Види інструктажів, вимоги санітарії та біологічна дія іонізуючого випромінювання

Види iнструктажiв, вимоги санiтарiї та бiологiчна дiя iонiзуючого випромiнювання Мiнiстерство освiти i науки України Кафедра Економiки i пiдприємництва з дисциплiни "Основи охорони працi" на тему: "Види iнструктажiв, вимоги санiтарiї та бiологiчна дiя iонiзуючого випромiнювання" Змiст 2. Вимоги санiтарiї до чистоти повiтряного середовища виробничих примiщень 3. Бiологiчна дiя iонiзуючих випромiнювань на органiзм людини. Гiгiєнiчне нормування. Профiлактичнi заходи i методи захисту вiд дiї iонiзуючого випромiнювання Список використаної лiтератури 1 . Інструктаж i навчання з охорони працi, iх види та змiст Інструктажi з питань охорони працi проводяться на всiх пiдприємствах, установах i органiзацiях незалежно вiд характеру їх трудової дiяльностi, пiдлеглостi i форми власностi. Мета iнструктажу – навчити працiвника правильно i безпечно для себе i навколишнього середовища виконувати свої трудовi обов'язки. Інструктажi за часом i характером проведення подiляють на: вступнии. первинний, повторний, позаплановий та цiльовий. Вступний iнструктаж проводиться з усiма працiвниками, якi щойно прийнятi на роботу (постiйну або тимчасову), незалежно вiд їх освiти, стажу роботи за цiєю професiєю або посади; працiвниками, якi знаходяться у вiдрядженнi на пiдприємствi й беруть безпосередню участь, у виробничому процесi; з водiями транспортних засобiв, якi вперше в'їжджають на територiю пiдприємства; учнями, вихованцями та студентами навчально-виховних закладiв перед початком трудового й професiйного навчання в лабораторiях, майстернях на полiгонах тощо. Вступний iнструктаж проводить спецiалiст вiддiлу охорони працi або особа, що призначена наказом для проведення цiєї роботи. Мiсце проведення вступного iнструктажу – кабiнет охорони працi або iнше примiщення, обладнане наочними матерiалами. Програма вступного iнструктажу розробляється вiддiлом охорони працi згiдно з перелiком питань, наведеним у додатку до Типового положення про навчання з питань охорони працi. Програму та тривалiсть iнструктажу затверджує роботодавець. Первинний iнструктаж проводиться на робочому мiсцi до початку роботи з новоприйнятим працiвником або працiвником, який буде виконувати нову для нього роботу, студентом, учнем та вихованцем перед роботою в майстернях, лабораторiях, дiльницях тощо. Первинний iнструктаж проводиться iндивiдуально або для групи осiб спiльного фаху за програмою, складеною з урахуванням вимог вiдповiдних iнструкцiй з охорони працi та iнших нормативних актiв про охорону працi, технiчної документацiї i орiєнтованого перелiку питань первинного iнструктажу, викладених в додатку до Типового положення про навчання, iнструктаж та перевiрку знань з питань охорони працi. Програма первинного iнструктажу розробляється керiвииком цеху чи дiльницi, узгоджується зi службою охорони працi i затверджується роботодавем, керiвником навчального закладу або вiдповiдного структурного пiдроздiлу. що призначаються наказом (розпорядженням) по пiдприємству, цеху, дiльницi, виробництву. В окремих випадках стажування може не призначатися, якщо робiтник має стаж роботи за своєю професiєю не менше трьох рокiв, а робота, яку вiн виконуватиме, для нього знайома з попереднього мiсця працi. Повторний iнструктаж проводиться на робочому мiсцi з усiма працiвниками: на роботах iз пiдвищеною небезпекою – один раз на квартал; на iнших роботах – один раз у