Гiгiєнiчнi норми житла
Вищий навчальний заклад “Вiдкритий мiжнародний унiверситет
розвитку людини “Україна”
Горлiвський регiональний iнститут
РЕФЕРАТ
з дисциплiни: Гiгiєна
На тему:
Гiгiєнiчнi норми житла
напряму пiдготовки 0102 – фiзичне виховання i спорт
спецiальностi 6. 010200 – фiзична реабiлiтацiя
Рибалко Олени Дмитрiвни
Викладач: Ярош А. М.
Горлiвка 2009
План
Вступ
1. Орiєнтацiя будiвель
2. Будiвельнi матерiали
3. Поверховiсть, планування i розмiри примiщень
4. Внутрiшня вiддiлка примiщень
5. Боротьба з шумом
6. Попередження вогкостi в будiвлях
7. Освiтлення житла
8. Вентиляцiя примiщень
9. Опалювання примiщень
Вступ
Вiдповiдно до гiгiєнiчних вимог житловi помешкання повиннi бути достатньо просторими, сухими, свiтлими, чистими, надiйно захищати вiд холоду, жари, дощiв i вiтрiв, мiстити чисте повiтря, вiльне вiд пилу, шкiдливих газiв i патогенних мiкроорганiзмiв, мати сприятливий мiкроклiмат, бути красиво оформленими в архiтектурному i естетичному вiдношеннi, забезпечувати тишу, зручностi, спокiй, вiдпочинок i необхiднi умови для роботи, тепловий комфорт, задовiльне природне освiтлення. Чистота повiтря, мiкроклiмат помешкання залежать вiд розташування будiвель по вiдношенню до сторiн свiту, теплостiйкостi захищаючих конструкцiй, системи опалювання i вентиляцiї. Для правильного вирiшення цих питань необхiдно враховувати клiматогеографiчнi особливостi району будiвництва, характер забудови населених мiсць, вибiр будiвельних матерiалiв.
1. Орiєнтацiя будiвель
Для забезпечення достатнього освiтлення i необхiдного теплового режиму в примiщеннях важливе значення має їхня орiєнтацiя. Сонячне промiння повинне проникати у вiкна всiх основних примiщень, що є мiсцем постiйного або тривалого перебування людей, забезпечуючи по можливостi бiльш тривалу iнсоляцiю протягом дня, особливо взимку.
В жаркiй будiвельно-клiматичнiй зонi рекомендується, щоб уникнути перегрiву, в лiтнiй час орiєнтацiя головного ' фасаду будiвлi, тобто того, на який виходять вiкна основних примiщень, на пiвдень або в крайньому випадку на пiвденний схiд. Захiдного напряму в цих випадках слiд уникати, оскiльки при орiєнтацiї на захiд сонячне промiння проникає в примiщення у другу половину дня, коли повiтря i стiни i без того нагрiтi, внаслiдок чого можливий перепрiвши. В жаркiй i теплiй клiматичних зонах для пом'якшення лiтнiх перегрiвiв переважно малоповерхове будiвництво з критими балконами, що обмежують надходження сонячної радiацiї всередину примiщень. Бiльш низькi температури в перших поверхах забезпечуються охолоджуючим впливом землi i озелененням територiї.
вiд напряму пануючих вiтрiв. В помiрнiй клiматичнiй зонi прийнята меридiональна орiєнтацiя фасадiв будiвель, краще всього за так званою гелiотермiчною вiссю з вiдхиленням вiд меридiана на 19—22°, при якiй вiкна кiмнат обернутi на схiд i захiд.
2. Будiвельнi матерiали
Основна гiгiєнiчна вимога, що пред'являється до будiвельних матерiалiв, полягає в тому, щоб вони володiли поганою теплопровiднiстю, забезпечуючи захист примiщень вiд охолоджування i перегрiву. Теплопровiднiсть матерiалiв залежить вiд їх пористостi, вiд загального об'єму що мiститься в них повiтря.
