Охорона праці - основні положення, зміст і завдання

Охорона працi - основнi положення, змiст i завдання За даними Мiжнародного бюро працi, на земнiй кулi кожнi три хвилини внаслiдок нещасного випадку гине один робiтник. Щосекунди четверо дiстають травму. Травматизм - основна причина смертi людей до сорока одного року. Це є прямим наслiдком науково-технiчної революцiї, в результатi якої, виявляється, небезпека вiд технiки зростає швидше, нiж способи захисту вiд неї. Дослiдження показують, що 60-80% нещасних випадкiв трапляються нинi з вини самого потерпiлого. І це зрозумiло: людина не народжується з повагою до правил технiки безпеки. Тому керiвник мусить не лише мати мiцнi знання в галузi охорони працi, але й умiти прищепити iнтерес до виконання норм i правил, до творчого розв'язання проблем полiпшення умов працi на виробництвi своїм пiдлеглим. Характер i стан умов працi залежать зрештою вiд виробничих вiдносин, що панують у суспiльствi, вiд визначеного ними становища трудящого в суспiльному виробництвi. Для кращого розумiння сутi охорони працi як навчальної дисциплiни розглянемо її три складовi частини: охорона працi як соцiальне-полiтична дисциплiна; охорона працi як прикладна наукова дисциплiна; Перша складова за своєю суттю є соцiальною категорiєю; її проблеми займають гiдне мiсце у працях вчених полiтикiв та керiвникiв рiзного рiвня, опрацьованих i прийнятих за їхньою iнiцiативою документах, де подано зразок глибокого вивчення i вирiшення питань, що мають безпосереднє вiдношення до охорони працi. Розглядаючи другу складову частину як прикладну наукову дисциплiну зауважимо, що охорона працi виникла на базi розробок учених. Ще в 1742 р. М. В. Ломоносов (1711-1765) вивчав питання охорони працi в гiрничiй промисловостi. Вiн створив теорiю природного провiтрювання шахт, розробив систему захисту вiд розрядiв блискавки, практичнi рекомендацiї щодо безпеки працi в шахтах. протигаз; С.І. Вавiлов (1891-1951) - вiдкрив люмiнесцентне освiтлення; О. О. Скочинський (1874-1960) - створив прилади для контролю концентрацiї шкiдливих речовин у повiтрi; Є. О. Патон (1870-1953) - винайшов спосiб автоматичного електрозварювання. Істотний внесок в охорону працi зробили вченi-гiгiєнiсти; Ф. Ф. Ерiсман (1842-1915) - вивчав умови працi у промисловостi; В. В. Левицький (1867-1936) - аналiзував причини професiйних захворювань, процеси стомлювання та iн. У нашiй країнi та за її межами вiдомi працi радянських учених: академiка АМН Л.І. Медведя, академiка Б. Є. Патона, професора, спецiалiста в галузi профiлактики шумової та вiбрацiйної хвороби Є. Ц. Андрєєвої-Галанiної, багатьох iнших. Разом з тим, виробничий травматизм, особливо в металургiї, знижується дуже повiльно. Розглядаючи третiй вимiр i виходячи iз загальних вимог про охорону працi як нормативної науки, мiнiстерства й вiдомства розробляють конкретнi заходи для оздоровчих i безпечних умов працi, для профiлактики виробничого травматизму i професiйних захворювань. Цi заходи визначаються спецiальними правилами з технiки безпеки, санiтарними нормами, будiвельними нормами i правилами, виробничими iнструкцiями та iншими документами. Залежно вiд масштабу застосування цi правила й норми подiляють на мiждержавнi стандарти системи стандартiв безпеки працi (ГОСТ ССБП), мiжгалузевi (ДНАОП - Державнi нормативнi акти охорони працi), галузевi (НАОП - Нормативнi акти охорони працi), Державнi стандарти України з питань безпеки працi (ДСТУ), нормативнi документи з охорони працi в галузi будiвництва. Всi цi документи включено до реєстру ДНАОП, який мiстить 2631 нормативний акт, втому числi 234 мiжгалузевих i 204 галузевих, 344 мiждержавних (ГОСТ ССБП) i 39 ДСТУ, 697 правил, 94 норми, 200 положень i статутiв, 327 iнструкцiй, 162 керiвництва або вказiвок, вимог, рекомендацiй, 15 технiчних умов безпеки, 49 перелiкiв та iнших нормативних актiв. У мiждержавному стандартi системи стандартiв безпеки працi (ССБП), якому в мiжнароднiй класифiкацiї стандартiв присвоєно 12-й клас, встановлено таку структуру позначення стандартiв ССБП: першi двi цифри - клас стандарту, третя цифра - код групи, четверта, п'ята й шоста цифри - порядковий номер у групi, останнi двi цифри - рiк реєстрацiї. ССБП пiдпорядкована певнiй iєрархiї. До першої групи ввiйшли основоположнi державнi стандарти, в яких установлено структуру системи, викладено методи класифiкацiї несприятливих впливiв на виробництво, наведено поняття й термiни, що використовуються в галузi охорони працi. Дальшi групи стандартiв мiстять вимоги з точки зору безпеки щодо спiльних для багатьох виробництв факторiв (шум, вiбрацiя запиленiсть i т. н), устаткування й технологiчних процесiв. Завершують систему стандарти на засоби i заходи щодо захисту працюючих: колективнi (огородження, вентиляцiя тощо) й iндивiдуальнi (спецвзуття, захиснi окуляри i т. iн). Державнi нормативнi акти охорони працi, якi дiляться на мiжгалузевi ДНАОП i галузевi - НАОП, кодуються наступним чином: Шифри державних органiв України 0. 01 - Пожежна безпека (Мiнiстерство внутрiшнiх справ (МВС)) 0. 03 - Мiнiстерство охорони здоров'я 0. 05 - Мiнiстерство працi та соцiальної полiтики 0. 06 - Держстандарт 0. 07 - Мiнбудархiтектура Деякi групи галузей i пiдгалузей у класифiкаторi України: 2. 0. 00 - Сiльське господарство 3. 0. 00 - Лiсове господарство 4. 0. 00 - Рибна промисловiсть 1. 1. 10. - Електроенергетика 1. 1. 20 - Нафтодобувна, нафтопереробна i газова промисловiсть 1. 2. 00 - Металургiя 1. 2. 10-Чорнаметалургiя 1. 3. 00 - Хiмiя i нафтохiмiя 1. 4. 00 - Машинобудування i металообробка 5. 1. 00 - Транспорт 6. 0. 00 - Будiвництво 7. 0. 00 - Торгiвля i громадське харчування 8. 0. 00 - Матерiально-технiчне забезпечення i збут 9. 0. 00 - Житлово-комунальне господарство 9. 1. 00 - Охорона здоров'я, фiзична культура 9. 3. 00 - Культура i мистецтво 9. 5. 00 - Наука i наукове обслуговування 9. 6,00 - Фiнанси, кредит i банкiвська дiяльнiсть, страхування, пенсiйне забезпечення 9. 7. 00 - Органи державного управлiння. Види державних нормативних актiв 2. Стандарти 3. Норми 5. Інструкцiї, вказiвки, керiвництва 6. Вимоги, рекомендацiї 7. Технiчнi умови безпеки України, наведено у Додатках. Таким чином, предмет "Охорона працi" є прикладною технiчного наукою, вiн нерозривно пов'язаний зi спецiальними загально технiчними дисциплiнами. Основнi складовi частини охорони працi: трудове законодавство, виробнича санiтарiя, технiка безпеки i протипожежна технiка. Основнi термiни й поняття охорони працi Трудове законодавство встановлює основнi трудовi права й обов'язки робiтникiв i службовцiв, порядок укладання колективного договору, його змiст i дiю, гарантiї прийому на роботу, здоровi та безпечнi умови працi, правила трудової дисциплiни, iнструктажу з технiки безпеки, виробничої санiтарiї, протипожежної охорони та з iнших правил охорони працi, гарантiї та компенсацiї, пiльги для робiтникiв i службовцiв, якi поєднують роботу з навчанням, порядок розгляду трудових суперечок, участь робiтникiв i службовцiв в управлiннi виробництвом, нагляд i контроль за дотриманням законодавства про працю, iншi питання. Охорона працi - це система законодавчих актiв, соцiально-економiчних, технiчних, гiгiєнiчних та органiзацiйних заходiв, що служать для створення безпеки, збереження здоров'я i працездатностi людини у процесi працi. Виробнича санiтарiя - система органiзацiйних, гiгiєнiчних i санiтарно-технiчних заходiв i засобiв, що запобiгають впливу шкiдливих виробничих факторiв на працюючих. До небезпечних виробничих факторiв належать такi, дiя яких на працюючого призводить до травми; до шкiдливих виробничих факторiв - такi, дiя яких на працюючого викликає хворобу. Гiгiєна працi - комплекс санiтари о-гiгiєнiчних та лiкувально-профiлактичних заходiв для оздоровлення умов працi. До таких заходiв належать створення на робочих мiсцях нормального повiтряного середовища, освiтлення, усунення шкiдливого впливу вiбрацiї та шуму, обладнання необхiдних санiтарне-побутових примiщень. Колективний договiр укладають щорiчно на всiх пiдприємствах промисловостi, у будiвництвi i транспортних органiзацiях. У змiст колективного договору входять двостороннi зобов'язання адмiнiстрацiї та колективу трудящих щодо виконання держзамовлення, технiко-економiчних показникiв, а також заходiв полiпшення умов працi й побуту трудящих. У зв'язку з цим насамперед розробляються обов'язки адмiнiстрацiї, робiтникiв i службовцiв щодо охорони працi, згiдно з якими керiвництво пiдприємства (установи) зобов'язане: • правильно органiзовувати працю робiтникiв, щоб кожний робiтник чи службовець працював за своїм фахом i квалiфiкацiєю; • закрiплювати за кожним робiтником чи службовцем певне робоче мiсце; • забезпечувати