя XXI столiття. Однак майже в жоднiй країнi свiту на державному рiвнi не вироблено ефективної системи заходiв захисту держави, суспiльства й особистостi вiд терористичних актiв. Сьогоднi немає чiткого визначення тероризму як соцiально-правового явища. В якостi елементiв, що характеризують це явище, видiляють: мету; мотив; змiст дiй; передбачуванi й реальнi наслiдки. Тероризм може бути орiєнтований на змiну полiтичного ладу, скинення керiвництва країни (регiону), порушення територiальної цiлiсностi, нав'язування певними соцiальними, релiгiйними, етнiчними групами своїх iдеологiї та стандартiв як офiцiйних, iстотна змiна полiтики держави, звiльнення арештованих терористiв, «розхитування» стабiльностi суспiльства й залякування окремих груп населення, погiршання мiждержавних вiдносин i провокування бойових дiй (вiйни). (людському життю, здоров'ю) або завдання матерiальних i моральних збиткiв, чи того й iншого з метою викликати широкий резонанс, вплинути на психiку населення, пiдiрвати атмосферу безпеки, спокою, стабiльностi в суспiльствi, сформувати почуття беззахисностi перед терористами. Водночас дiї терористiв спрямованi на ускладнення нормальної дiяльностi державного апарата, його важливих ланок або функцiонування системи життєзабезпечення населення. Чiтка характеристика тероризму як соцiально-правового явища не є самоцiллю. Вона слугуватиме орiєнтиром для визначення завдань, правових, органiзацiйних i ресурсних аспектiв боротьби з ним у структурi розробки й здiйснення великомасштабних заходiв, що належать до будь-якої сфери внутрiшньої та зовнiшньої полiтики країни. Інакше кажучи, доцiльно встановити й законодавчо закрiпити порядок, за якого кожне полiтичне, iдеологiчне, економiчне рiшення пiддавалося б експертизi на антитерористичний ефект. Такий пiдхiд вiдповiдав би положенню про те, що боротьба з тероризмом стає одним з прiоритетних завдань держави й суспiльства. Щодо iнформацiйного забезпечення цих завдань, то доцiльно було б здiйснити монiторинг тероризму й антитерористичної дiяльностi: унiфiкувати вiдомчi й мiждержавнi пiдходи до статистичного облiку; розширити статистичнi данi про учасникiв i посiбникiв тероризму, а також потерпiлих; створити єдиний банк iнформацiї, зокрема накопичити данi про результати судових розглядiв й режиму iнформацiйного обмiну; узгодити статистичну звiтнiсть про терористичнi злочини й сумiжнi кримiнальнi дiї; розробити й упровадити методики оцiнювання наслiдкiв терористичних злочинiв, зокрема й шкоду вiд зазiхань на життя, здоров'я й спокiй населення, та екологiчнi збитки вiд них. та вiдомчi нормативнi акти. метою використовують тротил, тетрил, гексоген, сплави тротилу з гексогеном, рiзнi сумiшi на їх основi. Агрегатнi стани ВР рiзнi – твердi, рiдкi, газоподiбнi. Зауважимо, що навiть професiоналу складно вiзуально вiдрiзнити ВР вiд будь-якого схожого iнертного матерiалу, тому iдентифiкацiю не можна зробити швидко й без застосування спецiальних засобiв. три вибухи, при цьому найстрашнiший – у метро. Терористи використали спосiб iнiцiювання вибуху пiсля закiнчення заданого часу вповiльнення. В якостi вибухiвки уповiльненої дiї був застосований звичайний механiчний годинник. Для реалiзацiї цього способу використовують також електроннi схеми й прилади, що мають таймер. Управляти вибухом за радiосигналом терорист може за допомогою радiокерованої iграшки, мобiльного телефону, пейджера, радiостанцiї та iнших пристроїв. Вибух можна також iнiцiювати шляхом подачi iмпульсу струму на електродетонатор через провiд. Типовий приклад – теракт на Котляковському цвинтарi у Москвi. Спосiб найпростiший i застосовується для пiдриву ВП з безпечної вiдстанi, коли терорист вiзуально спостерiгає за жертвою. Доволi поширенi ВП, що спрацьовують у разi пiдключення споживачiв енергiї (телевiзорiв, радiоприймачiв) до мережi, або вмикання споживача електроенергiї в автомобiлi (фар, стоп-сигналу, звукового сигналу тощо). Вибух може також статися вiд безпосереднього контакту людини з транспортним засобом. Зауважимо, що питома вага терактiв з використанням ВП дуже висока й оцiнюється сотнями випадкiв на рiк. Пiд час пiдготовки вибухового теракту можна помiтити демаскуючi ознаки. Найпоширенiшi з них такi: припаркований у неналежному мiсцi й