Гігієна повітряного середовища житлових приміщень

Мiнiстерство освiти та науки України Вищий навчальний заклад “Вiдкритий мiжнародний унiверситет розвитку людини “Україна” Горлiвський регiональний iнститут Кафедра фiзичної реабiлiтацiї з дисциплiни: Гiгiєна На тему: ГІГІЄНА ПОВІТРЯНОГО СЕРЕДОВИЩА ЖИТЛОВИХ ПРИМІЩЕНЬ студента 2-го курсу денної форми навчання напряму пiдготовки 0102 – фiзичне виховання i спорт спецiальностi 6. 010200 – фiзична реабiлiтацiя Цимбал Романа Анатолiйовича Викладач: Ярош А. М. Горлiвка 2009 ГІГІЄНА ПОВІТРЯНОГО СЕРЕДОВИЩА ЖИТЛОВИХ ПРИМІЩЕНЬ Бiльшу частину свого життя людина проводить у примiщеннi. Примiщення можуть бути житловими, виробничими та громадськими (навчальнi, культурно-видовищнi, бiблiотечнi, торговельнi, лiкарнянi та iн.). Залежно вiд вiку, характеру трудової дiяльностi, стану здоров'я, iндивiдуального способу життя час перебування у примiщеннi упродовж дня коливається вiд 40 до 100 %, складаючи у середньому 75—80 %. Унаслiдок фiзiологiчних, побутових, виробничих та iнших процесiв повiтря примiщень суттєво вiдрiзняється вiд навколишнього. Загальне уявлення про змiни складу i властивостей повiтря примiщень порiвняно з чистим, атмосферним дає таблиця 1. Із таблицi видно, що цi змiни стосуються головним чином хiмiчного складу та вмiсту аерозолiв у житлових примiщеннях. Провiдне гiгiєнiчне значення мають забруднення повiтря рiзними хiмiчними речовинами, зниження вмiсту кисню та легких аероiонiв з негативним зарядом, унаслiдок чого вiдбувається денатурацiя повiтря, яка несприятливо впливає на здоров'я людини. Джерела забруднення (денатурацiї) повiтря примiщень подiляються на двi основнi групи: зовнiшнi та внутрiшнi. Основним джерелом зовнiшньої групи є забруднення атмосферного повiтря, що пов'язане з викидами промислових пiдприємств, окремих комунальних та iнших об'єктiв, автомобiльного транспорту. У житлових примiщеннях, розташованих на територiях iз забрудненим атмосферним повiтрям, майже всi хiмiчнi, газовi компоненти цього забруднення виявляються i в повiтрi примiщень. Чим вищий рiвень забруднення зовнiшнього атмосферного повiтря, тим вищий вмiст вiдповiдних забруднювачiв у повiтрi жител. Інколи концентрацiя останнiх може сягати гранично допустимої для атмосферного повiтря величини i навiть перевищувати її. Однак провiдне значення в процесi денатурацiї повiтря житлових примiщень мають внутрiшнi джерела i чинники забруднення: повiтря, що видихується людиною, забруднення,, зумовленi використанням газових плит та iнших опалювальних приладiв, приготування їжi, засоби побутової хiмiї, кiмнатний пил, продукти розкладу органiчних речовин на одязi, бiлизнi, шкiрi людей i домашнiх тварин, палiння, хiмiчнi речовини з будiвельно-оздоблювальних матерiалiв, будiвельнi конструкцiї, меблi тощо. Певне значення можуть мати побутовi «аварiйнi» забруднення, наприклад, забруднення ртуттю Таблиця 1. Порiвняльна характеристика деяких властивостей чистого атмосферного повiтря i повiтря примiщень атмосферне житлових i громадських примiщень Кисень Азот Пил Тиск атмосферного повiтря Електромагнiтне поле 20,9 % 78% 0,04 % Менше нiж 0,1 мг/м3 Вiдсутнi Вiдсутнi або в концентрацiях, нижчих за ГДК До 4 мг/м3 Переважно легкi 760 мм рт. ст. (1 атм) 2 Приблизно 78 % До 0,1 % i бiльше Бiльше нiж 0,1 мл/м3 Можуть бути (С02 , леткi органiчнi 3 Може бути значно менше нiж 20,9 % Приблизно 78 % 3 Звичайно наявнi 3 740—750 мм рт. ст. 3—4 мкВ/см2 Може коливатися в значному дiапазонi (вiд 0,25 до 4 атм i бiльше) " У повiтрi, що видихується, виявлено бiльш як 200 рiзноманiтних сполук, головним чином органiчних продуктiв метаболiзму (табл. 2). Інтегральним