пiврiччя. Мета iнструктажу – поновити знання та умiння виконувати працiвником роботу правильно i безпечно. Проводиться iнструктаж iндивiдуально або для групи працiвникiв, що виконують однотипнi роботи, за програмою первинного iнструктажу в повному обсязi. Позаплановий iнструктаж - при змiнi технологiчного процесу, замiнi або модернiзацiї устаткування, приладiв та iнструментiв, вихiдної сировини, матерiалiв та iнших факторiв, що впливають на охорону працi; - при порушеннi працiвником нормативних актiв, що може призвести до травми, отруєння або аварiї; про охорону працi; - при перервi в роботi виконавця робiт бiльше, нiж 30 календарних днiв (для робiт iз пiдвищеною небезпекою), а для решти робiт – бiльше 60 днiв. Позаплановий iнструктаж проводиться iндивiдуально або для групи працiвникiв спiльного фаху. Обсяг i змiст iнструктажу визначається для кожного окремого випадку залежно вiд причин i обстанин, що викликали необхiднiсть його проведення. Цiльовий iнструктаж - при виконаннi разових робiт, що не пов'язанi безпосередньо з основними роботами працiвника; дозволяє проведення робiт. Первинний, повторний, позаплановий та цiльовий iнструктажi проводить безпосередньо керiвник робiт (начальник виробництва, цеху, дiльницi, майстер, iнструктор виробничого навчання, викладач тощо). Перевiрка знань здiйснюється усним опитуванням або за допомогою технiчних засобiв навчання, а також перевiркою навичок виконання робiт вiдповiдно до вимог безпеки. Первинний, повторний та позаплановий iнструктажi, стажування та допуск до роботи реєструються в спецiальних журналах. При цьому обов'язковi пiдписи як iнструктованого, так i iнструктуючого. Журнали iнструктажiв повиннi бути пронумерованi, прошнурованi i скрiпленi печаткою. Працiвники, що не пов'язанi з обслуговуванням обладнання, використанням iнструменту, збереженням сировини, матерiалiв тощо, можуть бути звiльненi вiд первинного, повторного та позапланового iнструктажу за наказом (розпорядженням) керiвника пiдприємства по узгодженню з державним iнспектором Держнаглядохоронпрацi. Роботодавець або керiвник структурного пiдроздiлу зобов'язаний видати працiвнику примiрник iнструкцiї з охорони працi за його професiєю або вивiсити її на робочому мiсцi. 2 . Вимоги санiтарiї до чистоти повiтряного середовища виробничих примiщень Оточуюче нас повiтря (атмосфера) є найважливiшим фактором забезпечення нашого життя. Без повiтря, що потрапляє через дихальнi шляхи в легенi, вже через декiлька хвилин настає смерть. В природних умовах повiтря, як правило, не забруднене отруйними речовинами i життю людини не загрожує. Тiльки з того часу, коли людина почала використовувати в своїй дiяльностi шкiдливi для її органiзму речовини, з’явилася загроза її життю. При цьому з’ясувалось, що нашi органи чутливостi не дозволяють з достатньою точнiстю визначати якiсть повiтря i запобiгати загрозi отруєння. у повiтрi незначної кiлькостi отруйних речовин (таких, як синiльна кислота), наш органiзм не вiдповiдає на це захисною реакцiєю. Реакцiя органiзму настає з запiзненням, коли отрута вже накопичилась в органiзмi в значнiй кiлькостi i стала небезпечною для життя. Ступiнь отруєння залежить як вiд кiлькостi отрути, що потрапила в органiзм, так i вiд iндивiдуальної чутливостi органiзму людини до дiї конкретної шкiдливої речовини. Зважаючи на викладене, можна констатувати, що для створення здорових i безпечних умов працi потрiбно мати гiгiєнiче нормування шкiдливих речовин, надiйнi способи