справнiсть машин, верстатiв та iншого устаткування; Вимоги безпеки в аварiйних ситуацiях При виявленнi дефектiв устаткування, що представляють небезпеку для життя людей i цiлiсностi устаткування, необхiдно негайно призупинити роботи, по можливостi вiдключити електроустаткування вiд електромережi (при його наявностi), вжити заходiв з лiквiдацiї аварiї, i про те, що трапилося, довести до вiдома керiвника. При небезпецi виникнення нещасного випадку вжити заходiв по його попередженню. Якщо нещасний випадок вiдбувся, то необхiдно надати долiкарську медичну допомогу потерпiлому, при необхiдностi викликати «швидку допомогу». При виникненнi пожежi негайно викликати пожежну охорону, вiдвести в безпечне мiсце людей i по можливостi видалити пальнi речовини, приступити до гасiння вогню первинними засобами пожежогасiння. Про пожежу повiдомити керiвника. По закiнченнi робiт бригаду вивести з мiсця проведення робiт, закiнчення робiт оформити пiдписами в нарядi-допуску, який передається вiдповiдальному керiвнику робiт. Виробничий травматизм й котра викликана недотриманням вимог безпеки працi, називається виробничою, а обставши, за яких людину травмовано в результатi впливу на неї небезпечного виробничого фактора, називаються нещасним випадком. Виробничi травми за характером пошкоджень дiляться на: - механiчнi - удари, порiзи, розриви тканин, переломи тощо; - термiчнi - тепловi удари, опiки, обмороження; - хiмiчнi - опiки, гостре отруєння, задуха (розлад дихання); - електричнi - опiки, розриви тканин тощо; - променевi - пошкодження тканин, порушення дiяльностi кровотвiрної системи тощо; - комбiнованi - одночасна дiя кiлькох причин з рiзними наслiдками. Причини нещасних випадкiв можуть бути органiзацiйнi, технiчнi, санiтарне-гiгiєнiчнi та психофiзiологiчнi. Органiзацiйнi: незадовiльна органiзацiя робiт; вiдсутнiсть або недоброякiсне проведення iнструктажу i навчання; недостатнiй контроль охорони працi; порушення й недотримання iнструкцiй з технiки безпеки; вiдсутнiсть або незадовiльний стан засобiв iндивiдуального захисту. Технiчнi: недосконалiсть технологiчних процесiв; конструктивнi недолiки виробничого устаткування; вiдсутнiсть або недостатня надiйнiсть захисних пристроїв; несправнiсть технологiчного устаткування, оснащення, пiдйомно-транспортних засобiв, ручного механiзованого iнструменту. недостатня професiйна пiдготовленiсть; невiдповiднiсть психофiзiологiчних даних працюючого виконуванiй роботi або його хворобливий стан. За паннi роки на металургiйних пiдприємствах основними при-виробничого травматизму стали органiзацiйнi. До них вiдносять близько 60% усiх нещасних випадкiв. До основних органiзацiйних причин належать: - незадовiльна органiзацiя робiт - 28%; - недолiки в навчаннi безпечним прийомам працi на iнструктуваннi –12%; - iншi - 19%. До основних технiчних причин належать: - несправнiсть машин, механiзмiв, устаткування - 9%; - конструктивнi недолiки машин, механiзмiв, устаткування - 5,4%; - порушення технологiчних процесiв – 5,6% Розслiдування та облiк нещасних випадкiв пiд час: - перебування на робочому мiсцi; - проїзду на роботу на транспортi пiдприємства або у вiдрядженнi; - прямування працiвника будь-куди за дорученням роботодавця; - природної смертi на пiдземних роботах; - самогубства плавскладу. - через використання транспортних засобiв у корисних цiлях; - внаслiдок отруєння алкоголем або наркотиками; - пiд час скоєння злочину; - у разi природної смертi або самогубства. У цих випадках складається акт за формою НТ. Якщо стався нещасний випадок, то сам потерпiлий або свiдок повiдомляють безпосереднього керiвника, який, у свою чергу, зобов'язаний: - надати першу медичну допомогу; - повiдомити роботодавця та профспiлкову органiзацiю; - зберегти, по можливостi, обстановку. Роботодавець, одержавши повiдомлення про нещасний випадок: - повiдомляє фонд соцiального страхування; - утворює комiсiю з розслiдування i органiзовує її роботу. 1. Керiвник служби охорони працi (голова). Безпосереднiй керiвник потерпiлого до комiсiї не включається. При можливiй iнвалiдностi потерпiлого обов'язково до складу комiсiї включається представник вiдповiдного робочого органу виконавчої дирекцiї Фонду соцiального страхування (ФСС). Потерпiлий або його довiрена особа має право брати участь у розслiдуваннi нещасного випадку. Уразi, коли потерпiлий забезпечує себе роботою самостiйно i за умови добровiльної сплати внескiв на державне соцiальне страхування, головою комiсiї призначається представник ФСС(до складу комiсiї також входять потерпiлий або його довiрена особа, представники держадмiнiстрацiї І профспiлок. Комiсiя протягом 3 дiб повинна: - обстежити робоче мiсце, де стався нещасний випадок, опитати свiдкiв та одержати, по можливостi, пояснення; - перевiрити вiдповiднiсть умов працi вимогам нормативних актiв; - скласти акт розслiдування нещасного випадку за формою Н-5 (див. додатки) у 2 примiрниках, а також акт за формою Н-1 або за формою НТ (див. додатки) у 6 примiрниках І передати на затвердження; у випадках виникнення гострих професiйних захворювань складається також карта облiку за формою П-5 (див. додатки). До першого при мiрника Н-5 додаються пояснення свiдкiв, медичнi схеми i фотографiї, iншi документи. Роботодавець повинен затвердити акт за формою Н-1 або НТ протягом доби пiсля закiнчення розслiдування, а якщо нещасний випадок стався за межами пiдприємства, то в цьому разi вiн повинен бути затверджений протягом доби пiсля одержання документiв. 1. Потерпiлому або довiренiй особi. 2. Начальнику цеху. 4. Вiдповiдальному територiальному органу Держнаглядохоронпрацi. 5. Профспiлковiй органiзацiї потерпiлого. 6. Керiвниковi служби охорони працi пiдприємства. При професiйному захворюваннi копiї актiв Н-1 та Н-5 надсилаються також до санiтарно-епiдемiологiчної служби. Акти Н-1 або НТ разом з Іншими документами зберiгають 45 рокiв. При лiквiдацiї пiдприємства акти з Іншими документами передаються правонаступниковi, а при вiдсутностi останнього - державному архiву. на адресу, куди надсилався акт Н-1 або НТ. Нещасний випадок, про який своєчасно не повiдомили, або втрата працездатностi вiд нещасного випадку настала не одразу, незалежно вiд термiну, коли вiн стався, розслiдується протягом мiсяця пiсля заяви потерпiлого або довiреної особи. Якщо нещасний випадок стався з робiтником iншого пiдприємства, то розслiдується там, де стався, з участю представникiв свого пiдприємства i на облiк ставиться на своєму пiдприємствi. i береться на облiк на своєму пiдприємствi. Якщо з учнями i студентами стався нещасний випадок пiд час практики на пiдприємствi, вiн розслiдується i береться на облiк пiдприємством за участю представника навчального закладу. Контроль за оформленням, своєчаснiстю i об'єктивнiстю здiйснюють органи управлiння, Держнагля-ду, ФСС. Посадова особа Держнагляду має право разом iз профспiлками та ФСС видавати обов'язковi для виконання роботодавцем приписи за формою Н-9 (див. додатки). У разi вiдмови роботодавця скласти акт за формою Н-1 питання передається на розгляд до комiсiї з трудових суперечок. Спецiальне розслiдування нещасного випадку 1. Нещаснi випадку iз смертельним наслiдком. 2. Груповi нещаснi випадки. 3. Випадки смертi на пiдприємствi. У цьому разi роботодавець за встановленою формою за допомогою засобiв зв'язку негайно повiдомляє: 1. Вiдповiдальний територiальний орган Держнаглядохоронпрацi (ДНОП). 2. Прокуратуру за мiсцем знаходження пiдприємства. 3. Виконавчу дирекцiю ФСС. 5. При отруєннi - санiтарно-епiдемiологiчну станцiю. 7. Вищий профспiлковий орган. Спецiальне розслiдування органiзовує роботодавець, а комiсiю призначає i узгоджує мiсцевий ДНОП, до складу якої включаються: 2. Представник ФСС. 5. Представник вищої профспiлки або уповноважений трудового колективу. 6. При отруєннях i професiйних захворюваннях - спецiалiст санiтарно-епiдемiологiчної станцiї. 7. Представники iнших органiв (лiкарi, електрики, атомники, пожежники та iн). Якщо загинуло 2-4 особи, комiсiю iз спецiального розслiдування призначають наказом керiвника ДНОП, а якщо 5-10 i бiльше осiб - то також керiвника ДНОП - при неприйняттi спецiального рiшення Кабiнетом Мiнiстрiв. Спецiальне розслiдування проводиться не бiльше 10 днiв. У разi необхiдностi його продовжують. За результатами спецiального розслiдування складається акт за формою Н-5, а при отруєннi чи професiйному захворюваннi додатково - картка облiку за формою П-5, а також додаються такi документи: 1. Копiя рiшення Кабiнету Мiнiстрiв або ДНОП про органiзацiю спецiального розслiдування. 2. Протокол огляду мiсця, де стався нещасний випадок. 3. Ескiз мiсця нещасного випадку, плани, схеми, фотознiмки устаткування, обладнання тощо. 4. Протоколи рiшень комiсiї спецiального розслiдування про розподiл обов'язкiв мiж членами комiсiї. 