Законодавча база України про охорону працi
мiнiстерство освiти i науки україни
Одеський державний економiчний унiверситет
Кафедра УП i ЕП
Реферат
Студент
Науковий керiвник
ОДЕССА 2007
Змiст
. Законодавчi акти України, що регулюють охорону працi в державi.
1. 1 Конституцiя країни.
1. 3 Закон України "Про загальнообов'язкове державне соцiальне страхування вiд нещасного випадку на виробництвi та професiйного захворювання, якi спричинили втрату працездатностi".
1. 5 Закон України «Про забезпечення санiтарного та епiдемiчного благополуччя населення».
1. 6 Закон України «Про пожежну безпеку».
1. 7 Закон України «Про мiсцевi державнi адмiнiстрацiї».
2-е питання
. Основнi вимоги Закону України «Про охорону працi».
2. 1. Основнi принципи, поняття та термiни даного Закону.
2. 2. Права на охорону працi пiд час укладання трудового договору та пiд час роботи.
2. 3. Управлiння охороною працi та обов'язки роботодавця i працiвника.
2. 5. Органи державного нагляду за охороною працi.
2. 6. Громадський контроль.
2. 7. Вiдповiдальностi за порушення вимог щодо охорони працi.
Заключення.
Список використаної лiтератури.
Вступ
на безпечнi умови працi. Створена законодавча база захищеностi життя i здоров’я працiвникiв.
України, Закон України «Про охорону працi», Кодекс законiв про працю (КЗпП), Закон України «Про загальнообов'язкове державне соцiальне страхування вiд нещасного випадку на виробництвi та професiйного захворювання, якi спричинили втрату працездатностi»
актами мiнiстерств та iнших центральних органiв державної виконавчої влади. Сьогоднi проводиться значна робота з питань вдосконалення законодавчої бази з питань охорони працi, адаптацiї українського законодавства з охорони працi до вимог Європейського Союзу.
i не працюють. Значна кiлькiсть працiвникiв не мають офiцiйного оформлення, що призводить до втрати можливостi законного захисту їх прав.
Законодавство України про охорону працi складається iз загальних законiв України та спецiальних законодавчих актiв.
Загальними законами України, що визначають основнi положення з охорони працi є Конституцiя України, Закон України «Про Охорону працi», Кодекс Законiв про працю (КЗпП), Закон України «Про загальнообов'язкове державне соцiальне страхування вiд нещасного випадку на виробництвi та професiйного захворювання, якi спричинили втрату працездатностi»
1. 1. Конституцiя України щодо питань охорони працi.
Конституцiя України, яка була прийнята на п'ятiй сесiї Верховної Ради України 28 червня 1996 року, визначає у статтi 43, 45 та 46 право на працю, її фiзичних умов та вiдшкодування збиткiв у разi нещасного випадку.
громадянами права на працю, гарантує рiвнi можливостi у виборi професiї та роду трудової дiяльностi, реалiзовує програми професiйно-технiчного навчання, пiдготовки i перепiдготовки кадрiв вiдповiдно до суспiльних потреб. Використання примусової працi забороняється. Не вважається примусовою працею вiйськова або альтернативна (невiйськова) служба, а також робота чи служба, яка виконується особою за вироком чи iншим рiшенням суду або вiдповiдно до законiв про воєнний i про надзвичайний стан. Кожен має право на належнi, безпечнi i здоровi умови працi, на заробiтну плату, не нижчу вiд визначеної законом. Використання працi жiнок i неповнолiтнiх на небезпечних для їхнього здоров'я роботах забороняється. Громадянам гарантується захист вiд незаконного звiльнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом».
Стаття 45 Конституцiї України обумовлює не тiльки умови працi, а й право на вiдпочинок: «кожен, хто працює, має право на вiдпочинок. Це право забезпечується наданням днiв щотижневого вiдпочинку, а також оплачуваної щорiчної вiдпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професiй i виробництв, скороченої тривалостi роботи у нiчний час. Максимальна тривалiсть робочого часу, мiнiмальна тривалiсть вiдпочинку та оплачуваної щорiчної вiдпустки, вихiднi та святковi днi, а також iншi умови здiйснення цього права визначаються законом».
46 стаття Конституцiї України затверджує право людини щодо соцiального захисту в разi нещасного випадку. «Громадяни мають право на соцiальний захист, що включає право на забезпечення їх у разi повної, часткової або тимчасової втрати працездатностi, втрати годувальника, безробiття з незалежних вiд них обставин, а також у старостi та в iнших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соцiальним страхуванням за рахунок страхових внескiв громадян, пiдприємств, установ i органiзацiй, а також бюджетних та iнших джерел соцiального забезпечення; створенням мережi державних, комунальних, приватних закладiв для догляду за непрацездатними. Пенсiї, iншi види соцiальних виплат та допомоги, що є основним джерелом iснування, мають забезпечувати рiвень життя, не нижчий вiд прожиткового мiнiмуму, встановленого законом».
1. 2. Кодекс законiв про працю України
Кодекс законiв про працю України регулює трудовi вiдносини всiх працiвникiв, сприяючи зростанню продуктивностi працi, полiпшенню якостi роботи, пiдвищенню ефективностi суспiльного виробництва i пiднесенню на цiй основi матерiального i культурного рiвня життя трудящих, змiцненню трудової дисциплiни i поступовому перетворенню працi на благо суспiльства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.
Згiдно статтi 141 глави X власник або уповноважений ним орган повинен правильно органiзувати працю працiвникiв, створювати умови для зростання продуктивностi працi, забезпечувати трудову i виробничу дисциплiну, неухильно додержувати законодавства про працю i правил охорони працi, уважно ставитися до потреб i запитiв працiвникiв, полiпшувати умови їх працi та побуту.
Глава XI присвячена безпосередньо охоронi працi.