визначення їх концентрацiй у повiтрi i сучасне технiчне та органiзацiйне забезпечення їх знешкодження. Згiдно з рекомендацiями Спiлки нiмецьких iнженерiв (VDI) чисте повiтря має такий склад: Компонент N2 O2 Ar CO2 Kr Ne Xe Вмiст, %(об) 78,10 20,93 0,93 0,0005 0,00001 концентрацiю. Твердi, рiдкi або газоподiбнi речовини будь-якого ряду i походження, що потрапляють у повiтря i змiнюють його природний склад, називають емiсiями . Існує ще поняття iмiсiя – це забруднюючi атмосферне повiтря речовини, що присутнi в атмосферi в безпосереднiй близькостi вiд зони своєї дiї, як правило, на висотi 1,5 км. вiд поверхнi землi або верхньої межi рослинностi, або на вiдстанi 1,5 км. вiд поверхнi будiвлi. – це забруднення техногенного походження. В технiчнiй лiтературi користуються поняттям «забруднення», «шкiдливi речовини» в тих випадка, коли цi речовини присутнi у повiтрi в концентрацiях, шкiдливих i небезпечних для людей. На промислових пiдприємствах повiтря робочої зони може забруднюватися шкiдливими речовинами, якi утворюються в результатi технологiчного процесу або мiстяться в сировинi, продуктах та напiвпродуктах i вiдходах виробництва. Цi речовини потрапляють у повiтря у виглядi пилу, газiв або пари i дiють негативно на органiзм людини. В залежностi вiд їх токсичностi та концентрацiї в повiтрi можуть бути причиною хронiчних отруєнь або професiйних захворювань. виробничих примiщень, перевищення яких неприпустиме. Гранично допустимою концентрацiєю (ГДК) шкiдливої речовини в повiтрi робочої зони вважається така концентрацiя, вплив якої на людину в разi її щоденної регламентованої тривалостi не призводить до зниження працездатностi чи захворювання в перiод трудової дiяльностi та у наступний перiод життя, а також не справляє негативного впливу на здоров’я нащадкiв. Робочою зоною вважається простiр заввишки 2 м над рiвнем пiдлоги або робочої площини, на якiй розташованi мiсця постiйного або тимчасового перебування працюючих. За ступенем дiї на органiзм людини шкiдливi речовини подiляються на чотири класи небезпеки: 1 – надзвичайно небезпечнi; 2 – високонебезпечнi; 4 – малонебезпечнi. Класи небезпеки встановлюються в залежностi вiд норми i показникiв, наведених у таблицi 1. Таблиця 1 Класи небезпеки шкiдливих речовин № п/п Показник 1 2 3 4 1. Гранично допустима концентрацiя (ГДК) шкiдливої речовини в повiтрi робочої зони, мг/м3 Менше 0,1 10,0 2. Менше 15 15-150 151- 500 Бiльше 500 3. Середня смертельна доза при нанесеннi на шкiру, мг/кг Менше 100 100-500 501- 2500 Бiльше 2500 4. Середня смертельна концентрацiя в повiтрi, мг/м3 Менше 500 500-5000 5001- 5000 Бiльше 50000 Для деяких речовин, що досить часто потрапляють у повiтря виробничих примiщень, встановлюються так званi середньогодиннi допустимi концентрацiї. Наприклад, для оксиду вуглецю, який постiйно потрапляє у повiтря топочних примiщень, встановленi такi допустимi середньогодиннi норми: 50 мг/м3 – при тривалостi роботи до 1 години; 100 мг/м3 – до 30 хвилин; 200 мг/м3 – при роботi не бiльше 15 хвилин. ГДК деяких шкiдливих газiв, пари та пилу, що часто потрапляють у повiтря робочої зони виробничих примiщень промислових пiдприємств наведено у таблицi 2. ГДК шкiдливих газiв, пари та пилу Речовина ГДК мг/м3 Речовина ГДК мг/м3 Гази та пара Акролеїн 0,2 0,5 Амiлацетат 100 Металева ртуть 0,01 Амiак 20 Окиси азоту (NO2 NO) 2 Ацетон 200 Сiрчаний водень 10 Бензин та гас (в перерахунку на С) 3000 Сiрчаний ангiдрид 1 Бензол 5 Скипидар (в