Охорона працi та технiка безпеки
ОХОРОНА ПРАЦІ ТА ТЕХНІКА БЕЗПЕКИ
Загальна характеристика охорони працi
Охорона працi – наука, яка вивчається з метою формування у майбутнiх фахiвцiв з вищим утворенням необхiдного в їх професiйнiй дiяльностi рiвня знань i умiнь правових i органiзацiйних питань, основ фiзiологiї, питань гiгiєни працi, виробничої санiтарiї, технiки безпеки i пожежної безпеки.
працi; отримання навикiв аналiзу i оцiнювання положення охорони працi на пiдприємствi.
На державному рiвнi приймаються важливi закони i iншi нормативно – правовi акти, направленi на зниження виробничого травматизму, захист працюючих, пiдвищення ролi служб охорони працi на пiдприємствах.
iнших нормативних актiв.
Правовою основою законодавства по охоронi працi є Конституцiя України, Кодекс законiв про працю України (КЗпП), Закони України: «Про охорону працi», «Про охорону» здоров'я, «Про пожежну безпеку», «Про використання ядерної енергiї i радiацiйний захист», «Про забезпечення санiтарного i епiдемiологiчного благополуччя населення», «Про загальноосвiтнє державне соцiальне страхування вiд нещасних випадкiв на виробництвi i професiйного захворювання, що призвело втрату працездатностi».
Державнi нормативнi акти про охорону працi – це правила, стандарти, норми, положення, iнструкцiї i iншi документи, яким представлена сила правових норм, обов'язкових для виконання. Законодавством передбачено, що залежно вiд сфери дiї нормативнi акти можуть бути мiжгалузевими або галузевими.
Людство справилося з епiдемiєю чуми, вiспа, холера, знайшло способи боротьби з багатьма захворюваннями, шукає шляху продовження життя, заборона воєн, але дотепер не навчилося захищати людину, його здоров'я в процесi повсякденної працi.
Мiжнародна статистика свiдчить, що у наш час травматизм може бути прирiвняний до епiдемiї. За даними Всесвiтньої органiзацiї охорони здоров'я (ВООЗ) смертнiсть вiд нещасних випадкiв сьогоднi займає третє мiсце пiсля сердечно – судинних i онкологiчних захворювань, причому переважно гинуть працездатнi люди у вiцi до 40 рокiв. Тому охорона працi грає важливу роль, як соцiальний чинник, оскiльки, якими б вагомими не були виробничi результати, вони не можуть компенсувати людинi втраченого здоров'я, а тим бiльше життя – то i iнше дається тiльки один раз. Необхiдно пам'ятати, що через нещаснi випадки i аварiї гинуть на виробництвi не просто робiтники i службовцi, на пiдготовку яких держава витратила значнi засоби, а в першу чергу люди – годувальники сiмей, батьки i матерi дiтей.
подiбне.
Виробнича санiтарiя – система органiзацiйних заходiв i технiчних засобiв, запобiгаючих або зменшуючих дiю шкiдливих виробничих чинникiв на працюючих.
Технiка безпеки – це система органiзацiйних заходiв i технiчних засобiв, що запобiгають дiї небезпечних виробничих чинникiв на працюючих.
Пожежна i вибухова безпека – система органiзацiйних заходiв i технiчних засобiв, направлених на профiлактику i лiквiдацiю пожеж i вибухiв, обмеження їх наслiдкiв.
Небезпечний виробничий чинник – чинник, дiя якого на працюючого в певних умовах приводить до травми або iншого раптового рiзкого погiршення здоров'я.
Шкiдливий виробничий чинник – дiя якого на працюючого в певних умовах приводить до захворювання або зниження працездатностi.
Професiйне захворювання – патологiчне полягання людини, обумовлене роботою i пов'язане з надмiрною напругою органiзму або несприятливою дiєю шкiдливих виробничих чинникiв.
Трудове калiцтво – втрата здоров'я працiвника в результатi травми або нещасного випадку при виконаннi трудових обов'язкiв.
Безпека працi – полягання умов працi, при якiй виключено дiю на працюючих небезпечних i шкiдливих виробничих чинникiв.
Умови працi – сукупнiсть чинникiв виробничого середовища i трудового процесу, що робить вплив на здоров'я i працездатнiсть людини в процесi працi.
Виробничий ризик – вiрогiднiсть нанесення шкоди залежно вiд науково – технiчного полягання виробництва.