Будiвельнi матерiали, що особливо використовуються для зовнiшнiх частин будiвель, повиннi бути також мало гiгроскопiчними, не вбирати вологу з повiтря, протистояти атмосферним осiданням, легко вiддавати воду назад, оскiльки заповнення пiр водою, коефiцiєнт теплопровiдностi якої рiвний 0,5 рiзко погiршує тепловi властивостi.
Повiтропроникнiсть матерiалiв як чинник, що сприяє обмiну кiмнатного повiтря iз зовнiшнiми, має певне гiгiєнiчне значення, але в сучасному будiвництвi бiльшої ролi не грає .
Бiльшостi приведених вимог вiдповiдає дерево, цегла, бетон, Введення в товщу бетону металевої арматури (залiзобетон). Полiмернi матерiали дешевше традицiйних будiвельних матерiалiв. Проте, вони можуть представляти потенцiйну небезпеку для здоров'я людини через можливе видiлення в повiтря хiмiчних речовин, що мають токсичну дiю i неприємний запах. Їм властива також здатнiсть накопичувати на своїй поверхнi заряди статичної електрики, якi при зiткненнi з ними викликають неприємнi вiдчуття. Тонкi покриття для пiдлоги мають бiльш низьку температуру, нiж звичайнi пiдлоги. Нарештi, слiд зазначити легку займистiсть полiмерних будiвельних материалiв.
3. Поверховiсть, планування i розмiри примiщень
В нових i реконструйованих мiстах обласного значення, житловi масиви забудовують переважно 9—12-поверховими будинками. В 6-поверхових i бiльш високих будинках повинен бути лiфт i смiттєпровiд. Великою перевагою багатоповерхових будiвель є наявнiсть всiх видiв санiтарного i побутового впорядкування, проте зростання поверховостi неминуче приводить до збiльшення щiльностi заселення.
В сiльськiй мiсцевостi переважають iндивiдуальнi 1— 2-поверховi житловi будинки. Двоповерховi будинки мають перевагу перед одноповерховими.
Мiнiмальний розмiр житлової площi, встановлений на 1 людину, — 9 м2. В житлових кiмнатах гуртожитку, що використовуються обмежений час, головним чином для сну i вiдпочинку, на кожну людину призначається 6 м2.
4. Внутрiшня вiддiлка примiщень
Вiддiлка повинна сприяти утепленню примiщень, зменшенню звукопровiдностi, усувати рiзну нещiльнiсть, щiлини, шорсткостi, не змiнювати iстотно повiтропроникнiсть стiн, сприяти вiддзеркаленню свiтла усерединi примiщень, забезпечувати можливiсть легкого прибирання.
Пiдлоги в житлових примiщеннях повиннi бути теплими, рiвними, щiльними, не створюючими шуму при ходьбi i неслизькими. Цим вимогам вiдповiдають дерев'янi пiдлоги, забарвленi масляною фарбою або покритi лiнолеумом на тканиннiй основi. Пiдлоги з твердих керамiчних плиток холоднi, слизькi i їх застосовують лише на сходових клiтках i в тих примiщеннях, де потрiбна пiдтримка особливої чистоти (операцiйнi, лабораторiї, туалети, ванни i iн.).
Стiни частiше за все фарбують клейовими фарбами (поверх штукатурки), хоча маслянi фарби мають перевагу в тому вiдношеннi, що вони дозволяють проводити вологе прибирання стiн, на їх поверхнi швидше гинуть мiкроби. Проте стiна, покрита масляною фарбою, стає непроникною для повiтря, тодi як клейове забарвлення зменшує природну вентиляцiю лише наполовину. Обклеювання стiн звичайними паперовими шпалерами значне утрудняє прибирання, той, що виживає бактерiй на їх поверхнi збiльшується. При забарвленнi стiн слiд створювати матовi поверхнi, якi дають дифузне вiддзеркалення i сприяють рiвномiрностi освiтлення; глянсуватi, лакованi поверхнi дають дзеркальне вiддзеркалення.
