Небезпека масових промислових вибухiв у мегаполiсах
Змiст
Вступ
Загальна характеристика надзвичайних ситуацiй
Статистика промислових вибухiв столiття у свiтi та Українi
Україна i великi промисловi об’єкти в мегаполiсах
Цивiльний захист громадян про аварiях, вибухах, пожежах
Висновки
Список використаної лiтератури
Вступ
Сучасна цивiлiзацiя, яка склалася головним чином на iндустрiальнiй основi, зiткнулася з величезними проблемами протягом останнiх 50 рокiв. На даному етапi перед суспiльством постала нова категорiя завдань, вирiшення яких виходить за межi вивчення єдиної науки або галузi знань. Цi завдання постають не лише перед предметом «Безпека життєдiяльностi», але й екологiчними, полiтичними, соцiальними науками i навiть правознавством, особливо коли йдеться про людськi жертви.
Однiєю iз суттєвих загроз, що появляються в розвинутих iндустрiальних державах, є загроза великих, серйозних промислових аварiй на виробництвах у великих мiстах, якi часто мають катастрофiчнi наслiдки. Ми вiдносимо до них аварiї в технологiчних, промислових або складських об'єктах, у яких знаходяться великi кiлькостi небезпечних для здоров'я i життя та для середовища хiмiчних речовин. В їх результатi настає викид речовини в довкiлля, вибух або пожежа, що спричиняють негативнi наслiдки для екологiї, мiста та людини.
Наявнiсть в Українi розвиненої промисловостi, надвисока її концентрацiя, колосальнi промисловi комплекси, найчастiше потенцiйно небезпечнi, розвинена система транспортних комунiкацiй у тому числi нафто-, газо- i продуктопроводiв, велика кiлькiсть енергетичних об'єктiв, використання у виробництвах значних кiлькостей потенцiйно небезпечних речовин збiльшують iмовiрнiсть виникнення техногенних надзвичайних ситуацiй, що часто призводять до матерiальних та людських жертв. Коли йдеться про людське життя, то неможливо оминути тематику промислових аварiй, забути про її важливiсть. Ось чому дана робота є особливо актуальною в нашi днi, коли життя кожної людини розглядається як найцiннiше явище, як невiд’ємне право кожного iз нас.
Метою даної роботи є дослiдження виникнення, розвитку промислових вибухiв у мегаполiсах, ознайомлення iз їх iсторiєю, статистикою, проблематикою в загальних i особливих рисах на основi сучасної перiодики, загальнотеоретичних знань науки про безпеку життєдiяльностi, а також на основi iнформацiї, яку подає Мiнiстерство надзвичайних ситуацiй. Робота охоплює данi про промисловi аварiї та вибухи на атомних електростанцiях, у вугiльних шахтах, на зернообробних об’єктах промисловостi як в Українi, так i у свiтi. Досвiд iноземних держав дозволяє чiткiше зрозумiти проблему та шляхи її вирiшення.
Робота складається зi вступу, основної частини iз пiдпунктами, висновку, списку використаної лiтератури та додаткiв (статей з журналiв, схем, статистичнi дiаграми).
Загальна характеристика надзвичайних ситуацiй
до людських жертв, матерiальних втрат i порушення умов життєдiяльностi людей за рахунок шкоди здоров’ю людей або навколишньому середовищу.
НС класифiкуються:
1. за причиною виникнення:
2. за масштабами поширення наслiдкiв:
· локальнi, об’єктовi та мiсцевi, регiональнi, глобальнi, нацiональнi;
· природнi, техногеннi, антропогеннi, екологiчнi, бiологiчнi, соцiальнi, комбiнованi;
· неминучi та такi яким можна запобiгти.
Зокрема, до техногенних належать НС, походження яких пов’язано з технiчними об’єктами: вибухи, пожежi та аварiї на небезпечних об’єктах, викиди радiоактивних речовин. аварiї з викидом СДОР тощо.
Катастрофа – це великомасштабна аварiя на технiчних об’єктах, що спричиняє гостро негативнi несприятливi змiни середовища та як правило призводить до масової загибелi живих органiзмiв. Саме тодi, коли аварiя переростає в катастрофу, особливо гостро постає питання її усунення та можливого попередження.
Техногеннi НС, якi виникають в мирний час - це промисловi аварiї, викиди небезпечних отруйних речовин тощо.