Стаття 153. Створення безпечних i нешкiдливих умов працi
На всiх пiдприємствах, в установах, органiзацiях створюються безпечнi i нешкiдливi умови працi. Забезпечення безпечних i нешкiдливих умов працi покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови працi на робочому мiсцi, безпека технологiчних процесiв, машин, механiзмiв, устаткування та iнших засобiв виробництва, стан засобiв колективного та iндивiдуального захисту, що використовуються працiвником, а також санiтарно-побутовi умови повиннi вiдповiдати вимогам нормативних актiв про охорону працi. Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучаснi засоби технiки безпеки, якi запобiгають виробничому травматизмовi, i забезпечувати санiтарно-гiгiєнiчнi умови, що запобiгають виникненню професiйних захворювань працiвникiв. Власник або уповноважений ним орган не вправi вимагати вiд працiвника виконання роботи, поєднаної з явною небезпекою для життя, а також в умовах, що не вiдповiдають законодавству про охорону працi. Працiвник має право вiдмовитися вiд дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуацiя, небезпечна для його життя чи здоров'я або людей, якi його оточують, i навколишнього середовища. У разi неможливостi повного усунення небезпечних i шкiдливих для здоров'я умов працi власник або уповноважений ним орган зобов'язаний повiдомити про це орган державного нагляду за охороною працi, який може дати тимчасову згоду на роботу в таких умовах. На власника або уповноважений ним орган покладається систематичне проведення iнструктажу (навчання) працiвникiв з питань охорони працi, протипожежної охорони. Трудовi колективи обговорюють i схвалюють комплекснi плани полiпшення умов, охорони працi та санiтарно-оздоровчих заходiв i контролюють виконання цих планiв.( Стаття 153 iз змiнами, внесеними згiдно з Указом ПВР N 8474-10вiд 27. 02. 85; Законом N 3694-12 вiд 15. 12. 93)
Стаття 154. Додержання вимог щодо охорони працi при проектуваннi, будiвництвi (виготовленнi) та реконструкцiї пiдприємств, об'єктiв i засобiв виробництва
Проектування виробничих об'єктiв, розробка нових технологiй, засобiв виробництва, засобiв колективного та iндивiдуального захисту працюючих повиннi провадитися з урахуванням вимог щодо охорони працi. Виробничi будiвлi, споруди, устаткування, транспортнi засоби, що вводяться в дiю пiсля будiвництва або реконструкцiї, технологiчнi процеси повиннi вiдповiдати нормативним актам про охорону працi.( Стаття 154 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом N 3694-12 вiд 15. 12. 93 )
Стаття 155. Заборона введення в експлуатацiю пiдприємств, якi не вiдповiдають вимогам охорони працi.
Жодне пiдприємство, цех, дiльниця, виробництво не можуть бути прийнятi i введенi в експлуатацiю, якщо на них не створено безпечних i нешкiдливих умов працi. Введення в експлуатацiю нових i реконструйованих об'єктiв виробничого та соцiально-культурного призначення без дозволу органiв державного нагляду за охороною працi забороняється. Власник, який створив нове пiдприємство, зобов'язаний одержати вiд органiв державного нагляду за охороною працi дозвiл на початок його роботи.( Стаття 155 iз змiнами, внесеними згiдно з Указом ПВР N 4617-10вiд 24. 01. 83; Законом N 3694-12 вiд 15. 12. 93 ) Стаття 156. Заборона передачi у виробництво зразкiв нових машин та iнших засобiв виробництва, впровадження нових технологiй, що не вiдповiдають вимогам охорони працi Виготовлення i передача у виробництво зразкiв нових машин, механiзмiв, устаткування та iнших засобiв виробництва, а також впровадження нових технологiй без дозволу органiв державного нагляду за охороною працi забороняється.( Стаття 156 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом N 3694-12 вiд 15. 12. 93 )
Стаття 157. Державнi мiжгалузевi та галузевi нормативнi акти про охорону працi.
Державнi мiжгалузевi та галузевi нормативнi акти про охорону працi - це правила, стандарти, норми, положення, iнструкцiї та iншi документи, яким надано чиннiсть правових норм, обов'язкових для виконання. Опрацювання та прийняття нових, перегляд i скасування чинних державних мiжгалузевих та галузевих нормативних актiв про охорону працi проводяться органами державного нагляду за охороною працi за участю iнших державних органiв i професiйних спiлок у порядку, визначеному Кабiнетом Мiнiстрiв України. Стандарти, технiчнi умови та iншi нормативно-технiчнi документи на засоби працi i технологiчнi процеси повиннi включати вимоги щодо охорони працi i погоджуватися з органами державного нагляду за охороною працi. У разi вiдсутностi в нормативних актах про охорону працi вимог, якi необхiдно виконати для забезпечення безпечних i нешкiдливих умов працi на певних роботах, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний вжити погоджених з органами державного нагляду за охороною працi заходiв, що забезпечать безпеку працiвникiв.( Стаття 157 iз змiнами, внесеними згiдно з Указами ПВР N 2240-10вiд 29. 07. 81, N 4617-10 вiд 24. 01. 83; Законом N 3694-12 вiд 15. 12. 93 )
Стаття 158. Обов'язок власника або уповноваженого ним органу щодо полегшення i оздоровлення умов працi працiвникiв
Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний вживати заходiв щодо полегшення i оздоровлення умов працi працiвникiв шляхом впровадження прогресивних технологiй, досягнень науки i технiки, засобiв механiзацiї та автоматизацiї виробництва, вимог ергономiки, позитивного досвiду з охорони працi, зниження та усунення запиленостi та загазованостi повiтря у виробничих примiщеннях, зниження iнтенсивностi шуму, вiбрацiї, випромiнювань тощо.( Стаття 158 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом N 3694-12 вiд 15. 12. 93 ) Стаття 159. Обов'язок працiвника виконувати вимоги нормативних актiв про охорону працi Працiвник зобов'язаний: знати i виконувати вимоги нормативних актiв про охорону працi, правила поводження з машинами, механiзмами, устаткуванням та iншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та iндивiдуального захисту; додержувати зобов'язань щодо охорони працi, передбачених колективним договором (угодою, трудовим договором) та правилами внутрiшнього трудового розпорядку пiдприємства, установи, органiзацiї; проходити у встановленому порядку попереднi та перiодичнi медичнi огляди; спiвробiтничати з власником або уповноваженим ним органом у справi органiзацiї безпечних та нешкiдливих умов працi, особисто вживати посильних заходiв щодо усунення будь-якої виробничої ситуацiї, яка створює загрозу його життю чи здоров'ю або людей, якi його оточують, i навколишньому природному середовищу, повiдомляти про небезпеку свого безпосереднього керiвника або iншу посадову особу.( Стаття 159 iз змiнами, внесеними згiдно з Указами ПВР N 2240-10вiд 29. 07. 81, N 4617-10 вiд 24. 01. 83; Законом N 3694-12 вiд 15. 12. 93 )