близько до будинку автомобiль; залишений причiп або предмет з наявними на ньому джерелами живлення; протягнутi дроти або мотузки; шум, цокання, що доносяться iз залишеного пакета; незвичне розташування урн, контейнерiв для смiття тощо. Якщо виникла пiдозра закладання ВП або виявленi пiдозрiлi предмети, слiд негайно повiдомити про це мiлiцiю, органи влади, iзолювати мiсце з потенцiйним ВП, у жодному разi не пiдходити до нього й не торкатися сумнiвних предметiв. Якщо ВП виявлено в примiщеннi, слiд евакуювати людей, по можливостi вiдкрити всi вiкна й дверi для розосередження ударної хвилi, вимкнути мобiльнi телефони, радiозв'язок, iнакше може спрацювати система управлiння вибухом. Лiквiдацiю наслiдкiв терористичних актiв вибухового характеру здiйснюють за єдиною схемою як у мирний так i у воєнний час. Однак слiд пам'ятати, що мiнно-вибухова травма належить до найважчих видiв бойової патологiї й травм мирного часу. Для таких поранень характери крайнi ступенi травматичного шоку i сильна втрата кровi. Особливими механiзмами її виникнення є великi поранення органiв грудей, живота, голови, м'яких тканин, кiсток, суглобiв, часто з повним ушкодженням i навiть вiдривом одного чи навiть кiлькох сегментiв кiнцiвок. Важливо пам'ятати: iнодi людину можна врятувати, якщо їй негайно надати першу допомогу. Данi фiзiологiчних i лабораторних обстежень свiдчать: якщо впродовж першої години пiсля одержання мiнно-вибухової травми потерпiлому не надати невiдкладну допомогу (накласти джут, зупинити кровотечу, ввести протишоковi препарати), то ймовiрнiсть смертi збiльшується на 80 %. Таким чином, надання невiдкладної медичної допомоги є принциповим, життєво необхiдним фактором. Спецiальна лiтература дає таку характеристику небезпеки воєнного часу: - небезпека планується, готується й реалiзується людиною, його розумом i тому має складнiший i витонченiший характер, нiж природнi й техногеннi небезпеки; - у реалiзацiї небезпек воєнного часу менше стихiйного й випадкового; зброя застосовується зазвичай у несподiвану для жертв агресiї мить i в найуразливiшому для неї мiсцi; - для створення засобiв нападу завжди використовують останнi науковi досягнення, залучають найкращi науковi сили та науково-виробничу базу; тому вiд деяких засобiв нападу майже неможливо знайти методи захисту, зокрема це стосується ракетно-ядерної зброї; чинити опiр. Характернi особливостi сучасних вiйн: 1. Застосування рiзних форм i методiв бойових дiй, зокрема й нетрадицiйних. 2. Поєднання воєнних дiй (проведених згiдно з правилами воєнної науки) з партизанськими й терористичними дiями. 3. Широке використання кримiнальних та iнших iррегулярних формувань. 5. Вибiрковiсть ураження об'єктiв. 6. Поєднання потужного вогневого ураження з економiчним, полiтичним, дипломатичним та iнформацiйно-психологiчним впливом. 7. Пiдвищення ролi високоточних керованих засобiв. Згiдно з даними про розвиток сучасних озброєнь, до засобiв знищення, якi ґрунтуються на нових фiзичних принципах, належить така зброя: лазерна, iнфразвукова, бiотехнiчна, високоточна зброя нового поколiння, метеорологiчна, геофiзична, бiологiчна нового поколiння з використанням психотропних засобiв, хiмiчна нового поколiння, психотропна, НВЧ-зброя, зброя електромагнiтного iмпульсу, засоби радiоактивної та iнформацiйної боротьби тощо. зброї зменшують ймовiрнiсть її застосування, але цiлком не виключають iснуючу загрозу. Найпотужнiшою iз зазначених засобiв масового ураження є ядерна зброя. Ядерна зброя (застарiле – атомна) – це зброя масового ураження вибухової дiї, в основi якої лежить використання внутрiшньоядерної енергiї, що видiляється пiд час ланцюгових реакцiй дiлення важких ядер деяких iзотопiв урану i плутонiю та термоядерних реакцiй синтезу легких ядер – iзотопiв водню – дейтерiю i тритiю в бiльш важкi, наприклад, ядра iзотопiв гелiю. Для цих реакцiй характерне надзвичайно велике видiлення енергiї на одиницю маси реагуючої речовини – у 20–80 млн. разiв бiльше, нiж пiд час вибуху тротилу -– звичайної вибухiвки. У результатi дуже швидкого видiлення величезної кiлькостi енергiї в обмеженому обсязi вiдбувається ядерний вибух, який суттєво вiдрiзняється вiд вибуху звичайних боєприпасiв як за масштабами, так i характером утворення вражаючих факторiв. Серед