С
ильнодiючi отруйнi речовини(СДОР).
Ураження людей та надання першої допомоги
В даний час у свiтi використовуються в промисловостi, у сiльському господарствi i для побутових цiлей мiльйони тонн токсичних речовин, у тому числi 500 речовин, що вiдносяться до групи СДОР — найбiльш токсичних для людини. Крiм того, щорiчно у свiтi спалюють до 10 млрд. тонн палива (кам’яне вугiлля, нафта, газ, сланцi), внаслiдок чого надходять в атмосферу, грунт, воду рiк, а потiм i в органiзм людини бiльш нiж 100 млн. тонн оксидiв азоту, а усього до 700 рiзноманiтних речовин. Внаслiдок такого хiмiчного впливу на зовнiшнє середовище створилася винятково несприятлива екологiчна ситуацiя, у т. ч. i в нас у країнi.
На територiї України є бiльш нiж 1500 промислових пiдприємств, що виробляють, зберiгають i використовують бiльш 280 тис. тонн рiзноманiтних СДОР. У зонах цих об’єктiв мешкають 22 млн. чоловiк.
Небезпека функцiонування цих об’єктiв господарської дiяльностi пов’язана з ймовiрнiстю аварiйних викидiв (виливiв) в атмосферу та прилеглу територiю отруйних речовин.
Основними представниками СДОР, що використовуються у виробництвi (зберiгаються) на територiї областi, є амiак, хлор, рiзнi кислоти, ртуть.
До об’єктiв, якi виробляють, використовують або зберiгають СДОР вiдносяться: пiдприємства харчової i м’ясо-молочної промисловостi, якi мають холодильнi установки, у яких використовується як холодогент амiак; водопровiднi та очиснi споруди. на яких застосовуються хлор; залiзничнi станцiї, якi мають колiї вiдстою пересувного складу з СДОР; склади i бази з запасами СДОР, iншi об’єкти.
В наслiдок аварiї виникає зона хiмiчного зараження, яка включає дiлянку розливу i територiю над якою розповсюдились пари СДОР у вражаючих концентрацiях.
Глибина i ширина зони зараження залежить вiд кiлькостi СДОР, їх фiзичних властивостей i токсичностi, метеоумов i рельєфу мiсцевостi.
По токсичних властивостях СДОР в основному являються речовинами загально отруйної i удушливої дiї. Вони викликають отруєння органiзму i ураження органiв дихання. При попаданнi на тiло людини рiдини речовин виникають ураження поверхнi шкiри.
На територiї областi використовується у виробництвi до 120 тонн амiаку, 3 тонн хлору та 13 тонн iнших отруйних речовин.
- використання засобiв iндивiдуального захисту;
- укриття у сховищах;
- евакуацiя за межi зон хiмiчного зараження.
Дiї населення у випадку загрози виникнення хiмiчної небезпеки:
Сирени i переривчастi гудки пiдприємств - це сигнал «Увага всiм!».
При цьому необхiдно:
- негайно увiмкнути приймач радiотрансляцiйної мережi або телевiзор та уважно вислухайте iнформацiю про надзвичайну ситуацiю та порядок дiй;
- необхiдно вжити заходiв для зменшення проникнення отруйних речовин у квартиру (будинок), для чого щiльно закрийте вiкна та дверi;
- пiдготувати запас питної води: набрати воду в герметичний посуд чи ємностi, пiдготувати найпростiшi засоби санiтарного оброблення (мильний розчин для миття рук);
- пiдготуватися до можливої евакуацiї, для чого: упакуйте в герметичнi пакети та складiть у валiзу документи, цiнностi та грошi, предмети першої необхiдностi, лiки, мiнiмум бiлизни та одягу, запас консервованих продуктiв на 2 - 3 доби.
Дiї населення у випадку раптового виникнення хiмiчної небезпеки:
Одержавши повiдомлення (по радiо або з iнших джерел) про викид (розлив) в атмосферу СДОР та про небезпеку хiмiчного зараження, необхiдно виконати наступнi заходи:
- по можливостi негайно залишити зону хiмiчного забруднення;
- виходити iз зони зараження у бiк, протилежний напрямку вiтру, при цьому обходити тунелi, яри, лощини ( в низинах може бути висока концентрацiя СДОР);
- надягнути засоби iндивiдуального захисту органiв дихання та найпростiшi засоби захисту шкiри;
- якщо засобiв iндивiдуального захисту немає i вийти з району аварiї неможливо, залишитися у примiщеннi, але негайно та надiйно герметизувати примiщення, зменшивши можливiсть проникнення СДОР (парiв, аерозолiв);
- при пiдозрi на ураження СДОР необхiдно уникати будь-яких фiзичних навантажень, вживати велику кiлькiсть рiдини (чай, молоко, сiк, вода);
- вийшовши iз зони зараження, зняти верхнiй одяг, ретельно вимити очi, нiс та рот, по можливостi прийняти душ.
