Надзвичайнi ситуацiї природного характеру
ЗМІСТ
Вступ
1 Поняття та закономiрностi стихiйного лиха
2 Класифiкацiя НС природного характеру
2. 1 НС геологiчного походження: причини та наслiдки
2. 1. 1 Землетруси, їх виникнення, розвиток та наслiдки
2. 1. 3 Урагани, снiговi заноси та лавини
2. 3 Природнi пожежi: види, поширення, наслiдки
2. 4 Інфекцiйна захворюванiсть
Висновок
Лiтература
як великi гiдротехнiчнi споруди, атомнi електростанцiї, хiмiчнi виробництва, становлять велику потенцiйну небезпеку й можуть у разi аварiй завдати iстотного економiчного збитку народному господарству.
Небезпека вiд штучно створеної людиною техносфери, виробничої iнфраструктури за масштабами збиткiв прирiвнюється до стихiйних лих. Зростання масштабiв i концентрацiї виробництва веде до нагромадження джерел потенцiйної небезпеки. Внутрiшня природа функцiонування складних систем, що пiдпорядковується законам iмовiрностi, не виключає виникнення природних катастроф, оскiльки абсолютної безпеки бути не може.
Згiдно даних американської Нацiональної академiї наук, за останнi роки тiльки оповзнi щорiчно спричиняли в свiтовому масштабi збиток в 5 млрд. доларiв.
чоловiк i спричинили збиток в 1 млн. доларiв i бiльше. Всього було проаналiзовано 657 стихiйних явищ. Вони нанесли загальний економiчний збиток в 109,6 млрд. доларiв i вiдбилися на життi 216,8 млн. чоловiк, тобто 4,6% населення земної кулi.
Надзвичайнi ситуацiї природного характеру призводять часто до значних руйнувань та потребують виконання рятувальних та лiквiдацiйних робiт.
Перед нами постає завдання з`ясувати основнi види НС природного характеру, наслiдки їх дiяльностi та можливостi проведення рятувальних робiт.
Дане питання досить важливе та має значну актуальнiсть, оскiльки НС природного характеру можуть мати змiшаний характер та охоплювати значно великi територiї своєї дiї.
Стихiйнi явища природи — це могутнi руйнiвнi сили, що не пiдвладнi людинi. Внаслiдок їх вiдбувається швидке порушення звичного, нормального життя й господарської дiяльностi в якомусь регiонi, завдаються значнi соцiальнi й економiчнi збитки. За характером такi катастрофи подiляються на геофiзичнi, метеорологiчнi та iн.
До першої категорiї вiдносяться землетруси, урагани, повенi, пожежi, епiдемiї i т. п., якi охоплюють територiю, що перевищує адмiнiстративнi межi областi, i тi, котрi завдали господарству великих матерiальних збиткiв. Для лiквiдацiї наслiдкiв стихiйного лиха необхiдно використовувати загони Цивiльної оборони, пiдроздiли Збройних сил, невоєнiзованi формування Цивiльної оборони, спецiалiзованi вiдомчi формування.
До другої категорiї вiдноситься стихiйне лихо, дiя якого охоплює територiю в адмiнiстративних межах областi i завдає народному господарству матерiальних збиткiв. Для лiквiдацiї наслiдкiв достатньо формувань Цивiльної оборони i спецiалiзованих вiдомчих формувань [2].
1) для кожного виду стихiйного лиха можна визначити специфiчну територiальну прив'язанiсть;
2) певна їх повторюванiсть (зокрема, чим бiльша iнтенсивнiсть, тим рiдше повторюється з тiєю ж силою);
3) з бiльшою або меншою надiйнiстю можна встановити залежнiсть руйнiвної дiї стихiї вiд розмаху, тривалостi та iнтенсивностi геологiчних i гiдрометеорологiчних процесiв.
Тому при всiй раптовостi того чи iншого стихiйного лиха його ймовiрнiсть може бути передбачена, отже, є змога спроектувати й побудувати захиснi споруди, здiйснити заходи щодо запобiгання втратам земельних ресурсiв та об'єктiв господарювання.
Стихiйнi явища часто виникають у взаємодiї одне з одним, тобто в парагенетичному зв'язку. Циклiчнiсть проявiв у таких випадках здебiльшого порушується: трапляються вони дедалi частiше, їхня руйнiвна сила зростає.
Антропогенний вплив на стихiйнi явища можна зменшити, якщо при проектуваннi новi пiдприємства, будинки, споруди й комунiкацiї розмiщувати оптимально, господарську дiяльнiсть здiйснювати на чiтких наукових засадах, вживати рiзних захисних заходiв.
2 Класифiкацiя
НС природного характеру
мороз); гiдрологiчного (раннiй льодостав, вiдрив прибережного льоду, затори, селi, пiдвищення рiвня ґрунтових вод, снiговi лавини) походження.
До НС також належать пожежi: торф'янi (пiдземнi), лiсовi (низовi i верховi), степових i хлiбних масивiв [4].
2. 1 НС геологiчного походження: причини та наслiдки
2. 1. 1 Землетруси, їх виникнення, розвиток та наслiдки
Землетруси — пiдземнi поштовхи у земнiй корi або верхнiй частинi мантiї, якi спричиняють коливання земної поверхнi, її деформацiю або руйнування iнженерних споруд.
вiд 3 до 3,9 балiв.
Надпотужнi та потужнi землетруси сейсмографи фiксують по всьому свiту, незалежно вiд географiї стихiї. Решта землетрусiв вважаються слабкими або невiдчутними на поверхнi i практично не завдають нiякої шкоди.
Крiм наземних землетрусiв бувають ще й пiдводнi, океанiчнi. Наслiдком таких землетрусiв є дуже потужнi цунамi.