На ступiнь вiддзеркалення свiтла, а отже, i на освiтленiсть примiщень, великий вплив надає колiр фарб. Стiни, забарвленi в бiлий колiр, вiдображають до 80% падаючого на них свiтла, в ясно-жовтий—60%, ясно-зелений—46%, ясно-голубий — 30 %, темно-жовтий — 20 %, коричневий —15%, темно-зелений—10%, темно-голубий— 6%. Забрудненi стiни, вiдображають свiтла в два рази менше нiж недавно фарбованi.
бадьорить, i створюють вiдчуття тепла i затишку. Зеленi тони дiють заспокiйливо; зелений i жовтий кольори якнайменше стомлюють зiр. Загалом кольори, що наближаються до видимого промiння сонячного спектру i забарвлення зеленої рослинностi, надають найвигiднiшу дiю на вказанi функцiї органiзму, що слiд використовувати не тiльки в житлах, але i на виробництвi. Вiдомо, що певний колiр стiн i предметiв устаткування може сприятливо впливати на працездатнiсть робiтникiв.
5. Боротьба з шумом
i iмпульснi. Інтенсивнiсть звуку визначається не абсолютною, а вiдносною величиною—його рiвнем, що виражається в умовних логарифмiчних одиницях—децибелах (дБ), якi показують, наскiльки даний звук в логарифмiчних значеннях бiльше порогу чутностi (Бел—автор цiєї системи вимiрювання).
Дiапазон звукiв, сприйманий вухом людини, укладається на шкалi вiд 0 до 139 дБ; нижня межа вiдповiдає порогу чутностi, а верхняя—порогу больових вiдчуттiв. Уявлення про те, яким слуховим вiдчуттям вiдповiдають рiзнi рiвнi цiєї шкали, дають наступнi данi: рух легкового автомобiля—66—86 дБ, тролейбуса—78—90 дБ, вантажної машини—74—106 дБ, трамвая—79—93 дБ, автобуса— 78—96 дБ. В даний час розробленi бiльш точнi характеристики рiвня шуму, що враховують його спектральний склад.
В житловi примiщення шум проникає через вiкна i щiлини мiж рамами, через стiни при недостатнiй їх товщинi i звукоiзоляцiї. Нерiдко джерелами шуму служать вбудованi в будiвлi магазини, майстернi, лiфти.
Згiдно встановленої нормi шум в житлових примiщеннях неповинен перевищувати 30 дБ. При постiйнiй дiї високий шум викликає стомлення, знижує працездатнiсть, увагу, пiдвищує кров'яний тиск i нервову збудливiсть, зменшує моторну i секреторну дiяльнiсть шлунку. Встановлено, що постiйний вуличний шум сприяє виникненню багатьох захворювань, особливо гiпертонiчної хвороби i хвороб нервової системи. Слiд особливо пiдкреслити значення тишi пiд час сну. Нiчний шум виключає можливiсть повного вiдпочинку, особливо органiв чуття i центральної нервової системи.
Дослiджують вплив шуму за допомогою шумомiрiв, датчиком є мiкрофон.
6. Попередження вогкостi в будiвлях
створюючи сприятливi умови для розвитку низьких органiзмiв—грибiв, що викликають той, що гниє i руйнування дерев'яних частин.
Головною причиною вогкостi в примiщеннях є сирi стiни: у зв'язку з високим рiвнем стояння ґрунтових вод, якi необхiдно вiдводити шляхом дренажу ґрунту i створювати водозахиснi прокладки мiж нею i фундаментом.
· Дерево, вживане для будiвництва, повинне бути сухим, перед здачею в експлуатацiю будiвля повинна просушуватися.
нижнiх частинах зовнiшнiх стiн, вiдпала штукатурка, неприємний запах.
Добре освiтлення житлових примiщень необхiдне для створення нормальних умов для зорової роботи i в загальногiгiєнiчному вiдношеннi. Недостатнє або нерацiональне освiтлення веде до стомлення очей, центральної нервової системи, знижує розумову i фiзичну працездатнiсть, сприяє розвитку ряду захворювань, зокрема короткозоростi у дiтей, створює можливiсть виникнення травм. Свiтлова енергiя робить вплив на велику кiлькiсть фiзiологiчних процесiв в органiзмi.