Категорiя робiт – розмежування робiт на основi загальних енерговитрат органiзму в ккал/ч (Вт).
Охорона здоров'я працiвникiв – комплекс заходiв щодо збереження здоров'я працiвникiв з урахуванням категорiї виконуваних робiт i виробничого середовища.
Одним з самих небезпечних чинникiв, якi впливають на людину у виробничих умовах, є шкiдливi речовини. Вони знаходяться в повiтрi робочої зони в твердому, рiдкому, паро i газоподiбному агрегатних поляганнях. Цi речовини поступають в органiзм людини через органи дихання (самий небезпечний шлях), шлунково-кишковий тракт. А також через шкiру i слизистi оболонки очей.
Змiст шкiдливих речовин в повiтрi робочої зони не повинен перевищувати встановлених гранично – допустимих концентрацiй (ГДК).
Попередження професiйних отруєнь i захворювань на виробництвi досягається розробкою технологiчних процесiв, в яких шкiдливi речовини замiнюються нешкiдливими, модернiзацiєю технологiчного устаткування i його удосконаленням, медико-профiлактичними заходами.
На кожному пiдприємствi повинен здiйснюватися систематичний контроль полягання повiтря робочої зони. Створення здорових i безпечних умов працi починається з правильного вибору територiї для розмiщення пiдприємства i рацiонального розташування на його територiї виробничих i допомiжних будов i споруд.
Необхiдна територiя, розмiщення на нiй будов i споруд, їх габаритнi розмiри, iнженерна органiзацiя i впорядкування дiлянки пiдприємства визначається генеральним планом.
Планування будов i споруд на територiї пiдприємств, наявнiсть достатнiх санiтарних i протипожежних ровiв i перешкод, забезпечення безпечної евакуацiї людей, рiзнi допомiжнi пристрої (опалювання, освiтлення, вентиляцiя i iн.) регламентуються вiдповiдно вимог санiтарних норм.
Мiсце розташування територiї пiдприємства повинне забезпечувати можливiсть дотримання санiтарних i протипожежних норм, вживання рацiональних рiшень по водо i енергопостачанню, вiдведення стiчних вод, охорону водосховищ, земель, атмосфери вiд забруднення стiчними водами i промисловими викидами.
Загазованiсть i запорошена примiщень, якi знаходяться на виробничiй територiї, залежить вiд умов природного провiтрювання. Тому не рекомендується будувати споруди складної конфiгурацiї, особливо П i Ш–подiбної форми, а також споруди iз замкнутими дворами.
Устаткування водопостачання для господарське – питних, виробничих, i протипожежних цiлей вибирають вiдповiдно до вимог дiючих санiтарних норм.
Джерела водопостачання i якiсть води регламентуються державними стандартами i санiтарними нормами залежно вiд потреб, на якi використовується вода.
Норми витрати води на виробничi потреби визначають, виходячи з технологiї програми випуску продукцiї. Для скидання i видалення з територiї промислових пiдприємств забрудненої стiчної води, а також для її очищення i знешкодження перед утилiзацiєю або скиданням у водоймище передбачено устаткування системи каналiзацiї.
Розрiзняють внутрiшню i зовнiшню системи каналiзацiї. До внутрiшньої вiдносяться санiтарнi прилади, труби вiдведення, стояки i випуски з будинкiв. До зовнiшньої, як правило, вiдносяться самотечнi i напiрнi трубопроводи, насоснi станцiї, очиснi i випускнi споруди.
Всi виробничi i допомiжнi примiщення повиннi вентилюватися.
Вентиляцiя – це сукупнiсть заходiв i засобiв, якi забезпечують розрахунковий повiтрообмiн в примiщеннях. Метою вентиляцiйних заходiв є забезпечення чистоти повiтря i необхiдних метеорологiчних умов у виробничих примiщеннях.
Залежно вiд того, з якою метою працює система вентиляцiї, - для надходження або видалення повiтря з примiщення або для того i iншого одночасно, вона може бути приточуванням, витяжною або приточування–витяжною. По мiсцю дiї вентиляцiя буває загально обмiнною i локальною.
