Забезпечення життєдiяльностi людини в навколишньому середовищi
Змiст
№4. Дайте характеристику потенцiйної небезпеки життєдiяльностi людини
№39. Приведiть порядок поведiнки при лiсових пожежах та надання першої медичної допомоги при опiках
№74. Дайте характеристику вибухiв на виробництвi, приведiть причини вибухiв, їх наслiдки
№103. Як будуються окремi швидко збудованi протирадiацiйнi укриття? Пояснiть чи можна пристосувати пiд ПРУ цеглинний будинок?
Список використаної лiтератури
№4. Дайте характеристику потенцiйної небезпеки життєдiяльностi людини
Небезпека - це явища, процеси, об'єкти, iнформацiя i самi люди, якi можуть викликати небажанi наслiдки i призводити до погiршення стану здоров'я чи смертi людини, завдавати шкоди навколишньому середовищу й об'єктам господарської дiяльностi.
Джерелами небезпек є природнi процеси i явища, техногенне середовище i людськi дiї.
Небезпека об'єктивно iснує в просторi i в часi та реалiзується у виглядi потокiв енергiї, речовини, iнформацiї. Людина постiйно взаємодiє з навколишнiм середовище перетворює це середовище, а воно, в свою чергу, впливає на життєдiяльнiсть самої людини.
Здебiльшого небезпека має прихований характер i може перетворюватися в реальну небезпеку за наявностi таких умов:
1) небезпека реально iснує;
2) людина перебуває в зонi дiї небезпеки;
3) людина не має ефективних засобiв захисту, не використовує їх або цi засоби неефективнi.
У разi вiдсутностi цих умов можна говорити про наявнiсть потенцiйної небезпеки.
i усi компоненти життєвого середовища, крiм позитивних властивостей i наслiдкiв, мають здатнiсть створювати небезпеки. При цьому будь-яка нова позитивна дiя неминуче супроводжується виникненням нової потенцiйної небезпеки чи групи небезпек (мобiльний i стiльниковий зв'язок, комп'ютер тощо). Навiть при найвищому рiвнi розвитку технiки абсолютне усунення джерел небезпеки неможливе. Завдання полягає в тому, щоб звести цю небезпеку до мiнiмуму.
Дiяльнiсть людини потенцiйно небезпечна, оскiльки неминуче пов'язана з використанням (виробництво, збереження i перетворення) хiмiчної, електричної й iнших видiв енергiї, речовин та iнформацiї.
№39. Приведiть порядок поведiнки при лiсових пожежах та надання першої медичної допомоги при опiках
Лiсовi пожежi виникають з рiзних причин. До 80% лiсових пожеж виникає через недотримання населенням заходiв протипожежної безпеки у мiсцях роботи i вiдпочинку, а також в результатi використання на роботi в лiсi несправної в протипожежному вiдношеннi технiки. Лiсовi пожежi вiд блискавок, вiд само загоряння торфу, а також за несприятливих метеорологiчних умов.
пiд кронами дерев та iнших мiсцях.
Щоби лiквiдувати пожежу потрiбно її зупинити, локалiзувати, погасити i патрулювати.
Основнi способи гасiння лiсових пожеж:
- захльостування або закидання кромки пожежi землею;
- влаштування огороджувальних та мiнералiзованих смуг та канав;
- гасiння пожежi водою або розчинами вогнегасячих хiмiкатiв;
З метою уточнення обстановки в районi пожежi потрiбно:
- визначити характер та межi пожежi;
- визначити напрямок розповсюдження вогню та можливi мiсця улаштування загороджуючих сил;
- наявнiсть i стан вододжерел, як до них пiд'їхати;
- шляхи виведення та способи рятування людей, якi потрапили у зону пожежi.
Пiд час лiквiдацiї осередкiв лiсових пожеж важливе значення має своєчасне виведення населення з районiв, якi є загрозливими, в безпечнi мiсця.