перерахунку на С) 300 Вуглецю оксид 20 Сода кальцинована 2 Вуглецю дiоксид 9000 Спирт метиловий 5 Вуглець чотирихлористий 20 Спирт етиловий 1000 Дихлоретан 10 Толуол 50 Кислота сiрчана 1 Уайт-спiрiт (в перерахунку на С) 300 Кислота соляна 5 Хлору дiоксид 0,1 Кислота оцтова 5 Ефiр етиловий 300 Ксилол 50 Ефiр диетиловий 300 Пил Зерновий 4 Тютюновий 3 Вапняковий 6 Цукровий 10 Борошняний 6 Рослинний, твариннийз вмiстом SiO2 : 6 Бiльше 10% 2 Вугiльний (коксовийта сланцевий) 6 В межах 2-10% 4 Вугiльний (з домiнкомSiO2 , до 2%) 10 6 3. Бiологiчна дiя iонiзуючих випромiнювань на органiзм людини. Гiгiєнiчне нормування. Профiлактичнi заходи i методи захисту вiд дiї iонiзуючого випромiнювання У результатi дiї iонiзуючого випромiнювання на органiзм людини в тканинах можуть виникати складнi фiзичнi, хiмiчнi та бiологiчнi процеси. При цьому порушується нормальне протiкання бiохiмiчних реакцiй та обмiн речовин в органiзмi. В залежностi вiд поглинутої дози випромiнювання та iндивiдуальних особливостей органiзму викликанi змiни можуть носити зворотний або незворотний характер. При незначих дозах опромiнення ураженi тканини вiдновлюються. Тривалий вплив доз, якi перевищують гранично допустимi межi, може викликати незворотнi змiни в окремих органах або у всьому органiзмi й виразитися в хронiчнiй формi променевої хвороби. Вiддаленими наслiдками променевого ураження можуть бути променевi катаракти, злоякiснi пухлини. При вивченнi дiї на органiзм людини iонiзуючого випромiнювання були виявленi такi особливостi: - висока руйнiвна ефективнiсть поглинутої енергiї iонiзуючого випромiнювання, навiть дуже мала його кiлькiсть може спричинитн глибокi бiологiчнi змiни в органiзмi; - присутнiсть прихованого перiоду негативних змiн в органiзмi, вiн може бути досить довгим при опромiненнях у малих дозах; - малi дози можуть пiдсумовуватися чи накопичуватися; - випромiнювання може впливати не тiльки на даний живий органiзм, а й на його нащадкiв ( генетичний ефект ); залози, статевi органи; - рiзнi органiзми мають iстотнi вiдмiннi особливостi реакцiї на дози опромiнення; - ефект опромiнення залежить вiд частоти впливу iонiзуючого випромiнювання. Одноразове опромiнення у великiй дозi спричиняє бiльш важкi наслiдки, нiж розподiлене у часi. При одноразовому опромiненнi всього тiла людини можливi такi бiологiчнi порушення в залежностi вiд сумарної поглинутої дози випромiнювання: До 0,25 ГР (25 рад) – видимих порушень немає; 0,25 … 0,5 ГР (25…50 рад) – можливi змiни в складi кровi; 1,0 … 2,0 Гр )100…200 рад) – порушується нормальний стан, можлтва втрата працездатностi; 2,0 … 4,0 Гр (200…400 рад) – втрата працездатностi, можливi смертельнi наслiдки; 4,0 … 5,0 Гр (400. 500 рад) – смертельнi наслiдки складають 50% вiд загальної кiлькостi потерпiлих; 6 Гр i бiльше (понад 600 рад) – смертельнi випадки досягають 100% загальної кiлькостi потерпiлих; Доза 60 Гр (6000 рад) призводить до того, що смерть, як правило, настає протягом декiлькох годин або дiб. Якщо доза опромiнення перевищує 60 Гр, людина може загинути пiд час опромiнення ("смерть пiд променем"). Репродуктивнi органи та очi мають особливо високу чутливiсть до опромiнення. Одноразове опромiнення сiм'яникiв при дозi лише 0,1 Гр (10 рад) призводить до тимчасової стерильностi чоловiкiв, доза понад 2 Гр (200 рад) може призвести до сталої стерильностi (чи на довгi роки). Яєчники менш чутливi, але дози понад 3 Гр (300 рад) можуть призвести до безплiддя. Для цих органiв