Мiнiстерство освiти i науки України
«Харкiвський полiтехнiчний iнститут»
Контрольна робота
Варiант-1
Змiст
2. Основнi параметри мiкроклiмату. Принцип нормування параметрiв мiкроклiмату
3. Показники пожежо – вибухонебезпеки речовин i матерiалiв
1. Права громадян на охорону працi пiд час роботи їх на пiдприємствi. Вiдшкодування роботодавцем збитку працiвникам у випадку ушкодження їх здоров'я
Права працiвникiв на охорону працi пiд час роботи
Умови працi на робочому мiсцi, безпека технологiчних процесiв,машин, механiзмiв, устаткування та iнших засобiв виробництва, стан засобiв колективного та iндивiдуального захисту, що використовуються працiвником, а також санiтарно-побутовi умови повиннi вiдповiдати вимогам законодавства.
Працiвник має право вiдмовитися вiд дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуацiя, небезпечна для його життя чи здоров'я або для людей, якi його оточують, або для виробничого середовища чи довкiлля. Вiн зобов'язаний негайно повiдомити про це безпосереднього керiвника або роботодавця. Факт наявностi такої ситуацiї за необхiдностi пiдтверджується спецiалiстами з охорони працi пiдприємства за участю представника профспiлки, членом якої вiн є, або уповноваженої працiвниками особи з питань охорони працi (якщо професiйна спiлка на пiдприємствi не створювалася), а також страхового експерта з охорони працi.
За перiод простою з причин, передбачених частиною другою цiєї статтi, якi виникли не з вини працiвника, за ним зберiгається середнiй заробiток.
Працiвник має право розiрвати трудовий договiр за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавства про охорону працi, не додержується умов колективного договору з цих питань. У цьому разi працiвниковi виплачується вихiдна допомога в розмiрi, передбаченому колективним договором, але не менше тримiсячного заробiтку.
Працiвника, який за станом здоров'я вiдповiдно до медичного висновку потребує надання легшої роботи, роботодавець повинен перевести за згодою працiвника на таку роботу на термiн, зазначений у медичному висновку, i у разi потреби встановити скорочений робочий день та органiзувати проведення навчання працiвника з набуття iншої професiї вiдповiдно до законодавства.
роботи, а також середнiй заробiток.
Вiдшкодування роботодавцем збитку працiвникам у випадку ушкодження їх здоров'я.
"Про загальнообов'язкове державне соцiальне страхування вiд нещасного випадку на виробництвi та професiйного захворювання, якi спричинили втрату працездатностi". Роботодавець може за рахунок власних коштiв здiйснювати потерпiлим та членам їх сiмей додатковi виплати вiдповiдно до колективного чи трудового договору.
вiдновлення працездатностi або до встановлення стiйкої втрати професiйної працездатностi. У разi неможливостi виконання потерпiлим попередньої роботи проводяться його навчання i переквалiфiкацiя, а також працевлаштування вiдповiдно до медичних рекомендацiй.
Час перебування на iнвалiдностi у зв'язку з нещасним випадком на виробництвi або професiйним захворюванням зараховується до стажу роботи для призначення пенсiї за вiком, а також до стажу роботи iз шкiдливими умовами, який дає право на призначення пенсiї на пiльгових умовах i в пiльгових розмiрах у порядку, встановленому законом. ( Частина четверта статтi 9 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом N 3108-IV вiд 17. 11. 2005 )
2. Основнi параметри мiкроклiмату. Принцип нормування параметрiв мiкроклiмату
Трудовая деятельность человека всегда протекает в определенных метеорологических условиях, которые определяются следующими параметрами: t – температура воздуха, °C; у – скорость движения воздуха, м/сек; ϕ – относительная влажность воздуха, %; р – барометрическое давление воздуха, Па; q –тепловое излучение от нагретых поверхностей, Вт/м2.
Микроклимат производственных помещений – это климат внутренней среды этих помещений, который определяется действующими на организм сочетаниями указанных параметров. Если работы выполняются на открытых площадках, то метеорологические условия определяются климатическим поясом и сезоном года. Однако и в этом случае в рабочей зоне создается определенный микроклимат.