5. Припис посадової особи ДНОП (якщо є). 8. Висновок лiкувально-профiлактичного закладу. 9. Протокол опитувань свiдкiв та потерпiлих. 10. Копiї документiв про навчання потерпiлих. 11. Копiї приписiв, виданих роботодавцевi ДНОП. 12. Витяги iз законодавчих актiв, якi були порушенi. 14. Копiя наказу роботодавця про здiйснення приписiв комiсiї. Акт спецiального розслiдування пiдписується головою i всiма членами комiсiї. У разi незгоди iз змiстом акту член комiсiї у письмовiй формi викладає свою окрему думку. У разi розходження думок членiв комiсiї керiвник може призначити нове розслiдування або додаткову незалежну експертизу. про що доповiсти письмово органам, якi брали участь у розслiдуваннi нещасного випадку, а також надiслати їм копiї документiв спецiального розслiдування. Перший примiрник матерiалiв спецiального розслiдування залишається на пiдприємствi, а потерпiлим або членам сiм'ї надсилається акт форми Н-1 разом з копiєю акту спецiального розслiдування. Органи управлiння пiдприємством, де стався нещасний випадок, розробляють заходи щодо запобiгання подiбних випадкiв, а органи прокуратури надають ДНОП iнформацiю про порушення кримiнальної справи щодо винних чи про вiдмову. Роботодавець на пiдставi актiв за формою Н-1 складає звiти i проводить аналiз причин нещасного випадку за пiдсумками кварталу, пiврiччя i року. Звiтнiсть про потерпiлих вiд нещасного випадку здiйснюють органи державної статистики. Сталеплавильне виробництво Перелiк небезпечних i шкiдливих виробничих факторiв у сталеплавильному виробництвi визначається вживаним устаткуванням для виплавки i розливання сталi, особливостями технологiчного процесу i органiзацiї виробництва. Незважаючи на велику рiзноманiтнiсть стале плавильного устаткування, технологiчних процесiв i схем виробництва сталi, небезпечнi та шкiдливi виробничi фактори мають неiстотнi вiдмiнностi. Найхарактернiшими з них є розплавлений метал i шлак; рухомi машини i механiзми, електричний струм, полум'я та iншi термiчнi фактори, а також вантажi, перемiщуванi вантажопiдйомними механiзмами. Однi й ч ж виробничi фактори проявляються по-рiзному залежно вiд технологiй виробничого процесу, типу виробничого устаткування i особливостей трудових операцiй. У мартенiвському цеху обслуговуючий персонал постiйно має справу з розплавленими металом i шлаком, причому робота ведеться в умовах iнтенсивного тепловипромiнювання вiд розплавлених металу i шлаку й вiд нагрiтої до високої температури кладки печi. У сталеплавильних цехах число робочих мiсць з джерелами iнфрачервоного випромiнювання значно бiльше, нiж у доменних. До них належать: мiксерне вiддiлення, завалочний майданчик, робочий майданчик бiля випускного отвору печi i жолоба, розливний майданчик, вiддiлення пiдготовки стопорiв i роздягання зливкiв. Факел полум'я, футеровка внутрiшнього простору печi i поверхня розплавленого металу або шлаку, чавун, що заливається, - це джерела випромiнювання, що забезпечують iнтенсивнiсть опромiнення вiд 0,01 до 10,5 кВт/м2. Джерелом значного випромiнювання є внутрiшня поверхня ковшiв у перiод пiдготовки їх до подальшої плавки пiсля розливання сталi. Крiм iнфрачервоного випромiнювання, велика кiлькiсть тепла в сталеплавильних цехах видiляється конвекцiйним шляхом з великих поверхонь розсiяних джерел тепловидiлень (печi, виливницi, ковшi), а вiд гарячих газiв, що виходять з робочих отворiв нагрiвальних агрегатiв внаслiдок деякого надлишку тиску в них або при продуваннi. Пилоутворення супроводжує такi основнi операцiї технологiчного процесу виплавлення сталi, як заправка подини, укосiв, пiдсипка порогiв, заливка чавуну в пiч, випуск, розкислювання i розливання сталi, а також допомiжнi операцiї: пiдготовка стале випускного жолоба, сталерозливних ковшiв, прибирання пилу iз склепiння. На характер виробничого пилу впливають склад i властивостi шихтових i заправних матерiалiв, палива, вогнетривiв, вживаних для футерування. Процес виплавлення сталi, що супроводжується випаровуванням металу i шлаку, при подальшiй конденсацiї є джерелом пилу дрiбних фракцiй. Частина пилу поступає через вiкна, рiзнi нещiльностi вогнетривкої кладки, елементiв конструкцiї головок, склепiння, шлаковикiв, регенераторiв печi. З робочого простору печi у виробничi примiщення може поступати окис вуглецю i iншi шкiдливi гази, що утворюються в процесi плавлення результатi фiзико хiмiчних реакцiй. Джерелом їх є вибивання язикiв полум'я з-пiд заслiнок вiкон, при перекиданнi клапанiв, при вiдкриттi вiкон печi, випуску i розкислюваннi сталi в ковшi. Одним з джерел окису вуглецю може бути i коксiвний газ, що йде на опалювання мартенiвської печi. Технологiчний процес у мартенiвському цеху передбачає рух електромостових кранiв, завалочних машин, рух газових потокiв у печi, згорання палива у форсункових пристроях форсунок, що супроводжуються шумом механiчного та аеродинамiчного походження. Пiд час виконання трудових операцiй (заправка печi, завалення шихти, заливка чавуну, плавлення шихти, доведення плавки, розкислювання, легування, випуск сталi) несприятливi фактори виробничого середовища впливають на органiзм робiтника. На етапi заправки мартенiвської печi - це запорошенiсть повiтря робочої зони, а при оглядi подини печi - дiя пiдвищених температур, трудовi операцiї по обслуговуванню завалочної машини, а також наступнi операцiї технологiчного процесу (пiдсипання порогiв доломiтом, прогрiвання шихти, заливання чавуну, доведення плавки) вiдбуваються в умовах запорошеностi i загазованостi сiрчистим ангiдридом, окисом вуглецю. На шихтових дворах основну небезпеку при роботi представляють виробничi травми, пов'язанi з наїздом рухомого складу на працюючих, травмуванням електромагнiтами i грейферами мостових кранiв, падiнням рухомого лому i т. п. Потенцiйну небезпеку представляє вибух при неправильному поводженнi з брухтом. Продуктивнiсть сталеплавильних цехiв залежить вiд органiзацiї своєчасної подачi чавуну. Необхiднi умови подачi рiдкого чавуну до сталеплавильних агрегатiв забезпечуються установкою мiксера. При обслуговуваннi мiксера (заливання чавуну в мiксер i з мiксера в кiвш, вiдкриття люка горловини, поворот мiксера для зливання, зважування чавуну, спостереження за показаннями приладiв, викачування шлаку, вiдбирання проб, прибирання робочого майданчика) робiтники пiддаються дiї комплексу несприятливих факторiв: конвекцiйного i променистого тепла, окису вуглецю, графiтного пилу. майданчику мiксерових залежить вiд вiдстанi до джерела i може коливатися в широких межах. Мiкроклiмат мiксерного вiддiлення в лiтнiй час в цiлому характеризується як нагрiваючий, а в зимовий час - як охолоджуючий, що може бути пов'язане з вiдсутнiстю засобiв, що обмежують вiльне проникнення зовнiшнього холодного повiтря через вiдкритi свiтловi та аерацiйнi отвори. Пiд час зливання чавуну i шлаку в кiвш, заливання його в мiксер у повiтряне середовище робочої зони видiляються гази з домiшкою окису вуглецю i вуглекислого газу. При незадовiльнiй роботi графiтовловителiв можливе забруднення повiтряного середовища графiтним пилом. Для зменшення впливу несприятливих факторiв на працюючих застосовуються: механiзацiя всiх ручних операцiй, забезпечення повного видалення газу i графiтного пилу ефективною витяжною механiчною вентиляцiєю з установкою витяжного зонта в мiсцях пилоутворення, використання технiчних пилососiв при прибираннi графiту з робочих майданчикiв замiсть здування стиснутим повiтрям. Виробничi операцiї на етапi завалення матерiалiв у сталеплавильний агрегат, здiйснюванi машинiстом завалочної машини, складаються з безпосереднього ведення процесу завалення, очищення порогiв завалочних вiкон пiсля випуску плавки, викачування шлаку i полiровки плавки руд заправки в пiч додаткових матерiалiв i розкислювачiв, подачi та установки в сушильнi печi мульд з рудою й iншими матерiалами. Цi операцiї повиннi здiйснюватися разом з проведенням заходiв щодо захисту робочого мiсця машинiста вiд теплового опромiнення, уловлюванню i видаленню пилу. Наявнiсть у виробничому середовищi основних цехiв металургiйного виробництва несприятливих виробничих факторiв обумовлює необхiднiсть вдосконалення технологiчного процесу, направленого на знач полiпшення умов працi. Так, повна механiзацiя заправлення i завалення печей за допомогою спецiальних машин iстотно полегшила працю сталеварiв. Улаштування в пiчному просвiтi бункерної естакади з автоматичним набором необхiдної дози зiграло велику позитивну роль у боротьбi з пило видiленнями при подачi сипких матерiалiв. Використання для ремонту печей магнезитових i хромомагнезитових вогнетривiв замiсть шамотних i