Стаття 160. Контроль за додержанням вимог нормативних актiв про охорону працi
Постiйний контроль за додержанням працiвниками вимог нормативних актiв про охорону працi покладається на власника або уповноважений ним орган. Трудовi колективи через обраних ними уповноважених, професiйнi спiлки в особi своїх виборних органiв i представникiв контролюють додержання всiма працiвниками нормативних актiв про охорону працi на пiдприємствах, в установах, органiзацiях.( Стаття 160 iз змiнами, внесеними згiдно з Указом ПВР N 8474-10вiд 27. 02. 85; Законом N 3694-12 вiд 15. 12. 93 )
"Про охорону працi" ( 2694-12 ). План заходiв щодо охорони працi включається до колективного договору.( Стаття 161 iз змiнами, внесеними згiдно з Указом ПВР N 4617-10вiд 24. 01. 83 )
Для проведення заходiв по охоронi працi видiляються у встановленому порядку кошти i необхiднi матерiали. Витрачати цi кошти i матерiали на iншi цiлi забороняється. Порядок використання зазначених коштiв i матерiалiв визначається в колективних договорах. Трудовi колективи контролюють використання коштiв, призначених на охорону працi.( Стаття 162 iз змiнами, внесеними згiдно з Указом ПВР N 4617-10вiд 24. 01. 83 ) Стаття 163. Видача спецiального одягу та iнших засобiв iндивiдуального захисту На роботах iз шкiдливими та небезпечними умовами працi, а також роботах, пов'язаних iз забрудненням або здiйснюваних у несприятливих температурних умовах, працiвникам видаються безплатно за встановленими нормами спецiальний одяг, спецiальне взуття та iншi засоби iндивiдуального захисту. Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний органiзувати комплектування та утримання засобiв iндивiдуального захисту вiдповiдно до нормативних актiв про охорону працi.( Стаття 163 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом N 3694-12 вiд 15. 12. 93 )
Стаття 164. Компенсацiйнi виплати за невиданий спецiальний одяг i спецiальне взуття
Видача замiсть спецiального одягу i спецiального взуття матерiалiв для їх виготовлення або грошових сум для їх придбання не дозволяється. Власник або уповноважений ним орган повинен компенсувати працiвниковi витрати на придбання спецодягу та iнших засобiв iндивiдуального захисту, якщо встановлений нормами строк видачi цих засобiв порушено i працiвник був змушений придбати їх за власнi кошти. У разi дострокового зносу цих засобiв не з вини працiвника власник або уповноважений ним орган зобов'язаний замiнити їх за свiй рахунок.( Стаття 164 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом N 3694-12 вiд 15. 12. 93 )
Стаття 165. Видача мила та знешкоджуючих засобiв
На роботах, зв'язаних з забрудненням, видається безплатно за встановленими нормами мило. На роботах, де можливий вплив на шкiру шкiдливо дiючих речовин, видаються безплатно за встановленими нормами змиваючi та знешкоджуючi засоби.
На роботах з особливо шкiдливими умовами працi надається безплатно за встановленими нормами лiкувально-профiлактичне харчування.
Стаття 167. Забезпечення працiвникiв гарячих цехiв газованою солоною водою
Власник або уповноважений ним орган зобов’язаний безплатно постачати працiвникiв гарячих цехiв i виробничих дiлянок газованою солоною водою. Цехи i виробничi дiлянки, де органiзовується постачання газованою солоною водою, визначаються органами санiтарного нагляду за погодженням з власником або уповноваженим ним органом. Стаття 168. Перерви в роботi для обiгрiвання i вiдпочинку Працiвникам, що працюють в холодну пору року на вiдкритому повiтрi або в закритих неопалюваних примiщеннях, вантажникам та деяким iншим категорiям працiвникiв у випадках, передбачених законодавством, надаються спецiальнi перерви для обiгрiвання i вiдпочинку, якi включаються у робочий час. Власник або уповноважений ним орган, зобов'язаний обладнувати примiщення для обiгрiвання i вiдпочинку працiвникiв.( Стаття 168 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом N 871-12 вiд 20. 03. 91 )
Стаття 169. Обов'язковi медичнi огляди працiвникiв певних категорiй
Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний за свої кошти органiзувати проведення попереднього (при прийняттi на роботу) i перiодичних (протягом трудової дiяльностi) медичних оглядiв працiвникiв, зайнятих на важких роботах, роботах iз шкiдливими чи небезпечними умовами працi або таких, де є потреба у професiйному доборi, а також щорiчного обов'язкового медичного огляду осiб вiком до 21 року. Перелiк професiй, працiвники яких пiдлягають медичному оглядовi, термiн i порядок його проведення встановлюються Мiнiстерством охорони здоров'я України за погодженням iз Державним комiтетом України по нагляду за охороною працi.( Стаття 169 iз змiнами, внесеними згiдно з Указом ПВР N 5938-11вiд 27. 05. 88; Законом N 3694-12 вiд 15. 12. 93 )
Стаття 170. Переведення на легшу роботу
Працiвникiв, якi потребують за станом здоров'я надання легшої роботи, власник або уповноважений ним орган повинен перевести, за їх згодою, на таку роботу у вiдповiдностi з медичним висновком тимчасово або без обмеження строку. При переведеннi за станом здоров'я на легшу нижчеоплачувану роботу за працiвниками зберiгається попереднiй середнiй заробiток протягом двох тижнiв з дня переведення, а у випадках, передбачених законодавством України, попереднiй середнiй заробiток зберiгається на весь час виконання нижчеоплачуваної роботи або надається матерiальне забезпечення за загальнообов'язковим державним соцiальним страхуванням.( Стаття 170 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законами N 3694-12вiд 15. 12. 93, N 429-IV ( 429-15 ) вiд 16. 01. 2003 )
Стаття 171. Обов'язки власника або уповноваженого ним органу щодо розслiдування та облiку нещасних випадкiв, професiйних захворювань i аварiй на виробництвi
