Основнi законодавчi акти з охорони працi
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ Й НАУКИ УКРАЇНИ
ЛУБЕНСЬКИЙ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНИЙ КОЛЕДЖ
ПДАА
РЕФЕРАТ
НА ТЕМУ:
Основнi законодавчi акти з охорони працi, основнi положення законодавства України про працю i охорону працi. Види вiдповiдальностi за порушення законодавства з охорони працi
Виконала студентка 25 групи
Лубни 2009
Основнi законодавчi акти з охорони працi
Основою законодавства України з охорони працi є Конституцiя України, що гарантує громадянам право на безпечнi й здоровi умови працi й система законодавчих актiв України, спрямованих на реалiзацiю цього конституцiйного права.
Основними законодавчими актами цiєї системи є наступнi Закони України:
· «Про охорону працi».
· «Про охорону здоров'я».
· «Про забезпечення санiтарного й епiдемiчного благополуччя населення».
· Кодекс законiв «Про працю України».
У наведенiй вище системi законодавчих актiв основна роль придiляється Закону «Про охорону працi» (редакцiя вiд 2002 р.). Цей закон визначає основнi положення з реалiзацiї конституцiйного права громадян на охорону їхнього життя й здоров'я у процесi трудової дiяльностi, регулює за участю вiдповiдних державних органiв вiдносини мiж власником пiдприємства i працiвником з питань безпеки працi, виробничої санiтарiї, встановлює єдиний порядок органiзацiї охорони працi у виробничiй сферi в Українi.
Чиннiсть Закону України «Про охорону працi» поширюється на всi пiдприємства, установи, органiзацiї (далi – пiдприємства) незалежно вiд форм власностi й видiв дiяльностi, що використовують найману працю, i на всiх працюючих.
Закон визначає основнi принципи державної полiтики в областi охорони працi, серед яких чiльне мiсце займають:
· прiоритет життя й здоров'я працiвникiв стосовно результатiв виробничої дiяльностi пiдприємства;
· повна вiдповiдальнiсть власника пiдприємства за створення безпечних i нешкiдливих умов працi;
· соцiальний захист працiвникiв;
· повне вiдшкодування шкоди особам, якi потерпiли на виробництвi вiд нещасних випадкiв або професiйних захворювань.
перешкод для дiяльностi посадових осiб органiв державного нагляду за охороною працi i представникiв профспiлок.
Колективний договiр є найбiльш важливим документом у системi нормативного регулювання взаємин мiж власником пiдприємства i працiвниками з першочергових соцiальних питань, у тому числi з питань охорони працi. Питанням охорони працi присвячений спецiальний роздiл колективного договору, що називається «Охорона працi».
пропонується включити в колективний договiр за результатами переговорiв, повиннi бути реальними й всебiчно обґрунтованими, тому що пiсля схвалення i пiдписання документа вони стають обов'язковою нормою для виконання, яка дiє в рамках пiдприємства.
Зобов'язання, викладенi в колективному договорi (далi Договорi) не повиннi суперечити законам й нормативним актам України. Гарантiї, пiльги i компенсацiї, наведенi в Договорi згiдно з чинним законодавством, вважаються обов'язковими для виконання при будь-яких обставинах.
Вони повиннi включати такi положення:
· про виплату одноразової допомоги, компенсацiї витрат на придбання медикаментiв, на додаткове оплачуване лiкування;
· про надання потерпiлим, вiдповiдно до медичного висновку, бiльш легкої роботи, при одночасному збереженнi середнього заробiтку;
· про органiзацiю навчання, переквалiфiкацiї потерпiлих, працевлаштування iнвалiдiв працi, наданню таким iнвалiдам допомоги у вирiшеннi соцiально-побутових питань i т. п.
Згiдно iз ст. 20 Закону в пiдроздiлi колективного договору про охорону працi повиннi бути обов'язково вiдображенi наступнi заходи:
· забезпечення працiвникам соцiальних гарантiй в областi охорони працi на рiвнi, не нижче передбаченого законодавством;
· комплекснi заходи для досягнення нормативiв безпеки працi й виробничої санiтарiї;
Повиннi бути також визначенi обсяги i джерела фiнансування вказаних заходiв.