Залежно вiд виду небезпеки, яку може завдати промисловий об’єкт, об’єкти подiляють на:
2. Радiоцiйно небезпечнi об’єкти
3. Об’єкти комунального господарства
5. Гiдротехнiчнi споруди
6. Пожежi та вибухонебезпечнi об’єкти
7. Гази та нафтопроводи
Незалежно вiд масштабу, надзвичайнi подiї подiляються на аварiї, при яких спостерiгаються руйнування технiчних систем, споруджень, транспортних засобiв, але в бiльшостi немає людських жертв, i катастрофи, при яких спостерiгається не тiльки руйнування матерiальних цiнностей а й загибель людей.
Аналiзуючи статистику 2005-2006 рокiв (додаток 1), МНС України отримало невтiшнi результати: у 2005 роцi iз 212, а у 2006 роцi з 207 аварiй техногенного характеру 92 i 87 аварiй вiдповiдно – це саме пожари та промисловi вибухи, яких i стосується дана робота. У вiдсотках це складає 43% вiд усiх аварiй техногенного характеру.
Водночас, дослiджуючи динамiку середнiх значень кiлькостi надзвичайних техногенних ситуацiй за видами, можна дiйти висновку, що протягом пiвроку (2000-2008рр) вибухи на промислових об’єктах кiлькiсно перевищують лише аварiї на транспортi. Третє мiсце займають аварiї на системах життєзабезпечення, четверте – аварiї на електроенергетичних системах. І нарештi, останнє мiсце посiдають раптовi руйнування споруд.
Отож, стає зрозумiлим, наскiльки важливим постає перед нами питання небезпеки промислових вибухiв в наш час.
Статистика промислових вибухiв столiття у свiтi та Українi
Промисловi вибухи – це тi явища суспiльства, якi виникли разом iз появою та розвитком великих промислових об’єктiв. Тому аварiї цього типу турбують людство уже бiльше двох столiть, призводячи до тяжких природних та антропогенних наслiдкiв.
Згадаємо хоча б атомну енергетику. За останнє столiття на пiдприємствах атомної енергетики вiдбулися такi значнi аварiї:
• 1957рiк — аварiя в Уїндскейлi (Пiвнiчна Англiя) на заводi по виробництву плутонiю (зона радiоактивного забруднення становила 500 кв. км);
• 1957рiк — вибух сховища радiоактивних вiдходiв бiля Челябiнська, СРСР (радiацiйне забруднення переважно стронцiєм-90 територiї, на якiй мешкало 0,5 млн осiб);
• 1961 рiк — аварiя на АЕС в Айдахо-Фолсi, США (в реакторi стався вибух);
• 1979рiк — аварiя на АЕС «Тримайл-Айленд» у Гарисберзi, США (сталося зараження великих територiй короткоживучими радiонуклiдами, що призвело до необхiдностi евакуювати населення з прилеглої зони).
У таблицi 1 приведена статистика надзвичайних ситуацiй, якi вiдбувались на атомних електростанцiях виключно в межах України (тут приводяться данi щодо всiх електростанцiй).
| АЕС |
|
|
53 |
| Рiвненська |
35 |
| Пiвденноукраїнська |
24 |
| Чорнобильська |
12 |
|
7 |
осiб призвело до тяжкого розладу здоров'я.
Найтрагiчнiша хiмiчна катастрофа в Польщi сталася 27 червня 1971 року на нафтопереробному заводi Чеховiце-Дзєдзiце, де блискавка потрапила в резервуар нафти, який внаслiдок цього загорiвся, вибухнув, а зразу пiсля нього вибухнув сусiднiй резервуар. Пожежа охопила також два iншi резервуари, насосну станцiю з перекачки та виробничий цех. Внаслiдок катастрофи загинуло 37 осiб, понад 100 зазнало тяжких опiкiв. Фiнансовi втрати були дуже великi.
Чергова подiя, спричинена, iмовiрно, парами бензолу пiд час проведення операцiї дегiдратацiї резервуару, який мiстив цю речовину, на заводi АТ «Петрохемiя-Бляховня» в Кендзєжинi-Козьлi (Опольське воєводство) 15 липня 2005 року. Троє працiвникiв, якi знаходилися в корпусi резервуара, загинули. Вибух сумiшi нiтроефiрiв на територiї заводу Пластмас АТ «Нiтрон» в Крупському Млинi (Сiлезьке воєводство) 20 липня 2005 року – також важка за наслiдками трагедiя на територiї Польщi. Вiсiм осiб було травмовано, у тому числi 6 госпiталiзовано. Вибух знищив склад i частину сусiднiх об'єктiв. У результатi аварiї мав мiсце викид 682 кг дiоксиду вуглецю та 217 кг окисiв азоту. Матерiальнi втрати оцiнено в 2 мiльйони злотих.