Работа организма человека всегда сопровождается образованием тепла (в состоянии покоя – 4 … 6кДж/мин до 33 … 46 кДж/мин при очень тяжелой работе). При этом избыток тепла должен постоянно уходить в окружающую среду. Параметры микроклимата могут изменяться в достаточно широких пределах, но необходимым условием жизнедеятельности человека является сохранение постоянства температуры тела.
При благоприятном сочетании параметров микроклимата человек испытывает состояние теплового комфорта, что является важным условием высокой производительности труда и предупреждения заболеваний.
При отклонении параметров микроклимата от оптимальных, в организме человека для поддержания постоянства температуры тела начинают происходить процессы, направленные на регулирование тепловыделения и теплоотдачи. Эта способность человеческого организма называется терморегуляцией.
При температуре воздуха в пределах 15 … 25 °С теплопродукция организма человека находится на приблизительно постоянном уровне (зона безразличия). По мере понижения температуры воздуха теплопродукция повышается за счет усиления обмена веществ и увеличения мышечной активности (например, дрожь). По мере повышения температуры воздуха усиливаются процессы теплоотдачи.
параметров воздуха и характера выполняемой работы существенно влияет на соотношение этих способов теплоотдачи. Так при температуре воздуха более 36 °С отдача теплоты происходит уже полностью за счет испарения влаги с поверхности кожи.
В нормальных условиях организм человека теряет в сутки около 0,6 л жидкости путем испарения через кожу. При тяжелой физической работе такие потери влаги достигают 10 … 12 л. Следует отметить, что при капельном потоотделении влага не успевает полностью испариться, возникает дополнительное сопротивление переносу тепла, что снижает эффективность защиты человека от перегрева. Кроме того, существенно увеличивается потеря воды и солей.
водяными парами и перегретый слой воздуха. В то же время большая скорость движения воздуха, особенно в условиях низких температур, вызывает увеличение теплопотерь конвекцией и испарением и ведет к сильному охлаждению организма.
Влажность воздуха определяется содержанием в нем водяных паров. Различают абсолютную, относительную и максимальную влажность воздуха.
Абсолютная влажность (G) – это масса водяных паров, содержащихся в данный момент в единичном объеме воздуха.
Максимальная влажность (М) – максимально возможное содержание водяных паров в воздухе при тех же условиях в единичном объеме воздуха (состояние насыщения).
G
B = 100 %.
M
Физиологически оптимальной является относительная влажность в пределах 40 … 60 %. Повышенная влажность в сочетании с низкой температурой оказывает значительное охлаждающее действие, а в сочетании с высокой – способствует перегреванию организма. Относительная влажность менее 25 %
также неблагоприятна для человека, так как вызывает пересыхание слизистых оболочек, кожи и легочных пузырьков.
Тепловое излучение, свойственное любым телам, температура которых выше абсолютного нуля, оказывает на организм человека существенное воздействие. Наибольшей проникающей способностью обладают красные лучи видимого спектра и короткие инфракрасные лучи, которые глубоко проникают в биологическую ткань, вызывая их перегрев. Длительное воздействие излучения вызывает значительные биохимические и функциональные изменения в организме человека.
Человек ощущает воздействие параметров микроклимата комплексно. На этом явлении основано введение так называемых эффективной и эффективно-эквивалентной температур. Эффективная температура характеризует ощущения человека при одновременном воздействии температуры и движения воздуха. Эффективно-эквивалентная температура учитывает еще и влажность воздуха. Эти температуры определяют по номограммам, построенным опытным путем.
Принцип нормування параметрiв мiкроклiмату.
Створення оптимальних метеорологiчних умову виробничих, примiщеннях є складною задачею, вирiшити яку ножна такими заходами та засобами.
Удосконалення технологiчних процесiв та устаткування. Впровадження нових технологiй та обладнання, якi не пов’язанi з необхiднiстю проведення робiт в умовах iнтенсивного нагрiву дасть можливiсть зменшити видiлення тепла у виробничi примiщення.