Зобов'язання угоди «Охорона працi» колективного договору повиннi вiдповiдати принципам економiчного стимулювання i матерiальної вiдповiдальностi за стан охорони працi (ст. 25 Закону «Про охорону працi»).
Зобов'язання колективного договору є двостороннiми, тому цей документ повинен мiстити не тiльки вимоги до власника (адмiнiстрацiї пiдприємства), але i зобов'язання працiвникiв з безумовного виконання норм, правил, стандартiв i iнструкцiй з охорони працi, дотримання встановлених вимог користування машинами, механiзмами, iнструментом i пристроями, обов'язкового використання засобами колективного й iндивiдуального захисту i т. д.
Залежно вiд характеру виробництва, складу трудового колективу, специфiки галузi в колективному договорi визначаються зобов'язання з органiзацiї безпечних i нешкiдливих умов працi iнвалiдiв, неповнолiтнiх, пенсiонерiв, осiб, якi тимчасово залучаються до виконання суспiльних робiт за договорами з центрами зайнятостi населення та iн.
У трудовi договори забороняється включати умови, що погiршують у порiвняннi з чинним законодавством, колективним договором становище працiвникiв.
Охорона працi жiнок
Згiдно iз ст. 10 Закону України «Про охорону працi» забороняється:
· застосування працi жiнок на важких роботах i на роботах зi шкiдливими або небезпечними умовами працi;
· залучення жiнок до пiдняття i перемiщення вантажiв, маса яких перевищує встановленi для них граничнi норми.
Мiнiстерством охорони здоров'я України, за узгодженням з Державним комiтетом України з нагляду за охороною працi, затверджений перелiк важких робiт i робiт зi шкiдливими й небезпечними умовами працi, на яких забороняється застосування працi жiнок, а також граничнi норми пiдняття i перемiщення вантажiв жiнками (наказ № 241 вiд 10 грудня 1993 р.).
Праця вагiтних жiнок i жiнок, якi мають неповнолiтнiх дiтей, регулюються чинним законодавством.
Вiдповiдно до Закону, забороняється застосування працi неповнолiтнiх, тобто осiб вiком до вiсiмнадцяти рокiв, на важких роботах i на роботах зi шкiдливими або небезпечними умовами працi, а також на пiдземних роботах (ст. 11 Закону). Порядок трудового й професiйного навчання неповнолiтнiх професiям, пов'язаним з цими роботами, визначається положенням, що затверджується Державним комiтетом України з нагляду за охороною працi.
Загальна тривалiсть робочого часу пiдлiткiв не повинна перевищувати 24 години на тиждень для пiдлiткiв 14 – 15 рокiв i 36 годин для пiдлiткiв 16 – 17 рокiв. Обов'язковим має бути рiвномiрний розподiл робочого часу по днях п'яти- або шестиденного робочого тижня.
Забороняється залучати неповнолiтнiх до нiчних, понаднормових робiт i робiт у вихiднi днi.
Трудовим законодавством України заборонено приймати неповнолiтнiх вiком до 18 рокiв на такi роботи:
· пов'язанi тiльки з перенесенням або пересуванням вантажiв вагою понад 4,1 кГ;
Охорона працi iнвалiдiв
Пiдприємства, що використовують працю iнвалiдiв, зобов'язанi створювати для них умови працi з урахуванням рекомендацiй медико-соцiальної експертизи й iндивiдуальних програм реабiлiтацiї, вживати додатковi заходи з безпеки працi, що вiдповiдають специфiчним особливостям цiєї категорiї працiвникiв.
Власник зобов'язаний органiзувати навчання, переквалiфiкацiю i працевлаштування iнвалiдiв вiдповiдно до медичних рекомендацiй, при необхiдностi встановити неповний робочий день або неповний робочий тиждень i пiльговi умови працi на прохання iнвалiдiв (ст. 12 Закону).