Україна i потенцiйно небезпечнi виробництва на прикладi зернообробних промислових пiдприємств
Приклад потенцiйно небезпечного виробництва в Українi – зернообробнi об’єкти. В ХХ ст. технологiя зберiгання та переробки зерна отримала революцiйний розвиток. На змiну старим вiтряним i паровим млинам прийшли потужнi промисловi пiдприємства з зовсiм iншою технологiєю, оснащенi складними технiчними пристроями. Замiсть комор з'явилися величезнi залiзобетоннi конструкцiї, начиненi численним технологiчним та транспортним обладнанням.
цього як при проектуваннi, так i при експлуатацiї цих виробництв призводило до аварiй на борошномельних, комбiкормових заводах, елеваторах та iнших виробництвах, пов'язаних з переробкою рослинної сировини.
Пiк аварiйностi припав на 70-80-i рр.. минулого столiття. Щорiчно вiдбувалося за 10-15 вибухiв пилу з загибеллю людей i руйнiвними наслiдками i безлiч аварiй, якi вдавалося приховувати вiд статистики.
1981 р. – вибух на комбiнатi хлiбопродуктiв в м. Тверi. Стару шестиповерхову будiвлю, млини з могутнiми цегляними стiнами було повнiстю зруйновано. Загинув персонал двох змiн (вибух стався пiд час перезмiни).
вибухами став некерованим. Локалiзувати цю аварiю не вдалося, i елеватор протягом пiвтора року повiльно гинув пiд локальними вогнищами i вибухами в силосах, що слiдували один за одним.
Все це викликало тривогу i примусило серйозно звернути увагу на безпеку технологiй зберiгання рослинної сировини i, в першу чергу, зерна. Довелося мiняти iдеологiю проектування цих вибухонебезпечних виробництв, враховувати потенцiйну небезпеку технологiчного устаткування, шукати технiчнi засоби попередження вибухiв, захисту обладнання, будiвель i споруд.
Пiдприємства зi зберiгання та переробки рослинної сировини рiшенням уряду країни в 1990 були переданi пiд державний нагляд. На виконання постанови Ради Мiнiстрiв СРСР у структурi Госпроматомнагляду СРСР було створено пiдроздiл з нагляду за пiдприємствами хлiбопродуктiв, органiзована вiдповiдна мiжрегiональна iнспекцiя. В даний час нагляд здiйснюється на 10 тис. небезпечних виробничих об'єктах зберiгання та переробки рослинної сировини.
Україна i великi промисловi об’єкти в мегаполiсах
аварiй i катастроф техногенного походження. Цей ризик постiйно зростає внаслiдок збiльшення кiлькостi застарiлих технологiй i устаткування, зниження темпiв поновлення i модернiзацiї виробництва.
Недосконала структура господарства України десятилiттями формувалася без урахування об'єктивних потреб населення й екологiчних можливостей її конкретних територiй. Морально застарiле i фiзично зношене устаткування обумовило iнтенсивне використання енергiї, води, iнших ресурсiв, територiй i природи. Таким чином, на сьогоднiшнiй день для країни фактично сформоване положення виробництва є головним чинником, що формує рiвень техногенно-екологiчної безпеки.
Потенцiйно небезпечнi виробництва мають велику питому вагу в структурi промислового виробництва України. У цiлому по країнi на них приходиться 42,8% вартостi основних промислових фондiв, 33,8% обсягiв виробництва i 21% працюючих. Особливо велика частка потенцiйно небезпечних виробництв у Луганськiй, Донецькiй, Днiпропетровськiї, Івано-Франкiвськiй, Київськiй областях. По вартостi промислових виробничих фондiв на першi три областi приходиться 55,3 % вiд їхньої вартостi в Українi в цiлому.
