РЕФЕРАТ
З Безпеки Життєдiяльностi
"Вплив характеру людини на його особисту безпеку"
Рiвне - 2010
План
1. Психологiчнiфактори, що визначають особисту безпеку людини
3. Рацiональнi режими працi i вiдпочинку людини
Список лiтератури
1.
Психологiчнi фактори, що визначають особисту безпеку людини
Психологiя безпеки працi є важливою ланкою в структурi забезпечення безпечної дiяльностi людини. Як вiтчизняний, так i закордонний досвiд дослiджень цього напрямку показує, що при вирiшеннi задач зниження рiвня виробничого травматизму i професiйних захворювань повинен включатися не тiльки iнженерно-технiчний напрямок, але й аспекти аналiзу психологiї працюючих у виробничiй обстановцi.
По оцiнцi фахiвцiв випливає, що в залежностi вiд об'єктивних i суб'єктивних обставин близько 60 – 90 % випадкiв побутового i виробничого травматизму вiдбувається з вини потерпiлих.
У принципi всi психологiчнi фактори, якi приводять до реалiзацiї небезпеки, роздiляються на двi основнi групи:
i суб'єктивнi
.
До групи основних суб'єктивних
факторiв вiдносяться:
· недисциплiнованiсть людини у вiдношеннi дотримання мiр безпеки;
· переоцiнка своїх професiйних навичок;
· невiдповiднiсть рiвня психологiчної пiдготовки i конкретних умов зовнiшнього середовища (як середовища iснування, так i виробничого середовища).
Група об'єктивних
психологiчних факторiв включає у себе такi:
· недостатнiй рiвень професiйної пiдготовки, у тому числi в планi навчання безпечним методам працi;
· низький рiвень вимог допуску до виконання робiт, що характеризуються пiдвищеною небезпекою i шкiдливiстю;
· недотримання ергономiчних вимог до робочого мiсця, устаткування, колiрного оформлення робочого мiсця;
· низький контроль стану здоров'я працюючих.
На практицi вище перерахованi двi групи основних психологiчних факторiв у багатьох випадках є взаємозалежними, тому що людина сприймає комплекс iнформацiї про стан зовнiшнього середовища через кiлька аналiзаторiв одночасно.
Так як рiвень подразникiв цих аналiзаторiв, як правило, є рiзним, то прiоритетнiсть психологiчних негативних факторiв, що можуть (чи привели) до професiйного захворювання чи травматизму безпосередньо установити складно. У зв'язку з цим, для рiшення задачi забезпечення безпеки людини в психологiчному планi застосовується тестування рiзного рiвня i змiсту.
У такий спосiб випливає, що пiд психологiєю безпеки
мається на увазi застосування знань про психологiю людини стосовно до конкретного стану системи "людина – середовище iснування", або "людина – виробниче середовище" з метою забезпечення рiвноваги систем, тобто безпеки людини.
2. Психофiзiологiчний стан органiзму людини. Залежнiсть стану органiзму вiд зовнiшнiх подразникiв
Психологiєю безпеки, як одним з напрямкiв науки "Безпека життєдiяльностi", вивчаються наступнi чотири основнi форми психофiзiологiчного стану органiзму людини:
· психiчнi процеси;
· психiчнi властивостi;
· психiчнi стани;
· психiчнi напруги.
Цi психофiзiологiчнi стани людини є основними компонентами психiчного iснування органiзму, що спостерiгаються як у процесi соцiального життя людини, у його взаєминах iз зовнiшнiм середовищем, так i в процесi трудової дiяльностi.
Психiчнi процеси
складають основу психiчної дiяльностi людини. Унаслiдок їхнього протiкання формуються знання, забезпечується створення образiв у корi головного мозку, розвивається система адаптацiї i т. д. Вiдповiдно до цього розрiзняють пiзнавальнi, емоцiйнi, вольовi психiчнi процеси, якi протягом життя людини дають можливiсть реєструвати вiдчуття, сприймати елементи та змiни стану зовнiшнього середовища.