Населення виводять найбiльш зручними шляхами, враховуючи напрям i швидкiсть розповсюдження вогню та зони задимлення. Змiнювати вказаний маршрут виходу з метою його скорочення недопустимо, тому що можна несподiвано потрапити в кiльце вогню. Якщо не вдається обiйти зону диму, то при переходi через неї слiд одягнути протигази з гопкалiтовими патронами, а при їх вiдсутностi респiратори, ватно-марлевi пов'язки чи закрити рот i нiс шматком змоченої в водi тканини. Якщо шляхи евакуацiї вiдрiзанi вогнем, слiд пересуватися в обхiд пожежi, використовуючи просiки, береги рiчок, джерел, дiлянки листяного лiсу. В усiх випадках з групою людей, яких виводять з осередкiв пожеж, повинен бути провiдник, який добре знає мiсцевiсть. Осiб, якi не можуть самостiйно пересуватися (хворi, iнвалiди тощо), виносять на ношах або з застосуванням iнших пiдручних засобiв. При виведеннi людей з району пожежi найнебезпечнiшим є панiка. Необхiдно постiйно проявляти спокiй, витримку i обережнiсть.
Райони масових пожеж, як правило, оточують наряди мiлiцiї. В цi райони допускають тiльки тих осiб i технiку, якi безпосередньо пов'язанi з гасiнням пожежi. На дорогах, якi ведуть в район пожежi, органiзовують патрулювання. Це створює умови для безперешкодної роботи людей, якi лiквiдовують пожежу, i забезпечує безпеку стороннiх осiб. В самому районi пожежi органiзовують регульований рух транспорту i технiки, виходячи з обстановки, що склалася, i рiшень, прийнятих керiвником гасiння пожежi. На дорогах виставляють регулювальникiв i встановлюють вказiвники.
Головне завдання - рятування людей, надання їм медичної допомоги, евакуацiя iз зони можливого розповсюдження.
Залежно вiд тяжкостi розрiзняють чотири ступенi опiку:
I - почервонiння шкiри та її набряк;
II - пухирi, наповненi жовтуватою рiдиною;
IV - обвуглювання тканин.
Необхiдно швидко вивести або винести потерпiлого з вогню. При займаннi одягу треба негайно його зняти або накинути щось на потерпiлого (мiшок, тканину), тобто не давати доступу повiтря до вогню. Полум'я на одязi можна гасити водою, засипати пiском, гасити своїм тiлом, качаючись по землi.
При опiках I ступеня треба промити ураженi дiлянки шкiри антисептичними засобами, потiм обробити спиртом, одеколоном. До обпечених дiлянок не можна доторкатись руками, не можна проколювати пухирi й вiдривати шматки одягу, що прилипли до мiсць опiку, не можна накладати мазi, порошки тощо.
дихання треба зробити штучне дихання.
Вибухи та їхнi наслiдки - пожежi, вiдбуваються на об'єктах, якi виробляють вибухонебезпечнi та хiмiчнi речовини. При горiннi багатьох матерiалiв утворюються високотоксичнi речовини, вiд дiї яких люди гинуть частiше, нiж вiд вогню. Ранiше при пожежах видiлявся в основному чадний газ. Але в останнi десятирiччя горить багато речовин штучного походження: полiстирол, полiуретан, вiнiл, нейлон, поролон. Це призводить до видiлення в повiтря синильної, соляної й мурашиної кислот, метанолу, формальдегiду та iнших високотоксичних речовин.
третини до половини всiх аварiй на виробництвi пов'язано з вибухами технологiчних систем та обладнання: реактори, ємностi, трубопроводи тощо. Пожежi на пiдприємствах можуть виникати також внаслiдок ушкодження електропроводiв, машин, якi знаходяться пiд напругою, опалювальних систем.
Бiльше нiж 63% вибухiв у промисловостi зумовлено помилками людей або Їхньою некомпетентнiстю. Коли пiдприємство скорочує штати й бюджет аварiйних служб, знижується ефективнiсть їх функцiонування, рiзко зростає ризик виникнення пожеж i вибухiв, а також рiвень людських та матерiальних втрат.