сумарна доза, отримана за кiлька разiв, бiльш небезпечна, нiж одноразова, на вiдмiну вiд iнших органiв людини. Очi людини уражаються при дозах 2…5 Гр (200…500 рад). Встановлено, що професiйне опромiнення iз сумарною дозою 0,5…2 Гр (50…200), отримане протягом 10-20 рокiв, призводить до помутнiння кришталика. Небезпека радiоактивних елементiв для людини визначається здатнiстю органiзму поглинати та накопичувати цi елементи. Тому при потрапляннi радiоактивних речовин усередину органiзму уражаються тi органи та тканини, у яких вiдкладаються тi чи iншi iзотопи: йод – у щитовиднiй залозi; стронцiй – у кiстках; уран i плутонiй – у нирках, товстому кишечнику, печiнцi; цезiй – у м'язовiй тканинi; натрiй поширюється по всьому органiзму. Ступiнь небезпеки залежить вiд швидкостi виведення радiоактивних речовин з органiзму людини. Бiльша частина людських органiв є мало чутливою до дiї радiацiї. Так, нирки витримують сумарну дозуприблизно 23 Гр (2300 рад), отриману протягом п'яти тижнiв, сечовин мiхур– 55 Гр (5500 рад) за один мiсяць, печiнка – 40 Гр (4000 рад) за мiсяць. Ймовiрнiсть захворiти на рак знаходиться в прямiй залежностi вiд дози опромiнення. . Перше мiсце серед онкологiчних захворювань займають лейкози. Їх дiя, що веде до загибелi людей, виявляється приблизно через 10 рокiв пiсля опромiнення. Норми радiацiйної безпеки Основними документами, якими рсгламентується радiацiйна безпека в Українi, є: Норми радiацiйної безпеки України (НРБУ-97) та Основнi санiтарнi правила України (ОСПУ). У НРБУ-97 видiляють, три категорiї осiб щодо ризику iонiзуючого опромiнення: - категорiя А – персонал, який безпосередньо працює з радiоактивними речовинами; - категорiя В – все населення країни. Для осiб категорiї А i Б НРБУ-97 встановлюють лiмiти ефективної й еквiвалентної доз за календарний рiк. Обмеження орпомiнення категорiї В ( населення ) здiйснюється введенням лiмiтiв рiчної ефективної та еквiвалентної доз для критичних груп осiб категорiї Б. Остання означає, що значення рiчної дози опромiнення осiб, що входять до критичної групи, не повинно перевищувати лiмiту дози, встановленого для категорiї В. Таблиця 3 Лiмiти доз сумарного внутрiшнього i зовнiшнього опромiнення Лiмiти доз, мЗв рiк-1 А Б В 20 2 1 Лiмiти еквiвалентної дози: 150 15 15 ЛДskin (для шкiри) 500 50 50 ЛДextrim(для кистей i стiп) 500 50 - Чисельнi значення наведених в табл. 3 основних дозових лiмiтiв НРБУ-97 встановлюють на рiвнях, що виключають можливiстiь виникнення детермiнiстичних ефектiв опромiнення i одночасно гарантують настiльки низьку ймовiрнiсть виникнення стохастичиих ефектiв опромiнення, що вона є прийнятною як для окремих осiб, так i для суспiльства в цiлому. у повiтрi, питнiй водi та рацiонi, щiльностi потоку частинок, забруднення шкiри, спецодягу, робочих поверхонь тощо. Значення окремого допустимого рiвня розраховується за умови, що створена ним рiчна доза не повинна перевищувати лiмiту вiдповiдної дози. При багатократномурадiацiйному опромiненнi допустимi рiвнi визначаються за умови, щоб рiчна сумарна доза вiд усiх джерел випромiнювання не перевищувала вiдповiдного лiмiту дози. Захист вiд радiацiйного випромiнювання Питання ахисту людини вiд впливу радiацiйних випромiнювань постали одночасно з їх вiдкриттям. Це пояснюється, по-перше, тим, що радiацiйне випромiнювання швидко почало застосовуватися в науцi та на практицi, i, по-друге, комплексом їхнiх негативних впливiв на органiзм людини. У нашiй країнi захист працюючих