Свiтловий потiк—потужнiсть променистої енергiї, оцiнювана по свiтловому вiдчуттю. За одиницю свiтлового потоку прийнятий люмен (лм)—световой потiк, випромiнюваний абсолютно чорним тiлом площею 0,5305 мм2 при температурi затвердiння платини. Освiтленiсть — густина свiтлового потоку освiтленої поверхнi. За одиницю освiтленостi прийнятий люкс (лк)—освiтленiсть поверхнi в 1 м2, на яку падає i рiвномiрно розповсюджується свiтловий потiк, рiвний 1 лм. Освiтленiсть вимiрюється за допомогою люксметрiв - приладiв, датчиком яких є фотоелемент.
Мiнiмальна освiтленiсть при люмiнесцентних лампах повинна дорiвнювати: в адмiнiстративних i учбових закладах, читальнях, концертних залах—300 лк; в банках, ощадкасах, поштових вiддiленнях, машинописних i рахункових бюро, продовольчих магазинах—400 лк; в житлових i суспiльних зданиях— 100 лк. В деяких примiщеннях, у тому числi гуртожитках, передбачають додаткове мiсцеве освiтлення.
8. Вентиляцiя примiщень
Величина необхiдного обмiну кiмнатного повiтря iз зовнiшнiм залежить вiд числа людей, що знаходилися в примiщеннi, його кубатури i характеру роботи, що проводиться. Вонаможе бути визначена на основi рiзних показникiв, i як одне з них, поширеного в санiтарнiй практицi при обстеженнi житлових примiщень - змiст двоокису вуглецю. Вентиляцiя не повинна допускати перевищення змiсту вуглекислоти в примiщеннi вище 1%, яке прийняте як допустима концентрацiя i для звичайних житлових примiщень, класiв, лiкарняних палат i iн.
для цього вентиляцiйного повiтря на одну людину в годину називається об'ємом вентиляцiї.
В житлових примiщеннях норма повiтряного куба складає 25-27 м3
, об'єм вентиляцiю—37,7 м3
, звiдси необхiдно для повного видалення зiпсованого повiтря i замiни його чистим атмосферним повiтрям забезпечити приблизно 3-кратний обмiн повiтря протягом години. Її обчислюють шляхом розподiлу кiлькостi повiтря, що поступає протягом 1 години в примiщення, на його кубатуру.
Природною вентиляцiєюназивають iнфiльтрацiю зовнiшнього повiтря через рiзнi щiлини i нещiльнiсть у вiкнах, дверях i частково через пори будiвельних матерiалiв в примiщення, а також провiтрювання їх за допомогою вiдкритих вiкон, кватирок i iнших отворiв, влаштовуваних для посилення природного повiтрообмiну. В тому i iншому випадку обмiн повiтря вiдбувається унаслiдок рiзницi температури зовнiшнього i кiмнатного повiтря i тиску вiтру.
Оскiльки цього недостатньо, то використовують кватирки i фрамуги, що вiдкидаються пiд кутом 45о
. В цьому випадку холодне повiтря поступає в примiщення спочатку вгору, пiд стелю, а потiм частково обiгрiтий спускається вниз, не утворюючи рiзких струмiв i не викликаючи сильного охолоджування людей. В холодну пору року повне i часте вiдкриття квтирок на 5—10 хв. бiльш ефективно, нiж напiввiдкрита кватирка, залишена на довгий термiн. Боятися короткочасного зниження температури в примiщеннi не слiд, оскiльки стiни i обстановка охолоджуються за цей час незначно i пiсля закiнчення провiтрювання температура повiтря швидко вiдновиться, головне, в цьому випадку вiдбудеться бiльш повна змiна повiтря.
шахту, з неї повiтря поступає назовнi. Ця система вентиляцiї працює на природнiй тязi завдяки тому, що утворюється в каналах унаслiдок температурної рiзницi перепаду тиску, що викликає рух бiльш теплого кiмнатного повiтря вгору.