Дефлектори – це спецiальнi насадки, встановлюванi на вiдсосуючих повiтропроводах i використовуючи енергiю вiтру. Їх застосовують для видалення забрудненого або перегрiтого повiтря з примiщень щодо невеликого об'єму, а також для мiсцевої вентиляцiї. Повiтрообмiн при вживаннi природної вентиляцiї здiйснюється за рахунок рiзницi температур повiтря в примiщеннi i зовнiшнього повiтря, а також пiд дiєю вiтру.
У системах штучної вентиляцiї рух повiтря здiйснюється вентиляторами. Системи вентиляцiї приточування складаються з повiтрозабiрного пристрою, повiтропроводiв, фiльтрiв, калориферiв, вентилятора, отворiв приточувань або насадок, регулюючих пристроїв.
Витяжна вентиляцiя складається з витяжних отворiв, вентилятора, повiтропроводiв, пристроїв для очищення вiд пилу.
На всiх пiдприємствах, в установах (незалежно вiд форм власностi i видiв дiяльностi) повиннi створюватися здоровi i безпечнi умови працi, вiдповiдальнiсть за забезпечення яких покладається на працедавця.
Працедавець зобов'язаний упроваджувати сучаснi засоби безпеки, застережливi виробничий травматизм, i забезпечити санiтарно – гiгiєнiчнi умови, що запобiгають виникненню професiйних захворювань працiвникiв. Працедавець зобов'язаний вживати заходiв по полегшенню i оздоровленню умов працi працiвникiв шляхом здiйснення механiзацiї i автоматизацiї виробничих процесiв, зниження i усунення запорошеної i загазованостi повiтря у виробничих примiщеннях, зниження iнтенсивностi шуму, вiбрацiї, випромiнювань. Для проведення заходiв щодо охорони працi в установленому порядку видiляються кошти i необхiднi матерiали.
Реальнi виробничi умови характеризуються, як правило, наявнiстю деяких небезпек i шкiдливостi. Тому не виключається можливiсть дiї на працюючих небезпечних i шкiдливих виробничих чинникiв.
рухомi i обертаються частини, електричнi установки, кабелi дроту, якi можуть бути причиною поразки електричним струмом, отруйнi, задушливi i вибухонебезпечнi гази, пожежi, природнi явища.
До шкiдливих вiдносяться чинники, дiя яких на працiвника може привести до захворювання.
Небезпечнi i шкiдливi виробничi чинники за природою дiї пiдроздiляються на фiзичнi (рухомi машини i механiзми, вiбрацiя i виробничий шум, пiдвищена швидкiсть повiтря, недостатнє освiтлення, наявнiсть в повiтрi пилу i шкiдливих газiв), хiмiчнi (загально токсичнi, канцерогеннi, дратiвливi, впливаючи на репродуктивну функцiю), бiологiчнi (макроорганiзми i мiкроорганiзми), психофiзiологiчнi (фiзичнi перевантаження, нервово – психiчнi перевантаження).
Наявнiсть деяких небезпек, таких як, ураган, шторм, є слiдством незалежних вiд людини причин i явищ. Їм не завжди можна запобiгти i передбачити. Але в абсолютнiй бiльшостi небезпеки i шкiдливiсть виникають в процесi виробництва з причин органiзацiйного i технiчного характеру. Вони цiлком залежать вiд працедавця, проектувальникiв, виробникiв устаткування, iнженерно-технiчного персоналу служб охорони працi i, нарештi, самих працiвникiв.
Згiдно ст. 22 Закону України «Про охорону працi», працедавець зобов'язаний проводити розслiдування i вести облiк нещасних випадкiв, профзахворювань i аварiй на виробництвi вiдповiдно до положень, затверджених кабiнетом мiнiстрiв. Дiя цих положень розповсюджується на пiдприємства, установи i органiзацiї (незалежно вiд форм їх власностi), фiзичнi особи – суб'єкти пiдприємницької дiяльностi, якi використовують найману працю, на особи, якi забезпечують себе роботою самостiйно (за умови добровiльної сплати ними внескiв на державне соцiальне страхування вiд нещасного випадку на виробництвi), на iноземних пiдданих, на особи без громадянства, якi працюють на умовах трудового договору, проходять виробничу практику або притягуються до працi.
У разi вiдмови працедавця скласти акт про нещасний випадок або незгоди з його змiстом всi спiрнi питання, вiдповiдно до ст. 22 Закону України «Про охорону працi», повиннi розв'язуватися посадовцем органу Держнаглядохоронпрацi. При цьому рiшення останнього є обов'язковими для працедавця.