Протирадiацiйнi укриття, в основному, забезпечують захист людей вiд радiоактивного зараження, свiтлового опромiнення, а також зменшують дiю ударної хвилi i проникаючої радiацiї. Крiм того, вони захищають вiд крапельнорiдинних отруйних речовин i частково вiд хiмiчних та бiологiчних аерозолiв.
Найпростiшi укриття зменшують радiуси ураження людей ударною хвилею, послаблюють дiю радiоактивних випромiнювань та ураження свiтловим випромiнюванням
При класифiкацiї враховуються двi характеристики:
- ступiнь захисту вiд надлишкового тиску ( Р кг / см2), який залежить вiд мiцностi будiвельних конструкцiй;
- коефiцiєнт захисту (ослаблення) за радiоактивним випромiнюванням Кз (Косл.) показує в скiльки разiв рiвень радiацiї у захиснiй спорудi менший, нiж ззовнi. Вiн залежить вiд шару i властивостей матерiалу, що вкриває захисну споруду.
Тому, для того щоб вiдповiсти на питання – чи можна пристосувати пiд протирадiацiйне укриття цеглинний будинок, необхiдно розглянути характеристику цегли, як матерiалу, що здатен ослаблювати потiк радiоактивних випромiнювань.
Здатнiсть будiвельного матерiалу ослаблювати потiк радiоактивних випромiнювань характеризується товщиною шару половинного послаблення матерiалу тобто такого, що зменшує iнтенсивнiсть радiоактивних випромiнювань у два рази.
Для рiзних матерiалiв ця характеристика рiзна.
|
Свинець |
Сталь |
Бетон |
Грунт |
Цегла |
Деревина |
| Шар половинного послаблення |
1,3-1,8 |
1,8-3 |
5-6 |
8-14 |
12-13 |
20-40 |
Отже пiд протирадiацiйнi укриття можуть пристосовуватися рiзнi примiщення та споруди, в тому числi й цеглиннi. При пристосуваннi споруд рiзного характеру пiд укриття проводиться три види робiт:
- посилення захисних властивостей споруди. Цього можна досягнути розкладенням на перекриттях додаткового шару ґрунту, або обкладання стiн мiшками iз землею;
У сучасних мiстах є багато пiдземних споруд рiзного призначення, якi можна використати як сховище пiсля деякого дообладнання. До них вiдносяться метрополiтени, транспортнi i пiшохiднi тунелi, заглибленi частини будiвель.
У замiськiй зонi пiд протирадiацiйнi укриття в першу чергу пристосовуються пiдпiлля i пiдвали житлових будинкiв та будiвель рiзного призначення, овочесховища, примiщення будинкiв, природнi печери, гiрськi виробки.
При недостатнiй мiсткостi завчасно побудованих укрить будуються швидкозбудованi. У них теж передбачаються примiщення для захищених, простiше фiльтровентиляцiйне обладнання, санвузли, запаси води. Для будiвлi швидкозбудованих укрить використовується срiбний залiзобетон, елементи пiдземних колекторiв. Будiвлю таких споруд планують завчасно стосовно до умов того чи iншого об'єкта. Для цього необхiдно мати вiдповiдну документацiю. Типове швидкозбудоване сховище будується за 24 години.
Список використаної лiтератури
1. Белов С. В. Безопасность жизнедеятельности. Учебник для вузов. - М.: Высшая школа., 1999. 448 с.
2. Джигирей В. С., Жидецький В. Ц. Безпека життєдiяльностi. Пiдручник. – Вид. 4-те, доповнене, 2001. – С. 215-231
3. Желiбо Є. П., Зацарний В. В. Безпека життєдiяльностi: Пiдручник. – К.: Каравела, 2006 – С. 107-132
4. Желiбо ЄЛ., Зацарний В. В., Заверуха Н. М. Безпека життєдiяльностi. - Навч. посiбник. - К: Каравела, 2004 - С. 51-59
5. Миценко І. М. Забезпечення життєдiяльностi людини в навколишньому середовищi. - Кiровоград: 1998.
6. Норми радiацiйної безпеки України (НРБУ-97): Державнi гiгiєнiчнi нормативи. - К: Вiддiл полiграфiї УЦДСЕН МОЗ України, 1997.
| 