кiлькiсним показником вмiсту цих сполук у повiтрi може бути так звана окислюванiсть повiтря, тобто кiлькiсть мiлiграмiв 02 , потрiбного для окислювання недоокислених речовин вiл повiтря (г/м3 ). Цей показник може бути визначений методами бiхроматної або перманганатної оксидометрiї. Окислюванiсть повiтря, що видихується здоровою людиною, звичайно становить 15— 20 мг/л. За цим показником повiтря житлових кiмнат оцiнюється як чисте, якщо окислюванiсть не перевищує 5 мг/л, як помiрно забруднене — при окислюваностi 6—-9 мг/л, як забруднене — при окислюваностi 10 мг/л i бiльше. Вмiст токсичних речовин у видихуваному людиною повiтрi Концентрацiя максимальна Оксид вуглецю (у тих, що не палять), мг/л 0,003 0,017 0,011 Вуглекислий газ, % 2,0 3,9 3,0 20 50 38 Амiак та його сполуки, мг/л Слiди 0,005 Альдегiди, мг/л Так само — Ацетон (кетони), мг/л — « — 0,0025 0,007 0,013 0,02 Вуглеводнi в перерахунку на вуглець, мг/л Слiди 0,051 0,036 — — — ненасиченi (5,4 %) — — — ароматичнi (1,2 %) — — — (тобто, його окислюванiсть) суттєво залежать вiд стану здоров'я людини, характеру захворювання та ступеня його важкостi, палiння тютюну, особливостi обмiнних процесiв тощо. Провiдне мiсце серед основних забруднювачiв повiтря житлових примiщень належить оксиду вуглецю (СО), який справляє суттєвий несприятливий вплив на здоров'я людини — у разi зв'язування з гемоглобiном утворює карбоксигемоглобiн, погiршує споживання кисню тканинами i органами, посилює гiпоксичнi стани, негативно впливає на бiохiмiчнi процеси, може призвести до хронiчних та гострих отруєнь. За даними І. І. Даценко та Р. Д. Габовича (1999), у газифiкованих квартирах умiст СО в повiтрi не тiльки кухонь, але й житлових кiмнат може навiть перевищувати гранично допустимий для атмосферного повiтря (10 мг/м3 ). Усе бiльшого практичного значення набуває забруднення повiтря примiщень хiмiчними речовинами, якi видiляються полiмерними матерiалами з будiвельних конструкцiй або меблiв. Виявлено i дослiджено декiлька десяткiв таких речовин, зокрема формальдегiд, фенол, бензол, толуол, бутил-акрилат та багато iнших. Важливим слiд вважати те, що концентрацiя цих речовин у повiтрi житлових примiщень унаслiдок вiдносно невеликих об'ємiв примiщення, недолiкiв планування, недостатнього вентилювання, малої рухомостi повiтря може досягати (i навiть перевищувати) гранично допустимi для виробничих примiщень. Виявлено, що питома вага внутрiшнiх (ендогенних) забруднень повiтря примiщень становить 60—80 %, i тiльки до 20—25 % забруднень зумовленi зовнiшнiми (екзогенними) причинами, насамперед внаслiдок забруднення атмосферного повiтря. Розроблено перелiк хiмiчних речовин, що мають прiоритетне значення пiд час оцiнки якостi повiтряного середовища примiщень. До цих речовин належать дiоксид вуглецю, оксид вуглецю, амiак, дiоксид азоту, оксид азоту, формальдегiд, сiрководень, нафталiн, сiрчаний газ, диметиламiн, стирол, толуол, бензол, хлор, фенол, ацетон, дихлоретан, свинець, ртуть, бенз(а)пi-рен, радон та iн. Накопичення продуктiв життєдiяльностi людини (антропо-токсинiв) у повiтрi внаслiдок великого скупчення їх у невеликих без належного повiтрообмiну закритих примiщеннях може призводити навiть до масової загибелi цих людей. Такi випадки вiдомi з iсторiї. Забруднення повiтря житлових примiщень зовнiшнiми забруднювачами негативно впливає на здоров'я людини, може стати причиною виникнення або загострення алергiчних дерматитiв, ексудативних дiатезiв, бронхiальної астми, легеневих захворювань, ембрiотоксичних та мутагенних впливiв, повiтряно-крапельних iнфекцiй, гiпоксичних станiв тощо. 22 , не має запаху i кольору, удвiчi