Виробничий травматизм класифiкується по наступних ознаках: по ступеню зв'язку з виробництвом, по числу потерпiлих, по ступеню тяжкостi травм, по характеру дiї на людину i характеру пошкоджень.
По ступеню зв'язку з виробництвом нещаснi випадки пiдроздiляються на випадки, пов'язанi з виробництвом i випадки невиробничого характеру.
По числу потерпiлих розрiзняють одиночнi i груповi нещаснi випадки. До групових вiдносяться випадки, що вiдбулися одночасно з двома i бiльш працiвниками, незалежно вiд ступеня тяжкостi нещасного випадку з кожним з потерпiлих.
По ступеню тяжкостi травм нещаснi випадки можуть бути iз смертельним результатом i без нього.
По характеру дiї на людину i характеру пошкоджень травми бувають: механiчнi (удари, порiзи, поранення), термiчнi (тепловi удари, опiки, обмороження), електричнi (електричнi удари), хiмiчнi (опiки кислотою i лугом), отруєння i задухи (отруйними газами або з – за недолiку кисню).
Щоб кожне виробниче завдання виконувалося без збитку для здоров'я працiвникiв необхiдно створити безпечнi умови працi i органiзувати вiдповiдне управлiння охороною працi. Це досягається i забезпечується шляхом реалiзацiї комплексу заходiв, якi включають розробку i строге виконання нормативних документiв, профотбор кадрiв вiд вищого керiвництва до робiтникiв, проведення iнструктажу i перiодичної перевiрки у працiвникiв посадових iнструкцiй, дотримання вимог правильної експлуатацiї устаткування, створення в процесi проектування, будiвництва, монтажу i експлуатацiї безпечних умов працi, сертифiкацiю продукцiї, органiзацiю служби охорони працi, змiцнення трудової i технологiчної дисциплiни, рiшення соцiальних питань, забезпечення працiвникiв спецодягом, колективними i iндивiдуальними засобами захисту. розслiдування в установленому порядку кожного нещасного випадку, аналiз i усунення його причин, вдосконалення є, створення i упровадження нових приладiв i пристроїв безпеки, а також методiв дiагностики.
Лiкувально-профiлактичнi установи, в якi звернулися або були доставленi потерпiлi унаслiдок нещасних випадкiв, протягом доби спрямовують письмове повiдомлення встановленої форми.
Повiдомлення про нещаснi випадки iз смертельним результатом i до органiв прокуратури, де вони також розслiдуються. Лiкувально-профiлактичнi установи ведуть реєстрацiю нещасних випадкiв в журналi встановленої форми.
Розслiдування нещасних випадкiв проводять з метою встановлення їх обставин i причин, якщо вони вiдбулися при виконаннi трудових зобов'язань, при роботi на користь пiдприємства без спецiального доручення керiвництва, при раптовому погiршеннi здоров'я, на робочому мiсцi, на територiї пiдприємства протягом робочого часу, включаючи встановленi перерви, в дорозi на роботу або з роботи на транспортi пiдприємства, пiд час аварiй, пожеж на виробничих об'єктах, в дорозi пiшки або на будь-якому видi транспорту (особистому, державному), коли робота пов'язана з перемiщенням мiж об'єктами обслуговування.
У всiх цих випадках, коли працiвник втратив працездатнiсть на один день i бiльш, складається акт за формою Н – 1 i акт спецiального розслiдування за формою Н – 5.
Не складаються акти в наступних випадках: якщо в результатi розслiдування встановлений факт самогубства або травма вiдбулася в результатi злочину; якщо травма вiдбулася в результатi алкогольного або наркотичного сп'янiння; якщо нещасний випадок вiдбувся пiд час спортивних iгор на територiї пiдприємства; нещасний випадок вiдбувся пiд час перебування потерпiлого на територiї пiдприємства в неробочий час, у вихiднi або святковi днi i не був пов'язаний з дорученням власника; нещасний випадок вiдбувся при самовiльному використовуваннi в особистих цiлях механiзмiв, устаткування або транспорту, що належить пiдприємству.
Власник пiдприємства, одержавши повiдомлення про нещасний випадок, наказом призначає комiсiю по розслiдуванню в наступному складi: страховий експерт Фонду (голова комiсiї), представник профспiлки, представник вiдповiдного робiтника органу виконавчої дирекцiї Фонду.