Власник або уповноважений ним орган повинен проводити розслiдування та вести облiк нещасних випадкiв, професiйних захворювань i аварiй на виробництвi вiдповiдно до порядку, встановленого Кабiнетом Мiнiстрiв України.( Стаття 171 iз змiнами, внесеними згiдно з Указом ПВР N 4617-10 вiд 24. 01. 83; Законом N 3694-12 вiд 15. 12. 93 )
Стаття 172. Застосування працi iнвалiдiв
У випадках, передбачених законодавством, на власника або уповноважений ним орган покладається обов'язок органiзувати навчання, переквалiфiкацiю i працевлаштування iнвалiдiв вiдповiдно до медичних рекомендацiй, встановити на їх прохання неповний робочий день або неповний робочий тиждень та створити пiльговi умови працi. Залучення iнвалiдiв до надурочних робiт та робiт у нiчний час без їх згоди не допускається (статтi 55, 63).( Стаття 172 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом N 3694-12 вiд 15. 12. 93 )
Стаття 173. Вiдшкодування шкоди в разi ушкодження здоров'я працiвникiв
згiдно iз Законом N 3694-12 вiд 15. 12. 93, в редакцiї Закону N 429-IV вiд 11. 02. 2003 ) ( Статтю 173-1 виключено на пiдставi Закону N 1356-XIV вiд 24. 12. 99 )
1. 3 Закон України "Про загальнообов'язкове державне соцiальне страхування вiд нещасного випадку на виробництвi та професiйного захворювання, якi спричинили втрату працездатностi". загальнообов'язкового державного соцiального страхування громадян вiд нещасного випадку на виробництвi та професiйного захворювання, якi призвели до втрати працездатностi або загибелi застрахованих на виробництвi (далi - страхування вiд нещасного випадку). Страхування вiд нещасного випадку є самостiйним видом загальнообов'язкового державного соцiального страхування, за допомогою якого здiйснюється соцiальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесi їх трудової дiяльностi.Стаття 2. Сфера дiї Закону
у фiзичних осiб, на осiб, якi забезпечують себе роботою самостiйно, та громадян - суб'єктiв пiдприємницької дiяльностi. Особи, право яких на отримання вiдшкодування шкоди ранiше було встановлено згiдно iз законодавством СРСР або законодавством України про вiдшкодування шкоди, заподiяної працiвникам внаслiдок травмування на виробництвi або професiйного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язкiв, мають право на забезпечення по страхуванню вiд нещасного випадку вiдповiдно до цього Закону. ( Статтю 2 доповнено частиною другою згiдно iз Законом N 2272-III вiд 22. 02. 2001 )
Законодавство про страхування вiд нещасного випадку складається iз Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соцiальне страхування, цього Закону, Кодексу законiв про працю України , Закону України "Про охорону працi" та iнших нормативно-правових актiв. Якщо мiжнародним договором України, згода на обов'язковiсть якого надана Верховною Радою України, встановлено iншi норми, нiж тi, що передбаченi законодавством про страхування вiд нещасного випадку, то застосовуються норми мiжнародного договору.
1. 4. Закон України «Про вiдпустки» вiд 15 листопада 1996 року.
Державнi гарантiї та вiдносини, пов'язанi з вiдпусткою, регулюються Конституцiєю України, цим Законом, Кодексом законiв про працю України, iншими законами та нормативно-правовими актами України.
Слiд зазначити, що згiдно другої статтi даного Закону право на вiдпустки мають громадяни України, якi перебувають у трудових вiдносинах з пiдприємствами, установами, органiзацiями незалежно вiд форм власностi, виду дiяльностi та галузевої належностi, а також працюють за трудовим договором у фiзичної особи (далi - пiдприємство).
Контроль за додержанням законодавства про вiдпустки здiйснюють у межах своєї компетенцiї центральнi та мiсцевi органи державної виконавчої влади та профспiлковi органи.
Вищий нагляд за додержанням i правильним застосуванням законодавства про вiдпустки здiйснюється Генеральним прокурором України та пiдпорядкованими йому прокурорами.
1. 5. Закон України «Про забезпечення санiтарного та епiдемiчного благополуччя населення».
Цей Закон регулює суспiльнi вiдносини, якi виникають у сферi забезпечення санiтарного та епiдемiчного благополуччя, визначає вiдповiднi права i обов'язки державних органiв, пiдприємств, установ, органiзацiй та громадян, встановлює порядок органiзацiї державної санiтарно-епiдемiологiчної служби i здiйснення державного санiтарно-епiдемiологiчного нагляду в Українi.
Працiвники пiдприємств, установ, органiзацiй, дiї яких призвели до порушення санiтарного законодавства, невиконання постанов, розпоряджень, приписiв, висновкiв посадових осiб державної санiтарно-епiдемiологiчної служби, пiдлягають дисциплiнарнiй вiдповiдальностi згiдно з законодавством. (Стаття 48. Цивiльно-правова вiдповiдальнiсть за порушення санiтарного законодавства)
iнвалiдностi чи смертi людей, зобов'язанi вiдшкодувати збитки громадянам, пiдприємствам, установам i органiзацiям, а також компенсувати додатковi витрати органiв, установ та закладiв санiтарно-епiдемiологiчної служби на проведення санiтарних та протиепiдемiчних заходiв i витрати лiкувально-профiлактичних закладiв на подання медичної допомоги потерпiлим.
Забезпечення пожежної безпеки є невiд'ємною частиною державної дiяльностi щодо охорони життя та здоров'я людей, нацiонального багатства i навколишнього природного середовища. Цей Закон визначає загальнi правовi, економiчнi та соцiальнi основи забезпечення пожежної безпеки на територiї України, регулює вiдносини державних органiв, юридичних i фiзичних осiб у цiй галузi незалежно вiд виду їх дiяльностi та форм власностi.
Забезпечення пожежної безпеки є складовою частиною виробничої та iншої дiяльностi посадових осiб, працiвникiв пiдприємств, установ, органiзацiй та пiдприємцiв. Це повинно бути вiдображено у трудових договорах (контрактах) та статутах пiдприємств, установ та органiзацiй. Забезпечення пожежної безпеки пiдприємств, установ та органiзацiй покладається на їх керiвникiв i уповноважених ними осiб, якщо iнше не передбачено вiдповiдним договором. Забезпечення пожежної безпеки при проектуваннi та забудовi населених пунктiв, будiвництвi, розширеннi, реконструкцiї та технiчному переоснащеннi пiдприємств, будiвель i споруд покладається на органи архiтектури, замовникiв, забудовникiв, проектнi та будiвельнi органiзацiї.