динасових бiльш нiж у 2 рази збiльшило мiжремонтний перiод служби печей, що в свою чергу значною мiрою скоротило частоту найважчих видiв ремонтних робiт. Одночасно рiзко зменшилася шкiдливiсть пилу, що утворюється пiдчас ремонту печей, оскiльки новi вогнетриви мiстять у 8-10 разiв менше кремнезему, нiж шамот (65%) i динас (до 95%), а також значно скоротився час перебування робiтникiв умовах пiдвищених температур та iнтенсивного iнфрачервоного опромiнення в порiвняннi з мартенiвським виробництвом (на 25-85%). Сучасне планування сталеплавильних цехiв з кущовим розташуванням печей, передбачаюче холостий просвiт пiсля кожних двох працюючих агрегатiв, дозволило значно полiпшити природне провiтрювання робочих мiсць. маси запорошених газiв, що утворюються безпосередньо з внутрiшнього простору печi. Іншi пиловидiлення i тепловидiлення, що поступають у виробничу атмосферу через нещiльнiсть мiж склепiнням i корпусом печi, крiзь зазори навколо електродного простору та iз завантажувального вiкна печi, уловлюються аспiрацiйними укриттями з очищенням повiтря, що видаляється витяжною вентиляцiєю. Цiлий ряд небезпечних факторiв виключений при переходi на перервне розливання сталi. Використання машин безперервного литва заготiвок дозволило виключити важкi операцiї по збiрцi сталерозливних поїздiв (канав). Упровадження набивної футерiвки сталерозливних ковшiв значно полегшило працю каменярiв. Киснево-конвертерне виробництво сталi, що характеризується великою iнтенсивнiстю технологiчного процесу, є джерелом теплових видiлень. Такими джерелами є технологiчне устаткування (кожух, горловина конвертера), розплавлений метал i шлак, гази, що утворюються при продуваннi конвертера, робота газових пальникiв у котлах-утилiзаторах, розплавлений метал у виливницях. Інтенсивнiсть випромiнювання на робочих мiсцях коливається вiд 350 до 10500 Вт/м2. Особливо iнтенсивне теплове опромiнення вiдбувається на робочих мiсцях при узяттi проби, вимiрюваннi температури, оглядi i ремонтi горловини конвертера. Джерела теплових видiлень обумовлюють i температуру повiтря на робочих мiсцях. Випускання сталi i шлаку, вибивання продуктiв згорання i зазора мiж горловиною конвертера i кесоном, викид металу i шлаку супроводжуються видiленням окису вуглецю i сiрчистого газу в атмосферу на робочому майданчику бiля конвертера, на майданчику над працюючим конвертером у зонi котла-утилiзатора. Конвертернi гази мiстять i пил. Кiлькiсть i хiмiчний склад пилу залежить вiд складу чавуну i присадок, об'єму конвертера, висоти фурми над рiвнем металу, витрати i тиску кисню. Додатковими джерелами пилоутворення є перевантаження шихтових матерiалiв, кладка конвертерiв i сталерозливних ковшiв, ламання футерiвки та iн. в конвертер. Щоб уникнути травмування у разi вибухiв або викидiв металу з конвертера в результатi попадання в нього брухту, який не вiдповiдає технiчним умовам, або наявностi шлаку вiд попередньої плавки необхiдно екранувати оглядовi отвори поста управлiння операторiв, виводити персонал з небезпечних зон. При заливаннi чавуну в конвертер присутнiсть людей на верхнiх вiдмiтках над конвертером заборонена, оскiльки є небезпека отруєння газом i одержання опiкiв. Операцiя продування конвертера передбачає суворе дотримання правил безпеки оператором центрального поста управлiння i узгодженiсть у дiях з конверторником, шлаковиком та iншими робiтниками конвертерного вiддiлення. Рiвень безпеки киснево-конвертерного процесу набагато вищий вiд мартенiвського електросталеплавильного. Це досягається автоматизацiєю, механiзацiєю виробничих процесiв, що скорочує час безпосереднього контакту працюючих з джерелами несприятливих виробничих факторiв i вимагає вiд персоналу суворого дотримання технологiчної дисциплiни i вимог технiки безпеки. Порушення вимог призводить до того, що; протiкання технологiчного процесу в напiвавтоматичному режимi матиме значнi вiдхилення вiд нормальних по параметрах безпеки i створює умови для аварiйних ситуацiй. На рiвень безпеки iстотно впливає склад вiдхiдних конвертерних газiв. Оскiльки склад газiв регулюється iнтенсивнiстю продування, тиском газiв над горловиною конвертера i продуктивнiстю димовiдсмоктувача, то умовами порушення безпеки є вiдхилення вiд основних параметрiв роботи газовiдвiдного тракту або технологiї. Особливо небезпечною є операцiя вiдбирання проб i вимiру температури сталi. Вимоги безпеки передбачають здiйснення цих операцiй iз спецiальних майданчикiв, обладнаних техплозахисним екраном, при використаннi засобiв iндивiдуального захисту. Сам процес нахилу конвертера для вiдбирання проб металу вимагає обережностi, не допускається присутнiсть людей навпроти горловини до повного нахилу конвертера i припинення виплiскувань шлаку. В електросталеплавильних цехах технологiчний процес пов'язаний з використанням великих електричних i механiчних потужностей. Виробниче середовище (характеризується нагрiваючим мiкроклiматом. Основними джерелами значних надлишкiв тепла є дуговi електропечi, печi нагрiву феросплавiв ковшi та виливницi, наповненi розжареним металом, нагрiтi поверхнi технелогiчного устаткування. На параметри температури повiтряного середовища виробничих дiлянок впливають пора року, географiчне розташування пiдприємства, конструкцiї i об'єми примiщень, ступiнь керованої аерацiї та вентиляцiї. Інтенсивнiсть теплової радiацiї в цеху залежить вiд етапу технологiчного процесу, потужностi електропечi, вiдстанi вiд неї до робочих зон. Виробниче середовище електросталеплавильного цеху характеризується наявнiстю шуму. Джерелами його є дугова електропiч, робота електромостових кранiв, процеси розвантаження i завантаження завалочної корзини система газоочищення. Рiвень звукового тиску залежить вiд стадiї виплавки, дисперсностi використовуваної шихти, газокисневого дуття, швидкостi навантажувально-розвантажувальних робiт, кiлькостi працюючих кранiв. До найбiльш «шумонебезпечних» професiй слiд вiднести професiї сталеварiв, їх пiдручних, розливальникiв, шихтувальникiв, машинiстiв електромостових кранiв. величини вiброшвидкостi спостерiгаються на майданчику бiля сталевипускного жолоба i на пультi майстра по випуску сталi, при закладеннi i обробленнi сталевипускного отвору, пiдготовцi жолоба до зливання металу, його формуваннi пiсля випуску плавки. Концентрацiя виробничого пилу в повiтрi робочих зон зростає при заправцi печi, пiдсипаннi порогу, додаваннi шлакоутворюючих компонентiв i легуючих добавок, при кисневому дуттi, в момент розливання сталi у виливницю. Найбiльшим пиловидiленням характеризується процес розплавлення, особливо при iржавому, брудному i малогабаритному скрапi. При окисленнi збiльшення пиловидiлення вiдбувається у момент активного кипiння металу i дiї кисневих струменiв. При вiдносно невеликому пилоутвореннi в перiод рафiнування воно рiзко зростає при випалюваннi вуглецю, при добавляннi плавки. Максимальна концентрацiя пилу виявляється при механiзованому заправленнi печi заправною машиною вiдцентрового типу. Дисперсний склад пилу електросталеплавильних цехiв залежить вiд технологiчного режиму плавки, її перiоду, марки сталi, що виплавляється, умов утворення аерозолiв, конденсацiї та пори року. Взимку запорошенiсть збiльшується. Найбiльш дрiбнодисперсний пил утворюється при випаровуваннi залiза в зонi горiння дуги. За хiмiчним складом пил представлений оксидами залiза, хрому, марганцю, магнiю, двоокисом кремнiю, мiстить домiшки алюмiнiю, титану, вольфраму, ванадiю, молiбдену. В перiод розплавлений в хiмiчному складi виробничого пилу переважають оксиди залiза, у вiдновному перiодi - оксиди легуючих добавок. На вмiст газiв у повiтрi робочої зони iстотно впливають кiлькiсний i якiсний склади легуючих добавок у шихтi. Навiть при випуску металу в ковшi i при розливаннi у повiтрi визначаються залишки окису вуглецю. При застосуваннi сучасних ефективних засобiв газоочищення на робочих мiсцях забезпечується склад повiтря, що вiдповiдає ГОСТам. Характеристика виробничих дiлянок сталеплавильного виробництва i перелiк основних шкiдливих речовин у повiтрi робочої зони, що пiдлягають контролю згiдно з «Санiтарними правилами для пiдприємств чорної металургiї», приведенi в табл. ІІ. 2, П. З: Таблиця П. 2. Шкiдливi речовини на дiлянках сталеплавильного виробництва Виробничi дiлянки Шкiдливi речовини, що мiстяться в повiтрi Шихтовий двiр Мiксерне вiддiлення Пiчний просвiт Розливний пролiт Шлакове вiддiлення Цехи i дiлянки пiдготовки поїздiв Пил Пил, окис вуглецю Пил, окис вуглецю Пил, окис вуглецю Пил, окис вуглецю Пил Пил Таблиця ІІ. З. Професiйнi шкiдливостi сталеплавильного виробництва Професiя Професiйнi шкiдливостi Сталевари, пiдручнi сталеварiв Пил, промениста енергiя, висока температура, окис