У середньому по країнi на 1км2 територiї приходиться 2,6 чол. промислово-виробничого персоналу, зайнятого на техногенно небезпечних об'єктах. По областях цей показник розподiляється в такий спосiб: до 0,5 чол. Тернопiльська, Херсонська; вiд 0,5 до 1 чол. — Автономна Республiка Крим, Вiнницька, Волинська, Житомирська, Закарпатська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рiвненська, Хмельницька, Чернiгiвська, Чернiвецька; вiд 1,1 до 2,6 чол. — Запорiзька, Івано-Франкiвська, Київська, Кiровоградська, Сумська, Харкiвська, Черкаська; 2,7 чол. — Львiвська; 6,1 чол. — Днiпропетровська; 10,8 чол. — Луганська; 19,9 чол. — Донецька.
Дослiджуючи ризик виникнення аварiйних ситуацiй техногенного характеру на територiї України за прогнозами МНС протягом 2010 року (додаток 3), слiд зауважити, що особливо високий ризик виникнення промислових аварiй простежується на територiї Донецької, Луганської та Львiвської областей. Наступнi мiсця займають Хмельницький, Київ, Днiпропетровськ, Запорiжжя, Херсон. Високий рiвень ризику в схiдних областях пов'язаний iз наявнiстю вугiльних та газовидобувних шахт, старих за вiком та устаткуванням. Суми, Луганськ, Донецьк, Київ найбiльше страждають саме вiд пожеж та вибухiв, менший вiдсоток стосується транспортних аварiй, руйнування споруд, аварiй на енергетичних системах тощо.
Проблеми вибухонебезпечностi шахт
Вибухонебезпечнiсть вугiльних шахт продовжує залишатися однiєю з найбiльш складних i невирiшених проблем вуглевидобутку в свiтi. Однак, порiвнюючи масштаби видобутку вугiлля у першiй десятцi вуглевидобувних країн свiту, серед яких Україна посiдає останнє мiсце, вимушенi констатувати, що за рiвнем аварiй i травматизму ми займаємо друге мiсце у свiтi пiсля Китаю, далi йдуть Росiя та Польща.
Динамiка аварiй з груповими нещасними випадками на вугiльних шахтах України свiдчить про те, що не тiльки їхнiй рiвень залишається дуже високим, але й зростає тяжкiсть їхнiх наслiдкiв. Кiлькiсть вибухiв в українських шахтах за минуле десятирiччя становить 37 % вiд загальної кiлькостi у свiтi. У минулому десятирiччi на шахтах України щороку ставалося понад 100 тис. аварiй та простоїв не тiльки зi значними людськими втратами, але й з величезними втратами робочого часу та видобутку вугiлля.
В останнi десятирiччя вибухи, спалахи газу, загоряння вугiлля та раптовi викиди вугiлля й газу в шахтах часто стають причиною випадкiв смертельного травматизму у вугiльнiй галузi України. Статистичнi данi про нещаснi випадки в результатi аварiй, що сталися через вибухи шахтового метану та раптовi викиди вугiлля та газу, свiдчать про незначнi темпи їхнього зменшення за останнє десятирiччя порiвняно з попереднiм.
При запобiганнi вибухам потрiбно враховувати те, що їхнє виникнення, характер перебiгу, масштаби та наслiдки надто неоднозначнi та проявляються нетиповим чином, особливо на глибинах понад 1000 м. Для таких особливо небезпечних горизонтiв i вибоїв, а також шахт взагалi можливi два варiанти: припинення видобутку вугiлля або дегазацiя й поступовий перехiд на пiдземну газифiкацiю вугiлля. Безумовно, останнiй варiант є економiчно виправданим i єдино можливим, як з точки зору промислової безпеки вибухонебезпечних шахт, так i забезпечення країни власними енергоносiями.
Пiдсумовуючи вищенаведене, маємо три аспекти проблеми забезпечення промислової безпеки метанових шахт, переважна бiльшiсть яких у вугiльнiй галузi України, а саме:
- забезпечення контролю стану обладнання, аерогазового контролю та напруженого стану пластiв у складi протиаварiйного захисту на основi телекомунiкацiйних систем, якi найбiльше пiдходять для складних умов вибухонебезпечних шахт;
- дослiдження геолого-генетичної структури вуглепородних масивiв, вибiр критерiїв та датчикiв, якi би надiйно прогнозували стан пластiв та їхню вiрогiдну поведiнку з точки зору газодинамiчних явищ та вибухонебезпеки, з включенням їх до системи протиаварiйного захисту;
- ефективне газовидалення як усерединi шахти, так i з подаванням на поверхню з метою його утилiзацiї в промислових масштабах;
- забезпечення промислової безпеки пiдземної шахтної iнфраструктури та збереження життя й здоров’я гiрникiв. Забезпечення безпеки пiдземного шахтового господарства i геологiчних структур, що руйнуються при газопилових вибухах, виводячи з ладу забої, штреки й самi шахти на тривалий час, призводячи до значних людських втрат i завдаючи величезних матерiальних збиткiв.