1. 7. Закон України «Про мiсцевi державнi адмiнiстрацiї» вiд 9 квiтня 1999 року.
Вiдповiдно до Конституцiї України цей Закон визначає органiзацiю, повноваження та порядок дiяльностi мiсцевих державних адмiнiстрацiй.
Стаття 24.(Повноваження в галузi зайнятостi населення, працi та заробiтної плати
) визначає, що мiсцева державна адмiнiстрацiя:
· забезпечує реалiзацiю державних гарантiй у сферi працi, в тому числi i на право своєчасного одержання винагороди за працю;
· бере участь у веденнi колективних переговорiв та укладаннi територiальних тарифних угод, вирiшеннi колективних трудових спорiв (конфлiктiв).
1. 8. Закон України «Про використання ядерної енергiї та радiацiйну безпеку».
Цей Закон є основоположним у ядерному законодавствi України. Вiн встановлює прiоритет безпеки людини та навколишнього природного середовища, права i обов'язки громадян у сферi використання ядерної енергiї, регулює дiяльнiсть, пов'язану з використанням ядерних установок та джерел iонiзуючого випромiнювання, встановлює також правовi основи мiжнародних зобов'язань України щодо використання ядерної енергiї.
Стаття1 цього Закону визначає основнi поняття. В контекстi даного реферату слiд розглянути наступнi визначення:
радiацiйна безпека
- дотримання допустимих меж радiацiйного впливу на персонал, населення та навколишнє природне середовище, встановлених нормами, правилами та стандартами з безпеки;
радiацiйний захист
Стаття 14 стосується прав персоналу ядерних установок, джерел iонiзуючого випромiнювання.
Персонал ядерних установок, джерел iонiзуючого випромiнювання, а також державнi iнспектори з нагляду за ядерною та радiацiйною безпекою безпосередньо на ядерних установках мають право на соцiально-економiчну компенсацiю негативного впливу iонiзуючого випромiнювання на їхнє здоров'я вiдповiдно до законодавства України.
Персонал має право на професiйну перепiдготовку, пiдвищення квалiфiкацiї та лiцензування за рахунок лiцензiата.
Стаття 35 визначає права i обов’язки персоналу.
Персонал
- працiвники пiдприємства, установи, органiзацiї, якi виконують роботи, пов'язанi з експлуатацiєю ядерних установок, об'єктiв, призначених для поводження з радiоактивними вiдходами, iнших джерел iонiзуючого випромiнювання.
Персонал зобов'язаний суворо дотримувати норм, правил i стандартiв з безпеки, а також не вчиняти будь-яких самочинних дiй, якi можуть призвести до ситуацiй, що порушують вимоги цього Закону.
Персонал ядерних установок та об'єктiв, призначених для поводження з радiоактивними вiдходами, не має права на страйки.
У статтi 36 йдеться про обмеження за станом здоров'я для персоналу ядерних установок та джерел iонiзуючого випромiнювання.
Персонал повинен проходити обов'язковi медичнi огляди (попереднiй - пiд час прийняття на роботу i перiодичнi - протягом трудової дiяльностi).
Особи, у яких визначено захворювання, зазначене в перелiку медичних протипоказань щодо допуску до роботи з джерелами iонiзуючого випромiнювання, до роботи на ядерних установках i з джерелами iонiзуючого випромiнювання не допускаються.
Перелiк медичних протипоказань, за наявностi яких особу не може бути допущено до робiт на ядерних установках та з джерелами iонiзуючого випромiнювання, встановлюється Мiнiстерством охорони здоров'я України.
2. 1. Основнi принципи, поняття та термiни даного Закону
Даний документ був прийнятий 14 жовтня 1992 року, але досi не втратив своєї актуальностi тому, що цей Закон визначає основнi положення щодо реалiзацiї конституцiйного права працiвникiв на охорону їх життя i здоров'я у процесi трудової дiяльностi, на належнi, безпечнi i здоровi умови працi, регулює за участю вiдповiдних органiв державної влади вiдносини мiж роботодавцем i працiвником з питань безпеки, гiгiєни працi та виробничого середовища i встановлює єдиний порядок органiзацiї охорони працi в Українi.
Дiя цього Закону поширюється на всiх юридичних та фiзичних осiб, якi вiдповiдно до законодавства використовують найману працю, та на всiх працюючих.
Згiдно зi статтею 3 законодавство про охорону працi складається з цього Закону, Кодексу законiв про працю України , Закону України "Про загальнообов'язкове державне соцiальне страхування вiд нещасного випадку на виробництвi та професiйного захворювання, якi спричинили втрату працездатностi" та прийнятих вiдповiдно до них нормативно-правових актiв.
договору.
Стаття перша визначає основнi поняття i термiни:
Охорона працi
- це система правових, соцiально-економiчних, органiзацiйно-технiчних, санiтарно-гiгiєнiчних i лiкувально-профiлактичних заходiв та засобiв, спрямованих на збереження життя, здоров'я i працездатностi людини у процесi трудової дiяльностi.
- власник пiдприємства, установи, органiзацiї або уповноважений ним орган, незалежно вiд форм власностi, виду дiяльностi, господарювання, i фiзична особа, яка використовує найману працю.
Працiвник
- особа, яка працює на пiдприємствi, в органiзацiї, установi та виконує обов'язки або функцiї згiдно з трудовим договором (контрактом).
Державна полiтика в галузi охорони працi визначається вiдповiдно до Конституцiї України Верховною Радою України i спрямована на створення належних, безпечних i здорових умов працi, запобiгання нещасним випадкам та професiйним захворюванням.