важчий за повiтря, i тому може накопичуватися безпосередньо над поверхнею Землi, погано розчиняється у водi, не подразнює слизових оболонок. У кровi нормальний парцiальний тиск С02 становить 10мм. рт. ст., а це на 8—10 мм. рт. ст. вище, нiж у повiтрi, що надихується, в якому його концентрацiя складає 3,5—4,5 %. У зв'язку з iндустрiалiзацiєю, забрудненням повiтря рiзними викидами, продуктами органiчного синтезу та багатьма iншими чинниками, концентрацiя С022 у повiтрi затримує iнфрачервоне випромiнювання вiд поверхнi Землi, i, отже, сприяє потеплiнню i вiдповiдним змiнам клiмату. 2 у повiтрi, що вдихується, реакцiя органiзму людини може бути рiзною — вiд iндиферентної до надзвичайно важких проявiв i навiть смертi. 2 менша нiж 0,1 %, людина почувається нормально, суб'єктивнi або об'єктивнi порушення вiдсутнi. Саме цю концентрацiю (0,1 %) встановлено як гранично допустиму для повiтря житлових, лiкарняних або iнших громадських примiщень. Якщо концентрацiя С02 коливається в межах 0,1—0,5 %, може спостерiгатися погiршення умовно-рефлекторної дiяльностi (збiльшується час латентного перiоду реакцiї на вплив зорового або слухового подразника), можуть бути виявленi деякi непатологiчнi змiни на ЕКГ, iнколи виникає вiдчуття дискомфорту. Вдихування повiтря, в якому концентрацiя С02 бiльша нiж 0,5 % (0,5—1 %), здатне спричинити першi прояви ацидозу, змiну електролiтних властивостей кровi (збiльшується вмiст №, зменшується вмiст К в еритроцитах). Проте фiзична та розумова дiяльнiсть суттєво не погiршуються, тому перебування за такої концентрацiї дозволяється в певних умовах виробництва, у пiдводних човнах тощо. Якщо концентрацiя С02 пiдвищується до 2 %, це призводить до зростання ацидозу, зниження працездатностi та толерантностi до впливу iнших несприятливих чинникiв, виникнення проявiв гiпоксiї. За таких умов на виробництвi можна працювати лише протягом обмеженого часу — до 3—4 год. Якщо концентрацiя С022 , зокрема, у виглядi наркотичної дiї його, неадекватного психiчного збудження, тахiпное, головного болю, запаморочення, ядухи. За таких умов тривале перебування у примiщеннях неприпустиме. Воно може бути вимушеним тiльки у разi аварiйних ситуацiй, тривати лише 30—60 хв. i супроводжуватися суворим медичним i технiчним контролем. Перебування у примiщеннi з концентрацiєю С02 у повiтрi бiльшою за 7 % швидко призводить до непритомностi i смертi. Подiбнi випадки можливi, наприклад, у разi неконтрольованого i необережного перебування (ремонтнi та iншi роботи) в оглядових люках, чанах тощо. Визначення вмiсту С02 у повiтрi примiщень має велике санiтарне значення. Оскiльки в повсякденних, звичайних, умовах основним джерелом забруднення повiтря житлових, лiкарняних та iнших громадських примiщень є повiтря, яке видихується людиною, необхiдно визначити рiвень забруднення цього повiтря власне речовинами, якi видихуються. Але таких речовин дуже багато, деякi з них не завжди наявнi, не для всiх нормована допустима концентрацiя. Із цих мiркувань доцiльно як санiтарний показник ступеня забруднення житлових (громадських) примiщень використати саме дiоксид вуглецю, який є обов'язковим компонентом повiтря, що видихується, i концентрацiя якого в цьому повiтрi досить стабiльна. В основi визначення вмiсту дiоксиду вуглецю у повiтрi лежить порiвняння дослiджуваного та атмосферного повiтря, в якому концентрацiя С02 Важливим i ефективним засобом очищення повiтря примiщень для наближення його складу i властивостей до притаманних зовнiшньому незабрудненому атмосферному повiтрю є вентиляцiя. Повiтрообмiн у примiщеннях може вiдбуватись як неорганiзованим (природна вентиляцiя), так i