– це суб'єктивнi якостi, що здобуваються протягом життя людини. До цiєї характеристики людини вiдносяться її характер, темперамент, цiлеспрямованiсть i т. п.
психiчних властивостей
особистостi, у якостi основних видiляються наступнi:
· емоцiйнi;
· вольовi;
· моральнi;
На вiдмiну вiд психiчних властивостей, психiчнi стани
людини вiдрiзняються тимчасовим характером та розмаїтiстю. Вони визначають особливостi психiчної дiяльностi особистостi в конкретний момент чи перiод часу, i можуть позитивно чи негативно позначатися на плинi всiх психiчних процесiв.
Виходячи з задач психологiї працi i проблем психологiї безпеки працi, весь комплекс психiчних станiв роздiляють на наступнi двi основнi категорiї:
а) виробничi психiчнi стани;
в) особливi психiчнi стани.
В основi такої класифiкацiї лежать наступнi особливостi психофiзiологiї людини. Ефективнiсть дiяльностi людини залежить значною мiрою вiд рiвня психiчної напруги. Ще на початку 20-го сторiччя Р. Иеркс i Дж. Додсон показали пряму залежнiсть продуктивностi, працездатностi людини вiд ступеня її позитивної емоцiйної активацiї. Однак, психiчна напруга, яка збiльшується зi збiльшенням позитивної активацiї людини, впливає на результати працi до визначеної межi. Перевищення деякого критичного рiвня активацiї психiчної напруги приводить до перенапруги нервової системи людини i, як наслiдок, – до зниження iнтенсивностi працi аж до повної втрати працездатностi людини. Унаслiдок цього надмiрнi форми психiчної напруги визначаються як позамежнi
.
Процес зниження працездатностi людини обумовлюється тим, що позамежнi рiвнi психiчної напруженостi викликають дезинтеграцю психiчної дiяльностi, розвиток гальмових процесiв.
Нормальна емоцiйна активацiя оператора не повинна перевищувати 40 – 60 % максимального навантаження, тобто навантаження до межi, при якiй настає зниження працездатностi людини.
Критичний рiвень емоцiйної активацiї i зв'язаний з ним граничний рiвень психiчної напруженостi є iндивiдуальними властивостями кожної людини.
Найбiльше яскраво граничнi чи позамежнi рiвнi емоцiйної активацiї проявляються в зниженнi реакцiї i координацiї дiй людини, в непродуктивних формах поводження та iнших негативних явищах. Позамежнi психологiчнi напруження, що формуються в ЦНС людини при перевищеннi критичного рiвня емоцiйної активацiї, роздiляють на двi такi категорiї:
2 − збудливий психiчний процес.
Гальмовий психiчний процес
– це процес, який розвивається на рiвнi центральної нервової системи i викликає скутiсть i сповiльненiсть реакцiй, рухiв людини. Працюючий не здатний робити професiйнi дiї з активнiстю, яка була у нього до розвитку гальмового психiчного процесу. У людини знижується швидкiсть вiдповiдних реакцiй, сповiльнюється розумовий процес, з'являються неуважнiсть i iншi негативнi ознаки психiчної органiзацiї, не властивi данiй людинi в нормальному виробничому психiчному станi.
Збудливий психiчний процес
також розвивається на рiвнi центральної нервової системи. Вiн викликає гiперактивнiсть, багатослiвнiсть, тремтiння рук, голосу. У цьому випадку працюючi, як правило, роблять значну кiлькiсть додаткових дiй, рухiв, що не виконуються в нормальному виробничому психiчному станi. Зовнi такий вид психiчного процесу людини може проявлятися в мимовiльному потираннi рук, плiч, у додатковому, що не вимагається по виробничiй обстановцi, наведеннi порядку на робочому мiсцi i т. п. В такому станi працюючi, при спiлкуваннi з навколишнiми, виявляють дратiвливiсть, запальнiсть, не властиву їм рiзкiсть, брутальнiсть i уразливiсть. Тривале перебування людини в особливому психiчному станi, особливо в його позамежнiй формi, приводить до яскраво вираженого стану стомлення.