Штучна вентиляцiя. В суспiльних будiвлях, розрахованих на перебування великої кiлькостi людей, в лiкарнях, школах, на виробництвi однiєї природної вентиляцiї буває недостатньо, у зв'язку з цим влаштовують механiчну вентиляцiю, яка не залежить вiд зовнiшньої температури i тиску вiтру i забезпечує за вiдомих умов пiдiгрiв, охолоджування i очищення зовнiшнього повiтря.
На виробництвi вони функцiонують бiльш тривалий час. Частiше за все застосовують мiсцеву витяжну вентиляцiю, що видаляє зiпсоване повiтря, а притока чистого повiтря здiйснюється за рахунок надходження через вiкна i кватирки. В примiщеннях з пiдвищеним забрудненням повiтря (кухнi, туалети) встановлюють тiльки витяжнi вентилятори.
Проте мiсцева вентиляцiя має певнi недолiки. При використовуваннi системи притоку в зимовий час утворюються холоднi струми повiтря в примiщеннi, робота вентиляторiв нерiдко супроводиться значним шумом, вони псують зовнiшнiй вигляд примiщень. Найсучаснiшим типом мiсцевої вентиляцiї є установки для кондицiонування повiтря.
Центральна вентиляцiя розрахована на обмiн повiтря у всiй будiвлi або в основних його примiщеннях, функцiонує постiйно або протягом бiльшої частини дня. Залежно вiд призначення примiщень центральна вентиляцiя буває приточною, витяжною, приточно-витяжною.
В холодну пору року повiтря пiдiгрiвають до 12—14 °С, в деяких випадках зволожують i подають в примiщення по каналах у внутрiшнiх стiнах. Канали закiнчуються отворами у верхнiй частинi стiн, i прикриваються гратами. Для видалення зiпсованого повiтря прокладають iншу витяжну сiть каналiв, отвори яких розташовують в нижнiй частинi протилежної внутрiшньої стiни; канали виводять на горище в загальний колектор, з якого повiтря видаляють назовнi за допомогою вентилятора.
Приточно-витяжна система вентиляцiї забезпечує переважання притоку повiтря над витяжкою, що особливо важливо в операцiйних вiддiленнях лiкарень. В душових, туалетах, на кухнях влаштовують тiльки витяжку. В багатьох будiвлях в цiлях економiї також влаштовують тiльки витяжну вентиляцiю з розрахунком на надходження чистого повiтря через кватирки.
В гiгiєнiчному вiдношеннi має бiльшу перевагу приточно-витяжна система вентиляцiї, яка забезпечує приток чистого пiдiгрiтого i при необхiдностi зволоженого, повiтря, що дозволяє краще пiдтримувати нормальний температурний режим в примiщеннях.
В даний час розроблена нова, досконалiша, система вентиляции—кондицiонування, яка дозволяє пiдтримувати автоматично протягом необхiдного часу оптимальнi умови температури, вогкостi, рух i чистоту повiтря. Для цього використовують центральнi установки кондицiонування повiтря, призначенi для обслуговування суспiльних будiвель (лiкарень, шкiл i iн.), залiзничних вагонiв, i кiмнатнi кондицiонери для окремих невеликих за об'ємом примiщень.
Кондицiонери можуть працювати iз забором зовнiшнього повiтря, а також на частковiй або повнiй рециркуляцiї, тобто забирати i подавати в примiщення те ж кiмнатне повiтря, пiддане вiдповiдному очищенню. Необхiдно, щоб при роботi кондицiонерiв були закритi вiкна i iншi отвори, що сполучаються iз зовнiшнiм повiтрям.
9. Опалювання примiщень
Основна гiгiєнiчна задача опалювання житла полягає в тому, щоб створити оптимальну температуру повiтря, постiйну в часi i в просторi.
Як нормальна температура повiтря в житлових примiщеннях прийнята 18—20 °С. Для холодної клiматичної зони оптимальною температурою в примiщеннi вважають 21—22 °С, помiрної— 18—20 °З, теплої — 18—19 °З, жаркої — 17—18 °С. В кабiнетах лiкарiв, лiкарняних палатах, процедурних найсприятливiша температура повiтря 20 °С, в операцiйних—22 °С, в класах—16 °С, спортивних залах— 15 °С.