Залучення iнвалiдiв до понаднормових робiт i робiт у нiчний час без їхньої згоди не допускається.
Положення про медичний огляд
працiвникiв
Положенням про медичний огляд працiвникiв установлюється:
· єдиний порядок органiзацiї i проведення попереднього (при прийомi на роботу) i перiодичних (протягом трудової дiяльностi) медичних оглядiв працiвникiв, зайнятих на важких роботах, роботах зi шкiдливими або небезпечними умовами працi або таких, де є необхiднiсть у професiйному доборi, а також щорiчного обов'язкового медичного огляду осiб у вiцi до 21 року;
· обов'язки, права i вiдповiдальнiсть власника пiдприємства, установи, органiзацiї.
Органiзацiю i проведення медоглядiв забезпечують:
· власник пiдприємства незалежно вiд форм власностi i виду дiяльностi;
· органи й установи Мiнiстерства охорони здоров'я України: лiкувально-профiлактичнi, санiтарно-епiдемiологiчнi, науково-дослiднi, медичнi iнститути.
Власник за рахунок засобiв пiдприємства органiзовує проведення медичних оглядiв, вiдшкодовує витрати на лiкування, професiйну i медичну реабiлiтацiю осiб з професiйними захворюваннями, обстеження конкретних умов працi для складання санiтарно-гiгiєнiчної характеристики робочого мiсця.
Існують попереднi й перiодичнi медичнi огляди працюючих.
Попереднi медичнi оглядипроводяться при прийомi на роботу з метою встановлення фiзичної i психофiзiологiчної придатностi осiб до роботи з конкретно визначеної професiї, спецiальностi, посади, попередження захворювань i нещасних випадкiв, виявлення захворювань, що представляють небезпеку зараження працiвникiв, продукцiї, що випускається, допуску до роботи осiб у вiцi до 21 року.
Перiодичнi медичнi огляди:
· проводяться для осiб, зайнятих на важких роботах зi шкiдливими або небезпечними умовами працi, вiдповiдно до Перелiку шкiдливих речовин, несприятливих виробничих факторiв i робiт, для виконання яких обов'язковi медичнi огляди працiвникiв;
· можуть проводитися в перiод перебування працiвника в стацiонарi або у випадках, коли вiн звернувся за медичною допомогою.
Результати проведеного дослiдження передаються лiкувально-профiлактичнiй установi, що обслуговує пiдприємство.
Результати попереднiх i перiодичного, щорiчних медичних оглядiв осiб у вiцi до 21 року i висновки про стан здоров'я заносяться в «Карту особи, що пiдлягає медичному оглядовi», яка є вкладишем до «Медичної карти амбулаторного хворого» (форма 025/V-87).
На час проходження медогляду, обстеження у профiлактичних центрах, клiнiках науково-дослiдних i медичних iнститутiв для уточнення дiагнозу або визначення ролi виробничих факторiв у розвитку захворювань за працюючими зберiгаються мiсце роботи i середнiй заробiток.
Нормативно-правовi акти з охорони працi
Нормативно-правовi акти з охорони працi – це правила, норми, регламенти, положення, стандарти, iнструкцiї та iншi документи, обов'язковi для виконання.
Нормативно-правовi акти з охорони працi переглядаються в мiру введення досягнень науки i технiки, що сприяють полiпшенню безпеки, гiгiєни працi i виробничого середовища, але не рiдше одного разу в десять рокiв.
базу охорони працi складають мiжгалузевi й галузевi державнi нормативнi акти з охорони працi (ДНАОП) i нормативнi акти з охорони працi окремих пiдприємств
Дiя ДНАОП загальнодержавного користування поширюється на всi пiдприємства, органiзацiї незалежно вiд їхньої вiдомчої приналежностi i форми власностi.
Галузевi ДНАОПвiдносяться до певної галузi промисловостi.