сучасних засобiв збройної боротьби ядерна зброя посiдає особливе мiсце – вона є найефективнiшим засобом ураження ворога. Вона здатна завдати великих втрат у живiй силi й бойовiй технiцi, руйнувати споруди та iншi об'єкти, заражати мiсцевiсть радiоактивними речовинами, а також здiйснювати на людей сильний морально-психологiчний вплив i тим самим створювати нападаючiй сторонi вигiднi умови для досягнення перемоги у вiйнi. тротилу в тоннах (кт, Мт), у разi вибуху якого видiляється така сама кiлькiсть енергiї, що й за вибуху цього ядерного заряду. Ядернi заряди за потужнiстю умовно подiляють на надзвичайно малi (до 1,0 кт), малi (1,0–10 кт), середнi (10–100 кт), великi (100 кт–1,0 Мт) i надзвичайно потужнi (понад 1,0 Мт). До засобiв застосування ядерної зброї належать: ракети тактичного, оперативно-тактичного й стратегiчного призначення; лiтаки – носiї ядерної зброї; крилатi ракети; пiдводнi човни; артилерiя; ядернi мiни. Пiд час ядерного вибуху можуть утворюватися такi вражаючi фактори: повiтряна ударна хвиля, свiтлове випромiнювання, проникаюча радiацiя, радiоактивне зараження, електромагнiтний iмпульс та iн. Дiя її триває кiлька секунд. Вiдстань в один кiлометр повiтряна ударна хвиля долає за 2 с, 2 км – за 5 с, 3 км – за 8 с. метальної дiї повiтряної ударної хвилi, а об'єкти великих розмiрiв, наприклад, будинки, – дiєю надлишкового тиску. Ураження можна отримати також у результатi непрямого впливу повiтряної ударної хвилi (уламки будинкiв, дерев тощо). Почасти тяжкiсть ураження вiд непрямого впливу може бути бiльшою, нiж вiд безпосередньої дiї ударної хвилi, а кiлькiсть уражених – доволi значною. Параметри повiтряної ударної хвилi в процесi її поширення помiтний вплив чинять рельєф мiсцевостi, лiсовi масиви i рослиннiсть. На схилах, звернених до вибуху з крутiстю бiльш як 10°, тиск збiльшується: що крутiший схил, то бiльший тиск. На зворотних схилах височин спостерiгається протилежне явище. У виярках, траншеях та iнших земляних укрiпленнях, розташованих перпендикулярно до напрямку поширення повiтряної ударної хвилi, її метальна дiя значно менша, нiж на вiдкритiй мiсцевостi. Тиск повiтря у хвилi в серединi лiсового масиву вищий, а метальна дiя менша, нiж на вiдкритiй мiсцевостi. Це пояснюється опором дерев повiтряним масам, що рухаються з великою швидкiстю за фронтом повiтряної ударної хвилi. Укриття людей за пагорбами й насипами, у ярах, улоговинах i молодих лiсах, використання фортифiкацiйних укрiплень знижує ступiнь їх ураження ударною хвилею. Так, людина у вiдкритiй траншеї уражається повiтряною ударною хвилею на вiдстанях у 1,5 рази менших, нiж на вiдкритiй мiсцевостi. Свiтлове випромiнювання ядерного вибуху – це видиме, ультрафiолетове й iнфрачервоне випромiнювання, що дiє упродовж декiлькох секунд. У людей воно може викликати опiки шкiри, ураження очей i тимчасове ослiплення. Опiки виникають вiд безпосереднього впливу свiтлового випромiнювання на вiдкритi дiлянки шкiри (первиннi опiки), а також вiд палаючого одягу в осередках пожеж (вториннi опiки). Залежно вiд тяжкостi ураження опiки подiляють на чотири ступенi: перший – почервонiння, припухлiсть i болючiсть шкiри; другий – утворення пухирiв; третiй – омертвiння шкiрних покривiв i тканин; четвертий – обвуглення шкiри. Опiки очного дна (якщо людина безпосередньо дивилася на вибух) можливi на вiдстанях, що перевищують радiуси зон опiкiв шкiри. Тимчасове ослiплення виникає зазвичай уночi та у сутiнках. Воно не залежить вiд того, куди дивилася людина у мить вибуху, й не носить масового характеру. Удень ослiплення виникає лише у разi спостереження за вибухом, воно тимчасове й проходить швидко, не залишаючи наслiдкiв, i медична допомога зазвичай не потрiбна. Пiд дiєю свiтлового випромiнювання ядерного вибуху загораються й обвуглюються рiзнi дерев'янi частини будинкiв, дерева, трава тощо. Проникаюча радiацiя ядерного вибуху – це поєднання гамма-випромiнювання й нейтронного потоку. Гамма-кванти та нейтрони, поширюючись у будь-якому середовищi, викликають його iонiзацiю. Крiм того, пiд дiєю нейтронiв нерадiоактивнi атоми середовища перетворюються на радiоактивнi, тобто утворюється так звана наведена активнiсть. У результатi iонiзацiї атомiв, що входять до складу живого органiзму, порушуються