Газета як тип видання

Газета як тип видання Державний вищий навчальний заклад "Запорiзький нацiональний технiчний унiверситет" Факультет гуманiтарно-правовий Кафедра журналiстики КУРСОВА РОБОТА Студентки групи ГП-429 Плiшак Інни Олександрiвни Запорiжжя 2010 Змiст Вступ Роздiл 1. Історiя виникнення газети 2. 1 Типологiчнi ознаки газети 3. 2 Види заголовкiв у газетi Висновки Список використаних джерел та лiтератури Вступ Газета - перiодичне, що виходить вiд кiлькох разiв на день до кiлькох разiв на тиждень, друковане видання з систематичними матерiалами про подiї i явища суспiльно-полiтичного, економiчного i культурного життя. Спочатку газети виконували лише iнформативну функцiю, але в процесi розвитку стали вмiщувати аналiтичнi матерiали, перетворилися на спосiб формування громадської думки, урiзноманiтнилися за тематикою й напрямками [15]. Останнiм часом в Українi спостерiгається бурхливий розвиток перiодичної преси. Ледь не щотижня на свiт з’являються новi газети i журнали, фундаментаторами яких є найрiзноманiтнiшi установи [3]. Актуальнiсть теми полягає у неможливостi iснування життя сучасного суспiльства без газет, i незважаючи на те, що численнi дослiдження у цiлому свiтi показують, що коли йдеться про широкий загал, то з усiх засобiв масової iнформацiї перевагу вiддають телебаченню, воно є доступним далеко не кожнiй людинi. Для отримання, передачi та зберiгання iнформацiї через телебачення потрiбне спецiальне технiчне обладнання, котре iнодi не доступне пересiчному громадянину, особливо у часи сьогоднiшньої кризи, коли друкованi види ЗМІ завжди радують нас переважно доступними цiнами, незважаючи на деякi журнальнi примiрники ("Classic Rock", "Cosmopolitan", "In Rock" та iн.), цiна одного номеру яких перебiльшує 25 грн. Сучасна газета може нараховувати вiд 2 до 100 сторiнок, мати вишукане оформлення, кольоровi фотографiї, що робить проблематичним встановлення чiткої межi мiж газетою i журналом. Преса сприймається без додаткових технiчних засобiв; надає читачевi можливiсть вибiрковостi. Друкованi ЗМІ забезпечують можливiсть рiзних ступенiв сприйняття матерiалу: перегляд, вибiркове ознайомлення, збереження та iн.; дають можливiсть реципiєнту максимальну психологiчну зручнiсть: порядок сприйняття матерiалу встановлює вiн сам у зручних для себе умовах. Головна функцiя газети − подавати через певнi невеликi промiжки часу оперативну, актуальну, загально цiкаву, рiзноманiтну iнформацiю [16]. І до цих пiр газета не змiнювала її, адже найновiшу iнформацiю, не маючи нi радiо, нi телебачення, можна отримати лише з газет. У дослiдженнi нiмецького науковця Емiля Довiфата "Учення про газету" (1955) мiститься така квалiфiкацiя: "Газета повiдомляє широку громадськiсть через найкоротшi вiдрiзки часу про новiтнi подiї сучасностi у вiдповiдностi iз злобою дня, але з усвiдомленням вiдповiдальностi i громадського обов’язку". Метою роботи є аналiз газети, як типу видання, її ознак та типологiчних особливостей. передбачає розв’язання таких завдань: − визначити поняття "газета"; − розглянути її iсторiю зародження та етапи розвитку; − вивчити типологiю газетних видань; − проаналiзувати структуру газетного номера. Об'єктом дослiдження є газета як тип видання. Предметом єдослiдження нацiональних та регiональних (запорiзьких) газет. У процесi дослiдження застосовувалися такi методи : аналiзу й синтезу пiд час вироблення наукової концепцiї, порiвняльно-iсторичний, структурно-типологiчний при дослiдженнi iсторiю зародження та етапи розвитку газети, її типологiї та структури. До розгляду газети як типу видання зверталися такi вченi, як В. Ворошилов [8], І. Михайлин [15], С. Гурєвич [2], А. Гребньов [16], В. Іванов [3], А. Москаленко [4], С. Корконосенко [17], Е. Прохоров [7] − вони дослiдили iсторичнi, теоретичнi та практичнi аспекти друкованої журналiстики. Методикою дослiдження видань та розробцi проблем їх класифiкацiї та типологiї присвяченi роботи: А. Акопова [1; 5; 6], Є. Ахмадулiна [11], А. Бочарова [12], І. Засурского, Є. Корнiлова [9], А. Станько, І. Лисакової [13], В. Тулупова i багатьох iнших дослiдникiв. видання. Практичне значення одержаних результатiв. "Вступ до спецiальностi". − 28 сторiнок. Список використаної лiтератури включає 30 найменувань (викладених на 2 сторiнках). Роздiл 1. Історiя виникнення газети Історiя газети, її виникнення та розвиток тiсно пов'язанi з iсторiєю свiтових цивiлiзацiй. Перш за все − європейської цивiлiзацiї. Шлях, пройдений газетою вiд її зародження до наших днiв, можна умовно роздiлити на кiлька етапiв. − з I в. до н. е.: виникнення первинних способiв, засобiв, методiв, а потiм i систем передачi та розповсюдження iнформацiї. Виникнення державностi − перша умова появи первинних форм i методiв передачi iнформацiї. Правителi потребували передачi пiдлеглим управлiнської iнформацiї − у формi указiв, наказiв, постанов i тому подiбних послань. Спочатку ця iнформацiя передавалася у фiксованiй уснiй формi, її заучували гiнцi й посли, глашатаї проголошували її на мiських площах i в зборах громадян. Потiм цю iнформацiю стали фiксувати у письмовiй формi. Виникнення писемностi було другою умовою зародження первинних форм передачi iнформацiї. З розширенням географiчних вiдкриттiв, винаходом i поширенням нових технiчних засобiв виробництва рiзних товарiв, виникненням мiжнародного ринку, з зародженням у розвинених європейських країнах буржуазiї посилилася i потреба в бiльш надiйних засобах доставки та отримання регулярної iнформацiї, пов'язаної з усiма сторонами життя суспiльства. Приблизно в XIV ст., з початку Вiдродження в Європi, розпочався i другий етап появи передумов − появи перших газет, який тривав до XVII ст. [2]. Найважливiшою з цих передумов було поширення грамотностi. Неписьменна людина могла отримувати iнформацiю тiльки в уснiй формi − оповiдань, чуток, переказiв змiсту документiв тощо. Зростання кiлькостi унiверситетiв, куди прагнули вступити молодi люди, вiдкриття безлiчi шкiл приводили до появи грамотної аудиторiї, здатної отримувати письмову iнформацiю. Проте цьому протягом тривалого часу перешкоджала вiдсутнiсть матерiалу, на якому можна було б фiксувати, розмножувати i зберiгати цю iнформацiю. Правда, у стародавньому Єгиптi знайшли спосiб обробки папiрусу. Єгипетськi фараони i жерцi направляли свої написанi iєроглiфами послання на папiрусi, але розмножувати їх було неможливо. У Стародавньому Римi з I в. до н. е. для загального прочитання виставляли Akta Senatus i Akta diurna populi − зведення новин на дошках, вкритих гiпсом. Їх копiї на папiрусi направляли чиновникам, який вiдповiдав за управлiння римськими провiнцiями. В середнi вiки в монастирях писали та переписували книги, в тому числi лiтопису, на пергаментi − обробленiй шкiрi тварин, але це було дуже дорого та не годилося для розповсюдження новин. У Китаї у VII ст. вiдкрили спосiб приготування бавовняного паперу, але до Європи вiн дiйшов лише в IX ст. - до Італiї i в XIII ст. - до Францiї. Лише в XIII-XIV ст. тут почали виготовляти папiр, переробляючи ганчiр'я. Нарештi був отриманий дешевий матерiал для фiксацiї та розповсюдження письмової iнформацiї. Не вистачало лише технiчного засобу її розмноження [2]. Технiчний процес у газетнiй справi почався з винаходом М. Гуттенберга, який створив друковану форму з рухомих лiтер, якi пiсля друку можна було розбирати та використовувати при новому