Державна полiтика в галузi охорони працi базується на принципах:
- прiоритету життя i здоров'я працiвникiв, повної вiдповiдальностi роботодавця за створення належних, безпечних i здорових умов працi;
- пiдвищення рiвня промислової безпеки шляхом забезпечення суцiльного технiчного контролю за станом виробництв, технологiй та продукцiї, а також сприяння пiдприємствам у створеннi безпечних та нешкiдливих умов працi;
в галузi науки i технiки та охорони довкiлля;
- соцiального захисту працiвникiв, повного вiдшкодування шкоди особам, якi потерпiли вiд нещасних випадкiв на виробництвi та професiйних захворювань;
- встановлення єдиних вимог з охорони працi для всiх пiдприємств та суб'єктiв пiдприємницької дiяльностi незалежно вiд форм власностi та видiв дiяльностi;
- адаптацiї трудових процесiв до можливостей працiвника з урахуванням його здоров'я та психологiчного стану;
- використання економiчних методiв управлiння охороною працi, участi держави у фiнансуваннi заходiв щодо охорони працi, залучення добровiльних внескiв та iнших надходжень на цi цiлi, отримання яких не суперечить законодавству;
- iнформування населення, проведення навчання, професiйної пiдготовки i пiдвищення квалiфiкацiї працiвникiв з питань охорони працi;
- забезпечення координацiї дiяльностi органiв державної влади, установ, органiзацiй, об'єднань громадян, що розв'язують проблеми охорони здоров'я, гiгiєни та безпеки працi, а також спiвробiтництва i проведення консультацiй мiж роботодавцями та працiвниками (їх представниками), мiж усiма соцiальними групами пiд час прийняття рiшень з охорони працi на мiсцевому та державному рiвнях;
- використання свiтового досвiду органiзацiї роботи щодо полiпшення умов i пiдвищення безпеки працi на основi мiжнародного спiвробiтництва.
2. 2. Права на охорону працi пiд час укладання трудового договору та пiд час роботи
Згiдно зi статтею 5(Права на охорону працi пiд час укладання трудового договору ), умови трудового договору не можуть мiстити положень, що суперечать законам та iншим нормативно-правовим актам з охорони працi.
ще не усунуто, можливi наслiдки їх впливу на здоров'я та про права працiвника на пiльги i компенсацiї за роботу в таких умовах вiдповiдно до законодавства i колективного договору.
Працiвнику не може пропонуватися робота, яка за медичним висновком протипоказана йому за станом здоров'я. До виконання робiт пiдвищеної небезпеки та тих, що потребують професiйного добору, допускаються особи за наявностi висновку психофiзiологiчної експертизи.
Стаття 6 стосується прав працiвникiв на охорону працi пiд час роботи:
Умови працi на робочому мiсцi, безпека технологiчних процесiв, машин, механiзмiв, устаткування та iнших засобiв виробництва, стан засобiв колективного та iндивiдуального захисту, що використовуються працiвником, а також санiтарно-побутовi умови повиннi вiдповiдати вимогам законодавства.
Працiвник має право вiдмовитися вiд дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуацiя, небезпечна для його життя чи здоров'я або для людей, якi його оточують, або для виробничого середовища чи довкiлля. Вiн зобов'язаний негайно повiдомити про це безпосереднього керiвника або роботодавця. Факт наявностi такої ситуацiї за необхiдностi пiдтверджується спецiалiстами з охорони працi пiдприємства за участю представника профспiлки, членом якої вiн є, або уповноваженої працiвниками особи з питань охорони працi (якщо професiйна спiлка на пiдприємствi не створювалася), а також страхового експерта з охорони працi.
За перiод простою з причин, передбачених частиною другою цiєї статтi, якi виникли не з вини працiвника, за ним зберiгається середнiй заробiток.
Працiвник має право розiрвати трудовий договiр за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавства про охорону працi, не додержується умов колективного договору з цих питань. У цьому разi працiвниковi виплачується вихiдна допомога в розмiрi, передбаченому колективним договором, але не менше тримiсячного заробiтку.
Працiвника, який за станом здоров'я вiдповiдно до медичного висновку потребує надання легшої роботи, роботодавець повинен перевести за згодою працiвника на таку роботу на термiн, зазначений у медичному висновку, i у разi потреби встановити скорочений робочий день та органiзувати проведення навчання працiвника з набуття iншої професiї вiдповiдно до законодавства.
На час зупинення експлуатацiї пiдприємства, цеху, дiльницi, окремого виробництва або устаткування органом державного нагляду за охороною працi чи службою охорони працi за працiвником зберiгаються мiсце роботи, а також середнiй заробiток.
Стаття 7 передбачає право працiвникiв на пiльги i компенсацiї за важкi та шкiдливi умови працi: працiвники, зайнятi на роботах з важкими та шкiдливими умовами працi, безоплатно забезпечуються лiкувально-профiлактичним харчуванням, молоком або рiвноцiнними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачуванi перерви санiтарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалостi робочого часу, додаткову оплачувану вiдпустку, пiльгову пенсiю, оплату працi у пiдвищеному розмiрi та iншi пiльги i компенсацiї, що надаються в порядку, визначеному законодавством. У разi роз'їзного характеру роботи працiвниковi виплачується грошова компенсацiя на придбання лiкувально-профiлактичного харчування, молока або рiвноцiнних йому харчових продуктiв на умовах, передбачених колективним договором.
Роботодавець може за свої кошти додатково встановлювати за колективним договором (угодою, трудовим договором) працiвниковi пiльги i компенсацiї, не передбаченi законодавством.
тих, що надаються йому додатково.
2. 3. Управлiння охороною працi та обов'язки роботодавця i працiвника.
Дуже цiкавою є стаття 13 щодо управлiння охороною працi та обов'язки роботодавця.
Роботодавець зобов'язаний створити на робочому мiсцi в кожному структурному пiдроздiлi умови працi вiдповiдно до нормативно-правових актiв, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працiвникiв у галузi охорони працi.