органiзованим шляхом (штучна вентиляцiя). Неорганiзований повiтрообмiн здiйснюється шляхом природного проникнення повiтря через щiлини будiвельних конструкцiй як ззовнi (ексфiльтрацiя), так i зсередини (iнфiльтрацiя), унаслiдок рiзницi температур повiтря та його тиску, органiзований — завдяки використанню спецiальних технiчних пристроїв. розрiдження, за рахунок чого чисте повiтря надходить у примiщення ззовнi через нещiльностi в огороджувальних конструкцiях або спецiальних отворах. Припливна вентиляцiя забезпечує подання чистого повiтря у примiщення шляхом створення надлишкового тиску, внаслiдок чого забруднене (використане) повiтря виводиться через отвори та щiлини в огороджувальних конструкцiях. За способом подачi повiтря вентиляцiя може бути загальнообмiнною, мiсцевою, або локальною, та комбiнованою (сполучення в одному примiщеннi загальнообмiнної i мiсцевої вентиляцiї). Мiсцева вентиляцiя (вона може бути витяжною, припливною, припливно-витяжною) призначена для подання чистого повiтря на певне робоче мiсце, певну дiлянку примiщення i видалення забрудненого повiтря з дiлянок, де вiдбувається його забруднення. Прикладом мiсцевої вентиляцiї можуть бути витяжнi шафи, витяжнi кожухи, бортовi вiдсоси, вентиляцiйнi зонти на робочих мiсцях тощо. З метою органiзацiї ефективної вентиляцiї примiщень слiд ураховувати необхiднiсть забезпечення потрiбного (фiзiологiчного) об'єму повiтря для дихання людини. Потрiбний (фiзiологiчний) об'єм вентиляцiї — це кiлькiсть повiтря (м3 ), яка потрiбна для дихання людини протягом 1 год за умови, що концентрацiя С02 у повiтрi, що вдихується, не перевищуватиме гранично допустимої. Для житлових (громадських) примiщень такою концентрацiєю вважають 0,1 %. Знаючи величину потрiбного об'єму вентиляцiї, можна визначити, яка кiлькiсть повiтря потрiбна в даному примiщеннi з урахуванням його об'єму та кiлькостi людей, що у ньому перебувають. Вiдповiдним показником є кратнiсть обмiну повiтря, тобто число, яке показує, скiльки разiв має поновитися повiтря даного примiщення за певний час, аби забезпечити у ньому потрiбний фiзiологiчний об'єм повiтря (табл. 3). Цей показник розраховують за формулою: де К — кратнiсть обмiну повiтря, Л — потрiбний (фiзiологiчний) об'єм вентиляцiї, У2 Таблиця 3. Розрахунковi величини повiтрообмiну в примiщеннях житлових, громадських i лiкувально-профiлактичних будiвель Припливна вентиляцiя Витяжна вентиляцiя Житловi кiмнати — 3 м3 за год на 1 м2 площi примiщення Кухня в негазифiкованому будинку — 60 м3 Кухня в газифiкованому будинку — 60—90 м3 Убиральня, ванна iндивiдуальнi — 25 м3 Сумiщений санiтарний вузол — 50 м3 16 м3 20 м3 20 м3 спортивний зал 80 м3 80 м3 Кiнотеатри 20 м3 на одне мiсце 20 м3 на одне мiсце Лекцiйнi зали 40 м3 на одне мiсце 40 м3 на одне мiсце 40—80 м3 3 Таблиця 4. Концентрацiя С02 , % нiсть повiтря, мг/м взимку Чисте Задовiльне Помiрно забруднене До 0,07— 0,1 0,1—0,15 Бiльше нiж 0,15 До 4 6—7 7—10 Бiльше нiж 10 До 5000 Бiльше нiж 5000 До 4000 Бiльше нiж 7000 До 10 До 40 Понад 120 До 75 До 150 Забезпечення вiдповiдностi основних показникiв чистоти повiтря науково обґрунтованим нормативним значенням є одним iз головних завдань гiгiєни жител, що забезпечує соматичне i психiчне здоров'я та соцiальний добробут кожної людини. Список лiтератури 1. Воронин Н. М. Основы медицинской и биологической климатологии. М.: Медицина, 1981. 352 с. 3. Гигиена детей й подростков / Под ред. Г. Н. Сердкжовской. - М.: Медицина, 1989. - 320с. 4. Загальна гiгiєна: Посiбник до практичних занять / За ред. І.І. Даценко. - Львiв: Свiт, 2001. - 471 с. 5. Румянцев Г. И., Воронцов М. П. Общая гигиена, М., 1990.