Наприклад, замiна гарячого способу обробки металу — холодним, нагрiв полум’ям iндуктивним, горнових печей — тунельними.
Рацiональне розмiщення технологiчного устаткування. Основнi джерела теплота бажано розмiщувати безпосередньо пiд аерацiйним лiхтарем, бiля зовнiшнiх стiн будiвлi й в один ряд на такiй вiдстанi одне вiд одного, щоб тепловi потоки вiд них не перехрещувались на робочих мiсцях.
Для охолодження гарячих виробiв необхiдно передбачити окремi примiщення’. Найкращим рiшенням є розмiщення тепловипромiнюючого обладнання а iзольованих примiщеннях або на вiдкритих дiлянках.
Автоматизацiя та дистанцiйне управлiння технологiчними процесами. Цей захiд дозволяє в багатьох випадках вивести людину iз виробничих зон, де дiють несприятливi фактори (наприклад, автоматизоване завантаження печей у металургiї, управлiння розливом сталi).
використовується у боротьбi з перегрiванням робiтникiв у гарячих цехах.
Забезпечити нормальнi тепловi умови в холодний перiод року в надто габаритних та полегшених промислових будiвлях дуже важко i економiчно недоцiльно.
Найбiльш рацiональним варiантом в цьому випадку є застосування променистого нагрiвання постiйних робочих мiсць та окремих дiльниць. Захист вiд протягiв досягається шляхом щiльного закривання вiкон, дверей та iнших отворiв, i також влаштуванням повiтряних i повiтряно-теплових завiс на дверях i воротах.
Рацiоналiзацiя режимiв працi та вiдпочинку проявляється скороченням тривалостi робочої змiни, введенням додаткових перерв, створенням умов для ефективного вiдпочинку у примiщеннях з нормальними метеорологiчними умовами.
Якщо органiзувати окреме примiщення важко, то в гарячих чехах створюють зони вiдпочинку - охолоджувальнi альтанки, де засобами вентиляцiї забезпечують нормальнi температурнi умови;
Для робiтникiв, що працюють на вiдкритому повiтрi взимку, обладнують примiщення для зiгрiвання, в яких температуру пiдтримують дещо вищою за комфортну.
На виробництвi застосовують також захиснi екрани для вiдгородженiм джерел теплового випромiнювання вiд робочих мiсць. За принципом захисту щодо дiї тепла екрани бувають вiдбиваючi, поглинаючi, вiдвiднi та комбiнованi. Добрий захист вiд теплового випромiнювання здiйснюють водянi завiси, що широко використовуються в металургiї.
Використання засобiв iндивiдуального захисту. Важливе значення для профiлактики перегрiвання мають iндивiдуальнi засоби захисту. Спецодяг повинен бути повiтро- та вологопроникним (бавовняним, з льону, грубововняного сукна), мати зручний покрiй. Для роботи в екстремальних умовах застосовуються спецiальнi костюми з пiдвищеною теплосвiтловiддачею.
Для захисту голови вiд випромiнювання застосовують дюралевi, фiбровi каски, повстянi капелюхи; для захисту очей — окуляри —темнi або з прозорим шаром металу, маски з вiдкидним екраном. Захист вiд дiї зниженої температури досягається використанням теплого спецодягу, а пiд час опадiв — плащiв та гумових чобiт.
Важливе значення для визначення рiвня пожежної безпеки i вибору засобiв та заходiв профiлактики i гасiння пожежi мають пожежовибухонебезпечнi властивостi речовин i матерiалiв.
Пожежовибухонебезпека речовин та матерiалiв – це сукупнiсть властивостей, якi характеризують їх схильнiсть до виникнення й поширення горiння, особливостi горiння i здатнiсть пiддаватись гасiнню загорянь. За цими показниками видiляють три групи горючостi матерiалiв i речовин: негорючi, важкогорючi та горючi.