процеси життєдiяльностi клiтин та органiв, що призводить до захворювання променевою хворобою. Проникаюча радiацiя викликає потемнiння оптики, засвiчування свiтлочутливих фотоматерiалiв i виводить з ладу радiоелектронну апаратуру, що мiстить напiвпровiдниковi елементи. Вражаюча дiя проникаючої радiацiї характеризується величиною дози опромiнювання, тобто кiлькiстю енергiї iонiзуючого випромiнювання, яка поглинена одиницею маси середовища, що опромiнюється. Розрiзняють експозицiйну, поглинену та еквiвалентну дози. Враження людей проникаючою радiацiєю визначають сумарною дозою, отриманою органiзмом, характером опромiнення та його тривалiстю. Залежно вiд тривалостi опромiнення прийнятi такi сумарнi дози гамма-випромiнювання, що не призводять до зниження працездатностi людини у воєнний час: одноразове опромiнення (iмпульсне чи впродовж перших чотирьох дiб) – 50 рад; багаторазове опромiнення (безупинне чи перiодичне) впродовж перших 30 дiб – 100 рад, опромiнення впродовж трьох мiсяцiв – 200 рад, одного року – 300 рад. Захиститися вiд проникаючої радiацiї зазвичай можна у фортифiкацiйних укрiпленнях (сховищах, протирадiацiйних укриттях), а також будинках, метро та iнших об'єктах. Радiоактивне зараження мiсцевостi, приземного шару атмосфери, повiтряного простору, води й iнших об'єктiв виникає в результатi випадання радiоактивних речовин з хмари ядерного вибуху пiд час її руху. Поступово осiдаючи на поверхню землi, радiоактивнi речовини створюють дiлянку радiоактивного зараження, яку називають радiоактивним слiдом. Основними джерелами радiоактивного зараження є уламки дiлення ядер атомiв ядерного заряду й наведена активнiсть ґрунту. Розпад цих радiоактивних речовин супроводжується альфа-, бета- i гамма-випромiнюванням. Радiоактивне зараження мiсцевостi характеризується рiвнем радiацiї (потужнiстю дози), вимiрюваним у рентгенах або радах за годину (Р/год, рад/год). Рiвнi радiацiї (потужностi експозицiйної дози) на зовнiшнiх границях цих зон дорiвнюють 8; 80; 240 i 800 Р/год через одну годину пiсля вибуху i 0,5; 5; 15 i 50 Р/год через 10 годин вiдповiдно. Про ступiнь забруднення радiоактивними речовинами поверхонь рiзних об'єктiв, одягу людини та її шкiрних покривiв заведено судити за величиною потужностi дози гамма-випромiнювання над їх зараженими поверхнями, що визначається в мiлiрентгенах (мiлiрадах) за годину (мР/год, мрад/год). Ядернi вибухи зумовлюють виникнення потужних електромагнiтних полiв, якi через їх короткочасне iснування називають електромагнiтним iмпульсом (ЕМІ). EMI впливає насамперед на радiоелектронну й електротехнiчну апаратуру. Пiд дiєю ЕМІ в зазначених пристроях наводяться електричнi струми й напруги, що може призвести до пробою iзоляцiї, ушкодження трансформаторiв, загорання розрядникiв, виведення з ладу напiвпровiдникових приладiв, перегорання плавких вставок та iнших елементiв. Найбiльш вразливi до впливу ЕМІ лiнiї зв'язку та електропередач. та ураження людей, якi знаходяться на безпечнiй вiдстанi щодо iнших вражаючих факторiв ядерного вибуху. Другою складовою зброї масового ураження є хiмiчна зброя. застосування. Основу хiмiчної зброї становлять отруйнi речовини. такi, що тимчасово та короткочасно спричиняють непрацездатнiсть людей. Пiд час бойового застосування смертельнi ОР викликають тяжкi (смертельнi) ураження людей. До цiєї групи входять ОР нервово-паралiтичної, шкiрнонаривної, загальноотруйної та задушливої дiї, ботулiнiчний токсин (речовина XR). До тимчасової втрати працездатностi призводять (вiд декiлькох годин до кiлькох дiб) ОР психохiмiчної дiї та стафiлококовий токсин PG. Вражаюча дiя ОР дратiвної дiї виявляється пiд час контакту з ними й триває декiлька годин. Пiд час бойового застосування ОР можуть перебувати в пароподiбному, аерозольному й крапельно-рiдкому станi. У пароподiбний i дрiбнодисперсний аерозольний стан (дим, туман) переходять ОР, що призначенi для зараження приземного шару повiтря. Хмару пари й аерозолiв, утворену в мить застосування хiмiчних боєприпасiв, називають первинною хмарою зараженого повiтря (ЗП). Хмару пари, що утворюється за рахунок випару або вторинного пилоутворення ОР, що випали на ґрунт, називають вторинною. ОР у виглядi пари й дрiбнодисперсних аерозолiв переносяться вiтром та уражають