Унаслiдок цього особливi психiчнi стани, що викликаються позамежними формами психiчної напруги, можуть бути причиною помилкових дiй i неправильного поводження працюючого в складнiй виробничiй обстановцi.
Таким чином, органiзацiя контролю за психiчним станом працюючих необхiдна в зв'язку з тим, що пiд впливом зовнiшнiх факторiв чи у зв’язку з особливим психiчним станом можуть сформуватися шкiдливi i небезпечнi властивостi людини, якi не являються постiйною властивiстю, характерною для конкретної особистостi. При таких станах у людини iстотно змiнюються працездатнiсть i внутрiшня психiчна органiзацiя.
· пароксизмальнi розлади свiдомостi;
· психогеннi змiни настрою;
· афективнi стани.
Пароксизмальнi розлади свiдомостi
до декiлькох хвилин). При виражених формах може спостерiгатися падiння людини, судорожнi рухи його тiла i кiнцiвок.
Пароксизмальнi розлади свiдомостi в дiяльностi працюючих можуть бути причиною нещасних випадкiв. Особливо вони небезпечнi для водiїв автотранспорту, верхолазiв, монтажникiв, будiвельникiв, що працюють на висотi. У зв'язку з цим для ряду професiй, що характеризуються пiдвищеною небезпекою виконуваних робiт, необхiдно проводити психологiчний вiдбiр. В даний час сучаснi методи i засоби психофiзiологiчних дослiджень дозволяють вчасно виявляти лиць зi схованою схильнiстю до пароксизмальних станiв.
При аналiзi психогенних змiн настрою
2 – психогенна змiна настрою, викликана лiкарськими засобами;
3 – психогенна змiна настрою, викликана алкогольними напоями.
Психогеннi змiни настрою якi виникають пiд впливом зовнiшньої емоцiйної активацiї
. У цьому випадку зниження настрою й апатiя людини можуть тривати вiд декiлькох годин до 1... 2 мiсяцiв. Зниження настрою спостерiгається при загибелi рiдних i близьких людей, пiсля конфлiктних ситуацiй у виробничому i соцiальному середовищi. При цьому з'являються байдужнiсть, млявiсть, загальна скутiсть, загальмованiсть, утруднення переключення уваги, уповiльнення темпу мислення.
Розглядаючи вплив психогенних змiн настрою на стан системи "людина – виробниче середовище" слiд зазначити, що вони можуть супроводжуватися погiршенням самоконтролю i бути причиною виробничого травматизму.
Афективнi стани
(вибух емоцiй) можуть виявлятися у людини пiд впливом зовнiшньої активацiї у видi образи, виробничих стресових ситуацiй та iн. У такому станi, унаслiдок значної активiзацiї психiчних процесiв на протязi малого вiдрiзку часу, у людини вiдбувається психогенне звуження об’єму свiдомостi. Зовнi афективнi стани можуть виражатися в рiзких рухах, агресивностi людини.
на роботах, що характеризуються високою емоцiйною напруженiстю.
Сучасна медицина має у своєму розпорядженнi широкий спектр фармакологiчних засобiв, якi впливають на психiчну дiяльнiсть ЦНС i, як наслiдок, – на психофiзiологiчний стан людини.
Досвiд свiдчить, що прийом легких психiчних стимуляторiв (чай, кава) допомагає в боротьбi з утомою i сприяє пiдвищенню працездатностi. Дiя таких стимуляторiв є досить короткочасною.
Прийом активних стимуляторiв у видi спецiальних лiкарських препаратiв, наприклад, при їхньому передозуваннi, може викликати негативний ефект. У цьому випадку спостерiгається погiршення самопочуття, зменшення рухливостi i швидкостi реакцiй людини.