Негорючi (неспалимi) – речовини та матерiали, нездатнi до горiння чи обвуглювання у повiтрi пiд впливом вогню або високої температури. Це матерiали мiнерального походження та виготовленi на їх основi матерiали – червона цегла, силiкатна цегла, бетон, камiнь, азбест, мiнеральна вата, азбестовий цемент та iншi матерiали, а також бiльшiсть металiв. При цьому негорючi речовини можуть бути пожежонебезпечними, наприклад, речовини, що видiляють горючi продукти при взаємодiї з водою.
Важкогорючi (важко спалимi) – речовини та матерiали, що здатнi спалахувати, тлiти чи обвуглюватись у повiтрi вiд джерела запалювання, але нездатнi самостiйно горiти чи обвуглюватись пiсля його видалення (матерiали, що мiстять спалимi та неспалимi компоненти, наприклад, деревина при глибокому просочуваннi антипiренами, фiбролiт i т. iн.);
Горючi (спалимi) – речовини та матерiали, що здатнi самозайматися, а також спалахувати, тлiти чи обвуглюватися вiд джерела запалювання та самостiйно горiти пiсля його видалення.
У свою чергу, у групi горючих речовин та матерiалiв видiляють легкозаймистi речовини та матерiали – це речовини та матерiали, що здатнi займатися вiд короткочасної (до 30 с) дiї джерела запалювання низької енергiї.
З точки зору пожежної безпеки, вирiшальне значення мають показники пожежовибухонебезпечних властивостей горючих речовин i матерiалiв. ГОСТ 12. 1. 044-89 передбачає бiльше 20 таких показникiв. Необхiдний i достатнiй для оцiнки пожежовибухонебезпеки конкретного об'єкта перелiк цих показникiв залежить вiд агрегатного стану речовини, виду горiння (гомогенне чи гетерогенне) i визначається фахiвцями.
i пожежонебезпечних зон в примiщеннях i поза ними:
– температура спалаху – це найменша температура речовини, за якої в умовах спецiальних випробувань над її поверхнею утворюється пара або гази, що здатнi спалахувати вiд джерела запалювання, але швидкiсть їх утворення ще недостатня для стiйкого горiння, тобто має мiсце тiльки спалах – швидке згоряння горючої сумiшi, що не супроводжується утворенням стиснутих газiв;
– температура займання – це найменша температура речовини, за якої в умовах спецiальних випробувань речовина видiляє горючу пару або гази з такою швидкiстю, що пiсля їх запалювання вiд зовнiшнього джерела спостерiгається спалахування – початок стiйкого полум'яного горiння.
| Агрегатний(дисперсний) стан речовини
|
Основнi показники пожежонебезпеки
|
| t СП
|
tЗАЙМ
|
tCЗАЙМ
|
НКМПП
|
ВКМПП
|
tНКМ
|
tВКМ
|
| Тверда речовина
|
_
|
+
|
+
|
_
|
_
|
_
|
_
|
|
|
+
|
+
|
+
|
+
|
+
|
+
|
+
|
| Гази
|
_
|
_
|
+
|
+
|
+
|
_
|
_
|
| Пил
|
_
|
+
|
+
|
+
|
_
|
_
|
_
|
Примiтка. В таблицi знаком "+" позначено наявнiсть показника для даного агрегатного стану речовини, а знаком "–" його вiдсутнiсть або незначимiсть.
заходiв щодо забезпечення пожежної безпеки.
– температура самозаймання – це найменша температура речовини, при якiй в умовах спецiальних випробувань вiдбувається рiзке збiльшення швидкостi екзотермiчних об'ємних реакцiй, що призводить до виникнення полум'яного горiння або вибуху за вiдсутностi зовнiшнього джерела полум'я. Температура самозаймання речовини залежить вiд ряду факторiв i змiнюється у широких межах. Найбiльш значною є залежнiсть температури самозаймання вiд об'єму та геометричної форми горючої сумiшi. Із збiльшенням об'єму горючої сумiшi при незмiннiй її формi температура самозаймання зменшується, тому що зменшується площа тепловiддачi на одиницю об'єму речовини та створюються бiльш сприятливi умови для накопичення тепла у горючiй сумiшi. При зменшеннi об'єму горючої сумiшi температура її самозаймання пiдвищується.