З цiєю метою роботодавець забезпечує функцiонування системи управлiння охороною працi, а саме:
- створює вiдповiднi служби i призначає посадових осiб, якi забезпечують вирiшення конкретних питань охорони працi, затверджує iнструкцiї про їх обов'язки, права та вiдповiдальнiсть за виконання покладених на них функцiй, а також контролює їх додержання;
- розробляє за участю сторiн колективного договору i реалiзує комплекснi заходи для досягнення встановлених нормативiв та пiдвищення iснуючого рiвня охорони працi;
- забезпечує виконання необхiдних профiлактичних заходiв вiдповiдно до обставин, що змiнюються;
- впроваджує прогресивнi технологiї, досягнення науки i технiки, засоби механiзацiї та автоматизацiї виробництва, вимоги ергономiки, позитивний досвiд з охорони працi тощо;
- забезпечує належне утримання будiвель i споруд, виробничого обладнання та устаткування, монiторинг за їх технiчним станом;
- забезпечує усунення причин, що призводять до нещасних випадкiв, професiйних захворювань, та здiйснення профiлактичних заходiв, визначених комiсiями за пiдсумками розслiдування цих причин;
- органiзовує проведення аудиту охорони працi, лабораторних дослiджень умов працi, оцiнку технiчного стану виробничого обладнання та устаткування, атестацiй робочих мiсць на вiдповiднiсть нормативно-правовим актам з охорони працi в порядку i строки, що визначаються законодавством, та за їх пiдсумками вживає заходiв до усунення небезпечних i шкiдливих для здоров'я виробничих факторiв;
- розробляє i затверджує положення, iнструкцiї, iншi акти з охорони працi, що дiють у межах пiдприємства, та встановлюють правила виконання робiт i поведiнки працiвникiв на територiї пiдприємства, у виробничих примiщеннях, на будiвельних майданчиках, робочих мiсцях вiдповiдно до нормативно-правових актiв з охорони працi, забезпечує безоплатно працiвникiв нормативно-правовими актами та актами пiдприємства з охорони працi;
- здiйснює контроль за додержанням працiвником технологiчних процесiв, правил поводження з машинами, механiзмами, устаткуванням та iншими засобами виробництва, використанням засобiв колективного та iндивiдуального захисту, виконанням робiт вiдповiдно до вимог з охорони працi;
- органiзовує пропаганду безпечних методiв працi та спiвробiтництво з працiвниками у галузi охорони працi;
- вживає термiнових заходiв для допомоги потерпiлим, залучає за необхiдностi професiйнi аварiйно-рятувальнi формування у разi виникнення на пiдприємствi аварiй та нещасних випадкiв.
Роботодавець несе безпосередню вiдповiдальнiсть за порушення зазначених вимог.
Стаття 14 стосується обов'язкiв працiвника щодо додержання вимог нормативно-правових актiв з охорони працi. В нiй зазначено, що працiвник зобов'язаний:
- дбати про особисту безпеку i здоров'я, а також про безпеку i здоров'я оточуючих людей в процесi виконання будь-яких робiт чи пiд час перебування на територiї пiдприємства;
- знати i виконувати вимоги нормативно-правових актiв з охорони працi, правила поводження з машинами, механiзмами, устаткуванням та iншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та iндивiдуального захисту;
- проходити у встановленому законодавством порядку попереднi та перiодичнi медичнi огляди.
2. 4. Навчання з питань охорони працi.
Дуже важливою є стаття 18 щодо навчання з питань охорони працi.
Працiвники пiд час прийняття на роботу i в процесi роботи повиннi проходити за рахунок роботодавця iнструктаж, навчання з питань охорони працi, з надання першої медичної допомоги потерпiлим вiд нещасних випадкiв i правил поведiнки у разi виникнення аварiї.
Працiвники, зайнятi на роботах з пiдвищеною небезпекою або там, де є потреба у професiйному доборi, повиннi щороку проходити за рахунок роботодавця спецiальне навчання i перевiрку знань вiдповiдних нормативно-правових актiв з охорони працi. Перелiк робiт з пiдвищеною небезпекою затверджується спецiально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною працi.
працi за участю профспiлок. Порядок проведення навчання та перевiрки знань посадових осiб з питань охорони працi визначається типовим положенням, що затверджується спецiально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною працi. Не допускаються до роботи працiвники, у тому числi посадовi особи, якi не пройшли навчання, iнструктаж i перевiрку знань з охорони працi. У разi виявлення у працiвникiв, у тому числi посадових осiб, незадовiльних знань з питань охорони працi, вони повиннi у мiсячний строк пройти повторне навчання i перевiрку знань.
Вивчення основ охорони працi, а також пiдготовка та пiдвищення квалiфiкацiї спецiалiстiв з охорони працi з урахуванням особливостей виробництва вiдповiдних об'єктiв економiки забезпечуються спецiально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузi освiти та науки в усiх навчальних закладах за програмами, погодженими iз спецiально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною працi.
У статтi 20 йдеться про регулювання охорони працi у колективному договорi(угодi).
У колективному договорi, угодi сторони передбачають забезпечення працiвникам соцiальних гарантiй у галузi охорони працi на рiвнi, не нижчому за передбачений законодавством, їх обов'язки, а також комплекснi заходи щодо досягнення встановлених нормативiв безпеки, гiгiєни працi та виробничого середовища, пiдвищення iснуючого рiвня охорони працi, запобiгання випадкам виробничого травматизму, професiйного захворювання, аварiям i пожежам, визначають обсяги та джерела фiнансування зазначених заходiв.
2. 5. Органи державного нагляду за охороною працi
Державний нагляд за додержанням законiв та iнших нормативно-правових актiв про охорону працi здiйснюють:
- спецiально уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною працi;
- спецiально уповноважений державний орган з питань радiацiйної безпеки;
- спецiально уповноважений державний орган з питань пожежної безпеки;
- спецiально уповноважений державний орган з питань гiгiєни працi.
мiсцевого самоврядування, їм не пiдзвiтнi i не пiдконтрольнi.
Дiяльнiсть органiв державного нагляду за охороною працi регулюється цим Законом, законами України "Про використання ядерної енергiї i радiацiйну безпеку", "Про пожежну безпеку", "Про забезпечення санiтарного та епiдемiчного благополуччя населення", iншими нормативно-правовими актами та положеннями про цi органи, що затверджуються Президентом України або Кабiнетом Мiнiстрiв України.
2. 6. Громадський контроль
Стаття 41 стосується громадського контролю за додержанням законодавства про охорону працi
Громадський контроль за додержанням законодавства про охорону працi здiйснюють професiйнi спiлки, їх об'єднання в особi своїх виборних органiв i представникiв.
Професiйнi спiлки здiйснюють громадський контроль за додержанням законодавства про охорону працi, створенням безпечних i нешкiдливих умов працi, належних виробничих та санiтарно-побутових умов, забезпеченням працiвникiв спецодягом, спецвзуттям, iншими засобами iндивiдуального та колективного захисту. У разi загрози життю або здоров'ю працiвникiв професiйнi спiлки мають право вимагати вiд роботодавця негайного припинення робiт на робочих мiсцях, виробничих дiльницях, у цехах та iнших структурних пiдроздiлах або на пiдприємствах чи виробництвах фiзичних осiб, якi вiдповiдно до законодавства використовують найману працю, в цiлому на перiод, необхiдний для усунення загрози життю або здоров'ю працiвникiв.