наборi. До цього книги друкувалися з цiлих дерев'яних i металевих дощечок, на яких вирiзалися лiтери. Застосування з 1814 парового преса дозволило в 4 рази збiльшити кiлькiсть випущених за годину примiрникiв. У 1884 роцi О. Мергенталер винайшов Лiнотип, в якому були з'єднанi набiр, виключка (змiна пробiлiв) рядкiв, їх виливок i розбiр матриць. У 1897 р. Т. Ленстон сконструював монотипiю − набiрну скоро вiдливну машину, керовану вiд перфострiчки. У 1906 р. А. Корн вперше передав по фототелеграфу фотографiю. У 1922 роцi була розроблена фотоскладальна машинка, патент на цей винахiд купила лiнотипна корпорацiя "Лайнотайп" [8, 117-118]. Виникли умови для появи перших газет. Проте цьому заважала вiдсутнiсть органiзацiї їх швидкого та регулярного розповсюдження з мiсця, де знаходилися редакцiї та друкарнi, в iншi населенi пункти. Ця перешкода була усунена лише з появою в Європi пошти − як державної, так i приватної, комерцiйної. Споживачi газетної iнформацiї придбали можливiсть отримувати її швидко i систематично. Поява на початку XVII ст. в Європi перших справжнiх газет знаменує собою початок третього етапу iсторiї цього друкованого перiодичного видання. До цих пiр в рiзних країнах сперечаються, де з'явилася перша друкована газета. Але вiдомо, що в 1609 р. в Нiмеччинi стали видавати "Avisso Relation, oder Zeitung", у 1622 р. в Англiї з'явилася щотижнева газета "Weekly News", а ще через десяток рокiв − в 1631 р. у Францiї − "La Gasette". "Куранти", iнодi носили iншi назви − "вiстовi листи", "Стовпцi" − своєрiдна прагазета, з якою знайомилися цар i його придворнi. У груднi 1702 Петро I пiдписав указ про видання в Росiї типографським способом першої цiєї друкованої газети. Наприкiнцi 1702 р. − початку 1703 вийшли в свiт її першi номери пiд назвою "Ведомости". Через три столiття, у 2003 р. в Росiї широко вiдзначили створення першої вiтчизняної газети [2]. Першi газети в Українi з'явилися польською мовою ("Кур'єр Львiвський", 1749), французькою ("Газетт де Леополь",1776) та росiйською ("Харьковский еженедельник", 1812; "Харьковские известия", 1817-1823) мовами. Перша газета українською мовою − "Зоря Галицька" − видавалася у Львовi в 1848-1857 роках [15]. З посиленням буржуазiї та формуванням капiталiстичного суспiльства газета й iнформацiя, що мiститься в нiй, стала товаром. Виникає та розвивається ринок друкованих перiодичних видань, важливу частину якого складають газети. Прискорений процес роздiлення працi призводить до виникнення нових професiй, пов'язаних з пiдготовкою, випуском та розповсюдженням газети. З'являються професiйнi журналiсти, що спецiалiзуються на керiвництвi редакцiями i на пiдготовцi текстiв та iлюстрацiй на рiзних тематичних напрямках. Ще до випуску друкованих газет в середньовiчнiй Європi з'явилися фахiвцi, якi заробляли написанням i продажем бажаючим рiзноманiтної iнформацiї. У Венецiї навiть виник цех scrittori d'avviso − письменникiв новин. Вважають, що i сама назва друкованого видання − газета − пов'язане з назвою дрiбної монети − gazzetta, яку сплачували у Венецiї за прочитання зведення новин, пiдготовленої таким спецiалiстом. диференцiацiя газет: за iдеологiчними, полiтичними, соцiальними, нацiональними, професiйними та iншими пiдставами, все бiльш високий рiвень професiоналiзацiї роботи редакцiї, пiдготовки та випуску видання. І комерцiалiзацiя газети, її нацiленiсть на отримання доходiв i прибутку. Останнiй, п'ятий етап розвитку газети почалася в другiй половинi XX ст. Його визначають виникнення нових засобiв масової iнформацiї, поява нових технологiй (комп'ютерiв, Інтернету та iнших), перспектива народження мультимедiа, що поєднують ознаки i можливостi рiзних ЗМІ. Це знаменує завершення ери Гутенберга i початок нового напрямку розвитку газети [2]. Газета пройшла п’ять складних етапiв свого розвитку, її удосконалення тривають i сьогоднi, що дозволяє їй радувати нас щоразу чимось новим. Газета − перший, найстарiший засiб масової iнформацiї. Протягом бiльше чотирьох столiть її iсторiї вона, поряд з журналом, залишалася незамiнним джерелом iнформацiї для багатьох мiльйонiв людей. З прискоренням технiчного прогресу сама вона та її положення в суспiльствi серйозно змiнилися. Двадцяте столiття принесло людству кiлька нових засобiв масової iнформацiї. На початку столiття, з винаходом Поповим i Марконi радiо, монополiя газети була порушена. Радiостанцiї розносили iнформацiю по всьому свiту з оперативнiстю, яка була недосяжна навiть для щоденної газети. А з винаходом наприкiнцi столiття телебачення люди отримали можливiсть не лише оперативно дiзнаватися про подiю, але й побачити його на телеекранi. Досягнення газетою ефекту хвилини − передачi iнформацiї про подiю в момент його звершення − було неможливо. Спочатку радiо, а потiм телебачення по черзi стали найважливiшими засобами масової iнформацiї. Нарештi, наприкiнцi столiття, з приходом нових технологiй, електронiки та Інтернету, з'явилися мережевi перiодичнi видання, якi розкрили невiдомi ранiше можливостi виробництва i отримання iнформацiї. Виникла система засобiв масової iнформацiї. Із розвитком цiєї системи почастiшали пророкування неминучостi зникнення старих − друкованих перiодичних видань. Фахiвцi, великi вченi − канадський дослiдник телебачення Маклюен та iншi - заявили, що газета приречена, i їй не вижити. Пророцтва цi, однак, не виправдалися. Газета не померла, вона зумiла пристосуватися до нової ситуацiї. Зi змiною умов її iснування вона сама змiнилася, показавши гнучкiсть i здатнiсть пристосовуватися. Посилився процес спецiалiзацiї газети: крiм видання для всiх, з'явилося безлiч газет для рiзних соцiальних груп та iнститутiв, для спецiальної аудиторiї. Це призвело до змiни концепцiї газети як друкованого засобу масової iнформацiї та моделi кожного видання. Удосконалення технiчної бази, прискорення збору та передачi iнформацiї, використання нових методiв розповсюдження дозволило пришвидшити доставку газети її читачам. Вона знайшла своє нове мiсце в системi ЗМІ, успiшно заповнюючи те, що не могли надати читачам iншi засоби масової iнформацiї [2]. безперервного потоку оперативної iнформацiї, що поставляється телебаченням, радiо i мережевими виданнями, газета приєднує порцiонну iнформацiю, одержувану читачами через певнi промiжки часу, i супроводжує її аналiтичним коментарем. Вона завжди iснує у потоцi часу, розставляючи в ньому своїми номерами пам'ятнi стовпи. Газета − дзеркало свого часу, з яким рухається i розвивається. Не випадково, вивчаючи будь-який перiод iсторiї, дослiдники звертаються до комплектiв газет у пошуках на їх сторiнках iнформацiї про факти, подiї, виступи, що характеризують час, який їх приваблює. Газета зберiгає аромат часу, який вона вiдображає. Це пов'язано з керiвною її перевагою в порiвняннi з iншими ЗМІ − з матерiальним паперовим аркушем. Папiр, на якому надрукована газетна iнформацiя, а в майбутньому iншi матерiальнi замiнники паперу, забезпечує довготривалу збереженiсть змiсту номера друкованого перiодичного видання. Газету можна прочитати повнiстю або частково, скласти її, сховати в стiл або в портфель i принести додому i там дочитати її до кiнця. Номер газети можна передати для читання рiдним або сусiдовi, покласти його в архiв i перечитати через будь-який час, поки вiн зберiгається. Його можна переслати поштою товаришевi i потiм отримати його тим же шляхом назад. Подiбного