Здоров'я людини i довкiлля
Мiнiстерство освiти i науки
Київський педагогiчний унiверситет iм. Б. Д. Грiнченка
Інститут психологiї i соцiальної педагогiки
Реферат
Вступ
За стародавньою схiдною фiлософiєю, iснує рушiйна сила Всесвiту. У давньокитайськiй культурi, це “чi” – життєва енергiя, у давньоiндiйскiй фiлософiї, це прана – первородний животворний подих, основна життєва енергiя. Існує вона як у макрокосмосi, так i в мiкрокосмосi – в людинi. Природна сила життя вводить людину у свiт. Внутрiшня “чi” циркулює в органiзмi постiйними меридiанами. Стан здоров’я в нормi характеризується нормальним рухом “чi” в органiзмi. Будь – яка закупорка чи шерехатiсть стiнок енергетичних каналiв пiд впливом внутрiшнiх або зовнiшнiх факторiв спричинює або застiй, або турбулентну течiю “чi”. Внаслiдок цього порушується стан здоров’я, а згодом розвивається хвороба.
1. Чи потрiбно людинi бути здоровою?
людини невизначенi. Але всяка рання смерть – трагедiя. Щоб продовжити довге i щасливе життя, потрiбно навчитися цiнувати i берегти природу, як нiчим незамiнне середовище життя i колиску людства. 1. Чи потрiбно людинi бути здоровим? Самотня жива порошинка – це наша планета Земля. Земля – кульбаба. Життя людини – єдиної розумної живої iстоти – не вiчна. Кожна людина неминуче помре: один – ранiше, iнший – пiзнiше. Термiни життя для людини невизначенi. Але всяка рання смерть – трагедiя. Щоб продовжити довге i щасливе життя, потрiбно навчитися цiнувати i берегти природу, як нiчим незамiнне середовище життя i колиску людства.
Окрiм природного середовища здоров'я i довголiття людини визначають умови його працi i життя, тому з шкiльної лави поважно освоювати наукову i духовну культуру свого народу. І, звичайно, лише здоровий спосiб життя сприяє реалiзацiї всiх можливостей, що надаються природою людинi.
i зростанням культури населення. Безкоштовна медична допомога, доступна в будь-яку годину дня i ночi, в крупному мiстi i на тайговiй копальнi, високоспецiалiзована i квалiфiкована, безвiдмовна i багатообразна (полiклiнiки, санаторiї) з одного боку – позитивно вiдбилися на здоров'ї людини, але з iншою притупило у людей страх перед хворобою. Другою важливою причиною бездумного вiдношення до власного здоров'я можна рахувати недостатню переконанiсть в невiдворотностi покарання за досконалий проти здоров'я «злочин».
нiчого поганого не станеться. Я зумiю «викрутитися». А ось викрутитися-те часто i не удається. Третьою причиною є ясне представлення перспективи. Багато хто мiркує, буду я берегти здоров'я або не буду, але раз середня тривалiсть життя в країнi 72 – 76 рокiв, то i я доживу як мiнiмум, до 80 рокiв. Звичайно, це лише небагато причин, але стежити за своїм здоров'ям – головне завдання людини. Може скластися враження, що збереження i примноження здоров'я – справа не лише трудомiстка, але i безрадiсна. Але ж це – якнайглибша помилка. Адже нiхто не вимагає вiдмовлятися вiд радощiв повноцiнного життя. Є такий афоризм: «Жити добре. А добре жити ще краще». Суть цього афоризма зводитися до того, що будь-яке життя краще смертi, але хороше життя – краще просто життя. А ось для того, щоб життя стало хорошим, потрiбне здоров'я. А щоб бути здоровим потрiбно цього хотiти.