Передовсiм необхiдно негайно захистити органи дихання вiд подальшої дiї СДОР. Для цього надягнiть на потерпiлого протигаз або ватно-марлеву пов’язку, попередньо змочивши її водою або 2-процентним розчином питної соди в випадку отруєння хлором, а у разi отруєння амiаком - водою або 5-процентним розчином лимонної кислоти. Винесiть потерпiлого iз зони зараження та забезпечте йому спокiй i тепло.
Перша медична допомога ураженим СДОР в осередку хiмiчного ураження полягає у захистi органiв дихання, видаленнi та знезараженнi стiйких СДОР на шкiрi, слизових оболонках, очей, на одязi та негайнiй евакуацiї за межi зараженої зони.
Стисла характеристика окремих отруйних речовин
Амiак - безбарвний газ з характерним рiзким запахом «нашатирного спирту». З повiтрям амiак утворює вибухонебезпечнi сумiшi.
Десятипроцентний розчин амiаку надходить у продаж пiд назвою «нашатирний спирт», який широко використовується у медицинi та побутi. 18-20-процентний розчин називається «амiачною водою» i використовується як добриво. Амiак використовують при добуваннi азотної кислоти, мiнеральних добрив, свiтлокопiювальних елементiв на основi дiазосполук. Рiдкий амiак використовують як робочу речовину холодильних машин. Перевозиться амiак в зрiдженому станi пiд тиском. Коли попадає в атмосферу - димить. Речовина добре розчиняється у водi, тому заражає водойми у випадку проникнення його у водне середовище.
Амiак викликає пошкодження органiв дихання, при цьому з’являються сильнi серцебиття. Пари амiаку дуже сильно подразнюють слизову оболонку, шкiрянi покрови, викликають почервонiння, свербiння та опiки шкiри. Спричиняє рiзi в очах, причому вiдбувається посилене видiлення слiз. У випадку попадання рiдкого амiаку i його розчинiв на шкiру можливе обмороження.
Захист органiв дихання вiд амiаку забезпечують фiльтруючi промисловi та iзолюючi протигази, респiратори.
При розливi рiдкого амiаку i концентрованих його розчинiв не можна доторкатися до розлитої рiдини. При iнтенсивному розливi розлиту речовину огороджують земляним валом, а мiсце розливу нейтралiзують слабким розчином кислоти, промивають великою кiлькiстю води.
Перша медична допомога при отруєннi амiаком.
Якщо ж ураження амiаком вiдбулося:
- слiд як найшвидше винести потерпiлого на свiже повiтря;
- перевозити потрiбно в лежачому станi;
- потерпiлого необхiдно забезпечити теплом та спокоєм, давати дихати зволоженим повiтрям (iнгаляцiя);
- при зупинцi роботи легенiв не можна робити штучне дихання;
- шкiру i очi треба промивати водою не менше 15 хвилин, 1-процентним розчином борної кислоти, очi закапувати 2 - 3 краплями 30 % розчину альбуциду, в якому є тепле оливкове масло.
Хлор - газ жовто-зеленого кольору з рiзким характерним задушливим запахом. Малорозчинний у водi. Вiн приблизно в 2,5 рази важчий за повiтря, тому накопичується у низинах. У великих кiлькостях використовується для вiдбiлювання тканин i паперової маси, знезараження питної води. Перевозиться у зрiдженому станi пiд тиском у цистернах i балонах. Щорiчне споживання у свiтi хлору становить десятки мiльйонiв тонн.
При випаровуваннi та з’єднаннi з водяною парою у повiтрi стелиться над землею у виглядi туману зеленувато-бiлого кольору, може проникати в нижнi поверхи та пiдвальнi примiщення будинкiв. При виходi в атмосферу димить. Його пари сильно подразнюють органи дихання, очi, шкiру.
Мiнiмально вiдчутна концентрацiя хлору в повiтрi - 2 мг\м3.
Дiя хлору протягом 30 - 60 хвилин у межах 100 - 200 мг\м3 - небезпечна для життя, вища концентрацiя миттєво викликає смерть.