вуглецю, шум Каменярi Пил, висока температура, вiбрацiя Машинiсти розливних кранiв завалочних машин Канавники Пил, промениста енергiя, висока температура, вуглеводнi Газiвники Пил, доменний газ, окис вуглецю Електрозварювальники Пил, окис марганцю, двоокис залiза, азоту Вплив виробництва в екстремальних умовах Перехiд вiд фiзiологiчної норми до патологiчних станiв проходить ряд стадiй, що характеризуються рiзним ступенем напруження, завдяки яким органiзм намагається пристосуватися до нових для нього умов. Органiзм людини дуже чутливо реагує на змiни умов навколишнього середовища. Наприклад, навiть добовi i сезоннi змiни зовнiшнього середовища викликають закономiрну перебудову рiвнiв функцiонування i взаємозв'язкiв у всiх системах. Тому органiзм людини, що постiйно зазнає в умовах металургiйного виробництва рiзного впливу, необхiдно розглядати як динамiчну систему, тiсно пов'язану з умовами навколишнього середовища. У цих умовах захиснi пристосованi реакцiї органiзму можуть бути вiд несенi до трьох стадiй: нормальнi фiзiологiчнi реакцiї, нормальнi адаптацiйнi змiни, патофiзiологiчнi адаптацiйнi процеси. Нормальна адаптацiя характеризується перебудовою функцiональної системи за рахунок змiни її складу, а саме: за рахунок зсуву зони фiзiологiчних можливостей системи в зону адаптацiйного фактора. Нормальна адаптацiя є захисною реакцiєю здорового органiзму, проте вона може в певних умовах перейти в патологiчну адаптацiю i стати основою для розвитку в подальшому стiйких функцiональних i морфологiчних порушень. Процес адаптацiї органiзму до умов виробничого середовища завершується певним результатом. Якщо дiючий фактор невеликий по силi або вiдрiзняється короткочаснiстю дiї, то органiзм може зберегти задовiльну адаптацiю, тобто зберегти свою оптимальну настройку. У тих випадках, коли на органiзм впливає виробничий фактор надзвичайної сили або час його дiї досить тривалий, виникає напруження регуляторних систем. При цьому вiдбувається мобiлiзацiя захисних пристосувань, якi включаються в певнiй послiдовностi i часто можуть випереджати розвиток патологiчного процесу, завдяки чому забезпечується необхiдний кiнцевий ефект. У процесi адаптацiї звичайно вiдбувається пристосування органiзму до нових умов, оскiльки функцiональнi системи мають пластичнiсть за рахунок певного дiапазону коливання їх елементiв. У результатi цього на змiну напруженому стану функцiональної системи приходить її адаптацiйна перебудова. Адаптацiя у певних межах запобiгає пошкодженню i виснаженню регуляторних механiзмiв, полегшує дiяльнiсть перенапружених структур i тому є рацiональною реакцiєю органiзму. Процес адаптацiї органiзму до умов виробництва характеризується певними стадiями, якi в певнiй послiдовностi змiнюватимуть одна одну (з дефектом i зниженням працездатностi; з недостатньою здатнiстю до вiдновлення; з прихованим дефектом; iз збереженням працездатностi, але з потенцiйними порушеннями). Спочатку гомеостатичнi механiзми, дiючi в здоровому органiзмi, поступаються мiсцем механiзмам компенсацiї, якi вже є основою для розвитку рiзних порушень. Потiм наступає стадiя оборотних функцiональних змiн i лише пiсля неї виникає пошкодження структур. У станi адаптацiї можна видiлити три етапи: стiйка адаптацiя, недостатня адаптацiя i зрив адаптацiї. Визначення ступеня адаптацiї органiзму в конкретних умовах його дiяльностi має виключно важливе значення для вирiшення практичних задач забезпечення здоров'я трудящих. Проте адаптованiсть органiзму до нових умов досягається в результатi певних пошкоджень, тiєї або iншої дисгармонiї, в порiвняннi з нормою. У рядi випадкiв адаптацiя веде до появи серйозних зсувiв, що межують з певними порушеннями. клiтковини, будь-яке обмеження тепловидiлення При легких формах перегрiву органiзму постраждалi скаржаться на загальну кiсть, головний бiль i запаморочення, шум у вухах, сухiсть у ротi i спаргу, iнодi нудоту i блювоту. Затримка тепла в органiзмi викликає ряд змiн, серед яких необхiдно в першу чергу вiдзначити пiдвищення температури тiла, що свiдчить про порушення терморегуляцiї. Перегрiв звичайно наступає, якщо температура навколишнього середовища на 5 - 10°С вище за температуру тiла. Значне фiзичне напруження при дiї високої температури сприяє перегрiву. При короткочасному пiдвищеннi температури тiла до 40-40,5˚С у бiльшостi випадкiв рiзких порушень функцiй органiзму не вiдбувається вiдзначаються лише скарги на загальну слабкiсть i головний бiль. Разом з пiдвищенням температури тiла при перегрiвi спостерiгаються вираженi зсуви з боку дихання i серцево-судинної системи, частiшають дихання i пульс, збiльшується хвилинний об'єм кровi, знижується артерiальний тиск. Рiзко посилюється потовидiлення, внаслiдок чого органiзм втрачає велику кiлькiсть рiдини, що в свою чергу веде до згущування кровi, пiдвищення її в'язкостi. Все це створює додатковi труднощi для роботи серцево-судинної системи i рiзко збiльшує навантаження на серце. змiни з боку найважливiших органiв i систем. При перегрiв порушується секреторна функцiя майже всiх залоз травного тракту. Пригноблюються процеси всмоктування i рухова функцiя шлунка, глiкогено утворююча функцiя печiнки, вiтамiнний обмiн. У органiзмi посилюється бiлковий розпад, пiдвищується рiвень залишкового азоту кровi. Кiлькiсть бiлкiв у кровi збiльшується за рахунок альбумiнiв. Нерiдко з'являються патологiчнi елементи в сечi. При оглядi осiб, що скаржаться на перегрiв, вiдзначається пiдвищена температура тiла (38-39°С), гiперемiя шкiрних покривiв. Шкiра при цьому-волога i гаряча на дотик. Всi цi функцiональнi порушення в органiзмi звичайно швидко: лiквiдовуються пiсля припинення дiї високої температури i компенсацiї: втраченої рiдини. При вираженiй i тривалiй дiї перегрiваючих факторiв моя розвиватися гострi i хронiчнi функцiональнi порушення в органiзмi. Необхiдно вiдзначити, що за одних i тих же температурних умов у рiзних осiб посилене потовидiлення наступає неоднаково швидко i виражене в рiзному ступенi, у зв'язку з чим здатнiсть до пристосування неоднакова. Люди з добре розвиненою пiдшкiрною клiтковиною, а також перевтомленi переносять перегрiв гiрше. Процес пристосування до перегрiваючих умов супроводжується пониженням окислювальних процесiв i кров'яного тиску, пiдвищенням ефективностi потовидiлення, полiпшенням самопочуття i м'язової працездатностi. У результатi вираженого перегрiву тiла, який викликає змiни з боку найважливiших органiв i систем i в першу чергу вищих мозкових центрiв, розвивається тепловий удар. Про це свiдчать i патоморфологiчнi змiни центральної нервової системи: гiперемiя головного мозку, точковi крововиливи в головному мозку. Тепловий удар є рiзким розладом дiяльностi центральної нервової системи, який супроводжується втратою свiдомостi, падiнням кров'яного тиску, iнодi судомами, порушенням дихання та iн. Такий стан настає внаслiдок швидкого пiдвищення температури тiла. адаптуватися до дiї несприятливих факторiв. До теплового удару бiльш схильнi люди старшого вiку, особи, що страждають на захворювання серця, вазомоторнi розлади, ожирiння, а також зловживають алкоголем. Розвитку теплового удару звичайно передують продромальнi ознаки: головний бiль, слабкiсть, сильна спрага, рiзке почервонiння шкiри, пiдвищення температури тiла. Інодi цi продромальнi явища вiдсутнi i важкий коматозний стан виникає раптово. При тепловому ударi спостерiгаються в першу чергу розлади центральної нервової системи та iнших найважливiших органiв i систем. Звертають на себе увагу наступнi об'єктивнi данi: пiдвищення температури тiла - нерiдко вище 40°С, гiперемiя шкiри, цiаноз губ, виражена астенiзация, прискоренi пульс i дихання, зниження артерiального тиску. Порушення збоку центральної нервової системи i циркулярного апарату можуть проявлятися розладом мовлення, маренням, галюцинацiями, затьмаренням свiдомостi, розвитком коми, колапсом. Найнесприятливiшими в прогностичному вiдношеннi є випадки, при яких вiдзначають дуже високе пiдвищення температури тiла i вираженi психiчнi розлади. Необхiдно вiдзначити, що iнодi явища теплового удару можуть розвиватися через деякий час пiсля перегрiву. Звичайно тепловий удар пiсля припинення перегрiву закiнчується одужанням. Проте у рядi випадкiв вiдновлення протiкає повiльно: вiдзначаються подальшi тривалi гарячковi стани, нервово-психiчнi розлади. Інодi пiсля одужання можуть спостерiгатися повторнi розлади з боку центральної нервової системи. Гострий перегрiв органiзму може протiкати також i у формi судомного синдрому, розвиток якого пов'язаний, головним чином, з рiзким порушенням водно-сольового обмiну i прогресуючим зневодненням тканин. У таких випадках разом з описаними вище проявами