Для кожної горючої сумiшi iснує критичний об'єм, у якому самозаймання не вiдбувається внаслiдок того, що площа тепловiддачi, яка припадає на одиницю об'єму горючої сумiшi, настiльки велика, що швидкiсть теплоутворення за рахунок реакцiї окислення навiть при дуже високих температурах не може перевищити швидкостi тепловiддачi. Ця властивiсть горючих сумiшей використовується при створеннi перешкод для розповсюдження полум'я. Значення температури самозаймання використовується для вибору типу вибухозахищеного електроустаткування, при розробцi заходiв щодо забезпечення пожежовибухобезпеки технологiчних процесiв, а також при розробцi стандартiв або технiчних умов на речовини та матерiали.
Температура самозаймання горючої сумiшi значно перевищує t СП i tЗАЙМ на сотнi градусiв.
(самозаймання) сумiшi вiд джерела запалювання з наступним поширенням полум'я по сумiшi на будь-яку вiдстань вiд джерела запалювання.
Сумiшi, що мiстять горючу речовину нижче НКМПП чи вище ВКМПП, горiти не можуть: у першому випадку – за недостатньої кiлькостi горючої речовини, а в другому – окислювача. Наявнiсть зон негорючих концентрацiй речовин та матерiалiв надає можливiсть вибрати такi умови їх зберiгання, транспортування та використання, за яких виключається можливiсть виникнення пожежi чи вибуху. Горючi пари й гази з НКМПП до 10% по об'єму повiтря становлять особливу вибухонебезпеку.
Значну вибухову та пожежну небезпеку становлять рiзноманiтнi горючi пилоподiбнi речовини, особливо в завислому станi. Залежно вiд значення НКМ поширення полум'я пил подiляється на вибухо- та пожежонебезпечний. При значеннi НКМПП менше 65 г/м3 пил є вибухонебезпечним (пил сiрки, борошна, цукру), а при бiльших значеннях НКМПП – пожежонебезпечним (пил деревини, тютюну).
КМПП включаються до стандартiв, технiчних умов на гази, легкозаймистi рiдини та твердi речовини, здатнi утворювати вибухонебезпечнi газо-, паро- та пилоповiтрянi сумiшi, при цьому для пилу встановлюється тiльки НКМПП, тому що великi концентрацiї пилозавису майже не можуть бути досягнутi у вiдкритому просторi, а за будь-яких концентрацiй пилу згоряє тiльки та його частина, яка забезпечена окислювачем. Значення концентрацiйних меж застосовуються при визначеннi категорiї примiщення та класу зон за вибухопожежною та пожежною небезпекою при розрахунку гранично допустимих вибухобезпечних концентрацiй газiв, парiв i пилу в повiтрi робочої зони з потенцiйним джерелом запалювання, при розробцi заходiв щодо забезпечення пожежної безпеки.
t НКМ i t ВКМ – вiдповiдно нижня i верхня температурнi межi поширення полум'я – температури матерiалу (речовини), за яких його (її) насичена пара чи горючi леткi утворюють в окислювальному середовищi концентрацiї, що дорiвнюють нижнiй та верхнiй концентрацiйним межам поширення полум'я.
ситуацiй, пов'язаних з розливом горючих рiдин, для розрахунку КМПП тощо. Безпечною, з точки зору ймовiрностi самозаймання газоповiтряної сумiшi, прийнято вважати температуру на 10°С меншу за нижню або на 15°С вищу за верхню температурну межу поширення полум'я для даної речовини.
Наявнiсть приведених в таблицi показникiв пожежонебезпечних властивостей речовин рiзного агрегатного стану пов'язана з особливостями їх горiння.