середньо добова - 0,03 мг\м3;
максимальна разова - 0,1 мг\м3;
Наявнiсть хлору в повiтрi та його концентрацiю можна визначити за допомогою унiверсального аналiзатора, а також приладами хiмiчної розвiдки.
середовища. У цьому випадку необхiдно не допустити людей у небезпечну зону без засобiв захисту та не допускати попадання хлору на незахищену шкiру.
Головними ознаками отруєння хлором є: рiзка бiль у грудях, сухий кашель, порушення координацiї руху, задишка, рiзь в очах, сльозотеча. Пари хлору викликають опiки слизової оболонки дихальних шляхiв, шкiри та очей. Вдихання великої кiлькостi сильно концентрованих парiв хлору може призвести до смертельних випадкiв.
менше 15 хвилин. В разi вiдсутностi дихання, треба зробити штучне дихання.
потрапляє на горючий матерiал (тирса, стружки i т. п.), то вiн може загорiтися (самозагорання). Коли краплина мiцної азотної кислоти попадає на шкiру, то утворюється виразка або залишається незмивна жовта пляма в результатi її взаємодiї з бiлками. Цей же розчин кислоти випалює дiрки в одязi.
Незважаючи на значну небезпеку, азотна кислота незамiнна при виробництвi багатьох барвникiв, лiкарських препаратiв, пластичних мас, вибухових речовин тощо. У зв`язку iз великою окислювальною здатнiстю вона застосовується як окисник замiсть кисню у реактивних двигунах, забезпечуючи ефективне згорання ракетного палива.
При попаданнi кислоти на тiло її потрiбно змивати великою кiлькiстю води, а потiм нейтралiзувати розчином питної соди.
Перша медична допомога при отруєннi азотною кислотою: в разi отруєння цiєю кислотою категорично забороняється промивати шлунок. Це може тiльки пiдвисити рвоту i посприяти попаданню кислоти в дихальнi шляхи. Шлунок промивають за допомогою спецiального зонду. Із шкiри, очей, губ кислоту змивають великою кiлькiстю води (1 - 2 л).
Синильна кислота - прозора рiдина. З водою синильна кислота змiшується у всiх пропорцiях, легко розчиняється у спиртах, бензинi та iнших розчинниках. У природi вона зустрiчається в рослинах, наприклад, в ядрах кiсточок вишень, слив. Синильна кислота має присмак гiркого мигдалю.
Використовують синильну кислоту для одержання амiнокислоти та рiзних речовин, наприклад, акрилонiтрилу, якi необхiднi при виробництвi пластмас, а також як фумигант - засiб боротьби iз шкiдниками сiльського господарства.
Перша медична допомога при отруєннi синильною кислотою: потерпiлому в отруєнiй атмосферi одягнути протигаз, дати антидот (амiнiтрит) i вивести з зони зараження. Якщо стан потерпiлого залишається тяжким, то через 5 хвилин дають повторно антидот. Захист органiв дихання вiд синильної кислоти забезпечують фiльтруючi та iзолюючi протигази. Наявнiсть синильної кислоти в повiтрi можна визначити приладами хiмiчної розвiдки.
Ртуть - метал срiблясто-бiлого кольору, у звичайних умовах легко рухома рiдина, що при ударi подiляється на дрiбнi кульки, у 13,5 разiв важча за воду. Температура плавлення - +38,90С. З пiдвищенням температури випаровування ртутi збiльшується. Пари ртутi та її сполуки дуже отруйнi!
Симптоми гострого отруєння виявляються через 8 - 24 години: починається загальна слабкiсть, головний бiль та пiдвищується температура; згодом - болi в животi, розлад шлунку, хворiють ясна.
бiль; в окремих випадках можливi катаральнi прояви у верхнiх дихальних шляхах, кровотечi ясен, легке тремтiння рук та розлад шлунку. Тривалий час нiяких ознак може не бути, але потiм поступово пiдвищується стомлюванiсть, з`являється головний бiль, апатiя й емоцiйна нестiйкiсть, починає порушуватись мова, тремтять руки, повiки, а у важких випадках – ноги i тiло. Ртуть уражає нервову систему, а тривалий вплив її викликає навiть божевiлля.
Дiї населення при розливi ртутi у примiщеннi.