людей не тiльки в районi застосування, а й на значнiй вiдстанi. Глибина поширення ЗП над пересiченою й лiсистою мiсцевiстю порiвняно з вiдкритою менша в 1,5–3 рази. Виярки, яри, лiсовi й чагарниковi масиви можуть бути причиною застою ОР й змiни напрямку їх поширення. Для зараження мiсцевостi, поверхонь рiзних об'єктiв, одягу й шкiрних покривiв людей застосовуються ОР у виглядi грубо дисперсних аерозолiв i крапель. Заражена мiсцевiсть, технiка й iншi об'єкти є джерелом ураження людей. З огляду на це, необхiдно тривалий час, обумовлений стiйкiстю ОР, перебувати в захисних укриттях. Стiйкiсть ОР на мiсцевостi – це час вiд їх застосування до митi, коли людина може перетинати заражену дiлянку чи знаходитися на нiй без засобiв захисту. ОР можуть проникати в органiзм через органи дихання (iнгаляцiйно), пораненi поверхнi (мiкстово), слизовi оболонки й шкiрнi покриви (шкiрнорезорбцiйно), а також пiд час споживання зараженої їжi та пиття води (перорально). Бiльшiсть ОР має кумулятивну здатнiсть, тобто нагромаджує токсичний ефект. Велика рiзноманiтнiсть ОР за класами хiмiчних сполук, властивостями та бойовим призначенням, звичайно, викликає необхiднiсть їх класифiкацiї. Створити єдину, унiверсальну систему класифiкацiї ОР майже неможливо. Фахiвцi рiзного профiлю в основу класифiкацiї кладуть найхарактернiшi, з погляду їхнього профiлю, властивостi й особливостi ОР, тому класифiкацiя, складена, наприклад, фахiвцями медичної служби, є неприйнятною для тих, хто розробляє засоби й способи знищення ОР чи основи застосування хiмiчної зброї. За порiвняно недовгу iсторiю iснування хiмiчної зброї з'явився й досi iснує подiл ОР за рiзноманiтними ознаках. Вiдомi спроби класифiкувати всi ОР за стiйкiстю й леткiстю, згiдно з табельнiстю засобiв застосування й токсичнiстю, за методами дегазацiї та лiкування уражених, за патологiчними реакцiями органiзму. Сьогоднi найбiльшого поширення набули так званi фiзiологiчна й тактична класифiкацiї ОР. Фiзiологiчна класифiкацiя, як, зрештою, й усi iншi, дуже умовна. З одного боку, вона дає змогу об'єднати в єдину для кожної групи систему заходiв щодо дегазацiї й захисту, санiтарної обробки й першої медичної допомоги. З iншого, – вона не враховує побiчної дiї деяких речовин, що iнодi є дуже небезпечною для людини. Наприклад, речовини дратiвної дiї CS i CN можуть призвести до тяжких уражень легенiв, аж до смертельних випадкiв, а DM викликає загальне отруєння органiзму миш'яком. Хоча й приймають, що нестерпна концентрацiя дратiвних речовин має бути щонайменше в 10 разiв нижчою за смертельну, однак у реальних умовах застосування ОР цiєї вимоги майже не дотримуються, про що свiдчать численнi факти тяжких наслiдкiв застосування полiцейських газiв. Деякi ОР за дiєю на органiзм можуть бути одночасно вiднесенi до двох чи кiлькох груп. Зокрема, речовини VX, GB, GD, HD, Н мають, безумовно, загальноотруйну, а речовини CS, CN – задушливу дiю. Крiм того, в арсеналi хiмiчної зброї iноземних держав час вiд часу з'являються новi ОР, якi взагалi важко вiднести до будь-якої з названих груп. шкiрнонаривної, загальноотруйної та задушливої дiї) й такi, що спричиняють тимчасову непрацездатнiсть (шкiдливi агенти – речовини, що дають змогу вирiшувати тактичнi завдання щодо позбавлення на певний час (вiд декiлькох хвилин до кiлькох дiб) боєздатностi живої сили. До них належать так званi iнкапаситанти та iританти. Інодi групу iритантiв як речовин, що паралiзують дiяльнiсть людей на час, який не набагато перевищує перiод безпосереднього впливу ОР i вимiрюється хвилинами або десятками хвилин, видiляють в окрему групу полiцейських речовин. Очевидно, тут переслiдується мета вилучити їх зi складу бойових ОР у разi заборони хiмiчної зброї. У деяких випадках до окремої групи вiдносять навчальнi ОР та рецептури. Тактична класифiкацiя ОР також умовна. Так, група смертельних ОР об'єднує найрiзноманiтнiшi за фiзiологiчною дiєю сполуки, до того ж всi вони є лише потенцiйно смертельними, бо кiнцевий результат дiї ОР залежить вiд її токсичностi, токсодози, що надiйшла в органiзм, та умов застосування. Нерiдко в лiтературi наводять тактичнi класифiкацiї ОР, що ґрунтуються на врахуваннi швидкостi й тривалостi їх вражаючої дiї, здатностi вирiшувати певнi бойовi