2. Здоров'я i довкiлля
2. 1 Здоров'я i чинники ризику захворювання
Одним з найважливiших придбаних по спадку властивостей здорового органiзму є постiйнiсть внутрiшнього середовища. Це поняття ввiв французький вчений Клод Бернар (1813 - 1878), що рахував постiйнiсть внутрiшнього середовища умовою вiльного i незалежного життя людини. Внутрiшнє середовище утворилося в процесi еволюцiї. Вона визначається в першу чергу складом i властивостями кровi i лiмфи. Постiйнiсть внутрiшнього середовища – чудова властивiсть органiзму, яка в якiйсь мiрi звiльнила його вiд фiзичних i хiмiчних впливiв зовнiшнього середовища. Проте це постiйнiсть – воно називається гомеостазом – має свої кордони, визначуванi спадковiстю. А тому, спадковiсть є одним з найважливiших чинникiв здоров'я.
Органiзм людини пристосований до певної якостi фiзичних (температура, вологiсть, атмосферний тиск), хiмiчних (склад повiтря, води, їжi), бiологiчних (всiлякi живi iстоти) показникiв довкiлля.
Якщо людина тривало знаходиться в умовах, що значно вiдрiзняються вiд тих, до яких вiн пристосований, порушується постiйнiсть внутрiшнього середовища органiзму, що може вплинути на здоров'ї i нормальне життя.
У наше столiття чоловiк, як i всi живi органiзми, схильний до зовнiшнiх дiй, якi приводять до змiн спадкових властивостей. Цi змiни називаються мутацiйними (мутацiями). Особливо виросла кiлькiсть мутацiй за останнiй час. Вiдхилення вiд певних, звичних властивостей довкiлля можна вiднести до чинникiв риски захворювання (дивися додаток). Отже, данi, приведенi в таблицi, свiдчать про те, що захворюванiсть i смертнiсть пов'язанi перш за все з умовами середовища i способом життя людей.
Кожен з нас має право знати про всi екологiчнi змiни, що вiдбуваються i в мiсцевостi, де вiн живе, i у всiй країнi. Ми повиннi знати все про їжу, яку вживаємо, про стан води, яку п'ємо, а медики зобов'язанi пояснити небезпеку життя в зонах, заражених радiацiєю. Людина повинна усвiдомлювати небезпеку, що загрожує йому, i вiдповiдно дiяти.
Для людини зовнiшнiм довкiллям є не лише природа, але i суспiльство. Тому соцiальнi умови також впливають на стан органiзму i його здоров'я. Умови життя i трудової дiяльностi, а також характер i звички людини формують спосiб життя кожного з нас. Спосiб життя – культура живлення, рухи, професiя, використання вiльного часу, творчiсть – впливає на духовне i фiзичне здоров'я, укрiплюючи або руйнуючи його, подовжуючи або укорочуючи життя. Для зростаючого органiзму школярiв, що формується, особливе значення має дотримання режиму дня (правельний розпорядок учбової працi i вiдпочинку, повноцiнний сон, достатнє перебування на свiжому повiтрi). Отже, правильний спосiб життя є чинником здоров'я, а хворий – чинником ризику.
Морально вiдповiдальна людина розумiє необхiднiсть дотримання нормам i правилам, заборонам i розпорядженням. Свiдоме i вiдповiдальне вiдношення до здоров'я повинне стати нормою життя i поведiнки кожного з нас.
Праця є основою створення матерiальних i духовних цiнностей. Вiн також необхiдний для оптимального протiкання бiологiчних процесiв в органiзмi, отже, робить великий вплив на здоров'ї.
Пiд впливом працi бiологiчнi процеси в людському органiзмi iстотно перетворилися. Особливостi будови скелета, розвитку мускулатури, роботи органiв чуття – все це зрештою є результатом трудової дiяльностi людини. Так, ефективнiсть працi пiдвищилася вiд того, що одна рука – лiва, стала удосконалюватися в пiдтримцi об'єкту працi, а iнша – права, удосконалювалася в його обробцi.
Поняття «праця» i «робота» не однозначнi. Термiн «робота» означає всi види дiяльностi, пов'язанi з витратою енергiї i виходом органiзму iз стану спокою. Наприклад, дитя, що пiдкидає в повiтря м'ячик, витрачає певну енергiю i, отже, з фiзичної точки зору виконує роботу. Проте це заняття нiхто не вiднесе до працi. Таким чином при будь-якому виглядi працi виконується робота, але не всяка робота може вважатися трудовою дiяльнiстю.