11 вересня 1927 року у Чорному морi стався пiдводний землетрус силою у 9 балiв. Ялта зазнала найбiльших руйнувань: матерiальнi збитки склали 25 млн карбованцiв. У цей день у Криму загинуло близько 20 чоловiк, бiльше 100 були пораненi.
В одному тiльки Криму стається до 40 землетрусiв на рiк. Сейсмоактивними зонами є Закарпатська, Карпатська (гори Вранча), Кримсько-Чорноморська та Пiвденно-Азовська, що оточують Україну з пiвдня та пiвденного заходу. Найбiльш небезпечнi у сейсмологiчному планi такi областi України: Закарпатська, Івано-Франкiвська, Чернiвецька, Одеська та Автономна Республiка Крим.
Причини виникнення землетрусiв
За походженням розрiзняють землетруси тектонiчнi, вулканiчнi, звичайнi, метеоритнi, техногеннi. Тектонiчнi та техногеннi землетруси виникають у результатi неконтрольованого впливу людини на навколишнє середовище. Причинами техногенних землетрусiв можуть бути глибоке розвiдувальне бурiння заповнення крупних водосховищ [6].
Землетруси виникають при раптовому розривi гiрських порiд Землi та при вивiльненi енергiї, яка розповсюджується у виглядi сейсмiчних хвиль i спричиняє серiю коливальних рухiв земної поверхнi. Мiсце, де виникає пiдземний поштовх, називається осередком землетрусу; точка у глибинi Землi, де починається розрив - гiпоцентром, її проекцiя на поверхню Землi - епiцентром.
Існують шкали бальностi, за допомогою, котрих оцiнюють руйнiвну силу землетрусу.
Деякi рекомендацiї як поводитися пiд час землетрусу:
• Якщо дiяти спокiйно i свiдомо, то є бiльше шансiв залишитись неушкодженим. Якщо вiдчувається здригання ґрунту чи будинку, слiд реагувати негайно, пам'ятаючи, що найбiльш небезпечнi предмети, що падають.
• Перебуваючи у примiщеннi, слiд негайно зайняти безпечне мiсце, заховатись пiд стiл чи лiжко. Можна стати у заглибини внутрiшнiх дверей чи у кут кiмнати. Слiд пам'ятати, що частiше завалюються зовнiшнi стiни будинкiв. Необхiдно триматися подалi вiд вiкон, печей чи важких предметiв, наприклад, холодильникiв, якi можуть перекинутися чи зрушити з мiсця.
• Буде безпечнiше залишити неукрiплений одно чи двоповерховий цегляний будинок, нiж залишатися в ньому. Виходьте з будинку якнайшвидше, але остерiгайтесь предметiв, якi падають.
• Не слiд одразу стрибати з вiкна. Це може призвести до травми навiть за вiдсутностi загрози руйнування будинку.
• Знаходячись на тротуарi поблизу високого будинку, слiд зайти до пiд'їзду чи вiдiйти у безпечне мiсце.
• Автомобiль слiд повiльно зупинити подалi вiд високих будинкiв, мостiв чи естакад. Необхiдно залишатися в машинi до припинення поштовхiв.
• У багатоповерховому будинку не поспiшайте до лiфтiв чи сходiв. Сходовi прольоти та лiфти пiд час землетрусу часто обвалюються.
• Особливо важливо зберiгати спокiй, пiсля припинення поштовхiв негайно розпочати надавання допомоги потерпiлим та пораненим, приступити до гасiння пожеж.
• Опинившись у завалi, слiд спокiйно оцiнити становище, надати собi першу допомогу, якщо це можливо - зупинити кровотечу, накласти пов'язку, допомогти тим, хто поряд, заспокоїти їх. Важливо подбати про встановлення зв'язку з тими, хто перебуває зовнi завалу (голосом, стуком). Заощаджуйте сили. Людина може зберiгати життєздатнiсть (без води i їжi) понад два тижнi.
Розвиток землетрусiв та їх наслiдки
ньому утворюються,— а повторними, якi виникають пiд впливом первинних: руйнуваннями, пожежами, повенями тощо [10].
У рядi випадкiв вториннi фактори, такi як цунамi, зсуви, обвали, самi є джерелами НС. На вiдмiну вiд первинних факторiв, можливiсть виникнення або ступiнь виявлення вторинних факторiв можна суттєво зменшити, а Інодi запобiгти їм шляхом своєчасного проведення комплексу iнженерно-технiчних та органiзацiйних заходiв.
При землетрусах високої бальностi можливi масовi ураження населення, у тому числi травми рiзного ступеня, порушення нормальних умов життєдiяльностi людей, руйнування окремих об'єктiв І систем iнфраструктури.
Тектонiчнi землетруси виникають на малих глибинах, в жорсткiй земнiй корi І пояснюються розколюванням кори, утворенням в нiй розломiв.
Складнiша справа з рiдкiсними землетрусами, якi стаються на великих глибинах, їх вогнища розташованi пiд земною корою i поки що погано вивченi. Але, напевно, цi землетруси, включаючи навiть глибокофокуснi, пов'язанi з утворенням розривiв, сколiв в пiдкорковiй речовинi планети.
Вулканiчнi землетруси виникають бiля дiючих вулканiв І пов'язанi з рухом магми І газiв по каналу вулкану. Область розповсюдження вулканiв у багатьох мiсцях земної кулi спiвпадають з сейсмiчними областями. Тому точно вiднести землетруси до тектонiчної чи вулканiчної категорiї Інодi буває важко. Можна говорити про вулканiчну природу тiльки для тих землетрусiв, якi стаються поблизу вулкану в момент посилення його активностi.
Вiдмiнними рисами вулканiчних землетрусiв є те, що вони обов'язково пов'язанi з вулканами i що енергiя їх поштовхiв та площа розповсюдження невеликi. Буває, що нi лавини, нi великої кiлькостi парiв не було вiдмiчено.