завдання. Розрiзняють, наприклад, швидко дiючi i повiльно дiючi ОР залежно вiд наявностi перiоду прихованої дiї. До швидко дiючих належать нервово-паралiтичнi, загальноотруйнi, дратiвнi та деякi психотропнi речовини, тобто тi, якi за кiлька хвилин призводять до летального кiнця або втрати працездатностi. До повiльно дiючих речовин вiдносять шкiрнонаривнi, задушливi та окремi психотропнi речовини, здатнi знищити або тимчасово уразити людей i тварин тiльки пiсля перiоду прихованої дiї, що триває вiд однiєї до декiлькох годин. Такий подiл ОР також умовний, бо деякi повiльно дiючi речовини, потрапляючи в атмосферу в дуже високих концентрацiях, швидко викликають ураження майже без перiоду прихованої дiї. Залежно вiд тривалостi збереження вражаючої дiї ОР подiляють на короткочасно дiючi (нестiйкi чи леткi) i тривало дiючi (стiйкi). Вражаюча дiя перших обчислюється лiченими хвилинами (AC, CG), дiя других може тривати вiд кiлькох годин до кiлькох тижнiв пiсля їх застосування, залежно вiд метеорологiчних умов i характеру мiсцевостi (VX, GD, HD). Такий подiл ОР також умовний, оскiльки короткочасно дiючi ОР холодної пори року нерiдко стають тривало дiючими. ОР як засоби ураження характеризуються бойовими властивостями. Пiд ними розумiють токсичнiсть, що визначається бойовими концентрацiями й токсичними дозами, щiльнiстю та стiйкiстю зараження, глибиною поширення хмари зараженого повiтря. Бойовi властивостi ОР цiлком залежать вiд сукупностi їх фiзичних, фiзико-хiмiчних, хiмiчних характеристик та особливостей фiзiологiчної дiї на органiзм. Токсичнiсть (грец. toxikon – отрута) є найважливiшою характеристикою ОР, що визначає їх здатнiсть викликати патологiчнi змiни в органiзмi, якi призводять до втрати працездатностi чи загибелi людини. Кiлькiсно токсичнiсть ОР оцiнюють дозою. Дозу речовини, що викликає певний токсичний ефект iз заданою ймовiрнiстю, називають токсичною дозою, чи токсодозою. Токсичнi дози, або що викликають рiзнi ступенi ураження, залежать вiд властивостей ОР або отрути, шляху їх проникнення в органiзм, виду органiзму та умов застосування хiмiчної зброї. Для речовин, що надходять до органiзму у рiдкому чи аерозольному станi через шкiру, шлунково-кишковий тракт або через рани, ефект ураження для кожного конкретного виду органiзму в стацiонарних умовах залежить тiльки вiд кiлькостi ОР або отрути, що може виражатися в будь-яких масових одиницях. У хiмiї ОР токсодозу зазвичай виражають у мiлiграмах. Токсичнi властивостi ОР та отрут виявляють експериментальним шляхом на рiзних тваринах, тому найчастiше використовують поняття питомої токсодози – дози, вiднесеної до одиницi живої маси тварини, її виражають у мiлiграмах на кiлограм маси органiзму (мг/кг). Токсичнiсть тiєї самої ОР навiть у разi проникнення в органiзм одним шляхом неоднакова для рiзних видiв тварин, а для конкретної тварини помiтно вiдрiзняється. Згiдно з Законом «Про цивiльну оборону України» «громадяни України мають право на захист свого життя i здоров я вiд наслiдкiв аварiй, катастроф, значних пожеж, стихiйного лиха i вимагати вiд Уряду України, iнших органiв державної виконавчої влади, адмiнiстрацiї пiдприємств, установ i органiзацiй незалежно вiд форм власностi i господарювання гарантiй щодо його реалiзацiї. Держава як гарант цього права створює систему цивiльної оборони, яка має своєю метою захист населення вiд небезпечних наслiдкiв аварiй i катастроф техногенного, екологiчного, природного та воєнного характеру». Головною функцiєю органiв державної виконавчої влади, адмiнiстрацiї пiдприємств, установ i органiзацiй незалежно вiд форм власностi та господарювання у разi виникнення НС є захист населення та органiзацiя його життєзабезпечення. Заходи щодо захисту населення плануються та проводяться по всiх районах, населених пунктах, охоплюють усе населення. Водночас характер та змiст захисних засобiв встановлюється залежно вiд ступеня загрози, мiсцевих умов з урахуванням важливостi виробництва для безпеки населення, iнших економiчних та соцiальних чинникiв. З цiєю метою мiста розподiляються за групами важливостi, а об'єкти – за категорiями стосовно засобiв захисту населення у разi надзвичайної ситуацiї. Цей розподiл здiйснює Кабiнет Мiнiстрiв України. Для мiст встановленi наступнi групи: ►особливої