протиаварiйнi системи не можуть забезпечити гарантований рiвень безпеки шахтарської працi, без чого роботодавцi не мають права допускати до роботи людей у пiдземних виробках. Саме тому держава повинна активно взятись за вирiшення проблеми вибухонебезпечностi українських шахт.
Цивiльний захист громадян про аварiях, вибухах, пожежах
Забезпечення прав громадян на захист свого життя i здоров'я вiд наслiдкiв аварiй, катастроф, пожеж – це один з найважливiших обов'язкiв держави. Держава як гарант цього права, створює систему цивiльної охорони, яка має на метi захист населення вiд небезпечних природних та техногенних явищ.
Кожна людина у випадках аварiй, катастроф стихiйних лих повинна мати можливiсть захистити себе, свою сiм'ю i надати допомогу постраждалим. Цього вимагає саме життя, наша дiйснiсть. Науково-технiчний прогрес значно збiльшив можливостi виробництва, але принiс з собою техногенну та екологiчну небезпеку для людини i навколишнього середовища.
Кiлькiсть надзвичайних ситуацiй зростає лавиноподiбно, тiльки за останнi 20 рокiв кiлькiсть небезпечних явищ зросла в 2 рази. Вiдповiдним наслiдком є зростання кiлькостi жертв i матерiальних збиткiв як в промисловостi, так i на транспортi, в побутi, в армiї тощо. Саме тому важливим чинником є захист населення в надзвичайних ситуацiях.
Вiдповiдно до Закону України «Про захист населення i територiй вiд надзвичайних ситуацiй техногенного та природного характеру» iснує чотири види заходiв цивiльного захисту населення: профiлактичнi, природоохороннi, соцiально-реабiлiтацiнi та гуманiтарнi заходи.
Розглянемо їх змiст та види детально.
Профiлактичнi заходи – це завчасне проведення заходiв з недопущення або усунення причин та передумов виникнення джерел надзвичайних ситуацiй антропогенного походження, а також обмеження збиткiв вiд них.
Їх основними завданнями є:
- проведення комплексу профiлактичних заходiв, спрямованих на виявлення та запобiгання найбiльш ймовiрних у мiстi надзвичайних ситуацiй техногенного та природного характеру;
- забезпечення реальної готовностi органiв управлiння, сил та засобiв, призначених для оперативного реагування на надзвичайнi ситуацiї при їх виникненнi та лiквiдацiї їх наслiдкiв;
- пiдвищення ролi i впливу органiв мiсцевого самоврядування у сферi запобiгання i реагування на надзвичайнi ситуацiї;
- пiдготовка населення, керiвного складу i фахiвцiв з питань цивiльного захисту населення до дiй при виникненнi надзвичайних ситуацiй техногенного та природного характеру.
Природоохороннi заходи – це система заходiв, спрямованих на збереження та вiдновлення природних ресурсiв i навколишнього середовища, на надання бiльш гармонiйного, збалансованого характеру вiдносинам людини i бiосфери, пiдтримання природного перебiгу процесiв у бiосферi, збереження генетичного рiзноманiття (генофонду) живих органiзмiв, екологiчно обґрунтоване використання як окремих видiв тварин i рослин, так i будь-якої екосистеми в цiлому.
Соцiально-реабiлiтацiйнi заходи – це комплекс лiкувально-профiлактичних, реабiлiтацiйних та оздоровчих заходiв, спрямованих на вiдновлення психофiзiологiчних функцiй, оптимальної працездатностi, соцiальної активностi рятувальникiв та iнших осiб, що залучалися до проведення аварiйно-рятувальних та iнших невiдкладних робiт, а також постраждалого населення, передусiм неповнолiтнiх дiтей. Саме цей тип заходiв найчастiше застосовується до людей, що постраждали вiд промислових вибухiв.
Аналiз наслiдкiв надзвичайних ситуацiй природного характеру i техногенних катастроф свiдчить, що у людей, якi стали їх жертвами, проявляється широкий спектр синдромiв, зокрема депресiя, тривожнiсть, специфiчнi посттравматичнi страхи, розлади сну, соцiальної поведiнки, пам’ятi, уваги, виникають проблеми з навчанням, соматичнi скарги, якi вимагають корекцiї.