теплового удару на перший план виступає судомний синдром, який проявляється клонiчними i тонiчними судомами м'язiв кiнцiвок i тулуба (найчастiше литок). Постраждалих непокоять рiзкi болi в м'язах пiд час судом. У виражених випадках зовнiшнiй вигляд постраждалого рiзко мiняється: щоки ввалюються, нiс загострений, очi оточенi темними колами i западають, губи цiанотичнi. Шкiра блiда, суха i холодна на дотик, тони серця глухi, пульс густий - до 100-120 ударiв на хвилину, кров'яний тиск знижений. За своїм характером судоми iнодi нагадують епiлептичнi припадки. дають охолоджуючi процедури: мiхур з льодом на голову, шию, хребет, обгортання змоченими прохолодною водою (температура 25-26°С) i вiджатими простирадлами. Рiзке значне загальне охолоджування застосовувати не слiд. Фiзичне охолоджування досягається внутрiшньовенним введенням охолоджених розчинiв, промиванням шлунка i кишечника холодними розчинами, прикладанням мiхурiв з льодом до зони крупних судин обдуванням холодним повiтрям за допомогою вентилятора. У рядi випадкiв наявностi показань застосовуються штучне дихання, масаж серця. Особи, що перенесли тепловий удар, у подальшому повиннi знаходитися пiд спостереженням лiкаря. Крiм того, в умовах металургiйного виробництва iснує можливiсть отруєння окисом вуглецю. Цей газ мiститься в доменному газi, утворюється при литвi металу, автогенному зварюваннi. Тому за несприятливих санiтарно-гiгiєнiчних умов i недотримання правил технiки безпеки i спостерiгатися окремi випадки отруєння окисом вуглецю. Окис вуглецю (чадний газ) - безбарвний газ без запаху i смаку, не має подразнюючих властивостей, може утворюватися всюди, де горiння вуглецю вiдбувається без достатнього доступу кисню. Основним шляхом проникнення окису вуглецю в органiзм є органи дихання. Видiляється цей газ переважно в незмiненому виглядi також через дихальнi шляхи. Проте можливе i часткове окислення його в органiзмi у двоокис вуглецю (СО2). Точкою прикладення токсичних властивостей окису вуглецю є кров, що проявляється утворенням карбоксигемоглобiну, виникненням внаслiдок цього блокади гемоглобiну i порушенням надходження кисню до тканин. У зв'язку з тим, що спорiдненiсть гемоглобiну до окису вуглецю приблизно в 300 разiв бiльше, нiж до кисню, утворення рiвних кiлькостей карбоксигемоглобiну i оксигемоглобiну вiдбувається в кровi вiдповiдно при вмiстi окису вуглецю у вдихаємому повiтрi 0,07% при одночасному вмiстi кисню 20,9%. Ця властивiсть окису вуглецю може призводити до таких ситуацiй, коли навiть незначнi концентрацiї його можуть викликати утворення в кровi значних кiлькостей карбоксигемоглобiну. Карбоксигемоглобiн є стiйкою сполукою. Його дисоцiацiя розвивається в 3600 разiв повiльнiше, нiж розщеплювання оксигемоглобiну. Швидкiсть дисоцiацiї карбоксигемоглобiну збiльшується при зростаннi вмiсту кисню, вуглекислоти або сумiшi цих газiв у повiтрi, яке вдихається. задишкою при фiзичному напруженнi, тодi як при концентрацiї карбоксигемоглобiну 40-50% виникає типова картина отруєння iз затьмаренням свiдомостi або повною втратою свiдомостi та iншими клiнiчними проявами. так звана кров'яна гiпоксемiя. При цьому вмiст кисню в артерiальнiй кровi може знизитися до 16-12-8% (об'ємн) i нижче проти 18-20% (об'ємн) у нормi. Основною причиною, що призводить до ряду важких клiнiчних симптомiв, є пониження артерiально-венозної рiзницi кисню. У нормi ця величина складає 6-7% (об'ємн), а при отруєннi окисом вуглецю – 4-2% (об'ємн). Одночасно знижується i коефiцiєнт утилiзацiї кисню тканинами, який в нормi дорiвнює 0,35. Цей механiзм i, головним чином, гiпервентилятцiя, обумовлена кисневою недостатнiстю, призводить до зниження вмiсту в кровi вуглекислоти, тобто до гiпокапнiї - до зниження вмiсту вуглекислоти в артерiальнiй кровi до 40-35% (об'єми) проти 45-50% (об'єми) у нормi. Таким чином, гiпоксемiчний синдром при отруєннях окисом вуглецю характеризується наступними особливостями: зниженням вмiсту кисню в артерiальнiй кровi; зниженням артерiально-венозної рiзницi i коефiцiєнта утилiзацiї кисню тканинами; зниженням вмiсту вуглекислоти ти в кровi - гiпокапнiєю. Клiнiчна картина гострих отруєнь окисом вуглецю вiдрiзняється великою рiзноманiтнiстю. Це пов'язано з тим, що при цьому вражаються майже всi органи i системи. Основними клiнiчними симптомами є так званi загальномозковi явища, пов'язанi з поразкою центральної нервової системи: головний бiль, запаморочення, нудота, блювота, оглушений стан, рiзка м'язова слабкiсть, затьмарення i втрата свiдомостi, кома. При отруєннi окисом вуглецю можна видiлити три форми клiнiчного перебiгу: уповiльнену, апоплексичну, атипову, i три ступеня клiнiчного перебiгу залежно вiд концентрацiї карбоксигемоглобiну: - при легкому ступенi його вмiст складає 10-30%, при середньому - 30-60%, при важкому-60-80%. У розвитку токсичного процесу видiляють три стадiї: початкову стадiю пригноблення центральної нервової системи i коматозну стадiю, що дозволяє об'єктивно оцiнити загальний стан хворого i бiльш рацiонально вирiшувати питання, що стосуються прогнозу i терапiї. Основнi симптоми стадiй гострих отруєнь окисом вуглецю приведенi в табл. II. 6. Дуже характерною є наявнiсть перiоду збудження пiсля виходу з коматозного стану: хворий робить безладнi рухи, iнколи настiльки рiзкi, що доводиться застосовувати велику фiзичну силу, щоб запобiгти травмуванню хворого. І, нарештi, ще Одна особливiсть iнтоксикацiї окисом вуглецю: пiсля перенесеного отруєння тривалий час можуть залишатися рiзнi наслiдки, якi проявляються психозами, розвитком синдромiв паркiнсонiзму з акiнезiєю, маскоподiбним обличчям, вiдсутнiстю синхронностi в цiвок, скандованим мовленням, а також психiчними порушеннями. Дуже часто спостерiгаються шкiрно-трофiчнi розлади: еритеми флiктени, набряки або набухання у виглядi флегмон. В окремих випадках на фонi еритеми з'являються пухирi, що нагадують опiк, якi можуть закiнчуватися нагноєнням. Присутнiсть карбоксигемоглобiну визначається за допомогою спектрального аналiзу. При цьому виявляються двi темнi смуги в жовтiй i зеленiй частинах спектра, якi, на вiдмiну вiд аналогiчних смуг оксигемоглобiну, не змiнюються при додаваннi в кров сiрчистого амонiю. Таблиця II. 6. Симптоматика стадiй отруєнь окисом вуглецю Змiст карбоксиге- моглобiну в кровi,% Основнi симптоми 20-30 М'язова слабкiсть, особливо в ногах; вiдчуття тяжкостi i тиск в головi; пульсацiя в скронях, шуму вухах; запаморочення, особливо при фiзичному навантаженнi; нудота i блювота; сонливiсть, млявiсть; часто, навпаки, ейфорiя, буйство, втрата орiєнтацiї (нагадує алкогольне сп'янiння); серцебиття, прискорене дихання 2. Стадiя пригноблення нервової системи 50-60 неправильне, перiодичне типу Чейн-Стокса; тахiкардiя, порушення ритму серцевих скорочень, явища стенокардiї, часта розвивається колапс; типовий коматозний стан; колiр слизових оболонок i шкiрних покривiв частiше яскраво-червоний; смерть вiд паралiчу дихального центру; серце скорочується 5-8 хв. пiсля зупинки дихання 3. Коматозна 35-50 Розлад координацiї рухiв; занепокоєння; стiйка втрата свiдомостi; тетанiчнi судоми; трiзм, олiстотонус; зiницi розширенi, мляво реагують на свiтло; задишка; серцебиття; iнодi коматозний стан; переважно малиновий колiр слизових оболонок (особливо язика) i шкiрних покривiв або блiдiсть Потерпiлого перш за все необхiдно вивести з ураженої атмосфери, звiльнити вiд утрудняючого одягу. Основним терапевтичним заходом є оксигенотерапiя протягом декiлькох годин безперервно. Особливо ефективна подача кисню пiд тиском - гiпербарична оксигенотерапiя. Кисень вводять у чистому виглядi або в сумiшi з повiтрям - приблизно 5-10 л кисню за 1 хв. Збiльшення кiлькостi вiльного розчиненого в плазмi кисню, яке при цьому вiдбувається, сприяє, з одного боку, пiдвищенню забезпечення киснем тканин, а з iншого - дисоцiацiї карб оксигемоглобiну завдяки пiдвищенню парцiального тиску кисню. При порушеннi дихання показане штучне дихання методом рот в рот (рот в нiс) або за допомогою апаратiв штучного дихання (ДП-2 i iн). Таблиця ІІІ. 23. Норми освiтленостi основних примiщень, дiльниць i устаткування № Найменування освiтлювальних примiщень, Норма загального освiтлення, лк 1 Горловина конвертера 200 2 Фурмена зона 150 3 Газоочищення 75 Конвертерне виробництво Конвертерне виробництво - це процеси виплавлення сталi шляхом продування повiтрям або киснем рiдкого передiльного чавуну в конвертерi; при цьому нагрiв металу вiдбувається за рахунок тепла екзотермiчних реакцiй окислення. Сталевий кожух конвертера (рис) футерується всерединi вогнетривкою цеглою. У серединi кожуха iз зовнi приварене сталеве кiльце 2 з цапфами в пiдшипниках, встановлених на опорах, що дає можливiсть повертати