Денудацiйнi землетрусивиникають при пiдземних обвалах значних дiлянок печер. ЦІ землетруси стаються в мiсцевостях, котрi багатi вапняками, гiпсами та iншими гiрськими породами, якi легко розчиняються пiдземними водами. Як вiдомо, В таких породах можуть виникати великi печери. При значному розростаннi печер їх склепiння не витримує i обвалюється. Чим бiльший об'єм породи, що обвалюється i висота обвалу, тим сильнiшим буде землетрус. Таким чином, вогнища цих землетрусiв завжди розташовуються на малiй глибинi i, як правило, бувають пов'язанi з певними печерами. Сила ударiв невелика, а сам землетрус охоплює маленьку площу, яка не перевищує декiлька десяткiв квадратних кiлометрiв. Один iз найбiльш сильних обвальних землетрусiв стався в 1915 роцi у Волчанському районi Харкiвської областi. Правда, Існує ще одна думка, що вулканiчний i тектонiчний землетруси чiтко розрiзнити не можна. Рiзниця лише в маленьких масштабах явищ І площi, яку вони охоплюють.
Не можна забувати про ряд процесiв, якi супроводжують деякi землетруси. Магнiтнi бурi, грози, дивнi спалахи у атмосферi в момент пiдземних ударiв, можливо, пов'язанi з тими глибинними процесами, якi викликають землетруси. Енергiя цих глибинних процесiв фантастично велика. Поштовхи пiдкоркових землетрусiв проникають повз внутрiшню оболонку планети товщиною в 600-700 км i проводять спустошення на земнiй поверхнi. Ця енергiя в станi пiдiймати величезнi маси розплавленої магми на багато десяткiв кiлометрiв угору.
Сучасна фiзика знає тiльки одне джерело енергiї, потенцiйнi можливостi якого безмежнi. Цим джерелом є ядерна енергiя. Енергiя процесiв, якi стаються пiд земною корою, може бути лише частиною процесiв змiни речовини для всього Всесвiту. Цими загальними процесами є ядернi перетворення. Ядернi реакцiї, напевно, iдуть в глибинах Землi.
Землетруси повиннi допомогти нам зрозумiти сутнiсть процесiв, якi проходять в глибинах Землi. Для цього необхiдно вивчати землетруси не самi, по собi, аразом зi всiма процесами, якi супроводжують їх. Розгадавши сутнiсть процесiв, якi проходять на глибинi, ми навчимося їх передбачати. Сейсмiчнi хвилi, провiсники землетрусiв, без втоми снують по нашiй планетi. Вони пронизують наскрiзь її внутрiшнi дiлянки, приносячи зi собою по крупинках таємницi земних надр [10].
Доведено, що землетруси переважно виникають у районах молодих гiрських систем, якi оперiзують Землю величезними ланцюгами.
площi.
В останнє десятилiття сейсмiчна служба зареєструвала 42 тисячi великих землетрусiв у всьому свiтi, а кiлькiсть поштовхiв вимiрюється мiльйонами. Прилади зафiксували, що в середньому щороку на планетi вiдбувається 300 тисяч землетрусiв. Щороку такi країни, як Японiя, Китай, Чiлi, Грецiя, Перу, Туреччина, Іран страждають вiд землетрусiв.
Трапляються вони i на територiї України, їх вогнищами є Крим i Карпати. Хоч на рештi територiї республiки у давнину вiдбувалися землетруси силою до шести-семи балiв: на пiвнiч вiд Львова, Харкова i навiть неподалiк Києва та Чернiгова у 1091 та 1230 рр.
Один з найсильнiших землетрусiв у Криму стався а 1927 роцi в Ялтi. Його сила досягла 9 балiв. Руйнацiї зазнали мiста Алушта, Гурзуф, Балаклава, Севастополь, Сiмферополь. Обвалилися скелi на горах Ай-Петрi i Демерджi. На захiд вiд Криму в морi вихопилися вогнянi стовпи висотою до 500 метрiв. Гадають, що то був викид пiдземного газу, який залягає пiд дном Чорного моря.
Нинi у всьому свiтi налiчується близько 400 тисяч сейсмiчних станцiй, якi мають високочутливi прилади. Прогнозування землетрусiв - найважливiше завдання сейсмологiв планети. Вченi впритул наблизилися до розв'язання проблеми попередження цього стихiйного лиха, використовуючи все, що можна: i поведiнку тварин, i змiну магнiтного поля напередоднi землетрусу, І коливання вмiсту газу радону в мiнеральнiй водi [12].
Велику роботу по попередженню землетрусiв ведуть українськi сейсмологи. Вони патрулюють землетруси не тiльки України айв iнших куточках планети. На Українi, як ми вже говорили, є двi сейсмiчнi зони - Крим i Карпати. Встановлено, наприклад, що в Карпатах можливi семибальнi поштовхи. Тiльки коли?
Сейсмiчна служба в Карпатах веде пильнi спостереження цiлодобово. Чутливi прилади вловлюють будь-якi коливання земної кори - вiдлуння активностi глибинних надр. Нинi вченi пробують встановити математичну залежнiсть мiж рухами земної поверхнi i величиною внутрiшнiх напружень. Якщо цей задум здiйсниться, то буде легше передбачувати пiдземнi поштовхи. У Карпатах, окрiм Львова, є сейсмiчнi станцiї в Косовi, Ужгородi, Раховi, Межигiр'ї. Прилади встановленi в глибоких штольнях. Сейсмологи уважно прислухаються до пульсу планети.
Землетрус не виникає раптово. Це тiльки здається, що вiн настає зненацька. Насправдi народження землетрусу в будь-якiй частинi планети йде поступово i довго. Велетенськi пiдземнi сили, поволi наростаючи, змiшують пiдземнi пласти Землi. На поверхнi це не помiтно, хоч вогнище майбутнього землетрусу вже починає видiляти певнi випромiнювання, котрi i впливають на геофiзичнi поля в навколишньому середовищi, їх природа не вивчена.