Для забезпечення теплового комфорту людини температура повiтря в примiщеннях по вертикалi i горизонталi повинна бути рiвномiрною. Допускається рiзниця в температурi повiтря по вертикалi не бiльше 2—2,5 °С на кожний метр висоти i по горизонтали—от зовнiшньої до протилежної внутрiшньої стiни — до 2°С. Допустима рiзниця мiж температурою повiтря i внутрiшньою поверхнею зовнiшнiх стiн складає 3°С.
Опалювання не повинне погiршувати якiсть повiтря за рахунок надходження продуктiв неповного згорання, особливо окисли вуглецю, i пiдгорання пилу, що осiв на опалювальних приладах. Суха сублiмацiя органiчного пилу з поверхнi опалювальної системи вiдбувається при нагрiвi її до 80 °С. При високiй температурi поверхонь нагрiвальних приладiв (бiльше 80 °С) збiльшуються неприємнi запахи i загальнi запорошення примiщення, що є одним з iстотних джерел псування повiтря. Опалювання повинне бути безпечним в пожежному вiдношеннi i зручним в експлуатацiї.
або вугiлля (рiдко природного газу), проводять в примiщеннi. Недолiками даного виду опалювання вважають:
* труднiсть обслуговування
* Пiчне опалювання не забезпечує достатньо постiйної температури повiтря протягом доби (допускаються перепади до 5—6°С).
Рiдше використовують металевi печi, вiдмiннi ще бiльшими недолiками в гiгiєнiчному вiдношеннi.
По здатностi зберiгати тепло розрiзняють печi великої, середньої i малої теплоємностi.
бiльш рiвну температуру повiтря. Прикладом таких печей може служити добре вiдома голландська пiч, яку звичайно обробляють бiлими кахляними плитками.
залiза. Вони швидше нагрiвають примiщення, але швидше остигають, а тому їх застосовують головним чином в примiщеннях, розрахованих на тимчасове перебування людей.
· Печi малої теплоємностi, звичайно невеликих розмiрiв, виготовляють iз залiза або чавуну. Для житлових примiщень вони не придатнi, оскiльки сильно розжарюються, забруднюють повiтря продуктами пригорання пилу, газами i не забезпечують рiвномiрного нагрiвання примiщень. До нагрiвальних приладiв цього типу вiдносяться камiни, обiгрiваючi кiмнати променистою теплотою при горiннi дрiв або вугiлля; вони дiють i як витяжна вентиляцiя, їх використовують при художнiй обробцi примiщення, а сам процес горiння палива створює гарний настрiй. Останнiми роками для додаткового обiгрiву примiщень стали застосовувати електричнi камiни i рефлектори.
Для попередження забруднення основного примiщення, зокрема окислом вуглецю, топку слiд влаштовувати з боку коридору або передньої.
· не забруднює повiтря
· i забезпечує бiльш рiвну температуру повiтря в примiщеннях.
Добовi коливання температури при центральному опалюваннi не повиннi перевищувати 3 °С. З введенням центрального опалювання значно зменшилося задимлення атмосфери мiст. Воно бiльш вигiдне i в економiчних вiдносинах. Розрiзняють декiлька систем центрального опалювання.
гарячої води з електростанцiй i деяких промислових пiдприємств. Водяне опалювання дозволяє легко регулювати ступiнь нагрiвання примiщення шляхом подачi води, нагрiтої вiдповiдно до температури зовнiшнього повiтря, а також використовуючи регулятори, що є безпосередньо у опалювальних приладiв в примiщеннях. Завдяки цьому можна пiдтримувати в рiзних примiщеннях рiзну температуру повiтря вiдповiдно встановленим диференцiйованим нормам.
Нагрiвальнi прилади (батареї) розташовують бiля зовнiшнiх стiн в нiшах пiд вiкнами, щоб компенсувати найбiльше охолоджування примiщень в цих мiсцях. Нiшi рекомендується закривати знiмними гратами. Найбiльш сприятливi в гiгiєнiчному вiдношеннi батареї з гладкою поверхнею, складенi з окремих металевих елементiв (радiаторiв). В порiвняннi з ребристими батареями вони бiльш доступнi для очищення i дозволяють збiльшувати поверхню нагрiву шляхом додавання числа елементiв.