конвертер за допомогою механiзму 3. Через порожнисту цапфу з повiтропроводу 4 i трубу 5 в коробку 6 до днища через отвори в днищi (фурми) 7 подається повiтря пiдтиском. Конвертери Пiд час ремонту забороняється: - розбирати одночасно всi гальма на приводi конвертера; - працювати пiд кисневою фурмою; Пiд час футерування конвертера, залежно вiд умов, повинна дiяти витяжка або припливна вентиляцiя, механiзованим способом. Випалення днищ повинне виконуватися в спецiальних печах з вiдведенням продуктiв згорання в атмосферу. Дверi печей пiд час випалення днищ повиннi закриватися герметичне. Виробнича санiтарiя в сталеплавильних цехах i заходи щодо її полiпшення До основних шкiдливих i небезпечних виробничих чинникiв у сталеплавильних цехах слiд вiднести: пiдвищенi надлишки тепла, високий вмiст пилу i шкiдливих отруйних газiв, велику кiлькiсть рухомих механiзмiв i електроустаткування та iн. Теплове випромiнювання виникає скрiзь, де температура вище за або лютими нуль. Температура повiтря у виробничих примiщеннях залежить в ряду чинникiв: кiлькостi теплових видiлень вiд виробничих джерел i працюючих людей, iнсоляцiї, об'єму будiвлi, тепловiддачi через зовнiшнi огорожi будiвлi i повiтрообмiну в примiщеннi. Основний вплив на температуру повiтря в примiщеннях здiйснює я тепло. Надлишки явного тепла, що не перевищують 20 ккал/м3год., вважаються незначними; примiщення з такою кiлькiстю явного тепла, як правило, потребують опалювання. Надлишками явного тепла вважаються залишковi тепловидiлення пiсля здiйснення заходiв щодо їх зменшення. Переважна бiльшiсть виробничих, особливо сталеплавильних просiв супроводжується видiленням тепла, причому тепло видiляється як виробничим устаткуванням, так i матерiалами. Істотним чинником, що впливає на погiршення умов працi в сталеплавильних цехах, є пилогазовидiлення. Одним з джерел забруднення виробничого середовища є мiксернi вiддiлення, при цьому основними складовими пилу є плавильний пил, що складається переважно з оксидiв залiза, i графiтна пiна, що має велику цiннiсть як сировина для отримання гостродефiцитної графiтної продукцiї. Пил мiксерних вiддiлень полiдисперсний: при викачуваннi шлаку - 5,2-40 мкм, при заливцi чавуну в мiксер i його зливаннi з мiксера в кiвш - 4,1-20 мкм. Основнi данi по мiксерних викидах (у вiдсмоктувальному газоходi) наведенi в табл. ІV. 4. 4. Знепилювання викидiв, що аспiруються, для мiксерiв мiсткiстю 600 i 3300 т рекомендується здiйснювати в циклонах типу ЦН-15 i СКДН-34 вiдповiдно, а для мiксерiв мiсткiстю 2500 т - у циклонах типу ЦН-15 i тканинних фiльтрах або електрофiльтрах (другий ступiнь). Небезпека спалаху тканини виключається, оскiльки розжаренi частинки чавуну, тальку i графiтної пiни повнiстю уловлюються в циклонах. Небезпека пробою електрофiльтрiв також виключена, оскiльки пiсля першого ступеня в газi немає графiтної пiни, яка має високу електропровiднiсть. Таблиця IV. 4. 4. Характеристика мiксерних викидiв Технологiчна операцiя Мiксеои мiсткiстю, т Температура газi в, °С 600 1300 2500 Заливка чавуну в мiксер Викачування шлаку 114/0,22 82/3,1 44/0,46 139/0,45 67/1,9 65/1,06 150/0,52 85/4. 13 30-40 50-180 Примiтка: У чисельнику - витрата газу, м3/с, в знаменнику - запиленiсть, м3/с. Димососи рекомендується встановлювати перед газоочисними апаратами, що дозволяє значно зменшити пiдсоси атмосферного повiтря газоходи. Абразивного зносу димососiв при такiй установцi не спостерiгається внаслiдок змащувальних властивостей графiтної пiни. У мартенiвських цехах виробляється бiльше 50% всiєї сталi, що випускається. Димовi гази утворюються в результатi згоряння палива, нагрiву i розкладання сипких матерiалiв та окислення вуглецю шихти (вуглекислий газ i оксид вуглецю). Нижче приведена максимально можлива кiлькiсть продуктiв згоряння Vmах, що надходять на газоочищення при роботi на природному газi: Садiння печi, т 100 200 300 400 500 600 900 Vmах, тис. м3/год 68 80 101 90 112 125 161 Вiдхiднi гази мартенiвських печей, мiстять велику кiлькiсть пилу, видiлення якого у процесi виплавлення нерiвномiрне. Максимальне пиловиделення спостерiгається в перiод плавлення при продуваннi ванни киснем. Таблиця VІ. 4. 5 Вплив кисню на винесення пилу з ванни 0 5 10 15 Викиди, кг/т 2,4 7,2 16,7 30 У газах мартенiвських печей, окрiм пилу, мiстяться шкiдливi газоподiбнi компоненти: 30-50 мг/м3 оксидiв сiрки i 200-400 мг/м3 оксидiв азоту. На рядi металургiйних пiдприємств мартенiвськi печi реконструйованi в двованнi, якi працюють значно iнтенсивнiше. Кiлькiсть вiдхiдних газiв з робочого простору холодної камери дорiвнює 50000-60000 м3/год., їх температура складає 1400-1500°С. У вiдхiдних газах, мiститься,%: 4-11 СО2; 0,2-0,8 СО; 8-17 О2. При неповному згоряннi вмiст СО збiльшується до 10% i вище. Запорошенiсть вiдхiдних газiв складає 15-25 г/м3. Пил, що мiститься в газах, має наступний хiмiчний склад,%: 86,4 РегО3; 2,61 FеО; 5,9 ЗiО2; 1,94 А1, О3; 2,26 СаО; 2,16 М&О; 0,47 МnО; 1,75 5. Нижче приведено дисперсний склад пилу, замiряний при витратi 6000-6500 м3/год. кисню на продування ванни: Розмiр частинок, мкм... <1 1-3 3-10 >10 Вмiст,% (по масi) 35 37 21 7 Висока температура вiдхiдних газiв вимагає застосування для їх охолоджування котлiв-утилiзаторiв радiацiйно-конвективного типу (серiї РК). Забрудненi пилом i шкiдливими газоподiбними компонентами викиди видiляються всередину цеху через завалочнi вiкна печей, вiд розливних ковшiв i iншого устаткування. Викиди вiд мартенiвських печей садiнням 500-900 т приблизно можуть бути оцiненi наступними Цифрами, м3/год., в мiжпродувочний перiод 3000-5000; в перiод кисневого продування 6000-12000. В результатi цих викидiв повiтря в цеху стає надто забрудненим. Концентрацiї пилу i СО складають вiдповiдно НО i 0,01-0,03 мг/м3. Валовi викиди оксиду вуглецю на основних дiлянках сталеплавильного цеху складають, кг/т чавуну (сталi): У головнiй будiвлi 1-2 Систем примусової вентиляцiї в сталеплавильних цехах звичайно немає. Вентиляцiї цеху здiйснюється за допомогою аерацiї, забрудненi викиди виходять в атмосферу через аерацiйнi лiхтарi. Боротьба з викидами газiв через вiкна печей ведеться в двох напрямах: вiдведення газiв, що вибиваються, за допомогою аспiрацiйних систем i створення повiтряних завiс на вiкнах. Аспiрацiйнi системи займають багато мiсця, дорогi в експлуатацiї i заважають при проведеннi ремонту печi '1 Тому перспективнiшим є другий напрямок. З сопел дiаметром 12 - 15 мм розмiщених з кроком 65 мм, витiкають iз швидкiстю 80-120 м/с струменi повiтря, що перекривають площу рам. При оптимальному розрiдженнi пiд склепiням 35-45 Па повне усунення пилогазових викидiв досягається при витратах стислого повiтря близько 2,6 тис. м3/год на кожне вiдкрите i близько 1,3 тис. м3/год. на кожне закрите вiкно. При цьому кiлькiсть газiв, якi надходять у тракт, збiльшується на 5-7%. Вихiд конвертерних газiв, на вiдмiну вiд мартенiвських, має циклiчний характер i визначається в першу чергу швидкiстю вигоряння вуглецю i умовами продування. За практичними даними, кiлькiсть конвертерних газiв, що виходять з горловини конвертера, складає 70-90 м3 на кожну тонну садiння. Вiдношення максимальної величини швидкостi зневуглецювання до середньої при багато соплових фурмах дорiвнює ~ 1,4. Хiмiчний склад конвертерних газiв коливається звичайно в наступних межах,%: 85-90 СО; 8-14 СО2; 1,5-3,5 О2, 0,5-2,5 Кг Температура конвертерних газiв на виходi з горловини конвертера по мiрi проведення кисневого продування пiдвищується вiд 1250-1300°С на початку продування до 1600-1700°С у серединi i кiнцi його. З газами з конвертера виноситься дрiбнодисперсний пил, кiлькiсть якого рiзко збiльшується iз зростанням iнтенсивностi продування. По перiодах виплавлення викид пилу розподiляється нерiвномiрно. Максимальнi значення запорошеностi спостерiгаються у момент подачi сипких матерiалiв у конвертер. Хiмiчний склад пилу,%: 60-70 залiзо i його оксиди; 5-17 вапно; 0,7-3 кремнiй i деякi iншi компоненти. Хiмiчний склад пилу мало залежить вiд iнтенсивностi продування, але значно змiнюється по перiодах виплавлення. <3 мкм), i крупнiшу, що утворюється в результатi винесення частинок шлаку i сипких матерiалiв (>3 мкм). Усереднений за плавку дисперсний склад пилу характеризується наступними даними: Розмiр частинок, мкм <3 3-60 60-250 >250 Вмiст,% 65 7 9 19 Великовантажнi конвертери встановлюють по два-три в блоцi. Кожен конвертер обладнаний трактом шихтоподачi i газовiдвiдним трактом. До конвертерiв металобрухт з шихтового вiддiлення поступає в контейнерах, а рiдкий чавун з мiксерного вiддiлення - у 130-тонних ковшах. Пiсля прибуття у конвертерний просвiт локомотив залишає поїзд з метало шихтою i виїжджає на естакаду. Стоянка тепловоза або електровоза поблизу працюючих конвертерiв заборонена. пiдручний обрiзають охолодь. Перший працює з кисневою трубкою (вона не повинна бути коротшою за 2 м), другий знаходиться бiля вентиля технологiчного кисню (3-4 ат) i регулює його подачу. Пiдручний зобов'язаний уважно стежити за дiями сталевара i припинити подачу кисню, як тiльки охолодь буде обрiзана. Гаяння часу може призвести до того, що спецодяг сталевара просочиться киснем i спалахне. Сталевар у свою чергу повинен стежити за тим, щоб холодний кiнець трубки випадково не потрапив у рукав або за поли суконної куртки. Гумовий шланг на цьому кiнцi може виявитися несправним, i кисень просочить одяг. При обрiзаннi охолодi фурму слiд повнiстю вiдключати вiд технiчного кисню високого тиску. Постiйно стежити за рiвнем ґрунтових вод у бункерi (ямi). Мiсця появи вологи розчищати грейфером (для прискорення її випаровування). До зникнення вологи (вогкостi) шлак у цiй частинi ями не кантувати. Влаштовувати на територiї вiддiлення дренажнi колодязi з насосами, що вiдкачують, достатньої продуктивностi. 