2. 1. 2 Зсуви та обвали: їх класифiкацiя, виникнення, наслiдки
Зсув, що був на початку 1998 року у м. Куп'янську (швидкiсть руху склала 1,5 м на мiсяць), призвiв до вiдселення мешканцiв декiлькох будинкiв. Багато будинкiв опинилися в аварiйному станi.
були припиненi, однак нiхто й не подумав укрiпити стiни кар'єру. На його днi утворилося велике озеро. Вода поступово руйнувала ґрунт — за останнi роки тут вже було декiлька зсувiв. Черговий зсув, обсунувшись на дно кар'єру, спричинить потужний селевий потiк, i приблизно 50 тисяч кубометрiв глини, гравiю та вiдсiвiв вапняку досягнуть житлових та адмiнiстративних будiвель Балаклави. Причому зсув можуть спровокувати як ряснi дощi, так i землетрус [6].
Пiвденний берег Криму — це майже суцiльнi зсувнi масиви, якi щорiчно порушують роботу шосейних дорiг та загрожують житловим будинкам та промисловим спорудам.
Обвал - вiдривання снiгових брил або мас гiрських порiд вiд схилу i їх вiльне падiння пiд дiєю сил притягання.
Швидкiсть руху обвалiв на окремих дiлянках досягає 300 км/год, довжина шляху — багато кiлометрiв.
При такiй довжинi шляху обвали часто досягають рiчок, де обводнюються, вiд чого їх рух може набути характеру течiї в'язкої рiдини. Крупнi обвали льодовикiв також вiдбуваються внаслiдок землетрусiв. Потоки, що виникають при цьому, можна вiднести до лавин, i до зсувiв, i до селей.
Класифiкацiя обвалiв. За потужнiстю розрiзняють великi, середнi, малi обвали; за масштабом — величезнi, середнi, малi, дрiбнi.
Наслiдки зсувiв та обвалiв — людськi жертви, великi збитки господарству та природному середовищу. Основнi уражаючi фактори цих небезпечних природних явищ — удари мас гiрських порiд, криги, снiгу, що рухаються, а також завалювання або заливання цими масами того чи iншого простору.
Зсуви та обвали можуть виникнути на значнiй частинi територiї України (крiм Полiської низовини). Площа зсувонебезпечних територiй за останнє десятилiття збiльшилась у п'ять разiв. Найзначнiше збiльшення сталося у Закарпатськiй, Івано-Франкiвськiй, Чернiвецькiй, Миколаївськiй, Одеськiй, Харкiвськiй зонах i в Криму. Значною мiрою зсувами охопленi береги каскаду Днiпровських водосховищ i узбережжя Чорного та Азовського морiв.
Попереджувальнi ознаки. Перебуваючи у мiсцях, небезпечних зсувами та обвалами, звертайте увагу на такi природнi явища: коливання ґрунту, стороннiй шум, спалахи свiтла, поведiнка домашнiх та диких тварин, виникнення трiщин та розколин, каменепад; пiдтримуйте постiйний радiозв'язок iз мiсцевими органами управлiння (для прийому сигналу або повiдомлення про загрозу, що може виникнути) [13].
Не ходiть бiля пiднiжжя крутих схилiв, не пересувайтеся по скельних поверхнях i не переходьте їх.
2. 1. 3 Урагани, снiговi заноси та лавини
Урагани - це вiтри, швидкiсть яких перевищує 326 м/сек. Вони виникають внаслiдок нерiвномiрного нагрiвання атмосферного повiтря на рiзних широтах та висотах i рiзницi тиску в рiзних шарах атмосфери. Пролiтаючи над землею з величезною швидкiстю, яка сягає 150 i бiльше кiлометрiв за годину, ураган ламає дерева, руйнує будiвлi та iншi споруди.
На морi ураган створює хвилi, котрi перешкоджають судноплавству, а iнодi призводять до загибелi суден.
Снiговi заноси виникають пiд час iнтенсивних снiгопадiв. Вони тимчасово паралiзують роботу залiзничного та автомобiльного транспорту, порушують нормальне життя сiл i навiть мiст. Мешканцi перших поверхiв будинкiв iнколи не можуть вийти зi своїх квартир i потребують зовнiшньої допомоги [4].
розрихлення. Лавини мають катастрофiчний характер i загрожують гiрським шляхам, гiдротехнiчним спорудам та промисловим об'єктам, якi розташованi на шляху руху лавини. Сила удару снiгової лавини може сягати 60-100 на 1 м2.
2. 2 НС гiдрологiчного походження
дощiв чи iнтенсивного танення снiгiв на вершинах гiр, а також внаслiдок виникнення гiрських озер при сповзаннi льодовикiв, обвалах, зсувах. З часом перемичка руйнується (розмивається) i зiрвана вода разом з гiрськими породами летить вниз, знищуючи все на своєму шляху.
Швидкiсть течiї селевого потоку становить 2,5-4 м/с, але пiд час прориву, заторiв вона може сягати 8-10 м/с i бiльше.
Методiв прогнозу селю у теперiшнiй час не iснує. Проте, для деяких селевих районiв встановленi певнi критерiї, якi дозволяють оцiнити ймовiрнiсть виникнення селiв.
Селi виникають у сухих долинах, ярах або в долинах гiрських рiчок, що мають у верхiв'ях значнi ухили. Для них характерне рiзке пiднiмання рiвня води, хвилевий рух потоку, короткочаснiсть дiї (вiд 1 до 3 годин) i значний руйнувальний ефект. Причинами зародження селiв можуть бути також великi зливи, прорив гаток на водоймах, iнтенсивне розтавання снiгу та криги.