Професiйнi спiлки також мають право на проведення незалежної експертизи умов працi, а також об'єктiв виробничого призначення, що проектуються, будуються чи експлуатуються, на вiдповiднiсть їх нормативно-правовим актам про охорону працi, брати участь у розслiдуваннi причин нещасних випадкiв i професiйних захворювань на виробництвi та надавати свої висновки про них, вносити роботодавцям, державним органам управлiння i нагляду подання з питань охорони працi та одержувати вiд них аргументовану вiдповiдь. У разi вiдсутностi професiйної спiлки на пiдприємствi громадський контроль за додержанням законодавства про охорону працi здiйснює уповноважена найманими працiвниками особа.
Стаття 42 визначає права уповноважених найманими працiвниками осiб з питань охорони працi. Уповноваженi найманими працiвниками особи з питань охорони працi мають право безперешкодно перевiряти на пiдприємствах виконання вимог щодо охорони працi i вносити обов'язковi для розгляду роботодавцем пропозицiї про усунення виявлених порушень нормативно-правових актiв з безпеки i гiгiєни працi. Для виконання цих обов'язкiв роботодавець за свiй рахунок органiзовує навчання, забезпечує необхiдними засобами i звiльняє уповноважених найманими працiвниками осiб з питань охорони працi вiд роботи на передбачений колективним договором строк iз збереженням за ними середнього заробiтку.
Не можуть бути ущемленi будь-якi законнi iнтереси працiвникiв у зв'язку з виконанням ними обов'язкiв уповноважених найманими працiвниками осiб з питань охорони працi, їх звiльнення або притягнення до дисциплiнарної чи матерiальної вiдповiдальностi здiйснюється лише за згодою найманих працiвникiв у порядку, визначеному колективним договором.
Якщо уповноваженi найманими працiвниками особи з питань охорони працi вважають, що профiлактичнi заходи, вжитi роботодавцем, є недостатнiми, вони можуть звернутися за допомогою до органу державного нагляду за охороною працi. Вони також мають право брати участь i вносити вiдповiднi пропозицiї пiд час iнспекцiйних перевiрок пiдприємств чи виробництв фiзичних осiб, якi вiдповiдно до законодавства використовують найману працю, цими органами.
Уповноваженi найманими працiвниками особи з питань охорони працi дiють вiдповiдно до типового положення, що затверджується спецiально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань працi та соцiальної полiтики.
2. 7. Вiдповiдальностi за порушення вимог щодо охорони працi
Стаття 44 стосується вiдповiдальностi за порушення вимог щодо охорони працi.
За порушення законiв та iнших нормативно-правових актiв про охорону працi, створення перешкод у дiяльностi посадових осiб органiв державного нагляду за охороною працi, а також представникiв профспiлок, їх органiзацiй та об'єднань виннi особи притягаються до дисциплiнарної, адмiнiстративної, матерiальної, кримiнальної вiдповiдальностi згiдно iз законом.
Заключення
1. В Українi створена та працює законодавча база з питань охорони працi. Законодавство України про охорону працi складається iз загальних законiв України та спецiальних законодавчих актiв.
2. Основний закон держави – Конституцiя України – в статтi 43 визначає, що кожен має право на працю. Держава створює умови для повного здiйснення громадянами права на працю, гарантує рiвнi можливостi у виборi професiї та роду трудової дiяльностi. Використання примусової працi забороняється. Кожен має право на належнi, безпечнi i здоровi умови працi, на заробiтну плату, не нижчу вiд визначеної законом. Використання працi жiнок i неповнолiтнiх на небезпечних для їхнього здоров'я роботах забороняється. Громадянам гарантується захист вiд незаконного звiльнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
3. Кодекс законiв про працю України регулює трудовi вiдносини всiх працiвникiв, сприяючи зростанню продуктивностi працi, полiпшенню якостi роботи, пiдвищенню ефективностi суспiльного виробництва i пiднесенню на цiй основi матерiального i культурного рiвня життя трудящих.
4. Закон України "Про загальнообов'язкове державне соцiальне страхування вiд нещасного випадку на виробництвi та професiйного захворювання, якi спричинили втрату працездатностi" вiдповiдно до Конституцiї України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соцiальне страхування визначає правову основу, економiчний механiзм та органiзацiйну структуру загальнообов'язкового державного соцiального страхування громадян вiд нещасного випадку на виробництвi та професiйного захворювання, якi призвели до втрати працездатностi або загибелi застрахованих на виробництвi.
5. Закон України «Про охорону працi» визначає основнi положення щодо реалiзацiї конституцiйного права працiвникiв на охорону їх життя i здоров'я у процесi трудової дiяльностi, на належнi, безпечнi i здоровi умови працi, регулює за участю вiдповiдних органiв державної влади вiдносини мiж роботодавцем i працiвником з питань безпеки, гiгiєни працi та виробничого середовища i встановлює єдиний порядок органiзацiї охорони працi в Українi.
6. Закон України «Про мiсцевi державнi адмiнiстрацiї» визначає органiзацiю, повноваження та порядок дiяльностi мiсцевих державних адмiнiстрацiй.
Список використаної лiтератури
1. Конституцiя України: Прийнята на п’ятiй сесiї Верхов. Ради України 28 черв. 1996р. – К.: Просвiта, 1996. – 80 с.
3. Опорний конспект лекцiй для самостiйної роботи при вивченнi курсу «Основи охорони працi» для студентiв 1-4 курсiв, всiх форм навчання всiх спецiальностей (Укл. А. О. Муромцевi., І. П. Кас’янов. – Одеса: ОДЕУ, ротапринт, 2006р. – 96 с.
Тестовi завдання.
А) 41, 47, 48;
В) 43, 45, 46;
Б) 1996р.
В) 2005р.
3. Згiдно Закону України «Про вiдпустки» вищий
нагляд за додержанням i правильним застосуванням законодавства про вiдпустки здiйснюється:
Б) Генеральним прокурором України та пiдпорядкованими йому прокурорами.
В) профспiлковими органами.
4. Закон України «Про охорону працi» був прийнятий:
А) 18 листопада 1991р.
Б)
14 жовтня 1992р.
А) роботодавець
В) iнспектор
| 