Водяне опалювання забезпечує постiйну i рiвномiрну температуру повiтря, не викликає його забруднення, оскiльки нагрiваючи, поверхнi батарей рiдко досягають 80 °С, нiж виникає пiдгоання пилу.
Парове опалювання конструктивно мало вiдрiзняється вiд водяного, в гiгiєнiчному ж вiдношеннi поступається йому, оскiльки циркулюючий в системi пара нагрiває батареї до 100 °С, що спричиняє за собою сублiмацiю пилу, небезпека опiкiв i часом створює перегрiв примiщень. При паровому опалюваннi виключається можливiсть центрального i мiсцевого регулювання, при впусканнi пари нерiдко виникає трiск унаслiдок прориву пари через скупчення конденсацiйної води у вигинах труб. Парове опалювання влаштовують лише у великих примiщеннях, розрахованих на тимчасове перебування людей.
Повiтряне опалювання полягає в пiдiгрiвi профiльтрованого зовнiшнього повiтря до 45-50 °С в камерах, розташованих в пiдвалi будiвлi, звiдки вiн через отвори вгорi поступає по каналах у внутрiшнiх стiнах в примiщення. До недолiкiв цiєї системи опалювання вiдноситься невеликий радiус дiї кожної камери, висока температура повiтря, що подається, що робить його надмiрно сухим, нерiвномiрнiсть обiгрiву примiщень i можливiсть забруднення повiтря пилом. Проте повiтряне опалювання економiчне, не вимагає труб i опалювальних приладiв, дозволяє сумiстити опалювання з вентиляцiєю, просте в експлуатацiї i показано для примiщень з великою вогкiстю повiтря (зали для глядачiв, критi басейни для плавання).
парового опалювання. В цьому випадку воно носить назву панельно-променистого опалювання. Інодi обiгрiвають стелю або пiдлогу. Температуру нагрiву стiнних панелей пiдтримують на рiвнi 35—45° С, що забезпечує усунення охолоджуючого впливу стiн.
Променисте опалювання забезпечує рiвномiрну температуру повiтря в примiщеннi по вертикалi i горизонталi, вигiдне в технiко-економiчному вiдношеннi. В умовах жаркого клiмату воно може бути використано для охолоджування примiщень, для чого по трубах пропускають холодну воду.
Бiльш точнi данi, що дозволяють встановити рiвномiрнiсть розподiлу температури, одержують при вимiрюваннi її в рiзних мiсцях примiщення, не ближче нiж 0,5 м вiд вiкон i зовнiшнiх кутiв, у пiдлоги i на рiвнi зростання дорослої людини. Середньодобову температуру обчислюють з ряду спостережень вранцi, вдень, увечерi i вночi.
Вимiрювання температури зручнiше всього проводити за допомогою термографiв, при користуваннi ж звичайними ртутними термометрами вiдлiк свiдчень проводять через 10 хв. вiд початку вимiрювання. Одночасно вимiряють зовнiшню температуру, силу i напрям вiтру. Для цього застосовують електричний термометр або спецiальний ртутний термометр iз спiральним резервуаром, який прикрiплюють до дослiджуваної поверхнi за допомогою гiпсу. Таким же чином вимiрюють температуру поверхнi нагрiвальних приладiв.
Список лiтератури
1. Габович Р. Д., Познанский С. С., Шахбазян Г. Х. Гигиена. - К.: Вища школа, 1983. - 320с.
2. Гигиена детей й подростков / Под ред. Г. Н. Сердкжовской. - М.: Медицина, 1989. - 320с.
3. Загальна гiгiєна: Посiбник до практичних занять / За ред. І.І. Даценко. - Львiв: Свiт, 2001. - 471 с.
4. Румянцев Г. И. , Воронцов М. П. Общая гигиена, М., 1990.
| 