Окремi уламки, що переносяться селями, мають масу 100—200 тонн i бiльше. Селi рухаються iнодi зi швидкiстю бiльше 10 м/с, а їх об'єм може досягти сотень тисяч i навiть мiльйонiв кубiчних метрiв. Пересуваючись швидко, такi величезнi маси спричиняють жахливi руйнування, завдаючи шкоди сiльському господарству, знищуючи населенi пункти, викликаючи рух скельних порiд та ґрунтових мас. З'являються трiщини та щiлини на мiсцевостi, на стiнах будiвель, на асфальтi, час вiд часу вiдбуваються каменепади.
Населенню небезпечних гiрських районiв рекомендують вживати заходiв щодо укрiплення будинкiв та територiї, на якiй вони збудованi [5].
Повенi - це тимчасовi значнi затоплення мiсцевостi внаслiдок пiдняття рiвня води у рiчцi, озерi, водосховищi через весняне снiготанення, випадання сильних дощових опадiв, злив, затори льоду на рiчках, прорив греблi та огорож дамб. Повенi завдають великої матерiальної шкоди та призводять до людських жертв. Вони вiдрiзняються вiд iнших стихiйних лих тим, що деякою мiрою прогнозованi.
Своєчасно вжитi заходи дозволяють виключити чи значно зменшити катастрофiчнi наслiдки повенi.
Основний напрям у створеннi безпеки за можливостi повенi вчасно перерозподiлити стiк (насадження лiсозахисних смуг тощо). Певний ефект дає також обладнання ставкiв та iнших ємкостей у балках i ярах для перехоплення талих та дощових вод. Для середнiх та великих рiк єдиний радикальний засiб - це регулювання повеневого стоку за допомогою водосховища. Крiм того, для захисту вiд повеней широко використовується давно вiдомий спосiб влаштування дамб.
У ймовiрних осередках ураження при затопленнi на пiдставi прогнозу повиннi визначатися та доводитися до вiдома населення:
• межi можливої зони затоплення;
• рiвень пiдйому води;
• час приходу проривної води на об'єкт;
• тривалiсть затоплення.
Пiдвищення рiвня ґрунтових вод — пiдвищення вологостi ґрунту, що призводить до порушення сiльськогосподарської дiяльностi та умов проживання на певнiй територiї.
У 1987 роцi почалося рiзке пiдвищення рiвня Каспiйського моря iз середньою iнтенсивнiстю 13 см на рiк, i зараз пiдйом рiвня води приблизно становить 230 см. Тенденцiя до пiдйому рiвня води залишається стiйкою, i не виключено, що до 2010 року рiвень може досягти вiдмiтки мiнус 25 м.
Пiдйом рiвня Каспiю призвiв у цьому регiонi до рiзкого загострення екологiчної ситуацiї, створив цiлу низку складних соцiальних проблем, став причиною великих економiчних втрат. Вiд початку наступу моря на росiйському узбережжi Каспiю було затоплено i вилучено iз землекористування 320 тис. га цiнних орних земель.
У зонi руйнiвного впливу моря опинилися мiста Махачкала, Дербент, Каспiйськ, Лагань, селище Сулак.
Прямi економiчнi збитки на кiнець 1993 року склали бiльше 5 млрд. доларiв, а до 2010 року можуть скласти близько 20 млрд. американських доларiв.
ґрунтiв зменшилась i схил стає менш стiйким. Тому у лютому 2000 року було видiлено 150 тисяч гривень для виконання операцiй, розроблених «Київпроектом». Будiвельники виконали роботу на цю суму i почали працювати у борг, оскiльки зупинятися не можна: земляний тиск настiльки сильний, що бетоннi палi обертаються, нiби сiрники [7].
Територiя областi Закарпаття перерiзана густою мережею рiчок. Середня густина рiчкової мережi - 1,7 км/кв. км. Усього в областi протiкає 9426 рiчок i потiчкiв сумарною довжиною 19793 км. 153 рiчки мають загальну довжину 3545 км. Із них чотири - Тиса, Боржава, Латориця i Уж мають довжину понад 100 км кожна.
Усi рiчки Закарпаття належать до басейну р. Тиси - найбiльшої притоки Дунаю. В межах областi довжина Тиси становить 201 км при загальнiй довжинi 966 км. На територiї областi вона приймає основнi правi притоки: рiчки Косовська (41 км), Тересва (56 км), Теребля (91км), Рiка (92 км), Боржава (106 км). Площа водозбiрного басейну р. Тиси в межах областi - 12760 кв. км (загальна - 156400 кв. км).
Оскiльки Українськi Карпати i Закарпаття зокрема належать до зливонебезпечних районiв Європи, то тут завжди є потенцiйна небезпека виникнення повеней.
Повенi на карпатських рiчках повторюються 4-5 разiв на рiк. Частота їх формування в багаторiчному розрiзi пiдпорядковується певним закономiрностям, якi проявляються у чергуваннi перiодiв пiдвищеної та низької водностi. Саме в перiоди пiдвищеної водностi паводки набувають загрозливого, нерiдко катастрофiчного характеру.
Зважаючи на це, слiд якомога швидше вживати невiдкладних заходiв щодо попередження i уникнення повеней, головними серед яких є:
• створення в руслах великих рiк запасних водоприймачiв;
• змiцнення стiйкостi прируслових лiсiв як важливого водорегулюючого чинника;
• полiпшення травостою та пiдвищення його захисної ролi шляхом впровадження нових видiв рослин;
• проведення монiторингу екологiчного стану гiрських рiк;
2. 3 Природнi пожежi: види, поширення, наслiдки
Грiзними силами природи є масовi пожежi, якi охоплюють за сприятливих умов (суха погода, вiтер) значнi територiї. Особливо небезпечнi та значнi за своїми масштабами є масовi лiсовi пожежi. Пiд лiсовою пожежею розумiють неконтрольоване горiння рослинностi, яке розповсюджується по лiсовiй територiї. Масовими прийнято називати такi лiсовi пожежi, якi виникають в рiзних мiсцях одночасно або за короткий промiжок часу на значнiй територiї лiсу. Масовi лiсовi пожежi наносятьвеликi збитки народному господарству i особистому майну громадян [10].