важливостi; ►першої групи; ► ►третьої групи. Для пiдприємств та органiзацiй встановленi наступнi категорiї: ►особливої важливостi; ►першої категорiї; ►другої категорiї. Основнi заходи щодо захисту населення плануються та здiйснюються завчасно i мають випереджувальний характер. Це стосується насамперед пiдготовки, пiдтримання у постiйнiй готовностi iндивiдуальних та колективних засобiв захисту, їх накопичення, а також пiдготовки до проведення евакуацiї населення iз зон пiдвищеного ризику. Для органiзацiї життєзабезпечення населення в умовах НС та органiзацiї робiт з лiквiдацiї наслiдкiв аварiй, катастроф, стихiйних лих створюються – ДКНС. ДКНС дiють при Кабiнетi Мiнiстрiв України, в областях, мiстах, регiонах як на постiйнiй основi, так i у випадку виникнення НС. До їх функцiй входить забезпечення постiйної готовностi до дiй аварiйно-рятувальних служб контроль за розробкою та реалiзацiєю заходiв з попередження можливих аварiй i катастроф. Усi завдання з лiквiдацiї НС виконуються по черзi у максимально короткi строки. Органiзацiя життєзабезпечення населення в умовах НС – це комплекс заходiв, спрямованих на створення i пiдтримання нормальних умов життя, здоров я i працездатностi людей. Цей комплекс включає: - управлiння дiяльнiстю робiтникiв та службовцiв, всього населення при загрозi та виникненнi НС; - забезпечення населення питною водою, продовольчими товарами i предметами першої необхiдностi; - захист продовольства, харчової сировини, фуражу, вододжерел вiд радiацiйного, хiмiчного та бiологiчного зараження (забруднення); - житлове забезпечення i працевлаштування; - комунально-побутове обслуговування; - медичне обслуговування; - розробку i своєчасне введення режимiв дiяльностi в умовах радiацiйного, хiмiчного та бiологiчного зараження; - санiтарну обробку; - знезараження територiї, споруд, транспортних засобiв, обладнання, сировини, матерiалiв i готової продукцiї; - пiдготовку сил та засобiв i ведення рятувальних та iнших невiдкладних робiт в районах лиха i осередках ураження; - забезпечення населення iнформацiєю про характер i рiвень небезпеки, правила поведiнки; морально-психологiчну пiдготовку i заходи щодо пiдтримання високої психологiчної стiйкостi людей в екстремальних умовах; виконавцями цих заходiв. Заходи розробляються завчасно, вiдображаються в планах цивiльної оборони i виконуються в перiод загрози та пiсля виникнення НС. З метою недопущення загибелi людей, забезпечення їх нормальної життєдiяльностi у НС передусiм повинно бути проведено сповiщення населення про можливу загрозу, а якщо необхiдно, органiзовано евакуацiю. Сповiщення населення здiйснюється усiма доступними способами: через телебачення, радiомережу, радiотрансляцiйну провiдну мережу, спецiальними сигналами (гудки, сирени). Передбачається спецiальна схема повiдомлення посадових осiб та осiб, задiяних у системi цивiльної оборони. Евакуацiя – це органiзоване виведення чи вивезення населення з небезпечних зон. Безпосередньо евакуацiєю займається штаб цивiльної оборони, усi органiзацiйнi питання вирiшують евакуацiйнi комiсiї. Евакуацiя розпочинається пiсля прийняття рiшення начальником цивiльної оборони, надзвичайною комiсiєю або органами влади. з батьками, але можливе їх вивезення зi школами, дитсадками. Для проведення евакуацiї використовуються всi види транспорту: залiзничний, автомобiльний, водний та iндивiдуальний. Автотранспорт використовується для вивезення на короткi вiдстанi. В деяких випадках частина населення може виводитися пiшки колонами по шляхах, якi не зайнятi перевезеннями. Евакуацiя населення здiйснюється через збiрнi евакуацiйнi пункти, якi розташовують поблизу мiсць посадки на транспорт або на вихiдних пунктах пiшого руху, в школах, клубах, кiнотеатрах та iнших громадських закладах. Про початок та порядок евакуацiї населення сповiщається по мережi сповiщення. Отримавши повiдомлення про початок евакуацiї, необхiдно взяти документи, грошi, речi та продукти i у визначений час прибути на збiрний евакуацiйний пункт, де населення реєструють, групують та ведуть до пункту посадки. Для органiзацiї приймання, розташування населення, а також забезпечення його всiм необхiдним створюються евакуацiйнi комiсiї та приймальнi евакуацiйнi пункти, якi вирiшують проблему