вiд впливу радiацiйного випромiнювання забезпечується системою загальнодержавних заходiв. Вони складаються з комплексу органiзацiйних i технiчних заходiв. Цi заходи залежать вiд конкретних умов роботи з джерелами iонiзуючого випромiнювання та вiд типу джерела випромiнювання. Для захиситу вiд зовнiшнього орпомiнення , яке має мiсце при роботi iз закритими джерелами випромiнювання, основнi зусилля необхiдно направити на попередження переопромiнення персоналу шляхом: - збiльшення вiдстанi мiж джерелом випромiнювання i людиною (захист вiдстанню); Пiд закритими джерелами радiацiйного випромiнювання розумiють такi, якi виключають можливiсть потрапляння радiоактивних речовин в навколишнє середовище. У виробничих i лабораторних умовах необхiдно якомога швидше застосовувати дистанцiйне управлiння роботою обладнання, яке дає можливiсть виконувати операцiї з радiоактивними речовинами на вiдстанi. Захист вiд внутрiшнього опромiнення вимагає виключення безпосереднього контакту з радiоактивними речовинами у вiдкритому виглядi та попередження потрапляння їх у повiтря робочого простору. Пiд розумiють вплив на органiзм людини випромiнювань радiоактивних речовин, що потрапляють всередину органiзму. На дверях примiщень, у яких проводиться робота з вiдкритими джерелами радiоактивного випромiнювання, повинен знаходитися знак радiацiйної небезпеки – на жовтому фонi три червоних пелюстки. цих робiт застосовують спецодяг (комбiнезони або костюми), снецбiлизну, шкарпетки, специзуття, рукавицi, распiратори. Радiоактивнi речовини повиннi знаходитися в спецiальних примiщеннях. По кожному з них необхiдно вести суворий облiк надходжень i витрат, щоб виключити можливiсть їх безконтрольного використання. Порядок транспортування радiоактивних речовин регламентується спецiальними правилами. Радiоактивнi речовини перевозять у спецiальних контейнерах i спецiально обладнаним транспортом. До органiзацiй i установ, у яких постiйно виконуються роботи з радiоактивними речовинами, пiдвищенi вимоги з охорони працi. Керiвнинтво цих органiзацiй зобов'язане розробити детальнi iнструкцiї, в яких викладено порядок проведення робiт, облiк збереження та використання джерел випромiнювання, збiр та знешкодження вiдходiв, порядок проведення дозиметричного контролю. Оцiнка радiацiйного стану здiйснюється за допомогою приладiв, принцип дiї яких базується на таких методах: - iонiзуючих (вимiрювання рiвня iонiзацiї випромiнювання); - сцинтиляцiйних (вимiрювання iнтенсивностi свiтлових спалахiв, якi виникають у речовинах, що люмiнесцiюють при проходженнi крiзь них iонiзуючих випромiнювань); - фотографiчннх (вимiрювання густини почорнiння фотопластинки пiд дiєю iонiзуючого випромiнювання). Результати усiх видiв радiацiйного контролю повиннi реєструватися i зберiгатися протягом 30-ти рокiв. При iндивiдуальному контролi ведуть облiк рiчної дози опромiнення, а також сумарної дози за весь перiод професiйної дiяльностi людини. 1. Основи охорони працi: Пiдручник. / К. Н. Ткачук, М. О. Халiмовський, В. В. Зацарний, Д. В. Зеркалов, Р. В. Сабарно, о. І. Полукаров, В. С. Козьяков, Л. О. Митюк. За ред. К. Н. Ткачука i М. О. Халiмовського. – К.: Основа, 2003 – 472 с.: iл. 3. Гогiташвiлi Г. Г. Системи управлiння охороною працi: Навч. посiб.. — Львiв: Афiша, 2002. — 315, [1] с. 4. Кузнiченко О. М,, Кузнiченко О. В. Основи охорони працi: Альб. структур. -логiч. сх.: Навч. посiб. / О. М. Кузнiченко, О. В. Кузнiченко. — Х.: Еспада, 2005. — 172.