При лiсових пожежах вогонь знищує дерева та кущi, заготiвельну лiсову продукцiю, будiвлi та споруди. Ослабленi пожежами насадження стають вогнищами розповсюдження шкiдливих захворювань, що призводить до загибелi не тiльки уражених вогнем, але i сусiднiх з ними насаджень. В результатi пожеж знижуються захиснi, водоохороннi та iншi кориснi властивостi лiсу, знищується цiнна фауна, порушується планове ведення лiсового господарства та використання лiсових ресурсiв.
Лiсовi пожежi виникають з рiзних причин. До 80% лiсових пожеж виникає через недотримання населенням заходiв протипожежної безпеки у мiсцях роботи i вiдпочинку, а також в результатi використання на роботi в лiсi несправної в протипожежному вiдношеннi технiки. Лiсовi пожежi виникають вiд блискавок пiд час грози, а також вiд самозагоряння торфу - вiчного супутника лiсiв - за несприятливих метеорологiчних умов (висока температура, тривала вiдсутнiсть дощiв). И залежностi вiд того, в яких елементах лiсу розповсюджується вогонь, пожежi подiляються на низовi (наземнi), пiдземнi (торфянi) i верховi (горiшнi). В І залежностi вiд швидкостi руху краю пожежi та висоти полум'я пожежi можуть І бути слабкими, середньої сили i сильними. Найбiльш поширенi низовi пожежi.
листя, суха трава, пнi, сушняк тощо. Така пожежа розповсюджується з великою швидкiстю, обходячи мiсця І з пiдвищеною вологiстю, тому частина площi залишається незачепленою вогнем. Побiжнi пожежi частiше трапляються весною, коли просихає лише верхнiй наземний шар. При низовiй стiйкiй пожежi вогонь «заглиблюється», прогоряє І пiдстилка, сильно обгоряють коренi та кора дерев, повнiстю згоряє пiдлiсок. Стiйкi пожежi розвиваються, як правило, починаючи з середини лiта, коли просихає пiдстилка. При низовiй побiжнiй пожежi переважає полум'яний тип горiння, при В стiйкiй - безполум'яний. У бiльшостi випадкiв низова стiйка пожежа є другою i стадiєю побiжної пожежi.
ґрунту. При цьому оголюються та обгоряють коренi дерев, внаслiдок чого останнi гинуть. Пiдземнi пожежi в лiсах самi по собi виникають вкрай рiдко. Виникнення та розповсюдження їх, звичайно, пов'язано з низовими лiсовими пожежами, при яких вогонь заглиблюється у шар торфу окремими осередками на найбiльш пiдсохлих дiльницях, найбiльше бiля стовбурiв дерев, а потiм поступово розповсюджується у сторони. Горiння при пiдземних пожежах безполум'яне. Пiдземнi пожежi виникають в основному у другiй половинi лiта. Число пожеж зростає у засушливi роки, коли є достатньо просохлi торфянi шари, якi залягають пiд лiсом.
i по кронах дерев. Найчастiше верховi пожежi спостерiгаються в гiрських лiсах при розповсюдженнi вогню у гору по крутих схилах. У значнiй мiрi виникненню верхових пожеж сприяє сильний вiтер.
Розрiзняють верховi стiйкi та верховi побiжнi пожежi. При стiйкiй верховiй пожежi вогонь розповсюджується по кронах дерев в мiру руху краю низової пожежi. При цьому згорає пiдстилка, пiдлiсок, вогонь охоплює стовбури i крони дерев. Таку пожежу також називають повальною - пiсля неї залишаються лише обвугленi затишки стовбурiв [9].
При верховiй побiжнiй пожежi, яка виникає тiльки при сильному вiтрi, вогонь розповсюджується по схилi «стрибками», iнколи значно випереджаючи фронт низової пожежi. Таке розповсюдження вогню пояснюється тим що тепло вiд крон, якi горять, пiднiмаючись за вiтром, лише частково попадає на сусiднi крони, i його недостатньо для пiдiгрiву крон та пiдготовки до займання. Пiдiгрiв стається в основному за рахунок тепла вiд низової пожежi. Пiд дiєю вiтру це тепло пiдiгрiває крони переднiх дерев на значнiй вiдстанi, потiм стається спалах крон.
При русi вогню по кронах вiтер розносить iскри, гiлки, якi горять, що створює новi осередки низових пожеж за декiлька десяткiв, а iнодi й сотень метрiв попереду основного осередку. Пiд час стрибка полум'я розповсюджується по кронах з швидкiстю 15-20 км/год. Однак швидкiсть розповсюдження самої пожеж: менша, оскiльки пiсля стрибка стається затримка горiння, поки низовий вогонь не пройде дiлянку, на якiй крони вже згорiти.
2. 4 Інфекцiйна захворюванiсть
Інфекцiйнi хвороби — це такi хвороби, якi передаються вiд одної людини до iншої. Поширюються вони не тiльки серед людей, а й уражають тварин i рослини.
Шляхи i способи передачi iнфекцiї рiзнi:
- через органи дихання;
- при вживаннi заражених продуктiв, фуражу, води;
- пiсля контакту iз зараженими предметами;
- при контактi з хворими людьми i тваринами;
- при укусах комах i клiщiв.
Інфекцiйнi хвороби можуть набувати великого поширення i масового характеру, при цьому виникають епiдемiї, епiзоотiї, епiфiтотiї, а також масове поширення рiзних шкiдникiв. Епiдемiєю називається швидке i широке розповсюдження iнфекцiйних хвороб серед людей. До них вiдносяться: азiатська холера, натуральна вiспа, черевний тиф, висипний тиф, СНІД, грип та iн. Епiзоотiя — поширення хвороб серед тварин. Серед них: сибiрська виразка, сап, ящур, пситакоз, туляремiя, чума великої рогатої худоби, африканська чума свиней та iн. Деякi хвороби тварин небезпечнi i для людей.