ефекту "вiдкладеного читання" поки що неможливо добитися нi на телебаченнi, нi на радiо. Можна, звичайно, зберiгати плiвки з теле - або радiозаписом, але для їх вiдтворення потрiбна вiдповiдна апаратура. Те ж вiдноситься i до мережевих видань. З цим же пов'язана i iнша перевага газети: для отримання iнформацiї, що в нiй мiститься, не потрiбно нiяких додаткових приладiв або iнших пристроїв: радiоприймача, телевiзора або комп'ютера. Вона зручна у використаннi, сприймається "сама по собi" − повнiстю або частково, в результатi перегляду заголовкiв публiкацiй, а також подальшого читання текстiв. До того ж газета мiстить всю iнформацiю, яка може бути сприйнята читачем: вiн сам визначає характер i темп читання газети. Це можливо також при зверненнi до мережевого видання, але виключено при зверненнi до телебачення чи радiо, де темп передачi iнформацiї задається диктором або редактором. розвитком нових технологiй, можливе виникнення мультимедiа − засоби масової iнформацiї, що об'єднують можливостi нинiшнiх елементiв системи ЗМІ, в тому числi й газети [2]. WAN-IFRA показав, що глобальний тираж газет вирiс в 2008 роцi на 1,3%, а за п'ять рокiв - майже на 9%. Деякi з основних моментiв виступу: · Найбiльшим газетним ринком у свiтi є Індiя, де щодня продається 107 млн. примiрникiв газет. На Індiю, Китай i Японiю проходиться бiльше 60% газетних продажiв у свiтi, в той час як на США − 14%. "Хоча в деяких регiонах тиражi не показують зростання, газети продовжують залишатися глобальним мас-медiа з охопленням 34%, з яким треба рахуватися", − говорить Болдiнг. · З продажу на 1000 дорослого населення лiдирує Японiя з показником 612 екземплярiв; за нею йдуть Норвегiя (576) i Фiнляндiя (482). 91% японцiв продовжують щодня читати газети − приголомшлива цифра для такого технологiчно просунутого суспiльства [18; 19]. мiсце у системi ЗМІ, яке до цих пiр є, як для мене, найнадiйнiшiм. Отже, газета пройшла п’ять складних етапiв свого розвитку: 1) перiод пражурналiстики − виникнення первинних способiв, засобiв, методiв, а потiм i систем передачi та розповсюдження iнформацiї: спочатку iнформацiя передавалася у фiксованiй уснiй формi, її заучували гiнцi й посли, глашатаї; переробляючи ганчiр'я); − виникає ринок друкованих перiодичних видань; 4) розквiт журналiстики в капiталiстичному суспiльствi та охоплення у всього свiту масовими друкованими перiодичними виданням; 5) виникнення нових засобiв масової iнформацiї, поява нових технологiй (комп'ютерiв, Інтернету). Газета − перший, найстарiший засiб масової iнформацiї. Протягом бiльше чотирьох столiть її iсторiї вона, поряд з журналом, залишалася незамiнним джерелом iнформацiї для багатьох мiльйонiв людей. З прискоренням технiчного прогресу їй вже треба було конкурувати з радiо, телебаченням та Інтернетом − усi вони разом утворюють систему засобiв iнформацiї. Положення газети в суспiльствi серйозно змiнилися. Із розвитком цiєї системи почастiшали пророкування неминучостi зникнення старих − друкованих перiодичних видань. Газета не померла, вона зумiла пристосуватися до нової ситуацiї: зi змiною умов її iснування вона сама змiнилася, показавши гнучкiсть i здатнiсть пристосовуватися. До безперервного потоку оперативної iнформацiї, що поставляється телебаченням, радiо i мережевими виданнями, газета приєднує порцiонну iнформацiю, одержувану читачами через певнi промiжки часу, i супроводжує її аналiтичним коментарем. Вона завжди iснує у потоцi часу, розставляючи в ньому своїми номерами пам'ятнi стовпи. Газета зберiгає аромат часу, який вона вiдображає. Щорiчний огляд глобальних тенденцiй преси був представлений Тiмотi Болдiнгом на об'єднанiй сесiї Всесвiтнього газетного конгресу та Мiжнародного форуму редакторiв в Хайдарабад (Індiя). Вiн зазначив, що". по всьому свiту газети щодня читають 1,9 млрд. людей, або 34% усього населення; Інтернетом користуються 24%". Успiх дiяльностi газетної редакцiї залежить не тiльки вiд її правових та економiчних засад. На неї впливають й iншi фактори. У тому числi типологiчнi особливостi газети. так i його дизайну, зовнiшньої особи. Дослiдники типологiї ЗМІ згоднi з тим, що найважливiшими чинниками, що визначають типологiчнi особливостi газети, є, по-перше, мета видання та її концепцiя i, по-друге, її читацька аудиторiя [2]. Вiдомий нiмецький журналiстиколог Отто Ґрот, автор семитомного дослiдження "Непiзнана культурна сила. Основи газетної науки (перiодики)", видiлив такi чотири конститутивнi ознаки газети: 2) унiверсальнiсть змiсту; 3) актуальнiсть iнформацiйних повiдомлень; 4) гласнiсть у подачi новин [15]. 2. 1 Типологiчнi ознаки газети Типологiчнi ознаки − це властивостi, показники, складовi внутрiшнi структури типу як моделi. − це ознаки соцiального об'єкта, на основi яких їх можна вважати носiями рiзних типiв дослiджуваного явища [5]. − для любителiв спорту i спортсменiв, перiодика для любителiв лiтератури i рiзних видiв мистецтва, видання для туристiв та iн. Зростаючу типологiчну групу становлять видання, орiєнтованi на малi соцiальнi спiльностi всерединi нашого суспiльства. Це сiмейнi газети, для батькiв тощо. Значно бiльш широку читацьку аудиторiю охоплює конфесiйна перiодика. Пов'язанi з нею газети представляють рiзнi конфесiї i церкви i вiдповiдають iнтересам їх читачiв-вiруючих. Широке поширення в нашiй країнi отримала i екологiчна преса. Видання, що входять до цiєї групи, вiдiграють чималу роль в органiзацiї захисту природи нашої країни вiд згубної дiї на неї промислових i енергетичних пiдприємств [2]. На типологiчний вигляд газети впливають соцiальнi характеристики її читацької аудиторiї. До них вiдноситься її спецiалiзацiя за професiєю читачiв, родом їх занять. Вiдповiдно до цього визначаються типологiчнi ознаки спецiалiзованої аграрної перiодики − загальноукраїнських i регiональних газет для працiвникiв сiльського господарства. Спецiалiзацiя газетної перiодики охоплює широке коло рiзних професiй i спецiальностей, якi представляють весь спектр дiяльностi громадян нашої країни. У систему українських газет входять видання для iнженерiв i робiтникiв рiзних галузей промисловостi, для вчителiв, медикiв, працiвникiв торгiвлi, транспорту та iн. Важливим елементом цiєї системи є вiйськова перiодика − газети для представникiв рiзних видiв збройних сил. Так само як економiчнi i дiловi газети, до яких звертаються бiзнесмени, пiдприємцi, керiвники пiдприємств у рiзних галузях економiки [2]. Усе вищесказане говорить про те, що газета прекрасно адаптується до навколишньої її дiйсностi, намагається знайти спiльну мову з будь-якою аудиторiєю, що робить її "найкомпромiснiшим" з усiх видiв ЗМІ. На думку Е. Корнiлова, iснують рiзнi пiдходи до визначення типоформуючих факторiв. Вiн вже зробив спробу виявити загальнi позицiї дослiдникiв iсторiї журналiстики, встановити обсяг основоположних понять, унiфiкувати деякi категорiї, що увiйшли в науку про друк у зв'язку iз застосуванням типологiчного методу [9]. прямих безпосереднiх характеристик дослiджуваного явища. Друга частина описує всiлякi умови його iснування. І нарештi, третя частина покликана пояснювати iснування рiзних типiв цього явища в певних умовах соцiальної дiйсностi [6]. Серед дослiдникiв типологiї друку iснувало два основних пiдходи при видiленнi головної типоформуючої ознаки. Однi вважали цiєю ознакою характер аудиторiї видання, iншi − його цiльове призначення [6]. А. Бачаров визначає 5 "типологозначимих елементiв": цiльове (функцiональне) призначення видання; предмет або вiдображення середовища дiяльностi; родова приналежнiсть; характер аудиторiї; характер викладу [12]. А. Акопов на пiдставi дослiдження росiйської та радянської науково-технiчної журналiстики виводить 10 "основних типоформуючих ознак": 2) читацька група; 3) завдання i програма; 4) авторський склад; 5) внутрiшня структура; 6) жанри; 7) оформлення; 8) перiодичнiсть; 9) обсяг (одного номера); претендувати на роль "достатнього", тобто повнiстю створювати тип перiодичного видання, але сукупнiсть десяти ознак дає повне уявлення про тип журналу, структури цього типу, всiх компонентiв, що характеризують тип видання. На думку дослiдника, однi ознаки безпосередньо впливають на тип видання, зумовлюють його, а iншi залежать вiд нього, третi є видавничої характеристикою [6]. Крiм того, А. Акопов видiляє наступнi ознаки: · Типоформуючi: видавничий орган; цiлi i завдання; читацька аудиторiя. · Вториннi: авторський склад; внутрiшня структура; жанри; оформлення. · Формальнi: перiодичнiсть; обсяг; тираж [5]. типу можуть охопити й осмислити швидкоплиннi подiї. Московськi дослiдники по аудиторному типологiчному ознакою видiляють рiзнi типи видань, тобто до нацiональних належать: "Якiснi" видання, унiверсальнi або спецiалiзованi за функцiєю; вони адресованi представникам елiти. У їхньому числi також i дiловi, що забезпечують комунiкацiї мiж представниками бiзнесу. · Видання, спецiалiзованi за окремими аудиторними групами у промисловостi, сiльському господарствi, на транспортi, в iнших галузях виробництва, освiти, культури, побуту, адресованi представникам рiзних професiй та iн. Вони можуть бути унiверсальними за функцiями або спецiалiзованi з цими показниками. У їх числi є й тi, якi активно розвиваються в сучасних умовах корпоративнi друкованi ЗМІ; газета номер заголовок публiкацiя · Видання бульварного типу. Вони орiєнтуються значною мiрою на психологiю натовпу, її потреби, iнтереси, на бiльш низькi рiвнi масової психiки; · Для батькiв; · Для малих груп (землеробство, клуб); · Для рiзних груп вiруючих (православнi, католики, мусульмани); Згiдно з Е. Ахмадулiним, московськi дослiдники вiдзначають, що "на типологiчну диференцiацiю впливає не тiльки рiзноманiтнiсть − рiзнi iнформацiйнi, аналiтичнi, органiзацiйнi − та iншi функцiї друку як творчої дiяльностi. Сюди ж входять також i комунiкативнi функцiї полiтики, економiки, науки, мистецтва, сфер освiти, виховання, практичної дiяльностi. На основi цiлей рiзних видiв духовного виробництва (наука, лiтература, мистецтво, публiцистика, журналiстика та iн.) в масових комунiкацiях формуються видання та програми: 1) Масово-публiцистичнi, що вiдображають публiчну сферу, поточну дiйснiсть у творах жанрiв журналiстики, публiцистики; 2) Лiтературнi; 3) Художнi; 4) Художньо-публiцистичнi; 6) Культурно-просвiтницькi; 7) Для розваги, iгор, проведення дозвiлля; 8) Навчальнi та методичнi; 9) Науковi; 10) Науково-популярнi; У сучасних умовах багато функцiй ЗМІ актуалiзуються, i ця тенденцiя буде продовжена у майбутньому". Видоформуючою ознакою преси є обсяг її тематики. За обсягом тематики можна видiлити п'ять видiв преси: унiверсальну, спецiалiзовану, вузькоспецiалiзовану, професiйну i "точкову" [1, 36]. 2. 2 Проблеми типологiзацiї та мета видання газети Прагнучи систематизувати досить строкате рiзноманiття типологiчних принципiв, дослiдники розмежовують поняття "типоформуючий фактор" i "типологiчна ознака". Так, наприклад, Е. Корнiлов визначає тип видання як "iсторично сформовану сукупнiсть газет або журналiв, єдине, стiйке утворення, яке формується трьома основними факторами, що вiдображає i головнi родовi елементи журналiстики: видавець − призначення видання − аудиторiя". Сукупнiсть трьох типоформуючих факторiв створює типологiчнi характеристики видання, серед яких найважливiшими є: змiст, сфера вiдображуваної дiйсностi, програма видання, авторський склад, вiддiли та рубрики (внутрiшня структура), жанри, перiодичнiсть, обсяг, тираж, оформлення [9]. І. Лисакова вважає, що кордони типофомуючих i типологiчних категорiй рухливi: типологiчнi характеристики зовнiшньої структури видання можуть виступати як типоформуючi фактори для внутрiшньої структури. Наприклад, обсяг i перiодичнiсть впливає на вибiр жанру, нерiдко визначає тематику, мову та стиль видання. Мабуть, мають рацiю тi дослiдники, якi вважають, що потрiбно видiляти декiлька рiвнiв типоформуючих чинникiв, складових для кожного типу системи взаємопов'язаних властивостей. При такому пiдходi ми будемо мати iєрархiю ознак, з'єднаних причинно-наслiдковими видами носiння, ступiнь жорсткостi яких рiзна в рiзних виданнях [13, 25]. Є. Ахмадулiн, проводячи дослiдження типологiї газет, видiляє в кожнiй газетi 10 тематичних напрямкiв проблематики, що займає найбiльший обсяг матерiалiв газети (виключаючи рекламу). Це питання iдеологiї i пропаганди; дiяльнiсть рiзних соцiальних iнститутiв; питання технiчного i наукового прогресу; проблеми економiки, промисловостi та сiльського господарства; робота сфери послуг; питання мiжнародного життя; висвiтлення питань культури, лiтератури i мистецтва, тiсно пов'язаних iз завданнями естетичного виховання; фiзкультури i спорту i деякi iншi теми [11, 26]. Про причини, що ускладнюють побудову єдиної класифiкацiї, яка вiдображала б усi типологiчнi нюанси друку, досить ясно сказав А. Бочаров, що працює над проблемами типологiї журнальної перiодики: "Тип видання виступає у дiалектичному взаємозв'язку стабiльного та динамiчного, консервативного i новаторського. В одних випадках журнал прагне зберегти сформований статус за всiма параметрами, в iншому − здiйснювати новаторську роботу пiд впливом змiн у суспiльнiй свiдомостi. Тому кожен журнал (як i газета) − внутрiшньо суперечливий органiзм, що iснує в тiснiй залежностi вiд цього протиборства" [10]. "Масова комунiкацiя як об'єкт соцiологiчного дослiдження (питання розвитку теорiї)" автор вибудовує перелiк типоформуючих ознак для друкованого ЗМІ та намагається побудувати емпiрично-верифiковану типологiю сучасної росiйської преси [14]. Така рiзниця у пiдходах до типологiчної класифiкацiї перiодичних видань свiдчить про недостатню розробленiсть цiєї проблеми. Але життя не стоїть на мiсцi, i я впевнена, що у недалекому майбутньому вченi все ж таки знайдуть спiльне вирiшення цього питання. Мету видання газети встановлює її засновник. Надалi її конкретизує головний редактор газети, який визначає редакцiйну полiтику, та її генеральний менеджер, який вiдповiдає за економiчний менеджмент редакцiї. Цiєю головною метою може стати iнформацiйне обслуговування громадян − читачiв газети в межах регiону її розповсюдження. Тодi на перший план серед типологiчних особливостей газети виходять її ознаки як iнформацiйного видання. Така газета грає роль засобу пiдтримки безперервних контактiв мiж громадянами, формування їх особистої i громадської думки та одночасно їх контактiв з владою, державними органами. Мету видання газети можуть видозмiнити, перетворивши її перш за все в орган управлiння суспiльством або якоїсь його частиною, його iнститутом, визначеною органiзацiєю, установою. Це негайно позначається на програмi дiяльностi редакцiї i типологiчної характеристики видання − його системi публiкацiй, жанровiй системi та iн. газети, бульварнi, розважальнi