Прийнято дiлити працю на фiзичну i розумову. Дiлення це умовно, оскiльки жодна трудова дiяльнiсть неможлива без регулюючої ролi центральної нервової системи, без вольових зусиль. При оцiнцi фiзичних зусиль використовується поняття «Тягар працi», навантаження на скелетну мускулатуру, серцево-судинну i iншi фiзiологiчнi системи. Для характеристики розумової дiяльностi прийнято поняття «Напруженiсть працi», що вiдображає переважне навантаження на центральну нервову систему.
Фiзична праця вiдрiзняється великою витратою енергiї, швидким розвитком стомлення i, в той же час, вiдносно низькою продуктивнiстю. У працюючих м'язах посилюється кровотiк, що доставляє живильнi речовини i кисень, що вiдносить продукти розпаду. У органiзмi настають фiзiологiчнi змiни, що забезпечують м'язову дiяльнiсть. З пiдвищенням тягаря фiзичної працi збiльшується вжиток кисню. Існує межа максимальної кiлькостi кисню, яка в силах спожити чоловiк – так звану кисневу стелю. Зазвичай вiн не перевищує 3-4 л/мiн. Пiд час виконання дуже важкої працi доставка кисню в органiзм досягає своєї межi, але потреба в нiм стає ще бiльше i не задовольняється в процесi роботи. У цей момент в органiзмi виникає стан кисневої недостатностi – гiпоксiї. Помiрна гiпоксiя тренує органiзм. Але якщо важка фiзична праця продовжується довго, або людина не звикла до великих навантажень, i його дихальна i серцево-судинна системи погано забезпечують роботу м'язiв, гiпоксiя стає ушкоджувальним фактом.
При виконаннi працi великого тягаря i тривалостi вiдбувається зниження працездатностi, розвивається стомлення, яке суб'єктивно сприймається нами у виглядi почуття втоми. Якщо працездатнiсть не встигає вiдновиться на початок наступного дня, розвивається перевтома, що супроводиться хронiчною гiпоксiєю, порушенням нервової дiяльностi – неврозами, захворюваннями серцево-судинною i iнших систем.
Тягар розумової працi пiд час навчання збiльшується ще бiльше внаслiдок того, що проходить на тлi статичної напруги, пов'язаної з необхiднiстю тривалий час зберiгати певну позу.
Повноцiнний вiдпочинок, як вказував ще класик вiтчизняної фiзiологiї І. М. Сєченов, полягає не в неробствi, а в змiнi дiяльностi. «Працюєш сидячи – вiдпочивай стоячи", - писав вiн. Тому розумова робота, навчання обов'язково повиннi чергуватися з руховою активнiстю. Фiзкультхвилинки, проведенi на уроцi в мить, коли спостерiгаються ознаки збудливої фази стомлення, дозволяють значно вiддалити настання вираженої втоми, зробити працю повноцiнною i ефективною.
2. 3 Професiя i здоров'я
Нормальне задоволення роботою бiльше сприяє довголiттю, чим фiзична будова, спосiб живлення, некурiння i довголiття батькiв. М. Бернет. Спосiб життя багато в чому залежить вiд професiї, яку придбала людина.
Кожен з нас вiд природи i виховання володiє комплексом iндивiдуальних (бiологiчних i соцiальних) характеристик, якi потрiбно враховувати при виборi професiї. Цi характеристики: здiбностi, прагнення, iнтереси, - кожен повинен знати або хоч би задуматися про них. Бо якщо немає гармонiї (вiдповiдностi) мiж властивостями особи, характером дiяльностi i навколишнiми умовами життя, то рано чи пiзно це негативно позначиться на функцiях органiзму i на якостi роботи.
Професiї першого типа видiляються на основi стосункiв «людина-природа». Сюди вiдносять тваринникiв, бджолярiв, лiсоводiв, агрономiв, геологiв i багато iнших. Другий тип об'єднує професiї пов'язанi iз стосунками «чоловiк - технiка». До цiєї групи вiдносять професiї слюсарюючи, швалi, iнженера i так далi. Малярi, художники-оформлювачi, живописцi – «людина – художнiй образ».