розташування, забезпечення та обслуговування прибулого населення. Тимчасове розселення громадян у безпечних районах передбачає максимальний захист людей вiд радiоактивного забруднення, хiмiчного ураження при аварiях або катастрофах на радiацiйно або хiмiчно небезпечних об'єктах, а також запобiгає загибелi людей у випадках катастрофiчного затоплення районiв проживання. В мiсцях розселення звiльняються примiщення для розмiщення евакуйованих громадян, готуються (за необхiдностi) колективнi засоби захисту. Якщо сховищ недостатньо, то органiзовується їх додаткове будiвництво, пристосування iснуючих пiдвалiв, гiрських виробок, для чого залучається усе працездатне населення, в тому числi евакуйованi. Виключно велике значення має забезпечення в мiсцях розселення евакуйованого населення продуктами харчування, надання їм побутових послуг i медичного обслуговування. Забезпечення населення продуктами харчування i предметами першої необхiдностi здiйснюється службою торгiвлi i харчування цивiльної оборони сiльського або iншого району, який прийняв евакуйованих. Першi двi доби люди повиннi харчуватися запасами продуктiв, привезеними з собою. В разi їх вiдсутностi харчування здiйснюється через мережу громадського харчування або в сiм'ях, в яких вони пiдселенi. Закон України "Про захист населення i територiй вiд надзвичайних ситуацiй техногенного та природного характеру" визначає органiзацiйнi та правовi основи захисту громадян України, iноземцiв та осiб без громадянства, якi перебувають на територiї України, захисту об'єктiв виробничого i соцiального призначення, довкiлля вiд надзвичайних ситуацiй техногенного та природного характеру. Зокрема, стаття 3 визначає основнi завдання у сферi захисту населення i територiй вiд надзвичайних ситуацiй техногенного та природного характеру. Основними завданнями у сферi захисту населення i територiй вiд надзвичайних ситуацiй техногенного та природного характеру є: - виконання комплексу заходiв щодо запобiгання та реагування на надзвичайнi ситуацiї техногенного та природного характеру; - забезпечення готовностi та контролю за станом готовностi до дiй i взаємодiї органiв управлiння у цiй сферi, сил та засобiв, призначених для запобiгання надзвичайним ситуацiям техногенного та природного характеру i реагування на них. порушення нормальних умов життя i дiяльностi людей на окремiй територiї чи об'єктi на нiй або на водному об'єктi, спричинене аварiєю, катастрофою, стихiйним лихом чи iншою небезпечною подiєю, в тому числi епiдемiєю, епiзоотiєю, епiфiтотiєю, пожежею, яке призвело (може призвести) до неможливостi проживання населення на територiї чи об'єктi, ведення там господарської дiяльностi, загибелi людей та/або значних матерiальних втрат. Зона надзвичайної ситуацiї – окрема територiя, де склалася надзвичайна ситуацiя техногенного та природного характеру. Аварiя – небезпечна подiя техногенного характеру, що спричинила загибель людей або створює на об'єктi чи окремiй територiї загрозу життю та здоров'ю людей i призводить до руйнування будiвель, споруд, обладнання i транспортних засобiв, порушення виробничого або транспортного процесу чи завдає шкоди довкiллю. Стихiйне лихо – це катастрофiчне природне явище чи процес, якi можуть спричиняти людськi жертви, значну матерiальну шкоду та iншi важкi наслiдки. Стихiйнi лиха переважно пов'язанi з природними процесами, але можуть бути спровокованi Теорiя катастроф є ефективним знаряддям моделювання еволюцiї складних динамiчних систем, якi використовують в усiх галузях життєдiяльностi сучасної техногенної цивiлiзацiї. Вiдповiдно до статтi 7 Закону України "Про захист населення i територiй вiд надзвичайних ситуацiй техногенного та природного характеру" надзвичайнi ситуацiї техногенного та природного характеру класифiкують за характером походження, ступенем поширення, розмiром людських втрат та матерiальних збиткiв. Залежно вiд характеру походження подiй, що можуть зумовити виникнення надзвичайних ситуацiй техногенного та природного характеру на територiї України, визначають такi види надзвичайних ситуацiй: - державний; - регiональний; - мiсцевий. Перелiк посилань 2. В. Д. Желiбо «Соцiальнi надзвичайнi ситуацiї» Харкiв, 2002. 3. К. О. Яким, Навчальний посiбник з безпеки життєдiяльностi, Київ, 2004.