- захистiть органи дихання хоча б вологою марлевою пов’язкою;
- негайно починайте збирати ртуть, збирайте спринцiвкою великi кульки i вiдразу скидайте їх у скляну банку з розчином (2 г перманганату калiю на 1 л води), дрiбнiшi кульки збирайте щiткою на папiр i теж скидайте у банку. Банку щiльно закрийте кришкою. Використання пилососа для збирання ртутi - забороняється;
- вимийте забрудненнi мiсця мильно - содовим розчином ( 400 г мила i 500 г кальцинованої соди на 10 л води ) або розчином перманганату калiю ( 20 г на 10 л води );
- зачинiть примiщення пiсля обробки так, щоб не було сполучення з iншими примiщеннями, i провiтрюйте протягом трьох дiб;
- утримуйте у примiщеннi температуру 18-200С для скорочення термiнiв обробки протягом проведення всiх робiт;
Якщо ртутi розлито бiльше, нiж у градуснику:
- iзолюйте максимально забруднене примiщення, щiльно зачинiть усi дверi;
- швидко зберiть документи, продукти та iншi необхiднi речi;
- вимкнiть електрику, газ та загасiть вогонь у грубах перед виходом з будинку;
- негайно викличте фахiвцiв через мiсцевий державний орган з питань надзвичайних ситуацiй та цивiльного захисту населення, за телефоном 102.
Боротьба з великою кiлькiстю розлитої ртутi та її парiв дуже складний процес. Хiмiки називають його демеркуризацiєю.
Радiоактивнiсть — перетворення ядер атомiв одних елементiв на iншi, яке супроводжується iонiзуючим випромiнюванням.
Іонiзуюче випромiнювання — потiк часток або квантiв електромагнiтного випромiнювання, проходження яких крiзь речовину призводить до його iонiзацiї (перетворення нейтральних атомiв в iони) з утворенням електричних зарядiв рiзних знакiв.
Одиниця вимiрювання радiоактивностi — Беккерель (Бк, Вq). 1 беккерель дорiвнює одному спонтанному розпаду на 1 сек. Внесистемна одиниця радiоактивностi — Кюрi (Кu, Сu). 1 Кu дорiвнює 3,7•1010 Бк.
В медичнiй практицi використовується одиниця активностi — мг. екв. радия який враховує гамg—постiйну, що характеризує радионуклiд.
Розрiзняють такi види iонiзуючого випромiнювання:
l — випромiнювання — потiк важких часток, якi складенi з двох нейтронiв i двох протонiв.
b — випромiнювання — потiк електронiв або позитронiв.
g — випромiнювання — електомагнiтне випромiнювання, яке звiльнюється при радiоактивному розпадi, тобто при переходi ядра атома з одного енергетичного атому в iнший. Довжина хвилi його випромiнювання 0,05—10 н/м.
Rо — випромiнювання — електромагнiтне випромiнювання з довжиною хвилi < 0,05 н/м.
Кiлькiсть енергiї, яке передається тканинам при дiї iонiзуючого опромiнення називається дозою.
Дози можуть бути наступнi.
Поглинута доза — енергiя iонiзуючого опромiнення, поглинута опромiненим тiлом (тканинами органiзму), в перерахунку на одиницю маси. Одиниця поглинутої дози — грей (Гр,Gу). 1 гр = 100 рад.
Еквiвалентна доза — поглинута доза помножена на коєфiцiєнт якостi випромiнювання, що враховує здатнiсть даного вида випромiнювання пошкоджувати тканини органiзма.
Коєфiцiєнт якостi опромiнення найбiльший у l — випромiнення = 20, для b та g — випромiнювання — 1. Одиниця еквiвалентної дози — Зиверт (Зв). 1 зиверт = 100 бер (бiологiчний еквiвалент рада).
Ефективна доза — еквiвалентна доза, помножена на коефiцiєнт, що враховує рiзку чутливiсть рiзних тканин до опромiнення.
— проникаюча здатнiсть (м, см, мм)
— iонiзуюча здатнiсть.
Кiлькiснi характеристики iонiзуючого випромiнення.
— поглинута доза
— еквiвалентна доза
— експозицiйна доза (характеризує iонiзуючий ефект, рентген — та g— випромiнювання)
— густина потоку частинок ( для корпускулярних випромiнювань).
— вид ядерного перетворення (l — розпад, електронний b— розпад, позитронний g — розпад, К — захват, самовiльне дiлення ядер, термоядерна реакцiя)
— перiод напiврозпаду.