Яку б професiю ви не вибрали, для досягнення успiху необхiдно навчитися працювати. Головне джерело задоволення вiд роботи – це сама робота. При цьому поважно знати не лише те, що вiддає їй чоловiк, але i те, що вона дає людинi. Коли робота захоплює, захоплює, доставляє насолоду, тодi не вiдчувається втоми.
багато що тут залежить не стiльки вiд самого працiвника, скiльки вiд органiзацiї працi в цiлому на виробництвi.
Ваш настрiй, а отже, i душевне благополуччя, здорова психiка залежать не лише вiд вас. Поважно, щоб вашi зусилля були справедливо оцiненi, щоб конфлiкти, спори вирiшувалися чесно. Кожен може i повинен вибрати професiю до душi i по плечу.
3. Сiм'я i здоров'я
Сiм'я – мала група людей, заснована на браку або кровнiй спорiдненостi. Члени сiм'ї зв'язанi спiльнiстю побуту, взаємною допомогою i моральною вiдповiдальнiстю. Сучасна сiм'я полягає, як правило, з подружжя i дiтей. Тому говорять, що сiм'я є морально-правовий союз чоловiка i жiнки.
жiнок. Обстановка в сiм'ї, характер взаємовiдношення її членiв значною мiрою визначають народжуванiсть, позначаються пiд кiнець вагiтностi, впливають на рiзнi показники здоров'я. Прагнення жiнки мати дитяти залежить вiд умов життя, але ця залежнiсть опосередкована стосунками мiж подружжям. За задовiльних житлових умов i матерiальної забезпеченостi, але напружених внутрiшньродинних стосунках мiж подружжям, зростає число абортiв у жiнок.
сну, живлення в сiм'ї приводить до розвитку у бiльшостi членiв сiм'ї ряду захворювань: серцево-судинних, нервово-психiчних, порушень обмiну.
Сiм'я впливає на становлення характеру, на духовне здоров'я її членiв.
при спiльному мешканнi в однiй квартирi 2-х або 3-х поколiнь контакти членiв сiм'ї незрiдка бувають утрудненi iз-за високої психоемоцiйної напруженостi. Всi цi i ряд iнших умов надають iстотний вплив на стiйкiсть сiм'ї, а отже, несприятливо впливають на здоров'я населення вцiлому.
У суспiльствi назрiла гостра проблема змiцнення сiм'ї, вирiшення якої багато в чому визначається культурою вступаючих в брак, зокрема, розумiнням ролi сiм'ї як чинника здоров'я всiх її членiв.
Висновки
Хвора людина страждає не тiльки фiзично. Ламаючи здоров’я людини, недуга “попутно” змiню i її соцiальне становище, уявлення про себе; взаємовiдносини з оточенням. Що здоров’я – найбiльше багатство людини, ми починаємо розумiти тiльки вже шукаючи кращого лiкаря i дорогих лiкiв з етикеткою – made in. Захiдна медицина розвивається шляхом деталi вужчої спецiалiзацiї розчленовуючи цiлу людину на органи i системи. Однак цей природний процес наукового пiзнання з часом обертається до нас своєю слабкiстю у практичному планi. Спроби iзольованого втручання лiкаря вузької спецiальностi в органiзм без урахування складних зв’язкiв та здатностi органiзму хворого до саморегулювання часом дають небаченi побiчнi ефекти. Особливо, вдаються до iнтенсивної лiкарської терапiї та хiрургiчних втручань.
медицинi iснує з сивої давнини, ще з кам’яного вiку. Її застосували для лiкування не тiльки людей, але й тварин. Протягом тисячолiть складалися її традицiї, прийоми, тонкощi.
1. Белецкая В. И., Громова З. П., Егорова Т. И. Школьная гигиена. – М.: Просвещение, 1983. -160 с.
3. Зильман С. Л., Зильман В. Л., Шевченко С. Н. Гiгiєнiчне виховання учнiв. – К.: Рад школа., 1988. - 124 с.
|