Якщо потерпiлий не є членом профспiлки, до складу комiсiї входить уповноважений трудового колективу з питань охорони працi.
Комiсiя по розслiдуванню зобов'язана протягом трьох дiб з моменту подiї обстежувати мiсце нещасного випадку, опитати очевидцiв i по можливостi одержати пояснення вiд потерпiлого, встановити обставини i причини нещасного випадку, визначити вiдповiдальних за це осiб, а також розробити заходи щодо попередження подiбних випадкiв, скласти акт за формою Н-1 i Н-5 в п'яти екземплярах, в якому вказати наявнiсть вини пiдприємства, потерпiлого, пiсля чого спрямувати його на затвердження власнику пiдприємства.
Розслiдування профзахворювань проводиться тiльки пiсля отримання повiдомлення (форма П – 3), яке складається в клiнiках НДІ гiгiєни працi i профзахворювань, спецiалiзованих вiддiленнях професiйної патологiї.
Розслiдування проводить комiсiя у складi представникiв органiзацiї санепiдемслужбы (голова комiсiї); лiкувально-профiлактичної установи; профспiлковiй органiзацiї, членом якої є хворий; вiдповiдного органу виконавчої дирекцiї Фонду.
Акт розслiдування причин професiйного захворювання (П – 4) складається в шести екземплярах впродовж трьох дiб пiсля закiнчення розслiдування i прямує працедавцем хворiй, лiкувально-профiлактичнiй установi, робочому органу Фонду i профспiлковiй органiзацiї, вiдповiднiй установi Госсанепiдемслужби. Перший екземпляр акту залишається на пiдприємствi i зберiгається 45 рокiв.
Комiсiя по розслiдуванню зобов'язана впродовж робочих днiв розслiдувати аварiю i скласти акт за формою Н – 5, визначивши збиток, заподiяний аварiєю. Розслiдування нещасних випадкiв невиробничого характеру проводиться з метою визначення їх обставин i причин.
профспiлкової органiзацiї.
де працює або вчиться потерпiлий; органiзацiї, яка вiдповiдальна за безпечне положення територiї або об'єкту, де вiдбувся нещасний випадок. Копiя акту висилається органам внутрiшнiх справ i прокуратури.
На пiдприємствi повиннi бути розробленi плани попередження i лiквiдацiї можливих аварiй. Одержавши повiдомлення про аварiю, працедавець зобов'язаний дiяти вiдповiдно до плану лiквiдацiї аварiї i негайно повiдомити в: Держнаглядохоронпрацi, орган, до сфери управлiння якого вiдноситься пiдприємство; вiдповiдну мiсцеву Держадмiнiстрацiю; штаб цивiльної оборони i надзвичайних ситуацiй; вiдповiдний профспiлковий орган; у разi травмування або загибелi працiвникiв – вiдповiдний робiтник орган Фонду.
Електробезпека
Основними причинами високих показникiв електротравматизму є: невиконання вимог про вибiр типу електроустаткуваннi вiдповiдно до умов роботи i навколишнього середовища; порушення правил технiчної експлуатацiї електроустаткуваннi.
струму, частота струму, шлях струму, умови зовнi середовища i органiзацiя робочого мiсця, психофiзiологiчне полягання людини у момент травми вiд електроструму. Існує чотири категорiї примiщень вiдносно небезпеки поразки людей електричним струмом: без пiдвищеної небезпеки, коли в примiщеннi вiдсутнi ознаки пiдвищеної i особливої небезпеки; з пiдвищеною небезпекою (характеризуються наявнiстю в примiщеннi одного з небезпечних чинникiв); особливо небезпечнi (характеризуються наявнiстю в примiщеннi однiєї з ознак: особлива вогкiсть, коли вiдносна вогкiсть повiтря близька до 100 %; хiмiчно активне середовище, коли постiйно або в перебiгу довгого часу мiстяться агресивнi пари; одночасно два або бiльш ознаки пiдвищеної небезпеки). Електричнi травми – мiсцевi поразки тканин органiзму, якi виявляються у виглядi електричних опiкiв, електричних знакiв, механiчних пошкоджень i металiзацiї шкiри. Електроудар – загальна поразка, що представляє найбiльшу небезпеку, це така дiя на органiзм людини, в результатi якої м'язи тiла починають судорожно скорочуватися.