Кiлькiснi характеристики радiонуклiдiв
— активнiсть — число перевтiлено (розпадiв) за секунду. Одиниця активностi — беккерель (Бк) — 1 бк = 1 ядерний розпад в секунду. Внесистемна одиниця активностi — (Кюрi (Ки). 1 Ки = 3,7. 10.. Бк.
1) зменшення потужностi джерел до мiнiмальних розмiрiв («захист кiлькiстю»);
2) скорочення часу роботи з джерелом («захист часом»);
3) збiльшення вiдстанi вiд джерел до людей («захист вiдстанню»);
4) екранування джерел випромiнювання матерiалами, що поглинають iонiзуюче випромiнювання («захист екраном»).
Найкращими для захисту вiд рентгенiвського i гамма-випромiнювання є свинець i уран. Проте, з огляду на високу вартiсть свинцю й урану, Можуть застосовуватися екрани з бiльш легких матерiалiв — просвинцьованого скла, залiза, бетону, залiзобетону i навiть води. У цьому випадку, природно, еквiвалентна товща екрану значно збiльшується.
Для захисту вiд бета-потокiв доцiльно застосовувати екрани, якi виготовленi з матерiалiв з малим атомним числом. У цьому випадку вихiд гальмiвного випромiнювання невеликий. Звичайно як екрани для захисту вiд бета-випромiнювань використовують органiчне скло, пластмасу, алюмiнiй.
Вiдкритими називаються такi джерела iонiзуючого випромiнювання, при використаннi яких можливе потрапляння радiоактивних речовин у навколишнє середовище.
При Цьому може вiдбуватися не тiльки зовнiшнє, але i додаткове внутрiшнє опромiнення персоналу. Це може вiдбутися при надходженнi радiоактивних iзотопiв у навколишнє робоче середовище у виглядi газiв, аерозолiв, а також твердих i рiдких радiоактивних вiдходiв: Джерелами аерозолiв можуть бути не тiльки виконуванi виробничi операцiї, але i забрудненi радiоактивними речовинами робочi поверхнi, спецодяг i взуття.
Основнi принципи захисту
> використання принципiв захисту, що застосовуються при роботi з джерелами випромiнювання у закритому видi;
> герметизацiя виробничого устаткування з метою iзоляцiї процесiв, що можуть стати джерелами надходження радiоактивних речовин у зовнiшнє середовище;
> заходи планувального характеру;
> застосування санiтарно-технiчних засобiв i устаткування, використання спецiальних захисних матерiалiв;
> використання засобiв iндивiдуального захисту i санiтарної обробки персоналу;
> дотримання правил особистої гiгiєни;
> очищення вiд радiоактивних забруднень поверхонь будiвельних конструкцiй, апаратури i засобiв iндивiдуального захисту;
> використання радiопротекторiв (бiологiчний захист).
Радiоактивне забруднення спецодягу, засобiв iндивiдуального захисту та шкiри персоналу не повинно перевищувати припустимих рiвнiв, передбачених Нормами радiацiйної безпеки НРБУ-97.
У випадку забруднення радiоактивними речовинами особистий одяг i взуття повиннi пройти дезактивацiю пiд контролем служби радiацiйної безпеки, а у випадку неможливостi дезактивацiї їх слiд захоронити як радiоактивнi вiдходи.
Рентгенорадiологiчнi процедури належать до найбiльш ефективних методiв дiагностики захворювань людини. Це визначає подальше зростання застосування рентгене- i радiологiчних процедур або використання їх у ширших масштабах. Проте iнтереси безпеки пацiєнтiв зобов'язують прагнути до максимально можливого зниження рiвнiв опромiнення, оскiльки вплив iонiзуючого випромiнювання в будь-якiй дозi поєднаний з додатковим, вiдмiнним вiд нуля ризиком виникнення вiддалених ,стохастичних ефектiв. У даний час з метою зниження iндивiдуальних i колективних доз опромiнення населення за рахунок дiагностики широко застосовуються органiзацiйнi i технiчнi заходи:
• як виняток необгрунтованi (тобто без доведень) дослiдження;
• змiна структури дослiджень на користь тих, що дають менше дозове навантаження;
• впровадження нової апаратури, оснащеної сучасною електронною технiкою посиленого вiзуального зображення;
Цi заходи, проте, не вичерпують проблеми забезпечення максимальної безпеки пацiєнтiв i оптимального використання цих дiагностичних методiв. Система забезпечення радiацiйної безпеки пацiєнтiв може бути повною й ефективною, якщо вона буде доповнена гiгiєнiчними регламентами припустимих доз опромiнення.
| 