Епiфiтотiя — це захворювання рослин, яке характеризується такими хворобами: iржа хлiбних злакiв, пiрокуларiоз рису, фiтофтороз (картопляна гнилизна) та iн.
Великої шкоди сiльському господарству завдає також масове поширення шкiдникiв (сарана, колорадський жук, сибiрський шовкопряд та iн.).
3 Послiдовнiсть проведення i способи виконання рятувальних робiт
Унаслiдок надзвичайних ситуацiй природного характеру у населених пунктах країни i на пiдприємствах можуть виникнути руйнування, зараження мiсцевостi. Люди можуть опинитися у завалах, пошкоджених та палаючих будинках, iнших непередбачуваних ситуацiях. У зв'язку з цими обставинами буде потрiбне проведення заходiв iз рятування людей, надання їм допомоги, локалiзацiї аварiй та усунення пошкоджень. При вирiшеннi цих проблем виходять з того, що в осередках ураження i районах лиха будуть проводитися не тiльки суто рятувальнi роботи, а й деякi невiдкладнi, що не пов'язанi з рятуванням людей. Рятувальнi та iншi невiдкладнi роботи (РiНР) проводяться з метою порятунку людей та надання допомоги ураженим, локалiзацiї аварiй та усунення пошкоджень, створення умов для наступного проведення вiдновлювальних робiт. При проведеннi РiНР великого значення має дотримання певних умов. Такими умовами є: своєчасне створення угруповань, сил, що залучаються для проведення РiНР, своєчасне ведення розвiдки, швидкий рух i введення сил у осередок ураження, безперервне проведення РiНР до їх повного завершення, тверде й оперативне управлiння силами, що залучаються до проведення РiНР, i всебiчне забезпечення їх дiяльностi [8].
Заходи, що вiдносяться до рятувальних робiт:
·розвiдка маршрутiв, за якими вводяться або виводяться формування ЦО;
·локалiзацiя i гасiння пожеж;
·пошук i рятування людей з-пiд завалiв;
·вiдкриття зруйнованих захисних споруд i рятування людей;
·подача повiтря у заваленi захиснi споруди;
·надання ураженим першої медичної допомоги та їх евакуацiя;
·санобробка людей та знезараження їх одягу;
·знезараження мiсцевостi, споруд, технiки.
Крiм рятувальних робiт, в осередках ураження проводяться невiдкладнi роботи, до яких вiдносяться:
— прокладання маршрутних шляхiв на заражених територiях i будування проїздiв у завалах;
— локалiзацiя аварiй на комунально-енергетичних мережах, лiнiях зв'язку та їх вiдновлення;
— закрiплення або лiквiдацiя конструкцiй споруд, якi загрожують падiнням та перешкоджають проведенню рятувальних робiт;
— лiквiдацiя боєприпасiв та iнших вибухонебезпечних предметiв (балони з газом, бочки з бензином тощо).
Керiвництво проведенням усiх цих робiт у надзвичайних ситуацiях проводяться надзвичайними комiсiями держави, областi, мiста тощо.
При аварiях на об'єктах народного господарства, установах, якщо їх наслiдки не виходять за межi об'єктiв захисних зон, керiвництво роботами проводиться адмiнiстрацiєю пiдприємств.
Виникнення стихiйних лих, а також аварiй та катастроф можна в деяких випадках прогнозувати. Цi прогнози, як правило, закладаються в плани ЦО пiдприємств, установ, що передбачають попереджувальнi заходи, якi повиннi зменшити наслiдки аварiй i катастроф.
Характер та обсяг таких заходiв залежать вiд виду та рiвня аварiї або стихiйного лиха, масштабiв i часу їх виникнення.
Загалом до таких заходiв вiдносяться:
·приведення в готовнiсть засобiв захисту;
·пiдготовка i видача населенню засобiв iндивiдуального захисту та особистої профiлактики;
·проведення санiтарно-епiдемiологiчних заходiв;
·вивезення матерiальних цiнностей;
·захист продуктiв харчування, джерел води тощо;
·герметизацiя примiщень i т. п.
Лiквiдацiя наслiдкiв надзвичайної ситуацiї проводиться для вiдновлення роботи пiдприємств, органiзацiй, навчальних закладiв тощо.
При лiквiдацiї наслiдкiв надзвичайної ситуацiї природного характеру здiйснюються такi заходи:
· розвiдка осередкiв надзвичайних ситуацiй;
· вiдбудова споруд i шляхiв сполучення;
· проведення iзоляцiйне обмежених заходiв в осередках iнфекцiйного зараження;
· проведення спецобробки населення;
Розвiдку осередкiв надзвичайних ситуацiй проводять сили Збройних сил, ЦО i невоєнiзованi формування пiдприємств, органiзацiй тощо.
Воєнiзованi сили розвiдки ЗС i ЦО включають пiдроздiли радiацiйної, хiмiчної, бiологiчної та iнженерної розвiдок. У завдання цих пiдроздiлiв входить виявлення загального стану в осередках та визначення меж ураження, руйнування, повенi i пожеж, а також виставлення спостереження на особливо важливих напрямках (станцiях, переправах, перехрестi дорiг тощо) [8].
У мiсцях розташування евакуйованого населення, на маршрутах виходу з осередкiв надзвичайних ситуацiй розвiдка ведеться силами невоєнiзованих формувань пiдприємств та органiзацiй.