3. Обладнати металеву ванну для охолодження грейфера. Воду з ванни вводити в каналiзацiю. Навчати шлаковикiв сумiжним професiям пiдкранового робiтника i електромонтера (друга квалiфiкацiйна група електробезпеки). Суворо дотримувати добовi графiки подачi думпкарiв на вiдвантаження шлаку з вiддiлення та iн. Причиною вибуху в конвертерi можуть стати наступнi чинники: вибухонебезпечна шихта, вологi шихтовi матерiали, передержка рiдкого металу в конвертерi в умовах безперервного витiкання води з газоходу або фурми, утворення в металобрухтi закритих порожнин при його заваленнi в конвертер, обрив фурми у ванну, падiння охолодi з газоходу в конвертер, заливка чавуну на активний окислювач. Вибух супроводжується потужним викидом металу, шлаку i газiв, що представляє серйозну небезпеку для людей i заподiює матерiальний збиток виробництву. Конвертер при цьому пошкоджується. Велику небезпеку представляє обрив водоохолоджуваної фурми у ванну. Це може вiдбутися при великому заметаленнi фурми в процесi продування, коли обривається несучий трос через її обважiння або непрохiднiсть через отвiр у кесонi. Такiй аварiї можна запобiгти, встановивши мiцнi обмежувачi ходу фурми i ретельно контролюючи надiйнiсть вузла пiдвiски. 1. У конвертерi пiсля випуску м'якої («передутої») сталi залишився залiзистий шлак (25-30% FеО). 2. З металобрухтом у конвертер потрапила залiзна руда або окалина. Реакцiя супроводжується сильним скипанням ванни i неминучим викидом з конвертера (рис-ІV. 4. 11). Причиною викиду газiв, металу i шлаку може стати i застосування гiдроокису Са(ОН) 2 - вапна «пушонки», яке розкладається в конвертерi по реакцiї Са(ОН) 2=СаО+Н2О. Розливання сталi Вiдомостi про марку сталi i температуру виплавлення, що випускається майстру розливання по селекторному зв'язку. Майстер розливальник зобов'язанi i самi вiзуально контролювати по-i при випусканнi. При перегрiтому металi не виключена не-зриву сталi на пiддонi з-пiд виливницi. Якщо метал „холоднуватий”, вiн може прихватити пробку стопора в ковшi, що призведе до вiдриву її i розливання металу неорганiзованим струменем. По сигналу старшого розливальника машинiст крана пiднiмає кiвш з металом iз сталевiзного вiзка на висоту до 100 мм, робить коротку витримку для перевiрки справностi гальм головного пiдйому, знiмає кiвш i доставляє його до мiсця розливання. При пiдйомi ковша машинiсту забороняється виконувати комбiнованi рухи ходом моста i вантажного вiзка, кiвш над головами людей або локомотивом, що знаходиться в проствiтi. На всьому шляху вiд сталевоза до розливного майданчика вiн їй подавати звуковi попереджувальнi сигнали. Найхарактернiшими травмами в розливному прольотi є опiки, удари i поранення. Опiки виникають при необережному поводженнi з технологiчним киснем. На операцiї прочищення стакана в ковшi слiд застосовувати спецiальнi затиски для закрiплення кiнця кисневої трубки. Залишок її разом iз затиском повинен бути не коротшим 2 м. Стриперне вiддiлення З розливного вiддiлення локомотив доставляє зливки в стриперне вiддiлення, яке називають також вiддiленням роздягання зливкiв. Воно з декiлькох паралельно розташованих однопросвiтних будiвель обладнаних стриперними кранами i машинами виштовхування зливкiв. Виштовхуюче зусилля стриперного крана дорiвнює 175 або 250 т, вантажопiдйомнiсть - 50/25 i 50/15 т. темпi, роздягнутi зливки на шляхах не перетримувати i не доставляти до нагрiвальних колодязiв обтискного стану. Оснащення, що звiльнилося, повертати не гаючи часу у вiддiлення пiдготовки поїздiв. Вентиляцiя i опалення в киснево-конвертерних мартенiвських цехах Розвиток конвертерного способу виробництва сталi йде по шляху iнтенсифiкацiї технологiчного процесу i збiльшення мiсткостi конвертерiв, що вимагає вдосконалення рiшень по локалiзацiї пил е газовидiлень i полiпшенню умов працi. На основi проведених дослiджень ВНДІТБЧерметом сформульованi вимоги до будiвель киснево-конвертерних цехiв (ККЦ). Головна будiвля ККЦ повинна мати конфiгурацiю в планi, яка забезпечує природну вентиляцiю. Мiксерне вiддiлення, шихтовий двiр склад слябiв, вiддiлення пiдготовки феросплавiв повиннi розташовуватися в окремих будiвлях. Розливне вiддiлення допускається розмiщувати в головнiй будiвлi, але при цьому ухил крiвлi над розливним просвiтом повинен забезпечувати вiльне перетiкання забрудненого повiтря до лiхтарiв або шахт високих просвiтiв, що повинне бути враховане при розрахунку аерацiї. Слiд передбачати пристрiй для видалення неорганiзованих видiлень газiв при поваленнi конвертерiв у перiоди їх завантаження скрапом, заливання чавуном, зливання сталi i шлаку. Доцiльно систему видалення газiв при поваленнi конвертерiв об'єднувати з системою видалення газiв при продуваннi конвертерiв. Перспективнi дослiдження по заглушенню викидiв у джерелi утворення, зокрема, при подачi iнертного газу, що виключає контакт рiдкого металу з киснем повiтря. Для тракту подачi сипких матерiалiв i феросплавiв передбачають самостiйнi системи аспiрацiї для кожного з конвертерiв. Для ККЦ Днiпровського металургiйного комбiнату iм. Дзержинського продуктивнiсть кожної з двох систем склала 150 тис. м3/год. Для блоку складу сипких матерiалiв, феросплавiв, вапняку i котунiв того ж ККЦ передбаченi двi централiзованi аспiрацiйнi системи сумарною продуктивнiстю 600 тис. м3/год. Вiдсмоктування шкiдливих речовин вiд бункера вторинного охолодження машини безперервного литва заготiвок (МБЛЗ) необхно максимально наближати до зони кристалiзацiї. Об'єм вiдсмоктування визначається розрахунково. Ефективно працює таке вiдсмоктування (200 тис. м3/год) на МБЛЗ ККЦ комбiнату «Азовсталь». Видалення пил е газовидiлень вiд машин газового рiзання 5 здiйснюють за допомогою бортових вiдсмоктувачiв. Вiдсмоктувальнi повiтроводи вiд кожної з трьох машин (100 тис. м3/год) того ж МБЛЗ пiдключенi до загальної витяжної труби, роздiленої на 3 секцiї. елементи якого крiпляться до поверхнi мiксера i обертаються разом з Ним. Для машини викачування шлаку рекомендується зонт-укриття, що складається з кiльцевого вiдсмоктувача i укриття з вiкном для перемiщення скребка, робочим вiкном, козирком i оглядовим люком. Враховуючи, що операцiї зливання i заливання чавуну технологiчно не спiвпадають, для мiксерного вiддiлення киснево-конвертерного цеху Днiпровського металургiйного комбiнату iм. Дзержинського передбачена централiзована аспiрацїйна система, до якої пiдключенi всi вiдсмоктуванi, якi забезпеченi вiдсiкаючими клапанами з електроприводами. При одночаснiй роботi вiдсмоктувача вiд носка мiксера (350 тис. м3/год) i вiдсмоктувача вiд однiєї з двох машин викачування шлаку (150 тис. м3/год), або вiдсмоктувача над заливальною горловиною мiксера (400 тис. м3/год), продуктивнiсть системи прийнята 600 тис. м3/год. Пуск всiх електроприводiв здiйснюється з примiщення поста керування мiксерiв. Пiдготовка ковшiв повинна бути механiзована. Мiсця сушки ковшiв повиннi бути обладнанi вiдсмоктуючими пристроями у виглядi зонтiв. Механiзований стенд для ламання футерiвки ковшiв забезпечують укриттям з вiдведенням з-пiд нього запорошеного повiтря i подальшим його очищенням, при цьому вiдкритий робочий отвiр обладнаний повiтряною завiсою. Заданими ВНДІТБЧермета, для механiзованого стенду з 350-тонним ковшом об'єм вiдсмоктування складає 60 тис. м3/год., а витрата повiтря на завiсу - 10 тис. м3/год. Ремонт мiксерiв повиннi бути закритi. Бокова кришка мiксера для виконання розбiрних робiт повинна бути знята пiсля розбирання склепiння. При виконаннi ремонтних робiт усерединi мiксера влаштовується приточно-витяжна вентиляцiя i органiзовується регулярний контроль складу повiтря.