До захисних заходiв вiд поразки струмом вiдносяться захисне заземлення, занулення, мала напруга, захисне вiдключення.
Пожежна безпека
розбавленням повiтря негорючими газами до концентрацiї кисню, при якiй горiння неможливе, охолоджуванням вогнища горiння до певних температур, iнтенсивним гальмуванням швидкостi хiмiчних реакцiй в полум'ї, механiчним зривом в полум'ї сильним струменем газу або води.
пожежi i протипожежного захисту. Небезпечними чинниками пожежi, що впливають на людей i матерiальнi цiнностi, є: полум'я i iскри, пiдвищена температура, токсичнi продукти горiння i термiчного розкладання, дим, знижена концентрацiя кисню.
Залежно вiд фiзико-хiмiчних властивостей горючих матерiалiв пожежi класифiкуються: клас А – горiння твердих речовин; клас В – горiння рiдких речовин; клас З – горiння газоподiбних речовин; клас Д – горiння металiв i металовмiсних речовин.
керуються даними про категорiї примiщень i будiвель: категорiя А – вибухопожеженебезпечна, горючi гази, легкозаймистi рiдини; категорiя б – вибухопожеженебезпечна, пальнi пил або волокна, легкозаймистi рiдини; категорiя В – пожеженебезпечна, пальнi рiдини, твердi пальнi i речовини i матерiали; категорiя Г – негорючi речовини i матерiали в гарячому, розжареному або розплавленому поляганнi; категорiя Д – негорючi речовини i матерiали в холодному поляганнi.
Радiацiйна безпека
Зовнiшнє – коли джерело радiацiї знаходиться зовнi органiзму i можливiсть попадання радiоактивних речовин в нього виключена.
Внутрiшнє – коли радiоактивнi речовини проникають в органiзм пiд час дихання разом з повiтрям, забрудненим радiоактивними елементами, через органи травлення i шкiру.
До iонiзуючих випромiнювань вiдносяться корпускулярне (б, в) i електромагнiтне (γ, R), якi при дiї на речовину створюють в ньому зарядженi iони.
При порушеннi санiтарно – гiгiєнiчних норм можливi змiни складу кровi i функцiональне порушення центральної нервової системи, що виражається в дратiвливостi, сонливостi або безсоннi, пiтливостi, головних болях, ослабленнi пам'ятi. При великих дозах можливе виникнення променевої хвороби (порушення нормального кровообiгу, нервової дiяльностi, травлення, якi супроводжуються загальною слабкiстю, болями i зниженням опiрностi органiзму iнфекцiям.
Гранична доза (ПД) – гранична еквiвалентна доза за рiк для обмеженої частини населення. До категорiї А вiдносяться професiйнi працiвники, постiйно або тимчасово працюючi безпосередньо з джерелами випромiнювань. Категорiя б – це обмежена частина населення, що не працює безпосередньо з джерелами випромiнювання, але за умов мешкання або розташування робочих мiсць може пiдпадати пiд вплив радiоактивних речовин i випромiнювань. Категорiя У включає все населення країни.
Гранично – допустима доза (ПДД) iонiзуючих випромiнювань – найбiльше значення iндивiдуальної еквiвалентної дози за рiк, яка при рiвномiрному впливi впродовж 50 рокiв не викликає в станi здоров'я негативних змiн.
Безпека досягається скороченням часу перебування в зонi опромiнювання, проведенням органiзацiйних заходiв i вживанням способiв iндивiдуального захисту, виключенням прямого контакту персоналу з джерелами випромiнювання, строгого виконання правил облiку, збереження i транспортування радiоактивних речовин, поховання їх вiдходiв.
Для захисту органiв дихання застосовуються респiратори, протигази i iншi iзолюючi засоби.
Захист персоналу вiд лазерних випромiнювань досягається розташуванням лазерiв тiльки в спецiально обладнаних примiщеннях. При цьому стiни, стеля i iншi предмети не повиннi мати дзеркальних поверхонь. Всi лазери повиннi бути маркiрованi знаком лазерної безпеки. Примiщення з радiоактивними речовинами повиннi бути iзольованi вiд iнших i спецiально обладнанi. Їх стiни i стелi покривають масляною фарбою, а пiдлоги виготовляють з матерiалiв, якi не поглинають рiдину. Для захисту органiв дихання застосовуються респiратори, протигази i iншi iзолюючi засоби.
| 