Несприятливi чинники рiзних надзвичайних ситуацiй не тiльки погiршують стан здоров’я, але й ускладнюють перебiг супутнiх захворювань, що в значнiй мiрi знижує рiвень здоров’я. Тому проблема вiдновлювального лiкування постраждалих у результатi надзвичайних ситуацiй набуває першорядного значення.
споживання.
Також це безоплатнi колективнi або iндивiдуальнi дiї мiжнародних органiзацiй, державних i громадських органiзацiй рiзних країн, конфесiйних та iнших структур, приватних осiб та iнших учасникiв дiй, спрямованих на лiквiдацiю всiх або частини наслiдкiв надзвичайних ситуацiй, першочергове життєзабезпечення населення, що постраждало у надзвичайних ситуацiях, або його евакуацiю з небезпечної зони, надання населенню медичної, соцiальної та iнших видiв допомоги. Заходи з надання гуманiтарної допомоги можуть проводитися як в рамках операцiї з пiдтримки миру, так i самостiйною програмою.
Висновки
Отже, пiдсумовуючи вищесказане, можна сказати, що аварiї техногенного характеру в Українi, на жаль, досить поширенi. Особливо у великих мiстах спостерiгаються проблеми iз атомною, хiмiчною, енергетичною, вугiльновидобувною промисловiстю, якi проявляються у виглядi вибухiв та промислових аварiй.
Масовi промисловi вибухи є дуже небезпечними у мегаполiсах, оскiльки можуть призвести до великих руйнувань, принести як матерiальнi, так i людськi втрати, що не мають нiякого оправдання.
свiдчать про не надто позитивнi данi щодо таких аварiй, однак МНС робить усе для того, щоб кiлькiсть аварiй зменшилася до мiнiмуму. Зокрема, про це дiзнаємося з прогнозiв МНС на 2010 рiк щодо кiлькостi можливих надзвичайних ситуацiй.
Одним iз шляхiв пiдвищення ефективностi безпеки в мiстах є необхiднiсть створення дiєвої системи монiторингу та прогнозування можливих аварiй та надзвичайних ситуацiй, попередньої оцiнки їх потенцiйного впливу на систему мiського життєзабезпечення, що в свою чергу вимагає визначення базових iндивiдуальних рiвнiв можливих небезпек, як основи для подальшої побудови карт безпеки та розробки рекомендацiй з вдосконалення системи цивiльного захисту.
випадку можна сподiватися на позитивнiшi статистичнi результати.
Список використаної лiтератури
1. Основи безпеки життєдiяльностi. Пiдручник. – К., 2001.
3. Закон вiд 27 квiтня 2001 р. Закон про охорону довкiлля.
5. Чапка Мiрослав, Мiхалiк Славомiр, Козiк Вiолетта. Процедура iдентифiкацiї та зв’язки зi здоров’ям працiвникiв – пiдприємство з великим ризиком виникнення серйозної промислової аварiї. - Український журнал з проблем медицини працi. - 2010. - №1(21).
6. Бiлецкий С. В., Кiрочкiн А. Ю., Тютюник В. В., Шевченко Р.І. Оцiнка небезпеки мiської iнфраструктури в рамках понятивного апарату системи iнтегральної безпеки. - Проблеми надзвичайних ситуацiй. – 2010. - № 11.
7. Якименко О. Великi проблеми великих мiст. - Будiвництво та безпека. – 2008. – № 1(5).
8. Здановський В. Г, Крiвцов М. В., Ігнатович М. В. Проблеми вибухонебезпечностi шахт та концептуальнi засади їхнього вирiшення. - Проблеми охорони працi в Українi: збiрник наукових праць. – 2010. - №18.
9. Безпека життєдiяльностi. В. В. Березуцький, Л. А. Васьковець, Н. П. Вершинiна, В. В. Горбенко, О. С. Лiсогор, В. Ф. Райко. –Х.,2007.
10. Шевченко Л. В. Система заходiв, що забезпечують цивiльний захист населення. – Право i суспiльство. – 2010. - № 3.
11. Про захист населення i територiй вiд надзвичайних ситуацiй техногенного та природного характеру: Закон України вiд 08. 06. 2000 р. - Офiцiйний вiсник України. – 2000. – № 28. – Ст. 1155.
| 