Твердi горючi речовини у бiльшостi випадкiв самi по собi у твердому станi не горять, а горять горючi леткi продукти їх розпаду пiд дiєю високих температур у сумiшi з повiтрям – полуменеве горiння. Таким чином, горiння твердих речовин у бiльшостi випадкiв пов'язане з переходом їх горючої складової в iнший агрегатний стан – газовий. І тiльки твердi горючi речовини з високим вмiстом горючих речовин (антрацит, графiт i т. iн.) можуть горiти у твердому агрегатному станi – майже без полум'я. Тому твердi горючi речовини, в цiлому, бiльш iнертнi щодо можливого займання, а бiльшiсть приведених у таблицi показникiв пожежонебезпечних властивостей для твердих речовин, за винятком t ЗАЙМ i t CЗАЙМ , не мають суттєвого значення.
Для твердих речовин, в цiлому, величини t ЗАЙМ i t CЗАЙМ коливаються в межах()°С.
Спалимi рiдини. Характерним для процесу горiння цих рiдин є те, що самi рiдини не горять, а горить їх пара у сумiшi з повiтрям. Якщо над поверхнею спалимої рiдини концентрацiя пари буде менше НКМПП, то запалити таку рiдину вiд зовнiшнього джерела запалювання неможливо, не довiвши температуру рiдини до значення, бiльшого за t НКЛ Таким чином, горiння рiдин пов'язане з переходом їх з одного агрегатного стану (рiдини) в iнший (пару). У зв'язку з цим для оцiнки вибухопожежонебезпечних властивостей спалимих рiдин мають значення всi показники, наведенi в таблицi. За t СП , спалимi рiдини подiляються на 5 класiв:
1. t СП < – 13°С (в закритому тиглi);
2. t СП = – 13…28°С;
3. t СП = 29…61°С;
4. t СП = 62…120°С;
5. t СП > 120°С.
Першi 3 класи рiдин умовно вiдносять до легкозаймистих (ЛЗР). Характерною особливiстю для ЛЗР є те, що бiльшiсть з них, навiть при звичайних температурах у виробничих примiщеннях, можуть утворювати пароповiтрянi сумiшi з концентрацiями в межах поширення полум'я, тобто вибухонебезпечнi пароповiтрянi сумiшi.
4-й i 5-й класи рiдин за t СП належать до горючих (ГР). Пароповiтрянi сумiшi з концентрацiями в межах поширення полум'я для ГР можуть мати мiсце при температурах, нехарактерних для виробничих примiщень.
Горючi гази горять в сумiшi з повiтрям в концентрацiях в межах НКМПП – ВКМПП, i такi сумiшi, гази, загалом, створюють без агрегатних переходiв речовин. Тому горючi гази мають бiльшу готовнiсть до горiння, нiж твердi горючi речовини i спалимi рiдини, є бiльш небезпечними з точки зору вибухопожежної безпеки, а вiдповiднi їх властивостi характеризуються тiльки трьома показниками – t CЗАЙМ НКМПП i ВКМПП (див. таблицю).
Пилоповiтрянi сумiшi – сумiшi з повiтрям подрiбнених до розмiрiв частинок до 850 мкм твердих горючих речовин. Процес горiння пилу, в цiлому, подiбний до процесу горiння твердих речовин. Але наявнiсть великої питомої поверхнi (вiдношення площi поверхнi пилинок до їх маси) пилинок, яка контактує з окисником (повiтрям), i здатнiсть до швидкого їх прогрiву по всiй масi пiд дiєю джерела запалювання, роблять пил бiльш небезпечним з точки зору пожежної безпеки, нiж твердi речовини, з яких вiн створений. Для оцiнки вибухопожежонебезпечних властивостей пилу використовують, в основному, показники t ЗАЙМ i t CЗАЙМ i НКМПП (див. таблицю).
За здатнiстю до загоряння i особливостями горiння пил подiляють на вибухонебезпечний i пожежонебезпечний.
До вибухонебезпечного належить пил з НКМПП до 65 г/м3. При цьому видiляють особливо вибухонебезпечний пил з НКМПП до 15 г/м3 i вибухонебезпечний – НКМПП становить 15... 65 г/м3.
> 250°С – до пожежонебезпечного.
| 