i тим бiльше рекламнi та еротичнi видання з їхнiм специфiчним змiстом i оформленням матерiалiв. Рекламна перiодика складає особливу групу таких видань. До її складу входять як столичнi, так i невеликi регiональнi − обласнi та мiськi видання. Їхнi типологiчнi особливостi принципово вiдрiзняються за всiма параметрами вiд особливостей звичайних iнформацiйних газет. Мета видання газети втiлюється в її концепцiї. Пiд концепцiєю розумiють вираз задуму засновника газети, iдеї, яку вiн прагне реалiзувати, приймаючи рiшення про заснування нового видання. Концепцiя газети вiдповiдає на запитання: "якою вона має бути?". Це впливає не тiльки на визначення типу газети, всiх її особливостей, а й на програму дiяльностi її редакцiї, на вибiр читацької аудиторiї видання. Концепцiя газети є основою розробки її моделi − як змiстовно-тематичної, так i композицiйної та графiчної. всi її частини. Газета при цьому займає так звану вертикальну iнформацiйну нiшу певного сегмента ринку перiодичних видань. Так, "Субота Плюс" або "МІГ" читають тисячi людей, якi представляють майже всi соцiальнi групи суспiльства. Але ще бiльше газетних видань, кожне з яких займає так звану горизонтальну iнформацiйну нiшу, орiєнтовано на спецiальну аудиторiю − вiкову, статеву чи професiйну [2]. Дослiдник Вальтер Гагеманн залежно вiд мети видання видiляє в сучаснiй журналiстицi такi головнi типи газет: газета думок; iнформацiйна газета; газета як засiб здобування максимальних прибуткiв [15]. У науковiй типологiї сучасної преси розроблено три типологiчнi моделi. Перша модель має чотири ознаки типiзацiї видань: загальнозначущi; соцiальнi; професiйно-галузевi; нацiонально-територiальнi. Друга модель має п'ять: цiльове призначення, вiдображає сферу дiяльностi; родова приналежнiсть; характер аудиторiї; характер викладу. Третя − шiсть це: адмiнiстративно-територiальний подiл; цiльове призначення; вiк читачiв; нацiонально-мовнi особливостi; перiодичнiсть та час виходу. Як бачимо, в представлених наборах немає єдиних пiдстав типiзацiї. типологiчнi особливостi газети, є, по-перше, мета видання та її концепцiя i, по-друге, її читацька аудиторiя. Типологiчнi ознаки − це властивостi, показники, складовi внутрiшнi структури типу як моделi. На типологiчний вигляд газети впливають соцiальнi характеристики її читацької аудиторiї. Спецiалiзацiя газетної перiодики охоплює широке коло рiзних професiй i спецiальностей, якi представляють весь спектр дiяльностi громадян − газета прекрасно адаптується до навколишньої її дiйсностi, намагається знайти спiльну мову з будь-якою аудиторiєю, що робить її "найкомпромiснiшим" з усiх видiв ЗМІ. Серед дослiдникiв типологiї друку iснувало два основних пiдходи при видiленнi головної типоформуючої ознаки: характер аудиторiї видання, його цiльове призначення. Рiзнi твердження, зокрема А. Бачарова, А. Акопова, щодо типологiчних ознак газети детально розглянулися у цьому роздiлi. Прагнучи систематизувати досить строкате рiзноманiття типологiчних принципiв, дослiдники розмежовують поняття "типоформуючий фактор" i "типологiчна ознака". Е. Корнiлов визначає тип видання як "iсторично сформовану сукупнiсть газет або журналiв, єдине, стiйке утворення, яке формується трьома основними факторами, що вiдображає i головнi родовi елементи журналiстики: видавець − призначення видання − аудиторiя".І. Лисакова вважає, що типологiчнi характеристики зовнiшньої структури видання можуть виступати як типоформуючi фактори для внутрiшньої структури. Є. Ахмадулiн видiляє в кожнiй газетi 10 тематичних напрямкiв проблематики, що займає найбiльший обсяг матерiалiв газети (виключаючи рекламу). Про причини, що ускладнюють побудову єдиної класифiкацiї, яка вiдображала б усi типологiчнi нюанси друку, досить ясно сказав А. Бочаров: "…Тому кожен журнал (як i газета) − внутрiшньо суперечливий органiзм, що iснує в тiснiй залежностi вiд цього протиборства". Така рiзниця у пiдходах до типологiчної класифiкацiї перiодичних видань свiдчить про недостатню розробленiсть цiєї проблеми. Існує три типологiчнi моделi: 1) загальнозначущi; соцiальнi; професiйно-галузевi; нацiонально-територiальнi ознаки видання; 3) адмiнiстративно-територiальний подiл; цiльове призначення; вiк читачiв; нацiонально-мовнi особливостi; перiодичнiсть та час виходу. Мету видання газети встановлює її засновник. Її можуть видозмiнювати ти Мета видання газети втiлюється в її концепцiї − вираз задуму засновника газети, iдеї, яку вiн прагне реалiзувати, приймаючи рiшення про заснування нового видання. Концепцiя газети є основою розробки її моделi − як змiстовно-тематичної, так i композицiйної та графiчної. Мета видання газети, її концепцiя та особливостi її аудиторiї взаємопов'язанi, впливають один на одного − з цим пов’язана унiверсалiзацiя газети. Роздiл 3. Структура номера газети Найсильнiший вплив на процес пiдготовки i випуску номера має iмiдж видання − стiйке уявлення про газету, яке формується у читача. Імiдж складається протягом тривалого часу пiд впливом постiйних особливостей утримання видання, тематики i характеру його публiкацiй, його позицiї та поглядiв. На iмiдж видання впливають також особливостi його форми − дизайну, верстки та iлюстрування, те, що часто називають зовнiшньою "особою" газети. Імiдж видання тiсно пов'язаний з його аудиторiєю. Бiльш того, його формують, враховуючи особливостi цiльової аудиторiї газети. Потенцiйнi читачi шукають газету з певним iмiджем, вiдповiдним їх iнтересам, смакам, культурному та освiтньому рiвню. Цiльова аудиторiя кожного перiодичного видання також має свiй певний iмiдж. Майбутнiй iмiдж видання закладають вже в його модель, визначаючи систему його публiкацiй, тематичнi рубрики та жанровi особливостi залежно вiд особливостей та iмiджу його потенцiйної читацької аудиторiї. Вiдповiдно до iмiджу видання вибирають i його назву, яка має дати читачевi уявлення про характер iнформацiї, що мiститься в його публiкацiях, для якої аудиторiї вона призначена. Імiдж газети найсильнiшим чином впливає на її бренд − торгову марку видання. Спотворення цього iмiджу можуть призвести до зменшення популярностi i привабливостi бренду газети, до її витiснення з iнформацiйної нiшi, яку вона займає, i ослаблення її фiнансової бази. Важливою складовою iмiджу перiодичного видання є склад його редакцiйного колективу. Про газету судять не тiльки за особливостями змiсту, тематики та форми її публiкацiй, а й по тому, хто нею керує i виступає на її сторiнках. І, перш за все, за виступами провiдних авторiв видання. У кожного штатного i постiйного позаштатного журналiста газети формується його особистий iмiдж, що впливає на загальний iмiдж видання [2]. Кожен номер газети повинен пiдтримувати i закрiплювати її iмiдж. Але кожен номер є лише ланкою в ланцюзi номерiв, складових комплекту видання. Повне уявлення про iмiдж видання можна отримати, лише ознайомившись iз його комплектом за досить тривалий перiод. Проте, хоча кожен номер має бути пов'язаний з попереднiм випуском, i так само органiчно передувати подальший випуск, у нього завжди є особливiсть − у змiстi, тематицi, формi та подачi матерiалiв. Це обумовлюється вже вiдмiнностями мiж номерами щоденної газети, що виходять в робочi та вихiднi або передвихiднi днi тижня. Це призводить до необхiдностi розробки на основi загальної змiстовно-тематичної моделi видання моделей кожного з номерiв, що