Протягом декiлькох останнiх десятилiть серед населення одержало поширення вживання транквiлiзаторiв. Цi препарати викликають у людини виражене заспокоєння i попереджають розвиток неврозiв.
прийом цих препаратiв, на даний час це соцiальне явище представляє собою всесвiтню соцiальну проблему.
Психогенна змiна настрою, викликана алкогольними напоями.
Вживання алкогольних напоїв у невеликих кiлькостях не є шкiдливим. Однак, при частому їхньому вживаннi в людини розвивається бiологiчна залежнiсть, яка полягає в такiй змiнi її природних фiзiологiчних процесiв, якi викликають постiйну потребу органiзму в поповненнi алкоголю. Такий процес веде до розвитку пияцтва i переростає в алкоголiзм.
Пияцтво й алкоголiзм представляють серйозну проблему для безпеки життєдiяльностi людини у всьому свiтi. Цi негативнi фактори впливають на рiвновагу таких пiдсистем, наприклад, як "людина – соцiальне середовище", "людина – виробниче середовище" дiючи у психологiчному, матерiальному та фiзичному напрямках.
Неприпустимiсть вживання алкогольних напоїв у робочий час i негативний вплив їх на працездатнiсть людини загальновiдомi. Так, наприклад, статистичнi данi показують, що автомобiльний травматизм у 40…60 % випадкiв зв'язаний iз вживанням алкоголю. 64 % смертельних випадкiв на виробництвi обумовлено прийомом алкоголю i викликаних цим наступних помилкових дiй людини.
З позицiй безпеки людини особливе значення має також i
(похмiлля). Вона спостерiгається в наступнi днi пiсля вживання алкоголю. Такий психобiологiчний стан людини знижує його продуктивнiсть працi, веде до загальмованостi реакцiй, знижує почуття обережностi. Фахiвцi, якi страждають алкоголiзмом, утрачають властивi їм професiйнi навички. Динамiка розвитку алкоголiзму викликає частiшання їхнiх помилок, активiзує зниження здатностi вирiшувати складнi творчi задачi, а також швидкої i правильної орiєнтацiї в нестандартних виробничих ситуацiях, що вимагають оперативного прийняття рiшень.
Одним з найбiльш важливих елементiв пiдвищення ефективностi трудової дiяльностi людини є удосконалювання професiйних навичок у результатi виробничого навчання. Навчання додає закiнченiсть i стiйкiсть усiм формам професiйної рухової активностi, є важливим засобом попередження стомлення.
Виробниче навчання
, iз психофiзiологiчної точки зору, являє собою процес створення вiдповiдних образiв з подальшим розвитком i вiдповiдною змiною психофiзiологiчних функцiй людини, професiйних навичок, у тому числi прийомiв безпеки, для найбiльш ефективного виконання конкретної роботи.
У результатi навчання розвивається й удосконалюється специфiчний розумовий апарат, окремi, необхiднi для виконання роботи, групи м'язiв, пiдвищується точнiсть i швидкiсть рухiв, збiльшується швидкiсть вiдновлення фiзiологiчних функцiй людини пiсля закiнчення роботи.
Досягнення високої продуктивностi працi, тривалої працездатностi з одночасною рацiональною iнтенсивнiстю фiзiологiчних функцiй людини i збереженням його здоров'я забезпечуються також правильною органiзацiєю режимiв працi i вiдпочинку.
Ефективнiсть чергування перiодiв працi i вiдпочинку полягає в забезпеченнi довгостроково необхiдних перiодiв активної рiвномiрної працездатностi людини i перерв, необхiдних для вiдновлення його працездатностi.