Власники пiдприємств або уповноваженi ними органи розробляють на основi ДНАОП i затверджують власнi положення, iнструкцiї або iншi нормативнi акти з охорони працi, що дiють у межах пiдприємства. Структура законодавчої i нормативно-технiчної бази з охорони працi подана рис. 1. 1.
Види вiдповiдальностi за порушення законодавства з охорони працi
Ст. 44 Закону України «Про охорону працi» визначає вiдповiдальнiсть працiвникiв за порушення вимог з охорони працi: «…За порушення законодавчих та iнших нормативних актiв з охорони працi, створення перешкод для дiяльностi посадових осiб органiв державного нагляду за охороною працi i представникiв професiйних спiлок виннi працiвники залучаються до дисциплiнарної, адмiнiстративної, матерiальної, кримiнальної вiдповiдальностi вiдповiдно до законодавства».
Дисциплiнарна вiдповiдальнiсть працiвникiв за порушення трудової дисциплiни, за невиконання трудових обов'язкiв, у тому числi в областi охорони працi, полягає в тому, що на винного працiвника накладається дисциплiнарне стягнення.
Пiдставою для залучення до дисциплiнарної вiдповiдальностi працiвникiв є порушення законодавчих i нормативно-правових актiв з охорони працi, правил внутрiшнього розпорядку пiдприємства (ст. 139 КЗоТ України, ст. 18 Закону).
Згiдно iз КЗоТ України (ст. 147) встановленi такi дисциплiнарнi стягнення: догана, звiльнення з роботи.
Дисциплiнарне стягнення накладається власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за моментом виявлення провини, але не пiзнiше мiсяця з дня його виявлення. Воно не може бути накладене пiзнiше 6 мiсяцiв з дня здiйснення провини (ст. 148 КЗоТ України). За кожне порушення трудових обов'язкiв може бути застосовано тiльки одне дисциплiнарне стягнення, що оголошується в наказi й повiдомляється працiвниковi пiд розписку.
пiдстави для звiльнення вiд адмiнiстративної вiдповiдальностi за правопорушення (ст. 21, 22 Кодексу України про адмiнiстративнi правопорушення) або вiдсутнi обставини, що виключають адмiнiстративну вiдповiдальнiсть (ст. 17 – 20 Кодексу України про адмiнiстративну вiдповiдальнiсть). Адмiнiстративнiй вiдповiдальностi пiдлягають особи, якi досягли 16-рiчного вiку.
Адмiнiстративна вiдповiдальнiсть полягає в накладеннi штрафу.
Загальними пiдставами накладення матерiальної вiдповiдальностi на працiвника є наявнiсть прямого дiйсного збитку, провина працiвника, його протиправнi дiї. Законодавство передбачає рiзнi види матерiальної вiдповiдальностi. При наявностi в дiях працiвника ознак карного злочину на нього може бути покладена повна матерiальна вiдповiдальнiсть (п. 3, ст. 134 КЗоТ), а при вiдсутностi таких ознак – обмежена матерiальна вiдповiдальнiсть у межах середнього мiсячного заробiтку.
Кримiнальна вiдповiдальнiсть накладається за порушення вимог законодавства та iнших нормативних актiв з охорони працi, якщо це порушення створювало небезпеку для життя i здоров'я громадян i (або) працюючих (ст. 135, 218, 219 i 220 КК України).
Ст. 219 КК України передбачає кримiнальну вiдповiдальнiсть за порушення правил i норм з охорони працi у виглядi позбавлення волi на термiн до 1 року, виправних робiт на той же термiн або штрафу в розмiрi до 20 мiнiмальних розмiрiв заробiтної плати. Такi ж дiї, якщо вони призвели до людських жертв або iнших важких наслiдкiв, спричиняють позбавлення волi на термiн до 5 рокiв або виправнi роботи на термiн до 2-х рокiв.
Використана лiтература
1. Я. О. Сєрiков. Основи охорони працi: Навчальний посiбник для студентiв вищих закладiв освiти. – Харкiв, ХНАМГ, 2007. ‑ 227с.
| 