Аварiйно-рятувальнi й лiкувально-евакуацiйнi заходи проводяться додатково до заходiв, вжитих пiдроздiлами ЗС (Збройних Сил), ЦО (Цивiльної оборони), медичних установ в осередках надзвичайних ситуацiй. Цi роботи виконує населення, яке потрапило в осередок або розмiщене на шляху розширення ураженого повiтря, пожежi, повенi тощо. Для допомоги у проведеннi цих робiт в осередки надзвичайних ситуацiй направляють сили i засоби спецiальних формувань ЗС, ЦО, Мiнохорони здоров'я, комунальних служб, Мiнiстерства охорони навколишнього середовища та iншi.
iз залученням до цих робiт робiтникiв, службовцiв i населення, що близько проживає до осередку надзвичайної ситуацiї.
пiдвезення матерiальних засобiв та iншi.
Усi протиепiдемiчнi заходи в осередку органiзовує санепiдемстанцiя або пересувний протиепiдемiчний загiн. Проводять цю роботу медичнi служби полiклiнiк, амбулаторiй та iнших лiкувально-профiлактичних заходiв.
данi, необхiднi для органiзацiї i проведення робiт.
На основi даних розвiдки командиром (штабом) формування складається план, у якому вiдбиваються завдання формування на перiод робiт i порядок їх виконання.
Висування формування до дiлянок (об'єктiв) робiт виробляється на штатних транспортних засобах (якщо є можливiсть, можуть залучатися ще й додатковi) безпосередньо з району збору формування пiсля приведення його в готовнiсть. Завдання формуванню ставляться на мiсцi проведення робiт.
Пiсля прибуття на дiлянку (об'єкт) робiт командир формування отримує завдання, на пiдставi якого приймає рiшення на виконання всiх заходiв i доводить його до пiдлеглих; у рiшеннi визначає замисел дiй, а саме: який обсяг за видами робiт необхiдно виконати; дiлянку (об'єкт) зосередження основних зусиль; розподiл сил i засобiв; дiлянки (об'єкти) робiт, завдання i порядок висування до мiсць робiт; порядок взаємодiї; порядок порятунку i евакуацiї населення, мiсця його розмiщення пiсля виведення (вивезення) з району лиха; заходи безпеки при проведеннi робiт; час початку робiт i порядок змiни; пункт збору пiсля виконання завдання; заходи щодо органiзацiї управлiння i забезпечення.
Командир i штаб формування органiзовують: розвiдку; комендантську службу; витягування людей з-пiд завалiв, палаючих i загазованих будинкiв та споруд; надання постраждалим першої медичної допомоги й евакуацiю їх на медичнi пункти чи в лiкувальнi установи; збiр i виведення (вивезення) населення з району лиха (аварiї, катастрофи). Крiм того, вони органiзовують i проводять необхiднi санiтарно-гiгiєнiчнi i протиепiдемiчнi заходи, постачання населення водою, продуктами харчування i предметами першої необхiдностi; органiзовують охорону матерiальних цiнностей [4].
Роботи, пов'язанi з порятунком людей, проводяться безупинно до повного їх завершення. У ходi робiт командир i штаб формування контролюють виконання поставлених i ставлять додатковi завдання. При необхiдностi органiзовують маневр силами i засобами, зосереджуючи їх зусилля на досягнення найбiльшого успiху в порятунку людей.
Висновок
а людськi втрати - на 95%). Необхiдно вказати, що понад 80% випадкiв їх виникнення пов'язано з дiяльнiстю людини i вiдбувається через низький рiвень професiйної пiдготовки, порушення технологiчних процесiв та дiї iнших факторiв. Все це призводить не тiльки до надзвичайних ситуацiй, але i до значних економiчних збиткiв.
При лiквiдацiї наслiдкiв НС природного характеру проводяться такi заходи: оповiщення формувань ОГ (об`єктiв господарювання) i населення про загрозливi наслiдки стихiйного лиха (аварiї, катастрофи); ведення розвiдки з метою встановлення ступеня й обсягу руйнувань, визначення розмiрiв зон пожеж, зараження, можливого затоплення i виявлення iнших даних; встановлення об'єктiв i населених пунктiв, яким безпосередньо загрожує небезпека вiд наслiдкiв НС; визначення складу, чисельностi сил i засобiв, якi залучаються до робiт; органiзацiя управлiння силами i засобами в районi лиха (аварiї, катастрофи); органiзацiя виведення (вивезення) населення в безпечнi мiсця i його розмiщення; надання медичної допомоги ураженим i евакуацiя їх у лiкувальнi установи, недопущення масових iнфекцiйних захворювань, проведення медичного контролю за забезпеченням населення доброякiсною водою i харчуванням, проведення санiтарно-гiгiєнiчних заходiв; органiзацiя комендантської служби i пiдтримка громадського порядку в районах НС i прилягаючих районах; органiзацiя транспортного, матерiального, технiчного i дорожнього забезпечення.
Лiтература
1. Алексеев Н. А. Стихийные явления в природе. – М.: Просвещение, 1988.
2. Бабяк О. М. Безпека життєдiяльностi. - Харкiв, 2000
3. Бiлявський Г. О. Основи загальної екологiї: Пiдручник. – К.: Либiдь, 1995. – 368 с.
4. Безопасность жизнедеятельности. Учебник / Под ред. Э. А. Арустамова. – М., 2000.
5. Безопасность жизнедеятельности. Учебник / Под ред. С. В. Белова. – М.: Высшая школа, 1999.
7. Василенко Л. Основи безпеки життєдiяльностi. - Харкiв, 2002.
8. Губський А.І. Цивiльна оборона. – К., 19958. – 216 с.
9. Депутат О. П., Коваленко І. В., Мужик І. С. Цивiльна оборона: навчальний посiбник. – Л.: Афiша, 2000. – 336 с.
10. Джигирей В., Житецький В. Безпека життєдiяльностi. - К., 2001.
12. Желiбо Е. П. Безпека життєдiяльностi.: Навчальний посiбник. – К.: Каравела, 2001. – 320 с.
14. Надзвичайнi ситуацiї. Основи законодавства України. Т. 12. – К., 1998.
| 