Для збереження високої i стiйкої працездатностi застосовуються двi взаємодоповнюючi форми чергування перiодiв працi i вiдпочинку на виробництвi:
1 – обiдня перерва в серединi робочого дня;
Так, наприклад, при виконаннi роботи, яка вимагає значних зусиль i участi в її виконаннi великих м'язiв, для вiдновлення працездатностi, рекомендуються бiльш рiдкi, нетривалi перерви, тривалiстю 10... 12 хв.
При виконаннi особливо важких робiт бiльш ефективним є сполучення роботи протягом 15... 20 хв iз вiдпочинком такої ж тривалостi.
При роботах, що вимагають великої нервової напруги й уваги, швидких i точних рухiв рук, доцiльне введення бiльш частих, але бiльш коротких перерв тривалiстю 5... 10 хв.
Органiзацiя процесу трудової дiяльностi людини логiчно зв'язана також з виникненням ще одного виду технологiчних перерв – мiкропауз
. Це нерегламентованi перерви, що виникають об'єктивно мiж послiдовними наступними операцiями i дiями людини.
Таким чином, мiкропаузи виникають мимовiльно i, у свою чергу, забезпечують пiдтримку оптимального темпу роботи i високого рiвня працездатностi. Статистика показує, що у залежностi вiд характеру i важкостi працi мiкропаузи складають 9... 10 % робочого часу.
Дослiдження показують, що протягом доби органiзм людини по-рiзному реагує на фiзичне i нервово-психiчне навантаження. Так, вiдповiдно до добового циклу органiзму, найвища працездатнiсть людини вiдзначається ранком – з 8 до 12 годин i вдень – з 14 до 17 годин. Протягом дня найменша працездатнiсть спостерiгається в перiод мiж 12 i 14 годинами, а в нiчний час – з 3 до 4 годин досягає свого мiнiмуму. Цей дiапазон часу характеризується мiнiмальною добовою працездатнiстю.
У закономiрностях ритму трудової дiяльностi людини видiляються також щоденнi тимчасовi дiапазони адаптацiї людини до виконуваної роботи. Вони складають ~ 30 хв. на початку робочого дня i пiсля обiдньої перерви. По витiканню цих часових вiдрiзкiв у працюючих формується максимальна продуктивнiсть працi. З облiком усiх цих закономiрностей змiни добового циклу працездатностi людини визначається змiннiсть роботи пiдприємств, початок i закiнчення роботи в змiнах, види i кiлькiсть перерв.
Науковий пiдхiд в органiзацiї трудового процесу, режимiв працi i вiдпочинку передбачає необхiднiсть врахування також i динамiки працездатностi людини протягом тижня. Так, вiдомо, що найвища працездатнiсть людини виявляється на 2-, 3- i 4-й день роботи, тобто, наприклад, у вiвторок, середу та четвер, якщо робочий тиждень розпочинається в понедiлок. У наступнi днi тижня вона знижується, падаючи до мiнiмуму в останнiй день роботи.
Пiсля вихiдних працездатнiсть людини знижується внаслiдок дiї гальмових процесiв, якi розвиваються в зонi придбаних професiйних, психофiзiологiчних процесiв, станiв i психiчних напруг органiзму людини. Особливо яскраво виражається цей вид зниження працездатностi пiсля вiдпускного перiоду.
Ефективними елементами органiзацiї рацiонального режиму працi i вiдпочинку є виробнича гiмнастика
психофiзiологiчного розвантаження людини
В основi позитивного ефекту дiї виробничої гiмнастики
лежить феномен активного вiдпочинку, що виражається в наступному. Стомленi м'язи швидше вiдновлюють свою працездатнiсть не при повному спокої, а при переключеннi фiзичного навантаження на iншi м'язовi групи (
).
У результатi комплексу вправ виробничої гiмнастики вiдновлюється корисна ємнiсть легеневої тканини, полiпшується дiяльнiсть серцево-судинної системи, пiдвищується функцiя судинної системи, функцiональнi можливостi аналiзаторних систем, регенерується м'язова сила й активнiсть, витривалiсть органiзму людини.