виходять у рiзнi днi тижня. Залежно вiд завдань перiодичного видання, особливостей його цiльової аудиторiї, змiстовно-тематичної моделi i для його iмiджу визначається структура − склад i будова його номера. Цiлi i завдання видання обумовлюють основнi його характеристики, головнi тематичнi напрямки виступiв, формування найважливiших роздiлiв i спiввiдношення мiж ними, жанрову систему публiкацiй, систему рубрик та iн. Чимале значення мають особливостi аудиторiї видання, її склад, iнтереси, iнформацiйнi запити. Вони впливають не тiльки на тематику матерiалiв номера, але i на його дизайн, специфiку форм подачi iнформацiї на друкованих сторiнках. Важливий чинник, що визначає структуру номера, − змiстовно-тематична модель видання. Його загальна довготривала модель, яка фiксує постiйнi характеристики, конкретизується в моделях окремих номерiв, пов'язаних з певним перiодом − днем тижня, порою року, сезоном, кампанiєю. Формуючи структуру номеру, вiдповiдають на чотири головнi питання: "Що включити в номер?", "У якому спiввiдношеннi повиннi знаходитися рiзнi частини його змiсту?", "Як їх розташувати?", "Як подати матерiал, якi форми для цього використовувати?" У пошуках вiдповiдi на перше питання Гурєвич приходить до висновку, що, по-перше, кожен номер газети повинен складатися з матерiалiв, присвячених найважливiшим питанням сучасностi, пiднiмати найактуальнiшi проблеми, що хвилюють широку громадськiсть. І, по-друге, − у кожному номерi для цього повиннi бути присутнiм найрiзноманiшi матерiали. Вони утворюють систему публiкацiй номера. Пiд публiкацiєю ми розумiємо опублiкований − надрукований в газетi для сприйняття її читачами текст або iлюстрацiю [2]. 3. 1 Система текстових публiкацiй та дизайн газетного номера Публiкацiї номера перiодичного видання утворюють систему, всi елементи якої взаємопов'язанi та доповнюють один одного. Вони розрiзняються за їх основними ознаками. Одна з таких ознак − джерело iнформацiї, мiсце, де вона пiдготовлена. Залежно вiд цього вся iнформацiя, яку включено в номер, дiлиться на двi частини. Бiльша її частина створюється у самiй редакцiї, її журналiстами − редакцiйна журналiстська iнформацiя. Інша частина − позаредакцiйна iнформацiя − створюється державними та громадськими органами та органiзацiями, iнформацiйними агентствами, а також позаредакцiйними авторами: позаштатними журналiстами, авторами листiв до редакцiї та iн. Вона також пiддається в редакцiї обробцi, перетворюючись на журналiстську iнформацiю. Публiкацiї, що входять у номер, розрiзняються ще за наступною ознакою − засобу вiдображення дiйсностi. У газетi − це надруковане слово − вербальна iнформацiя i iлюстрацiї − вiзуальна iнформацiя. Залежно вiд цього всi публiкацiї тут роздiляються на текстовi й iлюстрацiйнi. Третя ознака подiлу публiкацiй номера − це метод вiдображення дiйсностi. Найчастiше − публiцистичним методом, створюючи замiтку, репортаж, статтю або тексти в iнших жанрах газетної публiцистики. А якщо журналiстовi потрiбно написати фейлетон або сатиричну замiтку, вiн звертається до сатиричного методу вiдображення дiйсностi. При необхiдностi вiн може звернутися i до художнього методу, написавши вiрш або розповiдь. Але, мабуть, найважливiше − четверта ознака подiлу публiкацiй у номерi − їх призначення, функцiя. Це визначає мiсце та роль публiкацiї в номерi перiодичного видання. Можна ввести й iншi ознаки публiкацiй, що визначають основу структури номера, наприклад "географiю" матерiалiв або склад авторiв та iн. Але вирiшальну роль вiдiграють вищевказанi чотири ознаки. матерiали. У дитячiй газетi найважливiше значення отримують лiтературно-мистецькi та розважальнi публiкацiї, значення публiцистики тут знижується. У фабрично-заводськiй газетi крiм публiцистичних матерiалiв ми нерiдко знайдемо й технiчнi. У кожного видання своя система публiкацiй рiзних типiв. Вiдповiдно до цього будується система його рубрик i формується структура номеру. Однiєю з важливих характеристик газетного номера є його дизайн. Поняття дизайну ширше поняття зовнiшнього "обличчя" газети. У нього увiйшов ряд характеристик, сукупнiсть яких багато в чому визначає рiвень вiдносин, що виникають мiж газетою i її читачами, можливостi впливу газети на її аудиторiю, конкурентоспроможнiсть газети на iнформацiйному ринку. Як помiтили дослiдники особливостi газетного дизайну, вiн складається пiд впливом низки формоутворюючих чинникiв. Один з них − естетичний фактор, який визначається зовнiшньою привабливiстю газети, вiдповiднiстю її зовнiшнього вигляду утримання її номерiв. Дизайн газети представляє собою органiчне поєднання ряду постiйних i обов'язкових компонентiв − це: розмiрнi характеристики газети, постiйнi елементи її номера, шрифтове оформлення газети, її iлюстрування, заголовки публiкацiй, кольоровiсть газети. До розмiрних характеристик газети вiдносяться формат газети, обсяг номера, кiлькiсть i розмiр текстових колонок на смузi номера, розмiр пробiлiв мiж текстовими колонками смуги, площа смуги номера i його ємнiсть. Пiд форматом газети розумiють розмiр паперового листа − сторiнки номера, на якiй мiститься смуга − вiдбиток розмiщених на нiй текстiв, iлюстрацiй та iнших друкованих символiв. У сучаснiй вiтчизнянiй пресi прийнятi три основнi формати газети: великий формат − А2, малий − A3 i надмалий − А4. Вони розрiзняються своїми розмiрами, показаними в мiлiметрах: А2 = 420 х 594 мм, A3 = 297 х 420 мм, А4 = 210 х 297 мм. Перше число означає ширину сторiнки, друге − її висоту. Газетнi формати кратнi один одному, кожен подальший в два рази менше попереднього. Це дозволяє газетному дизайнеровi при необхiдностi змiнювати формати смуг номери, поєднуючи двi його внутрiшнi вертикальнi смуги в одну велику горизонтальну. Дизайн газети багато в чому залежить вiд вибору шрифтiв, якими набирають тексти i заголовки. Перехiд до комп'ютерного набору та верстки газети надав її дизайнерам новi вельми широкi можливостi "гри шрифтами", звернення до нових, ранiше у нас невiдомим шрифтових гарнiтур, змiни величини лiтер тощо [2]. − свiй дизайн. Залежно вiд типу видання його дизайн має свої особливостi. Для дизайну якiсної суспiльно-полiтичної газети характернi яснiсть, строгiсть, звичайно тут використовують просту пряму верстку. Дизайн масових бульварних видань вiдрiзняється строкатiстю, невиправданим видiленням другорядних деталей i подробиць, якi подаються як сенсацiї. Тут охоче застосовують прийоми ламаної верстки. Оскiльки вечiрнi газети публiкують в основному оперативну новинну iнформацiю, в них мало великих аналiтичних публiкацiй, це отримує вiдображення в особливостях їх дизайну − у розсипи дрiбних текстiв i заголовкiв, якi об'єднуються у великi подiєвi блоки. "МИГ"). Зазвичай вони повторюють дизайн паперового друкованого видання. Нерiдко електронний варiант збагачується новими елементами та характеристиками, зокрема, така газета може виходити з використанням декiлькох кольорiв [3]. У цьому є "плюси" та "мiнуси". Плюси полягають у тому, що якщо людина не встигла купити якiйсь номер газети або вiн йому вкрай потрiбний, то iнтернет-варiант видання "врятує" його. Мiнуси ж можуть торкнутися лише видавцiв газети, тому що люди будуть знати, що iснує безкоштовний варiант видання в Інтернетi i перестане купляти друкований варiант [2]. 3. 