В основi позитивної дiї
лежить викликуваний нею позитивний емоцiйний настрой, необхiдний для високоякiсного виконання будь-якого виду робiт. Так, наприклад, функцiональна музика сприяє зниженню стомлюваностi, полiпшенню настрою i, як наслiдок, пiдвищує працездатнiсть i продуктивнiсть працi.
· при виконаннi робiт, що вимагають значної концентрацiї уваги;
· при напруженiй розумовiй роботi, яка складає бiльш, нiж 70% робочого часу.
Для зняття нервово-психiчної напруги, боротьби зi стомленням та вiдновлення працездатностi ефективним рiшенням є тимчасове перемiщення працюючого в iнше зовнiшнє середовище, зовнiшнi фактори якого позитивно впливають на органiзм людини. Таким рiшенням є кабiнети
релаксацiї
або кiмнати психологiчного розвантаження
. Вони являють собою спецiально обладнанi примiщення, у яких протягом спецiальних перерв протягом робочої змiни проводяться сеанси по зняттю утоми, в основному за рахунок психологiчного розвантаження працюючих. У таких примiщеннях ефект психологiчного розвантаження досягається за рахунок естетичного оформлення iнтер'єра, ергономiчних меблiв, якi дозволяють знаходитися людинi у зручнiй розслабленiй позi, трансляцiї спецiально пiдiбраних музичних передач, iонiзацiї повiтря негативними iонами, що благотворно дiють на людину, прийому тонiзуючих фiтонапоїв, iмiтацiї в примiщеннi природного i зовнiшнього природного середовища, вiдтворенням шуму лiсу, морського прибою й iн.
Одним з елементiв правильно органiзованого психологiчного розвантаження є аутогенне тренування
, яке засноване на комплексi взаємозалежних прийомiв психiчної саморегуляцiї i складних фiзичних вправ зi словесним самонавiянням. Цей метод дозволяє нормалiзувати психiчну дiяльнiсть, емоцiйну сферу i вегетативнi функцiї органiзму людини.
Список лiтератури
1. Бакка М. Т., Мельничук А. С, Сiвко В. К. Охорона i безпека життєдiяльностi людини: Конспект лекцiй. – Житомир: Льонок, 1995.
3. Безопасность жизнедеятельности; Учебник / Под ред. проф. Э. А. Арустамова. 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Изд. дом "Дашков и К", 2000.
4. Безопасность жизнедеятельности. Уч. пособие / Под ред О. Н. Русака. – ЛТА, С-Пб., 1996.
6. Безопасность труда в промышленности / К. Н. Ткачук, П. Я. Галушко, Р. В. Сабарно и др. – К.: Технiка, 1982.
7. Безпека життєдiяльностi / За ред. Я. Бедрiя. – Львiв: Афiша, 1998.
8. Джигирей В. С., Жидецький В. Ц. Безпека життєдiяльностi. – Львiв: Афiша, 1999.
9. Заплатинський В. М. Безпека життєдiяльностi / Опорний конспект лекцiй. – К.: КДТЕУ, 1999. – 208 с.
10. Жидецький В. Ц., Джигiрей В. С., Мельников О. В. Основи охорони працi. 2-ге вид. стереотипне. – Львiв: Афiша, 2000.
11. Заверуха Н. М. Безпека життєдiяльностi. – К.: Комерцiйний коледж, 1998
12. Коржик Б. М. Теоретичнi основи безпеки життєдiяльностi. Навч. посiбник – Харкiв, 1995. – 107 с.
13. Лапiн В. М. Безпека життєдiяльностi людини. Навчальний посiбник. 2-е видання. – Львiв: Львiвський банкiвський коледж; К.: Т-во Знання, КОО, 1999.
14. Пiстун І. П. Безпека життєдiльностi: Навч. посiбник. – Суми: Вид-во "Унiверситетська книга", 2000.
| 