2 Види заголовкiв у газетi Заголовки публiкацiй у газетi − невiд'ємний елемент її дизайну. Вiд їх характеру та оформлення багато в чому залежить "обличчя" перiодичного видання. Найважливiша їхня функцiя − залучення уваги читача. Заголовки допомагають йому швидко ознайомитися зi змiстом номера, зрозумiти, про що повiдомляють його публiкацiї, що важливо в iнформацiї, яку йому пропонують, що становить для нього особливий iнтерес. − назва мiста, звiдки воно прийшло, i дату його направлення до редакцiї. Вперше заголовки стали позначати на першiй сторiнцi номера у своєрiднiй афiшцi-покажчику, де повiдомляли про його матерiали. Поступово деякi з цих заголовкiв переходили i на iншi сторiнки номера, де ставилися над найважливiшими повiдомленнями i статтями. Зараз майже всi тексти та iлюстрацiї публiкують з заголовками. Виняток становлять невеликi iнформацiйнi повiдомлення i замiтки, згрупованi у добiрку. Тодi над нею ставлять загальний заголовок − рубрику, що позначає головну тему цих публiкацiй або iншої загальної для них ознаки. "Заголовок має до певної мiри попереджати про змiст". Тому заголовок вимагає до себе постiйної уваги − як авторiв публiкацiй, так i особливо спiвробiтникiв газетного секретарiату та iнших журналiстiв, зайнятих пiдготовкою чергових номерiв газети. І не випадково в процесi пiдготовки номера настiльки часто змiнюють заголовки деяких матерiалiв, якi дали їм їхнi автори, − керiвники редакцiї прагнуть знайти самi вдалi варiанти заголовкiв, якi повиннi привернути увагу читачiв [2]. Професiйна майстернiсть роботи iз заголовками включає i вибiр рiзних їх видiв при розмiщеннi та оформленнi текстових та iлюстративних матерiалiв на шпальтах номери. До цих видiв вiдносяться звичайний заголовок i пiдзаголовок, шапка i рубрика. Кожен з них вiдiграє певну роль у номерi. Звичайний заголовок дає первинне уявлення про тему i змiст публiкацiї. Пiдзаголовок − найчастiше тематичний − уточнює, пояснює, iнодi розвиває заголовок, який знаходиться над ним. Вiн може вказувати i характер газетного виступу, джерело отримання iнформацiї (наприклад, "Вiд нашого власного кореспондента") та iн. Внутрiшнiй пiдзаголовок − назва роздiлу, частини великого тексту. Важливу роль вiдiграє рубрика, яку зазвичай розмiщують над основним заголовком (тодi її iнодi називають "надзаголовком") або збоку вiд нього. Зазвичай вона вказує на роздiл або тематичний блок газети, де розмiщують текст або iлюстрацiю (тематична рубрика). Але рубрику використовують i для уточнення жанру публiкацiї [27]. Інодi для об'єднання матерiалiв, що займають цiлу смугу або бiльшу її частину i присвячених загальнiй темi, використовують шапку, як би накриваючи зверху всi публiкацiї, що стоять пiд нею. Пiдзаголовок конкретизує змiст заголовка. Рубрика визначає тематичне спрямування чи характер тексту. Нерiдко до них приєднується так званий лiд − перший вступний абзац публiкацiї, що мiстить опорний факт повiдомлення. Такий заголовний комплекс дає читачевi достатнє уявлення про тему i змiст тексту [2]. В. Іванов вважає, що кращi газетнi заголовки повиннi мати такi властивостi: · об’єктивне вiдображення тематичного змiсту тексту; · структурну завершенiсть та iнтонацiйну виразнiсть; · публiцистичну гостроту i експресивнiсть, виразнiсть почуттiв, думок; · точнiсть термiнiв. Також вiн зазначає, що призначенням газетного заголовка: 1) зацiкавити читача, бо найперше, що впадає в око читачевi, це заголовки; 2) стисло й виразно донести до читача головну iдею (змiст) публiкацiї; 3) привернути увагу читача до газетного матерiалу. факту i активно впливає на читача. Існують такi види газетних заголовкiв: основнi (головнi): привiтальнi ("З Новим роком!"), закличнi ("Бiльше свiтла!"), узагальнюючi ("Досвiд − наше багатство"), iнформацiйнi ("Солодкий подарунок"); пiдзаголовки; внутрiшнi пiдзаголовки; рубрики; шапки [3]. Я вважаю, що вплив заголовка на читача значною мiрою залежить i вiд його технiчного оформлення − розмiщення на газетнiй шпальтi i постановки над текстом, збоку вiд нього або навiть у його центрi, вiд можливого його подiлу на рядки, величини i яскравостi заголовка − вибору гарнiтури титульного шрифту, його кегля, насиченостi та iнших характеристик. У процесi редакцiйної практики виникли своєрiднi стереотипи використання заголовкiв рiзних жанрових публiкацiй рiзних типiв. Так для новинних iнформацiйних замiток характерно винесення в заголовок опорних фактiв, цифрових даних i тому подiбних даних. Наприклад: "Зiткнення автобуса з поїздом", "Два кандидати на один пост" тощо. Заголовки iнтерв'ю часто являють собою цитату з вiдповiдi iнтерв'юється на запитання журналiста. Наприклад: "Економiчнi мiфи не вiчнi" (з iнтерв'ю з економiчним радником президента). Для репортажiв, замальовок, нарисових публiкацiй характернi образнi заголовки, використання в них прислiв'їв, приказок i тому подiбних оборотiв. Наприклад: "Зiрки i Чумацький шлях" − заголовок нарису про ветерана Великої Вiтчизняної вiйни, "Ігри з плаваючим Кашпiровським" − заголовок репортажу про зустрiч журналiста з мешканцями дельфiнарiю [2]. читач може вiдмовитися розгадувати незрозумiлi йому заголовки i пройти повз важливих публiкацiй. Газетний заголовок повинен бути зрозумiлий будь-якому читачевi − про цю вимогу не можна забувати нi журналiстовi, зайнятого пошуком назви для свого твору, нi спiвробiтнику редакцiйного секретарiату, що готує цей текст до публiкацiї [2]. Стиль заголовкiв у газетi − одна з її вiдмiнностей вiд iнших перiодичних видань. Цей стиль не слiд змiнювати протягом досить тривалого часу. За стилем заголовкiв публiкацiй, як i за iншими особливостей дизайну видання, постiйний читач може впiзнавати свою газету, навiть не дивлячись на її назву [28]. Отже, iмiдж видання − стiйке уявлення про газету, яке формується у читача та має найсильнiший вплив на процес пiдготовки та випуску номера. Вiн складається з таких особливостей: утримання видання, тематики i характеру його публiкацiй. На iмiдж видання впливає дизайн, верстки та iлюстрування. Імiдж видання тiсно пов'язаний з його аудиторiєю. Вiдповiдно iмiджу видання вибирають i його назву, яка має дати читачевi уявлення про характер iнформацiї, що мiститься в його публiкацiях, для якої аудиторiї вона призначена. Важливою складовою iмiджу перiодичного видання є склад його редакцiйного колективу. Повне уявлення про iмiдж видання можна отримати, лише ознайомившись iз його комплектом за досить тривалий перiод. Формуючи структуру номеру, вiдповiдають на чотири головнi питання: "Що включити в номер?", "У якому спiввiдношеннi повиннi знаходитися рiзнi частини його змiсту?", "Як їх розташувати?", "Як подати матерiал, якi форми для цього використовувати?". Публiкацiї номера перiодичного видання утворюють систему, всi елементи якої взаємопов'язанi та доповнюють один одного. Вони розрiзняються за джерелом iнформацiї, засобом вiдображення дiйсностi, методом вiдображення дiйсностi та за їх призначенням, функцiєю. Однiєю з важливих характеристик газетного номера є його дизайн. Вiн газети представляє собою органiчне поєднання розмiрних характеристик газети (формат газети, обсяг номера, кiлькiсть i розмiр текстових колонок на смузi номера, розмiр пробiлiв мiж текстовими колонками смуги, площа смуги номера i його ємнiсть: великий А2, малий − A3 i надмалий − А4.), постiйних елементiв її номера, шрифтового оформлення газети ("гра шрифтами") та її iлюстрування, заголовкiв публiкацiй, кольоровiсть газети. Заголовки публiкацiй у газетi є невiд'ємним елементом її дизайну, хоча i на початку XIX ст. тексти в газетах друкувалися без заголовкiв − на початку кожного повiдомлення зазвичай вказували лише географiчний пункт − назва мiста, звiдки воно прийшло, i дату його направлення до редакцiї. Заголовок являє собою органiчний перший елемент текстової публiкацiї, нерозривно з нею пов'язаний. Існують рiзнi види заголовкiв: основнi (привiтальнi, закличнi, узагальнюючi, iнформацiйнi); пiдзаголовки; внутрiшнi пiдзаголовки; рубрики; шапки. В. Іванов вважає, що газетнi заголовки повиннi мати такi властивостi: максимальну iнформативнiсть; об’єктивне вiдображення тематичного змiсту тексту; самобутнiсть i оригiнальнiсть; структурну завершенiсть та iнтонацiйну виразнiсть; публiцистичну гостроту i експресивнiсть, виразнiсть почуттiв, думок; точнiсть термiнiв. Призначення газетного заголовка: 1) зацiкавити читача, бо найперше, що впадає в око читачевi, це заголовки; 2) стисло й виразно донести до читача головну iдею (змiст) публiкацiї; 3) привернути увагу читача до газетного матерiалу. Вплив заголовка на читача значною мiрою залежить i вiд його технiчного оформлення − розмiщення на газетнiй шпальтi i постановки над текстом, збоку вiд нього або навiть у його центрi, вiд можливого його подiлу на рядки, величини i яскравостi заголовка − вибору гарнiтури титульного шрифту, його кегля, насиченостi та iнших характеристик. Стиль заголовкiв у газетi − одна з її вiдмiнностей вiд iнших перiодичних видань. Цей стиль не слiд змiнювати протягом досить тривалого часу. За стилем заголовкiв публiкацiй постiйний читач може впiзнавати свою газету, навiть не дивлячись на її назву. Висновки Таким чином, газета − це перiодичне, що виходить вiд кiлькох разiв на день до кiлькох разiв на тиждень, друковане видання з систематичними матерiалами про подiї i явища суспiльно-полiтичного, економiчного i культурного життя. Спочатку газети виконували лише iнформативну функцiю, але в процесi розвитку стали вмiщувати аналiтичнi матерiали, перетворилися на спосiб формування громадської думки, урiзноманiтнилися за тематикою й напрямками. представлений Тiмотi Болдiнгом на об'єднанiй сесiї Всесвiтнього газетного конгресу та Мiжнародного форуму редакторiв в Хайдарабад (Індiя), у якому йшлося про сучасне положення газети у свiтi. Типологiчнi ознаки − це властивостi, показники, складовi внутрiшнi структури типу як моделi. На типологiчний вигляд газети впливають соцiальнi характеристики її читацької аудиторiї. Рiзнi твердження, зокрема А. Бачарова, А. Акопова, щодо типологiчних ознак газети детально розглянулися у цьому роздiлi. Мета видання газети втiлюється в її концепцiї − вираз задуму засновника газети, iдеї, яку вiн прагне реалiзувати, приймаючи рiшення про заснування нового видання. Мета видання газети, її концепцiя та особливостi її аудиторiї взаємопов'язанi, впливають один на одного, завдяки чому газета унiверсалiзується. редакцiйного колективу. Публiкацiї розрiзняються за джерелом iнформацiї, засобом вiдображення дiйсностi, методом вiдображення дiйсностi та за їх призначенням, функцiєю. Дизайн газети представляє собою органiчне поєднання розмiрних характеристик газети, постiйних елементiв її номера, шрифтового оформлення газети та її iлюстрування, кольоровiсть газети. Заголовки публiкацiй у газетi є невiд'ємним елементом її дизайну. Існують декiлька їх видiв: основнi; пiдзаголовки; внутрiшнi пiдзаголовки; рубрики; шапки. Стиль заголовкiв у газетi є однiєю з її вiдмiнностей вiд iнших перiодичних видань. − один з найдинамiчнiших громадських iнститутiв, її концепцiї та досвiд перебувають у прямiй залежностi вiд мiнливої соцiальної реальностi. Крiм того, вона надзвичайно рiзноманiтна за формами iндивiдуальної творчої дiяльностi, а це тягне за собою вiдмiнностi в поглядах на її завдання, принципи, ефективнiсть. Преса має унiкальну здатнiсть накопичувати iнформацiю, служити свого роду пам'яттю людства. Так, газетнi пiдшивки живлять безцiнною iнформацiєю iсторикiв, дають матерiал для узагальнень фiлософам i економiстам, дослiдникам масової психологiї тощо. Список використаних джерел та лiтератури Акопов А.І. Методика типологiчного дослiдження перiодичних видань. − Іркутськ: ЦК ВЛКСМ Молода гвардiя, 1985. − 262 c. Гуревич С. М. Газета: вчера, сегодня, завтра. − М.: Аспект Пресс, 2004. − 288 с. Іванов В. Ф. Технiка оформлення газети: Курс лекцiй. - К.: Т-во "Знання", КОО, 200. - 222 с. "Експрес об’ява", 2002. - 336 с. − Ростов Н/Д: ЦК ВЛКСМ Молодая гвардия, 2002. - 367 с. Акопов А. И, Методика исследования типологического исследования периодических изданий: (На примере специализированных журналов) Отв. ред. М. Т. Мезенцев. − Иркутск: ЦК ВЛКСМ Молодая гвардия, 1985. − 395 с. Прохоров Е. П. Введение в журналистику: Уч. − М.: Высшая школа, 1988. − 236 с. − СПб.: Изд-во Михайлова В. А., 2002. − 656 с. Корнилов Е. А. Типология периодической печати: основные понятия и категории // Типология периодических изданий / Отв. ред. Е. А. Корнилов. − Ростов Н/Д., 1984. − С. 12-14. Проблемы информации в печати. / Отв. ред. С. М. Гуревич. − М., 1971. − 138 c. Ахмадулин Е. В. Моделирование содержательно-типологической структуры периодических изданий // Методы исследования журналистики / Отв. ред. Я. Р. Симкин. − Изд-во Рост. ун-та, 1987. − 320 c. Бочаров А. Г. Основные принципы типологии современных советских журналов // Вестник Моск. ун-та. Сер. ХI. Журналистика. − 1973. − № 3. − С. 32. Лысакова И. П. Тип газеты и стиль публикации. − Л.: Изд-во ЛГУ, 1989. − 327 c. Алексеев А. Н. Массовая коммуникация как объект социологического исследования // Массовая коммуникация в социалистическом обществе: Сб. ст. / АН СССР. Ин-т социально-экономических проблем и др.; Под ред. А. В. Дмитриева и др. - Л.: Наука, 1979. - С. 43-57. Михайлин І. Л. Основи журналiстики: Пiдручник. Вид. 3-е доп. i полiпш. − К.: ЦУЛ, 2002. - 284 с. Гребньов А. В. Газета. Организация работы редакции. М.: Политиздат 1974 г. − 215 с. Корконосенко С. Г. Основы журналистики: Учебник для вузов. - М.: Аспект Пресс, 2002 - 287 с. Інформацiя − WAN-IFRA: Тенденцiї свiтової преси: цифровi доходи не замiнять друкованих − [Цит. 2010, 3 травня]. − Доступний з <http://irrp.org.ua/articles/252tendencii-mirovoj-pressy-cifrovye-doxody-ne.html>. − 2010. − №2. − С. 30 Оргранiзацiйно-економiчнi засади дiяльностi друкованих ЗМІ // Журналист Украины. − 2007. − №4. − С. 14-19 23. Здоровега В. Й. Теорiя i методика журналiстської творчостi: Пiдручн. - 2-ге вид., перероб. i допов. - Львiв: ПАІС, 2004. - 268 с. 24. Рэндалл Д. Универсальный журналист М.:, 2000. − 83 c. 25. Дэвид Рэндалл, Как писать для газеты. − [Цит. 2009, 15 жовтня]. − Доступний з < http://journalism. narod.ru/pressa/002909.html>. − [Цит. 2009, 15 жовтня]. − Доступний з < http://journalism. narod.ru/pressa/002914.html>. 27. Дэвид Рэндалл, Постоянные рубрики − [Цит. 2009, 15 жовтня]. − Доступний з < http://journalism. narod.ru/pressa/002915.html>. 28. Дэвид Рэндалл, Как создавать газеты − [Цит. 2009, 16 жовтня]. − Доступний з <http://journalism. narod.ru/pressa/002916.html>. 29. Типология печати: Характер информации и ее интерпретация − [Цит. 2009, 23 грудня]. − Доступний з <http://www.librero.ru/article/meld/tipologiape4ati. htm> 30. Типологические особенности периодических изданий − [Цит. 2010, 3 березня]. − Доступний з <http://litklub. psi911.com/kr302. htm>.